Page 1

ФIЛГУД #1 2013

95 РОКІВ УСПІХУ як це було

ДЕНЬ ПЕРШОКУРСНИКА

обличчя майбутнього

ЛІТЕРАТУРНІ НОМІНАЦІЇ це твій шанс

BOOKCASE:

просто відкрий

LI.VE!

літературний вечір

ІВАН МАЛКОВИЧ несерйозно про серйозне

АЛЕЯ СЛАВИ

зірки факультету


95

Н

ам - 95! На перший погляд – дуже солідний вік. Але на фоні найстаріших університетів світу, таких, як Болонський університет в Італії (1088), великобританські Оксфорд (1117) і Кембридж (1209), французька Сорбонна (1215), наш рідний ДНУ (1918) ще зовсім юний, проте він вже є гідним звання одного з кращих університетів України. Він по праву пишається цілою плеядою визначних – академіків і членівкореспондентів національних академій наук України, Росії та інших країн, професорів, які своїми оригінальними ідеями й дослідженнями збагатили потенціал вітчизняної науки, здобули загальнодержавне та міжнародне визнання. Серед них Г.В.Курдюмов, В.І.Данилов, І.Є.Огієвецький, С.М.Нікольський, Д.О.Свіренко, О.М.Динник, Л.В.Писаржевський, Д.І.Яворницький, В.С.Будник, Т.Ф.Герасюта, В.І.Моссаковський, О.Л.Бельгард, А.П.Травлєєв, І.Ф.Ковальова, В.П.Моторний та багато інших. Наш філологічний факультет також не пасе задніх! Видатними випускниками факультету є письменники О.Гончар, П. Загребельний, поети С. Бурлаков, В. Корж, Н. Нікуліна, І. Сокульський, Любов Голота, А. Шкляр, професори В. Микитась, Є.С. Отін, М.М. Булгаков, О.М. Шиловський, В.М. Туркін, О.О. Тараненко, Н.М. Сологуб, М.А.Жовтобрюх, К.П.Фролова, Д.Х. Баранник, В.О. Горпинич, В.С. Ващенко, О.С. Лінський, О.М.Трубачов та інші. Проте шлях до вершин був не таким простим, як може здатися на перший погляд. На час створення нашого навчального закладу до складу тоді щ е

текст: Інна Бантос

РОКIВ УСПIХУ Катеринославського університету ввійшло 4 факультети: історико-філологічний, юридичний, медичний, фізико-математичний. Першим деканом історико-філологічного факультету був вчений-історик М.К.Любавський. У 1918-1922 рр. на факультеті працюють відомі науковці. Проф. Д.І.Яворницький очолює кафедру українознавства, читає лекції з історії України, археології, філології. Протягом 19201921 рр. був деканом факультету. З року заснування по 1921 рік на факультеті працює видатний лінгвіст і педагог проф. О.М.Пєшковський, автор фундаментальної праці «Русский синтаксис в научном освещении». У ці роки він очолює кафедру порівняльного мовознавства. З 1921 по 1922 рік кафедру мовознавства й методології історії літератури очолює проф. М.Я.Немировський. Лише в 1972 р. факультет стає філологічним. У 1990 р. на факультеті відкрито відділення журналістики, 1993 – китайське відділення. У 1994 р. із складу філологічного факультету виділився факультет української філології та мистецтвознавства, а в 1996 р. – факультет журналістики. У 1995 році на факультеті української філології відкрито спеціальність «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво», у 1998 – спеціальність «Дизайн». На філологічному факультеті у 1997 розпочато підготовку фахівців зі спеціальності «Японська мова», а 2004 р. відкрито спеціальність «Переклад». У грудні 2005 р. на базі філологічного факультету та факультету української філології та мистецтвознавства ДНУ створено факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства. Тож, як бачимо, наш ФУІФтаМ пройшов складний шлях розвитку, залишаючи

по собі славетні здобутки наукової та культурної діяльності. Зараз на факультеті працюють 16 докторів філологічних наук, професорів, 95 кандидатів філологічних наук, доцентів, 40 старших викладачів, 47 викладачів, 7 наукових співробітників. Знання здобувають більше 1500 студентів. Наш факультет – це велика організована система, що працює на поширення знань серед свідомої молоді, що прагне досягти вершин та зробити принаймні своє життя кращим. Можемо довго говорити про переваги філфаку, проте досить згадати чиє ім’я носить сам університет. Олесь Гончар – видатна особистість, неймовірно талановитий письменник і громадський діяч. Крім того він, будучи студентом історико-філологічного факультету, на задніх партах починав свій шлях до письменницької кар’єри Нам лише 95! Ми сповнені сил і натхнення, маємо бажання та чітко визначені цілі, спрямовані на розвиток факультету й університету в цілому. У нас закладений потужний потенціал для наукових відкриттів. Ми маємо всі можливості піднести наш Університет до рівня кращих європейських навчальних закладів з багатовіковим досвідом. Ми пишаємося тим, що ми – студенти-філологи Дніпропетровського національного університету імені О.Гончара!


Сучасне із

К

завжди по дорозі минулого в майбутнє

ожен студент нашого славетного національного університету імені Олеся Гончара знає, що є такі події, які не може оминути жоден новоспечений студент. Одним з таких свят є День першокурсника – день, коли іноді вирішуют ься не тільки питання першості факультетів у творчій майстерності, а й день, коли можуть вирішитися і змінитися людські долі. Увесь вересень з року в рік готуються першокурсники до свого відповідального університетського виступу. Але хочеться сказати, що головною метою всього цього є не тільки презентація себе, а й надання можливості новачкам краще познайомитись один з одним, знайти друзів з інших курсів, може навіть зробити якісь дуже важливі кроки, на які б не наважився наодинці.

З року в рік студенти-філологи, дизайнери та художники вражають публіку та журі своїми незвичайно цікавими та нестандартними номерами. Не був винятком і цей раз. «Сучасне завжди по дорозі з минулого в майбутнє» – ось тема, яку було потрібно розкрити сміливцям цього року. І можна сказати, що нашим хлопцям і дівчатам це вдалося. Вони серйозно готувалися до виступу: писали сценарії, переписували їх, щоб розкрити дану тему якнайкраще, шукали нові підходи та методи, вишукували вражаючі костюми, цікаві музичні композиції, розробляли нові танцювальні номери, вчили бальні па та сучасні танці, придумували комедійні хвилинки, не досипали ночей, окупували поверхи нашого першого корпусу, випили багато літрів кави та вчили милозвучні рядки іншомовних віршів. І це далеко не все, що довелося пережити і через що довелося пройти. Були й хвилини безмежної радості, і хвилини зажури. Було все… Було те, що згадуватиметь-

ся з усмішкою на четвертому чи п’ятому курсі. Скільки душі та емоцій вклали вони в свої номери! І це було не дарма. Ми побачили яскраві виступи німців, українців, китайців, перекладачів, стриманий та серйозний номер англійців, мрійливі та динамічні номери французів, дизайнерів та художників, дуже незвичний номер японців. Дві години публіка насолоджувалась дійством на одній зі сцен Палацу студентів. І не було людини, якій би щось не сподобалось. Відгуки були різні, але всі вони були щирі та радісні. Дуже шкода було глядачам розставатися з колективами. З трепетом довелося чекати рішення журі не тільки студентам-першокурсникам, але й їхнім гостям. Після десятихвилинних переговорів судді винесли свій вердикт: – перше місце – вперше за багато років поділили між собою німецького та українського відділення; – друге місце – французьке відділення;

– третє місце – перекладачі.

текст: Ліза Коваль фото: Олександр Савчук

Тож, за клопотами непомітно пролетів перший місяць навчання. Закінчилися і терміни підготовки, вже з’явилися перші друзі, п’ятірки та четвірки, стало легше орієнтуватися куди йти, та й місто вже начебто стало трішки знайоме, студенти-іноземці теж потроху звикають до нас… Довго ще можна продовжувати цей список. Але цікаво, як же зустріли день першокурсника на нашому ФУІФМ?

«Непомітно пролетів цілий місяць підготовки, переживань і нескінченних репетицій. Шкода, що швидко завершилося святкування Дня першокурсника ФУІФМ…», – сказали мені декілька студентів-учасників цього дійства.


С

Літературні РЕАЛIЗУЙ СЕБЕ н о м і н а ц і ї ВЖЕ СЬОГОДНI текст: Інна Бантос

учасна література представлена різновіковим складом авторів, які торкаються в своїх творах різноманітних проблем. Проте якби не було літературних премій та конкурсів, навряд чи існувало б поняття «відомий письменник». Чим більше титулів та нагород отримує літератор, тим охочіше його книжки друкують, читають та розкуповують. Тож премії – один зі шляхів «вийти в люди» для письменників, невідомих широкому загалу, та утвердитися і «примножити славу» для вже відомих. В Україні щорічно вручається близько двох десятків премій, так чи інакше пов’язаних з літературною та письменницькою діяльністю. Не випадково більшість із них носять імена найвідоміших українських письменників – Тараса Шевченка, Лесі Українки, Миколи Гоголя, Володимира Сосюри, Василя Стефаника. Крім них, існують також щорічні літературні конкурси, на яких відбувається нагородження найкращих творів та творців. Тож куди податися письменнику, особливо молодому? Пропонуємо вашій увазі короткий огляд літературних конкурсів.

«Дебют року» Премія вручається у Всесвітній день книжки та авторського права – 23 квітня. Експерти газети «Друг читача» присуджують нагороду письменникам-початківцям, дебютні книжки яких стали помітним явищем у літературному процесі та здобули популярність серед читачів. Це чи єдина в Україні премія, яка вручається письменникам-дебютантам. Нагорода зовсім молода – вперше її вручили 2008 року письменниці Люко Дашвар за роман «Село не люди». 2009 року премію «Дебют року» отримав Антон Санченко за збірку «Баркароли». Лауреатом премії «Дебют року-2010» став Юрій Камаєв зі збіркою «Мед з дікалоном». Традиційну нагороду – пляшку молодого вина, розлитого у рік виходу дебютної книги та скарбничку для майбутніх гонорарів – письменнику вручили під час урочистого письменницького автопробігу до Всесвітнього дня книжки у Києві.

«Молоде вино» Фестиваль поезії «Молоде вино» відбувається в Києві щороку, починаючи з 1997-го. Організатор – «Творча Асоціація 500». В програмі фестивалю – конкурс поетів-початківців, який відбувається за спеціальною процедурою. Кожен бажаючий може стати учасником конкурсу. Для цього необхідно особисто зареєструватися за місцем його проведення перед початком конкурсної програми. При оцінюванні велике значення має рівень декламації та артистичні здібності. Журі фестивалю, що складається з відомих літераторів, журналістів, критиків, визначає переможців за виступами конкурсантів (охочі

можуть подати тексти своїх поезій у письмовому вигляді, але при визначенні лауреатів ці матеріали є лише допоміжними). Переможці конкурсу отримують статуетки глиняних жаб, адже на момент заснування конкурсу літературний процес в Україні асоціювався в організаторів із болотом.

«Привітання життя» Поетична премія імені Богдана-Ігоря Антонича заснована ще у 1994 році заради стимулювання талановитої письменницької молоді, а також для пропагування високої поетичної майстерності. Присуджується вона молодим авторам, які пишуть українською мовою, за поетичні збірки, позначені високим художнім рівнем, а також утвердженням ідей патріотизму. Згідно з правилами вручення премії, твори оцінюються лише за трьома критеріями – змістовність, майстерність, оригінальність. Вік учасників не може перевищувати 28 років – тобто лауреат не може бути старшим за Антонича. А в якості нагороди переможець отримує видану книжку.

«Коронація Слова» На конкурс «Коронація слова-2014» приймають написані українською мовою рукописи творів на такі номінації: романи, пісенна лірика, кіносценарії, п’єси, твори для дітей. На Конкурс потрібно подавати тільки оригінальні твори, які раніше не друкувалися, не виконувалися, не фільмувалися, не оприлюднювалися (зокрема через Інтернет), та права на які не передані іншим (юридичним або фізичним) особам і не будуть передаватися до оголошення результатів конкурсу на Церемонії нагородження. Рішення про результати

конкурсу визначає авторитетне журі. Результати конкурсу оголошуються на Церемонії нагородження та через ЗМІ. Переможці отримують грошові премії. Серед спеціальних відзнак: премія від Андрія Кокотюхи «Золотий Пістоль» за Найкращий гостросюжетний роман, «Найкращий історико-патріотичний твір», Спецвідзнака від Ніка Нікалео та учасниць Львівського жіночого літературного клубу за «Найкращий твір про кохання» та ін..

«Смолоскип» З 1993 року видавництво “Смолоскип” почало проводити конкурс для українських літераторів віком від 18 до 30 років. Видавництво «Смолоскип» нагороджує молодих науковців та літераторів, які спеціалізуються на культурних проблемах у ХХ сторіччі, дослідженні рухів опору проти тоталітаризму та імперського шовінізму, ролі молоді у цих процесах. Обмеження – автор не має бути одним із попередніх лауреатів «Смолоскипу». Крім того, що лауреати отримують невелике грошове заохочення (від 150 до 1 тис. грн.), вони також мають нагоду побачити свої праці надрукованими у видавництві окремими книжками або в антологіях та збірках. На конкурс приймаються твори, написані українською мовою: проза, поезія, драматургія, есеїстика, дослідження з проблем тоталітарного суспільства, ідеології, політології.

«Розкрилля душі» Організатором конкурсу є Національний центр «Малої академії наук України». Конкурс проводиться у двох номінаціях: дослідницька робота (об’єкт


дослідження - публіцистика Т.Г. Шевченка) та літературна творчість (вірш, нарис, есе). І етап - відбірковий (обласний, заочний) проводиться у серпні-листопаді, ІІ - фінальний (всеукраїнський, очний) - у лютому в м. Києві. По два переможці І етапу у кожній номінації запрошуються до участі в ІІ етапі конкурсу. Список учасників, місце та термін проведення ІІ етапу оприлюднюють на сайті Національним центром “МАН України” Для участі необхідно до 30 листопада надіслати на поштову адресу обласного територіального відділення МАНУ письмову заявку та творчу або дослідницьку роботу на паперових і електронних носіях.

METAPHORA

На конкурс премії METAPHORA 2013-2014 приймаються переклади поезії та есеїстики з європейських мов (окрім російської) авторів ХХ-ХХІ ст., обсягом не більше 20 тис. знаків (з пробілами), що раніше не виходили друком і не оприлюднювались українською мовою в електронному вигляді, повідомляє «Українська літературна газета». Додатково оголошується «конкурс перекладу одного вірша»: кожного року обирається один вірш, що не перекладався українською. Цього року ним визначено вірш Бориса Пастернака «Баллада» (1930 р., з так званого «Київського циклу»). Кількість перекладів від одного учасника, що подає твори на премію, не обмежена.

Літературна премія ім. Олеся Гончара Міжнародна недержавна україно-німецька літературна премія імені Олеся Гончара на кращий твір молодого автора заснована 1996 року німецькими меценатами письменницею Тетяною Куштевською, підприємцем Дітером Карренбергом та Національною Спілкою Письменників України. Рішення ухвалює журі, до якого входять Тетяна Куштевська, Валентина Гончар, Петро Перебийніс, Галина Тарасюк та ін. Голова журі — Іван Драч. На конкурс приймаються як вже друковані, так і ще не оприлюднені твори україномовних авторів віком до 30 років, які живуть в Україні та за її межами. Переможців конкурсу журі визначає у п’яти номі-

націях: проза — роман або повість, цикл оповідань, поезія, літературознавча праця, присвячена творчості Олеся Гончара, публіцистика. Урочисте вручення нагород переможцям конкурсу традиційно відбувається 3 квітня — в день народження О. Т. Гончара. Це далеко не повний список літературних конкурсів. Як бачимо, є стимул писати, є можливість показати свою творчість мистецькому загалу, головне аби було натхнення. Бажаємо успіху!


Іван НАЙСЕРЙОЗНІШ ВИХОВАННЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ МАЛКОВИЧ НЕ ЗАВЖДИ СЕРЙОЗНО

Н

текст: Інна Бантос

ещодавно університет сколихнула новина – в Дніпропетровськ приїздить Іван Малкович, відомий український поет, перший видавець дитячої книги в Україні, директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Зустрітися з письменником прийшли не лише студенти й викладачі нашого університету, не лише молоді видавці Дніпропетровська, а й прості дніпропетровці разом із дітьми. Зустріч видалася напрочуд теплою та радісною. Іван Антонович справляє враження надзвичайно щирої, привітної, душевної людини. На перший погляд, він нагадує доброго, безтурботного казкаря, але це дещо оманливе відчуття. За словами Наталі Петрівни Олійник, завідувача кафедри україн-

«

лише розуміти — хто твій читач й писати саме для нього. Великого значення Малкович надає темі космосу: «Я сьогодні у космічній столиці України. Власне, космічна тема для мене є одним з найвищих досягнень українства. Кілька років тому наше видавництво підготувало книгу «Український космос». Ми, українці, маємо, принаймні, більше розповідати про українських космонавтів своїм дітям. З власного досвіду знаю, що на світових видавничих форумах про нашу країну мало що знають. А дізнавшись, що ракету для Гагаріна зробив українець Сергій Корольов, починають зовсім іншими очима дивитися на Україну. Є дуже показовий епізод: перший український космонавт Павло Попович у космосі заспівав улюблену піс-

Іван Малкович – перша зірка України у видавничій справі, людина, яка, можливо, єдина так дбає про українську книжку та українського читача, яка підтримує український літературний процес

Олiйник Н.П. ської літератури, «Іван Малкович – перша зірка України у видавничій справі, людина, яка, можливо, єдина так дбає про українську книжку та українського читача, яка підтримує український літературний процес». Так і є, І. Малкович свого часу був кращим молодим поетом, якого підтримала сама Ліна Костенко, назвавши його вірші «найніжнішою скрипкою України». Згодом він став автором-упорядником більш ніж тридцяти книжок для дітей, а потім створив і власне видавництво. Як письменник та видавець Іван Антонович вважає, що для української літератури немає ніяких перепон, крім уявних, штучних. Треба

»

ню Корольова: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: тепер я вже сокіл, тепер вже літаю». Уявіть: один українець придумує найдосконалішу технологію, а інший, сильний духом й тілом, співає йому з космосу. Це є вершина українства: коли є технологія і душа-пісня». Тому головною книгою, яку привіз із собою у Дніпропетровськ, письменник вважає енциклопедію для юнацтва «Український космос». Крім того, Іван Малкович продемонстрував новинку видавництва, відповідників якій немає ні в Україні, ні у світі – це інтерактивна версія казки Ганса Християна Андерсена «Снігова Королева», яку створили україн-

ські програмісти. Усі ілюстрації в електронній версії, доступній для планшетів Apple, оживають від дотику пальців до екрану. Ця диво-книга дозволяє стати чарівником: тут можна робити зачіски, малювати, складати пазли й не тільки. «Наше видавництво розробило книжки в електронному вигляді і це дає більше можливостей для фантазії. В електронному вигляді ми зробили казку «Снігова королева» «живою». Читач може не просто її читати, а й сам брати участь у створенні казки. Наприклад, можна зробити так, щоб герої книжки виглядали, як ви або ваші знайомі. Для цього лише потрібно сфотографуватися. Також можна безпосередньо брати участь у подіях казки, натискаючи на речі на сенсорному екрані. Ця книжка озвучена на декількох мовах. Найбільше мені подобається українська версія, яку дуже добре озвучили актори. Ця електронна книжка коштує 2-3 долари. У грудні в центрі Нью-Йорка відкривається виставка видавництва «А-БАБА-ГА-ЛА-МА-ГА», на якій буде представлена ця книжка» – поділився радістю Іван Антонович.

Iван Малкович

Український поет і видавець. Народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому на Івано-Франківщині. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Член Спілки письменників з 1986 р., власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».


На зауваження про те, що за рік в Україні видається менш ніж одна книжка на одного мешканця, директор видавництва говорить так: «Чого не торкнися в Україні – чи фільмів на душу населення, чи мультфільмів на велику душу маленького населення, чи ракет космічних – всього недостатньо. Взагалі, що стосується української культури, – у нас навіть немає повноцінного каналу «Культура». Ми настільки не дбаємо про свою культуру, що це страшно. Дивно, як ми дійшли сьогодні сюди без того, що наші діти на мають мультфільмів. Тільки зараз щось починає створюватися: вийшла кінострічка «Іван Сила». Не-

«

отримувало б ще додатково мільйони гривень на рік. Це дуже великі гроші, але мені набагато приємніше, що завдяки нашому брендові і красі книжок багато людей щороку вперше купують українську книжку і читають її. Слово за слово - і вони починають розмовляти українською. Для мене це найвищий гонорар! Я знаю, від чого я в житті можу відмовитися, якби кожен з нас так умів. Я завжди керувався думкою: «гроші заради книг, а не книги заради грошей». А поки українська мова в становищі попелюшки в рідній державі. Прикро, що змушені стикатися з таким явищем, коли в книгарнях націнка складає 300% і

Малкович - пристрасний ювелір, майстер, що самозабутньо шліфує, обточує, полірує, вже не слова навіть, а поодинокі звуки Кость Москалець

поганий фільм, я позавчора дивився – він найкращий з усього (навіть тих, що були створені в радянські часи). Порівняно з тим – з книжками в нас все не так і погано». Разом з тим І. Малкович зауважив, що розвивати книговидавничу галузь в Україні можна лише гарними книжками: «Галузь можуть підняти тільки ті люди, які люблять книжку, хто вміє зробити її так, як ніхто інший. Коли я приїжджаю на форуми книговидавців, то здається, що все уже видане. Але коли до нашого стенду підходять люди і дивляться з цікавістю і задоволенням, то розумієш: якщо книга подобається тут, то, очевидно, вона має сподобатись і десь там.» Дивлячись на Івана Антоновича, розумієш, що тільки улюблена справа приносить цій людині задоволення, а грошова винагорода за неї не так вже й важлива: «Знаєте, я не видаю в Україні своїх книжок російською мовою. У Росії вони виходять російською, але з написом «Книга без права продажи в Украине». Мене дистриб’ютори підбивають: «Давайте будемо друкувати і продавати російську, але дорожче». Але я не можу дорожче, адже тоді ображу людей, що буду ділити їх на сорти. Якщо б я продавав тут книжки російською мовою, видавництво

»

ли не покидають ваших плечей!». Як сказав у книзі «Літературна дифіляда» Кость Москалець: «Малкович – пристрасний ювелір, майстер, що самозабутньо шліфує, обточує, полірує, вже не слова навіть, а поодинокі звуки. Припавши до окуляра мікроскопа, зразу за яким розпочинається Всесвіт мови, анітрохи не менший за розчахнутий у нас над головою, він знову і знову ладнає срібні підкови мініатюрним коням прикметників, по-новому відчитує повідомлення з галактик, викладених світлячками іменників ,навчає янголів української, а ті, щоб віддячити, допомагають змінити забарвлення музики сфер і прокласти нові, мабуть, кращі траєкторії падіння крихітних, завбільшки з атом (проте не менш золотих за справжні), метеоритів сполучників».

більше від вартості книг у видавництвах».

Іван Антонович Малкович – сучасний талановитий поет, видавець, який керується лише любов’ю до читача і літератури, людина, яка усіма можливими силами підносить українську культуру на світовий рівень, у чому ще раз могли переконатися студенти факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства та всі присутні на зустрічі.

Іван Антонович артистично й захоплююче декламував (на стільчику, щоб усіх було краще бачити у великій аудиторії) власні поезії та улюблені твори інших авторів, власні переклади дитячої й дорослої поезії. Наостанок, зачитавши по одній «дитячій та дорослячій» поезії, Іван Малкович побажав усім: «Хай ваші янголи ніко-

Цього осіннього дня більш за все запам’яталася картина: Іван Малкович із «ІPadом» в руках розповідає про вітчизняні надбання в галузі електронної книги, а за ним на стіні висить портрет Тараса Шевченка, який теж тримає книгу. І це не випадковість, адже час мінливий, а любов до літератури – вічна.


BOOKCASE: текст: Інна Бантос; Марія Голікова

В

инятковим уже є те, що автор, незважаючи на свої юні роки (1995 року народження), має чітко окреслений письменницький талант й притаманну лише йому манеру письма. Відомий прозаїк, поет і публіцист О. Балабко з приводу перших літературних спроб Романа сказав так: «Пам’ятаю свої літературні вправи десятикласника зразка сімдесятих років минулого століття, і усвідомлюю, що відстань до Романових – як від землі до неба.» У Романа Чихарівського гострі проблеми суспільства втілено і в трагедії «маленького українця», вагонного провідника, який ще й підпрацьовує вантажником, але все одно не здатен прогодувати численну родину, тому наважується на крадіжку (новела «Це ж не злочин»). І у саркастичному «Листі Найсправедливішому Собаці», коли один пес дає напуття іншому, який дивним чином потрапив до нашого парламенту. І у пройнятій болем, і ніжністю новелі «Святі не вимовляють “р”» про побачене журналістом у дитбудинку… Роман вчився на кращих зразках української новелістики – від В. Стефаника до Гр. Тютюнника і Є. Гуцала. Що з цього вийшло – судити вам.

Своєрідність мови святих, літературні смаки дрозофіл або що почитати на дозвіллі

А

натолій Дністровий в своєму романі торкається проблем сучасного інтелігента. В анотації до книги автор зазначає, що це – твір «про українського інтелектуала, який перебуває у стані ненародження, стані, коли не знає, заради чого жити, і пливе за течією радості і тривоги, любові і відчаю». Зрештою, образ дрозофіли – це метафора сучасної людини. Час дрозофіл – це епоха ХХІ століття, доби, коли людина поряд із Богом може відчувати значно більшу самотність і полишеність, ніж людина, яка покинула Бога.

З

бірка російської прози, яку переклала на українську й уклала Ірина Мадрига. І, як зазначає сама укладачка, вона свідомо відібрала симпатичні їй твори авторів на сайті Проза.ру, де публікуються не лише дилетанти, як дехто може вважати, але й доволі кваліфіковані письменники, які пишуть для душі і не хочуть мати справ із видавництвами. І от саме назва приваблює читача найбільше. Щось метафізичне, незбагненне і заманливе є в цій «душі на виріст», цікаві асоціації виникають і стосовно «мантриці» – мантра, матриця… «Це книга про те, як трудиться людська душа, як вона проходить етапи зростання, дорослішання, розвитку, творчого самопізнання від дитинства до зрілості й схилу літ. Це книга для допитливої юні, пристрасної молодості, золотого середсвіття, мудрої вершини віку, що заглядає в надра Всесвіту», – пише Ірина Мадрига в передмові. Тут, мабуть, і варто шукати розгадки до назви книжки.

Ц С

правжній «батько українського детективу» А. Кокотюха вміє закручувати сюжет, тож не дивно, що його книги стають сценаріями документальних та художніх фільмів. Роман «Червоний» міг би поповнити світовий кіноматограф ставши чудовим історичним фільмом. На написання А. Кокотюха витратив 2,5 місяці, спирайочись при цьому на непогану інформаційну базу: мемуари повстанців, рукописи відомих істориків В. Вятровича та І. Патриляка, спілкування зі свідками подій, тощо. Тож не дивно, що у читача складається враження, ніби автор сам був одним із очевидців подій, настільки все детально і яскраво описано. І хоча Андрієві було складно відійти від пафосу та емоцій, все ж таки авторська позиція у творі відсторонена. Тому роман дає нам можливість поглянути на далекі події «власними очима».

ей роман розрахований на трьох читачів. Його можна читати як різновид детективу (щоправда із послабленою напругою, на відміну від класики жанру), як екологічний роман, а також як астрономічний, а точніше, астрологічний роман. На те, що не так усе однозначно в цьому творі, натякає сам заголовок – рядок, позичений з вірша англійського поета Вільяма Блейка, передусім спонукальний, він говорить про пам’ять та ставлення до минулого і смерті. «Веди свій плуг понад кістками мертвих» – це передусім роман стилю, який хочеться смакувати.

Ц

е повість без автора! Складається вона із реального листування кількох людей у мережі, зокрема – в асьці. Це книга, у якій кожен може впізнати себе і зробити певні висновки, бо розчарування гнітить однаково: віртуальне воно, чи реальне. Читаючи, відчуваєш, що саме ти колись комусь це писав, з кожною сторінкою напруга дедалі зростатиме. Тим паче, що самі видавці запевняють, мовляв, усі діалоги та люди – справжні. Новинка буде цікавою передусім юзерам-початківцям, а ще тим, хто завдяки мережі пізнав справжні емоції чи навіть відшукав кохання.

М

арадона - збірка віршів С. Жадана, присвячена колективним видам спорту, проблемам розвитку фізкультурного руху, корегуванню графіків індивідуального навантаження та іншим аспектам проходження допінг-контролю.» Вірші написані у суто жаданівській манірі «придорожніх заміток». До збірки увійшли не лише вірші, а й цілий розділ «Список використаної літератури», де вміщено авторські переклади поезій легендарного американського бунтівника Чарльза Буковскі, поляка Марціна Свєтліцького та поета Пауля Целяна. Картину доповнюють яскраві ессе, які Жадан пише із властивою йому вишуканістю,настільки точно там підібрані слова які відкривають найпотаємніші двері людської психології.


ЛІТЕРАТУРНИЙ ВЕЧІР

К

руглі столики, м’які крісла-стільчики, купу милих, приємних облич, і все ніби полите м’яким приглушеним світлом... це перше, що я побачила, коли зайшла до зали, в якій затишно розмістились небайдужі до сучасної літератури. З боку доносились звуки душевного пориву молодої поетеси, які втілились у прекрасну поезію... Це був перший літературний вечір, організований активом студради факультету та її головою Лимар Юлією. Хоч я і запізнилась, але одразу відчула на собі благотворний ефект теплої атмосфери, так необхідної холодного осіннього вечора. Проте якими б гарними були вірші, захід був би неповноцінним якби не прекрасні ведучі - Гонтар Максим та Лещенко Євген, які уміло керували мікрофоном, задавали ритму та часом веселили публіку. Але на цьому принади вечора не скінчилися! Грілися ми не лише атмосферою, а й теплим чаєм і солодощами так люб’язно наданими закладом, в якому проходив вечір. Та не все було так спокійно, адже молоді митці, як і всі творчі люди, переймаються негативними сторонами суспільного життя, що відображається в їхніх поезіях, тому були миті безнадійного смутку, але після них наставали хвилини катарсису, що неймовірно впливали на настрій аудиторії. Тематика поезій була різноманітною: від кохання, сенсу життя до несправедливості і жахіть війни. Молоді поети настільки захопилися, що читали навіть незаплановані поезії. Також свої мистецькі здобутки демонстрували публіці і ті, хто не мав наміру цього робити. Дехто декламував вірші під супровід гітари. Після таких захопливих читань організатори влаштували обговорення.

«

: LIVE! »

Поезія — це не «кращі слова в кращому порядку», це — вища форма існування мови Йосип Бродський

Поети ділилися передісторіями виникнення своїх творів, розповідали проте, що надихнуло їх писати, відкривали таємниці створення віршів, задавали один одному питання та відповідали на них. Були присутні й ті, хто все одно не насмілився показати свої твори глядачам, але і вони лишилися задоволеними: «Дуже сподобалася така свого роду самодіяльність. Було багато сказано ґрунтовно, зі змістом. Не було жодного учасника, чий вірш залишив би байдужим. Кожен вклав часточку душі у свій виступ. Я надзвичайно рада, що мала щастя відвідати це справжнє сімейне вогнище, де було так приязно та добре». Що вже говорити про безпосередніх слухачів, якщо навіть люди, які лише краєм вуха чули і одним оком бачили, що діється в стінах цієї затишної зали були здивовані

і приємно вражені, адже за їхніми словами, не очікували «такого» від сучасної молоді. Дивує також і те, що створювали поезії не шевченки, франки чи сосюри, а звичайні студенти. Але я таки маю надію, що в майбутньому вони дорівняють до висот таких українських класиків. Після обговорення учасниками були висловленні побажання, зауваження та пропозиції, які організатори дали слово обов’язково врахувати, тому майбутні літературні вечори обіцяють бути ще кращими. Я ж, ще й досі під впливом першого вечора, вже не можу дочекатися наступних, адже такий чарівний настрій, незабутня атмосфера багато чого варті. Запрошую всіх небайдужих приєднатися і відчути на собі неймовірну силу мистецтва!


#ALLHALLOWMAS

Н

FUIFTAM EDITION

текст: Інна Бантос фото: Олександр Савчук

ещодавно ми відзначили незвичайне свято - свято, яке ми запозичили з кельтської культури, в цей день на вулиці запросто можна було зустріти мумію, Дракулу чи Франкенштейна. Це – свято Хелловіну. У VIII столітті, коли християнство стало панівною релігією, церква проголосила 1 листопада “Днем всіх святих” — на противагу ночі злих духів. Це свято тих мучеників, у яких немає свого окремого дня. В англомовних народів “День всіх святих” — All Saints’ Day — називали Allhallowmas (дослівно — маса всіх освячених), а ніч перед цим днем отримала назву All Hallows Eve — “Переддень Дня всіх святих”. Звідси й походить назва свята — Halloween. Цей день має безліч традицій та звичаїв. Так одним із головних атрибутів свята є «Світильник Джека» у вигляді голови з вирізаного гарбуза і запаленої свічки всередині. Згідно з легендою, колись в Ірландії жив скупий і хитрий коваль Джек. Якось він запросив самого Диявола, що збирався забрати його душу, у шинок. Згодом стало зрозуміло, що Джеку немає чим заплатити. І тоді він запропонував Дідькові схитрувати, а саме, щоб той перетворився в монету. Але, як тільки він це зробив Джек поклав її до своєї кишені, в якій лежав срібний хрестик. Таким чином Джек здобув ще рік життя. Через рік Джек знову обдурив свого «пекельного товариша», виторгувавши собі ще 10 років. Коли ж прийшла його смертна година, його — скнару та пияку, не захотіли приймати до себе Небеса, але й в Пекло, за умовами договору він теж потрапити не міг. Таким чином Джек став неприкаяною душею. І на останок Диявол кинув йому зі сміхом вуглик із пекла, що мав освітлювати йому дорогу у вічній темряві. Ліхтарем для цього вуг-

лика став порожній гарбуз. Тому, щоб не порушувати традиції, поверхи нашого факультету прикрасили такі ліхтарики. Крім того вони були зображені і на «Чарівній дошці», на якій кожен бажаючий міг написати свою мрію. Найпоширенішим бажанням студентів було, що не так вже й дивно, – скласти майбутню сесію.

Але традиції Хелловіну на цьому не закінчуються. Так, наприклад, дівчата вночі ворожать. Побачити свого майбутнього чоловіка дівчина могла, сівши перед дзеркалом опівночі з яблуком у руці. Шотландські дівчата ставлять у своїй спальні три відра з

водою. Майбутній чоловік, який насниться цієї ночі, зобов'язаний поміняти відра місцями, якщо кохає обраницю. Якщо ж в майбутньому шлюбі головними будуть не почуття, а розрахунок, він пройде по кімнаті і не доторкнеться до них. У Ірландії, щоб побачити свого нареченого треба випрати на ніч свою сорочку, повісити її на стільчик і не спати, чекаючи доки суджений прийде її забрати. Хлопці дізнавалися своєї долі інакше. Вважалося, що той, хто в цю ніч проповзе під гілками чорної смородини, побачить тінь дівчини, на якій йому судилося одружитися. ФУ І Ф т а М і в ц і теж мали можливість побачити своє майбутнє. Ні, ми не прали білизну і не лазили під кущами, нам про все розповідали гадалки, яких можна було зустріти цього дня прямо на сходах. Багатьом щасливчикам карти розкрили найцікавіші подробиці майбутнього: від оцінки на екзамені до імені нареченого. А для тих, хто вже знайшов свою долю і вирішив поєднати з нею своє життя, працював пункт реєстрації


шлюбу, свідками на якому були Ангел та Демон, які своїми підписами підтверджували серйозні наміри молодят. Ось, що про святкування Хелловіну говорять очевидці: «Мені дуже сподобалось! Я була вражена шлюбним дійством, керували яким янгол та демон. Я, на жаль, так поспішала на пару, що не встигла послухати передбачення тих невгамовних ворожок, але залишила на стіні побажань своє маленьке бажаннячко, сподіваюсь, що як не янголи, то хоч темні сили посприяють його здійсненню!» (Іра, 3 курс). «Я знаю, що в нашій країні не звикли святкувати Хелловін, але мені здається, він знайшов своє місце в сучасному світі. За час мого навчання, таке свято проводився вперше і всі учасники впоралися дуже добре. Особливо вразили ворожки. Я не дуже у все це вірю, але їм повірити захотілося» (Катя, 2 курс). «Я, як шанувальник Хелловіну вважаю, що цього року святкування пройшло на дійсно високому рівні. Більш за все мене вразили мініатюрні гарбузики та дошка побажань. Корпус нашого університету був дійсно схожий на щось пекельно-цікаве. Отже, я дякую Студраді, за те що влаштувала таке дивовижне свято та сподіваюсь що в наступному році нас чекає не менш захопливе та яскраве дійство» (Даша, 2 курс). Ми теж сподіваємось на розвиток святкування Хелловіну на факультеті, а цьогорічне свято залишиться в нашій пам’яті надовго. Принаймні пророку-

вання ворожок, бажання, записані на чарівній дошці, а в декого ще й свідо-

цтва про шлюб не дадуть забути про Хелловін.


У

АЛЕЯ СЛАВИ

сім відомо, що студентство - веселий народ, але насправді, ми ще й надзвичайно працелюбні. З усмішкою будь-яка робота виконується швидше, навіть така складна як навчання. Тож, вважати, що студенти думають лише про розваги - неправильно. Аби спростувати думки про студентське неробство представимо вашій увазі список студентів, якими пишається весь університет, адже саме за ними майбутнє нашої держави. Увага! Студенти-гордість ФУІФтаМу: СТИПЕНДІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Судзiловська Юлiя Вiкторiвна УА-10-2

СТИПЕНДІЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ СТУДЕНТІВ

Падалко Вікторія Валеріївна УТ-11-1

ПЕРСОНАЛЬНА СТИПЕНДІЯ ДНУ ім. ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Островська Марія Валеріївна УА-10-1 Марченко Олена Юріївна УУ-11у Мунтян Тетяна Миколаївна УА-10-2 Шиян Евеліна Андріївна УА-11-4


UNIVER VOICE ‘13

ГРАН-ПРІ КОРОГОД ОЛЬГА УА-13-4 Друге місце РЕДЬКА АНАСТАСИЯ УУ-13-3 Третє місце ШАБАНОВА ВАЛЕРІЯ УТ-12-2 Приз жюрі ГАЯН КАРОЛИНА УУ-13-4

КУБОК РЕКТОРА ‘13

ВОКАЛ

КОРОГОД ОЛЬГА УУ-13-4 ПРИЗ ЖЮРІ У НОМІНАЦІЇ «ОРИГІНАЛЬНИЙ НОМЕР»

ГРУПА УН-13 КОРСУН КИРИЛО УК-13-1 ДМИТРЕНКО БОГДАН УК-13-1 СТЕЛЬМАХ ВАЛЕНТИН УФ-13 АРЕСТОВ ДМИТРО УР-13 МІЖФАКУЛЬТЕТСЬКІ ЗМАГАННЯ З ВОЛЕЙБОЛУ ’13 1 МІСЦЕ ЗБІРНА КОМАНДА ФУІФТАМ


Філологи і спорт Н текст: Ліза Коваль

е довго довелося чекати нашому великому факультету перших розважально-спортивних заходів! Після великої кількості запитань, прохань, все ж таки було вирішено провести щось веселе і в той самий час корисне. Отже, у вівторок, 1 жовтня, під егідою спортивного сектору для студентів ФУІФМ були проведені змагання із Спортивного орієнтування. До участі були запрошені всі студенти. І ті сміливці, які все ж таки взяли участь у цій події, не пошкодували, що вирішили провести свій вільний час саме так. Драйв, неймовірні емоції і смачні подарунки – кожному! 20 сміливих юнаків та дівчат відгукнулися на запрошення до участі у спортивному орієнтуванні. О другій годині дня в парковій зоні біля першого корпусу ДНУ відбулася урочиста зустріч учасників. Із промовою виступив голова спортивного сектору факультету В’юнов Руслан. Він щиро привітав усіх присутніх, ознайомив новачків з поняттям «спортивне орієнтування», пояснив правила участі в цьому емоційному та яскравому дійстві, головною метою якого було довести, що на нашому факультеті є спорт і що здоровий спосіб життя сьогодні є досить актуальним. Після цього невеличкого вступу всіх присутніх було поділено на дві групи, кожну з яких очікували 4 пункти з ці-

кавими завданнями на довіру, логічне мислення, взаємодопомогу і головне – вміння працювати в команді. За сигналом обидві команди отрима-

ли карти, де були відмічені усі необхідні пункти, та бланки для результатів, бо визначення переможців здійснювали не лише за загальним часом проходження завдань, але й за виконанням кожного етапу окремо. Тож о 14.30 за свистком арбітра команди вирушили на перший пункт, де їх чекало завдання «Падіння віри». Це була перевірка на довіру й сміливість. Одна дівчина з команди повинна була з заплющеними очима впасти до рук незнайомця. Команда, учасниця якої робила це з першої спроби, отримувала 5 балів, за кожну наступну спробу кількість балів зменшувалася. Наступним пунктом був «Берлінський мур». Кожна команда на швидкість повинна була опинитися поза межами площі, але при цьому учасники мусили перебратися через протягнуту по всьому периметру стрічку. Цей етап став перевіркою на вміння співпрацювати. І знов наші хлопці та дівчата довели, що на ФУІФМ усі вміють бути командою. Спритно, за лічені секунди команди пройшли цю перепону! Результати були приголомшливі. Але це було не все! «Килим-літак» наступна перевірка. Ось де можна було проявити не тільки командний дух, а й логіку, спритність. Чотири дівчини повинні були перевернути його іншим боком, не сходячи з килима. Проте з’ясувалось, що для наших дівчат це не перепона. Не довго вагаючись, обидві групи справилися і з цим. І нарешті останній пункт – «Сороконіжка». Учасники кожної групи розбивалися на пари. Кожна пара змотувалася скетчем на рівні щиколотки й повинна була пройти перешкоду на трьох ногах і, до того ж, на швидкість! Той, хто робив це з першої спроби, отримував для своєї команди 5 балів.

Неочікувано для журі та вболівальників наші спритні студенти менше ніж за годину опинилися на фініші. Не

зволікаючи, організатори привітали з перемогою 1 групу, яка була нагороджена почесною грамотою за свою організованість, відвагу та невтомність. Після урочистих привітань, усі були запрошені до солодкого столу – нагороди всім сміливцям, які не відмовилися від участі. Ось деякі з вражень, якими поділилися учасники, після завершення конкурсу: «Шкода, що все так швидко завершилось. Мені дуже сподобалось. Я залюбки прийду ще раз» (Віолетта Романенко) «Це дійсно цікавий та корисний спосіб проведення вільного часу. Тепер я ще більше впевнена, що в університеті не забувають і про фізичний розвиток студентів» (Мумжинська Євгенія) «Спортивне орієнтування – це гарний спосіб завести нові знайомства та зробити студентське життя яскравішим» (Григорьєв Роман). «Такі заходи повинні проводитися кожен рік. Вони дійсно допомагають краще орієнтуватися в парку біля нашого навчального закладу. Тож тепер я точно не буду спізнюватися на пари» (Юнаш Єлизавета)


ТЕКСТИ ПІДГОТУВАЛИ: Інна Бантос Ліза Коваль Марія Голікова ФОТО: Олександр Савчук АДМІНІСТРАТИВНА ПІДТРИМКА: Ірина Максимович Юлія Лимар ОФОРМЛЕННЯ: Гонтар Максим

Висловлюємо щиру подяку за участь у створенні журналу – Гонюк Олександрі Валеріївні, Левун Ніні Віталіївні та всім хто нас підтримав!


Филгуд  
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you