Page 1


2

Warsaw university....................................4 Music Pulse ♫ Лорелея....................................................6 Відпочинок літом...................................10 Забугор Відпочинок в Болгарії...........................12 ☆KPI Stars☆............................................14 Inspector Gadget Прогулянка Києвом..............................16

6 сторінка


3

22 сторінка Life after success...................................20 Interview Королева Placebo.................................22 Don’t be stupid!......................................30 Міжуніверситетська містика і фантастика.............................32 Сторінка редакції..................................34 Опитування............................................35


4

Warsaw university Кирило Тепляков

Тиждень у Варшаві – що може бути кращим під час учбового семестру? А ще до того ж коли це культурний обмін між «братськими» університетами – КПІ та Варшавською Політехнікою. Нібито тиждень – не багато, але за цей час розумієш, що Варшава – це Київ у ЄС, а Варшавський Політех – КПІ у ЄС. Та це усвідомлюєш лише за тиждень. А перше враження було «ФУ, де це ми?» (Перше, що ми побачили – МакДональдс та 10 км пустих вулиць як у фільмі «28 днів потому»). Та вже після приїзду на автовокзал і зустрічі з поляками та двома українцями (так, у Варшавській Політехніці також навчаються українці) ми зрозуміли, що все не так погано. А коли ще й дізналися, що улюблений напій варшавських студентів – «Оболонь Живе», то братання вже було не уникнути. Але це все – ліричний відступ. Суть моєї історії – описати Варшавський технологічний університет, яким я його побачив за 5 днів. Щоб краще зрозуміти відмінності між університетами-побратимами, наводимо невелику характеристику відмінностей ВП і КПІ: • Навчальний процес Навчальний процес загалом дуже схожий на наш, але з однією відмінністю – у Варшаві студент навчається на спеціальності, а не на факультеті – це надає йому мобільність у вивченні багатьох дисциплін, бо в тебе немає обов’язкового РНП. Дипломне проектування комерціалізоване – студенти роблять проекти на замовлення від компаній,а захист їх диплому – впровадження проекту на виробництво.

• Студентські організації Студентська рада університету є ЄДИНОЮ університетською організацією (студентська рада студмістечка входить до складу СР університету, як один з відділів). Студентська рада університету складається з 14 членів – 11 керівників відділів,два заступники і голова. Членами SSPW (Samorzad Studentow Politechniki Warszawskiej) є близько 5 тисяч чоловік (кожний 6-й студент).

На відміну від СР КПІ, голови СР факультетів не мають права голосу у СР університету. Студентська рада студмістечка входить до складу СР університету, як один з відділів (до речі гуртожитків у ВП – 12). Головною особливістю СР ВП є фінансування – 2 млн злотих (6 млн грн.) щорічно від уряду Польщі та 1.5 млн злотих (4.5 млн грн.) від адміністрації університету. На ці гроші у ВП облаштоване РадіоАктивне та ВП-ТВ, а також студентські дозвільні центри. • Головний корпус Головний корпус ВП вражає – величний, з білого мармуру, зі скляною стелею. Зайшовши сюди одразу відчуваєш студентський дух ВП з його віковими традиціями і досягненнями. До речі, студентська рада університету також знаходиться у 165 аудиторії, як і у КПІ.


of technology-to be or not to be

5

• Навчальні корпуси Навчальні корпуси ВП зовні дуже схожі стилем архітектури на КПІшні, але всередині це інший світ – відремонтовані, яскраві, «живі». • Гуртожитки Студмістечка у ВП немає – є 12 гуртожитків, які є незалежними від університету і кожен може залишитися там на ніч за 40 злотих (100 грн). В місяць проживання коштує 390 злотих. Побутові умови гуртожитків чудові: ремонт, меблі – все як у тризірковому готелі. Якщо до цього ще додати той факт, що у гуртожитках немає ЖОДНОЇ охорони, то здається, що ти живеш у готелі а не у гуртожитку. • Студенти Саме у ВП розумієш значення слів «політех», «geek», «металюги-патлачі» і згадуєш усі байки про паровоз, літак і вертоліт. Студенти ВП є типовими заучками, більшість з яких нагадують Шелдона Купера та інших героїв «Теорії великого вибуху». Вони – майбутні вчені, котрі знають що хочуть провести все життя у лабораторії досліджуючи іони калію. Спілкування з ними викликає подив і посмішку. Відпочивають вони, зазвичай у студентських клубах по вівторках та четвергах, бо саме у ці дні є «щасливі години» (безліміт на пиво). А після n-ного кухля пива починають співати гімн університету. Весь інший час вони навчаються (саме у цей момент розумієш, що все ж таки студентам Варшави ще рости і рости до справжніх КПІшників). • Біомедична інженерія На жаль у ВП майже ніхто не знає,що це таке і де цьому навчитись. Та після тривалішого спілкування ми нарешті дізнались, що спеціалістів даного профілю готують на факультеті

електроніки та обчислювальної техніки, але більшої інформації, нажаль, знайти не вдалось. Ось такий невеликий опис життя ВП, що я побачив за неповний тиждень. Це тільки ключові пункти, що відрізняють наші два університети. Я дуже сподіваюсь, потрапити ще раз до Варшави, але вже на довший термін. Бо ця стаття тільки про університет, а Варшава – неймовірне місто, про яке можна писати і писати. П.C. ВП – Варшавська Політехніка, не плутати з Ванільними пацанами.


6

Music Pulse ♫ Лорелея Склад гурту: Саша Лозовський: Коля Карнаух: Влад Бутенко: Даша Пугачова:

Вокал, гітара. Вокал, клавіші. Вокал, бас-гітара.

♫ ♫

Ударні.

♪ З учасниками гурту «Лорелея», а саме з Сашою і Владом, мені пощастило познайомитись ще на моєму другому курсі. Тоді ніхто й не міг уявити, що тільки-но створений гурт «Лорелея» за два роки стане одним з найперспективніших київських бендів, а розхвалювати музикантів буде сам Олег Скрипка. А я буду сидіти навпроти вже у якості кореспондента одного з студентських видань і проводити інтерв’ю. Але спочатку хотілось би повернутись в минуле і розповісти про цю першу зустріч. Якщо не зраджує пам’ять, то це був День ФЕЛа. День, що плавно перейшов у теплий весняний вечір. Я з друзями часто практикував збиратись на «Поляні» з ковдрою, завалюватись і… дивитись на зорі. «Поляна», на мою думку, це взагалі найкраще місце для такого роду розваг. Пам’ятаю, що в той вечір ми ледве знайшли вільне від суміші студентів та порожніх пляшок з-під пива місце. І, відкривши… сезон зоряних краєвидів, почали, мабуть, розмовляти про щось дуже високе. Так би ми там і заснули, якби не цибатий парубок з гітарою, друзями, «Арсеналом Міцне», батоном та банкою хрону. Як вже виявилось пізніше, цим парубком і був Саша Лозовський, який приїхав до товариша Влада, аби не пропустити грандіозне свято – день ФЕЛа. Вмостившись поряд, хлопці зіграли декілька своїх пісень, а коли вже дві компанії злились в одну, то в хід пішли хіти The Beatles і Агати

Крісті. Закривала програму «Батарейка». Наспівались, насміялись і запізнились в профілакторій. Мені було не важко пригадати той день, адже не часто знайомишся з дійсно талановитими музикантами, а ще рідше можна побачити, як пиво заїдають батоном з хроном. Подорож в минуле виявилась досить захопливою, але прийшов час повертатись. А що ж тут? А тут мене чекає дружній колектив музикантів. На їх рахунку перемоги на декількох значних музичних конкурсах: БаРокКо-2011, Народний триб’ют ВВ, The Best Performance of the Beatles Song. Але їх головна перемога в тому, що вони змогли знайти свій власний стиль, в тому, що вони отримують кайф від своєї справи, і в тому, що вони залишаються щирими як на сцені, так і поза нею. Обираючи місце для інтерв’ю, ми вирішили зупинитись на репетиційній базі «Лорелеї». Старе, занедбане складове приміщення, яке студенти прибрали і облаштували, стало чудовим і затишним кутком для репетицій. Не встиг я кинути речі, як Коля і Даша влаштували мені маленький концерт, що, певно, і задав тон усього вечора. Скажу одразу, що всіх учасників гурту♫ зібрати у мене не вийшло, адже Влад має складний робочий графік. Тому нехай Влад буде у Вашій уяві сором’язливим мовчазним парубком з бас-гітарою. То ж, поки Влад мовчить, ми почнемо.


7 Народний триб’ют ВВ Про історію створення гурту: С: В честь свого двадцятип’ятиріччя Д: Три роки тому я купила барабани, з цього все і почалось. Ми з Сашою жили група ВВ оголосила, що збирає відео-версії тоді в одному гуртожитку. Одного вечора своїх пісень з народу. Кожен міг прийняти він зайшов і запропонував пограти разом. участь і зняти кліп на будь-яку їх пісню. Ми Ми знесли все до підвалу і почали інколи дуже загорілись і почали обирати пісню. збиратись на репетиції. Потім до нас Спочатку ми не планували знімати відео приєднався Влад. Спочатку планували на «Танці», бо всі погодились, що вона зіграти лише на посвяті в інституті, а згодом попсова. А потім так вийшло, що записали це все вилилось в творчість «Лорелеї». її, і вона вийшла зовсім інша, драйвова і Почали писати пісні. Через рік ми знайшли свіжа. Зняли веселе відео в гуртожитку. Колю на просторах Інтернету. ♫ І виграли! Конкурс проходив в трьох С: Спочатку в нас був інший клавішник – ♪ країнах (Україна, Білорусія, Росія), і виграли Северин. Він потім пішов у спорт. І прийшов ми. Я досі не в’їжджаю, як це сталось. А ось нещодавно гурт Воплі Відоплясова Коля – застєнчівий хлопчина. Насправді, запросили нас пограти на фестивалі «Рок ми його завербували з іншої групи. К: Так, я грав у гурті Jam Stew. Коли я Січ». Чому ми дуже раді! Хоча там будуть пішов, то він розпався, тому що там не було такі «важкі» гурти.. А ми поруч з ними будем просто «дєткамі». ідейних лідерів (сміється). Трошки біографії: Саша закінчив Архітектурний факультет в КНУБА і зараз працює за спеціальністю. Цей факультет зараз закінчує і Даша. Коля і Влад – КПІшники. Коля вчиться на п’ятому курсі ФЕА, а Влад взимку закінчив ФЕЛ.

Про те, як обирали назву: С: Це Даша придумала. Жінка в усьому винна. Ми думали, як би назватись, перебрали п’ятсот тисяч назв.. Д: В нас була ідея, що це має бути милозвучне жіноче ім’я, і мені згадався Гейне (Лорелея – ім’я однієї із Дів Рейну, які прекрасним співом заманювали мореплавців на скелі, як сирени в давньогрецькій міфології. Один з віршів Генріха Гейне присвячений Лорелеї – прим. ред). Всім сподобалось, і було вирішено. Трохи про успіхи: БаРокКо-2011 К: Це був конкурс для молодих груп від «Київстару». Я тоді тільки-но прийшов до гурту, у нас було дві репетиції, і одразу цей конкурс. Ми відіграли перший концерт «Лорелеї» в цьому складі. С: Ти тоді був ще дуже наляканий. К: Не наляканий. Я тоді погано ще знав пісні. То була така собі імпровізація.. С: Коля!! Я так і знав! К: Ну і ми тоді виграли! Нам запропонували безкоштовний запис п’яти пісень.

Скільки вже маєте пісень в доробку? К: Маємо близько чотирнадцяти таких, що вже можна грати на концертах. Д: А в Інтернеті записаних є п’ять: «Серпень», «Чай», «Марина», «Морозиво», «Танці».

♪ Про запис альбому: С: Це доволі складно. Те, що здається легким, іноді складно й довго. К: Можливо, якби ми могли поїхати на тиждень або два на студію в Брюссель… С: А так, як всі десь лазяють по роботам, навчанню і ще невідомо де, то все це йде трішки повільніше. Якщо спека влітку нас не повбиває, і ми зможемо працювати, то у вересні буде презентація альбому.


8

Music Pulse ♫

Тому в планах на літо у Вас писати альбом? С: Афігєнний альбом! І на моря! Були б дуже не проти поїхати пограти десь на півдні, де дівчата в бікіні. К: Але в нас немає людини, яка б організувала ці концерти. ♫ С: Ми хочемо і поїдемо! Скільки того життя? ♪

Чому у Вас в групі співають лише хлопці? Дайте й дівчинці поспівати! Д: Даша грає на барабанах. К: Я пропонував Даші співати, але вона не попадає в ноти. Д: Я насправді усюди попадаю. От граю я в іншій групі з дівчатами (Panivalkova trio – прим. ред.), і там, коли я співаю, виходить добре. С: Там попадаєш, а у нас не попадаєш… Хлопці недостойні чути спів Даші, тому що вони можуть випадково ввійти в екстаз і впасти в кому. Лорелея – це Даша, просто вона старанно шифрується. Розкажіть, в чому Ви знаходите натхнення? С: В жінках. К: Теж хотів сказати, тепер доведеться щось інше придумати.. С: Та що там думати? Колян, в чоловіках?! К: Інколи в чужій музиці. Інколи в якихось негативних емоціях. Д: З космосу. ♫ Про життя поза музикою і хобі: С: Я ходжу на роботу і вирощую вазони. Таке життя. Мені в спадок від хазяйки квартири залишилось три вазони – це те, що змушує мене жити. Хто, як не я? Також я люблю велосипеди. Але я був змушений

продати велосипед, щоб купити піаніно. Отака сумна історія. Ще я люблю ножі, дівчат і маму. Д: В мене багато хобі. Крім барабанів я захоплююсь фотографією, займаюсь йогою і закінчую архітектурний факультет. К: А я займаюсь спортом. В здоровому тілі здоровий дух. С: Ну що ти обманюєш, Коля? К: Все посезонно. Весною я займаюсь спортом, щоб гарно виглядати влітку. Влітку я подорожую. Осінню я «пишу отличные песни»… С: «Где же они, гдее??» К: А взимку я лежу під ковдрою, читаю книжки і чекаю весну. ♫ ♫ Даш, якщо б тобі довелося народжувати дітей від когось одного з групи, хто б це був? Д: Це дуже провокаційне питання. Я не можу обрати одного. С: Я думаю, Даша б зайнялась коханням з трьома одразу. А там вже в кого активніші речовини.. К: Насправді у нас заборонені стосунки в групі. Ніяких романів.

Про сварки в групі: К: Найбільше всі сваряться з Сашою, бо він доводить правду, а Даша і Влад йому не вірять. А найменше − зі мною. Мене всі стараються дістати.. С: Але Коля не піддається. Желєзний чоловік. Желєзниє нєрви. Як ви після цього знаходите порозуміння? Д: Саша, зазвичай, дарує квіти і думає, що на цьому все закінчується...


9 Для кого Ви граєте? Для фанів чи для себе? К: Я для того, щоб мене поважали слухачі. Д: Спочатку, коли я вчилась, то я грала для себе. А зараз хочеться ділитись цим з людьми.

Можливо, є якісь звички в кожного з Вас, які інших учасників гурту страшенно бісять? С: Є!! В мене погана звичка – діставати людей. В Даші – переходити на інші рівні свідомості. В Колі – не вчити партії музичні. А у Влада – поправляти зачіску. Лівою рукою. К: Влад грає на басу і дуже часто посеред пісні, коли у нього відкрита струна, лівою рукою поправляє волосся.

Кого порадите послухати? К: Хорошої музики багато. І якщо вже є така можливість порекламувати когось, то хочеться порекламувати наших друзів: 5 vymir, Panivalkova trio, Ekkrii, YouCrane, Switch On The Light, Love`n`Joy, ВВ, Океан Ельзи, Степан і Медуза, Ленінград… С: А ще є такий київський класний хлопець, гітарист, який грає десь в десяти різних гуртах – Макс Товстий. Якщо ви вмикаєте будь-який з цих гуртів, то усюди одна й та сама музика, але класна! Такий гаражний рок! Слухайте Макса Товстого!

Бувають такі моменти, коли вже хочеться сказати, що все дістало, і кинути діло? І як виходите з цього стану? С: Треба зам’яти конфлікт і зайнятись всім коханням. Але у нас ні разу ще не вийшло. Д: З часом приходить розуміння, що ти можеш зробити щось корисне, і це змушує залишатись разом. І ти усвідомлюєш, що вже є певні успіхи і що все, що ти робиш, не дарма. ♫ К: Кидати – це прояв слабкості. В цей момент заходять дівчата з гурту Panivalkova trio, що прийшли на репетицію. І у всьому приміщені гасне світло. Крики. Хаос. Розруха.Коливсебільш-меншзаспокоюється, ми розуміємо, що диктофон досі працює, і можна продовжувати інтерв’ю. Вмикаємо ліхтарик. Користі від нього небагато. Видно лише силуети, і як тіні бігають по стінах…

♪ Побажання читачам: Бажаємо удачі, гарної погоди, нового президента, багато-багато грошей, здоров’я, посмішок і кохання. Також хочемо побажати, щоб ви слухали якісну музику і знаходили час відкривати для себе щось нове. Адже зараз у нас в країні є дуже багато гарних молодих груп. Будьте допитливими! Наше спілкування ми закінчували в суцільній темряві. І знаєте, зовсім не страшно. Було навіть якось тепло і подомашньому. Залишивши дівчат на базі, ми ще прогулялись нічним Києвом, посміялись, випили соку (без приколу – пили сік), обсмоктали новий альбом ОЕ і на мажорній ноті роз’їхались по домівкам.

Від всієї редакції і від себе особисто хочу побажати цьому чудовому колективу успіхів і натхнення. А персонально: – вчити музичні партії і менше ♫ Колі імпровізувати на концертах; Саші – менше Про що Ви мрієте, коли станете ♪ діставати людей і не забувати поливати вазони; Даші –витримки, пам’ятай, що відомими? С: Я про яхту. Ой, чекайте, ми ж тут мали хлопці тебе цінують і люблять, просто вони.. хлопці; Владу – все-таки вирватись говорити про благодійність. К: Для мене головне, якщо стану відомим, з роботи і відпочити влітку на морі. лишитись людиною. С: Насправді я хочу зробити вагомий вклад Інтерв’юер – Олексій Авілов в розвиток країни. Щось залишити після себе.


10

Відпочинок літом Макс Федорчук

Літо – яскравий спогад буденної дійсності про теплі часи, розвеселі пітні друзі та сонячні опіки чи шалено-палкі краєвиди нерозгаданих куточків України?! Що ти обереш через місяць? Не всі ми завжди впевнені у своїх рішеннях, тому нормально почути від друзів – «А шо ти робиш влітку?». Власне з цим питанням ми і звернулись до факультету! Найяскравіші ідеї, як зробити це літо незабутнім, яскравим та особливим (а іноді ще й корисним), ми занотували разом із контактами тих, хто цими ідеями з нами поділився. Не всі наші друзі змогли відповісти на це просте питання, проте декілька веселих думок ми все таки отримали! Більшість тих, хто поділився своїми ідеями, хоче цього літа підзаробити. Трошки менше половини – побувати на морі чи в горах. Хтось хоче написати кілька корисних програм, а хтось – одружитись на американці. Кілька людей дременуть за кордон, і ще кілька стрибнуть з мосту (з банджі). Але є і ті, хто пропонує зробити щось незвичне й нам! Якщо ти маєш час і змогу провести літо не лише в кам’яних закутках свого міста, то в тебе є яскрава можливість прокотитись автостопом по всій Україні, зустрічаючи світанки кожен день в новому місті. За два тижні це зроблять Ден (МУФ) і Ксюша (БМ 13). А також походять по Дніпру на човні і

пограють разом в страйкбол. Покататися по Україні на велосипеді (попередньо придбавши чи знайшовши його у нетрях старої комори) можна разом із хлопцями 2-го курсу Артемом (БМ-12) або Олексієм (ЛД-11). Ще хлопці можуть навчити збирати велосипед із зав’язаними очима та поділитись інфою про усі масштабні велозмагання в країні! Є в тебе транспортні засоби чи ні – тебе завжди чекають усі літні фестивалі, що дають нагоду пожити у лісах/степах, почути живі виступи багатьох гуртів та знайти чимало закоханих у життя молодих ентузіастів. Потрапити туди студенту часто можна безкоштовно – волонтером (їх руками такі фестивалі часто і будуються), майстром якоїсь цікавинки (якщо ти вмієш плести гарно фєнєчки чи ходити по вугіллі) чи в якості представника преси (тут тре вже трішки побігати по молодим видавництвам). Щодо фестивалів – багато їх проходить в самому Києві, але є й такі по всій країні, які дійсно варті того, щоб їх відвідати. Такі назви на слуху серед студентів. Це «Казантип», «Трипільське коло», «Захід», «Кубана», «Чайка», «Країна Мрій», «Джаз Коктебель», «ГогольFest» та низка тематичних фестивалів у парку «Київська Русь». Між іншим, фестиваль «Трипільське коло» останні два роки охороняється політехівцями – так що безкоштовний вхід є можливим! :) Щоб не залишати себе без улюблених КПІшників, влітку з’їзди в «Маяк» чи «Глобус». Там можна і знайти товаришів по інтересам, і трошки змінити стан здоров’я! Для тих хто не в курсі – про путівки та спосіб їх отримання можна буде дізнатись на сайті департаменту з навчально-виховної роботи НТУУ «КПІ». http://dnvr.kpi.ua/


11 Навіть якщо ти залишаєшся в Києві та п’ять днів на тиждень проводитимеш на улюбленій роботі, то в тебе все одно лишатиметься чимала палітра різнокольорових можливостей, щоб полоскотати свою цікавість. Ти можеш знайти роли і вбиватись на них кожен вечір на політесі та на нічних покатушках, що регулярно бувають в Києві. Навчитись робити перші кроки можна з досвідченим роллером Віталієм (БМ-01), який вчить цьому усіх охочих, ще й знає де ці роли знайти не дуже дорого. Яря (БМ-21) робить собі татуху і знає, як і в кого це можна зробити якісно. А всім радить не бути самотніми цього літа! З творчих джерел також надійшла ідея – розмалювати кожну стіну своєї кімнати в гуртожитку. Не менш терплячим є Вадим (БМ-13), який мріє про рибалку з пивком на тихенькому озері. Він завзятий рибалка і нормально так просаджує часу за цим заняттям. З його слів, він таким чином відпочиває від людей та буденного життя, збираючись з думками. Ігор (ЗЛ-21) полюбляє проводити свій час активніше. Отримавши вже чимало нагород kpi-workout, він планує не зупинятись на досягнутому і йти далі – стати призером КПІшного workout. Як накачати біцепс до 50 см. та знайти в собі сили для перемог – питання до нього! Полоскотати почуття можна і з висоти 800 метрів з парашутом за плечима. І не хвилюйся про те, що в тебе не вистачить духу – тобі допоможуть отримати незабутні враження. Якщо Ви все таки зважитеся полоскотати собі нерви, звертайтеся до Макса: http://vk.com/valderborh

Є й ідеї, власники яких побажали лишитись невідомими. Один з них відвідає концерт Papa Roach, інший буде все літо готуватись до наступного навчального року, а ще двоє спробують психотропні речовини… Зацікавився можливостями – пиши: Велосипедисти: http://vk.com/myhb2704 – Артем http://vk.com/xxel4ik – Олексій Ролики: http://vk.com/promitheas – Віталій Парашут, фестивалі: http://vk.com/valderborh – Максим Спорт (workout): http://vk.com/gymnastt – Ігор Тату: http://vk.com/heyyyyy_kisaaa – Яря

З кожним роком ми маємо все більше можливостей, та часто нам не вистачає сміливості їх реалізувати. Тож не вагайся, наважуючись на шалені вчинки в житті! Мрій! І не так вже й важливо, чи вийде в тебе все, що ти задумав. Пам’ятай – кожен день − це живе втілення твого настрою!


12

Відпочинок в Болгарії Дар’я Ямкова

Привіт, КПІшники та КПІшниці! Правда, приємно розуміти, що зима вже остаточно позаду, і в найближчі шість місяців нас не занесе снігом? Всі настільки зраділи теплу, що одного разу вранці, коли температура повітря була ледь +8 (весна така весна), дівчатка вже бігали в босоніжках, а хлопчики у легеньких футболках. Бо ж тепло вже! Хоча взимку під час відлиги в ту ж температуру всі сумлінно носили шапки та зимові «Тімберленди». Але щось я не про те… До чого я вела – час летить швидко, літо вже у розпалі, і вже варто замислитись над тим, де його провести. І ми, Ваші вірні друзі, з радістю допоможемо Вам і підкинемо нову ідею. Київська міська організація Профспілки працівників науки та освіти України має для нас, студентів, аспірантів та викладачів, привабливу пропозицію. Не буду лити воду, тільки факти: • 12 днів повноцінного відпочинку в Болгарії (з урахування дороги – 14 днів).

• Ви не сплачуєте за візу 35 євро та консульський збір 22 євро. • Розміщення в трьохмісних номерах з кондиціонером, телевізором, холодильником, туалетною кімнатою. • Wi-Fi. • Сніданки та вечері. • 150 метрів до моря та до міської набережної з нічними клубами та дискотеками. Цей відпочинок буде коштувати: • 220 євро – проживання та харчування; • 65 євро – дорога в обидва кінці. Ось перелік документів, що необхідні для поїздки: 1. Закордонний паспорт; 2. Кольорове фото 3,5х4,5 на світлому фоні; 3. Анкета туриста. Сам готель «Морська зірка» знаходиться у невеликому курортному містечку Чорноморець на живописному півострові у Бургаській затоці. 23 км на південь від м. Бургас та 8 км від курортів Созополь та Дюни. Курортне селище Чорноморець (Chernomorets) знаходиться на південному узбережжі Болгарії. Чорноморець – наймолодший курорт болгарського Чорноморського узбережжя. Затишне курортне містечко Чорноморець розташоване в 7 км від старовинного міста Созополя. Не так давно жителі Чорноморця відзначили 270-річчя з дня його заснування і 140 років своєї церкви «Святого Миколая». Курорт Чорноморець закритий від сильних вітрів потужними скелястими хребтами гір Стара Планіна. В той час як з моря з затоки «Св. Миколай» несе прохолоду морський бриз. Пляжі та морське дно – піщані. Бургаська затока підходить для серфінгу та екстремальних видів спорту. У м. Чорноморець багато нічних клубів, магазинів, кафе, які знаходяться на березі моря, в парку та на головній торговій вулиці. У центральній частині міста багато таверн та ресторанчиків з традиційною болгарською кухнею.


13 Також пропонується сімейний відпочинок у готелі «Mistral». Він знаходиться в мальовничому куточку м. Несебр, який охороняється ЮНЕСКО. Готель розташований на відстані 150 метрів від моря. Поряд – численні магазини, ресторани, кафе, фруктові та овочеві лавки. У кожному номері є балкон. Прибирання кімнат здійснюється щодня. Харчування у ресторані готелю: сніданки, сніданки – обіди, сніданки – вечері, сніданки – обіди – вечері

Тож довго не думайте, пакуйте валізи, кличте друзів та проведіть незабутньо літо-2013. Лише від Вас залежить, яким воно буде – з Інтернетом вдома чи з сонцем, морем, пляжем, цікавими місцями та у приємній компанії. Графік заїздів в Несебр (46 осіб) та в Чорноморець (20 осіб):

(вартість кожного – 3 євро). Вартість відпочинку на 12 днів + 2 дні дорога: • 264 € + 2% (комісія банку) зі сніданком; • 300 € + 2% (комісія банку) сніданок + обід; • 300 € + 2% (комісія банку) сніданок + вечеря; • 336 € + 2% (комісія банку) сніданок + обід + вечеря; • Вартість проїзду в обидва кінці – 65 €; • 168,00 грн. страхування; • Дитина до 7 років – 50% вартості путівки.

№ заїзду

Дата виїзду

Термін перебування

Кількість днів

1 2 3 4 5 6

16.06.2013 27.06.2013 08.07.2013 19.07.2013 30.07.2013 10.08.2013

17.06.13-28.06.13 28.06.13-09.07.13 09.07.13-20.07.13 20.07.13-31.07.13 31.07.13-11.08.13 11.08.13-22.08.13

12 12 12 12 12 12

Більш детально можна ознайомитись з інформацією за лінком http://profspilka.kiev.ua/rest А ось контактна інформація: Геведзе Олена Олександрівна Моб.: 096-318-40-83; роб.: 235-03-64; E-mail: gevedze@profspilka.kiev.ua Серебряник Вероніка Олександрівна


14

☆KPI Stars☆ Христина Ольшанська Олексій Авілов

Зірки... Уяви, ти ідеш по вулиці, зупиняєшся, дивишся вгору і бачиш безхмарне чудове зоряне небо, що заворожує і притягує. Ти починаєш відчувати легкість у втомлених ногах і свіжість в думках, що вже потонули у побутових проблемах буденності. Ти піднімаєшся все вище і вище і в якийсь момент розумієш, що маєш бути серед них – серед зірок. Ти вже зірка. Але яка? Ти або спокійнісінько собі світиш на небосхилі, а дівчата ведуться на оповідки хлопців про тебе, або ж ти звичайна, з першого погляду, людина,

але на розповіді про тебе (зазвичай казки та інший народний епос) ведеться набагато більше народу. Як дізнатись, що ти зірка другого типу? Дуже просто: 1. Твоє тіло навряд можна віднести до небесних. 2. Ти не світишся. 3. Твоє ім’я хоч раз згадувалось на якихось дуже інформаційних ресурсах. 4. Кількість підписників у ВК перевалює за декілька сотень. А оскільки КПІ найкращий ВНЗ країни, то без зірок нам просто не обійтись. Та чи могло б бути інакше, якщо у нас тут і Біоніка, і Профком vs СПС, і Студрада на здачу? Ця стаття – путівник для тих, хто до цього моменту не знався у КПІ-шній астрономії і не розумів, хто є хто. Класифікація зірок в КПІ: - За способом утворення: • за «званієм». Глави, керівники, біг боси, загалом. Керівник №1/2/3, замісник №1, перший помічник №1, помічник №1, усьому голова Бульда, головний «хохотальщик» і т.д.


15 • за «прізванієм». Вони прийшли в КПІ, щоб стати героями Сплєтєн, Слівок та інших трушних пабліків. Krus Krus, та сама Kris Kris, танцюрист в камзолі гусара і т.д. • улюбленці. Неважливо пишуть або говорять хороше чи погане про них, головне - десяток-другий коментарів і допитливо-спопеляючі погляди, коли йдеш по Поляні. Це герої перевірені часом, головні ньюзмейкери – як Кіркоров, Звєрєв чи Астафьєва. Таких у нас досить багато – вічно 18-річна Качанова, вічно «беседующий по душам» Бульда, вічно трушний і респектовий Крус, вічний Дон Жуан Афанасьєв, вічний співак Опекан, вічно якась там Тучка. - За місцем розташування: • «інтернетчики». Їх знають лише за аватаркою. А якщо замість аватарки картинка, то по гіфці. Гіфка - замість тисячі слів. Олесь Пінчук, звичайно, отримує перше місце в номінації «Гіф-Мастер». До когорти КПІ-шних SMM гуру слід віднести і Колю Стасюка – горе-коханця Качанової, активного коментатора та поціновувача жіночої краси, якого зацінили навіть в НАУ.

• робоча група. Вони серед нас: в буфєтє, студсовєтє, туалєтє. А іноді зірки утворюють сузір’я. Поперше, так менше скидатися, а по-друге, щоб позначити сферу впливу. Але в натовпі КПІ-шную зірку не відрізнити від решти студентів. А знаєте чому? Тому що ми всі просто студенти кращого ВУЗу в країні. Зірки... Уяви, ти ідеш по вулиці, зупиняєшся, дивишся в гору і бачиш безхмарне чудове зоряне небо, що заворожує і притягує. Ти починаєш відчувати легкість у втомлених ногах і свіжість в думках, що вже потонули у побутових проблемах буденності. Ти піднімаєшся все вище і вище, і в якийсь момент розумієш, що маєш бути серед них – серед зірок. Ти вже зірка. Але отямся, повернись на Землю. Ти ніколи не замислювався, що насправді приховує зоряне небо? А кожен раз, коли ти дивишся в цю темну безодню з світлими цяточками, ти заглядаєш в минуле. В цей самий момент ти дивишся на кладовище зірок. Можливо, деякі з них померли за тисячі років до твого народження.


16

Inspector Gadget Ляна Тучка

Сонячне проміння і солодка весна побороли люту зиму, і тому можна брати в руки фотоапарати, під руки друзів і гоу гуляти, гуляти і ще раз гуляти. А гуляти є де, тим більше в одному з найзеленіших і миловидніших міст Європи.

Розпочнемо нашу прогулянку з різнокольорових дахів і бруківки, що трохи нагадують Львів, але ні, це — Воздвиженка, елітний жилий мікрорайон Києва, що славиться своєю красою через велику кількість фотосесій. Знайти цю вулицю можна на перехресті Кожем’яцької і Дегтярної та гарно провести час зі своєю половинкою, хорошим другом або просто з плейєром і улюбленою музикою, адже тиша буде на вашій стороні. Трохи історичне місце, доволі моє — парк “Володимирська гірка”, площею у 10.6 гектарів, розташований на верхній та середній терасах Михайліської гори. Назву свою отримав в 1853 році після спорудження пам’ятника князю Володимиру. У північній частині парку знаходиться фунікулер — кожен має покататись на цьому чуді. А в південній частині парку ми можемо побачити Український Дім. І ще одне, що має зробити кожен — піднятись по сходах з північної частини в південну, хоча прохід там закритий, але ж ніхто не забороняє трішечки порушити правила.

Тепер трішки покатаємось цікавими будинками Києва. Зупиняємось біля будинку під номером 23 на вул. Гололівській. Будинок Ягимоського, більш відомий нам як Будинок з котами. Дім збудований в 1909 році в стилі модерн з елементами готики. Особливістю будинку є його асиметричність: має 4 поверхи з боку вулиці та 5 поверхів з боку двору. На кожному поверсі міститься по дві квартири, що мають незручне планування — деякі з кімнат надто витягнуті, а кухні і спальні мають лише по одному вікну, через що недостатньо освітлені. Усі вікна та балкони будівлі оформлені по-різному. Вхід в дім охороняють сови, а біля крайнього вікна на першому поверсі розташувались барельєфи котів з зеленими очима і червоними ротами, через що будинок і отримав таку назву. Думаю, пам’ятка історії і архітектури України варта Вашої уваги.


17 А зараз їдемо туди, де відпочиває душа і повітря свіже-свіже, де шум трамваїв змінюється співом пташок, а пекучий асфальт — запашною травою. Так, ми у Феофанії. Маленькі алеї, виноградники, альтанки, озера. Від чистоти і свіжості паморочитиметься голова. Парк «Феофанія» на сьогодні є наймолодшим та найперспективнішим місцем відпочинку для киян та гостей міста. Парк входить до складу природно — заповідного фонду України, який є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Шик-блєск, рєбята. Не лінуйтесь вирватись і отримати кайф від природи.

Києво-Печерська лавра, територія національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 року, завод «Арсенал» і багато інших об’єктів: валів та оборонних мурів Києва. Це все кльово, і можна прочитати в інтернеті чи книжках, але побачити варто своїми очима. Поринути і відчути енергетику нашого минулого можна просто прогулявшись або скористувавшись послугами екскурсовода, що буде Вам коштувати біля 15 грн. Продовжуємо прогулянку парками Києва. Цього разу проведемо час в місці,що було закладено в 1972 році в знак підписання договору про співпрацю і розвиток міст — столиці

Їдемо в центр, а саме на вул. Госпітальну, де розташована Київська фортеця — історико-архітектурна пам’ятка, що знаходиться на території Головного військового клінічного госпіталю м. Києва. Київська фортеця є комплексом оборонних споруд Києва, який формувався протягом 15-ти століть. До складу Київської фортеці входять

України та культурної столиці Японії. Так, так, так, ми гулятимемо по Парку Кіото. Парк розбудовували японські спеціалісти-архітектори, які старались зберегти вигляд і символіку, що притаманні японським паркам. І, думаю, що це в них вийшло: сад каміння, родзинка парку, несе дуже високий філософський сенс для японців.


18

Inspector Gadget

Раніше в парку була річечка з водопадом, міст, зарослі ірисів. Було б цікаво погуляти там в 80-х роках, але нас в і проекті тоді ще не було. Японські ліхтарики, насип, що нагадує силует гори Фудзіяма, та дерева, котрі несуть певне смислове навантаження.

А ми їдемо далі. І їдемо ми до доволі сумного місця, що з’явилось 29.09.2009 року у рамках програми «Чтобы прошлое никогда не повторилось» на розі вул. Фрунзе 109-В. Це пам’ятник за мотивами роману Кузнєцова А. В. «Бабин яр». Бабин Яр – урочище в північно-західній частині Києва, розташоване між районами Лук’янівка і Сирець, яке відоме всьому світові як місце масових розстрілів цивільного населення німецькими окупаційними військами в 1941 році. 72 роки тому, 29 вересня 1941 року в Бабиному Яру відбулось одне з

наймасовіших вбивств Другої світової війни. Пам’ятник: 12 - 14-ти річний Анатолій Кузнєцов уважно вчитується в табличку з текстом, який в точності збігається з реальним текстом німецького Указу 1941 року. Ідуть роки, а він продовжує вчитуватися в німецький Указ на розі рідного дому, а разом з ним указ читають і випадкові перехожі. Варто віддати шану нашим предкам і пам’ятати, поважати, цінувати.

Після ноток історії просто провітритись можна на прогулянці вулицею Круглоуніверситетською, яка так і манить пам’ятками в стилі конструктивізму та неокласицизму кінця 19-го початку 20-го століття. В одному з будинків цієї вулиці жила і творила в 1906 році поетеса Анна Ахматова (на жаль, будівля не збереглась). А в будинку №15 мешкав мистецтвознавець Ф. Ернст. Музикознавець М. О. Грінченко мешкав в 17-му будинку, який також, на жаль, не зберігся. А в 1928 році в будинку № 12 розміщувалась театр-студія, де працював відомий польський письменник Я. Івашкевич. Якщо ти шукаєш музу – тобі точно сюди. Адже місце наповнене емоціями творчості, місце дихає куплетами і співає, співає прозами віків.


19

Ох і втомились ж ми! Та я пропоную закінчити чудовий день в не менш цікавому місці, що знаходиться за адресою вул. Славгородська, 23. Це ресторанний комплекс «Кабачок на бочок». Дуже колоритне місце, адже людина, котра проектувала це місце, трошки не дружила з орієнтацією в просторі, і тому поклала хатину на бік – тепер і вона відпочиває. Ціни вищі середнього, але то не завадить провести гарно час в перевернутій будівлі, перевернути свої думки і просто кайфонути.

Бажаю Вам гарних весняних днів і частіше вибиратись зі своєї зони комфорту. Бо ж навколо нас стільки чудового і вартого уваги, стільки того, що може дарувати вам ті відчуття і емоції ,яких так не вистачає! Віз лав, Ваша Т.


20

Life after success Аня Гресь

Привіт, любий читачу прикольної газети «Placebo»! Пише тобі звичайна студентка КПІ, яка всього кілька місяців тому ще могла хизуватися титулом «Королеви КПІ 2012». Ось пройшло близько тридцяти днів з моменту обрання нового обличчя КПІ, міски повернулися до навчання, зала ДК спорожніла, Даня з ФСП вже не виснажує 23-х красунь відточуванням танцю для промо-ролику, навіть на сторінці «Сплєтні КПІ» ці самі сплєтні про дівчат втихли (хіба що про Аню Бех ще інколи пишуть, але на те вона і «Міс Інтернет»). Я, в свою чергу, виробила звичку на оклики знайомих «О, королева КПІ» відповідати з невеликим жалем у голосі «Колишня» (на цьому слові в голові лунає сумна музика з фільму «Барон Мюнхгаузен»). Звичайно, розставатися з титулом мені було трошки гірко, але у передаванні корони я знайшла і свої плюси. Я королевою все одно лишилась (тут не подумайте, що я з пафосом це кажу). А от якусь, так би мовити, відповідальність я з себе зняла. Так, місяць тому я ще не могла дозволити собі йти по Політехнічній і співати пісень (бо що ж подумають люди, та і не гоже Королеві волати «Червону

руту» серед біла дня). А зараз, на мою велику радість, я не тільки це роблю, а ще й знаходяться однодумці, які не проти подуріти зі мною за компанію (за що я їм щиро вдячна). Тим паче я дуже задоволена своєю зміною. Богдана запала мені до душі ще на репетиціях. Особисто я вважаю, що члени журі мають бути присутні на декількох репетиціях до конкурсу, навіть бажано, щоб конкурсантки про це не знали. Тому що на конкурсі всі дівчата виглядають як цукерки – яскраві, гарненькі, декотрих так і хочеться з’їсти. А от якщо бути підкованим враженнями ще й із репетицій (а саме те, як дівчина викладається, виглядає, спілкується з оточуючими, її дисциплінованість і відповідальність), то вже формується більш об’єктивна оцінка. Так от: Богдана завжди була старанною і віддавалась підготовці на всі сто відсотків. Вона мене просто підкупила своєю скромністю і працьовитістю. А на конкурсі доповнила перше враження впевненістю, гідністю, пластикою і поперечним шпагатом в кінці спільного танцю. До речі, не мене одну. Можливо відкрию секрет, але 8 з 13 членів журі віддали перше місце саме Богдані. І не тільки члени журі – Богдана ще й зібрала найбільшу кількість листівок з глядацьким голосуванням. З іншого боку це не дивно, тому що найчастіше саме учасниці з Факультету менеджменту і маркетингу мають титул «Міс глядацьких симпатій» (за це окремий респект ФММ, який рік у рік підтримує свою королеву факультету), але факт лишається фактом. Тепер на неї чекає почесне місце в журі конкурсів краси, а саме (мінімум) Міс та Містер Варшавської та Пітерської Політехніки, Містер КПІ та Королева КПІ 2014 (знову в голові лунає сумна мелодія з фільму «Барон Мюнхгаузен» :) ), а також чудова можливість ходити по домівці у спідньому, без макіяжу, але в короні Королеви. А ще не менш важливі неймовірно довгі милування бабусь і тіток та безмежна гордість за онуку/ племінницю/доньку/сестру всіх інших родичів.


21 Шкода, що все закінчилось. Але воно було того варте. За цей рік відбулося дуже багато приємностей, які асоціюються з королюванням. Наприклад, в мене досі бігають мурашки по тілу, коли чую пісню «Euphoria» у виконанні Loreen, бо саме з неї розпочався конкурс і перше дефіле, де кожна з нас презентувала свою «галактику». Навіть зараз під музику прокручую у голові схему дефіле, всі ці «раз, два, три – поворот» і подумки притримую своє плаття, яке важило майже 8

кілограмів. Тож я була дуже рада, коли Loreen перемогла з цією піснею минулорічне Євробачення, адже це подарувало змогу чути її частіше, і тим самим знову і знову відчувати той адреналін і шквал емоцій, що вирував у мені. Саме у якості Королеви я з Містером відвідали Польщу на їхньому конкурсі краси. Ніколи не була у Варшаві, тим паче як почесний делегат від КПІ (це мені дуже гріло душу). Також запрошували у журі різних КПІшних (і не тільки) заходів, надходили цікаві пропозиції як щодо участі у конкурсах, так і професійні. Я, як справжній КПІшник, відпочивала всі 5 років в ОК «Маяк» (хто ще не був – не втрачайте можливість, це дуже весело − там своя атмосфера), але найнезабутнішими були перший та останній рази. Перший – бо щось нове, відчуття підліткової дорослості, а останній – тому що не тільки всі тебе знають і всюди запрошують, а пропускають без черги до душу. Це ще й був мій останній «Маяк» у якості студентки. Тож, хоч і є приказка «Перед смертю не надихаєшся», але я намагалась відпочити так, щоб пам’ятати про цей відпочинок все своє життя. Люблю КПІ. У майбутньому мої діти також будуть КПІшниками, як їхня бабуся і мати. У них, правда, вже не вийде так, як у мене. Адже я стала «студенткою КПІ» ще у тримісячному віці, коли мама принесла мене з собою на екзамен, але, сподіваюсь, вони продовжать династію не тільки КПІшників, а ще і Королев (або розпочнуть династію Містерів), і я докладу до цього всі можливі й неможливі зусилля. Обов’язково збережу цей випуск Placebo, щоб потім моя донька не просто бігала по будинку у короні мами, а ще і мала надрукований стимул розвиватись і йти тільки вперед. Звичайно, з моєю підтримкою. :)


22

Interview

В ній відчувається якась дика нестримна енергія. Як буревій вона влітає в смарт-кафе Bibliotech. Її хода впевнена та чітка, завдяки чому зупиняє на собі погляди не тільки чоловіків, а й жінок. Спину тримає прямо, наче заходить не в кафе, а виходить на вечірнє дефіле. Каблук десять сантиметрів і розпущене волосся, що ще не встигло висохнути після ранкового душу. Моя зніяковілість певно мене неабияк видавала, тому Оля одразу взяла ініціативу в свої руки, розрядивши ситуацію декількома жартами. Обравши затишне місце біля вікна, Оля почала з дитячою цікавістю розглядати подарунки. Тут я виграв трохи часу, щоб зробити кави і випити прохолодної води. І ми почали. Хоч ще й тижня не пройшло після фурору на «Королеві», ми домовились грати за голлівудськими правилами: журналіст запитує, зірка може не відповідати. А Оля - зірка. Королева.


23

Фото – Сергій Ястремський


Interview Про життя після конкурсу: «Я прокинулась вранці, й одразу накотила така хвиля смутку... За ці два місяці я так прив’язалась до репетицій, до королевок. І тому зараз трохи сумно, що все це закінчилось.» «Звичайно, все продовжується, але вже трохи в іншому світлі. І скажу чесно, я була до цього взагалі не готова. Зараз до мене прикута неабияка увага, я на таке і не сподівалась. Дуже здивувало, що багато видань, пабліків, людей з різноманітних організацій відзначили мене. Всі ці подарунки - це неймовірно!»

Фото – Сергій Ястремський

24

Про казуси, що траплялись під час підготовки: «Фейлів було дуже багато. Я стала якоюсь забудькуватою. Загубила гаманець, планшет... Але дякуючи добрим людям, все це до мене поверталось.» Про дух суперництва, дружбу та про вбивства, яких пощастило уникнути: «Звичайно, я мала своїх лідерів – дівчат, яких я виділяла серед інших. Вважаю, що здорова конкуренція має бути, адже це є якимось стимулом, щоб виглядати ще краще». «Спочатку, поки ніхто нікого не знав, всі придивлялись одна до одної. Оцінювали, хто як виглядає, хто на що здатен. Так продовжувалось десь з тиждень. Потім нас поставили в такі рамки, що в нас не було інших варіантів, окрім як здружитись. І до останнього моменту, до останньої репетиції ми допомагали одна одній». «У мене склались тісні стосунки з багатьма конкурсантками. Я називаю їх «мої дівчата»: Олеся Калапа, Катя Сачик, Маша Голуб, Марина Лебідь (красуня, за яку я дуже вболівала), Марія Кот… Ось такий от зоопарк (сміється).» «Бувало звичайно і таке, що хотілось декого жорстоко вбити. Особливо під час зйомок відео. Краще не треба про це… Я взагалі запальна людина. Тому іноді вмикається режим «вбивати». «До речі, була у нас і Саша Грей (Карина з ФБТ). Якось на фотосесії вона згадала улюбленицю підлітків й відому епатажну діджейку (героїню нашого минулого випуску – прим. ред). І ми почали помічати, що у них дійсно є щось спільне. Тому так і приклеїлось.»


25 Про рішення журі: «У журі є своя суб’єктивна думка, у мене своя. Ні для кого не є секретом, що Богдана була однією з найкращих. Але виграти Королеву могли і інші дівчата. Єдине, чого мені не вистачило – це те, що Марину Лебідь залишили без номінації.» (нам також цього не вистачило.. – прим. ред.) В цей момент доля вирішує трошки пожартувати, і до нас підходить Королева КПІ Богдана Тарасик. За неймовірним збігом обставин Богдана також прийшла використати сертифікат, подарований на Королеві. Дівчата обнімаються як рідні, жартують і щось весело обговорюють. Повернувшись, Оля нахиляється і зазначає, що тепер доведеться говорити пошепки. Звичайно, ми не втрачаємо такої можливості. «Мої одногрупники навіть замислили підступний план, щоб прибрати Королеву і зробити мене босом» – сміється дівчина. Оля зізнається, що вони дуже різні з Богданою, і тому ідеально підходять на ролі Королеви та Віце-міс: «Ми доповнюємо одна одну, і я думаю, це чудово». Тому, щоб заспокоїти прихильників Богдани, запевнимо, що найближчим часом ніяких вбивств не планується. Про конкурси краси, ФТІ та шоу-балет, в якому працює наша Королева: «Конкурси краси? Ні! З мене досить. Коли я закінчувала школу, в мене був вибір: йти вчитись як нормальна людина чи стояти в чергах на кастинги. І я така розумниця пішла на фізтех і якось оце навчаюсь. Взагалі я дуже сумлінна студентка. Не було ніколи перездач. Майже завжди виходила на стипендію. Тепер переконана, що кращого факультету не існує!»

«Але я люблю виступати на сцені, тому щоб якось себе задовольняти, я вирішила піти в шоу-балет. Ось вже півтора роки повністю задоволена. Мій шоу-балет називається «Фенікс». Ми ставимо номери, займаємось чер-лідерством, виступаємо на різних концертах, святах, буває, на конкурсах. У нас в арсеналі більше двадцяти номерів.» – Спробуй уявити своє життя, якщо б ти обрала не КПІ, а інший ВНЗ. – Я ще вступила до Шеви на кібернетику, але на той момент, коли я подавала документи, ще не ходило метро на Виставковий центр. Тому вони не мали жодних шансів.


Interview

26

– Може Поплавок? – О ні, я навіть не уявляю, як можна отримувати вищу освіту по спеціальності танцюриста чи бібліотекаря. В мене немає ніякої танцювальної освіти, але вважаю, що я не дерево (сміється). – Що тебе вразило за п’ять років навчання на ФТІ? – У нас дуже круті викладачі, це мабуть одна з основних рис фізтеху. І ще той факт, що до кінця бакалаврату я нарахувала 15 видів різних математик... – А фізика? Зможеш зараз довести рівняння Шредінгера? – Довести?? Я його можу розказати в стаціонарному вигляді. Але довести… Мене під час Королеви часто питали про інтеграли. Не знаю, чого це всіх так непокоять мої стосунки з інтегралами. Як не питання, так через одне інтеграли.

Про те, як КПІ змінює людей: «Певно я стала трохи серйознішою, відповідальнішою. Завжди переживаю під час екзаменів, сесії, моїх виступів, проведення будь-яких заходів. Дарма, що я робила все це дуже багато разів. Все одно кожен раз як вперше. Пунктуальною стала, раніше я такою не була. Більше відкритості додало. З’явилось багато нових знайомств.» – Якби в тебе була можливість пережити ще раз будь-який день з твого життя, який би ти обрала? – Однозначно «Королева КПІ». Є деякі моменти, які б хотілось зробити краще.. Навіть і н те л е к т у а л ь н и й конкурс (сміється). Ну, залажала, що тут скажеш. Мені дісталось питання про літак – куди б я хотіла полетіти… Та в мене було таке декольте, що я могла б просто промовчати.


27 Про мрії: В дитинстві я хотіла стати вчителем математики, бо мама вчителька. Ніколи не мріяла стати акторкою чи моделлю. Пам’ятаю, що твердо вирішила не виходити заміж. Та і зараз поки не тягне. Як правило, в мене приземленні мрії – такі, які я можу здійснити. Дуже хотілося б побувати в Аргентині, а взагалі – звалити кудись подалі! Цього літа хочу стрибнути між скелями в Криму. Про життя поза межами КПІ: «Крім того, що танцюю, я ще довгий час займалась музикою. Закінчила музичну школу, граю на фортепіано. Вдома стоїть синтезатор, й інколи сумними вечорами я можу трошки повеселити сусідів. А взагалі я меломан. Мене приваблюють фестивалі рок музики, також обожнюю електронну музику. Взагалі, рух – це життя. Тому не сидіть на місці – живіть!» Про плани на літо: «До того, як я переїхала до Києва, я жила в Криму на березі моря, тому кожного року я проводжу літо в Криму. Це літо для мене буде останнім шансом відірватись на повну. Тому я буду намагатись відвідати якомога більше крутих фестів, точно поїду на «Кубану». Квиточок вже чекає на мене. А взагалі для якісного відпочинку має бути море, ніякого Києва, ніяких великих міст. Море. Багато сонця, багато музики і багато гарних людей поруч.»

– Багато кого цікавить, чому ти така крута, Оля? В чому твій секрет? – Я звичайний КПІшник. Нічого крутого в мені немає, або може я чогось про себе не знаю... Треба просто бути такою собою, такою крутою (сміється). Я звичайна, проста. Будьте простими – будете крутими! – Чи часто ти дозволяєш собі ненормативну лексику, криєш матом? – Ой, ну буває.. Але інколи кажу собі: «Оля, ти ж леді! Давай припиняти таке.» От сьогодні ще жодного разу не вилаялась (щира правда – прим. ред).


Interview – Без чого ти не можеш уявити своє життя? – Не уявляю жодного свого дня без кави і солодкого. Бувають такі дні, коли приходжу ввечері додому, згадую, що їла за день, і виявляється, що крім солодкого нічого я не їла. Ще люблю швидкість. Про татуювання: «Це така тема.. Всі питають. Таке враження, що люди ніколи не бачили дівчат з татухами. Навіть інколи складається враження, що я вся така забита, що п’ятдесят відсотків тіла в татуюваннях. Це просто мій стиль, моє життя - те, що мені подобається. Можливо, якщо б я не працювала в шоу-балеті, в мене їх було б і більше, а так це трохи стримує. Зараз їх в мене чотири, але я точно знаю, що останньої ще собі не набила. І вже маю певні думки. Я не буду розповідати, що і де це буде, але скажу, що є ще в мене деякі місця, які вже давно чекають на татуювання. Тому нехай це буде маленька таємниця. Коли прийде час, то ви її побачите. Можливо, це будуть ступні…» «Татуювання це взагалі не релаксмасаж. Звичайно, боляче, але це такий приємний біль.. Ті люди, які вже почали, мене зрозуміють. Зупинитись дуже важко.» – Мені здається, після такого фурору ти можеш навіть трохи підзаробити на піарі свого татумайстра. Не плануєш зібрати компанію на масовий татуаж? Я впевнений, бажаючих буде хоч відбавляй! – Це цікава ідея. В мене дуже гарний майстер, і я не збираюсь його змінювати, хоча і є пропозиції. То чому б і ні? Сподіваюсь лише, що люди не стануть набивати собі мій автограф чи портрет. Про секрет такої чудової фігури та прес: «Я їм дуже багато солодкого. Моє правило – ніяких дієт, ніяких утисків

28

в їжі, багато солодкого. Але їжа має бути здоровою і, звичайно, в міру. Хоча в солодкому міри я не знаю... Фаст-фуди, шаурма? Ні. Краще я з’їм шоколадку.» «А прес – це робота не одного місяця, не одного року. Щоб накачати прес, потрібно просто.. качати прес. Тому качайте прес вранці, ввечері. Сидите за комп’ютером – качайте прес. Встали – качайте прес. Варите борщ – качайте прес. Їсте борщ – качайте прес. Лягаєте спати – качайте прес. Ходите – напружуйте прес, він буде качатись. Все просто!» Про особисте життя: Поки в моєму серці ще є вільний шматочок. Тому можливо комусь пощастить. – Ти кидаєш зазвичай чи тебе? – Кидати людей не люблю. Дуже прив’язуюсь. Але інколи потрібно щось закінчувати.. Щоб починати щось нове. – Зараз мабуть від хлопців немає відбою? Як справляєшся? – Таке є… Найбільше пишуть в інтернеті. Мені навіть стало страшно туди заходити. Багато чого я вже просто не читаю, адже не вистачає часу на все це. Але «відбою» це мабуть дуже голосно сказано, адже ніхто на вулиці не підходить, на побачення особливо не запрошують, квіти мені не присилають. Тому будьте сміливішими! – Ти можеш поцілуватися на першому побачені? – Без питань. Це пропозиція? Поцілунок – це круто. Я люблю цілуватись. Будьте сміливішими, я люблю цілуватись! Інтерв’юер – Олексій Авілов


29

Побажання читачам: Будьте собою, будьте вдячними, не будьте лицемірними, набивайте татуювання, якщо ви цього хочете, качайте прес, читайте «Placebo» і будьте сміливішими! Ось так казково і пройшло наше спілкування з Олею Федорець – цікавою особистістю, чарівною дівчиною, звичайним КПІ-шником і справжньою королевою. «Королевою Placebo». Насміялись, покатались в трамвайчику, зробили декілька фотографій і розпрощались майже друзями. Я і не помітив, як минули ці декілька годин. Оля зробила цей день, це інтерв’ю. Та що там – цей номер!


30

Don’t be stupid! Євгенія Кугук

Нейронауки у НТУУ КПІ: все тільки починається. Щосерпня на стрімі Нейронауки Літньої Школи “Досягнення та застосування сучасної інформатики, математики та фізики” (англ. AACIMP) НТСА КПІ збираються учасники з усіх куточків світу – Росія, США, Білорусь, Польща, Німеччина, Україна і т.д.. А от КПІ-шника там нечасто побачиш.

Нейронауки (Neuroscience) у світі з’явилися порівняно нещодавно − кілька десятків років тому, а їхня зустріч з КПІ відбулася у 2006 році на Першій Літній Школі AACIMP. Нейросаєнс об’єднує кілька наукових дисциплін – хімію, комп’ютерні науки, медицину, математику, інженерну справу, філософію, фізику, психологію. Це “кілька” постійно розширюється, захоплюючи нові галузі та вдосконалюючи таким чином отримані знання. А відкриття у будь-якій з вище названих сфер автоматично збагачує Нейронауки та підштовхує до безперевної еволюції. У Нейросаєнс немає чітко визначених меж. Сьогодні спостерігаємо становлення цієї науки, а отже проявити себе може кожен зацікавлений, кожен, хто бажає відповісти на питання: «як працює мозок?», «чому нервова система функціонує саме так?», «чи можна створити штучну систему нейронів?», «як допомогти людям?».

Однією з головних цілей Нейронаук є застосування отриманих знань у лікуванні людей, що страждають від нервових хвороб, як наприклад, від хвороби Паркінсона (порушення здатності до нормального руху рук та ніг; тремор, тобто постійне тремтіння кінцівок; порушення функцій мовлення; психічні розлади) та не менш жахливого захворювання Альцгеймера (втрата пам’яті; дратівливість; агресивність; порушення здатності говорити та розуміти сказане). Одним з найновітніших досягнень є винайдення DBS (Deep Brain Stimulation) – процесу введення електродів у таламус (ділянка головного мозку) задля подолання тремору. Зміна у стані пацієнта після проведення ДіБіЕс разюча – він може вільно керувати своїми рухами: піднімати руки, ходити навшпиньки, торкатися кінчиком пальця носа; а при вимкненому електроді пацієнт неспроможний навіть втримати головувпевномуположенні.Щеодинвинахід учених – BrainPort – система електродів, що закріплюється на язику й відсилає у мозок спеціальні сигнали-повідомлення про навколишній світ. BrainPort навіть допомагає бачити сліпим.

Хоча в основному Нейронауки розвиваються за кордоном, втім у КПІ-шників є надзвичайна, майже чарівна можливість прослухати курс лекцій від спеціалістів у сфері Нейронаук з найвідоміших вишів світу – фахівців, які щоденно працюють у лабораторіях, постійно займаються науковим пошуком, мають публікації у “Nature”, “Society for Neuroscience” і “Physical Review Letters”. Вони готові поділитися щойно здобутими, свіжими знаннями з учасниками стріму Нейронауки Літньої Школи AACIMP у НТУУ “КПІ”.


31

Учасники стріму Neuroscience-2013 дізнаються про: • нейродинаміку, типи збудливості, пачечну активність нейронів та бістабільність; • динамічний кламп або нейрокомп’ютерний інтерфейс; • просторові характеристики нейронів, багатосегментні моделі; • локальні та глобальні нейронні мережі, синхронізацію та осциляції; • нейронні мережі мозку, специфічні медіаторні системи та особливості поведінки; • молекулярні та клітинні механізми болю; • механізми слухового, зорового та соматосенсорного сприйняття; • інтерфейс “мозок-комп’ютер”.

Літня Школа AACIMP відбудеться 1-17 серпня 2013 року у НТУУ КПІ. Заняття проводитимуться англійською. С п і л к у в а н н я відбуватиметься також англійською, бо з кожним роком іноземних викладачів та учасників стає все більше. І тому шанси українських студентів попрактикувати мову Шекспіра щороку зростають. Рання реєстрація на проект триває до 20 травня, а заповнити анкету учасника можна на офіційному сайті: summerschool.ssa.org.ua. На цьому ж сайті легко відшукується уся необхідна інформація. А якщо не відшукується, можна писати на скриньку summerschool@ssa.org.ua або особисто звернутися до організаторів проекту – Наукового товариства студентів та аспірантів, які чекають бажаючих за адресою НТУУ КПІ, 1 корпус, аудиторія 299 (15).

Навіщо їхати за кордон, коли закордон сам приїздить до нас? У КПІ є власна Літня Школа європейського зразку, то чому б не взяти у ній участь? До того ж КПІ-шникам знижка!


32

Міжуніверситетська Михайло Коновалов

Шановний читачу, сьогодні мова піде про одну цікаву та не менш важливу сторінку в історії нашого університету, а саме про події, що відбуваються вже зараз. У травні РТФ та ФЕЛ святкують свої Дні народження. І відповідно, вже відбулися RADIODAY та парад студентів ФЕЛу. І так вийшло, що обидва факультети є вихідцями з одного – ФЕТ (Факультет Електротехніки). Тож що саме відбувається? 17 травня о 18:00 на площі знань стартував Radioday open air party.

Це така собі шалена вечірка електронної музики. Тусня на відкритому повітрі за традицією продовжувалось до 22:00, ну а потім або спати, або у клуб − кому як заманеться. Ось, що кажуть студенти про це свято: «Radioday 2013 назавжди залишиться в моєму серці. Атмосфера щастя та волі під кращі світові треки у виконанні кращих ді-джеїв України та гостей з-за кордону, доповнені фантастичною танцювальною підтримкою». Це свято вже перетворилось на деяку КПІшну «Ідеологію». 24 травня ФЕЛ влаштував парад по всій території КПІ, де ви мали змогу побачити незвичайну техніку та незвичайно одягнених друзів та знайомих. Також студенти, як завжди, прикрасили свій корпус − це було важко не помітити.


містика і фантастика

У кожного з факультетів є свої тематичні футболки. Студради намагаються зробити ці свята пам’ятними у серцях своїх студентів, і їм це вдається. Однак «мало хто знає», проте між цими двома факультетами існує ворожнеча. Чи, можливо, банальне суперництво. Хай там як, але це виливається в ряд не дуже шляхетних вчинків. Так видалось, що гуртожитки обох факультетів знаходяться поряд, і студенти вважають за честь нагадати іншим, що саме сьогодні розпочинається їх день. Також, якщо не постояти навпроти гуртожитку сусіда й не покричати щось образливе, можливо навіть провокуюче – це ж буде удар по репутації. Хочеться нагадати цим

33

молодим людям, що вони вихідці з однієї КПІшної сім’ї, і провокувати одне одного − не найліпша ідея студентів кращого вишу України. Проте існує багато людей, які без проблем переводяться з одного факультету на інший, товаришують один з одним. Та й все менше першокурсників піддаються впливу «дідусів». Студентська рада кожного факультету не обходиться без взаємодопомоги іншого. До того ж, зараз ніхто не може сказати, з чого ця ворожнеча почалась. Тому й сенсу в ній я не бачу. Сподіваюсь, усі ми із новими святами станемо добрішими та щирішими, особливо, по відношенню до себе. Живіть і любіть. А далі − самі знаєте ;)


34 Farewell Edition

Головний редактор: Олексій Авілов

Goodbye В цю саму мить ти дочитуєш черговий випуск факультетської газети Placebo. І останній. Ти подумаєш, що це такий жарт, але це не так. За майже півтора роки свого існування в проекті відбулось чимало змін. Вони торкнулися всього: наповнення газети, її формату, ідеології проекту та редакторського складу. Не все іноді йшло за планом. Але врештірешт всі ці зміни були на краще. А зараз черговий етап, і, мабуть, я вперше можу сказати, що все йде за планом, і все так, як і має бути. Ця стаття не буде позбавлена с е н т и м е н та л ь н о с т і , адже хочеться подякувати кожному, хто має відношення до створення Placebo, а також всім, хто читав,

хвалив і критикував нас, всім, хто підтримував і допомагав. Мабуть, ніколи не забуду ці безсонні ночі, затяжні збори, сварки і суперечки, що лише єднали нас ще більше. Завдяки цьому проекту я переконався в тому, що є дуже багато небайдужих людей, готових прийти на допомогу в будь-яку хвилину. Я відчув, що КПІ – це єдина родина. Я бачив, як іскри запалюються в очах людей. Це те, що не лишає байдужим. Для мене особисто Placebo – більше, ніж просто проект, це стало частинкою мене. Тому прощатися дуже важко. Але ми прощаємось, щоб повернутись. І, сподіваюсь, після прочитання цього номеру в тебе на обличчі буде сяяти посмішка!

Над випуском працювали: Кореспонденти: Заступник редактора: Коректори: Анна Гресь Дар’я Ямкова Михайло Розбицький Віталій Коршак Літературний редактор: Ксенія Бойко Дар’я Ямкова Фотографи: Дар’я Ямкова Дмитро Домашенко Дизайнери та Верстальники: Ляна Тучка Євгенія Кугук Головний партнер: Михайло Розбицький Кирило Тепляков Print-центр в 12к. (ФЕЛ) Ксюша Сорока Ілюстратори: Ляна Тучка Анна Фролова Максим Федорчук Лідія Бердник Михайло Коновалов Олексій Авілов Христина Ольшанська


А як ти ставишся до татуювань?

35

Кирил Тепляков Ліпше спитати «Як моя мати ставиться до татуювань?». Ще у дев’ятому класі я сказав, що хочу тату. А вона відповіла, що я можу зробити його тільки у одному місці – яке вона ніколи не побачить.

Женя Лашина Татуювання – стиль, інтерес, життя, спосіб зробити нагадування про важливу подію. Це спосіб самовираження людини. І найголовніше те, що це мистецтво. Спочатку я дуже хотіла набити тату, але тато обіцяв вигнати мене з дому.. А зараз вже трошки перегоріла. Діма Грекович З кожним днем бачу все більше і більше розмальованих людей. Є дійсно гарні роботи, але буває бозна-що. Рік тому горів бажанням зробити собі тату, але поки толком не знаю, що конкретно хочу. Живу за правилом подруги – якщо до 23 років не пропаде бажання, то зроблю, а інакше − не буду бити собі нічого. Юля Ісай Це все одно, що спитати ставлення до якогось мистецтва − хтось любить, а хтось ні. В моєму випадку – люблю, але в них обов’язково має бути закладений певний сенс, важливий для власника тату.

Артем Стельмашов Сам не пробував. Ставлюся толерантно, але дружині, наприклад, не радив би. :)


Placebo #11  

Літній номер! Всередені багато цікавого!

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you