Page 1

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ ЗВІТ ЗА 2017 РІК ЛЬВІВ Шукайте правду – і правда визволить вас!

ЗА МИР ТА ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ! Захищати правду можна по-різному: через навчання, проекти, культурні заходи, виховання чи сповідування цінностей. Що зроблено колективом організації у 2017 році? За якими напрямками рухаємось далі? Відповіді на ці та інші запитання знайдете у щорічному звіті ГО «Лібертас».


ВСТУП

ANNO DOMINI 2017 Дорогі Друзі! Уже п’ятий рік поспіль Центр «Лібертас» продовжує свою діяльність. Потроху наближаємося до першого «ювілейного року». За цей період довелось попрацювати за різними напрямками. Так, щодо праці в інформаційному просторі, варто відзначити одну із наших найцікавіших ініціатив – Школу Міжрелігійної Журналістики. Метою цього проекту було згуртування зацікавлених молодих журналістів, організація лекцій про релігійну журналістику, екуменічний та міжрелігійний діалог, проблематичні виклики та перспективи цієї комунікації у XXI столітті. Саме цей проект був представлений у Нью-Йорку на заході, організатором якого виступив Альянс Цивілізацій при ООН. Завдяки підтримці Центру було теж опубліковано наукову розвідку – книгу «Церква у нових медіях України: проблеми і пріоритети комунікації», яка увійшла в десятку кращих книг на релігійну тематику 2017 року. У ній йдеться про актуальну аналітику медіатизації релігії у сьогоденній Україні, що є важливим інструментом для охоплення «релігійного сегменту» Інтернету. Стати частиною ініціативи «Премія Високі Стандарти

2

Журналістики» також стало одним із завдань, над яким ми працювали задля вкорінення етичних цінностей у журналістиці. У 2017-ому році, десять молодих українців – представників Центру «Лібертас» – взяли участь у цікавих тренінгах та заходах у Вірменії та Грузії (в рамках програми Erasmus+). Також проекти та діяльність нашої організації були представлені в Нідерландах та в Сполучених Штатах Америки. Продовжуємо висвітлювати тематику соціальної відповідальності бізнесу та релігії. Цікаво, що багато із учасників річної конференції згідні з тим, що як релігія так і бізнес мають одну схожу рису: вони покликані служити людині. Релігія та культура були поєднані у таких мистецьких ініціативах як Міжрелігійний Фестиваль Поезії «Вірші Миру» та кінопоказ «Прожектор Мрій». 2018 рік уже обіцяє бути також багатим на події, продовжуватимемо окреслені напрямки та впроваджуватимемо нові ініціативи. Запрошую до співпраці та партнерства, а приватно, від імені всієї команди Центру, – бажаю усім нам миру, злагоди та плідного діалогу! Тарас Дзюбанський


ЗМІСТ

4

8 Проект «Школа міжрелігійної журналістики»

3

– ЗМІСТ

4

Бізнес, що змінює країну

8

Проект «Школа міжрелігійної журналістики»

12

У «Школі міжрелігійної журналістики» слухали лекції про Іслам, тероризм і ЗМІ

13

У Львові та у Києві відбулася презентація книги про Церкву і нові медіа

14

Захищаючи правду: У Львові нагородили лауреатів премії «Високі стандарти журналістики-2017» – ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

16

Студенти школи Міжрелігійної журналістики відвідали львівську синагогу «Цорі Ґільод»

18

Міжрелігійний симпозіум «Особливості виховання в християнській та юдейській традиціях»

20

Конгрес молодих релігієзнавців: як це було – БОГОСЛОВ’Я

14 Захищаючи правду: нагородження лауреатів премії «Високі стандарти журналістики-2017»

23

Гідність людини в християнстві та ісламі

25

Мусульмани у громадсько-політичному житті сучасної Європи – ЕКУМЕНІЧНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ

27

Х Екуменічний тиждень: гідність, служіння, солідарність. – РЕЛІГІЯ І КУЛЬТУРА

17 Фестиваль «Вірші миру» з нагоди Всесвітнього дня миру

Гени Культури: Українська Молодь Взяла Участь в Культурному Обміні в Грузії

ВСТУП

– ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ

Бізнес, що змінює країну

37

2

28

У Львові провели поетичний міжрелігійний фестиваль «Вірші миру» з нагоди Всесвітнього дня миру

30

Львів’яни відвідали благодійний міжрелігійний кінофестиваль «Прожектор мрії» – МІЖНАРОДНІ ЗАХОДИ

31

Будувати інклюзивне суспільство. 6 Degrees Den Haag: European Experience

32

Interfaith Peace Poetry Festival: Uniting hearts and minds through poetry

33

Responsibility of Religions and Governments for Peace – Between Autonomy and Complementarity, New York.

34

School of inter-religious Journalism: truth as the target of the work of journalists

35

Rabbi Jack Bemporad: «Interfaith Dialogue: The Importance of Being a Blessing to One Another»

36

Armenia: Exploring Faith as common grounds for peace and reconciliation.

37

Cultural Art Gene Erasmus + Youth Exchange in Georgia

3


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ

БІЗНЕС, ЩО ЗМІНЮЄ КРАЇНУ В Україні, де за останні роки громадянське суспільство набирає обертів, соціальні та благодійні ініціативи перетворюються у реальні інструменти, здатні змінювати світ довкола. Соціальне підприємництво може мати різні моделі, проте всіх їх об’єднує підхід до бізнесу, де підприємці орієнтуються не лише на отримання прибутку, а на соціальну віддачу. Вони хочуть зробити світ кращим, через нові підходи вирішення соціальних проблем. Однак пріоритетом є те, що разом із якістю товару, підприємці підвищують рівень власної соціальної відповідальності. Саме тому темою IIІ Міжнародної конференції «Соціаль­на відповідальність бізнесу» стали «Відносини зі споживачами як невід’ємна частина стратегії і звітності корпоративної соціальної відповідальності бізнесу». Захід відбувся 22 березня 2017 року у Дзеркальній залі Палацу Потоцьких з ініціативи Львівської ТПП за підтримки Німецького товариства з міжнародного співробітництва (GIZ), Центру «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» та Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас». Конференція об’єднала керівників бізнесу, представників органів влади, духовенства, громадських організацій та асоціацій, які обмінялись досвідом з управління якістю, напрацюваннями та задумами на майбутнє, а також мали можливість знайти партнерів та однодумців і згенерувати нові ідеї та плани щодо включення соціального аспекту якості продукту до бізнес-стратегій компаній. Усіх присутніх під час відкриття заходу привітав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ владика Володимир. Говорячи про соціально відповідальний бізнес, він акцентував увагу на тому, що бізнес покликаний служити людям. У зв’язку з цим, дуже важливо, щоб підприємці знаходили можливості для благодійності. Учасники обговорили сучасні тенденції та перспективи КСВ, що охоплює відносини зі споживачами та які є невід’ємною частиною стратегії і звітності з корпоративної соціальної відповідальності бізнесу, а також стимули, перешкоди та перспективи розвитку КСВ в Україні. Ще одним важливим аспектом розмов 4

IV типи соціальної відповідальності бізнесу Базова відповідальність, економічна, − включає створення робочих місць і сплату податків для підтримки життєдіяльності держави. Юридична відповідальність передбачає дотримання бізнесом місцевих і міжнародних законів. Етична відповідальність вимагає дотримання співробітниками і компанією в цілому загальнолюдських норм поведінки у взаєминах один з одним, конкурентами, державою і суспільством. Найвищий тип соціальної відповідальності − добровільна. Це інвестування в проекти, що приносять значну користь суспільству, але не мають прямої віддачі. Це захист навколишнього середовища, інвестиції в здоров’я та грамотність населення, інфраструктуру, боротьбу


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ

Вікторія Довжик, начальник управління економіки Львівської міської ради Спілкуючись з представниками бізнесу нашого міста, ми звертаємо їх увагу на сфери, які потребують змін перш за все. Спільно з бізнесом у Львові було реалізовано низку проектів. Це облаштування дитячих майданчиків і зупинок громадського транспорту, допомога лікарням та ін. Зараз ми продовжуємо працювати над проектом «Навігатор по етикетках». Його мета – навчити школярів розуміти зміст написів етикеток на продуктах харчування. Хочемо теж привернути увагу вчителів та учнів до проблеми шанобливого ставлення до власного здоров’я та до правильного вибору якісних і корисних продуктів харчування.

Дмитро Афтанас, президент Львівської ТПП: Конференція «Соціальна відповідальність бізнесу» проходить вже втретє. Цього року в рамках заходу також відбувся семінар з формування і розвитку КСВстратегії та було підписано «Пакт заради молоді 2020». Щороку все більше компаній приділяють увагу КСВ та беруть участь у нашому заході. Переконаний, що і якість продукції, і взаємовідносини з клієнтами мають стати ключовими для візії та місії компаній.

є боротьба зі стереотипами, які часто призводять до дискримінації людей за різними ознаками. Країни з більш розвиненим бізнес-середовищем вже зіткнулися з питанням важливості ділової репутації та державної підтримки соціально відповідальних підприємств. Поки що більшість українських компаній знаходяться на шляху до міжнародних стандартів ведення бізнесу. Проте, в Україні є чимало успішних практик з корпоративної соціальної відповідальності бізнесу. Своїм досвідом розвитку КСВ на практиці поділились представники компаній, які працюють у Львові. Серед них – АТ «Райффайзен Банк Аваль», медіа-хаб «Твоє місто», «Lifecell» та інші.

Олена Карнаух, заступник директора БО «Фундація духовного відродження» УГКЦ Ми покликані розвивати соціальне служіння Церкви. Йдемо до громади і намагаємось знайти ресурс, необхідний для виконання цього служіння. Церква є одним з інститутів, якому довіряють, але є й інший аспект – від нас чекають вирішення всіх проблем. Ми намагаємось виправдати цю довіру і за можливості підтримати та допомогти. З 2013 року ми реалізовуємо благодійну акцію «Великодній кошик для родини», яка має на меті збір продуктів харчування для малозабезпечених сімей Львова. Не менш важливим аспектом нашої діяльності є допомога українському війську як один із напрямів проекту «Люди для Майдану». Також, в рамках Стипендіальної програми для дітей учасників АТО, допомагаємо і підтримуємо дітей, батьки яких загинули в зоні проведення АТО або ж повернулись зі значними фізичними та психічними травмами й сім’я перебуває у скрутному матеріальному становищі. Надаємо можливість дітям розвиватися, навчатися та брати участь у різних програмах з розвитку.

5


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ Окремою практичною частиною Конференції став семінар з розробки КСВ-стратегій компаній: «КСВ-стратегія: формуємо правильно». Марина Саприкіна, президент Центру «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності», розповіла про тенденції та практики соціальної відповідальності бізнесу та навчала, що потрібно робити для формування КСВ-стратегії компанії. У рамках Конференції було підписано «Пакт заради молоді 2020» та відзначено компанії, які у 2016 році активно долучились до цієї ініціативи. Сторони підписання Пакту: Львівська обласна державна адміністрація, Центр Розвиток корпоративної соціальної відповідальності, ПАТ «Концерн-Елек-

Марина Саприкіна, президент Центру «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» Українські компанії продовжують системно працювати над проектами з корпоративної соціальної відповідальності, що свідчить передусім про довгостроковий і стратегічний інтерес до цієї сфери. Сьогодні соціальна відповідальність є драйвером для інновацій. Адже компанії можуть бути соціально відповідальними, а також виправдовувати очікування своїх споживачів. До прикладу, одним зі споживчих трендів на цей рік є бережливе ставлення до довкілля. Близько 90% споживачів у світі хочуть бачити, що бренди, які вони купують, мають програми сталого розвитку і що вони дбають про екологію.

Сергій Бойко, регіональний директор Львівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» «Райффайзен Банк Аваль» неухильно втілює у життя концепцію сталого розвитку, демонструє відповідальне прозоре ведення бізнесу та дотримується принципів діяльності відповідального роботодавця, а також реалізовує численні благодійні та спонсорські проекти, бере активну участь у житті місцевих громад. Пріоритети нашої КСВ залишаються незмінними багато років, її напрямки визначено з урахуванням потреб громади. Зокрема, два роки поспіль ми відмовлялися від закупівлі новорічних подарунків для своїх клієнтів, партнерів та співробітників, спрямувавши зекономлені сотні тисяч гривень на підтримку благодійних ініціатив. Бізнес має бути в постійному діалозі з суспільством. Ми надаємо допомогу тим, хто її потребує.

трон», ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД», Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк». Такий документ минулого року підписали понад 30 компаній у Києві. Вони зобов’язалися до 2020 року створити 10 тис. місць для стажування і роботи молоді, а також 100 партнерських відносин між бізнесом і навчальними закладами. Але вже за перший рік після підписання пакту було створено 5 тис. робочих місць і укладено 106 партнерських угод. Тож цьогоріч учасники договору домовились переглянути свої зобов’язання, і тепер перед ними ставиться завдання створити 300 партнерств із університетами. Ірина Стельмах

6


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ не лише за якістю зв’язку та наданням послуг своїм абонентам. Минулого року ми запустили проект «Я тут, щоб почути Вас». Клієнти магазинів lifecell мали можливість не тільки поспілкуватися спочатку з директорами компанії, а потім – і з керівниками департаментів та відділів lifecell, придбати смартфон або стартовий пакет, але й поділитися своїми ідеями та рекомендаціями, які в майбутньому допомогли компанії ініціювати ефективні проекти для покращення клієнтського досвіду. Тарас Яценко, директор медіа-хабу «Твоє місто» Соціальна відповідальність є однією з ключових цінностей медіа-хабу «Твоє місто». Наша місія – сприяти сталому розвитку громади. Для обговорення важливих питань міста та пошуку їх вирішення ми створили дискусійну платформу. У 2016 році – провели 42 зустрічі, в яких взяли участь понад 400 учасників. Усі обговорення транслювались наживо, а багато знайдених рішень вже імплементовані або у процесі імплементації. Тим не менше, бізнесу та медіа ще потрібно вчитись працювати за принципом «win-win», активно комунікувати і робити наше місто кращим.

Людмила Стеценко, фахівець департаменту PR «Lifecell»: Починаючи з 2009 року lifecell щорічно публікує нефінансові звіти про свої результати у сфері корпоративної соціальної відповідальності та сталого розвитку. На сьогодні ключовими напрямками соціальної активності є трудові відносини і розвиток корпоративного волонтерства в компанії, підтримка освіти та благодійності в Україні, а також питання енергоефективності і ресурсозбереження. Як соціально відповідальна компанія, lifecell стежить

Віталій Ломакович, засновник ВБФ «Мрії збуваються»: Ми працюємо у трьох важливих напрямках. Перший з них – це допомога дітям, неповносправним (підтримуємо Реабілітаційний центр «Джерело», Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» для дітей з порушенням зору, Львівську спеціалізовану школу «Надія»). Другий напрямок роботи – це допомога українській армії (підтримка армії та добровольчих батальйонів ДПСУ, української аеророзвідки «Білий Вовк», хворих Центрального військового клінічного госпіталю у Львові). Третій напрямок – підтримка обдарованої молоді (іменна стипендія в УКУ, допомога на довгострокових партнерських умовах регбійній команді Вищої ліги «Сокіл»). Також цього року наш благодійний фонд започаткував Всеукраїнський конкурс серед представників ЗМІ «Високі стандарти журналістики», преміальний фонд якого – 175 тис. грн. Ми завжди відкриті до співпраці з іншими благодійними фондами.

7


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ

ПРОЕКТ «ШКОЛА МІЖРЕЛІГІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ»

16 лютого 2017 року в Львові стартував новий медіапроект «Школа міжрелігійної журналістики». Ініціатор Школи – Лідія Батіг, журналіст сайту «Духовна велич Львова», випускниця Папського університету святого Томи Аквінського, програми із міжрелігійного діалогу (Russell Berrie Fellowship in Interreligious Studies). У ході реалізації проекту відбулись лекції про релігійну журналістику, проводився екуменічний та міжрелігійний діалог, обговорювалися проблематичні виклики та перспективи цього виду комунікації у XXI столітті. Цю ініціативу реалізовано за підтримки «The Russell Berrie Foundation», спільно із виданням «Духовна велич Львова» та з Тарасом Дзюбанським, директором Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас», експертом у площині комунікації різних релігій (юдаїзм, християнство, іслам).

8

«Школа міжрелігійної журналістики є моїм наступним кроком як випускника програми «Russell Berrie Fellowship in Interreligious Studies». У рамках проекту очікували плідної співпраці із представниками релігійних та світських ЗМІ, духовними лідерами різних релігій, молоддю тощо; а також обміну думками, написання нових матеріалів (інтерв’ю, аналітичних статей, тощо). Спільно ми змогли організовувати цікаві конференції, круглі столи тощо. У багатьох із нас є досвід закордонних стажувань, яким радо ділились із учасниками Школи, розповідали також про можливості навчання за кордоном тощо», – розповідає Лідія Батіг.


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ

РОМАН НАЗАРЕНКО: «НАМ ВАРТО ПОЗБУТИСЯ МІЖРЕЛІГІЙНОГО РОМАНТИЗМУ» Під час останньої лекції «Школи міжрелігійної журналістики» її учасники мали змогу поспілкуватися про небезпеки та виклики міжрелігійного діалогу із Романом Назаренком, докторантом Тілбурзького університету (Нідерланди). Пропонуємо вашій увазі основні тези розмови.

ПРО СУЧАСНИЙ СТАН МІЖРЕЛІГІЙНОГО ДІАЛОГУ Велика роль у такій комунікації належить медіа. Але часто журналісти пишуть про релігію з так званого «власного світу». Я поділяю розуміння релігійної проблематики на два стани: стан знань – коли людина дізнається про релігію з достовірних джерел, наукових, релігієзнавчих праць. І стан уяви – це наші уявлення/міфи/здогадки про певну релігію. Часто цей стан уяви посилюють особисті зустрічі з людиною – представником певної релігії. І наше ставлення до останньої буде залежати винятково від особистих рис окремої людини. Зараз є великий брак належної інформації. І стереотипи існують саме тому, що ми не знаємо нічого один про одного. Нам варто позбутися нарешті міжрелігійного романтизму і напрацювати «власний критичний апарат».

ПРО ІСТОРІЮ МІЖРЕЛІГІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ МІЖ МУСУЛЬМАНАМИ ТА ХРИСТИЯНАМИ Після завершення ІІ Світової війни Європа відчува-

ла брак робочої сили, адже багато людей загинуло на фронті. Тому Німеччина підписала контракт із Туреччиною. Згідно з ним турецькі чоловіки їхали на десять років працювати до Німеччини. Одразу постало питання про побудову шкіл, мечетей, культурних центрів. І тоді влада йшла назустріч мусульманам, і Туреччина, і Європа загалом були абсолютно відкритими у цих питаннях. У 70-тих роках побудували закриті школи для мусульман у Нідерландах, Франції, Іспанії, були створені ісламські ради. Попри таку інтеграцію у соціальний вимір Європи, Католицька Церква не завжди була прихильною до ісламу.

ЕВОЛЮЦІЯ СТАВЛЕННЯ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ДО МУСУЛЬМАН У ІХ-Х століттях – популярним було твердження, що представники ісламу – це єретики, які відійшли від християнства. Його позиціонували як ексклюзивістсь­ке – тобто, що поза християнством релігій нема, всі інші віри – це зрадницькі відгалуження. З ХVІ століття у Великій Британії, Франції, починають досліджувати арабську культуру, філософію, звертаються до першоджерел. Тому починає з’являтися нове розуміння ісламу; 1962-1965 рр. – Церква починає по-новому ставитися до інших релігій. Зокрема, у 1965 році відбувся Другий Ватиканський собор. На ньому, серед іншого, було прийнято декларацію «Nostra Aetate». Вперше Католицька Церква визнає, що християни та мусульмани поклоняються одному Богові, але роблять це по-різному.

9


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ інструментом. Діалог – це бесіда, розмова, комунікація. Але не варто його плутати з дипломатичною зустріччю. Його ціллю не є віднайдення консенсусу. Діалог – це не завжди згода, але завжди – її пошук. Ми не хочемо когось навернути у свою віру чи перейти у чужу – ми хочемо почути іншого. Ціль діалогу: плекати порозуміння, пізнавати один одного.

ПРО МЕТОД «РОЗДУМУВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ПИСАННЯ» Це рух всередині міжрелігійного діалогу. Його суть у тому, щоб зібрати за круглим столом представників різних релігій: ісламу, християнства, юдаїзму. За тиждень перед такою зустріччю учасникам пропонують тему для обговорення. Наприклад, гріх, любов, постать Діви Марії. Важливо, щоб ця тема була близькою і прийнятною для представників усіх релігій. Цей метод намагається зберегти ідентичність людини.

НЕБЕЗПЕКИ МІЖРЕЛІГІЙНОГО ДІАЛОГУ: • плюралізм – переконання у тому, що істинних знань є багато; • синкретизм – поєднання різних релігій, перетворення їх в одну релігійну систему; • релігійний універсалізм – існує певна загальна система цінностей, яка не залежить від релігії, намагання поєднати «божественні іскри» кожної віри в одне ціле. Усі релігії виступають проти таких тенденцій, нав’язаних 30-40 років тому.

ЯК ПИСАТИ ЖУРНАЛІСТАМ НА РЕЛІГІЙНУ ТЕМАТИКУ

ПРО РОЗУМІННЯ МІЖРЕЛІГІЙНОГО ДІАЛОГУ Те, що нас розділяє, – наш найбільший скарб. Діалог сам по собі не може вирішити проблеми, він є 10

У толерантному стилі, необхідно поважати кожну релігію. При цьому не потрібно згадувати про Бога, Аллаха, Мухаммеда, піст, Трійцю – бо це ті речі, які не є спільними для представників різних релігій. Варто привітати мусульман з Рамаданом, але потрібно бути обачним, щоб не образити їх («Вітаю вас з Рамаданом, нехай свята Трійця благословить вас» – так не слід писати). Релігійний журналіст водночас не має намагатися


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ

сподобатися, він пише не лише про релігію, про цінності, але й про проблеми, виклики всередині своєї традиції. Актуальною зараз є соціальна та моральна тематики. Варто висвітлювати роль священиків у допомозі бійцям на сході України, демобілізованим солдатам. Не варто боятися піднімати теми, які зараз не є «трендовими». Наприклад, варто писати про питання абортів. На жаль, сьогодні спостерігаємо комерціалізацію світу медіа. Журналісти женуться за сенсаціями. Тому все частіше читаємо про п’яних священиків, а не про спільні акції різних конфесій. Ірина Ладика Світлини: Андрій Гірняк

11


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ

У «ШКОЛІ МІЖРЕЛІГІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ» СЛУХАЛИ ЛЕКЦІЇ ПРО ІСЛАМ, ТЕРОРИЗМ І ЗМІ

9 березня 2017 року відбулася третя зустріч у рамках Школи міжрелігійної журналістики. Вперше учасники проекту побували на виїзному засіданні – у Ісламсь­кому культурному центрі ім. Мухаммада Асада (м. Львів, вул. Авраама Лінкольна, 29а). Учасники Школи мали можливість послухати одразу двох спікерів – імама Мурата Сулейманова, духовного керівника Центру, а також Ділявера Саідахметова, релігійного журналіста та редактора веб-ресурсу «Ислам для всех».

У своїй доповіді імам Мурат Сулейманов зосередив увагу на ключових цінностях для кожного мусульманина, пояснивши слухачам значення намазу (молитви), закяту (милостині), хаджу (паломництва до Мекки та Медини), Рамадану. Окрім того, імам розповів про моменти, які спонукають до творення стереотипів щодо ісламу як релігії агресії: неправильне розуміння слів «Аллах Акбар», «джихад», «хіджаб». Також духівник зосередив увагу на темах, які є най-

12

більш дражливими у медіапросторі – багатоженство, місце жінки-мусульманки у суспільстві. Імам наголосив, що іслам цілком мирно спрямований до інших релігій, навівши приклад пророка Мухаммада, який мав прекрасні стосунки з юдеями, проживаючи у Медині. У другій частині зустрічі учасники Школи міркували над баченням ісламу у медіапросторі, де релігію зазвичай висвітлюють крізь призму тероризму. Журналіст Ділявер Саідахметов поділився з аудиторією напрацюваннями свого наукового дослідження, зазначивши, що важливо протидіяти цим упередженням, адже іслам та ісламізм – це абсолютно різні поняття. Іслам базується виключно на принципах Священних Писань, натомість ісламізм – ідеологія, заснована на релігійному фанатизмі. Ділявер Саідахметов запропонував журналістам уникати помилок, перевіряти інформацію; усвідомлювати особисту відповідальність за написане; не ображати переконання інших; не займатися прозелітизмом; поглиблювати знання про інші релігії. Іслам – це релігія, яка має свої принципи, але насильно не зобов’язує. Тут кожен має право вибору. Наприклад, жінку ніхто не має права змусити носити хустку – ні батько, ні брат, ні друзі. Це її добра воля. Носіння хустки символізує покірність і релігійність, водночас підкреслюючи повагу до свободи людини в ісламі. імам Мурат Сулейманов Після зустрічі відбулося нагородження переможців найкращих есеїв про міжрелігійний діалог. Учасники також мали можливість взяти участь у вечірньому намазі та отримати відповіді на особисті запитання під час частування традиційними східними солодощами.


ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ «ЦЕРКВА У НОВИХ МЕДІЯХ УКРАЇНИ» 24 травня 2017 року, у Львові в Науковій бібліотеці ЛНУ ім. І. Франка (вул. М. Драгоманова, 5) відбулась презентація-дискусія «Журналіст-Церква: модернізація комунікації без втрати сакральності». Захід був присвячений виходу в світ монографії «Церква у нових медіях України: проблеми і пріоритети комунікації» Юліани Лавриш, кандидата наук із соціальних комунікацій, викладача кафедри нових медій факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка, релігійного журналіста, головного редактора медіаресурсу «Духовна велич Львова». У монографії проаналізовано моделі комунікації як всередині Церкви, так і у суспільстві. Авторка розповідає про виклики, які стоять перед Церквою на рівні комунікації та діалогу. Презентація мала формат дискусії, в якій взяли участь: Тарас Дзюбанський (доктор богослов’я, директор Центру міжрелігійного і міжконфесійного діалогу «Лібертас»); Василь Кметь (кандидат історичних наук, релігієзнавець, директор Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І.Франка), Борис Потятиник (професор, звідувач кафедри нових медій факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка), о. Павло Дроздяк (священик Архикатедрального Собору св. Юра УГКЦ, капелан Львівської міської ради), о. Михаїл Сивак (кандидат богословських наук, проректор Львівської православної богословської академії УПЦ КП).

Я дуже довго мріяла про те, щоб ця книга вийшла. Ця робота далась не дуже легко. На жаль, напрацювань щодо комунікації між Церквою та суспільством саме в українському журналістикознавстві дуже мало. Досліджуючи сегмент нових медій: як комунікує і позиціонує себе Церква з Facebook, Twitter, блогах тощо, я зрозуміла, що це надзвичайно складно, зважаючи на сучасні тенденції постійних змін. У цій роботі закладені особливі для мене емоції, оскільки в аспірантурі я працювала з 2012-го до 2015-го року. Саме тоді готувала свою монографію. Це час, тривожний для нашої країни: період Революції Гідності, безлічі викликів перед країною та її громадянами. Пізніше ми бачили Церкву на Майдані, спостерігали такі феномени як майданне та військове капеланство. Церква постійно була присутньою у суспільстві, але в той час змінились моделі сприйняття Церкви. Духовенство почало виходити на платформи соціальних мереж та нових медій загалом, щоб комунікувати зі своїми вірними. Бо саме нові медія стали центром гуртування правдивої інформації. Юліана Лавриш, автор книги «Церква у нових медіях України: проблеми і пріоритети комунікації», кандидат наук із соціальних комунікацій.

6 червня, у День журналіста, в Києві у Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбулася чергова презентація згаданої монографії. У столиці в дискусії взяли участь шейх Саід Ісмагілов (муфтій Духовного управління мусульман України «УММА»), протоієрей Георгій Коваленко (екс-прес-секретар Предстоятеля УПЦ), Людмила Филипович (релігієзнавець, завідувач відділу Інституту філософії НАН України), протоієрей Андрій Дуд13


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ ченко (клірик Спасо-Преображенського собору). Учасники заходу вшанували хвилиною мовчання спочилих Предстоятелів – Блаженнішого Володимира (Сабодана), Блаженнішого Любомира (Гузара) і Блаженнішого Мефодія (Кудрякова).

«Ми сьогодні зібрались у Музеї Блаженнішого Володимира, у місці, де не вперше реалізовуються подібні проекти. Розпочали сьогоднішній день із молитви за журналістів у Спасо-Преображенському соборі, молились за те, щоб працівники медіа писали лише правду. Думаю, що журналісти мають виконувати функцію проповідників, звіщаючи всім народам Добру Новину. А правда не є конфесійною чи релігійною, вона є свідченням закону совісті», – наголосив митрополит Олександр, відкриваючи презентацію книги.

Впродовж презентації-дискусії обговорювали питання присутності духовенства у релігійному просторі, правильної стратегії комунікації у соціальних мережах, налагодження зв’язків між Церквою і медіа, а також розумінням, як це робити. «Потрібно руйнувати межі церковних огорож, відкривати простір для комунікації і бути собою», – наголосила пані Людмила Филипович. Учасники презентації також говорили про філософію соціальних мереж, а також про способи спілкування з вірянами. «Дуже часто соціальні мережі формують дві паралельні реальності, коли особистість є одною в реальному просторі, але зовсім іншою у віртуальному світі; тому потрібно, щоб людина мала свою ідентичність і була такою, якою є», – зазначив шейх Саід Ісмагілов.

14

ЗАХИЩАЮЧИ ПРАВДУ: У ЛЬВОВІ НАГОРОДИЛИ ЛАУРЕАТІВ ПРЕМІЇ «ВИСОКІ СТАНДАРТИ ЖУРНАЛІСТИКИ2017» 14 грудня у Львові було оголошено трійку лауреатів премії «Високі стандарти журналістики-2017». Керівник суспільно-політичної редакції Liga.net Петро Шуклінов здобув третє місце, засновник та головний редактор сайту «Наші гроші» Олексій Шалайський – друге, колумніст, журналіст та ведучий телеканалу ICTV Павло Казарін – перше. Фіналістів та трійку переможців визначало експертне журі – медіафахівці та журналісти. «У Школі журналістики УКУ ми вчимо студентів тому, що журналістика – це вміння розповідати історії. Сьогоднішня премія – це спроба писати історію української журналістики через успішних, яскравих, принципових медійників, які дотримуються того, що є назвою цієї премії «Високі стандарти журналістики», ­-­­ розповів представник експертного журі премії «Високі стандарти журналістики», засновник Школи журналістики Українського католицького університету Ігор Балинський.


ТЕМА НОМЕРА – БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ Завданням експертного журі було визначити хедлайнерів української журналістики. «Ми намагалися говорити про людей, які є носіями цінностей – політичних, культурних чи загальнолюдських. Цей короткий список з 14 осіб, вважаю, репрезентативною і успішною історією української журналістики. На мою думку, в Україні бракує журналістських премій - чесних, відвертих і професійних. Мені приємно, що у Львові з’являється така пре-

мія, яка намагається чесно та професійно говорити, хто є обличчям української журналістики, виходячи з того, які стандарти вони пропагують у своїй діяльності, тому дякую засновнику премії Віталію Ломаковичу за це», - сказав Ігор Балинський. Керівник суспільно-політичної редакції Liga.net ­Пе­­­­тро Шуклінов зауважив, що в його перемозі заслуга не лише його журналістської роботи, а й команди журналістів Liga.net: «За мною – велика команда справжніх журналістів, які кожен день роблять свою роботу дуже якісно. Якщо вірити Інституту масової інформації, то Liga.net вже місяцями поспіль перша за якістю журналістських стандартів. Тому – це також їхня нагорода». На думку Петра Шуклінова, в часи, коли українська журналістика перебуває в занепаді, суспільство має робити кроки, щоб це змінити: «Має бути як на Майдані: потрібно об’єднуватись громадянським суспільством, і саме від громадянського суспільства мають іти премії, нагороди і підтримка журналістів. Це саме ті кроки, які можуть відновити довіру до професії журналіста, і я вважаю, що сьогодні, на цьому нагородженні, це й починається». Засновник та головний редактор сайту «Наші гроші» Олексій Шалайський зазначив, що ця премія – це не лише приємність, що тебе відзначили та визна-

ли якість твоєї роботи, але водночас «зобов’язання» не хибити і зажди бути носієм справді високих стандартів у журналістиці. «Приємно те, що у моєму рідному місті Львові часто створювали нові тренди і створювали їх тоді, коли це було потрібно суспільству. І є шанс, що з одного міста цей тренд пошириться по всій країні», - зазначив він. «Олексій Шалайський створив запит суспільства, що потрібно знати правду про те, як живуть люди з іншого боку державної влади. Він вчить нас, українців, рахувати наші з вами спільні гроші. Адже ми ніколи не будемо успішною країною, якщо будемо так бездарно витрачати державні кошти», – прокоментував український журналіст, публіцист, історик Вахтанг Кіпіані. Першого фіналіста журналіста та ведучого телеканалу ICTV Павла Казаріна представив Ігор Балинський: «Я не завжди погоджуюся з його думкою і не буду всім радити погоджуватися з ним, але безумовно

15


раджу читати Павла Казаріна, бо це один з найцікавіших та найглибших українських колумністів сміливий, гострий, принциповий, провокаційний та парадоксальний». У складі експертної групи премії «Високі стандарти журналістики-2017» працювали: • Ігор Балинський (кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри журналістики УКУ), • Вахтанг Кіпіані (український журналіст, публіцист, історик), • Володимир Цибулько (український поет, перекладач та есеїст), • Тарас Дзюбанський (очільник Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас»),

• Юліана Лавриш (викладач кафедри нових медій Львівського національного університету імені Івана Франка, журналіст газети «День»), • Роман Бочкала (журналіст, військовий репортер, співзасновник і координатор ГО «Стоп корупції»). Засновник Всеукраїнського благодійного фонду «Мрії збуваються», ініціатор премії «Високі стандарти журналістики» Віталій Ломакович привітав лауреатів та вручив їм грошові сертифікати. «Без професійної журналістики важко будувати громадянське суспільство. В умовах, коли багато медіахолдингів є збитковими, не усім вдається дотримуватися високих стандартів журналістики. Тому й виникла ідея підтримувати тих журналістів, які фахово виконують свою роботу та які мають чітку громадянську позицію у не прості для країни часи», – зазначив він. Грошовий фонд премії – 175 тисяч гривень (100 тис. грн - за I місце, 50 тис. грн - за II, 25 тис. грн - за III). Премію заплановано вручати щороку. 16

СТУДЕНТИ ШКОЛИ МІЖРЕЛІГІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ ВІДВІДАЛИ ЛЬВІВСЬКУ СИНАГОГУ «ЦОРІ ҐІЛЬОД» 4 травня 2017 року учасники Школи міжрелігійної журналістики відвідали Синагогу «Бейс Аарон ве Ісраель (Цорі Ґільод)» у м. Львові. Вони мали змогу почути лекцію та подискутувати на тему юдаїзму та його впливу на щоденне життя людини. Лектором був рабин Мордехай Шломо Балд. ПРО ВІРУ Юдейська віра – не ексклюзивна. Не настільки важливим є те, у що ви вірите. Найцінніше те, як ви себе поводите серед людей. Не варто нікого навантажувати власним негативом. Мій тато ще казав, що нікого не хвилюють твої почуття. У тебе був поганий день, негативні емоції, а ти хочеш прийти додому і віддати їх дружині? Краще віддай їх Богові, а з жін-


ТЕМА НОМЕРА. БОРОТЬБА ЗА ПРАВДУ

кою поділися спершу позитивом. У що узагалі людина вірить? Є мільйон варіантів. Для себе я їх звів до трьох. Можна вірити у Бога, у певну ідеологію або ж у самого себе. Мій вибір однозначний – я вірю в Бога. Якщо ж людина у Творця не вірить, тоді ми не можемо говорити про справедливість і правду. А якщо вірить, то у її житті випадковостей нема, усе закономірно. ПРО ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ Життя – це автобусний маршрут. І кожна зупинка у ньому – це день народження. То що святкувати? Своє наближення до кінцевої станції? День народження – це насправді судний день. Ми звикли на власні уродини отримувати подарунки. Але насправді у цей день варто віддавати. У нашій традиції є два дня народження щороку – особистий кожної людини і усього людства (день народження Адама і Єви). ПРО ШЛЮБ Шлюб – це крамничка, а не супермаркет. Тут нема дорогих технологій для того, щоб переклеювати цінники і змінювати дати виготовлення продуктів, щоб продати товар. Тут ти даєш людині те, що потрібно їй, а не тобі. Можна і треба говорити дружині, що ти її кохаєш, щодня. Але ще важливіше, щоб твої дії збігалися зі словами. Я щоранку прокидаюся і прошу в Бога бути для людей доброю енергією, а не кісткою в горлі. ПРО СОВІСТЬ Якщо вона у вас є – у вас є все. Якщо у вас її немає – то немає нічого. Водночас совість не гарантує вам щастя. Як стати щасливим? Це складне запитання. А на такі запитання нема універсальних відповідей. Мо-

літься частіше. ПРО ЛЮДИНУ Хто я? Я не є моє тіло, бо це лише моя оболонка. Я не є моя душа, бо вона вічна, а я все ж помру. Я – це мої емоції, мрії, надії та розчарування. ПРО СИНАГОГУ У 1897 році Мозес Гріфель звів одноповерховий будинок на ділянці між вулицями братів Міхновських і Хотинською. Згодом його придбало товариство «Цорі Гільод» (у перекладі – «Зцілюючий бальзам»). Це товариство заснував наприкінці XIX столітя рабин Йоахим Гутман. Приміщення пристосували під молитовний дім. Отримавши дозвіл від магістрату, у 1923 - 1925 рр. товариство спорудило нову синагогу за проектом Альберта Корнблюта. У радянський час тут був склад. У 1989 році – передано єврейській громаді. В інтер’єрі збереглись одні з небагатьох в Україні синагогальних розписів.

Топ-5 афоризмів від рабина Мордехая Шломо Балда: • Якщо ти хочеш піднятися на вищий духовний рівень, ближче до Бога, то варто відмовитися від матеріального. • Не будьте собою – будьте людьми. • Нам багато чого недоступно. Але може це й на краще? • Як юдаїзм ставиться до смерті? Негативно, ми проти, ми хочемо жити. • Не будьте адвокатом, не захищайте когось одного. Намагайтеся бути суддею, дивитися на все справедливо.

17


ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

МІЖРЕЛІГІЙНИЙ СИМПОЗІУМ «ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ В ХРИСТИЯНСЬКІЙ ТА ЮДЕЙСЬКІЙ ТРАДИЦІЯХ» 3 жовтня 2017 року Інститут родини та подружнього життя УКУ спільно із Центром міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» організували конференцію «Особливості виховання в християнській та юдейській традиціях» в рамках серії міжрелігійних симпозіумів «Сімейні цінності перед викликами секулярного світу».

У

своєму привітальному слові учасникам конференції о. д-р Богдан Прах, ректор Українського Католицького Університету наголосив: «Ми мусимо відзначити та визнати, що перед сучасною сім’єю стоять великі та складні виклики. На превеликий жаль, зникають такі цінності, без яких сім’я не може існувати: подружня вірність, взаємоповага, а також материнство і батьківство. Безумовно в житті кожної людини інститут подружжя займає одне із найважливіших місць. Всі ці зустрічі та дискусії, які ми будемо проводити, прекрасні доповіді, які будемо чути, мають допомогти нам привернути увагу суспільства 18

до цих важливих цінностей». Під час міжрелігійної конференції учасники мали можливість прослухати доповіді чотирьох спікерів: д-ра Олександра Духовного, головний рабина України та Києва громад прогресивного юдаїзму; о. д-ра Петра Терлецького, викладача кафедри біблійних наук УКУ; Адель Діанову, директорку Всеукраїнського благодійного фонду «Хесед Ар’є»; Марію Саквук, керівника проекту «Мій друг наставник» при комісії УГКЦ у справах родини. Модератором заходу виступив о. д-р Юрій Козловсь­ кий, магістр Колегіуму Українсь­кого Католицького Університету.


ВИХОВАННЯ МОЛОДІ «Стосунки між дитиною і батьками можна уподобити до ставлення між нами (а ми всі – діти Бога) і Господом. Тора також виділяє відносити між дітьми та батьками з-поміж усіх інших людсь­ких стосунків, хоча й наказує шанобливо ставитись до інших людей. Одне із питань Божого Суду стосується й теми виховання дітей, бо передає наступному поколінню мрії та традиції з перетворення світу на суспільство без війн, де будуть панувати любов, милосердя та справедливість», – наголосив д-р Олександр Духовний, головний рабин України та Києва громад прогресивного юдаїзму у своїй доповіді «Діти – благословення Боже: юдаїзм про батьків і дітей». «У притчі про блудного сина в алегоричному та метафоричному плані зображено безмежну любов Батька Небесного до цілого людства. Є багато різних форматів, в яких можна розглядати цю притчу про турботливого батька, який толерує свобідний вибір дорослого чоловіка. В цій історії проявляється важливий педагогічний момент милосердя, любові та терпіння у відношенні батьків до дітей, навіть тоді коли трапляються важкі ситуації у житті», – зазначив о. д-р Пет­ро Терлецький, викладач кафедри біблійних наук УКУ у своїй доповіді «Новозавітні тексти як християнський дороговказ у вихованні дітей». «Виховання дітей в юдаїзмі відбувається на основі похвали. Батьки схвалюють своїх дітей, показують, що гордяться їхніми успіхами, вислуховують їхні проблеми, не критикують. Або критикують максимально спокійно та тільки наодинці. Весь той час, коли родина займається вихованням дітей, воно (виховання) тримається на трьох особах: батька, матері та Всевишнього. Доки

так відбувається, процес стоїть на твердій основі та є надійною ланкою в ланцюжку поколінь», – закцентувала Адель Діанова, директорка Всеукраїнського благодійного фонду «Хесед Ар’є» у своїй доповіді «Сімейні та родинні святкові традиції як складова національного та релігійного виховання дітей в юдаїзмі». «Бог – великий у своїх ділах. І молитва за найменшого велике робить. А точніше – молитва, служіння, допомога. Сподіваюсь, ми зможемо повернутись до ідеалу міцної та турботливої української родини, українсь­кого суспільства, де завжди основними цінностями будуть піклування, прийняття та допомога іншим», – зауважила Марія Саквук, керівник проекту «Мій друг наставник» при комісії УГКЦ у справах родини у своїй доповіді «Наставництво як спосіб підтримки дитини-сироти. Досвід Української Греко-Католицької Церкви». «Сьогоднішній симпозіум є другим із серії, але на цьому не зупинемось. У контексті святкування XX-річчя нашого Інституту наступного року буде багато цікавих подій. Міжконфесійний та міжрелігійний діалог є важливим для нас, адже ми прагнемо працювати із молодим поколінням, хочемо шукати нові форми звернень до молоді. В цих діалогах викристалізовуються потрібні для нас моменти. Ми завжди шукаємо спільні теми для міжрелігійних конференцій: наприклад, тема подружжя для обговорення із мусульманами, тема виховання дітей – із юдеями. Плануємо й надалі працювати у цьому руслі», – наголосила Олеся Кука, директор Інституту родини та подружнього життя УКУ в своєму подячному слові спікерам та іншим учасникам конференції.

19


ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

КОНГРЕС МОЛОДИХ РЕЛІГІЄЗНАВЦІВ: ЯК ЦЕ БУЛО 26-27 жовтня у Львові відбувся Конгрес молодих дослідників релігії. Це вже четвертий подібний захід в Україні. Попередні проходили в Києві (2014), в Чернівцях (2015) та у Луцьку (2016). Цьогорічний захід виявився рекордним за цілою низкою показників. Почнемо з того, що нинішній конгрес мав найбільшу кількість організаторів: це – традиційно – Молодіжна асоціація релігієзнавців, а також низка львівських установ – ЛНУ ім. Франка, Інститут релігії і суспільства УКУ, Музей історії релігії, меморіальний музей Франка у Львові та Центр міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас». Програма конгресу була вкрай насиченою – це чотири пленарні секції, три круглих столи, дві публічні лекції та презентація релігієзнавчих досліджень. Першим ключовим спікером була Людмила Филипович, доктор філософських наук. Вона представляє Відділення релігієзнавства Інституту філософії Націо­ нальної академії наук, а також Українську асоціацію релігієзнавців. Останні, до речі, активно підтримують молодіжні конгреси від самого початку їх проведення.

як не видавати власних переконань за істину в останній інстанції, тобто як реалізовувати культуру релігієзнавчого життя. Спікер торкнулась і болючих для науковців питань – фінансових. Держава переорієнтовується в пріоритетах фінансування і, на жаль, гуманітарії не потрапляють до цього кола. Однак, з іншого боку, в суспільства є відчутний запит на знання про релігію. Багато вітчизняних вчених мають що сказати публіці, проте не вміють. У цьому пані Людмила і бачить прикрий парадокс релігієзнавчого середовища України: «Ми потрібні суспільству, однак ми не навчились з ним спілкуватись». Молодим колегам науковець порадила як стати успішними в своїй сфері. Перше і найголовніше – це зацікавлення. Людина має жити своєю професією, в неї мають «горіти очі» пізнати щось нове. По-друге, людина має не тільки усвідомлювати себе релігієзнавцем, а ще й публічно ідентифікуватись таким. Третє – працювати на престиж своє науки, творити релігієзнавче середовище в різних сферах життя соціуму. Наостанок Людмила Филипович закликала усіх учасників конгресу популяризовувати та монетизувати релігієзнавство.

Доповідь проф. Филипович стосувалась культури релігієзнавчого дослідження. Це не про написання дисертації, не про методологію, не про любов до предмету чи до наукового керівника. Науковець радше хотіла звернути увагу на проблеми буденності: як владнати конфлікти колег по цеху, як висловитись об’єктивно та не образити чиїхось поглядів, 20

Другий спікер – директор РІСУ Тарас Антошевсь­ кий –­ виступив із лекцією «Релігієзнавство в епоху інформаційних технологій: як жити далі або я маю мрію». Основна ідея доповідача – релігія як така і релігієзнавство, що її вивчає, мають стати цікавими широкому загалу. Він навів приклад нещодавнього святкування Дня подяки в Києві, коли на центральній площі столиці зібрались сотня тисяч протестантів, проте майже всі світські ЗМІ проігнорували цей захід. Це свідчення того, що релігійні події не завжди


ВИХОВАННЯ МОЛОДІ є цікавими для медіа. Це є великою проблемою не тільки ЗМІ, але й сучасної доби загалом – бажання не віднайти істину, а підняти рейтинг. Відтак перевага свідомо надається скандалам та шоу, на відміну від «холодного аналізу». Це впритул наближає нас до іншої проблеми – фаховості запрошених гостей на ефіри. З одного боку, експерти повинні бути дійсно фахівцями, а з іншого – нам потрібні академічні, проте не «сухі» лекції в ЗМІ. Доповідач також підняв ще одну болючу тему. Неприємною ознакою сучасного медійного суспільства є створення паралельних інформаційних реальностей. До цього вдаються як світські, так і конфесійні ЗМІ. Таким чином медіа спотворюють цінності, які вони ж самі й мали б захищати. Їхня мета в тому, щоби зламати те, що є, а потім – контролювати. Це є класичне «Розділяй та володарюй». Мрія та побажання директора РІСУ релігієзнавцям, щоби останні були фаховими експертами, продукували цікавий і актуальний контент, а також працювали задля діалогу між релігійними конфесіями. Окрім лекцій ключових спікерів, учасники конгресу змогли представити свої наукові доробки в рамках секцій і круглих столів. Цьогоріч зацікавлення молоді було сфокусовано на наступних темах: Міжконфесійні відносини. Перш за все було обговорено тему мусульмансько-християнського діалогу в Туреччині та роль релігії в арабо-ізраїльському конф­ лікті. Учасники цієї секції також торкнулись проблеми пост-правди та тих викликів, що вона спричиняє для традиційних церковних інституцій.

Реформація-500. Молоді дослідники ділились думками щодо ролі Реформації в історії, впливу цього руху на розвиток Європи та появу секулярного порядку. Розмірковували над фундаменталізмом, як реакцією на секуляризацію тощо. Новітні релігійні течії. Молодих релігієзнавців зацікавили питання нових релігій та нетрадиційних рухів. Науковці обговорювали як питання теорії, так і практики. Це проблеми розрізнення релігій та псевдо- чи квазірелігії, дослідження феномену New Age (духовних рухів нового часу). Науковці також цікавляться і практичною стороною: як відбувається процес деконверсії (відходу від церкви чи секти), які теорії релігій фігурують у сучасних серіалах та як впливає японська демонологія на жанр аніме. Релігія та її вивчення в Україні. В цій секції тематика виступів розділилась на два напрямки: сучасна релігійна ситуація та дослідження релігії в минулому. В першій частині учасники аналізували сакральні простори Північного Причорномор’я (південь України) та релігійний туризм на Тернопільщині. У другій частині науковці дискутували над теоретичними питаннями дослідження релігійної обрядовості радянськими науковими атеїстами та надвзаємовідносинами жінки та релігії в комуністичній практиці. В рамках конгресу також відбулось три круглі столи. Перший стосувався Вайшнавізму (напрямок в конгломераті індуїстських релігійних течій). Засідання присвятили тисячоліттю з явлення Рамануджи Ачар’ї, якого вайшнави почитають як великого філософа, мудреця та проповідника. Науковці ділились власними напрацюваннями з історії та філософії вайшнавської традиції, порівнювали цей рух із юдейським хасидизмом, розповідали про історію перекладів священних текстів традиції на українську мову тощо. Ще один круглий стіл було присвячено творчій діяльності Івана Франка. Дослідники обговорювали релігієзнавчу спадщину Франка. Останній був не тільки талановитим письменником, а ще й популяризатором науки про релігію. Займався дослідженням контактів слов’ян з ісламським світом, знайомив українсь­ кого читача з критичною релігійною лі21


тературою, обговорював разом із Михайлом Драгомановим місце і роль релігії у суспільстві. Третій круглий стіл був присвячений Церкві і релігії в інформаційній добі. В рамках засідання В’ячеслав Агеєв представив Інтернет-аналітику українських порталів, що спеціалізуються на релігії та релігієзнавстві. Наразі користувачів більше цікавить саме релігія (95%) ніж її академічне вивчення (5%). Серед профільних видань найбільшою популярністю користується портал РІСУ, який має 56% відвідувачів з-поміж тематичних сайтів. Тетяна Калениченко розповіла про представлення релігії у контексті суспільно-політичного конфлікту в Україні. Релігієзнавець навела приклад нещодавнього дослідження Pew Research Centre, згідно з яким українці в Центральній і Східній Європі найменше схильні вважати Росію необхідним лідером православних. Дослідник також навела приклади, коли релігійне поєднується з національним. У суспільстві присутні антиросійські настрої, а тому із сфери політичної вони переносяться у релігійну сферу. Власне дослідження феномену релігійного тролінгу представила Уляна Севастьянів. Вона розповіла про особливості функціонування тролів в релігійному просторі Інтернету. Науковець представила власну класифікацію мемів на релігійну тематику, а також розповіла про психологічні мотиви тролів.

У рамках конгресу було також презентовано новинки релігієзнавчої друкованої продукції. Як зазначив один з організаторів Руслан Халіков, в цьому році –своєрідний рекорд, адже презентовано 10 книг, тоді як минулого року лише 2. Зокрема представлено періодичні журнали «Релігієзнавчі нариси» та «Релігієзнавчі дослідження». Серед книжок: Хрестоматія з психології релігії з перекладами найновіших західних методик емпіричних досліджень, Путівник по світу карт Таро, «Церква у медіях» Ю. Лавриш та інші. Також було представлено проект релігієзнавчої Інтернет-лабораторії, де читачів знайомитимуть з найновішими дослідженнями у сфері релігієзнавства. Організатори планують проведення наступного конгресу восени 2018 року, на цей раз – на Сході України – у місті Харкові. Дмитро ГОРЄВОЙ Світлини: РІСУ, Facebook

22


БОГОСЛОВ’Я

ГІДНІСТЬ ЛЮДИНИ В ХРИСТИЯНСТВІ ТА ІСЛАМІ 12 грудня на філософсько-богословському факультеті Українського Католицького Університету відбувся ІІ Міжрелігійний круглий стіл «Гідність людини в християнстві та ісламі». Організатори цього форуму: УКУ, Центр «Лібертас», Духовне управління мусульман України «Умма» та львівський музей «Дім Франка».

Спікером від Українського католицького університету стала викладач кафедри богослов’я цього вишу і школи біоетики, доктор богослов’я Марія Ярема. Мусульманську точку зору на заході представляли муфтій ДУМУ «Умма» шейх Саід Ісмагілов, імам Ісламського культурного центру ім. Мухаммада Асада у Львові Мурат Сулейманов та інші. Був присутній і особливий гість – політолог, вчений-ісламознавець із Баку Теймур Атаєв.

Азербайджанський гість Міжрелігійного круглого столу мав розлогий, творчий, філософсько-медитативний формат доповіді. Він провів аналогію між Біблією і Кораном, християнським та ісламським поглядом на людську особистість, на моральні якості, на сприйняття людського життя. Говорив Теймур Атаєв і про права людини: «Це – те, що Всевишній дає усім людям. Усі рівні. Він дає можливість говорити із Ним, право на помилку, на покаяння і найголовніше – дає надію на прощення». Достоїнство людини – це її свобідна воля, тобто можливість вільного вибору – такий найважливіший меседж промови науковця. «Право вибору за нами – Бог чи диявол. Господь дав нам право жити, вільно мислити, тому ніхто не може впливати на чужі переконання, особливо силою зброї. Коран відкрито про це каже – убивство невинної людини прирівнюється до убивства усього людства», – підкреслив доповідач.

Шейх Саід Ісмагілов поняття гідності людини в Ісламі представив трьома найважливішими пунктами: людина є останнім творінням Всевишнього, це найкраще Його творіння і це намісник Бога на землі. Він також наголосив на тому, що людина наділена свободою вибору.

«Гідність людини просто є, вона не набувається і не втрачається. Ця гідність є у кожної людини, незалежно від конфесії» – сказав він.

Марія Ярема в своїй промові надала лаконічний, чіткий, системний підхід до розуміння гідності людини в християнстві. На думку доповідачки, у християнст­ ві говорити про гідність людини – легко, адже існує приклад Бога, який втілився в людині. «Чому це так важливо для християн? Бо Він від початку і до кінця проходить усі етапи людської істоти – від одноклітинного організму і до смерті. Бере людську природу з усіма її слабостями і терпінням, – пояснила пані Марія. – Син Божий став «вином людським», щоб син людський став сином Божим». На думку пані Яреми, гідність людини у християнстві базується на трьох основних пунктах – сотворення на образ Божий, втілення Христа (найсильніший аргумент) і покликання людини – воскресіння до життя вічного. 23


БОГОСЛОВ’Я

Доповідачі згідні у тому, що і в ісламі, і в християнст­ ві усі люди мають рівні права, незалежно від статі, віку чи кольору шкіри. Спікери висвітлили велику кількість схожих моментів в обох релігіях, а також і відмінності, наприклад, в Ісламі немає поняття «первородного гріха», у католицизмі немає розлучення. Однак для обох релігій неприпустимим є вбивство, осуд, обман, натомість заохочуються добрі діла, молитва і піст.

міжрелігійну толерантність, зокрема про те, що у Корані існує заборона примушувати когось до релігії (прийняття ісламу).

Після доповідей відбулася цікава дискусія, а деякі запитання навіть розширили межі заявленої теми. Зокрема, говорили про можливість одруження з іновірцями, про використання зброї для оборони своєї країни, міжрелігійний діалог в ісламських країнах.

«Ми у Львові дуже мало знаємо про іслам з перших вуст, тому ці зустрічі є архіважливими для більшого розуміння цих тем» – підсумував зустріч модератор круглого столу доктор богослов’я, кандидат філософських наук Віктор Жуковський.

Теймур Атаєв повідав слухачам про толерантність в Азербайджані, де мирно співіснують християни, юдеї та мусульмани. Згадав і про відвідини Баку Папою Римським – Іваном Павлом ІІ і Франциском.

Шейх Саід Ісмагілов розповів про різні ісламські конфесії і течії, про права жінок і чоловіків в Ісламі Дискусія продовжилася в кулуарах за львівською та про мусульманський шлюб. Також говорили про кавою і бакинськими солодощами.

24


БОГОСЛОВ’Я

МУСУЛЬМАНИ У ГРОМАДСЬКОПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУЧАСНОЇ ЄВРОПИ 17 вересня 2017 року в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка у рамках історичного майданчика ХХІV Форуму видавців відбувся круглий стіл «МУСУЛЬМАНИ У ГРОМАДСЬКОПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУЧАСНОЇ ЄВРОПИ: УКРАЇНСЬКО-ФРАНЦУЗЬКІ ПАРАЛЕЛІ». характеристиками, організаційними структурами, політичними симпатіями, прикладами успішних політиків-мусульман (чинний держсекретар із питань цифрових технологій Мунір Мажубі), причинами недостатньої кількості власне французьких імамів. Значну увагу було приділено тому, як видозмінюється французька культура, у т. ч. і масова, під дією ісламського чинника, зокрема проаналізовано такі специфічні явища, як література та кінематограф берів (нащадки іммігрантів магрибського походження), поширення у молодіжному сленгу верлану (арготичний процес, що полягає у зміні порядку складів у слові).

Із доповідями виступили: громадський активіст і правозахисник, керівник організації КримSOS Алім АЛІЄВ, співробітник Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас», докторант Тілбурзького університету Роман НАЗАРЕНКО та дослідниця мусульманської спільноти Франції, викладач історичного факультету ЛНУ імені Івана Франка Богдана СИПКО. Про зацікавленість львівської громадськості тематикою громадсько-політичної діяльності європейських мусульман свідчить присутність на заході наукової еліти міста, студентства та журналістів. Підготована Богданою СИПКО медіа-презентація проілюструвала роль ісламської «Умми» у житті Французької республіки. Присутні змогли ознайомитися із основними етапами формування мусульманської спільноти, її соціально-економічними

Основний лейтмотив доповіді – на початку ХХІ ст. мусульмани у Франції – це не лише соціальна проблема передмість та ризик терактів, як це зображають ЗМІ, а й активні учасники громадсько-політичного життя, які докладаються до модифікації його векторів розвитку. Як зауважила доповідачка, детальніше про ці питання зацікавлені зможуть прочитати у презентованій нею монографії «МУСУЛЬМАНИ У ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (1995–2007)». Алім АЛІЄВ закцентував увагу на участі кримських татар у громадсько-політичному житті України. Провівши короткий екскурс в історію киримли, правозахисник наголосив на тому, що переломними моментами стали 1991 і 2014 роки. У першому випадку, після проголошення незалежності України, кримські татари почали масово повертатися на свою Батьківщину, саме тоді виникають такі організаційні структури, як Курултай (фактично, парламент) і Меджліс (відповідник уряду). Окупація й анексія Криму 2014 року, призвели до того, що значна частина крим25


БОГОСЛОВ’Я

ських татар була змушена покинути власні домівки. І з цього часу, фактично, існують два основні центри активності киримли – Крим, де залишилася більшість спільноти та Київ, куди емігрувала велика кількість незгідних. А.Алієв відзначив активну політичну діяльність народних депутатів-мусульман Мустафи Джемілєва та Рефата Чубарова. Доповідач наголосив на тому, що кримські татари наполягають виключно на ненасильницьких, мирних засобах діяльності й опираються на міжнародну підтримку. Прозвучала теза про те, що більшість киримли вважають себе політичними українцями. Роман НАЗАРЕНКО зосередився на аналізі спроб міжрелігійного діалогу. У Європі поштовх до пошуку міжрелігійного порозуміння дав Ватиканський собор 1962 р. На зламі ХХ–ХХІ ст. ці процеси активізувалися. Якщо раніше величезна кількість грантів виділялася на розробку т. зв. екологічних тем, то в останнє десятиліття – на екуменічні. І хоча більшість ініціатив все ще виходить від християн, але формується нове покоління європейських імамів, які все більше відкриті до діалогу та спільних ініціатив. В україн-

ському ж випадку, як зауважив пан Роман, «Україна є більше європейською, аніж сама Європа», оскільки наші імами більш готові до діалогу та є учасниками численних міжрелігійних ініціатив. Згідно зі статистикою центру «Лібертас», більшість таких заходів відвідують представники греко-католиків і одного з духовних управлінь мусульман (ДУМУ «УММА»). Відповідаючи на запитання Мирослава МАРИНОВИЧА, науковець зауважив, що мусульманська спільнота чи не найбільше потерпіла від подій 2013-2017 рр., оскільки більшість районів її компактного проживання не контролюються українським урядом. На завершення заходу, директор університетської бібліотеки Василь КМЕТЬ подякував учасникам і гостям круглого столу та висловив сподівання, що ісламознавча секція історичного майданчика продовжить свою роботу й у рамках ХХV Форуму видавців. Під час зустрічі у головному читальному залі діяла книжкова виставка матеріалів фондів Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка, на якій було представлено важливі праці зі сфери громадсько-політичної діяльності мусульман у Європі. Богдана Сипко

26


ЕКУМЕНІЧНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ

Х ЕКУМЕНІЧНИЙ ТИЖДЕНЬ: ГІДНІСТЬ, СЛУЖІННЯ, СОЛІДАРНІСТЬ. 4 жовтня 2017 року, у Центрі Митрополита Андрея Шептицького відбулось урочисте відкриття та пленарне засідання X Екуменічного соціального тижня «Гідність-Служіння-Солідарність. На шляху оновлення країни», який проходив у Львові три дні.

Вже традиційно на Форумі зустрічаються представники духовенства, релігійних організацій, освіти, влади, бізнесу, громадського сектору, ЗМІ, щоб обмінятися досвідом та напрацювати шляхи вирішення соціальних проблем. Центр «Лібертас» є незмінним партнером заходу.

«Цього року ми будемо в окремий спосіб наголошувати на екуменічному вимірі. Тому що є 3 дати, які, неначе, заохочують нас перестати бути роз’єднаними, а продовжувати в єдності. 500-ліття Реформації, в 2025 році буде 1700-ліття І Нікейського Собору. Вже Вселенський Патріарх Вартоломій і Папа Франциск сказали, що хочуть дати якийсь знак. Це не є так далеко, тож готуймося. Ну і 2000-ліття Воскресіння Христового, про що я завтра буду в особливий спосіб говорити. Ми маємо бути поінформовані, бо Україна є між Сходом і Заходом, питання єдности Церков завжди було для нас пріоритетним. І ми повинні молитися, бажати і працювати над єдністю. Я дякую всім за присутність і вірю, що ми будемо мати надзвичайно успішний і благословенний Х львівський Екуменічний соціальний тиждень», – зазначив о. Іван Дацько, президент Інституту екуменічних студій Українського католицького університету.

«Соціальний тиждень – це час призадуми над кожним кроком, який ми робимо кожного дня, над кожною нашою думкою, яку ми приділяємо людям. Це час призадуми над тими нашими кроками, які супроводжують наше життя не тільки в контексті особистого, а й в контексті спільноти, в якій ми проживаємо. Тут буде дуже багато можливостей і часу, нагоди, щоб ми подивилися, зрозуміли те все, що почуємо, і прийняли як те, що має бути нашим – до виконання, до життя, до життя в любові. Господь Бог нам подарував прекрасний час, прекрасних людей, доповідачів, але теж дав нам велику відповідальність, щоб тим словом ми наповнювали не тільки своє життя, але й тих, які потребують. Часто ми їх не бачимо, може, не хочемо бачити, але їхня рука є завжди біля нашого серця. І ми маємо цю руку побачити, простягнути свою і допомогти», – зазначив о. Богдан Прах, ректор Українського католицького університету.

На церемонії відкриття Тижня з вітальним словом виступив міський голова Львова Андрій Садовий, який наголосив на важливості вирішення проблем суспільства, базуючись на моральних цінностях, до чого й стимулює Х Екуменічний соціальний тиждень. 27


ЕКУМЕНІЧНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ

«Це вже наш 10-ий Форум у Львові, час дуже швидко біжить. Дякую всім, хто щоденно працює для того, щоб екуменічні тижні ставали екуменічними місяцями і роками, щоб це тепло, яке йде з душі, поширювалося більше й більше, і щоб кожен з нас це тепло роздавав своїй родині, роботі, країні і світу. Сьогодні наш світ цього дуже сильно потребує. Соціальний тиждень творить сьогоднішній день і завтрашній. Сюди приїжджають прекрасні спікери – моральні авторитети, і коли ти їх бачиш, чуєш і маєш можливість дебатувати, то занурюєшся у дуже глибокий і чистий світ. Тема сьогоднішнього екуменічного тижня дуже особлива: Гідність-Солідарність-Служіння. Якщо твоє покликання служити у церкві, чи у владі, чи у війську, то це означає віддати себе повністю, як свічка згоріти, але якщо ти робиш це з гідністю, то сили щось робити тобі дає сам Бог. Такі люди мають особливу відповідальність, і якщо це служіння є на фундаменті гідності, то ми маємо майбутнє. Ми маємо бути гідними і служити батькам, рідним, друзям і бути просто людиною», – зазначив мер. Серед заходів у межах Тижня – відкриті дискусії, круглі столи, семінари, презентація перекладу книги, нагородження переможців конкурсу «Репортери надії в Україні», виставка-ярмарок соціальних організацій та інші заходи за участю відомих закордонних та українських експертів, благодійних фондів, влади, громадських організацій. Роман Балук

28

У ЛЬВОВІ ПРОВЕЛИ ПОЕТИЧНИЙ МІЖРЕЛІГІЙНИЙ ФЕСТИВАЛЬ «ВІРШІ МИРУ»З НАГОДИ ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ МИРУ Організували захід – Центр міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас», Львівський клуб «MasterPeace», сайт «Духовна велич Львова» та Львівська міська рада. «Ми вирішили зібрати духовенство і мирян нашого міста, які належать до Юдаїзму, Ісламу і Християнської традиції, щоб спільно прочитати вірші поетів (сучасників і класиків), і тим самим показати, що у поезії і мистецтві є дуже багато таких активних сил, які можуть протистояти насильству і агресії, які, на жаль, є у нашому суспільстві. І от з допомогою мистецтва прагнемо налагодити міжрелігійний діалог» – зазначила журналіст сайту «Духовна велич Львова», співорганізатор фестивалю Лідія Батіг.


РЕЛІГІЯ І КУЛЬТУРА Рабин громади прогресивного юдаїзму Тейва – Сіва Файнерман привітав присутніх із святом Рош Гашана, а також розповів філософські притчі про створення світу і непростий шлях до Раю: «Господь – добро, любов і мир. «Блаженні миротворці, бо вони будуть наречені синами Божими». Це трохи виходить за межі юдаїки, це Новий Заповіт. Але у мене поруч стоять моя Тора, Коран і Новий Заповіт. А чому? Тому що Августин колись сказав: «Весь Старий Заповіт у Новому Заповіті».

«Поезія здатна вплинути на світ» – переконаний завідувач канцелярії Львівського єпархіального управління УПЦ КП о. Артемій Бабленюк: «Переважно ті люди, які у своєму житті люблять творчість, намагаються не робити зла. Будь-яка релігія у своїй пошані до Бога, так чи інакше виявляється у поезії і творчості. Адже у будь-якій релігії можна знайти поезію. Це, наприклад, псалми Давида». Під час фестивалю учасники прочитали 26 віршів українських, кримськотатарських, юдейських авторів. І ця цифра, за словами організаторів, невипадкова – вона символізує річницю Незалежності нашої держави. Під час події лунала поезія Ліни Костенко, Василя Стуса, Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Єгуди Аміхая, Іцхока-Лейбуша Переца, Кароля Войтили та інших авторів. Імам Мурат Сулейманов декламував вірші мусульман, які мешкають у Львові. Найактуальніша тема нині – це мир, наголосив шейх:

«Людина повинна жити у мирі, але мир починається із тебе самого. У Корані ідеться про те, що Бог не змінить ситуацію людей, поки вони самі себе не змінять. Я звернувся до мусульман, які пишуть. Це поезії про важливість миру і про те, що потрібно для нього зробити».

Найбільш активними учасниками міжрелігійного

фестивалю стали студенти. Перевагу вони надали письменникам, які є нашими сучасниками, а отже так само глибоко відчувають суспільні процеси України. Студентка Львівського національного університету імені Івана Франка Дарина Трофімова зізналася, що читання поезії – це її хобі. Сенси, які приховані між рядками, можна шукати повсякчас: «Я дуже люблю, коли у віршах присутня краса і пояснення її значення для людей. Міжрелігійні фестивалі дуже важливі. Адже ми завжди маємо пам’ятати про такі речі, як віра, добро і загальнолюдські цінності». Під час фестивалю лунала гітарна музика, а також акапельний спів. Свою авторську пісню виконала молода поетка Юлія Ковтун. Організатори планують зробити такі міжрелігійні фестивалі гарною львівською традицією.

29


РЕЛІГІЯ І КУЛЬТУРА

ЛЬВІВ’ЯНИ ВІДВІДАЛИ БЛАГОДІЙНИЙ МІЖРЕЛІГІЙНИЙ КІНОФЕСТИВАЛЬ «ПРОЖЕКТОР МРІЇ» 26 жовтня 2017 року в актовому залі «Центру Митрополита Андрея Шептицького» відбувся благодійний міжрелігійний кінофестиваль «Прожектор мрії». Захід був присвячений перегляду фільму відомого американського кінорежисера Даррена Арановські «Фонтан» (2006 р.), а також обговоренню його нової скандальної кінострічки на релігійну тематику «Мати!» (2017 р.). Участь в обговоренні взяли студенти, кінокритики, духовенство – представники усіх християнських конфесій міста та духовні лідери інших релігій (юдаїзму та ісламу). Зокрема про дискусійні моменти в творчості Арановські розповів Станіслав Тарасенко, арт-директор кінотеатру «Копернік». «Ця ініціатива – це ще один спосіб співпраці у просторі міжрелігійного діалогу в нашому місті. Ми постійно організовуємо різноманітні конференції, круглі столи, воркшопи. Але рідко співпрацюємо у сфері міжкультурного обміну. Для нашого кінофестивалю ми обрали саме фільми геніального, на мою думку, кінорежисера, Даррена Арановські. Він багато роздумує над глобальними духовними питаннями, які вирують всередині кожної людини, проектуючи нашу комунікацію із зовнішнім світом. Крім того, цей кінофестиваль – також і благодійний захід», – розповіла Лідія Батіг, співорганізатор заходу. Вхід на подію становив 30 грн. Зібрані кошти були 30

перераховані організації «Care in Action», яка виконує активну благочинну діяльність у Львові та Львівсь­кій області. Ініціатори заходу: Центр міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас», Львівський клуб «MasterPeace», сайт «Духовна велич Львова», «Школа міжрелігійної журналістики». Подія відбулась за підтримки Львівської міської ради.


МІЖНАРОДНІ ЗАХОДИ

БУДУВАТИ ІНКЛЮЗИВНЕ СУСПІЛЬСТВО НІДЕРЛАНДИ Представники львівського Центру міжконфесійного і міжрелігійного діалогу «Лібертас» Тарас Дзюбанський та докторант Тілбурзького університету, координатор проектів Центру «Лібертас» Роман Назаренко взяли участь у Форумі «The Rise of Citizen» («Значення ролі громадянина») в Гаазі (Нідерланди). «6 Degrees Den Haag». Це одноденний Форум, метою якого є обговорення найбільш актуальних та важливих питань нашого часу – як будувати інклюзивне суспільство. Вибори, що пройшли в США, та міграційні процеси в Європі стали найважливішими темами дискусії. «Тема цього Форуму є надзвичайно важливою як для цілого світу, так і для України зокрема. Ми обговоримо також і проблемне питання популізму, який спотворює обличчя сучасного світу, провокує ненависть, недовіру та страх перед іммігрантами тощо. Інклюзивне суспільство – це суспільство рівних, де кожна людина відчуває себе комфортно, впевнена, що її голос буде почутий і взятий до уваги. Ми нама-

гаємось будувати таке суспільство в нашій державі, тому закордонний досвід, який отримаємо під час цього Форуму, вважаю безцінним. Головне – навчитись комунікувати у суспільстві, яке складається із різних представників, людей із різними цілями та мріями. Лише таким чином ми будемо спроможні побудувати і зберегти мир», – наголошує Тарас Дзюбанський, керівник львівського Центру міжконфесійного і міжрелігійного діалогу «Лібертас». Зустріч голів та членів клубів МастерПіс З 1 по 6 вересня 2017 року в Нідерландах пройшла щорічна конференція-тренінг MasterPeace Bootcamp, в роботі якої взяли участь представники із понад 40 країн світу. Україну представляли Олена Зінченко – керівник Київського MasterPeace Клубу, організованого на базі Центру Соціальних і Культурних Інновацій та Тарас Дзюбанський – лідер Львівського MasterPeace Клубу, створеного Центром міжконфесійного та міжрелігійного діалогу Лібертас. Головна ідея міжнародного миротворчого руху MasterPeace – надихнути людство на використання талантів і енергії для побудови миру та єднання, для досягнення більш стійкого миру і мінімізації соціальних і військових конфліктів. В рамках цієї конференції в м. Утрехті відбувся 4-й Конгрес «Великі Уми», в центрі уваги якого опинилися деякі з найскладніших та найважливіших світових проблем. Основні доповідачі і 20 паралельних 31


МІЖНАРОДНІ ЗАХОДИ семінарів сконцентрувалися на трьох цілях стійкого розвитку: освіта, інклюзивні спільноти, мир і справедливість. Серед спікерів виступили: колишній головнокомандувач голландських збройних сил Пітер Ван Ум і лідер MasterPeace руху Aaрт Бос. У конференції взяли участь популярні голландські музиканти, такі як Діггі Декс і ВанВельцен. За підсумками роботи MasterPeace Bootcamp, разом з іншими Регіональними групами партнерства, була створена Регіональна група Східного Партнерства MasterPeace, куди увійшли 5 країн: Україна, Польща, Грузія, Німеччина, Данія. Участь України в таких знакових і глобальних заходах світового значення дуже важлива, особливо зараз, коли формується новий імідж країни та шукаються нові підходи до вирішення проблеми конфліктів, примирення та миротворчих місій. Довідка: Інклюзивне суспільство – це не тільки суспільство, де люди з обмеженими можливостями відчувають себе комфортно, де їхні права захищені. Це середовище, де поважають і захищають права кожної людини, де розвинута культура спілкування, де громадяни спільно долають стереотипи і протистоять пропаганді, де кожна людина відчуває себе як вдома, навіть перебуваючи на території іншої держави.

32

INTERFAITH PEACE POETRY FESTIVAL: UNITING HEARTS AND MINDS THROUGH POETRY On September 21, an Interfaith Peace Poetry Festival took place in Lviv, Ukraine. Ukraine is in a state of war and mistrust towards politicians and economic instability are deeply felt in society. According to the project coordinator, Lidiia Batig, «We believe that art has great potential to awaken people’s minds and to raise awareness of the importance of dialogue, spiritual principles and fundamentals. Such initiatives promote dialogue, understanding and raise awareness of the importance of unity and common good.» During the Festival 26 poems were read by representatives of three main religions (Judaism, Christianity and Islam): 26 as a symbol of 26 Years of Ukrainian Independence and three main religions as a symbol of unity and cooperation among different peoples, cultures, and faith traditions.


RESPONSIBILITY OF RELIGIONS AND GOVERNMENTS FOR PEACE – BETWEEN AUTONOMY AND COMPLEMENTARITY, NEW YORK, DECEMBER 6, 2017 Religion is an important source of understanding, peace and stability for many people. National governments and the international community should therefore consider measures to strengthen the potential of religious actors to support peace and build bridges. In this spirit, the German Federal Foreign Office launched the «Responsibility of Religions for Peace» initiative earlier this year. This conference brought together religious leaders, civil society representatives, policymakers and representatives of multilateral organizations. It sought to identify the main challenges to cooperation across different religions and the conditions for effective cooperation in the future. The German Federal Foreign Office and the German Consulate General in New York held an important panel discussion on religion as an important source of understanding peace and stability. Among those who attended were policy makers, religious leaders and representatives from international organizations and civil society to a conference on the responsibility of religions and governments for peace. Some topics brought up included the peace process in Colombia as a recent example for successful cooperation between religious communities and governments, the roles of youth and female leadership in the understanding of interfaith, and conditions for successful cooperation between faith- based organizations, governments, and multilateral organizations 33


МІЖНАРОДНІ ЗАХОДИ

SCHOOL OF INTER-RELIGIOUS JOURNALISM: TRUTH AS THE TARGET OF THE WORK OF JOURNALISTS School of Inter-Religious Journalism: confirming the truth as the target of the work of journalists In February, an interesting project was launched in Lviv: The School of Interreligious Journalism. This initiative consisted of a series of lectures (a mini-course in a training style format) offered to religious journalists and young professionals writing on religious themes in Ukraine. The main goal of this project was to equip journalists with skills and tools when covering interfaith issues, promoting dialogue and fighting propaganda and fake news in the media. In the time of war and conflict in Ukraine, this project stands out as a much needed, innovative and timely initiative to consolidate the society in the times of crisis and unrest. We received over 40 applications from people wishing to participate in the project. Most of the applicants are young journalists (some are still students at the State University or the Ukrainian Catholic University in Lviv). Connected with community-building and capacitybuilding skills, it consisted of a series of encounters offered to young journalists from Christian, Jewish and Muslim traditions. In the «post-truth» society, our main task is to confront the hostile propaganda by using right understanding of culture of spirituality of representatives of different religions. For us, interreligious dialogue is part of intercultural dialogue. Any religion, if seen broadly, is in itself a certain culture with traditions, customs, beliefs and norms of conduct. This project was also selected to be presented at an international event in New York «The role of media 34

and civil society in fostering peace» (organized by the UNAOC). The novelty of the School of Interreligious Journalism consists in its unconventional approach to interfaith dialogue where faith leaders, «secular» and religious journalists are the main protagonists and, at the same time, targeted audiences. Our initiative raised awareness and understanding of the potentiality of interfaith collaboration in issues that are pressing in our society (fakes, propaganda and media literacy among seminarians – Orthodox, Catholic). Secondly, the project illustrated that peaceful coexistence is not enough: it calls for a common social action in crucial areas. An example of what was proposed during the project would be putting together a special educational/guiding kit, sort of an ethical compass for media companies (even businesses and individual entrepreneurs) faced with various ethical/ moral dilemmas at workplace or office – this could become a potential continuation of our project. Thirdly, the Libertas Interfaith Dialogue Project puts forth an argument and a task for individual faith groups to work together on common issues and to face challenges together, implementing the values inherent in their religious traditions thus becoming real forces for making a difference in our post-Soviet society. This is something unprecedented to have Christians, Jews and Muslims working together in such an important sphere as journalism and media literacy among members of their communities and those of others’ communities.


МІЖНАРОДНІ ЗАХОДИ investigating areas of both agreement and diversity, we will not only learn to recognize one another in ways that are not subject to the all too frequent stereotyping and distortions of the past, but indeed to re-cognize one another, see one another in new and more accurate ways… In any process of communication one must order the content of the communication in relation to the respective value framework of the participants. Generally, if something is very important and central to us, we mistakenly assume that it must also be very important and central to the other. This is not necessarily so. What may be of central importance to one faith tradition may be of secondary interest to the other.

RABBI JACK BEMPORAD: «INTERFAITH DIALOGUE: THE IMPORTANCE OF BEING A BLESSING TO ONE ANOTHER» (some quotes from the Theological Discourse by Rabbi Jack Bemporad given on the occasion of the conferral of the honoris causa doctorate, November 9, 2016) The process of dialogue consists of establishing a proper atmosphere for effective dialogue. It is the attitude of the participants, and the way in which they respond to one another, which sets the proper stage for discussion. Regardless of the topics to be discussed, if people are not ready to talk, or if there is a lack of trust, mutuality, or respect, then genuine dialogue cannot take place… It seems to me that unless we’re willing to be respectful and caring of one another, and ask the other to express his or her fundamental convictions, then we’re not engaging in the kind of dialogue that produces results required for proper understanding and harmonious relationships. By

In addition, similar expressions, terms, or concepts have very different associations or significance in Judaism and Christianity. For example, terms like Messiah, Salvation, and Covenant have different meanings in Judaism and in Christianity. Further, that other religions differ from my own should make me consider the possibility that I may not have the full truth, and especially, that the other may have something to teach me. It is presumptuous for us to maintain that the great religions of the world, which have been a source of inspiration and hope for millions of individuals with great religious teachers, have no insights to offer us. So dialogue is needed to present a more objective and historically accurate view of one another. One cannot deny that if one were to look at Christian attitudes towards Jews and Judaism, and Jewish attitudes towards Christians and Christianity, one would often see negative stereotypes and false representations. Past misunderstandings must be clarified and we must take a new direction in the way we view one another… Religious have great power. They influence millions, perhaps billions of people. How can this influence be directed to better understanding and mobilizing these resources for good? This is our hope, our faith that a world at peace is not a dream but will become a reality, that hatred will disappear from the human heart and among nations and that all human beings can become a blessing to one another. Once this is clear, then we can redefine inclusivism, that any religion that embodies the criteria of the original covenant, in which the holy cannot be separated from the ethical, has value to the extent that they do so. And finally, 35


МІЖНАРОДНІ ЗАХОДИ pluralism ceases to be an issue, since, as I have indicated above, each religious tradition can try to RE-present this foundational covenant and through this representation constitute what it is, uniquely, as a religion. I would like to end with two quotes, one from Hermann Cohen, who is perhaps the greatest interpreter of Judaism in our time, and the second, two statements from our most illustrious alumnus Saint Pope John Paul II. Cohen writes, in The Religion of Reason, on the ideal of peace: “The Talmud has discovered the concept of ‘wanton hatred’ … Not only should hatred not have a false cause, but it has no cause at all. Any cause for hatred is empty and vain. Hatred is always wanton hatred. This is the deep wisdom which excels all love of the enemy and which first secures and psychologically strengthens human love…. I can remove hatred from the human heart only insofar as I do not know any enemy at all; the information and the knowledge that a man is my enemy, that he hates me, must be as incomprehensible to me as that I myself could hate a man, and therefore it must drop out of my consciousness. The one must become as unintelligible to me as the other. People persuade themselves that they hate one another, but this is their delusion, the fateful outcome of their ignorance about their own soul and their consciousness. …All hatred is in vain. I deny hatred to the human heart. Therefore, I deny that I have an enemy, that a man could hate me. I deny this with the same clarity of my consciousness with which I deny that I have an enemy, that I could hate a man. What is hatred? I deny its possibility. The word, which intends to describe such a concept, is altogether empty.” We must always strive to attain this Messianic concept. Succinctly, also moving us towards peace, Saint Pope John Paul II, met with us, Jews and Muslims after a grueling day in Denver. He said we may not agree theologically, but we have to work together for a universal and objective ethic for the common good of all humanity. Afterwards, at a meeting with Jewish representatives at Cardin O’Connor’s home, again late, he said, “We have been enjoined that we are to be a blessing in the name of Abraham, who was told to be a blessing; Abraham, who was the first hero of an idea – not because of conquest or because of wealth, but of an idea that we should be a blessing to others. And we who are commanded to be a blessing to others, let us begin by being a blessing to one another.”

36

ARMENIA: EXPLORING FAITH AS COMMON GROUNDS FOR PEACE AND RECONCILIATION Participants from Ukraine took part in the Training Course “Faith to divide, faith to unite” – Interfaith Dialogue in youth work in Aghveran Armenia, June 2029, 2017 Although religious identification is seen on a decrease in many western European states, tensions and discrimination based on religious terms still form a common concern. In most of the states the school systems unfortunately fail to give an education, which would at least cover the basic features of the main world religions, instead either focusing on one or leaving the topic out completely. The media on the other hand tends to transmit an undifferentiated picture of religious minorities and often reproduces stereotypical perception of ‘the other’. Especially in the light of the refugee crisis and the increasing religious diversification in western European states, the need for projects, which give the chance for a constructive and mutual exchange between faith groups can be clearly seen. Concerning the EECA partner region the starting point is slightly different. Religious has often re-gained importance in several states after its harsh suppression during the Soviet Union. This growing importance however also includes the risk of a marginalization of minority religions, which members are often living in the region for several centuries. This also justifies the need for dialogue activities, which will raise the sensitivity of especially young people towards other faiths. In general youth work activities are still less developed in the region due to a lack of institutional support and capacity building measures in this thematic field would have a big impact. Taken the described context into consideration, the proposed training course gathered youth workers and youth leaders from programme an EECA partner countries to explore the potential for inter-faith activities in youth work settings.


CULTURAL ART GENE ERASMUS + YOUTH EXCHANGE IN GEORGIA This Youth Exchange «Cultural Art Gene» was implemented in Telavi, Georgia, from 17 to 26 July, 2017. Participants were represented from 7 different countries: Netherlands, Germany, Austria, Turkey, Georgia, Armenia and Ukraine from program and Eastern Partnership countries. The main idea of the project was to share cultures and traditions through art and music among young people from different countries. All the methods used during youth exchange were based on the non-formal education principles: group work and discussions, creative workshops, inter-cultural nights, inter-cultural workshops, team building and trust building activities, energizers, ice-breakers, reflection groups, creative art and music workshops, excursions/study visits and etc. Additionally, participants were involved in a very traditional festival of Georgia «ART GENE» where they had an opportunity to not only learn Georgian culture but to represent their traditions and culture in this festival through traditional music and dances as well. In the end of the project, all participants obtained Youthpasses - certificates of competences.

ГЕНИ КУЛЬТУРИ: УКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ ВЗЯЛА УЧАСТЬ В КУЛЬТУРНОМУ ОБМІНІ В ГРУЗІЇ В рамках програми Erasmus+Youth Exchange з 17 по 26 липня 2017 року в Грузії відбувся культурний обмін «Cultural Art Gene». Головна ідея проекту – обмін культурними надбаннями та традиціями за допомогою мистецтва і музики серед молодих людей з різних країн. Із майже ста аплікантів, Львівський клуб «МастерПіс» та Центр міжрелігійного діалогу «Лібертас» обрали 5 представників від України. За словами голови Клубу «МастерПіс-Львів» Тараса Дзюбанського цей захід був чудовою нагодою для учасників з України представити нашу культуру та звичаї для молоді з інших країн. Одночасно, молоді люди змогли пізнати культуру та звичаї інших. Нижче подаємо відгуки самих учасників, які поділилися своїми враженнями після поїздки в Грузію.

37


МІЖНАРОДНІ ЗАХОДИ Андрій Тужиков | Чернівці https://www.facebook.com/atuzhykov З шкільного курсу біології всі ми пам’ятаємо, що таке ген – ділянка молекули ДНК, яка відповідає за успадкування якоїсь ознаки. Але що таке ген культури? Чи можна успадкувати культуру? А що, якщо українець, не знаючи про своє походження, все життя проживе в Штатах, то представником якої культури він буде? Наскільки ми різні? Що подібного? Чи єдині ми у своєму різноманітті? Які у нас є конфлікти та як домогтись сталого розвитку та діалогу задля порозуміння? Які шкідливі стереотипи ми маємо один про одного? Що ми можемо зробити разом? На всі ці запитання ми намагалися дати відповідь протягом десяти днів у провінційному грузинському місті Телаві, що на Кахетії. Зібралася молодь з Німеччини, Австрії, Нідерландів, Туреччини, Вірменії, Грузії та, звісно ж, з України. Молодь – різна: політики і письменники, науковці і співаки, танцюристи і держслужбовці, студенти та художники. Було спекотно і на вулиці, і у дискусіях, адже точилися різноманітні суперечки про конфлікти, про геополітику, про нації і культуру, про традицію і постмодерн, про інститут

Яна Самулова | Житомир https://www.facebook.com/yana.samulova Нещодавно ми мали можливість бути у країні, краса якої не може не заворожувати. Країна запальної лезгінки, смачнющих хенкалі та хачапурі, неймовірних краєвидів і неповторних вражень. Це програма молодіжного обміну між учасниками з Грузії, України, Вірменії, Туреччини, Австрії, Нідерландів та Німеччини. Велика відповідальність лягла на плечі учасників - представити свою країну якнайліпше. З першого

38

шлюбу та його відповідність часу. Поряд з тим досліджували й місто, спілкувалися з місцевими, вивчали історію та архітектуру, поруч з тим – насолоджувалися Алазанською долиною та Кавказом, що виднілись з узвишшя, на якому й стояв наш готель. Звичайно неможливо передати текстом пейзажі, відчуття, смак кухні, захоплюючі панорами, але не згадати про це неможливо. Особливо запам’яталась екскурсія старим містом Тбілісі, фестиваль арт-ген, на якому нам випала честь послухати саму Ніну Катамадзе. Варто згадати й про контекст України та важливість її самопрезентації на міжнародних проектах, бо цікавість до неї велика, але через інформаційну війну існує безліч упереджень: і про нацизм, і про те, що війна на всій території, і про статус окупованих територій. Не всі учасники погоджувалися з позицією українською команди: були дискусії і щодо Криму, і щодо минулого України. Тому зараз українцям як ніколи слід пам’ятати про свою особливу роль та відповідальність на міжнародних проектах та зустрічах, бо люди які приїздять на проекти – це лідери думок у своїх середовищах, і дружній контакт з ними – це порозуміння з іншими країнами не через політиків, а через серце.

дня ми поринули в ту атмосферу, особливо пізнаючи і вивчаючи культуру і людей з різних країн, представлених на проекті, через мистецтво і музику. Ми дуже задоволені досвідом що отримали в Грузії, бо познайомились з новими людьми, знайшли друзів, практикували англійську, дізнались масу всього нового та представили нашу неньку-Україну. Бо немає нічого кращого ніж спілкуватися і жити з людьми-однодумцями, які талановиті і креативні, також бачити позитивну підтримку наших здібностей і української культури з боку іноземців.


МІЖНАРОДНІ ЗАХОДИ Орест Кристафович | Івано-Франківськ https://www.facebook.com/orest.kryshtafovych

сивної молоді з якими до цього часу не мав змоги поспілкуватися так багато та об’ємно. Крім того, це супер можливість зрозуміти «чому так», думають, роблять, творять Подорож до Грузії на культурний обмін мо- і живуть вони – не українці! Надзвичайно лоді – це шалений інформаційний «бум», в важливим був проект для зближення тапозитивному сенсі. Я отримав океан нових ких різних країн, поглиблення кооперації та знань про традиції, культуру та менталітет співпраці і звичайно обмін різноманітним молоді з шести країн. Візит в Грузію дозво- досвідом. Але все прекрасне має межу, все, лив збагатитися знаннями про гени куль- крім УКРАЇНИ! тури та мистецтва представників прогре-

Христина Кайріте | Київ https://www.facebook.com/profile. php?id=10000 6152508995 Молодіжний обмін у Грузії зібрав найкреативнішу молодь із Вірменії, Німеччини, Австрії, Турції, Нідерландів, Грузії та України. Саме учасники залишили найприємніші спогади. Окремо хочу виділити українську групу. Це була справжня «dream team». Ви – найкращі! А поїхали знову кудись усі разом? Міжкультурний обмін, подолання стерео­ типів, нові знання, навички та друзі – це найкраще, що залишається після проекту. Через арт-воркшопи ми пізнавали збіжність та різноманітність наших культур, тра-

дицій, стилів життя. Саме пісенні, мовні та навіть кулінарні майстер-класи відкривали нам усе нові сторони нашої спадщини. Дякую організаторам за особливу можливість виступити із нашими національними піснями та костюмами на етно-фестивалі «ARTGENE», де ми не тільки себе показали, але й мали унікальну нагоду насолодитися голосом самої Ніни Катамадзе. Кожен із учасників вносив щось своє у цей проект. Хто що вміє: танці, співи, жарти, ігри, воркшопи та інше. Грузія – це смачна кухня, соковиті фрукти, солодке вино та безкінечні гори. Але саме за кордоном ти розумієш, що Україна – найкраща. У Грузії було добре, але вдома краще.

Роксолана Зарицька | Львів https://www.facebook.com/roksolana. zarytska

вати все задумане не на 100%, а на 200%. Ми за час проекту стали великою сім’єю, і, беззаперечно, змогли зануритися в неймовірне мультикультурне середовище. Молодіжний обмін, який відбувався в Гру- Незважаючи на певні стереотипи, з якими зії став для мене цікавим та незабутнім. приїхали учасники, я можу з впевненістю Важливою була основна ідея проекту, яка сказати, що ми здобули знання, які дозвопередбачала ознайомлення з всіма куль- лили нам здолати їх усі. Організатори статурними цікавинками Грузії та інших кра- ралися і зробили наше перебування в Грузії їн-участь, а також презентація неймовірно цікавим і пізнавальних, все було продумабагатої української культури. Зараз, коли но: тренінги, воркшопи, навчальні сесії, навсе відбулося, скажу, що та дружня атмос- ціональні вечори, а також екскурсії країною. фера, яка панувала тут, дозволила реалізу-

39


НАШ ВУЛИК / OUR BEEHIVE: Rev. Nazariy LOZYNSKYY youth formation, educational projects

Lidiia BATIG public relations, media Лідія БАТІГ зв’язки з громадськістю, медіа

о. Назарій ЛОЗИНСЬКИЙ молодь, формація, освіта

Тарас ДЗЮБАНСЬКИЙ, очільник Taras DZYUBANSKYY director

Роксолана ЗАРИЦЬКА екуменічний діалог

Rodion KADATSKY youth projects, culture

Roksolana ZARYTSKA ecumenical dialogue

Родіон КАДАЦЬКИЙ культура, молодь

Yuliana LAVRYSH media, educational projects

Volodymyr PERUN youth projects, education

Юліана ЛАВРИШ медія, освітні проекти

Володимир ПЕРУН молодь, освіта

Roman NAZARENKO Christian-Muslim dialogue, educational projects Роман НАЗАРЕНКО християнсько-ісламський діалог, освіта

ЦЕНТР ЛІБЕРТАС

Площа Ринок, 1, Львів, 79006, Україна +38 067 88 32 009 libertas.lviv@gmail.com

LIBERTAS CENTER

1 Rynok Square, Lviv 79006, Ukraine +38 067 88 32 009 libertas.lviv@gmail.com

www.libertas.infolviv.eu www.facebook.com/libertascenter

Profile for libertas.center

Libertas Bulletin 5 (2017)  

Libertas Bulletin 5 (2017)  

Advertisement