Page 1

июль 2018 г.

САМЫЕ ОПАСНЫЕ БОЛЕЗНИ ПЕРЦА

СЕЛЬХОЗКООПЕРАЦИЯ РЕКОМЕНДАЦИИ ЮРИСТА

САХАРНАЯ КУКУРУЗА

И ПРИЧИНЫ ИХ ВОЗНИКНОВЕНИЯ

ОСОБЕННОСТИ ОРОШЕНИЯ

АЛЫЧА ГИБРИДНАЯ: УХОД, ОБРЕЗКА, РАЗМНОЖЕНИЕ

ЧЕРНЫЕ ОВОЩИ МОДНОЕ НАПРАВЛЕНИЕ В СЕЛЕКЦИИ


ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИН ПРОФЕСІЙНОГО НАСІННЯ

ГАРАНТОВАНА ЯКІСТЬ, ДОСТУПНА ВАРТІСТЬ, ШВИДКА ДОСТАВКА ТА АГРОНОМІЧНИЙ СУПРОВІД

DELTA-AGROMARKET.COM.UA Наша адреса: м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, оф. 8. Тел.: (068) 843-49-94, (095) 883-49-94, (093) 883-49-94, (044) 492-77-42. Е-mail: market@delta-agro.com.ua www.delta-agromarket.com.ua


СОДЕРЖАНИЕ Всеукраинский журнал «ОВОЩИ И ФРУКТЫ» № 07 (104), июль 2018 г.

Издатель: ООО «ПКО «Дельта-Агро» www.delta-agro.com.ua Генеральный директор: Сергей Березовский Главный редактор: Александр Литвиненко Журналист: Дарина Дышкант Арт-директор: Олег Радковец Дизайн и верстка: Лариса Радковец Литературный редактор: Наталия Михайленко Менеджер отдела рекламы: Максим Березовский, +38 (067) 240-04-53 reklama@pro-of.com.ua Отдел распространения: Мамницкая Нина

08

со вкусом успеха

12 урожай фасоли: основные элементы технологии 14 екзотичні родичі гарбузові

14

Юридическое сопровождение: Центр Политико-правовых Технологий «Ин'Юрпол» Ответственность за достоверность фактов, цитат, имен и остальной информации несут авторы публикаций, а рекламной информации – рекламодатели. Редакция имеет право не разделять точку зрения авторов. Рукописи не возвращаются и не рецензируются. Редакция оставляет за собой право редактировать материалы. При перепечатке текстов и фотографий, а также цитировании ссылка на «Овощи и фрукты» обязательна. Идея, разработка, содержание журнала защищены законодательством Украины. Нарушение авторских прав преследуется законом Украины. Название и содержание журнала являются интеллектуальной собственностью издателя.

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

ЭТО ИНТЕРЕСНО 24 «чорна магія» – і ніякого шахрайства

Тираж: 30 000 экз. Свидетельство о регистрации КВ № 18539-7339 ПР, от 22.12.2011 г. Подписной индекс: 49125 Распространяется на территории Украины и стран СНГ Типография: «Техно-друк»

Адрес редакции: 03083, г. Киев, пр-т. Науки, 54 Б, офис 8 Тел./факс: (044) 492-77-42, 492-77-43 Издатель: ООО «ПКО «Дельта-Агро» E-mail: editor@pro-of.com.ua https://pro-of.com.ua

4

июль 2018

24

ОВОЩЕВОДСТВО 8 томатный бум

12

28 наиболее вредоносные болезни перца и биоэкологические особенности их возбудителей 35 обізнаність – важливий елемент захисту рослин


ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Триває передплата на II півріччя 2018 року, яку Ви можете оформити у будь-якому поштовому відділенні України, а також у редакції, заповнивши і сплативши рахунок-фактуру у банку.

Передплатний індекс: 49125 26001007100368 у АТ “ПІРЕУС БАНК МКБ” у м. Києві, МФО 300658, Код за ЄДРПОУ 37924547, ІПН 379245426501, СПП № 200018246. Юридична та поштова адреса: 03083 м. Київ, пр-т Науки, 54-б, оф. 8 Тел.: (044) 492-77-42; (067) 249 24 30; e-mail: distribution@pro-of.com.ua

Платник

(назва юр. особи або П.І.Б.)

Рахунок фактура № пр

(оплата через банківське відділення)

від «

Назва

Періодичність виходів

Журнал «Овощи и фрукты» 2018 р.

1 раз/місяць

»

201 р.

Ціна з урахуванням доставки поштою (без ПДВ) Сума на місяць, грн.

Сума на півріччя, грн.

Сума на рік, грн.

30,00

180,00

360,00

Сума до сплати (без ПДВ, грн.)

Усього

1

ПДВ Передплатник заповнює графу «Сума до сплати» згідно зі своїм замовленням

без ПДВ

Сума до сплати

Після сплати заповніть картку передплатника та надішліть за поштовою адресою: ТОВ «ВКО «ДЕЛЬТА-АГРО», пр-т. Науки, 54Б, оф. 8, м. Київ, 03083, або зателефонуйте у відділ передплати за номером +38 067 249 24 30. АДРЕСА ДОСТАВКИ:

ДЛЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ:

Індекс

Назва організації

Область

Код ЄДРПОУ

Район

№ свідоцтва платника ПДВ

Місто (село)

Інд. податковий номер

Вул.

Статус платника податку на прибуток

Буд.

кв. (оф.)

Прізвище

р/р

Ім’я

Юридична адреса

По батькові Телефон

МФО


СОДЕРЖАНИЕ ОРОШЕНИЕ 40 орошение посевов сахарной кукурузы на юге украины

УДОБРЕНИЯ 44 особливості живлення провідних овочевих культур

КАРТОФЕЛЕВОДСТВО

40

48 застосування агрохiмiї на картопляному полі

54

САДОВОДСТВО 68 гібридна алича варта уваги

48

68 ГРИБОВОДСТВО 54 практика шиитаке

ГЕРБОЛОГИЯ 58 взаємодія рослин в агроценозах

ЯГОДЫ

АГРОГЛОБУС 52 аптека под шляпкой

61 перспективы ягодного производства «made in ukraine»

ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

64 переработка малины

71 нюансы создания сельхозкооператива

61

71 6

июль 2018


ОВОЩЕВОДСТВО

Дарина ДЫШКАНТ, журналист «Овощи и Фрукты»

ТОМАТНЫЙ БУМ

СО ВКУСОМ УСПЕХА Прошло то время, когда у многих фермеров, которые выращивают томаты, была одна цель – получить как можно больше урожая. Однако с каждым годом рынок диктует производителям новые условия. Потребитель тре-

бует продукт необычного гибрида, разного размера, цвета и формы. Компания «Сингента» идет в ногу со временем и адаптируется к требованиям рынка, поэтому имеет богатую линейку гибридов томатов на любой вкус.

Открытие Опытно-демонстрационного центра для выращивания гибридов закрытого грунта в с. Водяное, Запорожской области

8

июль 2018

Но как среди множества гибридов выбрать самый подходящий? Ведь производителям важен не только внешний вид томата, но и множество качеств: устойчивость к болезням, транспортабельность, вкус, период вегетации... Для этого необходимо узнать о гибриде не из красочных буклетов, а познакомиться с ним лично на грядке. Желания фермеров воплотила в жизнь компания «Сингента», которая открыла Опытно-демонстрационный центр для выращивания гибридов закрытого грунта. Теперь каждый желающий может ознакомиться с особенностями выращивания гибридов семян овощных культур, оценить их вкусовые качества и определиться с выбором. В самом крупном регионе Украины с площадью пленочных теплиц в украинском селе Водяное Запорожской области представлены всем известные гибриды компании «Сингента», а также новинки, которые в ближайшее время выйдут на украинский рынок.


ОВОЩЕВОДСТВО

Андрей Ткач, менеджер группы пасленовых культур компании «Сингента»

НОВИНКИ На сегодняшний день компания «Сингента» имеет самый большой выбор гибридов среди полудетерминантных томатов. Несмотря на это, селекционеры компании продолжают усовершенствовать и обновлять линейку гибридов новыми перспективными продуктами. Новые гибриды компании, которые в ближайшее время выйдут на рынок, представил менеджер группы пасленовых культур компании «Сингента» Андрей Ткач. «Наша компания старается идти в ногу со временем и соответствовать требованиям рынка. Поэтому гибриды, которые сегодня представлены, на порядок выше тех, которые мы продавали до этого, и не только по урожайности, но и по другим рыночным требованиям». Капонет F1 – ранний высокопродуктивный гибрид, который в будущем способен заменить всем известный Гравитет F1. Новый томат – это сильное растение с генеративным характером развития, гибрид компактный с короткими междоузлиями, может выращиваться в различных конструкциях. Отлично завязывается, в среднем формирует

7–9 кистей. Продукция получается очень выровненная, прекрасного качества, томаты очень твердые, хорошо транспортируются. Особенностью томата есть то, что до 30% урожая образовывают «носик». Девонет F1 – ультраранний высокопродуктивный гибрид для зимне-весеннего цикла. Это самый ранний томат из всех гибридов, которые представлены на рынке Украины. «Выращивается 48–50 дней, имеет хорошее завязывание плодов в условиях с низким уровнем освещения, формирует очень вкусный и ранний урожай. Растение средней силы роста, формирует от 7 до 9 кистей, имеет устойчивость к бурой пятнистости. В этом гибриде исправили все ошибки, которые были допущены до этого», – рассказывает Андрей Ткач. Плоды Девонет F1 округлой приплюснутой формы, немного ребристые, имеют привлекательный насыщенный цвет с блеском. Дает высокий урожай. Прекрасно хранится, транспортируется на долгие расстояния. Меланет F1 – ранний гибрид, по развитию напоминает высокорослый. Генеративное открытое растение с короткими междоузлиями и прямостоячим листом, может формировать до 12 кистей. При нагрузке 50 и больше плодов растение продолжает поддерживать актив-

Гибриды томатов селекции компании «Сингента» для закрытого грунта

ный рост. Плоды выровненные по размеру и форме, формируют носик на 99% продукции без применения гормональных препаратов.

ВЫСОКОРОСЛЫЕ ГИБРИДЫ Андрей Ткач представил линейку высокорослых гибридов, среди них также есть новинки, которые постепенно выходят на рынок.

Капонет F1 – полудетерминантный красноплодный гибрид

июль 2018

9


ОВОЩЕВОДСТВО Барибин F1 – ранний индетерминантный томат для выращивания в весенне-летнем обороте. Растение сильное, не требует дополнительных действий для поддержания вегетативного роста, имеет быструю динамику развития и отдачу урожая. «Для того, что бы плод был максимально выровненный, желательно оставлять по 5 плодов на кисти, тогда томаты будут одинаковые, красивые, средней массой 200–220 г», – делится Андрей Ткач. Еще одна новинка – Дантина F1. Это индетерминантный гибрид, рекомендуется выращивать во втором обороте. Открытое сбалансированное растение, слабо поражается серой гнилью и не требует дополнительных усилий для поддерживания вегетативного роста летом. Плоды блестящие, темно-красного цвета, 170–200 г. Имеет отличный вкус и привлекательную окраску. Ладженда F1 – самый твердый розовый томат, рекомендуемый для выращивания в летне-осенний период в пленочных и стеклянных теплицах. Прекрасно развивается в различных условиях, хорошо завязывается на холоде. «Гибрид по своему развитию компактный, имеет хороший листовой аппарат, прикрывает плоды, защищая их от солнечных ожогов. Имеет хорошую устойчивость к серой гнили», – утверждает менеджер группы пасленовых культур. Плоды округлые, немного ребристые, имеют высокую степень устойчивости к пигментным пятнам. Мамстон F1 – ранний идетерминантный розовоплодный томат со средней силой роста, прекрасно себя чувствует в жарких условиях. Но при выращивании этого гибрида необходимо учитывать некоторые нюансы. «Очень важно сдерживать вегетативное развитие томата. До формирования 4–5-й кисти необходимо держать разницы дневных и ночных температур не более 10

июль 2018

Перец Люмос F1

8-10 градусов. Второй момент – регулирование водного и питательного режимов, после завязывания второй кисти убирать пасынок вместе с листом, формировать 2, а не 3 листа между кистями», – рекомендует Андрей Ткач.

ПЕРЕЦ Крупный кубовидный красивый перец, который зачастую завозили к нам из зарубежья, можно и нужно выращивать в Украине. В последнее время фермеры начали увеличивать производство перца в пленочных теплицах. Такой спрос на гибриды кубовидного перца в нашем регионе поспособствовал созданию новых гибридов и расширению линейки перцев у компании «Сингента». Екла F1 – ранний кубовидный красный перец для пленочных теплиц, но прекрасно развивается и в

открытом грунте при условии обеспечения опоры. Плоды кубовидной формы средним весом 160 – 180 г, но бывают случаи до 300 г. В биологическом состоянии – красного цвета, в техническом – темно-зеленый. Не поражается вершинной гнилью даже при выращивании в открытом грунте. Люмос F1 – кубовидный перец для продленного оборота в стеклянных теплицах, но хорошо растет в пленочных теплицах и в открытом грунте. Хорошо завязывается и наливает плоды. Вес перцев больше, чем Екла F1, 220 – 250 граммов, имеет толстые стенки. В биологическом состоянии – желтого цвета, в техническом – зеленый. После лекционной части все желающие посетили новый Опытно-демонстрационный центр для выращивания гибридов закрытого грунта, где самостоятельно ознакомились с новыми гибридами, узнали о процессе и нюансах выращивания томатов и перца, проконсультировались с представителями компании «Сингента», а также продегустировали продукцию. Ведь лучше один раз увидеть, чем 100 раз услышать. Демо-центр продолжает свою работу, все желающие имеют возможность посетить теплицу и узнать об особенностях выращивания гибридов овощных культур для закрытого грунта. В свою очередь специалисты компании «Сингента» всегда готовы помочь и подсказать.


ОВОЩЕВОДСТВО

Е.О. ДУХИН кандидат с.-х. наук с.н.с.

Н.Г. ДУХИНА кандидат с.-х. наук н.с.

УРОЖАЙ ФАСОЛИ:

ОСНОВНЫЕ ЭЛЕМЕНТЫ ТЕХНОЛОГИИ Фасоль овощная – однолетнее самоопыляющееся растение с вьющимся или штамбовым (низкорослым) стеблем и сильно развитой корневой системой, на которой поселяются клубеньковые бактерии. Первые листья простые, последующие – тройчатые. Плод боб, в пищу употребляют недозрелые бобы или зерна. Семена бывают различного цвета и формы (эллиптические, округлые, почковидные, цилиндрические). Существуют две разновидности фасоли: зерновая и овощная. Створки зерновой фасоли даже в зеленом состоянии очень грубые и не пригодны в пищу. Поэтому данную разновидность фасоли выращивают только на зерно. Овощная фасоль возделывается в основном ради нежных и питательных зеленых бобов. По вкусовым каче12

июль 2018

ствам зеленые бобы овощной фасоли похожи на спаржу, благодаря этому данная разновидность фасоли еще называется спаржевая. Фасоль – культура требовательная к влаге, теплу, плодородию почвы и свету. Высокая температура воздуха в сочетании с засухой (особенно суховеи) в период цветения приводит к опаданию цветков и бутонов, в бобах наблюдается череззерница, что резко снижает урожайность. Минимальная температура, необходимая для прорастания семян, +8–10°С. В фазе всходов фасоль не переносит даже кратковременных заморозков и погибает при температуре –0,5–1°С. Взрослые растения выдерживают кратковременные заморозки до –2–4°С. Оптимальная температура развития +20–25°С. С понижением температуры удлиняется межфаз-

ный период «всходы – цветение» и «цветение – созревание». Растения фасоли в условиях влажного и прохладного лета сильно поражаются болезнями, в частности антракнозом и бактериозом, что негативно сказывается на урожайности, не выдерживают близкого залегания грунтовых вод. Урожайность также резко снижается при недостатке света, загущении и в тени. Фасоль требовательна к почвам, очень чувствительна к повышенной кислотности и засоленности, хорошо растет на плодородных легких супесчаных и черноземных почвах. Лучшими предшественниками являются озимые зерновые, картофель, огурцы, помидоры, кукуруза, сама же фасоль хороший предшественник для многих овощных культур. Фасоль не размещают после подсолнечника, а повторный


ОВОЩЕВОДСТВО посев на том же поле проводят не ранее чем через 5–6 лет. Оптимальная обработка почвы под фасоль полупаровая, которая предполагает послеуборочное лущение на глубину 6–8 см с последующей вспашкой на глубину 20– 22 см. Фасоль хорошо отзывается на удобрения. Удобрение вносят в виде основного – осенью под зяблевую вспашку, а также весной – локально в рядки при посеве. В связи с тем, что фасоль высевают позже, чем горох, почву перед посевом культивируют дважды. Срок посева определяют по температуре почвы на глубине 10 см. Оптимум составляет +14–16°С. Сеют на глубину 3–5 см широкорядным способом с междурядьями 45 см, это обеспечивает равномерное распределение семян на площади, полное смыкание растений в рядах в период цветения, что позволяет до этого времени осуществлять механизированный уход, или ленточным по схеме 50+20 см. Норма высева семян зависит от крупности посевного материала, так, мелкосемянные сорта высевают, формируя 400–500 тыс. растений/га, а крупносемянные 300–350 тыс.растений/га. После посева поле необходимо прикатать. Корку до появления всходов разрушают кольчатыми катками. При правильной основной предпосевной обработке почвы

и применении гербицидов отпадает необходимость в проведении какихлибо обработок по уходу за растениями. В течение вегетации проводят лишь междурядные обработки, последнюю из которых проводят перед смыканием рядков. На участках, засоренных злаковыми сорняками, рекомендуется применять Трефлан. Однако следует помнить, что фасоль отличается повышенной чувствительностью к данному гербициду, поэтому категорически не допускается увеличение дозы его внесения. Игнорирование данного правила может привести к угнетению и даже гибели части всходов, что в конечном итоге приведет к потере урожая зерна. По вегетирующим растениям при необходимости вносят гербициды, рекомендованные перечнем пестицидов и агрохимикатов, разрешенных к использованию в Украине. Для профилактики борьбы с вредителями и болезнями на посевах фасоли необходимо придерживаться нескольких правил. Прежде всего, необходимо строго соблюдать чередование культур в севооборотах. Данное правило поможет избежать поражения растений антракнозом, белой гнилью и бактериозом. Размещать посевы фасоли надо на хорошо проветриваемых участках, причем вдоль господствующих ветров; избегать пониженных участков, где, как

правило, дольше сохраняются роса и повышенная влажность воздуха, что способствует развитию грибковых и бактериальных болезней. Важно изолировать посевы фасоли от других культур семейства бобовых (горох, бобы, люцерна), которые должны быть размещены не ближе, чем за 0,5 км (данный прием поможет избежать повреждения растений общими болезнями и вредителями), использовать качественный посевной материал. Перед посевом семена рекомендуется обрабатывать бактериальными препаратами. Семенную фасоль убирают, когда созреет не менее 70–80% бобов на растениях, которые приобретают соломенно-жёлтую окраску. Уборку лучше проводить с 5–6 часов утра до обеденного перерыва. В этот период бобы несколько увлажнены и не растрескиваются. В связи с низким прикреплением бобов и неодновременностью их созревания уборку семенников овощной фасоли проводят раздельным способом. Уложенная в валки фасоль подсыхает, а когда влажность семян достигнет 15–17%, примерно через 5–6 дней проводят обмолот валков. Зеленные бобы спаржевой фасоли убирают в период технической спелости примерно через 8–10 дней после образования завязей. Среди овощной фасоли наиценнейшими считаются те бобы, в лопатках которых отсутствуют волокна (грубая нить в швах бобов). Важно не пропустить сроки съема урожая, иначе волокна створок грубеют, и бобы к употреблению становятся малопригодными. Лопатки убирают выборочно в 3–5 приемов за 2–4 дня. Поскольку сочные бобы очень быстро вянут, их убирают в утренние часы после спадания россы. Убранную продукцию упаковывают в полиметиленовую тару и отправляют на реализацию. Если быстрая реализация не получается, продукцию можно отправить на хранение при температуре 0–2°С на 1–2 дня. июль 2018

13


ОВОЩЕВОДСТВО

О.В. СЕРГІЄНКО, завідувач лабораторії селекції пасльонових і гарбузових культур ІОБ НААН, кандидат с.г. наук, с.н.с.

ЕКЗОТИЧНI РОДИЧI ГАРБУЗОВI Гарбузові (Cucurbitаceae) – родина дводольних квіткових рослин. Це однорічні або багаторічні трави і навіть чагарники і напівчагарники. Налічує 130 родів і близько 900 видів, що виростають переважно в тропічних і субтропічних районах. Особливо багато дикорослих гарбузових у Африці, а також в Азії і Америці. У помірних широтах представників даної родини порівняно мало. У переважної їх більшості плоди за своєю будовою схожі на ягоду, але вельми своєрідну, що отримала назву «гарбузина». Крім звичних нам огірків, динь і гарбузів існує безліч інших видів, підвидів, різновидів, про які ми часто і не здогадуємося. Вони знаходять широке застосування. Плоди багатьох із них їстівні (дині, огірки, гарбузи, кавуни, чайот та ін.). Інші види

14

июль 2018

йдуть на виготовлення посуду і музичних інструментів (лагенария), губок і набивного матеріалу (люффа і т. д.). Деякі види є лікарськими або вирощуються як декоративні рослини (переступінь, люфа, лагенарія та ін.).

КИТАЙСЬКІ ОГІРКИ Це різновид огірка. Відрізняється розмірами, смаковими і деякими біологічними особливостями. Агротехніка загальноприйнята для культури огірка. Стебло китайських огірків може бути близько 3,5 метра, а плоди (в залежності від сорту) досягають 40– 90 см в довжину. Незаперечною перевагою китайського огірка є його висока стабільна тривала (аж до морозів) врожайність, стійкість до більшості хвороб і партенокарпія.

Вони гарно культивуються як в умовах відкритого, так і в умовах захищеного ґрунту. Однаково добре почувають себе і при високій освітленості, і в напівтіні. Вирощувати їх можна по всій території України як у відкритому грунті з обов’язковим підв’язуванням, так і в захищеному грунті (плівкові і скляні теплиці).


ОВОЩЕВОДСТВО Але є у цього різновиду і недоліки: погана лежкість, придатність тільки для свіжого споживання і низька схожість насіння. При культивуванні обов'язковою є вертикальне підв'язування для отримання товарних плодів високої якості.

у господарствах населення по всій території України.

АНГУРІЯ, КІВАНО

БІЛИЙ ОГІРОК Відрізняється від звичайних огірків білим кольором шкірки. Сорти білих огірків: Сніговий барс, Білосніжка, Білий делікатес та інші. Білі огірки утворюють довгі стебла. Підходять для вирощування як у відкритому, так і в захищеному ґрунті. Вони стійкі до хвороб, мають високу жаростійкість до + 45 °C, що робить їх особливо привабливими для вирощування в регіонах з високою температурою. Плоди білих огірків досягають всього 20 см в довжину, за смаком вони більш ніжні, ніж звичайні огірки, та злегка солодкуваті.

Культивуються по всій території України в господарствах населення. Технологія вирощування загальноприйнята для культури огірка.

ВІРМЕНСЬКИЙ ОГІРОК, ТАРРА Насправді це не огірок, а підвид дині – диня змієподібна. Диня змієподібна походить з Ірану і Середньої Азії. Рослини бджолозапильні. Плодоношення відбувається як на головному стеблі, так і на пагонах другого порядку в зоні першого і другого листка. Головне стебло може досягати довжини 3 м. Квіт-

ки жовті, роздільностатеві. Плоди мають вагу до 1 кг. Період від повних сходів до першого збирання становить приблизно 70 діб. У сприятливий рік з однієї рослини можна отримати від 5 до 10 кг плодів, довжина яких досягає 50 см. Рослина має тривалий період вегетації, високу стійкість до хвороб (борошнистої роси і пероноспорозу), стійкість до зниження температур під час плодоношення. Плоди вживаються в їжу в молодому віці як огірок, тоді як стиглий плід має аромат дині. М'якоть плодів змієподібної дині відмінно втамовує спрагу і може бути прекрасним десертом разом із іншими баштанними культурами. Змієподібна диня належить до цінних продуктів харчування, оскільки до її складу входять такі важливі біологічно активні речовини, як легкозасвоювані цукри (до 13%), пектин, вітаміни А, В, С, Е, РР, мікроелементи Mg, K, Ca, Fe , Na та багато органічних кислот. Всі сорти вірменського огірка чудово ростуть як у відкритому ґрунті, так і в плівкових теплицях. Смакові якості плодів менш виражені, ніж у китайських огірків, а самі плоди незалежно від сорту суцільно вкриті біло-сріблястим опушенням. Треба враховувати, що оскільки стебла таких огірків можуть досягати 4 метрів довжини, вони потребують спорудження опори. Цінність вірменських огірків полягає в тривалому плодоношенні, стійкості до хвороб і перепадів температур. На сьогодні мають поширення

Ще цю рослину називають рогата диня, або огірок африканський (лат. Cucumis metulifer). Це трав'яниста ліана родини Гарбузові (Cucurbitaceae), вид роду Огірок (Cucumis). Походить з Африки. Найбільш широко культивується в Центральній Америці, Новій Зеландії, Ізраїлі. Низьких температур рослини не виносять. Вирощується заради їстівних плодів, схожих на невелику овальну диню. Рослина декоративна і являє собою кучеряву ліану з тонкими стеблами довжиною 3–5 м. Плоди схожі на огірки з великими шипами, шкірка не їстівна, а зелена желеподібна м'якоть нагадує перезрілий огірок з великою кількістю насіння. Довжина плоду – до 15 см. Насіння біле, численне, довжиною до 1 см. При достиганні плоди стають яскраво-помаранчевими. За смаком плід схожий на огірок і банан. Може вживатися як в солодкому, так і солоному вигляді. У солоних салатах використовується з сіллю і перцем в лимонному соку. Також використовується у фрукто-

июль 2018

15


ОВОЩЕВОДСТВО вих і молочних коктейлях і фруктових напоях. Містить мало калорій, тому часто використовується в дієтичному харчуванні і для зниження ваги. Насіння зберігає схожість протягом 7 років. Придатна для вирощування у відкритому грунті на Півдні України. У захищеному грунті може культивуватись на всій території України. Технологія вирощування загальноприйнята для огірка.

ТЛАДІАНТА Тладіанта сумнівна (лат. Thladiantha dubia), або червоний огірок – рослина роду Тладіанта родини Гарбузові. Багаторічна повзуча ліана, що досягає 5 метрів, тладіанта сумнівна родом із країн Південно-Східної Азії. Листя серцеподібне цільнокрайнє, світло-зеленого кольору, з зовнішнього боку – повстяне. Яскраво-жовті квіти рясно покривають ліану.

16

июль 2018

Цвітуть вони протягом усього літа, а зовні нагадують тюльпани. На місці квітів з часом утворюються невеликі плоди, які нагадують дрібні огірки довжиною до 7– 8 см, які використовують для консервації і соління, але тільки до того моменту, доки вони не досягнуть 15 см і не почнуть змінювати свій колір. Плоди тладіанти до кінця вересня червоніють, стають м'якими і дуже солодкими, і з них починають варити варення. У м'якоті міститься від 40 до 100 темних насінин з твердою шкіркою. Особливістю цієї рослини є те, що її ріст впритул пов'язаний з крихітною дикою бджілкою з роду Ктеноплектра, яка єдина запилює її квітки. Мабуть, ця обставина і привела до того, що у тладіанти сумнівної над насіннєвим розмноженням переважає вегетативне (бульбами від 2 до 8 см, які зовні нагадують картоплю). Тладіанта є агресивною рослиною, яка швидко розростається. Восени надземна частина рослини відмирає, а підземна утворює великі бульби. Без пересадки на одному місці тладіанта може рости близько 10 років. При її вирощуванні треба враховувати особливості цієї рослини. Розмножити її можна не тільки насінням, а й бульбами, що зовні нагадують картоплю. Дуже дрібне насіння тладіанти висівають на розсаду вже на початку березня. Рослини чудово розвивається навіть при невеликій освітленості, отже досвічування не потребують і гарно ростуть при невисоких температурах. Рослину можна вирощувати на утепленій лоджії або балконі, головне, щоб температура не опускалася нижче 0 ° C. У грунт вже підрослу розсаду висаджують після того, як минуть весняні заморозки – у кінці травня або на початку червня. Плодоношення у перший рік наступає дуже рідко, а запилення слід проводити штучно через відсутність комах.

При розмножені бульбами їх саджають на глибину близько 8–10 см приблизно у середині квітня. Сходи з'являються до середини травня, після чого починається досить швидке зростання. Восени надземна частина рослини відмирає, а підземна утворює великі бульби. Без пересадки на одному місці тладіанта може рости близько 10 років. Рослини потребують частих поливів. Може вирощуватись на всій території України.

ОГІРОК-ЛИМОН Це також представник родини Гарбузові. Походить із Нової Зеландії. Рослина має міцний кущ, довжина стебла може досягати 5 м і більше. Плоди змінюють забарвлення в міру достигання від смарагдово-світло-зеленого, округлого за формою з ніжною шкіркою, тонким приємним ароматом і смаком, мало опушених в молодому віці до білих із м'якоттю, більш насиченою за смаком. Тільки до кінця росту вони набувають яскравожовтий лимонний колір. Більшість сортів огірка, до яких ми звикли, мають плоди переважно витягнутої, циліндричної форми. Але існують сорти з овальними і круглими плодами, найвідоміший з яких – Crystal apple (Кришталеве яблуко). Це найвідоміший сорт з кулястими плодами, який набув поширення в Європі. Другу назву – огірок-лимон – він отримав через дивну зовнішню схожість із плодами лимона. Проте схожість ця чисто візуальна, ніякого відношення до лимона огірок, не має.


ОВОЩЕВОДСТВО

Треба враховувати, що огіроклимон краще вирощувати через розсаду, він дуже тепло- і вологовимогливий. Стебло рослини здатне досягати 6 метрів. Культивуються у господарствах населення у захищеному грунті по всій території України. У відкритому – на Півдні України.

ІТАЛІЙСЬКІ ОГІРКИ Італійські огірки характеризуються довгими опушеними плодами і тривалим плодоношенням. Найбільш поширеними

сортами є Абруззе (Торторелло) і Баррезе. Плоди Абруззе (Торторелли) мають світло-зелену шкірку і яскраво виражену ребристість, можуть досягати 50 см у довжину. Смак плодів трохи солодкий, щось середнє між огірком і кавуном. Баррезе теж відрізняється яскраво вираженою ребристістю, але, на відміну від Абруззе, його плоди мають темно-зелений колір, який у міру достигання переходить в помаранчево-жовтий. За смаком і ароматом плоди Баррезе більше нагадують диню. Доки плоди не досягли стиглості, вони мають смак огірка, а коли досягають стиглості, то набувають смак дині і аромат кавуна. Плоди мають веретеноподібну форму довжиною 25–50 см з гарним опуклим малюнком, який нагадує змію. Вага плодів може досягати 5–8 кг. У молодому віці плоди зелені, а в стиглому вони жовті. Достигають вони в липні-вересні. Придатні для вирощування на всій території України. Технологія вирощування загальноприйнята для культури огірка.

і дині. Саме тому в народі її так і називають – огурдиня. Молодий плід має розмір 10–12 см і трошки пухнасту шкірку. За зовнішнім виглядом кущ дуже схожий на кущ огірка, тільки трохи масивніший. Листя також схожої форми. А ось якщо його поворушити, то можна відчути аромат свіжої дині. Молоді плоди при вирощуванні розсадним способом можна збирати вже у червні – липні. Зрілий плід також уже нічого спільного з огірком не має. Це повноцінна диня і за формою, і за смаком. Маса плодів може варіювати від 1 до 2 кг.

МАНДУРІЯ - ОГУРДИНЯ Вона насправді об'єднує в собі якості і зовнішній вигляд огірка

МОМОРДИКА ХАРАНТІЯ (ІНДІЙСЬКИЙ ОГІРОК, КРОКОДИЛ, ДРАКОН) Це екзотична рослина з декоративним листям, яскраво жовтими квітами, які пахнуть жасмином, та екзотичного виду плодами. Оскільки момордика є рослиною тепловимогливою, висаджувати у відкритий грунт її треба не раніше, ніж у другій половині травня. Плоди горбкуваті, і в міру росту вони змінюють свій колір – від темно-зеленого до яскраво-помаранчевого. Але це аж ніяк июль 2018

17


ОВОЩЕВОДСТВО

не єдина їхня особливість. Головний секрет плодів момордики полягає в їх формі, яка змінюється під час достигання. При достиганні плід розтріскується в своїй нижній частині і закручується на три м'ясисті пелюстки. З нього випадають на землю 15-30 насінин, покритих щільною желеподібною м'якоттю. Насіння момордики червоно-бурого кольору, химерної форми, завбільшки з кавунове насіння, має тонку, але міцну шкірку. Усередині плоду знаходиться соковитий околоплідник темно-рубінового кольору. На смак він дуже приємний, нагадує стиглу хурму, а сам плід за смаком нагадує смак гарбуза. Поверхня плоду трохи гірчить, тому момордику часто називають «гірким гарбузом». Багато хто вважає, що ця гірчинка не псує смаку і дозволяє готувати з плоду момордики чудові страви. На території України момордика добре росте і плодоносить не 18

июль 2018

тільки у відкритому грунті, а й у парнику або теплиці і навіть у кімнаті або на балконі. Агротехніка вирощування момордики схожа на вирощування огірків. І все ж, незважаючи на тропічне походження момордики, не можна сказати, що вона не любить тепла і сонця і невимоглива до вологості грунту і повітря. Якщо її вирощувати у відкритому грунті, то краще це зробити через розсаду.

МЕЛОТРІЯ ШОРСТКА Мелотрія шорстка, або міні-огірок, відноситься до тієї ж родини, що і звичайний огірок – Гарбузові. Це багаторічна декоративна рослина, яка прибула до нас із Африки. Особливо цінується мелотрія не стільки за смакові якості своїх плодів, скільки за виразний і дуже декоративний зовнішній вигляд: насичено-зелене листя рослини

не втрачає свого кольору до самої осені. Плоди мелотрії схожі на кавунчики розміром 1,5–2,5 см, вони їстівні, за смаком нагадують огірки і підходять для подальшої переробки: засолювання і консервування. Рослина ранньостигла, перші плоди мелотрії з'являться на 14–18 добу після висадки розсади в грунт. На Півдні України можна вирощувати із насіння. В Лісостепу та


ОВОЩЕВОДСТВО на Полісі вирощується через розсаду і тільки як однорічна рослина. Для вирощування розсади підійде універсальний земельний субстрат. Дрібне насіння на 0,5 см треба засипати субстратом, тоді при температурі +250 С сходи з’являться вже на 5–7 добу. Пересадку рослинки добре переносять. В довжину вони можуть досягати 3 метрів і тому мають потребу в опорі. Треба приділити увагу місцю висадки у відкритому грунті – він повинен бути легким, а місце сонячним. Поливати треба не дуже часто, хоча б раз у 5 діб. Рослини також добре відгукуються на підживлення мінеральними та органічними добривами.

ТРИХОЗАНТА — ЗМІЄПОДІБНИЙ ОГІРОК Ще один представник гарбузових – трихозанта, частіше іменований змієподібним огірком або змієподібній гарбузом. Походить з Індії. На даний час зростає в тропічних і субтропічних регіонах. Плоди трихозанти мають циліндричну форму і можуть досягати в довжину 120–150 см, а діаметр в середньому становить 7 см, що відповідає близько 1 кг. Шкірочка світло- або темно-зеленого кольору, м'якоть ніжна і соковита. Плоди під час дозрівання змінюють

ЛАГЕНАРІЯ

свій колір із зеленого на яскравий червоно-помаранчевий. Квіти невеликі, в діаметрі досягають 4 см. З огляду на те, що трихозанта дуже тепловимогливий овоч, вирощувати його краще через розсаду або в захищеному ґрунті. У період зростання плоди починають звиватися, звідки і з'явилася назва «змієподібний огірок». У країнах Південно-Східної Азії трихозанту обробляють як овочеву культуру. У нас вона поширена поки що недостатньо, але численні любителі екзотики із задоволенням вирощують такі незвичайні огірки на своїх ділянках і цінують трихозанту не тільки за екзотичний вид, але і за невибагливість, а також стійкість до хвороб і шкідників. Рослини тепловимогливі, тому на території України, окрім Півдня, краще вирощувати через розсаду.

Рід Лагенарія (Lagenaria) належить також до родини Гарбузові. Це однорічна рослина, яку ще називають індійський огірок, горлянка посудна або пляшковий гарбуз. Стебло п'ятигранне, злегка опушене, стелеться довжиною до 15 м. Листя ниркоподібне, квітки білі на довгих квітконіжках. Плоди різноманітної форми: глечикоподібні, циліндричні або пляшкової

форми довжиною до 150 см, масою 2–7 кг і більше. Насіння велике пласке довгасте, в міцній оболонці, тому довго не проростає. В їжу використовують молоді зав'язі. Це тепловимоглива рослина з довгим вегетаційним періодом, яку краще вирощувати розсадним способом. Особливістю цієї рослини є те, що для вживання в їжу не обов'язково плід зривати повністю, можна відрізати тільки його частину. Місце зрізу швидко пробковіє і плід продовжує рости. Вирощується по всій території України . Придатна для вирощування як у відкритому грунті через розсаду, так і у захищеному грунті. июль 2018

19


ОВОЩЕВОДСТВО ЛЮФФА Рід родини Гарбузові. Ареал роду – тропічні і субтропічні регіони Азії і Африки. Листя чергове п'яти- або семилопатеве, іноді цільне. Квітки великі роздільностатеві, жовті або білі. Чоловічі квітки зібрані в суцвіття, жіночі розташовуються поодиноко. Плоди подовжені циліндричні, всередині сухі і волокнисті з безліччю насіння. Деякі види культивуються. Зрілі плоди деяких видів використовуються для виготовлення мочалок, схожих з губками (які, як і сама рослина, називаються люффа). Така рослинна губка одночасно з процедурою миття забезпечує гарний масаж. Також плоди використовуються як філь-

труючий елемент для очищення води в технічних пристроях, де не висуваються високі вимоги до очищення, і призначаються для уловлювання великих включень (окалини, піску). Встановлюються у вигляді набраних блоків в теплі ящики суднових котельних установок. Молоді плоди люффи гостроребристої і єгипетської вживаються в їжу як овочі. Насіння люффи містить більше 25% олії, придатної

для технічних цілей. З люффи також роблять мило. Рослини культивуються по всій території України. Добре почувають себе у захищеному грунті, але ростуть і у відкритому грунті на опорі. Технологія вирощування загальноприйнята для огірка.

ЧАЙОТ, МЕКСИКАНСЬКИЙ ОГІРОК Чайот їстівний (Sechium edule (Jacq.) Sw.) Вид роду Чайот, родини Гарбузові. Це багаторічна однодомна витка тепловимоглива рослина з пагонами, які досягають 20 метрів. Тривалість життя – близько 20 років. Для нормального росту і розвитку йому потрібна температура не нижче 18–200 С. Найбільш сприятлива – 27-280 С. При зниженні температури до нуля у рослини пошкоджуються стебла і листя, а при заморозках – плоди. Коренева система гине при – 50 С. Тому рослини здатні зимувати тільки там, де грунт промерзає на глибину не більше 2,5 см.

20

июль 2018


ОВОЩЕВОДСТВО Пагони слабкоопушені, з поздовжніми борозенками, чіпляються за опору вусиками. Рослина утворює до 10 кореневих бульб масою до 10 кг. Колір бульби варіюється від темно-зеленого до світло-зеленого або жовтого, майже білого. М'якоть білого кольору, по текстурі нагадує картоплю або огірок. Листя широко-округлі з серцеподібною основою, до 10–25 см в довжину, з 3–7 тупими частками, покриті жорсткими волосками. Черешки листя можуть бути різної довжини, від 4 до 25 см. Квітки одностатеві, зеленуватого або кремового кольору, віночок діаметром близько 1 см. Жіночі квітки поодинокі, чоловічі зібрані в суцвіття. Плоди – грушоподібні або округлі ягоди 7– 20 см завдовжки, масою до 1 кілограма, з одним великим (3–5 см) білим плоско-овальним насінням. Шкірка їх тонка, міцна, блиску-

ча, можуть бути присутніми невеликі нарости, а також поздовжні канавки. Забарвлення від білуватого до світло-жовтого або зеленого. М'якоть білувато-зелена, соковита, солодкуватого смаку, багата крохмалем. Чайот можна вирощувати на різних ґрунтах (навіть на найбідніших), однак найбільше для нього підходять легкі суглинки, добре дреновані торфовища, чорноземи. При використанні гною (3 кг/м2) урожайність підвищується в 1,5 рази. Грунт слід підготувати з осені. На території України його вирощують в

господарствах населення через розсаду з обов’язковою підв’язкою до опор або шпалер і зазвичай лише в однорічній культурі. Плоди дозрівають 3–4 місяці після висаджування розсади. В однорічній культурі можна отримати лише плоди. Бульби утворюються лише з другого року, але для цього рослини повинні зимувати без промерзання грунту. Але в будь-якому випадку всі вони рослини із родини Гарбузові, і тому біологія культури як і технологія вирощування має багато спільного.

июль 2018

21


ЭТО ИНТЕРЕСНО Олесь ДМИТРЕНКО, член Національної спілки журналістів України

«ЧОРНА МАГIЯ» —

I НIЯКОГО ШАХРАЙСТВА

Не тільки споживчі якості, а і колір продукту формує його популярність на ринку. Тому вплив візуального вигляду різноманітних товарів на споживачів вже давно став предметом досліджень багатьох наукових установ світу. Сучасна наука не обійшла увагою і вітамінні продукти харчування. Так, вчені стверджують, що у тарілці кожного мешканця планети має бути не просто їжа з саду та городу, вона повинна складатися не менше ніж з п'яти кольорів. Наприклад, якщо салат містить 24

июль 2018

червоний помідор, зелений огірок, жовтий солодкий перець та білокачанну капусту, на десерт варто спожити плоди, скажімо, синього кольору, що в достатній мірі підживить організм людини фітонутрієнтами – речовинами, які виробляють рослини для власного росту і захисту. При цьому кожний колір містить різні фітонутрієнти, групу поживних речовин, важливу для здоров'я, вони впливають на людські клітини як антиоксиданти. Таким чином, від кольорової гами в тарілці залежить ефект спо-


ЭТО ИНТЕРЕСНО живання плодів. При цьому фахівці вважають, що фітонутрієнти не менш важливі для життєдіяльності людини, ніж вітаміни або жири. Цікаво, що фрукти та овочі одного кольору часто близькі за складом фітонутриєнтів, а різні за кольором представники однієї і тієї ж плодової культури засвоюються організмом як різні продукти. Також вчені відзначають, що значна частина цих поживних речовин міститься в шкірці, тому радять не чистити не тільки яблука, але і картоплю. Колір продукту впливає й на сприйняття смаку. Так, згідно досліду, проведеному вченими Оксфордського університету, людям, яким дали для дегустації рідину зеленого кольору, зроблену з вишневого соку, здалося, що вони п'ють щось на кшталт лаймового напою. Бо вони не очікували, що зелена суміш може бути виготовлена з вишні, яка за своєю природою є червоною. Примітно, що кольорові звички можуть відрізнятися в залежності від виховання, країни народження та віку індивіду. Так, для дітей кольори відіграють іншу роль, ніж для дорослих. Діти обожнюють різнокольорову їжу. І деякі виробники цим скористалися. Варто пригадати, як американська

Сорт Indigo Rose

Солодкий перець угорської селекції

продовольча компанія Heinz випустила зелений кетчуп, орієнтуючись на юну аудиторію. Спочатку діти відреагували на новинку із захопленням, а компанія за кілька років на цьому заробила солідні гроші та почала виробляти фіолетовий, блакитний і помаранчевий кетчупи. В результаті діти «награлися» і втратили інтерес до них, що призвело до стрімкого падіння попиту на продукцію. Бо, згідно досліджень, на дитячий смак кольори впливають в меншій мірі, ніж на дорослий. Яскравою ілюстрацією слугують результати досліджень, коли дорослі вважають темні напої солодшими, ніж світлі, натомість дітям так не здається. Вчені пояснюєть це тим, що темний колір сприймається дорослими як ознака стиглості. Щодо фруктів і овочів – це дійсно логічний орієнтир, але діти, які мають менший життєвий досвід, просто не асоціюють той чи інший колір зі стиглістю, а, відтак, і з солодкістю. Зважаючи на важливість кольору в маркетинговій стратегії, світова плодоовочева індустрія продукує незвичні за своїм забарвленням сорти та гібриди знайомих всім рослин. Мова про різнокольорову солодку кукурудзу, болгарський перець, томати, салати, капусту, моркву, буряк, цибулю, спаржеву июль 2018

25


ЭТО ИНТЕРЕСНО

Сорт Хуа-Ню

квасолю і навіть кабачки. А оголошення річних трендів кольорової їжі вже стали нормою нашого життя. Так, трендом 2017-го вважалися фіолетові плоди, а вже у грудні того ж року найбільший британський ринок фруктів та овочів КовентГарден повідомив, що продукція чорного кольору буде найпопулярнішою у 2018-му. Якщо трендінг темноколірних плодів призводить до зростання попиту на них, формує моду споживання корисної їжі, звісно, це позитив. Тим паче, на думку деяких експертів, у плодах темного кольору концентрується велика кількість корисних пігментів, які сприяють зміцненню здоров'я людини. При цьому технологія вирощування більшості «чорноплідних» сортів та гібридів нічим не відрізняється. Що ж пропонує сучасна селекція охочим отримати врожай чорного кольору? За повідомленням авторитетних джерел, на всій території Китаю останні кілька років широким попитом користується гібрид солодкої кукурудзи «Xin Jun He Anthocyanin Black Sweet 1». Вміст цукру у чорних зернах цієї рослини становить майже 12%, що у кілька 26

июль 2018

Сорт Хуа-Ню

Солодкий перець угорської селекції

разів перевищує рівень речовини в звичайному маїсі. Також «Xin Jun He Anthocyanin Black Sweet 1» містить велику кількість антоцианінів, які й надають кукурудзяним зернам темний колір. До слова, ці речовини мають антиоксидантні властивості, вони є в ожині, чорниці та журавлині. Споживання продуктів, що багаті на антоцианіни, позитивно впливає на серцевосудинну систему людини. Що стосується українських виробників солодкої кукурудзи, то вони, на відміну від китайців, не поспішають вдаватися до кольорових експериментів, хоча такі товари в тренді. Натомість пропозицій для дачників та городників вдосталь. Причому далеко не всі продавці виразно пишуть про якість насіння. Вони охоче згадують досвід древніх інків, які на холодних високогірних схилах ще дві тисячі років тому вирощували кукурудзу чорного кольору, і зовсім нічого не кажуть про походження та виробника їх товару. Отже, варто бути обережним з вибором насіння «чорної» селекції. На цьому фоні не зайвим буде пригадати знову ж таки китайський успішний проект із пізнім


ЭТО ИНТЕРЕСНО сортом яблук Хуа-Ню чорного кольору, коли висаджені у 2012 році двадцять тисяч сортових дерев дали перший врожай ексклюзивних плодів, які відразу завоювали VIP-сегмент ринку і продаються по всьому світу у подарункових упаковках за непогані гроші. До речі, перший сад чорних яблук розташований у одному з районів Тибету, де домінує різко континентальний клімат – багато сонячного світла, але велика різниця денних і нічних температур, тож сорт можна вважати досить пристосованим і до наших широт. Судячи з відгуків вітчизняних городників, непогано ростуть і плодоносять на українських грунтах сорти чорноплідного солодкого перцю «Чорний кардинал», «Ноктюрн», «Багіра» та «Чорний кінь». Причому останній вирізняється між «родичів» підвищеною стійкістю до хвороб і несприятливих умов. Але лаври першості серед популярних овочів чорного кольору поки що лишаються за баклажаном. Ось кілька цікавих фактів про цей плід. Баклажан – низькокалорійний продукт, тому він швидко насичує організм і в той же час дозволяє не набирати вагу. При термічній обробці баклажан не втрачає свої корисні властивості, як багато інших овочів, тому користь від нього можна отримати у повному обсязі. Цікаво, що баклажани містять найбільш збалансований вітамінно-мінеральний комплекс, тож для вагітних жінок і маленьких дітей він просто необхідний. Баклажан також корисний для осіб похилого віку, хворим на цукровий діабет, допомагає при атеросклерозі. Примітно, що найкориснішим вважається баклажан з фіолетово-чорною шкіркою, довгастої форми з малою кількістю насіння. На Сході цей продукт називають «овочем довголіття». Через високий вміст вітаміну РР

Перец Чорний кінь

(нікотинової кислоти) баклажани рекомендують вживати навіть тим, хто хоче кинути палити, бо завдяки цій речовині організм легше справляється з нікотиновим голодом. За корисністю для здоров’я людини не відстають від баклажану і чорноплідні томати. Вже існує багато їх сортів і гібридів. Серед найбільш поширених в Україні можна назвати «Індіго Роуз», «Black Galaxy», «Груша чорна», «Чорний

принц», «Чорний мавр». Серед них є дуже чорні, як баклажани, а є просто з домішками антоціанових пігментів. Чорноплідні томати прикрасять будь-яку страву, до того ж вони багаті на біологічно активні речовини. Деякі практики кажуть, що помідори чорного кольору відрізняються від звичних нам червоних та жовтих більш щільною шкіркою, завдяки чому довше зберігаються, і наділені яскравіше вираженим смаком, що пов'язано з більшою концентрацією в них кислот і цукрів. Більшість сортів цих помідорів, як і інших овочів чорного кольору, пристосовані до вирощування в наших широтах. Їх створили ще в середині минулого століття як експеримент шляхом схрещування червоних томатів з дикими формами. З тих пір чорні томати завоювали серця багатьох овочівників і споживачів продукту. июль 2018

27


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

И.Л. МАРКОВ, к.б.н., профессор Национального университета биоресурсов и природопользования Украины

НАИБОЛЕЕ ВРЕДОНОСНЫЕ БОЛЕЗНИ ПЕРЦА И БИОЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ИХ ВОЗБУДИТЕЛЕЙ

Перец сильно поражается как в открытом, так и в закрытом грунте болезнями, которые существенно снижают как урожай, так и качество плодов. Своевременное их выявление на основании точных диагностических признаков даст возможность товаропризводителям обосновать проведение целого ряда научно обоснованных профилактических защитных мероприятий на культуре, эффективность которых в большой степени будет определяться, во-первых, устойчивостью сорта культур, вовторых, биоэкологическими особенностями возбудителя болезни, в-третьих, условиями окружающей среды, включая действующее вещество используемого фунгицида. В этой тесной взаимосвязи и будет определяется эффективность проведенных мероприятий, которые сведут до минимума экономический ущерб. 28

июль 2018

ЧЕРНАЯ НОЖКА

Заболевание проявляется на корнях проростка, корневой шейки рассады. Пораженный проросток имеет «вареный» вид, ткань обводнена, со временем темнеет, загнивает и погибает. На рассаде заболевание чаще проявляется на корневой шейке, на которой ткань чернеет, образуя перетяжку. Больное растение увядает и загнивает. На пораженной ткани можно обнаружить белый, бурый или розовый налет грибниц возбудителей болезней или бактериальную слизь. В сухой почве налет на пораженных корнях исчезает. Черная ножка являются комплексным заболеванием. Причиной его в первую очередь являются неблагоприятные для развития всходов перца условия, низкое качество семян и поражение ростков микроорганизмами. Часто эти факторы взаимосвязаны. Из плохих семян

развиваются ослабленные всходы. Образование на поверхности почвы корки, резкие колебания температуры в сочетании с холодной и влажной погодой, или полив рассады холодной водой еще более ослабляют растения и облегчают их поражение микроорганизмами, которые могут находиться как на семенах, так и в почве. Чаще всего возбудителями болезни являются почвенные грибы из родов Pythium sp, Rhizoctonia sp, Fusarium sp. и бактерии из рода Erwinia. Грибы и бактерии обитают в почве на растительных остатках и поражают проростки перца преимущественно в ранний период, часто до появления всходов над поверхностью почвы. В зависимости от вида грибы формируют конидии, ооспоры, микросклероции, хламидоспоры, которые длительное время сохраняются в почве. Источ-


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ ником бактериальной инфекции являются неперегнившие пораженные растительные остатки и зараженные семена. Заболевание особенно сильно развивается на многократно используемой и непродезинфицированной почве в парниках и теплице. Заражению растений способствует полив рассады в теплицах и открытом грунте путем дождевания. Дополнительными причинами поражения рассады является низкое качество семян, глубокая заделка семян в переувлажненную почву, кислые и солонцеватые почвы. Вредоносность заболевания проявляется в виде довсходовой гибели проростков и рассады в результате загнивания корней или корневой шейки. В благоприятных условиях для своего развития заболевание может полностью уничтожить рассаду.

ФИТОФТОРОЗ ПЕРЦА На молодых растениях перца признаки болезни напоминают симптомы черной ножки. Пораженная прикорневая часть стебля утончается, в местах поражения образуется перехват, растение полегает, позже погибает. На пораженной ткани развивается белый шелковистый налет спороношения возбудителя. На взрослых растениях заболевание развивается на листьях, стеблях и плодах, где могут появиться бурые, быстро увеличиваются в размере пятна с водянистой зоной, покрытые редким белым или светло серым налетом. При поражении плодов перца появляются пятна от серого до красно-бурого цвета с ясно выраженной концентрической зональностью. Больные плоды становятся водянистыми, во влажную погоду покрываются нежным беловатым редким налетом. Возбудителем болезни является гриб Phytophthora capsici Leonian, который поражает расте-

Внешний вид плода перца в результате поражения альтернариозом (первичная инфекция) и водянистой бактериальной гнилью (вторичная инфекция) Внешний вид пораженных растений альтернариозом

ния более 40 различных ботанических семейств. В течение вегетации гриб распространяется конидиями. Оптимальная температура для развития болезни составляет 25–300С. В теплицах болезнь сильно развивается при дождевании растений и влажности воздуха выше 70%. Благоприятствует развитию болезни ослабленное состояние растений. Источником инфекции являются пораженные растительные остатки и семена, собранные с больных плодов, зараженная почва. Возбудитель болезни сохраняется в форме ооспор.

АЛЬТЕРНАРИОЗ Заболевание чаще проявляется в открытом грунте, реже в теплицах, где болезнь становится более заметной к осени. В основном болезнь проявляется на листьях, преимущественно по их краям, вначале в виде угловатых, вытянутых темно-бурых пятен, ограниченных жилками. Позже они разрастаются в диаметре, часто сливаются, образуя крупные округлые бурые или коричневые пятна, которые при влажной погоде покрыва-

Плоды перца пораженного альтернариозом

ются черным бархатистым налетом – конидиальным спороношением гриба. Ввиду такого проявления на листьях заболевание часто называют «бурая пятнистость перца». На плодах пятна округлые, слегка вдавленные, резко ограниченные, вначале водянистые, затем постепенно темнеющие, центр пятна становится более светлым, позже покрывается черным бархатистым плесневым конидиальным налетом. Заболевание на плодах часто называют «черная плесень плодов перца». Возбудителями болезни являиюль 2018

29


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ ются грибы из рода Alternaria: A. solani Sor., который поражает чаще сладкий перец и A. capsiciannui Sav. et Sand., который развивается преимущественно на горьком стручковом перце. Распространяются грибы в окружающей среде с помощью конидий. Оптимальные условия для развития болезни – температура 25–300С и относительная влажность воздуха выше 85%. Способствуют развитию болезни частые моросящие дожди, полив растений способом дождевания. Во время транспортировки и хранения плодов болезнь продолжает прогрессировать. При несоблюдении режима транспортировки и хранения в виде резких перепадов температуры, отпотевания плодов и пр. может произойти их перезаражение. Пораженные плоды становятся непригодными к реализации. Источником инфекции являются пораженные растительные остатки и зараженные семена, на которых грибы сохраняются конидиями и грибницей.

листьях, в дальнейшем она охватывает все растение. На верхней стороне листьев образуются вначале светло-зеленые или желтоватые, затем красноватокоричневых пятна. Пораженные листья скручиваются и засыхают. На нижней стороне листа во влажную погоду формируется бархатистый налет конидиального спороношения гриба, вначале он бледно-рыжеватый, затем коричневый, с пурпурным оттенком. Пораженные цветки и молодые плоды сморщиваются, буреют и засыхают. Возбудителем болезни является гриб Cladosporium fulvum Cooke. В течение вегетации патоген распространяется конидиями. Наиболее благоприятными для развития болезни являются температура 22–250С и 95% влажности. Источником инфекции является почва и зараженные растительные остатки. Конидии гриба выносят длительное высушивание и промораживание.

КЛАДОСПОРИОЗ

Болезнь распространена главным образом в открытом грунте, но может проявляться на рассаде в парниках и теплицах в виде отдельных очагов. Болезнь проявляется на листьях сначала нижнего яруса, а позже среднего и верхнего в виде мелких сначала бурых, позже грязно-белых пятен с темно-бурой каймой. Пятна проявляются в период всей вегетации, особенно на взрослых растениях. На поверхности пятен выявляются разбросанные мелкие темные точки – пикниды гриба. Пятна часто сливаются, образуя значительные участки некротической отмершей ткани с множеством мелких темных точек. Пораженные листья скручиваются, некротизируются и отмирают. При высокой влажности воздуха и высокой температуре болезнь быстро прогрессирует и вызывает преждевременное отмирание как отдельных

Болезнь распространена повсеместно, более вредоносна в закрытом грунте. Первые признаки болезни обнаруживаются на нижних

Кладоспориоз

30

июль 2018

СЕПТОРИОЗ

Септориоз

листьев, которые буреют и опадают, так и целых кустов. Возбудителем болезни является гриб Septoria lycopersici Sacc. В инфицированной ткани растений гриб образует бесполое спороношение в виде темных точек – пикнид с пикноспорами. Распространяется в природе патоген с помощью пикноспор. Интенсивное развитие септориоза наблюдается при температуре 20–250С и относительной влажности воздуха 75–100%. Особенно сильное развитие болезни наблюдается в пасмурные дни, при высокой влажности воздуха, обилии дождей с ветром. Интенсивное отмирание листьев и целых кустов происходит при совместном поражении возбудителями септориоза и альтернариоза. Источником инфекции являются пораженные растительные остатки. Распространяются пикноспоры гриба ветром, каплями дождя, при поливе растений дождеванием, а также руками и одеждой людей при уходе за растениями. Вредоносность болезни выявляется в преждевременном усыхании листьев, что в свою очередь задерживает развитие растений. Кроме того, часть пластических веществ больное растение тратит на формирование новых листьев, что в конечном итоге сказывается на образовании и росте плодов.


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ ЦЕРКОСПОРОЗ Заболевание проявляется на стручковом перце преимущественно на листьях в виде светло-бурых, с темной каймой, округлых пятен, окруженных хлоротичной каймой, до 1 см в диаметре, в сухую погоду пораженная ткань выкрашивается. Во влажную погоду на пораженной ткани обнаруживаются буроватооливковые дернинки конидиального спороношения гриба. В годы сильного развития болезни пораженные листья желтеют, увядают и отмирают. Возбудителем болезни является гриб Сercospora capsici Heald et Wolf, который распространяется с помощью конидий. Способствует развитию болезни повышенная влажность воздуха в период плодоношения растений. Источником инфекции являются пораженные растительные остатки, в которых сохраняется грибница патогена.

ВЕРТИЦИЛЛИОЗНОЕ УВЯДАНИЕ

зеленую окраску (скоротечная форма); ✓ желтая – ткани растения станоБолезнь распространена повятся хлоротичными и желтеют; рост и формирование репродуквсеместно в открытом и закрытом грунте. На перце различают 4 фортивных органов прекращаются, растение засыхает. мы проявления болезни: При всех формах болезни на сре✓ карликовая – растение отстает в росте, сильно ветвится, имеет зе стеблей выявляется буроватое укороченные междоузлия; листья или черное кольцо пораженных сона отдельных побегах привядают судов, заполненных тонкой многои засыхают; плоды мелкие, не- клеточой грибницей возбудителей правильной формы, завязь часто болезней. Возбудителями болезни являосыпается; ✓ бурая – вначале нижние листья ются почвенные грибы из рода растения приобретают серовато- Verticillium. Заражение растений зеленую окраску за счет развития происходит в почве через корневые между жилками светло-бурых не- волоски при наличии на них механикрозных пятен. Ткань листа между ческих повреждений. Развитие патожилками буреет и засыхает. В пе- генов происходит исключительно в риод бутонизации привядают от- сосудистой системе растения. Грибдельные участки листьев и побе- ница интенсивно разрастается в гов; пораженные ткани буреют и сосудах, гифы тесно переплетаются, засыхают; заболевание по стеблю образуя плотные пробки (тромбы), которые препятствуют свободному распространяется снизу вверх; ✓ зеленая – растение теряет передвижению воды и растворимых тургор и засыхает, сохраняя в ней минеральных веществ из корней к листьям и плодам и обратному оттоку пластических органических веществ с листьев к корням. Вредоносность заболевания заключается в том, что пораженные растения отстают в росте, плохо развиваются, резко снижают урожай, часто растения увядают и отмирают. Возбудители сохраняется в почве, в субстрате в форме микросклероциев в течение нескольких лет. Оптимальная температура для прорастания склероции 24–260С, влажность 60–70%. Грибы лучше развиваются в почве с нейтральной или слабощелочной реакцией (рН 7,0–7,5).

БЕЛАЯ ГНИЛЬ

Развитие альтернариоза (первичная инфекция) и белой гнили (вторичная инфекция)

Внешние признаки вертициллезного увядания (бурая и желтая формы)

Заболевание проявляется на всех надземных органах растений при выращивании перца в открытом и закрытом грунте. Заболевание проявляется на стеблях, листьях, плодах в виде загнивания и ослизнения июль 2018

31


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ отдельных участков ткани. Пораженная ткань при высокой влажности покрывается обильным белым ватоподобным налетом, на котором впоследствии формируются черные плоские твердые склероции возбудителя болезни. Возбудителем болезни является гриб-полифаг Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary, который поражает более 300 видов однодольных и двудольных культурных и дикорастущих растений. В цикле развития гриб формирует грибницу в виде белого налета, склероции и сумчатое спороношение – открытые плодовые тела – апотеции с сумками и сумкоспорами. Источником инфекции являются склероции гриба на растительных остатках в почве, склероции в виде примесей, попавшие в почву вместе с семенами. В почве склероции сохраняют жизнеспособность до 7– 10 лет. Дополнительным источником является зараженные семена, в которых сохраняется грибница патогена. Наиболее интенсивное развитие болезни происходит при хранении плодов перца. Инфицированные еще в поле плоды во время хранения загнивают, инфекция контактным путем передается на соседние здоровые плоды, вызывая их гниение. Вредоносность болезни заключается в том, что возбудитель болезни разрушает оболочку клеток и вызывает мацерацию тканей растения. Пораженные плоды полностью сгнивают.

Развитие серой гнили внутри плода

В сухую погоду пятна имеют вид бурых сухих язв без налета. Пораженные молодые растения гибнут, листья желтеют и отмирают. Во влажную погоду пятна покрываются серым налетом, который при прикосновении пылит. Позже в массе появляются мелкие черные склероции. При поражении завязи, как правило, плоды на растениях не формируются. На плодах пораженная ткань в местах пятен загнивает, становится мокрой и имеет как бы запаренный вид. На ее поверхности образуется обильный серый налет конидиального спороношения патогена. Возбудителем болезни является сумчатый гриб-полифаг Botryotiana fuckeliana Whetzel. Гриб относится к факультативным паразитам, которые проникают в растение через механические повреждения, кутикулу, устьица. Гриб поражает более 400 видов растений из разных семейств. В цикле своего развития патоген

СЕРАЯ ГНИЛЬ Болезнь распространена повсеместно в открытом и закрытом грунте. Внешние признаки болезни проявляются как на всходах, так и на взрослых растениях в виде буроватых пятен на корневой шейке, на листьях, черешках, стеблях, соцветиях и плодах. Преимущественно поражаются стебли. 32

июль 2018

Развитие серой гнили на поверхности плода

формирует грибницу, склероции, конидиальное и сумчатое спороношения. Конидии легко распространяются воздушными течениями на значительные расстояния. За вегетацию гриб формирует несколько генераций конидиального спороношения. Инфекция может передаваться также контактным путем (при уходе за растениями и при сборе плодов, при контакте больного и здорового плода), особенно во время транспортировки и хранения плодов. Интенсивное распространение инфекции и заражение плодов происходит при поливе растений путем дождевания, при наличии на плодах механических повреждений, на привядших и физиологически ослабленных плодах. Поражению растений перца серой гнилью и распространению инфекции способствуют высокая влажность воздуха, частые дожди, выпадение обильных рос в ночное время, короткая ротация культуры в севообороте, отсутствие пространственной изоляции между поражаемыми культурами, загущенные и засоренные посадки. Источником инфекции являются склероции и грибница патогена на пораженных остатках в почве, которые сохраняют свою жизнеспособность до 8 лет и более.

АНТРАКНОЗ Заболевание распространено в открытом и закрытом грунте, но наибольший вред наблюдается при выращивании перца в полевых условиях. Чаще поражается стручковый перец. На плодах образуются темные, чаще неправильной формы углубленные пятна, которые покрыты черным налетом, представляющим конидиальное спороношение гриба. Возбудителем болезни является гриб Colletotrichum nigrum Ell. et Halst. В течение вегетации пато-


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

Антракноза на стручковом

ген распространяется конидиями. Часто инфекция попадает на плоды еще в поле или в теплице, при транспортировке и хранении развитие болезни продолжается, возможны перезаражения. Источником инфекции являются пораженные растительные остатки, на которых гриб сохраняется в форме конидий.

Первые признаки болезни проявляются на плодах в виде мокрых водянистых пятен, которые быстро увеличиваются в диаметре, часто сливаются, образуя значительные поражения. Во влажном воздухе пораженная ткань покрывается серым с черными точками плодоношений налетом. Вызывают болезнь плесневые грибы из рода Rhizopus sp., которые распространяются спрангиеспорами. Во время хранения плодов заболевание передается контактным путем от больного к здоровому. Источником инфекции являются пораженные растительные остатки в почве, в хранилищах, рабочий инвентарь.

ЧЕРНАЯ ПЛЕСЕНЬ ПЛОДОВ ПЕРЦА

ЧЕРНАЯ БАКТЕРИАЛЬНАЯ ПЯТНИСТОСТЬ

Заболевание распространено повсеместно в открытом и закрытом грунте при большой влажности воздуха, особенно вредоносно при хранении плодов перца.

На семядолях, листьях, черешках, стеблях и плодах появляются сначала мелкие водянистые точки, позднее мелкие пятна черного цвета, имеющие округлую или неправильно-угловатую форму (до 1–2 мм), окруженные желтой кай-

Плоды сладкого перца п ораженные антракнозом

мой. Зараженные всходы часто теряют все нижние листья. Пятна на листьях имеют угловатую вытянутую форму, потому что бактерии распространяются вдоль жилок. Такие пятна имеют в центре некроз светло-желтого цвета с темными краями. На стеблях пятна удлиненной формы, черные. Впоследствии они сливаются, что приводит растение к гибели. На плодах сначала образуются выпуклые черные точки в виде бородавок, окруженные водянистой каймой. Позже пятна увеличиваются до 6–8 мм, темнеют, приобретают вид язвочек, окруженных зеленой каймой, и становятся грубыми, придавая поверхности плодов сильную шероховатость. Ткань под язвами загнивает. Возбудителем болезни являются бактерии Xanthomonas campestris pv. vesicatoria Dowson. Благоприятствует развитию болезни температура в пределах 25–300С, влажность воздуха 80% и выше, дождевание растений. Вредоносность болезни выражается в уменьшении урожая и особенно в ухудшении товарных качеств плодов. Сохраняются бактерии на семенах и на пораженных неперегнивших растительных остатках.

ВОДЯНИСТАЯ БАКТЕРИАЛЬНАЯ ГНИЛЬ ПЛОДОВ

Черная плесень плодов перца

Белая гниль

Вначале на поверхности плода появляется одно или несколько расплывчатых маслянистых пятен. Эти пятна быстро разрастаются, июль 2018

33


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

Внешний вид плода перца в результате сильного поражения водянистой бактериальной гнилью

охватывая большую часть плода, ткань загнивает, стает водянистой, позже слизистой. Пораженные места плода сверху прикрыты тоненькой блестящей плёнкой, которая позже натягивается и часто разрывается, или это происходит при надавливании на плод. В течение некоторого времени плод

полностью сгнивает, превращаясь в жидкую слизь. Возбудителями болезни являются бактерии из рода Erwinia. Во время вегетации растений бактерии распространяются мухами, клопами, другими видами насекомых, а также кусочками пораженной ткани с помощью ветра, капель дождя. Наиболее интенсивное гниение плодов происходит при высокой температуре (оптимальная температура для размножения бактерий 25–270С) и продолжительной влажной погоде (особенно при выпадении достаточного количества дождевых осадков и влажности воздуха выше 60%). При транспортировке и хранении перца инфекция передается от больного плода к здоровому контактным способом. Низкие температуры в пределах 1–20С тепла существенно замедляют процессы гниения плодов перца. Источником инфекции являются неперегнившие пораженные остатки пораженных растений. Бактерии могут передаваться семенами, которые были собраны с больных плодов. Дополнительным источником может быть поливная вода, ризосфера овощных и некоторых сорных растений, насекомые.

ВЕРШИННАЯ ГНИЛЬ

Водянистая бактериальная гниль плодов перца (начало развития болезни)

34

июль 2018

Это неинфекционное заболевание проявляется на плодах в виде водяных пятен. Ткань у вершины плода буреет. В отличие от томатов вершинная гниль может возникать не только на кончике плода, но и на боковых сторонах плода. Пятна увеличиваются и становятся бурыми или черными, сухими и кожистыми. Ткань теряет окраску, сморщивается и постепенно отмирает. Пятна бывают от 0,5 до 8 см длиной. Позже пораженная ткань заселяется сапрофитными

Внешние симптомы проявления вершинной гнили на плодах перца с последующим заселением больной ткани сапрофитными грибами

грибами. Плоды, пораженные вершинной гнилью, созревают раньше срока, они теряют вкусовые и товарные качества. Первопричиной возникновения болезни является дефицит кальция в организме растения. Развитие болезни наблюдается при резких колебаниях почвенной влаги (почва сухая или переувлажненная), больших нормах внесения азотных удобрений, нанесении механических повреждений корням при обработке почвы и уходе за растениями. Увядание, солнечные ожоги плодов, усиленная транспирация обостряют проблему. Усиливают патологию также грибы, живущие на поверхности или внутри пораженных плодов. Развитию заболевания способствует повышенный уровень ионов калия и натрия. Установлено, что суммарное содержание ионов калия и натрия не должно быть выше концентрации ионов кальция. Плоды очень восприимчивы ко всем этим факторам в возрасте 20–З0 суток.


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

Александр ЛИТВИНЕНКО, главный редактор «Овощи и Фрукты»

ОБIЗНАНIСТЬ – ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ЗАХИСТУ РОСЛИН

Масштаби використання фальсифікованих засобів захисту рослин в Україні вражають – від 20 до 30 відсотків. Особливо чутливий до підробок сегмент ринку дрібного фасування, для дачників та городників. За оцінкою експертів, сьогодні шість з десяти пакетиків ЗЗР виготовлені нелегально, при цьому 30% з них – явна фальсифікація, а 60% містять небезпечні речовини. Цю сумну статистику озвучили учасники семінару «Зниження кількості надходження фальсифікованих засобів захисту рослин до країни, забезпечення присутності на ринку та використання сільгоспвиробниками тільки якісних ЗЗР», що відбувся під час тридцятої міжнародної виставки «Агро-2018». Фахівці Держпродспоживслужби України та міжнародні експерти назвали основні причини «популярності» підробок на вітчизняному ринку. Серед них – необізнаність населення про серйозну шкоду від використання фальсифікату для навколишньоиюль 2018

35


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ го середовища та здоров’я людини, відсутність спільної інформаційної бази щодо обігу підробок ЗЗР, недосконала система оподаткування та імпортного мита, зацікавленість недобросовісних представників малого та середнього бізнесу у закупівлі дешевших препаратів, мінімальна відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту рослин. Заступник начальника управління фітосанітарної безпеки – начальник відділу захисту рослин Держпродспоживслужби України Віктор Стефківський зазначив, що ринок ЗЗР в Україні надзвичайно привабливий для недоброчесних ділків. Адже річна потреба аграрного сектору в пестицидах становить понад 100 тис. тонн, що у грошовому еквіваленті дорівнює близько двом мільярдам доларів США. Натомість застосування підробок зачіпає найважливіші для людини речі – забруднення поверхневих вод, погіршення родючості грунтів. Елементи фальсифікованих пестицидів передаються по всьому харчовому ланцюжку, а залишки їх у їжі визнані однією з глобальних загроз людству в цілому. І це все відбувається на фоні економічних збитків сільгоспвиробників, а відтак втрат бюджетів усіх рівнів і зниження ділового іміджу компаній, що легально займаються розповсюдженням агрохімії. – Чому купують контрафакт? Перш за все тому, що він дешевший. До того ж діюча речовина в ньому може відповідати оригіналу. Тому виробники сільгосппродукції очікують аналогічного результату, як від оригінального засобу, але вони не зважають на супутні елементи, що є в препараті, які можуть призвести до негативних наслідків – зниження або повної втрати врожаю. Зазвичай порушники користують36

июль 2018

ся завойованою репутацією компаній-оригінаторів, фальсифікують відомі бренди та продають так звані «аналоги», які насправді не захищають, а навпаки, шкодять, – каже В. Стефківський Фахівець назвав основні види підробок: продаж генериків під назвою оригінальних препаратів, нелегальне фасування оригінальних продуктів, відсутність діючої речовини в імітації препаративної форми, зниження вмісту діючої речовини, продаж замість препарату невідомої речовини. Він озвучив рекомендації, як уникнути придбання підробок: ✓ к упувати ЗЗР лише у офіційних дистриб’юторів і оригінаторів ✓ оглядати упаковку продукту на наявність захисних елементів – голограм, які взагалі неможливо неушкодженими зняти з тари, захисних плівок, спеціальних значків ✓ звертати увагу на інформацію на етикетці, яка повинна міцно триматися на упаковці, має бути надрукована чітким шрифтом українською мовою із зазначенням назви постачальника і його адресою ✓ отримувати документ, який підтверджує купівлю (товарний чек), щоб мати підтвердження факту придбання. Як зазначив директор Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю у сфері насінництва та розсадництва Держпродспоживслужби України Андрій Челомбітко, збільшення обсягів обігу фальсифікату ЗЗР спостерігалося впродовж дії мораторію на перевірки суб’єктів господарювання. Оскільки на початку нинішнього року цей мораторій відповідною постановою Кабміну було фактично скасовано, Держпрод-

споживслужба активізувала зусилля для боротьби із фальсифікатом. Одним з напрямків цієї роботи є інформаційна кампанія «Стоп нелегальні засоби захисту рослин», який Служба започаткувала спільно з проектом «Твиннінг». Проект сприяє наближенню законодавства України до нормативно-правової бази ЄС та розвитку компетенцій співробітників державних інспекцій та лабораторій. За реалізацію проекту відповідає консорціум країн-членів ЄС – Латвія, Німеччина і Литва, а бенефіціаром є Держпродспоживслужба України. Для інформаційної кампанії були розроблені та надруковані тематичні буклети, які розповсюджуватимуться серед виробників сільгосппродукції. На сайті Держпродспоживслужби створений розділ «СТОП нелегальні засоби захисту рослин», де оприлюднюють матеріали, що стосуються боротьби з підробками, а також детально інформують про загрози при застосуванні недоброякісних ЗЗР. В рамках кампанії передбачається проведення освітніх семінарів за участі українських експертів. Постійний радник проекту «Твіннінг» Райвіс Гросбардіс зазначив, що перед початком кампанії було проведено опитування фермерів для з’ясування чинників, які впливають на їх рішення при купівлі ЗЗР. Усього було отримано 543 анкети з відповідями. Серед опитаних було 86 господарств, що мають в обробітку до 10 га, 55 – від 11 до 50 га, 88 – від 51 до 100-1000 га, 86 – від 1000 га та більше. Більшість із опитаних (97%) відповіли, що вони знають про походження ЗЗР, якими вони користуються. Найбільша кількість фермерів користується ЗЗР із Євросоюзу – 378 осіб, України – 341 особа, країн Азії – 179 осіб, країн СНД – 173, невідомого походження – 14.


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ ЦИФРА Об’єм торгівлі нелегальними ЗЗР у світі дорівнює 12–14% , обіг – 6.5 мільярда доларів США.

«Дослідження показує, що люди цікавляться інформацією про продукцію, якою вони користуються, і це дуже позитивно. Тому наша кампанія спрямована саме на те, щоб таку інформацію поширювати і підвищувати обізнаність щодо шкоди використання фальсифікованих ЗЗР», – наголосив Р. Гросбардіс. У заході взяв участь начальник відділу агрохімії Литовської державної служби рослин Даріуш Башкис. Він поінформував, що величезна кількість підробленої продукції потрапляє на ринок України насамперед з Китаю, Індії, Малайзії, Індонезії та Туреччини. У країнах ЄС фальсифікат ЗЗР становить 14% усього обсягу, що у грошовому еквіваленті дорівнює 1,5 мільярда доларів США. Експерт розповів про «найпопулярніші» маніпуляції виробників підроблених ЗЗР. Насамперед вони виготовляють препарати із легальних імпортованих діючих речовин, вдаються до підробок упаковки і логотипів легальних виробників, зловживають законодавчими положеннями про паралельну торгівлю, використовують фальсифіковані митні декларації та не-

Підроблені ЗЗР (кадри з відеоматеріалів інформаційної кампанії)

існуючі CN-коди. Він також поділився досвідом боротьби з обігом нелегальних пестицидів у країнах ЄС. Серед основних заходів – поперше, тісна співпраця у цій сфері між державними органами контролю ЗЗР, поліцією, митницею та аграрними асоціаціями не тільки у окремій країні, а і в міжнародному

середовищі. По-друге, організація дієвого захисту інтелектуальної власності – обмеження перепакувань та зміни етикеток. По-третє, гармонізація законодавств різних країн у сфері захисту рослин. Отже, ринок насичений підробками не лише оригінальних пестицидів‚ але й препаратів-генериків. Тому експерти рекомендують: якщо покупець не впевнений у якості продукту‚ краще зв'язатися з виробником‚ використавши вказані на етикетці препарату контакти, і уточнити інформацію про захисні елементи на упаковці та перелік офіційних дистриб'юторів. Окрім того‚ з детальною інформацією про вміст пестициду зазвичай можна ознайомитися на офіційному сайті компанії-виробника. июль 2018

37


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

ПРЕПАРАТИ КОМПАНI¯ FMC У СИСТЕМI ЗАХИСТУ ВИНОГРАДУ ВIД ШКIДНИКIВ ТА ХВОРОБ

Клімат  Північного  При­чор­но­ мор’я ідеально підходить для вирощування винограду. Однак для отримання якісного врожаю фермери вдаються до значних витрат, левова частка яких припадає на ЗЗР, оскільки за сприятливих умов шкідливі організми здатні не тільки повністю знищити урожай, а й скоротити тривалість життя виноградних насаджень у два й більше рази. Перед галуззю стоїть нелегке завдання: вчасно і ефективно захистити виноград від фітофагів і водночас зменшити пестицидне навантаження на виноградники за рахунок чіткого регламентування витрат препаратів для захисту культури. При цьому слід враховувати такі фактори, які сприяють підвищенню ефективності дії препаратів (погодні умови, фази розвитку рослин, стадії розвитку шкідників та хвороб тощо). Серед грибних хвороб, які відрізняються широким розповсюдженням, найбільш небезпечними вважаються оїдіум та мілдью. Оїдіум (борошниста роса) спричиняє суттєві втрати урожаю, істотно погіршує якість вина. Хвороба пошкоджує всі надземні частини лози. Перші ознаки хвороби з’являються навесні (травень), а масове пошкодження й поширення починається, коли температура повітря сягає 20°С... +25°С, а вологість повітря досягає 60–80%. Збудник хвороби зимує, як правило, на уражених паго-

Фото. 1 Розвиток мілдью на листі винограду

38

нах та під лусками бруньок. Навесні вітер легко розносить конідії грибка, які викликають первинне ураження у вигляді ніжного сірувато-білого нальоту. На листі наліт утворюється на верхньому боці у вигляді поодиноких плям, які пізніше зливаються і покривають весь листок. (фото 1). Потім листя скручується і засихає. Молоді пагони погано ростуть, не визрівають, іноді буріють і гинуть. Уражені квітки, бутони покриваються борошнистим нальотом і опадають. Ягоди в разі раннього ураження перестають рости, буріють і засихають. Ягоди, які достигають, при ураженні розтріскуються (фото 2)., пліснявіють і загнивають. У цей час на пошкоджених ягодах інтенсивно розвивається сіра гниль, що може спричинити повну втрату врожаю. Мілдью (несправжня борошниста роса) уражує всі зелені частини виноградної лози: листя, молоді пагони, бутони, вуса, суцвіття й зелені ягоди (фото 3). Гриб зимує на опалому листі у вигляді зооспор. Первинне ураження відбувається навесні (травень) за наявності молодого листя розміром не менше 2–3 см при температурі на поверхні ґрунту не нижче +11°С. Масове ураження і поширення мілдью починається, коли середньодобова температура повітря сягає 18°С... +24°С, а волога на листі або вологість повітря вночі досягає 80–85%. Хвороба проявляється на листках у вигляді масних жовтуватих плям (фото 4).

Фото. 2 Ягоди винограду, уражені мілдью

июль 2018

Через добу на нижньому боці листка з’являється ледь помітний борошнистий наліт – це спороношення гриба. Під дією вітру конідії гриба розносяться на інші частини рослини, потрапляють у краплі води (роси) і повторно уражують листя, суцвіття або молоді ягоди. Ягоди, які достигають, уражуються тільки при пошкодженні шкірки або плодоніжки. Уражені ягоди буріють, зморщуються, листя всихає. Проти збудників грибних хвороб винограду компанія FMC рекомендує фунгіцид системної, контактної та фумігаційної дії Імпакт® 25. Перевагою цього препарату є висока інтенсивність поглинання його рослиною, що дуже важливо в умовах стрімкого розвитку епіфітотії хвороб. Тривалість захисту препарату триває 6 тижнів, а в грунті він зберігає фунгіцидну здатність до 16 тижнів, знищуючи запас патогенної мікрофлори. Крім того, Імпакт® сумісний з інсектицидами, що дозволяє поєднати обробки баковими сумішами проти гронової листокрутки і тим самим скоротити витрати на проведення додаткових обприскувань. За останнє десятиліття в галузі виноградарства внаслідок впливу ряду чинників склалися сприятливі умови для масового розмноження фітофагів. З’явилися шкідники, які давно втратили господарське значення. Зростає шкідливість комах, розвиток яких не характерний для

Фото. 3 Уражені оїдіумом ягоди та листя винограду. Одеська обл. 2017 р.


ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

Фото. 4. Первинний прояв оїдіума на листках винограду. Одеська обл. 2017 р.

Фото 5. Гроно винограду пошкоджене гроновою листокруткою

ампецелозу, наприклад, бавовникова совка. Незмінним та основним шкідником виноградних насаджень залишаються листокрутки, які представлені трьома видами: двовилітна, гронова та виноградна (фото 5, 6). Двовилітна листокрутка набула поширення у господарствах Одеської області. Гусениці цього шкідника спричиняють шкоду епізодично, пошкоджуючи суцвіття, молоду зав'язь і ягоди винограду. У всіх зонах виноградарства розповсюджена і характеризується високою шкідливістю гронова листокрутка. Впродовж квітня-травня фермери за допомогою феромонних пасток моніторять літ гронової та виноградної листокрутки та бавовникової совки. У період від масового льоту шкідників до початку відродження гусені компанія FMC рекомендує проводити захисні дії інсектицидом Кораген®. Препарат гнучкий в часі – поєднує овіцидну, ові-ларвіцидну та ларвіцидну дію та має яскраво виражену персистентність. Кораген® не фітотоксичний до корисної ентомофауни, що дозволяє поєднувати його з біометодом та використовувати в приватному секторі. Для запобігання виникнення резистентних популяцій компанія FMC рекомендує Ф'юрі®, в якому ідеально поєднуються ціна та якість. Препарат належить до хімічного класу піретроїди і використовується для захисту виноградних насадження від гронової листовійки. Володіє нокдаун-ефектом при потраплянні безпосередньо на комаху, а також шлунковою дією. Для боротьби з виноградною (лозовою) листокрут-

Фото 6. Гусінь виноградної листокрутки

кою компанія FMC рекомендує інсектицид Данадим® Мікс. Це ще один потужний двохкомпонентний інструмент. Контактна та шлункова дія цього препарату надає швидкий та видимий «нокдаун-ефект». Високий рівень системності забезпечує швидке проникнення його в тканини та судинну систему рослин, що робить його незамінним в боротьбі проти лозової листокрутки, оскільки гусінь шкідника веде прихований спосіб життя. Ще одна група шкідників, якій слід приділити особливу увагу, це кліщі. Живлячись на виноградній рослині, вони викликають в ній анатомічні та фізіологічні зміни, які приводять до передчасного побуріння та опадання листового апарату, погіршують якість лози. При цьому врожай кущів знижується на 20-25%. Невчасний та неякісний захист проти кліщів призводить до пригнічення рослин, всихання рукавів. Кущі гинуть впродовж 2-5 років. Найбільш поширеними на виноградній лозі є павутинний кліщ (фото 7) та виноградний зудень. Для захисту винограду від цих фітофагів слід застосовувати піретроїдний інсектоакарицид контактної і шлункової дії Талстар®. Препарат помірно чутливий до температур, що дає змогу використовувати його навесні (оптимальним є його використання при діапазоні температур від +12°С...+25°С). До останнього часу вважалось, що шкідливість виноградного повстяного кліща (червця) відносно низька, тому спеціальні обробки проти нього в системі захисту були відсутні. В багатьох господарствах шкідливість повстяного кліща з року

Фото 7. Павутинний кліщ на листі винограду

в рік зростає. В ушкоджених листках знижується фотосинтез, ускладнюється передача поживних речовин, знижується врожайність. При збільшенні популяції шкідник може перейти на грони винограду. Одним з інсектоакарицидів, який має широкий спектр дії на шкідників, зокрема, червців, є Фуфанон®570. Цей препарат високоефективно діє на популяції шкідників, стійких до піретроїдних препаратів, сумісний з більшістю пестицидів. Рекомендований для боротьби проти кліщів, листовійок, червців на винограді. Також незамінний у вирішенні проблем з багатоїдними шкідниками (саранові, совки, мідяки та ін.). Відповідає вимогам ЕС щодо безпеки праці та навколишнього середовища (Директива 2009/128/EC Європейського парламенту). Отже, щоб запобігти поширенню та розвитку патогенних організмів і тим самим зберегти та отримати якісний врожай винограду, потрібно проведення моніторингу фітосанітарного стану рослин та чітке дотримання технології вирощування культури, основним елементом якої є захист рослин від шкідливих організмів. Використовуйте препарати компанія FMC та отримайте гарантований успіх.

Звертайтесь за детальною інформацією: +38 044 490 45 70 www.fmc.com.ua июль 2018

39


ОРОШЕНИЕ

Павел ЛИХОВИД, кандидат сельскохозяйственных наук, ст.н.с. Института орошаемого земледелия НААН Украины

ОРОШЕНИЕ — НЕОТЪЕМЛЕМЫЙ

ЭЛЕМЕНТ ТЕХНОЛОГИИ ВЫРАЩИВАНИЯ КУКУРУЗЫ САХАРНОЙ НА ЮГЕ УКРАИНЫ Орошение является очень эффективным средством повышения продуктивности овощной кукурузы. В засушливых условиях Юга Украины оно дает 3–4-кратный прирост урожайности в сравнении с богарными (не орошаемыми) условиями выращивания культуры. Отсутствие орошения в засушливых условиях, наряду с нехваткой питательных элементов, является основным фактором потери продуктивности, а иногда и полной гибели растений и урожая. Комплексное применение минеральных удобрений и орошения не только увеличивает урожайность, но и существенно повышает выход стандартных товарных початков культуры. Юг Украины, Причерноморская степная полоса относятся к крайне засушливым районам, где гидротермический коэффициент Селянинова колеблется в пределах 0,4–0,6 (при этом в отдельные периоды 40

июль 2018

года, особенно летом, встречаются колебания его величины от 0 до 2 и более единиц, что только ухудшает ситуацию и провоцирует дополнительный стресс для растений, поскольку в такие моменты сложно регулировать водный режим культуры при орошении дождеванием), что определяет необходимость искусственного увлажнения для получения стабильных и высоких урожаев сельскохозяйственных культур. Суммарное водопотребление сельскохозяйственных культур зависит от ряда факторов: климата зоны (который включает в себя температурный режим, относительную влажность воздуха, розу ветров, инсоляцию, режим выпадения осадков); почвенного покрова (физико-механических, агрохимических свойств почв, их плодородия); технологии выращивания (которая подразумевает под собой целый комплекс мероприятий по обработке

почвы, применение различных форм и доз минеральных и органических удобрений и мелиорантов, сроки, схемы посева или посадки, способы и режимы орошения). Таким образом, помимо природных (биологические особенности и требования конкретной культуры) и климатических факторов важную роль играет антропогенное регулирование водопотребления. В целом, кукуруза сахарная имеет довольно высокое суммарное водопотребление (особенно учитывая короткий период пребывания культуры на поле: от посева до уборки урожая редко проходит более 80–90 дней), которое колеблется в широких пределах: от 2-х до 4-х и более тыс. м3/га. Согласно рекомендациям Института водных проблем и мелиорации НААН Украины, норма водопотребления кукурузы сахарной на капельном орошении в условиях Юга, в зависимости от коэффициента естествен-


ОРОШЕНИЕ ного увлажнения и обеспеченности вегетационного периода осадками, составляет 2500 м3/га. На протяжении своего роста и развития культура потребляет влагу неравномерно, соответственно биологическим нуждам на каждом этапе морфо- и органогенеза. В целом, вегетационный период кукурузы сахарной, согласно исследованиям Института водных проблем и мелиорации НААН Украины, условно можно разделить на такие под-периоды: всходы – от 7 до 8 листьев культуры (водопотребление составляет 20–25 м3/га в сутки); от 7 до 8 листьев – начало выбрасывания метелки (35–40 м3/га в сутки); начало выбрасывания метелки – потемнение нитей початков (45–55 м3/га в сутки); потемнение нитей початков – молочно-восковая спелость зерна, до уборки урожая (30–38 м3/га в сутки). При формировании 15–20 т/га урожая товарных початков кукуруза сахарная расходует, в зависимости от особенностей агротехники, биологии сорта или гибрида и погодных условий, от 120–165 до 200–320 м3 воды на каждую тонну урожая. Формирование 2-х товарных початков на растении кукурузы сахарной требует подачи 60–80 л воды за вегетационный период: ежедневно одно растение «выпивает» 1,0–1,2 литра воды, достигая максимума водопотребления в период интенсивного роста и развития, испаряя в течение суток от 2-х до 4-х литров воды во время дыхания и транспирации (фото 1, 2). Таким образом, культура требует дифференциации режима орошения с учетом этапов развития. Заметим, что кукуруза сахарная вполне толерантна к незначительным погрешностям в режиме орошения в некритические периоды роста и развития, и при этом существенно не снижает урожайность. Культура не любит ни переполива, ни недополива. При этом сложно сказать, что сказывается на ней более пагубно – острый дефицит влаги в критические периоды развития (особенно при цветении,

Фото1-2. Цветение метелок и початков – критический период по водопотреблению

Фото 2.

интенсивном нарастании биомассы) существенно ухудшает качество урожая и его величину, в то время как переполив, особенно на тяжелых почвах с низкой фильтрационной способностью, на которых вода подолгу застаивается, угрожает вымоканию корневой системы, повышает риск развития корневых гнилей и может в комплексе с усиленным питанием органикой и азотными удобрениями вызывать «жирование» растений, которое приведет к чрезмерному приросту зеленой массы, ухудшению и затягиванию цветения, снижению качества урожая и сдвиганию сроков уборки на более позднее время. Самое время перейти от теории к практике, т.е. способам орошения кукурузы сахарной и формированию режима орошения культуры. Лучшим способом полива кукурузы сахарной, безусловно, является капельное орошение в различных

его модификациях: как наземное, так и подпочвенное (фото 3). Важным моментом здесь является правильный выбор капельной ленты. Следует уделить особое внимание таким параметрам, как: толщина стенки, mil; расстояние между капельницами (эмиттерами), см; тип капельницы (тупиковая/интегрированная; компенсированная/некомпенсированная; жесткая/мягкая); интенсивность водовылива одной капельницы, л/ч. Кукуруза сахарная имеет очень короткий период полива (2–3 месяца), поэтому на 1–2 сезона орошения вполне подойдет обыкновенная лента 4–5 mil, а в случае с большим (более 40 см) расстоянием между капельницами – 6 mil. Если планируется сохранить ленту на много сезонов эксплуатации, или использовать ее дополнительно для других культур (а то и перманентно), то следует обратить внимание на ленту 8 mil или же монтировать долговечную капельную трубку. Оптимальным расстоянием между эмиттерами является 20–30 см (для песчаных почв – даже меньше). При этом будут создаваться условия оптимального увлажнения с минимальными непродуктивными потерями воды. Кроме того, снижаются риски вторичного засоления почв, образования солевых мешочков в контурах увлажнения на тяжёлых суглинистых почвах. Широкое расположение капельниц провоцирует снижение равномериюль 2018

41


ОРОШЕНИЕ

Фото 3. Капельное орошение идеально удовлетворяет потребности сахарной кукурузы по влагообеспечению

ности полива, увеличение затрат на эксплуатацию оросительной системы, ужесточает требования к качеству воды и фильтрационной способности почвы. Лучшими являются интегрированные жесткие компенсированные капельницы. Некомпенсированную ленту лучше проигнорировать, она дешевле, но неравномерность полива очень высока из-за перепадов давления. Оптимальный для условий Юга Украины водовылив эмиттера составляет 0,8–1,5 л/ч. Какой выбрать из этого диапазона, зависит от ряда параметров: фильтрационной способности почвы, качества поливной воды, мелиоративного состояния почвы, ее структуры и особенностей микрорельефа конкретного поля. Высокий водовылив на солонцеватых, неоструктуренных почвах с низкой фильтрационной способностью ведет к появлению на поле стоячей воды, «лужиц» возле капельниц. При низком водовыливе наступает быстрое пересыхание почвы, особенно это касается песчаных почв с провальной водопроницаемостью. Укладку капельной ленты лучше осуществить одновременно с посевом и сразу же провести полив нормой 30–50 м3/га. Можно разложить ленту и после всходов культуры. Преимуществом укладки поливной ленты после всходов является возможность провести при необходимости до- и послевсходовое боронование поперёк посевов (до42

июль 2018

полнительная борьба с сорняком и рыхление почвы). Капельную ленту раскладывают на поверхности поля и закрепляют с помощью скоб (или другими доступными методами) или прикапывают ее на глубину 2–3 см. Укладка ленты на поверхности поля увеличивает риск ее повреждения птицами, а также смещения и спутывания при сильных ветрах. Укладка ленты с прикапыванием почвой оставляет незначительный риск ее повреждения почвенными вредителями (проволочником, жуками), а также требует более частой промывки от засорения и забивания. Ленту лучше класть в каждый рядок растений, а не через ряд. Составляя график поливов кукурузы сахарной, в первую очередь ориентируются на биологические требованиями культуры, баланс почвенной влаги поля, количество эффективных осадков и их равномерность во времени и пространстве, среднесуточные дефициты влаги и температурный режим вегетационного периода. Важно учесть свойства почвы, а также особенности смонтированной системы капельного орошения, ее рабочие параметры. Оро-

Фото 4. Корневая система кукурузы сахарной менее развита, чем у зерновой, поэтому максимальная глубина рассчетного слоя почвы составляет 50 см

сительная норма кукурузы сахарной на Юге Украины при капельном орошении варьируется в широких пределах, от 1200 до 2500 м3/га (в отдельных случаях возможны и большие оросительные нормы). Количество проводимых поливов и разовая поливная норма зависят от климатических условий года, возможностей системы капельного орошения и почвенных особенностей поля. Обычно разовый полив не превышает 100 м3/га. Влажность активного (0– 30 см на начальных этапах развития и 0–50 см во время интенсивного роста, цветения и формирования урожая) слоя почвы поддерживают на уровне 75–80% наименьшей влагоемкости (фото 4). Отдельной темой для разговора о капельном орошении могут стать тензиометры – приборы, получившие широкое распространение в современных системах капельного орошения. Тензиометры измеряют величину капиллярной влажности почвы и помогают с высокой точностью определить необходимость полива с учетом текущей динамики почвенной влаги. На площади до 5 га необходимо наличие не менее 2-х тензиометров. Кончик мелкоглубин-

Фото 5. Дождевание - приемлемый способ полива кукурузы сахарной


ного тензиометра устанавливают в зоне максимального развития корневой системы на глубине 20–30 см, а глубинного – на глубине 50–70 см (за зоной развития основной массы корневой системы растений). Тензиометры устанавливают не в междурядье, а в рядке между растениями. По показаниям мелкоглубинного тензиометра определяют сроки, а по показаниям глубинного – нормы полива. Снятие показаний тензиометров проводят в 5–8 часов утра, когда исключен нагрев прибора солнцем. Тензиометры позволяют перевести систему капельного орошения на полуавтоматическую и автоматическую основу. Весьма распространенным способом полива кукурузы сахарной является дождевание (фото 5). Дождевание не дает возможности столь гибкого регулирования режима орошения, как капельный полив, поэтому иногда урожайность культуры может быть ниже. Главными преимуществами дождевания являются его привычность, доступность, простота эксплуатации, а также более полноценное и комплексное регулирование микроклимата поля. В то же время на дождевании выше риски развития заболеваний листового аппарата и его повреждение при поливе водой низкого качества. Кроме того, нет возможности гибкого графика фертигации, что особенно важно на бедных почвах. Учитывая то, что кукуруза сахарная редко возделывается на площадях свыше 5 га, хорошо зарекомендовали себя в орошении малых площадей дождевальные машины барабанного типа (фото 6). При поливе дождеванием оросительная норма выше, поскольку непродуктивные потери воды увеличиваются. В среднем за вегетацию на поле подают от 1700 до 3000 м3/га воды. Поливные нормы колеблются от 250–300 м3/га в начале вегетации до 350–400 м3/га в остаток вегетационного периода. Количество поли-

СИСТЕМИ КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ТА БУДІВНИЦТВО

Фото 6. Барабанные дождевальные машины идеально подходят для орошения кукурузы сахарной

вов от 3-х до 5-ти: несколько поливов на старте роста, несколько поливов большей нормой во время интенсивного роста и развития и 1–2 полива в фазу формирования початков и налива зерна. Поливы лучше проводить утром в безветренную погоду. Отдельно отметим немаловажный факт, на который обращают внимание далеко не все агропроизводители. Кукуруза сахарная очень требовательна к качеству поливной воды, особенно на ранних этапах роста и развития. Особо чувствительна культура к высокой концентрации токсических солей в воде, высокой щелочности, наличию тяжелых металлов. Орошение водой низкого качества, конечно, лучше, чем полное отсутствие орошения. Однако плохая вода не даст возможности культуре «раскрыться» в полную силу. Оросительная вода с высокой концентрацией водорастворимых токсических солей, например, наблюдается на Ингулецкой оросительной системе, что негативно сказывается на мелиоративном состоянии почв Ингулецкого оросительного массива, их плодородии и урожаях. Рациональная система орошения кукурузы сахарной – залог высокого урожая товарной продукции отменного качества при оптимальном использовании материальных и трудовых ресурсов, обеспечивает максимальную рентабельность производства культуры в засушливых условиях Юга Украины.

Проекти створення та краплинного зрошення плодових, ягідних, горіхоплідних, виноградних насаджень, маточників і розсадників багаторічних культур.

• Проекти зрошення всіх сільськогосподарських культур та водонакопичувальних басейнів для зрошення. • Проекти та будівництво побутової та дощової каналізації. • Проекти захисту від підтоплення, берегоукріплення, гребель, водозахисних дамб, розчищення річок, водосховищ, ставків; паспорти водогосподарських об'єктів. • Ґрунтові та геодезичні вишукування, роботи з винесення проектів в натуру.

ДП "Проектнотехнологічне бюро" ІВПіМ НААН вул. Васильківська, 37, Київ, 03022 тел./факс: (044) 492-90-74 моб.: (050) 358-98-29 e-mail: srabkov@gmail.com, www.ptb.org.ua


УДОБРЕНИЯ

Олександр СТУПЕНКО, агроном, кандидат с.г. наук.

ОСОБЛИВОСТI ЖИВЛЕННЯ ПРОВIДНИХ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР Сільське господарства донедавна вважалось архаїчною галуззю, і тому певна частина людей вважає, що у ньому немає нічого складного. Насправді, не маючи необхідного обсягу знань у цій галузі, важко досягти успіху. Звичайно, перше і основне – знати, чого потребує грунт чи сама рослина, а вже потім приступати до вибору добрива. Зважаючи на широке різноманіття присутніх на ринку добрив, це досить непросте завдання. Тож спробуємо у доступній формі розповісти про основи правильного застосування спектру речовин для мінерального живлення, які присутні на ринку. Макроелементи – це хімічні елементи, які рослина засвоює з різних джерел для побудови маси врожаю на площі 1га (10000 м2) у кількостях, що вимірюються десятками і сотнями кілограмів. До 44

июль 2018

них відносяться: вуглець, водень, кисень (рівень нашого впливу на забезпечення цими елементами живлення в польових умовах дуже незначний). За допомогою системи удобрення макроелементами першого порядку – азотом, фосфором, калієм –можна забезпечити комфортні умови живлення рослин.

Рівень забезпечення макроелементами другого порядку – кальцієм, магнієм, сіркою – також піддається регулюванню за допомогою удобрення. Мікроелементи – це хімічні елементи, кількість засвоєння яких урожаєм коливається в межах від кількох кілограмів до кількох де-


УДОБРЕНИЯ сятків грамів. До них належать: бор, залізо, марганець, мідь, молібден, цинк. До цієї групи відносять також кремній, кобальт, селен. Їх ефективність як елементів живлення та для отримання «здорових» за хімічним складом продуктів харчування та кормів для тварин може проявлятися у районах, де їх вміст в грунтах недостатній. Наприклад, кілька десятків років тому завдяки державній програмі у Фінляндії позбулись поширення важкої хвороби, яка розвивалась у людей у місцевостях, де був дефіцит селену. В міру інтенсифікації галузі рослинництва у зв’язку з підвищенням рівня врожаю потреба рослин у них зростає. Джерелами надходження у грунт є: органічні добрива, калійні низькоконцентровані за вмістом калію добрива як домішки в інших добривах, в основному фосфорних, та спеціальні добрива. Останнім часом проблему забезпечення рослин необхідними мікроелементами успішно вирішують за допомогою позакореневого підживлення спеціальними добривами. На ринку присутня велика кількість таких добрив від вітчизняних та зарубіжних виробників, і тут інколи навіть професіоналу без детального ознайомлення важко зробити вибір. Спробуємо вибудувати певні параметри оцінки, за якими можна зробити вибір. За фізичним станом добрива можуть бути у вигляді рідин, порошків, гранул, а також мікрогранул для внесення під посів чи посадку рослин. Більш важливим буде знання, у формі яких сполук перебувають елементи живлення. Якщо це солі, розчинені у воді – рівень засвоєння низький, можлива взаємодія навіть з водою, яку заливають в оприскувач, не кажучи про інші компоненти, наприклад, фунгіциди чи інсектициди. Можливі негативні наслідки: зниження ефективності супутніх речовин, присутніх у баковій суміші опри-

скувача, і навіть опіки рослин. Органо-мінеральні сполуки відзначаються вищим рівнем доступності, але недоліки ті ж, що і для попередньої групи. Хелати, на відміну від розчинів солей та органо-мінеральних сполук, мають найвищі показники стійкості та рівня засвоєння елементів живлення. Для цього класу сполук важливо знати повноту хелатування чи наявність інших класів сполук, бо від цього залежить їх ефективність при застосуванні. Важливим показником якості є вміст елементів живлення в перерахунку г/л. Крім цього важливо знати, у формі якої сполуки перебуває у добриві фосфор. Від цього залежить швидкість і кількість засвоєння, а відповідно і ефект. Фосфор у формі фосфату – це «повільний» у засвоєнні фосфор. Фосфор у формі фосфіту «швидкий» у засвоєнні з цілим рядом переваг: здатен засвоюватись за температури 5 – 6 градусів тепла, що дозволяє зняти ознаки нестачі фосфору, активує ріст кореневої системи, проявляє фунгіцидні властивості проти широкого спектру збудників хвороб рослин, толерантний до інших компонентів бакових сумішей. Окремо слід виділити групу композицій із вмістом біологічно активних речовин різної природи. Композиції з вмістом амінокислот. Науково доведено, що амінокислоти, як і розчини з вмістом елементів живлення, здатні проникати через листки і засвоюватись.

Амінокислоти – похідні карбонових кислот, у вуглеводневому радикалі яких один або кілька атомів Гідрогену заміщені на аміногрупу. Залежно від природи вуглеводневого радикала розрізняють аліфатичні та ароматичні амінокислоти. Найбільше значення мають амінокислоти аліфатичного ряду, які, зокрема, входять до складу білків. Роль амінокислот у підживленні рослин багатогранна. Вони, зокрема, дозволяють рослинам швидко подолати стреси, сприяють кращому протіканню процесу цвітіння та запилення . Для амінокислот властиве явище оптичної ізомерії. Від того, це L- чи D-ізомер, залежить засвоєння рослинами. Lізомери легко і швидко засвоюються рослиною і таким чином проявляють антистресову дію. Полісахариди – джерело швидкодоступної енергії та складова для синтезу інших сполук. Фітогормони – хімічні речовини, що виробляються в рослинах і регулюють їх ріст та розвиток. Утворюються головним чином в тканинах, що активно ростуть, на верхівках коренів і стебел. До агрономічно важливих груп фітогормонів відносять ауксини, гібереліни і цитокініни, етилен, абсцизову кислоту. Перші три групи на даний час широко застосовуються у композиціях для обробки насіння перед сівбою, кореневої системи – перед висадженням, для підживлення по вегетуючих рослинах. Що стосується живлення провідних овочевих культур, скажімо, огірка, то він краще росте на груниюль 2018

45


УДОБРЕНИЯ тах легкого та середнього гранулометричного складу, які мають оптимальний баланс водно-повітряного режиму. Оптимальний рівень кислотності грунту при вирощуванні огірків – від слабокислого до нейтрального. З урожаєм огірків з грунту «виноситься» порівняно невелика кількість елементів мінерального живлення, але, зважаючи на відносно короткий період вегетації культури, її слід вважати вимогливою до родючості грунту. В системі удобрення огірків надзвичайне місце належить основному удобренню. Огірки позитивно реагують на внесення свіжого гною в нормі 40‑ 60 т/га. Культура краще реагує саме на свіжий гній, який служить джерелом СО2 і таким чином сприяє підвищенню продуктивності культури. Норма мінеральних добрив залежить від типу ґрунту, наявності у ньому поживних речовин, норми гною і запланованої врожайності. Під огірки вносять 80‑100 т/га. Більш високі норми азотних добрив призводять до нагромадження в огірках нітратів. Органічні, фосфорні й калійні добрива вносять під оранку, а азотні – під передпосівну культивацію і в підживлення. На посівах огірків ефективні позакореневі підживлення. Підживлення проводять кілька разів на сезон, починаючи від фази чотирьох справжніх листків. До настання масового

46

июль 2018

плодоношення і найбільш інтенсивного наростання врожаю повинне закінчиться нагромадження рослинами достатньої кількості мінеральних речовин, необхідних для формування високого врожаю. Тому нестача поживних речовин у початковий період особливо негативно відображається на продуктивності рослин. Забезпечення огірків елементами живлення повинне бути достатнім з ранніх стадій вегетації та протягом усього вегетаційного періоду. Поживні речовини, які накопичуються у вегетативних органах, потім спрямовуються на формування плодів. Найбільш чутливі огірки до нестачі калію, а також марганцю і молібдену. Більш ефективними позакореневі підживлення огірків є у поєднанні з поливами. Для нормального росту, розвитку та одержання максимальної врожайності плодів помідора велике значення має оптимальне мінеральне живлення рослин. Разом із тим рослини помідора реагують

на умови ґрунтового живлення протягом вегетаційного періоду по-різному. Так, молоді рослини на формування одиниці сухої речовини потребують у 3—5 разів більше мінеральних речовин, ніж дорослі. Тому для вирощування розсади готують збагачену поживну суміш. Поряд із повним забезпеченням рослин поживними речовинами належну увагу необхідно приділяти і їх співвідношенню. Адже в розсадний період рослини помідора інтенсивно споживають фосфор і калій, а після висаджування на постійне місце вирощування — азот. Тому для одержання високоякісної розсади рослини посилено підживлюють фосфорно-калійними добривами на фоні помірних доз азоту. Після висаджування розсади у відкритий ґрунт дози азоту збільшують до рівня фосфорно-калійного живлення. У подальшому (до утворення плодів на першій китиці) рослини помідора потребують помірного азотного живлення і посиленого фосфорного. У період формування плодів на перших трьох китицях для помідора необхідне посилене азотне живлення, а при їх дозріванні – калійне. Середній винос з урожаєм 10 тонн продукції становить: азоту — 33 кг, фосфору — 13,0, калію — 45,3, кальцію — 44, магнію — 8 кг. Незважаючи на те, що помідор виносить з ґрунту фосфору в 2,9 раза менше, ніж азоту, і в 4 рази менше, ніж калію, він швидко реагує на його нестачу, особливо в розсадний період і під час формування репродуктив-


УДОБРЕНИЯ них органів. При нестачі фосфору ріст рослин уповільнюється і навіть припиняється, листки стають вузькими, сіруватого кольору, а стебло і черешки набувають ліловокоричневого забарвлення. При цьому утворення зав’язі і дозрівання плодів затримується. Нестача калію в ґрунті спричиняє припинення росту стебел, рослини підсихають, на краях листків з’являються жовто-коричневі плями, після чого вони закручуються всередину і засихають. На врожайності рослин помідора негативно позначається як нестача, так і надлишок азоту. При нестачі його ріст стебел і листків припиняється, рослини набувають світло-зеленого забарвлення, листки жовтіють і завчасно опадають. Це затримує розвиток рослин, знижує врожай та погіршує його якість. Надлишок азоту в ґрунті затримує дозрівання плодів, знижує стійкість рослин помідора проти хвороб. Порівняно з іншими овочевими культурами капуста виносить з урожаєм найбільшу кількість поживних речовин, тому вона вибаглива до родючості ґрунту і добре реагує на внесення добрив. На початку росту рослини споживають більше азоту, а під час формування головки – калію і фосфору. Надлишок азоту при недостатній кількості фосфору і калію в ґрунті призводить до утворення рихлих головок низької якості. Гній на родючих чорноземах застосовують з розрахунку 20‑30, на інших, менш родючих типах – 30‑40 т/га. Норма компосту – 40‑50 т/га. Норми мінеральних добрив визначають з урахуванням забезпеченості ґрунту елементами живлення, коефіцієнта їх використання і запланованого врожаю. Залежно від групи стиглості вирощуваних сортів та вмісту поживних речовин у грунті під капусту рекомендуються наступні норми добрив: під ранню – N90-140Р90К60, під середню –N100Р90К100 і пізню – N120-160P150K160. На темнокаштанових ґрунтах півдня України під капусту вносять N120Р120К60-90. У центральних районах Степу за умов вирощування без поливу ці норми рекомендується зменшити на 15–25%, а на Поліссі – їх настільки ж збільшити. Для капусти білокачанної характерні критичні та періоди максимального поглинання елементів живлення. У перші фази росту і розвитку капуста засвоює близько 10% азоту, 7% фосфору і 7,5% калію. Основну кількість поживних речовин рослини засвоюють з грунту протягом фази утворення головки, яка триває 40 – 50 діб, за цей час культура використовує 80% азоту, 86% фосфору і 84% калію від загального виносу. Капуста досить чутлива до нестачі макроелементів другого порядку – сірки, магнію та кальцію. Важливо також забезпечити рослини капусти ключовими мікроелементами – молібденом, бором та залізом. Таким чином, щоб зробити правильний вибір та отримати очікуваний результат, необхідно прораховувати ефекти від тих чи інших сполук. июль 2018

47


КАРТОФЕЛЕВОДСВО

ЗАСТОСУВАННЯ АГРОХIМI¯ НА КАРТОПЛЯНОМУ ПОЛI Т. М. КУПРІЯНОВА, завідувач відділу виробництва, зберігання і переробки Інституту картоплярства НААН, кандидат с.-г. наук

На відміну від інших польових культур, період від садіння до появи сходів картоплі триває від 20 до 40 днів залежно від особливостей сорту, підготовки садивного матеріалу та погодних умов. За цей період ґрунт під впливом власної маси та опадів поступово осідає й ущільнюється. Бур’яни, на відміну від картоплі, менш вибагливі до вологи і стану ґрунту, тому мають сприятливіші умови для росту. При цьому вони конкурують з картоплею, забираючи з ґрунту чимало вологи, поживних речовин та затінюючи посіви. Крім того, бур’яни сприяють збільшенню кількості шкідників і втрат від хвороб. Навіть наявність бур’янів 48

июль 2018

масою 250 г на 1 м2 суттєво знижує врожай та погіршує товарний вигляд бульб. Тому одним із основних завдань догляду за рослинами картоплі є підтримка ділянки в чистому від бур’янів стані. У насадженнях картоплі переважає змішаний тип забур’яненості, тому необхідний інтегрований системний підхід, який включає агротехнічні, механічні, біологічні та хімічні способи боротьби з ними. Останні повинні містити широкий спектр вибірково діючих гербіцидів, їхні суміші та комбіновані обробітки. Щоб забезпечити надійний захист картопляних полів від бур’янів, боротьбу з ними слід проводити в два етапи. Пер-

ший – в літньо-осінній період після збирання врожаю попередника, другий – під час догляду за насадженнями картоплі. В літньо-осінній період створюються сприятливі умови для знищення злакових та дводольних багаторічних бур’янів: пирій повзучий, осот жовтий, осот рожевий, чистець болотний та ін. Проте ефективність гербіцидів визначається не тільки показником зниження рівня забур’яненості. Гербіциди як високоактивні хімічні сполуки впливають не лише на бур’яни, а й знижують продуктивність культурних рослин. Відомо, що після застосування гербіцидів культур-


КАРТОФЕЛЕВОДСВО дами для зниження стресового впливу на рослини картоплі.

ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ ТА ШКІДНИКІВ

ні рослини перебувають у депресивному стані від 4 до 15 і більше днів. Тому на сучасному етапі актуальним є внесення регуляторів росту в баковій суміші з гербіци-

Зареєстровано близько 60 видів шкідників і переносників вірусів та біля 80 хвороб картоплі. До найбільш небезпечних шкідників належать колорадський жук, дротяники, несправжні дротяники, капустянки, личинки хрущів і підгризаючих совок, попелиці – переносники вірусних хвороб, карантинні об'єкти – картопляна міль, картопляна нематода та рак картоплі. Найбільш поширені хвороби: грибні – фітофтороз, фомоз, альтернаріоз, суха фузаріозна гниль, ризоктоніоз, парша звичайна; бактеріальні – чорна ніжка, мокра і кільцева гнилі; нематодні – картопляна і стеблова нематоди; вірусні – звичайна мозаїка, зморшкувата і смугаста мозаїки, скручування і закручування листя, кучерявість листя, готика, аукуба, стовбурне в'янення та інші; фізіологічні (неінфекційні) – дуплистість бульб, удушення бульб, потемніння м'якуша, діткування, ниткоподібність паростків бульб, іржава плямистість. Найбільш шкідливими є ті хвороби, що зумовлюють недобір врожаю і погіршення його якості. Це – фітофтороз, макроспоріоз, ризоктоніоз, чорна ніжка, суха фу-

заріозна гниль, мокра бактеріальна гниль. Втрати врожаю при ураженні картоплі хворобами сягають від 15 до 70% і більше. Фітофтороз є однією з найбільш поширених і небезпечних хвороб картоплі. Розповсюджена вона на всій території, але найбільшої шкоди завдає на Поліссі, в передгірній та гірській зонах Карпат і в південно-західній частині Лісостепу. В окремі роки завдає значних збитків і в південних областях, особливо на зрошуваних землях.

АГРІКО: СВІТ КАРТОПЛІ насіннєва картопля (099) 1000-454 (067) 1000-454 Рів'єра

Ево

Арізона июль 2018

49


КАРТОФЕЛЕВОДСВО Найбільш радикальним і економічно вигідним заходом у боротьбі з фітофторозом є створення і районування стійких до нього сортів. Обробка посівів фунгіцидами залишається основним прийомом у боротьбі з фітофторозом. Найбільш складним є визначення строків першої профілактичної обробки насаджень фунгіцидами, оскільки зміни в біології збудника значно знизили точність прогнозування строку появи хвороби на картоплинні та ефективність захисних заходів. Тому в більшості країн, що вирощують картоплю, тактика застосування фунгіцидів змінилась на користь більш раннього обробітку. Якщо раніше з фази повної бутонізації – початку цвітіння тільки починали спостерігати за появою фітофторозу, то тепер рекомендується починати обробку насаджень із фази змикання картоплиння в рядках. Максимальна ефективність фунгіцидів досягається в тому випадку, коли захист насаджень від фітофторозу починають комбінованими препаратами, до складу яких входять системні і контактні препарати, що дозволяє на 20–30 діб затримати зараження картоплиння і та-

50

июль 2018

ким чином знизити епіфітотійний потенціал і втрати врожаю. Першу і другу профілактичну обробку комбінованими препаратами починають із фази змикання картоплиння в рядках, не очікуючи перших ознак появи фітофторозу. Якщо хвороба проявилась рано, то першу обробку проводять комбінованими препаратами, а наступну – препаратами контактної дії. Системні препарати застосовують через 10 – 12 днів, контактні – через 7 – 8 діб. При теплій вологій погоді інтервали доцільно скоротити до 5 діб. У другій половині вегетації (після цвітіння),а також після появи ознак хвороби на картоплинні обробку слід проводити фунгіцидами контактної дії. Альтернаріоз – це досить поширене захворювання, особливо за чергування влітку сухої спекотної погоди з короткочасними теплими дощами. Великих збитків альтернаріоз завдає в центральній та південній частинах України. Від сильного ураження ще задовго до кінця вегетації відмирають не тільки листки і стебла, але й цілі рослини. Зниження врожаю зумовлене передчасним відмиранням листя. На шкірці уражених бульб

утворюються поверхневі округлі чорні плями. Під час зберігання на них поселяються мікроорганізми і до весни вони загнивають. Уражує альтернаріоз в основному ранньостиглі сорти, у яких період бульбоутворення збігається з початком розвитку хвороби. Заходи боротьби проти альтернаріозу такі самі, як і проти фітофторозу, але запроваджувати їх слід раніше. Вірусні хвороби поширені в усіх зонах України. Проте найбільшої шкоди вони завдають у південних областях. Уражені рослини ослаблюють ріст і розвиток, знижують врожайність картоплі на 9 – 85%. Віруси поширюються від хворих на здорові рослини попелицями, цикадами, жуками, механічним шляхом при контакті рослин. Основним методом боротьби проти вірусних хвороб є використання здорового садивного матеріалу. Якщо садивні бульби проростити, то на хворих утворюються ниткоподібні або ослаблені паростки. Такі бульби для садіння непридатні. Під час вегетації всі рослини, уражені вірусами, де при огляді досить добре помітні симптоми хвороб, обов’язково видаляють. У боротьбі з колорадським жуком має бути принцип доцільності. Хімічні препарати слід застосовувати при перевищенні економічного порогу шкодочинності, тобто тоді, коли на полі личинками буде заселено більше 10% рослин з кількістю не менше 20 особин на одну рослину. Застосування інсектицидів є успішним при правильному підборі препаратів та врахуванні біологічних особливостей колорадського жука (розтягнуто період заселення насаджень, їх високої плодючості та наявності різних форм діапаузи). Щоб запобігти розвитку резистентності до інсектицидів, препарати з різним механізмом інсектицидної дії слід застосовувати почергово.


АГРАРНЫЙ ГЛОБУС

АПТЕКА 8

ДРЕВНИЙ ГРИБ Среди большого количества видов 7 грибов, культивируемых в мире, Lentinus edodes, или шиитаке, по объему производства занимает второе место после шампиньонов. История выращивания шиитаке насчитывает около 2000 лет, и началась она в Японии, откуда постепенно распространилась по всему миру. В настоящее время его ежегодное мировое производство составляет около 500 млн тонн. Популярен он в Европе и в странах Северной Америки — Канаде и США, где есть даже ассоциация фермеров, выращивающих шиитаке. Но по-прежнему основной производитель и экспортер гриба — Япония. Японцы далеко ушли в создании штаммов шиитаке, поскольку он является самым популярным у них грибом. На одном только острове Хоккайдо работают более 200 грибных ферм. Здесь шиитаке сажают на древесину дуба, граба, а также каштана городчатого. На Востоке накоплен многовековой опыт потребления дереворазрушаюших грибов шиитаке в лечебных целях. С развитием биотехнологий стало возможным получение из них лекарственных препаратов. Из шиитаке выделено большое количество биологически активных веществ, определивших интерес к нему как к лечебному и профилактическому средству.

МИФ О ЛЕЧЕБНОМ ГРИБЕ Медицинские свойства, которые и делают гриб столь востребованным, шиитаке обретают только в естественных природных условиях. Все грибы шиитаке, выращенные на фермах в искусственных условиях не имеют лечебного действия. Настоящие шиитаке имеют серый цвет и горьковатый вкус. Вот такие натуральные природные грибы имеют богатый биологический состав, в который входят множество активных элементов: цинк, фосфор, медь, железо, а также ряд витаминов группы B, витамин C и D.

52

июль 2018

9

ОСНОВНЫЕ ИМПОРТЕРЫ ШИИТАКЕ Япония, Китай, Голландия, Бельгия, Польша, Венгрия, Канада, США

ИЗ ИСТОРИИ Об этом грибе известно еще с 200 года н. э. В то время его активно применяли для восстановления сил жители Китая и нынешнего Непала. На его основе готовили различные лечебные средства и косметику. Поскольку шиитаке был очень популярен у императора и его приближенных, которые принимали отвары на его основе, то гриб стали называть «императорским».


АГРАРНЫЙ ГЛОБУС

ПОД ШЛЯПКОЙ

ЭТО ИНТЕРЕСНО Выращивать шиитаке в искусственных условиях научились только в середине прошлого века. До этого времени все попытки создания грибных ферм терпели неудачу, поскольку шиитаке очень требователен к условиям содержания и качеству основы для роста.

4

5

1

3 2

6

«МИРОВОЕ ТУРНЕ» ШИИТАКЕ 1. Япония 2. Китай 3. Средняя Азия 4. Россия 5. Европейские страны 6. Африка 7. США 8. Канада 9. Южная Америка

ЛЕЧЕБНЫЕ СВОЙСТВА Польза для здоровья человека от использования этих грибов доказана тысячелетним опытом. Удивительные лечебные свойства шиитаке поражают воображение. Многие опасные микробы отступают перед ним. Даже периодическое применение шиитаке значительно улучшает состояние здоровья, борясь как с уже возникшими болезнями, так и ставя непреодолимый барьер перед опасными вирусами,

атакующими человека извне. Шиитаке способствует предотвращению и лечению раковых заболеваний, это отличное противогрибковое, противовирусное средство. Шиитаке — стимулятор иммунной системы (для ВИЧ-инфицированных), понижает холестерин в крови и кровяное давление, снижает содержание сахара в крови, улучшает работу головного мозга и многое другое.

ПЕРСПЕКТИВЫ В УКРАИНЕ

Интерес к культивированию этого ценнейшего и очень дорогого гриба в последние годы возрос и в Украине. Хотя выращивание грибов шиитаке у нас еще не достигло такого уровня, как производство вешенки и шампиньонов, темпы разведения лентинуса с каждым годом растут, а популярность деликатеса среди населения способствует увеличению спроса на целебную продукцию грибоводства. В нашей стране наберется всего 4–5 фермерских хозяйств, занимающихся производством шиитаке. Аналитики оценивают выпуск его мицелия примерно в 2 тонны в месяц. Перспективы у экзотического шиитаке есть, даже несмотря на некоторые сложности выращивания. Например, низкую скорость роста. Если блок с вешенкой зарастает за 16 – 18 дней, то с шиитаке – за два месяца. А первый урожай можно снять только через 70 дней. К этому времени та же вешенка даст уже три волны урожая.

июль 2018

53


ГРИБОВОДСТВО Л. БЕНЕВЬЯТ, к. c.-х. н.

этот гриб с богатой историей особенно популярен в странах восточной азии, где встречается его естественная среда обитания на отмершей древесине широколиственных. но сегодня его потребление возрастает во всем мире, о чем свидетельствует годовой объем производства

более 500 млн тонн.

ПРАКТИКА ШИИТАКЕ

На Дальнем Востоке шиитаке встречается в виде сапрофита на древесине дуба, бука, каштана, но наиболее часто — на произрастающем в тех краях карликовом каштане, называемом «шии». Это стало причиной первой части его

54

июль 2018

названия. Вторая часть – «таке» — это название гриба в Японии. Существует и немало других названий, например, «шианг-гу» в Китае, «сиитаке», поскольку аналога такому звуку у нас нет (что-то среднее между «с» и «ш»). И это далеко не

все. На этом примере понятно, для чего нужны латинские названия. У шиитаке это — Lentinula edodes. Он относится к шляпочным грибам (Agaricales), классу Базидиомицетов. Т.е. на нижней стороне шляпки расположены пластинки, на которых формируются базидии, на них при созревании грибов образуются базидиоспоры. Когда они распространяются потоками воздуха, некоторые попадают в благоприятные условия (в первую очередь субстрат), прорастают, и на древесине образуется мицелий. Сначала этот субстрат колонизируется, накапливая питательные вещества, и лишь после полного освоения древесины начинают формироваться плодовые тела. Иначе говоря, грибы образуются при стрессовых услови-


ГРИБОВОДСТВО ях для мицелия, главным образом, когда ему приходится искать новый субстрат. Второе условие – наличие влаги и более низкая температура. Не случайно на родине в природных условиях этот гриб появляется весной и осенью после прошедших дождей. Это и натолкнуло на мысль создать подобное в искусственных условиях, что открыло путь к массовому коммерческому производству шиитаке.

ПИТАНИЕ ШИИТАКЕ По типу питания шиитаке относится к типичным дереворазрушающим (ксилотрофным грибам), получающим питание при разложении древесины. Тонкие нитевидные гифы мицелия выделяют наружу ферменты, разрушающие древесную целлюлозу, лигнин, которые превращаются в простые соединения. Их и всасывают обратно клеточные стенки гиф. Естественно, такой тип питания зависит от влажности субстрата (при интенсивном культивировании) или древесины (при экстенсивном). При влажности ниже 30% питание практически прекращается, гриб разрастается очень медленно. Поэтому различают 2 варианта технологии – экстенсивная и интенсивная. Надо сказать, еще недавно вторая была не разработана. Да и сегодня для более чем 80% производств характерна экстенсивная технология, называемая природной.

на отрезки длиной 1-1,5 м, диаметром около 20 см. В течение 3-х месяцев их нужно инокулировать – засеять мицелием шиитаке. Есть несколько вариантов, как это сделать. Самый простой из них – просверлить в пеньке отверстия в шахматном порядке и затолкать в них мицелий. В случае с древесными пробками их забивают молотком. Во избежание пересыхания снаружи закрывают ватой, еще лучше – замазывают воском. После инокуляции начинается инкубация, при которой происходит разрастание мицелия. Чтобы создать для этого оптимальные условия, колоды выставляют в затененных местах – под навесами, в тени деревьев, можно в лесу и теплицах. Так колоды стоят 6-16 месяцев, за это время проис-

ходит полное зарастание древесины мицелием (колонизация), после которого нужен толчок – индукция плодоношения. В природных условиях она стимулируется сезонными дождями и осенним снижением температуры после летнего зноя. В нашей зоне шиитаке переходит к образованию плодовых тел также в осенний период (при 7-16оС). Но можно ускорить этот процесс, если полить колоды водой (можно вновь замочить) и перенести в подвал. Как видим, лучше всего эта технология вписывается в регионах с влажным климатом, в лесах под пологом кроны, особенно при наличии рядом источника воды. А вот весной плодоношение вновь начинается при смене холодной погоды на теплую весеннюю уже в марте—мае.

ЭКСТЕНСИВНАЯ ТЕХНОЛОГИЯ Как и для других ксилотрофов, древесина должна быть свежесрубленной. Давно срубленная может быть высохшей и заселенной другими грибами. Лучше всего заготавливать древесину широколистных – дуба, каштана, бука — до начала сокодвижения. В это время содержание сахара в древесине наивысшее. Стволы деревьев распиливают июль 2018

55


ГРИБОВОДСТВО Заметим, однако, что существуют и летние штаммы, которые могут дать плодовые тела летом (но тогда зимой понадобится обогрев). Такие штаммы (например – «СS-24») предпочитают температуру 14-22оС, переносят летом и более высокие значения. В летнее время индуцировать плодоношение у них довольно просто, перенеся увлажненные колоды в прохладный подвал. Очень популярны и внесезонные штаммы, например, «СS-41», которые могут образовывать плодовые тела в широком диапазоне температур -10-18оС, так что плодоносят они с весны до осени. Их мицелий быстро осваивает древесину, а наибольший урожай получают на 2-й год плодоношения. На таких колодах они дают урожай 3-4 года (замачивая колоды каждые 1-2 месяца), после чего количество грибов уменьшается, а значит, можно будет инокулировать новые.

ИНТЕНСИВНАЯ ТЕХНОЛОГИЯ Суть ее в значительном сокращении ручного труда, для чего используют не обрубки древесины, а опилки лиственных пород дерева (хвойные не годятся), обработав их термическим способом (для дезинфекции) с системами фильтрации воздуха. Подойдут и другие, бога-

56

июль 2018

тые целлюлозой и лигнином вещества – солома, лузга семечек, отруби, отходы картонно-бумажных фабрик, измельченное сено и т.д. Они должны быть измельчены до 2-3 мм. Более мелкие ограничивают газообмен в субстрате, что замедляет рост мицелия. А более крупные труднее зарастают. Испытываются разные питательные добавки, богатые углеводами, азотом, витаминами, стимулирующие рост мицелия. Скажем, солод, отходы рыбного и пивного производства. Для оптимального уровня кислотности и улучшения структуры субстрата можно добавить также мел и гипс. Эту опилочную смесь засыпают в термостойкие пакеты, выдерживающие 120-130оС, и стерилизуют при повышенном давлении. Предпочтительнее пластиковые емкости на 6 л цилиндрической или прямоугольной формы. Некоторые производи-

тели выпускают уже готовые блоки с субстратом в мешках. Цель термической обработки – снизить содержание конкурентных организмов, например, гнилостных грибов, часто присутствующих в огромных количествах в субстрате. На нее влияет: ❦ влажность субстрата (в переувлажненном быстро развиваются бактерии и плесень, а сухой плохо прогревается); ❦ плотность набивки (трамбовки) мешка. Чем плотнее набито, тем лучше теплопередача, а значит, ниже время нагрева до необходимой температуры; ❦ масса мешка или блока (чем она больше, тем длительнее нагревание); ❦ размещение (между мешками или блоками должно быть пространство для циркуляции пара). Отработанная технология стерилизации – в автоклавах при 120125оС и давлении 1-2 атм. в течение 8-10 часов. Обычно субстрат сначала фасуют в мешки, а затем стерилизуют. Но возможны и другие варианты. Скажем, большой объем субстрата стерилизуют в массе (около 30 минут), охлаждают, после чего инокулируют (5% от массы субстрата), расфасовывая затем в мешки в стерильных условиях и в перчатках. При этом перемешивание и выгрузка происходит специальными шнеками. Ошибочно мнение некоторых специалистов, что мешки должны быть из перфорированной пленки.


ГРИБОВОДСТВО Это недопустимо, поскольку через отверстия может проникнуть инфекция. Сплошная пленка защищает субстрат от патогенов. Лишь с наступлением фазы «коричневого блока» можно снять пленку, чтобы плодоношение было со всех сторон. Чтобы покрытый пленкой блок дышал, 2-3 отверстия в нем закрывают специальными фильтрами или ватой. После охлаждения можно проводить инокуляцию мицелием. Делается это так. После зарастания мицелием субстрата (полной колонизации) мешки переносят в более холодные и влажные условия для индукции плодоношения. Температура в субстрате перед инокуляцией должна быть в пределах 20-30оС, но не выше. Охлаждение делают в больших автоклавах или боксах, куда подается очищенный через фильтры воздух. Оптимальная температура для инкубации (разрастания мицелия) 23-25оС. Мешки можно разместить на стеллажах в несколько ярусов. В зависимости от штамма период инкубации может колебаться от 40-50 до 110-120 дней. Влажность в это время не очень важна, поскольку мицелий в закрытых емкостях. Во время инкубации требуется освещение по 6-8 часов в сутки лампами с общим уровнем около 100 люкс для стимулирования появления примордиев. После полной колонизации блок в мешке становится белым, поэтому эта фаза получила название «белого блока». Вскоре он начинает коричневеть, что говорит о начале плодоношения. Оно может происходить внутри пакетов (это минимизирует попадание конкурентных патогенов в субстрат). Но возможна и другая технология, при которой полиэтилен снимают с блоков, переносят их в чистую камеру (камеру плодоношения). Она как раз наиболее распространена, поскольку при ней блоки расставляют на сетчатых стеллажах с небольшим расстоянием, чтобы плодоношение было со всех сторон.

Кроме того, на сетчатых поддонах в несколько ярусов субстрат подсушивается со всех сторон. Температура в камере плодоношения 14-20оС в зависимости от штамма. А вот влажность в начале плодоношения 8590%, а в период сбора грибов — 70%. Если в период инкубации мицелий разрастался при высокой концентрации углекислого газа (10%), то в период плодоношения уровень СО2 не должен превышать 0,2% или 2000 ррm. Для этого камеру подвергают принудительной вентиляции. В смесительной камере рециркуляционный воздух смешивается со свежим и поступает в камеру через раздаточные рукава с отверстиями. Предпочтительнее, чтобы рукава были из пластиковых труб, не подверженных коррозии. Для нормального плодоношения шиитаке требует освещения (как и во время инкубации) на уровне 100-200 люкс по 8-10 часов в сутки. При таком цикле грибы получают через 3-6 месяцев. Продуктивность

достигает 20-30% от массы субстрата, но в обогащенных качественных субстратах она доходит до 40-50%. Собирают 3-4 волны плодоношения (иногда до 6). Когда блоки начинают рассыпаться – это сигнал окончания плодоношения. За 4-6 часов до сбора влажность воздуха снижают до 60%. Это способствует образованию жесткой кожицы на поверхности шляпок, что удлиняет срок хранения плодовых тел. Их срезают ножом или выкручивают, но так, чтобы в субстрате не оставались остатки ножек. Они могут загнивать и способствовать развитию плесени. Лучший момент сбора – стадия технической спелости, когда шляпки еще не плоские.

ЦЕННОСТЬ ШИИТАКЕ Плодовые тела гриба содержат 13-18% белка, 2-5% жира, минеральные вещества и такие витамины, как тиамин, рибофлавин, ниацин. Обнаружены ценные лечебные свойства шиитаке. Например, выделены препараты с противораковым действием, снижающие уровень холестерина в крови, повышающие иммунитет, что привело к популярности гриба. По крайней мере, в странах Азии его производство превышает количество собранных шампиньонов и вешенки. июль 2018

57


ГЕРБОЛОГИЯ

С.П. ТАНЧИК доктор с.-г. наук Кафедра землеробства та гербології НУБіП України

М.П. КОСОЛАП, кандидат с.-г. наук Кафедра землеробства та гербології НУБіП України

М.Ф. ІВАНЮК, кандидат с.-г. наук Кафедра землеробства та гербології НУБіП України

ВЗАªМОДIЯ РОСЛИН В АГРОЦЕНОЗАХ Однією із вимог людства до плодоовочевої продукції є якість і її безпечність. Це пов’язано із безпосереднім вживанням цієї продукції людиною у свіжому вигляді або після переробки. Застосування хімічних речовин при вирощуванні таких культур є основною причиною забруднення урожаю. Сучасні протибур’янові заходи, що базуються на застосуванні гербіцидів, є важливою складовою даної проблеми. Пошук нових підходів у вирішенні даного питання повинен узгоджуватись із природними закономірностями формування рослинних угруповань. Одним із елементів, що дозволяє створити сприятливі умови для формування високопродуктивного і конкурентоздатного посіву, є використання особливостей взаємовідносин між рослинами в агроценозі.

58

июль 2018

Ріст і розвиток будь-якої рослини відбувається у постійному взаємовпливі з іншими рослинами фітоценозу. Більше того, відповідно до закону існування рослинного світу, кожна рослина протягом життя впливає на навколишнє середовище, змінює його. В цьому процесі рослини впливають на сусідів і відчувають їх вплив на собі. Тривалість впливу перевищує час вегетації рослини. Дані взаємовідносини характерні для будь-яких рослинних угруповань, в тому числі і для агроценозів. Взаємовідносини між рослинами формуються у двох напрямках: ✓взаємовідносини між рослинами одного виду – внутрівидові; ✓взаємовідносини між рослинами різних видів – міжвидові. За силою впливу міжвидові взаємовідносини, як правило, пере-

важають внутрівидові. Знання особливостей формування взаємовідносин між різними видами рослин, їх контроль є надзвичайно важливими для землероба, оскільки це визначає умови росту і розвитку культурних рослин і формування ними врожаю. Всі взаємовідносини поділяються на прямі (контактні), які відбуваються за безпосереднього контакту між рослинами, і непрямі, які відбуваються через довкілля та біологічні організми, що входять до складу даного біоценозу. Характер і результат взаємовідносин визначає наступні їх види: ✓нейтральний – видимий вплив однієї рослини на іншу відсутній (проявляється при мінімальній присутності бур’янів, що і є кінцевою метою будь-якої системи захисту);


ГЕРБОЛОГИЯ ✓позитивний – вид взаємовідносин, що має позитивні наслідки для рослин (найчастіше проявляється у другій половині вегетації культур за незначної фактичної забур’яненості посівів); ✓антагонізм – взаємовідносини, за яких наслідки для одного або обох видів є негативними. Антагонізм проявляється у конкуренції, яка є найбільш поширеною формою взаємовідносин між рослинами в агроценозі (найвищий прояв конкуренції проявляється у гербокритичний період – перші 40–50 днів вегетації культури і визначає рівень біологічної шкоди бур’янів); ✓паразитизм – взаємовідносини, коли один вид рослин існує за рахунок іншого, що негативно впливає на його ріст і розвиток (типовим проявом даних взаємовідносин спостерігається за присутності в агрофітоценозі повитиці). Основною формою взаємовідношень між рослинами, як відзначалось вище, є конкуренція – взаємовідносини, пов’язані з прямим використанням ресурсів або факторів життя. Усі фактори життя рослин поділяються на земні та

космічні. До земних відносять: воду, поживні речовини та повітря, до космічних: тепло і світло. Відповідно, розрізняють ґрунтову, або кореневу конкуренцію, за земні фактори життя, та надземну – за космічні фактори життя. Надземна конкуренція проявляється в прямому перехопленні сонячного світла (енергетичного живлення) і опосередкованому обмеженні теплового ресурсу. Наприклад, високорослі бур’яни у посівах овочевих культур, починаючи з 4-5

тижня, різко обмежують надходження сонячного світла до культури, що негативно впливає на її продуктивності, навіть за рівня рясності бур’янів 1 шт/м2. Затінення ґрунту призводить до зниження його температури на 1-4 оС, що веде до затримки росту та розвитку культур. Вченими доведено, що зниження температури поверхневого 10-тисантиметрового шару ґрунту на 1 градус дорівнює переміщенню даної ділянки в бік Півночі на 100 км. Ґрунтова конкуренція (коренева) полягає у перехопленні вологи, поживних речовин та алелопатичному впливі на різні види рослин їх кореневих виділень. Рівень перехоплення ґрунтових факторів життя залежить від загального розвитку кореневої системи різних особин, який можна охарактеризувати такими показниками, як довжина, ширина розповсюдження, об’єм ґрунту, який охоплює коріння даної рослини. Поверхня коренів та величина сисної сили коренів також може служити показниками здатності виду до ґрунтової конкуренції. Алелопатичні взаємовідносини – одні з найбільш складних, тому що в даній формі тісно переплітаються прямий та опосередкований июль 2018

59


ГЕРБОЛОГИЯ вплив. Прямий вплив зумовлюється виділеннями рослин, а опосередкований – діяльністю мікроорганізмів, які живуть в ґрунті і взаємодіють з коренями рослин. Алелопатичний вплив може носити як негативний, так і позитивний характер, тому що в рослинних і мікробних виділеннях виявлені практично всі відомі в хімії природні органічні з’єднання. Алелопатичний вплив найбільш сильно спостерігається і, в значній мірі, визначає рівень майбутнього врожаю на ранніх стадіях розвитку рослин, тому що кореневі виділення в цей період сумарно можуть досягати 10% маси рослин. З ростом рослин їх частка, як і вплив, різко знижується. Дослідження свідчать, що спільне пророщування насіння культурних рослин і бур’янів негативно позначається як на загальній його схожості, так і довжині зародкових корінців. Разом із тим окремі види бур’янів можуть позитивно впливати на окремі культури (стимулювати проростання), так і окремі види культур можуть справляти позитивний вплив на розвиток окремих видів бур’янів. Зокрема, гірчиця польова (Sinapis arvensis L.) звичайний супутник вівса розвива-

60

июль 2018

ється в його посівах значно краще, ніж у посівах інших зернових колосових культур. Дані Н.І.Прунської та М.О.Пальчука свідчать, що схожість насіння гірчиці польової у польових умовах у чистому посіві складає 47 штук з 200 висіяних насінин (23%), у посіві пшениці – 65 (32%), вівса – 109 (54%), віко-вівсяної суміші – 92 (46%), а за сівби з просом – 147 шт (73,5%). Біологічно активні речовини виділяються не лише проростаючим насінням, а і вегетативними органами розмноження бур’янів. На-

приклад, вплив гірчака рожевого степового на овочеві культури проявляється задовго до появи сходів даного виду бур’яну. Кореневі виділення гірчака знижують енергію проростання, ріст коренів і стебел ячменю, гороху й інших культур, але стимулюють ріст люцерни. Насіння різних видів культурних рослин за проростання справляє алелопатичний вплив на бур’яни та проростання насіння інших культурних рослин. Так, кукурудза справляє негативний вплив на проростання гречки, але позитивний на нут. Проростаюче насіння гречки сприяло підвищенню проростання насіння і кукурудзи, і нуту. На жаль, дане питання мало вивчене на овочевих культурах. Виходячи з вищезазначеного, необхідно розуміти, що глибокі знання процесів взаємовідношень між рослинами агроценозів здатні кардинально змінити підходи до формування системи протибур’янових заходів, взявши за основу внутрішні процеси формування рослинних угруповань. Це дозволить зменшити застосування хімічних препаратів, що позитивно вплине на якість і безпеку вирощуваної продукції і, в першу чергу, овочів та ягід.


ЯГОДЫ

Дарина ДЫШКАНТ, журналист «Овощи и Фрукты»

ПЕРСПЕКТИВЫ ЯГОДНОГО ПРОИЗВОДСТВА

«MADE IN UKRAINE» Выращивание ягод в Украине развивается динамичными темпами, растет урожайность, увеличиваются объемы экспорта продукции. Ведь благоприятные природно-климатические условия нашей страны позволяют стремительно развивать ягодоводство. Ягодные сады довольно быстро дают экономическую отдачу. Постепенно ягодоводство в Украине становится реальным сектором агропромышленного комплекса, который приносит серьезные поступления в бюджет, формирует сезонную занятость населения и показывает тенденции к ежегодному приросту показателей. Развитие ягодоводства в Украине, тенденции и тренды ягодной индустрии обсудили во время круглого стола «Состояние и перспективы развития ягодоводства в Украине» в рамках 30-й международной агропромышленной выставки «АГРО-2018».

УКРАИНСКАЯ СЕЛЕКЦИЯ ЯГОДНЫХ КУЛЬТУР

Ольвия, Русановка, Фестивальная ромашка, Презент, Присвята – известные украинским потребителям сорта земляники садовой созданы сотрудниками Институт садоводства НААН. И это только несколько экземпляров украинской селекционной деятельности ягодных культур. Замдиректора по научной работе Института садоводства НААН Александр Ярещенко рассказал, что основой деятельности института является создание новых сортов плодовых и ягодных культур. Сотрудники учреждения совершенствуют технологии выращивания безвирусного посадочного материала, раз-

рабатывают технические средства по уходу за ягодниками. Создание новых экологически безопасных технологий длительного хранения плодов также является одним из направлений деятельности института. «Авторство более 30% зарегистрированных в Украине ягодных сортов принадлежит Институту садоводства НААН. Несмотря на то, что селекционная деятельность переживает не лучшие времена, сотрудники института продолжают усовершенствовать имеющиеся ягодные сорта, следят за потребностями рынка и предлагают производителям богатый выбор сортов отечественного производства», – делится Александр Ярещенко.

ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ЯГОДОВОДСТВА В УКРАИНЕ Высокая маржинальность, инвестиционная привлекательность, июль 2018

61


ЯГОДЫ высокий потенциал для развития малого и среднего бизнеса, возможность использования земель, не пригодных для других сельскохозяйственных культур, и растущий спрос на внутренних и внешних рынках. Все это говорит о преимуществах ведения ягодного бизнеса в Украине. Большим преимуществом занятия ягодной индустрией является разнообразие рыночных ниш, которое позволяет повысить цену на выращенный продукт, утверждает заведующая отделом научных исследований по вопросам экономики, методологии и интеллектуальной собственности Института садоводства НААН Людмила Барабаш. Это может быть производство уникального продукта, переработка продукции собственными силами, включая охлаждение, заморозку. Улучшение качества продукции путем предпродажной доработки (фасовка, сортировка, привлекательность упаковки и т.д.) также увеличивает цену товару. Производство органической и сверхранней продукции с ориентацией на экспорт позволит наладить отношение с зарубежными партерами. Развитие сегмента переработки под заказ покупателей из ЕС и других стран –еще один сегмент заработка на выращенном продукте. Четырьмя основными ягодными культурами в Украине по статистике являются земляника садовая, малина, черная смородина и голубика. Набирают популярность жимолость, красная смородина и ежевика. Об этом свидетельствует динамика экспорта ягодной продукции с украинского рынка. «В 2017 году было экспортировано свежей клубники 13,3 тис. тонн, замороженной – 3 тис. тонн. Свежие малина, ежевика и шелковица, смородина, крыжовник 62

июль 2018

отправились за границу в количестве 5,5 тис. тонн», – приводит цифры Людмила Барабаш. Общая площадь насаждений ягодных культур стремительно растет. В 2017 году в хозяйствах всех категорий общая площадь составляла практически 21,4 тис. га, из которых 8200 га – земляника садовая (38,3%), 5200 га – малина и ежевика (24,3%), 5000 га – черная и красная смородина (23,4%), 600 га – черная высокорослая голубика (2,8%), 500 га. – крыжовник (2,3%), 400 га – черноплодная рябина (1,9%). Лидером по производству ягодной продукции является Волынская область (1400 га), в тройку лидеров входят Киевская и Днепропетровская области. Людмила Барабаш рассказывает, что в 2017 году площади ягодных культур стали стремительно расти, садоводы закладывают новые ягодные плантации: «На развитие садоводства непосредственно влияют темпы воспроизводства насаждений, их природно-сортовая структура. Садоводческие хозяйства Украины в 2015 - 2016 гг. закладывали ежегодно 2,8 - 2,9 тыс. га насаждений, а в 2017 году - 4.4 тыс. га, соответственно доля ягодников кустовых составляла около 20-25%».

ПРОБЛЕМЫ САДОВОДСТВА Помимо позитивного роста статистических показателей украинской ягодной индустрии садоводам приходится сталкиваться с определенными трудностями и проблемами. Из-за значительных объемов производимой продукции хозяйствами населения ягоды не проходят никакой послеуборочной доработки, существенно отличаются по виду, сортовому составу, качественным параметрам. Прослеживается дефицит инвестиционных ресурсов для расширения площадей насаждений. У большинства садоводческих хозяйств отсутствует достаточное количество средств на развитие бизнеса, а банковские кредиты для них не доступны из-за их высокой стоимости и несоответствия потребностям производителей продуктов страхования рисков. Изношенность материально-технической базы – вечная проблема аграрного сектора. Большинство хозяйств не имеют достаточного количества мощностей для механизированного сбора, сортировки, обработки,


хранения и переработки плодов и ягод. Среди явных проблем стоит назвать недостаточное информационное обеспечение, ограниченность статистической информации о состоянии отрасли, неполные данные о существующей товарной структуре произведенной в Украине плодоягодной продукции, техническое оснащение отрасли, количество и мощность фруктохранилищ, предприятий, занимающихся переработкой плодов и ягод.

КАК ПОВЫСИТЬ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЯГОДОВОДСТВА? В свою очередь, плодоягодные эксперты рисуют украинскому ягодному рынку хорошие перспективы, но для достижения целей необходимо поработать. В первую очередь, это стабилизировать площади насаждений земляники, малины, черной смородины и увеличить площади голубики. Необходимо развитие сегмента закрытого грунта – земляника, голубика. Долю отечественного органического сектора нужно увеличивать, учитывая быстрые

темпы развития рынка органической продукции ЕС, проводить сертификацию производителей органической продукции, которая выделяет их как собственно органические от других производителей, представленных на рынке. Стоит увеличить экспортный потенциал всех ягод, в том числе замороженной продукции, преимущественно земляники и малины. Системы экономического и правового обеспечения развития отрасли необходимо совершенствовать и согласовывать с международными стандартами. Важно активизировать инвестиционную политику в отрасли, в частности, за счет расширения доступа производителей плодоягодной продукции к кредитным ресурсам на льготных условиях. Совершенствования также требует механизм регулирования рынка плодов и ягод. Необходимо вплотную заняться формированием эффективных организационных структур промышленного ягодоводства, развитием кооперации, обеспечивать их научным сопровождением. Эксперты уверены, что в Украине есть все возможности и ресурсы для того, чтобы занять первые позиции среди экспортеров ягодной продукции на мировом уровне.

ТОВ «Адана 3» Ліцензований виробник саджанців суниці та ягід в Україні. Пропонуємо сертифіковані саджанці Світ Енн® (Sweet Ann®) Світ Чарлі® (Sweet Charlie®) Румба® (Rumba®) Алба® (Alba®) Азія® (Asia®) Сирія® (Syria®) Роксана® (Roxana®) Флоренс® (Florence)® ТОВ «Адана 3» – офіційний виробник цих сортів в Україні.

® - захищено правом інтелектуальної власності. Саджанці постачаються офіційно з пакетом супровідних документів. Мінімальне замовлення - 10 000 шт. Ми співпрацюємо з:

YALTIR AGRICULTURAL PRODUCTS , INC.

EKLAND MARKETING COMPANY OF CALIFORNIA, INC

м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195 , офіс 511 Тел. офіс: +38 0472 50 51 34 Моб. : +38 067 742 97 05 Моб.: +38 067 474 69 00

www.adana3.com.ua


ЯГОДЫ

Е.П. ПОСТОЛЕНКО, кандидат с.-х. наук, Опытная станция помологии им. Л.П. Симиренко ИСНААН

Л.В. ПОСТОЛЕНКО, научный сотрудник, Опытная станция помологии им. Л.П. Симиренко ИСНААН

ПЕРЕРАБОТКА МАЛИНЫ Малина – одна из ведущих ягодных культур не только в Украине, а и в мире. Она популярна во многих странах благодаря стабильной урожайности, быстроте плодоношения, простоте размножения, приятному вкусу и витаминному составу ягод. По данным компании Pro-Consulting, в 2016 году украинские аграрии собрали 2,1 млн. тонн ягод, из них 33,1 тыс. тонн малины. Общая площадь насаждений в Украине под этой культурой – более 5 тыс. га. Крупнейшие мировые площади насаждений малины сосредоточены в США, Канаде, Польше, Великобритании, России. Мировое производство ягод малины составляет более 350 тыс. тонн. К наиболее выращиваемым в Украине иностранным сортам малины принадлежат: Полка, Полонез, Полана, Глен Эмпл. Ягоды малины представляют огромный интерес для переработки. Следует отметить, что в Польше малина

64

июль 2018

очень востребована не только на рынке свежих ягод, а и для переработки. Ягодовоство в этой стране стремительно развивается и претендует на лидерские позиции в мире. Польские сорта Марцела, Бенефис и Поэмат – одни из лучших европейских сортов для переработки. Сорту Поэмат нет равных среди множества других сортов, пригодных для механиче-

ской уборки. Комплексная переработка малины в Украине очень нужна, несмотря на большие капиталовложения. В процессе комплексной переработки малины могут быть получены популярные и высоковитаминные продукты переработки: и сок, и компоты, и варенья, и джем, и конфитюр, и замороженные ягоды.

Таблица 1. Иностранные сорта малины, пригодные для переработки СОРТА МАЛИНЫ

КРАТКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА

Глен Эмпл

Летний сорт, плодоношение начинается с июня, устойчив к серой плесени, пригоден к замораживанию

Глен Эрихт

Летний сорт, плодоношение начинается с июня, устойчив к фитофторе, рекомендован для замораживания

Бенефис

Поздний летний сорт, высокоурожайный, морозоустойчивый, один из лучших сортов как для свежего рынка, так и для переработки

Поэмат

Осенний сорт, плодоношение начинается с конца августа, высокая транспортабельность, пригоден к уборке комбайном

Марцела

Осенний сорт, плодоношение начинается с конца июля, пригоден к замораживанию

Полана

Осенний сорт, высокоурожайный, стойкость к болезням–высокая, отличный сорт для переработки на сок, компоты, варенья


ЯГОДЫ Таблица 2. Биохимический состав ягод малины (данные Опытной станции помологии им. Л.П. Симиренко Института садоводства НААН, 2011–2013 гг.) СОСТАВ Сорт

сухие растворимые в-ва, %

Жар-птица

10,11

4,92

1,82

25,1

2,70

Веселка

9,52

4,87

1,69

24,7

2,88

сахар, %

кислота, %

витамин С, мг/100 г

СКИ

Солнце Киева

10,94

5,15

1,01

23,5

5,09

Сонечко

10,86

5,12

1,55

20,1

3,30

Журавлик

9,17

4,12

1,61

21,3

2,55

Рось

11,42

5,27

1,22

24,1

4,31

Киржач

12,24

5,68

1,36

22,1

4,17

Маросийка

11,74

5,21

1,06

21,0

4,91

Абориген

9,54

4,81

1,44

18,2

3,34

Проминь

9,96

5,08

1,10

18,3

4,61

Алый парус

11,76

5,06

1,74

24,5

2,90

ПЕРЕРАБОТКА МАЛИНЫ НА СОК Для производства сока из малины проводят прессование зрелых ягод без предварительного измельчения. Консервируют при температуре 80–85°С методом горячего розлива. Консервированный сок хорошо сохраняет аромат свежих ягод, а также является хорошим компонентом для купажирования с яблочным, крыжовниковым и соком из белой и красной смородины. Малиновый сок изготовляют как в натуральном

виде, так и с разбавлением его с сахарным сиропом 30–40% концентрации. Кислотность натурального сока составляет 1,4%; состав сахара – 4,7%. При изготовления малинового сока пригодны сорта с повышенным составом витамина С, высоким показателем соотношения сахара

к кислоте (сахарно-кислотный индекс); выход сока должен составлять не менее 65%. Рекомендованные сорта яблок для производства сока из малины: Солнце Киева, Маросийка, Рось, Проминь, Киржач.

КОМПОТ ИЗ МАЛИНЫ Малина очень хорошо сохраняет аромат свежих ягод, поэтому ее можно добавлять в компоты из таких ягод, как крыжовник, красная и черная смородина для улучшения вкусовых качеств. Наиболее пригодны для изготовления компотов сорта, которые имеют большие интенсивно окрашенные ягоды с высокими плотностью и содержанием витаминов. Лучшими сортами для изготовления компота из малины являются: Жарптица, Веселка, Алый парус, Рось.

ВАРЕНЬЕ ИЗ МАЛИНЫ При использовании правильной технологи варки ягоды в готовом

Таблица 3. Приготовление сахарных сиропов для производства компота из малины Концентрация сиропа, % 55

На 1000 г сиропа надо взять, г сахара

воды

550

450

Получится сиропа, л

К 1 л воды требуется добавить сахара, г

Получится сиропа, л

Температура кипения, °С

0,79

1222

1,76

102,5

июль 2018

65


ЯГОДЫ продукте остаются ярко-окрашенными, целыми, неразваренными. Для варенья не пригодна переспелая ягода малины. Лучшими для изготовления веренья из малины являются сорта, ягоды которых имеют плотную консистенцию: Абориген, Сонечко, Рось. Малину для варки пересыпают сахаром (1 кг на 1 кг ягод) и оставляют на 12 часов. Затем варят на медленном огне двукратно. Первую варку проводят в течение 10–15 минут и выстаивают варенье 6–8 часов. Во время второй варки добавляют остальной сахар – 0,5 кг на 1 кг ягод (всего 1,5 кг) и варят до готовности. Готовое варенье в горячем виде разливают в стеклянные банки, закупоривают и пастеризуют (помещают на 10–15 минут в ванну с кипящей водой или в автоклав). Состав сухих веществ в готовом варенье из малины должен составлять 75%.

ДЖЕМ В отличие от варенья при варке джема не надо заботиться о сохранении целостности ягод и о прозрачности. Наоборот, готовый продукт должен иметь желеобразную консистенцию. Для джема ягоды подготавливаются так же, как и для варенья. Джем – желеобразный продукт, при изготовлении которого нужно подбирать ягоды с высоким составом пектинових веществ и кислот. Так как в малине содержится недостаточное количество пектиновых веществ, при

Веселка

66

июль 2018

Таблица 4. Нормативы производства джема из малины Компоненты в массовых частях

Джем Малиновый

ягода

сахар

Желеобразный сок

Состав сухих растворимых веществ в ягодах, %

Отходы, %

100

100

15

9,0

10,0

Таблица 5. Рецептура, нормы затрат сырья и сахара для изготовления конфитюра из малины Рецептура Конфитюр

Малиновый

Норма затрат на 1 т готовой продукции, кг

9,0

10,0

582

99,85

1,3

531

сырье, сахар

состав сухих веществ, %

ягоды

100

сахар

100

Таблица 6. Экспорт замороженных ягод малины в Украине, 2016–2017 гг. (данные Инфо-Шувар) Замороженные ягоды Малина

Отходы та затраты, %

количество частиц

Год 2016

2017

4,7 тыс. тон

8,1 тыс. тон

варке джема из малины добавляют 15% крыжовникового или смородинового сока. Расфасовывают джем в горячем виде. Готовый продукт должен хорошо желировать при остывании. Количество сухих веществ в пастеризованном джеме – не менее 68%, сахара –не менее 62%.

КОНФИТЮР ИЗ МАЛИНЫ Варить конфитюр нужно так, чтобы ягоды не были полностью разварены, но обязательно равномерно размещались в желеобразном сиропе. Варят конфитюр 15–20 минут

в небольших двотелых котлах (не более 50 л) или в вакуум-аппаратах. При изготовлении конфитюра к ягодам малины добавляют пектиновий порошок или другие концентраты пектина. В готовом конфитюре из малины состав сухих веществ должен быть не менее 55%, сахара – 48%, общая кислотность – не менее 0,4%. По внешнему виду и консистенции конфитюр должен быть желеобразной массой с равномерно распределенными целыми ягодами. Конфитюр расфасовывают в жестяные лакированные банки или банки из прозрачного стекла. Хранят конфитюр в сухих помещениях с достаточной вентиляцией при температуре от 10 до 20°С и относительной влажности воздуха не более 75%.

МАЛИНА ДЛЯ ЗАМОРАЖИВАНИЯ В последние годы наблюдается рост экспорта отечественной замороженной ягодной продукции, что подтверждает тенденции развития производства замороженных ягод в Украине. Если сравнить 2016–2017 годы, то именно в 2017 году экспорт замороженной малины вырос в 2 раза по сравнению с 2016 годом (табл. 5). Украинские ученые (Шевчук Л.М., 2015) отметили сорта малины, пригодные для замораживания и низкотемпературного хранения, среди которых: Мария, Скромница, Персея, Метеор, Новокитаевская.


САДОВОДСТВО

Андрій НАВРОДСЬКИЙ м. Корюківка Чернігівська обл.

ГIБРИДНА АЛИЧА ВАРТА УВАГИ

Давно вже хотів торкнутися теми вирощування гібридної аличі, адже ця культура дійсно варта уваги. Для початку зазирнемо в історію її «народження». А з'явилася вона, як виявилося, в результаті діяльності селекціонерів, які вже існуючі на той час сорти аличі (перші спроби отримання гібридів були зроблені ще в середині минулого століття) схрещували з деякими видами слив. До речі, широке впровадження великоплідної аличі в плодові сади почалося не так вже й давно – починаючи з 70-х років XX століття. Саме в ті роки Кримська дослідноселекційна станція й запропонувала перші зимостійкі великоплідні та врожайні гібридні форми, які були виведені шляхом схрещування дикорослого різновиду аличі із морозостійкою китайською сливою. До речі, й дотепер багато хто з вдячністю згадує селекціонера Нікітського ботанічного саду Клавдію Костіну, «з рук» якої у світ пішли перші сорти: Обільна, Десертна, 68

июль 2018

Десертна рання та інші. Ті рослини суттєво відрізнялися від батьківських як за біологічними, так і за споживчими властивостями. Вони отримали ряд характерних рис, що дозволяли не лише успішно конкурувати в садах із звичними видами слив та аличі, але й певною мірою замінити їх. Деякі сорти, отримані на стику минулого й нинішнього тисячоліть співробітниками Нікітського ботанічного саду і Кримської дослідно-селекційної станції Північно-Кавказького НДІ садівництва і виноградарства, взагалі викликали хвилю захвату, адже виявилися вони найближчими родичами персика. Величезною перевагою нових сортів була висока щорічна врожайність, швидкість плодоношення (за умов правильної культивації рослина, аналогічно персиковому дереву, повністю формувалася і вступала в плодоношення вже на 2–3 рік) та термінів дозрівання плодів. Також гібридна алича має високу адаптивну здат-

ність – вона не дуже вибаглива до ґрунтів, їй не страшні низькі температури (успішно перезимовує в північній частині країни) та посуха і вона чудово відновлюється після випадкових, звичайно ж не критичних, пошкоджень.

Фото 1


САДОВОДСТВО Про смакові й ароматичні якості плодів взагалі можна окрему статтю писати. Щодо кольорової гами, то вже вивели ці рослини з плодами жовтого, червоного, рожевого, фіолетового і майже чорного кольору, а використовуватися вони можуть як для переробки, так і у свіжому вигляді. Вага плодів також різна – від 30 до 60 грамів, а у деяких – навіть до 100 грамів. А плоди ті можна використовувати як для переробки, так і для споживання у свіжому вигляді. Як ця чудова рослина потрапила до мого саду? Десь років десять тому, знаючи, що я непогано вправляюся з процедурою щеплення, кілька живців аличі великоплідної привіз із якоїсь виставки один мій знайомий і попросив прищепити їх на його сливових деревцях. Я його прохання виконав, а парочку коротеньких гілочок, що залишилися, і в своєму садочку прищепив, але вже до аличі звичайної, на якій росли невеликі, як у вишні, плоди. Щеплення робив способом покращеного копулювання, прищепи захищав від підсихання, вдягаючи на них поліетиленові кульочки (на фото 1). Як виявилося, це був сорт з назвою "Знайдена". Вже потім дізнався, що він середньорослий, отриманий в результаті схрещування китайської сливи "Скороплідна" і гібридної аличі "Десертна". Росте алича швидко, стійка до хвороб, дає стабільно високий урожай і має непогану зимостійкість. Темночервоні плоди дозрівають в липнісерпні, мають дуже соковиту, пухку, солодку м'якоть. Цікаво, що як і у мого знайомого, так і в мене всі живці стовідсотково прижилися, а приріст для першого року був просто ідеальним! На прищепах я позалишав по одному вічку для того, щоб у майбутньому полегшити собі життя під час формування стовбура і крони. Вже восени пересадив деревця на їх постійне місце (пам’ятайте, що гли-

бина посадки повинна бути такою, щоб після засипання і подальшого осідання ґрунту коренева шийка опинилася на рівні поверхні ґрунту). Перед посадкою в ями заклав перегній і до самого початку плодоношення більше їх не підживлював. Перезимували вони тоді без проблем – стовбурці на зиму захистив від мишей і від зайців (люблять вони погризти молоденькі гілочки та кору), а площу при стовбурі про всяк випадок замульчував. Навесні всі бруньки моїх деревець дуже швидко «ожили» і так само жваво пішли в ріст. Особисто я саджанці намагаюся вирощувати у формі дерева, тому в перші три роки надаю їм розріджено-ярусну крону – основні гілки залишав на висоті 70–80 см від землі. До речі, під час промислового вирощування у садах гілля направляють уздовж ряду – це набагато спрощує роботу під час збору урожаю. Тут хотів би наголосити на тому, що обрізати цю культуру дуже сильно не бажано, навіть незважаючи на те, який «жирний» приріст впродовж вегетативного періоду вона дасть. Мої деревця вперше зацвіли вже на другий рік, а нормально плодоносити почали з третього року. Тому, щоб не стимулювати дуже великий ріст пагонів, бо це знижує урожайність, вдавався лише до проріджування та видалення пошкоджених і хворих гілочок. І з добривами старався «не перегинати палки», оскільки їх надлишок також виявився шкідливим, бо призводив до росту довжелезних пагонів (знову ж таки на шкоду врожайності!). Раніше згаданий знайомий, той, якому я прищепив привезену ним же аличу, кілька своїх рослин сформував у формі кущів і, на його думку, набагато спростив собі догляд за ними. Спробуйте й ви кілька рослинок сформувати таким самим чином. Думаю, що деяким членам вашої сім'ї така форма рослини більше сподобається, особливо це

Прищеплена алича

Майбутній врожай

июль 2018

69


САДОВОДСТВО відчуватиметься тоді, коли почнуть достигати перші плоди. Цікавлячись промисловим вирощуванням аличі великоплідної, дізнався, що останнім часом агрономи-садівники замість щеплення застосовують вегетативне розмноження цих рослин, оскільки вони чудово розмножуються за допомогою живцювання. Для кращої приживлюваності живці висаджують у парники або теплиці з підвищеною вологістю, застосовуючи дрібнодисперсне повітряне поливання. Виявляється, що кореневласна гібридна алича набагато зимостійкіша і у випадку підмерзання (чи будь-якого іншого пошкодження) може швидко відновити крону. Та й плодові бруньки на такій рослині закладаються раніше, без витрачання часу на формування скелету деревини. Тим же, хто надумається вирощувати аличу у досить серйозних масштабах, радив би звернути увагу й на сорти з колоноподібною

Плоди аличі

70

июль 2018

формою (є вже й такі!), адже рослини цих сортів досить компактні, на них практично відсутні гілки, бо плоди ростуть прямо на стовбурі. Таким деревам, як ви розумієте, не потрібно багато місця, з них зручно збирати урожай, а ще – економиться час і витрати, які зазвичай використовуються на обрізування. Тож з усією наполегливістю хотів би порадити всім починати вирощувати великоплідну аличу як на присадибних ділянках, так і в промислових садах. Плоди її, до речі, не лише смачні, а ще й багаті на різні вітаміни і навіть допомагають у боротьбі з багатьма захворюваннями. Але на початку цієї відповідальної (а з часом, впевнений, і прибуткової) справи потріб-

но для себе визначитися з планами-завданнями: скільки садити і для чого використовувати плоди. Якщо простий господар-садівник цим питанням може дуже й не перейматися, то «промисловикам» свій бізнес-план треба продумати до дрібниць. Адже, отримавши хороший урожай, використати його можна у кількох напрямках: продавати плоди для споживання у свіжому вигляді; виробляти компоти й соки з м’якоттю, комбінуючи їх із персиком та абрикосою; виготовляти соуси й інші види «закусочного» матеріалу, що, як свідчить практика, не лише практично, а ще й дуже корисно. Отже, вирощуйте, смакуйте, успішно реалізуйте і будьте здорові!


ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

НЮАНСЫ СОЗДАНИЯ СЕЛЬХОЗКООПЕРАТИВА Дмитрий МОРГУН, адвокат Центра правовых и политических технологий ИН'ЮРПОЛ

Идею кооперации популяризировали, однако даже сегодня у многих есть не только вопросы по поводу работы и создания кооперативов, но и определенная их боязнь. И это вполне понятно, поскольку люди ищут пути выхода из затруднительной ситуации, которая сложилась в сельской местности, и боятся снова потерять добытое тяжким трудом. В журнал «Овощи и фрукты» приходит множество обращений от читателей с вопросами: "Как создать кооператив?", "Какие нужны для этого документы?" и т.д. Автор этой статьи порекомендует, как не попасть впросак, исходя из общих норм законодательства Украины, а при необходимости и ответит на вопросы лично. При этом я не буду цитировать нормы, а просто проконсультирую, как нужно создавать кооператив. Сама идея кооперации не нова, и в каждой стране она развивается в зависимости от социально-экономических и исторических условий. Кооперация в Украине прошла все этапы

расцвета и упадка, что обусловлено историческими событиями. С обретением Украиной независимости были сделаны шаги для возрождения кооперативного сектора экономики, четкого определения правовых, экономических и социальных основ деятельности кооперации. Приняты законы, регулирующие деятельность сельскохозяйственной кооперации:

(Закон Украины «О кооперации» от 10 июля 2003 года N 1087-IV, Закон Украины «О сельскохозяйственной кооперации» от 17 июля 1997 N 469/97-ВР, Гражданский кодекс Украины от 16 января 2003 года N 435-IV. Таким образом, в государстве была создана законодательная база для развития национального кооперативного движения. Украина инте-

июль 2018

71


ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ грируется в мировое кооперативное сообщество, которое представлено Международным кооперативным альянсом. Это международная неправительственная организация, объединяющая национальные и региональные союзы и федерации потребительских, сельскохозяйственных, кредитных и других кооперативов. Основана организация в 1895 году в Лондоне. Главная цель Международного кооперативного альянса – содействие развитию сотрудничества между кооперативами разных стран. Руководящий орган – Конгресс, созываемый один раз в 4 года, Центральный комитет созывается ежегодно. Текущей работой руководят директор и Секретариат. В состав администрации Международного кооперативного альянса входят соответствующие секретари по вопросам сельскохозяйственной, кредитной кооперации и банков, образования, финансов, информации, библиотечного дела, прессы и рекламы, научных исследований, женщин и молодежи, представители Международного кооперативного альянса в органах ООН и переводчики. Международный кооперативный альянс имеет вспомогательные органы, региональное бюро для Юго-Восточной Азии, региональное бюро для Восточной и Центральной Африки. Остановимся на некоторых принципах, утвержденных этой организацией.

ПРИНЦИП 1. ДОБРОВОЛЬНОЕ И ОТКРЫТОЕ ЧЛЕНСТВО Кооперативы являются добровольными организациями, открытыми для всех лиц, которые могут использовать их услуги и готовы взять на себя все связанные с членством обязанности без дискриминации по гендерным, социальным, расовым, политическим или религиозным признакам. 72

июль 2018

ПРИНЦИП 2. ДЕМОКРАТИЧЕСКИЙ КОНТРОЛЬ СО СТОРОНЫ ЧЛЕНОВ Кооперативы – это демократические организации, контролируемые их членами, которые принимают активное участие в разработке политики и принятии решений. Мужчины и женщины, которые выполняют функции выборных представителей, отчитываются перед членами кооперативов. В первичных кооперативах члены имеют равное право голоса (один член – один голос); кооперативы на всех уровнях также организуются на демократической основе.

ПРИНЦИП 3. УЧАСТИЕ ЧЛЕНОВ В ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ Основной капитал кооператива формируется из равных взносов его членов под демократическим

контролем. Хотя бы часть такого капитала является, как правило, общей собственностью кооператива. Одним из условий членства в кооперативе является отсутствие компенсации или ограниченный размер компенсации, получаемой членами от внесенного капитала. Члены кооператива выделяют получаемую прибыль для достижения одной или всех из следующих целей: –развитие кооператива, возможно, путем создания резервов, хотя бы часть которых является неделимой; – распределение доходов среди членов пропорционально их операциям с кооперативом и поддержка других видов деятельности, утвержденных членами кооператива.

ПРИНЦИП 4. АВТОНОМИЯ И НЕЗАВИСИМОСТЬ Кооперативы – это автономные организации, действующие на ос-

Дмитро Моргун Адвокат

Тел.: (044) 516-60-16 (050) 193-54-22 e-mail: mdin@ukr.net


ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ нове самопомощи под контролем их членов. Если они заключают соглашения с другими организациями, в том числе с правительствами, или изыскивают средства из внешних источников, они делают это на условиях, обеспечивающих демократический контроль со стороны их членов и сохранение автономии кооперативов.

ПРИНЦИП 5. ОБРАЗОВАНИЕ, ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОДГОТОВКА И ИНФОРМАЦИЯ Кооперативы обеспечивают образование и профессиональную подготовку своих членов, выборных представителей, руководителей и работников для того, чтобы они могли эффективно способствовать развитию их кооперативов. Они информируют представителей широкой общественности, в первую очередь молодежь и лидеров движений, о характере и результатах кооперации.

ПРИНЦИП 6. СОТРУДНИЧЕСТВО КООПЕРАТИВОВ Кооперативы с максимальной эффективностью служат инте-

ресам своих членов и укрепляют кооперативное движение путем совместной работы в рамках местных, национальных, региональных и международных структур.

ПРИНЦИП 7. ЗАБОТА ОБ ОБЩЕСТВЕ Кооперативы действуют на основе одобренной их членами политики в целях достижения устойчивого развития своих общин. Итак, кооператив – это бизнес-проект, для которого, в идеале, нужно написать бизнес-план с глубокими расчетами рентабельности, маркетинговой стратегией, анализом рисков и путями их преодоления. Однако на практике, к сожалению, все происходит иначе, поскольку в сельских общинах, как правило, не хватает специалистов,

которые имеют для этого специальные знания и навыки, а заплатить за такие услуги крестьянам просто не по карману. В некоторых случаях на помощь приходят консультационные (совещательные) службы, которые могут помочь в составлении бизнес-планов или консультировании по различным вопросам по кооперации. Но не всем так везет, поскольку не во всех областях есть работающие совещательные службы. Для создания кооператива следует решить некоторые важные вопросы.

А КООПЕРАТИВ, КАК ТАКОВОЙ, ВАМ НУЖЕН? Есть поддержка идеи кооператива в общине, есть ресурсы, потенциал, будет ли он экономически выгоден? Таких вопросов много. Начинать нужно с определения потребностей в услугах в своей общине. Затем необходимо провести подробный анализ этих потребностей, поскольку далеко не все из них может реализовать кооператив или даже государственные органы. Например, одна сельская община очень хотела открыть элеватор. Но после подсчета расходов на его содержание и соотнесения с планируемой прибылью, чтобы его можно было содержать, они отказались от этой идеи. Нами часто движет желание удовлетворить свои потребности, но анализ самой потребности июль 2018

73


ЮРИДИЧЕСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ и структуры ее получения, а также других факторов, в том числе цены часто-густо отбивает желание начинать что-то делать. Как юрист могу отметить, что это неправильно, поскольку законодательство – это всего лишь вектор защиты. Правильно в народе говорят: «Побороть может только тот, кто борется ...» Не все измеряется деньгами, нужно провести анализ ресурсов. В общинах есть свои ресурсы, которые они часто не учитывают: свободные помещения, территории, волонтеры, организации, которые могут быть партнерами, оборудование, которое уже не используется, и тому подобное. При этом даже имея бизнесплан, оборудование и достаточные ресурсы, никто не гарантирует успех. Поскольку самое главное, что нужно для успешного функционирования кооператива – это люди. "Кадры решают все" – известная фраза, которая была сказана в прошлом веке, не утратила и, наверное, не потеряет своей актуальности и в дальнейшем. Следует отметить, что в других формах организации этот принцип хоть и прослеживается, но не имеет такого значения, как в СОК. Принимая во внимание, что кооператив создается именно для удовлетворения потребностей своих членов, специалисты, которые будут в нем работать (несмотря на то, наемные они или будут членами кооператива), должны быть более чем просто высококвалифицированными. Без создания команды профессионалов-единомышленников, заинтересованных в развитии своего кооператива, признающих кооперативные ценности и придерживающихся кооперативных принципов, невозможно достичь успехов. Такую команду должен возглавить человек, способный планировать, организовать, управлять, контролировать деятельность кооператива, уметь работать с людьми, поль74

июль 2018

зоваться их доверием. При этом быть ответственным и справедливым, честным и беспристрастным, который готов учиться и сам может научить других. 20 ноября 2012 года Верховная Рада приняла закон N 5495-VI "О внесении изменений в закон Украины" О сельскохозяйственной кооперации ". В новой редакции определены правовые, организационные, экономические и финансовые особенности создания и деятельности сельскохозяйственных кооперативов. Одними из важнейших нововведений для сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов является то, что СОКи являются неприбыльными организациями. Неприбыльность деятельности СОК определяется с учетом таких признаков: кооператив предоставляет услуги только своим членам; • члены кооператива несут ответственность по обязательствам, взятым перед кооперативом относительно их участия в хозяйственной деятельности кооператива; • услуги предоставляются с целью уменьшения расходов и / или увеличения доходов членов кооператива. Давайте разберемся, что означает термин "неприбыльность", поскольку часто и густо его трактуют совершенно неверно. Неприбыльность кооперативов не означает отказа от получения

прибыли, или скорее дохода, поскольку кооперативы должны быть не только рентабельными, но и конкурентоспособными в условиях рыночной экономики. Однако, исходя из признаков изложенных выше, СОК создается не с целью получения прибыли. Прибыль – это то, что является результатом его деятельности. В обслуживающих кооперативах прибыль является не самоцелью, а способом достижения другой единой, основной цели – удовлетворения потребностей членов кооператива путем предоставления им услуг наиболее эффективным образом. Неприбыльность СОК касается не эффективности его работы, а распределения средств, в некооперативных организациях считаются прибылью (в кооперативе – доход). Остальные признаки предприятия, такие, как участие в процессах обмена, использование наемного труда и его экономическое поощрение, в кооперативах являются такими же, как и у других юридических лиц. К сожалению, срок, в течение которого орган фискальной службы должен принять решение о предоставлении статуса неприбыльности, в действующем законодательстве четко не определен. Продолжение следует.


ЧИТАЙТЕ

«Овочі та Фрукти»

ОНЛАЙН

У оновленому форматі

PRO-OF.COM.UA


«Овощи и фрукты», июль 2018  
«Овощи и фрукты», июль 2018  
Advertisement