Page 1

2 листопад 2011 р. №2 На обгортці — студентижурналісти, 5 курс ІМВ НАУ

Читайте в номері: Тримаймо курс на позитив! с. 2 Фахова підготовка кадрів у ВНЗ. Чи потрібна вам вища освіта? — ТЕМА святкової передачі "ТЕЛЕАКАДЕМІЯ" с. 3 Залаштунки режисерського життя "ОКЕАН — ЦЕ ВЕЛИКА АПТЕКА," — М. Іллєнко с. 4–5 ЗУСТРІЧ "БЕЗ КРАВАТКИ" з ІГОРЕМ ЖАЛОБОЮ — доктором історичних наук, професором, завідувачем кафедри міжнародної інформації, заступником директора інституту з наукової роботи. с. 6–7 Надзвичайні ситуації, наближення до реальності с. 8


2

СЛОВО РЕДАКТОРА

НАВЧАЛЬНА ГАЗЕТА КАФЕДРИ ЖУРНАЛІСТИКИ ІНСТИТУТУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕДІАЦЕНТР

3

ТРИМАЙМО К У Р С НА ПОЗИТИВ! озпочався 2011–2012 нав чальний рік. Студенти журна лісти ІМВ НАУ активно взялися за навчання і взяли участь у сус пільному житті. Серед успіхів можна відзначити дебют в ефірі НТКУ — авторська передача "Телеакадемія", яку готують магі стри і спеціалісти, а також 3 і 4 курси. Запроваджено роботу змінних редакцій, теми передач розписано на рік. Крім журна лістської діяльності, студентиво лонтери долучилися до організа ції грандіозного шоу "Янголи серед нас" у палаці мистецтв "Україна". НАУ — це велика родина, де керівництво ВНЗ і професорсь ковикладацький склад піклу ються про студентів, інвестують свій час, свої знання у розвиток особистостей. І це найбільше щастя — щастя гармонії! Для мене своєрідним гаслом стали слова Ярослава Вік торовича Козачка, які він озвучив на одному із засі дань кафедри журналістики: "Бажаю кожному з нас поспішати на роботу і з гарним настроєм поспішати додому, щоб завжди чекали на нас!" Відповідь на питання "Що таке щастя?" знайшла у притчі. Якось юнак запитав мудреця, у чому таємниця щастя. Той порадив хлопцю обійти розкішний палац і за дві години повернутися. "Прошу лише, — промовив мудрець, вручаючи йому ложечку, у яку налив дві кра плі оливкової олії, — під час мандрівки тримай ложеч ку так, щоб не пролити".

Р

Минуло дві години, і юнак повернувся. Мудрець запитав: "Чи бачив ти гобе лени у їдальні? Чи бачив чудові сади? Старовинні пергаменти?". Хлопець зні яковів і зізнався, що нічого не побачив. Його турбувало лише одне: аби не пролити олію. "Повернися і розди вися всі дива мого світу", — попросив мудрець. Юнак узяв ложечку і пішов. Цього разу він пильно розглядав усі витвори мистецтва, а також сади, гори і квіти. Повернувся до мудреця і докладно описав, що бачив. "А де поділися дві краплі олії?" — запитав мудрець. Юнак побачив, що ло жечка порожня. "Єдина порада, яку можу тобі дати, — сказав мудрець, — таємниця щастя поля гає у тому, щоб помічати всі дива світу і водночас зберегти свої дві краплі оливкової олії в ложці". Ніколи не забувайте про те, що найважливіше! Вмійте радіти чужому щастю, щоб мати своє! І якщо ви навіть народилися без крил, не заважайте їм рости. ТРИМАЙМО "КУРС" НА ПОЗИТИВ! Вероніка ЧЕКАЛЮК, кандидат наук із соціальних комунікацій

Фахова підготовка кадрів у ВНЗах. Чи потрібна вам вища освіта? — ТЕМА святкової передачі "ТЕЛЕАКАДЕМІЯ" "Неодноразово чула від колег і від своїх студентів про якість освіти… Про те, наскільки важливим є диплом при працевлаштуванні… Насамперед, ми на парах обговорюва# ли досить принципові питання — чи є для людини вища освіта критичною перепусткою в життя? Раптом це не самостійне рішення, і 4#6 років людина буде силувати себе без особливого результату для власного розвитку і профе# сійного вибору? Нема нічого гіршого, ніж роки, втрачені на поталу стадного інстинкту або "ко# рочка", якою жодного разу в житті не скористаєшся", — ділиться враженнями про обрану тему куратор проекту Вероніка Василів# на ЧЕКАЛЮК. Експерти освітянської тематики запросили висококласних фахів# ців України: Аллу Миколаївну ФО# МЕНКО, Ігоря Володимировича ЖАЛОБУ, Ярослава Вікторовича КОЗАЧКА та Сергія РУДЕНКА. Пе# редачу готували: студенти 5 курсу кафедри журналістики ІМВ НАУ. Ведучий Сергій МЕЛЬНИЧУК. У наступних випусках ви поба# чите тематичні ток шоу на акту# альні теми, серед яких: "Радість материнства", "Статус on#line" про

потойбіччя інтернету, "Працевлаштування студентів" реко# мендації експертів, "Створення сім`ї", та ін. Висловлюємо щиру подяку професійній команді НТКУ за плідну співпрацю й надану нагоду виходу в ефір проекту "ТЕЛЕАКАДЕМІЯ". До нових зустрічей в ефірі головного каналу України! Текст і фото Ніка КОЛЕСНИК


4

ПРОФЕСІЯ

НАВЧАЛЬНА ГАЗЕТА КАФЕДРИ ЖУРНАЛІСТИКИ ІНСТИТУТУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРОФЕСІЯ

5

Залаштунки режисерського життя

"ОКЕАН — ЦЕ ВЕЛИКА АПТЕКА," — М. Іллєнко

На девятиметровій вітрильній яхті "Купава" майже навко# лосвітньої подорожі повернувся український режисер Михайло Іллєнко, його давня пристрасть — яхтинг, море і подорожі. Засмаглий, усміхнений, з іскринкою в очах Михайло показує фото у своєму ноут#буці, каже, що Океан — найбільший Храм, в якому йому довелося побувати: "Я зустрів там багато людей, яких любив і не забуваю. Зараз пишу книгу: "Ліки від фантомного болю"… Пригадую понеділок 27 липня, знімальна група мого фільму "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" зібралася вперше після півторарічної перерви, щоби протягом тижня підготу# вати, а за кілька днів здійснити зйомку одного з найсклад# ніших епізодів фільму — його фіналу. Я дуже вдячний команді "Купави" за порозуміння. Я починав свої нотатки з того, що у кожного з нас, крім спіль# ної, є ще своя мета. Тепер я бачу, що всі ці персональні мрії так тісно переплутані, що відокремити одну від одної не варто і недоречно. Команду "Купави" не на жарт захопила можливість взяти участь у зйомках фільму "ТойХтоПрой# шовКрізьВогонь", про який вони багато чули від мене. Власне, зйомки Кадру із самого початку були частиною

На жаль, ніколи не бував у космосі, але наша подорож на "Купаві" нагадує репортажі з космічних орбіт. Надто уночі, коли немає місяця і зірок, є лише шторм у чорній торбині Всесвіту. Вихід у цей простір дозволяється лише на страхувальному фалі  як у космонавтів. загального плану, згодом стали ще й невід'ємною частиною документального фільму, який я знімаю про нашу подорож. — Пане Михайле, море — магніт? — Воно вабить, це правда. Справжня морська залежність, кажуть, починає точити організм вже на березі. Після того, як організм клянеться, що не захоче більше мокнути, наче дитя# ча іграшка в пральній машині, не захоче їсти перловку, не захоче прокидатися серед ночі від удару хвилі в бік… На землі всі ці незручності набувають спокусливого змісту. І тоді треба шукати офіційну версію наступної подорожі.

— Як поставилася родина до Вашої екстремальної ман дрівки? Дружина Свєта з донькою Іванкою мене зрозуміли, коли я сказав, що піду на яхті через океан, аби у такий спосіб продовжити зйомки фільму. — Так ти кіно ще не знімав, — сказала Свєта. Не тримала. Відпустила. Зрозуміла. Так само, як і Іванка. — Ви часто згадували родину під час подорожі? — Безумовно…Мені згадалась історія як моя донька Іванка довго слухала мої чергові пояснення про сенс, зда# ється, життя. В широкому розумінні цього слова і, зокрема, про те, що батьки, на відміну від дітей, знають все наперед і тому хороші діти мають слухатися своїх батьків. Тут Іванка всміхнулася і сказала: — Я дуже люблю слухати як ти все правильно поясню# єш, але… Ти мене знаєш лише шість років, а я тебе все життя. Я дивлюсь на Океан. Він знає мене все життя, а я його лише кілька тижні. — Про що думали під час подорожі, що згадувалось найчастіше? — Що більша відстань додому, то прикрішими вигляда# ють колишні помилки, навіть несвідомі, не кажучи вже про дурну впертість, упередженість, неделікатність, підозрі# лість, заздрість… Слава Богу, світлі спогади також заго# стрюються, навіть на побутовому рівні. Вночі, після черго# вого шторму в Егейському морі, яке тепер я з повагою називаю ЕгеГейським, ми підійшли до грецького острова Скірос і, здається, нічого солодшого я в житті не чув: бота# ло! Карпати! Десь поруч в темряві — пагорби Верховини з коровами, яким вішають дзвоники, аби не загубилися. Зранку побачив — тут ботала вішають козам, що дряпа# ються скелями і ночують на кручах. Сьогодні, фільм змонтовано! Прем`єра відбудеться в листопаді 2011 року у Києві. Подорож на "Купаві" — це частина цього фільму, а фільм — частина подорожі. — Чи було Вам страшно?… Небезпека у відкритому морі присутня постійно і непоміт# но, як складова частина побуту. Вона хлюпає під пойолами водою, яку лише вчора вимокали; вона порипує щоглою, що повинна мовчки перетворювати силу вітру на рух яхти, але не мовчить — скаржиться щогла… Небезпека у темних хмарах, що клубочаться на обрії, небезпека у карабіні стра# ховки, небезпека у темряві, яка торбиною накриває яхту уночі, не залишаючи навіть дірочки для найдрібнішої зірки… Насправді, страшно за тих, хто залишився на березі.


6

ГІСТЬ НОМЕРА

НАВЧАЛЬНА ГАЗЕТА КАФЕДРИ ЖУРНАЛІСТИКИ ІНСТИТУТУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГІСТЬ НОМЕРА

7

ЗУСТРІЧ "БЕЗ КРАВАТКИ" з ІГОРЕМ ЖАЛОБОЮ — доктором історичних наук, професором, завідувачем кафедри міжнародної інформації, заступником директора інституту з наукової роботи. — Пане Ігорю, Ви багато подорожуєте, які люди, події справили на Вас враження, вплинули на життєві погляди) Хто, чому, коли? — Хоча перша моя подорож за кордон відбулася 1989 р. (до містечка Михайловіце у Словаччині, тоді ще ЧССР), власне, на регулярній основі все розпочалося 1996 р. Того року у квітні#травні взяв участь у наукових конференціях у Сейнах (Польща) і Радівцях (Румунія), а протягом літа#осе# ні побував на курсах румунської мови в Байя#Маре (Руму# нія) та німецької мови при Віденському університеті (Австрія). Власне з цього року у мене не було вже такого, щоб я не їздив за кордон. Переважно це Австрія і Німеччи# на, хоча побував і в Швеції, Нідерландах, Бельгії, Словаччи# ні, Чехії, Словенії, Франції, Угорщині. Але країни ці цікаві не тільки самі по собі, а найбільше людьми. За цей час у мене вже склалися не просто товариські, а й дружні відносини з багатьма моїми зарубіжними колегами. Серед них хотів би згадати п. Леопольда Дейкса, який багато мені допоміг під час моїх перших подорожей до Австрії. Особлива подяка моєму науковому консультантові з Віденського економічно# го університету п. проф. Алоїсу Моссеру під час мого річ#

ного стажування в Австрії (1998#1999 р.) як стипендіата стипендії Лізе Майтнер. Це неймовірна особистість! Вва# жаю, що він і мій перший науковий керівник, вже покійний, Гриценко Іван Антонович справили найбільше враження на моє становлення як науковця. До того ж це особи з неймо# вірним людськими якостями, уособлення людяності, витримки й інтелігентності, на що я завжди намагався рів# нятися. — Розкажіть про родину, дитинство, юність, формуван ня переконань. — Народився у с. Кроква Кельменецького р#ну Черні# вецької обл. Навчався у Кроковенській початковій школі, потім Оселівській восьмирічці, а після переїзду у 1979 р. родини до Чернівців — СШ № 23. Мати, Ніна Петрівна, — вчитель молодших класів, була і моєю першою вчителькою. Їй завдячую наполегливістю у житті. Батько працював воді# єм автобуса, потім на екскаваторі у будівельній організації. Саме він заробив нам квартиру у Чернівцях. Від батьків намагався взяти їхнє добросовісне ставлення до роботи. Дитинство вийшло сільським з усіма його перевагами — допомога по господарству, друзі, ігри, збирання грибів,

Зустріч з Отто фон Габсбургом, сином останнього цісаря АвстроУгорщини. На фото зліва направо — Карл фон Габсбург, Рудольф Гакауф, Отто фон Габсбург Ігор Жалоба зі своєю сімєю. рибальство (останнє, правда, не моя стихія, а мого молод# шого брата Олега). Поряд з проф. А. Моссером і І. Гриценком хотів би зга# дати також Онуфрійчук М.О., мого викладача німецької мови в університеті, яка впорядкувала весь той німецький сумбур, який був у мене в голові. Власне вона і рекоменду# вала мене Гриценкові І.А. як такого, що знає достатньо німецьку мову і в змозі зайнятися науковими розвідками, пов'язаними з історією Буковини австрійського періоду (1774#1918 рр.). Також не минуло безслідно для мене спілкування з деканом історичного факультету Чернівець# кого університету Макаром Ю.І — Головні цінності у Вашому житті… — Сім'я і робота, порядність. — Перша лекція, зустріч зі студентами у статусі викла дача… — Перше своє заняття у статусі викладача провів десь 1988 чи 1989 р., коли навчався в заочній аспірантурі. До сих пір пам'ятаю те хвилювання. Також і те, як на запитан# ня однієї зі студенток, чи можна доповнити, у повній тиші відповів сільським діалектизмом "Траба" і тут же відчув, як весь почервонів. — Розкажіть про свої захоплення, хобі? — Завжди любив східну філософію. Мабуть, "Даоде# цзин" — найулюбленіша філософська книга і лекції Свамі Вівекананди. Важко уявляю себе без музики — останнім часом захопився джазом, хоча раніше це був рок — від "Пінк Флойд" до "АС/DC" (як у мої студентські роки жарту# вали — оголошення на сільській дискотеці: "а ес блискав#

ка де ес") і "Rammstein". І, звичайно ж, фізична культура — тут захоплювався і йогою, і хокеєм на траві (у Чернівцях була колись команда, яка виступала на чемпіонаті СРСР). Звичайно ж, любив, люблю і буду любити багато читати. Свого часу захоплювався російською класичною літерату# рою. Потім відкрив для себе А. Платонова, М. Замятіна, А. Камю. Останнім часом все менше часу на художню літе# ратуру, хоча на У. Еко завжди намагаюся віднайти вільну хвилину. З українських — С. Жадан, Ю. Андрухович, Л. Костенко. З останнього прочитаного, під емоційним вра# женням якого залишаюся — "Холодний Яр" Горліс#Горсько# го, "Баудоліно" У. Еко, "Ворошиловград" С. Жадана. Над# звичайно цікавим для мене є сучасний білоруський автор — Уладзімір Арлов, з яким я товаришую ще з 2008 р. В Україні видано його збірку "Реквієм для бензопилки" у чудо# вому перекладі О. Ірванця. — Пане Ігорю, Ваше життєве кредо? — Carpe diem і Tantum cognoscitur, quantum diligutur — Побажання студентам, рекомендації, поради! — За Шевченком, якого заново для себе відкриваю: Учітеся, брати мої, Думайте, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Краще я не скажу! З Ігорем Жалобою спілкувалася Вероніка Чекалюк (фото з Власного архіву І.Жалоби)


Надзвичайні ситуації, наближення до реальності 9 вересня на базі навчального полігону ДП "Мобільний рятувальний центр" (Київська область, с.П'ятихатки) від# бувся огляд рятувальної техніки і обладнання та тактико# спеціальне навчання на тему: "Можливості рятувальних сил при ліквідації надзвичайних ситуацій різного характеру". У заході взяли участь керівники центральних і місцевих органів влади, представники країн#членів СНД, сили та засоби Київського гарнізону МНС, аварійно#рятувальні, пожежно#рятувальні підрозділи, мобільний госпіталь. Метою заходу була демонстрація рятувальної техніки і можливостей підрозділів щодо ліквідації наслідків надзви# чайних ситуацій. Міністерство надзвичайних ситуацій пред# ставляв зведений загін МНС України, до складу якого ввій# шли аварійно#рятувальні, пожежно#рятувальні підрозділи, мобільний госпіталь МНС та підрозділи хімічного захисту, посилені авіаційними засобами (пожежні літаки, пошуково# рятувальний вертоліт). Під час тренувань слухачі Академії на власні очі побачили відпрацювання розвідки району надзвичайної ситуації із залу# ченням наземних та авіаційних сил і засобів, було вкрай корисно відчути атмосферу злагоджених дій екіпажу ряту# вального гелікоптеру та рятувальників на умовному об'єкті (по НАВЧАЛЬНА ГАЗЕТА КАФЕДРИ ЖУРНАЛІСТИКИ ІНСТИТУТУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Над випуском працювали: Головний редактор: В. Чекалюк Редактор: І. Подолян Фото: Т. Подолян Асистент: Дмитро Танана

Колектив: змінна редакція студентів 2–3 курсу кафедри журналістики ІМВ НАУ Випуск 1. Вересень 2011 р. Наклад 250 примірників. Київ, 2011

цьому сценарію навчання відбулася пожежа на промисловому підприємстві). Затамувавши подих, напружено спостерігали за рятуванням людей з висотних будівель. Не зважаючи на сильний вітер, гелікоптер "застиг" над висоткою. Все відбува# лося чітко і виважено, рятівник за лічені хвилини підхопив людину з палаючого вікна, обох було доставлено на борт. Наступний сценарій надзвичайної події розгортався з залученням спеціального літака для гасіння лісових пожеж (уявіть собі відчуття від спостерігання сорокатонної "стальної птиці", що пролітає всього за сто метрів від землі). Гул від двигунів пронизував кожну клітину: на швидкості двісті кіло# метрів на годину за лічені секунди на умовне місце лісової пожежі було скинуто декілька тонн води! Враження незабут# ні! Відчувалася гордість за людей, спроможних спрацювати з "ювелірною точністю" в таких складних умовах. В цілому слухачі Академії розширили своє розуміння роботи рятівників МНС, поринувши у тактичні навчання: з ліквідації хімічної аварії, пошуку та рятування людей з#під завалів, виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів. Текст і фото: Дмитро Юрійович ТАНАНА, віце0президент АЕЖ

Читайте в наступному номері: Читайте у наступному випуску: Гість номера — Микола Кулик. Поради "акул" медіаKбізнесу. Студентські відвертості.

«Курс»  

«Курс» - навчальна газета

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you