Issuu on Google+

2013 №9

Історичний форум

МОК Школа спорту на Хрещатику ЮВІЛЕЙ

Українській федерації біатлону –

50!

Прем'єра рубрики:

БАТЬКИ І ДІТИ

Ібрагім АЛДАТОВ

Екіпаж двох поколінь

ЧЕМПІОНСЬКИЙ ХАРАКТЕР Cover-OA-09-2013.indd 1

30.09.2013 20:37:03


ОЛІМПІЙСЬКИЙ УРОК

ШКОЛА СПОРТУ НА «У природи немає поганої погоди», – так говорили чи не всі, хто прийшов 14 вересня на головну вулицю столиці, щоб взяти участь в дев’ятому Олімпійському уроці. І дійсно, гості свята на дощ уваги майже не звертали. А безліч строкатих парасольок лише розфарбували похмурий осінній день барвистими кольорами. Ще задовго до офіційного відкриття Олімпійського уроку на Хрещатику діти залюбки грали і в регбі, і в футбол, бігали наввипередки, охоче брали участь у конкурсах – наприклад, хто більше наб’є футбольний м’яч. Серед хлопців переможець зробив сто ударів, а от дівчата підкачали – максимум 19. Та не встиг з’явитися на майдані президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка, як діти щільно оточили його, щоб сфотографуватися з непереможним рекордсменом світу от нарешті пробило 12-ту, і пролунав такий знайомий шкільний дзвоник, оголошуючи початок Олімпійського уроку, натхненником якого, як завжди, став Національний олімпійський комітет України. Підтримали його в організації цього заходу Міністерство молоді та спорту, Комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради України та Київська державна міська адміністрація. Як і в справжній школі, ведучі спершу провели коротеньку «політінформацію», щоб нагадати, яким щедрим на нагороди видався для України цей рік, що наша країна приймала чемпіонати світового рівня: з легкої атлетики серед молоді у Донецьку, з художньої гімнастики і з боксу серед юніорів, а також чемпіонат Європи з баскетболу серед кадетів у Києві. На величезному екрані транслювали кадри пам’ятних подій, серед яких – виступи наших 12–14-річних спортсменів

І

10

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–9

Валерій ГОНЧАРОВ, чемпіон Олімпійських ігор-2004 зі спортивної гімнастики: – Сучасній молоді потрібно пояснювати на власному прикладі переваги здорового способу життя, розповідати про користь занять спортом. І справа тут не тільки в тому, що можна здобути перемогу на змаганнях – Олімпійських іграх або чемпіонаті світу. Адже активність допомагає регулярно вигравати у нашому головному старті – у житті. Тим, хто займається спортом, легше досягти успіху в будь-якому виді діяльності.

Відкривали свято Олександр Попов, Сергій Бубка, Равіль Сафіуллін і Артур Палатний


ХРЕЩАТИКУ

на ХІІ Європейському юнацькому олімпійському фестивалі, що проходив улітку в голландському Утрехті. А за мить на сцені з’явились і самі юні атлети – які здобули 14 нагород: 6 срібних та 8 бронзових. Нагороди 14 медалістам та їхнім тренерам – сучасні гаджети від компанії Samsung і сертифікати на річні стипендії від НОК – вручали олімпій-

Анна БЕЗСОНОВА, бронзова призерка Олімпійських ігор-2004 і 2008 з художньої гімнастики: Анна Безсонова сама розробила вправи для «Розминки з чемпіонами»

Найкраща спортсменка серпня Юлія Прокопчук

Тренер Ольга Ягодкіна запрошувала дітей навчатися стріляти з лука

Ніна Уманець та Наталя Добринська

– Ми повинні залучати юних українців до занять спортом всіма способами. Наприклад, дуже велике значення для популяризації художньої гімнастики в Україні мав чемпіонат світу, що пройшов нещодавно в Києві. Гадаю, багато дівчаток захотіли записатися до секцій з нашого виду спорту. Але для того, щоб закріпити позитивні емоції, ми повинні постійно спілкуватися з дітьми, проводити майстер-класи, брати участь у таких заходах, як Олімпійський урок, День фізичної культури. ські чемпіони і призери світових і європ європейських чемпіонатів – Яна Шемяк Шемякіна, Олег Степко, Олена Садовн Садовнича, Олексій Торохтій, Анна Безсон Безсонова, Лариса Заспа, Олена Цигиця Цигиця, Георгій Зантарая, Богдан Бондар Бондаренко, Олена Костевич, Валерій Гончаров. А потім – і юні, і дорослі атлети – прямо на сцені провели «розминку чемпіонів». Комплекс вправ розробила гімнастка Анна Безсонова, тож спортивні вправи дуже нагадували сучасний танець. Цьогорічний урок збігся з Днем фізичної культури і спорту, і для привітання з нагоди цієї урочистої події на сцену піднялися президент Національного олімпійського комі-

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–9

11


ОЛІМПІЙСЬКИЙ УРОК тету Сергій Бубка, міністр молоді та спорту Равіль Сафіуллін, голова Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради України Артур Палатний та голова Київської державної міської адміністрації Олександр Попов. Вітання зі святом спорту передали також Президент України Віктор Янукович, прем’єр-міністр Микола Азаров та голова Верховної Ради Володимир Рибак. «Сьогодні у нас свято, і навіть дощ не може зіпсувати нам настрій, – сказав Сергій Бубка. – Вітаю нас усіх з Днем фізичної культури і спорту і радий відмітити, що Олімпійський урок мотивує молодь займатись спортом та фізичною культурою, а найголовніше – виховує на олімпійських цінностях». Родзинкою офіційної частини заходу стало нагородження найкращої спортсменки серпня за версією НОК України Юлії Прокопчук та її тренера Андрія Руденка. Юля в цьому сезоні завоювала три медалі – два «золо-

Олег СТЕПКО, чемпіон Європи-2013 зі спортивної гімнастики: – Знаєте, мені самому ще є багато чого вчитися. Але я із задоволенням зустрічаюся з тими, хто робить перші кроки в спорті. Адже розумію, наскільки важлива підтримка старшого товариша, навіть одне слово, почуте від чемпіона може дати такий заряд енергії хлопцю чи дівчинці, що вони тренуватимуться ще наполегливіше і в майбутньому приноситимуть славу нашій країні. Як це роблять, наприклад, наші боксери – Олександр Усик, Василь Ломаченко… Я пишаюся, що вони є моїми співвітчизниками, і в своєму виді спорту намагаюся теж націлюватися на перемоги.

12

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–9

та» на чемпіонаті Європи зі стрибків у воду та «бронзу» на чемпіонаті світу з водних видів спорту. Нагороджуючи спортсменку, Сергій Бубка наголосив, що Юлю вже вдруге обирають найкращою спортсменкою місяця і побажав, щоб цю нагороду їй вручили і втретє. Завершивши офіційні вітання, Сергій Бубка, Равіль Сафіуллін, Артур Палатний та заступник голови КМДА Віктор Корж попрямували Хрещатиком для більш тісного спілкування з гостями свята. У той день на Хрещатику всі бажаючі могли досхочу поспілкуватись та сфотографуватись з відомими спортсменами, взяти участь у майстер-класах від олімпійських чемпіонів, отримати поради досвідчених тренерів, дізнатись більше про той чи інший вид спорту, записатись в секцію, спробувати себе в різних спортивних дисциплінах. Нудьгувати не було коли – на головній вулиці країни було представлено понад 40 майданчиків, що презентували близько 75 видів спорту. Навіть під дощем і діти, і їхні батьки охоче брали участь у конкурсах та вікторинах. Було де спробувати свої сили – хто швидше пробіжить 10 метрів? Хто швидше подолає дистанцію на роликових лижах? Хто влучніше стрілятиме з лука та пістолета? – Дуже багато є бажаючих пробігти десятиметрівку, незважаючи навіть на мокрий асфальт, – розповідає тренер з легкої атлетики Руслан Гурневич з СДЮШОР № 6. – Дехто навіть падає, та це не зменшує ентузіазму. Всі задоволені. Один з найкращих результатів у цьому забігу показав юний багатоборець Женя Плохой: – Трохи незручно бігати в черевиках, – каже хлопець, – та я задоволений результатом – 32,86 секунди. А гра в баскетбол захопила навіть високих гостей – хто забивав з другої, хто з третьої спроби – та все ж м’яч зрештою опинявся у кошику. Останнім до червоного баскетбольного поля підійшов Сергій Бубка – і вже з першого кидка м’яч полетів точно у кільце! – Чудова погода, чи не так? – сміються юні баскетболістки. – Ми сьо-

Віктор Корж, Олександр Попов, Сергій Бобровник з юними фізкультурниками

Чемпіони на розминці: Олексій Торохтій, Олена Костевич, Яна Шемякіна, Богдан Бондаренко

Валерій Гончаров

Запрошують українські байдарочники

Олег Степко

Ельбрус Тедеєв


Яна ШЕМЯКІНА, чемпіонка Олімпійських ігор-2012 з фехтування:

годні навіть на скакалках стрибали під дощем! Нам дуже сподобалось! Видатні спортсмени теж охоче випробовували себе в інших видах спорту. Так, олімпійська чемпіонка з кульової стрільби Олена Костевич охоче зіграла з олімпійською чемпіонкою з фехтування Яною Шемякіною у теніс. – Я змерзла, але в мене чудовий настрій, – ділиться Олена. – Я отримала заряд бадьорості, виконуючи розминку з чемпіонами. Вважаю, що Олімпійський урок – це чудова можливість для дітей та їхніх батьків спробувати себе у різних видах спорту одночасно та вибрати те, що тобі більше до душі. На осінньому Хрещатику можна було навіть поганяти на лижах! Хлопці та дівчата вишикувались у чергу – адже катання на лижах по асфальту для них було новиною. – Дійсно, мало хто з непрофесіоналів бачив роликові лижі, – коментує такий ажіотаж Олексій Борисенко, тренер з гірськолижного спорту ДЮСШ № 15. – Багато хто також підходить, щоб дізнатися, де можна навчитись кататись на лижах. З досвіду знаю, що й після Олімпійського уроку телефонуватимуть, щоб записатись до секції. Безліч бажаючих було й встановити рекорд на спеціальних тренажерах для веслування, пограти

– Юні спортсмени мають на когось рівнятися, брати з них приклад. Колись одна дівчинка написала мені, що я – її кумир. Це, з одного боку, дуже приємно, а з іншого – накладає певну відповідальність. Не маю права підводити своїх прихильників, я повинна запалювати в їхніх серцях вогонь, який постійно підігріває бажання досягти поставленої мети. Під час спілкування, показових виступів кажу юним спортсменам, що тільки праця й цілеспрямованість дають змогу досягти високих результатів. І не тільки в спорті, а й взагалі у житті. у теніс, спробувати свої сили у гольфі. Дощ зробив можливим навіть тренування з плавання: мокрі, як хлющ, школярі, розмахуючи руками, немовби це був батерфляй або вільний стиль, «пропливали» спеціально розміченими доріжками. – Я вперше на Олімпійському уроці і навіть не очікувала, що буде такий ажіотаж, – дивується майстер спорту міжнародного класу, тренер зі стрільби з лука Ольга Ягодкіна, – Багато батьків і дітей підходили, цікавились, де в Києві можна навчитись стріляти. Той, хто трохи втомився чи змок, міг біля сцени під великими парасолями насолоджуватись концертом. Навіть виступи артистів були зі спортивним ухилом. Чого варті лише вправи з гирями від танцюристів у козацьких строях! Олімпійський урок тривав аж до третьої години – а потім передав естафету не менш видовищним «Стрибкам на Майдані». Людмила ВОДЯНИК Фото Іллі ХОХЛОВА та Миколи БОЧКА

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–9

13


14 ВЕРЕСНЯ – ДЕНЬ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

«НАМАГАЮСЬ ТРЕНУВАТИСЯ РЕГУЛЯРНО»

Ельбрус Тедеєв взяв участь у благодійному шахматному турнірі

Ельбрус ТЕДЕЄВ, олімпійський чемпіон, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму, президент Асоціації спортивної боротьби України – Життя веду досить активне, але часто через ненормований парламентський день, постійні роз'їзди чи змагання, не завжди є час на заняття спортом. І все ж, коли є можливість, намагаюсь хоча б через день 1,5–2 години тренуватися в залах інституту фізкультури: там є і ринг, і борцівський килим, і хороший тренажерний зал. Активному способу життя сприяють також риболовля та полювання. Риболовля для мене дуже азартне заняття! Особливо, коли тягнеш рибку грамів на 500 чи кілограм. Та й спілкування з друзями багато що значить. Мене часто запрошують, наприклад, на Сумщину, в Конотоп, де народився олімпійський

чемпіон Михайло Маміашвілі, нині він – голова Федерації спортивної боротьби Росії. Тут живуть його друзі. Ми рибалимо на тутешніх ставках та озерах і на річці Сейм. На полюванні, навіть якщо не вдається здобути дичину, все одно просте очікування трофею дає прекрасні відчуття. А от ранкову гімнастику, зізнаюся, зараз не роблю, хоча протягом своєї спортивної кар'єри, не пропустив жодної зарядки. Звичку до залізної спортивної дисципліни в мене виховали тренери Артур Базаєв, Борис і Руслан Савлохови. Зараз в часи достатку, можливо, в сучасної молоді дещо важче стимулювати прагнення до перемог, ніж це було за

моїх часів. От моя донька професійно спортом не займається. Вона захоплюється бальними танцями та їздить до кінних таборів, де вчиться доглядати за кіньми. З власного досвіду знаю: щоб досягти успіху, треба взяти за взірець найкращих. От і сучасним дітлахам треба рівнятися на видатних спортсменів: Яну Клочкову, братів Віталія й Володимира Кличків, Андрія Шевченка, В’ячеслава Олійника та інших.

«ГРАЮ В БАСКЕТБОЛ, ЇЖДЖУ НА ВЕЛОСИПЕДІ» Євген БАЖЕНКОВ, голова Комітету з фізичного виховання та спорту МОН, голова ФСТ «Спартак», перший віце-президент Федерації легкоїатлетики України – Спорт займає одне з найголовніших місць в моєму житті. Двічі на тиждень бігаю по 3 кілометри, разом з приятелями граємо в баскетбол. У зимовий час ходжу до басейну. Щонеділі невеличкою компанією їздимо на велосипедах за місто.

10

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–8

Постійно обираємо якийсь новий маршрут – звичайно проїжджаємо близько 60 кілометрів за 3 години. Найбільше мені подобається маршрут у напрямку Кончі-Заспи по Обухівській трасі. Цих занять спортом мені вистачає, тож ранкову гім-

настику не роблю. А ще, щоб бути здоровим, намагаюсь обмежувати себе в харчуванні. Моя родина теж активно займається спортом. Дружина ходить до тренажерного залу, а син тренується в басейні.


«МІЙ РЕЦЕПТ БАДЬОРОГО ДНЯ – РАНКОВА ЗАРЯДКА!» Сергій СІМАК, генеральний директор державного концерну «Спортивні арени України»

Володимир Продивус з олімпійськими призерами Олександром Гвоздиком (ліворуч) та Денисом Беринчиком посадили дерева до Дня довкілля

«РОБИТИ ВПРАВИ МАЄ УВІЙТИ В ЗВИЧКУ» Володимир ПРОДИВУС, президент Федерації боксу України

Сергій Сімак з донькою Крістіною

а, до того ж улюблена. А улю– Спорт – це моя робота, блена робота – запорука довгого, здорового та щасливого життя. Наразі спорт займає весь мій час, як робочий, так і особистий. Дозвілля я намагаюсь проводити активно: подорожуємо з родиною велосипедами, плаваю, катаюсь на гірських лижах, активно займаюсь у залі. Люблю гуляти з собакою берегом Дніпра, зрозуміло, в будь-яку погоду. Як і більшість керівників, чимало часу проводжу на нарадах та засіданнях. І багатогодинні затори на дорогах теж здоров’я не додають. Тож безкінечне сидіння могло б негативно відбитись на стані хребта, якби не ранкова зарядка. Качаю прес, роблю розтяжку та вправи на зміцнення м’язів спини. Я – принциповий противник міцних алкогольних напоїв, кави та сигарет. Намагаюсь грамотно харчуватись, не переїдати. Свідомо себе обмежую, оскільки дуже хочеться жити повним, здоровим і насиченим життям.

– Спорт – це те, що стоїть на першому місці в житті. І виконувати вправи вранці і ввечері має стати звичкою. Якщо, наприклад, зранку зарядку пропустив, то ввечері відчуваю, що чогось не зробив для свого здоров’я. Тому в мене принцип: завжди бути у формі. І в моїй сім’ї всі займаються спортом. Діти повинні рухатися, а не просиджувати цілий день біля комп’ютера. Це принципове питання. Вранці я займаюсь близько години: спочатку розминка, обов’язково качаю прес (його скільки не качай, все одно важко), роблю дихальні вправи. Двічі на тиждень займаюсь боксом, два-три рази граю в великий теніс – ці заняття допомагають підтримувати м’язи у тонусі. Стосовно правильного харчування, то мій підхід «не багато, але смачно». І найголовніше, щоб було в пропорціях, корисних для організму. От, наприклад, вранці їм сир і пару горішків, родзинки, трішки кураги, полюбляю добрий трав’яний чай. До обіду вже готовий з’їсти щось більш суттєве. Гарнірів не беру, окрім овочів, надаю перевагу рибі, ягнятині чи навіть доброму шматку сала.

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–8

11


14 ВЕРЕСНЯ – ДЕНЬ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

«СПОРТ – НАЙГОЛОВНІШЕ В МОЇЙ СІМ'Ї» Вадим ГУТЦАЙТ, олімпійський чемпіон, генеральний директор ДП «Олімпійський учбово-спортивний центр «Конча-Заспа», віце-президент Національної федерації фехтування України

«ДІТЕЙ ПРИВЧАЮ ДО СПОРТУ ЗМАЛЕЧКУ» Володимир МОРОЗОВ, головний тренер жіночої збірної України з академічного веслування, найкращий тренер року-2012

– Для мене спорт – найголовніше в житті, не лише в моєму, а й моєї сім’ї. І наш здоровий спосіб життя – це заняття спортом, ми не вживаємо алкоголю та тютюну. Дружина займається в спортклубі. Я регулярно плаваю в басейні – від 30 хвилин до години, тричі на тиждень граю в баскетбол, не кажучи вже про те, що фактично на всіх зборах займаюсь спеціальною фехтувальною підготовкою. Ми з дружиною вирішили, що й діти наші мають бути активними спортсменами. Донька з 4-річного віку займається художньою гімнастикою, катається на роликах, ковзанах, скейті, лижах. Коли вона була зовсім маленька, я встановив в квартирі шведську стінку, і донька охоче на ній займалася. Щодня встаю рано, інколи плаваю 15-20 хвилин у басейні зі штучною течією, і легко снідаю свіжим домашнім сиром з ягодами, чаєм без цукру. Після сьомої вечора намагаюсь не вечеряти. Всім читачам журналу я б порадив жити активно: займатися спортом, бігати, плавати, не набувати чи відмовитись від шкідливих звичок.

12

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–8

– Охоче б робив ранкову зарядку, та де час взяти? Встаю рано вранці, мої підопічні роблять зарядку на воді, а я беру «мотор» і пливу поряд з ними. Якщо ж у спортсменок у програмі біг, то я їду за ними на велосипеді. Вони займаються штангою – я підтримую. Дівчата плавають, я плаваю поруч з ними. А от за кордоном у моєму розпорядженні моторних катерів здебільшого немає, доводиться їздити довкола каналу на велосипеді – всі тренери так роблять. І якщо дівчата веслують 15–20 кілометрів на човні, то я на велосипеді накручую по 30 кілометрів. І так двічі на день, то ж буває, що ввечері й ходити важко від утоми. Дотримуватись здорового харчування досить складно – добові у тренерів на зборах досить скромні. Обід зазвичай готуємо самостійно – плов, наприклад, обов’язково має бути перше, намагаємось уникати жирного чи смаженого. Алкоголь я не вживаю, в поодиноких випадках на свята можу випит�� трішки шампанського. А от з дітьми займаюсь постійно, привчаю їх до спорту змалечку. Вчу їх кататися на роликах, ковзанах, бігаю з ними. Вчу плавати, у нас є невеликі річки – Самара, Орель – десь метрів 20 завширшки. Молодша донька, їй п’ять років, займається акробатикою, старшій – десять, вона теж ходить на акробатику, а ще на гандбол. Коли дружина водить дівчаток на тренування, то чекаючи їх, займається на тренажерах, а ще бігає двічі на тиждень по 10 кілометрів.


«ПОЗИТИВНИЙ НАСТРІЙ – ОБОВ'ЯЗКОВА СКЛАДОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ» Олена КОСТЕВИЧ, олімпійська чемпіонка з кульової стрільби – У школі, як багато хто, полюбляла прогулювати уроки фізкультури, особливо, коли треба було складати якісь нудні нормативи. Але цікаві заняття – волейбол, стрибки через гімнастичного козла, лазання по канату – не пропускала. Зараз спорт для мене – це спосіб життя. Інколи ловлю себе на думці, що спорт я переношу і в повсякденне життя, і особисте. Тож можна навіть сказати, що спорт – це я.

Хоча ранкову зарядку не роблю – люблю поспати і довго прокидаюсь. Вважаю, що здоровий міцний сон – це запорука здоров’я. Активність в мене проявляється ближче до вечора. Ходжу в тренажерний зал, плаваю у басейні, люблю аеробні програми. Дотримуюсь здорового харчування протягом дня. На сніданок, наприклад, полюбляю готувати молочні каші. Крім того, для здорового способу

життя необхідна і психологічна складова – спокій, сила та енергія, позитивний настрій. Бувають різні ситуації, тож мене дуже виручає оптимізм. Якщо щось починаю робити, то даю собі настанову, що все

буде добре і все добре закінчиться. А коли резерви оптимізму вичерпуються, то можна сходити в кіно, поспілкуватись з друзями – і знову наповнитись позитивною енергією, щоб і надалі жити, діяти і творити.

«БУТИ СПОРТСМЕНОМ – ОЗНАЧАЄ ВЕСТИ ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ» Олена ПІДГРУШНА, чемпіонка світу з біатлону, багаторазова чемпіонка Європи, переможниця і призерка етапів Кубка світу

– Бути спортсменом – це й означає вести здоровий спосіб життя. Сюди входить і правильне харчування, і режим. Для мене гарний спосіб відновити сили – післяобідній сон. Адже коли зранку пробіжиш трьохгодинний крос, чи годину відкатаєшся на роликах або відпрацюєш

інше насичене тренування, то організм виснажується. Відпочинок після вранішнього тренування – обов’язковий для спортсмена, а вже як відпочивати – це особистий вибір: хто просто лежить, хто вишиває чи дивиться телевізор, та найчастіше, дійсно, просто спиш. Не перевтомлюватись та відновити сили ще допомагають масаж і сауна. У вихідні зазвичай тренувань немає, інколи буваю така зморена, що хочеться пролежати весь день. Бувають і такі дні, коли ходжу на прогулянки, інколи хочеться навіть побігати.

Не бачу різниці між спортивним харчуванням та звичайним. На мою думку, воно все має бути збалансованим. Ні в якому разі не фаст-фуд, не чіпси та гамбургери. На сніданок я їм каші, мюслі, шинку, сир. Обід має бути повноцінним – перше, друге, м’ясо, овочі, фрукти – це мої стандарти здорового харчування. Навіть коли в мене немає часу готувати і я обідаю в місцях громадського харчування, все одно це має бути повноцінний обід, а не швидкий перекус.

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–8

13


П’ЄДЕСТАЛ

СЕЗОН ПЕРЕМОГ Нинішній спортивний рік у дворазової чемпіонки світу, бронзової призерки Олімпіади-2008 у Пекіні з сучасного п’ятиборства Вікторії Терещук розпочався блискучою перемогою на першому етапі Кубка світу в Палм-Спрінгс. Надолужуючи невдачі минулого сезону, спортсменка не шкодувала сил: четверте місце на другому етапі в Ріо-де-Жанейро, друге – на четвертому етапі в Будапешті й, нарешті, перемога в фіналі у Нижньому Новгороді. В травні НОК України визнав Вікторію Терещук найкращою спортсменкою місяця – для Вікторії це вже четверте подібне визнання (раніше НОК вже обирав її найкращою у листопаді-2006, липні-2008 та вересні-2011). липні луганчанка підтвердила це звання, здобувши ще й  «золото» чемпіонату Європи в польському Джонкуві, де виграла в міксті з Павлом Тимощенком. 19 серпня на Вікторію чекають нові звершення на чемпіонаті світу в тайванському Тайпеї. Спортсменка поділилась з «Олімпійською ареною», звідки вона бере сили та натхнення для перемог.

У

«ІНЬ ТА ЯН» П’ЯТИБОРСТВА – Головне – не зупинятись на досягнутому, – підкреслює Вікторія. – Адже коли спортсмен починає озиратись на свої регалії, тоді він вже може залишати спорт. Зірковою спортсменкою себе не вважаю, є інші спортсмени, на яких треба рівнятись. Звісно, нагороди мене стимулюють, але коли бачиш результат, то розумієш, що є до чого прагнути. У цьому році я здобувала медалі чи не на кожних змаганнях, щоб так успішно виступати, треба викладатись максимально, а це потребує великої концентрації. Лише недавно я  навчилась по-справжньому реалізовуватись, витримувати емоційну напругу до самого фіналу змагань, та є що допрацьовувати. Наприклад, на чемпіонаті Європи вийшла фехтувати, а енергетичного запалу, з яким я зазвичай приїжджаю на змагання, тоді не відчула. – Як ви виходите з таких ситуацій? Ви кажете, енергії не вистачало, а «золото» в міксті все ж здобули.

38

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–7


– Коли трапляються якісь негаразди, то сильна людина робить висновки. Тому досить багато часу на тренуваннях спортсмени приділяють психологічній підготовці. Ми часто спілкуємось на подібні теми з тренером-лікарем Володимиром Івановичем Потребенком, який мене підтримує і намагається спрямувати в потрібне русло, за що я йому вдячна. В житті невдачі притягують невдачі. Раніше я  була налаштована більш песимістично і це пригнічувало, певною мірою притягувало негаразди. От засмутилась би, що в особистих виступила погано, – й повернулась би ні з чим. А   так, заспокоїлась, переборола себе  – і виграла «золото» в міксті. Хоча ця перемога завдяки Паші Тимощенку. В особистих змаганнях кожний сам за себе, а от в міксті поряд з тобою людина, яка може допомогти виправити помилки. Я почала фехтувати, Паша помічав мої похибки, і я бачила, як він щиро переживає – ця емоційна підтримка спонукала мене перебороти, перемогти себе. – Виходить вам легше виступати в парі з кимось? – Поділяти відповідальність легше, ніж нести її самому. Наприклад, у Палм-Спрінгсі на конкурі я збилась з маршруту, звернула не в той бік. Одразу виправилась, але час втратила. Згодом Паша виправляв мою по-

милку, намагаючись скоротити відставання. Коли ти виступаєш один – в тебе вже не буде можливості щось змінити, а якщо вдвох, то ситуацію ще можна коригувати. Я ж, у свою чергу, із вдячності до партнера, викладусь на повну. – Мікст ввели до програми змагань не так давно, завдяки чому, на ваш погляд, цей вид програми набув неабиякої популярності? – Мікст дуже азартний та видовищний вид програми і бажаючих виступати в ньому величезна кількість. Зараз заговорили про його олімпійське майбутнє, що стало б другим диханням для нашого виду спорту. Мені видається більш гармонійним, коли виступають чоловік і жінка – «інь і ян», ніж коли в звичайній естафеті три дівчини чи троє хлопців. – Ви виступали з різними партнерами. З Русланом Наконечним здобули «срібло» в Ріо-де-Жанейро та в  Будапешті, з Павлом Тимощенком – «бронзу» в Палм-Спрінгс, «срібло» в Нижньому Новгороді і  «золото» чемпіонату Європи. Як вам працюється з кожним із них? – До них потрібен різний підхід. Наприклад, Руслан – більш емоційний, його треба заспокоювати. Паша  – навпаки, флегматик. Якщо я бачу, що він переживає, коли щось не виходить, то краще його не чіпати.

Разом з Павлом Тимощенком Вікторія здобула «золото» в міксті на чемпіонаті Європи

ПІДВОДНІ КАМЕНІ ПЕНТАТЛОНУ – Ще з Олімпійських ігор Давньої Греції види пентатлону вважались необхідними навичками для справжнього воїна. Чи почуваєте ви себе на змаганнях, мов на полі битви? – Насправді у нас на змаганнях – доброзичлива атмосфера. Можливо тому, що на відміну од інших видів, де суперництво точиться протягом декількох секунд чи хвилин, ми на змаганнях проводимо разом цілий день. Ми дійсно живемо, як одна велика родина. Було дуже приємно, коли французькі спортсмени на осо-

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–7

39


П’ЄДЕСТАЛ

бистих змаганнях вболівали за мене, навіть кричали російською мовою: «Давай-давай!», і раділи, коли дізнались, що ми збираємось до них на збори. – Це правда, що на Олімпіаді-2008 в Пекіні, організатори, розуміючи, що в бігу вам немає рівних, зробили ламану дистанцію аби знизити вам темп… – Я думаю, що це не через особисте ставлення. Просто кожен організатор змагань сподівається, що саме в  цьому виді їхня країна здобуде «золото». А в Китаї дівчата здебільшого невисокого зросту, їм біг по прямій не дуже підходить. Тому й зробили трасу під них. А мені і білорусці Анастасії Самусевич, яка теж чудово бігає, – задачу ускладнили. – На фіналі Кубка у Нижньому Новгороді вас оштрафували несправедливо?

– Мене зупинили вже на останньому колі, коли залишалося метрів 300, і дали 10 секунд штрафу. Червону картку показали, а нічого не пояснили. Вже потім з’ясувалося, що я, начебто, наступила на лінію під столом на стрільбищі. Це забороняється правилами, однак ніхто не довів, що я  д��йсно так зробила. Потім допитувалась у суддів, за що ж мене оштрафували. Пояснень так і не отримала. – У п 'ятиборстві знову змінюються правила. Важко звикнути до нововведень? – Так, правила постійно змінюються. Одне з недавніх нововведень – заборонили карбонові купальні кос-

40

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–7

тюми. Мовляв, завдяки цьому матеріалу покращуються результати, потрібно ж, щоб були не штучні покращення, а за рахунок резервів організму. Крім того, інколи здається, що деякі правила спочатку приймають, а потім думають. Наприклад, фальстарт у плаванні. Якщо ти поворухнувся на тумбочці, то раніше з  тебе знімали 40 очок, а зараз спортсмена зовсім знімають з цього виду. Виходить, що інші учасники набрали в плаванні, приблизно кажучи, 1200–1300 очок, а в тебе їх немає. І який сенс виступати далі? Найважче, коли правила написані «не для всіх». Траплялось, був явний фальстарт у спортсменок, а їх не знімали, бо їхній тренер – у технічному комітеті, де ці правила й вигадуВ п’ятиборство Вікторія прийшла ють. Це образливо й неприємно. з плавання З часом до змін у правилах, звісно,

звикаєш, хоча деякі обмеження й не до вподоби.

ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ – Кажуть, що 2012 рік видався для вас настільки важким, що ви навіть збирались полишити великий спорт? – Я думала, що не впораюсь. Це для мене був великий тягар. Здавалось, що мій внутрішній стрижень, на який я звичайно спираюсь, зламався. Та, як з’ясувалось, став лише міцнішим. Треба себе налаштовувати на краще. Якщо ти одного разу здався, то потім важко наздоганяти тих, хто пішов уперед. Я із цим зіштовхнулась після Олімпіади-2012 (у Лондоні Вікторія не здобула медалі – ред.), ніхто не знає, як мені було важко і чого це мені коштувало. Про Олімпіади в мене взагалі важкі спогади. На Іграх-2004 в Афінах я прийшла сьомою, а могла бути третьою. Тренер сказав: «Біжи, не пропускай!» Всі розуміли, що змагатись за «бронзу» я буду з британською спортсменкою Джорджиною Харленд. І я намагалась бігти так, щоб не пропускати її. Практично всі три кілометри біг був рваним: вона хоче вирватись з-за моєї спини, а я прискорююсь, щоб не дати себе обігнати. Такий рваний темп настільки мене виснажив, що на останніх 400 метрах я  здалась. Я визнала поразку. Джорджина посіла 3-є місце. Тривалий час не хотіла про це говорити – заборонена тема. Але потім зробила для себе висновок: коли


біжу – я одна. Мені не потрібно нікого ані обганяти, ані пропускати. Тепер у  бігові мене неможливо зламати – я немов би сама на дистанції, немає нікого ні попереду, ні позаду. – Чи може щось зламати вас в  іншому виді? Наприклад, в конкурі чи фехтуванні? – У фехтуванні відчуваєш великий психологічний тиск, коли бачиш, як всі тренери переживають та вболівають за тебе. Не завжди вдається його подолати. До того ж, в конкурі, наприклад, я отримую задоволення від їзди, а от задоволення від фехтування я ще не зовсім відчуваю. Фехтування це така собі гра в котикамишку з супротивником, мають бути якісь хитрощі, інтриги. Для мене така гра заважка. – З кіньми вам легко знайти «спільну мову»? Як працювати з  твариною, з якою «знайомитесь» лише хвилин за 20 до змагань і яку не самі вибираєте, а визначає жеребкування? – Був у мене період у житті, десь в  2007-му, коли конкур давався нелегко. Раз не проїхала, два, не хотіли коні стрибати й усе, – з’явився страх, може, я їздити не вмію? Але я вдячна тренерові Дмитру Гриві, який навчив мене отримувати задоволення від їзди. Я приїжджала на тренування з палаючими очима: «А коли ми будемо

На старті. Олімпіада-2008 в Пекіні

стрибати?», «А скільки ми будемо стрибати?» Такий захват буває зазвичай у новачків, а щоб після стількох років, як у мене – це треба вміти запалити людину. Що стосується підходу до коней, то кожному з них дають коротку характеристику, чи можна надягати шпори, брати батіг. Якщо пишуть, що не можна користуватись батогом, то значить, що кінь дуже нервовий, імпульсивний, всього боїться, з ним треба поводитись більш ніжно і лагідно. Якщо ж написано, що потрібен батіг, шпори та мартингал (спеціальна вуздечка, яка не дозволяє коню сильно задирати голову), це означає, що конем важко керувати. І знову ж таки, можна прийти на тренування до спортсменки, якій дістався цей же кінь, подивитись на поведінку тварини. А буває, що й до нас підходять і  питають, як кінь себе поводить. І  намагаємось відповідати чесно, хоча ми й суперниці. Взагалі я люблю всі види п’ятиборства, адже вони всі різні. Єдине, чого не люблю – так це плавати, коли в басейні холодна вода. Швиденько стрибаю, тренуюсь і  назад. Особливо мерзну влітку. У  нас у Луганську воду сильно не гріють, іншим спортсменам подобається прохолода, а з мене всі зимові запаси сходять і мені холодно. Іноді вода буває такою пекучою, що аж дух

перехоплює. Якось були ми на змаганнях у Мексиці, на вулиці спека, а вода – 22°! – Ви прийшли в п’ятиборство з плавання. Не думали про кар’єру плавчині? – У цьому виді спорту треба бути дуже талановитим, я б сказала, унікальним, як, втім, і в інших видах. Я не маю таких видатних здібностей і перспектив. Побачила, що в плаванні для мене двері зачинені. Змирилася з цим, та оскільки хотілось розвиватись саме в спорті, довго не думала, коли запропонували перейти в  п’ятиборство. Випадковостей у  житті не буває: коли зачиняються одні двері, відкриваються інші. – Ви чудово бігаєте, в комбайні вам важко знайти рівних. Чому не стали займатися легкою атлетикою? – Так, у мене були такі наміри. В  2008 році на чемпіонаті України добре пробігла 800 метрів, на Олімпіаді завоювала бронзову медаль – тренери підходили до мене і  пропонували: «Давай, може, спробуєш себе у легкій атлетиці? В тебе вийде». Я серйозно думала над цим, але мій тренер сказав, що я могла би бути чемпіонкою в легкій атлетиці, але про це треба було думати трохи раніше, можливо, час вже просто вийшов. – Сина теж виховуєте спортсменом? (Владиславу, сину Вікторії Терещук та її чоловіка і особистого тренера Сергія Туробова, скоро виповниться чотири роки). – Обов’язково віддамо на плавання. Але професійно він буде займатись лише за умови, якщо сам захоче. Я довго його не бачу, хочеться побавити, обійняти, приголубити. Та бабусі й дідусі йому і так забагато дозволяють, користуючись тим, що тато та мама в роз’їздах. Так що я приїжджаю і починаю ставити сина в рамки. І це тяжко, хочеться, щоб він бачив від мами тільки любов та турботу . – Про що ви мрієте? – Поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Головна вершина, яку хотілось би підкорити, – «золото» Олімпіади. А коли буде «золото», тоді будемо прагнути нових вершин. Розмовляла Людмила ВОДЯНИК

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–7

41


НА СТАРТ, ЮНІОРИ

ВЛУЧНО В ЯБЛУЧКО! 16–20 жовтня у Вінниці пройшов чемпіонат України зі стрільби з пневматичної зброї серед спортсменів 1993 р.н. і молодших. Окрім українських команд у чемпіонаті брали участь гості з Білорусі, Молдови, Вірменії – 22 команди, і рекордна кількість учасників – 256 юних стрільців

Для виходу до фіналу дівчатам треба було вибити з гвинтівки 40 пострілами 390 очок

а результатами цих змагань відбирались члени збірної України, які в лютому 2014 року поїдуть на чемпіонат Європи в Москву, де, зокрема, розігруватимуться ліцензії на Олімпіаду-2016 у Ріо-де-Жанейро . Легкими змагання не назвав би ніхто. Особливо складним став для учасників фінал. Всі спортсмени, які потрапили до чільної вісімки, змагалися з «чистого аркуша». Доля медалей залежала від того, як вони виконають до 20 фінальних пострілів (стрільба йде на вибування). Навіть дорослі відмічають, що така кількість пострілів – це досить важко, тим більше для юних учасників. Але молоді стрільці, серед яких, до речі, виступали не тільки майстри спорту, а й майстри міжнародного класу, тримались гідно, і результати показали добрі. Змагання проводились у трьох видах: стрільба з пістолета, гвинтів-

З

44

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–10

ки і стрільба по рухомих мішенях. Для виходу до фіналу дівчатам треба було вибити 40 пострілами на відстані 10 метрів 390 очок (гвинтівка), 370

очок (пістолет), хлопцям 60 пострілами – 588 очок (гвинтівка), 570 (пістолет). Найкращі результати серед дівчат показали Надія Лєоновєць з Білорусі (378, пістолет), дніпропетровчанки Валерія Соловейчик (377) і Поліна Конарєва (376). У стрільбі з гвинтівки призові місця посіли Марина Чижова з Дніпропетровської області (397), Олена Леснікова з Вінницької області (392) й Анна Ільїна з Одеси (391). У хлопців перемогу в стрільбі з пістолета здобув львів’янин Павло Коростильов (578), друге та третє місця посіли киянин Вадим Ровінський (575) і Віталій Євтушенко з Чернігівської області (570). У вправах з гвинтівки перемога дісталась гостям змагань – Грачику Баваяну (599) і Сурену Бєряну (591) з Вірменії, третє місце посів Олексій Хабаров з Полтавщини. Учасники встановили й особисті рекорди. Так, Анна Ільїна не просто показала високі результати, а й виконала норматив майстра спорту міжнародного класу. На думку суддів та глядачів, Анна добре трималась у фіналі, дуже впевнено. А витримка і впевненість для стрільців – одні з найважливіших якостей. І в тому, що на цих змаган-

Витримка і впевненість для стрільців – одні з найважливіших якостей


На чемпіонаті зафіксували рек��рдну кількість учасників – 256 стрільців

Павло Коростильов (Львів)

Юніори показали на змаганнях високі результати Ю

Юніори змагатимуться на чемпіонаті Європи-2014 у Москві за олімпійські ліцензії

нях всі учасники, незважаючи на вік, гідно трималися, неабияка заслуга тренерів. Водночас з молодіжним чемпіонатом проводились і змагання «Кубок Поділля». Юніори, які найкраще виступили в першому старті чемпіонату, теж змогли взяти участь у «Кубку». Адже позмагатися нарівні з дорослими для членів молодіжної збірної – це чудова можливість виявити себе. І юні атлети скористались нею, показавши не гірші, а подекуди й найкращі результати, ніж у більш досвідчених стрільців. – Юніори показали досить високі результати, – ділиться враженнями старший тренер жіночої збірної України зі стрільби з гвинтівки Віктор Щерба. – Звісно, це не останні відбірні змагання, в цьому році юніори змагатимуться в Словаччині, у Польщі, у січні їдемо на «Кубок Баварії» до Мюнхена. На думку головного тренера збірної України з кульової стрільби Анатолія Кукси, з такими учасниками є всі шанси отримати в Москві олімпійські ліцензії. – Ми бачимо, що наші провідні стрільці удар тримають і демонструють непогані результати, – говорить Анатолій Павлович. – Молодь підростає. І вже юніори 1997–1999 р.н змагатимуться на чемпіонаті Європи за олімпійські ліцензії. Сподіваюсь, що ці позитивні результати, які ми побачили у Вінниці, принесуть свої плоди і юніори рухатимуться вперед і надалі. Серед стрільців, які поїдуть на чемпіонат Європи здобувати ліцензію на Олімпіаду-2016, Анатолій Павлович назвав Павла Коростильова і Поліну Конарєву. На його думку, у вправах з гвинтівкою юніори виступають дещо слабкіше, втім, попереду ще декілька змагань, які дозволять відібрати для збірної України достойних спортсменів. Чим більше проходитиме подібних змагань для молоді, тим більше буде і учасників Олімпійських ігор. А вінницькі змагання, на думку фахівця, через рік-два за умови вирішення фінансових питань можна буде виводити на міжнародний рівень. Людмила ВОДЯНИК

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–10

45


ОЛІМПІК-КУР'ЄР

136

МЕДАЛЕЙ З WORLD MASTERS GAMES

З 2 по 11 серпня в Турині (Італія) проходили VІІІ Всесвітні ігри – World Masters Games – Ігри ветеранів спорту, на яких наші спортсмени виграли 136 медалей: 51 золоту, 49 срібних і 36 бронзових. Це найвищі досягнення ветеранів спорту України на міжнародній спортивній арені за останні роки

медалі – це велика частина цієї підтримки». Плавчиня Алла Коваленко (вікова категорія 70+), яка принесла Україні 4 «золота», розповіла цікаву історію. Після другого виступу до неї підійшли спортсмени з Бразилії і попросили виступити за них в естафеті. Спортсменка не відмовилась і здо-

Від Національного олімпійського комітету Аллу Коваленко привітав керівник апарату НОК України Юрій Тамм

Героїв Ігор вітали міністр молоді та спорту України Равіль Сафіуллін і президент Асоціації ветеранів спорту України Віктор Ткаченко

прес-конференції, присвяченій підсумкам VІІІ Всесвітніх ігор майстрів, взяли участь міністр молоді та спорту України Равіль Сафіуллін, керівник служби президента НОК України Юрій Тамм, президент Асоціації ветеранів спорту України Віктор Ткаченко, чемпіони та призери VIII Всесвітніх ігор майстрів (ветеранів), організатори ветеранського спортивного руху. Вітаючи спортсменів з тріумфальним виступом, Равіль Сафіуллін з гордістю повідомив, що нинішній рік є надзвичайно врожайним на медалі. І серед цих нагород значна частка належить ветеранам. Україна бере участь в подібних змаганнях, починаючи з 1994 року, і за весь цей період наші спортсмени здобули 253 медалі. «Хто, як не ви, може стати провідником в розвитку масового спорту і прикладом для нашої молоді!» – сказав міністр, звертаю-

У

чись до учасників Ігор ветеранів спорту. У VІІІ Всесвітніх іграх майстрів взяли участь 27 тисяч спортсменів зі 101 країни світу, які виступали у 30 видах програми. Україну представляли 354 атлети з 12 видів спорту. Наші ветерани ще раз підтвердили свої високі фізичні та вольові якості, виборовши медалі в легкій атлетиці, плаванні, веслуванні на байдарках та каное, у велоспорті, волейболі, академічному веслуванні і футболі. І жодних скарг на складні погодні умови – страшенну спеку – в Турині температура повітря досягала 50°С! Юрій Тамм передав ветеранам теплі привітання від президента НОК Сергія Бубки і щиру вдячність за їхній труд та відданість олімпійським цілям. «Підтримка спорту населенням – одна з умов подання заявки на проведення Олімпіади-2022 в Україні, – зокрема відзначив Тамм. – І ваші

була «золото» ще й у складі бразильської команди. Справжню мужність проявив і Володимир Рябцев (вікова категорія 70+), який, незважаючи на зламану руку, здобув бронзову медаль в тенісному турнірі. Вагомий внесок у загальні досягнення наших спортсменів внесли також Кіра Дементьєва (академічне веслування: 3 «золота», 1 «срібло»), Тетяна Кривохижа (легка атлетика, 2 «золота»), Тетяна Полулященко (легка атлетика, 2 «золота»), Антоніна Тишко (легка атлетика, 2 «золота»), Станіслав Тітаренко (велоспорт, 2 «золота») та багато інших. Наступні ІХ Всесвітні ігри майстрів відбудуться в 2017 році в Окленді (Нова Зеландія) – тож очікуємо від наших спортсменів не менш гучних перемог. Людмила ВОДЯНИК

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–8

55


«МЕМОРІАЛ ЛОНСЬКОГО»

ВИЩЕ! ЩЕ ВИЩЕ! У Бердичеві пройшли ХХ міжнародні змагання зі стрибків у висоту пам`яті видатного тренера Віталія Лонського

ьогорічний турнір був особливий, в ньому взяли участь два чемпіони світу – Богдан Бондаренко та уродженець Бердичева Юрій Крімаренко, срібний призер Універсіади-2013 Андрій Проценко, чемпіон Європи-2010 Олександр Шустов з Росії. На турнірі й інші стартували українські, російські та білоруські спортсмени, а також наші юні атлети. Багато спортсменів встановили особисті рекорди, а от висота 2.36 м – рекорд українця Андрія Соколовського, який тримається з 2002 року, залишилася й досі недосяжною. Одна з площ міста перетворилася на сектор для стрибків у висоту. Похмура погода аж ніяк не завадила спортивному святу, до того ж численні вболівальники тепло підтримували атлетів, що сприяло досягненню високих результатів. Першість у змаганнях, як і впродовж всього сезону, виборов Богдан Бондаренко – 2.34 м. Але на найвищій сходинці п’єдесталу цього разу він стояв не один – перемогу з Богданом розділив вихованець школи Лонського Юрій Крімаренко. Ці 2.34 м стали для Юрія омріяним особистим рекордом, адже з моменту перемоги на чемпіонаті світу-2005 (2.32 м), його результати не перевищували 2.31 м. Третє місце виборов Андрій Проценко теж з особистим рекордом – 2.32 м (до речі, на Універсіаді Андрій стрибнув на 2.31 м), а росіянин Олександр Шустов став четвертим – 2.25 м. Серед дівчат перше місце посіла Катерина Табашник – переможниця цьогорічного чемпіонату Європи серед юніорів, яка з першої спроби взяла висоту 1.89 м. З третьої спро-

Ц

Переможці змагань (зліва направо): Наталія Гапчук, Юрій Крімаренко, Дмитро Демянюк (7-ме місце), Катерина Табашник, Богдан Бондаренко, Оксана Окунєва й Андрій Проценко

Віталій Лонський – заслужений тренер СРСР, який розробив власну методику підготовки стрибунів високого класу. Його школа в Бердичеві стала першою вузькоспеціалізованою спортивною школою в Радянському Союзі. Попри недовіру скептиків, які вважали, що в районному центрі неможливо розвивати та демонструвати високі результати зі стрибків у висоту, бердичівський тренер з 1959 по 1972 рік підготував 18 майстрів спорту, 4 майстрів спорту міжнародного класу. В 1967 році Віталій Лонський очолив десятку найкращих тренерів з легкої атлетики в СРСР.

Богдан Бондаренко: висота особистого рекорду – 2.41 м

би ця ж висота підкорилась срібній призерці Оксані Окунєвій (срібна призерка чемпіонату Європи-2011 серед молоді), а «бронза» дісталась господарці змагань – Наталії Гапчук з Бердичева (1.86 м). «У Бердичеві мені було складніше завоювати перемогу, ніж навіть у Діамантовій лізі», – зауважив Богдан Бондаренко. Та незважаючи на запеклу боротьбу, атмосфера змагань була радісною. Всі учасники турніру були вражені гостинністю організаторів та підтримкою вболівальників і пообіцяли й надалі приїжджати на змагання до Бердичева. Андрій ГРАБОВСЬКИЙ

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–9

27


СПОРТИВНА МЕДИЦИНА

І ШВИДКО СТАТИ В СТРІЙ! Ніхто у великому спорті, на жаль, не застрахований від травм, і ставлення до них у справжніх спортсменів лише одне: швидше повернутись до тренувань. Важливо за такого прагнення не нашкодити собі ще більше. Допомагають атлетам у цьому в Українському центрі спортивної медицини. Тут спортсмени проходять реабілітацію після травм, відновлюються після максимальних фізичних навантажень та різноманітних екстремальних ситуацій а вході до центру зіштовхуюсь із хлопчиною, який бадьоро чимчикує на своїх двох, а милиці навіщось тримає під пахвою. – Нічого дивного, – говорить завідуюча відділенням відновлювального лікування Наталія Слаутенко, – пацієнти приходять до нас на милицях, а йдуть вже без сторонньої допомоги.

Н

Інструктор Ірина Васильєва займається з пацієнтом у залі лікувальної фізкультури

але ��се ж ми його відновили. Правда, важко сказати, чи буде він і надалі займатися спортом – адже випадок, підкреслю, був дуже складним, скоріше за все, перейде на тренерську роботу. Але переважна більшість спортсменів після нашого лікування продовжують тренування.

Наталія Слаутенко, завідуюча відділенням відновлювального лікування

Серед найтравматичніших лікар називає ігрові види спорту – баскетбол, волейбол, регбі, а найскладніші й найчастіші спортивні травми – це ушкодження колінного та гомілкового суглобів – такі післяопераційні хворі практично завжди проходять через відділення відновлювальної

ЗАВДАННЯ – ЯКНАЙШВИДШЕ ПОВЕРНУТИ ПАЦІЄНТА У СПОРТ До відділення Наталії Миколаївни спортсмени найчастіше приходять, щоб відновитися після травми. Процес оздоровлення давно рухається по накатаних рейках: лікувальна фізкультура, фізіотерапія, масаж. Комплексне лікування для кожного комбінується в необхідних пропорціях. До послуг пацієнтів – кабінет фізіотерапії, світло– та лазеротерапії, теплолікування, зал лікувальної фізкультури. – Зазвичай, фізіотерапевтичні процедури виконує медсестра, – розповідає лікар. – Але інколи бувають досить складні випадки, які вимагають постійного нагляду лікаря. От як у випадку з тенісистом з «Інваспорту». Хлопець потрапив у страшенну дтп: зазнав кількох переломів,

46

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–10

медицини. Часто зустрічаються ушкодження меніска, розриви хрестоподібної зв'язки. В кожному виді спорту – свої певні проблеми. Наприклад, у тенісистів (і у великому тенісі, і в настільному) – компресійна ішемія ліктьового нерва, коли німіють долоні та пальці. У боксерів – періостит: запалення маленьких кісток, що входять до променезап'ясткового суглоба, п'ясних кісток... Трапляється, приходять спортсмени і з перенапруженням серцево-судинної системи. Задача лікарів – якомога швидше повернути спортсмена до тренувального процесу. І для спортсменів «якомога швидше» – це не порожні слова, а надія, приміром, потрапити на змагання, до яких він готувався цілий рік – і якщо процес відновлення затягнеться, то всі його зусилля, як і тренерського складу, будуть марними. – Є спеціальні правила щодо травм, коли можна повертатись до занять, – пояснює Наталія Миколаївна. – Але ми відновлюємо пацієнтів швидше, ніж за правилами. Можемо й за два тижні. Втім, до інтенсивних тренувань спортсмен, в залежності від тяжкості травми, може повернутись лише через місяць-два, або й три. Та все ж тренуватись він не перестає: на перших порах в залі


ЛФК – це певною мірою компенсує йому навантаження. А потім вже розписуємо йому вправи: які можна виконувати, які ні, обов'язково під контролем лікаря ЛФК, травматолога чи невропатолога. Трапляється, що спортсмени приходять сюди і з побутовими травмами. Якось прибіг до Центру переляканий волейболіст, в якого зовсім не діяла рука. З’ясувалось, що під час сну передавив кінцівку. На ранок – рука не піднімається, пальці не ворушаться, втримати в долоні будь що неможливо. Та після ряду процедур електростимуляції, серії протизапальних уколів та препаратів, які покращують проходження імпульсу по нервовому волокну, руку вдалося врятувати.

«НАС ТРОЄ: ТИ, Я І ХВОРОБА» – Чи є якісь фактори, які можуть прискорити відновлення спортсмена? – цікавлюсь я. – Адже чекати на повноцінне тренування понад місяць не кожному до снаги. Трапляється, що виступають на змаганнях із складними травмами... – Реабілітація, звісно, залежить від якості роботи лікарів та медперсоналу. Але не тільки. Важливий і внесок самого спортсмена. Гіппократ свого часу казав: «Нас троє – ти, я і твоя хвороба. На чий бік ти станеш, той і переможе». Втім, як правило, спортсмени ставляться до відновлення дуже ревно, адже це їхнє життя. У центрі до тісноти вже всі майже звикли. Для Українського центру спортивної медицини ніяк не можуть виділити окремого приміщення, тож він змушений ділити старовинну будівлю з Київським центром. Будинок до того ж потребує ремонту. Залишається лише дивуватись самовіданності спеціалістів, які навіть за таких умов віддають всі сили для лікування пацієнтів. Наталія Миколаївна веде мене до невеличкого залу лікувальної фізкультури. Втім, незважаючи на невеликі розміри, зал ЛФК оснащений добре. Безліч тренажерів, шведська стінка, гумові килимки для розтяжок та інших вправ, гантелі, диски, навіть м'ячі для фітнесу. На тренажері, схожому більше на старовинну бухгал-

Український центр спортивної медицини є провідним лікувально-профілактичним закладом з проблем спортивної медицини та лікувальної фізкультури в нашій країні. Тут лікуються і відновлюються спортсмени збірних команд та їхнього резерву з олімпійських і неолімпійських видів спорту, а також паралімпійці. За Центром закрі-

плені студенти Національного університету фізичного виховання, Броварського училища фізичної культури і спорту, ветерани спорту. Сьогодні за рік в Центрі 142 692 відвідування, з них у відділенні відновлювального лікування – 13 408. Очолює цей провідний заклад головний спеціаліст зі спортивної медицини МОЗ України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України, член НОК Юрій Дехтярьов. Він є автором наукових праць, методичних розробок зі спортивної медицині і, зокрема, лікувальної фізкультури. Особисто проводить семінари з лікувальної фізкультури, курси з масажу. Отримав міжнародний сертифікат спортивного лікаря і вищу кваліфікаційну категорію лікаря зі спортивної медицини. Заслужений лікар України.

терську рахівницю, розробляє ступні дівчина, яка, займаючись художньою гімнастикою, пошкодила гомілковий суглоб. На килимку зосереджено піднімають ноги двоє хлопців. За їхньою роботою уважно слідкує інструктор з лікувальної фізкультури. – Це моя колишня студентка, Іра Васильєва, – знайомить нас Наталія Миколаївна. – А скоро вона й сама викладатиме студентам. Зараз готує кандидатську дисертацію. От такі у нас видатні кадри. Користуючись нагодою, прошу поради у Ірини, які вправи виконувати, коли застудився. На жаль, «чарівної пігулки» не існує. Для профілактики ОРЗ Ірина радить займатися спокійними видами спорту – йогою, пілатесом – якщо регулярно займатися такою загальнопрофілактичною гімнастикою, то й імунітет теж підвищиться. А от інтенсивні фізичні навантаження можуть лише зашкодити. Щоб зрозуміти, як нелегко доводиться травмованим спортсменам, мені пропонують випробувати один з нескладних тренажерів. Знімаю взуття і стаю на гумовий, весь в масажних пухирцях млинець. Під ногами він хитається, мов палуба корабля під час шторму, тож попервах втриматись на ньому досить важко навіть здоровій людині. Нарешті мені вдається втримати рівновагу, і без підказок здогадуюсь, що на цьому балансувальному диску добре тренувати нижні кінцівки. А крім того, оскільки на наших ступнях багато біологічно активних точок, пов’язаних з внутрішніми органами, то завдяки такому масажу покращується робота й організму в цілому. – До речі, про те, від чого залежить реабілітація спортсмена, – нагадує Наталія Миколаївна. – Ось, познайомтесь, Андрій, – вказує вона на білявого хлопчину, років 22–24. – Він займається тхеквондо, в нього була операція на хрестоподібній зв'язці і, звичайно, хоче якомога швидше відновитись. Прийшов до нас пригнічений, мовляв, не можу нічого робити цією ногою. Допоможіть! Я йому пообіця-

ла, що за тиждень милиці йому вже не будуть потрібні. Скільки ти тут у нас лікуєшся? – Тиждень, – відповідає Андрій, не припиняючи тренування. Але на прохання лікаря продемонструвати результати, встає і йде до дверей. Дійсно, милиці йому не потрібні, він лише злегка накульгує. – Швидкому відновленню сприяє зацікавленість спортсмена, – коментує Наталія Миколаївна. – В Андрія атрофія чотириглавого м'яза, тож, висловлюючись його ж словами, треба цей м'яз «прокачати». Зараз спортсмен займається спеціальними вправами, які йому підбирає інструктор, для кращого тонусу йому роблять електростимуляцію, а ще він отримує комплекс вправ і для «домашнього завдання». Правда, таке швидке відновлення можливе за умови, що травма свіжа. – А із застарілими травмами ви працюєте? – Звісно, що працюємо. Та хронічні й застарілі травми лікуються набагато довше. Як гояться травми? З'єднувальна тканина утворює рубець, який стягує краї рани. Задача реабілітації – зробити цей рубець більш еластичним, щоб він не заважав тренуванню і не провокував повторної травми. На застарілих травмах рубець досить щільний, і це призводить до ускладнень в роботі, наприклад, кінцівок. Шкода, що багато спортсменів не знають усіх наших

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–10

47


СПОРТИВНА МЕДИЦИНА

можливостей. Буває, вирішують обійтись без допомоги кваліфікованих спеціалістів, тож процес відновлення затягується у них надовго, і, як результат, затягується й спортивна робота. Наталія Миколаївна запрошує оглянути й кабінет фізіотерапії. Апарати УВЧ, магнітотерапії, електрофорезу – тут є все, щоб спортсмен якомога скоріше повернувся до тренувань. На одній з кушеток сидить спортсмен, тримаючи руки під невеличким покривальцем. – Це Різван Магомедов, боксер, – знайомить нас Наталія ��иколаївна. – Наклали йому парафінові пов’язки на кулаки. Розкажи, Різване, як ти тут лікуєшся? – Я тут і лікуюсь, і відновлююсь чи не з дитинства, – розповідає 32-річний призер українських та міжнародних змагань. – У мене, як у багатьох боксерів, хронічний періостит. А руки – це наше все, треба їх берегти, не запускати травми, тож у центрі мене насправді рятують.

СЕКРЕТИ МАЙСТЕРНОСТІ Власних методик лікування, відновлення та профілактики у спеціалістів Центру не перерахувати. І до кожного пацієнта тут знаходять індивідуальний підхід. Наталія Миколаївна має майже 20 років стажу лише у Центрі, а починала спортивним лікарем ще у 1978 році – в ковзанярському спорті, велосипедному, стрибках у воду, сучасному п'ятиборстві, веслуванні на байдарках та каное. Досвід, що й казати, вели-

Інструктор з лікувальної фізкультури Ірина Васильєва запропонувала читачам «Олімпійської арени» вправи для профілактики шийного остеохондрозу. Особливо добре вони підходять тим, хто проводить багато часу за комп’ютером. Кожну вправу треба повторити не менше 7–8 разів, тривалість всієї зарядки – приблизно 5–10 хвилин. Встаньте і пройдіться хвилинку, щоб розім’ятися від довгого сидіння. Починаємо потихеньку крутити плечима. Спершу вперед, потім назад, потім по черзі – праве вперед, ліве назад і навпаки. Прикладаємо кисті рук до плечей і знову крутимо плечима, але вже з більшою амплітудою. Руки зв’язані з шийним відділом, тож це дуже корисна вправа і для шиї.

1 2 3 48

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–10

чезний. В Центрі чимало фахівців високого рівня. У відділенні відновлювального лікування працює близько 16 спеціалістів: інструктори, медсестри, масажисти, лікарневропатолог, який одночасно й рефлексотерапевт, навіть спеціаліст із суджоку є. – Підтверджую! Спеціалісти тут прекрасні! – нашу розмову голосно перериває висока підтягнута жінка. Це олімпійська чемпіонка 1976 року з гандболу Галина Захарова. Галина Петрівна охоче демонструє, в якій вона чудовій формі завдяки регулярним вправам і лікувальній фізкультурі. Легко нахиляється, не згинаючи колін, і торкається долонями землі. Розповідає, що може займатись вправами навіть у метро – крутити головою та малювати носом цифри, щоб не було шийного остеохондрозу. Як з'ясувалося, до Центру вона приходить двічі на рік на фізіотерапевтичні процедури, щоб покращити кровообіг у суглобах. Адже у центрі займаються не лише діючими спортсменами, сюди постійно приходять й ветерани спорту. Приклад Галини Захарової надихає. Та все ж хочеться дізнатись більше про секрети відновлення і лікувальної фізкультури. – Насправді, зробити якусь революцію у фізіотерапії – складно, – пояснює Наталія Миколаївна. – Найчастіше ми вводимо нові препарати чи знаходимо їм нове застосування. От візьмімо давно відомий препарат «Бішофіт», який використовується як протизапальний та знеболювальний засіб. Ще коли я працювала спортив-

4

Потягнулися, руки виставляємо вперед, зчіплюємо в замочок, округлюємо грудний відділ і ніби пірнаємо, тягнучись за руками. Виконуючи вправу, стоїмо рівно, не нахиляємось, щоб не переобтяжувати поперек. Розтягуємо бічні м’язи. Нахиляємось вправо, потім вліво. Потім нахиляємось з піднятими руками – поперемінно правою чи лівою. Ця вправа допомагає позбавитись застою в попереку, розробляє плечовий пояс і одночасно тренує шию. Дуже корисною є вправа «вісімка» – витягуєте перед собою руку і починаєте малювати знак безкінечності – однією рукою, потім іншою, потім зчіплюєте обидві долоні в замок і малюєте цю «горизонтальну вісімку» вже двома руками. Так ми розробляємо спину. Виконуючи цю вправу, одночасно ми можемо трену-

5 6

ним лікарем, то пропонувала волейболістам робити ванни з цим препаратом для профілактики травм. А от деякі препарати на травах, які сприяють швидкому відновленню сухожиль та з'єднувальних тканин, ми застосовували за допомогою електрофорезу. В основному використовуємо препарати в ваннах, компресах, в ультразвуку, на електрофорезі. На жаль, у Центрі немає умов для ванн, тож виписуємо рецепти спортсменам додому: ванни для рук, для ніг, для коліна тощо. – А чи користуєтесь ви якимись передовими зарубіжними методиками? – Знаєте, нещодавно прочитала, що американці придумали робити виробничу гімнастику. Але ж у нас вона існувала ще 30–40 років тому! І родоначальником фізіотерапії був колишній Радянський Союз. І лікувальна фізкультура за тих часів була добре розвинена. І от що добре було, з точки зору ЛФК, за радянських часів? Об 11 годині завжди і для всіх звучала по радіо виробнича гімнастика. І майже вся країна піднімалась і робила зарядку до 11.15. Бодай примусово, але всі діставали порцію здоров’я. Тож користуємось винятково своїми розробками. На Заході такого поділу – фізіотерапевт, лікар з ЛФК, з рефлексотерапії – немає. Ті, кого ми можемо назвати колегами – лікарі-реабіліатологи, об’єднали всі ці спеціалізації в одну. А іноземні тренери якось пояснювали мені, що вони самі проводять фізіотерапію для спортсменів. Мовляв, для чого ще й окремий лікар?

вати й очі. Для цього треба відставити вбік великий палець і слідкувати за ним очима, а голову при чьому залишаємо нерухомою. Вдих-видих. Струшуємо з себе втому і повертаємось до роботи. Якщо у вас сидяча робота, то виконувати цю гімнастику потрібно щогодини. Навіть не завадить поставити будильник. Як тільки продзвенів дзвоник, відклали всі справи і піднялись на зарядку. Не варто відкладати її на потім, адже подібне фізичне навантаження добре впливає не лише на ваше тіло, а й на мізки. Наша нервова система швидко втомлюється і скільки б ми себе не навантажували роботою, рішення не знаходиться. Тож після такої розминки працювати ви будете ще ефективніше.

7


Раптом відчинились двері і зайшов регбіст з величезним синцем під оком. Я скористалась ситуацією і питаю у тренерів: «Ваша думка, що треба робити в цьому випадку?». «Ні, ні! Це лише до лікаря!». Правильно. Це робота лікаря – травматолога, невропатолога, фізіотерапевта. Апаратуру для свого відділення Наталія Слаутенко замовляє теж винятково вітчизняну. За її словами, те, що за кордоном видають за новинку, в Україні вже працює багато років. Крім того, наша техніка набагато дешевша, і якість не гірша. А якщо трапляється поломка, її моментально лагодять, часто навіть безкоштовно. Серед розробок Центру – не лише рекомендації зі спортивної медицини. Одну за одною Наталія Миколаївна дістає методички, підготовлені на замовлення відповідних асоціацій та лікарень: рекомендації для хворих на цукровий діабет, на онкологію, при шлунково-кишечних захворюваннях, при остеохондрозі… Рекомендують руховий режим, спеціальні вправи, кліматотерапію для онкохворих, – безліч рекомендацій для лікарів, як допомогти хворому відновитись.

ПОЧИНАЄМО З ДІТЕЙ Стосуються рекомендації лікарів не лише хворих. Велика робота прово-

диться і з профілактики травм та захворювань. А здоров’я, як відомо, треба берегти змолоду. І лікарі Центру, як головні спеціалісти з лікувальної фізкультури в країні, взялися за вирішення болісного питання сучасності – проблеми порушень постави та плоскостопості у дітей. Разом з Інститутом гігієни та медичної екології ім. Марзеєва та Сумським педінститутом було обстежено понад тисячу школярів. Результатом цієї титанічної праці стали методичні рекомендації для профілактики вищезазначених відхилень у дітей. Одним з укладачів цих рекомендацій був головний лікар Центру – Юрій Дехтярьов. Чому ця проблема така актуальна? За словами Наталії Миколаївни, на сьогоднішній день понад 80 відсотків українських школярів страждають на порушення постави та плоскостопість. У майбутньому це загрожує ще більшими проблемами: порушенням роботи внутрішніх органів, розвиватиметься сколіотична постава. Від плоскостопості страждатиме весь опорно-руховий апарат – спочатку починає боліти стопа, потім коліна, за ними – хребет. Серед причин, які викликають ці порушення, і незбалансоване харчування, і відсутність спеціальних фізичних вправ, невідповідність меблів зросту, гіпо-

динамія, тривале сидіння за комп’ютером і знайомі нам ще з дитинства проблеми, які залишаються і досі: заважкий ранець, неправильна поза за партою. А ще плоскостопість викликає і модне зараз взуття – балетки з абсолютно пласкою підошвою. – Всі методи профілактики в цьому посібнику не нові, вони були й раніше, але тоді стан здоров’я школярів був зовсім іншим. Адже зараз дітям навіть побігати немає де – майже зникли спортивні майданчики. Тож ми зробили кореляцію з урахуванням нинішнього стану здоров’я школярів. – Довелося зменшити для них навантаження на уроках фізкультури? – У жодному разі. Вони повинні займатись фізкультурою, інакше гіподинамія буде майже повною. Ми рекомендуємо проводити з дітьми і повільну ранкову гімнастику до уроків, фізкультхвилинки під час уроків, більш активну розминку під час великої перерви та у групах подовженого дня. Як з’ясувалось, це видання, затверджене МОЗ та Міносвіти й схвалене до введення у всіх школах України, користується великим попитом. Тож довелося замовляти ще й додатковий тираж. Сфери діял��ності спеціалістів Центру досить широкі. Лікарі установи їздять на тренувальні збори, викладають в Універсітеті фізкультури. Моя співрозмовниця 10 років вела курс фізіотерапії на кафедрі фізичної реабілітації. Адже майбутні тренери, вчителі фізичної культури, хоч і не будуть самі проводити лікувальні процедури, все ж повинні розуміти, що таке фізіотерапія, як вона впливає на організм, як поєднувати лікування з фізичним навантаженням. Можна з цілковитою впевненістю зробити висновок, що значна частина успіху нинішніх і майбутніх спортивних перемог належить і спеціалістам Українського центру спортивної медицини, а завдяки їхнім порадам ми і наші діти станемо більш сильними і здоровими.

У кабінеті фізіотерапії

Людмила ВОДЯНИК Фото Іллі ХОХЛОВА

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–10

49


НА ОБРІЇ – СОЧІ-2014

ТРЕНЕРСЬКИЙ МІСТОК

НОВА ЧЕТВІРКА

«ЛІТАЮЧИХ» ЛИЖНИКІВ Щоб потрапити на Олімпіаду, треба згідно з рейтингом Міжнародної федерації лижного спорту увійти до числа 70 найкращих учасників двох сезонів: олімпійського та передолімпійського. На сьогодні лише один з четвірки учасників української збірної – 20-річний Володимир Вередюк – має шанс потрапити до цього рейтингу. Але на п’яти йому вже наступають молодші колеги

Валерій Вдовенко

ісля Олімпіади у Ванкувері склад української збірної зі стрибків на лижах з трампліна оновився повністю. У теперішньому вигляді наша команда існує менше 1,5 року. Українські стрибуни ще молоді, досвіду у них менше, і, відповідно, не такий високий рівень. Та Валерій Вдовенко, головний тренер збірної України зі стрибків на лижах з трампліна, сподівається, що шанси отримати ліцензію у нас є.

П

ДЛЯ УСПІХУ ПОТРІБНА БІЛЬШ ЖОРСТКА КОНКУРЕНЦІЯ В КОМАНДІ – Допуск до виступу на етапах Кубка світу мав лише Володимир Вередюк, – розповідає Валерій Павлович. – На жаль, зараз його стрибки не достатньо хороші, щоб отримати олімпійську ліцензію. Проблеми виникли у спортсмена ще влітку, на початку сезону. Він набрав зайві кілограми, і це одразу позначилося на технічному виконанні стрибків. – Не посадили його на жорстку дієту? – Посадили, не дуже допомогло – проблеми не зникають. Гадаю, для

22

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–12

Вередюка цей сезон буде не дуже успішним. Натомість, на достойний рівень вийшов 19-річний Андрій Климчук, тепер надії покладаємо переважно на нього. Хоча й тут виникли деякі проблеми. Климчук на початку сезону показував хороші, хоч і дещо нестабільні результати. Під кінець літа він вирівнявся. Ми сподівались, що вже в грудні Андрій отримає доступ до Кубка світу, і ми б могли відрядити двох спортсменів. На жаль, у листопаді на зборах у Клінгенталі Климчук вибив плече. Ентузіазму у хлопця хоч відбавляй, через два тижні після травми він знову почав виступати – і знову вибив плече. Йому потрібен час на відновлення. Наскільки добре стрибатиме після травми – покаже час. Зі свого боку я аж ніяк не хочу зараз форсувати події. Для мене важливішим є здоров’я та майбутнє спортсмена. – Ви покладаєте надії лише на цих двох спортсменів? – У нас дійсно обмежений вибір кадрів. У всіх командах світу є спортсмени, які травмовані або втратили форму, та їх є ким замінити. Зараз у нашій збірній всього четверо. І мені здається, що якби конкуренція в команді була більш жорсткою, то це лише пішло б на користь справі. Тому ж Вередюку було б на кого рівнятись, він би й схуд, і покращив технічні результати. Втішає, що підтягуються молоді спортсмени – 17-річний Андрій Калінчук і 15-річний Степан Пасічник. Вони вже вийшли на рівень Вередюка і починають його обганяти. І якби була в команді ще сильніша конкуренція, хоча б серед десяти спортсменів, тоді була

б і більша мотивація, і результати б покращились. – Як давно змінився склад збірної? – У цьому складі наша команда працює лише другий рік. Вередюк і Климчук в перспективі могли б отримати допуск на Олімпійські ігри. Зазначу, що команда, з якою ми виступали на Олімпіаді в Ванкувері, отримала 3 ліценції, але спортсмени виходили на свій рівень протягом 5–6 років. – Зважаючи на таке не досить втішне становище, що робитиме наша збірна, щоб все ж отримати ліцензію? – Зараз працюємо над тим, щоб до Нового року максимально виправити помилки стрибунів – у напрямі відштовхування зі столу відриву, силі відштовхування, ліміті приземлення – щоб отримати вищі оцінки. 4–5 січня виступатимемо на ліцензійних змаганнях континентального Кубка у Віслі (Польща), тож треба до них максимально підготуватись. Адже ліцензію ми можемо отримати, ще й потрапивши до тридцятки найкращих або на континентальному Кубку, або на світовому. Вередюк вже виступив на першому етапі Кубка світу, особливих результатів поки що не показав. Тож зараз на світових змаганнях виступати немає сенсу. Спробуємо пройти на європейських змаганнях. – До речі, де ви тренуєтесь? От зараз їдете на збори до Польщі, в листопаді виїжджали до Алмаати… А в Україні є місця для тренувань? – Хороших баз в Україні немає. Влітку тренуємось у Ворохті, там є олімпійська база і два трампліни. Звісно, база не настільки хороша, як за кордоном. Є деякі питання до безпеки виступу, але вибирати не доводиться. – Як щодо Тисовця? Чи можна там виступати зараз? – Раніше в Тисовці були трампліни, проводились і змагання СРСР,

і відбір на Олімпійські ігри. Але з кінця 90-х ми туди не їздимо. Ніхто в нашій присутності там не зацікавлений. Та й підйомника немає. Але варто зазначити, що за природними умовами – це чудова місцина для проведення змагань з зимових видів спорту. – Кого зараз можна назвати світовим лідером у цьому виді спорту? Завдяки чому, на вашу думку, вони досягають високих результатів? – Якщо брати окремих спортсменів, то лідером можна назвати австрійців. Дуже сильні стрибуни Томас Моргенштерн і Грегор Шліренцауер. А якщо говорити про команди, де сильні не один-два спортсмени, а 5-6 осіб, то це Німеччина, Польща. Високі результати залежать і від рівня баз, і від того, як культивується вид спорту у країні. У Німеччині приїжджаєш на змагання, а там 10–15 шкіл, які виставляють понад 100 учасників. Крім того, останнім

Володимир Вередюк

часом німці виросли ще й завдяки новій методиці. За моїми даними, залучили з Австрії наукову групу, яка раніше працювала з австрійськими стрибунами, і в методичному плані на всіх рівнях – починаючи з невеликих міжнародних змагань і до значних – працюють за однією методикою, тому природно, що їхні результати покращились. Спортсмени, переходячи з команди в команду, не потребують періоду адаптації щодо різних вимог.

ПІСЛЯ ВАНКУВЕРА ВОЗИМО ШВЕЙНУ МАШИНКУ – У новому олімпійському сезоні відбулися зміни і стосовно костюмів, і стосовно оцінювання в залежності від сили вітру. Як вони

зможуть вплинути на результат виступу? – У принципі, зміни щодо костюмів відбуваються щорічно, але два роки тому кардинально змінились вимоги до співвідношення костюма до об’ємів тіла спортсмена. Комбінезони стали більш щільними. Якщо раніше допускалися 6 сантиметрів облягання, то зараз лише два. Тепер доводиться більше уваги приділяти крою комбінезона – щоб і правила не порушити, і щоб зручно було в ньому виступати, і щоб ергономічність була. – Як спортсмени сприйняли ці нововведення? – Деяким атлетам було досить складно пристосуватись до цих нововведень. Їх ввели в минулому році на початку сезону – і через костюм було багато дискваліфікацій. Інколи спортсмени потребували на адаптацію 1,5–2 місяці. – Але ж комбінезони мають властивість розтягуватися. Що робите, щоб виправити таку прикрість? – Перед стартом ми традиційно перевіряємо, чи не перевищує об-

Андрій Климчук

лягання ці 2 сантиметри. Якщо десь дес розтягнулось, то треба ушивати ушивати. Доводиться возити швейну машинку. машинку До речі, багато команд уже давно возять це приладдя. Ми ж раніше, коли не було таких сурових вимог, підшивали костюм вручну. Але тепер, коли через нововведення ми маємо перешивати буває чи не весь комбінезон, то, заради економії часу, змушені возити машинку. – Наскільки сильно вплинули зміни в комбінезонах на сам стрибок? – Зміна параметрів комбінезона призвела до того, що задній вітер став ще більше притискати до землі. Тож відбулися зміни в підрахунку сили вітру – збільшили коефіцієнт заднього вітру. Якщо вітер дме

в спину, то спортсменові додають очок – адже задній вітер притискає до землі, і дальність польоту зменшується. І навпаки, при зустрічному вітрі, який підіймає атлета вище, зменшують кількість балів. І це правильно: тільки уявіть, якщо швидкість зустрічного вітру 1 м/с, то спортсмен вже може стрибнути метрів на 15 далі. І результат може докорінно змінитись. Наприклад, один спортсмен стрибнув на 130 метрів, а інший – на 125, та після врахування сили вітру, переможцем може виявитись зовсім не той, хто стрибнув далі. – І як спортсмени і тренери сприйняли таке нововведення? – Воно правильне. Адже сила вітру може змінюватись і під час польоту, впливаючи на дальність стрибка. Приміром, є якийсь певний коридор для стрибків – 1 м/с в спину і 1 м/с зустрічний. Якщо до старту спортсмена вітер змінюється, то спортсмен до старту не допускається. Але коли зміни відбулись під час ст��ибка, то доводиться використовувати математичні підрахунки для визначення справедливого результату. Крім того, після Ванкувера ввели підрахунок очок, починаючи зі стартового майданчика, – за розгін добавляють чи знімають бали. Наприклад, ідуть змагання, спортсмен починає аж занадто далеко стрибати, це вже небезпечно. Тому судді вирішують – на стартовому майданчику знизити швидкість, але за це спортсмен отримує додаткові бали, які вираховуються за певним коефіцієнтом. – Які існують хитрощі, не заборонені правилами, що покращили б результат стрибка? – Таких нюансів дуже багато. От візьмімо спеціальні щитки на черевики. Така конструкція не дозволяє ногам під час стрибка розходитись під кутом, а тримає їх рівно. Завдяки цьому дальність може збільшитись на 2–3 метри, а це дасть змогу «перестрибнути» в підсумковому протоколі аж через 15 місць. Тож спортсменам та тренерам варто відслідковувати такі дрібнички, бо ж часто виграють ті команди, які вдосконалюються, вигадують щось нове. Розмовляла Людмила ВОДЯНИК

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–12

23


НА ОБРІЇ – СОЧІ-2014

ТРЕНЕРСЬКИЙ МІСТОК

НОВА ЧЕТВІРКА

«ЛІТАЮЧИХ» ЛИЖНИКІВ Щоб потрапити на Олімпіаду, треба згідно з рейтингом Міжнародної федерації лижного спорту увійти до числа 70 найкращих учасників двох сезонів: олімпійського та передолімпійського. На сьогодні лише один з четвірки учасників української збірної – 20-річний Володимир Вередюк – має шанс потрапити до цього рейтингу. Але на п’яти йому вже наступають молодші колеги

Валерій Вдовенко

ісля Олімпіади у Ванкувері склад української збірної зі стрибків на лижах з трампліна оновився повністю. У теперішньому вигляді наша команда існує менше 1,5 року. Українські стрибуни ще молоді, досвіду у них менше, і, відповідно, не такий високий рівень. Та Валерій Вдовенко, головний тренер збірної України зі стрибків на лижах з трампліна, сподівається, що шанси отримати ліцензію у нас є.

П

ДЛЯ УСПІХУ ПОТРІБНА БІЛЬШ ЖОРСТКА КОНКУРЕНЦІЯ В КОМАНДІ – Допуск до виступу на етапах Кубка світу мав лише Володимир Вередюк, – розповідає Валерій Павлович. – На жаль, зараз його стрибки не достатньо хороші, щоб отримати олімпійську ліцензію. Проблеми виникли у спортсмена ще влітку, на початку сезону. Він набрав зайві кілограми, і це одразу позначилося на технічному виконанні стрибків. – Не посадили його на жорстку дієту? – Посадили, не дуже допомогло – проблеми не зникають. Гадаю, для

22

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–12

Вередюка цей сезон буде не дуже успішним. Натомість, на достойний рівень вийшов 19-річний Андрій Климчук, тепер надії покладаємо переважно на нього. Хоча й тут виникли деякі проблеми. Климчук на початку сезону показував хороші, хоч і дещо нестабільні результати. Під кінець літа він вирівнявся. Ми сподівались, що вже в грудні Андрій отримає доступ до Кубка світу, і ми б могли відрядити двох спортсменів. На жаль, у листопаді на зборах у Клінгенталі Климчук вибив плече. Ентузіазму у хлопця хоч відбавляй, через два тижні після травми він знову почав виступати – і знову вибив плече. Йому потрібен час на відновлення. Наскільки добре стрибатиме після травми – покаже час. Зі свого боку я аж ніяк не хочу зараз форсувати події. Для мене важливішим є здоров’я та майбутнє спортсмена. – Ви покладаєте надії лише на цих двох спортсменів? – У нас дійсно обмежений вибір кадрів. У всіх командах світу є спортсмени, які травмовані або втратили форму, та їх є ким замінити. Зараз у нашій збірній всього четверо. І мені здається, що якби конкуренція в команді була більш жорсткою, то це лише пішло б на користь справі. Тому ж Вередюку було б на кого рівнятись, він би й схуд, і покращив технічні результати. Втішає, що підтягуються молоді спортсмени – 17-річний Андрій Калінчук і 15-річний Степан Пасічник. Вони вже вийшли на рівень Вередюка і починають його обганяти. І якби була в команді ще сильніша конкуренція, хоча б серед десяти спортсменів, тоді була

б і більша мотивація, і результати б покращились. – Як давно змінився склад збірної? – У цьому складі наша команда працює лише другий рік. Вередюк і Климчук в перспективі могли б отримати допуск на Олімпійські ігри. Зазначу, що команда, з якою ми виступали на Олімпіаді в Ванкувері, отримала 3 ліценції, але спортсмени виходили на свій рівень протягом 5–6 років. – Зважаючи на таке не досить втішне становище, що робитиме наша збірна, щоб все ж отримати ліцензію? – Зараз працюємо над тим, щоб до Нового року максимально виправити помилки стрибунів – у напрямі відштовхування зі столу відриву, силі відштовхування, ліміті приземлення – щоб отримати вищі оцінки. 4–5 січня виступатимемо на ліцензійних змаганнях континентального Кубка у Віслі (Польща), тож треба до них максимально підготуватись. Адже ліцензію ми можемо отримати, ще й потрапивши до тридцятки найкращих або на континентальному Кубку, або на світовому. Вередюк вже виступив на першому етапі Кубка світу, особливих результатів поки що не показав. Тож зараз на світових змаганнях виступати немає сенсу. Спробуємо пройти на європейських змаганнях. – До речі, де ви тренуєтесь? От зараз їдете на збори до Польщі, в листопаді виїжджали до Алмаати… А в Україні є місця для тренувань? – Хороших баз в Україні немає. Влітку тренуємось у Ворохті, там є олімпійська база і два трампліни. Звісно, база не настільки хороша, як за кордоном. Є деякі питання до безпеки виступу, але вибирати не доводиться. – Як щодо Тисовця? Чи можна там виступати зараз? – Раніше в Тисовці були трампліни, проводились і змагання СРСР,

і відбір на Олімпійські ігри. Але з кінця 90-х ми туди не їздимо. Ніхто в нашій присутності там не зацікавлений. Та й підйомника немає. Але варто зазначити, що за природними умовами – це чудова місцина для проведення змагань з зимових видів спорту. – Кого зараз можна назвати світовим лідером у цьому виді спорту? Завдяки чому, на вашу думку, вони досягають високих результатів? – Якщо брати окремих спортсменів, то лідером можна назвати австрійців. Дуже сильні стрибуни Томас Моргенштерн і Грегор Шліренцауер. А якщо говорити про команди, де сильні не один-два спортсмени, а 5-6 осіб, то це Німеччина, Польща. Високі результати залежать і від рівня баз, і від того, як культивується вид спорту у країні. У Німеччині приїжджаєш на змагання, а там 10–15 шкіл, які виставляють понад 100 учасників. Крім того, останнім

Володимир Вередюк

часом німці виросли ще й завдяки новій методиці. За моїми даними, залучили з Австрії наукову групу, яка раніше працювала з австрійськими стрибунами, і в методичному плані на всіх рівнях – починаючи з невеликих міжнародних змагань і до значних – працюють за однією методикою, тому природно, що їхні результати покращились. Спортсмени, переходячи з команди в команду, не потребують періоду адаптації щодо різних вимог.

ПІСЛЯ ВАНКУВЕРА ВОЗИМО ШВЕЙНУ МАШИНКУ – У новому олімпійському сезоні відбулися зміни і стосовно костюмів, і стосовно оцінювання в залежності від сили вітру. Як вони

зможуть вплинути на результат виступу? – У принципі, зміни щодо костюмів відбуваються щорічно, але два роки тому кардинально змінились вимоги до співвідношення костюма до об’ємів тіла спортсмена. Комбінезони стали більш щільними. Якщо раніше допускалися 6 сантиметрів облягання, то зараз лише два. Тепер доводиться більше уваги приділяти крою комбінезона – щоб і правила не порушити, і щоб зручно було в ньому виступати, і щоб ергономічність була. – Як спортсмени сприйняли ці нововведення? – Деяким атлетам було досить складно пристосуватись до цих нововведень. Їх ввели в минулому році на початку сезону – і через костюм було багато дискваліфікацій. Інколи спортсмени потребували на адаптацію 1,5–2 місяці. – Але ж комбінезони мають властивість розтягуватися. Що робите, щоб виправити таку прикрість? – Перед стартом ми традиційно перевіряємо, чи не перевищує об-

Андрій Климчук

лягання ці 2 сантиметри. Якщо десь дес розтягнулось, то треба ушивати ушивати. Доводиться возити швейну машинку. машинку До речі, багато команд уже давно возять це приладдя. Ми ж раніше, коли не було таких сурових вимог, підшивали костюм вручну. Але тепер, коли через нововведення ми маємо перешивати буває чи не весь комбінезон, то, заради економії часу, змушені возити машинку. – Наскільки сильно вплинули зміни в комбінезонах на сам стрибок? – Зміна параметрів комбінезона призвела до того, що задній вітер став ще більше притискати до землі. Тож відбулися зміни в підрахунку сили вітру – збільшили коефіцієнт заднього вітру. Якщо вітер дме

в спину, то спортсменові додають очок – адже задній вітер притискає до землі, і дальність польоту зменшується. І навпаки, при зустрічному вітрі, який підіймає атлета вище, зменшують кількість балів. І це правильно: тільки уявіть, якщо швидкість зустрічного вітру 1 м/с, то спортсмен вже може стрибнути метрів на 15 далі. І результат може докорінно змінитись. Наприклад, один спортсмен стрибнув на 130 метрів, а інший – на 125, та після врахування сили вітру, переможцем може виявитись зовсім не той, хто стрибнув далі. – І як спортсмени і тренери сприйняли таке нововведення? – Воно правильне. Адже сила вітру мо��е змінюватись і під час польоту, впливаючи на дальність стрибка. Приміром, є якийсь певний коридор для стрибків – 1 м/с в спину і 1 м/с зустрічний. Якщо до старту спортсмена вітер змінюється, то спортсмен до старту не допускається. Але коли зміни відбулись під час стрибка, то доводиться використовувати математичні підрахунки для визначення справедливого результату. Крім того, після Ванкувера ввели підрахунок очок, починаючи зі стартового майданчика, – за розгін добавляють чи знімають бали. Наприклад, ідуть змагання, спортсмен починає аж занадто далеко стрибати, це вже небезпечно. Тому судді вирішують – на стартовому майданчику знизити швидкість, але за це спортсмен отримує додаткові бали, які вираховуються за певним коефіцієнтом. – Які існують хитрощі, не заборонені правилами, що покращили б результат стрибка? – Таких нюансів дуже багато. От візьмімо спеціальні щитки на черевики. Така конструкція не дозволяє ногам під час стрибка розходитись під кутом, а тримає їх рівно. Завдяки цьому дальність може збільшитись на 2–3 метри, а це дасть змогу «перестрибнути» в підсумковому протоколі аж через 15 місць. Тож спортсменам та тренерам варто відслідковувати такі дрібнички, бо ж часто виграють ті команди, які вдосконалюються, вигадують щось нове. Розмовляла Людмила ВОДЯНИК

ОЛІМПІЙСЬКА АРЕНА 2013–12

23


Sport and healh