Page 1


...

Blue Diamond - 51 -

:

, Wellness Spa,

1440 зл.

, , Simple , Blue Sky, , -

3-

2 особи


P

lska

Новини

П ішохідний перехід через кордон Ми підтримуємо акцію порталу «Port Europa», поляки та українці хочуть більше свободи у перетині кордону. Прикордонні місцеві влади повинні тепер використати прихильність Міністерства Внутрішніх Справ для відкриття наступних пішохідних переходів. Давайте відкриємо ширше ворота кордонів. Для туризму та економіки. Проведена порталом «Port Europa» кампанія, ціллю якої було допущення пішохідного руху на східному кордоні Польщі принесла відчутні результати. Міністерство Внутрішніх Справ Польщі, нарешті, погодилося на вимоги відкриття додаткових пішохідних переходів. В травні віце‐міністер Піотр Стаханьчик зобов'язав усіх воєводів, які адмініструють пунктами перетину кордону приготувати рапорт, де вкажуть, на яких перетинах кордону є можливість відкрити нові пішо‐велосипедні пункти пропуску. Але це ще не привід до задоволення, бо так насправді боротьба за пішохідні переходи тільки починається.

білоруський кордон був недоступний для пішоходів – винятком є єдиний пішохідний перехід в Біловежі, який, на жаль, нікуди не веде – по білоруській частині Біловезької пущі і так не можна пересуватися пішки, якщо у вас немає відповідного дозволу . Піотр Стаханьчик додав також, що в 2014 році в польському бюджеті знайдуться фінансові засоби на пристосування пунктів пропуску до пішохідного руху, але напевно не появляться вони відразу там, де кордон проходить по річці Буг, так як це вимагало би будови додаткового моста. А це вже велика інвестиція. Проте в інших місцях (за нашим припущенням пункти: Кростенко, Долгобичув, Гребенне) – не має ніяких перешкод, пішохідні переходи швидше за все будуть створені. В медіях появилися вже перші конкретні інформації від воєводів в цій справі. І так, воєвода поморський і підляський позитивно ставляться до відкриття пішохідних пунктів пропуску в Мєжея Вісляна (з Росією) і в Кузниці Білостоцькій (з Білоруссю).

Воєводи розроблябть рапорт Наведена вище постанова міністра Стаханьчика відноситься до воєводств Підкарпатського, Любельського, Підляського, Вармінсько‐Мазурського і Поморського. Рішення про створення, по можливості, пішохідних переходів через кордон стосується не тільки кордону з Україною, але також з Білоруссю і Пункти пропуску є, під'їздних доріг Калінінградською областю. Як уже згадував міністер Стаханьчик на травневому посіданні в Сеймі, в випадку немає... але є польові! На жаль, по відношенню до більшості вже існуючих автомобільних пунктів пропуску створення пішохідного коридору не повинно бути українського кордону, новини про проблемою. Згідно з декларацією віце‐міністра, всюди відкриття прикордонних пішохідних там, де є це фізично і технічно можливе (тобто є місце), переходів поки що відсутні. І це такий пункт перетину буде відкритий. Перше кокретне непокоїть. – «Ми не ідеалісти, і ми знаємо, рішення уже прийнято. Пішохідний рух буде допущений що не на всіх польсько‐українських на реконструйованому переході «Песчатка–Половцы» прикордонних переходах відразу може бути на кордоні з Білоруссю і це вже є певним. Це урухомлений пішохідний рух», ‐ говорить Якуб величезний успіх, оскільки до цього часу польсько‐ Логінов, з порталу «Port Europa». – «Буде з.....

продовження на стор 14

М алий прикордонний рух, який охоплюватиме Жешув, Люблін і Львів В Красічині Польсько‐Українська Господарча Палата вже третій раз підряд організувала конференцію під назвою «Польсько‐український кордон. Шанс чи бар'єр суспільно‐господ арч ого розвитку? Транскордонна співпраця ‐ досвід, висновки, перспективи». Як щороку на території замково‐паркового ансамблю в Красічині коло Перемишля зібралися політики, чиновники та бізнесмени з Польщі і України, які обговорювали перспективи розвитку бізнесу в контексті транскордонного співробітництва. Більшість учасників всказувала на кордон як головну перешкоду в розвитку взаємовідносин, так господарчих, як і суспільно‐ культурових. Всі були згідні, щодо того, що необхідно ще багато зусиль, щоб той кордон почав нагадувати «європейські стандарди», а не напівдику ділянку «цивілізаційних рубежів». Всі, хто мав можливість неодноразово перетинати кордон, але не в рамках офіційних делегацій тільки приватно, звісно погодяться, що проблем надалі залишається не вирішеним. Незважаючи на спрощенняпроцедури перетину кордону у зв'язку з організацією футбольного чемпінату Євро 2012 (спільний прикордонний і митний контроль, збільшення пасів руху) ситуація і так не виглядає так, як повинна. Найкращий спосіб, щоб в цьому переконатися – це очікувати в черзі на кордоні протягом багатьох годин, часто без відповідних санітарних умов. Під час обговорення, всі як один, погодилися, що потрібні

4

подальші інвестиції у пункти перетину кордону. Наприклад будова нових туристичних переходів для піших і велосипедистів, але теж великого міжнародного автомобільного та залізничного пункту пропуску в «Нижанковичі‐Мальговичі» неподалік Перемишля. Цікава ідея, яка була представлена на форумі, то концепція створення нового швидкісного залізничного сполучення з Варшави до Львова через Люблін. На мою думку, найцікавшою ідеєю, яка появилася під час дискусії на форум, було залучення Жешува і Любліна до зони малого прикордонного руху. Як відомо, угода між Польщею і Україною про малий прикордонний рух (МПР) набула чинності влітку 2009 року. Дана угода дає право українцям, які живуть в 30‐ кілометровій прикордонній зоні (якщо частина якоїсь адміністративно‐територіальної одиниці розташована між 30‐им і 50‐им км від лінії кордону вона також вважається частиною прикордонної смуги) у безвізовому режимі пересуватися по прикордонній зоні Польщі і знаходитися в межах її території до 60 днів кожного разу з дня перетину кордону. Не охоплює вона однак Жешува і Любліна. Запропоноване рішення дозволить на більш масовий приїзд українських громадян до наших великих міст з метою придбання товарів. То певне, що торгівці з Жешува і Любліна «потирають руки» підраховуючи потенційний прибуток (в даний час в Україні майже все в магазинах коштує дорожче, ніж у Польщі). Варто пригадати, що дотепер

експорт з воєводства Підкарпатського на Україну є невеликий. Парадокс полягає в тому, що підкарпатські підприємці вдвічі більше товару відправляють в далеку Німеччину, ніж, наприклад, в сусіднію Україну. Можливо, ідея створення з Жешува прикордонного міста булаби слушною? Але який реальний вплив, так насправді, малоби то на економічний ріст столиці Підкарпаття важко відповісти на даний час без докладних експертиз. Окремим питанням залишається тема переговорів з ЄС в справі правил Шенгенської угоди, що відносятся до малого прикордонного руху. Європейський Союз не має бажання поширювати прикордонну зону безвізового режиму. Існують все‐таки приклади, які показують, що зусилля Поляків і східних сусідів приносять ефекти. Найкращим цього прикладом є підписана в 2012 році угода про малий прикордонний рух з Калінінградом (Росія). Угода включає в себе не тільки прикордонні райони, але також міста розташовані набагато далі, як Гданськ, Гдиня, Сопот, чи теж Ольштин. Варто може використовуючи досвід Поморського і Вармінсько‐Мазурського воєводств серйозно продумати тему малого прикордонного руху над Віслоком, тим більше, що в цьому році Польща і ЄС планують підписати з Україною угоду про асоціацію.

Jacek Kiczek


P

Реклама

lska

Фотоапарати, об'єктиви, спалахи, штативи, сумки та для фототехніки, карти пам'яті, біноклі та фотографічні послуги

Найнижчі ціни! Найбільший вибір!

GPS N 50° ’139.36”, E22° 0’ 50.72”

Магазин Фототехники AB FOTO Millenium Hall, поверх "0" проспект Majora Wacława Kopisto1, Rzeszów Години роботи: понеділок ‐ субота 10.00-21.00, неділя 10.00-21.00

Повернення

ПДВ для туристів

TAX FREE FOR TOURISTS

AB FOTO офіційний дистриб'ютор:

AB FOTO GPS N 50° 139 3. 6 , E22° 0 50 7. 2

5


P lska У ніверситет інформаційних технологій та менеджменту в Жешові Найкращий недержавний ВНЗ у південній Польщі

Використай шанс!  Візьми участь у проекті «Підприємницька Полонія»  Проект «Підприємницька Полонія» реалізується Університетом інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві в рамках конкурсу Міністерства закордонних справ Польщі «Співпраця з польською діаспорою за кордоном в 2013 році».  Головною ціллю проекту є полегшення 40 полякам і польській діаспорі в Росії, Казахстані та Україні встановлення ділових контактів з Польщею.  Проект спрямований до людей, які планують створити власну фірму, у віці 18‐35 років (студентів, випускників вищих навчальних закладів, підприємців і т.п.)  В рамках проекту заплановано провести 5‐денний бізнес‐семінар та дві господарські місії до економічних зон Польщі для двох груп учасників: І група: 7‐15 жовтня (20 учасників з 3 країн) ІІ група: 21‐29 жовтня (20 учасників з 3 країн).  Семінари будуть проводитися в Центрі Міжнародної Освіти УІТМ, що знаходиться в Кельнаровій біля Жешува.  До участі в проекті запрошуємо представників польської діаспори (поляків та осіб польського походження), що проживають в Росії, Казахстані та Україні.

ЗГІДНО ЗАГАЛЬНОПОЛЬСЬКИХ РЕЙТИНГІВ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ ЗАЙМАЄ ОДНЕ З ЛІДИРУЮЧИХ МІСЦЬ СЕРЕД НЕДЕРЖАВНИХ ВНЗ МІЖНАРОДНОГО РІВНЯ, А ТАКОЖ НАЛЕЖИТЬ ДО ГРУПИ 6 НЕДЕРЖАВНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ У ПОЛЬЩІ, ЯКІ НАЙОХОЧІШЕ ОБИРАЮТЬ АБІТУРІЄНТИ. Університет пропонує 12 напрямків навчання на І‐ рівні (Бакалаврі): Управління, Внутрішня безпека, Журналістика та ЗМІ, Економіка, Інформатика (навчання на замовлення), Англійська філологія, Фінанси та бухгалтерський облік, Фізіотерапія, Логістика, Косметологія, Туризм та відпочинок, Громадське здоров'я, а також навчання на ІІ‐рівні (Магістратурі) на 6 напрямках: Управління, Журналістика та ЗМІ, Економіка, Інформатика (навчання на замовлення), Туризм та відпочинок, Громадське здоров'я. Також студенти мають можливість навчатися на англійській мові, обираючи: Informa on Technology, Interna onal Management, Hospitality Management, Finance and Accoun ng, Physiotheraphy, Logis cs, Logis cs in Transport або Avia on Management. Навчальну пропозицію збагачують численні семінари, конференції та лекції‐зустрічі з людьми науки,

культури, політики та бізнесу, які відбуваються в університеті. Для використання у навчальному процесі студентам призначені два навчальні корпуси, в яких знаходяться професійно‐оснащені мовні та лекційні аудиторії, спортивний зал, мультимедійна бібліотека, спеціалістичні лабораторії, СПА‐центр, тренажерний зал чи Центр зоотерапії. Університет звертає особливу увагу на формування конкретних практичних вмінь використовуючи новітні активні методи навчання, а саме: ігри з прийняття рішень, проекти та практичні заняття. Кожний студент має можливість взяти участь у бізнес‐курсах (спеціальність може реалізуватися на всіх напрямках навчання), які з практичної сторони готують студентів до опрацювання бізнес‐планів та ведення власної підприємницької діяльності. Більше того, найбільш інноваційні бізнес задуми можуть здобути капітал для

їхньої реалізації ‐ навіть до 200 000 євро. Завдяки постійній співпраці університету з сферою бізнесу, УІТМ дає можливість студентам писати дипломні роботи для потреб конкретних фірм. Важливим є те, що УІТМ спільно з Європейським університетом ім. Ю. Тішнера в Кракові та Університетом менеджменту та адміністрації в Замості утворили академічний консорціум, завдяки якому студенти можуть користуватися з дидактичних пропозицій усіх трьох університетів. В рамах консорціуму створено пропозицію мульти навчання, яка на практиці дозволяє студенту навчатися у двох ВНЗ (Кракові та Жешуві) на 2 напрямках навчання І‐рівня (Бакалавраті) та протягом 3 років навчання отримати одразу 2 дипломи престижних університетів.

Ч и знаєте що...  Згідно рейтнгу „Rzeczpospolitej” i „Perspektyw” 2013 УІТМ ‐ це найкращий недержавний ВНЗ у південній Польщі та один з 9 найкращих університетів у Польщі.  Університет може похвалитися доброю репутацією серед працедавців ‐ на одного випускника напрямку Інформатика в 2012/2013 навчальному році в агенції працевлаштування УІТМ було запропоновано понад 4 місця працевлаштування.  Університет реалізує навчання на 8 англомовних напрямках навчання, серед них напрямки, які реалізуються під патронатом світових лідерів галузі: Avia on Management – Lu hansa, Finance and Accoun ng – UBS та Informa on Technology – Академія Cisco.  В університеті навчається найбільше іноземців у Польщі ‐ близько 1300 осіб з 20 країн світу.

6

УІТМ має підписані партнерські договори з понад 200 ВНЗ із цілого світу.  Студенти УІТМ можуть користуватися 70 спеціалістичними лабораторіями, серед яких численні комп'ютерні та дослідницькі лабораторії, а також лабораторії сучасних технологій.  Різноманітні види стипендій у середньому отримує що другий студент УІТМ, а навчатися безкоштовно можна вже від 1 семестру в рамах Стипендії від початку навчання ‐ у кожному навчальному році приділяється близько 1000 стипендії, що покривають 50% i 100% оплати за навчання.  Студенти УІТМ є чемпіонами світу ‐ команда студентів Університету інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві зайняла 1 місце в 35 Міжнародному конкурсі Marketplace. Команда УІТМ перемогла сильних конкурентів з США, Колумбії, Канади, Малазії та Польщі.


Новини

С віт – різний, можна собі давати раду скрізь. З Русланом Саламатіним ми зустрічаємося після занять з карате, які проходять в тренувальному залі на вул. Каровій у Варшаві. Він – паразитолог, кандидат біологічних наук, нині є ад'юнктом у Варшавському медичному університеті, а також працює в Національному інституті громадського здоров'я. ‐ Кожен з українців, який мешкає у Варшаві або загалом у Польщі, має свою історію того, як він сюди потрапив. Інколи це цікаві історії, інколи – банальні. Руслане, а яка Ваша історія? Як довго Ви тут живете? ‐ Колись я уявляв: якщо хтось живе в якомусь місці років 10 – то це вже досить довго. А так виявилось, що для мене ці 10 років проминуло досить швидко – якраз цього року взимку виповнилося 10 років, відколи я працюю у Варшаві. А взагалі до Польщі вперше я приїхав у 1999 році, коли я ще був аспірантом Інституту зоології Національної академії наук України. У рамках програми обміну між академіями наук України і Польщі я потрапив на два тижні до Інститут паразитології. Я тоді почав співпрацювати з професором Здзіславом Свідерським, а отримані результати наукових досліджень були включені як окремий розділ до моєї дисертації. Потім я отримав стипендію від Фонду Юзефа М'яновського, завдяки якій провів у Варшаві ще півроку у 2000 році. ‐ Чи під час спілкування з поляками давалися взнаки брак знань з польської мови? ‐ Власне, протягом цих півроку я мав найбільший прогрес у вивченні польської. Але мову я більше вчив, слухаючи польське радіо в лабораторії. Мої ж контакти з поляками зводилися до розмов з професором Свідерським, з працівниками бібліотеки і секретаріату, і ще з кількома співробітниками – а весь інший час я проводив в лабораторії, що вимагало просто спокійної тихої праці. Контакти з українцями я мав тільки під час відвідин недільних служб греко‐католицької церкви на

Мйодовій. До речі, церква стала таким місцем, де я знайшов собі друзів, з якими підтримую контакт і до сьогодні. ‐ А як сталося, що тимчасові наукові гранти змінилися на постійну роботу у Польщі? ‐ Якраз у той час звільнилося місце на кафедрі загальної біології і паразитології Варшавського медичного університету. Оскільки я вже мав кілька опублікованих праць, мав ступінь кандидата наук і про мене трохи знали в університеті, то я отримав пропозицію зайняти місце ад'юнкта (відповідник доцента в Україні), де і працюю з лютого 2003 року. ‐ А чи були проблеми з інтеграцією в польське середовище? Усе‐таки це передбачає пошук нових друзів, знайомих? ‐ Я народився і перші п'ять років життя провів на Донбасі, решту дитинства і юність прожив на Черкащині, навчався в аспірантурі в Києві – так що все моє життя якоюсь мірою пов'язане з переїздами і зі зміною оточення та мови спілкування. Індустріальне робітниче селище на Донбасі і маленьке традиційне село недалеко Умані – це теж різні світи. Потім переїзд до Черкас, потім до Києва – звідти я виніс розуміння, що світ різний, можна собі давати раду скрізь, тільки треба трохи постаратися. Коли я приїхав до Варшави, мені важлива була робота, тому я активно почав їздити на конференції, на з'їзди Польського паразитологічного товариства. Так потроху я пізнавав польських науковців, а вони дізнавалися про мене. ‐ Після десятилітнього стажу викладання природно виникає питання про порівняння українського й польського стилю роботи в наукових і навчальних закладах. Чому можна повчитися одним у інших? ‐ Проживши тут 10 років і маючи деякий досвід праці в Україні, я такі порівняння роблю щоразу важче. Штампи про те, що на Заході краще, що тут краща організація праці, або навпаки, що в Україні кращі фахівці, а на

Заході проводяться поверхневі дослідження –не відповідають дійсності: скрізь є люди, які ретельно виконують свою працю, або ж, навпаки, роблять це недобросовісно. Єдина формальна різниця, про яку можна сказати напевно – це навантаження на викладача: у Польщі воно є набагато меншим, що дозволяє науковцю більше часу присвятити науковій роботі. Я, наприклад, маю навантаження 230 годин, тоді як в Україні на аналогічній посаді я б мав близько 700 годин. З іншого боку, у Польщі проводиться т.зв. параметризація результатів роботи дослідницьких і навчальних установ, що має не тільки позитивні сторони, але й багато недоліків, спричинених надмірною формалізацією. В Україні такого ще немає, і це залишає багато місця для корупції і кумівства, але також залишає багато місця для спокійної і виваженої наукової роботи. ‐ Але все‐таки, де врешті виявилося легше працювати: в Україні чи в Польщі? Чи можна сказати, що в Польщу варто їхати хоча б для того, щоб отримати ліпші умови праці? ‐ Я думаю, що моя відповідь може розчарувати читачів, але те, що я опинився у Варшаві – це, значною мірою, випадковість. Десять років тому я був достатньо мобільним, щоб переїхати до будь‐якого місця, де можна було знайти працю, бо з усього мого «маєтку» я мав тільки кота і комп'ютер. На той момент такою країною виявилася Польща, хоча це могли бути і США, і Чехія. Варто сказати, що тут працювати справді комфортно: якщо хочеш робити дослідження – то маєш для цього умови, якщо чогось бракує – це можна знайти. Я маю доступ фактично до всієї світової літератури з моєї галузі, можна отримати гроші як на дослідження, так і на поїздки на міжнародні конференції. Розмовляв Юрій ТАРАН Nasz wybór Реклама

7


Н іщо не в змозі зламати української жінки Катерина Панова, 27‐річня українська журналістка з Києва, приїхала до Польщі на запрошення тижневика "Newsweek", щоб найнятися на роботу на чорно і описати як то є прибирати у польських панів. Порталеві Onet.pl розповіла про закулісну сторону утворення цього репортажу і вияснила чому ніщо не в змозі зламати української жінки. На зустріч приходить з невеликим запізненням. Просить вибачення, пояснюючи, що в квартирі в районі Мокотув в Варшаві, в якій проживає з іншими українцями, появився вогонь. Почав палитися кабель від 30‐річної праски, котрим гладила плаття з думкою про наше інтерв'ю. Ніхто не постраждав, але треба бути обережним. Ніхто з жителів не знає точно коли востаннє перевіряв хтось стан електрики. В даний час, планують робити невеликі дежури, бо може статися коротке замикання. Кордон ‐ добре іноді бути товстим До Польщі Катерина приїхала в березні. Як і більшість українців сіла на автобус, який курсує двічі на день за маршрутом Львів‐Варшава. Квиток коштував близько 100 злотих, а сама поїздка зайняла 10 годин в заповненому пасажирами автобусі. Для цілей репортажу говорить про себе Катя. Щороку польський кордон перетинають сотні тисяч українців. Як ти дісталася до Варшави? ‐ Я вирішила, що до Польщі приїду легально і виробила собі шестимісячну візу. Ще в Києві робила значне дослідження на тему робітників і прибиральниць, котрі приїжджають до Вас, але так насправді найбільше дізналася в тому автобусі. Мені здається, що кожний пасажир мав когось в родині, хто уже був в Польщі, так що цілком натурально розповідали мені де таку роботу шукати. Церква на варшавській Празі, де знаходиться дошка з оголошеннями, в основному робота прибиральниці. Дзвонити потрібно з самого ранку. Пізніше довідалася, що є ще Пясечно. Там на одній з вулиць є ярмарок праці, від години шостої ранку українці стоять на тротуарі і чекають фермерів, які приїжджають в пошуках людей на збирання полуниці. Поруч зі мною їхала дуже товста жінка, яка переносила через кордон сигарети, бо в Україні дешевші. Відраджувала мені роботу в Польщі, казала, що не пораджу собі і швидко піддамся. Коли на кордоні настав час перевірки, пачки сигарет ховала до ліфчика і під спідницю. Тоді я побачила, що іноді це добре бути товстою. Ваш автобус прибув, а ти вийшла на вокзалі Варшава Західня. Що ти побачила? Перше на що звернула увагу був рекламний щит Heyah українською мовою. Рекламувалися з дешевими міжнародними дзвінками. Протягом перших двох днів я жила у готелі, а потім вибралася до міста. Пошуки розпочала від тієї церкви у Варшавській Празі, де знаходиться табло на яке люди прикріпляють оголошення. Багато жінок відраджувало мені таку роботу, лише потім я зрозуміла, що просто не хочуть мати конкуренції. Іноді підїжджали машини і одразу пропонували роботу. Там я знайшла автосервіс, найбрудніше місце в якому прибирала. Мертві щури, скам'янілі останки їжі. Умови були жахливі, але механіки симпатичні. В Любліні є така автозаправна станція, де збираються українці і чекають на роботу. В Сандомирі коло ринку також. Під Варшавою маємо вулицю Млечарська в Пясечно. Як це виглядає? Що ти дізналася про це місце? Якщо тобі не вдалося знайти регулярну роботу, то завжди можна підїхати до Пясечна. Там завжди щось знайдеться. Українці шикуються уздовж дороги уже від 6 години ранку, жінки на одній стороні, а чоловіки на другій. Дівчата бувають дуже молоді, мають може 18‐19 років, а найстарші жінки близько 50. З самого світанку підїжджають автомобілі. В основному це місцеві фермери, які шукають працівників для роботи в полі при збиранні полуниці. Платять в середньому 1,20 злотих за

кошик, я за за три години могла зібрати 30 кошиків із полуницею. В Пясечно на дорозі є велика конкуренція, всі підбігають до машини і зголошуються. Фермери вибирають сильних молодих жінок, тому що знають, що вони будуть працювати більш ефективно. Іноді підїжджають власники домів, які шукають дешевих прибиральниць за 10 злотих на годину. По чоловіків приїжджають будівельні бригади, яким вони допомагають зі щебенем. Іноді фермер шукає тільки одну дівчину, так що треба бути обережним. Тоді пробуємо їхати удвох. І так протягом половини дня, а потім приходять повії. Що це за дівчата? Відмовилися працювати при збиранні полуниць? Ні, це не так. Зі мною працювали дівчата, які приїжджали з сіл розташованих в західній частині України. Вони є дуже традиційні і взагалі не думають про таку роботу. Просто іноді не витримують... Не багато про них знаю, але далося відчути, що ніхто їх не критикує, ніхто не оцінює. Нормально. Всі працюють як вміють і мало кого то інтересує. Цікавим для мене було те, що зазвичай це вже зрілі жінки, які мають близько 40 років, а не підлітки. Мусиш зрозуміти, що не існує зв'язна українська спільнота в Варшаві. Кожен зосереджений на

собі і піклується про свій власний інтерес. Дівчата також тяжко трудяться, щоб могти прогодувати свої сім'ї. Робітниці, повії, прибиральниці ‐ кожна борется за виживання, немає часу і місця для критики. Багато українських жінок, яких зутріла, це жінки з вищою освітою. Одна з них була за фахом фармацевтом, але не мала можливості дати лапувку, щоб отримати роботу. В Україні мусила б заплатити 2,5 тис. злотих власнику аптеки, щоб він найняв її на роботу за 900 злотих на місяць. Це насправді не оплачується. Якщо хочеш влаштуватися на роботу в уряді теж мусиш заплатити якомусь керівнику. Це очевидно. Тому вона приїхала сюди, щоб прибирати квартири. Чиї помешкання ти прибирала? У більшості випадків так званої середньої класи. Бачила два житла дуже багаті, відвідала також два дуже бідні місця. В одному з них проживала стара жінка, яка хотіла, щоб я приходила раз на місяць, тому що не мала вже сили прибирати. Більш потребувала, щоб хтось провів трохи часу разом з нею. В певному сенсі я могла її зрозуміти. ЇЇ дочка загинула в автомобільній аварії і хоча мала родичів, прагнула чийогось товариства. Такі ситуації є досить частими в Польщі. Мої подруги розказували мені, що люди деколи навіть не приймали до відомості те, що ми не розуміємо польської мови. Я

дуже скоро навчилася сказати: «Будь ласка, говоріть повільніше». Прибирала теж в готелях. Мій бос пропонував нам їжу, що залишали гості, але зазначав, що алкоголь, який знайдемо має вернутися до нього. Одного разу пробував нас змусити їсти зіпсоване суші. Так як же радять собі дівчата котрі мають обійти кілька кватир, а часу мало? Вони мають свої власні способи, яких навчила мене Полька. Просто наливаєш на підлогу багато миючого засобу і мало води, для того, щоб чути було в повітрі хімію. Тоді в квартирі пахне свіжістю. Но і ванні кімнати ‐ ми прибирали їх брудними рушниками, які залишили гості. Після цього немаю вже бажання жити в готелях. В Польщі краще не хворіти Ніхто не хоче захворіти в Польщі. Люди дуже бояться звернутися тут до лікаря, тому що навіть незнають скільки заплатять за таке відвідування. Навіть я незнаю, скільки це може коштувати. Вони вірять, що це занадто дорого, так що просто купляють в аптеці знеболювальні засоби до тих пір, поки можуть витримати. А коли вже перестають давати собі раду? Стараються спровадити на своє місце близьких. Бояться, що як відмовлятся працювати втратять роботу, бо зараз з'явиться хтось на їх місце. Конкуренція є насправді велика, тому, хто може, стягує близьких, сестри, матері і родичів. Часто є так, що приїжджають парами і якщо одна захворіє, та друга виконує подвійну роботу. Все залишається в родині. Більшість з них намагаються працювати легально, тому що бояться наслідків порушення польського законодавства. Коли я сказала знайомим українцям, що їжджу на трамваях без квитка, вони були в шоці. Боялися, що їх зловлять. Живуть у великому страху, а тема недійсної візи була би для них додатковим навантаженням. Чого ще побоюються? Іноді у мене було враження, що усього. Я була дуже здивована, але бояться сперечатися чи вести діалог зі своїм "Паном". Моя подруга Оксана працювала колись у чоловіка, який залишив її зі своєю малолітньою дочкою на вихідні. Мала наглядати за домом і піклуватися про дівчину. Коли її тато поїхав, 14‐річня дочка організувала величезну вечірку для 30 осіб. Наркотикі, алкоголь, секс в кімнатах. Знаєш, що зробила Оксана? Ходила між дітьми і збирала вазонки, щоб не стовклися. Перевіряла чи ніхто не вкрав біжутерії Пані дому, бо знала, що вона буде нести відповідальність за це. У цій роботі річ ясна ‐ або змушують тебе повернути гроші, або будеш мусіла працювати безкоштовно, поки не вернеться втрата. Як тільки мама дівчини повернулася, Оксана, хоч це була добре оплачувана робота, звільнилася. Вони насправді вірять, що завжди будуть підозрювані. Люди духи ‐ сіла і не повернулася Ніхто з українців не зателефонує на поліцїю. Навіть якщо перебувають в Польщі легально, бояться всіх державних офісів. Ніхто нічого не зголошує. В Пясечно дівчина сіла до якоїсь машини і ніколи вже не повернулася. Не відомо, що з нею сталося. Люди, з якими вона проживала, якимось дивом знайшли номер до її родини на Україні, але там її також не було. Потім перестали нею інтересуватися. На її місце прийшла нова. Це люди духи, появляються і можуть скоро зникнути. А Українське Посольство в Варшаві? Чи маєте з ним якийсь контакт, підтримку? Поляки за кордоном в кризових ситуаціях можуть розраховувати на підримку посольства. Ні, не чула, щоб хоч хтось звертався по допомогу до посольства чи, щоб хоч якись чиновник інтересувався нами. Тут полягаєш сама на себе. У виняткових випадках можна розраховувати на невелику допомогу від сусіда по кімнаті, але ніхто так насправді цього не очікує. Кожен працює для себе, кожна українка працює для своєї сім'ї. Не шукають підтримки. Я також замітила, що українські жінки взагалі не допускають такої можливості, щоб хтось міг їм допомогти. Це є якась психологічна бар'єра. Жінки, наприклад, не вірили мені, що зустрічі тут в справі візи є цілком безкоштовні.


P

Новини Коли дитина роботодавців має день народження, приготовляють якись подарок. Ну і польські жінки не вміють прибирати. Хоча вони дуже незалежні і мають сильний характер. Дла багатьох українок контакти з польками є великим шоком. Можуть накричати на свого чоловіка. На Україні так нема. При збиранні полуниць я працювала з Оксаною, групою чеченських жінок і ще одною жінкою, яка залишила на Україні п'ятеро дітей. З чеченськими жінками не спілкувалася, перебували в тісній групі і до нікого не відзивалися. А ми говорили про сім'ю. Я запитала українку про її чоловіка, а вона відповіла що на щастя помер. Протягом двадцяти років він пив і бив її. Я запитала чому вона його не залишила, а Де і за яких умов живуть українці, які працюють в всі розсміялися говорячи: "Від чоловіка не відходиться, Варшаві? але можна почекати як помре і залишить дім. Вона є Як правило, вони живуть у великих будинках, які тепер дуже щаслива. Як повернеться буде мати спокій". орендують у Рашині. Часто 30 осіб в одному домі. Кожен кого зустріла жив на початку в таких умовах. Часто без На твоє оголошення на Gumtree.pl і в газеті електрики та центрального опалення. Коли настає зима, відповідало багато чоловіків. Пропонували секс? вода, яку залишають в стаканах, замерзає. Іноді Я отримала десятки таких дзвінків. Хоч в моєму інвестують в невеликі нагрівачі або сплять в декількох оголошенні ясно було написано, що хочу прибирати, светрах чи куртках. Платять 200 злотих на людину в прасувати і очікую чесних пропозицій, вони всетаки місяць, за це отримують матрац в гаражі або одно з дзвонили. Пропонували 50‐60 злотих на годину. восьми ліжок в маленькій кімнаті. Немає місця, тому Дивувалися, що я відмовляю і хочу працювати за 15 щоб пройти ходять по ліжках. Чим більше заплатиш, тим злотих на годину, якщо можу отримати більше. Вони в кращих умовах живеш. За 250 злотих можеш мати дійсно хотіли мене переконати. Це було огидно. Власне кімнату, яку ділиш з шістьома людьми. Я зараз живу тому українські дівчата є дуже обережні і часто дуже зручно. Від поляка орендуємо двокімнатну відмовляються їздити до одиноких чоловіків. квартиру в районі Мокотов, плачу 360 злотих. В одній А ти? квартирі нас живе чотири людини, ми і одна пара, яка познайомилася на варшавскій дискотеці недалеко Я їздила. Іноді мені було страшно, але у мене не було метра Вілановська. Це єдине місце, де іноді хтось інших варіантів. Я мусіла якось заробляти, тому, коли виходив потанцювати, послухати української музики. було нецікаво і мене наприклад заходили ззаду, голосно і рішуче протестувала, кажучи, що я тільки прийшла Багато алкогольних напитків. поприбирати. Що твої друзі думають про поляків на яких І що ти потім робила? Виходила? працюють? Вони дійсно вдячні, що у них взагалі є робота. Ні, поверталася до прибирання. В іншому випадку вони Вважають також, що поляки мають занадто багато б мені взагалі не заплатили, а не мала тоді іншої роботи. грошей, набагато більше, ніж їм необхідно. В Україні у Верталася до чищення туалету знаючи, що він стоїть біля нас кажуть, що від надлишку можна збожеволіти. Інколи входу у ванну й дивиться на мене. думають, що поляки дуже скупі. З одного боку бувають Це було трохи нерозумне з твоєї сторони... відкриті і доброзичливі, але з другого розраховують нам Я дійсно не розумію поведінку цих чоловіків. У Польщі, кожну хвилину. Не дадуть ні копійки більше. Також є зрештою, проституція не є заборонена, але ви, жінки, занадто ліберальні. немаєте права на аборт. В Україні все навпаки, так що якщо польські чоловіки можуть користуватися В якому сенсі? Я не є ще мамою, але сама була в шоці як послугами повій, чому мучають нас? Чого від нас хочуть? розбавляють своїх дітей. Коли ми приходимо Дівчата з якими познайомилася походять з дуже прибирати, дорослі часто виходять і залишають нас з традиційних сімей і не визнають сексу поза шлюбом. Як підлітком. В Україні то немислиме, щоб дитина лежала журналістка, я працювала у багатьох країнах і всюди на дивані і дивилася телевізор коли дорослий робить була доступна під тим самим номером телефону, але уборку. З другої сторони українці дуже скучають за тільки в Польщі дзвонили до мене чоловіки і своїми дітьми і дуже прив'язуються до цілої родини. пропонували секс за гроші. Надаль не можу зрозуміти чому. Платили лапувки чиновникам, хоча я продовжувала говорити їм, що не повинні. Це так, якби людина жила в своєму маленькому світі. Маєш роботу, йдеш до одної, потім автобусом до другої, а на кінець ще до третьої. Приходиш додому, робиш їсти і лягаєш спати. Не шукаєш інших можливостей, не чекаєш на удачу. Живеш, як робот і важко це змінити. Наталія і Оксана вечорами розказували, що діється у них в сім'ї. Тато однієї був змушений продати корову, а мати іншої не радить собі по догляду за дитиною. Прості речі. Підраховують зароблені гроші і дні в календарі до повернення. І так майже кожного дня.

lska

Що роблять українки, як вертаються додому? На що заробляють? Чи вертаються до Польщі? Дівчата можуть заробити до 800 доларів в місяць, працюючи 7 днів на тиждень і 10 годин на добу. Відраховуючи видатки на автобус до Польщі, телефон, бо часто дзвонять додому, харчування ‐ трохи залишається. Привезені на Україну гроші стараються інвестувати в освіту дітей чи заняття з англійської мови. Купляють комп'ютери, але передусім хочуть придбати дім дла своєї сім'ї. Не відносятся до Польщі, як до країни сталого перебування, хочуть вернутися і спокійно жити на Україні. Колись розмовляла з дівчиною, яка відкладала гроші на другу дитину. Дуже хотіла завагітніти, але її чоловік був безробітним. Тому вона приїхала до Польщі, щоб через пів року вернутися і збільшити сім'ю. Що ти думаєш про Українки, які приїжджають до Польщі працювати? Я зла на наших корумпованих політиків, на прокляту корупцію, що треба дати лапувку, щоб отримати роботу. Я їх розумію, тому що лише як приїхала сюди, зрозуміла, наскільки в Україні погано. Я пишаюся цими жінками. Це вони працюють на нашу економіку, привозять до краю гроші. Виконують роботу, якої ніхто тут не хоче, тому що вона або занадто огидна або збиткова. Польські і українські чоловіки, що стоять при дорозі в Пясечно, не будуть важко працювати на полі за 9 злотих на годину. Відмовляються, іноді чекають цілий день на пропозицію, яка задовольнить їх. Жінки не вибагливі, візьмуть кожну роботу, навіть як мають бути виснажені або хворі. Вони надзвичайно сильні. Ніщо не знищить українські жінки. Наталя, з якою тут познайомилася, має 27 років і шестирічну дитину на Україні. Тут спить на одному ліжку з матір'ю, нікуди ввечері не виходить, вертається з роботи в 22:00 і лягає спати, щоб прокинутися в 5 ранку. Працює для дитини. Я ніколи не бачила, щоб вона плакала чи жаліла себе. Зворушувала мене іноді поведінка її матері. Кожен день, перед сном, бабуся цілувала фотографію свого онука. Чому жінки вибирають Польщу? Це друга, найпопулярніша після Росії, країна до якої Українки приїжджають в пошуках роботи. Тому що Польща є близько і не важко отримати візу. Вибирають Польщу від Німеччини чи Франції, тому що якщо захворіють, можуть швидко повернутися додому. Катерина повернулася на Батьківщину літаком, бо не мала вже сили подорожувати автобусом. Чекала на неї чиста квартира. Має свою прибиральницю. Українку. Джерело: Onet.pl Autor: Karolina Wierzbińska

Л іто за контрактом Улітку в Польщі зростає попит на сезонних працівників. Пропозиціями праці щороку користуються кілька десятків тисяч українців: приваблює легкість оформлення документів, відштовхує невідповідність оголошень та умов праці. «Робота у Польщі. Збір полуниці та інших ягід. 2–3 місяці, зарплатня від 900 зл. Для чоловіків та жінок. Досвід фізичної праці вітається», – сотні оголошень подібного змісту можна знайти в Інтернеті, у газетах та на вулицях українських міст. Якщо 10 років тому влітку до Польщі їздили переважно мешканці прикордонних областей, то тепер фірми‐посередники проводять набір навіть у Харкові та Миколаєві. Хоч польська економіка останніми роками не демонструє великого зростання, однак влітку попит на робочу силу на внутрішньому ринку закономірно збільшується. Працівників потребують польські фермери, власники будівельних компаній, менеджери готелів та ресторанів. Оскільки фортуни в цих сферах у країні над Віслою не заробиш, а пропозиції аналогічної праці з сусідньої Німеччини чи не такої далекої Британії спокушають

поляків у 3–4 рази вищими ставками, польські працедавці вже кілька років надають перевагу найманим робітникам з‐за східного кордону. Ті мають менші зарплатні очікування, швидко можуть дістатися на місце роботи, до того ж допомогло спрощення процесу оформлення документів. Потенційних працівників пропозиції праці у Польщі с п о к у ш а ют ь в и що ю , н і ж удо м а , г р о ш о в о ю винагородою, відносною простотою оформлення візи,

важливим фактором є також знання або розуміння польської мови. Не останню роль, до речі, відіграє й можливість самостійно та досить дешево повернутися додому, якщо щось не сподобається. Польщу обирають, як правило, ті українці, хто вже мав досвід короткої праці у цій країні, не знає іноземних мов, тому побоюється їхати до Швеції чи Фінляндії, ті у кого паспорт не заклеєний шенгенськими візами (з ходу отримати бажану наклейку до Чехії чи Голландії буде важко). Роботу можна знайти як напряму, так і через численні агентства. Стосовно візово‐документного аспекту питань немає: як заявив у червні заступник польського міністра праці та соціальної політики Яцек Менціна, Польща зараз є країною Євросоюзу, де діють найбільш ліберальні умови щодо сезонного працевлаштування громадян країн Східної Європи. З 2009 р. діє спрощена система легалізації праці іноземців, зокрема й українців. Початково спрощення стосувалося тільки аграрної сфери, а з 2011 р. охопило всі царини ринку.

9


Для сезонної роботи іноземці не потребують дозволу – вистачить, що власник фірми видасть спеціальну посвідку, що довіряє конкретну роботу з визначеною зарплатнею іноземцеві й зареєструє його у місцевому бюро праці (пол. Powiatowy Urząd Pracy). На підставі цього документу іноземець може отримати вдома візу. На бланку зазначаються дані працедавця та особи, яка збирається приїхати до країни. У 2011 р. у Польщі було зареєстровано понад 260 тисяч таких засвідчень, у 2012 р. їхня кількість зросла. Більше питань виникає, коли мова йде про зарплатню. Багато хто їде до Польщі на літо, аби зібрати на ремонт квартири або на навчання для дітей у виші. Перегляд оголошень про збір фруктів та ягід доводить, що більшість працедавців пропонує оплату в межах від 800 до 1400 зл. на місяць. Дещо вищими є ставки на будівництві – тут можна заробити близько 2000. Щодо праці офіціантами в готелі у Сопоті чи в Закопаному, фіксованих ставок взагалі немає – робота на «чайові». Доволі часто від зарплатні треба відрахувати передоплату за послуги фірми‐посередника, оплату за проживання на місці, витрати на харчі. Є, звісно, фірми, які спокушають рекламами «800 євро на полуниці за місяць». Чи це реально – питаю Ірину, вона через день збирає та продає ягоди у Варшаві. Та тільки усміхається: – Минулого року я ще не знала польської мови, тому тільки збирала врожай. Тоді «чистими» отримувала 1000 зл. Зараз трохи вивчила мову, можу ще продавати, тепер зарплатня 1200, – зізнається вона. Багато це чи мало – це всі вирішують індивідуально. Скандинавські країни за ту ж працю пропонують 1–1,5 тисячі євро. Однак там, як вже згадувалося, залишається проблема легального працевлаштування. Переглянувши записи на Інтернет‐форумах, де українці діляться враженнями від сезонної праці в Польщі, можна зробити висновок – усе залежить від власника фірми (хоча більшість дописувачів глобальної мережі воліє просто «хазяїна»). Частина працедавців в реальності пропонує абсолютно не ті умови, що були окреслені в оголошенні. Хтось селить працівників по 3–4 людини в кімнаті, а хтось – у бараці на 20 осіб. Хтось дає годинну перерву на обід, а хтось –15 хвилин. Частина дотримується 8‐годинного робочого дня, тоді ж як у деяких фірмах праця триває від 4 ранку до 11 вечора. Одиниці, потрапивши в неприйнятні умови праці, тікають додому. Більшість же мовчки зносить: майже ніхто не скаржиться до Державної інспекції праці, хоча така можливість закріплена законом. Є й інші проблема

10

– невідповідність оплати заявленій сумі. На місці «раптом» виявляється, що треба ще заплатити за гарячу воду, постіль чи транспорт до міста. Часом українці, у надії підзаробити трохи більше, наймаються на сезонну роботу без оформлення документів. Як правило, так роблять ті, хто вже має польську візу або починає працю на умові, а далі однак воліє не віддавати кілька сотень злотих податку державі. Окрім того, що така праця суперечить вимогам законодавства і може закінчитися проблемою з прикордонною службою, вона робить працівника незахищеним. Якщо власник фірми вирішить занизити винагороду або й взагалі не заплатити – довести свою правоту буде набагато важче. Не все виглядає ідеально і з польської перспективи. Власники фірм непокояться, що працівник може отримати візу з їхнім засвідченням, але поїхати з нею далі на Захід. Є й скарги на непорядних посередників: українські фірми чи приватні особи беруть завдаток, а пізніше або не знаходять працівників, або знаходять з невідповідними компетенціями. Тому вже під кінець цього року у Польщі планують створити базу даних фірм, які пропонують сезонну працю, та запрошених найманих працівників. На думку Міністерства праці, найкраще, аби місцеві працедавці співпрацювали з українською державною службою зайнятості – це б вирішило проблему неретельних посередників. На що треба звернути увагу, якщо плануєте влітку працювати у Польщі? Перше – це чи фірма, у якій збираєтеся працювати, діє легально. У Польщі немає

таких проблем з «тіньовою економікою», як в Україні, однак прикрі випадки теж трапляються. Те саме стосується фірми‐посередника, якщо користуєтеся її послугами. Не варто покладатися на «знайомі порадили». Друге – уважно читати всі документи, які підписуєте: це запорука фізичного та фінансового комфорту у праці. Третє – перевірити інформацію про медичне страхування, те, хто його покриває, та те, як можна ним користуватися на місці. Четверте – конкретно обговорити, які додаткові кошти можуть знадобитися. Працедавець не може обтяжувати працівника коштами оплати посередництва агентства, проведення телефонних переговорів, створення тексту умови. Польське законодавство забороняє брати «залічку» чи «кауцію» перед початком трудових відносин. За прогнозами Міністерства сільського господарства Польщі, цього року на сезонні роботи до країни над Віслою приїде навіть 100 тис. українців. Робота для них є. Головне для потенційних бажаючих попрацювати – це критично оцінити свої можливості та не обирати вакансій, з якими фізично важко буде впоратися, грамотно оформити документи в консульстві та знати, куди й на яку працю їдеш, а також уважно вивчити угоду й не боятися відстоювати свої права. Краще більше запитати перед виїздом на роботу, ніж бути розчарованим на місці. Оксана КРАВЕЦЬ nasz wybir


P

Новини

lska

П еремишль. Майже як вдома

Львів'янка Марія Гут, яка після багатьох років життя у Києві та Львові, вже від декількох місяців працює в відділі маркетингу та PR косметичної компанії INGLOT в Перемишлі. Вона розповідає свої враження про життя в Польщі, в місті Перемишль. ‐ Яке було ваше перше враження після прибуття в Перемишль? ‐ На перший погляд Перемишль здавався мені малим прикордонним містечком, як з'ясувалося, є насправді дуже гарним містом, де проживає близько 70 тисяч жителів. Винятковий характер надає йому річка Сян, що протікає через місто. Особливо в кінці весни і літом відчувається її вплив на клімат, свіжість повітря і прохолодний вітерець. Ця особливість Перемишля відрізняє його від інших типових міст. ‐ Унікальним є також розташування міста... ‐ Перемишль є дуже зеленим містом розташованим в долині і на схилах оточуючих його лісних і паркових узгірь. Якраз такі міста мені подобаються, з цікавою панорамою навколо. Де не глянеш завжди щось відбувається. Чи літом чи зимою відкриваються неймовірні пейзажі. Взимку можна майже в середині міста кататися на ковзанах по льодовому катку і зїжджати на лижах зі схилів, що оточують місто. Діють тут гірськолижні траси для початківців і більш

Fot. Dariusz Hop досвідчених лижників, яких на гору завезе крісельний витяг. Влітку можна виїхати ним на гору і з'їхати санною трасою або просто насолоджуватися красивою панорамою міста. Восени і влітку жителі Перемишля відпочивають вздовж річки Сян. Сідають на траві. Розмовляють, п'ють пиво в поблизьких кафе чи пивницях під відкритим небом, які розташовані неподалік річки. То для перемишлян один з улублених

www.vist.przemysl.pl

способів проводження вільного часу. ‐ Як проводите свій вільний час після роботи? ‐ Особисто мені подобається ходити по навколишніх пагорбах, відвідувати старовинні замки. Винятково

Особливо споживчих продуктів є більший вибір. Особисто, маю кілька таких, що люблю купувати на Україні завдяки якості і власного уподобання. Іноді відвідую «Galeria Sanowa». Це сучасний торговий центр, ще новий і цікавий. Там можна купити все, що потрібно статистичному жителеві Перемишля. Не хвилює мене також відсутніх добрих дешевих ресторанів в місті, тому що я люблю готувати і не маю потреби харчуватися «в місті», проте дуже полюбила одне кафе, де подають смачну каву і в той же час можна прочитати багато книжок. ‐ Для вас Перемишль це: ‐ Тишина і спокій. Майже як вдома.

Fot. Dariusz Hop гарним є Перемишльський Замок, розташований на пагорбі, видимий з будь‐якої точки міста, оточений парком. Важко його не помітити і не відвідати. Дуже мені подобається греко‐католицький кафедральний собор з неймовірно чудовою атмосферою. Подібна ситуація з римо‐католицьким собором, але зважаючи на моє походження і виховання, більш близький моєму серцю той перший. Загалом, у Перемишлі, є дуже багато гарних костелів і церков з цікавою архітектурою. Здавалося б, прості за формою, невеликі, але всі мають свій унікальний характер. В Перемишлі функціонує народний музей «Muzeum Narodowe Ziemi Przemyskiej», який варто відвідати. Я напевно в найближчому часі там завітаю. Колись, повертаючись з роботи, я зайшла в Галерею Сучасного Мистецтва, де оглянула дуже цікаву виставку під назвою «Асиметрія і симетрія». Були там різні мистецькі твори сучасних артистів з багатьох країн. То невеличка галерея яка личить маленькому місту. Іноді, проходячи через багато поверхів величезної галереї ви побачите менше ніж за 3 хвилини на одному поверсі. Я вийшла з неї дуже задоволена. ‐ Як живется українці в Перемишлі? ‐ В Перемишлі іноді відчуваю себе як на Україні. Особливо, коли ходжу по магазинах. У супермаркетах розташованих при дорозі до Львова, деколи частіше можна почути українську мову, ніж польську. Там завжди багато українських клієнтів, оскільки багато речей в Польщі коштують дешевше, ніж в Україні.

Fot. G. Karna На базі інтерв'ю для Польського Радіа oпрацював MS

Fot. Dariusz Hop

11


VOLVO S60 MOMENTUM

VOLVO V40 CROSS COUNTRY SUMMUM

2012r., повна комплектація

2013 r., повна комплектація

Cena:

Cena:

154.530

PLN

2012r. повна комплектація Cena:

160.900 PLN

PLN

VOLVO V60 MOMENTUM 2012r. повна комплектація Cena:

138.500

VOLVO XC60 MOMENTUM

115.8400 PLN

VOLVO V60 MOMENTUM 2012r. повна комплектація Cena:

130.900 PLN

12 місяців європейської гарантії 12 місяців Volvo Assistance по всій Європі Перевірка по більш ніж 100 контрольних пунктах

VOLVO XC60 SUMMUM 2012r. повна комплектація Cena:

129.940

Оновлення програмного забезпечення 30 днів або 1500км для обміну авто

PLN


P

lska

Kордон

П ішохідний перехід через кордон продовження зі стор. 4

LOGISTYKA XIX Міжнародний Ярмарок Логістики 2‐5 IX 2013

MOTO‐HOBBY II Виставка Автомобілів і Обладнання 13‐15 IX 2013

DOM i WNĘTRZE IV Осінній Ярмарок Житлових Будівельних Матеріалів і Предметів Обстановки Інтер'єру

13‐15 IX 2013 OGRÓD i TY II Осіння Виставка Садівництва 13‐15 IX 2013

MOTO‐TECH IV Виставка Обладнаннядля СТО 17‐19 IX 2013

ALUMINIUM & NONFERMET XII МіжнароднаВиставка Алюмінію і Технологій, Матеріалів і Продуктів зКольорових Металів 25‐27 IX 2013

KIELCE BIKE‐EXPO IV Міжнародний Ярмарок Велосипедів 3‐5 X 2013

.... проблем, особливо на річній частині кордону ‐ хоча я думаю, в довгостроковій перспективі, за кілька а не кілька десятків років, повинен виникнути пішохідний перехід. Проте на двох польсько‐українських переходах пішохідний і велосипедний рух є абсолютною необхідністю. Це «Гребенне–Рава‐Руська» та «Смільниця–Кросценко». До цього слід додати вже побудовані, але ще не введені в експлуатацію переходи в Долгобичув і Будомєж. Пункти пропуску не можуть бути відкриті, тому що Україна «забула» збудовати під'їздні дороги. Згідно з інформаціями, якими володіє портал porteuropa.eu, це не відбудеться раніше, ніж в 2015‐16 році. Відносячись до цих переходів маємо просту раду для Міністерства Внутрішніх Справ, як уникнути ганьби в зв'язку з цією неприємною ситуацією, коли за гроші платників податків, за величезні мільйони побудували переходи, які не можуть бути використані. Давайте відкриємо їх пробно ще цієї осені як переходи пішо‐велосипедні, точно так, як це було зроблено зі словацько‐українськім переходом «Mali Selmenci–Velke Slemence». Запевняємо, що відсутність під'їздних доріг (все‐таки на українській стороні є польові дороги) не буде перешкодою для людей, а переходи ці в якості пішо‐велосипедних пунктів пропуску будуть користуватись популярністю, чиновники вийдуть з гідністю з цієї ситуаціі і ніхто не буде їм витикати безгосподарності. Після 2015‐16 року буде можна дозволити також автомобільний рух і все буде працювати як треба»– стверджує Якуб Логінов. Одна ластівка весни не робить Травневе повідомлення міністра Стаханьчика і позитивні рішення щодо пунктів пропуску в «Połowcach» і «Kuźnicy Białostockiej» ‐ це ще не привід для радості. Перед нами створення бюджету на 2014 рік, де повинні знайтися гроші, щоб пристосувати пункти пропуску до пішохідних переходів. Насправді, це копійки, але все ж. І тому можна собі уявити ситуацію, де справа обмежиться тільки до всказаних вище пунктів пропуску. Якщо темою пішохідних переходів серйозно не займуться місцеві органи влади та неурядові організації з Підкарпаття і Любельщизни, не будьте здивовані, як в вересні воєводи заявлять: «Ми розглянули все ретельно, але ніхто до нас не звертався з необхідністю відкриття переходів в

Гребенним і Зосині, тому ми не бачимо необхідності їх активувати. Прикордонний пішохідний перехід почне працювати тільки у Долгобичеві, але лише в 2018 році. Не обманюймо самі себе: добре знаємо менталітет деяких посадових осіб (шукати виправдання, щоб залишити все як є, і щоб не перенапрягатися. Такий сценарій є цілком реальним. Буде створено пішохідні

14

переходи в Мєжея Вісляна і Половцях, Міністерсво Внутрішніх Справ пітвердить, що позитивно віднеслося до наших вимог і збільшило кількість пішохідних переходів вдвічі (що буде правдою ‐ з двох до чотирьох) і справа затихнена протязі багатьох років», ‐ сказав Логінов. Час на резолюції місцевих рад Отже, що потрібно робити? Ну, тепер більш ніж коли‐ небудь потрібні державні резолюції, в яких гміни, повіти, а навіть солтиства звернуться до воєводи (любельського, підкарпатського) з проханням відкриття пішохідних переходів – в Гребенному, Долгобичеві, Будомєжу, Зосині, Дорохуску, Кросцєнку чи Корчовій. Для прийняття такої резолюції не потрібно жодних коштів, жодних зусиль. Збирається Рада Міста Томашів (Tomaszów Lubelski), Рада Міста Замостя (Zamość), Рада Повіту ітд. І принімають відповідну ухвалу. В ухвалі чи резолюції Рада твердить, що для нашої спільноти відкриття пішохідного переходу в Гребенному, Долгобичеві чи Кросцєнку буде дуже важливим стимулом для розвитку агротуризму, міжособистісних

стосунків, що пішохідні переходи служать не тільки місцевому руху, але также полегшують поїздки на далекі відстані ‐ ця увага стосується зокрема Гребенного. Цього типу резолюції повинна прийняти кожна гміна і кожен прикордонний повіт – в тому числі напр. Рада Томашева, Замостя, Ярослава, Холма, незважаючи на те, що ці міста не межують безпосередньо з Україною. Відкриття пішохідних переходів в Гребенному, Дорогуську чи Корчовій є важливим також і для них. У всякому разі, то не мусять бути тільки формальні резолюції міських і повітових рад – важливі є також офіційні листи в тій справі до воєводів (Любельського і Підкарпатського) від солтисів, які функціонують на стику об'єднань, парафій, місцевих туристичних організацій, а навіть приватних осіб. «Пам'ятаймо» ‐ говорить Логінов, «то власне зараз, в період між липнем і вереснем 2013, все вирішиться. Цілих 20 років ми чекали на те, що польська влада, нарешті, подивится прихильно на відкриття пішохідних переходів, про що раніше безуспішно старалися багато урядів ‐ серед яких влада міста Тереспіль. Це зрозуміло, що багато місцевих органів влади вже давно махнули рукою. Але тепер, нарешті, маємо свої п'ять хвилин ‐ і не зіпсуймо цього, потрібно лише відправити офіційний лист до воєводи, щоб пізніше ніхто не казав, що немає ніякого суспільного інтересу до цієї теми. MS


Zupynka nr 11  

Zupynka nr 11

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you