Page 1


РЕ К Л А МА


ПОДІЇ

5,86

МІЛЬЯРДА ГРИВЕНЬ КРЕДИТІВ У ПРИВАТБАНКУ ВИЗНАЛИ ТАКИМИ, ЩО НЕМОЖЛИВО ПОВЕРНУТИ. КОШТИ ВИДАЛИ ПІДПРИЄМСТВАМ І ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ, КОЛИ БАНК НЕ БУВ ДЕРЖАВНИЙ

Знайома працювала вчителем географії у старших класах ліцею. Якось вела урок у десятикласників. Один запізнився. На зауваження послав учительку матом. Назвав її повією і порадив заткнутися, щоб не було проблем. Подруга пішла до директора, все розказала. Та покивала головою: ”Батько хлопця – бізнесмен. На школу дає такі гроші, що мовчатимеш на все сказане його сином. І усміхатимешся”. Товаришка написала заяву на звільнення.

У Молдові засудили вісьмох громадян за участь у війні на Донбасі на боці бойовиків. Отримали від двох до п’яти років тюрми. Ще 25 молдаван, які воювали за терористичні ДНР і ЛНР, перебувають у міжнародному розшуку. У православних церквах Московського патріархату закликають парафіян надсилати листи Вселенському патріарху Варфоломію з проханням не допустити створення помісної української церкви. Роздають бланки зі зразком, як заповнювати звернення. Кістки невідомої тварини виявили будівельники

в місті Калуш Івано-Франківської області під час реконструкції фонтана. Лежали на глибині 3 м. Можуть належати тварині, яка вимерла понад 10 тис. років тому. 15 млн грн цьогоріч виділять із бюджету на ремонт української станції ”Академік Вернадський” в Антарктиді. Кошти на це дали вперше за 25 років.

Сергій ДЕМЧУК

Батюшці теж їсти треба

Від 10 травня в усіх потягах Укрзалізниці півлітрова пляшка води, чашка чаю чи кави коштуватиме 8 грн. Досі за воду платили 10 грн, за чай і каву – 4 грн.

– Нас будут резать, как в 1917 году. Мы уже это проходили. История по спирали движется, – каже парафіянка Московського патріархату, мати п’ятьох дітей. Ідуть сім’єю на вечірню службу. – За что нас убивать? За русский язык? Понимаю, что ты на украинском разговариваешь, потому что тебе это для работы нужно. А мы привыкли на русском. Зачем нас за это преследовать?

Вимагав на тисячу більше, але зробив знижку Очевидно, не вона одна з парафіян Московського патріархату боїться переслідувань. Як і зрозуміло, хто і для чого залякує цих людей. Адже тоді не лише на Донбасі й у Криму Путіну буде кого захищати, а й, наприклад, на Поліссі. – Найсмішніше те, що він намагався втекти. СБУшники за ним навколо ”Сільпо” бігали в центрі міста, – розповідає приятель про священика Московського патріархату з Коростенського району, який одночасно працював головою сільради. – Взяв 7,5 тисячі хабара за те, що приписав когось у селі. Вимагав на тисячу більше, але зробив знижку. І що ти думаєш? Місцеві баби виправдовують його, кажуть: ”Батюшці теж щось їсти треба”. Згодом священика відпустили. Щоб Путіну було кого захищати?

Ірина ДУБОВИЦЬКА

Перед травневими святами двоюрідна сестра з чоловіком їхали власним автомобілем до нас у гості з Москви. Українських родичів планували відвідати вперше за п’ять років. Списувався з нею у соцмережі. Сестра запитала, чи справді в нас на вулиці можуть побити за російську мову? Пожартував: ”Вас взагалі можуть на кордоні затримати й посадити в тюрму як потенційних терористів”. Думав, зрозуміє. А вона відключила телефон. Потім дізнався, що на півдорозі розвернули машину й поїхали додому. Спілкуватися з нами не хочуть. Антон РАДУЦЬКИЙ

УКРАЇНСЬКІ ТУРИСТИ ДВІ ДОБИ НЕ МОГЛИ ВИЛЕТІТИ З ЄГИПЕТСЬКОГО МІСТА ШАРМ-ЕЛЬ-ШЕЙХ ЧЕРЕЗ ПОЛОМКУ ЛІТАКА. У СИТУАЦІЮ ВТРУТИВСЯ ПРЕЗИДЕНТ ПЕТРО ПОРОШЕНКО. НАКАЗАВ МІНІСТЕРСТВУ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ПРОКОНТРОЛЮВАТИ ПОВЕРНЕННЯ ТУРИСТІВ ДОДОМУ. ЇХ ЗАБРАВ ІНШИЙ ЛІТАК. ЙОГО ОПЛАТИВ ОПЕРАТОР, У ЯКОГО ВІДПОЧИВАЛЬНИКИ КУПУВАЛИ ТУРИ. ”ЯКБИ ФАРАОНИ ПЕРЕДБАЧАЛИ МАЙБУТНЄ, ТО ЗАМІСТЬ ПІРАМІД БУДУВАЛИ БИ ТУАЛЕТИ”, – ПРИПУСКАЄ ХУДОЖНИК ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ

”У Другій світовій війні один окупант переміг іншого, а ми стали жертвою боротьби обох імперіалістичних хижаків, які ділили світ, – Німеччини та Радянського Союзу. Святкуючи 9 травня, стаємо на бік одного з окупантів. Абсурд”, –

анекдот Курортний сезон у Криму вже четвертий рік поспіль починається з бійок між працівниками готелів за право прийняти одного туриста.

Віктор БРЕХУНЕНКО, історик

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

3


ФО ТО : УН І А Н

У К Р А Ї Н А

Пам'ятник княгині Ользі помили на Михайлівській площі Києва 3 травня. Монумент почистили вперше за 20 років у рамках соціальної акції Clean day. Також помили монументи апостолу Андрієві Первозваному та просвітителям Кирилу й Мефодію, які стоять поряд

Четвер, 3 травня, 10:23 Ветеран АТО 28-річний Дмитро Вербич виходить із Київської обласної клінічної лікарні на вулиці Багговутівська, 1. Щоб не впасти, тримається за плече друга. Напередодні в Подільському районі Києва на нього напали дві жінки й три чоловіки. Були в балаклавах. – Ішов, нікого не чіпав – і отримав удар ножем у спину. Розвернувся. Зразу ж стали бризкати з балончика в обличчя. Погано бачив, але ухилявся від ударів, – розповідає кіборг Дмитро Вербич. – Молотком намагалися влучити в голову. Все робили мовчки. Я побіг вулицею. Відчуваю, ноги важко переставляти. Поклав руку на спину, а два пальці пролазять у рану аж до хребта. Пораненого врятували перехожі й товариш, який був поруч. Нападники втекли. Проти них поліція відкрила кримінальне провадження за статтею ”хуліганство”. Оприлюднила в мережі відеозапис нападу на воїна. У лікарні він буде не менше тижня. Дмитро Вербич із позивним ”Івіч” пішов на війну добровольцем. Протягом року воював у складі ”Правого сектора” – з вересня 2014-го. Був у Донецькому аеропорту. Після повернення в Київ працює майстром із нанесення татуювань

А в цей час: КИЯНКА 29-РІЧНА МАРИНА КОЛЕСНИК ЗАВОДИТЬ У СВОЮ КВАРТИРУ СУСІДКУ ВАЛЕНТИНУ, 25 РОКІВ. Її серед ночі вигнав із дому чоловік

Максим, 28 років. Ночувала в під’їзді. Марина розміщує сусідку у своїй спальні. Ну кухні готує їй бутерброди. – Працюю в супермаркеті. Поверталася з нічної зміни. Піднімалася сходами додому. І побачила, як сусідка спить на постеленому між поверхами покривалі, – каже Марина. – Виявилося, чоловік Валі п’є ще з вихідних. Учора привів додому дру4

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

зів. Жінка зробила зауваження. То він її погнав із квартири. Аби не заважала. До своїх батьків не поїхала, бо не мала грошей викликати таксі серед ночі. Спала на сходах. Не знаю, чого Валя досі не пішла від чоловіка. Він постійно п’яний і скандалить. Мабуть, дуже любить. Марина дає Валентині 200 грн на таксі. Та за годину їде до батьків. – Я В ШОЦІ. ЩО ЦЕ ЗА СВИНЯ ЗРОБИЛА? – ХАРКІВ’ЯНИН ІГОР МІРОШНИК, 34 РОКИ, ЗАБИРАЄ ПАКЕТ ЗІ СМІТТЯМ ІЗ ДАХУ ВЛАСНОГО АВТОМОБІЛЯ OPEL.

Машина припаркована біля під’їзду дев’ятиповерхівки. Вранці хтось з її мешканців викинув із вікна непотріб. Пакет упав на авто. – Запікала сигналізація. Вийшов і побачив цю красу. Маю тепер вм’ятину на даху, бо в смітті була пляшка з-під шампанського, – говорить Ігор. – Машина хоч і не нова, але ремонт влетить у копієчку. Тисячі чотири піде. Навіть не уявляю, хто це міг зробити. Раніше подібного в нас ніколи не було. Не знаю, як вчинити. Мабуть, обійду сусідів із під’їзду. Хтось міг бачити, як кидали з вікна. А може, винного совість замучить і зізнається. Прощу половину необхідної на ремонт суми. – ІДІОТ! ЛИХА НАКОЇШ! – ПОЛТАВЕЦЬ 59-РІЧНИЙ ЮРІЙ ВОДЯНИЦЬКИЙ ТРИМАЄ ЗА РУКУ СУСІДА МИХАЙЛА.

Забирає в нього сокиру. Чоловік ішов у двір до Юрія вбити вівчарку Рекса. Годину тому собака налякав дружину й доньку Михайла. Він важко дихає. Вимагає віддати сокиру. Обіцяє прийти на розбірки пізніше. – Вигулював Рекса. Із магазину поверталася сусідка з дитиною. Мала кинула у пса камінець. Він і оскаженів. Кинувся на них, – розповідає Юрій Володимирович. – Повід довгий, але я встиг за нього різко смикнути. Собака спинився за півметра від сусідів. Вони в сльозах побігли додому. Поскаржилися. Михайло прийшов розбиратися. Порозуміємось. Увечері Юрій іде до сусіда з тортом і пляшкою віскі. Миряться.


У К Р А Ї Н А

Javelin не потраплять на передову Для України поставка Javelin мало що змінює. 37 пускових установок і 210 ракет – крапля в морі з того, що треба для переозброєння армії. Та, якби їх відправили в зону бойових дій, провокації з боку російської сторони із застосуванням броньованої техніки закінчувалися б її знищенням. Але комплекси не потраплять туди. Ми не стріляємо у відповідь, не відповідаємо на провокацію. Олег ЖДАНОВ, військовий експерт

Вакарчук не виправдає сподівань Не варто покладати на Святослава Вакарчука великі сподівання. Його гіпотетична кандидатура на пост глави держави дуже слабка. Президентство не схоже на життя успішного музиканта. Тим паче це складно в Україні, де триває війна з Росією, йде міжкланова боротьба. Бути президентом – це весь час мати справу з нашою

реальністю, з нашими людьми, з чиновниками, з нашою поліцією, з усім нашим. Працювати з керівниками інших країн, розбудовувати армію, спецслужби, інформаційну та культурну політику. А ще мати такого ворога, як Путін. Півсвіту не знає, що робити з цим божевільним. Потенційним виборцям у Вакарчуку подобається його чиста біографія порівняно з іншими політиками. Однак для президента мало бути хорошим хлопцем.

ЗАСНОВНИК І ВИДАВЕЦЬ ТОВ ”ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ”НОВА ІНФОРМАЦІЯ” головний редактор Володимир Рубан заступники головного редактора Ірина Буланенко, Лілія Дворецька, Роман Запорожченко, Тетяна Порхун, Ольга Столига редактори відділів: новини Сергій Дзех, політика Ірина Патлатюк, гроші, робота, нерухомість Мирослава Бондаренко, скандали Таміла Михеєва, культура

Сергій ФОМЕНКО, музикант

Іван Столярчук столиця Оксана Худояр, коментарі Сергій Демчук, освіта, наука,

Тимошенко популярна, бо вона – ворог Порошенка

техніка, авто Володимир Мукан, Донбас, Крим Ольга Юркова, репортаж і зірки Анна Балакир, люди Світлана Корженко, спорт Роман Шахрай, світ і подорожі Дмитро Малишко, здоров’я, їжа, сад-

Зараз Юлія Тимошенко – єдиний реальний кандидат, який боротиметься за перемогу на президентських виборах 2019 року. Її популярність базується на тому, що вона – ворог чинного глави держави Петра Порошенка. Будь-який політик, який обіцяє розслідувати його діяльність, викликає повагу в розчарованих українців. Ситуація зміниться, якщо президент не балотуватиметься на другий термін. Тоді Тимошенко втратить відсотків 60 підтримки. З нею боротимуться несистемні кандидати, які стануть повноцінними учасниками гри.

город, дім Таїса Олійник, історія і мова Олександр Гандзій, відео Анатолій Гаєвський фото Лариса Петрушенко, дизайн Володимир Онопрійчук, Олексій Прийдан, інфографіка Дмитро Скаженик, коректура Людмила Рукасова директор з розвитку Сергій Матяш, реклама Лілія Дєдковська, реалізація Денис Ковальов, просування Ірина Нерубайська передплата Тетяна Малик, Олена Петя, технічне забезпечення Андрій Гайдук, фінанси Алла Желізняк, господарство Костянтин Вовк-Мельник Юридичний партнер консалтингова компанія ”Де Факто – Консалтинг Груп”

Олександр КОЧЕТКОВ, політолог

Журнал ”Країна” – засновник і видавець ТОВ ”Видавничий ДІМ ”Нова інформація”. Реєстраційне свідоцтво

”Рано чи пізно війна на Донбасі закінчиться. Його жителі зрозуміють: можна не боятися. І поллються безкінечні свідчення про скоєні бандитами розстріли, грабежі, насилля. І тоді всім ідеологам ”русского мира” й виконавцям терору на Донбасі стане справді страшно. І цей момент вони віддаляють. Нелогічно вводити миротворців на Донбас, каже голова Ради Федерації РФ Валентина Матвієнко”, — Олександр НЕВЗОРОВ, російський публіцист

КВ №20675-10475ПР від 17.04.2014 р.,

226

ЕЛЕКТРИЧНИХ АВТОМОБІЛІВ ВНЕСЛИ В ДЕКЛАРАЦІЇ УКРАЇНСЬКІ ЧИНОВНИКИ Й ПОЛІТИКИ. НАЙБІЛЬШЕ ЯПОНСЬКИХ ЛЕГКОВИКІВ NISSAN LEAF – 195. ВАРТІСТЬ ТАКИХ – ВІД 265 ТИС. ГРН. Є 14 МАШИН TESLA. ЦІНА ОДНІЄЇ – ВІД 1,3 МЛН ГРН

видане Міністерством юстиції України. Адреса редакції м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, факс 0(44) 496 33 63, електронна адреса office@gpu.ua, секретар 0(44) 496 86 51, реклама 0(44) 496 86 53, реалізація 0(44) 496 86 54. Для листування: Україна, а/с 31, м. Київ, 03067. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець Підписано до друку 4 травня 2018 року,

1500 186

ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ З ОКУПОВА НИХ РАЙОНІВ ДОНБАСУ Й АНЕКСОВАНОГО КРИМУ ЗАРЕЄСТРОВАНІ В УКРАЇНІ

наклад 21 800. Віддруковано у друкарні ”Юнівест Принт”, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44б, тел. 0(44) 494 09 03, www.univest-print.com, замовлення № 180/08714 Адреса редакції у Вінниці вул. Скалецького, 7, електронна адреса vinnica@gpu.ua, редактор Валентина Мураховська, секретар 0(432) 55 43 73, реклама Ірина Бойчук 0(432) 55 43 75, реалізація Олександр

реабілітацію. А згодом у двері подзвонили. Стояв чоловік, на вигляд років 35, назвався водієм, попросив вибачення і поклав на поріг пакет із 15 тис. грн. Розвернувся й пішов. Юлія, 44 роки, Харків

На трасі зламався автомобіль. Викликав евакуатор. Поки чекав, біля мене зупинилася симпатична блондинка. 10 хвилин щось лагодила під капотом – і машина завелася. Узяв номер її телефону.

Кілька років тому випала з автобуса. Він раптово поїхав із відчиненими дверима. Зламала хребет. На операцію витратила 7 тисяч гривень. Півроку проходила

Віктор САМОХАТЬКО, 29 років, Полтава

Подруга два роки працювала хатньою робітницею в Італії. Пахала без вихідних, поки її чоловік сидів удома з маленькою донь-

Березін 0(432) 55 43 75

кою. Привезла 25 тисяч євро. Хотіла купити квартиру, аби з’їхати з гуртожитку. Але за пару днів чоловік забрав із сейфа 16 тисяч. Придбав в автосалоні новий Volkswagen. Подякував жінці за подарунок. Вона подала на розлучення.

Адреса редакції у Львові вул. Зелена, 44, електронна адреса lviv@gpu.ua, редактор Ірина Левицька, секретар 0(32) 240 81 55, реклама Оксана Мишопита 0(32) 240 81 50, реалізація Михайло Навроцький 0(32) 240 81 52 Адреса редакції у Полтаві вул. Гоголя, 20а, електронна адреса poltava@gpu.ua, редактор Анна Лакиза,

Ірина, 33 роки

секретар 0(532) 60 30 85, реклама Вікторія Тітаренко 0(532) 60 30 88, реалізація

Тиждень тому підписав угоду з терапевтом. Днями

В’ячеслав Андрієнко 0(532) 60 30 91 Адреса редакції у Черкасах вул. Шевченка, 266, оф. 310 електронна

отримав від неї есемеску: ”Щоб ти здох, падло!” Передзвонив. Жінка вибачилася. Пояснила, що посварилася з чоловіком і повідомлення писала йому. Але переплутала номери отримувачів.

адреса cherkasy@gpu.ua, редактор Оксана Прітченко, секретар 0(472) 32 28 49, реклама Юлія Ільченко 0(472) 32 28 43, реалізація Микола Осокін 0(472) 32 28 42 рубрики ”пропозиція”, ”подія”, ”компанія”, ”турбота”, ”поради” і ”конкурс” публікуються на правах реклами

Віталій, 35 років, Київ

1 0

Т Р А В Н Я

фото: Віктор Фоменко

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

5


ФО ТО : TR O JDE N. C O M

Д А Т И

УНОЧІ АНГЛІЙЦІ ВІДПРАВЛЯЮТЬ ВІСІМ ПІДПАЛЕНИХ ЧОВНІВ ІЗ ВИБУХІВКОЮ НА БОРТУ

Філіп Якоб Лютербург. Розгром Іспанської армади, 1796 рік

Пірат розбив найбільший у світі флот реможна армада й іти в похід на Англію. Однак король рішення не змінює. Війна назріває давно. Британська королева МЕТИ ЯКОГО Я НЕ ЗМІГ БИ ДОСЯГТИ. Іспанський флот настільки величезний, що було б Єлизавета І (1533–1603) підтримувала помилкою довірити відповідальність грабежі іспанських суден своїми піраза нього людині, яка не має жодного військо- тами. Вона ж насаджувала протестантизм, а Філіп II вважав своїм обов’язком вого досвіду. Я не володію ні здібностями, допомогти англійським католикам. Тому ні здоров’ям, щоб прийняти командування. Я не готовий до походу, зовсім не знаю флоту, Папа Римський благословив цю військову кампанію. його людей, його можливостей, не знаю Підготовка триває два роки. Створюють Англії”, – пише Алонсо Перес де Гусман найбільший у світі флот, на який витрача(1550–1619) у листі до іспанського короля ють усі гроші з казни. Але адмірал Альваро Філіпа ІІ (1527–1598). де Базан помирає – і замінити його ніким. Так відповідає на розпорядження монарха очолити іспанський флот під назвою Непе20 травня 1588 року Непереможна ”В ІНТЕРЕСАХ ВАШОЇ ВЕЛИЧНОСТІ МИЛОСТИВО ПРОШУ НЕ НАКЛАДАТИ НА МЕНЕ ЗАВДАННЯ,

14 травня 1607 року англійські колоністи заснували Джеймстаун – перше постійне поселення в Північній Америці, розташоване на території сучасного американського штату Віргінія. Його назвали на честь короля Англії Якова І. Громадою зі 104 поселенців керувала рада з шести осіб. Боролися з на-

6

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

падами індіанців, голодом і нестачею води. Через два роки залишилися 38 людей. 1699-го колонію покинули. Зараз на її території працює музей просто неба. 15 травня 2009-го президент Таджикистану 57-річний Емомалі Рахмон наказав прибрати його портрети з кабінетів 1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

армада зі 130 кораблів під керівництвом де Гусмана відпливає з Лісабона, який тоді належав іспанцям. У них на бортах майже 30 тис. осіб – 8 тис. матросів, 19 тис. солдатів і 1,5 тис. добровольців. Мають 2,4 тис. гармат. У трюмах – 1 млн галет із пресованого сухого хліба, 14 тис. бочок вина, 6 тис. мішків бобів, кілька тонн риби й солонини. Через три місяці флотилія досягає протоки Ла-Манш поблизу Великої Британії. – Хоч я маю тіло слабкої та немічної жінки, але я маю мужність короля, – Єлизавета І, одягнута в срібний панцир і білу сукню, верхи на білому коні звертається до військових. – І я зневажаю думку про те, що король Іспанії чи будь-який інший князь Європи дозволить собі вторгнутися у моє королівство.

держ установ. Також заборонив публікувати його фото з іншими чиновниками. Зробив це задля ”запобігання чиношанування й усунення нерозуміння серед населення”. Будь-яке розміщення портрета президента в громадських місцях треба узгодити з його канцелярією. Тоді ж заборонив золоті зуби,

Британський флот вирушає назустріч іспанцям. Налічує 34 бойові кораблі, 28 озброєних торгових суден і 30 малих. На бортах – 12 тис. матросів і 4 тис. солдатів. Командує колишній пірат Френсіс Дрейк (1540–1596). Морські бої тривають 21–30 липня. Кораблі англійців нижчі, але швидкісніші й маневреніші, оснащені далекобійними гарматами. Іспанський командир наказує флоту стати на якір для відпочинку в бухті Кале біля узбережжя Франції. Уночі англійці відправляють туди вісім брандерів – підпалених човнів із вибухівкою на борту. Зчиняється хаос, палаючі іспанські кораблі врізаються один в одного. Вітер розносить вогонь по вітрилах, люди стрибають у воду, щоб урятуватися. Тисячі тонуть. Англійці обстрілюють уцілілі судна. В іспанців не вистачає боєприпасів. Починається буря, яка трощить і закидає кораблі на мілину. Відступити вдається 60 суднам.

а школярам і студентам – носити мобільні телефони. Скасував випускні бали, оголосив поза законом пишні весілля й похорони. 17 травня 1395 року поблизу міста Ровіне на території Валахії – частини теперішньої Румунії – відбувся бій між 40-тисячною османською армією

під проводом султана Баязида І та в чотири рази меншим військом місцевого господаря Мірчі Старого. Валахи нападали на турків невеликими загонами. На болотистій території загарбники не змогли розмістити свої великі війська. Лучники валахів розстрілювали їх, а потім розбили нападом кінноти.


ФО ТО : LIB R A R Y O F C O NG R E SS

Д А Т И

18 травня 1939 року єврейська громада Єрусалима протестує проти міністра колоній Великої Британії Малкольма Макдональда. Напередодні він опублікував звіт про ситуацію в Палестині. Документ отримав назву ”Біла книга”. Автор вважав, що край не повинен належати лише євреям чи арабам. Закликав запровадити квоту на переселення євреїв у Палестину, але обмежити їхні права на купівлю землі. Пояснював це тим, що в мусульман народжується більше дітей

Американського президента змусили подати у відставку – ЗА ВСІ ТІ РОКИ, ЩО ЗАЙМАЮСЯ ПОЛІТИКОЮ, НІКОЛИ НЕ ПЕРЕШКОДЖАВ ПРАВОСУДДЮ.

І я вітаю розслідування. Люди повинні знати, шахрай президент чи ні. Я не шахрай! – каже президент США 60-річний Річард Ніксон. 17 травня 1973 року у Вашингтоні почалися сенатські слухання Вотергейтської справи. Її порушили після появи інформації про участь президента-республіканця в спостереженні та прослуховуванні офісу Демократичної партії в готелі ”Вотергейт”. За рік до цього один з охоронців побачив, що вночі хтось пробрався в офіс. Поліція затримала п’ятьох людей. Вони налаштовували аудіоапаратуру й фотографували доку-

менти. Всі – колишні агенти Центрального розвідувального управління. Подробиці справи засекречують на кілька місяців – доки не минуть президентські вибори. Ніксона обирають на другий термін. У вересні журналісти The Washington Post публікують докази, що шпигуни діяли з відома Білого дому. У січні 1973 року злочинців засуджують. Президент заперечує свою причетність до скандалу. Тоді газета друкує розмови Ніксона зі спільниками. Стає відомо, що президент наказав директору ФБР припинити розслідування Вотергейтської справи й контролювати публікації в пресі.

Суд у справі Ніксона транслює телебачення. У парламенті починають розгляд процедури імпічменту. Звинувачують президента у зловживанні владою, лжесвідченні та неповазі до конституційних прав Конгресу. 9 серпня 1974 року Річард Ніксон подає у відставку. – Я тепер ясно усвідомлюю, що зробив помилку – діяв нерішуче й необачно, – каже наостанок. Його звільняють від кримінального переслідування. Ніксон відходить від публічної діяльності. Помирає через 20 років від інсульту. підготувала Ольга ШВЕД

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

7


К У Л Ь Т У Р А

За вибір українського треба сплатити.

Часом долею Шевченка, часом – долею Стуса, а часом – Дзюби

ЗАКЛИК МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО ”ГЕТЬ ВІД МОСКВИ” РОЗУМІЛИ В ПОЛІТИЧНОМУ СЕНСІ. А ЙДЕТЬСЯ ПРО РОСІЙСЬКУ КУЛЬТУРУ. МУСИМО ЗНАЙТИ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ, – КАЖЕ СВЯЩЕНИК І ФІЛОЛОГ ВІКТОР МАРИНЧАК

Ви досліджуєте російську літературу, її на українському книжковому ринку все менше. Ми від цього виграємо чи втратимо? – Відповідно до постколоніальної психології українців, найголовніші події відбуваються в митрополії. Там справжнє мистецтво, якісна література, а ми – другорядні. Заклик Миколи Хвильового

на безпосереднє спілкування з тими літературами. Як було це з російською. Біди у віддаленні від неї не бачу. Тим більше, канали інформації ніхто остаточно не прикриває. А для широкого загалу велика кількість російського ширпотребу позитивного впливу не мала б.

літератури”. Те, що бачимо й відчуваємо, – вічна тема: життя і смерть, любов і зрада, ворожнеча й протистояння. Завжди писали, з одного боку, про тих, хто віддає життя за ідеали, а з другого – про шукачів легкої наживи. Все це було й буде, доки стоятиме світ. Але щоразу це набирає неповторних контурів. Побачити їх – означає Тепер наш ”ширпотреб” замінить російський? виробити свою ідентичність. Це важливо – В уяві багатьох масова культура – це щось другорядне. Насправді сама по собі вона не є ні поганою, ні хорошою. Віктор МАРИНЧАК Відсутність української масової культури означає, що не всі можливі сфери охоплені 73 роки, священик, філолог нашим продуктом.

ПОЧАЛАСЯ ВІЙНА НА ДОНБАСІ. ЦЕ – НОВИЙ ЗРІЗ НАШОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

ЩОБ ВИВЧИТИ ЧУЖУ МОВУ, ПОТРІБНО ТРИ РОКИ, А СВОЮ – ЦІЛЕ ЖИТТЯ

Для повноцінного розвитку українська мова має увійти в усі можливі ніші. Якщо є український бульварний роман, детектив – це добре. Має бути й музична попса українською.

”Геть від Москви” розуміли в політичному сенсі. А йдеться про потужну російську культуру. Якщо будемо весь час перебувати в її річищі, не зможемо утворити власну. Мусимо знайти своє обличчя. У нас є можливість рухатися від Москви – у бік європейських культур. Виходити

Чи мають письменники реагувати на анексію Криму, війну на Донбасі? – Є такі, що чекають, поки все осяде, вгамується й розподілиться. А через 20 років планують написати епопею. Інші відповідають на виклики сучасності. Не можна сказати: ”Чекайте, це не для сьогоднішньої

8

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

Народився 18 березня 1945-го у Харкові в сім’ї вчителів. Закінчив тамтешній державний університет за спеціальністю ”російська філологія”. Із 1968 року викладає там історичну фонетику, вступ до слов’янської філології та інші дисципліни. В інтернеті студенти пишуть: ”Великолепный преподаватель! Интеллектуально развит, остроумен. С ним можно без конца говорить и спорить на разные темы”. Кандидат філологічних наук, доцент. Із 1991 року – настоятель храму Івана Богослова Української православної церкви Київського патріархату. Його парафію називають ”для інтелігенції”. Служби веде українською мовою. Автор збірки статей про творчість Олександра Пушкіна, Антона Чехова, Райнера Марії Рільке, Бориса Пастернака, Михайла Булгакова. Живе у Харкові. Одружений, батько трьох дітей: 47-річного Олексія, 36-річної Наталки й Микити, 28 років

>


К У Л Ь Т У Р А

>

За царату Україна була найбільше охоплена селянськими повстаннями. Бо покріпачені козаки не забули, що були вільними. Це передавалося з покоління в покоління. Тому й бунтували. Голодомор Скільки часу необхідно для формування стався, бо більшовики перелякалися нашої ідентичності? виступів проти колективізації в Україні. – Щоб вивчити чужу мову, потрібно три роки, а свою – ціле життя. Щоб пізнати Сусіди витягували з нас усю еліту з часів себе, життя не вистачить. Ми вже є свідками Русі. А ми це дозволили. Вибір на користь історії. Помаранчева революція перемогла українського протягом століть небагато любов’ю й радістю єдності. На Майдані хто робив. У Юрія Шевельова є нарис 2014-го була стійкість беззахисних про Маросейку, або Малоросейку, – це і незламних людей. Але непохитність теж район у Москві, де жили вихідці з України. є нашою ідентичністю. Вони думали, що допоможуть Росії відбутися і так здійснять свій цивілізуючий вплив. Усі були з Києво-Могилянської академії. Вони сподівалися зробити Росію ГОЛОДОМОР СТАВСЯ, європейською – і тоді все мало бути добре. БО БІЛЬШОВИКИ А так не сталося. І треба було знову обрати ПЕРЕЛЯКАЛИСЯ ВИСТУПІВ українське й відроджувати його. ПРОТИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ Харківські романтики, 1830-ті роки, Григорій Квітка-Основ’яненко, Микола В УКРАЇНІ Костомаров, Семен Гулак-Артемовський – знову стають на бік українського. Революціями відповідаємо на травми Відповідь імперії відома. Потім кожне Голодомору, сталінських репресій, покоління стикалося з проблемою: Розстріляного відродження. Так проживаємо обираєш українське – наражаєшся ті травми. Наші хлопці в Криму з прапорами на переслідування, утиски. Знаю йшли беззбройні на стволи російських автоматів. А потім почалася війна на Донбасі. І це новий зріз нашої ідентичності. Він ще МАЮ КАЯТИСЯ, ЩО ОБРАВ спливає кров’ю і болить. Бо вантаж ”200” УКРАЇНСЬКЕ НАДТО ПІЗНО продовжує надходити. Культура надає можливість усвідомити себе й зрозуміти, що ми захищаємо. Як приклад, роман ”Інтернат” Сергія людей, які в 1960–1980-ті роки обирали Жадана або збірка віршів харківського російське, бо це був спокій. А хтось поета Леоніда Логвиненка ”Місячна присвячував життя українському. Як Юрій соната війни”. Наше культурне обличчя Шевельов – за походженням німець, творять різні люди. Вони пишуть із типовою освітою Російської імперії. вірші, музику, п’єси, картини. Драма Наша ідентичність сьогодні – це проблема ”Деталізація” мого колишнього студента не походження, а вибору. Я, мої друзі, Дмитра Тернового 2012 року перемогла знайомі обрали бути українцями. Всупереч на конкурсі в Австрії. В ній ішлося про тому, що ще до позавчора не бути ним було майдан із бруківкою та снайперами. Він вигідніше. Нікого не суджу, бо добре знаю, усе це побачив менш ніж за два роки що за вибір українського треба сплатити. до Революції гідності. Відчував колізію Часом долею Тараса Шевченка, часом – в тодішній українській політиці, яка долею Василя Стуса, а часом – Івана Дзюби. мирно розрішитися не могла. Людина як приватна особа може обрати безпеку. Але як представник інтелігенції і християнин я за щось відповідаю. Переді Серед пострадянських країн немає таких мною українська культура – зацькована бунтівних, як ми. У чому причина? й зневажена. Хіба не кинешся захищати – У брежнєвських і андроповських того, кого ображають? політичних тюрмах і таборах більшість Маю каятися, що обрав українське надто пізно. в’язнів були українці. Це через внутрішнє Якби ми реалізовували цей вибір із 1960-х ропрагнення нашого народу до свободи. Є свобода як воля, звільнення від чогось. ків масово, то Майдан був би раніше. І є свобода як відповідальність, коли вільно будуєш щось. Друге – проблема, Питання меншовартості українців досі є актуяку ще тільки маємо вирішити. А перше альним? було в нас завжди. Закладене козаччиною, – Меншовартість – це психологія гайдамаччиною, поезією Тараса Шевченка. імперської окраїни. Коли є центр, для нашої суспільної свідомості. Треба використовувати не ХVII–XX століття, а теперішнє. Тут потрібні митці.

10

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

а ми – периферія. Тепер наш центр там, де ховають воїна, де хтось звершує свій подвиг, де відбуваються найістотніші для нашого подальшого існування події. Вже ніколи цей центр не буде в Москві. А далі нам треба самих себе пізнавати. У нас є композитор Валентин Сильвестров, акторка Ада Роговцева, письменниця Ліна Костенко. А з нею – Сергій Жадан, Оксана Забужко й десятки інших. Питання про меншовартість уже не стоїть. Забужко колись сказала, що Харків увійшов в історію у ХVIII столітті Григорієм Сковородою, у XIX – Олександром Потебнею, у ХХ столітті – Юрієм Шевельовим. Геній Рільке справив на Стуса велике враження, але він сам на тому ж рівні. Здатний був попри всю трагедію життя Тичини розуміти, що молодий Павло приніс

НАШ ЦЕНТР УЖЕ НІКОЛИ НЕ БУДЕ В МОСКВІ у поезію гармонії, яких доти не було. Тичина молодий, ”сонячнокларнетний” – на рівні Лорки та Аполлінера. У нас є Микола Лукаш із геніальним перекладом ”Фауста” Гете. Оце наш рівень. Московський патріархат впливає на мільйони українців. Його представники часто транслюють ідеї ”русского мира”. – Щоб це змінилося – потрібна велика політична воля з боку законодавчих, виконавчих і судових органів влади. Це попереду. Я стежу за виданнями Московського патріархату. Протягом усіх років незалежності вони друкують антиукраїнські матеріали. Це для них природно. Пропаганда розрахована на людей не дуже освічених і культурних: немає України, української мови, це – недодержава, недонація, недокультура, і не може бути окремої української церкви. Це питання до Служби безпеки. Але та не може діяти без команди й політичної волі. І хоча є відповідні статті в Конституції і Кримінальному кодексі, їх не застосовують. Які три кроки в культурній політиці держави треба зробити негайно? – Потрібно працювати над зміною психології, ментальності суспільства. Ідеться про три складові. Перше – імперська свідомість. Коли відчуваю себе елементом великої потужної держави, мені


К У Л Ь Т У Р А

комфортно. Відмовитися від цього важко. Старше покоління українців просякнуте імперським на рівні стереотипів поведінки та сприйняття. Друге – колоніальна свідомість. Коли центр десь там, а ми йдемо за ним. Бо ми – щось незначне, яке має хіба що етнографічне обличчя. Станцюйте гопака, заспівайте – оце ви, українці, а всього іншого нема й не було. Росія інтенсивно насаджувала стереотипи, що українська мова, культура, література для історії значення не мають. Мене так виховували. Коли був дев’ятикласником, уперше в історії радянської школи можна було припинити вивчати українську мову. Вийшла відповідна постанова. Викладачі російської отримували зарплату вищу, ніж української, бо виконували

ЗБІРКИ ЕСЕЇВ Микола РЯБЧУК ”ПОПЕРЕДНЄ ЖИТТЯ” 45 гривень

Сергій Параджанов? У тому, що зняв ”Тіні забутих предків” – і українське набуло світового значення. Винний Володимир Івасюк, бо його пісні звучать і на Камчатці. Совковість – це третій компонент. Моя соціальна поведінка може бути точно така, як за тоталітарного СРСР, тільки не з червоним, а з синьо-жовтим прапорцем. Я в Академії наук заснував би три держзавдання – русифікували українців. інститути – для ретельного дослідження А що являли собою свята української цих явищ. Якщо позбудемося їх – будемо культури в Москві? Гопак і вірш ”Партія інші. Решта не потребує таких втручань. веде”. Брехлива комуністична ідеологія Українська мова завжди розвиватиметься. розказувала про дружбу народів, а нищила І культура – також: знайдуться ті, хто українську культуру. Її діячів саджала вкладатиме в це. в тюрми. Утискала все, що робилося тут – оригінального й цікавого. В чому винний текст: Катерина ЛУК’ЯШКО, фото: Віктор ФОМЕНКО

ВИКЛАДАЧІ РОСІЙСЬКОЇ ОТРИМУВАЛИ ЗАРПЛАТУ ВИЩУ, НІЖ УКРАЇНСЬКОЇ, БО ВИКОНУВАЛИ ДЕРЖЗАВДАННЯ – РУСИФІКУВАЛИ УКРАЇНЦІВ

КНИГИ МОЖНА ПРИДБАТИ В РЕДАКЦІЇ ”ГАЗЕТИ ПО-УКРАЇНСЬКИ” ЗА АДРЕСОЮ: КИЇВ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, 4, ТЕЛ. 0(44) 496 86 54

Андрій БОНДАР ”МОРКВЯНИЙ ЛІД” 45 гривень

ЛЬВІВ, ВУЛ. ЗЕЛЕНА, 44, КІМНАТА 33, ТЕЛ. 0(32) 240 81 52 ВІННИЦЯ, ВУЛ. СКАЛЕЦЬКОГО, 7,

Віталій ЖЕЖЕРА ”ГОСПОДНІ КОМАРИКИ” 45 гривень

ТЕЛ. 0(432) 55 43 75 ЧЕРКАСИ, ВУЛ. ШЕВЧЕНКА, 266, ОФІС 310, ТЕЛ. 0(472) 32 28 42

Віталій ЖЕЖЕРА ”ВІДКЛАДЕНЕ ЛІТО” Ольга ГЕМБІК ”ЖІНКАМ НІЗЗЯ” 45 гривень

53

*

ПОЛТАВА, ВУЛ. ГОГОЛЯ, 20А, ТЕЛ. 0(532) 60 30 91

пишіть нам на e-mail: knyga@gpu.ua

ГРИВНІ НА МІСЯЦЬ КОШТУЄ ПЕРЕДПЛАТА ЖУРНАЛУ ”КРАЇНА” НА 2018-Й ЇЇ МОЖНА ОФОРМИТИ В НАЙБЛИЖЧОМУ ПОШТОВОМУ ВІДДІЛЕННІ ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 37278 *без урахування послуг пошти

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

11


Родичі несуть на плечах наречену під час весільного ритуалу, село Бахіркханд, Індія, 5 лютого 2017 року

Дівчина кульгає і має проблеми Але за нею дадуть хороший по ДЛЯ ПОТЕНЦІЙНИХ НАРЕЧЕНИХ НАЙМАЮТЬ ОХОРОНЦІВ Індійські охоронні агентства оголосили, що не братимуть більше замовлень з нагляду за потенційними нареченими. Їх наймали, щоб уберегти дівчат і хлопців від викрадення. У квітні послуга була така популярна, що не залишилося вільних працівників 12

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8


ФО ТО : R E UTE R S

С В І Т

Викрадені змушені одружитися. Інакше їх вважатимуть зганьбленими. 2018-го дві заможні сім’ї попросили наглядати за їхніми будинками. Обидві мають готелі й ресторани на узбережжі. В одній доньці 17 років. Хоче вчитися в коледжі, а потім – вступити в університет. Про шлюб домовилися давно. Але прийшли свататися від іншого хлопця. Запропонували кращий викуп. Батьки відмовилися. Родина хлопця погрожувала, що викраде дівчину. Викрадачі чекали її біля школи. Якось примусили подругу покликати її гуляти. В другій родині 14-річну доньку двічі намагалися викрасти невідомі. Охоронці встигли відбити її. Супроводжуємо дівчат усюди.

18 ЧОЛОВІКІВ СПРОБУВАЛИ ВИКРАСТИ ХЛОПЦЯ З ЙОГО ДОМІВКИ. БАТЬКИ ВИКЛИКАЛИ ПОЛІЦІЮ Робота складна. Минулого тижня 18 чоловіків спробували викрасти хлопця з його домівки. Батьки викликали поліцію. Однак наступного вечора хлопця забрали. Майбутня його дружина в дитинстві перехворіла. Кульгає і має проблеми зі слухом. Але батьки домовилися про шлюб. За нареченою дадуть хороший посаг. Хлопець не проти, бо дівчина – спокійна й розумна. Окрім нас, свої послуги пропонують банди головорізів. Під час викрадень поводяться, наче терористи. Протистояти їм законними методами не можемо.

часно з навчанням на курсах. Напали троє хлопців і кинули в автомобіль. Удома мати нареченого пояснила, що сталося. У моєму селі нічого подібного не траплялося. Хлопця я бачила вперше. Він помітив мене біля школи за тиждень до того. Розпитав у колег, хто я. Із батьками дозволили побачитися за три дні. Вони були засмучені, але сказали, що мушу змиритися з долею. Маємо чотирьох доньок. Живемо добре. Чоловік – хороший будівельник. У нас перших у селі був закритий туалет. Провели електрику теж перші. Коли старшій доньці було 6 років, місцевий лікар прийшов домовлятися за весілля зі своїм сином. В її 16 вирішили, що одружаться за два роки. Обоє ще вчилися. Але в коледжі донька покохала іншого. Ми дозволили обирати. Заміж вийшла за сина лікаря. Вирішальним стало те, що не сподобалася родина другого хлопця. Мене запрошують на телепрограми говорити про такі шлюби. У мене все склалося щасливо. Чоловік каже, що закохався. Тоді не міг запропонувати нічого моїм батькам. Знайома подала в суд на чоловіка – за викрадення і зґвалтування. Програла. Тепер її всі уникають.

У НАС ПЕРШИХ У СЕЛІ БУВ ЗАКРИТИЙ ТУАЛЕТ. ПРОВЕЛИ ЕЛЕКТРИКУ ТЕЖ ПЕРШІ Лаліт МОКХНІ, 60 років, сваха, Нью-Делі: – ПЕРШОЮ В КРАЇНІ ПОЧАЛА ПІДБИРАТИ НАРЕЧЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМП’ЮТЕРНОЇ

Рахул ВАЙЯ, 21 рік, студент, Агра: – ТАТОВІ РОДИЧІ РОЗПОВІЛИ, ЩО ЇХНІ ЗНАЙОМІ ПЛАНУЮТЬ ВИКРАСТИ МЕНЕ ДЛЯ СВОЄЇ ДОНЬКИ. Шукали тих, хто погодиться забра-

зі слухом. саг Кор ІШТАЙЯ, 43 роки, охоронець, Фатехпур-Сікрі:

ти мене біля університету. Я буду лікарем. Одружуватися не планую. Два роки зустрічаюся з дівчиною з університету. Батько їздив до людей, які планували викрадення. Пояснив: шлюбу не буде. Повіз у подарунок прикраси для нареченої. Сказали, що не ображаються. Інакше родичі могли б помститися нам. Вони викрали іншого нареченого. Проблема в тому, що в матері дівчини дуже складний характер. Пересварилася з усіма сусідами. В школі затіяла бійку з учителькою. Ніхто не хотів мати таку тещу.

– ТОРІК БУЛО ДУЖЕ БАГАТО ШЛЮБІВ ІЗ ПРИМУСУ – після викрадення. На таке йшли, якщо не вдавалося домовитися або батьки пообіцяли іншій родині укласти шлюб.

Айя ПАРА, 37 років, учителька, Махараштра: – МЕНЕ ВИКРАЛИ 17-РІЧНОЮ. ЙШЛА ЗІ ШКО-

ПРОГРАМИ. Маю базу дівчат і хлопців. Вношу туди основні характеристики. До мене звертаються, бо знаю, чого варто уникати парам. Хороші родини ще під час вагітності бронюють місця. Часто звертаються й молоді люди. Знають, який партнер їм потрібен для вдалого союзу. Не хочуть витрачати час на експерименти. Підбір коштує від 500 доларів. Якщо партнер не сподобався, другий варіант пропоную безкоштовно. Минулого четверга в розпачі зателефонував фермер із Керали. Його доньку викрали. Віддавати її заміж за того хлопця категорично не хотів. Сказала, щоб ішов і силою забирав її. Але дівчину вже залякали майбутня свекруха і її сестри. Вона вийшла заміж. У селах правозахисники роздають брошури з поясненням, що шлюби з примусу не є нормальними.

ЛИ. Влаштувалася туди на роботу, одно-

текст: Оксана СНІГУР

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

13


З А П И Т А Н Н Я

Дві жінки вчепилися в ковбасу зубами і гризли її У супермаркеті ”Магніт” у російському Ставрополі побилися покупці. У закладі проводили акцію: хто збере певну кількість наліпок за куплені товари, може придбати плюшеву іграшку зі знижкою. На всіх не вистачило – люди виривали іграшки одне в одного. Літня жінка схопила чоловіка за горло, аби він віддав їй акційну річ. Ми запитали у читачів: ”Свідками яких інцидентів у торговельних закладах ви були?”

Дві жінки не поділили сукню за 1,5 тисячі гривень. Розмір був один. Доки одна думала, чи купувати, друга приміряла. Стали ту сукню тягати кожна у свій бік. У рукавах розірвали. Після цього за тисячу її купила перша жінка. Лідія МИКИТЮК, 45 років, продавець одягу, Вінниця

Натовп розірвав пакет із конструктором,

вхопили шматочки ”лего” – хто що бачив. На виході обмінювалися деталями, щоб щось скласти. Сергій ГАЙДИШ, 25 років, консультант, Київ

проходили повз охоронця, спитала: ’’Бабусю, а чого ти не заплатила за футболки?’’ Наталія МЕЛЬНИЧУК, 32 роки, швачка, Вінниця

Під час різдвяного розпродажу за кожне кіло ковбаси палку давали безкоштовно. Акція тривала два дні. Коли залишилася остання палка подарункової ковбаси, дві жінки вчепилися в неї з обох боків. Спочатку тримали й шарпали. Потім

одна запхнула в рот і відкусила. Думала, другій стане гидко – й відпустить. Але вона також стала кусати. Працівники зняли відео і виставили в мережу. Надвечір з’ясувалося, що одна з жінок – дружина ”уважаємого чєловєка”. Відео довелося зняти, а нам наказали забути той випадок. Тарас БЄЛИЙ, 39 років, власник ферми, Харків

Хлопець украв антиперспірант за 100 гривень. Поклав собі в труси й вийшов із супермаркету. В поліцію заявляти не стали. Недостачу розділили між собою разом із консультантом відділу та заплатили в касу магазину. Весь день сиділа голодна. Олена ЦУКУРОВА, 39 років, продавець-консультант, Хмельницький

сховала з десяток речей для себе. При виході її видала онука. Коли 14

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

вішала назад. Моя ”напарниця” показувала недолік продавцю. Як правило, вартість речі падала вдвічі. Вдома на швейній машинці зшивали. Діана КОРОЛЬЧУК, 27 років, помічник юриста, Бершадь на Вінниччині

У магазині білизни під час піжамної вечірки пообіцяли: хто

Засікли жінку, яка постійно крала кіндер-сюрпризи. Бачимо,

прийде в найеротичнішій, може вдягнути що завгодно на себе безкоштовно.

що бере, на касі не платить, а при огляді нічого немає. Рік за нею спостерігали. Знайомий запідозрив, що товар – у піхві. Виявилося, і справді там. Жінка колекціонувала іграшки. Шоколад викидала.

Кілька дівчат прийшли голими. У крамниці вдягли по кілька трусів, бюстгальтерів і пеньюарів. Власники зраділи, що не торгуємо шубами. Наступного року заборонили приходити голяка й дозволили брати лише одну річ.

Перед Великоднем у магазині секондхенду жінка в дитячий рюкзак

Студенткою у секондхенді брала фірмові речі в примірочну й розпорювала їх по шву. Потім

Валентин ДАНИЛИШИН, 39 років, охоронець, Суми

Андрій ТЕКЛЮК, 30 років, охоронець, Київ

підготували Валерія АВРАМЕНКО, Надія СИРОВАТКО, Тетяна ЦУРКАНОВСЬКА, Богдан ЧИКАЙЛО, малюнок: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ

2 0 1 8

2 3

Л И П Н Я

2 0 1 0

№ 2 7 ( 3 0 )

К Р А Ї Н А


РЕ К Л А МА


ОЦІНКИ

Р Е П Л І К А

СУДДЯ ОКРУЖНОГО АДМІНСУДУ КИЄВА БОГДАН САНІН ІЗ 2014 РОКУ ОТРИМАВ МАЙЖЕ 730 ТИС. ГРН ЗАРПЛАТИ. ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ВІН ЗАБОРОНИВ МИРНІ ЗІБРАННЯ НА МАЙДАНІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ В КИЄВІ. У ЛЮТОМУ ПОЗАТОРІК ЙОГО ОБРАЛИ СУДДЕЮ-СПІКЕРОМ ОКРУЖНОГО АДМІНСУДУ. ПОСАДУ ЗАПРОВАДИЛИ В РАМКАХ РЕФОРМИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ДОВІРИ ДО СУДОВОЇ СИСТЕМИ. 25 КВІТНЯ ВИЩА КВАЛІФІКАЦІЙНА КОМІСІЯ РЕКОМЕНДУВАЛА ЗВІЛЬНИТИ САНІНА. РІШЕННЯ ПРО ЦЕ МАЄ УХВАЛИТИ ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ. РОДИНА БОГДАНА САНІНА МАЄ ДВІ АВТІВКИ, ЯХТУ Й ДВІ КВАРТИРИ – У ДНІПРІ ТА БІЛІЙ ЦЕРКВІ НА КИЇВЩИНІ, БУДИНОК У СТОЛИЦІ Й ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ В КОЗИНІ НЕПОДАЛІК КИЄВА

Дмитро СНЄГИРЬОВ, 46 років, координатор громадської ініціативи ”Права справа”

СУДОВУ СИСТЕМУ МАЛИ ДОКОРІННО ЗМІНИТИ. НАТОМІСТЬ ДОМОВИЛИСЯ ЗІ СТАРИМИ КАДРАМИ. ЛЮДИ З ВЛАДИ ПАРАЗИТУЮТЬ НА ТЕМІ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ, А ПО ФАКТУ САМІ ЗАЛИШАЮТЬСЯ

НЕЛЮСТРОВАНИМИ КОМСОМОЛЬЦЯМИ. ТОМУ МОЖЛИВА СПРОБА РЕВАНШУ. СУДДЯ, ЯКИЙ ЗАБОРОНИВ МАСОВІ ЗІБРАННЯ, ЗАЛИШИВСЯ НА ПОСАДІ, А ПОТІМ ОТРИМАВ ПІДВИЩЕННЯ. ЗНАЧИТЬ, ПОЛІТИЧНІ

УКЛАЛИ ДОМОВЛЕНОСТІ КОМАНДИ

ПІСЛЯ МАЙДАНУ. СУДДІВСЬКА ГІЛКА ДІСТАЛАСЯ КОЛИШНІМ ”РЕГІОНАЛАМ”. СКОРІШЕ ЗА ВСЕ, САНІН ПЕРЕБУВАЄ ПІД ЗАХИСТОМ КОГОСЬ ІЗ НИХ. СУДДІ Є, МОЖЛИВО, НАЙКОРУМПОВАНІШОЮ ЧАСТИНОЮ ВЛАДИ. ЯКЩО НАВЕСТИ ЛАД ТАМ, ТО СИСТЕМА ПОЧНЕ ДАВАТИ ЗБІЙ. А В ЦЬОМУ НІХТО НЕ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ, ОКРІМ ГРОМАДСЬКОСТІ. ВОНА І МАЄ ЦЕ ЗУПИНИТИ


І Н Т Е Р В ’ Ю

”Московський патріархат 300 років русифікує Україну” АБСУРДНА СИТУАЦІЯ, КОЛИ СВЯЩЕНИКИ ПРАЦЮЮТЬ ПРОТИ ДЕРЖАВИ, В ЯКІЙ СЛУЖАТЬ. МАЄМО ЗАКРИТИ КАНАЛ ДУХОВНО-ПОЛІТИЧНОГО ВПЛИВУ РОСІЇ НА НАШИХ ЛЮДЕЙ, – КАЖЕ РЕЛІГІЄЗНАВЕЦЬ ОЛЕКСАНДР САГАН

води. Перший – взяття Казані 1552 року. Тоді військо Московії знищило її населення, лишилося всього 10 відсотків людей, які прийняли християнство. Другий привід – поразка Польщі в битві за Москву 1612 року. Значна частина польського війська була з українців. Російська православна церква святкує побиття наших військ. І ми – разом із нею. Також вшановуємо князя Андрія Боголюбського, який 1169-го спалив Київ. У молитвах дякуємо йому. Таких абсурдних речей багато. Навіть Українська православна церква Київського патріархату й Українська автокефальна продовжують ці московські традиції. Лише цього року створили комісію, яка повинна розібратися з тим, що і як вшановуємо. Петро Могила (митрополит Київський, Галицький і всієї Русі 1632–1647 років, екзарх Константинопольського патріарха. – КраУ МОЛИТВАХ ДЯКУЄМО їна) писав, що нам треба примирити Русь КНЯЗЮ АНДРІЮ із Руссю – православних та греко-католиБОГОЛЮБСЬКОМУ, ЯКИЙ ків. Нині проблема помирити православних між собою. І це може зробити помісна 1169 РОКУ СПАЛИВ КИЇВ церква. Соціологія показує, що в нас зникають московськоправославні й київзразка. 1720 року Петро I видав указ, щоб усі ськоправославні. З’являються просто працерковні книги українського духовенства ви- вославні. Вони з Московського патріархату правляли на російську мову. – Країна). Мос- вийшли, а до Київського не дійшли. Одна з причин – невизнаність останнього. ковський патріархат – провідник ”русского Віряни не можуть бути поза церквою. Тому мира” й російської ментальності в Україні. часто стають адептами новітніх харизмаСвяткуємо іноді те, що пов’язано з нашими тичних культів, які є бізнес-проектами. поразками. Наприклад, день Казанської ікони Божої Матері (відзначається 21 липня Наприклад, церква ”Відродження” Володимира Мунтяна. і 4 листопада, – Країна). Свято має два приМаємо Українську православну церкву Московського патріархату, що підпорядковується Російській православній, і Київський патріархат з Українською автокефальною церквою, які досі не визнані Константинополем. Президент Петро Порошенко й Верховна Рада звернулися до Вселенського патріархату з проханням створити в Україні помісну, тобто незалежну церкву. Для чого це потрібно? – Це потужний чинник українізації. Московський патріархат 300 років русифікує країну. За царських часів священики отримували серйозні доплати за це. Мова, яку вони називають церковнослов’янською, змінена ближче до російської (з 1686 року українську православну церкву було підпорядковано московській. У ХVIII ст. вона перейшла на церковну мову російського

Помісна церква зніме внутрішньоконфесійне протистояння. Посилить українське православ’я, дозволить йому вийти на світовий рівень.

ПОМІСНА ЦЕРКВА ЗАВЕРШИТЬ ТВОРЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ Як це зміцнить державність? – У 1990-х радник американського президента Збігнєв Бжезінський сказав: ”Якщо 20 відсотків релігійних організацій у державі контролюються ззовні, політична незалежність не може бути повною”. 2014-й довів, що це – правда. За 20 років нам виростили покоління, яке взяло в руки автомати проти своєї держави. Значною мірою це відбувалось і через церкву. Люди з іконами зупиняли наші колони БТРів і танків на Донбасі. Священики бігали з автоматами й громили виборчі дільниці. Помісна церква завершить творення політичної незалежності. 1991-го почали. Наш перший президент був комуністом і не розумів важливості релігійного чинника. Кравчук не підтримав потуг українських сил, які виступали за незалежність церкви. Тоді навіть Московський патріархат в Україні (Київського ще не було. – Країна) сказав, що хоче 1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

> 17


І Н Т Е Р В ’ Ю

>

помісної церкви. За місяць до референдуму про незалежність митрополит Філарет зібрав у Печерській лаврі помісний Собор Української православної церкви. На порядку денному було одне питання – церковна автокефалія. Майже всі учасники собору підписали це звернення. І пішли з цим проханням чомусь до Московської патріархії. Але Москва нам не Церква-мати. Ще до її заснування ми були під юрисдикцією Константинополя, від нього приймали віру. Українці хрестили Москву. Тому звертатися до неї з проханням про автокефалію нелогічно. До речі, Москва досі не дала відповіді на прохання 1991 року. Потім вона включила репресивну машину. На єпископів жорстко тиснули. Майже всі відмовилися від підписів у зверненні, крім митрополита Філарета і ще двох єпископів. 1992го відбулося становлення Київського патріархату. Далі – роки міжцерковних протистоянь. Важко було знайти спільний знаменник для звернення до Вселенського патріархату. Які шанси отримати автокефалію зараз? – Надзвичайно великі. Рішення може бути на початку червня. Вселенський патріарх Варфоломій мав ідею життя: провести Всеправославний Собор, якого не було майже 12 століть. Тому він намагався не сваритися з Москвою. Однозначно розрив відносин із нею – надання українській церкві автокефалії. Позаторік Вселенський патріарх провів Всеправославний Собор і для цього зробив багато поступок Москві. Зняв питання української помісної церкви зі свого порядку денного. Зробив усе, щоб той Собор став торжеством православ’я і єдності. Але росіяни вирішували свої проблеми, шантажуючи Константинополь. А в останній момент просто не приїхали. І ще три церкви підмовили. Це було ударом по авторитету Вселенського патріарха. Після такої образи у нього розв’язані руки. Від визнання помісної церкви в Україні тепер його не стримує нічого. Це стратегічно вигідно Вселенському патріархату, бо послаблює Російську православну церкву. Вона більше не зможе говорити, що Україна – її канонічна територія. Московський патріархат з усіма околицями має близько 30 тисяч громад. 12 із них – в Україні, власне в РФ – приблизно 16 тисяч. Не менше половини з УПЦ МП із часом перейдуть до Української помісної церкви. Росія

18

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

не зможе контролювати українське релігійне життя. Москва боїться також ланцюгової реакції. Можуть відпасти молдовські й білоруські православні. Чи переживала Російська православна церква подібне? – У лютому 1996 року Москва фактично ввійшла в конфлікт із Константинополем. Звинуватила його в роз’єднанні православ’я, бо той поновив Естонську апостольську православну церкву. Її раніше знищила радянська влада. Москва фактично заради кількох десятків громад пішла на розкол світового православ’я. Спільними зусиллями вдалося залагодити конфлікт. Росіяни побачили, що їх підтримують небагато церков, і пішли на угоду. Визнали можливість існування двох юрисдикцій на одній території. Така ж модель, після

ГРЕКО-КАТОЛИКИ – ПРАВОСЛАВНІ ЗА ОБРЯДАМИ. АЛЕ ЗА ВІРОВЧЕННЯМ УСЕ БІЛЬШЕ СХИЛЯЮТЬСЯ ДО КАТОЛИЦИЗМУ проголошення автокефалії, вимальовується й у нас. Адже це не ліквідовує УПЦ МП. В Україні живуть кілька мільйонів етнічних росіян. Вони звик ли ходити в свою церкву. Нехай. Але вона має бути чітко позначена як російська й відповідно називатися. Наприклад, Митрополія Московського патріархату в Україні. Росія може зупинити процес створення Української помісної церкви? – Може перервати євхаристійне єднання. Оголосити, що не спілкуватиметься з Константинополем. Може налаштовувати проти Вселенського патріарха церкви, що під її впливом. Перш за все – Болгарську й Сербську. Змушуватиме їх не визнавати української автокефалії. Можуть казати, мовляв, помісність утискає права вірян Московського патріархату в Україні. Але Константинополь продумано підійшов до ситуації. Визнають автокефалію не конкретної української церкви. Усі єпископи Автокефальної церкви й Київського патріархату, декілька з Московського звернулися до Константино-

поля. Собору цих єпископів і нададуть томос (указ Патріарха про офіційне проголошення автокефалії. – Країна). Інші єпископи долучатимуться до них. Це унеможливить демарш, як 2005-го та 2015 року. Тоді Українська автокефальна православна церква йшла на співпрацю з УПЦ КП, але в останній момент виходила з перемовин – і все розвалювалось. Константинополь не міг дати автокефалію одній з україноцентричних церков. Рішення має ухвалити особисто Вселенський патріарх Варфоломій чи синод з усіх православних церков, у тому числі й російської? – Москва намагалася провести цю норму під час Всеправославного Собору 2016 року. Напрацювали навіть відповідний документ. Прописали, що нова православна автокефалія повинна бути погоджена з усіма чинними. Але Москва переграла саму себе. Не приїхала на Собор – і питання зняли з порядку денного. Чотирьом давнім патріархатам – Константинопольському, Александрійському, Антіохійському та Єрусалимському – автокефалію давали Вселенські Собори. Інші 10 отримували томос від Константинопольського патріархату. Варфоломій виносить питання на обговорення свого синоду – а це 12 митрополитів лише Константинопольського патріархату. Там потрібна більшість. Сім голосів ”за” – і питання вирішено. Навіть ті, хто проти, підпишуть томос. Потім його мають привезти в Україну. Буде Собор тих єпископів, які підписали звернення. Оберуть предстоятеля. Так автоматично знімуть російську анафему з Патріарха Філарета. Чи приєднається до помісної церкви й греко-католицька? – Не приєднається. Це навіть не обговорюється. Була свого часу ініціатива кардинала Любомира Гузара (1933–2017 роки; патріарх-предстоятель Української греко-католицької церкви. – Країна). Він казав, що церкви Володимирового хрещення повинні об’єднатись. Але йшлося швидше про спільну позицію з важливих питань. Греко-католики – православні за обрядами. Але за віровченням усе більше схиляються до католицизму. Наскільки масштабний може бути вихід парафій із Московського патріархату? – Це залежить від законодавства. За ос-

>


І Н Т Е Р В ’ Ю

>

танні чотири роки до Київського патріархату перейшли всього близько ста громад. Чому так мало? Проблема, що в нас задеклароване право громади переходити в іншу юрисдикцію, але немає механізму. Людей дезорієнтували на місцях. Вони неправильно діяли. Реєстрували нову громаду Київського патріархату і втрачали права на церковне майно. Навіть якщо до неї перейшли 99 відсотків парафіян. Правильний підхід – на зборах вносити зміни до свого статуту і перереєстровувати громаду. Тоді майно лишається з ними. Але ще з часів Кучми влада в усіх областях тісно інтегрована з Московським патріархатом. Дурять людей. Не пояснюють їм усі ризики переходу. Новий механізм зміни юрисдикції виписаний в законопроекті №4128. Його два роки гальмує Вадим Новинський (депутат Верховної Ради від ”Опозиційного блоку”. – Країна). Торік, коли

ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ВІЙНИ УПЦ МП СИЛЬНО ВТРАЧАЄ ПОЗИЦІЇ законопроект винесли на голосування, він звіз кілька сотень людей під парламент. Створили психологічний тиск на депутатів – і законопроект навіть не розглянули.

лася в управління. Не назавжди. У томосі для Польщі 1924 року про це вперше було голосно сказано. До речі, його тоді надали не для поляків, бо вони – католики. А для праЯк українці ставляться до ідеї створення вославних українців та білорусів, які 1919 року потрапили у склад Польщі. помісної церкви? У ньому зазначалося, що Київська – 51 відсоток людей в Україні знали, що таке помісна церква, та підтримували митрополія відділена від Констанїї, коли я працював консультантом прези- тинопольського патріархату не за приписами канонічних правил. Тобто дента Ющенка. У Московському патріархаті лише 20 відсотків вірян виступали категорично проти. Більшість були ”за”. У часи Януковича різко змінилося інформаційне поле. 2013-го лише 20 МОСКОВСЬКА ПАТРІАРХІЯ відсотків громадян були за помісну ПІДПИСАЛА ДОГОВОРИ церкву. Зараз цю ідею підтримують ПРО СПІВПРАЦЮ 40–45 процентів. Москва зрозуміє, що її проголошення невідворотне, може почати рух у цьому напрямку. Тут багато залежатиме від нашої влади.

Чи може в якихось областях виникнути напруженість? – Хіба що її спеціально провокуватимуть. Не думаю, що самі віряни підніматимуть бунт. Для православного те, що його сусід теж буде канонічно визнаний і спасенний, – тільки благо. Із 2010 року кількість українців, які відносять себе до Київського патріархату, збільшилася майже вдвічі, а тих, хто до Московського, – на стільки ж зменшилася. Яка динаміка буде, якщо українська церква отримає статус помісної? – До 1998-го УПЦ МП постійно наголошувала, що належить до Московського патріархату. Потім риторика змінилася. Приїжджала група російських соціологів. Провела дослідження в п’яти регіонах. Коли питали про Московський патріархат, підтримка падала майже вдвічі. Казали просто про Українську православну церкву – зростала. Відтоді намагаються позиціонувати себе так. Після початку війни УПЦ МП сильно втрачає позиції. Але відхід міг бути інтенсивніший. Причиною є відсутність чіткого механізму. Не зрозуміло, коли саме громада змінює юрисдикцію? Коли перейшов 51 відсоток вірян? Чи 75 процентів? У законопроекті №4128 введена норма простої більшості.

З УСІМА СИЛОВИМИ СТРУКТУРАМИ РФ

вкрадена. Москва не любить, коли про це згадують. Зараз відновлюється історична справедливість. Константинопольський патріархат повертає свій протекторат над православними України й надає їм автокефалію.

Рішення створити єдину українську помісну церкву справді віддалить Україну від РФ? – Закриємо канал духовно-політичного впливу на наших людей. Закінчиться абсурдна ситуація, коли священики працюють проти держави, в якій В УПЦ МП приблизно 12 тисяч громад, служать. в УПЦ КП – близько п’яти тисяч. Проте У соціальній доктрині УПЦ МП напи29 відсотків українців відносять себе сано, що православний християнин до останнього, а до МП – 13 відсотків, повинен любити свою вітчизну. Його за даними соціологічної групи ”Рейпатріотизм має бути дієвий і проявлятинг”. Чому така невідповідність? тись у захисті її території від ворога. – Навіть предстоятель МосковА предстоятель УПЦ МП митрополит ського патріархату Онуфрій визнав, Онуфрій каже, що зараз іде не їхня війна. що 700–800 їхніх громад – паперові. 10 Напевно, тому, що вітчизна у них інша. осіб можуть принести свої паспортні Московська патріархія підписала догодані й зареєструвати громаду. А тоді вори про співпрацю з усіма силовими претендують на будь-яке майно, структурами РФ. І от уявіть ситуацію, що раптом спливе. Роблять так, щоб що представники цього патріархату туди не зайшли Київський патріархат потрапляють у нашу армію як капелани. чи Автокефальна церква. Але природним чином склалося так, Чи правда, що приєднання Київської що зараз у нас із близько 300 православЯк бути з Києво-Печерською та Почаївмитрополії до Московського патріархату них капеланів є тільки шість із УПЦ ською лаврами, які належать Москову XVII столітті було офіційно тимчасове? МП. Визнання української православної ському патріархатові? – Традиційна версія: Константиноцеркви як помісної – подія рівня прого– Це наша біда. Кожна лавра – націпольський патріарх Діонісій продався лошення незалежності України. Тоді ми ональна святиня. Боюся, їх можуть за ”200 золотих і три сорока соболів”. не попіклувалися про духовну безпеку. оголосити ставропігійними. Тобто Але, якщо прочитати документ, виявля- Тепер маємо виправити це. будуть підпорядковані напряму Мосється, що там не йдеться про передачу ковському патріарху. Тоді не зможемо текст: Сергій ДЕМЧУК, Ангеліна КОВАНДА, фото: Тарас ПОДОЛЯН перевести їх у помісну церкву. Як тільки нашої митрополії Москві. Вона надава20

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8


Передплати журнал „Країна” терміном від 3-х місяців на ІІ півріччя 2018 року на будь-якому відділенні Укрпошти та отримай можливість оформити ще одну передплату на журнал терміном на 3 місяці 2018 року (серпень, вересень, жовтень) за акційною ціною 80,00 грн Для цього потрібно: 1. Зробити грошовий переказ за зразком: Отримувач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ”ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ”НОВА ІНФОРМАЦІЯ” П/р 26008056203577, у банку СТОЛИЧНА ФІЛІЯ ПАТ КБ”ПРИВАТБАНК” МІСТО КИЇВ, МФО 380269, код за ЄДРПОУ 38936930. Сума: 80,00 грн (вісімдесят грн 00 коп), без ПДВ Призначення платежу: Передплата (ваше ПІБ) для (ПІБ для кого передплачуєте) за журнал „Країна” – ”Акція 80” Без ПДВ 2. Надіслати до 1 липня 2018 року на адресу редакції: 03067, м. Київ, а/с 31. -Копію квитанції про передплату журналу „Країна” на ІІ півріччя 2018 року з вказаним контактним тел. -Копію квитанції (грошового переказу) надіслати не пізніше 10 календарних днів з дати оплати -Заповнену картку для передплатника Акція діє з 3 травня по 22 червня 2018 року. Деталі за телефоном 0(44) 496-86-54

Увага! В картку передплатника необхідно внести дані отримувача другої (акційної) „Країни”

КАРТКА ПЕРЕДПЛАТНИКА

*

ПІБ (повністю)__________________________________________________ _______________________________________________________________ Повна поштова адреса: Вул.___________________________________буд._________кв._________ Населений пункт_______________________________________________ Район_________________________________________________________ Область_______________________________________________________ Індекс_________________________________________________________ Контактний телефон___________________________________________ Підпис_________________________________________________________ *усі поля картки обов’язкові для заповнення


С Л О В Н И К

Червоний пояс

ська і Автономна Республіка Крим. Червоний – традиційний колір комуністичного руху. СТАТТЮ ”КРАСНЫЙ ПОЯС” ПОГОЛУБЕЛ” 8

листопада 2004 року опублікувало видання ”Деловая столица”. Тоді під час першого туру президентських виборів Петро Симоненко отримав трохи більше 5% по Україні. У регіонах ”червоного поясу” на перше місце вийшов ”регіонал” Віктор Янукович.

ТРАДИЦІЙНІ УКРАЇНСЬКІ ПОЯСИ

”Колись Херсонщину через електоральні уподобання вважали частиною ”червоного поясу”, де люди традиційно голосували за комуністів. 2018 рік. 1 травня. Вперше за часів незалежності в Херсоні цього дня немає жодних заходів. Хочу зафіксувати цей момент в історії”, – написала у Facebook керівник справами Херсонської міськради 32-річна Катерина ГАНДЗЮК ПОЯС – ШКІРЯНА, МАТЕРЧАТА, ПЛЕТЕНА ДОВГА СМУГА ДЛЯ ПІДПЕ-

– зазначено в Академічному тлумачному словнику української мови, виданому в 1970–1980 роках. ”Соломія убралась, як до вінця, у синій суконний жупан, підперезалась широким червоним поясом” (Іван НечуйЛевицький).

РІЗУВАННЯ ОДЯГУ,

БРАТИ ЗА ПОЯС НОГИ – ДУЖЕ ПОСПІШАТИ КУДИ-НЕБУДЬ.

”Сьогодні ви ще в Дубину не зайдете. Будете там аж завтра надвечір, коли добре візьмете ноги за пояс” (Петро Козланюк). Вираз ”тримати коло свого пояса” означає дуже пильнувати, доглядати кого-небудь, не відпускаючи від себе. ”Не держати ж мені сина коло свого пояса, не водити на уривочку, мов щеня?” (Панас Мирний). СЛОВО ”ПОЯС” МАЄ ЗНАЧЕННЯ ”СТАН”, ”ТАЛІЯ”, ”ПОПЕРЕК”.

”Хвалилася дівчина: ”В мене коса до пояса” (українська народна пісня).

22

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Коли кажуть ”у пояс”, то мають на увазі такий заввишки, що сягає попереку. ”Цвинтар заріс черешником да зіллям трохи не в пояс” (Марко Вовчок). КЛАНЯТИСЯ В ПОЯС – НИЗЬКО, ШАНОБЛИВО.

”Шовкун забачить старших здалека – шапку здіймає, а Василя Семеновича випередить і в пояс кланяється” (Панас Мирний). використовували в українській політиці під час президентських виборів 1999 року. Тоді основна боротьба тривала між чинним тоді президентом Леонідом Кучмою і лідером комуністів Петром Симоненком. Вони пройшли в другий тур. У ньому Симоненка підтримали майже 38% виборців, а Кучму – 56%. Області, де більшість голосів віддали за голову Компартії, назвали ”червоним поясом” – Чернігівська, Полтавська, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Луган-

ПОНЯТТЯ ”ЧЕРВОНИЙ ПОЯС”

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

робили червоного та зеленого кольорів. Були суцільної барви або мали поздовжні кольорові смуги. Жінки підперізувалися так, щоб кінці пояса зав’язувались і висіли ззаду. Чоловіки обмотували пояс кілька разів довкола талії, а оздоблені китицями кінці підтикали з боків так, щоб звисали вниз. Шкіряні пояси прикрашали ґудзиками. Вони мали кишеньки. Ремінний пояс шириною

виготовляли в білоруському місті Слуцьк. Носили поверх жупанів магнати, козацька старшина і заможні міщани. Ткали з тонких шовкових, золотих і срібних ниток. Вироби завширшки 50 см мали довжину до 4,5 м. Кожна сторона була розділена поздовж на дві частини різного кольору. Щоб отримати якийсь

БIЛИМ НОСИЛИ НА ВЕСIЛЛЯ, ЧЕРВОНИМ – У ГОСТI, СIРИМ ЧИ ЗЕЛЕНИМ – ЩОДНЯ, А ЧОРНИМ – НА ПОХОРОН один, пояс складали вдвоє і він ставав однотонним. Білим його носили на весілля, червоним – у гості, сірим чи зеленим – щодня, а чорним – на похорон. У КОРЕЙСЬКОМУ БОЙОВОМУ МИСТЕЦТВІ ТХЕКВОНДО ЧЕРВОНИЙ ПОЯС

ЖIНКИ ПIДПЕРIЗУВАЛИСЯ ТАК, ЩОБ КIНЦI ПОЯСА ЗАВ’ЯЗУВАЛИСЬ I ВИСIЛИ ЗЗАДУ 40–45 см називали чересом. Застібався трьома-п’ятьма пряжками. Пояс підкреслював святковість одягу, засвідчував заможність його власника.

дають на передостанньому етапі підготовки. ”Є 10 розрядів – ”гипів” – кольорових поясів. Носій червоного має подивитися на пройдений шлях і визначити нові цілі й завдання. Це колір спілості плодів і зрілості знань”, – ідеться на сторінці київського спортивного клубу Kychko Taekwon-do. ЧЕРВОНИЙ ПОЯС ЯПОНСЬКОГО

ДЗЮДО дають за найвищий рівень майстерності. Протягом 150-річної історії бойового ПОЯС-РУШНИК БУВ ОБОВ’ЯЗКОВИМ ДЛЯ НАРЕЧЕНОЇ під час весільно- мистецтва його здобували 22 майстри. Сьогодні живуть го обряду в українців та інших семеро з них. Серед володарів східних слов’ян. Наречена червоного поясу була єдина підперізувала ним свого обранця. Це зміцнювало чоловічу жінка – американка японського походження Кейко Фукусилу, за народними повір’ями. да (1913–2013). Вона почала На Поліссі дружина дарувала займатися дзюдо у 1935-го, чоловікові червоний пояс, а найвищу відзнаку отримала нібито оберігаючи його від у 98 років. пристріту, наговорів, жіночих чарів. ЛОВЧИЙ ПОЯС – шар мішковини, ганчірок і обгорілого паперу, НАЙБІЛЬШЕ ЦІНУВАЛИСЯ ЧОТИяким обмотують стовбур дерева РИСТОРОННІ СЛУЦЬКІ ПОЯСИ. Їх


Ф О ТО : GA ME B E T. NE W S

С Л О В Н И К

із вірша ”Забутий” поета Тодося Осьмачки (1895–1962). ЛИШЕ СОРОЧКИ ПІДПЕРЕЗАНІ ЧЕРВОНИМИ ПОЯСКАМИ НОСИЛИ В ДАВНИНУ В ТЕПЛУ ПОРУ РОКУ ДІВЧАТА до ХІХ ст. на території теперішньої південної України, допоки їм не виповнилося 15 років. Тоді відбувався обряд одягання у спідницю. Мати посеред підлоги робила коло з пояса. Дівчина з лавки мала вскочити в нього. ПІСНЮ ”ЧЕРВОНИЙ ПОЯС” склали на основі драми польського письменника Юзефа Коженьовського (1797–1863) ”Карпатські горяни”. В ній ідеться про гуцула, який не може жити в низинах. ЧЕРВОНИЙ ПОЯС ВРУЧАЮТЬ НАЙКРАЩИМ БОКСЕРАМ

Український боксер 29-річний Василь Ломаченко тримає пояс чемпіона світу за версією Всесвітньої боксерської організації – WBO. Отримав його 10 грудня 2017 року в Нью-Йорку після перемоги над кубинцем 37-річним Гільєрмо Рігондо

для виловлювання гусені яблуневої плодожерки. Комахи залазять у прошарки і там живуть. Пояси знімають і знищують разом зі шкідниками. У продажу є пояси з липким шаром, який краще затримує гусінь. У ПОЯСИ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ ГРУПИ

ЧЕРВОНИЙ ПОЯС ВИКОРИСТОВУВАЛИ В НАРОДНИХ ОБРЯДАХ.

ПОЯС НА ГОЛОВУ СТАРШОМУ БОЯРИНУ ПОВ’ЯЗУВАЛА МОЛОДА ПIД ЧАС ВЕСIЛЛЯ – ЯКЩО ПРОЙШЛА ПЕРЕВIРКУ НА ЦНОТЛИВIСТЬ

ВУЛКАНІВ. Їх виділяють уздовж

лінії зіткнення літосферних плит. Вони ”заходять” одна на одну зі швидкістю по кілька сантиметрів на рік. Найдовший у світі Охотсько-Чукотський вулканічний пояс – на північному сході Євразії, тягнеться 3,2 тис. км. ФІЛЬМ ”ЧЕРВОНИЙ ПОЯС”

американського режисера

Девіда Мемета вийшов на екрани 7 квітня 2008 року. Розповідає про інструктора бразильського джиу-джитсу Майка Тері. Його втягнули в продажні спортивні змагання. Герой намагається залишити їх і публічно викрити нечесну систему.

На Гуцульщині його розстеляли, щоб жінка переступала перед пологами. Вірили, що так вони минуть легше. На Вінниччині червоний пояс на голову старшому боярину пов’язувала молода під час весілля – якщо пройшла перевірку на цнотливість.

”З паном не бився козак за жупан, тяжко з ним бився за волю в степу: пояс червоний йому розірвавсь гострим багнетом, де ниви ростуть”, – 1 0

ЗА ВЕРСІЄЮ IBF – Міжнародної боксерської організації – з кінця 1983-го. В його основі – шкіра. В центрі – позолочений латунний медальйон. На ньому – орел, який летить, земні півкулі та боксерські рукавички. Інкрустований виріб рубінами й діамантами. Важить понад 4 кг. Чемпіонські пояси почали вручати в середині XIX ст. Першим володарем став кулачний боєць британець Бен Каунт. Після чергової перемоги шанувальники подарували йому розшитий сріблом червоний оксамитовий пояс. ”ЖІНОК ФЛОРЕНЦІЇ ЗАКРИВАЛИ У ВАЖКІ ЗАЛІЗНІ ПОЯСИ” –

йдеться у книжці Конрада Кайзера фон Ейштатта Bellifortis 1405 року про пояси вірності. Це були пристрої, що механічно запобігали статевому акту. Відомо про їх виготовлення у Римі, Венеції, Мілані, Бергамо. У музеях зберігають датовані XVI ст. пояси вірності. Тоді вони набули найбільшої популярності. Один із них знайшли в могилі на скелеті молодої жінки.

Т Р А В Н Я

підготувала Оксана КНЯЖИК

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

23


П О Г Л Я Д

Росіяни заперечують реальний світ в ім’я абстрактної мети – то комунізму, то ”русского мира” РАДНИК ПУТІНА ПОСТАВИВ ДІАГНОЗ РОСІЇ: КРАЇНА-НАПІВКРОВКА

Олег РОМАНЧУК, публіцист

9 КВІТНЯ В ЖУРНАЛІ ”РОССИЯ В ГЛОБАЛЬНОЙ ПОЛИТИКЕ” БУЛА НАДРУКОВАНА СТАТТЯ ВЛАДИСЛАВА СУРКОВА, радника президента РФ Володимира Путіна, ”Одиночество полукровки”. Її автор визнає, що Росія не має нічого спільного із Заходом. Як і з Азією. Бо вона, Росія, – напівкровка. Асланбек Андарбекович Дудаєв (справжнє ім’я, по батькові та прізвище Владислава Суркова) резюмує: ”Наша культурна й геополітична належність нагадує блукаючу ідентичність людини, народженої в змішаному шлюбі. Вона всюди родич і ніде не рідна. Своя серед чужих, чужа серед своїх. Усіх розуміє, ніким не зрозуміла. Напівкровка, метиска, дивна якась. Росія – це західно-східна країна-напівкровка. З двоголовою державністю, гібридною ментальністю, міжконтинентальною тери-

24

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

торією, біполярною історією вона, як годиться напівкровці, харизматична, талановита, красива й одинока”. Такого ж висновку ще на початку 1990-х дійшов й історик та етнолог Лев Гумільов, запровадивши поняття етнічної химери – напівкровки, за визначенням Суркова. Гумільов пояснює, як вона творилась: ”Будь-який мордвин, зирянин, мирянин, татарин, прийнявши хрещення, ставав росіянином”. І далі: ”Там, де складається етнічна химера, накладання етнічних полів різноманітного ритму, виникають антисистеми”. Для них, незалежно від іде-

ного світу, що виявляється у прагненні до спрощення систем, тобто до зменшення густини/щільності зв’язків, що, врешті-решт, призводить до знищення системи – держави, ландшафту або етносу. Етнічна антисистема виробляє для своїх членів спільне негативне світосприйняття: войовниче заперечення реального світу як складної і багатоманітної системи в ім’я абстрактної мети – соціалізму, комунізму, ”русского мира”. Радник Путіна пише, що ”при зовнішній подобі

Сурков констатує ”завершення епічної подорожі Росії на Захід, припинення багаторазових і безплідних спроб стати частиною тамтешньої цивілізації, поріднитися з ”гарною родиною” європейських народів”. А Гумільов зазначав: ”Якщо ми (росіяни. – Країна) на 500 років молодші від західноєвропейського суперетносу, то хоч як вивчали б їхній досвід, не зможемо зараз добитися добробуту і звичаїв, характерних для Європи. Наш вік і рівень пасіонарності перед-

РОСІЯНИ НА 500 РОКІВ МОЛОДШІ ВІД ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО СУПЕРЕТНОСУ СВОЯ СЕРЕД ЧУЖИХ, ЧУЖА СЕРЕД СВОЇХ. УСІХ РОЗУМІЄ, НІКИМ НЕ ЗРОЗУМІЛА ології її членів, існує одна об’єднувальна настанова: заперечення реального світу як складної і багатоманітної системи в ім’я тієї або іншої абстрактної мети. Лев Гумільов визначав етнічну антисистему як системну цілісність людей із негативним світосприйняттям. Ідеться про специфічне ставлення до матеріаль-

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

російської та європейської культурних моделей, у них несхожі софти й неоднакові роз’єми. Скластися в загальну систему їм не дано. Сьогодні, коли ця старовинна підозра перетворилася на очевидний факт, зазвучали пропозиції – чи не кинутися нам в інший бік, в Азію, на Схід. Не треба. І ось чому: тому що Росія там уже була”.

бачає зовсім інші імперативи поведінки”. ”Імперативи поведінки” у напівкровки Росії не змінилися. У ХVI ст. данський дипломат Якоб Ульфельд писав про московитів: ”Усе, що вони не говорили б, вважають непорушним і твердим. При переговорах не дозволяють заперечувати і діють у своїх інтересах, розглядають тільки те, що пропонують самі. А якщо запропонують що-небудь, що їм не подобається, вони говорять, що це –


П О Г Л Я Д

”ДОМІНУВАННЯ ДОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ НА ТЕРЕНАХ ПУТІНСЬКОЇ АНТИСИСТЕМИ ПІДТВЕРДИЛИ НИЩЕННЯ САНКЦІЙНИХ ТОВАРІВ, НАСАМПЕРЕД ХАРЧІВ: ”ЩИ ДА КАША – ПИЩА НАША”, ЗАБОРОНА TELEGRAM. ПОПЕРЕДУ, ТРЕБА ДУМАТИ, ІНШІ ЗАБОРОНИ: ЗАХІДНИХ ЛІКІВ, ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ВІЛЬНОГО ДОСТУПУ ДО FACEBOOK, TWITTER, ІНТЕРНЕТУ”, – ПРИПУСКАЄ ПУБЛІЦИСТ ОЛЕГ РОМАНЧУК. ХУДОЖНИК ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ ВТІЛЮЄ ЦЮ ДУМКУ В ТАКОМУ ОБРАЗІ

дурниця і не має жодного стосунку до справи. Крім того, вони хитрі й виверткі, уперті, свавільні, ворожі, недружелюбні, порочні, щоб не сказати безсоромні, схильні до всякої мерзоти. Вони вважають за краще використовувати насильство, а не розум”. Таких свідчень багато. Приміром, написані 1549-го ”Записки про Московію” австрійського дипломата барона Сигізмунда фон Герберштейна чи нотатки Астольфа де Кюстіна ”Росія у 1839 році”. А це вже 1994-й. Тодішній депутат Верховної Ради Лариса Скорик згадує: ”Я тричі була на переговорах із росіянами. Це стосувалося Чорноморського флоту. За третім разом заприсягалася собі: більше немає сенсу їхати на жодні урядові перемовини з ними. Вони говорять тільки

з позиції сили, абсолютно ігноруючи міжнародне право, будь-які закони, все, на чому стоїть цивілізований світ. Єдине, чого бояться, – це щоб їх хтось не обдурив. Що їм забракне спритності розгадати чийсь хід. Вони постійно демонструють боярський менталітет: ”Вот мы так, а вы как себе хотите”.

аналізувати реальний світ, натомість віддають перевагу словам. Викладати логіку в гімназіях і вищих навчальних установах Російської імперії почали тільки 1866 року. Тоненький прошарок здатної логічно мислити еліти був майже

МОСКОВИТИ РОЗГЛЯДАЮТЬ ТІЛЬКИ ТЕ, ЩО ПРОПОНУЮТЬ САМІ МОСКОВІЇ ТАК І НЕ ВДАЛОСЯ ПОДОЛАТИ ВІДСТАВАННЯ ВІД ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЗДОБУТКІВ ЗАХОДУ.

На головну причину такого аутсайдерства вказував ще фізіолог академік Іван Павлов. Він звернув увагу на те, що росіяни уникають

впень винищений після більшовицького заколоту 1917-го. Домінування дологічного мислення на теренах путінської антисистеми підтвердили нищення санкційних товарів, насамперед продуктів харчування: ”щи да каша – 1 0

пища наша”, заборона Telegram. Попереду, треба думати, інші заборони: західних ліків, програмного забезпечення, вільного доступу до Facebook, Twitter, інтернету. ”Вестернізація, легковажно розпочата Лжедмитрієм і рішуче продовжена Петром Першим, за 400 років була випробувана всяка, – робить екскурс в історію Сурков-Дудаєв. – Чого тільки не робила Росія, щоб стати то Голландією, то Францією, то Америкою, то Португалією. Яким тільки боком не старалася втиснутися в Захід. Усі ідеї, які надходили звідти, і тамтешні потрясіння наша еліта сприймала з величезним ентузіазмом. Самодержці одружувалися з німкенями, імперські дворянство й бюрократія активно поповнювалися ”бродяжними іноземцями”. Але європейці

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

> 25


П О Г Л Я Д

>

26

в Росії швидко й повально зросійщувалися, а росіяни все ніяк не європеїзувалися”. На цей факт давним-давно звертав увагу російський історик Василь Ключевський: ”Поки запозичували в Заходу технічні удосконалення, промислові та військові, суспільство, з великою неохотою, допускало західний вплив. Але, коли цей вплив став проникати в поняття та звичаї, проти нього піднялося сильне збудження, і напередодні сходження на престол Петра його супротивники почали торжествувати. Відкрита в правління царівни Соф’ї Слов’яно-греко-латинська академія поставлена була на варті національної старовини та православ’я супроти всіляких іноземців – не лише німецьких католиків або протестантів, а й супроти православних греків”. Ключевський помітив, що впродовж 200 років клас російського суспільства, який виховувався впливом Західної Європи, не раз переживав дивні кризи: ”Раптом він закриє свої підручники і, високо піднявши голову, починає думати, що ми зовсім не відстали, а йдемо своїм шляхом, що Росія сама по собі, а Європа сама по собі, і ми можемо обійтися без її наук і мистецтв своїми доморослими засобами. Цей прилив патріотизму й туги за самобутністю так могутньо захоплює наше суспільство, що ми, зазвичай доволі нерозбірливі прихильники Європи, починаємо відчувати якесь озлоблення проти всього європейського і переймаємося беззвітною вірою в неосяжні сили свого народу”. Історик розумів, що ”вплив Заходу на нас абсолютно природно виходить із його переваги над нами в науках і мистецтвах, у життєвих зручностях, нарешті, в історичній досвідченості. На Заході знають більше нашого і навіть для нас можуть багато зробити краще, ніж ми К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

самі. Захід для нас і школа, і крамниця корисних виробів, і своєрідний курс історичних уроків”.

”РОСІЯ ЧОТИРИ СТОЛІТТЯ ЙШЛА НА СХІД І СТІЛЬКИ Ж – НА ЗАХІД. НІ ТАМ, НІ ТАМ НЕ УКОРЕНИЛАСЯ”, – ПИШЕ ПУБЛІЦИСТ ОЛЕГ РОМАНЧУК. ХУДОЖНИК ДМИТРО СКАЖЕНИК БАЧИТЬ ЦЕ ТАК

ЄВРОПЕЙЦІ В РОСІЇ ШВИДКО Й ПОВАЛЬНО ЗРОСІЙЩУВАЛИСЯ, А РОСІЯНИ НЕ ЄВРОПЕЇЗУВАЛИСЯ РОСІЯ ЧОТИРИ СТОЛІТТЯ ЙШЛА НА СХІД І СТІЛЬКИ Ж – НА ЗАХІД,

за словами Суркова. Ні там, ні там не вкоренилася. І тепер ”будуть затребувані ідеології третього шляху, третього типу цивілізації, третього світу, третього Риму”. Ці ”затребувані ідеології” Росія, як завжди, не уявляє без армії, без війни. Не успішна торгівля, а наявність агресивного війська і сама

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

війна традиційно були для неї детонатором реформ. Як правило, запізнілих. ”Війна була головним рушійним важелем перетворювальної діяльності Петра, військова реформа – її початковим моментом, прилаштування фінансів – її кінцевою метою”, – писав Ключевський. А ще армія та війна були в Росії найдоступнішою можливістю вскочити в соціальний ліфт.

”Ми нічого не дали світові, нічого не навчили його. Ми не запропонували жодної ідеї, нічим не сприяли прогресові людського розуму, – 1836 року написав філософ Петро Чаадаєв. – Усе, що ми отримали від цього прогресу, ми спотворили. З першої хвилини нашого суспільного існування ми нічого не зробили для загального блага людей. Жодна корисна думка не народилася на безплідному ґрунті. Ми запозичили одну лише зовнішність і даремну розкіш”. Відтоді мало що змінилося. Нещодавно російські депутати запропонували узаконити ”сірий імпорт” іноземної високотехнологічної продукції. Все це вже було в добу пріснопам’ятного СССР – копіювання новітніх винаходів, крадіжки іноземної техніки за допомогою агентури ГПУ, ОГПУ, НКВД, МГБ, КГБ, ФСБ і ГРУ. Мавпували (”творчо переосмислювали”) все: автомобілі, літаки, ракети, зброю, комп’ютери, заводи й фабрики, побутову техніку. Сьогодні без західних інвестицій Московія навіть нафту не спроможна видобувати. Самоізолюватися від науково-технічного прогресу й замкнутися в економічному гетто – божевільне прагнення. У XXI ст. на ідеологів і прихильників ”третього шляху, третього типу цивілізації, третього світу, третього Риму” чекає тотальне зубожіння, соціальна катастрофа, небуття. Тому Кремль добре усвідомлює цінність України, її інтелекту для втілення путінських геостратегічних марень. Російські класики радили землякам: ”Чи не з’їздити,


П О Г Л Я Д

для початку, поцивілізовувати трохи, наприклад, у Рязанську або Тамбовську губернії?” Це – Михайло Салтиков-Щедрін. А ось Федір Достоєвський: ”Тоді тільки й можемо клопотати про загальнолюдське, коли розвинемо в собі національне. Перш ніж зрозуміти загальнолюдські інтереси, треба засвоїти собі добре національні, бо після ретельного тільки вивчення національних інтересів будеш спроможний відрізнити і розуміти суто людський інтерес. Перш ніж клопотатися про обгороджування інтересів усього людства в усьому світі, треба прагнути захистити їх у себе вдома. А то може статися, що за все візьмемося і ніде не встигнемо”. Так і сталося – ”за все візьмемося і ніде не встигнемо”. Підтвердженням цьому

є дотепний допис у Facebook Наталі Бельмонт із Південної Каліфорнії: ”Звичайний росіянин устав уранці, подивився на шведський годинник, почистив зуби китайською

зачинив вхідні двері на два англійські замки, сів у німецький автомобіль. Увімкнув японський радіоприймач, вибрав радіостанцію ”Європа”, що транслює британську

ДАВНЯ ЕТНІЧНА ХИМЕРА, СЯК-ТАК ПРИЧЕПУРЕНА СТАРАННЯМИ ЗАХОДУ, ПРОДОВЖУЄ ХИЖО ПОЗИРАТИ НА УКРАЇНУ зубною щіткою, намазавши на неї американської зубної пасти, поголився німецькою бритвою, вмився французьким милом, наклав на обличчя іспанський гель після гоління, закип’ятив у шведському чайнику воду, попив бразильської кави, попередньо додавши українських вершків, одягнув італійський костюм, польські шкарпетки, іспанські мешти, напахтився французьким одеколоном,

пісню, поїхав російською дорогою, лаючись російською, об’їжджаючи російські вибоїни і російські ями, купив два ”Біг Тейсті” і ”Кока-Колу” в ”Макдоналдсі”, приїхав в офіс, поставив машину на паркінг зі швейцарською сигналізацією і канадською системою відеоспостереження. Піднявся на фінському ліфті, зайшов до кабінету з табличкою ”Відділ мерчандайзингу”, зателефонував

американським ай-фоном через американську GSM-мережу, увімкнув американський комп’ютер IBM з американською операційною системою Windows, зайшов у розроблений американцями інтернет, увів англійськими літерами web-адресу в американській соціальній мережі, зайшов на свій ”аккаунт” і написав у блозі: ”Ми не дозволимо Заходу поневолити Росію! Ні європейським окупантам!” Ця саркастична цитата доволі точно описує один з елементів етнічної антисистеми, що отаборилася на північний схід від Хутора-Михайлівського. Давня етнічна химера – сяктак причепурена стараннями й можливостями Заходу напівкровка – надміру войовнича й дологічна, аморальна, підступна, занурена в безкультур’я та невігластво, продовжує хижо позирати на Україну, готова будь-якої миті перестрибнути через ”порєбрік”


К О Л О Н К А

года з винтовкой шагав”, та й по всьому. Бодня з першого під’їзду сидить собі на лавочці, волохатіє грудьми, іноді свариться із зятем. Іван Федорович, той взагалі не воював, був гастарбайтером, як і його жінка, тітка Нінка. ”Смершевець горлав: ”Ат’єл тут жопу!”, а в мені вєсу було 50 кілограм”, – звірявся Федорович батьку, озираючись,

СМЕРШЕВЕЦЬ ГОРЛАВ: ”АТ’ЄЛ ТУТ ЖОПУ!”, А В МЕНІ ВЄСУ БУЛО 50 КІЛОГРАМ

Павло ВОЛЬВАЧ, письменник

Бранденбурзькі ворота ”ТА ВЖЕ ТРИЦЦЯТЬ ГОД, ЯК ВІЙНА КОНЧИЛАСЬ”, – кидає

бабця, я чую уривок фрази. Баби торгують насінням під чахлими кленами, біля гастроному. Неподалік жовтіє бочка з квасом. Кілька п’ятиповерхівок довкола утворюють подобу двору, там я десь і стою, 11-річний, і прокручую в голові почуте. Мовляв, справді, три десятиліття – майже мезозой.

ТИ МНЄ, МАТЬ ТВОЮ, ВОТ ШТО СКАЖИ: ДЛЯ ЧЬО ДВАЦЦАТЬ ШЕСТОЙ ГОД ПОД МЄЛІТОПОЛЄМ ПАЛАЖИЛІ, А?! Поза тим, чи не в кожному під’їзді є хоча б хтось, хто воював. У нашому точно є, дядя Вітя Мартьянов. Вітя якраз вийшов на гастрономський ґанок із підозріло випнутою пазухою і про щось сперечається з гуртом молодиків. Де він і як воював, я не знаю, про війну Вітя особливо не розводиться. Тільки може доклепатися до когось, підпивши: ”Ти мнє, мать твою, вот што скажи: для чьо дваццать шестой год под Мєлітополєм палажилі, а?!” Геройські сюжети трапляються хіба в батькових розповідях, та й то пунктиром, але де ті люди, від яких батько цього начувся? За товщею часу – екс-розвідник Павлюченко, батьків колега – старший майстер, що ходив за лінію фронту, повзав із ножем у зубах, а назад тягнув на собі здоровенного фріца-”язика”. Там же порипує протезом якийсь наш родич Семен, небачений мною Сьомка, який горів у танку на Курській дузі, та вижив. Там комбат Тищенко. Та багато хто. У довкіллі війна не відлунює. Дід Жора-Холодильник може прикрикнути за ”козлятником”: ”Ти мене не вчи! Я читирі

28

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

чи не йде його Ніна, яку він побоювався не менше ”смершу”. Нінка, між іншим, могла бути парижанкою, як її подруга, що вийшла заміж за француза із сусіднього барака і приїздила недавно з паризьким онуком у гості. Ага, ще. Іноді через двір ходить ”адмірал”, дідок у флотському кітелі й картузі з ”крабом”, весь у ювілейних медальках. Колись ліз ”адмірал” в овочевому без черги, огризаючись: ”Я Бєрлін брал!” Ну, таке… Може, ще й через те офіціозний фасад життя вилискує пафосом, а на задах, по задвірках уже жовтіють розводи нігілізму. ”Я в 43-м ногу потєрял!” – зображував хтось із моїх шкільних приятелів автобусну сценку, хіхікаючи. ”А пацан дєду атвічаєт: ”Сколько єжжу в 43-м – нагі тваєй нє нахаділ!” Але це пізніше. За Олексу Береста, що справді підняв прапор над Рейхстагом, довідаюся теж згодом. За Павла Волика і Єременка-Комбата знаю вже: Волик почепив прапор на Бранденбурзькі ворота, першим добіг у бою й прилаштував на подзьобаній осколками колоні. А без Комбата – фігуранта знаменитого фото, без його вилиць і піднятої руки з наганом Друга світова взагалі неповна. Обидва запорожці, до речі, Волик ще й батьків односелець. За ними ворушать головами шість мільйонів українців, бійців діючої армії. Вони мовчать, однак мені здається, що на їхньому мовчазному тлі чиїсь заяви, що, мовляв, виграли б війну й без української участі, витончуються до непристойного писку.

Я БЄРЛІН БРАЛ! Але це все буде потім. Оптика моя теж зміниться, як і часові перспективи. Тепер розумію: тридцять років – це поряд. Це вчора. І люди найбільшої війни ще цілком реальні, з плоті і крові. Ось і Вітя стоїть на ґанку і раптом котиться сходами, збитий ударом найнахабнішого з гурту. Якась суперечка вийшла. В падінні Вітя прокручується і дві пляшки, що блиснули горличками з-за пазухи, умудряється не розбити. Він несе їх до під’їзду, перепоручає тіткам на лавці і притьмом вертається – розбиратися далі


РЕ К Л А МА


Р Е Й Т И Н Г

У поліцейського стріляв я. Дерек сидів у кутку й трусився 11 ЛЮДЕЙ, ЯКИХ НЕСПРАВЕДЛИВО ЗАСУДИЛИ

На початку квітня президент Ірландії Майкл Хіггінс виправдав Маолра Шоге. 136 років тому його повісили за вбивство, якого не скоював. Судовий процес вели англійською мовою, її Шоге не розумів. Не міг нічого сказати на свій захист. Його адвокат не володів ірландською. Однак Шоге засудили до смертної кари – стратили на шибениці. Йому було 40 років. – Скоро я побачу Христа. Його також розіп’яли несправедливо. Хай Бог благословить мою дружину й п’ятьох сиріт, – такими були останні слова Маолра Шоге

ТОРІК 15 ЛИСТОПАДА КО-

1

СІВСЬКИЙ РАЙСУД НА ІВАНО-ФРАНКІВЩИНІ РЕАБІЛІ-

ТУВАВ ПОЛІТВ’ЯЗНЯ 95-РІЧНОГО

МИРОСЛАВА СИМЧИЧА. 1949-го військовий трибунал засудив його за участь в Українській повстанській армії. У концтаборах Симчич провів 32 роки шість місяців і три дні. – Навіть після проголошення незалежності України міліція за звичкою приходила перевіряти ”особливо небезпечного злочинця”, – пригадує він. Мирослава Симчича подавали на присвоєння звання Героя України. Але президент Петро Порошенко не взяв до розгляду пропозицію – через відсутність реабілітації.

ПРЕЗИДЕНТ ПОРОШЕНКО НЕ ВЗЯВ ДО РОЗГЛЯДУ ПРОПОЗИЦІЮ – ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ РЕАБІЛІТАЦІЇ

2

3

АМЕРИКАНЦЯ 29-РІЧНОГО ЕНТОНІ РЕЙ ХІНТОНА ЗВИНУВАТИЛИ У ПОДВІЙНОМУ

ВБИВСТВІ ПІД ЧАС ПОГРАБУВАН-

ГААЗЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ТРИБУНАЛ ПОЗАТОРІК

НЯ РЕСТОРАНУ 1985-ГО. Заги-

ВИПРАВДАВ ПРЕЗИДЕНТА

нули два працівники закладу. Поліція не знайшла свідків і відбитків пальців підозрюваних. Звинувачення вибудувала на пістолеті, який вилучили в домі матері Хінтона. Його

ЮГОСЛАВІЇ СЛОБОДАНА МІЛОШЕВИЧА. ЙОГО АРЕШТУВАЛИ В БЕЛГРАДІ 1 КВІТНЯ 2001-ГО. Судили

за військові злочини, скоєні під час Боснійської війни, 30

що тривала з 1992 по 1995 рік. Звинувачували у вбивствах, переслідуваннях, депортації з політичних, расових і релігійних мотивів. 2006-го Мілошевич помер у в’язниці від серцевого нападу. Йому було 64 роки. ”Інформацію про виправдання Мілошевича не хотіли розголошувати. Вона проскочила у справі Радована Караджича (екс-президент Республіки Сербської у Боснії. Засудили за геноцид і військові злочини до 40 років ув’язнення. Звинуватили у масовому вбивстві мусульман у Сребрениці 1995-го. – Країна), якого теж звільнили від відповідальності. Йдеться про те, що в колегії бракує доказів вини Мілошевича. Важко довести, що він підтримував план із поступового витіснення мусульман і хорватів із території боснійських сербів”, – писав американський журналіст Енді Вілкоксон, 38 років.

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

адвокати наполягали, що суд має недостатньо доказів вини Ентоні. Чоловік 30 років провів у камері смертників. У квітні 2015-го його виправдали. – Мого клієнта арештували, бо він – темношкірий, – заявляв Брайан Стівенсон, адвокат Хінтона. Сам Ентоні вважає – справа розтяглася на 30 років, бо не мав грошей на дорогого захисника.

СПРАВА РОЗТЯГЛАСЯ НА 30 РОКІВ, БО НЕ МАВ ГРОШЕЙ НА ДОРОГОГО АДВОКАТА

4

В АФІНАХ 2012-ГО СУД ВИПРАВДАВ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ФІЛОСОФА СОКРАТА,

ЯКОГО АНТИЧНА ВЛАДА ЗАСУ-

ДИЛА ДО СТРАТИ. Звинувачували в тому, що не шанує богів, яким поклоняються жителі міста. Цим розбещує молодь. Філософа визнали винним. Оштрафували. ”Платити штраф відмовився. Натомість запропонував призначити йому пенсію за добрі справи перед державою, – писав учень філософа Платон. – Після цього на зборах 500 афінян засудили Сократа до смертної кари”. У в’язниці він випив отруту.

5

СТУДЕНТА ТЕХАСЬКОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ США ТІМОТІ

КОУЛА ВИПРАВДАЛИ ПОСМЕРТНО 2009-ГО. Пішов із життя за 10 ро-

ків до цього 25-річним. Його звинуватили у зґвалтуванні однокурсниці Мішель Маллін. Засудили до 25 років ув’язнення. Пропонували дострокове звільнення, якщо визнає провину. Тімоті відмовився. Пізніше Маллін заявила, що помилилась у свідченнях: – Згадала, що ґвалтівник при мені курив. А Тімоті ніколи не брав цигарку. Однак мені не повірили. Справжній ґвалтівник – Джері Вейн Джонсон. Він був знайомий із Коулом. 1995 року написав листа до його родини, в якому зізнався у скоєному. Це свідчення знайшли через вісім років.

6

2009-ГО ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ГОРДОН БРАУН ВИПРАВДАВ МАТЕ-

МАТИКА АЛАНА МАТІСОНА ТЮ-

РІНГА. Його у березні 1953-го засудили до примусового лікування від гомосексуалізму. Про нетрадиційну орієнтацію вченого дізналися після крадіжки в його квартирі. Виявилося, це вчинив один із коханців Тюрінга. Суд запропонував Алану два вироки на вибір – ув’язнення чи лікування естрогеном. Математик вибрав друге. Після суду його звільнили з роботи. Через рік він скоїв самогубство – отруївся ціанідом. Йому було 54 роки. – З Аланом обійшлися жахливо. Від імені британського уряду з усією щирістю кажу: прости нас, – вибачився Гордон Браун.

7

У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДНК-ЕКСПЕРТИЗИ У БЕРЕЗНІ 2009-ГО

ІЗ В’ЯЗНИЦІ ЗВІЛЬНИЛИ ШОНА

ХОДЖСОНА. За ґратами провів 27 років. Суд визнав його непричетним до вбивства і зґвалтування 22-річної Терези де Симон, яке йому інкримінували. Під час слідства Шон плутався у свідченнях – спочатку зізнавався у злочинах, потім запере-


ФО ТО : W IKIM E DIA .O R G

Французький художник Жак-Луї Давід написав картину ”Смерть Сократа” 1787 року. На ній зображений давньогрецький філософ Сократ, який збирається випити отруту. Поруч – його учні. Біля ліжка сидить послідовник мислителя – Платон, який потім опише останні хвилини життя вчителя. Сократа засудили на смерть за звинуваченням у безбожності й розбещенні молоді

чував. Його група крові збіглася із групою злочинця. У той час не робили аналіз ДНК. Суд присяжних засудив його до довічного ув’язнення. 2006-го судово-медична експертиза довела, що сперма ґвалтівника не належить Шону. Його відпустили. – Моє життя пішло шкереберть. Запроторили до в’язниці 30-річним, а вийшов у 57, – казав Ходжсон. Після звільнення потрапив до лікарні з розладами психіки.

8

БРИТАНЦЯ 19-РІЧНОГО

ної кари. Повісили у в’язниці. Крейг отримав довічний термін. Батьки Дерека прагнули домогтися виправдання сина. Але 1970-го загинули в ДТП. За справу взялася сестра Дерека, яка невдовзі померла від раку. За рік після її смерті Крістофер Крейг зізнався у вбивстві: – У поліцейського стріляв я. Дерек сидів у кутку й трусився.

9

1915-ГО ЖИТЕЛІ АМЕРИКАНСЬКОГО МІСТА АТЛАНТА ПОВІСИЛИ

УПРАВЛЯЮЧОГО ФАБРИКОЮ

ДЕРЕКА ВІЛЬЯМА БЕНТЛІ

ОЛІВЦІВ 31-РІЧНОГО ЛЕО ФРАНКА.

ЗВИНУВАТИЛИ У ВБИВСТВІ

Його підозрювали у зґвалтуванні та вбивстві працівниці 13-річної Мері Феган. Двірник 35-річний Джим Конлі стверджував, що Лео останній бачив дівчину живою. Франко засудили до довічного ув’язнення. Місцеві викрали його з в’язниці й повісили в лісі. Через 70 років з’ясувалося, що Фран-

ПОЛІЦЕЙСЬКОГО В ЛИСТОПАДІ 1952-ГО. Хлопець із приятелем

16-річним Крістофером Крейгом пограбували склад кондитерських виробів. На даху їх помітили сусіди, викликали поліцію. Одного з правоохоронців знайшли вбитим. Суд тривав 75 хв. Бентлі засудили до смерт-

БАЧИВ, ЯК ДВІРНИК НІС ТІЛО ВБИТОЇ ко до злочину не причетний. – Я тоді був дитиною, працював на фабриці. Бачив, як двірник ніс тіло вбитої Мері. Всі роки мовчав, бо Конлі пригрозив відправити мене туди, куди й Феган. Тепер зізнаюся, щоб померти з чистою совістю, – розповів 84-річний Алонсо Манн 1985-го.

10

25-РІЧНОГО АНГЛІЙЦЯ ТІМОТІ ЕВАНСА ЗВИНУВАТИЛИ У ВБИВСТВІ

ВАГІТНОЇ ДРУЖИНИ Й 2-РІЧНОЇ

ДОНЬКИ. На суді він заявив, що вбивця – сусід 54-річний Джон Крісті. Його слова до уваги не взяли. 1950-го – повісили. Через три роки виявилося, що Крісті – серійний вбивця. 1 0

”Тімоті не хотів другої дитини. Сусід запропонував його дружині зробити аборт. Того дня Еванс поїхав у справах. Крісті отруїв його жінку газом, зґвалтував і вбив. Дитину задушив. Удівцю сказав, що дружина померла під час аборту”, – йшлося у справі.

11

19-РІЧНУ ЖАННУ Д’АРК ВИПРАВДАЛИ ЧЕРЕЗ 25 РОКІВ ПІСЛЯ СТРАТИ

В РУАНІ 1431-ГО. Очолювала

французьку армію у війні проти англійців. Жанну схопили їхні союзники – бургундці. Звинуватили в чаклунстві, поклонінні дияволу. – Я – добра християнка, хрещена. Такою і помру, – сказала Жанна д’Арк на суді. Її спалили на вогнищі. 7 липня 1456 року скликаний королем Карлом VII суд виправдав Жанну Д’арк. Її проголосили блаженною і канонізували.

Т Р А В Н Я

підготувала Юлія ЛІПІЧ

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

31


ЛЮДИ ТА РЕЧІ

”ГРАВ ІЗ ШАХТАРСЬКИМ НАЧАЛЬСТВОМ У ПРЕФЕРАНС І

ВИГРАВ ШКОЛУ”

>


Ф О ТО : О К С А Н А В А С И Л Ь К О В А

Р Е П О Р Т А Ж

ВУЛИЦЯ ШЕПТИЦЬКОГО ТЯГНЕТЬСЯ

ЯК ЖИВЕ НАЙПІВНІЧНІШЕ МІСТО ЛЬВІВЩИНИ

НА 2 КМ ЧЕРЕЗ УСЕ МІСТО. Вона назива-

– ОТО ПІД ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ СТОЯТЬ BMW – І В НАС Є ТАКІ. Тільки на польських номерах, – каже 60-річний Ігор БОГДАНОВИЧ із міста Сокаль Львівської області. Він у чорному костюмі стоїть на початку вулиці Андрея Шептицького біля розкладки з журналами Свідків Єгови. – До центру вийдете цією вулицею Шептицького, що колись Леніна називалася. Або паралельною – Ленінградською. Тепер Петрушевича. Кілька років тому її перейменували. Спершу не знали, як правильно, в документах писали ”Питрушевича”. А то на честь президента ЗУНР Євгена Петрушевича. Він у Сокалі ”Просвіту” відкрив, кредитну спілку, казино ”Руська бесіда”. Сокаль – найпівнічніше місто Львівщини, районний центр. Відоме з письмових джерел із 1377 року. Отримало Магдебурзьке право 1424-го, стало повітовим центром Белзького князівства. У середині XV ст. перейшло до Польщі. У 1772–1918 роках Сокаль був частиною Австрійської імперії.

лася Бабинцем і вела до центру, де діяв ринок. Радянська влада перейменувала її на вул. Леніна. Місто можна обійти за годину. Або проїхати: ходять дві маршрутки, приблизно раз на 40 хв. Будинки переважно австрійської забудови. Деякі з пластиковими вікнами. Кожен п’ятий – із похиленим дахом та облупленою штукатуркою. Із дворів чути кукурікання півнів, кури бігають по траві над дорогою. На фасаді школі №2 на вул. Шептицького, 104, – меморіальна табличка. Присвячена Романові Лагну, бійцю батальйону ім. генерала Кульчицького. Загинув 2015-го на околи-

БОЮСЯ РОЗМОВЛЯТИ РОСІЙСЬКОЮ, БО РОЗУЧИЛАСЯ. ЗДАЄТЬСЯ, БУДЕ СИЛЬНИЙ АКЦЕНТ

ці Станиці Луганської на Донбасі. – Роман був на Майдані з перших днів Революції гідності. Під час сутичок із ”беркутівцями” й тітушками йому поранили ліве око. Ще не до кінця зажило, як він на війну пішов у Нацгвардію. Там був кулеметниСПЕРШУ В ДОКУМЕНТАХ ком, – розповідає дорогою до свого ПИСАЛИ ”ПИТРУШЕВИЧА” кабінету директор школи 65-річна Любов КРАВЦОВА. Вона на підборах, у вельветовому чорному костюмі. На шиї має намисМісто розташоване на високому то з перлів і золотий хрестик. правому березі річки Західний Буг. На протилежному – селище Жвирка. – Сідайте, будь ласка, – повторює До обласного центру – 85 км. До кор- тричі командним тоном. Супить підмальовані сірим брови, коли дону з Польщею – 18 км. Корінних жителів у Сокальському ра- один із нас затримується на порозі. – йоні небагато. 1951 року під час обміну Наша школа діє з 1958 року. Побутериторіями між СРСР і Польщею ба- дував її перший директор Анатолій Максимович Вовк. Він спілкувався гатьох виселили примусово у бойківські Бескиди в Карпатах. Свої домівки з представниками Укрзахідвугілля, грав із ними в преферанс і виграв цю залишили майже 15 тис. людей. школу. Так сам розказував. – І маму мою виселили на ІваУ місті є п’ять шкіл і гімназія, проно-Франківщину. Вона жила в селі Гільче за 18 кілометрів звідси. Потім фесійний ліцей та відділення Малої академії наук. повернулася сюди на роботу й залишилася, – додає Ігор Богданович. – Наша школа була російською до 1990 року. Як і в більшості міст – під номером 2. Тут жило багато переселенців зі Сходу. А тепер я вже й боюся Дівчина гуляє полем на Сокаль-горі розмовляти російською, бо розучилана Львівщині. Вона розташована ся. Здається, буде сильний акцент, – неподалік Сокальської районної лікарні каже Любов Володимирівна. та поліклініки на околиці міста 1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

33

>


Р Е П О Р Т А Ж

>

– ВИ ПРИЇХАЛИ В САМЕ СОННЕ МІСТЕЧКО ГАЛИЧИНИ. Тут не проводять фестива-

лі кави, а максимум – хресні ходи від церкви до церкви, – сміється 30-річний Сергій Осип. Відкладає вбік лопату, якою копав клумбу. Дістає потерту пачку цигарок ”Київ” і сірники. – Головна проблема – що доріг немає: ні з боку Львова, ні з Волині, ні з Польщі. Батьки Сергія переїхали в Сокаль у 1950-х із Луцька. Обоє – інженери-хіміки, працювали на заводі хімічного волокна. Його будинок пофарбований у коричневий колір, має невеликий флігель під червоним дахом. – Цю хату побудувала родина польських учителів десь у 1920-х. Тут жили, а флігель здавали в оренду. Як виїхали, будинок націоналізували й віддали заводчанам. Батько отримав його як службове житло, – розповідає Сергій. – Тато розповідав, що 1992-го якісь поляки питались у сусідів, хто тут живе. Але до нас не заходили. У Сокалі майже 20 тис. мешканців. Більшість мають приватні садиби. Є два мікрорайони з п’ятиповерхівками – Хімік і Магістральний. Там квартири отримували працівники заводу хімічного волокна і двох цегелень. Нині жодне з цих підприємств не працює. – Нормально платять лише на ”Датському текстилі”, – закурює Сергій. – Датчани відкрились на швейній фабриці 10 років тому. Там до тисячі працівників, отримують від восьми тисяч гривень. На решті підприємств – три тисячі. Ніхто не хоче за такі гроші робити, тому їдуть у Польщу чи Італію.

ДО ТИСЯЧІ ПРАЦІВНИКІВ, ОТРИМУЮТЬ ВІД ВОСЬМИ ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ЦЕНТР МІСТА – ЦЕ 100-МЕТРОВА ПЛ. Січо-

вих стрільців між греко-католицьким кафедральним собором Петра і Павла та недобудованим костелом. Між ними – бульвар, устелений бруківкою, зі старовинними кам’яницями. Посередині – алея з лавками. До 1945-го на площі був міський ринок. Греко-католицький храм у 1904–1909 роках звели за проектом львівського архітектора Василя Нагірного. Католики стали будувати костел у 1930-ті, але не закінчили, бо почалася Друга світова. Радянська влада використовувала 34

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

приміщення під склад і телерадіокомпанію. У 1990-х тут був магазин рибальства. Патріотичні пісні з колонок заглушують гул автомобілів. Між стовпами натягнуті шнури у кілька рядів із прапорами українських батальйонів. Триває акція ”Велика українська хода”. Її започаткувала 2014 року волонтерка Катерина Валевська. Із майже тисячею стягів з усієї країни проїхала понад 40 міст. У кожному на знаменах збирає підписи мешканців. Біля підніжжя пам’ятника Тарасові Шевченку стоять розкладки з магнітами, шевронами та стріляними гільзами.

ПАТРІОТИЧНІ ПІСНІ З КОЛОНОК ЗАГЛУШУЮТЬ ГУЛ АВТОМОБІЛІВ – Ото прапор мого підрозділу – 3-й батальйон територіальної оборони ”Воля”. Я три роки відслужив. Тепер волонтерством займаємось, – випрямляє на вітрі синьо-жовтий стяг 65-річний Володимир МІКУЛАНІНЕЦЬ. Він очолює місцеву спілку воїнів АТО з 40 осіб. Таких об’єднань у місті ще три. Йдемо до найвищої споруди на площі – недобудованого костелу. – Ще на початку року тут католики відправу правили. А в підвалі гральні автомати працювали – один місцевий депутат собі бізнес зробив, – каже Володимир Степанович. – Але накрили, слава Богу. Показує на сусідні будинки. – Під ними є два великі підвали. Такі, що на час війни можуть бути за бомбосховище, – закурює ”Мальборо”. – Тунелі з’єднують центральні будівлі міста – ратушу, церкви й синагогу. Під Бугом прокладений таємний хід до в’язниці у Жвирці. Стіни облицьовані червоною цеглою. До парку проходимо повз ресторан ”Сокаль”. Він зачинений, працює у вечірні години. Збоку від центрального входу – не перший рік покинуте літнє кафе. Огороджене похиленим плетеним тином. Від нього залишились три дерев’яні альтанки та службові приміщення з розбитими вікнами. В одній з альтанок сидять двоє чоловіків. З-за дерев видно руїни синагоги

першої половини XVII ст., знищеної під час Другої світової війни. Всередині росте трава й накидані пляшки та сміття. Тхне фекаліями. У колишній фонтан у центрі парку насипали землю, зробили клумбу. Одразу за нею – набережна Західного Бугу. – Колись пляж піщаний був. Купалися, загоряли. А зараз річку можуть гуси пішки перейти. Ходять зі Жвирки і тут траву скубуть. А там, де ото тільки дві стіни лишилися, була літня танцплощадка. Я тут на дівчат ходив. – Може, з дружиною тут познайомилися? – запитую. – З ким? Та Бог мене милував. Я найщасливіша людина зараз, бо живу сам. Ніхто мені гроші не рахує. Ніхто не питає, куда йду, – закурює чергову цигарку. – Тут думають літом лодочну станцію будувати. Було б добре зробити й базу відпочинку для атовців.


ФО ТО : В А Л Е РІ Й ШМА К О В

Центральну площу міста Сокаль Львівської області на дві частини ділить недобудований католицький костел. До січня 2017 року в ньому діяли гральні автомати

СИН У ПОЛЬЩУ ЇЗДИТЬ, ЯК І ВСІ, БО ТУТ РОБОТИ НЕМА На березі річки стоїть збудована 1647 року оборонна церква Святого Миколая. У ній вінчався гетьман Богдан Хмельницький, за однією з легенд. НАВПРОТИ МІСЬКОЇ РАТУШІ – СУПЕРМАРКЕТ ”АТБ” І ЯТКИ З ПРОДУКТАМИ. Перед

одним павільйоном у черзі стоять семеро. На розкладачці під плівкою виставлена випічка. – Заходьте на каву, чай, гарячий шоколад. Слойка м’ясна ням-ням, у роті тає. Там клубочок м’яса такий смачний сочний. Є ще рибні котлети, біляші з лівером, капустою, картоплею, чебуреки. Усе по 8 гривень, рибна – 10, – каже продавщиця Лю-

бов Михайлівна. На вигляд їй років 60. – Усе готуємо на кухні ресторану ”Сокаль”. Продукти свіжі, все чистенько. Можете присісти за столик позаду ларька. Беремо чебуреки. Обходимо ятку. За нею один столик. По лавці пробігає щур. На вул. Шашкевича – будинки з присадибними ділянками. Є нові котеджі. На старих домах з-під облупленої штукатурки видно дерев’яні балки. Пробуємо зайти у браму одного з них. Гавкає схожий на бультер’єра пес. Гос подиня бере його на руки і говорить з нами через паркан. – У моїй хаті колись євреї магазин тримали. Потім у війну їх не стало. А я сюди до чоловіка переселилася, як вийшла заміж, – каже 69-річна Валентина Василівна. – Я теж у Сокалі народилася. Працювала на пан1 0

чішній фабриці, чоловік на хімзаводі. Добре було. Їздили в Москву, в Болгарію на море відпочивати. Коли панчішну продали ”Датському текстилю”, всіх працівників позвільняли. Пенсії копійчані получаємо. Город садимо – так і виживаємо. Маю ще хату на Магістральній. Оставила синові. Він у Польщу їздить, як і всі, бо тут роботи нема. АВТОВОКЗАЛ – між фабрикою ”Датський текстиль” і колишньою цегельнею на околиці міста. Звідси відправляються старі ”пазики” по навколишніх селах і новіші ”Еталони” й ”Богдани” по містах Львівщини. Чотири рази на добу їздять автобуси на шахти – їх у районі шість. На всю стіну вокзалу висять дві реклами: магазину меблів і кафе ”БарМіс”. В останньому працюють дві офіціантки й бармен. Біля входу –

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

35

>


ФО Т О : F A C E B O O K.C O M М А КС ИМ П А Н А С Ю К

13-річний Максим Панасюк із товаришем прибирають навколо пішохідного містка поблизу старої панчішної фабрики на околиці Сокаля Львівської області

МІСЬКУ ДАЛИ ПО СРАЦІ ДУБІНКОЮ, ВІН ЛЕДЬ НЕ ВСЦЯВСЯ. РОЗДІЛИ НАС, УСІ ГРОШІ ЗАБРАЛИ барна стійка. У просторому залі розставлені дерев’яні столики. Схоже, під заклад переобладнали один із залів очікування. Пахне смаженими котлетами. За столиком двоє чоловіків років 50 їдять чанахі в глиняних тарілках. Між ними стоять графин зі 100 г горілки й два пластикових стакани. Упівока дивляться програму ”Заробітчани” на старому підвішеному телевізорі. У ній розповідають про нью-йоркських жебраків. – Я колись так попрошайничав із хлопцями в Москві, – каже один 36

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

із чоловіків. – Їхали в метро на Київський вокзал. Мали тисячу рублів на білети. Зароблені гроші перед тим додому відправили поштою. Менти зупинили, нас трьох завели в підсобку. Почали кричати: ”Хохлы, деньги выкладывайте”. Міську з Коломиї дали по сраці дубінкою, він ледь не всцявся. Розділи нас, усі гроші забрали. То ми по вокзалу ходили, день копійки збирали, щоб поїхати. Тоді ж карток не було. Мовчки розливає по стаканах випивку. – В Європу їхати краще – там хоть не б’ють, – каже його товариш.

ня й нові українські. Трохи обіч – 10-метровий курган із хрестом. Тут похований 101 стрілець Сокальської бригади Української галицької армії. Вони загинули в боях за Західноукраїнську Народну Республіку в 1918–1919 роках. Польська частина цвинтаря заросла кущами верби й ожини. Між ними витоптані стежки. Українська частина – почищена. – Позаторік усі зарослі на польській частині вирізали. Деякі склепи очистили, пофарбували. Тоді з Польщі приїжджала делегація, ходили між могилами, – розповідає фарбована брюнетка Олена, 30 років. З ОДНОГО БОКУ ВУЛ. ТАРТАКІВСЬКОЇ РОЗ- Стоїть біля квіткового магазину, поруч із входом на цвинтар. – На украТАШОВАНЕ КЛАДОВИЩЕ. Тут почали їнській частині досі підхоронюють ховати у XVIII ст. Розділене на дві родичів. частини – старі польські похован-


Р Е П О Р Т А Ж

НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ БУГУ – СЕЛИЩЕ

П’ять фактів про Сокаль

ЖВИРКА. Засноване 1884 року під

час будівництва залізниці Сокаль – Рава-Руська – Ярослав (містечко у Польщі. – Країна) як поселення залізничників. Вважалося промисловим передмістям Сокаля. Тут розташовані залізнична станція, елеватор, фабрика з виробництва корпусних меблів. 1932-го селище назвали на честь пілота Францішека Жвирки (1895–1932). Він загинув у авіакатастрофі під час перельоту Варшава – Прага. Над селищем видно руїни колишнього монастиря бернардинців початку XVII ст. Мав укріплення та підземелля. 1951-го радянська влада відкрила в монастирі дім інвалідів. А за сім років перетворили на Сокальську виправну колонію суворого режиму №47. Камери-одиночки розмістили в келіях. Костел став складом. Поруч збудували чотири бараки для засуджених. А за тюрмою – військову частину й адміністративний корпус. – Тут сидів кримінальний авторитет Хмир. Ще відомий як Бодя Львівський, – розповідає колишній працівник тюрми 56-річний Володимир. Прізвища не називає. Говорить швидко, озирається. Накульгує на ліву ногу. – Потім перший український кілер Гріша Суворов (виконав 18 замовних убивств у 1990-х. Найчастіше використовував пістолет-кулемет ”Узі”. Отримав довічне ув’язнення. – Країна). У Бога повірив, коли його в келію відправили відбувати покарання. Більшість зеків були рецидивістами – вбивці, розбойніки. Але тут був рух, пси гарчали. Кували, різали метал, варили його. Виготовляли колючий дріт, бурякорізки, кормозапарники, зерноподрібнювачі, борони. 27 березня 2012 року колишній монастир згорів. Перекриття обвалились. В’язнів евакуювали. Причиною пожежі назвали коротке замикання. Вхід до монастирського комплексу з боку тюремних блоків замурували. Торік у грудні останніх ув’язнених перевезли в інші тюрми. Місцеві жителі називають колонію зоною. Перші хати від тюрми – метрів за 100. – Коли зеки були, всі боялися.

1

На місці Сокаля колись був ліс, де водилися соколи. Існувала заборона на полювання на них. Так пояснюють походження назви міста.

заробляли. А зараз їм лишилося хіба до Польщі їхати, – регоче. Тюрму продовжують охороняти озброєні чоловіки. Прибирають контрольно-пропускний пункт, косять траву й посипають підходи до стін піском. – ПРОСИМО ДЕРЖАВУ, ЩОБ НАМ У ПІДПОРЯДКУВАННЯ ВІДДАЛИ ТЕРИТОРІЮ

2

Місто кілька разів переносили з одного берега Бугу на другий – після спустошень татарами чи пожеж.

ТЮРМИ. Треба шукати підприємство,

яке туди зайде. Були б робочі місця. Як колись. При тюрмі діяла фабрика, і люди мали роботу, – каже голова Жвирки Іван КОШЛАЙ, 57 років. На цій посаді – восьмий рік. Його кабінет на другому поверсі селищної ради, вікна виходять на центральну

3

Під Сокалем 2 серпня 1519 року литовський гетьман Костянтин Острозький програв битву татарській орді. Завойовники спалили місто.

4

27 березня 1594-го в церкві Святого Миколая відбулася нарада православних єпископів України. Вирішили об’єднатися з католицькою церквою. Згодом утворилася греко-католицька церква – третя за численністю конфесія християн України.

5

Залізничний вокзал Сокаля – мініатюрна копія вокзалу в американському місті Чикаго.

Втече і заріже за стару хустку. Тепер спокійніше стало, – розповідає 55-річна Катерина БАСЕТОВА. Одягнена в розтягнуті штани з написом Adidas і картату сорочку. Саджає картоплю на грядці біля хати. – Але вигідно було з солдатами чи работніками звідти мінятися. Ми їм чай, їжу, а вони нам саморобні золоті цепочки, ювелірку. В доньки є ікона, яку в тюрмі вилили з міді. А в часи СРСР у солдатів завжди можна було купити молоде порося чи курку – міняли на чай і сигарети. Із сусідньої ділянки підходить 50-річний Ігор. З кишені куртки стирчить пляшка пива ”Львівське”. – Зона закрилась, і бл… ді сокальські засумували. Раніше черга на свіданку була з них, бабло 1 0

ТУТ СИДІВ КРИМІНАЛЬНИЙ АВТОРИТЕТ ХМИР. ЩЕ ВІДОМИЙ ЯК БОДЯ ЛЬВІВСЬКИЙ вулицю Івана Мазепи. Нові меблі, на шафі стоять зо два десятки спортивних кубків, стіни завішані картами. – Колись Сокаль був розвинений – аграрно, промислово. Найбільший за населенням район області. А тепер у місті тільки районна адміністрація залишилася. Податкова й поліція перебралися у Червоноград (місто обласного підпорядкування за 10 км від Сокаля. – Країна). Наші люди й на базар туди їдуть. Бо там вибір більший і добиратися маршруткою зручно, – каже Іван Кошлай. – Плануємо із сусідніми селами створити об’єднану територіальну громаду. А Сокаль не хоче відпускати. Але якщо об’єднаємося з містом, то всі гроші там і лишатимуться – у міста з селом різні проблеми. Іван Степанович вмикає електричний чайник, пригощає кавою. – В Україні всьо добре буде, як керуватимуть не олігархи, а політики. Бо олігархи дбають перше про бізнес, а потім про всьо решта. Якби політики про державу думали, то може би й не виїжджали звідси люди на заробітки. Я тоже був і в Америці, і в Європі. Однак нас ніде не чекають.

Т Р А В Н Я

текст: Андрій ЖИГАЙЛО, Ірина ЛЕВИЦЬКА, фото: Валерій ШМАКОВ

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

37


Д О С В І Д

Мрій не маю. Замість них у мене плани ДІАНА ПОДОЛЯНЧУК ВТРАТИЛА СЛУХ У ТРИ РОКИ

У 3 РОКИ МАЛА ЗАПАЛЕННЯ ЛЕГЕНЬ З УСКЛАДНЕННЯМ.

Медики казали, вижити вдалося дивом. Обирали між життям і здатністю чути. У той час я вже розмовляла. Це врятувало від німоти. ДИТИНОЮ ВІДЧУЛА НЕНАВИСТЬ ДОРОСЛИХ. У другому класі

вчителька садила мене на останню парту, щоб я нічого не чула і писала диктанти на двійки. Хотіла довести, що я не можу ходити в звичайну школу. Якось узимку не витримала – прибігла додому босоніж без верхнього одягу. Батьки перевели в іншу школу.

Музику відчуваю ногами. Ритм іде з підлоги

і бабок. Порадили тренувати слух музикою. Тепер щодня її слухаю. ВАЖКО БУЛО ЗМУСИТИ СЕБЕ ГОВОРИТИ ТЕЛЕФОНОМ. Спершу

тренувалася на рідних, потім – із друзями. Тепер маю спеціальні навушники. Слухові апарати знімаю, щоб сторонні звуки не відволікали. Інакше не чутиму. ОДНОКЛАСНИКИ НАСМІХАЛИСЯ. Так тривало до 10 ро-

ків. У підлітковому віці стало легше. Оточуючі звикли до моєї особливості. ВІД СТАТУСУ ЛЮДИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ВІДМОВИЛАСЯ. Це принизливо. Всього можу досягнути своєю працею. Ображаюся, якщо так називають. Та люди мають право казати те, що думають. ЩОБ КУПИТИ МЕНІ ПЕРШИЙ СЛУХОВИЙ АПАРАТ, мама поїхала на заробітки в Німеччину. Працювала там рік косметологом. Апарат коштував тисячу євро, квартира – 9 тисяч. Гроші на сучасний слуховий апарат заробляла сама три роки. Купила позаторік за 4 тисячі євро. СЛУХОВИЙ АПАРАТ – НАЙЦІННІШЕ, ЩО МАЮ НА СОБІ. Він бо-

їться води. Тому не можу відпочивати на морі, купатися в басейні чи ходити в сауну. НАВЧИЛАСЯ ЧИТАТИ ПО ГУБАХ. Це допомагає у спілкуван-

ні, особливо з дітьми. Мову жестів не вчу принципово. У СВІЙ ТАЛАНТ ВІРИЛА ТАК, ЯК ВІРЮ В БОГА. 2015 року увійшла

в сотню найкращих на проекті ”Танцюють всі”. Продюсери не знали, що маю проблеми зі слухом. На сцені не чула музики і слів суддів. Але станцювала й отримала три ”так”. Від подальшої участі у проекті відмовилася, бо треба було вибирати – шоу чи державні іспити в університеті.

ПОСТІЙНО ЗЛИЛАСЯ НА ВЕСЬ СВІТ. Мама віддала на хіп-хоп,

аби витягнути мене з того стану. НА ПЕРШОМУ ЗАНЯТТІ З ТАНЦІВ БУЛА МАЙЖЕ СОТНЯ ДІТЕЙ. Учитель поставив мене в останній, четвертий ряд. Не чула ні музики, ні його вказівок. Та за кілька місяців стояла вже в першій лінії – серед найкращих учнів. МУЗИКУ ВІДЧУВАЮ НОГАМИ. Ритм іде з підлоги. Танцювати можу без слухового апарата. На перших танцювальних конкурсах було багато невдач. Організатори часто дивувалися, чому людині з інвалідністю дозволяють брати участь. Батьки мотивували перемагати. НА СВОЄМУ ПЕРШОМУ ЧЕМПІОНАТІ УКРАЇНИ З ХІП-ХОПУ ВИЙШЛА З КОМАНДОЮ ДО ФІНАЛУ. У 12 років стала однією з трьох найкращих хіп-хоперів країни. НАВЧИЛАСЯ ПИСАТИ ДИКТАНТИ ЗА ДОПОМОГОЮ КНИЖОК.

Я не чую суміжних звуків. По губах їх також важко розпізнати. Наприклад, з-с, ж-ш, ться-ся, х-к. Тому багато читала, щоб правильно на слух записувати слова. БАТЬКИ ЗВЕРТАЛИСЯ ДО НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ.

Не допомогло. Вирішили більше не ходити до знахарів 38

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

Діана ПОДОЛЯНЧУК

23 роки, керівник студії танців, волонтерка Народилася 19 червня 1994-го у Вінниці в сім’ї педагогів. Мати Леся Макарівна працює директором студії танців доньки. Батько Станіслав Вікторович – декан факультету математики, фізики й технологій Педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. У 3 роки від ускладнення після запалення легень частково втратила слух. Користується слуховим апаратом. У школі почала займатися танцями. Закінчила факультет психології та географії Вінницького педагогічного університету імені Михай-

ла Коцюбинського. Зараз навчається в аспірантурі. 2012-го відкрила школу танців ”Шахіна”. За чотири роки створила благодійний рух ”Вітамінка”. ”У ньому беруть участь діти зі школи танців і їхні батьки. На грошові призи купуємо фрукти й ласощі для дитячих будинків. Даємо там концерти”. Читає дві книжки за місяць. Любить поезію та філософію. Вразила книжка ”Атлант розправив плечі” Айни Ренд. Здивували героїзм і здатність жертвувати собою заради інших. Вчиться малювати. Хоче опанувати гру на піаніно. Вивчає англійську й польську мови. Незаміжня. ”Закохана. Мій хлопець має поганий зір, а я – слух. Вважаємо, що доповнюємо одне одного”

>


Д О С В І Д

>

У 17 РОКІВ ПЕРЕМОГЛА НА ЧЕМПІОНАТІ СВІТУ З ТАНЦІВ. Усі стали радити відкрити школу танців. Мама й сестра підтримали. Бюджету на розкрутку не мали, але допомогло сарафанне радіо.

ПРАЦЮЮ ЗІ СЛАБОЧУЮЧИМИ ДІТЬМИ. Ставлю колонки на підлогу і вчу відчувати вібрації музики всім тілом. Мене закликали бути бойовою. Цього вимагаю і від інших. Із дітей потрібно витискати максимум. Вони здатні на більше, ніж дорослі.

СТАРИЙ БАСЕЙН СТАВ ПЕРШИМ ПРИМІЩЕННЯМ ДЛЯ ШКОЛИ.

Там протікав дах, були розбиті вікна. Кілька місяців у мене було двоє учнів. За два роки дітей побільшало – і ми переїхали в інше місце.

Найталановитіша учениця виїхала за кордон. Живу з відчуттям, ніби в мене щось украли

КОНКУРЕНТИ З ІНШИХ ШКІЛ ТАНЦІВ КАЖУТЬ ПРО МЕНЕ:

”У неї є все, бо гарна”. Насправді я фаталістка-трудоголік. Працюю до судом у ногах. Маю слова-табу: ”не можу”, ”жалко”, ”інвалід”. ЛЮДИ ПЕРЕСТАЛИ ЧУТИ ТИШУ. Відчуваю її, коли знімаю

слуховий апарат. Мені не потрібно за цим лізти в гори чи усамітнюватися в печері. Боюся, що не зможу спати, якщо повернеться слух. Будильника не маю. Прокидаюся, коли хочу.

ПЕРШИЙ УРОК ТАНЦІВ БУВ НАЙДОВШИЙ У МОЄМУ ЖИТТІ. Ні ме-

тодик не знала, ні дитячої психології. Вчила інстинктивно. Зараз розібралася. Багато батьків зі школи танців не здогадуються, що маю слуховий апарат. Я про це мріяла. МОЯ НАЙТАЛАНОВИТІША УЧЕНИЦЯ ВИЇХАЛА ЗА КОРДОН. Досі

живу з відчуттям, ніби в мене щось украли.

40

К Р А Ї Н А

ЧУЮ, АЛЕ НЕ РОЗУМІЮ ЛЮДЕЙ, які мені не подобаються. МАЮ ТРИ БЛОКНОТИ: маленький із графіком щоден-

них справ, другий – для планів на півроку, у третьому записую, чого хочу від життя. Мрій не маю, замість них у мене плани.

П’ЯТЬ РОКІВ ЗАЙМАЮСЯ З ДІВЧИНКОЮ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА.

МОЯ ГЛУХОТА – НАБУТА. Тому діти мають народитися

Маша перемагає у дитячих танцювальних конкурсах всеукраїнського рівня. Раніше протягом року ми розучували один танець. Тепер за цей час освоюємо три-чотири.

здоровими.

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

текст: Надія СИРОВАТКО, фото: Андрій ІЛЯЩУК


Андрій Левченко тримає найдавніший в Україні саморобний бубон. Його 1876 року на ярмарку в Лохвиці Полтавської області купив етнограф і графік Опанас Сластіон. Інструмент зберігається в Миргородському краєзнавчому музеї

Купив у Лохвиці на ярмарку 1876 року НАЙКРАЩІ БУБНИ ВИХОДЯТЬ ІЗ СОБАЧОЇ ШКІРИ

дзвінка, гулка. Один дід говорив: ”Тій шкурі все одно – чи йде дощ, чи холодно. Вона держиться”. УЧИТИСЯ ПОЧАВ НА ФАБРИЧНОМУ РАДЯНСЬКОМУ БУБНІ. Купив

П’ЯТЬ РОКІВ ТОМУ ПОБУВАВ У КАРПАТАХ. У селі Криворівня

Верховинського району на Івано-Франківщині з друзями дивилися, як місцеві виконують традиційну музику. Дід грав на скрипці, баба співала. Відтоді почав їздити з експедиціями по всій Україні. Записував спів, трохи гармоністів, бубністів. Усе більше розумів, що бубон – крутий інструмент. Дослідники мало на нього звертали увагу. Інформації про техніку гри і способи виготовлення інструмента залишилося мало.

його зі стипендії. Дивився відео і повторював. Рік займався щодня по 3 години. Потім учився в людей в експедиціях. МАВ 10 РАДЯНСЬКИХ БУБНІВ. У більшості порвалася шкіра.

На одному так багато грав, що метал тарілочки ”проївся” стежечкою до краю – і вона вилетіла. Старші люди казали: ”Одне весілля – один бубон”. Якийсь дід розповідав, що на святкуванні порвався бубон. Пішли, зарізали сусідського собаку. Зняли шкуру, на печі висушили, начепили на обруч і за кілька годин знову грали.

ЩЕ 20 РОКІВ ТОМУ В РІЗНИХ РЕГІОНАХ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ

КОЗИНУ ШКІРУ МАЛО ВИКОРИСТОВУВАЛИ ДЛЯ БУБНІВ. Вона

БУБНІВ ВИКОРИСТОВУВАЛИ ШКІРУ СОБАК І КОТІВ. Собача –

тонша і має не такий дзвінкий звук. Собача – витриваліша. 1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

41

>


З А Х О П Л Е Н Н Я

>

Часто для інструментів брали те, що під рукою. На саморобних скрипках, наприклад, замість металевих струн використовували жили чи кишки тварин – скручували їх і ставили. УСІ СТАРІ БУБНИ – З ІНТЕРНЕТУ. На онлайн-аукціоні люди виставляють непотріб, що знайшли вдома. Всього в Україні відомих саморобних бубнів є майже 30. У мене – сім. Маю найбільшу колекцію. Найдешевший інструмент купив три роки тому за 20 гривень. Найдорожчий коштував тисячу. Ці екземпляри безцінні, бо вже ніхто не робить бубни. НАЙДАВНІШИЙ ДАТОВАНИЙ БУБОН ЗНАЙШОВ ЕТНОГРАФ І ГРАФІК ОПАНАС СЛАСТІОН. Інструмент лежить у Мирго-

родському краєзнавчому музеї на Полтавщині. Науковець написав, що подарував бубон 1928 року, а купив у Лохвиці на ярмарку 1876-го.

Написав у санкт-петербурзький музей.

Відповіли українською В ОДНОГО ДІДА З СЕЛА ГРЕЧАНИКИ ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКОГО РАЙОНУ НА КИЇВЩИНІ ЗНАЙШОВ ДИВНИЙ БУБОН. Обруч був

від радянського, а перетягнутий – синтетичним матеріалом. Там було написано: ”культура – пшеница”. Виявляється, брали пакети з-під мінеральних добрив і натягували на бубон. Можна було і взимку грати, і під дощем. ХОЧУ ЗІБРАТИ ВСІ САМОРОБНІ УКРАЇНСЬКІ БУБНИ В ОДНОМУ ПРОЕКТІ. Пофотографувати їх, зафіксувати розміри, вагу.

Щоб можна було, не тримаючи в руках, зрозуміти, що це за інструмент. Частину відзняли в селян удома, бо не хочуть продавати інструмент. Їздимо по музеях. Один є у російському Санкт-Петербурзі. Написав туди. Відповіли українською, що можу приїжджати для досліджень.

люди сидять і слухають Музика для танців, а

В ЕКСПЕДИЦІЯХ РОЗПОВІДАЛИ, ЩО МУЗИКАНТИ СИДІЛИ БІЛЯ СТОЛУ. Там грали і їли. Інші кажуть: грали під вікном, доки всі гуляють. У деяких селах для музик відгороджували ширмою окрему кімнату. ТОРІК ІЗ ГУРТОМ ГРАВ НА ФЕСТИВАЛІ В НІМЕЦЬКОМУ МЮНХЕНІ.

Запросили на озеро покупатися. Мали з собою дві скрипки й бубон. Просто біля води заграли музику з Полтавщини. Бачимо, з лісу вибігають люди років по 50 і стрибають у воду. Німкеня показує на мене з бубном і питає: ”Айріш?” Тобто – чи ірландська музика? Андрій Левченко сидить у власній квартирі з двома саморобними бубнами. Попереду стоїть старий гуцульський барабан

РАНІШЕ НАРОДНА МУЗИКА НЕ МАЛА ГЛЯДАЧА, БО ВСІ БУЛИ ЗАДІЯНІ У ПРОЦЕС. Одні грають, інші танцюють, ті п’ють, ті

співають. Зараз музикантів із народними інструментами запрошують на концерти. Це музика для танців, а люди сидять і слухають. Хотів би, щоб до неї ставилися, як раніше, – природніше, як до забави. текст: Вікторія ТОПАЛА, фото: Тарас ПОДОЛЯН

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

43


Викопали відро картоплі – саме стільки й посадили. Після того городу не тримаємо КОЛИ ІВАН АНДРУСЯК ВОСТАННЄ БУВ НАТХНЕННИЙ

Кілька років тому пішов прогулятися понад річкою Недра в Березані. З собою нічого не мав. Навіть мобільного телефона не взяв, бо хотілося побути в тиші. І тут бабах – прийшов вірш. Раніше теж траплялося, що не мав, на чому записати. Та навчився їх відпускати. Але цього разу не міг – занотувати цю поезію хотілося. Врятувала шкідлива звичка. Витягнув пачку цигарок. Усі виклав. Коробку розірвав – і отримав папір. Добре, що тоді якраз було міжзапальниччя: одну запальничку викинув, а другу ще не встиг купити. Запалив сірник і тримав у руці, доки він прогорів. Обвугленим кінцем записав вірш. Писав дрібненько – цигаркової пачки якраз вистачило. Вірш увійшов до збірки ”Серця приручених рослин”.

ВИТЯГНУВ ПАЧКУ ЦИГАРОК. УСІ ВИКЛАВ. КОРОБКУ РОЗІРВАВ СМІЯВСЯ

Сьогодні в обід пішли всім видавництвом на переговори в кафе. Приміщення у нас невелике – займаємо лише одну кімнату. Коли треба щось обговорити, йдемо на нейтральну територію. Цього разу вирішили >

Іван АНДРУСЯК

49 років, письменник Народився 28 грудня 1968-го в селі Вербовець Косівського району на Івано-Франківщині. Батько був трактористом. Мати працювала на килимовій фабриці, займалася домашнім господарством. Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника й Академію державного управління при президенті України. 1992 року заснував літгурт ”Нова деґенерація” – з поетами Степаном Процюком та Іваном Ципердюком.

44

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

Сім років працював літературним редактором у столичному видавництві ”Грані-Т”. З 2014-го – головний редактор київського видавництва ”Фонтан казок”. Видав 15 дитячих книжок. Низку віршів зі збірки ”Лякація”, повісті ”Стефа і Чакалка” та ”Третій сніг” додали до шкільної програми початкових класів. Перекладає з булоруської, російської, польської та англійської мов. Любить готувати, спостерігати за птахами й дивитися мультфільми. Мешкає в містечку Березань на Київщині. Одружений. Має трьох дітей. Сім’я тримає чотирьох котів


Ганна ЩОКАНЬ

Незалежний Богдан – Переїхав у Київ волонтерством займатися. Подобається мені в столиці. Можливостей допомагати більше. Вчора для бездомних їжу роздавав, – розповідає 20-річний Богдан. Із Рівного перевівся навчатись у столичний вуз. – Мої проти, що з бідними вожусь. Але ж їм потрібна увага, щоб не почувалися покинутими, як я колись. Батьки гроші заробляли, ніби 100 життів матимуть. Потім батько нову родину завів. Мати шість років в іншому місті працює. А я з 10 років до католиків бігаю. Про монастир мрію. Відчуваю, що моє. Але не знаю, як матері сказати. На квартиру в Києві мені збирає. Питає, чи дівчина є. Згодом Богдан влаштувався в ка-

У Москві дали ставку 300 євро та зйомну квартиру толицький прес-центр. Продавав книжки, фотографував події. А потім звільнився і виїхав до Москви. – Не відчував більше дружньої підтримки. Всі напосілися, мало не хамом обізвали, бо з керівником засперечався. Та ще і з матір’ю посварився, – пояснив. – Тримала мене фінансами, як заручника. А в Москві дали ставку 300 євро і зйомну квартиру. Щоправда, посада помічника керівника прес-служби Московського патріархату. Тепер я православний. Війна? Церква вище таких умовностей. За деякий час Богдан написав на Facebook: ”У роботодавцях розчарувався. Не знаю, як бути”. І зник. За кілька місяців зустрічаю його на київському вокзалі. Приїхав складати останні іспити. А заодно забрати речі. – Вирішив не звертати уваги на чужі вади. Всі люди. В Москві загалом ставляться добре. – Як твоє волонтерство? – питаю. – Не маю часу. Гроші заробляти мушу. На 300 євро в Москві не проживеш. Вчора попросив підвищення. Бо мати свою картку заблокувала-таки 1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

№ 1 8 ( 4 2 1 )

К Р А Ї Н А

45


>

поспілкуватися в кафе ”Старий Львів” на Подолі. За столом сказав директору видавництва: ”Шеф, прийшов час підвищити мені зарплату. Бо мною цікавляться вже три крупні компанії – Київгаз, Київобленерго і Київводоканал”. КУПУВАВ САЛО

На ринок ходжу щосуботи – у Березані це базарний день. Завжди купую невеличкий шматок сала. Минулого тижня придбав його в червонощокої жінки. Вона спитала: ”А ви – Іван Андрусяк? Я теж пишу. Оце недавно видала свою першу книжку. Почитаєте? Цікаво дізнатися вашу думку”. Того ж вечора прочитав її збірку віршів. Краще б ця жінка не писала. За тиждень зустрілися на базарі знову. Першим ділом продавчиня спитала за свою книжку. Відповів: ”Є цікаві образи. Але треба ще працювати”. СІДАВ ЗА КЕРМО

У 10-му класі поїхали з татом на його тракторі на річку по каміння. Він дав мені сісти за кермо. Кількасот метрів проїхав нормально. А тоді побачив дамбу. Щоб піднятися на неї, треба було добре розігнатися. На великій швидкості рушив угору, й раптом батько каже: ”Обережно, попереду діти”. Я розгубився. Почав лупити по всіх педалях. Трактор піднявся дибом й акуратно ліг на бік. Дітей попереду не було. Батько сміявся: ”Не встиг додати: ”Можуть бути”. Трактор він ремонтував кілька тижнів. Після того за кермо мене більше не пускав.

ТРАКТОР ПІДНЯВСЯ ДИБОМ Й АКУРАТНО ЛІГ НА БІК ЗБИРАВ ГРИБИ

Восени 2013 року добре вродили. Взяв кошик і пішов у ліс. Нікого з собою не брав – на природі люблю бувати на самотині. За годину кошик був повний, а грибів ще багато. Лишати їх шкода. Зняв куртку, зв’язав між собою рукави – і став складати гриби в неї. Назбирав цілу гору. Але гриби не закінчувалися. Довелося зняти й светра. Футболку не ризикнув, бо й так уже змерз. На передпліччя повісив куртку з грибами, у руку взяв кошик. Светр ніс в іншій. Перебирав гриби до четвертої години ранку. Молоденькі замаринував у банках, а більші відварив і заморозив. Потім кидаєш на сковорідку, додаєш сметани – і маєш смачний сніданок. РОБИВ ДОРОГУ ПОКУПКУ

Вісім років тому купив квартиру в Березані. До того все життя з дружиною і трьома дітьми житло орендували. Якось порахували, що за гроші, які за ці роки віддали господарям, можна було б купити нове помешкання. Вирішили так і зробити. Письменнику в Україні заробити на квартиру практично неможливо. Гроші довелося позичати. Виручив власник видавництва ”Грані-Т”, де я тоді працював. На житло видав безвідсотковий кредит. Гроші повернув за два роки. 46

К Р А Ї Н А

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

САДИВ КАРТОПЛЮ

Навесні 2011 року в Березані. Грядка була невелика – впоралися менш ніж за годину. Влітку за всілякими клопотами заглядати до неї не мали часу. Картопля заростала бур’янами, бадилля їли колорадські жуки. Восени траву скосили й узялися збирати урожай. Викопали відро картоплі – саме стільки й посадили. Після того городу не тримаємо. ГОТУВАВ

Кілька тижнів тому на день народження дружини запік фаршировану курку. Із птиці треба витягти всі кістки. З фабричною таку маніпуляцію провести легко. Зробив кілька надрізів, засунув руки в тушку і витягнув увесь каркас. З домашньою куркою таке не пройде. Вона має ніжну шкірку. Тільки розтягуєш – одразу рветься. Начинив її фаршем, горіхами й шматочками ананасів. Дружина й діти не хвалили. Звикли, що я готую.

ДОМАШНЯ КУРКА МАЄ НІЖНУ ШКІРКУ. ТІЛЬКИ РОЗТЯГУЄШ – ОДРАЗУ РВЕТЬСЯ СПОСТЕРІГАВ ЗА ПТАХАМИ

Позаминулої весни поїхав до себе на дачу в село Куземин на Сумщині. Неподалік в Опішному має будинок друг, вирішили зустрітися. Назад він повіз мене на своїй машині. Їхали луками, дороги мокрі. Вискочили на галявинку за лісом й побачили попереду величезну калюжу. Зрозуміли: не об’їдемо. Вийшли з машини. Обертаємося назад, а на невеликому болітці за 10 метрів від нас стоїть чорний лелека. Цей птах занесений до Червоної книги, живе потайки. Мали фотоапарат, але не діставали – боялися налякати. Завмерли й милувалися ним. Кілька хвилин птах стояв непорушно, а потім піднявся в небо. Написав тоді вірш ”Чорний лелека”. Так називатиметься і моя нова книжка. ВИСТУПАВ ПЕРЕД ШКОЛЯРАМИ

У лютому мав зустріч з учнями однієї київської школи. Розказував про свою повість ”Стефа і її Чакалка” (Чакалка – казкова істота, якою на Слобожанщині й Полтавщині лякали дітей. – Країна): як вона ходить уночі по хатах і забирає в темний ліс неслухняних дітей. За останньою партою сидів хлопчик, який за весь урок не сказав жодного слова. Після дзвінка підняв руку й повільно спитав: ”Скажіть, будь ласка, а оця Чакалка – вона справді існує?” Відповів: ”Звичайно”. Розказав, що з нею мене познайомила дружина. Вона народилася на Полтавщині, де ця істота мешкає. Додав: ”Звідти Чакалка і прийшла до Києва, щоб забрати Стефу у великий звуконепроникний мішок і віднести в темний ліс”. Учень спитав: ”А хто така та Стефа?” Відповів: ”Моя донька”. Хлопчик кивнув і сказав: ”Тепер я вам вірю”. текст: Світлана КОРЖЕНКО, фото: Тарас ПОДОЛЯН


Р Е КЛ А М А


С П О Г А Д И

”Толока”

Фільм почав ліпити 1967 року. Знімаю його досі ТРИ БРАТИ ІЛЛЄНКИ ПЕРЕБРАЛИСЯ З МОСКВИ В УКРАЇНУ Мене ледь живого віддали матері з пологового будинку. Мав цілу колекцію дитячих хвороб. Батьки відвезли в Черкаси до діда з бабою. Там були вітаміни й воля. Жив у них, доки не пішов до школи. Не знав іншої мови, крім української.

БРАТИ ПРИМАГНІТИЛИ МЕНЕ ДО УКРАЇНИ. Першим розлучився з Москвою Вадим, потім – Юра, за ним – я. Батьки не схвалювали. Але, якби лишився в Москві, не було б ”Фучжоу”, ”Сьомого маршруту”, ”Того, хто пройшов крізь вогонь”. Вони там не могли народитися.

ПІСЛЯ ВІЙНИ У МОСКВІ БУЛО ВАЖКО ВИЖИТИ.

ВЧИВСЯ У МОСКОВСЬКІЙ ШКОЛІ, БУВ КОМСОМОЛЬЦЕМ. Усі стереотипи, які товкмачили з першого класу, розбили на кіностудії Довженка. Туди привів брат Юра, коли я приїхав на канікули. Здавалося, що потрапив у банду з піратської шхуни. Її очолював одноногий капітан –

ВІДВЕЗЛИ В ЧЕРКАСИ ДО ДІДА З БАБОЮ. ТАМ БУЛИ ВІТАМІНИ Й ВОЛЯ

ЮРА БУВ МІСТИФІКАТОРОМ. Привчив і мене. Під час його ювілею у малому залі Будинку кіно мене попросили поділитися першим спогадом про брата. Сказав: ”Пам’ятаю білу кімнату, людей у білому і страшний крик: ”Мама, не слушай их! Они мне брата испортят!” Згодом зрозумів, що то був голос Юри”. Повірили. БРАТ УМІВ УСЕ: малювати, фотографувати, робити годинники з дерева, ходити на яхті. І пологи прийняв би. Він знав, як показати диво так, щоб за ним хотілося повторити. Саме так я почав малювати, фотографувати і знімати кіно. У мене не було виходу – я вчився робити це за ним. Наші стосунки були змагальними – хто кого.

таким повернувся з війни директор Василь Цвіркунов. Був одноокий кінооператор Сурен Шахбазян, свій філософ – режисер Володимир Денисенко, зухвалий Сергій Михайло ІЛЛЄНКО Параджанов, гладіатор Юрій Іллєнко. В коридорах чув: ”Я вчера снял гениальний кадр”, ”Мне приснилась гениальная сцена”, ”У меня гениальный кот”. Повернувся 70 років, кінорежисер з канікул іншою людиною – веселою і зухвалою. Народився 29 червня 1947-го в Москві. Батько був інженером-будівельником, У ШКОЛІ ЗРОЗУМІВ, що розбираюся в кіно краще, мати – домогосподаркою. ніж брати Юра й Вадим. Залишалося спробувати. Закінчив Всесоюзний інститут кінематографії. КОЛИ ЗАКІНЧУВАВ ШКОЛУ, брат Юрій із Сергієм Пара1973-го влаштувався режиджановим і Георгієм Якутовичем привезли до Москви ”Тіні сером на Київську кіностудію імені Олександра Довжензабутих предків”. Мали перевірити, чи зрозуміють фільм ка. За два роки зняв фільм у кінотеатрах. Показали в університеті. Прямо в залі почався скандал. Люди розділилися. Одні захищали картину, ”Там вдалині, за рікою”. Був режисером 10 стрічок. Найінші називали її знущанням над глядачем. Мало до бійки кращими вважає ”Фучжоу”, не дійшло. Пізніше зрозумів, що це була підготовлена акція, ”Сьомий маршрут” і ”Той, щоб поховати стрічку. Параджанов з Іллєнком були готові хто пройшов крізь вогонь”. Знімає фільм ”Толока”. до неї. У той момент поводилися, як переможці.

З 1997-го щороку організовує кінофестиваль ”Відкрита ніч”. З 2000-го працює деканом кінофакультету Київського університету кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Захоплюється вітрильниками. 2009 року брав участь у першому етапі навколосвітньої подорожі на яхті ”Купава”. Улюблена книжка – ”Робінзон Крузо” Даніеля Дефо. Мав двох братів-режисерів. Юрій Іллєнко помер 2010-го, Вадим – за п’ять років. Із дружиною Світланою виростили доньку Іванну. Вона – балерина й актриса

>


С П О Г А Д И

>

ДРУГИЙ ОПЕРАТОР ВІЛЕН КАЛЮТА НЕ МІГ І МРІЯТИ ПРО САМО-

бо не мав диплома державного зразка (закінчив Васильківське військово-льотне училище. Випадково побував на кіностудії ім. Олександра Довженка й вирішив знімати кіно. Закінчив курси, вищої освіти не мав. – Країна). Але Юра вмів переконати начальство. Вілен став оператором-постановником фільму ”Білий птах з чорною ознакою”. Згодом отримав ”Оскар” за стрічку ”Стомлені сонцем” російського режисера Микити Михалкова.

СТІЙНУ ПОСТАНОВКУ,

ЗАТЕЛЕФОНУВАВ ЮРА: ”КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ СЕСІЯ, ПРИЇЖДЖАЙ. Будеш у мене все літо на фільмі”. Він купив яхту – тоді у спортивних магазинах почали продавати польські складані яхти у трьох рюкзаках. Коштувала 300 карбованців, була завбільшки з ванну. Навчив мене керувати. Відтоді почуваюся вільнішою людиною.

СКЛАДАНА ЯХТА ПОМІЩАЛАСЯ У ТРЬОХ РЮКЗАКАХ. КОШТУВАЛА 300 КАРБОВАНЦІВ НА МАЙДАНЧИКУ ЮРА БУВ АВТОРИТАРНИЙ.

Мав план

і не звертав із нього. ЯКОСЬ НА КІНОСТУДІЮ ПРИЇХАЛИ ГОСТІ З МОСКВИ. Серед

них була людина, від якої залежали долі стрічок. Юра вийшов на трибуну і сказав: ”В природе заведено, что в стае волков самый сильный и опытный является вожаком. Так почему же в нашей кинематографической конюшне главная – свинья?” Це було за межею. Юра переходив її, коли іншого шляху не лишалося. РОЛЬ ГЕОРГІЯ У ”БІЛОМУ ПТАСІ З ЧОРНОЮ ОЗНАКОЮ” Я ОТ-

Приїхав на знімальний майданчик на канікулах. Зйомки фільму кілька разів зупиняли. Поновили, а одного з акторів немає. Брат сказав, щоб ішов у гримерку. Так потрапив у картину.

відмовився. Сказав: ”Після цього ні тобі, ні Вадиму не дозволять більше працювати в кіно”. З ІВАНОМ МИКОЛАЙЧУКОМ МАЛИ НОРМАЛЬНІ СТОСУНКИ,

але не дружбанили. Якось на зйомки фільму ”Миргород та його мешканці” я прийшов у темних окулярах, які дружина привезла з японських гастролей. Тоді сонцезахисні окуляри були такою ж рідкістю, як яхти. Іван узяв поміряти. Я подарував їх йому, бо він мав проблеми з очима. Наступного дня він підійшов: ”Хочу віддячити”. Простягнув металеву коробку з кишеньковим сонячним годинником. У СРСР МОЛОДИХ РЕЖИСЕРІВ ВИПРОБОВУВАЛИ: пропонували сценарій, який довго лежав на студії, і дивилися, як зніматиме. Якщо старанно втілює ідеї комунізму, то працюватиме регулярно. Я такої лояльності не продемонстрував. Мій перший фільм не влаштував начальство. Зате я відвоював право не знімати абищо. ЗАДУМАВ ”ТОГО, ХТО ПРОЙШОВ КРІЗЬ ВОГОНЬ” І ”ТОЛОКУ” 1967-ГО, А ”ФУЧЖОУ” Й ”СЬОМИЙ МАРШРУТ” – 1973 РОКУ. Шансів

ці фільми не мали. Якщо Юрі забороняли вже відзняту роботу, то мою – на рівні сценарних заявок. Досі зберігаю висновок редакційної колегії СРСР про ”Фучжоу”. Зводився до слів: ”Нам ваш украинский герой даром не нужен”. ТВОРЧИЙ ГОЛОД ЗАКІНЧИВСЯ 1991-ГО. У незалежній Україні знімати стало ні гірше, ні краще. Але я зміг повернутися до своїх задумів.

ВИСНОВОК ЗВОДИВСЯ ДО СЛІВ: ”НАМ ВАШ УКРАИНСКИЙ ГЕРОЙ ДАРОМ НЕ НУЖЕН”

РИМАВ ВИПАДКОВО.

ПІД ЧАС ЗЙОМОК КОЖЕН КРОК КОМАНДИ ВІДСТЕЖУВАЛИ.

Якось у машині зі знімальною групою відмовили гальма на гірській дорозі. Авто лягло на бік. Юра був на базі. До нього прибігли і стали розпитувати, що сталося. Він нічого не знав. У Києві про аварію вже було відомо.

і зйомки вкотре зупинили. Сказали: ”Грошей не буде”. Тоді мені зателефонував капітан яхти ”Купава” й запросив у навколосвітню подорож. Я погодився, коли дізнався, що маршрут пролягає через Антарктиду. Вирішив там зняти кадр, який за сюжетом відбувається в Алясці. Коли Юра дізнався про цю ідею, сказав: ”Ти – псих”.

ФІЛЬМ ЗУПИНЯЛИ БАГАТО РАЗІВ. Приходили телеграми: ”Терміново приїхати на студію у Держкіно і показати матеріал”. КОМАНДУ КАРТИНИ ПОСТІЙНО НАМАГАЛИСЯ ПЕРЕСВАРИТИ.

– ОТ БАЧИШ: ХАТА. ОБ НЕЇ РОЗБИВАЛОСЯ ВСЕ. Бо після чер-

Виглядало це так. Підходить один до другого й каже: ”Вася, ты гений. Рядом с тобой даже полный идиот Петя выглядит неплохо. Только почему Петя говорит, что ты – говно?” Ця пожежа охопила майже всіх.

гової війни люди збиралися і відбудовували її толокою з нічого. Глина під ногами, вода – в Дніпрі, очерет – і вже можна врятувати сім’ю, – сказав Юра 1967-го в селі Бучак біля Канева, коли знімав ”Вечір на Івана Купала”. Після цього я почав ліпити сценарій фільму ”Толока”. Знімаю його досі.

що йому пропонували знімати в Голлівуді. Придумали спосіб, як його туди вивезти. Він

ЮРА ЗІЗНАВСЯ,

К Р А Ї Н А

ЗНЯВ У АНДАХ. 2009 року почалася виборча кампанія –

ІЗ ТРЬОМА ДРУЗЯМИ ВИЙШЛИ В ЧОРНЕ МОРЕ В ГРУДНІ, хоч планували влітку. Через Антарктиду пройти не могли – замерзла. Взяли напрокат машину і з Буенос-Айреса через континент поїхали в Анди. Там зняли першу сцену. Я вдягнув шинель головного героя і став у кадр. Оператором був капітан яхти. Ще двоє друзів знімали, як усе відбувається.

У МАШИНІ ЗІ ЗНІМАЛЬНОЮ ГРУПОЮ ВІДМОВИЛИ ГАЛЬМА НА ГІРСЬКІЙ ДОРОЗІ. АВТО ЛЯГЛО

50

ПЕРШИЙ КАДР ФІЛЬМУ ”ТОЙ, ХТО ПРОЙШОВ КРІЗЬ ВОГОНЬ”

№ 1 8 ( 4 2 1 )

1 0

Т Р А В Н Я

2 0 1 8

текст: Лілія ШПОТЕНКО, фото: Тарас ПОДОЛЯН


Д О К У М Е Н Т

– Довго музейники сприймали цю шафу як буфет. Пізніше припустили, що знизу до неї приставляли ліжко. А шафу використовували як його бічну сторону. Лише нещодавно з’ясували ї ї істинне призначення – шафа для сну. Просто останні власники зменшили ширину на 20 сантиметрів і використовували ї ї як буфет, – розповідає 49-річний Андрій Колотай, завідувач сектору експозиції Музею етнографії та художнього промислу у Львові. У ХІХ ст. у таких шафах спали бідняки провінції Бретань – це північно-західна частина Франції. Регіон населяли переважно ремісники, землероби й рибалки. – Спали напівсидячи на нижній поличці. Таку позу вважали нормальною в ті часи, бо лежаче положення асоціювалося зі смертю. Під голову клали три-чотири подушки, – продовжує Андрій Миколайович. – В одній кімнаті жили кілька поколінь сім’ї. Тому шафа була зручна ще й для усамітнення. Вхід до неї завішували

ФОТ О: S TENA.EE

ШАФА, В ЯКІЙ СПАЛИ БІДНЯКИ фіранками чи засували дерев’яними дверцятами. Також це захищало людей від свиней і курей, які ночували в будинку. Шафа зроблена з дубових дощок. Має висоту 2,3 м, ширину – 1,7 м. Знизу є короткі ніжки. До неї прикладали великий ящик. Слугував сходинкою та місцем для зберігання одягу.

– Від таких меблів почали відмовлятися через подорожчання деревини. У багатьох саме шафи були єдиною розкішшю в домі, – каже Андрій Колотай. – На цій вирізьблено майже 1200 балясин – фігурних стовпчиків у вигляді колон. Бретанські меблі вирізнялися багатою різьбою. Тамтешні майстри відтворювали на них цілі картини із життя. Також виготовляли мініатюрні копії таких меблів. Вони є у приватних колекціях і коштують тисячі доларів. текст: Ірина ЛЕВИЦЬКА, фото Валерій ШМАКОВ


”ДІВЧИНА КУЛЬГАЄ І МАЄ ПРОБЛЕМИ ЗІ СЛУХОМ. АЛЕ ЗА НЕЮ ДАДУТЬ ХОРОШИЙ ПОСАГ” 12 Кор ІШТАЙЯ, охоронець

”ПОЛІТИЧНІ КОМАНДИ УКЛАЛИ ДОМОВЛЕНОСТІ ПІСЛЯ МАЙДАНУ” 16 Дмитро СНЄГИРЬОВ, координатор громадської ініціативи "Права справа"

”ГРАВ ІЗ ШАХТАРСЬКИМ НАЧАЛЬСТВОМ У ПРЕФЕРАНС І ВИГРАВ ШКОЛУ” 32 Любов КРАВЦОВА, директор школи

”МРІЙ НЕ МАЮ. ЗАМІСТЬ НИХ У МЕНЕ ПЛАНИ” 38 Діана ПОДОЛЯНЧУК, керівник студії танців, волонтерка

”КУПИВ БУБНА У ЛОХВИЦІ НА ЯРМАРКУ 1876 РОКУ” 41 Андрій ЛЕВЧЕНКО, музикант, колекціонер

”ВИКОПАЛИ ВІДРО КАРТОПЛІ – САМЕ СТІЛЬКИ Й ПОСАДИЛИ. ПІСЛЯ ТОГО ГОРОДУ НЕ ТРИМАЄМО” 44 Іван АНДРУСЯК, письменник

”ФІЛЬМ "ТОЛОКА" ПОЧАВ ЛІПИТИ 1967 РОКУ. ЗНІМАЮ ЙОГО ДОСІ” 48 Михайло ІЛЛЄНКО, кінорежисер

Kraina18 2018  
Kraina18 2018  
Advertisement