Page 1

Кам’янець-Подільська міська ЦБС Методико-бібліографічний відділ

Їх подвиг треба зберегти в серцях День інформації до 70-річчя Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

2015


Матеріал підібрала і надрукувала бібліограф центральної міської бібліотеки О.В. Дачковська


Програма проведення Дня інформації № п/п 1.

2.

3.

4.

Назва заходу. Форма проведення «Друга світова війна 19391945 рр.» – вступ «Початок Другої світової війни: від нападу гітлерівської Німеччини на Польщу до агресії проти Радянського Союзу» – лекція Презентація рекомендаційного списку літератури «Подвиг народу – безсмертний» «І знову у снах ідуть солдати» – поетичні читання

Місце проведення

Відповідальні

Читальний зал

О.В. Дачковська

Читальний зал

О.В. Дачковська

Читальний зал

О.В. Дачковська

Читальний зал

Т.М. Дашко

Територіальний центр соціального обслуговування «Довголіття»

К. Бояршинова

Читальний зал

Т.М. Дашко

5.

«Травень Перемоги» – тематичний вечір

6.

«Вклонімося ветеранові – солдатові і генералові» – зустріч з ветеранами

7.

«Війні немає забуття» – фотосушка у сквері Танкістів

Відділ краєзнавства

О.В. Мельник Т.О. Дутченко

8.

«Війна очима дітей» – виставка дитячого малюнку

Відділ краєзнавства

О.В. Мельник Т.О. Дутченко

9.

«Поки живемо, будемо пам’ятати» – віртуальна екскурсія

Читальний зал

А. Огнєва


Друга світова війна (1939-1945 рр.) Друга світова війна - рубіжна й найжорстокіша подія в історії сучасного світу. В неї було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі і тривала довгих б років. Вогняний смерч пронісся над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопив простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто безвісти пропав. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Уже більше ніж півстоліття відділяє нас із того часу, коли людство відсвяткувало велику перемогу над нацизмом і мілітаризмом. За ці роки світова історіографія Другої світової війни нагромадила багато тисяч книг, статей, документальних публікацій, мемуарів. Віддаючи належне багатьом із цих праць, слід підкреслити, що в сучасних умовах все-таки виникає бажання, навіть необхідність, дещо по-новому підійти до висвітлення окремих подій передісторії й історії Другої світової війни, її підсумків, наслідків і уроків. Це пов'язано, по-перше, з відкриттям нових архівів, і, по-друге, із необхідністю відмовитись від ідеологічних нашарувань, штампів і стереотипів, які нагромадились як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії. З іншого боку, ще не припинилися спроби відкинути загальновизнані істини або ж викривити історичну правду зокрема, про Велику Вітчизняну війну складову Другої світової війни.


Початок Другої світової війни: від нападу гітлерівської Німеччини на Польщу до агресії проти Радянського Союзу Друга світова війна почалася з реалізації секретного протоколу до пакту Молотова - Ріббентропа від 23 серпня 1939 р. Відомо, що в ході переговорів у Москві Ріббентроп повідомив Сталіна про намір Гітлера напасти на Польщу 1 вересня 1939 р. Незважаючи на радянсько-польський договір про ненапад, чинний до кінця 1945 р., Сталін фактично висловив згоду приєднатися до агресії. Як бачимо, безпосередніми паліями війни є обидва союзники: Гітлер і Сталін, гітлерівський рейх і сталінська імперія. Як і Першу світову війну, Німеччина почала її під приводом, що вражає зухвальством і цинізмом з боку тих, кому не вистачало "життєвого простору". Так, увечері 31 серпня 1939 р. група есесівців, переодягнута у форму польських військових, захопила будинок радіостанції прикордонного з Польщею міста Глейвіц й інсценувала напад на німецьку територію. Зробивши кілька пострілів перед мікрофоном, фашисти зачитали польською мовою те, "що прийшов час війни Польщі проти Німеччини". Ця іскра перетворилася у світову пожежу. Провокацію в Глейвіці гітлерівці використали як привід для вторгнення в Польщу. Отже, Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 р. нападом фашистської Німеччини на Польщу. З вересня 1939 р. Великобританія й Франція оголосили війну Німеччині. Ці держави мали спільні зобов'язання про взаємодопомогу. Приклад Великобританії наслідували її найбільша колонія Індія і всі англійські домініони: Канада, ПівденноАфриканський Союз, Австралія і Нова Зеландія.


Фашистська Італія тимчасово зайняла позицію "невоюючого союзника" Німеччини. США проголосили про свій нейтралітет (офіційно дотримувались до грудня 1941 р.). Юридично народи всіх континентів опинилися у стані війни, яка набула дійсно світового характеру. Радянський Союз трохи "запізнився", і вже не нападав на Польщу, а "захищав" західних українців і білорусів. 17 вересня 1939 р. Червона армія перейшла радянськопольський кордон, а 28 вересня 1939 р. було підписано радянсько-німецький договір про "дружбу й кордони", до якого теж додавалися секретні протоколи. За своїм змістом вони були протиправні й аморальні. Це було продовження змови Гітлера й Сталіна про розподіл сфер впливу. Згідно з протоколами до сфери інтересів СРСР, крім Західної Білорусії, Західної України, Бессарабії, Фінляндії, Естонії та Латвії, потрапляла і Литовська держава, а до сфери Німеччини - Люблінське й Варшавське воєводства, тобто межа німецьких володінь у Польщі пересувалась на схід до р. Буг (на відміну від пакту Молотова - Ріббентропа). Новий західний кордон СРСР встановлювався приблизно по "лінії Керзона". Крім того, радянсько-німецьке зближення дало можливість радянському уряду мирним шляхом розв'язати питання про передачу СРСР Бессарабії і Північної Буковини (червень - липень 1940 р.). Водночас пакт Молотова - Ріббентропа та договір про "дружбу й кордони" мали серйозні негативні наслідки. Польську державу фактично було викреслено з карти Європи. Уряд Радянського Союзу ще більше втратив довір'я і викликав невдоволення керівних кіл Заходу і прогресивної громадськості. СРСР опинився в політичній ізоляції. Причини цього були такі. По-перше, після підписання договорів керівники СРСР стали називати ворогом номер


один Великобританію й Францію, а Польщу навіть фашистською державою. Молотов на засіданні Верховної ради СРСР 31 жовтня 1939 р. захищав агресивну політику фашистської Німеччини. Він заявив: "... Злочинно вести таку війну, як війна на знищення гітлеризму, прикриту фальшивим прапором боротьби за "демократію". Це дезорієнтувало громадськість у СРСР і за кордоном, внесло сум'яття у свідомість багатьох людей. По-друге, радянський уряд восени 1939 р. приступив до реалізації секретних протоколів щодо країн Прибалтики. В результаті було підписано пакти про взаємодопомогу з Радянським Союзом, який дістав право будувати на території прибалтійських держав військово-повітряні бази і розміщувати там свої гарнізони. Усе це закінчилось відновленням радянської влади в Прибалтиці влітку 1940 р. і приєднанням цих держав до СРСР. Невипадково ці дії радянського уряду кваліфікуються як протизаконні, бо то була звичайна анексія, яку, до речі, США та інші країни Заходу ніколи не визнавали. По-третє, радянські лідери хотіли домогтися восени 1939 р. від Фінляндії того ж, що вони одержали від Литви, Латвії та Естонії. Зустрівши рішучу відмову Фінляндії, Сталін взяв курс на воєнне розв'язання суперечностей. І це незважаючи на те, що 29 листопада 1939 р. уряд Фінляндії передав ноту в Народний комісаріат закордонних справ СРСР, в якій вказувалося, що враховуючи занепокоєність радянської сторони безпекою Ленінграда, уряд готовий домовитися про відведення своїх військ "на таку відстань від Ленінграда, при якій не можна було б говорити, що вони загрожують безпеці цього міста". Стався воєнний конфлікт між СРСР і Фінляндією. Війна продовжувалася 105 днів (листопад 1939 р. - березень 1940


р.) і мала для СРСР негативні наслідки: Червона армія зазнала у два рази більших втрат, ніж фінська; війну справедливо засудила світова громадськість, і Ліга Націй, звинувативши СРСР в агресії, прийняла 14 грудня 1939 р. резолюцію про виключення СРСР із Ліги Націй; Фінляндія, незважаючи на мирний договір від 12 березня 1940 р., у червні 1941 р. виступила на боці Німеччини. Треба звернути увагу на те, що події в Європі в перший період Другої світової війни стали розвиватися не так, як передбачали правлячі кола західних держав. Уже 27 вересня 1939 р. на нараді головнокомандувачів збройних сил Німеччини Гітлер наказав негайно готуватися до наступу на Заході: "Мета війни: поставити Англію на коліна, розгромити Францію". Але в той час, коли фашистська армія громила Польщу (28 вересня взято Варшаву, а в жовтні завершено окупацію Польщі), на Західному фронті велась "дивна", або "сидяча", війна. Пізніше начальник штабу оперативного керівництва німецького верховного командування генерал Йодль визнавав: "Якщо ми ще в 1939 р. не зазнали поразки, то це тільки тому, що приблизно 110 французьких і англійських дивізій, які стояли під час нашої війни з Польщею проти 23 німецьких дивізій на Заході, залишалися цілком бездіяльними". Продовжувалась "дивна війна" і після поразки Польщі. Це пояснюється тим, що уряди Великобританії й Франції вважали оборонну тактику більш вигідною. Вони сподівались, що панування англо-французького флоту на морі й могутня укріплена "лінія Мажіно" на сухопутному франко-німецькому кордоні зроблять неможливим німецький наступ. Англо-французьке командування розраховувало вести затяжну війну на виснаження,


планувало встановити морську блокаду Німеччини, створити нові театри воєнних дій на її кордонах і поступово домогтися переваги; також, очевидно, західні держави ще не втратили надії на те, щоб каналізувати агресію Німеччини і далі у східному напрямку. Саме під час "дивної" війни Німеччина завершила підготовку до наступу на Францію й захоплення інших західноєвропейських країн. На західному фронті відповідно до плану "Гельб" було розгорнуто величезні військові сили. Жертвами фашистської агресії стали у квітні - травні 1940 р. Данія, Норвегія, Бельгія, Нідерланди. Це викликало урядову кризу в Англії. Уряд Н. Чемберлена був вимушений піти у відставку, і 10 травня 1940 р. прем'єр-міністром Великобританії став один із лідерів консервативної партії Уїнстон Черчілль, енергійний і далекоглядний політичний діяч, активний прихильник боротьби проти Німеччини. Обійшовши "лінію Мажіно", ударне угруповання німецьких військ завдало нищівного удару через Люксембург на Седан, і в ході операції у районі Дюнкерка (травень 1940 р.) англо-французькі війська зазнали поразки. Уряд Франції, фактично не організувавши оборони Парижа, 10 червня 1940 р. утік зі столиці в м. Бордо. В той же день фашистська Італія оголосила війну Франції. 16 червня пост прем'єр-міністра Франції зайняв глава капітулянтів маршал Петен, який звернувся до Німеччини із пропозицією про негайне перемир'я. 22 червня 1940 р. в Комп'єнському лісі відбулося підписання франконімецького, а 25 червня в Римі - франко-італійського перемир'я. Німеччина окупувала 2/3 території Франції, включаючи Париж. Південна частина Франції і французькі колонії не підлягали окупації. Резиденцією уряду Петена стало невелике місто Віші. Французька армія


роззброювалась і розпускалась. Фактично умови перемир'я робили Францію повністю залежною від фашистської Німеччини. Майже всі визначні буржуазні діячі Франції підтримали Петена. І лише колишній заступник військового міністра генерал Шарль де Голль емігрував до Великобританії і закликав французів продовжити боротьбу. Під його керівництвом було створено патріотичний рух "Вільна Франція" і сформовано невеликі військові частини. Декілька французьких володінь в Екваторіальній Африці й у Тихому океані приєдналися до "Вільної Франції". Водночас уряд Віші дозволив Японії ввести війська до свого протекторату - Індокитаю (В'єтнам, Лаос, Камбоджа) і розірвав дипломатичні зв'язки з Великобританією після того, як уряд Черчілля вирішив знищити французький флот, щоб той не потрапив до рук Німеччини. Отже, поразка Франції призвела до розпаду англо-французької коаліції. Нова воєнно-політична обстановка в Європі поставила перед Німеччиною дилему: продовжувати наступ на Заході чи напасти на Радянський Союз? 16 липня 1940 р. Гітлер підписав план "Морський лев", що передбачав захоплення Великобританії. Німецькі повітряні сили почали жорстоке бомбардування англійських міст, а підводні човни - блокаду Британських островів. Зіткнувшися зі стійким опором Великобританії і переконавшись, що в 1940 р. німецький флот не зможе забезпечити вторгнення на Британські острови, Гітлер вирішив розпочати війну проти СРСР, виходячи з того, що "коли Росія буде розгромлена, Англія втратить останню надію". Про це він заявив на нараді керівників фашистської Німеччини 31 липня 1940 р. і додав: "Росія повинна бути ліквідована. Термін - весна 1941 р."


Поки йшла підготовка до нападу на СРСР, воєнні дії Німеччини обмежувались морськими й повітряними операціями проти Великобританії. Японія вела воєнні дії в Китаї. У Східній і Північній Африці перейшли в наступ італійські війська. Головна їх мета - захоплення Британського Сомалі і Єгипту. Далі жертвами фашистської агресії стали Греція і Югославія (капітулювали у квітні 1941 р.). У травні 1941 р. німецькі повітрянодесантні частини захопили острів Крит - важливу базу, що прикривала Балкани з півдня. Оволодівши Балканами, фашистська Німеччина спробувала проникнути і на Близький Схід, намагалась надати допомогу антианглійському перевороту в Іраці і т. д. Проте, зайнята підготовкою до нападу на СРСР, вона не змогла виділити належних сил для проведення операцій на близькосхідних театрах воєнних дій. Зловіщу роль у подальшій ескалації війни відіграло остаточне оформлення воєнного блоку агресорів. 27 вересня 1940 р. до "Сталевого пакту" між Німеччиною й Італією (травень 1939 р.) приєдналася мілітаристська Японія. Так склався військовий союз під назвою "Пакт трьох держав". За ним Японія визнавала керівну роль Німеччини й Італії у встановленні "нового порядку" в Європі. Німеччина й Італія, у свою чергу, визнавали керівну роль Японії у встановленні "нового порядку" у Великій Східній Азії. Оцінюючи Пакт трьох держав, статс-секретар німецького МЗС Вайцзекер наступного дня після його прийняття записав у своєму щоденнику: "Будь я на місці Сталіна і Молотова, то не радів би, що знову без проведення передбачених у німецько-російській угоді консультацій виник десятирічний німецько-японський союз". Щоб приспати пильність радянського керівництва, Ріббентроп ще напередодні повідомив його, що Пакт


спрямований не проти СРСР, із яким Німеччина підтримує "сердечні відносини", а "виключно проти американських паліїв війни", і 17 жовтня 1940 р. навіть запросив Молотова для переговорів у Берлін. Радянському урядові пропонувалось підписати з державами Пакту угоду про політичне й економічне співробітництво і секретні протоколи про поділ світу, згідно з якими Радянському Союзу, зокрема, пропонувалось розширити свою "сферу інтересів" у південному напрямку в бік Індійського океану. Насправді ж фашистська Німеччина турбувалась лише про те, щоб зміцнити й розширити свої позиції перед "походом на Росію". 20 листопада 1940 р. протокол про приєднання до Пакту трьох держав підписала Угорщина, 23 листопада - Румунія, 24 листопада - Словаччина, 1 березня 1941 р. - Болгарія, 16 червня 1941 р. - так звана Незалежна держава Хорватія. Отже, формування агресивного воєнного блоку не було одночасним актом. Розпочавшись у середині 30-х років, воно завершилось в основному влітку 1941 р. Жодна з держав - фундаторів Пакту не ставила оборонної мети, а навпаки, вони самі собі присвоїли право перекроїти карту світу. Отже, виникає питання про причини Другої світової війни. Хто ж винен у її розв'язанні? Вивчення та аналіз міждержавних і соціально-класових відносин напередодні війни переконують, що вона виникла невипадково. Причини її - у глибоких суперечностях, які були між державами імперіалістичної системи, а також системою, яка щойно народилася.


Із суперечностей випливають і цілі війни: o політичні - прагнення керівних кіл великих держав перерозподілити сфери впливу, забезпечити неподільне панування своєї системи; o економічні - розширити сфери впливу застосування капіталу, отримати дешеві джерела сировини і робочої сили. Безперечно, відповідальність за виникнення війни лежить на совісті урядів усіх великих країн, і перш за все фашистської Німеччини і мілітаристської Японії. Саме фашизм кинув виклик прогресу всього людства, його політичним і соціальним завоюванням, самому існуванню багатьох країн і народів. Але не можна замовчувати і те, що війна лежить також на совісті сталінського керівництва, його помилках, прорахунках у зовнішній політиці й великодержавних амбіціях та ін.

Який же характер мала Друга світова війна? З боку країн фашистського блоку - Німеччини, Італії, Японії та її сателітів вона була несправедливою, загарбницькою. Щодо Великобританії, Франції, США та інших держав, то війна із самого початку набула об'єктивно справедливого, визвольного характеру. Уряди Великобританії і Франції оголосили війну Німеччині, тобто так чи інакше стали на бік Польщі, народ якої вів справедливу визвольну війну. І навпаки, СРСР у той час став фактично союзником Німеччини, дав "добро" на агресію проти Польщі й сам значно розширив свою територію, про що згадувалось вище. Постає запитання: чи можна було запобігти війні? Так, якби вдалося створити систему колективної безпеки. Але цього не сталося. Основні причини: стратегічна недооцінка фашизму, неприязнь західних країн до СРСР, їх політика


"умиротворення агресора"; відсутність єдиного антифашистського фронту, чому сприяли і помилки Сталіна; масові репресії й деформації соціалізму, що підірвало довір'я до Радянського Союзу з боку прогресивної громадськості західних країн та ін. У результаті такої політики та ходу воєнних дій у перший період Другої світової війни до літа 1941 р. фашисти поширили своє панування майже на всю територію Західної й Центральної Європи. Перестала діяти Ліга Націй, розпалися Соціалістичний Інтернаціонал і Амстердамське об'єднання профспілок. Частина європейських країн - Румунія, Угорщина, Болгарія, Фінляндія - стали сателітами фашистської Німеччини і потрапили в залежність від неї. Фактично лише три західноєвропейські держави - Швеція, Швейцарія й Ірландія зберегли повний нейтралітет. В Азії Японія не лише утримувала Корею і захоплені території Китаю, а й контролювала французькі володіння в Індокитаї. Юридичний статус країн, окупованих фашистами, теж був різний. Австрію гітлерівці включили до складу Німеччини як одну із "земель", Чехословаччину розчленували (Судетські землі, "протекторат" Богемія й Моравія, "незалежна" Словаччина), західну частину Польщі приєднали до Німеччини, східну перетворили в "генералгубернаторство". Югославію теж було розчленовано, Грецію поділено на три зони окупації (німецьку, італійську, болгарську). В західноєвропейських країнах - Данії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах - окупанти посадили маріонеткові уряди. Люксембург було включено до складу Німеччини. В особливому становищі була Франція - найбільша з окупованих Німеччиною країн. Щоб не допустити переходу


французьких колоніальних володінь і залишків флоту на бік Великобританії, окупанти, як ми вже згадували, зберегли уряд Віші, який перебував у "вільній зоні". Уряд Віші проводив політику співробітництва з окупантами: він ліквідував демократичні свободи, заборонив політичні партії, розпустив профспілки і встановив у Франції фашистські порядки. Економіку всіх поневолених країн було поставлено на службу загарбникам. Гітлерівці йменували встановлений лад "новим порядком", який означав встановлення фашистського режиму пригнічення й пограбування окупованих країн. Підготовлені секретні плани передбачали, що частину населення Східної Європи буде онімечено, іншу - перетворено в рабів. Планувалось виселити або знищити значну частину слов'ян, а також усіх євреїв і циган. У боротьбі з фашистським "новим порядком" виник патріотичний антифашистський рух Опору. Його мета - визволення від фашистських окупантів. У Західній Європі найбільш поширеними формами боротьби руху були такі: замахи на окупантів, страйки, критика агресорів на сторінках підпільних газет. Активними учасниками руху були компартії Бельгії, Люксембургу, Норвегії, Данії, Австрії, Чехословаччини та ін. Так, на заклик бельгійських комуністів спалахнули великий страйк у м. Льєж (восени 1940 р.), страйк шахтарів у вугільному басейні Борінаж (квітень - травень 1941 р.). У країнах Східної та Південно-Східної Європи окупаційний режим був більш суворим. Тому рух Опору тут розвивався досить активно у формі партизанської боротьби. В Югославії, наприклад, 10 квітня 1941 р. на підпільному засіданні Центрального комітету компартії


було прийнято рішення про підготовку до збройної боротьби і створено Військовий комітет на чолі з генеральним секретарем ЦК КПЮ Й. Броз-Тіто. У русі Опору поруч із комуністами брали участь й інші політичні сили: соціал-демократи, соціалісти, члени профспілок, католики, деякі діячі буржуазних політичних партій та безпартійні. Внаслідок різноманітності політичних сил у русі Опору виділилися два напрямки: лівий, керований комуністами та лівими соціалістами, і правий, який відображав інтереси буржуазного населення. Проти німецьких загарбників та їхніх сателітів вели також боротьбу уряди, які емігрували й діяли за межами своїх країн. Наприклад, до літа 1941 р. у Великобританії розмістились уряди Бельгії, Голландії, Данії, Греції, Люксембургу і Югославії. За підтримки уряду Великобританії вони (пізніше також уряди Польщі й Чехословаччини) формували свої збройні сили, шукали зв'язків із рухом Опору тощо. Специфічний характер мав національно-визвольний рух у країнах Азії, окупованих Японією. Як правило, він спирався на селянські маси й іноді набував характеру партизанської війни. Особливого розмаху набула національно-визвольна війна в Китаї, де крім військ гомінданівського уряду Чан Кайші діяли сформовані під керівництвом компартії народно-визвольні армії. Активно діяли партизани в Кореї, Індокитаї. У травні 1941 р. учасники Опору в Індокитаї заснували Лігу боротьби за незалежність В'єтнаму. У країнах фашистського блоку також діяв рух Опору в глибокому підпіллі, правда, в незначних масштабах. Учасники руху ставили своєю метою повалення фашистського режиму.


Масштаби руху Опору спочатку були обмеженими, але він поступово зростав і сприяв посиленню антифашистської тенденції Другої світової війни. Значних успіхів досягли учасники руху Опору в Югославії, Франції, Італії та інших країнах.

Отже, узагальнюючи викладене вище, можна зробити такі висновки. o У розв'язанні війни винні перш за все фашистські держави - Німеччина й Італія, а також мілітаристська Японія. o Друга світова війна з боку коаліції Німеччини, Італії і Японії була несправедливою і мала характер перерозподілу світу, боротьби за світове панування. o 3 боку Великобританії, Франції та інших держав війна була справедливою, визвольною боротьбою проти фашистських загарбників. Але західні демократії несуть свою частку відповідальності за політику "умиротворення", Мюнхен, що було прологом до війни. o Певну відповідальність за розв'язання Другої світової війни несе і Радянський Союз із його імперськими амбіціями і фактично змовою з агресором у початковий період війни. Сталін не бачив моральних та ідейних перешкод для змови з Гітлером, був готовий взяти участь навіть у поділі світу. Очевидно, поділ Польщі, приєднання Прибалтики, спроба реалізувати своє "право" на Фінляндію були лише першими кроками в цьому напрямі.


Друга світова війна і Україна /книги /

Архіви окупації: 1941-1944: Т.1. Держ. Ком. Архівів України; упоряд. Н. Маковська. – Київ: Вид. дім «КиєвоМогилянська академія», 2006. – 870 с.: іл. Боевые звезды киевлян: очерки о Героях Советского Союза – уроженцах Киева и Киевской области. – Київ: Политиздат Украины, 1983. – 519 с. Владимиров М.І. Вогнева зона / літ. запис В.А.Мухи / М.І.Владимиров. – Київ: Політвидав України, 1982. – 100 с. Героев подвиги бессмертные: очерки о Героях Советкого Союза – уроженцах Черниговской области. – Київ: Политиздат, 1982. – 124 с. Гордость и слава Подолии: очерки о Героях Советского Союза – уроженцах Хмельницкой области. – Львов: Каменяр, 1985. – 262 с. Героїчний Київ: документальні розповіді / упоряд. В.І. Денисенко. – Київ: Україна, 2003. – 330 с.


Гончаров О.И. Гордая пам'ять: очерк / О.И. Гончаров. –Харьков: Прапор, 1986. – 28 с.: ил. Город-герой Севастополь: Симферополь: Таврия, 1985. – 370 с.

фотоальбом.

Гунчак Т. Ключові проблеми історіографії Другої Світової війни: зб.статей / Т. Гунчак. – Київ: УВС ім. Ю.Липи, 2011. – 225 с. Гусарова Т.Н. Воины в белых халатах: документальная повесть / Т.Н. Гусарова. – Днепропетровск: Промінь, 1985. -102 с. Деко О.А. Поліська прелюдія: документальна повість / О.А. Деко. – Київ: Веселка, 1980. – 125 с. Днепр – река героев. – Київ: Политиздат Украины, 1983. - 370 с. Донецкая область в годы Великой Отечественной войны (1941-1945гг.): сб. документов и материалов. – Донецк: Донбас, 1980. – 310 с. Друга світова у пам'яті України: за матеріалами українського інституту національної пам'яті / упоряд. Л.Герасименко, Рилявець. – Київ, 2010. – 247 с. І наша частка в перемозі: документальні нариси, статті, архівні матеріали. – Львів: Каменяр, 1987. – 152 с. Емченко А.П. Киев: Скрижали бессмертия: фотопутеводитель /А.П. Емченко. – Київ: Мистецтво,1985. – 190 с. За родной Севастополь. – Москва: Мол. гвардия, 1983. – 288 с.


Клюєнко Д.М. В боях за визволення України / Д.М. Клюєнко. – Київ: Політвидав України, 194. – 176 с. Косик В. Правда історії. Роки окупації 1939-1944: зб. статей / В. Косик. – Київ: УВД, 2008. – 184 с. Кучер В.І. Бойова діяльність антифашистського підпілля на Україні 1941-1944рр. / В.І. Кучер. – Київ: Наук. думка, 1983. – 236 с. Лето 1941. Украина: документы и материалы. Хроника событий. – Киев: Изд-во «Украина», 1991. – 512 с. Людний Ф.П. Дорогами війни / Ф.П. Людний. – Київ: Україна, 2005. – 417 с. Манагаров И.М. В сражении за Харьков И.М. Манагаров. – Харьков: Прапор, 1983. – 264 с.

/

Мах П.П. Меморіал вічної слави в Луцьку: путівник / П.П. Мах . – Львів: Каменяр, 1980. – 32 с. Ми до тебе йшли Перемого! – Київ: Політвидав України, 1984. – 362 с. Миттєвості війни /автор-упоряд. М. Селюченко. – Київ: Спалах ЛТД, 1994. – 153 с. Моргун Ф.Т. Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу: факти і наслідки / Ф.Т. Моргун. – Полтава: Дивосвіт, 2008. – 352 с. Музей історії Корсунь-Шевченківської фотонарис. – Київ: Мистецтво, 1980. – 24 с.

битвт:

Патриляк І.К. Україна в роки Другої Світової війни: спроба нового кнцептуального погляду / І.К. Патриляк, М.А. Боровик. – Київ: ПП Лисенко М.М., 2010. – 590 с.


Педак В. Дякуємо і мертвим, і живим: документальний нарис / В. Педак. – Дніпропетровськ: «Січ», 2007. – 278 с. Петлеваный В. Хотинцы: повесть / В. Петлеваный. – Москва: Сов. писатель, 1982. – 278 с. Пігідо-Правобережний Ф. Велика Вітчизняна війна: спогади та роздуми очевидця / Ф. ПігідоПравобережний. –Київ: Смолоскип, 2002. – 288 с. Подвигом прославленные: Герои Советского Союза –партизаны и подпольщики Украины в годы Великой Отечественной войны. – Київ: Политиздат, 1985. – 382 с. Подвигу жить в веках. – Київ: Политиздат Украины, 1981. – 72 с. Полягли в снігах Суомі: книга пам'яті України про громадян, які загинули у военних конфліктах за рубежем: Т.2. – Київ: Книга пам'яті України, 2005. – 981 с. Свинаренко М. Атака: героїчна композиція: сповіді, девізи, застереження та заповіти лицарів «Золотої зірки» / М. Свинаренко. – Сімферополь: Таврія, 2002. – 268 с. Синам Вітчизни: іл. нарис / худож. В.І. Сав. – Львів: Каменяр, 1989. – 86 с. Слободян М.О. Путь к Берлину / М.О. Слободян. – Львів: Каменяр, 1987. – 118 с. Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945: документы и материалы: в 3-х т. – Киев: Наук. думка, 1980.


Т.1. Украинская ССР в первый период Великой Отечественной войны (22 июня 1941г. – 18 ноября 1942 г. – Киев: Наук. думка, 1980. – 554 с. Т.2 Украинская ССР в период коренного перелома в ходе Великой Отечественной войны (19.11.1942 – конец 1943 г.). – Киев: Наук. думка, 1980. – 519 с. Т.3. Украинская ССР в завершающий период Великой Отечественной войны(1944-1945 гг.). – Киев: Наук. думка, 1980. – 592 с. Суд пам'яті. – Київ: Політвидав України, 1985. – 229 с. Україна і український народ у Другій світовій війні: дискусії : Вип.1. – Київ: ВД О.Теліги, 2009. – 56 с. Тарасов К.К. В те трудные годы: Днепропетровск 1941-1955гг. / К.К. Тарасов, В.Ф. Храпунов. – Днепропетровск: Промінь, 1981. – 190 с. Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: хроника событий. – Киев: Политиздат Украины, 1985. – 618 с. Україна в полум'ї війни 1941-1945 / П.П. Панченко, О.І. Уткін, В.І. Горелов. – Київ: Україна, 2005. – 557 с. Усенко П.М. Від вашого корреспондента…: кореспонденції, нариси, оповідання 1941-1945 рр./ П.М.Усенко. – Київ: Політвидав України. – 1980. – 239 с. Харчук Б. Розстріляні ночі: нариси / Б. Харчук. – Київ: Дніпро, 1979. – 66 с.


Шатилов В.М. На земле Украины: пехота в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. / В.М. Шатилов. – Москва: Воениздат, 1980. – 181 с. Штеменко С.М. Генеральний штаб у роки війни / С.М.Штеменко. – Київ: Політвидав України. – 1983. – 440 с. Щоденник Львівського Гетто: спогади рабина Давида Кахане / упоряд. Ж. Ковба. – Київ: Дух і Літера, 2009. – 276 с. Якупов Н. М. Весну принесли на знаменах / Н.М. Якупов. – Одесса: Маяк, 1980. – 263 с. Різун В. Як перемагати / В. Різун. – ІваноФранківськ: «Лілея-НВ», 2010. – 15 с.

Подвиг народу - безсмертний /публікації з періодичних видань/

Ольховський І. Героїв затулили «тепличниками»: [як радянський прапор опинився над рейхстагом?] / І. Ольховський // Україна молода. – 2015. – 29 квіт. – С. 11.


Конарєва Л. Як святкуватимемо День Перемоги? / Л. Конарєва // Уряд. кур’єр. – 2015. – 18 квіт. – С. 5. Конарєва Л. Друга світова війна український вимір / Л. Конарєва // Уряд. кур’єр. – 2015. – 18 квіт. – С. 5. Грицюк В.М. Найбільша воєнна операція на українських теренах: [до 70-річчя вигнання нацистських окупантів з України] / В.М. Грицюк, О.Є. Лисенко // Укр. іст. журн. – 2015. – № 5. – С. 4-20. Шуневич В. «Фашисти вивезли з села навіть церковний дзвін: [70 років тому була звільнена Україна від гітлерівських загарбників] / В. Шуневич // Факты. – 2014. – 1 ноября. – С. 10. Звернення Президента з нагоди 70-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників // Уряд. кур’єр. – 2014. – 29 жовт. Грицюк В. Завершальний етап визволення України / В. Грицюк, О. Лисенко // Віче. – 2014. – № 19. – С. 48-50. Грицюк В. Львівська фронтова наступальна операція: перемога з другої спроби: [до 70-річчя визволення України від німецько-фашистських окупантів] / В. Грицюк // Віче. – 2014. – № 13. – С. 12. Мельник В. Людський розум не в силі цього збагнути: [23 червня 1941 року чекісти провели масові розстріли політв’язнів у Західній Україні] / В. Мельник // Уряд. кур’єр. – 2014. – 24 черв. – С. 13. Литвин В. Непарадна сторона війни: Велика вітчизняна війна / В. Литвин // Голос України. – 2014. – 19 черв. – С. 20-22.


Головко О. На Західному фронті знову «День Д»: [у Нормандії відзначили 70-річчя висадки, з якої почався перелом у Другій світовій війні] / О. Головко // Уряд. кур’єр. – 2014. – 7 черв. – С. 2. «Наші вояки демонструють таку ж доблесть, як їхні діди й прадіди»: [звернення Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка з нагоди Дня Перемоги] // Уряд. кур’єр. – 2014. – 8 трав. Музиченко Я. Перемога людяності: [про українців на різних фронтах Другої світової] / Я. Музиченко // Україна молода. – 2014. – 8-9 трав. – С. 18-19. Пилявець Р. Орденами і медалями 2,5 мільйона українців: [українці у Другій світовій війні[ / Р. Пилявець // Уряд. кур’єр. – 2014. – 8 трав. – С. 4. Особова О. «Як же ти вижив діду?: [Друга світова війна та загублене дитинство багатьох хлопчиків та дівчаток] / О. Особова // Уряд. кур’єр. – 2014. – 8 трав. – С. 8. Лисенко О. Демографічні втрати країни – 13 мільйонів осіб: [людські втрати у Другій світовій війні] / О. Лисенко // Уряд. кур’єр. – 2014. – С. 4. Турчинов О. Вітання з нагоди Дня Перемоги / О. Турчинов // Голос України. – 2014. – 8 трав. Дубов В. 1944-й. Відплата: [70 років тому Україна скинула із себе ярмо німецько-фашистської окупації] / В. Дубов // Уряд. кур’єр. – 2014. – 6 трав. – С. 9. Омелянчук І. Голос Левітана нагадав про минуле: [70 років тому визволили від німецьких загарбників


«столицю» окупованої України] / І.Омелянчук // Уряд. кур'єр. – 2014. –4 лют. – С. 10. Янко Д. Увічнено незабутнє: [до 70-річчя визволення Києва від німецько-фашистських окупантів] / Д. Янко // Культура і життя. - 2013. – 1 листоп. – С. 4. Шпак В. Останні рубіж – Карпати: [28 жовтня – День визволення України від фашистських загарбників] / В.Шпак // Уряд. кур'єр. – 2013. – 26 жовт. Особова О. «Нам солдатам, є що пригадати»: [ветерани Великої Вітчизняної війни] / О.Особова // Уряд. кур'єр. –2013. – 2 квіт. – С. 19. Вронська Т.В. Тюрьми в нацистській каральнорепресивній системі на окупованій території України / Т.В. Вронська, О.Є. Лисенко // Укр. іст. журн. – 2013. – № 1. – С. 92-105. Тютюнник Є. Живих кидали у вогонь: [вшанування пам'яті невинно убієнних у 1943 році у м.Корюківка] / Є. Тютюнник // Уряд. кур'єр. – 2013. – 1 берез. – С. 5. Шпак В. Від подвигу – до кіноміфу: [70-річчя створення підпільної молодіжної організації «Молода гвардія»] / В. Шпак // Уряд. кур'єр. – 2012. – 6 жовт. – С. 16. Наконечний Д. Гірке слово «остарбайтер»: [70 років початку насильного вивезення населення із території окупованої України на примусові роботи в Німеччину] / Д. Наконечний // Поділ. вісті. – 2012. – 11 верес. – С. 6. Ведєнєєв Д.В. Релігійні конфесії України як об'єкт оперативної розробки німецьких і радянських спецслужб


(1943-1945 рр.) /Д.В. Вєдєнєєв //Укр. іст. журн. – 2012. – №4. – С. 104-126. Середа В. «Метою масових депортацій було прагнення вирішити українське питання»: [операція «Вісла»- 1944-1947рр.] / В. Середа // Уряд. кур'єр. – 2012. – 3 лип. – С. 11. Маліш П. Катастрофічний початок: Велика Вітчизняна війна, 1941 р. / П. Маліш // Поділ. вісті. – 2012. – 21 черв. – С. 3. Тарковський В. Так планувалася В.Тарковський // Поділ. вісті. – 2012. – 21 черв.

війна

/

Литвин В. Перемога 1945 р.: історична реальність і суспільна рефлексія: [ історіософські нотатки] /В. Литвин // Голос України . – 2012. – 8 трав. Нахманович В.Р. Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?: [роздуми до 70-річчя Київської Масакри 29-30 вересня 1941 р] / В.Р. Нахманович // Укр. іст. журн. – 2011. – №6. – С. 105-121. Лозицький В.С. До питання про загальну чисельність партизанів УРСР у роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) // Укр. іст. журн. – 2011. – №6. – С. 152-171. Скобельський В. Таємниці «зали 600»: [65 років тому закінчився Міжнародний трибунал у Нюрнберзі] / В. Скобельський // Голос України . – 2011. – 30 листоп. – С. 14. Топчий А. 28 октября 1944 года Украина была освобождена от немецкой оккупации / А. Топчий // Факты. – 2011. – 28 октяб. – С. 22.


Грабська А. Про один із найгірших злочинів проти людства: [трагедія в Бабиному Яру] / А. Грабська // Голос України . – 2011. – 4 жовт. – С. 8. Осипчук Н. Засторогою звучить: Куренівка: [Бабин Яр] / Н. Осипчук // Демокр.Україна . – 2011. – 30 верес. – С. 8. Петрушенко М. Вічний вогонь Менори: [трагедія у Бабиному Яру] / М. Петрушенко // Уряд. кур'єр. – 2011. – 29 верес. – С. 5. Шуневич В. Подробности трагедии в Бабьем Яру: [29 сентября 1941 года] / В. Шуневич // Факты. – 2011. – 29 сент. – С. 5. Лисниченко И. Виталий Коротич: [ровно 70 лет назад, 19 сентября 1941 года, немецкие войска оккупировали Киев] / И. Лисниченко // Факты. – 2011. – 16 сент. – С. 4. Лисенко О.Є. Дослідження історії Другої Світової війни у сучасній Україні: [основні тенденції та перспективи] / О.Є.Лисенко // Укр. іст. журн. – 2011. – № 4. – С. 165-194. Бакуменко О. Спростована похоронка: [70років героїчної оборони Києва від німецько-фашистських загарбників] / О. Бакуменко // Демокр. Україна . – 2011. – 12 серп. – С. 21. Пам'ять про війну та її жертви не розділяє, а об'єднує: [День скорботи і вшанування пам'яті жертв Великої Вітчизняної війни] // Голос України . – 2011. – 23 черв.


Шпак В. Так починалася війна…: [про трагічні події 70-річної давнини] / В.Шпак // Уряд. кур'єр. – 2011. – 22 черв. Спільна радість і спільний біль: [66-та річниця Перемоги] // Уряд. кур'єр. – 2011. – 11 трав. Тютюнник Є. Приречені на загибель: [Корюківська трагедія] / Є. Тютюнник // Уряд. кур'єр. – 2011. – 7 трав. – С. 17. Литвин В. Війна. Що завжди з нами…: [Велика Вітчизняна війна] / В. Литвин // Голос України . – 2011. – 7 трав. – С. 2-4. Омельченко Г. Чи варто ділити пиріг Перемоги?: [66 років після закінчення Великої Вітчизняної війни] / Г. Омельченко, В. Сабалдир // Голос України. – 2011. – 6 трав. – С. 4-5. Гунчак Т. Утрати українців під час Другої світової війни / Т. Гунчак // Літ. Україна . – 2011. – 20 січ. – С. 7. Вєдєнєєв Д.В. Україна у Другій світовій війні: деякі питання теорії, методології й суспільних рефлексій / Д.В. Вєдєнєєв // Укр. істор. журн. – 2010. – № 3. – С. 4-29. Маслов О.О. Втрати радянського генералітету полоненими на території УРСР (1941-1943рр.) / О.О. Маслов // Укр. іст. журн. – 2010. – № 3. – С. 30-45. Слободянюк М.А. Радянські підпільники у боротьбі з нацистськими оккупантами на території України / М.А. Слободянюк // Укр. іст. журн. – 2010. – № 3. – С. 4663.


Кушнір Б. Операція «Бужа»:[ Сталін червонною лінією провів на захід від Львова] / Б. Кушнір // Голос України . –2010. – 23 черв. – С. 20. Чернега П. Український народ у Другій Світовій війні: [до 65-ої річниці перемоги країн антигітлерівської коаліції] / П. Чернега // Слово Просвіти. – 2010. – 13-19 трав. – С. 8. Дерев'янкін Т. Велика Вітчизняна війна: витоки, ресурси і зброя Перемоги / Т. Дерев'янкін // Економіка України . –2010. – № 5. – С. 30-45. Качура Д. Остання битва Великої Вітчизняної війни – під Києвом / Д. Качура // Уряд. кур'єр. – 2010. – 12 трав. Симоненко П. Подвиг народу – безсмертний!: [65 років Перемоги Радянського Союзу над німецькофашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.] / П. Симоненко // Голос України . – 2010. – 8 трав. – С. 4-5. Збанацький А. Київський щоденник часів війни / А. Збанацький // Уряд. кур'єр. – 2010. – 7 трав. – С. 7. Грабовський С. Війна. Україна. Історія: [65-річчя Перемоги] / С. Грабовський // День. – 2010. – 30 квіт. – 1 трав. – С. 17. Писанська В. Берлін 65 років тому: [штурмом німецької столиці Червона Армія завершила Велику Вітчизняну війну та Другу світову війну в Європі] / В. Писанська // Голос України. – 2010. – 16 квіт. – С. 10. Шевченко В. За українську землю: [ Львів і Харків міста-герої Другої світової війни] / В. Шевченко // День. – 2010. – 16-17 квіт. – С. 8.


Шпак В. Битва за Житомир: правда і вимисел / В. Шпак // Уряд. кур'єр. – 2010. – 15 квіт. – С. 10. Скобельський В. «Партизанів у полон не братии…»: [спогади про Велику Вітчизняну війну ветерана війни, учасника партизанського руху В.В. Матковського] / В. Скобельський // Голос України . – 2010. – 13 берез. – С. 9.

Не згасне слава подвигу народного Велика Вітчизняна війна і Кам’янецьПодільський /книги/ Бугай Е. М. Из когорты мужественных: сборник очерков и зарисовок / Е.М. Бугай, М.Е. Макухин. – Львов: Каменяр, 1978. - 279 с.


Гордость и слава Подолии: очерки о Героях Советского Союза – уроженцах Хмельницкой области. Львов: Каменяр, 1985. – 262 с. Дембицкий Н.П. Бои за Каменец-Подольский / Н.П. Дембицкий. – Каменец-Подольский: Абетка, 1999. – 320 с. 20 років у ветеранському строю. – Кам'янець – Подільський, 2007. – 244 с. Завальнюк О. М. Хмельниччина у 1941-1945рр.: хроніка війни / О.М. Завальнюк, О.Б. Комарницький, Ю.В. Олійник. – Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова, 2005. – 140 с. Книга пам'яті України. Хмельницька область: історико-меморіальне видання . – Хмельницький: Поділля, 1995. – 688с., іл. Книга Скорботи України: Хмельницька область. – Хмельницький: Поділля, 2004. – 380 с. Краснолуцький П. Слава переможцям!: до 60річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні / П. Краснолуцький. – Кам’янець-Подільський, 2005. – 524 с. Майнгардт - Гоголь Н. Поховання періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1943 рр. на території міста Кам’янця-Подільського Хмельницької області: історикодовідкове видання. – Хмельницький, 2007. – 55 с. Навіки в пам'яті народній /авт.-упор. Г.І. Грінішена, З.П. Фтемова. – Кам'янець-Подільський, 2012. – 400с., іл.


Неспокійної вдачі люди. – Хмельницький, 2007. – 245 с. Олійник Ю.В. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі «Волинь-Поділля» 1941-1944рр. / Ю.В. Олійник, О.М. Завальнюк. – Хмельницький, 2012. – 320 с. Подвиг їх безсмертний…: 65-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. присвячується. – К.:Видавництво Сергія Панюка, 2010. – 72 с. Поділля у Великій Вітчизняній війні (19411945): збірник документів і матеріалів. – Львів.:Каменяр, 1960.– 415 с. Проскурівсько-Чернівецька операція – видатна подія Другої Світової війни: збірник документів і матеріалів. –Хмельницький, 2009. – 385 с. Прошлое забвению не подлежит / авторыупоряд. В.П. Черныш, М.Л. Миронюк. – КаменецПодольский, 2008. – 328 с. Савчук О. Долі фронтові: сторінки з радіокниги. – Хмельницький: Поділля, 1999. – 140 с. Солдатська слава не погасне. – Кам'янець Подільський, 2009. – 311 с. Спогади ветеранів. – Кам'янець – Подільський, 2005. – 524 с. Україна сниться…: неотримані листи подолян, відправлені з Німеччини у 1942-1943рр. – Хмельницький, 1995. – 136 с.


Допоки є пам’ять людей – солдати загиблі живуть /статті з краєзнавчих періодичних видань/ Рогаль Л. Сумні підсумки страшної війни: [22 червня 1941 року - почалася Друга світова війна] / Л. Рогаль // Ділове місто. – 2014. – 19 черв. – С. 8. Яцемірська Н. Замість стрічки – червоний мак: [українці вперше використовують європейський символ пам’яті полеглих у війні – червоний мак ] / Н. Яцемірська // Ключ. – 2014. – 9 трав. – С. 3. Міський голова привітав ветеранів: [М.Сімашкевич] // Фортеця. – 2014. – 8 трав. – С. 2. Гайдамашко В. Пам’ять про війну священна!: [68ма річниця Перемоги у Великій Вітчизняній війні] / В. Гайдамашко // Кам’янець – Поділ. вісн. – 2013. – 17 трав. – С. 3. Невмержицька Р. «Свято зі сльозами на очах…»: [9 травня кам’янчани відзначили 68-му річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні] / Р. Невмержицька // Ключ. – 2013. – 17 трав. – С. 8. Добровольський В. Пам'ять потрібна полеглим, увага потрібна живим: [68-ма річниця Дня Перемоги у Кам’янці-Подільському] / В. Добровольський // Поділ. вісті. – 2013. – 14 трав. Програма загальноміських заходів з нагоди 68-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні // Кам’янець – Поділ. вісн. – 2013. – 3 трав. – С. 3.


Будзей О. Від визволення до Перемоги: [визволення Кам’янця-Подільського від нацистських загарбників] / О. Будзей // Подолянин. – 2013. – 9 трав. Лехіцька І. Героїчна оборона «Квітки на Камені»: [визволення міста від німецько-фашистських загарбників: визволителі Я.Д. Хардіков, М.Я. Радугін] / І. Лехіцька // Кам’янець-Поділ. вісн. – 2013. – 22 берез. – С. 15. Лехіцька І. Рейд сміливців: до 69-річчя визволення Кам’янеччини: [визволителі: П.Барабанов та М. Радугін] / І. Лехіцька // Край Кам’янецький. – 2013. – 22 берез. – С. 4. Будзей О. Свист куль над стріхою нашої хати: спогади нашого земляка В.П. Савельянова про визволення міста від німецько-фашистських загарбників / О. Будзей // Подолянин. – 2013. – 22 берез. – С. 5. Жидачевська Є. Кам’янець під владою німецьких загарбників: окупація чи омріяний добробут?: [69-та річниця визволення міста від німецько-фашистських загарбників] / Є. Жидачевська // Ділове місто. – 2013. – 21 берез. – С. 6. Смірнова Г. Вільному Кам’янцю-68: [заходи до 68-ї річниці з Дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників] / Г. Смірнова // Подолянин. – 2012. – 30 берез. – С. 3. Вшанування визволителів міста: [68-ма річниця з Дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників] // Ділове місто. – 2012. – 29 берез. – С. 16. Добровольський В. Шана і повага: [26 березня 1944 року Кам’янець звільнено від німецько-фашистських


загарбників] / В. Добровольський // Поділ. вісті. – 2012. – 29 берез. Вшанування визволителів міста: [68-ма річниця з Дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників] // Фортеця. – 2012. – 29 берез. Будзей О. Визволення Кам’янця очима воєнкорів: [до Дня визволення міста] / О. Будзей // Подолянин. – 2012. – 23 берез. – С. 8. Малик А. Весна визволення: [до 68-ї річниці визволення Кам’янеччини від німецько-фашистських загарбників] / А. Малик // Край Кам’янецький. – 2012. – 23 берез – С. 4. Міркотан О. Урочистості: [67-ма річниця визволення міста від німецько-фашистських загарбників] / О. Міркотан // Подолянин. – 2011. – 1 квіт. – С. 2. Олійник О. Сльоза зорі стоїть над обеліском: [відзначення 67-ї річниці визволення міста і району від німецько-фашистських загарбників] / О. Олійник // Край Кам’янецький. – 2011. – 1 квіт. Гайдамашко В. Уклін Вам, визволителі!: [відзначення дня визволення міста від німецькофашистських загарбників] / В. Гайдамашко // Кам’янецьПоділ. вісн. - 2011. – 1 квіт. 67 років тому було завершено визволення Кам’янця-Подільського від німецько-фашистських загарбників: [програма святкування] // Подолянин. – 2011. – № 12. Федорак З. Таке не забувається: [67 років з дня визволення Кам’янеччини від німецько-фашистських


загарбників] / З. Федорак // Край Кам’янецький. – 2011. – 25 берез. – С. 4. Федоришина С. Декілька днів березня 44-го: [визволення Кам’янця] / С. Федоришина // Подолянин. – 2011. – 25 берез. – С. 4. Сокальський С. Їх пам’ятатиме Кам’янеччина: [визволення нашого краю від загарбників] / С. Сокальський // Подолянин. – 2011. – 25 берез. – С. 4. Люзняк В. Повернення з небуття: [визволення міста] / В. Люзняк // Край Кам’янецький. – 2010. – 2 квіт. – С. 4. Гайдамашко В. Безіменні безсмертними стали: [26 березня 66 років тому визволення міста] / В. Гайдамашко // Кам’янець-Поділ. вісн. – 2010. – 2 квіт. Дєвіна Т. Це потрібно не мертвим. Це потрібно живим!: [26 березня – урочистий захід для ветеранів Великої Вітчизняної війни] / Т. Дєвіна // Подолянин. – 2010. – 2 квіт. – С. 7. Ожеван О. Вшанували визволителів: [26 березня відзначено 66-ту річницю з дня визволення Кам’янцяПодільського від німецько-фашистських загарбників] / О. Ожеван // Фортеця. – 2010. – 1 квіт. – С. 19. Малик А. Десять днів, що принесли визволення: [66 років тому Кам’янеччину було визволено від німецькофашистських загарбників] / А. Малик // Край Кам’янецький. – 2010. – 26 берез. Будзей О. Визволителі: [26 березня 1944 року в ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції Червона


армія визволила Кам’янець-Подільський] / О. Будзей // Подолянин. – 2010. – 26 берез. Заходи з відзначення 66—ї річниці визволення м. Кам’янця-Подільського від німецько-фашистських загарбників // Кам’янець-Поділ. вісн. – 2010. – 19 берез. Дзюба С. Кам’янецький котел: [до 65-річчя визволення міста від фашистських загарбників] / С. Дзюба // Кам’янець-Поділ. вісн. – 2009. – 10 квіт. –С. 8. Гайдамашко В. Допоки є пам’ять людей – солдати загиблі живуть: [65-та річниця визволення міста від німецько-фашистських загарбників] / В. Гайдамашко // Кам’янець-Поділ. вісн. – 2009. – 3 квіт. Дзюба С. Стратегія захисту міста: [до 65-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників] / С. Дзюба // Кам’янець-Поділ. вісн. – 2009. – 3 квіт. – С. 7. Лєвіна А. Вклонилися солдатам перемоги: [до 65річчя визволення Кам’янеччини] / А. Лєвіна, Л. Коваль // Край Кам’янецький. – 2009. – 3 квіт. Дзюба С. Проскурівсько-Чернівецька операція: [до 65-річчя визволення Кам’янця-Подільського від фашистських загарбників] //Кам’янець-Поділ. вісн. – 2009. – 27 берез. – С. 8. Заходи з відзначення 65-річчя визволення Кам’янеччини // Край Кам’янецький. – 2009. – 27 берез. Козоріз В. У боях за місто над Смотричем: [до 65річчя визволення Кам’янеччини] / В. Козоріз // Край Кам’янецький. – 2009. – 27 берез. – С. 5.


Слободян Н. Кам’янецький Бабин Яр: [до 65-річчя визволення Кам’янеччини] / Н. Слободян // Край Кам’янецький. – 2009. – 20 берез. – С. 6. «Хитер Бессонов: преодолел реку и ноги не замочил»: [спогади полковника у відставці, почесного громадянина Кам’янця-Подільського Євгена Безсонова до 65-ї річниці з дня визволення міста] // Подолянин. – 2009. – 20 берез. – С. 6. Дубінська Н. Їх подвиг – вікопомний: [65-та річниця визволення міста від фашистських загарбників] / Н. Дубінська // Край Кам’янецький. – 2009. – 27 берез. За мирне небо і життя щасливе...: [до 65-річчя визволення краю від німецько-фашистських загарбників] // Поділ. вісті. – 2009. – 27 берез. Пасічник Л. Не згасне слава подвигу народного: [до 65-ї річниці визволення Кам’янеччини] / Л. Пасічник // Край Кам’янецький. – 2009. – 13 берез. – С. 3.


Сценарії про Велику Вітчизняну війну Палатна О.М. Переправа, переправа! Берег лівий, берег правий…: [сценарій до Дня визволення м. Києва] / О.М. Палатна // Позакл. час. – 2013. – № 19-20. – С. 8. Пістрюга Л.В. Ви з героями вернулися додому: [святкова лінійка до Дня Перемоги] /Л.В. Пістрюга // Позакл. час. -2012. – № 7-8. – С. 8-10. Кравченко С.В. Ви крок за кроком приближали кожну мить: [година пам'яті до Дня Перемоги] / С.В. Кравченко // Позакл. час. – 2012. – № 7-8. – С. 13-14. Біла О.А. Зі сплаву геройства і мертвих і живих писалось ім'я – Перемога: [мітинг до свята] / О.А. Біла // Позакл. час. – 2012. – № 7-8. – С. 11-12. Дудар О.В. Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів…: [70 років партизанського руху в Україні] / О.В. Дудар // Позакл. час. – 2011. – № 8. – С. 10-15. Грими набатом, 45-й рік!: [ сценарій] // Позакл. час. - 2011. – № 4. – С. 111. «Вклонімося тим рокам»: [сценарій до Дня Перемоги] // Позакл. час. – 2011. – № 4. – С. 10-17. Гальонка О. За честь, за славу рідної землі: [літературно-музичний вечір до Дня Перемоги за творами українських письменників] / О. Гальонка // Укр. мова й літ. в ліцеях. –2010. – № 5. – С. 6-18. Поведа С. Воїни світла: [сценарій усного журналу до 65-річчя Великої Перемоги] / С. Поведа // Всесв. літ. – 2010. – № 5. – С. 56-64.


Бур'янова Т.В. Тих днів не стерти з пам'яті людської: [сценарій] / Т.В. Бур'янова // Виховна робота в шк. – 2010. – № 4. – С. 34-37. Горбунова Л.П. Праздник фронтовой(5-11 класс) / Л.П. Горбунова // Виховна робота в шк. – 2010. – № 4. – С. 38-43. Вклонися, мій травню, Високим могилам…: [сценарій до Дня Перемоги] // Позакл. час. – 2010. – № 4. – С. 137-138. Бервіня О.О. Пам'ятаймо минуле заради майбутнього: [сценарій до Дня Перемоги] / О.О. Бервіня // Позакл. час. –2010. – № 4. – С. 134-136. Бутов М.І. Знамено Перемоги: [сценарій до 65-ї річниці Перемоги] / М.І. Бутов // Позакл. час. – 2010. – № 4. – С. 127-130. Дай , Боже, ніколи нам війни не знати: [мітингреквієм до Дня Перемоги] // Позакл. час. – 2010. – № 4. – С. 125-126.


Рядки, обпалені війною Вірші про Велику Вітчизняну війну Вірші про визволення м. Києва // Позакл. час. – 2013. – № 19-20. – С. 16. Запорожан З. Вічна молодість: [вірш до Дня Перемоги] / З. Запорожан // Подолянин. – 2013. – 9 трав. Рога О. Ветеранам: [вірш] / О. Рога // Край Кам'янецький. – 2012. – 4 трав. – С. 4 Вінграновський М. День Перемоги: [вірш] / М. Вінграновсьий // Дніпро. – 2010. – № 5. – С. 66. Спектор Й. Перемога: [вірш] / Й. Спектор // Голос України. – 2010. – 8 трав. – С. 4. Ярашев В. Вірш про війну / В. Ярашев // Поділ. вісті.– 2010. – 7 трав. – С. 3. Кремінська С. Солдаты Победы: [стих] / С. Кремінська // Подолянин. - 2010. - 7 трав. – С.8. Дворецька В. У мирне небо птах злітає: [вірш] / В. Дворецька // Голос України. – 2010. – 7 трав. – С. 12. Кравчук В. Перемога і біль: [вірш] / В. Кравчук // Слово Просвіти. – 2010. – 6-12 трав. – С. 14. Дворецька В. Низький уклін вам, ветерани: [вірш] / В. Дворецька // Освіта України. – 2010. – 30 квіт. – С. 12.


Уклонімось низько до землі тим, хто в серці вічно буде жити!: [вірші до Дня Перемоги] // Позакл. час. – 2010. – № 4. – С. 14-15. Ганін І. Все меньше нас, участников войны: [вірш] / І. Ганін // Фортеця. – 2010. – 18 лют. – С. 6. Дрезналь Л. 9 Травня: [вірш] / Л. Дрезналь // Подолянин. – 2009. – 8 трав. – С.4. Палатар В. До Дня Перемоги: [вірш] /В. Палатар // Подолянин. – 2009. – 8 трав. – С. 4. Шкробтак О. Сорок перший-сорок п'ятий: [вірш] / О. Шкробтак // Поділ. вісті. – 2007. – 8 трав. Шкробтак О. Спогад про «Катюшу»: [вірш] / О. Шкробтак // Поділ. вісті. – 2007. – 8 трав. Кравчук В. Останній фронтовик: [вірш] / В. Кравчук // Поділ. вісті. – 2006. – 9 трав. Морозов О. У вечного огня: [стих] / О. Морозов // Кам'янець-Поділ. вісн. – 2006. – 5 трав. – С. 4. Пилипенко М. Мой осколок: [стих] / М. Пилипенко // Подолянин. – 2005. – 6 трав. Гаджук С. Победу празднуй, Родина: [стих] / С. Гаджук // Подолянин. – 2005. – 6 трав. Успенський В.І. Вітчизняна війна: [вірш] / В.І. Успенський // Хмельниччина. – 2005. – 6 трав. Адамовська Г. Ветеранам: [вірш] / Г. Адамовська // Кам'янець-Поділ. вісн. – 2005. – 6 трав. – С. 5.


Чайковська О. Уклін Вам, ветерани!: [вірш] / О. Чайковська // Край Кам'янецький. – 2005. – 24 берез. Грубляк К. Весна Перемоги: [вірш] / К. Грубляк // Край Кам'янецький. – 1999. – 7 трав. Азарський І. Обелиск: [вірш] / І. Азарський // Хмельниччина. – 1994. – 7 жовт. Лук’янова С. У обелиска: [вірш] / С.Лук'янова // Кам'янець-Поділ. вісн. – 1994. – 8 жовт.

Наша адреса: Україна 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 3 Тел: (03849) 2-44-52 E-mail: XDR 123@rambler.ru

Їх подвиг треба зберегти в серцях – День інформації  
Їх подвиг треба зберегти в серцях – День інформації  
Advertisement