ЛЕМ.фм+ но 20 by lem.fm

ЛЕМ.фм ПАНРУСИНЬСКІЙ ТЫЖДЕННИК но. 20 01.08–07.08.2016

ISSN 2451–246X WWW.LEM.FM

Ідеме на ватру до Михалова! 4

Одышол Ґабрієль Гаттінґер-Клебашко

XXXVI Лемківска Ватра «Зато мі дорога Лабірна Чужыні з шумныма щіна ціла…» выконавцями

Змiст 22

Міністерство Єдиний знаний мі русиньскій гіпстер, жыючий в Ужгороді, коротко зрецензувал мою публицистику. Чом пишеш так, як бы світ кругом был лем чорний і білий? Ци не постерігаш того, што реальніст єст дуже більше покомпликувана. Явиска…

Рекомендуєме //

Одышол Ґабрієль Гаттінґер-Клебашко (1958–2016)

Вірны попращали владыку Адама

XXXVI Лемківска Ватра на Чужыні з шумныма выконавцями

Малярство Штефана Телепа на выставі в Ґорлицях

Пленер на Лемковині

В Креници одбыл ся Фестіваль Церковных Хорів

Заповід науковой конференциі пн. «Дерево в архітектурі»

«Зато мі дорога Лабірщіна ціла…»

Коктейл

101 років тому в Талергофі…

Скоропис

Зреалiзувано завдякы дотациi Мiнiстра Внутрiшнiх Справ i Адмиiнстрациi

контакт з редакцийом: tyzdennyk@lem.fm

Редакция: Шефредактор: Демко Трохановскiй, технiчний редактор: Наталiя Малецка-Новак, члены редакциi: Богдан Ґамбаль, Севериян Косовскій, Петро Медвідь, Павел Малецкiй. Выдавця: Стоваришыня «Руска Бурса» ул. Сєнкєвiча 28 38-300 Ґорлицi

Редакция

ыл єм в своім жытю на вельох ватрах. І тых лемківскых, покля такыма были, і такых лемківскых, котрых назва ся роками не змінила, але з Лемками мают уж невельо, а за понад 25 років встигли намішати людям, же біле єст чорне, а тіж русиньскых ватрах, на полудньовым боку Карпат, де символичний оген, котрий притігат до себе, розпалюют Русины што раз частійше. Бывал єм тіж на такых лемківскых ватрах, што днес тяжко приділити до даякого ідеолоґічного профілю, бо іх орґанізаторы добрі ся маскуют, гуляючы на всякій случай помедже канадийскым дуляром, украіньском гривньом і польском злотівком. Одвічний проблем, над котрым мож зачати думати по даню звіданя: «ци кажда ватра мусит мати свій ідеолоґічний профіль?», не даст ся, по мойому, скоро і легко розвязати. Каждий повіст, же іде ся гын побавити, стрітити з приятелями, з родином, або поспівати, потанцувати, бо в днешнім світі, котрий жене певно пару разів скорше як іщы з двадцет років тому, тяжко вырізати дакус часу на забаву і одпочынок. Товды же, припустме такій погляд, не мат значыня, де ідеме, бо ідеолоґію на тот час лишаме ззаду, а головна ціль – оддыхнути і стрітити ся з близкыма, важнійша як тото, ци нам дахто зо сцены кричыт, же вчыня лемківского языка то друга Акция «Вісла», або, румеґаючы печене мясо з комперями і ґылтаючы вчас спекы холодне пивце, слухаме парудесятгодинну єктенію двох так само пяных ґруп, о славліню ненашых героів, котры ся бороли за іхню, доцяп нам чужу державу. Хоц ся нам не барз такє любит, бо вкінци маме своі погляды і достоменніст, остаєме, бо основна ціль то стріча з родином і ресет од будного дня. Міг бы-м приняти такє думаня, бо чул єм го не раз. Лем здає ся мі, же было бы оно оправдане, кєд каждий ватрович, або участник інчого фестівалю, знал бы, де іде – был бы свідомий ідучой з каждого боку ідеолоґізациі, а по мойому – не єст. І тепер вертаме до нашого звіданя – ци кажда ватра мусит мати свій ідеолоґічний профіль? Припомнийме найперше, чым сут ватры і одкале сут на них грошы, бо самы з себе не горят. Вшыткого рода ватры, перегляды, фестівалі і стрічы, на котрых мат быти вказана культура нацийональных (тіж – за польском кодифікацийом – етнічных) меншын, сут в великій мірі дотуваны з публичных грошів. То всякого рода ґранты, дотациі і фінансова підпора, котры ідут з буджетів одповідаючого за меншыны міністерства, воєвідскых урядів, староств, ґмін, сел, а тіж інчых державных єдиниц, напр. завідуючых лісами, рыбаків, словом – зо вшыткых сторін. То задача орґанізатора, жебы позыскати як найбільший

фонд, дополнений, окрем публичных грошів з нашых податків, грошами приватных спонсорів. А, наконец, і так зобраний буджет тяжко заперти, бо запрошены ансамблі зіли за вельо кобасы, білетів продало ся меньше, бо выстрашеных хвильом люди не пришло тілько, кілько ся в буджеті плянувало, а головний спонсор не вшытко сфінансувал так, як обіцял. Так выглядат єдна сторона ватры. Ідучы дальше і похыляючы ся над проблемом - чым єст, або чым мала бы быти ватра, помалы доходиме до темы. Зачынаючы од 1983 р., коли в Чарній на Лемковині розгоріла перша Лемківска Ватра (михалівскы огниска, хоц одбывали ся перше, аж потім были названы ватрами), така стріча мала притігати Лемків до купы. Мала іх зобрати і наново направити на пут, котрий од часів німецкой окупациі враз з іх союзниками, а пак комуністів, был заборонений – мала припомнути о тым, же сме народом, маме свою культуру, історию і язык. І товды, хоц в далеко меньшым, такой безбуджетовым вымірі, была забава, танці, гуляня. Был і ресет. Зъізджали ся Русины з цілого світа, жебы на три дни дати оддыхнути тому, же в публичным просторі нас не было. Жебы ся на бодай три дни дати зъідеолоґізувати. Днес неє уж тамтых ватр, а іх континуаторы, котры хытро переняли орґанізацию, днес славлят чужых ідолів. Сут і такы ватры, што не вказуют ідеолоґіі за вельо, але іх хытріст в мішаню білого і чорного кольору фурт дає лем сірий. В часах, коли другы уж не рішают за нас, коли хоче ся нам піти до кіна, выбераме жанр, котрий ся нам найбільше любит. Може і зато был єм недавно в Малым Липнику на Русиньскій Ватрі. Зато і буду в Михалові на Лемківскій Ватрі. То мій жанр. А о самым фільмі іщы напишу. шефредактор

Одышол Ґабрієль Гаттінґер-Клебашко (1958–2016) Демко Трохановскiй demko@lem.fm

В віторок, 26. липця/ юлия 2016 р., по тяжкій хвороті вмер Ґабрієль Гаттінґер-Клебашко – русиньскій поета, писатель, тлумач, редактор, публициста, музык і політичний діяч. Ґабрієль Гаттінґер вродил ся 30. жолтня/ октобра 1958 рока посеред Земплиньскых Гір в русиньскым селі Комлошка, єдным з невельох місц на Мадярах, в котрых мож іщы почути русиньскій язык. Вчыл ся в поблизкым Шатораляуйгелі і Будапешті. В 80. роках ХХ ст. співал і грал на ґітарі в роковій ґрупі AGR+. Його політична діяльніст зачала ся уж в 1986 році, коли Русины были іщы выняты спід права в комуністичных державах. Прилучыл ся товды до новооснованого Нацийонального Округлого Стола, де вели ся бесіды і рыхтуваня законів про меншыны. Хоц был то час, коли комуністы явно заперечали істнуваню Русинів, товдышня діяльніст Гаттінґера была зачатком до того, жебы уж по революциі 1989 рока посеред 13

нацийональных меншын офіцияльно вызнаных на Мадярах нашли ся і Русины. За його старанями русиньскій язык і самы Русины вошли до мадярского радия і телевізиі. Ґабрієль Гаттінґер был лідером русиньского одроджыня на Мадярах. В 1991 р. был єдным з основателів першого русинського соспільного общества – Орґанізациі Русинів на Мадярах (ОРРУМА). Онедолга, вчас ІІ Світового Конґресу Русинів, котрий проходил в Креници в 1993 р., ОРРУМА была принята до СКР, а Гаттінґер остал членом (деякій час і заступником предсідателя) Світовой Рады Русинів. Штырі рокы по принятю до СКР, Орґанізация Русинів на Мадярах орґанізувала IV Світовий Конґрес Русинів в Будапешті. Ґабрієль Гаттінґер в роботах конґресу часто піднимал політичны проблемы, понеже виділ необхідніст політичной активности Русинів так на домашнім, як і на медженародовым ґрунті, але в тот час был єдным з невельох діячів Сві-

« Ґабрієль Гаттінґер в роботах конґресу часто піднимал політичны проблемы, понеже виділ необхідніст політичной активности Русинів так на домашнім, як і на медженародовым ґрунті, але в тот час был єдным з невельох діячів Світового Конґресу Русинів, котры ясно звертали на тото увагу »

ВIСТИ

СТОРОНА 5

На знимцi по лiвiй: делеґаты і гості ІІ Світового Конґресу Русинів. Крениця, 1993 р. Ґабрієль Гаттінґер-Клебашко – четвертий зліва в третім шорі. Фото: архів «Бесіды».

Ґабрієль Гаттінґер-Клебашко Лебедівый осуд Уж мі не треба будучность Бо злом і трап моя душа. Лем дух твору з правіка Треба, хто зломе покушіня. Не дістал єм ша там, Де ня готове рішеня чекало, Як шаленый блазом, кому ша На недуманый азыл нечекало. Лебедіво ша церил мый осуд, А у своєй жмені розкотом Забавно успорядал мый жывот С котрим і пішол.

тового Конґресу Русинів, котры ясно звертали на тото увагу. Попри тых стремлінях, в 1998 р. оснований был Вседержавний Русиньскій Меншыновий Самоуряд, котрому шефувал до 2002 р., а окрем того был на функциі дорадці комісиі про людскы права при мадярскым парляменті і другых. Творы Ґабрієля Гаттінґера-Клебашко (під такым псевдонімом писал), так поезия, як і проза, являли ся в вельох русиньскых, словацкых і мадярскых антолоґіях (декотрых был редактором). Як сам підкрислял, жыл в інтеракциі трьох языків: материньскым был му русиньскій язык, в школі ся вчыл по словацкы, а языком штоденной комунікациі з другыма был мадярскій. Ґабрієль Гаттінґер-Клебашко своі першы вершы, котры вказали ся в 1992 р., написал по словацкы. Але уж о рік выдал триязычну збірку (по русиньскы, мадярскы і словацкы) «Незнал єм – Nem tudtam – Nevedel som» (1993). Выдал іщы дальшы збіркы «Заказана звізда»

(1994), «Слызы і море» (1995), вершы для наймолодшых з ілюстрациями «Подьте діти» (2005), двоязычну, русиньско-мадярску – «Лебедівый осуд» (2007), по мадярскы – «І смуток є частю жывота» («A bánat is az élet része», 2008), а свій літературний доробок, т.є вершы, балады і прозу зобрал в книжці названій «Шыткі» (2009), дополняючы іх в выданю «Праненавість. Нови вырши і курта проза» (2012). Своі творы выдал тіж на платнях «Гучна книга од Ґабора» – русиньскы і мадярскы стихы з музычном оправом, і «Ґаборіґінал» – три поетичны повісти. Його творчіст являла ся тіж в русиньскых і іноязычных періодиках. Такой одраз по русиньскій реактивациі в бывшых комуністичных державах центральной Европы його поезия і проза была друкувана поза Мадярами, м.ін. в Русині, Народных Новинках і Бесіді. Барз сой улюбил лемківскій двомісячник Бесіда, до котрого фурт присылал найновшы

книжковы выданя, будучы сердечным цимбором (не лем по творчій професиі) шефредактора Петра Трохановского. Радо приізджал на Лемковину, бо – як бесідувал – комлошскій діалект, в котрым ся выховал і творил, близкій лемківскому вариянтови русиньского языка. В 1998 р. гостил на Лемківскій Творчій Осени. Занимал ся тіж трансляторском діяльністю. Переводил творчіст Александра Духновича – мало знаны вершы, денникы, кореспонденцию та інчы записы, котры наш Будитель вытворил по мадярскы. В 2011 р. Ґ. Гаттінґер был лавреатом Преміі ім. Антония Годинкы, котра признавана єст за вызначны заслугы в обшыри русиньской культуры, традициі, языка і грекокатолицкой Церкви. Похоронны богослужыня за б. п. Ґабрієльом Гаттінґером-Клебашко одбудут ся 1. серпня/ авґуста 2016 р. о 11.00 год. недалеко Будапешта, в місточку Біяторбадь. Вічна Йому Памят! ●

27. липця/ юлия, вірны Польской Автокефальной Православной Церкви попращали владыку Адама – архієпископа перемышльского і новосандецкого. Похоронным богослужыням проводил митрополита варшавскій і цілой Польщы Сава при участи архієпископa Авеля, архієпископa Яковa, єпископa Григория, єпископa Паісия та чысленных священників і вірных з Польщы, Украіны, Словациі і Румуніі.

Вірны попращали владыку Адама

ВIСТИ

СТОРОНА 7

Полну фотоґалерию найдете на сайтi: www.lem.fm, фот. Н. Малецка-Новак.

Наталiя Малецка-Новак natalia@lem.fm

Владыка Адам зо Саноком звязаний был через піл столітя, найперше як парох і декан, пак од 1983 р., по хіротонізациі на єпископа як предстоятель єпархіі, в 1996 р. піднесений до ранґы архієпископа. В саноцкій церкви проходили похоронны богослужыня. Кондоленцийний лист переслал м.ін. президент Польщы Анджей Дуда. Владыка Адам вродил ся во Фльоринці. Пережыл войну, выселіня в рамках Акциі Вісла, а на Лемковину вернул уж як священник. В пращальных словах участників похорону припоминаны были заслугы архієрея, м.ін. побудуваня новых церкви (Зындранова, Крениця, Ґорлиці, Команча, Реґєтів, Білянка, Ряшів), плебаній, покликаня Мужского Монастыря Покровы Пресвятой Богородиці в Высові ци Осередка Милосердя «Елеос» в Ґладышові, доведіня до канонізациі о. Максима Сандовича та вельох інчых. Владыку Адама попращал митрополита варшавскій і цілой Польщы Сава. По похоронных богослужынях в Саноку, тіло покійного владыкы было перевезене до Крениці і при присутности єпископа ґорлицкого Паісия (рішыньом собору єпископів завідуючого перемышльско-новосандецкой єпархіі через 40 наступных днів – до выбраня нового предстоятеля єпархіі) та парунадцетьох священників зложене в гробници в церкви св. Владиміра Великого. В пращальных словах владыка Паісій підкрислил привязаня владыкы до рідной лемківской землі і свого народу. Так в Саноку, як і в Креници, пращали лемківского єпископа чысленны вірны. Владыка Адам был найстаршым православным єпископом в Польщы. 14. серпня/авґуста скінчыл бы 90 років. ●

ХХХV

Од горы: Грдза, Сусанна, Крамбабуля, Lemko Bluegrass Band, Ластівочка, Re-Каrpaty Projekt, фот. фб-провілі артистів.

Лемківска Ватра на Чужыні

з шумныма выконавцями

Тогорічна Лемківска Ватра на Чужыні помаленькы ся ґу нам приближат. Тепер іщы фурт проходят рыхтуваня до той великой стрічы Лемків в Михалові. Орґанізатор, котрым являт ся Стоваришыня Лемків, подал уж детальний проґрам тогорічной 36. едициі свята лемківской культуры. По части буде по старому – ватра од років зачынат ся в пятницю ввечер од зложыня квітя під пропамятном таблицьом, припоминаючом выгнаня Лемків вчас злочыну Акциі «Вісла». Дальше, за традицийом михалівсккой ватры, одбуде ся офіцияльна част, в рамках котрой орґанізаторы привитают запрошеных гостів і вшыткых ватрян, котры такой цілий рік ждали на тот бодай найбільший русиньскій фестіваль в Польщы. Сценічну част отворит концерт стоваришыньовой Ластівочкы, по котрій выйдут представникы капітулы Никыфорів – нагорід, котры што рік сут признаваны особі, яка свойом діяльністю вельо внесла в пошырюваня, розвиток і плеканя лемківской культуры та достоменности. Дотепер лавреатами нагороды остали м.ін. Павел Штефановскій, Петро Трохановскій, Ярослав Трохановскій, Адам Барна, Ярослав Горощак, Олена Дуць-Файфер і Андрий Копча. Хто того рока долучыт до того шумного ґрона? – певно дознаме ся аж вчас вручаня статуі. В дальшій части Лемківску Ватру прикрасит ансамбль з Лемковины – ґорлицка Терочка, котра такой як

Севериян Косовскій seweryjan@lem.fm

єдина того рока буде репрезентувала рідны землі з лемківского боку Карпат. По ній сцену выполянт модерны ґрупы, м.ін. новий проєкт, маючий само слово «проєкт» в назві – дует RE-Karpaty Project, котрий перенесе присутных в модерны, джазовы звукы лемківской пісні. Дальше сцену выполнит ґрупа з Чешской Республикы – ансамбль Ромба заграт концерт полний русиньской етно-музыкы. Приде вкінци час на «звізду вечера» – ансамбль зо самого серця Пряшівской Руси – з Пряшова. То ґрупа Грдза, добрі уж знана на Лемковині, хоц іщы неконечні на чужыні. Пак буде час на забаву, котру тот рік буде грал до пізной ночы амсамбль Демай (даколи званий Аксель). Хоц то они мают вшыткых ватрян запросити до шумного гуляня, певно – дальше за ватряном традицийом – люде зачнут гуляти уж перше, коли зо сцены будут іти модерны музычны жанры.

« Орґанізаторы, окрем

сценічной части, тот рік дают присутным інчы пропозициі В «хыжці попри церкви» буде мож взріти выставу образів, а при вході на ватряне поле буде експонувана выстава присвячена переселіням Лемків на Украіну »

Суботню концертову част зачне другій гіст з Пряшівской Руси, камюньскій ансамбль Барвінок, котрого сміло мож менувати постійным гостьом михалівскых ватр. По хвили з русиньскым фольклором, сцену зарезерувано для наймолодшых – выступлят діти з ансамблів Кычерка/Ластівчата, котры цілий рік рыхтуют ся на тото, жебы мочы вказати ся родичам, дідам, тетам, стрыкам і вшыткым, для котрых сут штоденном потіхом. Певно і они, окрем концертовой части, возмут участ в конкурсовій части для діти. Од 17.00 год., вчас суботньой вечырні в поблизкій церкви св. Михала Архангела, заплянувана годинна перерва в проґрамі. Дальшу проґрамову част отворит концерт лемківского ансамблю Розтока з Рудной, котрий фурт іздит по цілым Нижнім Шлеску, презентуючы лемківску культуру. По них, сцену займут зас Камнюнчане з ґрупы Барвінок, а перед 20.00 год. буде мож почути ґрупы Літаючий Диван з поблизкого Любіна (польскій ансамбль – в своім репертурарі мают кусіся «нашого»). Наступне выступліня то Файна Ферайна зо Шпротавы, котра в модерний спосіб представлят добрі знаны лемківскы звукы. Коли лем сонце порядні зайде за михлівскы лісы, свій дебютантскій выступ з новым проґрамом даст ансамбль Кычера, котрий на ватряным поли (не на сцені!) вкаже обряд лемківскых собіток. По них приде час на суботню «звізду вечера», то є ансамбль з Украіны – Lemko Bluegrass Band зо Львова. ЛББ презентує варияцию карпатской музыкы з музыком Америкы – кантри. В своім проґрамі мают пару лемківскых пісен, котры переробили во власных ориґінальных аранжациях. За нима михалівску сцену выполнит одкрытя влонишньой едициі – ґрупа Крамбабуля. Модерны звукы напевно запросят неєдного перед сцену, жебы добрі погуляти в тот послідній ватряний ден. Остатнім выконавцьом 36. Лемківской Ватры в Михалові буде забавовий ансамбль Водограй, котрий дополнит суботню ніч граньом до білього рана. Орґанізаторы, окрем сценічной части, тот рік дают присутным інчы пропозициі. В «хыжці попри церкви» буде мож взріти выставу образів, а при вході на ватряне поле буде експонувана выстава присвячена переселіням Лемків на Украіну. Спортова част то змаганя в футболи, волейболи, але тіж інчы гры і забавы, напр. ґрупове перетіганя мотуза, або метаня снопком соломы. Для діти, окрем спомянутого уж конкурсу співу/рецитациі, на сцені під грушком будут проходити інчы занятя і варштаты. А для тых, што захотят дакус поіздити по Михалові, буде зорґанізуванана фурманка. А решта? – Решта буде залежна од хвилі, котра в попередніх роках вказувала, же час Лемківской Ватры на Чужыні є досправды горячий. ● 10

Редакция ЛЕМ.фм+ тримат медияльний патронат над цілом подійом, прото не бракне і радийового шатра, з котрого НАЖЫВО буде трансмітувана михалівска ватра, де остане награне певно неєдно інтервю з участниками та выконавцями.

ВIСТИ

СТОРОНА 11

Стараньом Кружка Стоваришыня Лемків в Ліґници были вытворены значкы з русиньском символиком, котры сут уж доступны до придбаня. Значок представлят русиньского медведя – герб Русинів, котрого проєкт был споряджений на основі печатаной в 2014 році книжкы Русиньска народна сімболіка Мілана Піліпа. Так выглядаючий русиньскій герб был схвалений Світовым Конґресом Русинів в 2007 році. Його істория є дуже долша, понеже возникнул такой на переломі 1919/20 рока, будучы гербом Під-

картпатской Руси, товды входячой в склад новой державы на мапі Европы – Чехословациі, так выникла потреба установити новы символі ЧСР. Од тамтой поры был постепенно приниманий серед Русинів цілой Карпатской Руси. Нацийональний знак бу‑ де мож придбати на при‑ ближаючій ся ХXXVI Лем‑ ківскій Ватрі на Чужыні в Михалові. Значкы будут выставлены до купліня при шатрі радия ЛЕМ.фм, котре буде розставлене на ватровиску. Ціна єдного примірника то лем 6 зл!

Малярство Штефана Телепа на выставі в Ґорлицях Наталiя Малецка-Новак natalia@lem.fm

В Ждыни на Лемковині жыє Штефан Телеп, знаний сучансий непрофесийний лемківскій маляр, якій навязує в своій творчости до штукы Никыфора. 2. серпня/ авґуста т.р. в Польско-Словацкым Домі ім. Д. Юрковича в Ґорлицях одбуде ся вернісаж выставы того артисты. Вродил ся Штефан Телеп в 1957 ро‑ ці в Ждыни, там тіж фурт жыє і малює. Простір верхів Лемковины одзеркалят ся в його творчости. Образы полны сут простых люди зо села, поміщеных в урокливых горах Низкого Бескіду ци во внутрі лемківскых хыж. Початково фасци-

нувал ся фотоґрафійом, обрабляньом дерева, різбом, аж в кінци олійне малярство остало його пасийом. Од 1992 рока єст членом Клюбу Штукы при Ґалериі Штукы Двір Карвациянів в Ґорлицях. Бере участ в шторічных артистичных переглядах Клюбу і малярскых пленерах. Своі образы презентувал на чысленных індивідуальных та ґруповых выставах м.ін. в Ґорлицях, Кракові, Варшаві, Ліґници, Креници, Вроцлаві і поза Польщом, головні на Словациі, напр. в Меджелабіряцх, Пряшові, Свиднику і Бардийові. Його образы находят ся в вельох приватных ко-

лекциях на обшыри Польщы, Німец, ЗША, Канады, Австралиі ци в Музею Модерной Штукы Енді Варголя в Меджелабірцях. Діла Штефана Телепа были доцінены в світі професийной штукы, напр. признано му нагороду ім. Альфреда Длуґоша, фундувану бургомайстром міста Ґорлиці, выріжніня Ґорлицкого Сальону ци І місце на рівни з Мирославом Потомом на Бієнале Наівной Штукы і Арт Брут Польско-Словацкого Погранича ім. Е. Сутора. ●

Ґорлицка выстава потырват до 31. серпня/ авґуста. Вернісаж – 2. серпня/ авґуста о 17.00 год. 12

КУЛЬТУРА

СТОРОНА 13

Фот. за www.telep.za.pl

Пленер на Лемковині Од понеділька 25. липця/юлия тыр‑ вал пленер п.н. «На Лемковині». Проходил він, розуміє ся, на Лемковині, в селі Зындранова при Музею Лемківской Культуры. Малярскы пленеры в міні-скансені орґанізуваны сут што два рокы. Орґанізатор просит на них творців з Польщы, Словациі і Украіны, переважні Лемків, але не лем. В тогорічным пленері брало участ пят осіб, а то Штефан Мальчевскій зо сусіднього села Тылява, Кінґа Зьобро-Дзяло і Мария-Віктория Мостек з Ряшова, як тіж участникы з Украіны – Мария Янко зо Львова і Анна Кырпан з Івано-Франківска. Штефан Мальчевскій різбит, а інчы малюют. Хоснуют ріжны малярскы технікы – акварелю, акриль і олій. В неділю, 31. липця/юлия, по завершыню пленеру было мож видіти його результаты.

Анна Кырпан 14

anna_kyrpan@bigmir.net

Тота подія являт ся одміном од інчых принятых форм діянь на хосен Лемків в Польщы. Малоприлюдна, але пленер єст нагодом до возникніня новых творів культуры, а не лем копіюваньом старых взірців. На Лемковині легко приходит творити. Краса лемківской природы єст знана, краса традицийной, переважні сакральной архітектуры тіж повселюдно цінена, климат літній. Орґанізатор забезпечыл мешканя в Лемків, де мож было істи традицийны стравы, а вечерами співати при місяци лемківскы співанкы. В Зындрановій приятливе середовиско. Остає лем творити. Зато артисты заохочают орґанізувати слідуючы пленеры. Такы акциі проходят і на Пряшівскій Руси, все будучы проявом любови до рідной землі, стимулюваньом розвитку лемківского артизму. ●

КУЛЬТУРА

СТОРОНА 15

« На Лемковині легко

приходит творити. Краса лемківской природы єст знана, краса традицийной, переважні сакральной архітектуры тіж повселюдно цінена, климат літній »

На знимцi горi: образ Мариі Янко – фіґура Божой Матери, полiво: різбяр Штефан Мальчевскій з Тылявы при роботі., долов: образ Кінґы Зьобро-Дзяло Фот. Анна Кырпан.

В Креници одбыл ся Фестіваль Церковных Хорів Демко Трохановскiй demko@lem.fm

Як заявляли сме на нашым портали, 26. липця/ юлия 2016 р. в православній церкви св. Владиміра Великого в Креници одбыл ся V Фестіваль Церковных Хорів, на котрий сердечно просили орґанізаторы – креницка православна парохія і місто Крениця. Фестіваль зачал ся од одспіваня вшыткыма выступуючыма в тот ден хорами «Вічной Памяти» за усопшым владыком Адамом, архієпископом перемышльскым і новосандецкым, котрий вмер 24. липця/ юлия 2016 р. На V Фестівали Церковных Хорів в Креници выступили: хор місцевой православной парохіі св. Владиміра, мужскій камеральний хор «Клірос» з Ґорлиц, женьскій хор з русиньского села Орябина на Пряшівскій Руси і хор «Октоіх» з Вроцлавя. Наконец, вшыткы присутны, і хористы, і – як все многочысленна – публика, могли спрібувати традицийных лемківскых страв. ●

Сердечна подяка для автора знимок, Петра Басалыґы, за фотоґрафічну документацию стрічы.

Заповід науковой конференциі пн. «Дерево в архітектурі» В днях 18.-19. листопада/новембра т.р. в Кракові буде проходила медженародова наукова конференция пн. Дерево в архітектурі, якой орґанізаторами сут Польска Академія Наук, Краківска Політехніка Выділ Архітектуры Інститут Будовляного Проєктуваня та Стоваришыня Польскых Архітектів. Цілю конференциі єст презентация досліджынь традиций і істориі будуваня з дерева, а тіж вказаня актуальных тенденций в хоснуваню дерева – головні в обшыри конструкциі – в сучасній архітектурі. Дерево од тисячів років хоснуване єст як основний, натуральний та поновлюваний будівляний материял. На Лемковині дерево все было головном суровином. По перше, з огляду на доступніст материялу, а по другє – з огляду на легкіст обробкы і формуваня буд-якых получынь елементів з дерева та формуваня стабільных конструкцийных сис-

темів, якы ґварантуют парусотлітню жывотніст деревяных обєктів. Приміром най будут лемківскы церкви, котры перетырвали до нашых часів, а іх вознесіня датує ся навет на XVII ст. Дерево і днес є часто стрічаным і вартістным будівляным материялом. Хоснуване єст як конструкцийна основа, спераючы композиты ци – перетворений або ніт – материял до выкінчаня. Досліджаньом лемківской деревяной архітектуры занимали або занимают ся м.ін. проф. Роман Райнфус, Рышард Брыковскі, Єжы Тур, Барбара Тондос, Станіслав Криціньскій ци Ярослав Ґємза. Єдным з прелеґентів на тогорічній конференциі буде Демко Новак, дослідник молодого поколіня, занимаючий ся деревяном архітектуром Галичыны. Выголосит він реферат про транслокацию карпатскых церкви. ●

« Єдным з прелеґентів на тогорічній

конференциі буде Демко Новак, дослідник молодого поколіня, занимаючий ся деревяном архітектуром Галичыны. Выголосит він реферат про транслокацию карпатскых церкви »

Наталiя Малецка-Новак

natalia@lem.fm

«Зато мі дорога Лабірщіна ціла…» Петро Медвідь petro@lem.fm

Народила ся Анна Галчакова (з дому Гусяткова) 11-го апріля 1929-го року в Міджілабірцях, втогды в Чехословакії. Там ходила і до гражданьской школы, котру закінчіла уж в Батьо-го юла минать ванох, днесь Партізаньске. 10 років од смер- Пізніше переселила ся на западну Словакію, де зачати вызначной ла писати віршы. В них все русиньской по- памятала на свою карпатьску отцюзнину. еткы на ПряВынятково актівнов авторков зачала быти Анна Міджілаборець – Галчакова на кінці 70-ых і у 80-ых роках ХХ. столітя. У 1979-ім році выдала першу зірку любовных поезій під назвов «Окрилені мрії». Галчакова потім выдала і дві збіркы прозы – «Лабірські оповідання» і «Вдови і сироти». Далше выдала у 1984ім році збірку русиньской поезії під назвов «Балады», і пізніше книжку віршів про діти «Тисячі сонць». Анна Галчакова вшыткы книжкы написала по русиньскы. Но кідьже быв час, коли існовала лем україньска народность і книжкы їй выходили у україньскім выдавництві колишньой Чехословакії, язык Галчаковой, головно в прозі, редакторы намагали ся приближыти до україньского літературного языка.

26 шівщіні, родачкы із Анны Галчаковой

РІЧНИЦІ

СТОРОНА 21

Кідь ся попозерам По тім нашім полю, В душі мі солодко, Аж за сердце хопить. Кідь собі подумам, Же то вшытко наше, Хмары ся росходять – Сонце гріє крашше. У щастну годину Знав ся народити Тот, кому суджено В роднім селі жыти. І я у Лабірці Першый раз світ взріла, Зато мі дорога Лабірщіна ціла.

«Так писала народна писателька Анна Галчакова, родачка з прекрасного лабірьского краю, якый так до посліднього дыху любила… Была залюблена до писаня, а за свій вік написала того дость, жебы сьме ся ньов зачали занимати як з писательков, што сі выжадує окрему роботу. Належала ку тым авторам, котры все писали на своїм роднім діалекті. Найкрасше ся єй писало так, як говорила», писала о Галчаковій днесь так само небіжка Марія Мальцовска, русиньска журналістка і писателька в часописі Русин 6/2006. «Їй способ думаня, лабірьскый колоріт описованых подій, міцне русиньске „я“ єй передусловлює на то, жебы єй споминаны творы ся стали в естетічнім розумліню русиньскым літературным богатством і были позбавлены україньского „наносу“», писала далше Мальцовска. По 1989-ім році, коли могла быти Галчакова конечно публікована по русиньскы, їй стишкы выходили в Народных новинках і часописі Русин. Так само пізніше выдавала свої творы

в Русиньскім народнім календарі. Поезія Анны Галчаковой была заміщена і до збірника поезії під назвов Муза спід Карпат (ед. Анна Плішкова, Пряшів 1996 р.) і до Антолоґії русиньской поезії (ед. Н. Дудашова, Новый Сад 1997 р.). Так само была ій творчостть надрукована в антолоґії Мамо куп мі книжкку (ед. Петро Трохановскый, 1995), нераз ся Галчакова появила і в часопписі Бесіда ці в Лемківскых календарях. Но не нашов ся нихто, хто бы перевыдав ій творы, доповнив їх новыма. Остатні рокы свого жывота пережыла Анна Галчакова в Пряшові і потім в старобінцю в Бардейові. Хоць была мамов двох дітей, на стары рокы зістала опущенов женов з множеством хворот, но і так все тримала перо в руках і писала. Тісно перед смертьов собі зломила праву руку, і так послідні дні не могла вже ани писати. Умерла Анна Галчакова 26-го юла 2006-го року в Бардейові. Похорон мала в про ню так возлюбленых, рідных Міджілабірцях о день пізніше. ●

Єдиний знаний мі русиньскій гіпстер, жыючий в Ужгороді, коротко зрецензувал мою публицистику. Чом пишеш так, як бы світ кругом был лем чорний і білий? Ци не постерігаш того, што реальніст єст дуже більше покомпликувана. Явиска і процесы сут нюансуваны, людскы діяня детермінуваны залежностями, а вшелеяка свобода ограничена законами і єрархійом? Признал єм му правду в тым, же при писаню про достоменніст, ідентифікацию і односины в середині лемківской ґрупы єм принципiяльний. Або тото, або не тото. Чорне – біле. Ден або ніч. Лем в Ужгорді, і лем вночы, в товаристві русиньского гіпстера, мож ся чути як за дня. Само біле. Там найліпше мож гостити ся і бесідувати до білого рана і то лем про найтяжшы проблемы жывота, про русиньскій театр, рідну поезию, історию Карпатской Руси, або нарід. Хоц намагам ся писати легкы тексты до чытаня каждому, котры часто прикрашены сут старыма анеґдотами, ліпшыма або планнійшыма фиґлями, такы, якы найчастійше поплітат ся в теты на імянинах, то раз за час хотіл бы-м написати і важнійший фельєтон. Лем ани не знате, дорогы чытальникы, яка то тяжка і мозольна праца. Досправды – чорна робота. Порахувал єм, што в рамках публицистичной писанины поміщеной на портали ЛЕМ.фм нашкрябал єм дотля праві 300 сторінок, вшыткы по русиньскы. Груба книга. І ани не знате, кілько ся мусіл при тым натрудити наш пан коректор і пані ґрафічка? Давны штоденникы поміщали оголошыня про публичны обороны докторскых дисертаций. В анонсі была подана дата і місце, де каждий може прити просто з двора і нещастному претендентови до наукового лавру дати звіданя, якє лем си задумат. В Кракові, в час докторскых розправ, пострах сіял єден особник заінтересуваний розвитком польской наукы в каждій дисциплині і дослідничій специялізациі. Од нього докторант діставал постійно єден і тот сам вопрос – ци не жаль вытрачати папір на такы розправы? В добі електорнікы проблем шануваня целюльозы покус ся розвязал. Подібных вопросів з двора ся не бою. До критикы єм привыкнул, до порушуваня принципів і права – ніт. Зато дале буде лем про порушуваня законів і обычаів тыма, котрым ся видит же сут в праві і можут справувати ся як інтруз на оборонах дисертаций, шырити бекзарно лож і дзьоґати до Руской Бурсы і до радия ЛЕМ.фм фурт. Само чорне.

5. мая 2012 р. польскє міністерство властиве до справ меншын скликало стрічу представників лемківской меншыны, жебы провести консультациі в справі покликаня міністром лемківской інституциі культуры. На зачатку зобраня Богдан Ґоч з Зындрановы запропонувал, жебы стріча в міністерстві не была нагрывана репортерами радия ЛЕМ.фм. Єднако, на жаданя некотрых участных, ґазда стрічы, то єст представник міністра, дозволил нагрывати і емітувати дискусию. Завдякы тому, вшыткым могло стати ся ясне – хто за тым, жебы Лемкы

Міністерство Богдан Ґамбаль gambal@lem.fm

інституцию культуры мали, хто за тым, жебы єй не было, хто был консультуваний в тій справі, а кому ся лем здало, же консультуваний не был. І в тот час представникы лемківской меншыны могли оповісти ся – тото, або не тото. Хотят лемківску державну інституцию, ци не хотят. Цінят сой дачыю роботу, ци пришли єй бомбардувати. Богдан Ґоч был єдным з тых, котры старань другых не доцінили. О місяц своім поглядам дал доказ на писмі, а потім іщы в «Бесіді». Але во Варшаві не хотіл, жебы його слова о неакцептуваню проєкту зрыхтуваного Руском Бурсом пішли в світ. Не лем был против проєктови, але был против так, жебы никотрий зо слухачів того не почул. Тым способом доказал свій ідеовий погляд на справу свободы слова і цініня собом пошырюваня інформаций, тыкаючых ся Лемків і Лемковины вшыткым охочым слухати. Чом єм не протестувал товды? А по што было додатково укріпляти коаліцию згідных антибурсаків? І так на конец варшавскых консультаций Петро Трохановскій дал короткій, але сутьовий коментар ріжным експертам і вшыткым інчым. Основным же хосном, якій выкарал ся 5. мая 2012 р. в Міністерстві Адміністрациі і Цифризациі, было утверджене авторитетом міністра право до свободы слова, і до робліня явныма слів, поступків і документів, котры тыкают ся лемківской етнічной меншыны – і то не лем єдной нелюбленой орґанізациі, але вшыткых. Міністер остал товды прихыльником громадскых свобід, признаных Лемкам, котры хотіл одобрати представник музею в Зындрановій. І не думам, жебы міністер змінил принципіяльний підхід до бороніня свободы слова пред тыма, котры тому праву протидіют. Але никотра свобода дана Русинам раз не тырват на все. Такой фурт треба бороти ся, жебы антигромадскы, недемократичны контрреволюцийонеры не квестийонували і не дозваляли си не шанувати принципы. Не порушали даных законами прав

ПОГЛЯДЫ

і признаня Лемків як бездержавной нацийональной меншыны. За остатній тыжден представникы двох орґанізаций доказали брак пошаны для свободы слова, протиставили ся праву до інформуваня і признаня для роботы лемківскых журналистів. Тісно спілпрацюючы орґанізациі «Lemko Tower» з Лугів і «Обєднаня Лемків» з Ґорлиц, ґрупуют головно Украінців і согласных з нима украінізаторів, з якых некторы мают і лемківскє походжыня. Обі орґанізациі спілтворят, або спілпрацуют з найбарже аґресивныма антирусиньскыма середовисками в Польщы і за границями. Інформацийну бльокаду можливости поміщаня правдывых вісти доказали лем припадком в єдным часі, скоординуваным з украіньскым фестівальом в Ждыни. Істеричны, поспішны діяня обох перейдут довєдна з ріжныма інчыма пакостями, атаками, очорняньом і заказами, котры од 2011 р. раз за час ся трафляли. І то не лем тоты три приведены орґанізациі боронили ся перед свободом інформуваня, такых было більше. Та чом єм скорше не протестувал?

Моя учытелька математикы з ліґницкой школы была долго терпелива при провірюваню знаня ученика при таблици. Чудувала єй спокійніст, зрозумліня, добродячніст і благовольство. Долго підповідала, поясняла і направляла на правильне розвязаня математичной задачы того, котрий, як одраз было каждому ясне, был нияк математично несхопний, а домашню задачу, в час павзы, подарило ся му од другого переписати. На выбороніня ся ученик мал много шанс, лем іх них не хоснувал. Професорка математикы была спокійна до часу, коли ученник-іґнорант перешол даяку нездефініювану границю єй терпеливости і спокійности. Дост іграшок. Товды, безпардоново і скоро, был одосланий до лавкы одпочнути. Не было помилуваня. Каждий мусіл признати, што і так долго міг выставляти терпеливіст математичкы на пробу. І споминана коаліция ворогів свободы слова мала скорше даных вельо шанс. Могли, як ученник при ліґницкій таблици, хоснувати порады, поправити блуды, ачий і спілпрацувати при творіню общерусиньскых медий довєдна з Руском Бурсом. Не хотіли. Ждали на павзу. Скалькулювали, же ліпше ім іти інчым путьом, атакувати і перти до конфронтациі, а наконец представити, же то они сут атакуваны. Услужны тетичкы не сплят. В темну нічку доносы пишу… Міністер знат чытати. Оддавна знат, што ціла ціла Руска Бурса зла, они найліпшы. По першым пашквіли міг не знати, по десятым знат. Нездефініюванa границя перекрочена. Евалюация ґрантовых ефектів іх медияльной роботы привела до высловліня міністром опініі про нетрафлений бізнесовий проєкт. Упс… Кєд ся не щестит – то уж доцяп. Так званий «орґанізацийний комітет» украіньской імпрезы в Ждыни дозволил си одмовити двом редакторам радия ЛЕМ.фм «акредитациі». Написали, цитую – «…з огляду на негарди заграня редакторів Вашого радіа під час

СТОРОНА 23

минулорічной Ватри…» приділяют делеґацию лем радийовому фотоґрафови. Ясне, образкы то гіперрадийовий жанр выповіды. Добрий фиґєль. Котры редакторы нашого (бо не іхнього) радия негарді ся заховали влони? Міг ним быти лем єден редактор. Был там присутний і опонувал коли публициста з Зеленой Горы оповідал розкошны фиґлі про рускы танкы на Лемковині. Йой, Павле Ханасе, негарді єс ся заховувал. Ідий до кута, на гороху клякнути пред «оргкомітетом». Тебе лем даде послати, а наробиш біды, котра приписана єст ґрупово вшыткым і памятана роками. Нарозраблял єс, як пяний заяц в капусті. Позлостил єс гардых. Не ліпше ти было в бурсі сідити? І того рока орґанізуючы украінізацийну імпрезу, роблену як лемківскій ґрант, зачали од фантастичного жарту. Рахуют, як написали при одмові акредитациі, «на нормальну вспіврпацю, де не буде маніпуляції награним матеріялом». Редакторе Ханас, не ідте том дорогом! Мали сте гет вытяти з реляциі тото, чого они не люблят. А вы дали сте вшытко од А до Я. Іщы сте си дозваляли прилюдно вопросы давати. Досправды, гарде тото не было. Орґанізаторы рахуют на спілпрацу лемківскых медий, але іх на ватрі сой не желают видіти. А тот фиґєль то уж єст смішний. Вшыткы редакторы ЛЕМ.фм заносили ся од щырого сміху… А поважні? Мірка ся перебрала, молоко збігло, потяг одышол. Тепер вопрос недотримуваня свободы слова і квестийонуваня Украінцями з Обєднаня Лемків основных, принципіяльных людскых прав буде мусіл рішыти міністер і не думам, жебы зареаґувал інакше як в 2012 р. До кінця міністер буде мусіл тото зробити, бо спомнена украіньска імпреза єст роблена за публичны пінязі. А сут они призначены выключно на підтримуваня і розвиток достоменности лемківской нацийональной меншыны, а не орґанізацию імянин облюбленой нима теты. Влони, на осін, урядникы міністерства повіли редакторам радия ЛЕМ.фм, же Обєднаня Лемків не може быти признаване як соспільна лемківска орґанізация, бо она єст досправды лем-украіньска і за таку лем може быти брана. А Украінці мают своіх репрезентантів при урядах і свій великій ґрантовий буджет, сопоставлений з державных грошiв. Они радо заінвестуют во вшыткы акциі братской, асоциюваной при них орґанізациі. І буде то природне, коли вшыткы украіньскы орґанізацийны комітеты скоординуют своі задачы, а через репрезентантів свойой меншыны придбают на ждыньскій фестівальчык ґрант з украіньского розпочту. Товды ся довєдна вшыткы щыро потішыме. ЛЕМ.фм реляций з ватряного поля не може зробити. Украінці не хотят іх там допустити. Боронят доступу. На сесе неє рады. В справі украіньской ватры в Ждыни, робленой з лемківского ґранту, редакторам нацийонального радия ЛЕМ.фм остає комунікувати лем з міністром. А обєднаны председы зо Ждыні і з Лугів можут выправити шумны імянины в чест свойой теты. Найліпше за своі грошы. З прошыньом о акредитацию на них ани не придеме. І то бы было тілько. ●

Коктейл

Декомунізація, котра проходить на Україні, має чудну подобу. На єднім боці ся ничіть вшытко, што бы могло припоминати злочінецькый режім совітьской епохы Україны, на боці другім ся новы «памятникы» будують злочінцям іншого періоду. За такый «памятник» бы сьме могли брати і недавне рішіня о тім, же в Києві будуть уліці з меном Степана Бандеры ці Романа Шухевіча. Спостерігали то і европскы медії. Аж теперь. То, же Бандера має свій памятник у Львові, якось дотеперь нихто не видів, бо предці лем в головнім місті видіти веце, як на «періферіях». Нечудо, же не перешло много часу і польскый сейм реаґовав по свому. Волиньску масакру, за котру вину Українці радо метають на вшыткых довкола, лем не на своїх героїв – бандерівців, польскы депутаты выголосили за ґеноцід. Остры слова Варшавы не зохабили холодным ани україньского презідента Петра Порошенка.

Петро Медвідь petro@lem.fm

Тот такой в тот день, 22-го юла, на своїм профілі на соціалній сіті Twitter написав, же то многы будуть хотіти схосновати на різны політічны шпекулації, што му є жаль, і же ся треба вернути ку словам папы римского Йоана Павла ІІ.: «Одпущаме і просиме о одпущіня. Лем сполочныма кроками можеме прийти ку хрістіаньскому зміріню і зъєдиненю. Лем довєдна можеме пояснити вшыткы факты траґічных сторінок сполочной історії.» Слова барз красны, лем їм барз не розумію. По перше, не є мі ясне, што в справі Волиньнской масакры одпущають Українці Полякам. Но і по друге, слова о сполочных кроках, котры можуть обяснити тот ганебный пункт історії, бы до діалоґу з Варшавов пасовали втогды, кібы давно перед тым, як Польща выголосила масакру за ґеноцід, не прославляла Україна своїх «героїв», головно в часі по Майдані і в рамках «декомунізації». То барз не пасує ани до просьбы о одпущіня.

ПОГЛЯДЫ

СТОРОНА 25

На знимцi Памятник Совітьской Армады у Свіднику (фот. Богдан Ґамбаль).

« Што з того, же ся

зничіть вшытко, што бы могло припоминати комунізм, што з того, же ся переменують вшыткы уліці, кідь ментално зіставають в комунізації, не декомунізації односно Русинів? »

Але посмотьме ся на то з іншого боку. На Словакії є много памятників павшым в ІІ. світовій войні. Самособов, же на тых памятниках суть червены звізды, котры мали на своїх уніформах і вояци Червеной армады, якы войовали і освободжовали тоту теріторію. Они собі тоту звізду на уніформу не выбрали самы. На многых селах суть докінця танкы, котрым так само нихто не замальовав червены звізды, бо «декомунізуєме». На тых памятниках, ани на тых танках, хоць принимам комуністічный режім як режім злочінців, мі червены звізды не перешкаджають. Бо на тых місцях їх днесь не беру як пропаґацію комунізма, а як означіня армады, котрой вояци вмерли за свободу (хоць нам тоту свободу Сталін надовго не дожычів, но то не была вина тых

вояків). І то є історічный факт. Буряня, пошкоджованя такых памятників бы єм брав за барбарство. Інше є то, же ся в рамках декомунізації дали гет комуністічны звізды з урядів, дали ся гет різны памятникы і бусты вшыткых тых ленінів, сталінів, ґотвалдів і далшых «святых». Но найосновніше в рамках процесу декомунізації не было в Чехословакії, ці по 1993-ім році в окремых державах – Словакії і Чехії, буряня різных сімболів і памятників, але зміна політікы державы. І головно зміна політікы в рамках людьскых прав. Як раз тот менталный перелом політікы забеспечів наприклад і то, же Русины можуть знова быти Русинами, голосити ся ку свому народу і розвивати свою културу.

І то є основа, котру Київ дотеперь не принимать. Што з того, же ся зничіть вшытко, што бы могло припоминати комунізм, што з того, же ся переменують вшыткы уліці, кідь ментално зіставають в комунізації, не декомунізації односно Русинів? Тадь то, же Русинів Україна доднесь не вызнавать, є дідовизнов тых, котрых памятникы і уліці днесь посылають до історії. Навеце, злочінців заміняють за іншых злочінців, з іншого періоду і з іншых кругів. Лемже злочінець є все лем злочінець. Не є злый злочінець і ліпшый, бо «быв наш». Досправдовым кроком ку декомунізації Украіны бы было наприклад вызнаня Русинів за окрему народностну меншыну. Без такых і тому подібных кроків, є декомунізація по україньскы лем театром про масы, но не мать нич з менталнов, політічнов декомунізаційов сполочности. І кідь ку тому навеце Київ хоче прилівати духа націоналізму і «героїв», котры мають на своїх руках кров невинных людей, може з того выникнути барз небеспечный коктейл, якый Україні путь де Европы бізовно не одкрыє. З такым коктейлом ся може так акурат метати як з коктейлом молотова на браны Европы, лемже розумны державы в такім припаді тоту брану барз скоро запруть. Жебы самы не выгоріли. ●

2 СЕРПНЯ. — Рано іду до 10. бараку, а потім на преслуханя до суді Величковского 1 СЕРПНЯ. — Кєдик продає нам чешскы кварґлі (жолтий сыр з острым запахом), пиво і палюнку. Іду на прогульку з Переґінцьом. Адукат др Хыляк выіхал з лаґру. В новых бараках рекруты грают в карты, зобрало ся шіст партий. В тых бараках приємнійше мешкати як в нашых, бо не так душно.

3 СЕРПНЯ. — Ліє. Іду на прогульку з Євстахійом Макаром. До зупы мечут покраяны цибы. Отримую лист з Любляны, од брата Зенона.

4 СЕРПНЯ. — Гардий ден. До лаґру прибывают новы люде з Галичыны. Пред купаньом острігли іх, бо мали барз долгы волосы. Ілия Бекерскій пребыат на кварантанні, при самым нашым бараку. Недалеко од нас майстрове будуют два новы баракы і обивают іх дощками. Вчас полуденку Панночко дає розпоряджыня. Днеска девятьох рекрутів выізджат з лаґру. Нашы робітникы вернули ся з Ґрацу; за роботу в фабриках або в ґаздів плачено ім по 1.40 – 1,50 короны, давано трираз дня істи і закватеруваня. Зато же солідарні одмовили працувати в неділі, ґаздове не давали ім в неділю істи; мушены были купувати сой іджу за зароблены пінязі. Горячо. „Радца” Конопіньскій має – так гварят – копію списку політичні підозреных. Днеска маме на сніданя каву, на полуденок кукурудзянку, а на вечерю – компері з капустом.

Рускы з радістю лишают 34. барак і вертают ся до своіх бараків. Стало ся так з наказу ґенерала Бачыньского, по старанях депутациі інтернуваных. Йому відомо, же в лаґрі Чыровскій – persona odiosa (зненавиджений чловек).

5 СЕРПНЯ. — Рано приємний холодок, пополудни горяч. Од брата Зенона отримую карточку з інтересуючыма вістми. Мам позволіня од дохторя, дораз по полуденку выходжу на прогульку. Днеска ден моіх іменин. Робітникы выкопали трупа; обутий был до высокых скорен, мал рукы зложены на крест. Там, де перше стояли три деревяны кресты, нашли дуже людскых кости. Робітникы зложыли кости до труны, однесли на цмынтір і закопали, без священника. Одбывало ся тото при чысленні зобраных людьох. Немиле вражыня.

З IСТОРИI

СТОРОНА 27

101 років тому в Талергофі…

6 СЕРПНЯ. — Барз горячий ден. На сніданя дают комперяну зупу, на полуденок мамалыґу (кукурудзянку), а на вечерю каву. Полуденок дают уж о піл єденадцетой. Про горяч і комары не мож спати. Ввечер отворений вхід до новых выходків, до старых іти заборонено. На полях зберают овес і сіно і звозят до стоділ, возом запряженым коньом і коровом. За пароха назначено до нас о. Карпяка. Днеска він прибыл до лаґру. В 10. бараку была драка межде Циґанами. Скоіла ся она зо свобідного циґаньского любуваня. Тинтенфас казал всадити до арешту єдну Циґанку.

Од пілночы до 6-ой рано враз зо Шемердяком стою на варті при пункті пожарной стражы. Виджу, же кухарі уж од пілночы зачынают варити в величезных кітлах каву на сніданя. Чую, як ідут потягы до Ґрацу і одтамале. Тиха, спокійна, приємна ніч діє вспокаяючо на моі побурликаны нервы. Наша умывальня находит ся на дворі пред бараком, што дає нам можливіст мыти ся під голым небом. Несе ся ґу нам зо штрийского села бреханя псів. Зато не чути уж пташачого концерту, бо пернате царство, як і люде, спочыват. Вшыток шум дня втих. Природа спит. Мимовільні задумал єм ся... а мысли летят далеко – до рідных місц в Лемковині, а слезы зрінкы вертят...

ТЕОФІЛЬ КУРИЛЛО Дневник Лемка з Талергофу (Лемківскій Річник 2004, з великоруского языка перевюл Петро Трохановскій)

Подіі в найблизшым тыжни:

2 03.08.2016

Рыманів Здрій на старій почтівці – одкрытя выставы Ґалерия Штукы, Рыманів Здрій, 19.00 год.

02.08.2016

Малярство Штефана Телепа – одкрытя выставы Польско-Словацкій Дімі ім. Д. Юрковича, Ґорлиці, 17.00 год.

Рыманів, хоц находил ся уж поза обшырю Лемковины, все был важным осередком для жытелів сусідніх лемківскых сел. Был найбільшым курортом в тій части Лемковины, зато роботу гын находило вельо Русинів. Купелі были по части основаны на обшыри села Дошно, якє тепер находит ся в просторі міста. В Рыманові містила ся різбярска школа для лемківскых діти, ходили до ней діти з Балутянкы ци Вількы. Рыманів был тіж сідибом Апостольской Адміністрациі Лемковины – окремой од перемышльской єпархіі єдиниці Грекокатолицкой Церкви в Польщы, ААЛ діяла в роках 1934–47. Єй першым адміністратором был о. др Василь Масцюх.Выставу почтівок, якы походят з приватной колекциі Збіґнєва Вєнцка, буде мож обзерати до кінця серпня/ авґуста.

3 05.-06.08.2016

ХХХVI Лемківска Ватра на Чужыні Ватряне поле, Михалів

4 28

06.08.2016

Талергофскій Ден Памяти 184 Old County Rd, Higganum, Connecticut 06441, ЗША Лемко Союз запрашат своіх членів і приятелів на стрічу, котра зачне ся панихідом не лем за тых, што своє жытя стратили в Талергофі, але тіж за інтернуваныма в інчых лаґрах І Світовой Войны, та вшыткыма, што пострадали в Карпатах вчас обох воєн. Пак, орґанізаторы просят на пікнік.

ЛЕМ.фм

ПАНРУСИНЬСКІЙ ТЫЖДЕННИК

«Медияльна ґрупа ЛЕМ.фм»

Скоропис

зачали свобідно ходити по Лемковині і Пряшівскій Руси, жебы усвідомити неусвідомлений нарід, мордуючы при тым невинных люди, але не встиг єм. По спомненым выже анонсні «Не мам більше звідань» – любитель забльокувал можливіст дискусиі з ним через фейсбуковий комунікатор. А тілько іщы-м ся хотіл дознати...

•••

Демко Трохановскiй

demko@lem.fm

По принятю Соймом Польской Республикы резолюциі о волыньскым ґеноциді, кус єм ся зачудувал писаньом (а по правді браком писаня) нашых східньославяньскых Братів, котры – такой од моменту явліня ся при Рускій Бурсі медияльной ґрупы ЛЕМ.фм – фурт приносят в своіх періодиках вісти (а бодай міцно суґеруют), же фінансуваны сме Путіном. Кус мі смутно, же посліднім часом не пишут о нас нич. Уж о нас забыли... Уж певно Владимір нас не фінансує, уж може ани він не єст важний, уж і політичний маґочізм і русиньскы сепаратисты, што намагают ся нарушыти деякы державны териториі, зышли на другій плян. Ба, на другій? Уж сме доцяп выпали з інформацийного заінтересуваня «братніх» ґазет, котры тепер заняты сут неґуваньом інчых тем. Іщы од комуністичных часів, коли могли выдавати своі періодикы, ясно підкрисляли, же Русинів/Лемків не было, неє і не буде. Тепер часослово «быти» (в минулым, теперішнім і будучым часах) з заперечыньом «не» – зарезервуване лем до волыньской темы.

•••

Щестьом, не вшыткы сут такыма іґнорантами. Нашы слухачы і чытачы непрестанно до нас пишут. Часом о дашто звідают. Недавно бесідувал (т.є. писал) єм ок. 20 минут через фейсбуковий комунікатор профілю ЛЕМ. фм з єдным нашым любительом. Цікава то была дискусия, котра зачала ся од звіданя «Што мают ”Русины” до Лемків?», а скінчыла «Не мам більше звідань». Іщы барже цікаве тото, што было в середині! По поясніню, же Лемкы то етнонім, котрий окрислят Русинів з Польщы, наш любитель одрюк, же «таку інтерпретацию перший раз чує!», додаючы, же «был не раз на Лемках і такого николи не чул!». Окрем того, похвалил ся, же «іздил там, де жыли і жыют Лемкы, і нихто з них нам не гварил, што не сут Украінцями!», але на звіданя, ци «дахто бесідувал, же істо єст?» – не одповіл. Не тяжко ся додумати, же бесіда скоро перешла на історичны темы. Підсумуючы, любитель барз ся зачудувал, же мы, котры в ХХ столітю «найбарже потерпіли од комуны і Польщы», ненавидиме і не славиме нашых освободителів з ОУН-УПА, котры пришли обєднати своі землі в єдну державу і «воювати за свою незалежніст од совка і фашыстів». І я ся зачудувал посліднім речыньом, бо хотіл єм іщы звідати, ци то радше не завдякы фашыстам «освободителі» з ОУН-УПА

«Знати» і «не знати» – то єдно. Оба станы ріжнят ся лем кількістю позысканых інформаций. Хыбаль єм сторонником того, же все ліпше знати, але не каждий так мусит мати, як мам я. Зрештом, «не знати» – то часом для дакого ліпше, а уж такє, жебы інчы не знали – найліпше. Добрі тото зрозуміла устяньска (усьцяньска) блоґерка, котра хоц компутера не мат, ночами розсылат е-майлі, котрыма хоче змініти стан позысканых інформаций посеред народа, т.є. пошырити діапазон правды. Єдном з головных інформаций, котры передає світови наша блоґерка, єст тото, же нас нихто не чытат. Одраз мушу тому заперечыти, бо часто провірям нашы статистикы, але сут такы хоснувателі фейсбука, што блоґерку там мают за приятельку. Знаме, же они компутер напевно мают, а не лем тото – кєд останут героями дакотрой статі на портали lem.fm, хоснуют го, жебы через фейсбук пострашыти судом за пошырюваня деякых інформаций. Значыт, же чытали – т.є сут сторонниками опциі, же ліпше «знати». Цікаве тото, бо пишут, же маніпулюєме. Іщы файнійше, же о можливых маніпуляциях чули сме цілком недавно, при нагоді одмовліня акредитациі репортерам ЛЕМ.фм на подію фінансувану з публичных грошів (бо орґанізаторы той подіі рішыли, жебы і мы, і нашы слухачы та чытачы «не знали»). Дочыста єм дурний з того, але звідам іщы: но то як з тым єст, пані блоґерко з Устя (з Усьця), чытают нас, ци нас не чытают?

•••

Дополняючы абзац горі – не лем нас чытают, але і слухают! Такы чуда! А і будут слухати! В найблизший вікенд підеме з радийом до Михалова на Лемківску Ватру на Чужыні, жебы нажыво трансмітувати подію на цілий світ. Тепер лем для тых, што мают доступ до інтернету, або декотрых словацкых цифровых телевізийных плятформ, на котрых сме уж долший час, а може о рік уж для традицийных радийолюбителів? Послідній раз были сме на ватрі два рокы тому. Ходили сме по столпах, прібуючы найти доступ до інтернету, аж вкінци сме го нашли в центральным (не рахуючы сцены) пункті ватры, т.є. в шатрі радия ЛЕМ.фм. Влони нас не было, бо орґанізаторы барже ся старали о кошыня поблизкой пшениці, але тепер – придте ґу нам, поясниме вам непояснене і оповіме неоповіджене.

WWW.LEM.FM

СТОРОНА 31

Лемкы столітями придумували розмаіты концепциі та взірці красы. А все находили ся такы, котрым заєдно штоси ся не подабало, хоц другы си тото само славили. І днес каждий розділят ляйкы на ґамбокнижці подля своіх смаків – єдным ся люблят пацята, другым курята, єдным квітя в Мукачові, другым грибкы в Михалові. Єдно, што єст понадчасове – то краса лемківскых жен. Наша під-редакция «Фафринді» найкоротше опише єй так – мож до ней привыкнути. З часом нич не єст так планне, як здавало ся быти на зачатку. «ЛЕМКО» – ґазета для народа – ч. 22. і 23. за 1913 р. пояснят правила русиньской естетикы.

ФАФРИНДЯ І СКОНФІСКУВАНЕ

Подібна до ничого... Богдан Ґамбаль

gambal@lem.fm