Page 1

Випуск №1

соціалізуйся Побачимо. Почуємо. Про все розкажемо.

Слово редактора

соціально

Нова модель благодійності

Юнь Києва запрошує Вже дев’ятнадцятий рік поспіль це свято активної молоді збирає охочих відвідати цікаві майстер-класи, пограти в активні ігри та дізнатися більше про права людини.

Спеціальний репортаж

Міжнародний Благодійний Фонд «Центр соціальних проектів майбутнього» - молода благодійна організація, намагається вивести соціальну допомогу в Україні на новий рівень.

Інтерв’ю із засновником фонду Євгеном Глузовим

10 стор

4 стор

Натхненна життям Дар'я Безкоста У приміщенні PinchukArtCentre з 24 вересня по 6 жовтня відбувалася ­виставка робіт талановитої 17-річної х­удожниці з ДЦП.

6 стор

Студентське

Гуртожиток : «за» і « проти»

Студенти Інституту журналістики розповіли про переваги та недоліки життя в гуртожитках .

8 стор Культурний підсумок місяця

Канів очима студентів або вихідні у Шевченка 11 стор Анонси на жовтень-листопад

Перша половина осені залишила помітний слід в культурному житті Києва. Топ-10 визначних подій, які надихили наше місто, і робили життя киян яскравішим.

Якщо Ви ще не вирішили як культурно провести найближчі чотири тижні - то ця рубрика для Вас!

3 стор

12 стор

“Коли навколо ні душі“, — т­иповий стан сучасної людини. Навколо багато людей, багато фотографій на сторіках соцмереж, але де ж наші душі? Де вони сплять у тілах? Як підняти їх з довгої сплячки? Читаю зараз Бредбері “451 по Фаренгейту”. У тому світі книги спалюють, а будинки не згорають. Люди не милуються природою, а збирати дощові краплинки язиком — дикість. Залишилося лише декілька унікумів. Для суспільства — вони психопати. Тож логічно постає питання — чи треба їм соціалізуватися і перетворюватися на типового представника згорілого суспільства? Сподіваюся, що це лише наслідки фантазії Бредбері. І наше суспільство впевнено розвиває свій культурн. Чи не так? Гарного прочитання. Олена Іщенко


жовтень 2013 Інститут Журналістики

Огляд

Мистецтво оживає восени маланюк тарас

Перша половина осені залишила помітний слід в культурному житті Києва. Тому аби цих слідів не розгубити, я створив своєрідний топ-10 визначних подій, які надихали наше місто і робили життя киян яскравішим. Отже, згадуйте свої враження від побаченого або жалкуйте, що оминули першоосінні цікавинки.

Œ На початку вересня столиця чекала на щорічний, а цього року - вже шостий фестиваль ГогольФест, що тривав з 13 по 22 вересня. Відомий своєю епатажністю та нестандартністю, цей культурно-мистецький захід не обходиться без скандалів, а мистецький запал організаторів і митців дивує щороку все більше людей.

 Не лише для дітей, а й для тих, кого цікавлять стародавні тварини, з 10 вересня по 13 жовтня відбувалася виставка “Шоу динозаврів”. “Експоцентр України” на місяць перетворився на справжній “Парк Юрського Періоду”, в якому різноманітні види доісторичних рептилій і ящірок були представленні не лише в повен зріст, а й вміли клацати зубами, розмахувати крильми і злісно гиркати на відвідувачів.

 Вже традиційний для України Ukrainian Fashion Week в 33-й раз заявив про себе як про найграндіознішу подію у світі моди. З 9 жовтня український тиждень стилю та епатажу відкрив свої двері для всіх бажаючих, а участь всесвітньо відомих дизайнерів та невпинно зростаюча кількість нових проектів перетворює UFW на незабутню для Культурного життя столиці подію.

 Кінотеатри “Київ”, “Жовтень” і “Kronverk Cinema” 5 вересня приймали Фестиваль ­к ороткометражних фільмів “Future shorts”. Влучне і лаконічне - так можна охарактеризувати кіно, представлене на цьому заході. Серед найяскравіших робіт можна назвати мелодрами “Гучність”, “Прихована посмішка”, анімацію “Пірат любові” та документальну ­к артину “­І рландські народні меблі”.

’

Ž В календарику українських фанатів альтернативної рок-музики 19 вересня було особливим днем, адже в Україну вперше приїхав із сольною концертною програмою Серж Танкян, фронтмен “System of a Down”. Київський концерт Сержа в поєднанні з симфонічним оркестром став стартом для нового туру, і дуже приємно, що саме Київ був удостоєний такої честі.

‘ Якщо вас цікавить кіно, а особливо мультфільми, то ви, напевне, відвідали або хоча б чули про Фестиваль анімаційних фільмів, який проходив в Києві протягом десяти днів з 1 по 10 вересня. Для любителів мультиплікацій організатори підготували насичену програму: кінопокази, зустрічі з зірками, семінари та майстер-класи режисерів нікого не залишили байдужим, а 124 кінострічки з 32 країн світу надовго відбились в пам’яті

” А на яких заходах був ти?

“

Британський дует Hurts 5 жовтня знову повернувся до Києва в рамках європейського туру Exile. В “Палаці Спорту” лунали як найвідоміші хіти (Wonderful life, Stay, Happines, Better Than Love), так і пісні з нового альбому, тож українським меломанам манчестерські стиляги приготували справжній подарунок.

2

Національний палац Україна 24 вересня приймав у себе найзнаменитіше Pink Floyd шоу в світі - The Brit Floyd Show. Наслідуючи дух концертів британських метрів рокмузики, їх стиль та манеру виступу, триб’ют-гурт продовжує славну історію Pink Floyd, в чому київські фанати мали можливість переконатися особисто.

14 вересня Парк Київська Русь підтвердив свою назву, бо на його території пройшов Міжнародний чемпіонат “Зов Героїв” з ­історичного фехтування. Протягом двох днів ­відвідувачі могли спробувати себе в ролі справжніх воїнів. 🐼


Студентське

Життя «на повну»

Ковальова Ольга

У

повітрі пахне музикою і сміхом. Гітара – найкращий друг. Лише вона «бачить» усе, що відбувається в кімнаті, в університеті, на душі. І хтось поруч. Двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень з року в рік тут вирує життя. Жодної хвилини спокою: ні о третій ночі, ні о першій годині дня. Фізики, хіміки, біологи й філологи, журналісти, психологи та філософи – усі збираються однією дружньою компанією. Здавалося б, що може об’єднати таких несхожих один на одного, з різними цінностями та поглядами на життя людей? Концерт? З’їзд? Конференція? Ні, усіх їх поєднує студмістечко – міні-держава студентів, у якій панують свої порядки, свої звичаї та закони.

Н

а запитання, чи подобається студентам жити на території студмістечка, усі з посмішкою відповідають: «Тут панує своя, особлива атмосфера. І перебування у цій атмосфері незабутнє». У студмістечку ніколи не буває сумно чи тихо. Тут завжди гамірно й весело, Це живий «мурашник», який щодня, щогодини вибухає морем позитиву. Всі знайомі між собою, всі один одному посміхаються і завжди готові прийти на допомогу. Тільки тут під час сесії студенти гукають: «Шара, прийди», а чемна дівчина щоразу відповідає: «Вчитися треба було, а не шару тепер кликати». Лише на території студмістечка навіть у сильний дощ знайдуться відчайдухи, які сидять під парасолею на лавці й співають пісні гурту «Арія». Лише тут можлива акумуляція такої потужної енергії, радості та позитиву. Улюблене місце відпочинку студентів у студмістечку – «яма». Концерти, танці, музика - справжня феєрія почуттів, емоцій та пристрастей. У вихід-

ні на «ямі» часто відбуваються концерти, зустрічі, дискотеки. Це нічний клуб під відкритим небом, де студенти відпочивають і відриваються «на повну». «Від сесії до сесії живуть студенти весело», - говорить відома «студентська» мудрість. І лише під час сесії у студмістечку панує тиша, яку час від часу порушують викрики «Я здав, уявляєте?», істерики через нездачу іспиту та радощі від успішного складання. Таке воно, студентське життя – щасливе, безтурботне й справді незабутнє. Особливо, якщо ці роки проходять у студмістечку. Хтось знаходить тут друзів, хтось – кохання, хтось зустрічає старих знайомих, а комусь просто щастить знайти однодумців. Але самотнім тут почуватися неможливо. Студмістечко – це єдина велика дружня родина, в якій дбають про кожного І у якому б настрої ти не був, завжди дружнє «привіт» чи «о, яка несподівана зустріч» зігрівають душу й викликають щиру посмішку.🐼

Жартома

спеціальне звернення

Любий сон! Ми знаємо, давно в дитинстві у нас були розбіжності. Але зараз ми зрозуміли, що любимо тебе! Будь ласка, повернись.

Хто рано встає, тому кажуть: “Сядьте! Пара ще не закінчена!” Стало відомо як ш­амани викликали дощ! Вони починали знімати стендап.

3


жовтень 2013 Інститут Журналістики

соціально

Український фаундрайзинг — модель благодійності? Морозова тетяна

Що ви собі уявляєте, коли чуєте слово «благодійність»? Ярмарок милосердя, який влаштовується для школярів кожного року? Благодійний концерт, що спрямований на допомогу хворих на СНІД? Чи жменьку копійок, кинутих в склянку бабусі в метро?

Благодійність

Засновник фонду Євген Глузов

в розумінні українського громадянина асоціюється з подачкою, милостинею або ще чимось подібного з­а барвлення. Ми допоможемо тільки тоді, коли у горлі буде стояти ком, коли інакше просто не можна. Європейська благодійність — це система, коли люди розуміють, що це необхідно. Вони допомагають вже підсвідомо. Відіслати пару євро на допомогу хворій людині, виходячи з магазину — це н­о рма. Для нас — це дико. Але в Україні є люди, які бачать «благодійність» по-іншому, саме як систему. Чітко організовану систему, спрямовану на вирішення соціальних проблем. Міжнародний Благодійний Фонд «Центр соціальних проектів майбутнього» - молода благодійна організація, яка намагається вивести соціальну допомогу в Україні на новий рівень. Центр розвиває, популяризує і реалізує соціальні проекти, залучаючи до їх фінансування. Євген Глузов — Голова наглядової ради, засновник фонду - розповів мені про початкові цілі фонду, фандрайзинг (пошук ресурсів для реалізації проектів) та благодійні проекти, а також про активність українців. ­Т очніше - її відсутність.

- Ви почали свою діяльність не так давно... Так, в кінці 2011 року. У нас і перший річний звіт іде за 2012 рік. Я зібрав друзів-волонтерів, які на той час були у різних благодійних фондах, і разом ми заснували Центр соціальних проектів майбутнього. - Яку мету ви ставили перед собою, коли створювали фонд? Мрією було створити великий системний фонд, який приніс би новий стандарт у рівень соціальних проектів в Україні. Я вивчав європейський досвід і хотів принести цей рівень до України.

4

Україна успадкувала негативний досвід від Радянського Союзу, де держава була не зацікавлена, щоб людина сама вирішувала своє майбутнє. Але сьогодні потрібно нове суспільство — свідоме, і воно почне формуватися лише тоді, коли кожна людина буде думати не тільки про своє життя, а й про життя оточуючих. - Усі ваші проекти, наприклад, «Врятуй життя», «Допомога дітям ДЦП», «Діти проти раку», спрямовані на допомогу дітям ... Поки так. Ми допомагаємо переважно хворим дітям. Дітям тому що дитячий рак виліковний у всьому світі це практично 80% успішний результат. Діти мусять

мати вчасно усі ліки і як правило цього не можуть забезпечити їх батьки але це не може бути вироком. Рак це неймовірно дороге лікування яке не може подужати жодна родина. Тому в першу чергу діти. Ми зрозуміли, що ситуація в Україні з онкозахворюваннями дуже гостра і створили проект «Діти проти раку».Завдяки здобуткам західної медицини відсоток вилікуваних дітей значно зріс. Найчастіше саме волонтери та пожертвування благодійників допомагають батькам рятувати своїх дітей. Зараз у нас є ще новий проект - це допомога хворим на туберкульоз і гепатит. Є проект «Українська книга». На


соціально

жаль, він малоефективний, не має ніякого резонансу в суспільстві. - А з владою у вас які стосунки? З держбюджету гроші коли-небудь надсилалися? Ні, ніякі. Бюджетних грошей ми ніяких не отримуємо. Це принципова позиція. Ми не є кишеньковим фондом якоїсь групи олігархів або політиків. Ми не співпрацюємо ні з якими політичними партіями, а партії не співпрацюють з нами. Щодо використання в якості реклами — це дуже голосно сказано. Ми завжди говоримо про наших партнерів. Це елементарна подяка. Я не можу назвати це рекламою. Але ми не розміщуємо ніяку рекламу на своїх сторінках, не лобіюємо логотипи. Якщо ми робимо, звичайно, постер в банку, то там є логотип партнеру і наш.

- Звідки приходить більше грошей: від якихось організацій чи конкретних людей? Від конкретних людей. Від тих, які особисто знайомі з подібними проблемами, або ж від тих, які дійшли до того свідомого

рівня, коли просто хочуть допомогти - шукають благодійний фонд - і знаходять нас. - Люди роблять великі внески? Максимальний внесок був 25 тис.євро, а мінімальний — 10 копійок. На сьогодні у нас 67 тис. пожертвувань. - Добре. Ось людина, наприклад, я, хочу зробити певний грошовий внесок. Куди мені піти? Ви можете зробити цільовий внесок, а можете загальний. Можете скористатися низкою інструментів: це переклад грошей онлайн на сайті нашого фонду, системою інтернет-банку або безпосередньо у відділені банку. Також гроші можна передати через будь-який термінал або касу банків. Наші програми є на інтерфейсах будьякого платіжного терміналу, які стоять біля кожної станції метро, у крамниці, де ви щодня купуєте хліб та поповнюєте

мобільний. І зовсім неважко зупинитися, витратити хвилинку і надіслати 10 гривень. Лише 10 гривень, які врятують комусь життя.

Проблема української системи охорони здоров’я дуже глбока. Система у великій кризі. І проблема не лише у фінансуванні, але й в освіті та відношенні до професії та пацієнта. Де-юре наша державна медицина є безкоштовною, але де-факто весь тягар лікування лягає на плечі самих пацієнтів та їх родин. При цьому фінансування вирішує далеко не все. Наша медицина не може забезпечити адекватного та повного обстеження, оскільки навіть лікарні обласного рівня не мають діагностичного

- Розкажіть про випадок звичайної допомоги, але який надовго запам’ятали? Може це був ваш перший проект, може останній? Найбільше запам’ятався, напевно, випадок із «Сучасної медицини», коли ми купували обладнання для Івано-Франківської дитячої обласної лікарні і для Волинської центральної районної лікарні. Справа в тому, що в рамках цього проекту донором виступив Андрій Грабчук. Він довго лікував свого сина Тараса.

Ви можете зробити внесок через платіжний термінал. І навіть не виходячи з дому, просто онлайн. http://centersocial.org/ transfer

Хлопчик був неймовірний. Бувають такі діти, які врізаються в пам’ять назавжди. Він був одним із таких. Але хлопчик, на жаль, помер. На його лікування були зібрані гроші, і родина вирішила, що вони мусять змінити ситуацію в лікарні, щоб інші діти мали шанс на встановлення точного діагнозу та адекватне лікування. Тому вони вирішили закупити обладнання, і довірили це зробити нашому фонду. Наші спеціалісти і знайшли оптимальний надійний варіант кожного окремого апарату. Напевно, це пам’ятне, тому що ­л юдина особисто пережила горе і ­в ирішила зробити внесок в розвиток ­м едицини.

обладнання. Це призводить до постановки невірних і несвоєчасних діагнозів, які ведуть до невірного лікування і часто закінчуються смертю. Але коли лікування можливо і є всі шанси на одужання — зупиняють величезні суми і руки батьків опускаються. Але одного разу дитині, якій українські лікарі обіцяли не більше чотирьох днів, звичайні люди врятували життя, перераховуючи 10 гривень. І таких людей виявилося 80 тисяч. 🐼

5


жовтень 2013 Інститут Журналістики

Студентське

Гуртожиток : «за» і « проти»

Лавріненко ірина

Студентство, безперечно, безтурботна пора. А якою вона буде – веселою та запальною чи одноманітною і нецікавою, залежить від людей, які знаходяться поруч. Студенти Інституту журналістики розповіли про переваги та недоліки життя в гуртожитках . иве у

ж итку гуртож

винаймає квартиру

Сама не живу в гуртожитку і ніколи цього не хотіла. Я люблю спокій, а там його просто не існує. Також мені подобається куховарити, а в гуртожитку можливості кухні значно обмежені. Тому я винаймаю квартиру.

Березій Наталя, 2 курс

Спочатку мені здавалося, що нічого гіршого, ніж життя в гуртожитку, бути не може, але потім я звикла. Подобається, що мене завжди оточують люди, бо я не люблю лишатися на самоті. ­Допомагають старшокурсники, вводять у курс навчального процесу, розповідають про викладачів. Великий плюс й у тому, що ніхто не ходить назирці й не нагадує, що потрібно вимити посуд і зробити домашнє завдання. Ти розраховуєш тільки на себе. Шевчук Марія, 2 курс

6

Мені подобається, тому що живу зі своєю найкращою подругою у кімнаті, де нещодавно зроблено ремонт. Ненавиджу я гуртожиток за велику кількість тарганів, яких, можна ще й додому привезти. В цілому, жити можна, але, коли проходиш повз новобудови, то розумієш, що хочеш жити там.

Я проживаю у гуртожитку й усім задоволена. Тут можна весело провести час. Завжди знайдуться люди, що допоможуть вирішити будь-яку проблему. До того ж, це гарна можливість для студента навчитись жити самостійно. Ліпич Ольга, 2 курс

Ковальова Анна, 2 курс

Я живу у квартирі й у гуртожитку ІЖ жити не хотіла б точно, бо умови проживання там жахливі. Іноді немає гарячої і холодної води, в одній кімнаті одночасно проживає дуже багато людей, спільний душ і туалет, таргани . А от у гуртожитку КІМО я хоча б тиждень хотіла пожити. Кажуть, там круто Буланна Марія, 2 курс

факт У гуртожитках КНУ ­сплачують приблизно 120-160 грн. на місяць, живуть до чотирьох людей у кімнаті.

Охорона не охоче пропускає у гуртожиток після 12. Іноді не пропускає узагалі. Записує запізнення у с­пеціальний журнал.

жив

е вдо

ма

Я, на жаль, не мешкаю у гурто­житку, але дуже хотів би. Це загартовує характер. Гуртожиток - своєрідний початок самостійного життя. Але в черзі на заселення багато молоді з інших міст. Тому я живу вдома. Ніколін Антон, 2 курс

Я живу в приватному будинку, і в гуртожитку точно не хотіла б, тому що там занадто мало ­особистого простору. І не ­завжди маєш можливість вплинути на те, що відбувається поряд із тобою. Як результат - будеш сидіти із брудними тарілками або інший варіант: просити прибирати після себе, наполягати,сваритися,але ефекту все одно не буде. Тому я не хочу жити в гуртожитку, хоча можливість постійно бути із друзями дуже принадна. Олексієнко Лілія, 2 курс


Студентське живе у гуртожитку

коротко

«Плекайте у собі метелика», - Влад Троїцький

Життям в гуртожитку № 18 я повністю задоволена. В нас доволі домашня атмосфера, є всі умови для комфортного життя та навчання: зручні меблі, гаряча вода, Інтернет. А також не можна не згадати чудових сусідів, привітну адміністрацію та вахтерів. Порівнюючи гуртожитки №18 та №8 (де я мешкала минулого року), суттєвою перевагою теперішнього проживання є готельний тип. Кондрацька Вікторія, 2 курс

Я не живу в гуртожитку. Як людині, яка звикла до всіх принад життя вдома з батьками (смачні сніданки і вечері, велика житлова площа, комфорт і зручності, те, що у мене є своя власна кімната, розміром така, як у гуртожитку для чотирьох осіб), було б некомфортно жити деінде,відмовившись від усіх зручностей Головач Сергій, 2 курс

вд

Як я можу бути задоволений з проживання у гуртожитку, якщо мені 21 рік і я навчаюся на 4 курсі? Хотілося б жити в окремій квартирі. Але це мені, на жаль, зараз не по кишені. Тому доводиться жити там, де є можливість. Гуртожиток у чудовому стані, особливо у порівнянні із іншими (НАУ, КПІ, КНЕУ тощо). Окрім умов, багато однокурсників, друзів. Тут усі свої, гуртом цікавіше. Приємний персонал, створено всі умови для навчання і проживання. Є можливість співпраці з адміністрацією. Гуртожиток - це чудове місце, де проходять найяскравіші студентські роки

Я проживаю не в гуртожитку. Але мені здається, що життя там підкорюється власним ритмам, як біологічним, так і соціальним. Адже від вашого уміння спілкуватися залежить певною мірою ваша успішність протягом подальших чотирьох років. Так, необхідно миритися, що поруч із вами житимуть різні люди, зі своїми амбіціями, думками та звичками. Наприклад, одна річ у гардеробі, або різні футбольні уподобання можуть стати приводом для загального невдоволення. З іншого боку люди, з якими ви живите під одним дахом, цілком імовірно стануть вашими найкращими друзями.

Кушнір Мар’ян, 4 курс

Красінський Владислав, 2 курс

Я живу в квартирі. Із самого початку не вистачило місць у гуртожитку журналістів і мене, як бюджетницю, поселили у гуртожиток фізиків, що на ВДНГ. Звідти до університету 2 години , тож якщо зранку це зручно, то ввечері мені було страшно йти самій. А друга причина у тому, що одна дівчинка з моєї кімнати жила із хлопцем(у нашій же кімнаті) , тобто нас було не 4, а 5 людей у маленькій кімнаті, і якщо мені було все одно, то коли приїхала моя мама, вона була у шоці. Мама сама знайшла квартиру біля університету. Бермечева Анастасія, 2 курс

ом

а

Владислав Троїцький, засновник проекту «ГогольFest», режисер театру «ДАХ», провів у Інституті журналістики майстер-клас “Нові типи медіа. Відповідальність журналістів”. Головна тема майстер-класу – відповідальність журналістів за свою роботу. Владислав Троїцький наголосив на тому, що «писати треба не «заради приколу», а з любов’ю». Він пояснив, що зараз надзвичайно високим є попит на справжніх професіоналів, майстрів своєї справи. Так конкуренція стимулює журналістів, по-перше, якісно готуватися до написання матеріалу, по-друге – розуміти відповідальність за кожне слово. «Не слід забувати,що часто доля людей залежить від компетентності вашого матеріалу», - підсумував свій виступ Троїцький. Білинська Анастасія

має Винай ру и кварт

Винаймаю квартиру. Ще з початку знала, що не зможу жити у гуртожитку, бо звикла до хороших умов. Особливу увагу звертаю на гігієну, А те, що “сто чоловік” ходять в один душ, та ще й погодинно – найжахливіше! Куєвда Аліна, 2 курс

7


жовтень 2013 Інститут Журналістики

соціально

Місто талановитої молоді: майбутнє запрошує Кравець катерина

Ж

иттєрадісна дівчина-організатор із тріскотливою рацією в руках мчить далі, а ми залишаємось і ще раз перевіряємо, чи все в порядку. «Ми» - це співробітниці Міжнародної організації з міграції Олена Жучина та Ірина Титаренко і я – волонтер. Місце дислокації – один із численних наметів, які було встановлено сьогодні в Маріїнському парку. Привід — «Юнь Києва запрошує 2013».

свято активної молоді Вже дев’ятнадцятий рік поспіль це свято активної молоді збирає охочих відвідати цікаві майстер-класи, пограти в активні ігри та дізнатися більше про права людини. Цьогоріч організаторами стали Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, «Національна Організація Скаутів України» та благодійна фундація «Відкриті серця України». На запрошення юних активістів-волонтерів, незважаючи на перенесену дату і не надто теплу погоду, відгукнулося чимало люду. Вікові категорії найрізноманітніші — від зовсім маленьких діток до поважних бабусь та дідусів, яким теж було цікаво, що ж це відбувається. Навіть ті, хто не брав участі у жодному з квестів, підходять до наметів і цікавляться – що ви представляєте, чи можна взяти буклет… Звісно, можна. В цьому й полягає суть дійства: попередити максимально можливу кількість людей про небезпеки, які можуть чекати їх у суспільстві. І ось алеями парку побігли перші групки дітей. Перш за все – реєстрація. Територію Маріїнки розділено на декілька умовних зон. Всередині кожної з них – до десяти наметів, які разом складають один квест. Всього таких зон чотири: «Велика соціальна гра», «Алея дитячих прав», «Скаутський майданчик» та «Галявина подарунків». Усе просто: реєструєш команду, отримуєш маршрутний лист і гайда виконувати завдання! Тим часом між волонтерами у наметах починається дружній обмін: до нашого намету з протидії торгівлі людьми підходять колеги з ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі). Обмінюємося буклетами, візитівками та значками. Буклети й слугують мені приводом побродити трохи наметовим містечком і розвідати обстановку. Захопивши з собою одразу кілька десятків, вирушаю обмінюватися ними з «мешканцями» інших наметів. Вуличка «Великої соціальної гри» поки що майже пуста, бо знаходиться біля фінішу. Тут ще готуються, викладають роздаткові матеріали та повторюють плани дій. Але тільки-но завертаю за ріг останнього намету «нашої» зони - одразу ж в очі кидається розстелене на землі полотно, яке натхненно розмальовують фарбами маленькі діти. Підходжу ближче, цікавлюся. Це акція «Світ без жорстоких слів». Саме такий світ необхідно намалювати малечі, а в нагороду вони отримають книжки-комікси. Прямую далі. Звідкись лунає музика, а на алейці обабіч стадіону вже зібралося досить багато людей. В основному сім’ї з дітьми. Це алея майстер-класів від соціальних організацій: тут є представники Дніпровського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Солом’янського, Печерського… Назви майстер-класів, прикріплені до наметів, заохочують підійти ближче і хоча б одним оком глянути, що там відбувається: «Чарівна голочка», «Паперові фантазії», «Умілі ручки» та навіть «Нічні жахи». Тут знайдеться заняття для найвибагливішої дитини: бісероплетіння, оригамі, флористика, ліпка з пластиліну – це далеко не повний перелік того, що пропонують працівники соцслужб.

8

- Так, тут у нас хто? МОМ? Готові, дівчата? - Готові! - Чудово. Перша команда вже стартувала, очікуйте.

Справжня черга створилася біля намету з надписом «Боді-арт». Тут на лицях усіх охочих фарбами створюють чудові малюнки. Прямуючи далі, помічаю все більше веселих розмальованих дитячих облич: лисички, зайчики, котики і квіточки посміхаються зусібіч, шукаючи собі нових пригод. Любителі інтелектуальних розваг скупчилися біля декількох столиків поряд. Тут можна зіграти партію в шашки чи шахмати, або зібрати пазл. Малий хлопчина зосереджено супиться, продумуючи свій наступний хід у шашках. Його опонент тим часом нетерпляче крутиться на стільці, розглядаючи натовп. Ет, хлопче, не вийде в тебе хорошої гри з такою непосидючістю! Проте в кожного свій підхід, все може статися і навпаки.


соціально

Скаутський майданчик Простір неподалік від наметів скаутських організацій чи не найбільше заповнений дітьми та дорослими. Це «Скаутський майданчик» - територія спорту та здорового способу життя. Під контролем скаутів діти можуть полазити системою натягнених над землею мотузок, позмагатися в перетягуванні каната, або навіть видряпатися на височенне дерево— зі страховкою, звісно. З цього дерева можна шугнути вниз за допомогою мотузок та системи кріплень. Хоч це й безпечно – скаути тут присутні недарма, – проте все одно дивно, скільки знаходиться сміливців, які охоче туди підіймаються! Дівчата різного віку навчаються стріляти з лука. Молодшим скаути допомагають добре натягнути тетиву, щоб поцілити в мішень. А де ж хлопці? Та он вони, стоять великою групою і щось гучно обговорюють. Лунає кілька пострілів і все стає зрозуміло: звичайно, навіщо їм ретроградні луки, коли поруч є гвинтівки. «Мамо, дивись, я роблю А недалеко від стрільбища с­алют!» — захоплено кричується ще більший шум – бійка! чить якась малеча, підкидаТа ніхто не втручається, бо це ж ючи оберемки листя вгору й бойове мистецтво хлопці демонвитанцьовуючи струють. Посеред алеї розстелено спеціальне покриття, на якому

скаути лупцюють один одного по спеціальних накладках. Якийсь хлопчина підштовхує товариша – дивись, мовляв, як треба! Той задумливо киває, явно запам’ятовуючи. Сподіваючись, що побачене він буде використовувати виключно в цілях самозахисту, продовжую свою прогулянку. Тим часом джерело музики все ближче, і нарешті покрита дитячими малюнками алея виводить мене до сцени. Концерт у розпалі, за лаштунками готуються танцювальні колективи, а на сцені співає юна активістка однієї з організацій, представлених на події. Неподалік від сцени розміщена виставка картин, створених дітьми з обмеженими фізичними можливостями. Тут кожен може сісти за мольберт і намалювати власний шедевр. Осінь м’яко огортає яскравим листям всіх учасників. Воно плутається у волоссі, накриває столики з інформацією, вносячи частинки сонячно-жовтого світла у похмурий день. «Мамо, дивись, я роблю салют!» - захоплено кричить якась малеча, підкидаючи оберемки листя вгору й витанцьовуючи. Повертаючись до свого намету, краєм вуха ловлю обривки фраз учасників. «Де живуть мікроби?»— запитує соціальний працівник маленьку дівчинку. «На землі…» - соромливо відповідає та. «Звичайно, там теж, але не тільки» - посміхається працівник і починає пояснювати про небезпечні хвороби, яких слід остерігатися. «Свинко! Гей, свинко, бери дракона й ходімо їсти!» - на фразу неможливо не зреагувати, надто вже дивна. Повертаю голову. Ага, це переодягнені звірятами волонтери хочуть влаштувати обідню перерву. Справді, вже й пора. В дружній атмосфері час летить непомітно, а тут вона просто неперевершена. Всі посміхаються, з радістю відповідають на питання, позують для фото і просто спілкуються. Забуваєш і про осінній холодок, і про те, що існує така штука, як серйозне лице. Тут його зберегти не вдасться, бо на приязні усмішки дітей та дорослих неможливо не відповісти тим же. Повертаюся зі «здобиччю»— так, про обмін буклетами я теж не забула. Виявляється, що за час моєї відсутності до наметів підходили молодята. Сміялися, розпитували, що це тут відбувається. Звичайно, така несподіванка: йшли в Маріїнку фотографуватися на лоні природи, а вийшло – у вирі соціального свята.

майже-фініш

Вже й до нашого «майже-фінішу» дійшли команди, тому далі відлучатися нагоди немає. До намету часто підходять зацікавлені перехожі. Запитую: «У вас є маршрутний лист?» — «Та ні, ми просто так. Можна послухати?» - «Звичайно! Ось вам і буклети та значки, подорожуйте безпечно!». Йдуть далі, роздивляються, щось собі обговорюють. Приємно дивує обізнаність команд. Майже всі знають, що потрібно обов’язково зробити перед виїздом за кордон та чого слід остерігатися. Зі всіма спілкуватися приємно. Уважно слухають, задають запитання, дехто навіть записує. Через деякий час до нас знову підбігає одна з організаторів – з рації, як і раніше, лунає нерозбірлива та дуже швидка мова. Каже, що вже можна збиратися, і мчить далі. Свято закінчилось. Збираємо намет. Мої сьогоднішні колеги прямують до МОМу, а я ще на трішки затримуюся в парку. Тут все ще людно. Всі обговорюють подію, діляться враженнями. Усмішки не сходять з облич. Молодь. Майбутнє нації, майбутнє країни. Це свято — торжество юності, таланту, натхнення — надовго залишиться у пам’яті кожного, хто сьогодні став його частинкою. 🐼

9


жовтень 2013 Інститут Журналістики

соціально

«Натхненна життям» Дар‘я Безкоста Білинська Анастасія

У приміщенні PinchukArtCentre з 24 вересня по 6 жовтня відбувалася виставка робіт талановитої 17-річної художниці. Дарина Безкоста незвичайна художниця— у дитини ДЦП. Та це не заважає їй малювати картини у стилі “наївного живопису”.

В

тілено в життя мрію Дар’ї Безкости. Дівчинка не володіє руками, тому картини свої малює пальцями ніг. Здібності до малювання у Дарини першою помітила бабуся, а мама всіляко підтримувала та заохочувала доньку. До експозиції молодої майстрині, лауреата премії «Гордість країни 2012» Фонду Віктора Пінчука у номінації «Сила духу», увійшло 30 картин. Від перших кроків у образотворчому мистецтві – малюнків гуашшю до більш зрілих – олійними фарбами. «Картини Даші дарують не тільки величезне естетичне задоволення, а й справляють сильне враження» , - поділився з журналістами Микола Азаров, який став ініціатором виставки. Роботи Дар’ї Безкости привертають увагу людей, не бай-

дужих до мистецтва. Вражає майстерність юної художниці: кольорова гама на картинах Дар’ї надзвичайно насичена, а квітам затісно навіть на таких великих полотнах. Дівчина – оптимістка, тому не використовує у своїй палітрі темні кольори. Її картини — сонячні. Вони енергетично наповнені болем і радістю. Той факт, що Дарина малює ніжками, додає картинам особливості. Великі мазки та накладання кольорів створюють імпресіоністичний ефект. Кошти від продажу картин Дар’ї йдуть на лікування важкохворих дітей. Приклад дівчинки — зразок альтруїзму та доброти. Вона прагне довести,що нічого не зможе завадити її мрії — малювати та допомагати нужденним. 🐼

соціальний календар 11 лютого - Всесвітній день хворого 17 лютого - День спонтанного прояву доброти Третій вівторок березня - Всесвітній день соціальної роботи 2 квітня - Всесвітній день розповсюдження інформації з проблеми аутизму 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф 5 травня - Міжнародний день боротьби за права інвалідів 8 травня - Всесвітній день Червоного Хреста та Червоного напівмісяця 8-9 травня - Дні примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни Четверта неділя вересня - Міжнародний день глухонімих 6 жовтня - Всесвітній день хоспісів 15 жовтня - Міжнародний день білої тростини Перша неділя листопада - День працівника соціальної сфери України 13 листопада - Всесвітній день доброти 13 листопада - Всесвітній день незрячих 16 листопада - Міжнародний день толерантності 3 грудня - Міжнародний день інвалідів 5 грудня - Міжнародний день волонтера Друга неділя грудня - День благодійності та благодійника 10 грудня - Міжнародний день прав людини

10

Усі пояснення тут Кишеньковий календарик шукайте усередині

 Вітаємо У першу неділю листопада (тобто цього року — 3 листопада) відзначають День працівника соціальної сфери. Тому соціальні журналісти сміливо можуть відзначати це свято також! Від нашої редакції вітання усім причетним до цього свята, бо соціальна робота в будь-якому її прояві — це мистецство! Мистецтво налагоджувати зв’язки між людьми, мистецтво допомагати людям!


подорож

Канів очима студентів або вихідні у Шевченка Текст: номерчук аліна фото: ангеліна бріук

З

вичайний осінній ранок. Проте в прохолодному повітрі відчувалися неспокій і передчуття чогось незвичайного, відчуття характерні для будь-якої поїздки. Місце зустрічі змінити неможливо: усі студенти зайняли місця, послухали інструктаж із техніки безпеки від куратора групи Костянтина Сергійовича Шендеровського. І вирушили до Канева.

Х

оч і прокинулися дуже рано, поводилися жваво: Грали в "­Мафію", дивилися «95 квартал», читали книги та розмовляли про Шевченка. Дивлячись у вікно розумієш, що найкраща пора для подорожей - осінь. Перед тобою відкриваються неперевершені краєвиди осінніх лісів. Коли виглянули у вікно, то з правого боку побачили безкраїй Дніпро. Подих перехопило. Саме в цей час зрозуміли що вже у Каневі. Біля в’їзду до міста на нас уже чекав екскурсовод Олег. Одраз попередив, що він націоналіст, тому говоритиме лише українською. Розповів про заснування міста, його магічну силу, та коротко описав місця, які маємо відвідати. Ми біля Успенського собору: слухаємо про таємниці міста, його історію. Приходимо до пам'ятника Батьківщині-матері. І знову їдемо. Вже до найзаповітнішого місця – могили Тараса Григоровича Шевченка. Відчуття, коли знаходишся там, не можна ні з чим порівняти. Гордий, що країна має такого вірного Сина. Відвідуємо музей Кобзаря, який більше схожий на картинну галерею. Заходимо у світлицю: хатина дуже мала, проте всередині незвичайна енергетика. У нас було мало часу, тому вже за півтори години ми стояли біля воріт Канівського заповідника. Екскурсовод попередив, що тут не можна галасувати, інакше ми порушимо спокій природи та її магічної аури. У воротах нас зустрічають маленькі цуценята, спочатку злякано, а потім сміливіше. Лащаться: “Заберіть нас із собою!”. Проте було б куди… Через кілька хвилин вже піднімаємося нагору. Вище і вище. Навіщо? Проте пан Олег запевнив, що нашу подорож не можна буде вважати ц­ілісною, якщо не побачимо тих чарівних місць, до яких він нас проводить. І тут позаздрили дівчата на підборах хлопцям у кросівках. Але результат вартував зусиль. Це місце єднання з природою. Місце, де можна одразу забути про буденні клопоти. Забути про час - тиша і спокій. В автобус сіли виснажені фізично, проте збагачені духовно студенти. Наша зустріч з паном Олегом закінчилася діалогом справжніх патріотів: - Слава Україні! - Героям слава! - Слава нації! - Смерть ворогам! Україна понад усе! 🐼

екскурсовод Олег

11


жовтень 2013 Інститут Журналістики

Анонс

Якщо Ви ще не вирішили як культурно провести найближчі чотири тижні (16/10 - 15/11/2013) - то ця рубркика для Вас!

Концерти - 26 жовтня у столичному Chateau Mystique (вул.Леніна 39-а) Halloween Private Party. Початок концерту о 22:00. Ціна квитків: 225 грн. - 3 листопада Енніо Морріконе у Києві з ювілейною програмою «85 років Маестро». В Національному палаці «Україна». Початок о 19:00. Квитки коштуватимуть від 400 до 5900 грн. - 4 листопада виступить французька співачка Емма Шаплін. Палац «Україна». Початок концерту о 20:00. Вартість квитків: від 250 до 3000 грн. - 7 листопада в Малій опері (Дегтярівська 5) відбудеться виступ поета, актриси, драматурга - Віри Полозкової з її новою програмою. Початок концерту о 19:00. Вартість квитків: 250 грн. - 9 листопада виступить група «Пікнік». МЦКМ «Жовтневий Палац» (вул. Інститутська 1) Початок концерту о 19:00. Вартість квитків: від 240 до 790 грн. - 12 листопада пройде виступ гурту «Deep Purple» презентують новий альбом під назвою «Now What?!».«Палац Спорту». Початок концерту о 19:00. Вартість квитків: від 400 до 1400 грн.

Виставки - З 18 по 20 жовтня в Міжнародному виставковму центрі (МВЦ) (пр-т Броварський 15)Конкурс ляльок «Модна лялька» та виставка рукоділля і творчості. Ціна: безкоштовно. Час роботи: з 10 до 18 години. - З 19 по 20 жовтня на території столичного Експоцентру(вул. Глушкова 1) відбудеться Свято сиру, на якому киян і гостей столиці радуватимуть дегустациями, конкурсами, вікторинами і, звичайно, призами. У рамках свята, вперше в Україні, відбудуться сирні перегони. Час проведення: з 11:00 до 22:00. - до 25 жовтня «Хроніка передвиборної агітки. Україна, ХХ століття», що складається з понад півсотні плакатів з колекції відомого київського колекціонера Геннадія Кіркевича. Експозиція знаходиться в музеї історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького 7). - Унікальний соціальний проект «Світ очима дитини» буде працювати до 27 жовтня. Виставка спрямована на підтримку і розвиток дитячої творчості. Місце проведення: Артцентр Я Гретера (вул. Вадима Гетьмана 6). Вхід безкоштовний. Час: без вихідних з 11:00 до 21:00. - 2 листопада 2013 PinchukArtCentre представить групову виставку 20-ти номінантів Премії PinchukArtCentre 2013.

Кінопрем’єри - 17 жовтня презентація екранізації, величної історії про кохання «Ромео і Джульєтта». У головних ролях: Дуглас Бут, Хейлі Стайнфелд - 24 жовтня о кінотеатрах столиці виходить фільм «П'ята влада». Фільм він відкриє завісу таємниці того, як бажання викрити обман і корупцію влади перетворило новоспечений інтернет-проект в саму обговорювану організацію 21 століття. У головних ролях: Бенедикт Камбербетч, Даніель Брюль. - 31 жовтня у прокат виходить французький фільм «Життя Адель». У головних ролях: Адель Екзаркопулос, Леа Сейду. - 7 листопада прем'єра американської комедії «Кінець світу 2013: Апокаліпсис поголлівудськи». У головних ролях: Сет Роген, Джей Барушель, Джеймс Франко, Джона Хілл, Крейг Робінсон. - 14 листопада перед українською публікою постане російська екранізація книги «Три мушкетери». Грають: Ріналь Мухаметов, Юрій Чурсін, Олексій Макаров, Павло Баршак, Філіп Янковський, Марія Миронова. - Режисер Любомир Левицький 14 листопада презентує один з небагатьох українських фільмів «Тіні незабутих предків».У головних ролях: Ольга Фреймут, Дмитро Ступка, Ольга Сумська.

Театральні вистави 25 жовтня на новій сцені театру російської драми ім. Лесі Українки (вул. Богдана Хмельницього 5) відбудеться прем'єра вистави «Жінка і чиновник». Початок о 20:00.

10 листопада МЦКМ Жовтневий палац (вул. Інститутська 1)Національна корпорація розваг представить новий музичний шоуспектакль для всієї родини «Чарівник країни ОЗ», за мотивами казки американського письменника Лаймена Френка Баума «Дивовижний Чарівник з Країни Оз». Початок вистави: в 12.00 і 15.00. Вартість квитків: від 150 до 390грн.

27 жовтня о Націолнальній опері (вул. Володимирська 50) виступить прима-балерина Маріїнського театру Уляна Лопаткіна спільно із зірками світового балету. Концерт в 3-х відділеннях. Ціна від 150 до 3000 грн.

щомісячна студентська Тираж - 40 примірників Ціна - безцінно Періодичність - щомісяця

12

соціалізуйся Головний редактор та верстка: Іщенко Олена Літредактор: Ковальова Ольга Кореспонденти: Морозова Тетяна Білинська Анастасія

соціальна газета Маланюк Тарас Менжуліна юлія Ковальова Ольга Лавріненко Ірина Кравець Катерина Номерчук Аліна

Соціалізуйся  

Соціальна студентська щомісячна газета

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you