Про Віктора: короткі історії з життя
Наталі Григорівні за її присутність в нашому житті, співчуття, підтримку, допомогу не дивлячись ні на що, за її щире людське добре серце. Такі люди — це найбільший скарб України, надія на те, що в майбутньому в нашій країні все буде добре. Хай Бог допомагає їй в її нелегкій праці.
8. Відхід у вічність Останнім часом думаю про скінченність життя. Поки вона тебе не торкнеться, важко усвідомити, що це реальність. Здається, що це може відбутися тільки з іншими. Зараз, коли все це пережила, то зрозуміла, що народження, смерть — це насправді не так вже й важко, головне і найважче — пройти життєвий шлях. А смерть, тільки тепер усвідомлюю — найважливіша подія життя.
Андрій Мокроусов Часопис «Критика» Дорогі друзі, з глибоким сумом повідомляємо, що 4 червня 2015 року пішов із життя Віктор Іванович Дудко — блискучий науковець, текстолог, бібліограф, джерелознавець і архівіст, дослідник української літератури, журналістики та культури другої половини XIX століття. Ми втратили не тільки навдивовижу компетентного співробітника, надзвичайно обізнаного члена редакційної колегії Повного зібрання творів Пантелеймона Куліша та науково-видавничої програми «Відкритий архів», проникливого дописувача, автора проривних книжок і глибоких статей, — а й чудову людину та щирого друга «Критики». Його відхід залишає по собі страшне й неочікуване зяяння в і без того не надто щільних лавах нашої спільноти. Нам лишаються його тексти, але вони, на жаль, не здатні замінити живої присутності незабутнього Віктора Дудка в просторі української науки.
Григорій Грабович Слово над могилою (виголошене під час поховання Андрієм Мокроусовим) Дорогі друзі, скорбна громадо, З великим сумом я довідався про смерть Віктора Дудка. Хоч ми знали, що він хворів, у моїй уяві він завжди здавався мені — мабуть тому, що відстань і час дещо обмежували наше спілкування — молодим і бадьорим, завжди усміхненим, працездатним і відданим своїй праці. І від того, може, здавалося, що він
51