Issuu on Google+

Студентський вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

№ 63, травень 2011

gazeta- gaudeamus.blogspot.com

Нарешті весна поселилася у нашому місті остаточно. Натовп сумних, занурених у свої думки людей у чорно-сірому вбранні і опущеними очима змінився на різнобарв’я найсміливіших кольорів, сміху, посмішок і драйву. Червоні числа календаря наповнюють наше життя незабутніми емоціями та приголомшливими історіями. Це стосується і Академії. Адже, травень — це місяць підведення підсумків і святкування. На вас чекає конкурс «Міс і Містер НАКККіМ», церемонія нагородження «Студент року-2011», а також багато інших заходів. «Гаудеамус» обіцяє тримати вас в курсі! Веселих свят! Незабутнього відпочинку! І весни на душі! Редакція «Гаудеамус»

Новообраний Голова СРА. Інтерв’ю

стр. 4


Пульс

Вибори

Вибори Голови студентської ради Академії 28 березня в конференц-залі відбувалися вибори Голови студентської ради Академії. Засідання було розпочато позитивним і змістовним звітом про діяльність студентської ради за 2010-2011 н.р. попередньої Голови Катерини Малишевої. На такій позитивній ноті перейшли до виборчого процесу. Від кожного інституту були присутні по 10 делегатів, які склали список виборців. На розгляд аудиторії було представлено три кандидати: В’ячеслав Татарин, Ірина Прокопенко та Ірина Фріз. Слід зазначити, що виступи кандидатів були цікаві, як і їх цілі, що ускладнило завдання виборців. Нового голову обирали шляхом таємного голосування згідно розданих бюлетенів. За підсумками голосів переміг студент 3-го курсу, спеціальності «МІБ», Інституту ДУІД, В’ячеслав Татарин, з відривом у 15 голосів. Єдине, що прикро, повторилася ситуація минулого року: переможцю довелося виступати зі своїм першим словом у майже порожньому залі, бо всі аж занадто поспішали. НАКККіМівці наберіться такту!

Ірина Прокопенко Студентка 2-го курсу, спеціальності «Дизайнер ландшафту». 1,5 року є членом студентської ради Академії. Рік була заступником Голови студентської ради і Головою комітету культури. Протягом свого перебування на вищезазначених посадах, приймала участь у вирішенні низки організаційних питань, була організатором студентських заходів, активно сприяла проведенню Ліги КВК НАКККіМ та зародженню нової КВК-команди.

Ірина Фріз Студентка 3-го курсу, спеціальності «МІТІС». З дитинства була учасницею театральних гуртків, брала участь у різних конкурсах. 3 2005 року навчалася в Київському вищому обласному училищі культури і мистецтв за спеціалізацією «Вокаліст, диригент, організатор КДД». Брала участь у виступах, конкурсах, записах хорових творів, підготовці сценаріїв.

Інна Скоц

Пам’ять 25 років від аварії на ЧАЕС 26 квітня у 44-й аудиторії відбувся захід, присвячений 25-річчю аварії на ЧАЕС. Студенти ІСККіМ підготували цікавий матеріал - вірші про дану подію під музичний супровід, слайд-шоу на основі матеріалів Музею Чорнобиля. Також присутні мали змогу переглянути цікавий фільм і дізнатись багато нового про цю подію.

Майстер-клас Повертаючись до традицій 21 квітня у читальному залі бібліотеки наші студенти мали змогу поринути у чарівну атмосферу Великодня. Під пильним керівництвом Юлії Кратко присутні вчилися розмальовувати крашанки. Зараз у бібліотеці знаходиться чарівна композиція, що радує око своїм різнобарв’ям, — дерево, прикрашене розмальованими яйцями. Тут зібрані орнаменти усіх регіонів України. 2

Свято

День театру в НАКККіМ

Березень є чи не найсвятковішим для нашої Академії, адже світ, Україна і ми відзначаємо День працівника культури та День театру. 28 березня свято театру яскравими барвами різнокольорових кульок увірвалося у стіни НАКККіМ. А в актовому залі на нас чекав незабутній перфоманс.

Н

аші режисери, вокалісти, каскадери і хореографи підготували нетрадиційне видовище з глибоким смисловим наповненням. Майстерна постановка не залишила байдужими нікого і кількість тих, хто тулився один до одного попід Гаудеамус, Травень 2011

стінами актової зали, намагаючись заглянути через голову сусіда на сцену, швидко зростала. Напевно, їх увагу привертала гучна музика, що так швидко змінювала свою тематику і темп, а потім яскраві костюми на сцені. Та все ж ті, хто потрапив сюди, залишились до кінця. Перфоманс підняв настрій на цілий день. Емоції і відчуття були різними: смішно, інтригуюче, цікаво, сумно, бридко, вражаюче, неперевершено, неймовірно… Так, це все про них, про наших НАКККіМівських талантів. Адже, це люди, котрі не дивлячись на те, що зайняті не менше студентів інших спеціальностей, знаходять сили і креатив для того, щоб щоразу вражати нас чимось новим і дарувати щастя. Це люди, котрі з нічого (адже, усім добре відомо про наявність костюмів, реквізитів, декорацій в Академії) можуть зробити щось велике і грандіозне. Дякуючи їх наполегливості і майстерності їхніх викладачів, ми маємо, чим пишатися і можемо з гордістю і в хорошій атмосфері святкувати вищезазначені дати. Катя Малишева


Пульс

Інститут

«Свято життя» від ІДУІД Сонячний четвер 3 березня запам’ятався Академії «Святом життя» від ІДУІД. У цей день Інститут святкував свій 5-ий День народження. У приміщенні актової зали найталановитіші студенти відкрили весняний сезон концертом під вищезазначеною назвою, даруючи справжній позитив.

В

арто наголосити на високому рівні згуртованості та організації концерту, адже у кожній постановці приймали участь студенти різних курсів. Динамічний сюжет дійства упродовж години все більше і більше зацікавлював глядача: спочатку добро і зло вирішували, хто з них головний, потім емоційна постановка віднесла нас у 18 століття, після чого танго запалило вогонь пристрасті, а ніжні та шалені пісні відтворили по-справжньому весняні мотиви. Усі прису тні отримали масу задоволення і хороших емоцій. На позитиві і завершили: найталановитіші у часники були нагороджені грамотами від директора Інститу ту В’ячеслава Івановича Бойка. Відсвяткували на славу! Особлива подяка за допомогу у підготовці і проведенні заходу Ользі Миколаївні Сабліній. Усіх зі святом весни! Зі «Святом життя»! Марина Маслюк

Суботник

Усі на прибирання! В

сі вже звикли, що кожного року перед весняними святами проводяться добровільні суботники. Хоча останнім часом, більшість іншої думки щодо добровільності. Ціль кожного суботника — прибрати територію, посадити дерева та квіти, словом, привести місто до ладу. Частіше у таких заходах активну участь беруть школи та вузи. Тут є свої плюси та мінуси. Дехто вважає, що це примусова праця і комуністичні забобони, а хтось,

що це хороша нагода допомогти природі і зробити хоча б маленький внесок задля її збереження. Академія не обійшла стороною цього заходу і 2 квітня прийнялася за роботу. З десятої ранку студенти усіх груп разом з викладачами трудилися в поті лиця. У кожного було своє завдання: хтось фарбував паркан, хтось прибирав сміття на території закладу чи за межами. З жартами та посмішкою на обличчі справи-

лися із поставленою задачею. Звичайно, не кожному це було в кайф, проте результатами, здається, залишилися задоволені всі. А скільки позитивних емоцій! Не кожного дня можна побачити людей, яких усі звикли зустрічати в ділових костюмах, одягнених у халати і з гумовими рукавичками. Головну мету суботника виконано! Територія Академії виглядає охайно і привабливо. Тож, на останок додам, що всі постаралися на славу і цей день пройшов немарно. Дар’я Муровляннікова Гаудеамус, Травень 2011

3


Персона

Гість номеру

В’ячеслав Татарин: «Не життя керує вами, а ви керуєте своїм життям!» вивчаємо головні документи, слід переробити Статут студентської ради. Хочу на керівні посади поставити своїх людей, перевірених, адже мені не потрібні друзі на роботі! Орган має бути виконавчим, очолюваний людьми розумними і такими, що хочуть і можуть щось зробити, а не друзями-сватами-братами. Інакше буде те, що і в політичному устрої країни. З цього розпочну. Вдячний, що є над чим працювати.

Нещодавно відбулися вибори Голови Студентської ради Академії. Нові люди з новими силами активно приступили до роботи. Про плани і цілі студради наша редколегія вирішила поцікавитись у новообраного Голови В’ячеслава Татарина, а заразом познайомитись із ним як з особистістю. На вибори він ішов із гаслом «Не життя керує вами, а ви керуєте своїм життям!». Чим саме керується Слава, ми дізналися впродовж цікавої бесіди. — Скажи, будь ласка, що тебе підштовхнуло до участі у виборах? — По-перше, мені багато чого, а головне — досвід, дала ще школа. Саме там у мене проявились перші організаторські і лідерські здібності. Після школи, до вступу в Академію, я навчався ще в одному навчальному закладі. Там нікого не знав, але хотілося чимось займатися. Не заради когось чи чогось, чи тому, що хтось попросив, а дійсно було цікаво. Дуже важливо, щоб людина мала бажання, тоді багато може вийти, а якщо цього немає, то навіщо взагалі за щось братися. Говорячи про Академію, перший рік мого навчання тут я просто за всім спостерігав. Мені пропонували брати участь у виборах, але я відмовився. Думаю, рік тому це не мало ніякого сенсу, що показала участь людей, котрі прийшли без досвіду. Пройшов час. Я поспостерігав, попрацював у всій цій «канітєлі», зрозумів, що все не так складно. Безумовно, робота є і на даний момент її дуже багато, та думаю, мені це під силу. Участь на виборах — це не для рей4

тингу, не тому, що це круто і так далі, це особиста моя амбіція, як людини, зараз як лідера і організатора, котрий хоче щось змінити. — На твій погляд, які якості мають бути притаманні тобі на даний момент як лідеру? — Я стверджую ще з 8-го класу, що формальний лідер не обов’язково має вчитися на «5», бути геніальним прикладом для всіх. Це людина, яка може повести за собою людей. Якщо за нею йдуть, значить, вона на щось здатна, у неї великі організаторські здібності. Це головне! — На якому рівні зараз розвиток студентського самоврядування в Академії? — Слід зазначити, що моя попередниця починала все від початку. Я вдячний Каті Малишевій за те, що вона змогла це зробити, хоч і не все ідеально. Узагалі, ідеальної структури не буває, як, напевно, і всього іншого. Ми можемо лише прагнути до цього. Зараз є над чим працювати і я впевнений, що й після мене буде. Роботи багато: перечитуємо, Гаудеамус, травень 2011

— Як, на твою думку, пройшли вибори? — Були неочікувана і «сировата» кандидати, що мені, до речі, не сподобалось. Дівчина з 3-го курсу (Іра Фріз — ред.) лише перший рік в Академії, а одразу пішла на вибори, фактично не розуміючи, що це за посада. Так не можна. Це поспішна самовпевненість. З приводу другого кандидата, Іри Прокопенко, — очікував більшого. Я впевнений, що вона сильна особистість і є гідною конкуренцією. Ще мене вразило, хоч можу і помилятися, як поменшало кандидатів, після того, як я подав свою програму. Вмить їх кількість зменшилась без конкретних причин. У мене запитання: «Чому так?» Не хочу розкидатися гучними словами, але на вибори я йшов не з ціллю відібрати у когось голос, а заради себе і заради того, щоб щось зробити для Академії. — Щодо твого виступу на виборах, ти зміг повністю показати себе чи щось не встиг, щось завадило? — Був регламент часу. Говорити можна багато і гарно, але головне — дії. Я думаю, мого виступу було достатньо, щоб люди в мене повірили. Я звичайно міг ще довго говорити, у мене багато ідей, але тут важливо співробітництво, виконавці. Я прошу одного — розуміння, мені ще необхідно влитися. Зараз є незавершені задачі попереднього лідера. Треба все довести до кінця, окрім того дотримуватись своєї програми. Для цього слід організувати механізм, котрий буде діяти. Є координатор, а є люди-виконавці, помічники і незалежні органи, наприклад, Бюро Захисту Прав Особистості (сподіваюсь, до кінця року ми запустимо цей орган як робочий). І там теж мають бути свої команди, свої люди, щоб я знав, що, якщо я зайнятий, робота все одно йде. Зараз це все в розробці і ми потроху до цього рухаємось.


Персона

Гість номеру

— Ти говорив про своїх людей на місцях. Якщо хтось зі студентів підійде до тебе зі словами: «Я можу», «Я хочу» «Візьми мене до себе в команду», чи буде він працювати з тобою? — Ініціаторів багато, а от виконавців — одиниці. Вони звичайно є, і у складі студради, але їх мало і у випадку, коли щось треба, навіть нема до кого звернутись. Добре, що є перший курс, який потрібно до всього заохочувати. Це люди, у яких горять очі і які хочуть чимось займатися. Головне чітко провести межу: де виконавці, де організатори. — Якими будуть твої перші кроки в якості Голови Студентської ради і які твої плани на майбутнє? — Рухаючись за своїм стратегічним планом, це — студентська газета, зміна її назви і якості. Я являюсь адміністратором офіційної групи Академії «Вконтакте», учасниками якої є 1611 студентів, де піднімалося питання з приводу газети, і більшість активістів, що брали участь у обговоренні, підтримували ідею зміни і модернізації газети. В Академії є позиція людей, котрі говорять про цінності Печерської Лаври, про моральні цінності і перехід газети із покоління в покоління. Думаю, це дурниці. Життя рухається вперед і треба йти в ногу з часом. Ми ж студенти, це наше життя і студрада — це самостійний орган управління. Слід враховувати точку зору студентів, за що я стоятиму до кінця. Це головне. Також я хочу ввести нову підструктуру — «Бюро Захисту Прав Особистості» (БЗПО). Там будуть люди, підковані правом. Я схильний до того, що потрібно модернізовувати як студентське життя, так і студентську раду, перевести її в більш молодіжну терцію, адже ми дуже до всього прив’язуємось. З минулого року ввели конкурси «Міс та Містер НАКККіМ», «Студент року», як щорічні заходи. Це важлива частина студентського життя і я намагатимусь, щоб таких подій було побільше. Але слід розуміти, що це все витрата фінансів, часу і сил, тому прошу розуміння і терпіння. Хочете жити гарно і солодко, потрібно заслужити. — Яка наразі головна проблема щодо студентів Академії? — Проблема паління. Якщо не буде відповідної реакції студентів, то питання буде підніматися на більш високий рівень. Слід розуміти, що не в кожному ВНЗ взагалі дозволено палити на території закладу. У деяких є спеціально відведені для цього місця, як, наприклад, у нас. Але, якщо до-

рослі люди не розуміють нормальної мови і не роблять ніяких висновків, то керівництву доводиться застосовувати більш серйозні міри, а вони будуть. Це не погрози, а факти. Я сам палив і знаю, що це таке. Нам дозволяють палити на території Києво-Печерської Лаври у спеціально відведеному місці. Від початку піднімалося питання про сміття. Бички скрізь: від 7-го корпусу до 15-го, від 15-го до 11-го. Я розумію, що нас багато, а місця замало, але все ж для сміття поставили дві урни. Можна ж не викидати його на землю? Через Лавру постійно проходять туристи, котрі дуже звертають увагу на Гаудеамус, травень 2011

чистоту. А те, що вони зараз бачать, псує престиж як Академії, так і міста Києва. Хочеться достукатись до кожного. Міри будуть застосовані — це точно. Ніхто не хоче платити штрафи, так як ми, студенти, не заробляємо своїх грошей. Ніхто не хоче сваритися. Та недаремно ж закрили другу курилку, про що не всі знають. А між іншим, спалили «сміттєвоз». Та дехто все одно продовжує ходити палити туди, чим викликають недовіру до себе. Пам’ятайте: «как аукнешься, так и откликнуться»! Марина Маслюк 5


Політика

На варті

За круглим столом із Дмитром Табачником Можна із впевненістю говорити про зростання рівня політичної і громадської свідомості в студентському середовищі нашої держави. Українська молодь з кожним роком все більше і більше вимагає виконання обіцянок, даних їй урядовцями, та своїх прав. Особливо активними у цьому русі є керівники різних молодіжних громадських організацій та лідери студентського самоврядування.

Я

скравим прикладом є зустріч представників більш як 50-ти молодіжних організацій та Міністра освіти і науки, молоді і спорту Дмитра Табачника, що відбулася за круглим столом 21 лютого. Тема, над якою зосередились, була животрепетна: «Державна молодіжна політика: співпраця влади та молоді». Міністр розповів присутнім про грандіозні плани чиновників щодо молодіжного середовища. За словами Табачника, найближчим часом почнеться робота над створенням молодіжних рад на всіх рівнях влади. Також планується створення умов для стажування громадських діячів у державних органах. Проведено

моніторинг активності громадських організацій з метою надання допомоги в реалізації їх проектів. Передбачається створення комісії з числа представників Міністерства і молодіжних організацій для відбору найбільш перспективних ідей. Нарешті, Міністр пообіцяв відкрити у Києві Будинок Молоді. Вірогідно, від таких перспектив у молодіжних лідерів запаморочилася голова і обговорення концептуальних питань перетворилось на масовий прийом звернень громадян до Міністра. Не балувана увагою перших осіб публіка заходилася щодуху впливати на молодіжну політику. Дмитру Володимировичу пригадали і передвиборчі обіцянки Президента, і законопроекти «Про вищу освіту», і відсутність сексуального виховання у школах. Сам Міністр теж увійшов в раж і запропо-

Закон

«Вітер змін» у вищій освіті

На початку року вітерець з Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України повіяв у бік вищої освіти і призвів до обговорення політики Дмитра Табачника. 13 січня 2011 року був запропонований проект нової редакції закону «Про вищу освіту», який містить низку важливих положень, скерованих на вирішення нагальних проблем і завдань з реформування вищої освіти в Україні. Ключовими критичними моментами були: 6

нував бажаючим продовжити спілкування, не зважаючи на закінчення робочого дня. Діалог вийшов інтенсивним, насиченим, але чи конструктивним? Чи зроблять чиновники Міністерства освіти та науки, молоді та спорту висновки за результатами зустрічі — покаже час. Але один висновок напрошується сам собою — потрібно частіше зустрічатись, бо питань і проблем, що знаходяться у компетенції Міністерства накопичилось у молоді дуже багато. Головне, що молоді українці потроху перестають мовчати і боятися, і все активніше відстоюють свої пріоритети і позиції. Катерина Малишева За матеріалами: chasmolodi@googlegroups.com

СРК

Нові проекти від СРК Весна приходить з новими силами і новими ідеями. Чимало проектів і планів зародилося у колі Студентської ради м. Києва. Докладніше про це розповіла її Координатор Анастасія Ковач.

— система освітньо-кваліфікаційних та освітньо-наукових рівнів (три ОКР — молодший спеціаліст, бакалавр, магістр, і два ОНР — доктор філософії і доктор наук); — скасування державної атестації ВНЗ (І-IV); — визначення типів ВНЗ — університет (класичний і профільний), академія, коледж і професійний коледж; — збільшення терміну навчання; — порядок вступу до ВНЗ з урахуванням результатів зовнішнього оцінювання, балів атестату, а також «балів ВНЗ»; — ВНЗ дається право змінювати вартість навчання на контракті посеместрово; — відмова від держзамовлення заочної форми навчання. На думку експертів Центру освітнього моніторингу, «з окремих питань зазначений законопроект справді робить крок уперед порівняно з чинним Законом України «Про вищу освіту», з інших — робить півкроку, а у деяких питаннях, розробники так і залишилися в полоні радянських стереотипів й не наважилися передбачити давно назрілі законодавчі новації».

— Наскільки плідною є співпраця СРК з Київською міською державною адміністрацією на нинішньому етапі? — КМДА та Управління освіти м. Києва підтримують наші проекти, сприяють їх реалізації. Наразі ми разом готуємось до Чемпіонату з футболу.

Чезара Колпакова (Vivanau.net)

Тетяна Семенець

Гаудеамус, травень 2011

— Настя, яке питання, насьогодні, є найважливішим на порядку денному у СРК? — Об'єднання студентів міста Києва, захист їх прав та реалізація ідей. — Які заходи планує провести СРК найближчим часом? — У першу чергу, організувати Школу ОСС (раджу взяти участь всім зі студради). Також планується реалізація масштабного проекту "Студентські ювеналії", девізом котрого є "Студенти для Києва!". У травні пройде "Фестиваль неформальних мистецтв" і Студентський форум м. Києва "Зміна".


Свято і традиції

Христос Воскресє!

Усіх свят свято

Щороку Україна святкує чудове свято Великодня. Ще за тиждень відчувається його дух, а напередодні, здається, увесь світ окутує чарівна хвиля благодаті, що наповнює усе живе силою і теплом.

Я

скраві крашанки і пишні паски — це візитна картка свята, а також головна прикраса і частування на великодньому столі. Без цих атрибутів і Великдень не буде Великоднем. Хоча, насправді, смачна і гарна їжа — це далеко не початок свята, а лише його продовження. Духовний сенс, глибока історія, древні традиції підготування і зустріч Великодня підкреслюють багатогранність свята і роблять його унікальною подією в житті нашого народу. Із давніх-давен і до сьогодні старі та малі о півночі чи на світанку поспішають в церкву посвятити вміст свого кошика і привітати рідних і близьких завітними словами «Христос Воскресє»! Особливо довгоочікуваний Великдень для тих, хто дотримується посту, що є духовною зарядкою для людини. За ці дні зникають не лише негативні емоції, думки, слова, але і кілограми. Делікатеси і розваги залишаються позаду, а попереду опиняється душа та істина. Великодня радість після посту стане однією із найбільших винагород. Напередодні Великодня господарки печуть пиріжки, готують паски і фарбують яйця. Так робили наші бабусі, цьому вчаться їх внучки. І хтось, фарбуючи яйця, мудруючи над їх кольором, навіть не здогадується, що приводом для цих клопотів стала одна давня історія. Так, загальноприйнятий звичай фарбувати яйця пов'язаний зі святою Марією Магдалиною, котра піднесла у подарунок імператору Риму Тиверію куряче яйце зі словами «Христос Воскресє!». На ці слова імператор відповів, що у воскресіння когось йому так важко повірити, як і в те, що подароване яйце може стати червоним. Під час промови імператора біле яйце поступово змінило колір і стало

яскраво червоним. З тих пір великоднє яйце символізує Воскресіння Христове. Інші частування також мають певні символічні значення. Приготовлений за особливим рецептом сир, котрий спресований у вигляді пірамідки, називається паскою і є символом Гроба Господнього. Найдревнішим частуванням на Великдень являється дріжджовий пиріг, що готується в пам'ять того, що Ісус Христос після Свого Воскресіння брав участь з учнями у загальній трапезі. Як би смачно не виглядали приготовані святкові страви, до настання самого Великодня до них не торкаються навіть діти. У Велику Суботу перед Великоднем у переповненому людьми Ієрусалимському храмі Воскресіння Христова таємничим способом сходить Благодатний вогонь. Більшість телеканалів світу транслюють це великоднє чудо, котре породжує особливе почуття у тих, хто з нетерпінням чекає на прихід свята і хто вперше знайомиться з ним. На Русі цей день називався Великдень чи Царь дней. О півночі у всіх церквах починається урочисте Богослужіння. Пишне вбрання храму, чудові співи, багато палаючих свічок і живих квітів створюють неповторну святкову атмосферу. Уже під час служби чи після неї за древнім звичаєм усі вітають один одного словами «Христос Воскресє! Воістину Воскресє!» і тричі цілуються. Таке вітання називається христосуванням, після чого прийнято обмінюватися крашанками. Раніше на Русі існувала художня традиція виготовлення цукрових, шоколадний, дерев’яних, фарфорових, скляних і навіть золотих яєць з дорогоцінною оздобою. Так, на увесь світ прославилася колекція ФаберГаудеамус, травень 2011

же, котрий зробив вишукані великодні яйця для імператора Миколая ІІ і його дружини. На подарункових яйцях зображуються орнаменти, храми, іконки, пейзажі. Колоритні писанки часто являють собою витвір мистецтва. Сьогодні в продажу існують великодні сувеніри у формі яйця, котрі, як і раніше, залишаються найкращим подарунком для рідних і близьких. Свято Великодня завжди припадає на неділю і святкується цілий тиждень. Це весняне свято. Наші душі, ніби бруньки на деревах, пробуджуються від зимового сну, готові розкритися і зацвісти. Хороша господиня намагається до Великодня повністю привести до ладу будинок і приготувати частування. Тут варто згадати традиції великоднього столу, що зберігаються і до нині. Завжди в центрі — свячена паска і крашанки, з яких починається святкова трапеза і розговіння після посту. Раніше стіл прикрашали трояндами і геоцинтами, а великодні яйця клали на свіжу зелень вівса чи пшениці, котру спеціально пророщували до свята. Сьогодні святковість столу підкреслюють стилізовані композиції з стрічками і квітами, а також скатертинки, серветки з пасхальними мотивами. Домашнє сімейне святкування часто перетворюється на «походи в гості», тривалі дружні зустрічі і народні гуляння. Великодній тиждень — час для благодійності і милосердя. У давні часи царі відкривали в’язниці і відпускали деяких в’язнів, а простолюд ділився з бідними великодньою їжею, поспішав із святковими привітаннями до хворих. Кожен прагне зробити на Великдень якесь добро. Уже багато віків діти і дорослі із задоволенням беруть участь у великодніх іграх, найпопулярніша серед яких — «в крашанки». У цій грі перемагає той, у кого крашанка залишається цілою з усіх боків після «чокання» з крашанкою противника. Стара гра під назвою «катання яєць» потребує наявності дерев’яного чи картонного «катка», навколо якого розкладаються виграші (яйця, іграшки тощо). Гравці по-черзі котять свою крашанку по «катку». Чия крашанка торкнеться до виграшу, тому він і дістанеться. Великдень — це велике православне свято, глибина якого — в таємниці чудового Воскресіння Христового і спасіння кожної людської душі, а ширина — у пишних смакуваннях і веселих забавах. Великдень — це яскравий, квітучий і особливий день, в якому гармонійно переплітаються духовна сутність православ’я і його древні самобутні традиції, що дали цьому дню назву: усіх свят свято. Катерина Рижий 7


Історія з життя

Сапієнс

Я виходжу заміж! Я виходжу заміж! За останній місяць я повторила цю фразу сотні разів і майже кожного у відповідь чула щось на кшталт: «Ти?! Не може бути!», а потім — «Ти серйозно?». Це виглядало так, ніби я стверджувала, що спілкуюся з прибульцями! Не рідко пролітала фраза «Ти залетіла?!», на що хотілося відповісти: «О, так! Звичайно, залетіла! А чи може бути по іншому?! Невже нормальні люди одружуються просто тому, що кохають одне одного?!». Зупиняло лише розуміння того, що, насправді, від мене ніхто цього не чекав. Просто декому було відомо про «маленьку мене» занадто багато, а декому занадто мало. Але шокувала усіх відповідь на їх головне питання: «Хто ж цей нещасний?!»

Т

а почну від початку. Мені 14 років і я учениця 8-го класу школи, в якій всі дівчата закохані в новенького історика, котрий щойно закінчивши інститут, пришов вчити нас гризти граніт науки. Зараз я мимоволі згадую до яких витівок вдавалися дівчата, аби той звернув на них увагу. Я була першою, кому він дав свій номер телефону, але далеко не для романтичної зустрічі, а для того, щоб староста класу організувала масове віддирання жуйок від парт в історичному кабінеті. То був знак долі, однозначно! У силу певних обставин, через три роки він стає моїм класним керівником, у нього закохується моя найкраща подруга, а я в цей час зустрічаю своє перше кохання, те, що відірвало мене від шкільних баталій подруг з їхнім істориком, і примусило будувати плани, яким не судилося втілитись у життя. Кохання, яке закінчилось дворічною глибокою депресією. Мені 19, я студентка 3-го курсу. Близько трьох років тому почалась моя довготривала «відпустка». Відпускала в основному я всіх, хто хоч якось намагався влізти в душу «маленької мене». Цей період свого життя мені боляче згадувати навіть зараз. Не вживайте, люди, депресію! Це шкодить здоров’ю, особливо тих, хто вас оточує! Слова «кохаю», «сонечко» і т.д. викликали у мене кольки в животі і вже майстерно відтренований вираз обличчя, на якому було написано: «я тобі вірю», «дякую, приємно» або «що, правда?!» А насправді хотілося перепросити, бо я не могла і не хотіла цьому вірити. І ось, наближається Новий 2011-й рік! Остання спроба побудувати хоч якісь стосунки провалилася ще влітку, після повідомлення на мою адресу: «Вибач, до мене приїхала моя дівчина, тому ми з тобою сьогодні не зустрінемось!». Досі запитую себе, а ким тоді була я?! Але, якщо правда, не дуже заділо. Старанно вимощена мною бетонна стіна була вже досить міцною, щоб не звертати увагу на такі дрібниці. Зима. Сніг. У повітрі вирує ново8

річний настрій, але буденні клопоти настільки мене поглинають, що я ледве встигаю дістатись до вечора додому. Настрій псується остаточно після звістки, що заплановане святкування з друзями зірвалось і максимум на що я можу розраховувати — зустріч Нового року з татом і мамою, а далі міцний сон. А так хотілося чуда! І все ж, за щасливим збігом обставин, через декілька годин, я таки опинилася з друзями в центрі міста біля новорічної ялинки. Під бій курантів стиснула кулачки і тихо промовила своє бажання! Почався новий рік. Шампанське, феєрверки, музика, веселий натовп. Я кілька разів відходила від шумної компанії, аби відповідати на телефонні дзвінки. І, вже вкотре листаючи телефонну книжку, потрапляла ще на когось, кого хотіла б привітати. Тим часом наша компанія збільшувалась. Під кінець до нас приєднався той, через кого я «грала у футбол» живими серцями вже кілька років. Прийшов не сам, із своєю подругою. ЗіГаудеамус, травень 2011

знаюсь, мені стало боляче, не тому, що я ревнувала, а від того, що, на відміну від нього, я не змогла відкрити своє серце людям, які однозначно цього заслуговували, не змогла залишити свій страх перед новими почуттями. У решті решт, не витримавши його присутності, я знову відійшла від компанії під приводом привітати ще одну важливу особу, хоч насправді бездумно гортала список номерів. Зупинилася на останньому записі. Це був номер мого класного керівника, того самого, за яким впадала вся прекрасна половина школи. Після випускного вечора ми інколи зізвонювались, зустрічались, але, в більшості випадків, це було або на свята, або взагалі випадково. Я натиснула кнопку виклику і через декілька секунд на іншому кінці почула знайомий мені голос: — Алло?! — З Новим роком! — З Новим роком! Радий тебе чути. Як святкується? Я притихла. — Добре, все дуже добре! Ви як? — Зараз із друзями їду на ялинку! — А я вже біля ялинки… Буквально через кілька хвилин я стояла поруч із колишнім шкільним вчителем. Тоді я навіть уявити не могла, чим закінчиться ця зустріч. На мене чекали нові випробування. Я вчилася переступати через власні сумніви, закривати очі на чужу думку і боротися із своїми ж стереотипами. «Маленька я» завжди стверджувала: «все, що швидко починається, швидко закінчується!» А тут навпаки: шквал емоцій, божевільний темп, безумні вчинки! Колишня «маленька я» з ростом 1,53 м, з кам’яним серцем і недовірливим поглядом змінилась. Тепер я — 20-тирічна наречена, яка із захопленням обирає собі білосніжну сукню, туфельки, фату, рукавички, обдумуючи кожну дрібничку своєї весільної церемонії. Наречена, яка хвилюється за першу зустріч батьків, банкетний зал, запрошувальні листівки, яка кожен день уявляє собі перший подружній вальс. Я ні на секундочку не сумніваюсь у своєму виборі і мені абсолютно байдуже, що про це казатимуть. Зізнаюсь, вагомий внесок у ці стосунки зробило почуття поваги, сформоване ще у шкільні роки. Зараз мені важко уявити свого нареченого з указкою біля «політичної карти світу», радше учнем, що сидить поруч зі мною. А вчитель тепер у нас обох один — життя! Нота Ля


Соціум

Варто знати

Від Чорнобильської АЕС до АЕС «Фукусіма-1» В

середині дня в п’ятницю 11 березня 2011 року сейсмічні датчики АЕС «Фукусіма-1» в Японії зареєстрували перші свідчення найбільш потужного землетрусу в новітній історії країни. Автоматизована програма відразу ж відреагувала і надала команду на гальмування в реакторах ядерної реакції, яка і є джерелом подальших процесів в ланцюгу «теплова енергія-підігрів води і пароутворення-механічна енергія обертання в турбогенераторах-електрична енергія». Через три хвилини реактори працювали лише на 10% потужності, через 6 хвилин — на 1%, а через 10 хвилин припинили виробництво енергії. У таких випадках потрібен час для поступового охолодження сильно розігрітого палива в реакторах, що забезпечує система охолоджувальних насосів, мета якої — видалити тепло від ядерного палива. І в цей період станція здригнулася від цунамі. Були зруйновані запасні дизельні генератори для охолоджувальних систем, після чого підвищення температури води, її пароутворення і наступне підвищення тиску в реакторах призвело до вибухів у них із подальшим попаданням радіоактивних речовин в оточуюче середовище. У зв’язку із значним пошкодженням в реакторах виникає багато запитань відносно тих процесів, що проходять в ядерному паливі і які неможливо контролювати. Слід зважити також на ті об-

ставини, що потрібні довгі терміни для остаточного охолодження реакторів і вирішення подальшої їх долі. Чорнобильська АЕС і «Фукусіма-1» мають ряд спільних рис: обидві станції є лідерами у національній ядерній енергетиці, побудовані у 70-х рр. минулого століття (але якщо «Фукусіма-1» пропрацювала рівно 40 років (з 1971 р.), то Чорнобильська АЕС — менше ніж 9 років (з вересня 1977 р.); знаходяться відносно недалеко від столиці країни (від Чорнобиля до Києва — близько 110 км, від Фукусіми до Токіо — вдвічі більше). Але з технологічної точки зору, у той час, як на Чорнобильській АЕС використовували реактори, що мали значні конструктивні недоробки, на «Фукусіма-1» вони найбільш небезпечні у світі, з потрійною системою захисту. Крім того, якщо вибух на Чорнобильській АЕС можна порівняти з вибухом атомної бомби (у довкілля викинуто

ядерне паливо), в Японії рівень радіоактивності і її розповсюдженість — в тричі менше. Аварія на Чорнобильській АЕС була оцінена МАГАТЕ у 7 балів (по 10бальній шкалі), на «Фукусіма-1» — у 4 бали. Та сам факт виникнення феномену «Фукусіма-1» сприйнято світовою громадськістю як суворе попередження щодо небезпечності атомних АЕС. Головні причини Чорнобильської катастрофи — недостатнє конструкторськотехнологічне забезпечення безпеки АЕС і неповна поінформованість персоналу щодо особливостей поведінки реактора в умовах окремих режимів його роботи. Що ж до аварії на «Фукусіма-1», головними її причинами є природні чинники (землетрус, цунамі). І все ж, незважаючи на загрози від АЕС, сучасне суспільство не в змозі відмовитись від атомної енергетики (в Україні 47% електроенергії виробляється АЕС). Подальший розвиток техносфери і спрямування людства до космосфери поряд з альтернативними джерелами (вітро-, геліо-, біо- та термоенергетичні установки) передбачає і прогресивні, більш безпечні шляхи в освоєнні невичерпних запасів внутрішньоатомної енергії. П.П. Чаяло, доктор медичних наук, професор

Актуально

Після нас хоч потоп!

Т

ак розмірковують принаймні більшість українського суспільства, викидаючи на смітник, а то і просто на землю, чергову порцію пластикового сміття. Крокуючи вулицями міста і прислуховуючись, можна почути досить дивні звуки, що линуть з-під наших ніг. Та це не шелест осіннього листя і не хрускіт мо-

розного снігу — це мелодія поліетиленів та пластиків, композиторів сучасності. Але вона не плекає нам душу, а навпаки дратує своєю штучністю. Можливо, поліетиленові пакети з брендами, цей винахід креативних PRменеджерів, літаючи у повітрі або плаваючи у воді, когось веселить, але особисто в мене викликає смуток. «Великі годувальники», напевно, мало переймаються цими проблемами. Та й навіщо це, коли ти живеш за містом у приватних маєтках під охороною, з купою прибиральників, твої діти навчаються за кордоном, де в торгових мережах розповсюджують паперові пакети та бавовняні сумки, з турботою про навколишнє середовище. У багатьох країнах Європи та світу забороняється розповсюдження поліетилену та пластику. Торгові мережі зобов‘язують переходити на екологічно чисті пакувальні матеріали. А що у нас? Гаудеамус, травень 2011

Хоч ми і вивчаємо екологію, складаємо з неї іспит, та чи задумуємось щоразу, викидаючи в смітник поліетиленовий пакет, пет-пляшку, одноразовий стакан, над тим, що він буде тисячу років розкладатися в землі, насичуючи її «корисними» речовинами задля здоров‘я майбутніх поколінь? Наша Академія — осередок культури. Тому чи не нам першим стат�� прикладом для інших у питаннях екології та культури споживання? Чому б не замінити в НАКККіМ увесь одноразовий посуд та пакети на паперові, показавши таким чином, що знання, які ми отримуємо, дійсно допомагають берегти наш Світ і залишити його для майбутніх поколінь таким, яким його створив нам Бог! Досить стояти осторонь найважливішої проблеми! Давайте оголосимо війну поліетилену! Павло Колодій 9


Класика

Культура

«Comme il faut», або «те, що треба» Наша гордість! Вітаємо! 20 квітня відбулася гра брейн-ринг між командами вузів Печерського району на базі Національного транспортного університету. Наша команда зайняла 4-е місце, з чим ми її щиро вітаємо!

В Україні є низка театрів, що мають гучну славу та історію, корифеїв театрального мистецтва. Та останніми роками спостерігається тенденція виникнення молодих театрів, що за досить короткий час набувають ще більшого попиту серед глядацької аудиторії своїм свіжим поглядом на мистецтво сьогодення.

О

дним із молодих і доволі перспективних є молодіжний театр мюзиклу «Комільфо», створений восени 2008 року групою молодих ентузіастів і професіоналів, що горіли бажанням творити мистецтво мюзиклу в Україні. Він був прийнятий під дах ЦТДЮ Оболонського району м. Києва, адміністрація якого повірила в сили молодих талантів і дала їм шанс реалізуватись. У перекладі з французького «Comme il faut» — те, що треба. Одним із керівників творчої групи є випускниця нашої Академії Станіслава Лясота. Творчу кар’єру молодого театру було вирішено відкривати всесвітньо відомим твором Л. Пламондона і Р. Кочіанте «Notre Dame de Paris». Перша його постановка відбулася в Парижі у 1998 році. У дебютній постановці були зібрані кращі із кращих французьких і канадських виконавців — Брюно Пелетьє і Хелен Сєгара, Даніель Лавуа і Жулі Зенаті. Саме у цьому спектаклі був відкритий відомий усьому світові співак — Гару. Постановка мала неймовірний

успіх. Потім естафета була передана усьому світу. «Notre Dame» був перекладений англійською, іспанською, італійською і російською мовами. Історію кохання горбуна до прекрасної циганки бачила і Америка, і Англія, і Італія з Іспанією, і Росія. Нарешті геніальний твір з’явився на сцені України. Чимало НАКККіМівців пам’ятають цю подію, що викликала хвилю неймовірних емоцій та овацій. 12 травня 2009 року у залі ЦТДЮ Соломенського району м. Києва була представлена молодіжна благодійна прем’єра мюзиклу для любителів цього жанру. Спектакль був схвалений критиками, а також вдячною публікою, котра в сльозах приходила за куліси по закінченню заходу. Це заклало фундамент стрімкого творчого розвитку «Комільфо». Наступним проектом театру стала концертна програма «Феєрія мюзиклу», котра являє собою калейдоскоп мюзиклів — «The phantom of the opera», «Romeo et Juliette», «Metro», «Cats» та інші. У даний концерт увійшли хіти із по-

  Театр — единственное место, где бедные могут смотреть на богатых свысока.   Лучше играть перед пустыми креслами, чем перед пустыми лицами.   Скучен театр, когда на сцене видишь не людей, а актеров.   Автор пишет одну пьесу, актеры играют другую, а зрители видят третью. 10

Гаудеамус, травень 2011

становок — усе краще з кращого. Різноманітність жанрів, палітра мови, шикарна музика, ефектна хореографія! Саме у цьому концерті в одному вихорі співіснують ритми жагучого фламенко і заворожуючі мелодії джазу, разом звучать симфонічні оркестри і рок-колективи, зустрічаються ранні рок-опери і мюзикли сучасності. Кожен артист «Комільфо» пройшов свій цікавий і насичений творчий шлях. І ось тепер ці яскраві молоді таланти, що живуть музикою і театром, знайшли один одного і зібрались в єдину перспективну команду. Кожному з них є що розказати про себе: лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів, фестивалів, гран-прі та інші перемоги. Сьогодні вони відтворюють справжні шедеври мюзиклу в Україні. Їх постановки наповнені живою енергією і чистими почуттями. Кожен актор живе своєю роллю. Подальші творчі плани театру дуже серйозні. Уже надійшло кілька пропозицій постановки мюзиклів, написаних вітчизняними молодими авторами. Окрім того, команда театру вже працює над написанням двох власних мюзиклів. Мистецтво мюзиклу в наш час займає лідерські позиції в театральному і шоу-бізнесі в усьому світі. Музика, танці, театр, світлове шоу — все це увібрав даний жанр. Саме мюзикли так легко збирають сучасних глядачів у багатотисячні зали Парижу, Квебека, Берліна, Москви, багатьох міст Азії, Америки та Європи. Настав час розкритися цьому мистецтву в Україні. І саме ідея популяризації цього жанру керує колективом молодіжного театру мюзиклу «Комільфо». Інна Скоц Уилл Роджерс Алек Гиннесс Василий Осипович Ключевский Шарль Баре


Сучасність

Культура

Playback театр, чи театр без паперу Театральне мистецтво завжди залишатиметься актуальним. Людині подобається почувати себе глядачем, сидячи у зручному кріслі і спостерігаючи з боку за чужим горем, радощами, проблемами, долею… У ході історичного розвитку діячі театру намагалися підбирати саме ті образи і ситуації, що хотілося б смакувати.

К

ласичний театр покликаний відобразити різних героїв, ідеали, події, що виступають взірцями чи навпаки у чистому вигляді, розкрити глядачеві сутність категорій «погано», «добре», «добро», «зло». Сучасний театр розрахований на те, щоб показати повсякденне життя, нічого не оминаючи і не упускаючи, так би мовити, «в усій його красі». Персонажі тут не просто образи. Це живі люди з їх позитивними і негативними рисами, поведінкою, думками. Останніми роками усе більшої популярності набуває психологічно-мистецьке явище — Playback театр. Це один із різновидів сучасного театру, інтерактивний, імпровізований. Для нього не пишуться сценарії і не готуються завчасно декорації. Його постановки — це мініатюри із нашого життя, наших історій. Уперше Playback театр у Києві заявив про себе 10 років тому. Нині у місті їх три. Наймолодшою є творча група, на чолі з Володимиром Савіним, «Дежавю+», що реалізовує себе впродовж 2,5 років. За цей час відбулося дві гастролі: до Криму та Санк-Петербургу. Володимир Савінов далеко не новачок на цій ниві, адже за плечима близько 39ти перфомансів. Спочатку він був у складі творчої групи першого в Києві Playback театру, та через внутрішні конфлікти психологу довелося його залишити. Трохи згодом, загорівшись ідеєю створення власного Playback театру, він

збирає творчу групу друзів-ентузіастів. Так і виникає «Дежавю+». Сьогодні у своїй роботі театральна група, перш за все, керується теорією психологічної терапії середовища та класичними практиками театральної майстерності. В.Савінов наголошує на тому, що Playback театр у чомусь «перегукується із народною творчістю та обрядовістю, адже теж має елементи відображення дійсності та імпровізації». Дане мистецтво має терапевтичний характер, що особливо важливо у сучасному суспільстві, де багато нефільтрованої інформації і людина втрачає себе у цім бурхливім потоці. Часто буває так, що особистості немає кому розкрити себе, сказати так, щоб її почули. Співбесідники можуть годинами розмовляти, не слухаючи один одного, а лише чекаючи на свою чергу сказати. Playback театр покликаний дійсно почути людину. Головною його метою

є зрозуміти і розкрити особистість, її почуття, думки, відтворити почуте тут і зараз, щоб глядач мав змогу побачити з боку те, що тривожить його усередині, переосмислити, винести щось для себе, знайти правильне рішення. Це допомагає розібратися із внутрішнім хаосом. 6 квітня у Будинку вчителя я мала можливість побувати на перфомансі «Дежавю+». Це щось вражаюче! Тут, у колі незнайомих людей, можна повністю розкритись. Ти розповідаєш свою історію і досвідчені актори-психологи одразу розігрують її перед тобою, відтворюючи твої страхи, переживання, сумніви, радість… Виникає відчуття певної магічності. Але як зазначає Володимир Савінов: «Ніякої містики тут немає! У всіх людей схожі емоції, події…». А завданням Playback театру є почути їх і відтворити.

фразу: «Я тебя люблю», уже готовим следующую реплику. А на следующей реплике навостряем ухо на возможные аплодисменты. Что же такое душа комедианта, дамы и господа? Сквозняк, холодное дыхание в позаимствованных одеждах, которые можно легко сменить, приспособившись к новым. Почему? Да потому, что актер неуверен, существует ли на свете. Это двуногое от рождения поражено своего рода увечьем — непостоянством. Некоторые из вас в течение дня иногда

пощипывают себя, чтобы увериться в полном пробуждении ото сна. Так вот, у нас синяки — от славы. Существую ли я на самом деле? Если да, то мне должны аплодировать. Хлопают, стало быть, я живу. Слава. Как нужна нам эта боль, этот бег от себя, исступленное желание преобразить вселенную в огромный зеркальный лабиринт, который засвидетельствует наше существование, в собрание афиш, на которых имя наше, выведенное крупными буквами, помещено выше названия пьесы.

Катя Малишева

Щоденник

Актерам… Актерам приписывают все грехи на свете. Нас считают плутами, лицемерами, лжецами, скупцами, льстецами, обвиняют в корысти и жестокосердии, навешивают на нас пороки, как игрушки на елку. Я хочу восстановить истину: д��, так оно и есть! Мы не люди, а паяцы. Мы лишь подобие людей. Если мы что-то делаем, то только по указке режиссера. Если говорим, то чужие слова. Когда нас ранят, наши раны не кровоточат, когда убивают, — не умираем. Произнося

Гаудеамус, травень 2011

11


Стосунки

Сапієнс

Друзі чи щось більше? Твій найкращий друг протилежної статі? Ви розумієте один одного з півслова, а іноді навіть з одного погляду? Ви можете проговорити всю ніч безперестану і під ранок задрімати в обіймах? Обговорювати "форми" дівчат і хлопців, що проходять повз, і саркастично пропонувати поміч у знайомстві? І при цьому всі оточуючі з першого погляду чомусь думають, що ви разом?!

Д

ійсно! А чи може така дружба бути без кохання? Як кажуть: "хоч хтось один, та все ж кохає!". Можливо, увесь цей час хтось один просто не помічає, що його люблять зовсім не як друга?! Чи ретельно приховує почуття, в першу чергу, від себе? "Чому ці двоє досі не разом?!"— запитують усі знайомі. Ці «друзі» найбільше бояться зіпсувати те, що вже мають, навіть, якщо ціною є рік чудових стосунків. А ревнощів, хоч відбавляй! Вони тримаються один за одного як за повітря. Достатньо на екрані телефону побачити знайоме фото і номер, як посмішка мимоволі осяює лице і серце починає битися в шаленому ритмі. Коли одному з них погано, іншому достатньо лише обійняти. А іноді вони дуже реалістично «грають у подружжя»... У таких друзів почуття можуть прийти не відразу, але коли приходять, залишаються на довго. А може варто розповісти про них, розкритися? Чи краще їх придушувати? Можливо, це доля? Адже, як показує життя, шлюби друзів — найбільш вдалі, бо в них є ще щось, окрім пристрасті і симпатії.

У будь-якому випадку, ці «друзі» вже найщасливіші, бо мають один одного. З власного досвіду можу сказати, що почуття між ними є: часом це пристрасть, часом довіра, часом впевненість, повага. Можливо, таку дружбу не слід псувати, переступаючи межу. А може варто

ризикнути? Це вибір кожного. Бажаю кожному зустріти таку людину і зуміти зберегти ці почуття до кінця у будь-якому оформленні, хоча, навряд чи у справжньої дружби він є.

Головні події травня:   17-19 травня Святкування 5-річчя Інституту СККіМ

 24 травня Конкурс «Міс і Містер НАКККіМ» Клуб «Патіпа»

  19 травня 14.00 – святковий концерт «5 років ІСККіМ» Актова зала

Також у травні:  Булгаковські тижні в НАКККіМ  Конкурс «Студент року»

У наступному номері читайте:  «5 метрів від КП»  Розповідь про місто-привид Прип’ять, враження від подорожі на Чорнобиль…  Звіт роботи СРА у новому складі  Освіта, професія, кар’єра, робота. Власний досвід, реальні історії, гострі проблеми.

Русіч

Афіша

Слідкуйте за оголошеннями! Головний редактор Катерина Малишева Дизайн та верстка Марія Корж Для листів malishevak@inbox.ru Блог gazeta-gaudeamus.blogspot.com

Видання засновано і видається з 2001 року Адреса замовника, видавця та редакції: Україна, м. Київ, вул. Івана Мазепи, б. 21, корп. 7, ауд. 1-Б

Видання віддруковано в типографії НАКККіМ м. Київ, вул. Івана Мазепи, б. 21, корп. 11 тел.: 280-02-57

Підписано до друку: 10.05.2011 Тираж 300 примірників Думки авторів публікацій не завжди співпадають з точкою зору редакції.

Ми працюємо для вас!


Гаудеамус № 63, травень 2011