Page 1


2

Welcome

Літо – це не тільки час для того, щоб відпочити та повеселитись, а і чудова можливість підбити підсумки та зробити висновки. Літо – той час, щоб відновити вичерпані за довгий навчальний рік резерви сил та освіжити голову для нових ідей. Окрім посвяти першого курсу, 31-го серпня відбулась ще одна знакова для нас подія – нам виповнилось півроку, і, мабуть, саме час озирнутись на пройдений шлях, щоб проаналізувати свої помилки і впевнено намітити чіткий курс вперед. Отож, підсумовуючи ці півроку, можна впевнено говорити про те, що проект «Placebo» вже зробив

свої перші кроки, можливо, вони були дещо кволими та обережними, але це були кроки. І це маленьке створіння, що тільки починає своє життя і тільки набирається сил, вже довело, що може впевнено стояти на задніх двох. А далі лише більше! В цьому випуску ми вирішили згадати, з чого все починалось, і якими для нас стали ці півроку. Також ми покопались в традиціях та легендах КПІ, прикинули, як можна завдяки навчанню отримувати більше грошей на стипендіальну картку, де можна виступити з науковими доповідями в новому семестрі і куди за бугор дешево і корисно чкурнути найближчим часом. Звичайно, ми пам’ятаємо про свої обіцянки, і тому продовжуємо брати інтерв’ю у випускників кафедр факультету - на черзі випускниця ЗЛ. Також ми подумали, що корисно буде розібратись, що ж це за студія на теренах КПІ, що змушує «хохотати» навіть мам. А ще можна буде глянути, як ММІФ проводив це спекотне літо. Ну і фішкою цього номеру, мабуть, є те, що ми розпочинаємо нову постійну рубрику «Невідомі герої», в якій ми будемо розповідати про заслуги скромних людей, що не бажають світитись. Факультет має знати своїх героїв! А поки більшість з нас відпочивали та готувались до нового навчального семестру, у нашого друга і товариша сталась біда, яка не має залишити осторонь кожного з нас. У студента другого курсу Драгомирецького Нікіти діагностували рак IV стадії. Він потребує лікування за кордоном, а для цього необхідні великі гроші. Тож давайте ще раз покажемо, що КПІ – це велика родина, і допоможемо зібрати потрібну суму для того, щоб Нікіта повернувся до нас здоровим і сповненим бажанням жити!

Олексій Авілов


Unknown Heroes Так, як ідея та необхідність створення цієї рубрики зріла вже дуже давно, то і не доводиться довго думати, про кого варто писати. Для нас герої очевидні. А чи очевидні ці герої для Вас? Чи знаєте Ви цих людей?! Більшість, мабуть, знає хто такі Тепляков чи Мащук, Ломаєва чи Грищук, Гресь чи Вакарчук. Жарти жартами, але вклад цих людей у життя факультету важко не помітити, їх прізвища на слуху у всього КПІ, їх обличчя нерідко можна зустріти на фотографіях з будь-яких масштабних КПІ-шних тус. Але назва рубрики «Невідомі герої» – це не про них. Сьогодні хотілося б розказати про чудового хлопця, вірного друга і просто дуже добру і щиру людину, про студента другого курсу, куратора першого курсу і головного дизайнера газети, та що там газети, головного дизайнера ММІФ - Мішу Розбицького.

Знаєте, так буває, що ти опиняєшся в тому місці і в той час. Так, це не про Мішу, це про мене! Я опинився саме в той час і в тому місці, щоб мати шанс працювати з ним. Пам’ятаю, як сиділи ми вперше і працювали над емблемою «Placebo». Чесно скажу, я, мабуть, на його місці, якщо б і не прибив такого, як я стільцем, то послав би під три чорти, це точно. То йому не так, це йому не сюди… Отак і народжувались наші «шедеври» завдяки терпінню Міши. Ще варто згадати всі ті безсонні ночі перед виходами номерів, коли вже не спав дві

3

доби, а тобі кажуть щось на кшталт: «ну давай ще розклад для ІМ доб’ємо, і спати», через 20 хвилин – «ну давай ще для БМ, і точно спати», ще через хвилин 20 – «та що вже там робити?! Давай закінчимо, і вже зі спокійною душею…». А потім сидимо о п’ятій ранку, спати ж вже не хочеться, дивимось відео з Маяка, де засвітились ГМС з Ломаєвою, і ржемо до упаду. Ой, щось я від теми відійшов. Так подивившись зараз правді у вічі, я чесно можу сказати, що якби не Міша, котрий на собі безсонними ночами витягував весняні номери, то загнулась би наша справа, ой як загнулась би. А, крім того, людина ще встигала вчитись, робити афіші для СР, зробила макет ф а к у л ьт е т с ь к и х футболок. Також він не забував про сім’ю, де був зразковим сином і г а р н и м братом, та ще і на концерти в с т и г а в бігати. Я інколи думаю, що наш Міша - супермен на якихось чудобатарейках, він встигає усюди та завжди готовий допомогти і виручити. А головне – все, що він робить – він робить з душею, щоб самому подобалось. Я впевнений, що це варто найвищих похвал, а його вклад у студентське життя факультету за минулий рік просто безцінний. І для мене Михайло Розбицький безперечно герой, дарма, що трішки сором’язливий, адже такими і мають бути справжні герої!

Олексій Авілов


4

Нам піврочку

Тааак, ану стоп. Досить писати, корегувати, верстати, вигадувати і критикувати. Люди, а нам вже, як-ніяк, півроку. Мало? Та годі Вам. Це свято. І не газети, а колективу. Хоча, напевно, це вже не газета, не тільки газета.

Пам’ятною являється зустріч в викладацькій столовці під Малим Залом при перших великих холодах, коли грошей вистачало лише на «теплу» каву. Саме тоді і була перша цеглина. Хоча ні, цеглина не підходить. Краще так: «І в той день був намальований перший макет..». І одразу стертий. А потім другий, третій. Перший випуск взагалі мав вміщати лише вісім сторінок. Потім ми ризикнули розширитись до дванадцяти, а врешті-решт настрогали матеріалу на, здавалось нереальні, 16 сторінок. Це зараз 16 – звичайна справа, не тоді.. Когось після цієї зустрічі намагались «обламати» і вбити бажання робити газету (дякую йому за те), когось захопило ще більше, але старт був узятий. Драматичний чи ні, хто його знає. Але драматичного кінця поки що ніхто не дочекався. Ми живі, працюємо. Працюємо для студентів, а коли розуміємо, що цим студентам не завжди потрібна наша робота, працюємо для себе. Бажання не зникло, воно стало сильнішим, міцнішим, стабільнішим, і його в колективі беззаперечно вирощує вся команда. І це є великим нашим досягненням. Правда є деякі індивідууми, які намагаються розхитувати човник, але плавання триває. Куди ж без труднощів. На сьогоднішній день в нашому активі вже четвертий номер і один спец.

випуск. П’ятий вже розписаний. Про нас знає не тільки ММІФ. Згідно статистики електронних переглядів, кожен випуск нашої газети отримував більше, ніж 1200 переглядів. Це не враховуючи друкованих варіантів. Так, навесні вони були чорно-білі. Так, їх мало. Але газета виходить вчасно, вона актуальна і цікава. А головне – вона дійсно студентська. Інколи до нас підходять люди з інших факультетів і кажуть, що це дійсно круто, що наша газета робиться студентами для студентів. Не для викладачів, як на деяких факультетах, а для таких самих, як і ми. В такі моменти розумієш, заради чого не спиш ночами. Так, Міша? :)

В нас з’являються постійні читачі не тільки на ММІФі, люди просять, замовляють, чи, як деякі вже висловлюються, «бронюють» друковані номери. Це тільки тішить. Тішить, що студентство читає. Дехто навіть пропонує власну допомогу - чи то писати, чи то малювати. Багато з цих людей вже внесло свій вклад у становлення «Placebo» як газети.


5 Стабільність. Те, чого не вистачає в країні в цілому, і деяким людям зокрема, але ми стали стабільними. Це ще один пункт в графу «Досягнення». А ось тут, мабуть, варто сказати величезне «Дякую» не тільки сформованому боєздатному колективу, а і людям, які в нас повірили і підтримали: це студентська рада і адміністрація факультету, а також Printцентр в 12му корпусі, який завжди виручав нас, якими б стислими не були терміни, а зараз, до речі, вони стали нашим головним партнером.

Саме завдяки гарним людям в цих організаціях ми стали впевненішими в собі. Насамперед, ми стали впевнені в тому, що в нас вистачить коштів на друк чергового номеру, а це не аби як спростило роботу і заощадило час, який можна використовувати тепер для того, щоб писати, творити, малювати, саморозвиватись і робити наш продукт кращим, якіснішим.

І, звичайно, дехто помітив, що тепер ми стали трошки яскравіші, і тепер в

газеті можна побачити не лише відтінки похмурого сірого - за це також треба дякувати цим людям!

Можливо, на сьогоднішній день ще немає того «ефекту Placebo», про який ми гордо почали заявляти на початку створення, але те, що є рух в цьому напрямку - безперечно. Газета переформатувалась, але не стала менш цікавою чи інформативною. І це вже не просто газета. Дух факультету присутній. Газета поєднала в собі роботу нового і старого покоління студентів ММІФ, синтезувала у собі якісний продукт старанності свіжої крові, креативної роботи людей, які вірять у факультет і людей на цьому факультеті. Були у нашої газети амбіції і щодо інших проектів. Були і є. Вони не зникли. Деякі реалізуються, деякі тримаємо в голові. Як-ніяк футболки на факультеті з’явилися. Головний редактор завжди нагадує «Я хочу, щоб те, що ми робимо – ми робили якісно». І робить. І ми разом із ним. Тому одягаємо футболки, беремося редакцією за руки, стаємо навколо святкового торта і загадуємо бажання. І поки Ви милуєтесь кольором полум’я догораючих свічок, ми вже готуємо черговий жовтневий номер.

Олексій Авілов Володимир Притула


6

Going Abroad

Кожен студент мріє поїхати за кордон або виграти якийсь грант на навчання, але не кожен наважується - одні бояться, що вони не знають мови, і тому їм буде важко зрозуміти людей, інші – через свій страх або навіть через те, що не знають місцевості. Але ці програми - наш шанс розширити свій кругозір і отримати певний досвід. Потрібно не вагатись, а навпаки користуватись цією можливістю. Ось, наприклад, Програма імені Фулбрайта є найстарішою і найбільш престижною міжнародною програмою обміну вченими та студентами, що фінансується урядом Сполучених Штатів Америки. Сьогодні вона підтримує академічні обміни з більш, ніж 155 країнами світу. Програма імені Фулбрайта була відкрита в Україні на початку 1992 року. Її метою було і залишається підвищення взаєморозуміння між народами Сполучених Штатів і України через наукові дослідження та обміни. Ця програма пропагує великі можливості: - надає можливості проведення наукового дослідження в американських університетах терміном від 4 до 9 місяців; - надає стипендії студентам на 1- або 2-річні академічні програми зі здобуттям ступеня магістра наук або мистецтв в американських університетах; - надає можливості вченим і фахівцям проводити наукові дослідження, брати участь у процесі та розробці навчальних планів; - надає фінансування студентам з усього світу для навчання у провідних університетах США для досягнення ступеня PHD та інші. Детальну інформацію ви можете знайти на сайті:

також працювати за кордоном. Є декілька стипендіальних програм, що дають різні можливості: - іноземні молоді науковці можуть провести дослідження або підвищити кваліфікацію у одному з німецьких ВНЗ або науково-дослідних інститутів; - іноземні бакалаври можуть поступити на навчання в німецький ВНЗ на післядипломному курсі або у магістратуру (Aufbaustudium або Masterprogramm) та отримати ступінь “Diplom“ або “Master”. - також надаються стипендії для групи студентів 2-5 курсу з одного факультету українського ВНЗ під керівництвом викладачів ВНЗ з метою відвідання декількох університетів та міст Німеччини. Детальну інформацію ви можете знайти на сайті http://www.daad. org.ua/ukr/stipendien.htm. Крім того, існують безкоштовні курси які проводить «BEST», ми вже писали про ці курси в першому нашому номері. Нагадаємо лише, що термін навчання на курсах: від 7 до 14 днів у групах по 20-30 чоловік. Лекції проводяться англійською мовою, що допоможе тобі у вдосконаленні володіння нею. Усі витрати BEST бере на себе! Необхідно лише отримати візу і оплатити квиток. Анонс та реєстрація на зимові курси буде після 16 вересня. http://best.eu.org/student/courses/coursesList. jsp?season=winter12 Тому не тупимо і виграємо стипендії на навчання за кордоном!

http://www.fulbright.org.ua/ А для майбутніх магістрів найкращим варіантом буде скористатися програмою DAAD - вона дає можливість не тільки навчатись й отримувати стипендію, а

Маша Штанічева


Interview

7

3. Як студентські роки вплинули на Вас, Ваш характер? Роки навчання і студентського життя - це період розвитку та самоствердження.

Мацюк Тетяна Андріївна гр. ЗЛ-71 Спеціальність: Тренер з художньої гімнастики, керівник гуртка дітей шкільного віку. Місце роботи: Центр Дитячої та Юнацької Творчості Солом’янського р-ну. Безпосередні обов’язки: Виховання та навчання дітей основам художньої гімнастики. Заробітна платня: 1500-2000 грн. Дитяча мрія: Дитяча мрія збулася, бо у віці 12 років я вперше промовила, що хочу бути тренером. Знак зодіаку: Овен. Життєве кредо: -«Все, что нас не убивает, делает нас сильнее!» -«Думай о том, что может сделать тебя счастливым. Делай то, что тебе нравится. Будь с людьми, с которыми тебе хорошо. Иди туда, где тебя ждут.» -«Тому, кто умеет ждать, всегда достается самое лучшее.» -«Будущее принадлежит тем, кто верит в свои мечты!»

1. Що спонукало Вас вступити до ММІФу? Це той напрям, який більше до душі, до моїх схильностей, можливостей, здібностей, уподобань. А також позитивні відгуки друзів та знайомих. 2. Найяскравіший спогад зі студентського життя. Спогадів багато, і всі настільки різні і неповторні. Для мене, мабуть, дуже яскравим спогадом студентського життя є поїздка до ОК «Маяк». «Я знаю пароль, я вижу ориентир, я верю только в это - МАЯК спасет мир!» - цей своєрідний гімн того літа вабить своїми спогадами. «Маяк» освітив шлях для нових знайомств, нових друзів, подальших зустрічей з ними. А потім почалось життя свята: КВК, спільні дні народження, пікніки, веселі мандрівки. Феєрверк подій! :)

4. На якому курсі Ви зрозуміли, що варто працювати за спеціальністю? Коли Ви визначились з обраною професією? Що стало каталізатором? Іноді здається, що все в нашому житті випадковість… Але з часом розумієш, що багато що зумовлено чимось. Поки в моєму житті так. 5. Чи були Ви за кордоном? (курси, робота, стажування, програми обміну) Я була за кордоном неодноразово. Ці поїздки в більшості були пов’язані зі знайомством із культурною спадщиною інших народів. Те, що торкається професійного напрямку, мабуть, попереду! 6. Що, на Вашу думку, стало вирішальним при прийнятті на роботу? Рівень професійних навиків визначив мою подальшу діяльність. 7. Чи задоволені Ви своєю роботою? Які кар’єрні перспективи? На даний момент із задоволенням ходжу на свою роботу, люблю дітей та спілкування з ними. 8. Що з того, чому Вас вчили на факультеті, Вам знадобилось на роботі? Все. 9. А які знання довелось опановувати самому? Індивідуальний підхід до кожної дитини. 10. На що, на Вашу думку, варто було звертати більше уваги під час навчання? Коли цікаво навчатися, ти не замислюєшся над тим, що не так, а береш максимум знань від викладачів. 11. Ваші побажання студентам. Дивись на світ позитивно! Подібне притягує подібне. Життя - це не ті дні, що пройшли, а ті, що запам’яталися!

Інтерв’ювер - Даша Ямкова


10

Іменні стипендії

Багато студентів навчаються в КПІ, але не кожен має хоча б звичайну стипендію. Але є студенти, які досягли такого рівня знань, що отримують не просто стипендії, не просто підвищені, а іменні. На сьогодні в КПІ існує 205 іменних (персональних) стипендій, з яких 177 державних та 28 «комерційних». Це п’ять стипендій Президента України, одна Кабінету Міністрів України, чотири Верховної Ради України, дві іменні стипендії ім. І. Курчатова, 28 стипендій ректора НТУУ «КПІ», по одній соціальній стипендії Верховної Ради та Кабінету Міністрів України та 163 факультетські стипендії відомих учених. Ось, наприклад, студентки ММІФ: Тетяна Скиба, Світлана Висоцька та Людмила Циганок отримали іменні стипендії завдяки відмінному навчанні практично з першого курсу, а також завдяки науковим публікаціям. Ще одним яскравим прикладом є студентка ММІФ Олена Пунщикова, яка в 2010 році вдруге стала стипендіаткою Президента ¬України. Дівчина активно займається наукою: за останні три роки вона опублікувала більше 10 статей у ВАКівських збірниках, взяла участь та виступила з доповідями у більш, ніж 15 міжнародних конференціях (Швеція, Німеччина, Росія, Україна), працювала се к р ета р е м наукового комітету ХІІ Європейського конгресу з т е х н о л о г і й штучного кровообігу, який проходив 2007 році у м. Києві і був організований Ф о н д о м європейських конгресів (Нідерланди) та Кафедрою біомедичної інженерії ММІФ НТУУ «КПІ». Постійно підвищує свій професійний рівень, беручи участь у школах-

семінарах, одну з яких пройшла в Україні (2007 р.), чотири – в Німеччині (2008-2009 рр.). Наступним яскравим прикладом є студентка ММІФ Катерина Білоконь - стипендіатка Верховної Ради. Окрім навчання й роботи, вона ініціювала створення й випуск газети на ФФВС “ВВВ. КПІ.СПОРТ”, брала участь у конференціях за спеціальністю “Фізичне виховання“, займалася в театральному гуртку, деякий час цікавилась режисурою, надсилала свої статті до різних газет. Ось таке невгамовне й цікаве життя у цієї дівчини. А у 2005 році Катерина Білоконь стала ще й стипендіаткою Верховної Ради. Отримувати іменну стипендію не так уже і легко, але якщо захотіти, то можливо все, та потрібне терпіння та наполегливість. Отож, якщо ти відмінник чи приймаєш активну роль в житті факультету і вважаєш, що заслуговуєш на іменну стипендію, тоді тобі слід звернутись до деканату і перевірити, чи дійсно це так. Там ти зможеш отримати всю необхідну інформацію. Отже, живіть, навчайтесь і отримуйте тільки іменні стипендії.

Маша Штанічева


Research Ось ти вже і перегорнув сторінку календаря. Це незвично довге, але таке живе, енергійне та сповнене враженнями літо наблизилось до свого кінця. Та це не привід сумувати, адже попереду ще стільки можливостей заповнити свою власну скарбничку вражень та спогадів. І, всупереч стереотипам, ми здатні довести, що яскравим може бути не тільки відпочинок. Harder faster Forever after None of you can make the grade! Так співає в одній із своїх пісень Браян Молко, гурт «Placebo». Але з цим можно посперечатися. І ми це зробимо. Тож ближче до справи. Ось і настав вересень. А разом із ним починається не тільки новий навчальний рік, але й ціла купа різних наукових подій. Ми вибрали найбільш цікаві з них. - 10 жовтня у Києві відбудеться міжнародний семінар «Проблеми реєстрації та обробки біомедичної інформації». - 18-19 жовтня проходитиме перший міжнародний конгрес Біомедичної інженерії і технологій. Місце зустрічі – КПІ. Він висвітлить новітні наукові дослідження в біомедичній інженерїї, інформатиці, кібернетиці та телемедицині. Що ж стосується тем конгресу, то порушуються такі питання, як: • Біомедичні інженери і технологи в охороні здоров’я і спорті; • Інформаційні і комунікаційні системи в охороні здоров’я; • Клінічна інженерія; • Досвід роботи клінічного інженера в лікувальному; • Медична фізика; • Перфузіологія; • Матеріали медичного призначення; • Біомедична інженерія в аудіології, офтальмології, стоматології; • Реабілітаційна інженерія та протезування; • Біомеханіка та інженерія спорту; • Експертиза та сертифікація медичної техніки і виробів медичного призначення; • Взаємодія науково-навчальних

11

закладів із виробниками, постачальниками та користувачами медичної техніки. Радимо всім, хто не байдужий до науки, подати тези своїх доповідей, та починати писати статті. Непересічна подія цієї осені – виставка «Охорона здоров’я», що буде проходить з 23 по 26 жовтня в Києві у МВЦ. Що це таке? Насамперед, це – можливість дізнатися про останні новинки медичної науки та техніки, ознайомитися з основними компаніями-виробниками медичної техніки. Можливість своїми очами побачити те, заради чого вчимося стільки років. На базі виставки проходитиме також II Міжнародний конгрес «Профілактика. Антиейджінг. Україна». Зареєструватись для отримання шарового квитку можна за посиланням нижче: http://www.pe.com.ua/ru/exhibitions/ publichealth/visitor_registration/ І на закуску. Хто сказав, що можна доповідати і відвідувати конференції лише в Україні? Адже конференції – це можливість не тільки отримати публікацію, але й побачити світ. Наприклад, конференція «Bioengineering Week», що відбувається кожного червня. Місце проведення – Мілан. Детальніша інформація на офіційному сайті: http://www.bioengweek2012.org/ Конференція «eHealth & Telemed 2012»: проводиться у листопаді у виставочному комплексі Royal Society of Medicine (Лондон, Великобританія). http://www.rsm.ac.uk/ І це далеко не все. Так що далі справа за вами…

Ксюша Шатохіна


12

Легенди КПІ

Ну ось і закінчилось ще одне літо. Впевнена, що для кожного з вас воно стало неповторним, барвистим, наповненим мільйонами сонців, і що в кожного вистачить спогадів, що зігріватимуть Вам душу ще багато років, навіть у морозні зимні вечори. :) Усі ви відпочили, набрались нових сил для нових відкриттів, як особистих, так, сподіваюсь, і наукових. Проте, для деяких читачів це літо стало вирішальним, перехідним. Це я, звичайно ж, про наших любих першокурсників. Для них це нова сходинка у житті, новий етап у досягненні найвищих цілей. Тож пригадайте кожний себе на першому курсі та підтримайте своїх новообраних «братів та сестер» та бережіть їх. Ця стаття здебільшого для новачків, проте й старшокурсник може знайти її для себе цікавою. Тому що присвячена вона … студентським звичаям. :) Мабуть, будь-який КПІшник на питання «Які в КПІ найпопулярніші байки», не роздумуючи, розкаже вам про потяг та вертоліт. Кажуть, що вертоліт (за 1-м корпусом) полетить тоді, коли з Політеху випуститься перший студент, що не прогуляв жодної пари. А потяг зрушить з місця тоді, коли…ееее… ну як вам сказати… коротше, запитайте у будь-якого студента, що зараз поряд з вами. :) КПІ – величний університет, з глибокою історією, з заслуженими почестями, зі згуртованим, просоченим духом студентства, колективом. Скоріш за все, ти вже відчув цю сильну, насичену атмосферу, в тебе в грудях вже б’ється любов до КПІ, в твоїх жилах тече кров відкривача та завойовника нових горизонтів. КПІ – як окрема країна. А що то за країна без традицій? Не прогавте їх, адже хоч ритуали смішні, задля забави, та в кожному з них є часточка єднання, шматочок студентського життя. Перша стипендія. Її отримає кожен з вас. Тому що ви ще не витримали тортури сесії. Саме тому вас будуть називати першокурсниками аж до останнього складеного вами іспиту на першій зимовій сесії. А вже потім ви гордо й заслужено отримаєте статус студента. Як кажуть «Студент до першої сесії – не студент». Так от про стипендію. За повір’ям, першу

грошову винагороду за навчання ви маєте весело прогуляти до останньої копієчки, «щоб усі наступні стипендії у руки самі просилися». Звичайно ж, поняття «прогуляти» у кожного своє, проте не зловживайте. Звичайно ж, святкувати першу стипендію необхідного разом зі своєю групою. День групи. Це особисте свято вашої маленької родини. Святкують його кожного року. Для того, аби визначити, коли ж саме у вашої групи цей урочистий день, варто з першого вересня відрахувати кількість днів, ідентичних до номеру вашої групи. У цьому році для першокурсників це будуть числа, рівні 21, 22 чи 23. Тож майте на увазі, та знайте, що вже пора готуватись. Екватор. Його чекають, на нього моляться :) «Екватор» - тому що середина навчання. Святкують зазвичай на 3-му курсі одразу ж після останнього іспиту зимової сесії. За важливістю це свято нагадує Новий Рік, Різдво чи День Народження. Важливішого свята для студентів годі шукати. Тому й готуватись до нього варто заздалегідь, знайти місце, підготувати меню та скласти перелік запрошених. Навіть не намагайтесь святкувати його у гуртожитку, бо половину з вас після нього повиганяють. Краще знайти окрему квартиру, а ще краще – будинок. Аби ваше щастя ніщо не стримувало. Не забудьте захопити з собою фотоапарат та обов’язково відеокамеру. Зазвичай, саме у цей день група розуміє як ніколи, що студентського часу вже лишилось менше, ніж пройшло. Це день спогадів, братання, сповідей, обіцянок один одному. Особисто для мене група стала ріднішою разів у 100, хоча вже до цього усі вони стали для мене 2-ю родиною. Саме цей день ви будете згадувати частіше за все не лише до кінця навчання, а й довгі роки потому, на численних зустрічах випускників та просто іноді зустрічаючись. 1001 ніч. Рахують 1001 день від моменту зарахування (дата наказу про ваше зарахування). А вночі святкують. Наскільки відомо, у КПІ ця традиція втрачає свою популярність, проте у інших вишах активно практикується. Заборонити святкувати не може ніхто, тож лише вам вирішувати, чи буде ця ніч у активі ваших розваг. Ви самі творці власних традицій.


13 Ну і звичайно ж, Шара. Якщо про інші традиції ви могли не знати, то про шару чули усі. Це традиція усього студентства світу. Якщо вірити легендам, то Шара – це свого роду «божество», що може допомогти студенту здати іспити, навіть якщо у голові пусто та часу обмаль. Ритуалів поклоніння Шарі чимало. Комусь достатньо просто опівночі перед екзаменом тричі крикнути у вікно «Шара, прийди!» з відкритою заліковкою на сторінці, де викладач має поставити підпис, а хтось після цього перев’язує її ниткою на вузол (трапляється, що перемотують скотчем, аби не було жодної шпаринки, через яку Шара «може втекти»), та кладе у морозильник. До того ж, розв’язати заліковку можна лише під час іспиту та обов’язково у присутності екзаменатора. У деяких вишах є навіть пам’ятники Шарі, які для удачі на іспиті варто потерти. Наприклад, студенти з ХТФу труть вказівний палець Мендєлєєву, що стоїть перед 4м корпусом. Ще подейкують, що КПІшники та наші сусіди з НМУ ім.. О.О.Богомольця влаштовують паломництво біля зоопарку. Вірять, що якщо потерти статую бика біля входу у певному місці, то Шара обов’язково буде супроводжувати вас протягом усієї сесії. Тож і ви маєте змогу навідатись до зоопарку, а заодно знайти на скульптурі бика найзатертіше місце і попросити удачі і собі. Хтозна, можливо й вийде. :) На ММІФі також є власні традиції. Хоч вони й нові, проте також веселі, згуртовують нас та з кожним роком збирають навколо себе все більше й більше прихильників. Похід у Ботанічний сад. Ось вже кілька років поспіль на початку навчального року, коли ще тепло, старшокурсники збирають першокурсників, та всі разом вирушають до саду, на свіже повітря. Всі знайомляться між собою, неофіційна обстановка сприяє невимушеному спілкуванню, активний відпочинок задає бадьорий настрій. Старшокурсники із задоволенням розкажуть вам про усі нюанси навчання, ви матимете змогу ознайомитись з устроєм на факультеті, до кого варто звернутись у разі різного роду проблем, у кого варто просити допомоги у безвихідній ситуації. У Ботсаду між іграми, лежанням на траві, розповіданням цікавих історій та жбурлянням фрісбі, ви зможете поговорити з іншими про серйозні та важливі речі, та запитати те, про що боялись запитати у керівництва.

Футбол. Після реконструкції Олімпійського стадіону нам стало цікаво, що ж там та як, і ми вирішили туди сходити усі разом за ініціативою нашого голови Спортивного відділу ММІФ Мащука Саші. І нам так сподобалась ця ідея, що це стало традицією. Тепер ми туди ходимо разом майже кожного місяця. В нас вже є такий собі маленький факультетський фан-сектор. До речі, чи знаєте ви, що минулого року студенти НТУУ «КПІ» вибороли право серед інших вузів Києва назвати своїм ім’ям один з секторів Олімпійського?... Таємний Санта. Ще в нас є традиція створювати один одному свято. Особливо напередодні такого хвилюючого свята, як Новий Рік. Традиція ця прийшла до нас з Заходу. Суть цієї гри у тому, що всі охочі спочатку реєструються, потім збираються у певний день разом. Ведучий пише на окремих папірцях імена присутніх і кладе до капелюха, потім кожен по черзі встає і витягає по одному. Так кожен отримує собі адресата, кому він купує подаруночок, та тримає у секреті, кого ж він все ж таки ощасливить. Потім усі збираються тихого вечора та лишають подарунки під ялинку, з позначкою для кого «Санта» лишив презент. В результаті всі щасливі, всі в передчутті чудес. Вже традиційно ми збираємось разом та граємо у інші цікаві ігри, такі як Мафія, чи Єрундупель. Ні секунди не сумуємо, тож запрошуємо вас приєднуватись до нас і веселитися разом з нами. :) Ще в нас на ММІФі є одна маленька традиція, але вона у нас найважливіша, і ми її підтримуємо з року в рік. Ця традиція – БУТИ КРАЩИМИ! Бути кращими у навчанні, у гуморі, в красі, у вмінні відпочивати, у талановитості. Здобутків у нас чимало. Наприклад, основу КПІшної збірної з КВНу складають саме студенти ММІФу. У цьому році саме наша студентка Ганна Гресь виборола звання «Королеви КПІ -2012», як найкрасивіша КПІшниця. Це далеко не всі наші досягнення. У минулому році група БМ-61 стала кращою серед усіх груп КПІ. Студентка Іра Плетенюк перемогла у щорічному конкурсі «КПІ має талант» завдяки розкішному голосу, до того ж, на той момент вона була також першокурсницею, як і ви зараз. Тож не втрачайте шанси, проявляйте себе, і вас обов’язково помітять. Від себе хочу вам усім побажати сили духу, ініціативності, кмітливості та багато посмішок. Пам’ятайте, що студентські роки – найяскравіші. Пишайтесь собою, бо ви – КПІшники, й цим усе сказано. Тримайте марку ;)

Даша Ямкова


14

Interview з Мамахохотала

1. Чому така назва? Чия мама хохотала? Название очень долго продумывали, не акцентируя внимание на чьей-либо маме. В целом получилось неплохое название, мы им гордимся.

5. Де був тато, коли лоскотали маму? Это смешной вопрос, мы не в состоянии придумать что-то смешнее. 6. До ЄВРО-2012 ви створили проект «Славек і Славко». А чи збираєтесь ви робити щось подібне до олімпіади у Лондоні? Можливо, Біг і Бен? Нет, Олимпиада в Лондоне - провальный проект, так как они назначили ее на время вступительной кампании в КПИ. Никому та Олимпиада не нужна. 7. Питання до кожного зі студії. Яку незіграну роль Ви мрієте зіграти в своєму житті? Мне кажется, мы еще и свои основные роли не до конца сыграли.

2. Для тих, хто не в курсі: що це взагалі за проект, чим ви займаєтесь? Мы еще сами для себя не решили, чем мы конкретно занимаемся. Я думаю, это даже к лучшему, мы всегда открыты к чему-то новому. Но все же главное - это юмор и хорошее настроение. Это может передаваться через наши концерты, видеоролики в Интернете или через вечеринки, которые мы организовываем. 3. Як ви відстежуєте свою популярність і чим вже можете похизуватись? Ну, мы благодарны YouTube, так как можем знать точно, сколько человек посмотрело наше творчество. К началу августа у нас 5 миллионов просмотров. 4. Чим займається Гусь та всі інші члени вашої команди? Веня кроме съемок в клипах Ярмака занимается написанием смешного и постановкой этого смешного, как режиссер.

8. Яким чином можна потрапити до вашої команди? Хто займається відбором? Мы к себе очень часто кого-то приглашаем, попасть - не проблема. Проблема - понять, твое ли это и чем ты можешь быть полезным. В конце сентября будем делать набор, но не обязательно ждать - можете нам прямо в группу написать, что Вы хотите и что Вы умеете.

9. Чи готові ви виконувати ролі тварин у себе в роликах? Якщо так, то хто ким би був? Пока роль «тварин» некоторые исполняют на вечеринках, днях рождения и других праздниках. На камеру это снимать нельзя.


15 10. Чому у вашій команді так мало дівчат? На самом деле у нас в студии девушек не меньше, чем парней. Просто не все из них часто появляются на сцене. Да и к тому же те люди, которые выступают это только «верхушка айсберга».

11. Чи підтримали б ви гей-парад у Києві? Чи розчинились би в натовпі геїв-націоналістів Славек і Славко? Геи-националисты??? Это что-то новенькое в украинском шоу-бизнесе! Я думаю, Кузьме и Бебешку стоит создать такую музыкальную группу.

14. Чи буде студія «Мамахохотала» якимось чином приймати участь у парламентських виборах? Баллотироваться не будем, но если ктото захочет отдать нам свой голос, мы с радостью его примем. 15. Нещодавно на нашому факультеті з’явилась сторінка «Плітки ММІФ». А якими плітками готові поділитись ви? Ходят слухи, что Тепляков будет участвовать в новой музыкальной группе, которую создают Кузьма и Бебешко. 16. Як все встигати? Чи можна займатись улюбленою справою, навчанням, роботою одночасно? Чи все ж щось все рівно буде страждати? Если ничего не делать, то ничего и не успеешь. Мы по такому принципу работаем.

12. А Гусь також планує знятись в журналі МАХІМ? Гусь планирует взяться за голову и закончить ММИФ. Если для этого нужно будет сняться в MAXIM, то он согласится. 17. Які плани на майбутнє? В ближайшем будущем хотим запустить свой сайт, сделать концерт и запустить несколько новых проектов на наш канал: http://www.youtube.com/user/Mamaxoxotala

13. Чи варить Аня на всю команду борщ? Когда мы раньше ездили на выездные игры в другие города и проводили там 5-7 дней, то девочки готовили не только борщ, но и много чего другого.

Інтерв’ю надруковано мовою оригіналу. Інтерв’ю давав Рома Грищук Інтерв’ювер - Яночка Повар


Placebo #4  

Вересневий номер.

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you