Астрід Ліндґрен. Щоденники воєнного часу 1939-1945

Page 1



Астрід Ліндґрен Щоденники воєнного часу 1939–1945



Астрід Ліндґрен Щоденники воєнного часу 1939–1945

Laurus


ББК 63.3(0)62 УДК 929Ліндґрен(82–94)«1937/45» Л 59 ISBN 978–617–7313–14–3 Л 59 Ліндґрен А. Щоденники воєнного часу.— К.: Laurus, 2017.— 340 с. Перше видання українською мовою щоденників Астрід Ліндґрен. Нотатки про сім років життя шведського подружжя середнього класу. Ліндґрен пише про сімейні свята та рішення політичних лідерів, нестачу продуктів та життя королів. Книжка містить переклад усіх газетних вирізок і листів, які були використані у першому шведському виданні. Консультант доктор історичних наук Федір Андрощук Перекладач Денис Суворов Редактор Богдана Матіяш Коректор Ніна Яценко Дизайнер Юрій Барабаш Переклад здійснено за підтримки Шведської національної ради з питань культури (Kulturrådet) First published in 2015 by Salikon Fdrlag, Sweden. For more information about Astrid Lindgren, see www.astridtindaren.com. All foreign rights are handled by Saltkrakan AB, Lidingo, Sweden. For more information, please contact info@saltkrakan.se © Text: Astrid Lindgren / Saltkrakan AB 2015 © Reproduction of the diaries: Andrea Davis Kronlund, Kungliga bibiioteket, Stockholm Krigsdagböcker 1939–1945 Salikon förlag © Astrid Lindgren / Saltkråkan AB © Cover photo Per Kagrell, Scanpix, 1976 © Денис Суворов, переклад, 2017 © Юрій Барабаш, дизайн, 2017 © Видавництво Laurus, 2017


Зміст

Передмова vii Передмова редактора

xvii

1939 1 1940 13 1941 57 1942 97 1943 121 1944 187 1945 221 Післямова cclxiii Покажчик персоналій

cclxix



Передмова Черстін Екман Сонце світить, тепло і красиво, Земля могла б бути чудовим місцем для життя.

Так написала Астрід Ліндґрен 3 вересня 1939 року. Далі вона продовжила: Об 11-й годині Британія оголосила війну Німеччині, як і Франція, не пригадую точно, о котрій. Вона не хотіла вгадувати, бо відтепер усе повинно бути конкретним. Коли Німеччина 1 вересня вторглася у Польщу, Ліндґрен твердо вирішила стежити в щоденнику за розвитком воєнних подій. Можливо, вона вважала, що війна скоро скінчиться. Але вона не змогла закінчити щоденник до самого 1946 року. Напередодні свого першого запису в щоденнику вона сиділа у Васапаркен із подругою і перемивала кістки Гітлерові, нездатна повірити, що війна можлива. Наступного дня це стало фактом. Вона почала запасатися милом, какао і маслом. Усі ці нотатки — про буденне життя під час війни подружжя середнього класу, що мешкає зі своїми дітьми у Васастані. Але щоденник водночас став великою відданістю, що виходить далеко за межі сімейного повсякдення. Воєнний щоденник вівся у штабах і військових частинах. Оперативні мапи, історії битв і спостереження, що правитимуть за основу майбутньої історіографії. Дивно, але ця 32-річна мати двох дітей і секретарка віддано поставилася до цієї місії. Але лише для себе, щоб подивитися, що із цього вийде.

vii


Вона не була письменницею, принаймні в тому сенсі, що не мала виданих книжок. Книжку про Пеппі Довгапанчоху, яка мала покласти початок її світовій славі, ще не було написано. Проте у своєму щоденнику воєнної доби вона є справжньою письменницею. У неї є амбіції, працьовитість і сила волі. І найголовніше: вона вже має власний стиль. Щоденник — це живий текст, сповнений кумедних ситуацій серед звітів про трагічне і страшне. Вона розповідає про «маленького солоденького Гітлера», можливо, для того, щоб іронією розвіяти страх і загрозу. На другий день Різдва 1941 року вона написала, що японці, «наче скажені воші у Тихому океані». А те, що вони пройдуть через Готський канал, належить до воєнних жартів. Вони були поширені у той час, і я сама пам’ятаю їх із дитинства. Наш продавець велосипедів у Катрінегольмі вивісив великий знак, на якому було написано: “ГІТЛЕР ПОЦІЛИВ У ҐЕРІНҐА”* Астрід Ліндґрен пише: «Шкода, що ніхто не застрелив Гітлера». Війні протистояли і добрим гумором. «О, я дурна, що вдягла рожеві труси, коли Улле помер»,— цитує вона покоївку зі Смоланда, коли забула написати про важливу подію. Серйозність війни вимагає точності й регулярності нотування, проте здається, що ніщо не могло стримати її почуття гумору. Вона не покидала свого Смоланда — ані тоді, коли мешкала на Вулкансґатан 12 у районі Атлас, ані коли родина переїхала на Далаґатан 46, де вона залишиться до кінця життя. А ще Астрід мала свою особливу мову для жахливих подій у Європі тих років. У січні 1943 року вона вклеювала газетну вирізку з промовою Ґерінґа і прокоментувала її так:

*

viii

Гра слів. В оригіналі: «Тут радо приймають на мийку всі велосипеди»,


Подумати тільки, яку треба мати силу, щоб стояти і казати щось до бідолашного змученого німецького народу, що «минулі десять років демонстрував притаманну нашому світоглядові силу і те, яким благословенням його наділено». Мені цікаво, що насправді думає німецький народ про ці «благословення» націонал-соціалізму. Нищівна війна, що вбиває найкращих юнаків, ненависть і відраза з боку решти народів, бідність і страждання, страшні звірства проти беззахисних людей, цілеспрямоване знищення народу, особливо юнаків, тортури — як фізичні, так і психічні — мирного населення окупованих країн, нищення системи, руйнування сімей, викорінення релігій, «евтаназія» для невиліковно хворих і розумово відсталих, примус до любові до чистої раси, обмеження новин від решти світу — і це ще не всі ознаки обману — весь німецький народ зазнає поразки в не такому далекому майбутньому. У німецького народу немає іншого вибору, крім усвідомлення, як жахливо його обдурили його Фюрер та інші лідери.

Із цих слів зрозуміло не лише засудження диктатури терору, а й культурні погляди Ліндґрен, яких вона дотримуватиметься впродовж життя. Хоча тут описується темний, негативний бік. Щоденник воєнних років є дуже складним проектом, що мусить надати найповніший звіт, наскільки це можливо. Вечорами вона сидить і вирізає з газет статті, нотатки і світлини. Вона використовує мапи, щоб відобразити воєнні події і зрозуміти їх. Час від часу вона вкладає їх до щоденника: Цю обрізану мапу я розмістила тут лише для того, щоб показати, як маленьку бідну Швецію затиснуто в німецьких лещатах, як і Швейцарію. І, попри це, ми брешемо на Німеччину, як скажені пси, ми і Швейцарія. У первісному стані мапа показувала, як мало європейських країн змогло залишитися поза війною: Швеція, Швейцарія, Іспанія, Португалія та Ірландія.

ix


Скільки матерів двох дітей восени 1943 року знало, які країни перебувають у стані війни, а які ні? Скільки шведів стежило за операціями у Тихому океані або за битвою між фельдмаршалом Монтгомері та Роммелем у Північній Африці? У лютому 1942 року вона з глибокою стурбованістю і чітким, детальним аналізом повідомляє про війну в Тихому океані. Вона хоче бути обізнана у війні, і не лише сьогоднішній, і для цього під час літнього відпочинку 1941 року на Фурусунді читає всесвітню історію і чує гуркіт гармат, що долинає з Аландського моря. Історія Фінляндії під час війни дуже на неї впливає, і вона читає «Зиму слави» Гокона Мерне і водночас «Французьку трагедію» Андре Моруа. 1940 року Астрід пішла на іншу роботу, відмінну від спокійного перекладання документів про розлучення чи паперів на нерухомість в юридичній конторі. Доти вона деякий час працювала в кримінолога Гаррі Седермана, який порекомендував її для надзвичайно таємної роботи, про яку їй не дозволялося писати чи говорити. Вона та її близька подруга Анне-Марі Фріс працювали разом із багатьма сотнями рецензентів в установі з контролю за кореспонденцією, яку створив уряд. Вони хотіли запобігти як зрадницькій діяльності, так і потенційно шкідливій балаканині. Ця робота дала їй глибоке пізнання того, як люди переживають війну й у безпечній Швеції, і в окупованих країнах. Листи надходили і з-за кордону. У щоденниках воєнної доби вона цитує з них хіба якесь речення. У них є гіркі свідчення від жертв серед цивільного населення, надто серед єврейського народу. Анне-Марі Фріс і Астрід називали читання листів брудною роботою. Жодна з них не вважала, що читати чужі листи порядно. Коли я чула, як вони про це говорять у 1970-х роках, усе це було далеко позаду, і вони кепкували з еротичних відвертостей у тих листах. У військових частинах була

x


серйозна сексуальна невдоволеність, і ця експресія поступово зростала. Дружба з родиною Фрісів була важливою. Астрід пронес­ ла дружбу з Анне-Марі з дитинства через усе життя. У травні 1940 року, коли Гітлер мало не підкорив усю Європу, її розум знову заполонюють думки про те, як оскверняється Земля: Увечері я пішла на прогулянку з Анне-Марі і Стелланом. Ми гуляли по Стора Ессінґен під повним місяцем, вдихаючи аромати липи і вишні, що розквітала. Чарівно, чарівно! Але німці стрімко просуваються далі, ніщо не може зупинити їх. Для домогосподарок у Швеції війна була буденністю з дефіцитом і нормуванням. Тоді навіть був так званий сухий шампунь, яким слід було чистити волосся, коли не було гарячої води. Дітей посилали до крамниць із талонами, вирізаними з карт нормування. Матері «діставали» продукти на кшталт яєць чи незаконно забитих свиней. Мій тато вважав, що не потрібно громадити запаси. Усі повинні мати однакові умови. Але моя мама, напевно, була не єдина, хто зраджував свої принципи. Астрід Ліндґрен також запасалася. Вона купила декілька кілограмів яєць і законсервувала їх. Удома я боялася спуститися в підвал і взяти яєчко з глечика із сірим желатиновим розчином. Ліндґренам жилося досить добре. Доходи чоловіка, Стуре, в Асоціації автовласників зросли, коли він отримав керівну посаду. Гроші надходили з будинку дитинства у Несі, а на Різдво в них завжди були розмаїті продукти. Коли вони святкували Різдво, вона відчувала «всеохопну вдячність за те, що це досі можливо і що ми живемо в такому мирному куточку світу». Вона вірить і пише про те, що важкі часи ще настануть. Можливо, вона думає про німецьку інвазію, як у Норвегії чи

xi


Данії, але коли війна вже практично закінчувалася, вона пережила велике особисте горе. Як завше, я трохи напишу про те, що відбувалося останнім часом. Тепер я можу написати: в моєму житті настав зсув, і я сиджу тут самотня і змерзла. Я хочу «дочекатися години світанку», але якщо світанок узагалі ніколи не настане! Усе-таки спробую змусити себе трохи написати також і про події у світі. І так вона продовжує писати про успіхи росіян у Прибалтиці, а союзників у Нормандії. Завзятість і відчуття обов’язку щодо щоденника не можуть стримати навіть зсуви в приватному житті. Тут, у Швеції, восени 2014 року, дискутували на тему обізнаності шведів щодо ситуації євреїв під нацистами. Про концтабори ми не знали нічого, допоки їх не звільнили союзницькі війська. Так стверджує Ян Гію в четвертій частині циклу романів «Велике століття», і надалі в чимраз сильнішому градусі дискусії він захистив свої погляди з переконливою впевненістю. Щоденники воєнного часу Астрід Ліндґрен — це категоричний протест. Я вірю, що вона, за своєю звичкою до цитування, сказала б словами Фенріка Столя*: «Про це я можу розказати, якщо добродій так бажає, бо я там був». У листопаді 1940 року вона пише про концентраційні табори в Оранієнбурзі та Бухенвальді. Уже тоді вона дуже ретельно відстежувала долю євреїв: вона дізнається про них із газет. 1939 року перед книгарнею на Берідаребансґатан з’явилося оголошення. У ньому було написано: «Євреям та напів’євреям *

xii

Фенрік Столь — герой епічної поеми фінсько-шведського поета Югана Людвіґа Рунеберґа.


вхід заборонено». Це зібрало натовп і викликало «страшну метушню»,— пише вона. Владна канцелярія втрутилася і вкрай обережно порекомендувала господареві книгарні повісити оголошення так, щоб його не було видно з вулиці. Вона, очевидно, боялася німецьких консулів не менше, ніж розлюченої громадськості. На другий день Різдва Ліндґрен вставляє вирізку з газети «СЕ» з репортажем стосовно ситуації євреїв у Польщі. На фото видно жінку із шестикутною жовтою зіркою і трамвай зі спеціальним відділенням для євреїв. 1942 року вона читає книжку Ериха Марії Ремарка про біженців «Полюби ближнього свого», що описує долю єврейських вигнанців: «Це жахливо, і це правда, я знаю це по своїй роботі». А її робота полягає в цензуруванні кореспонденції. 6 серпня 1943 року вона пише: «Ненависть не зникне того дня, коли настане мир, і ті, чиїх рідних було закатовано на смерть у німецьких концентраційних таборах, нічого не забудуть лише тому, що настав мир». Вона пише про депортацію, яка загрожує євреям у Данії, і масову втечу на човнах до Сконе. У квітні 1944-го вона вклеює огляд авторства Івара Гаррі книжки Стефана Шенде «Останній єврей із Польщі». Вона не піддає сумніву опис ставлення до польських євреїв, бо щой­ но прочитала книжку Стефана Тадеуша Норвіда «Країна без Квіслінґа», і свідчення про звірства тотожні. Так можна було дізнатися про те, про що ми нічого не знали. Мати двох дітей і секретарка досягла цього, читаючи газети і книжки. Там була загальна інформація. Робота в цензуруванні кореспонденції надала їй свідчення окремих осіб. У квітні 1945 року, коли почало здаватися, що війна нарешті добігає кінця, вона щовечора годинами робила вирізки з газет. Ліндґрен пише, що вечірні газети особливо активно описують

xiii


жахливі історії про концентраційні табори в Німеччині, вона не хоче вирізати всі і пише: «Думаю, в Німеччині тхне гарячою кров’ю і смертельною приреченістю. Відчувається, як “Untergang des Abendlandes”*». Урешті-решт війна закінчується 7 травня 1945 року, і Стокгольм стає суцільним радісним хаосом. Астрід Ліндґрен дає синові Лассе монету у дві крони, щоб він відсвяткував це, і той розчиняється у натовпі. Молодша сестра, Карін, отримує одну крону і відзначає кінець війни купівлею цукерки. «Старий добрий Вінстон, він насправді переміг у цій війні»,— записано у щоденнику. І: «Я боюся росіян». Цей страх перед комуністичним Радянським Союзом, який вона завжди називає Росією, проходить через весь воєнний щоденник. Звісно, найбільше її засмучують чорні часи у Фінляндії. Коли Радянський Союз і Німеччина ділять території, а в 1941 році колишні союзники стають ворогами, вона пише: «Націонал-соціалізм і більшовизм — це як дві жахливі рептилії, що зійшлися у двобої». Один зникне по війні, а другий проіснує до 1989 року. Але тепер ми бачимо, що їхні вчення і людиноненависництво живуть і донині. У рептиліях, що їх зобразила Астрід Ліндґрен, постає жахаючий образ Катли. Загрози демократіям ззовні і зсередини все ще живі. Але в травні 1945 року настає мир, і тепер вона тішить себе читанням про юність Черчилля. Вона нічого не пише, коли на Хіросіму і Нагасакі падають атомні бомби. Мені цікаво, чи уявляла її донька Карін, що таке атомна бомба? Я спитала у своєї мами, і вона потрусила дерев’яну коробку із замінником цукру, і всередині прогуркотіли маленькі таблетки. *

xiv

«Untergang des Abendlandes» (нім.) — «Присмерк Заходу» — філософська праця німецького історика, філософа і публіциста Освальда Шпенґлера.


«Це дуже маленька бомба,— сказала вона,— але всередині є маленькі атоми, здатні підірвати світ». 1945 року Астрід Ліндґрен закінчує свій воєнний щоденник напередодні Нового року такими словами: 1945 року сталися дві важливі події. Мир після Другої світової війни і атомна бомба. Мені цікаво, що казатимуть про атомну бомбу в майбутньому, чи розпочне вона нову еру людського існування, чи ні. Мир не виглядає безпечним, коли на нього кидає тінь атомна бомба. Є одна річ, про яку я багато думала, поки читала. Яким був би цей воєнний щоденник, якби його писав чоловік? Висадки війська, завойовані плацдарми, килимові бомбардування великих міст — безумовно, про все це, як і про безкінечні мирні перемовини і неспроможність домовитися. Чи було б там про запаси какао і мила в перший день війни? Так, можливо, але із суворим осудом, якби ці нотатки робив мій тато. А якими були страхи маленької Карін перед війною? Вона ставала невгамовною, коли мама зникала на кілька годин, чи було б про це написано? Діти завжди діти — і свої, і ті, що голодували, і вбиті під час війни. Скільки місця було б приділено їм у розповіді чоловіка? Чоловіки і жінки — різні конструкції, але в обдарованій особистості Астрід Ліндґрен поєднувалися обидві. Особисту драму Астрід було дуже яскраво описано. Вона хотіла бути водночас і щасливішою, і сильнішою від нас. Коли їй було майже сімнадцять років і про неї говорили як про зірку, на яку чекає світова слава, вона відповідала дотепно й іронічно, аби скорегувати цей образ. Якби драму вирвали з її життя, воно було б неправдивим. Вона також працювала редактором видавництва, і її високо цінували автори. Вона уважно

xv


читала сучасну літературу, працюючи у колегії літературної премії «Товариства Дев’яти». Я дуже добре пам’ятаю її інтелектуальну гнучкість, допитливість і гострий критичний розум із 1970–1980-х років, коли ми разом були у «Товаристві Дев’яти». Але вони рідко з’являються на публічній сцені життєвої драми. Зрештою, саме гострий інтелект і довів до фіналу проект щоденника воєнної доби. Тож щоденник є яскравим описом не лише вій­ ни, але й самої Астрід Ліндґрен — якою вона була і якою насправді залишилася.


Передмова редактора Гелен Даль

17 щоденників у шкіряних палітурках до 2013 року зберігалися у плетеному кошику для білизни за добре відомою адресою Астрід Ліндґрен у Стокгольмі — Далаґатан 46. Щоденники 1939–1945 років. Вона назвала їх «Щоденники воєнної доби». Тепер вони вперше стають загальнодоступними. Декілька слів для читачів про опрацювання щоденників, що передувало публікації. Нотатки Ліндґрен перемішано з великою кількістю вирізок зі шведських щоденних та щотижневих газет. Поміж сторінок щоденників також вкладено копії листів з періоду її роботи у Відділі перевірки кореспонденції (Впк) Служби національної безпеки. Книжку структуровано так, що кожен рік розпочинається з нотаток Ліндґрен, після яких ідуть репродукції сторінок щоденників, завдяки чому читачі зможуть побачити як почерк авторки, так і відповідні статті й листи. Нотатки Ліндґрен відтворено в повному обсязі. Транс­ літерацію зробила Карін Нюман, донька Астрід Ліндґрен. Як можна побачити на репродукціях, її почерк чіткий, і вірогідність хибної інтерпретації дуже низька.

xvii


Було поставлено за мету зберегти характер і орфографію, старі географічні назви та діалектичні особливості було залишено без коментарів. Пунктуацію й орфографічні помилки було виправлено, а написання дат і абревіатур узгоджено. Було зроблено деякі незначні видалення заради загальної читабельності. Там, де видалося за необхідне, у квадратних дужках було додано пояснення. Ці редакційні дужки не слід плутати з оригінальними круглими дужками Ліндґрен. Для зручності читачів у кінці книжки наведено покажчик персоналій. Через надто великий обсяг не вдалося відобразити всі вирізки з газет. За рідкісними винятками розміщено репродукції, до яких Ліндґрен робила коментарі. Посилання на відповідні репродукції розміщено на полях. Там, де було можливо, газетні вирізки також ідентифіковано. Більшість із них, однак, неповні чи фрагментарні, що ускладнило роботу. Тому власне читацьке розслідування вітається і заохочується! Світлини взято переважно із сімейного архіву Ліндґренів.




1941

1 січня Новий рік приніс податок із продажів, і картки на масло, і посправжньому суворе існування. Суворість існування для нас почалася вечіркою з Аллі і Юлландерами, з омарами й іншими різноманітними наїдками. І передноворічним візитом Карла Ґерхарда, і серйозною дискусією з К. Ґ. о 12-й годині про «вільну Швецію», і виконанням хором «О, древня, о, вільна»*. Не відчувається того, що відчувалося наприкінці минулого року, коли в тремтливому очікуванні ми гадали, що принесе з собою 1940-й рік. Іншими словами, є заради чого жити, але тепер ми відчуваємо це геть по-іншому. Окрім того, світ виглядає ще сумнішим, ніж був наприкінці минулого року — в Норвегії тепер більша трагедія, ніж та, що була у Фінляндії. (Кажуть, що Рональда Фанґена відправлено до психлікарні після жорстокого «допиту» через статтю в газеті. Оксфордська група отримала ультиматум активно підтримати новий режим або її заборонять.) Кількість продовольства в Європі стрімко зменшується, пального також. Днями Рузвельт виступив із промовою, що її в Англії зустріли з великим задоволенням, у Берліні — тишею, в Італії — верескливим обуренням, яка заявила, що скоро «стосовно США *

Національний гімн Швеції.

57


в неї урветься терпець». Буде цікаво подивитися, що буде, коли він насправді урветься. Італійське гасло: «Прийшов, коли побачив, хто переміг», як показують останні події. Ах, нехай Новий рік принесе нам мир! Дай Боже.

10 січня Нарешті! Англійці панують у Північній Африці, декілька днів тому впала Бардія зі значними втратами з боку італійців, тепер точно впаде Тобрук. Стверджують, що німецька авіація збільшується, але англійці кажуть, що вже надто пізно. Також подейкують, що німці марширують через Болгарію до Греції. Це свідчить тільки про те, що росіяни погодилися з цим, аби розв’язати собі руки деінде.

24 січня На великій війні не відбувається нічого надзвичайного, однак я повинна вилити свої думки через загальний неспокій, завдяки якому цей спектакль має вплив на наше життя. Напевно, дві особливо лютих зими поспіль нам було дано саме тому, що ми відчуваємо велику нестачу вугілля. Ми промерзаємо до кісток і надворі, і в приміщенні. Увесь січень був дуже холодний, і мені здається, що в нашій квартирі десь 15–16 градусів. А далі буде гірше, пообіцяв консьєрж, коли я на це поскаржилася. У маєтках на околицях — лише 10–12 градусів. Ах, якби це швидше скінчилося! Вся Європа замерзає і голодує. Хоча ми не голодуємо. Але кажуть, що в Парижі становище нагадує облогу 1870–1871 років. Картоплина коштує 5 франків. На базарі продають круків і яструбів. Ми збираємо цукор для Норвегії та Фінляндії, скорочуючи власний раціон. Якщо ми ще здатні

58


1941

допомагати іншим, тоді нашому становищу можна позаздрити. Ми також платимо щомісячно по 30 крон сиротам війни у Фінляндії та Норвегії. Ой, скільки ж людей потребують допомоги! Між іншим, відбувся призов до армії. Рузвельт і Папа обговорюють мирні плани, але все це, найвірогідніше, намарно. Швецією інтенсивно поширюється грип, подекуди майже як іспанський. Період, на який видається норма на каву, збільшиться, скоро в нас буде лише найнеобхідніший мінімум цього продукту. В газеті читала прогноз, нібито влітку введуть обмеження на споживання м’яса. Днями здався Тобрук. Бомбардування Англії та Німеччини тривають. Гітлер зустрівся з Муссоліні. Анекдот: Гітлер стоїть у залі з доброю акустикою, репетируючи промову, і волає: — Wer beherrscht die grosse Welt? — Roosevelt. — Wer macht den Frieden? — — Eden. — Wo soll die grosse Revolution beginnen? — — Innen — Wer ist die grösste Nation? — — Zion*. — На цьому Гітлер знітився. (Зважайте на граматичні помилки вище). *  — Хто домінує над усім світом? — (Луна відповідає) Рузвельт. — Де панує мир? — В Едемі. — Звідки починають велику революцію? — Зсередини. — Яка нація найвеличніша? — Євреї.

59


Ларс і Йоран учора почали ходити до школи танців. Танці тривають — попри невеличку світову війну. Це виявилося правдою — в Румунії останні декілька днів тривало повстання, що дуже нагадує громадянську війну. Кажуть, що екс-король Кароль, який, звісно, перебуває в Іс­ панії, зробив спробу накласти на себе руки.

1 лютого Світлини на зворотному боці я вирізала із «СЕ», яку Стуре приніс сьогодні додому. Майже забули про існування Польщі. Але коли я читаю про бідолашних євреїв, мене охоплює ненависть до німців, які вважають, що можуть розчавлювати інші народи.

9 лютого Я вважаю, що це добрий лідер, тому вклеїла його сюди. Ми перемогли в змаганнях військових патрулів, обійшовши і Німеччину, і Італію, і Швейцарію, і Фінляндію. Чудово, що німці тепер побачили, які в нашій країні солдати. У Північній Африці італійці потрапили у справжнє пекло, Боже, що за солдати. Англійці пройшли через Лівію, і тепер битва відбувається в Еритреї й Абісинії. «Лев Юди», Хайле Селассіє, прийшов разом із англійцями і готується знову зай­ няти свій трон, а абісинці об’єдналися з англійцями у боротьбі проти італійців. Що робить Німеччина? Увесь світ напружено чекає на спробу вторгнення в Англію, яке має відбутися ранньої весни. І коли це станеться, долю світу буде вирішено протягом одного дня, декількох годин. Тоді я знову почну слухати щоденні новини, не робила цього вже досить давно.

60


1941

«Німці стали важливі для Стокгольма менше за лайно»,— прочитала я вчора в листі. І справді, думаю, що тепер їх змусили почуватися не так упевнено. Тим часом ми стаємо впевненіші — завдяки нашій міцній обороні, яку не порівняти з обороною могутніх держав, але вона принаймні чогось варта. «І янголи, і Фрици шукають підтримки у шведів»,— як було написано в іншому листі. Так, нехай мир буде з нами — амінь!

3 березня Болгарія приєдналася до Троїстого пакту, і німецькі війська увійшли в країну.

13 березня Сьогодні річниця жахливої мирної угоди між Фінляндією і Росією. Страшний був цей день рік тому. За минулі декілька днів я прочитала дві книжки про війну, яка вже стала історією. «Славетна зима» Гокана Мерне і «Французька трагедія» Андре Моруа. Обидві неймовірно захопливі. Фінська зимова війна і падіння Франції у травні-червні 1940 року — обидві залишаться в пам’яті назавжди. Читач жахнеться від того, наскільки непідготовленими до цієї війни були Франція і Англія — і наскільки готовою була Німеччина. Моруа пише: «Шкода, подумав я <...>, що могутня цивілізація приречена на загибель лише тому, що п’ять тисяч танків і десять тисяч літаків, які було так легко зібрати чи купити, не було вчасно зібрано». Сьогоднішня ситуація — очікування катастрофи. Остан­ німи днями різко зросла кількість атак підводних човнів, і Англія втратила багато суден великого тоннажу. Але підтримка від США збільшилася, і сьогодні в «Аллеганда» написали,

61


що лідери заявили: «Важко уявити, що (США), вживаючи тих чи тих заходів, зможуть втриматися над прірвою війни».

17 березня У суботу ввечері Матінка Швеція зненацька покликала багатьох своїх синів — і тепер усі гадають, навіщо. У нас так довго був мир, що ми подумали, що вся небезпека позаду, але насправді це не так. Хоча уряд заявив, що це лише навчання, щоб перевірити готовність і ефективність, але не знайдеш того, хто в це повірив би. Кажуть, що Німеччина висунула нам якісь нахабні вимоги, зокрема нашому флоту, але ніхто не знає, які саме. Я не можу так нервувати і хвилюватися, як минулої зими і весни, мені на все це начхати, я більше хвилююся через високу температуру Карін та її аналізи на сухоти.

21 березня Виклики в суботу були справді тривожні. Ця часткова мобілізація розгортається швидкими темпами. Єнні Таннер учора написала своєму чоловікові, Вейно Таннеру, що це «таке ж напруження, як у квітні на фіорді, і натиск із того ж напрямку». Із другого боку, є такі, хто вважає, що загроза йде від Росії. І у листі було досить весело написано, як японський уряд висунув ультиматум, щоб японський флот пропустили через Ґета-канал. Це неприємна новина для багатьох призовників, які очікували звільнення, але наразі не можуть на це розраховувати. У суботу до пані Фореус із півночі приїхав чоловік, а в понеділок він уже мусить повертатися. Увесь контингент з І 5 після 6-місячної служби посадили на південний потяг, на одній станції вони отримали наказ зійти і повернутися.

62


1941

Дехто плакав. Інґеґерд, яку на Великдень мусили перевезти до нового будинку у Шевде, певно, також плакала. Але тепер він [чоловік Інвар] повинен виконувати обов’язок перед батьківщиною, а вона мусить залишитися вдома. Тим часом Інґер росте, а Інґвар може навіть уже ніколи її не побачити. Але ніхто не обіцяв, що всі будуть щасливі й задоволені. Минулої ночі відбулося найінтенсивніше бомбардування Лондона як початок довгоочікуваної всеосяжної інвазії. Тисячі жертв. Німці кажуть, що вони залишать від Англії купку каміння. «This little bit of earth, this England!»*. Ні, цього не повинно трапитися!

27 березня Учора чи, може, це було позавчора, влада Югославії приєдналася до Осі — і сьогодні у вечірніх газетах про це пишуть великими літерами, молодий король Петар отримав владу, принц Павле втік, і уряд було повалено. Народ Югославії радіє, адже тепер йому не доведеться воювати на боці Німеччини. Тепер побачимо, що це все означатиме. Мабуть, вій­на між Югославією і Німеччиною все-таки буде. Туреччина тримається осторонь — і підтримує Грецію. Буде дуже цікаво спостерігати за подальшим розвитком подій на Балканах. Болгарія і Румунія — слухняний інструмент німців, і чудово, що Югославія відмовилася приєднатися. Тут, у скандинавських країнах, усе стабільно критично, наскільки я розумію. Пер Альбін виступив із бадьорою промовою на радіо, яка, однак, мала зворотний ефект. Із воєнних листів стає зрозуміло (я чула про це сьогодні, але підтвердження цього не маю), що мав прибути озброєний торговельний флот Німеччини і кинути якір на відстані трьох миль від *

This little bit of earth, this England! (англ.) — Цей маленький клаптик землі, ця Англія!

63


Ґотланда, що було б добре, якби вони не перекривали шлях шведському флоту. Сьогодні я отримала дуже сумного листа від єврея, певною мірою історичну пам’ятку. Єврей, який писав своєму родичеві по крові у Фінляндії, повідомляв про масовий вихід євреїв із Відня до Польщі. Здається, близько 1000 євреїв щодня в нелюдських умовах висилають із країни. Повідомлення надсилають поштою, а потім вони мусять приходити із запасом грошей і невеличким багажем. Ситуація перед відправленням, під час переїзду і після прибуття до Польщі була така, що відправник не хотів її описувати. Його брат був серед тих нещасних. Імовірно, Гітлер має намір зробити з Польщі одне велике ґетто, де бідні євреї помиратимуть хворі й голодні. Скажімо, вони не мають там можливості митися. Бідолашні, бідолашні люди! Чому Бог євреїв не поспішає заступитися за них? Як Гітлер може чинити таке з подібними собі людськими створіннями? Вчора Стуре зустрів норвежця, який свято вірить у те, що за кілька місяців відбудеться крах Німеччини. Але це просто нездійсненна мрія.

6 квітня Сьогодні вранці німецькі війська вторглися у Грецію та Югославію! Цього варто було чекати. Від часу перевороту короля Петара ситуація тільки погіршувалася. Але серби ніколи не піддавалися силі. Буде вельми цікаво подивитися, чи вдасться німцям впоратися з Балканами так само швидко, як це було з Норвегією, Голландією, Бельгією і Францією. І побачити, як в Албанії італійці розправлятимуться з Грецією, з одного боку, і Югославією — із другого. Гітлер розіслав одне зі своїх типово пихатих і жалюгідних послань.

64


1941

12 квітня Це сталося швидко! Югославії більше немає. «Хорватію» було оголошено незалежною, усе виглядає таким хаотичним, що я не можу розібратися. Сербську армію вщент розбито. У Греції німці вже декілька днів тому взяли Салоніки. Колись у Греції таки станеться велике зіткнення між німцями й англійцями. Прихід німців в Африку обернув ситуацію проти англійців.

Доповнення на Великдень Розпач і сльози! Лише декілька днів тому ми так раділи, що Югославія чинить опір і змістила прихильну до Німеччини владу — а сьогодні такої країни, як Югославія, практично немає. У наш час усе швидко змінюється. З усіх боків злетілися яструби, щоб отримати свій шматок: Угорщина, що бере активну участь у війні, Болгарія та Румунія. Наскільки розумію, це повний занепад Югославії. Греція все ще тримається в південній частині країни, ми сподіваємося, що англійці готові. Але тепер ситуація повернулася так, що можна повірити в непереможність німців. Кажуть, що все вирішиться в Атлантичному океані. Втрати англійського флоту вельми великі. Одну річ зрозуміло напевно: якщо це триватиме довго, Європа просто помре від голоду. Я думаю, що скоро лише в Португалії та Швеції залишиться бодай якесь продовольство. Уявити тільки — нас досі не торкнулася війна. Як таке можливо? Ми бачили, як пожежа війни поглинає одну країну за другою, але Швеція досі міцно тримається. Цієї осені ми переїдемо до дорогої та красивої квартири на Далаґатан після десяти років на Вулканусґатан. Провертати такі оборудки зараз досить страшно, коли навіть не смієш вірити в те, що життя триватиме так само спокійно й звично,

65


як раніше. Ми мешкатимемо на першому поверсі, тому, можливо, бомби до нас не дістануть.

28 квітня Греція співає свою лебедину пісню. Король і уряд покинули Афіни, і, як прогнозувалося останнім часом, німці увійшли до столиці. Але війна, звичайно, ще не скінчилася. Греки були неймовірні, треба визнати, адже вони билися з 28 жовтня минулого року.

3 травня Війна між Іраком і Англією! Уряд Іраку просить Гітлера про допомогу. Здається, Аравія розворушиться. Ух, аж моторошно! Грецька кампанія завершилася. Англійці знову зробили успішну «висадку» (фактично, це єдине, що вони вміють). Король і уряд сховалися на Криті, здається.

13 травня Неймовірна сенсація дня: Рудольф Гесс, заступник Гітлера, прилетів на Месершміті до Англії й зістрибнув із парашутом, був затриманий шотландським фермером і відправлений до шпиталю у Глазго. Отакої! Це сталося в суботу ввечері. Але досі це тримали в таємниці. Німецькі газети подумали, що він став жертвою катастрофи і розмістили його некролог. Повідомлення про те, що він приземлився в Шотландії, було для німців справжнім шоком. Партійні боси сказали, що він «марить» через значні фізичні травми. Як пишеться у пасажі з Берліна: «Він уявив собі, що тільки через особисту жертву він сприяє закінченню війни, що у його розумінні станеться

66


1941

тільки зі знищенням Британської Імперії». Ха-ха! Рудольф Гесс здається притомнішим, ніж решта його партайґеноссе — принаймні його вчинок у цьому переконує. Тепер увесь світ цікавиться причиною його втечі.

22 травня Учора Карін виповнилося 7 років. На її минулий день народження я написала в щоденнику: «Господи, зроби так, щоб до наступного дня народження Карін світ став кращим!» І, можливо, він і справді інакший, хоча зміни на краще роздивитися важко. Можливо, Скандинавія і Швеція перебувають під меншою загрозою, тепер більший акцент на Середземномор’ї, Північній Африці і Близькому Сході. Вчора німці почали вторгнення з повітря на Крит або це було позавчора. Там усе те, що залишилося від грецького опору з допомогою Англії. Як і рік тому, на день народження Карін настало літо; сьогодні перший день, коли можна виходити без пальта. І все одно, усе цього року надовго, надовго запізнюється, такої холодної весни я ніколи не бачила. Але сьогодні було тепло, і можна було помітити, як усе зеленіє буквально на очах. Карін, Стуре і я були у Юдарні, там було чудово, а Ларс був на скаутському змаганні «Лосині роги». Учора Карін на день народження отримала свій перший велосипед та багато інших подарунків, таких як туфлі, книжки, пластилін, олівці, рукавиці, гроші, шоколад та інше. Приходили Ельса-Лєна, Матте і Андерс із мамами. Пізніше дорослі відсвяткували день народження, відвідавши Королівський драматичний театр (коли іменинниця заснула) із Юлландерами і Віріденами, а опісля повечеряли в кафе на Странді.

67


А завтра Карін і Матте повинні записати до школи. Хоча Карін уже читає, наче пастор. Тепер вона також вчиться плавати та їздити на велосипеді.

25 травня Сьогодні День матері, а вчора був, як каже Стуре, Вечір матері. Тому я вже отримала пару чудових шовкових панчіх, книжку «Пані Мінівер», коробку шоколаду і дві троянди (квіти я сама собі купила), а також малюнок від Карін із підписом «Моїй матусі». А сьогодні Карін і Стуре пішли й купили мені торт, прикрашений зеленими марципанами. Учорашній вечір і початок ранку Ларс провів у бомбосховищі в Кунґсголмені, мені здається, це було скаутське зав­дання згідно з «виконанням розпорядження § 10». Вони тренуються в рамках програми з протиповітряної оборони. День був неймовірно теплий, уранці Стуре, Карін і я пішли у Юрґорден і залишили квартиру неприбраною. Тим часом Ларс ретельно вимився, але коли ми повернулися додому, виявилось, що від нього все одно чимось тхне, і його знов відправили до ванної. Юрґорден був прекрасний у своїй ніжній зелені, але коли я повернулася додому, то пообіцяла собі більше ніколи не залишати квартиру такою неприбраною. Удень я пішла з дітьми у Карлберґ, де Карін їздила на велосипеді, а Ларс її підтримував. Після кількох годин на сонці ми всі трохи роздратувалися і дітлахи посварилися, а я була зла на Ларса за те, що той обзивав Карін. Потім ми пообідали і з’їли торт, я помила посуд, а Карін ходила і продавала цукерки з пластиліну. Потім Карін вляглася, і я почитала їй «Маленьку принцесу». Ларс читав Альберта Енґстрема. Тепер двоє дітей поснули, Стуре сидить за столом

68


1941

і читає Альберта Енґстрема, а я сиджу на канапі біля своїх рожевих троянд і пишу це. Ось таке мирне життя в Стокгольмі 1941 року, але довкола світ виглядає дуже сумним. Крейсер «Гуд», найбільший у світі військовий корабель, був підбитий німецьким лінкором «Бісмарк» біля берегів Гренландії. Команда складала 1300 осіб, і мало кого вдалося врятувати. На 1300 осіб менше за якусь коротку мить! На Криті все дуже тривожно. Німці стверджують, що захопили західну частину острова. Якщо німцям справді вдалося захопити Крит із повітря — це збільшує шанси Англії пережити те саме на її власному острові. Скоро з’явиться податок на розкіш!

28 травня Отже, «Бісмарк» було потоплено англійською торпедою. Я бачила, в заголовку було написано, що там на борту перебувало 3000 осіб. Можливо, це перебільшення, звичайно, загинуло не так багато. Втрата «Бісмарка» для німецького флоту більш значуща, ніж втрата «Гуда» для британського. Як пишуть у вечірніх газетах, британський спротив на Криті довго не протримається. Учора Рузвельт виступив із «запальною промовою» і проголосив у США загальнонаціональний надзвичайний стан.

1 червня Ірак просить про перемир’я. Цього разу англійці здобули перемогу. Але на Криті, схоже, боротьбу припинено.

69


8 червня Сьогодні британці вперше випередили німців, увійшовши в Сирію, яка тепер стала полем бою. Французькі війська де Ґолля б’ються разом із англійцями. Сьогодні на роботі поширювали чимало тривожних чуток із Ґотланда. Німецькі військові кораблі проходили повз західний берег Ґотланда, і це, природно, викликало велике занепокоєння. Багато солдатів написали прощальні листи своїм близьким. Днями помер імператор Вільгельм, якого поховали у голландській землі. Він так і не дожив до кінця цієї війни, але був одним із героїв попередньої.

16 червня Сьогодні нашому старенькому королю виповнюється 83 роки. Нехай він переживе цю війну. Мені так сумно і тривожно цієї вечірньої години. Цей теп­л­ ий задушливий літній дощ знову нагадав мені події останніх днів минулого літа. А тепер знову щось відбувається. Це напруження між Німеччиною і Росією. У вечірніх новинах пишуть про загальну мобілізацію у Росії. Німеччина вже давно розташувала значні сили на своєму східному кордоні, а минулого тижня масово перекинула людей до Фінляндії. Саме вони проходили повз Ґотланд, що викликало таке сильне хвилювання. Якщо буде війна Німеччини і Фінляндії проти Росії, ми опинимося у жахливому становищі. Питання в тому, чи маємо ми шанс залишитися осторонь. Німці легко можуть захопити Ґотланд для авіабази. Сьогодні я завершила приготування до поїздки на Фурусунд. У п’ятницю я взяла на роботі відпустку на літо, після чудового прощального обіду в «Пілен» із Гамберґом, Боґстамом, Флорі,

70


1941

Анне-Марі, магістром Чельберґом та іншими. Увечері до нас приходила А. М., вона була схвильована, і я була схвильована. Кухар і декілька співробітників залишають роботу. Сьогодні Карін і Матте закінчили курси з плавання у Палаці спорту. А ще Карін тепер уміє їздити на велосипеді. Мені було б втішно і радісно, якби не одна турбота. Стуре вважає, що Німеччина й Англія підуть проти Росії, і саме в цьому полягав мирний план Гесса. Але це надто фантастично, щоб бути правдою.

22 червня Сьогодні о 4:30 ранку німецькі війська перейшли кордон із Росією з боку Румунії, Німеччини і, можливо, ще в кількох місцях. Отже, тепер це війна між колишніми союзниками, а бідна Фінляндія знову у вогні. Німеччина стверджує, що Росія зовсім не виконує мирної угоди з Німеччиною і робить усе, щоб їй зашкодити, а Росія стверджує протилежне і що Німеччина не має жодних підстав її атакувати. Тепер приголомшлива кількість військ стоїть одна проти другої від Льодовитого океану на півночі до Чорного моря на півдні. Майбутнє під великим питанням. Що буде зі Швецією? Усі відпустки до Мідсоммара скасовано. Тут, у каналі біля Фурусунда, стоять кілька пароплавів, бо не можуть дістатися до місця призначення. Значну частину Балтійського моря замінували німці. Сьогодні був чудовий, теплий літній день. Стуре повернувся з міста на вщент заповненому човні і гадки не мав про війну, коли вирушав о 8-й ранку. Але всіх охопила тривога. Тільки бабуся зберігає спокій і каже, що «скоро все скінчиться». А я, навпаки, думаю, що все тільки починається. Звісно, дуже дивно, що тепер доводиться покладатися на Німеччину.

71


Буде непросто воювати з Німеччиною проти Росії і з Англією проти Німеччини. Усе так заплутано. Ми чуємо грім гармат у недавно орендованому радіоприймачі. Це було правдою: Італія заявила, що вона в стані війни із совєтами.

28 червня Тут я мусила вклеїти Гітлерову промову про початок війни, але можу зробити це пізніше. Я сиджу на ліжку і дивлюся на дощове туманне море після безсонної ночі в боротьбі з комарами і на тлі далеких вибухів гармат. Однак морські пілоти в Чопмангольмі кажуть, що ми чуємо сильний грім над Аландським морем. Після мого попереднього допису шведський уряд дозволив німецькій дивізії прохід із Північної Норвегії до Фінляндії. Іншими словами, важко злічити, скількох людей ми пропустили. Але в нас немає вибору. Це знову заради Фінляндії. Росіяни знову бомблять Фінляндію — в тому числі сильно бомбили Турку, внаслідок чого замок Турку було дуже серйозно пошкоджено. Угорщина також оголосила Росії війну. Німці не повідомляють, як швидко вони проникають вглиб Росії; це пояснюють тим, що російські лінії зв’язку в безладі, отже, німці не хочуть повідомляти їм про свої дислокації. Балтійські країни б’ються і звільняються — принаймні я чула, що росіяни пішли з Литви. Націонал-соціалізм і більшовизм — це як дві жахливі рептилії, що зійшлися у двобої. Неприємно миритися з однією із жахливих рептилій, проте наразі не залишається нічого іншого, крім бажання стримати совєтів за те, що вони захопили під час цієї війни, за все те лихо, якого вони завдали Фінляндії. Англія й Америка тепер повинні підтримати більшовизм —

72


1941

і це буде іще важче, і the man on the street* потрібен час, щоб у цьому розібратися. Королева Голландії Вільгельміна сказала по радіо, що готова підтримати Росію, але обмовилася, що принципи більшовизму для неї все одно неприйнятні. На Східному фронті стоять дві армії, найбільші в історії. Страшно про це думати. А якщо це вже Армагеддон, що наближається? На Фурусунді я прочитала всесвітню історію, і це справді доволі депресивне читання — війни, війни, війни і людські страждання. І нічого вони не вчаться, лише продовжують заливати землю кров’ю, потом і слізьми.

2 липня Німці вже пройшли чималу відстань. 300000–400000 російських солдат було оточено під Білостоком, де вони зустріли свою смерть. Було взято Лієпаю і Ригу, як пише «Афтонбладет», сьогодні взяли Мурманськ і т.д., і т.п. Полилися величезні потоки крові. Узяли Львів. Я пригадую, що там були бої також під час світової війни.

13 липня Лінію Сталіна прорвали. Вона пролягала по Дунаю, Дніпру і Дністру. Звідти вже не так далеко до Москви. Окрім того, Америка недавно зайняла Ісландію. А французький опір у Сирії, який був радше звичайною формальністю, розбито, і було укладено довгоочікуване перемир’я між Британією і Францією. Це всі головні новини, що сталися від попереднього допису. *

The man on the street (англ.) — пересічна людина.

73


Але ситуація на Східному фронті досить важка. Коли росія­ ни відступали, то за наказом Сталіна мусили зачищати території, що означає евакуацію цивільного населення. А коли роблять такі речі, білих рукавичок не вдягають. Не вистачає уяви, щоб осягнути ті страждання.

19 серпня Останнім часом я закинула свій воєнний щоденник. Я не знаю, що відбувається, лише знаю, що з’явилося напруження в стосунках між США і Японією, через яке будь-якої миті можна чекати початку війни між ними; що війна в Росії триває, хоч навряд чи так само стрімко, як раніше, хоча фіни повернули значну область біля озера Ладога, а німці проникли вглиб країни; що Рузвельт і Черчилль зустрілися в Атлантичному океані і поділилися поглядами на мир; що допомога США для Англії поступово збільшується; що — як повідомлялося у сьогоднішніх новинах — німці самі не вірять у кінцеву перемогу (а росіяни виявилися міцним горішком); що англійці бомбили на повну, отже, серед інших міст жахливо постраждав Гамбург, так, а більше нічого не пригадую. Завтра війні виповниться 2 роки. А мені відчувається, ніби війна була завжди. Фіни відбили назад Виборг — напевно, ця подія відгукнулася в кожному фінському серці. Знову над Виборзьким замком майорить фінський прапор — нехай його і зшито поспіхом із декількох клаптів. Скоро фіни заберуть назад усе, що вони втратили при підписанні миру 13 березня 1940 року, а потім, сподіваюся, вони зупиняться і дадуть Німеччині доробити решту. Це не надто популярний іменинник, що святкуватиме завтра. Це просто голос народу.

74


1941

Я випадково забула написати, що Англія і Росія окупували Іран і змусили його капітулювати.

6 вересня Хай би його задушили! Бажаю йому померти на самоті! Я була рада почути, що він страждає від безсоння і, подейкують, днями ледь не помер від надмірної дози снодійного. Німці лютують по всій Європі. О, Господи, чи довго ще? Хоч би де вони з’явилися, забирають із собою всю їжу. Наче єгипетська сарана. Ці три вирізки я зібрала з газет за один день (7 вересня 1941 року).

11 вересня Учора в Осло було оголошено загальний надзвичайний стан. Після першого засідання військово-польового суду двох людей було розстріляно, одного засуджено до довічного ув’язнення, двох — до п’ятнадцяти років і одного — до десяти років ув’язнення. Серед розстріляних були лідер організації, адвокат Віґґо Ганстеен і голова профспілки Ральф Вікстрем. І це в скандинавській країні! Серце розривається в грудях від безсилої люті й відчаю. Усім заборонено з’являтися на вулиці після 8 години вечора. Боже, як це обурює Норвегію! Остання промова Квіслінґа, як кажуть, викликала заворушення, і тому в Осло підготували загальний страйк. Результатом цього стало введення надзвичайного стану. А в Росії триває несамовита війна. Фінські юнаки спливають кров’ю на полях битв. Декілька осіб, яких я знаю по роботі, загинули, в тому числі єдиний син Вайно Таннера, що був заручений зі шведською панянкою. Ленінград повністю відрізано

75


від решти Росії. Подейкують, що між Росією і Фінляндією було домовлено про сепаратний мир, що ґрунтується на старих кордонах.

1 жовтня Things have happened* від часу мого попереднього запису. 17 вересня сталася жахлива катастрофа на шведському флоті біля Хоршф’єрдена. Із досі незрозумілих причин вибухнув і затонув есмінець «Ґетеборг», що потягнув за собою есмінці «Клас Гурн» і «Клас Уґґла». Поверхню води, у якій намагалася врятуватися бідолашна команда, вкрив шар горючого палива. 33 особи загинуло (на щастя, більшість була у відпустці). Як писали нам у листах, дивитися на наслідки було дуже важко. Руки, ноги і голови розлетілись увись і довкола, рятувальники ходили з батогами і знімали шматки м’яса й нутрощі з гілок дерев. Один описував, як він знайшов свого найкращого друга, його обличчя було ціле, але все решта навиворіт; інший — як він стояв на мосту, збираючись запалити цигарку, і раптом людська рука влучила йому прямо в обличчя. Стверджують, що це могло статися через недбалість під час випробування торпеди, але є п’ятеро свідків, які присягаються, що бачили бомбу, яка падала з літака, що кружляв над Хоршф’єрденом. Тоді виникає питання, чия це бомба. Крім того, версія про саботаж досить вірогідна — особливо після повідомлень у сьогоднішніх газетах про спійману групу саботажників, в яких виявили вибухівку. Повідомляють, що на внутрішньому фронті тепер відчувається нестача яєць. Я тішуся через свої законсервовані 20 кг, адже продається лише 7 яєць на особу на місяць. Після кількох днів військово-польовий суд у Норвегії скасували, проте *

76

Things have happened (англ.) — усяке відбулося.


1941

тепер його запровадили в Чехословаччині, де смертні вироки виносять один за одним. Норвежці повинні віддавати німецьким військовим свої ковдри, або їх чекає кара. Всі окуповані країни повинні постачати до Німеччини найкраще продовольство, адже навіть там є люди, які голодують, як і в більшій частині Європи. Ситуація з продовольством у Франції нестерпна, як і у Фінляндії та Норвегії. Фіни зайняли Петрозаводськ, пишуть у вечірніх газетах, трасу на Мурманськ повністю відрізано. Проте до зими в Росії нічого вирішального не станеться. А ми переїхали з Вулканусґатан 12 на Далаґатан 46, попри війну і дорожнечу. Я не можу не радіти нашій чудовій квартирі, хоча постійно пам’ятаю, як нам незаслужено пощастило, в той час, коли у багатьох немає даху над головою. При переїзді загубився мій кишеньковий щоденник за 1940 рік. У квартирі велика красива вітальня, в дітей власні кімнати, а в нас є спальня. Ми купили багато нових меблів, і вони справді красиві; я не хочу, щоб це колись розбомбили.

10 жовтня Німці перебувають за 24 км від Москви, і 170 російських дивізій, як стверджують, оточено. Наскільки це правда, сказати важко.

11 жовтня Завтра останній день, коли нам випаде поїсти данські булочки та іншу випічку з «кулінарними жирами». Я забула занотувати про обмеження на яйця, яке ввели не так давно, 7–8 яєць на особу на місяць. Звичайно, у мене є деякі запаси, але до наступного року, якщо війна триватиме!

77


Моя люба донька цієї осені пішла до школи. Прямо зараз я на неї дуже сердита; вона непривітна, неслухняна і викаблучується за будь-якої нагоди. Скоро вона може змінитися.

5 листопада Битва триває, і світ сповнено стражданням. Хоч куди глянь, скрізь саме пекло і зло. Минулого вечора, коли я читала газету, відчула смуток від усього того, що відбувається довкола. Англія планує оголосити війну Фінляндії, оскільки та не хоче укласти сепаратний мир із Росією, і США погрожує тим же. США зробила спробу примирити Фінляндію та Росію, але Фінляндія на це не погодилася. Німці перебувають за 7 км від Москви, яка збирається «стояти на смерть». Сьогоднішня історія — Сталін надсилає телеграму Гітлерові: «Поки не припиняться провокації на кордоні, я буду проводити мобілізацію». У цьому щось є. Звісно, німці проникли глибоко в країну, але велику святу Росію не так легко мобілізувати. Сьогодні у «Даґенс нюгетер» вийшла стаття про зимову війну, якої навряд чи вдасться уникнути, навіть попри те, що німці щиро сподівалися поставити Росію на коліна ще до початку зими. Я заклякла від холоду тільки прочитавши цю статтю і уявивши, як важко воювати в таких обставинах. Німці захопили Крим і, згідно з повідомленнями від росіян, зазнали значних втрат. Серед інших подій, що відбулися недавно: німці підбили американський есмінець, який плив під конвоєм; це, безперечно, розлютило Рузвельта, проте він не вважає це достатньою причиною для війни. А Європа голодує. Вчора повідомили, що в Афінах нічого їсти, Франція з останніх сил тримається на овочах, у Німеччині навіть гірше, що дивно, оскільки вони забирають

78


1941

усе, що можуть, а в Гельсінкі поліція розігнала юрбу людей, яка стояла в черзі по оселедці. Німці продовжують здирництво, наче мародери; з норвежців вони мають ковдри, чоботи, куртки, намети, лижі, радіо­ приймачі і практично всі продукти (як каже Айна Молін), а також постільну білизну. У Берліні євреїв насильно відвантажують до Польщі, і можна собі уявити, що це означає. Їх поселяють в оточені колючим дротом ґетта і стріляють без попередження, якщо ті намагаються звідти вибратися. Їхній продовольчий раціон — половина від звичайного раціону. Днями у якійсь книгарні на Берідаребансґатан з’явилося оголошення: «Євреям та напівєвреям вхід заборонено». Це зібрало натовп і спричинило велику метушню; тепер канцелярія Стокгольма розпорядилася, аби власник поставив свій знак так, щоб його не було видно з вулиці. Можна почути багато історій про звірства росіян у балтійських країнах, перш ніж вони втекли звідти від німців. Прибиті цвяхами язики малим дітям у присутності батьків та інші страхіття, яким практично відмовляєшся вірити, але які водночас правдиві. Здається, що людському садизмові немає меж. Тисячі й тисячі людей зникли, їх відправлено до Сибіру або вбито. Невимовне лихо, що переходить усі межі і якому не видно кінця.

6 грудня На День незалежності Фінляндії Англія оголосила їй вій­ ну. Воістину, ми живемо в дивному світі: взимку 1939 року Англія закликала Швецію пропустити війська до Фінляндії, щоб допомогти їй проти Росії, яка, своєю чергою, отримала таємну допомогу від Німеччини, щоб знищити маленький

79


незугарний фінський народ. І тепер раптом в очах англійців російський народ став чимось героїчним, величним, святим, а фіни повинні соромитися своєї агресії. А тим часом колишні союзники — Німеччина і Росія — б’ються на ножах. Це може швидко змінитися. Але важко уявити, щоб англійці й американці глибоко в душі не розуміли фінів, хоча вголос вони кажуть протилежне. Я прочитала в якійсь газеті, що поляки і росіяни домовилися забути «всі старі образи», які колись були. Наскільки розумію, Росії пробачили столітню ворожнечу та гноблення. Через ненависть до Німеччини, мабуть, можна піти на що завгодно. Так, я забула написати: Ганко, яблуко розбрату між Росією і Фінляндією з 1939 року, знов у руках фінів.

8 грудня СВІТОВА ВІЙНА № 2 — це вже реальність. Учора Японія розпочала війну проти Сполучених Штатів повторним бомбардувальним нападом на Перл Гарбор на Гаваях і на Манілу. Пізніше по токійському радіо повідомили, що, починаючи від світанку понеділка, в Тихому океані настає воєнний стан між Японією, з одного боку, і Сполученими Штатами та Великою Британією — із другого. Японія атакувала Таїланд, який негайно здався під загрозою бомбардування Бангкока. І тепер залишається лише чекати на те, коли США оголосять війну Німеччині. Потім об’єднана Вісь повстане проти демократій — титанічна битва по всій земній кулі. Наразі воюють у російських лісах, лівійських пустелях і на сонячних Гаваях. А все почалося з того, що німці забажали Данциґ. Злегка паморочиться голова, коли починаєш про це думати.

80


1941

Справа в тому, що між Німеччиною і Росією усе відбувається не надто швидко. Війна, яка мала скінчитися до початку зими, триває і донині. Щоправда, під Москвою трохи уповільнилися, але німці все одно йдуть уперед, в той час як на східному напрямку їм довелося відступити з великими втратами. Та й могутню Росію миттєво не зламати. Певно, німецькі солдати цього року не дочекаються різдвяної відпустки. Бідолашні рядові солдати всієї земної кулі! Отже, король Леопольд, який залишався вдівцем від трагічного дня у серпні 1935 року, коли загинула королева Астрід, уклав новий шлюб.

11 грудня Японці потопили два великих британських лінкори «Репалс» і «Принс оф Велс»,— написали у ранкових газетах.— У Тихому океані. Вся Англія збуджена. Кажуть, що серед японців є пілоти-смертники, які жертвують своїми життями, щоб завдати сильної шкоди противникові. Удень повідомили ще більшу сенсацію. Вісь оголосила війну США. Це можна було передбачити, але все одно дивне відчуття, як увесь світ котиться у безодню. Для нас у Швеції це означає повне припинення комунікації зі США, пошта та все інше йшло через Німеччину. Китай також оголосив війну Німеччині. До речі, сьогодні на роботі я бачила декілька жахливих світлин фінських дітей, яких росіяни забрали із собою в Росію і які тепер повернулися назад. Таких виснажених і покалічених я не бачила зі Світової війни, перепрошую, попередньої Світової війни. Але скоро так виглядатимуть усі діти Європи, поки все не скінчиться.

81


День після Різдва Від минулого мого допису сталася дивна річ, Верховного Головнокомандувача фон Браухіча відправили у відставку, і Гітлер особисто взяв командування армією на себе. Існує багато припущень щодо причин. Можливо, необхідне особисте втручання Фюрера для підвищення мотивації солдатів у Росії, де справи німецької армії доволі кепські, а солдати змушені жити в землянках у сорокаградусний мороз. Листопадовий наступ на Москву був помилкою; вважається, що Гітлер особисто віддавав накази через голову Браухіча і що Б. став цапом відбувайлом. У будь-якому випадку, цю зміну розглядають як ознаку слабкості. Протягом різдвяних канікул війна була в самому розпалі, японці гасають Тихим океаном, наче скажені воші, Гонконг упав, Маніла зазнала великих втрат і т.д. і т.п. Ми святкували Різдво у Несі, традиційно, з різноманітними наїдками і справжньою різдвяною погодою, що прийшла напередодні Різдва (коли все ще не було снігу),— рясним снігом, що вкрив усі дерева і кущі, і вони виглядали, мов різдвяний день на різдвяній листівці. Сьогодні, наступного дня після Різдва, 10 градусів нижче нуля. Найсильніше передріздвяне відчуття у Швеції, можливо, протягом останніх років — щира сердечна вдячність за те, що ми досі так святкуємо Різдво. (Навіть за десять свічок на ялинці для кожної дитини ми також вдячні цього року.)



«Се», № 5, 1941 рік Єврейські міста за високими кам’яними мурами

тонах. Також бракує — можливо, це пояснюється м’якою слов’янською ментальністю — пасивного спро­ тиву, чим, зокрема, відзначилися чехи в боротьбі проти німецького панування. Цей репортаж передусім при­ свячено становищу євреїв у тепе­ рішньому польському генерал-гу­ бернаторстві. У Варшаві відокреми­ ли цілі ґетта — так звані острови, що, як і скрізь, мають ознаки війни у ви­ гляді 4000 будинків, яких досі не відновлено! І в Любліні також мож­ на знайти ретельно відокремлене єврейське місто. Євреї утворюють найнижчий прошарок у людській ієрархії сучасної Польщі, принаймні судячи з можливостей, які вони ма­ ють для повсякденного існування. Над ними стоять поляки, субклас фізичної робочої сили, що потре­ бує нагляду, і, нарешті, на вершині піраміди народів перебувають нім­ ці — місцеві або ті, які нещодавно переїхали до Польщі.

Варшава... У Польщі відбуваються карколомні зміни. Населення захід­ ної та центральної частин Польщі швидко онімечується, у східній час­ тині помітно активну русифікацію, а в південному регіоні, де єврейство було особливо численним, створе­ но спеціальні міста-ґетта, оточені високими кам’яними мурами, за які євреям не дозволяється виходити. Вони також змушені носити особ­ ливі пов’язки на рукавах, що де­ монструють національність, до якої вони належать. Безліч заборон по­ ширюється і на повсякденне життя єврейського населення в Польщі. У Польщі німці активно впро­ ваджують технічні вдосконален­ ня. Також помітно, наскільки німці, що мігрували, як і представники місцевої німецької діаспори, котрі жили тут до вторгнення, добре ор­ ганізовані. Звісно, це все порівняно зі стандартами, встановленими для самих поляків. Їх було позбавлено Мури багатьох прав: обмежено доступ до вищої освіти, середньої школи, Ось так виглядають мури, що відо­ відбувається штучне стримування кремлюють єврейський квартал від на рівні пролетарського класу, ви­ решти Любліна. Їх можна помітити конання лише тих функцій, на які їм з усіх вулиць, які ведуть до ґетта. дозволяють німці, що перебувають при владі. На доволі значній частині ринку праці в Німеччині, де зайнято дешеву робочу силу поляків, часто можна побачити відмітку, яка ви­ різняє поляків і означає, що вони на один чи два сорти нижчі за нім­ ців. Оскільки Німеччина офіційно заявила, що вільна Польща «ніколи більше не об’єднається», майбутнє поляків бачиться в доволі сумних

84


1941

Причіпні вагони для євреїв

вдасться принести користь на цій посаді. Шведські автомобілісти ви­ явили йому свою довіру. Тепер він, зокрема, опікуватиметься співпра­ цею з виробниками палива.

Євреї Кракова можуть їздити лише в причіпних вагонах, тоді як купей­ ні вагони займають німці та поляки. Зверніть увагу на позначку на при­ чепі. Вона означає, що цю части­ ну поїзда призначено для євреїв. «Даґенс нюгетер», Сувора заборона поширюється не 8 лютого, 1941 року лише на пересування, але й на рід Бенґазі діяльності. У ці буремні часи стрімко змінюють­ ся географічні назви. Сьогодні дві Обов’язок водночас: Бенґазі й Кортіна. Щодо обох змін можна сказати, що вони Ці старі єврейки повинні носити виникли внаслідок воєнних дій. шестикутну зірку Давида, поміще­ У першому протистоянні перемогла ну на жовтій нарукавній пов’язці, як велика імперія, що, як раніше зда­ і в решти мешканців єврейського валося, помирає, а в другому — ма­ кварталу в центрі Любліна. ленька, яка займала місце серед «відставних» націй. Загалом обидві перемоги, хоч як дивно, не схожі Шестикутна зірка між собою. Бенґазі набагато вище за класом і має дуже серйозне по­ Ці жінки продають жовту пов’язку літичне значення у світі. із шестикутною зіркою Давида, яка Що ж насправді відбувається тепер є обов’язковою для кожного в Африці? Кожного, хто два місяці польського єврея. Навіть поляки тому, коли армія Ґраціані стояла на носять «тавро»... території Єгипту, просував думку, що британський прапор сьогодні майо­ рітиме над Бенґазі, сприймали за «Се», № 5, 1941 рік фантазера, який дозволяє собі вель­ Новий директор Асоціації ми дивні припущення. Тоді для бага­ автовласників тьох реалістичнішим сценарієм було побачити італійський прапор над Виробники палива виходять на Суецом чи принаймні в Александрії. автомобільний ринок, і прихиль­ Існує експресивне німецьке слово ників автотранспорту стає дедалі «Machtergreifung», тобто захоплення більше. Одним із них є директор влади. Протягом осені повідомляло­ Стуре Ліндґрен, який наприкінці ся, що країни Осі протидіють німець­ року обійняв посаду директора ко-італійському Machtergreifung на «А» — Асоціації автовласників, що африканському континенті. Теорію тепер нараховує 25000 членів. Пан розширення «вітальні» для молодих Ліндґрен став за кермо у непро­ і сильних націй у відносно скромних стий час і він сподівається, що йому формах ініціювала Німеччина, і від

85


початку вона поширювалася лише на території, що межують із її східним кордоном. Під час німецьких успі­ хів на заході і потім поширення на всю Європу на захід від Радянського Союзу, але спершу після італійського нападу на Єгипет у серпні та вересні, сонце «нового чину» засяяло і над Африкою. Тож нове положення за­ фіксовано у важливому диплома­ тичному акті — Троїстому пакті між Німеччиною, Італією і Японією, під­ писаному 27 вересня на церемонії в Берліні. Пакт ділить земну кулю на чотири «континенти», кожен із яких підпорядковано особливим контролерам: Америку — Америці, «великий східноазійський масив» — Японії, Радянський Союз — Радян­ сь­­кому Союзові, Європу й Африку — Німеччині та Італії. Із п’ятьох сторін в угоді взяли участь лише три, Радянський Союз був — мовчки — осторонь, а Америка навіть удала, що її не існує: ця країна докладає всіх зусиль, щоб перешко­ дити німецько-італійській перемозі. Тож старт виявився дещо млявим, але брак початкового поштовху могло бути компенсовано, якби країни Осі зосередили свої сили на Європейсько-Африканському кон­ тиненті і поставили світ перед фак­ том, що це їхня територія впливу. Такою, здається, була їхня тактика. Розподіл обов’язків поміж країнами Осі, а також для кожної окремо.

приклад «привабливості» Троїстого союзу, пише «Борзенцайтунґ». В Африці Троїстий союз менш привабливий, тому для прискорен­ ня процесу було вирішено пустити в дію італійську зброю. Відбулася широкомасштабна операція на двох напрямках: проти Єгипту і про­ ти Греції. Британці сподівалися, що фортифікаційна лінія біля Мерса Матрух, що на захід від Александрії, витримає тиск, якщо ж ні, то обіця­ ли Греції таку підтримку, яка тільки «можлива». Не всі достойно оцінили це. Сам факт, що Британія обіцяла допомогу Греції в разі нападу, при­ рівнювався до прирікання цієї кра­ їни на швидку смерть. Бенґазі досі залишається остан­­нім етапом італійської кампанії проти Британії на Східному Серед­ земномор’ї. Паралельно з відсту­ пом італійців уздовж узбережжя Середземного моря Британія, од­ нак , спровок увала «військову експансію» на трьох інших фрон­ тах в Африці: Еритреї, Абісинії й Італійському Сомалі. На всіх цих нових фронтах англійці захоплюють італійську територію, а також на­ ступають на п’яти італійській армії, яка втікає через гори. У цій ситуації Італія покладає всі свої сподівання на Німеччину. Усі італійські газети рясніють заголовками зі словами підтримки німецького брата по Осі, що допоможе зі зброєю в ру­ ках. А таку незначну дату, як восьму річницю нацистського урядування ... очевидна річ, що Німеччина підко- в Німеччині, з одночасним при­ рила половину Європи: три держави ходом Канцлера до влади, що не Східної Європи під потужним німець- потребує особливого святкування, ким впливом — Угорщина, Словаччина в італійській пресі було висвітлено і Румунія — приєдналися до Троїстого як визначну річницю. У спосіб, що союзу великих імперій. Це яскравий можливий лише в країні, де преса

86


1941

є інструментом пропаганди, Гітлера неабияк вихваляли, називаючи його the coming man, вміщуючи портрети на дві шпальти і дифірам­ би, що виходять за межі розумного, хоча б суто в кількісному плані. Італія дивиться на Німеччину, а Німеччина дивиться на Францію. Там тепер гостра урядова криза, що має прямий стосунок до по­ дій у Північній Африці. Але її ви­ токи сягають семимісячної давни­ ни — жовтня минулого року. Після капітуляції Франції мала відбутися капітуляція Англії, і війна вирішила­ ся б на їхню користь. Вони надали Франції перемир’я, що здавало­ ся надто малою ціною порівняно з майбутнім опором. Зустріч Гітлера і Петена 24 жовтня у свій спосіб було пов’язано з участю Франції, але ми не можемо стверджувати, як саме, в посиленні шансів країн Осі на знищення Британської імпе­ рії в Середземномор’ї. Петен від­ мовився від пропозиції і в середині грудня відкликав із уряду людину, яка просувала інтереси Німеччини та Італії,— Лаваля. Оскільки вій­ ськова міць Італії на тому березі ослабла, необхідність широкого на­ ступу на Британію зросла, і питання поновлення Лаваля в уряді стало критичним. Петен робив усі можли­ ві спроби, щоб не піддатися тиско­ ві протягом наступних тривожних днів після відсторонення Лаваля. Німецька преса навіть не повідоми­ ла читачів про те, що Лаваль більше не є прем’єр-міністром, натомість розповіла про те, що в грудні він став міністром внутрішніх справ, в середині січня перейшов на по­ саду міністра закордонних справ, а сьогодні ми на один крок від його

перетворення на французького диктатора. У цій невизначеності і в цих постійних коливаннях вперед і назад у стосунках Віші та Парижа, а також голослівному відновлен­ ні репутації Лаваля і запевненнях німецького уряду в тому, що це внутрішня справа Франції, що жод­ ного втручання немає,— крізь усе це можна почути виразний сигнал. Можливо, це непомітно на відстані, але зблизька стає зрозуміло, що від­ носини Берліна з Віші набагато важ­ ливіші, ніж із Римом та Французькою імперією, як сказав у своїй промові генерал Вейґан. Франція не здасть Бізерту заради німецької кампа­ нії проти британців у Лівії. Тепер Бенґазі нагадує Бізерту, де німець­ кі війська можуть висадитися, щоб зустріти британський наступ. Але Франція не дасть на це згоди. Чи не хотів французький уряд тим самим сказати, що в разі, якщо Німеччина порушить мирні угоди, Франція прийме бій своїми силами в колоніях і з наявним флотом, у тому числі підрозділами, затриманими в Британії та Александрії? Такий ва­ ріант не виглядає неможливим. «Солдати Південно-Східного фронту! Англія, віддана своїм принципам підставляти інших, щоб вони боролися замість неї самої, що переконливо демонструє приклад Польщі, знову спробувала втягнути Німеччину у вій­ ну. Результатом цієї війни вона сподівається побачити остаточний кінець німецького народу і перемогти, розгромивши вщент німецьку армію. Керуючись цим, 9 квітня мину­ лого року Англія знову намагалася вдарити по Німеччині з північного

87


флангу. У незабутній контратаці ні­ мецькі солдати завдали удару у від­ повідь і протягом декількох тижнів норвезької кампанії розгромили ворога. Світ не сподівався на нашу перемогу. Збройні сили німецького Райху забезпечили захист до самого Кіркенеса. Іще за декілька тижнів пан Черчилль подумав, що настав вда­ лий час для нападу на Рурську об­ ласть за підтримки Франції, Бельгії та Нідерландів. Тоді настав історич­ ний момент для солдатів Західного фронту. У найвеличнішій битві в іс­ торії вони завдали удару по капіта­ лістичному Заходу і знищили його вщент. Ця переможна кампанія три­ вала протягом 45 днів. Пізніше пан Черчилль зосередив військові сили Британської імперії проти нашої союзниці Італії у Північній Африці. Небезпеку на тому напрямку було врегульовано спільними зусиллями німецьких та італійських підрозділів. Наступна мета британських мі­ літаристів полягає в імплементації плану, який вони вже намагали­ ся втілити на початку війни, проте були змушені відкласти його через блискавичні перемоги Німеччини. Пам’ятна висадка британської армії у Салоніках під час Першої світової війни затягнула маленьку Грецію в тенета британських інтриганів. Я не раз попереджав про спро­ би Англії висадити свої війська у Південно-Східній Європі, що це становить неабияку небезпеку для німецького Райху. Ці попереджен­ ня, на жаль, були марні. Окрім того, я терпляче переконував керівництво Югославії в необхідності кооперації задля встановлення надійного миру для дружнього народу.

88

Нарешті ми досягли домовле­ ності й започаткували співпрацю шляхом приєднання Югославії до Троїстого пакту, не вимагаючи на­ томість від югославського народу нічого іншого, крім участі у встанов­ ленні нового чину в Європі. Проте кримінальні елементи, скеровані британськими кураторами, тими самими, що розв’язали світову вій­ ну 1914 року, узурпували владу в Бєлграді. Як і в Польщі, вони апелювали до найпідліших інстинктів, нена­ висті до німецької держави. У цих умовах я був змушений негайно від­ кликати німецьке представництво в Югославії. Працівників та офі­ церів посольства Німеччини, чле­ нів наших консульств було фізич­ но знищено, наші представництва розпущено, німецькі школи — як і в Польщі — спустошено, а безліч представників етнічних німців виг­ нано, побито або вбито. Ба більше, цілком таємно Югославія впродовж тижнів скликала резервістів, а те­ пер оголосила загальну мобілізацію. Такою є відповідь на мої сповнені величезної терплячості спроби на­ лагодити близькі, дружні стосунки із цією державою протягом восьми років. Коли британські дивізії висади­ лися в Греції, як і під час Першої сві­ тової війни, серби вирішили скорис­ татися ситуацією, що склалася, і — як і під час Першої світової війни — під­ готували новий напад на Німеччину та її союзників. Солдати Пів денно-С хідного фронту! Тепер настав ваш час! Інтереси німецької держави і доля Південно-Східної Європи у ваших руках, як рік тому вона була в руках


1941

ваших товаришів у Норвегії та на Західному фронті. Ви будете не менш мужніми, ніж ті німці, які восе­ ни 1915 року билися на тій території, куди ви скоро увійдете. Ви проявля­ тимете гуманність тільки тоді, коли гуманність проявлятимуть стосовно вас. Коли ворог атакуватиме вас із надзвичайною жорстокістю, ви відповідатимете тим самим. Але битва на грецькій землі не означає війну з народом Греції, а з нашим ар­ хіворогом, який, як і рік тому на да­ лекій півночі Європи, тепер на край­ ньому півдні намагатиметься зміни­ ти хід війни. Задля цього ми бити­ мемося, доки останній брит знайде свій «Дюнкерк» у Греції. Але іноді ті греки, які підтримують наших во­ рогів, помиратимуть разом із ними. Після того як німецький солдат до­ вів, що здатний перемогти британця у снігах і кризі далекої півночі, так само — тепер, коли постала така по­ треба — він виконає свій обов’язок і під пекучим сонцем півдня. За цим стоїть лише одна мета — забезпечи­ ти свободу і, цим самим, майбутній розвиток німецького народу. Думки, любов і молитви всіх німців із вами.

на висоті 1960 м над рівнем моря. Населення міста складає 5000 осіб, і воно ніколи не привернуло б уваги сучасної Європи, якби не відігравало особливо важливої ролі в італійській колоніальній історії. Коли наприкінці минулого століття Італія величезни­ ми зусиллями почала захоплювати територію Африки, вона зробила спробу розширити своє володарю­ вання на схід. 1885 року вона окупу­ вала Массауа і протягом наступних років приєднувала певні території, тепер відомі нам як Еритрея. Але крім цього, вони поглядали на Абісинію, де після кількох невда­ лих спроб їм вдалося переконати ко­ роля Менілека визнати італійський протекторат над Ефіопською імпе­ рією. 1893 року відважний король відмовився присягнути Італії на віру і послух. Уряд Кріспі вирішив відпо­ вісти на це військовим вторгненням. 1894 року розпочалася кампанія, яку, безсумнівно, було підготовано невдало. Генерал Баратьєрі увірвав­ ся в Тиґрай і вдарив по королівству Менілека. У березні 1886 року він зустрівся з Менілеком біля Адуа. Битва закінчилася нечуваним роз­ громом італійської армії. Мрію про Адольф Гітлер». панування над Абіссинією довело­ ся відкласти, уряд Кріспі підписав в Аддис-Абебі мирну угоду, в якій Зміна караулу в Адуа Італія визнавала незалежніс ть Абісинії і погодилася виплатити Якось у суботу прийшла телеграма реституцію. з Каїра, яка напевно не має великого Не дивно, що місто Адуа завжди політичного значення, проте на яку розцінювали як найтемнішу сторін­ Європа мусить зважати. У ній чітко ку в італійській колоніальній історії. сказано, що місто Адуа, розташо­ Для фашизму та його імперіалістич­ ване у північній Абісинії, захопили них прагнень ці спогади були особ­ війська Британської імперії. ливо нестерпні. Адуа була плямою Адуа — столиця провінції Тигрес, крові, яку необхідно було стерти розташована на пустельному плато з людської пам’яті.

89


Тому італійський диктатор вдих­ минулі два десятиліття, яку було під­ нув нові сили у мрію про завоювання писано за декілька днів до німецької Абісинії і 1935 року розпочав нову кампанії. Два роки потому німецька кампанію, тож завоювання столиці та російська армії зійшлися в смер­ провінції Тиґрай набувало для армії тельній битві на найдовшому за всю особливого значення, ставало спра­ світову історію фронті. Німецьковою честі. Захоплення Адуа було польський конфлікт переріс у вели­ названо моральною реституцією за ку війну, яка не торкнулася хіба що ганьбу, якої зазнала нація 1896 року. кількох європейських народів і все Сьогодні А дуа знову вислиз­ ще має шанси перерости у світову нула з рук італійців, і військовий війну. прапор Англії майорить над містом Польська кампанія закінчилася розбрату. буквально протягом трьох тижнів. Уперше в історії світ побачив справ­ жній бліцкриґ у всіх його жахливих Битва на морі за Англію деталях. Успіх Німеччини був такий блискавичний, що Англія і Франція Згідно з найновішими даними, від були переконані в тому, що його було початку війни торговельний бри­ досягнуто не так силою Німеччини, танський, союзницький і нейтраль­ як слабкістю її опонента. Як ста­ ний флот скоротився ло зрозуміло згодом, це виявилося Британське адміралтейство: 744 фатальною помилкою. Окрім того, 650 тонн. військову міць Гітлера було пред­ Командування країн Осі: 10 188 ставлено так, що це позбавляло ба­ 163 тонн. жання продовжувати війну. Усе вка­ Згідно з найновішими даними, зує на те, що до агресії проти Польщі від початку війни захоплено і зни­ він був переконаний, що може до­ щено торговельних кораблів ні­ сягнути своєї мети лише погрожую­ мецьких, італійських і нейтральних чи війною, як він зробив з Австрією країн контрольованих країнами Осі та Чехословаччиною. Недвозначних Британське і грецьке команду­ запевнень Англії в тому, що Лондон вання: 2 385 394 тонн. виконуватиме свої зобов’язання пе­ ред Польщею, Гітлер не сприйняв серйозно — німецько-російський «Даґенс нюгетер», пакт, безумовно, мав на меті охо­ 31 серпня 1941 року лодити бажання Англії втручатися. Два роки війни Італійський міністр зовнішніх справ Чіано також заявив, що в плани Осі 1 вересня 1939 року німецькі війсь­- не входить ескалація цієї ситуації, що ка здійснили напад на Польщу, через може призвести до війни. Коли на­ що два дні потому Англія та Франція весні 1939 року утворився німецькооголосили вій­ н у Німеччині. Під­ італійський альянс, Італія чітко дала ґрунтям цього стала мирна угода зрозуміти, що потребує трьох років, між Берліном і Москвою — найбіль­ аби оклигати від кампаній в Африці ша політична сенсація у світі за та Іспанії, а з німецького боку було

90


1941

задекларовано бажання взяти пау­ зу на чотири-п’ять років. Займаючи сторону Німеччини, Італія не тільки не помилилася, але це дало їй змогу убезпечити свою позицію до весни 1940 року. У промові 6 жовтня Гітлер чіт­ ко наголосив на своєму прагненні миру. Ревізію Версальської угоди було завершено, за поверненням колоній Німеччині не було закликів до насильства, прозвучав заклик Німеччини до мирної конференції, на якій було б укладено новий сві­ товий чин. Окрім того, Гітлер повер­ нувся до «прагнення всього свого життя» — дружби між Німеччиною та Англією: він не робив нападів на Велику Британію. На Лондон і Париж, однак ці примирливі заяви не справили враження. Кінець миру, який було оголошено, означав лише перепочинок перед іще страшнішою війною. Бій тривав, але так, що вій­ ськові звіти більше нагадували па­ рафраз «На Західному фронті без змін», стан, що сприяє незліченним чуткам про мирні увертюри й спро­ би замирення. «Даґенс нюгетер», 1 вересня 1941 року А війна триває далі Отже, сьогодні ми згадаємо минулі 24 місяці війни, які ми намагалися проаналізувати, прочитавши сотні статей. Усе, що відбулося, вже пев­ ною мірою стало історією. Віддати данину другій річниці війни можна, повернувшись назад у часі й ви­ окремивши найважливіші події, і та­ ким чином скласти хроніку — корот­ кометражний фільм про ці два роки

війни. Можливо, так ми побачимо сенс подій минулого. Польська війна, з якої все розпо­ чалося, драматична і коротка пре­ людія до великого спектаклю у бо­ жевільній постановці Бека і РидзаСміґла. Жорстокий напад німецької авіації зранку першого вересня; агонія польської армії у масштаб­ ному оточенні; білий прапор над Варшавою і подальша атака в спину беззахисним жертвам — після цього про Польщу не згадують! Допомогу від західних держав, яку було обі­ цяно і на яку Польща розрахову­ вала, так і не було надано. Деякі попередні сутички і маневри біля Лінії Мажино — ось і все, власне, що відбулося. Лінія Мажино! Лінія Мажино! — Лінія Зіґфрида і Західний вал, і біль­ ше нічого, вартого уваги. Загальне затишшя, неприродне затишшя, по­ деколи порушене взаємними кволи­ ми авіаударами на заході, і спора­ дичні сутички на морі. Ця тиша, ця бездіяльність — чи було це навмис­ ним планом німецької сторони, щоб охолодити бойовий дух французь­ кої армії? Якщо так, то їм це вдалося. А тим часом, із благословен­ ня Німеччини, Росія вибухає на Балтійському фронті. Це прелюдія до тих подій, коли вся Балтика за­ палає в радянському полум’ї, в усіх мож ливих сенсах — культура, те­ рор, занепад і страх. 30 листопада розпочалася 100-денна боротьба Фінляндії за свободу і життя: сумна, важка, героїчна й переможна від початку до кінця. Не варто нагаду­ вати, що тоді відбувалося, адже ті події закарбувалися в нашій пам’яті, нашій свідомості й не залишать нас до кінця наших днів. Суомуссалмі,

91


Толваярві, Салла, Петсамо, Колла, Кітеля, Мантсінсаарі... Але особли­ во півострів, просякнутий кров’ю півострів, тепер у правомірній влас­ ності Фінляндії — тоді, у неймовір­ но довгі зимові дні, місце зустрічі всіх тремтячих серцем і розумом фінів, здавалося, вічний гігант­ ський військовий табір за Лінією Маннергайма, якої, як пізніше з’ясувалося, майже не існувало. Тут ми пережили «Диво біля Сумми», всесвітньовідомого фінського села і місця першої серйозної битви, що призвела до фінального відступу, штурму Виборґа і підписання миру в Москві. «Так все і скінчилось, так вони стікали кров’ю так завжди було». Немає сумнівів у тому, що на­ пад на Норвегію та окупація Данії 9 квітня були приготуванням до масш­ табніших подій, які розгорнулися за місяць до того у Західній Європі. Зрештою, в Норвегії було зроблено все можливе (не зважатимемо на те, що традиційно невдало, але норвезь­ ка кампанія обійшлася Німеччині до­ рожче, ніж вона розраховувала), хоч така допомога вельми скомпромету­ вала західних помічників. Так це було — грім, буря, справ­ жній бліцкриґ. У заголовках наших газет мовилося: Великий наступ; Долю Європи вирішено; Після п’яти днів; Франція виборює; Поразка чи катастрофа; Наступ і контрнаступ; Що робити далі?; Проти Франції; Битва триває; Під Парижем; За Парижем; Французький відступ; Капіт уляція; Умови дик татора. У статтях тих тривожних 42 днів не знайдеш хіба що про термінову ева­ куацію в Дюнкерку.

92

Що справді цікавило після інва­ зії Франції, то це ймовірність нападу на Англію, адже тепер вона єдиний опонент усім країнам Осі. Іншими словами, воєнна карта Європи те­ пер виглядає так, що більшість країн або окуповано, або втягнено у війну. Завдяки перерві у військо­ вих операціях — у повітрі і на морі інтенсивність зменшується — зараз можна сказати, що в Європі існують «вакантні» армії. Усі, хто перебуває нижче від «британського лева», серйозно по­ ранені, однак вони далі б’ються з непохитною мужністю, і те, що Британському ос трову врештірешт пощастило уникнути восе­ ни лютої повітряної атаки, вельми урізноманітнює цю епічну військо­ ву кінострічку. Події відбувають­ ся одночасно у різних областях: Північна Африка, Вейвелл, Ґраціані й Роммель, Суец, Бардья, Тобрук, Бенґазі, Триполі, Абісинія, Дакар. А також Атлантика, з другого берега якої доставляють допомогу багато­ страждальній Британській імперії. І блокада, блокада! І потонулий че­ рез неї флот, лік якого іде на міль­ йони тонн, разом із командами й коштовностями на мільярди, що спочивають на дні океану. «Даґенс нюгетер», 6 вересня 1941 року Квіслінґ критикує шведську громадську думку Лідер партії «Національна єдність» Відкун Квіслінґ виступив увече­ рі в п’ятницю в Осло. Він, зокрема, зазначив, що мета «Національної є днос т і» — запрова ди т и новий


1941

чин у Норвегії і забезпечити місце Норвегії серед оновлених держав Європи. «Ми виступаємо рівноцін­ но як проти більшовиків, так і проти Великої Британії. Однак стосовно решти країн ми завжди проявляли максимально можливий нейтралі­ тет, у жоден спосіб не втручаючись нахабно в їхні внутрішні справи. Передовсім це стосується наших скандинавських сусідів і не остан­ ньою чергою нашого братнього шведського народу». Після цього Квіслінґ спрямував сувору критику проти шведської преси, яку звину­ ватив у брехливій пропаганді про­ ти нової Норвегії і навів декілька прикладів того, як шведська пре­ са викривляє новини про ситуацію в Норвегії. Квіслінґ підкреслив, що Норвегія, про яку тепер злословлять,— це Норвегія, з якою в майбутньому до­ ведеться мати справу. Норвегія по­ трібна Швеції більше, ніж Норвегія потребує Швеції, сказав він. «Немож­ливо уявляти себе такою великою державою Скандинавії, яка має ве­ ликі переваги від свого розташуван­ ня, як Швеція, що стільки зробила для формування Фінляндії в 1918 році, і вважати, що їй вдасться за­ лишитись осторонь від майбутніх великих подій. Порівняно з нами шведи ризи­ кують відстати в розвитку на 100 років. Народ, що приймає та втілює новий чин, матиме велике майбутнє. Як бачимо, Норвегія прагне цього сильніше, ніж Швеція». «Норвегії не потрібна позиція лідера в Скандинавії,— продовжив Квіслінґ.— Серед скандинавських країн ми прагнемо лише партнер­ ства і рівності народів, проте ми

маємо право вимагати і ми вима­ гаємо від Швеції припинити фаль­ шиву неправдиву пропаганду проти Норвегії, а також припинити будьяку ворожу активність стосовно Норвегії, бо ми самі спроможні ор­ ганізувати і вибудувати нашу країну, без шведських шиканів». «11 із 17 мільйонів скандинавів виступають за вільну Скандинавію» Квіслінґ проголосив, що новий чин набув сили в трьох скандинавських країнах, які повністю оточують кор­ дони Швеції. Тож видно, що ідею вільної Скандинавії підтримують 11 із 14 мільйонів скандинавського населення, і можна безпомилково передбачити, що скоро до них при­ єднаються іще 6 мільйонів. «Усі скандинавські країни ра­ зом складають другу за потужністю економіку в Європі після Німеччини. Я також не сумніваюся в тому, що остаточна поразка Америки та Європи поверне нам старі колонії: Гренландію, Ісландію й Оркнейські острови, а отже, в майбутньому ми матимемо простір для розширення нашої могутності як на суші, так і на морі». «Даґенс нюгетер», 7 вересня 1941 року Говорить Квіслінґ Відкун Квіслінґ, господар теперіш­ ньої і майбутньої ситуації, як його назвала у рекламному матеріалі га­ зета «Фрітт фольк», у п’ятницю вве­ чері виступив із промовою, під час якої поділився своїми поглядами на

93


політичну ситуацію. Як повідомляє Т.Т., значну частину виступу було присвячено нашій країні та відно­ синам між Норвегією і Швецією. Погляди Квіслінґа щодо цього пи­ тання загальновідомі. Найяскравіше вони проявляються в його роз’я­ сненні шведським журналістам не­ доречності будь-яких шведських гуманітарних місій у Норвегії. Ба більше, він уважає їх принизливими. Можливо, цього разу терміни, які він уживав, були найбільш гострими й сердитими. Найцікавішою для прихильників Квіслінґа, після так званого прихо­ ду до влади минулої осені, що його лідер «НЄ» згадав у своїй промові, може бути його думка щодо того, яка нація стане лідером у сканди­ навському регіоні. Можливо, натя­ ки Німеччини на те, що після війни у Фінляндії запровадять директо­ рат,— начебто самі фіни не проти, що робить будь-які заяви Швеції з цього приводу зайвими,— певною мірою підтвердили заяви Квіслінґа щодо цієї проблеми. Його слова стосовно Швеції були вельми жор­ сткі. Він пояснив, що Норвегія не вимагає для себе лідерської позиції, але для нього було б неможливим «уявляти себе такою великою дер­ жавою Скандинавії, яка має великі переваги від свого розташуван­ ня, як Швеція, що стільки зробила для формування Фінляндії в 1918 році, і вважати, що їй вдасться за­ лишитись осторонь від майбутніх великих подій». Швеція і раніше холоднокровно вислуховувала по­ рожні балачки про позицію лідера в Північній Європі й здатна зберіга­ ти спокій навіть перед лицем подіб­ них погроз. Людина, що повністю

94

залежить від німців, має у своїх при­ хильниках лише декілька відсотків співгромадян і, за деякими повідо­ мленнями, у своєму політичному минулому плекала щирі симпатії до комуністів, не має права висловлю­ ватися від імені 11 мільйонів скан­ динавів за межами Швеції. Серед шведських питань, які вик ликали найбільше обурення п. Квіслінґа, була шведська преса, яку він звинуватив у фабрикуван­ ні неправдивої пропаганди і спо­ творенні фактів про нову Норвегію. Він сказав, що шведські газети самі добре усвідомлюють, що їхня но­ винарна політика з висвітлення по­ дій у Норвегії далека від правди. Головною причиною такого став­ лення, на думку Квіслінґа... «Даґенс нюгетер», 7 вересня, 1941 року Німці стратили французького заручника Від спеціального кореспондента. Віші, субота У суботу вранці німецька влада повідомила про страту француза, ув’язненого за спробу замаху на німецького солдата, яка відбулася в середу в Парижі. На двох засіданнях французь­ кого уряду розглядали питання боротьби з антинімецькою про­ пагандою, одразу після чого Пюше, міністр внутрішніх справ Віші, відбув до Парижа. Уряд обговорив деякі запропо­ новані поправки до Указу про анти­ терористичні суди. Особливу увагу було звернено на те, що сучасна


1941

оперативна судова система в жоден «Стокгольмс тіднінген», спосіб не захищає підсудного від по­ 7 вересня 1941 року милок суду, коли він не має можли­ Уся Норвегія залишилася без радіо вості подати апеляцію та коли вирок має негайно набувати чинності. Від спеціального кореспондента Ст.-Т. Ральф Гайнцен У багатьох областях Норвегії було вжито заходів щодо захоплення «Даґенс нюгетер», радіостанцій. Нині, здається, ді­ 7 вересня 1941 року йшла черга і до Осло, де радіостан­ Усі євреї у Німеччині повинні носити ції також буде закрито. Попередньо жовту зірку було заявлено, що члени «Народної Єдності» зможуть залишити свої ра­ Берлін, субота. діоприймачі. У п’ятничній промові Квіслінґ також згадав «опонентів», Т.Т. дл. Д.Н.Б. Офіційна газета що слухають радіо. Німеччина вже пуб­лікує припис поліції від 1 верес­ розпочала створення загальнонаціо­ня 1941 року, яким запроваджують­ нальної радіомережі. ся особливі відмітки для євреїв. Припис встановлює, що євре­ ям віком від 16 років заборонено з’являтися без особливої відмітки. Вона має форму шестикутної жов­ тої зірки розміром із долоню і має кріпитися на верхньому одязі з лі­ вого боку грудей. Окрім того, за­ бороняється покидати свій квартал без дозволу поліції. Припис, що на­ самперед відповідає практичним потребам управи, поширюється на весь німецький Райх та БогемськоМоравський протекторат і набуває чинності наступного дня після офі­ ційної публікації.


Покажчик персоналій

А

Б

Абрагамссон (пан і пані) — друзі Пера Вірідена, через якого вони були знайомі з Ліндґренами 192

Бадольо, П’єтро (1871–1956) — італійський політичний та військовий діяч, прем’єрміністр у 1943–1944 роках 49, 138, 146, 149, 150

Адін (пані) — вчителька Карін, доньки Астрід Ліндґрен 142 Аґапіт, Жан Жак — французький письменник 140

Бекман — імовірно, журналіст Тіднінґарнас Телеграмбюро 122

Анна — див.: Ерікссон, Анна

Беделл-Сміт, Волтер (1895–1961) — американський військовий та дипломат, голова департаменту з персоналу за Ейзенгауера, посол США в Радянському Союзі в 1946– 1948 роках 229

Анне-Марі — див.: Фріс, Анне–Марі

Бене, Андерс — син Карін Бене 26, 27, 67

Астрід (1905–1935) — принцеса Швеції, яка 1926 року вийшла заміж за принца-наступника Леопольда Бельгійського, королева Бельгії в 1934–1935 роках 81

Бене, Карін — одна з молодих матусь у Васапаркен 27, 67

Аллі — див.: Віріден, Аліс Альвтеґен, Барбро (1937–) — племінниця Астрід Ліндґрен 187

Берґґрав, Ейвінд (1884–1959) — норвезький священик і теолог, опонент Квіслінґа, який сидів під домашнім арештом від 1942 по 1945 рік 102

cclxix


Бернадот, Фольке (1895–1948) — шведський військовий і дипломат 225, 227

профспілковий лідер, страчений за режиму Квіслінґа 75

Бісмарк, Отто фон (1815–1898) — райхсканцлер Німеччини в 1871–1890 роках 69

Вікберґ, Ґрета — інформація відсутня 106, 236

Борис ІІІ Болгарський (1894– 1943) — цар Болгарії в 1918–1943 роках 46, 143 Браухич, Вальтер фон (1881– 1948) — командувач німецької армії в 1938–1941 роках 82 Бруніус, Ціле (1882–1980) — шведська журналістка 190 Боґстам, Таґе (1917–2004) — ілюстратор, знайомий Астрід Ліндґрен, колега по Департаменту цензури 70, 125, 199 Бєек, Фредрік (1883–1961) — шведський літературознавець і критик 46 В Вендт, Ґеорґ фон (1876–1954) — фінський вчений і політик 189 Веннер-Ґрен, Аксель (1881– 1961) — шведський бізнесмен і фінансист 3 Вікман, Йоганнес (1882– 1957) — шведський публіцист, головний редактор «Даґенс нюгетер» у 1918–1948 роках 125, 163 Вікстрем, Ральф (1912– 1941) — норвезький cclxx

Віктор Еммануїл ІІІ (1869– 1947) — король Італії в 1900–1946 роках 137, 139, 145, 146, 150 Вільгельм ІІ Німецький (1859–1941) — німецький імператор і король Пруссії в 1888–1918 роках, жив у екзилі в Нідерландах 70 Вільгельміна Нідерландська (1880–1962) — королева Нідерландів у 1890–1948 роках 8, 25, 73, 246 Віллкі, Венделл (1892–1944) — американський політик, республіканець, кандидат у президенти і суперник Франкліна Д. Рузвельта на виборах 1940 року 42 Віріден, Аліс (Аллі) (1904–2003) — близька подруга Астрід і одна з молодих мам, що зустрічалися у Васапаркен 21, 57, 67, 106, 132, 142, 151, 192, 198, 230, 236, 240 Віріден, Марґарета (Матте) (1934–) — подруга дитинства Карін, доньки Астрід Ліндґрен і донька Аліс Віріден 27, 67, 68, 71, 105, 106, 131, 133, 151, 192, 193, 198, 204, 206, 230, 234, 236, 240 Віріден, Пер (Пелле) (1902– 1986) — чоловік Аліс Віріден 67, 106, 192, 198


Покажчик

Віріден, Петер — син Аліс Віріден 106, 198 Віртанен, Рауно — ймовірно, фінський знайомий брата Астрід Ґуннара Ерікссона, який брав участь у шведській допомозі Фінляндії 18 Вреде аф Еліме, Бріта Анна (1894–1973) — письменниця і кіно продюсер 46 Вуолійокі, Гелла (1886–1954) —  естонська письменниця фінського походження 188 Г Галл, Корделл (1891–1955) — американський політикдемократ, держсекретар США в 1933–1944 роках 150 Гамберґ, Пер-Мартін (1912– 1974) — колега Астрід Ліндґрен по Департаменту цензури і близький друг 70, 235

Гаррі, Івар (1899–1973) — шведський журналіст, шефредактор газети «Експрессен» у 1944–1960 роках xiii, 197 Геднер, Карл–Ерік (1915–1980) — адвокат і юрист Національної асоціації автовласників, близький колега Стуре Ліндґрена. Геднер і Ліндґрен були компаньйонами 240 Гейденстам, Вернер фон (1859– 1940) — шведський письменник і поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 1916 року 45 Гейдріх, Рейнгард — засупник імперського протектора Богемії та Моравії за часів війни 154 Гельбіґ, Інґер (1940–) — племінниця Астрід, донька Інґеґерд 51, 63 Гелена Грецька (1896–1982) — перша дружина Кароля ІІ Румунського, мати Міхая І Румунського 36

Ганс — див.: Герґін, Ганс Ганссон, Пер Альбін (1885–1946) — голова соціалдемократичної партії Швеції в 1925–1946 роках, прем’єрміністр Швеції в 1932–1946 роках, крім трьох місяців улітку 1936 року 15, 16, 63, 122 Ганстеен, Віґґо (1900–1941) — норвезький адвокат і комуністичний діяч, страчений за режиму Квіслінґа 75

Геммер, Ярл (1893–1944) — фінсько–шведський письменник 13 Герґін, Ганс (1910–1988) — уроджений Гоканссон, шведський пролетарський письменник 51, 203 Герґін, Стіна (1911–2002) — уроджена Ерікссон, сестра Астрід Ліндґрен 199, 203, 236 Гесс, Рудольф (1894–1987) — німецький політик,

cclxxi


націонал-соціаліст, один із керівників Третього Райху, заступник Гітлера по партії, заарештований у Шотландії під час невдалої спроби мирного посередництва з Великою Британією 66, 67, 71, 147, 238 Гіммлер, Генріх (1900–1945) — міністр внутрішніх справ Німеччини, очільник СС у 1929– 1945 роках 10, 174, 204, 225, 227 Гітлер, Адольф (1889– 1945) — голова націоналсоціалістичної робітничої партії Німеччини, канцлер Німеччини в 1933–1945 роках і диктатор у 1934–1945 роках vii, viii, xi, 1–3, 5–7, 10, 24, 28–32, 34, 35, 42, 44–46, 48, 51, 59, 64, 66, 72, 78, 82, 87, 89–91, 97, 103, 104, 111–113, 118, 119, 122–127, 135, 136, 138, 140, 143, 147, 158, 159, 163, 165, 169–171, 173, 180, 182, 183, 189, 198, 201, 204, 223, 225, 227, 228, 230, 235, 247, 253–258, 260, 261 Гокон VII Норвезький (1872– 1957) — король Норвегії в 1905– 1957 роках 21, 37, 198, 231, 232, 234

Ґеббельс, Йозеф (1897–1945) — міністр пропаганди Німеччини в 1933–1945 роках 10, 125, 158, 159, 163, 164, 214, 217, 250, 251 Ґріґ, Нурдаль (1902–1943) — норвезький письменник, журналіст і борець за свободу 189 Ґрімберґ, Карл (1875–1941) — шведський історик і видавець 137 Ґуннар — див.: Ерікссон, Ґуннар Ґунвор — див.: Рунстрем, Ґунвор Ґустаф V (1858–1950) — король Швеції у 1907–1950 роках 6, 7, 70, 102, 122, 134, 135, 194, 230 Ґюнтер, Крістіан (1886–1966) — міністр закордонних справ Швеції в 1939–1945 роках 99 Ґерінґ, Герман (1893–1946) — спікер німецького парламенту в 1932–1945 роках, засновник і очільник Ґестапо, командувач Люфтваффе в 1935–1945 роках viii, 10, 118, 123, 157, 158, 163–165, 238, 256, 257

Ґ Д Ґерхард, Карл (1891– 1964) — шведський театральний режисер, актор, оглядач; виступав проти нацизму, постановник антинімецьких вистав під час Другої світової війни 57

cclxxii

Дарлан, Франсуа (1881– 1942) — французький адмірал і політик, міністр військовоморського флоту і міністр торгівлі в уряді Віші в 1940–1941 роках, заступник прем’єрміністра, міністра закордонних справ і міністра внутрішніх справ у 1941–1942 роках 121


Покажчик

Де Ґолль, Шарль (1890– 1970) — бригадний генерал і командувач французької армії в 1940–1944 роках, голова тимчасового уряду в 1944–1946 роках, президент у 1959–1969 роках 70, 233 Де ла Гарді, Понтус (1884–1970) — шведський граф 114 Діден, Ельсебет (Пелле) (1906–1995) — подруга родини Ліндґренів 7, 27, 35, 114, 198 Діктоніус, Елмер (1896–1961) — фінський письменник шведського походження, композитор і критик 46 Дюбуа, Нільс (1900–1971) — колега Астрід Ліндґрен по Департаменту цензури 236 Е Ейзенгауер, Двайт Д. (1890–1969) — верховний головнокомандувач союзників у Східній Європі під час Другої світової війни, президент США в 1953–1961 роках 169

Енґстрем, Альберт (1869–1940) — шведський письменник і митець 45, 68, 69 Ерікссон, Ґуннар (1906–1974) — брат Астрід Ліндґрен, державний молодіжний омбудсмен у 1936–1942 роках і представник центристів у нижній палаті парламенту в 1946–1956 роках 14, 31, 104, 126 Ерікссон, Ганна (1879– 1961) — уроджена Йонсон, мати Астрід Ліндґрен 154, 200, 240 Ерікссон, Саммель Аґустс [Самуель Ауґуст] (1875–1969) — батько Астрід Ліндґрен 51,154, 200, 240 Ерікссон, Анна (1889–1986) — тітка Астрід Ліндґрен 240 Ерікссон, Текла (Лека) — діверка Ґуннара Ерікссона, в якої жила Астрід Ліндґрен, коли вперше приїхала до Стокгольма 106 Ессе — див.: Стівенс, Йон Еттлі, Клемент (1883–1967) — прем’єр-міністр Британії в 1945–1951 роках 236

Ельса — див.: Юлландер, Ельса Є Ельса-Лєна — див.: Олів, Ельса-Лєна

Єрінґ, Свен (1895–1979) — шведський радіоведучий 229

Еміль — інформація відсутня 53 І Енґберґ, Артур (1888–1944) — шведський політик, соціалдемократ, міністр освіти в 1932– 1936 та 1936–1939 роках 10

Іден, Ентоні (1897–1977) — міністр закордонних справ Великої Британії в 1935–1938,

cclxxiii


1940–1945, 1951–1955 роках; прем’єр-міністр у 1955–1957 роках 106, 147, 150, 244 Інґеґерд — див.: Ліндстрем, Інґеґерд Інґман, Бріта — дружина Нільса Інґмана, знайомі з Астрід і Стуре Ліндґренами через Віріденів 192 Інґман, Нільс — чоловік Бріти Інґман 192 Інґвар — див.: Ліндстрем, Інґвар Інґварсдоттер, Інґер — див.: Гельбіґ, Інґер Й Йоганссон, Ґерд (1929–1939) — шведська дівчинка, яку було вбито 51 Йодль, Альфред (1890–1979) — німецький генерал, який підписав беззастережну капітуляцію Німеччини на всіх фронтах у 1945 році 229, 256 Йоран — див.: Стекіґ, Йоран К Калліо, Кюесті (1873–1940) — президент Фінляндії у 1937– 1940 роках 7, 49 Кар де Мумма, Ерік Зеттерстрем (1904–1997) — шведський оглядач і колумніст 37, 108 Карін — див.: Нюман, Карін

cclxxiv

Карлссон, Ґустаф Адольф (1884– 1960) — шведський віщун 128 Карлссон, Карін — донька Йогана Карлссона, що був фермером у Несі, де виросла Астрід Ліндґрен; ровесниця її доньки Карін 188 Кароль ІІ Румунський (1893– 1953) — король Румунії в 1930– 1940 роках 36, 60 Ківімякі, Тойво Мікаель (1886–1968) — прем’єр-міністр Фінляндії в 1932–1936 роках, посол у Берліні в 1940–1944 роках 49 Квіслінґ, Відкун (1887–1945) — норвезький політик і засновник фашистської та націоналсоціалістичної партії Національна Єдність, міністрпрезидент Норвегії в 1942– 1945 роках під час окупації Німеччиною xiii, 37, 48, 51, 53, 75, 92–95, 98, 102, 116, 117, 124, 163, 197, 237, 251–261 Клаусен, Фріц (1893–1947) — голова націонал-соціалістичної робітничої партії Данії в 1933– 1944 роках 188 Крістіан X Данський (1870– 1947) — король Данії в 1912–1947 роках 37, 111, 126, 151, 174, 179, 229 Куусінен, Отто Вілле (1881–1964) — фінський комуністичний діяч, секретар Комінтерну в 1921–1939 роках, голова прорадянського уряду Терійокі у Фінляндії в 1939–1940 роках 9


Покажчик

Л Лаґерквіст, Пер (1891–1974) — шведський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1951 року 53 Лаґерлеф, Сельма (1858–1940) — шведська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури 1909 року 45 Лассе — див.: Ліндґрен, Ларс Лаваль, П’єр (1883–1945) — французький політик, член уряду Віші та прем’єр-міністр у 1942–1944 роках 87, 101, 104, 237 Леандер, Сара (1907–1981) — шведська співачка й акторка, одна з найбільших зірок кіно в Німеччині під час Другої світової війни 53, 126 Левенкельд-Левенборґ, Карл Оскар Герман Леопольд — норвезький граф 114

193, 196, 198–200, 203, 204, 206, 222, 230, 234–236, 237, 238, 240–242 Ліндґрен, Нільс (1868–1940) — батько Стуре Ліндґрена і свекр Астрід Ліндґрен 51 Ліндґрен, Стуре (1898–1952) — чоловік Астрід Ліндґрен, керівний директор Шведської асоціації автовласників xi, 1, 2, 9, 18, 20, 21, 25, 26, 38, 41, 49–51, 60, 64, 67, 68, 71, 85, 102, 107, 111, 113, 122, 129, 132, 134–137, 142, 145, 149, 151, 153, 154, 191, 192, 194–196, 198, 201, 204, 206, 216, 221–224, 227, 229, 232, 234, 235, 237–242, 251 Лінднер, Карл Ґуннар (1901– 1943) — шведський пілот 143 Ліндстрем, Інґеґерд (1916– 1997) — уроджена Ерікссон, сестра Астрід Ліндґрен 63, 240 Ліндстрем, Інґвар (1911–1987) — чоловік Інґеґерд, сестри Астрід Ліндґрен 63, 240

Лека — див.: Ерікссон, Текла

Ліндстрем, Оке (1944–1968) — племінник Астрід Ліндґрен, син Інґеґерд Ліндстрем 240

Леопольд ІІІ (1901–1983) — король Бельгії в 1934–1951 роках 8, 24, 27, 81, 234

Ліннея — див.: Моландер, Ліннея

Ліндґрен, Кароліна (1865– 1947) — мати Стуре Ліндґрена і свекруха Астрід Ліндґрен 9 Ліндґрен, Ларс (Лассе) (1926– 1986) — син Астрід Ліндґрен xiv, 4, 21, 25, 33, 35, 60, 67, 68, 102, 104– 107, 113, 129, 131, 133–135, 136, 137, 140–142, 145, 151–154, 187, 188, 191,

Лінкомієс, Едвін (1894–1963) — прем’єр-міністр Фінляндії в 1943–1944 роках 200 Літійнен, Карін — одна з молодих матусь із Васапаркен 21 Літвінов, Максим (1876–1951) — радянський політик і дипломат, посол у Вашингтоні в 1941–1943 роках 142

cclxxv


Ломм, Брітт-Марі (1932–) — онука сусідів Астрід Ліндґрен на Фурусунді 205, 240 Лупеску, Маґда (1895– 1977) — дружина Кароля ІІ Румунського 36

Мерне, Гокон (1900–1961) — фінсько-шведський письменник x Міхай І Румунський (1921–) — король Румунії в 1927–1930 та 1940–1947 роках 36 Моем, В. Сомерсет (1874–1965) — британський письменник 195

М Маннергайм, Ґустаф (1867– 1951)  —  головно­­командувач фінської армії в 1939–1946 роках, президент Фінляндії в 1944–1946 роках 16, 46, 49, 92, 194, 201 Марі Хосе Бельгійська (1906– 2001) — дружина Умберто ІІ Італійського, королева Італії протягом 31 дня в 1946 році 146 Марта Норвезька (1901– 1954) — дружина Улофа V Норвезького з 1929 року 37, 234 Масколль Сілфверштольпе, Ґуннар (1893–1942) — шведський поет, перекладач і критик 13 Матте — див. Віріден, Марґарета Медін, Елісабет — мати Флоренс Шанке, колеги Астрід Ліндґрен по Департаменту цензури 124 Меллер, Улле (1906– 1983) — шведський спортсмен і картопляний магнат, якого було звинувачено в двох гучних вбивствах, попри те, що він не визнав себе винним viii, 51, 150

cclxxvi

Моландер, Ліннея — домогосподиня Ліндґренів у 1939–1950 роках 27, 105, 137, 141, 201, 206, 230, 236, 240 Молін, Айна — інформація відсутня 79 Молотов, В’ячеслав (1890– 1986) — міністр закордонних справ Радянського Союзу в 1939–1949 та 1953 і 1956 роках 10, 45, 46, 156, 197 Моруа, Андре (1885– 1967) — французький письменник х, 61 Мунк, Кай (1898–1944) — данський драматург і священик, вбитий Ґестапо 187, 188 Муссоліні, Беніто (1883–1945) — фашистський диктатор Італії в 1922–1943 роках 29, 42, 49, 59, 104, 136, 138, 140, 144, 146, 149, 169, 170–172, 177, 179, 180, 188, 227, 228


Покажчик

Н

О

Нільссон, Рут — імовірно, колега Астрід Ліндґрен по роботі у Впк, інша інформація відсутня 148, 236

Оке — див. Ліндстрем, Оке

Нірск — імовірно, колега Астрід Ліндґрен по роботі у Впк, інша інформація відсутня 236 Норвід, Стефан Тадеуш (1902– 1976) — псевдонім польського письменника Тадеуша Новацького xiii Нюберґ (пані) — інформація відсутня 192 Нюґорсвольд, Юхан (1879– 1952) — норвезький політик, соціал-демократ, прем’єрміністр у 1935–1945 роках, керував урядом в екзилі з Лондона з 1940 по 1945 рік 37, 232 Нюґрен (пані) — інформація відсутня 236 Нюман, Карін (1934–) — уроджена Ліндґрен, донька Астрід Ліндґрен xiv, xv, xvii, 2, 4, 20, 21, 23, 25, 26, 35, 44, 62, 67, 68, 71, 99–102, 105, 107, 113, 122, 126, 129, 131–133, 135–137, 141, 142, 145, 151, 153, 154, 187, 188, 191–194, 196–204, 206, 222, 227, 230, 232–236, 238–242

Олів, Ельса-Лєна (1934–) — уроджена Юлландер, подруга дитинства Карін, доньки Астрід, і донька Ельси Юлландер 27, 67, 105, 106, 131, 193, 198 Ольсон, Ерік Вільгельм «Евео» (1891–1970) — шведський письменник, журналіст і режисер 192 Отердаль, Йоанна (1879–1965) — шведська письменниця і педагог 242 Оттандер — лікар Карін, доньки Астрід Ліндґрен, інша інформація відсутня 99, 100, 113 П Паасіківі, Юго Кюсті (1870– 1956) — фінський політик і дипломат, посол у Стокгольмі в 1936–1940 роках, у Москві в 1940–1941, прем’єр-міністр у 1944–1946, президент Фінляндії в 1946–1956 роках 6, 7, 17, 49, 191, 197, 208, 213 Палмґрен (пан і пані) — імовірно, друзі Аліс і Пера Віріденів, через яких вони познайомилися з Ліндґренами, інша інформація відсутня 192 Павле Югославський (1893–1976) — кузен Петера ІІ, правив протягом його дитинства в 1934–1941 роках 63

cclxxvii


Пелле — див.: Діден, Ельсебет Пелле — див.: Віріден, Пер Петар ІІ Югославський (1923– 1970) — король Югославії в 1934– 1945 роках 63, 64 Петен, Філіпп (1856– 1951) — головнокомандувач Франції за режиму Віші 42, 87, 111, 112, 237 Петер — див.: Віріден, Петер Пій XII (1876–1958) — Папа Римський у 1939–1958 роках 59 Р Ремарк, Ерих Марія (1898– 1970) — німецький письменник xiii, 102, 140, Рейно, Поль (1878–1966) — французький політик, прем’єр– міністр Франції протягом трьох місяців 1940 року 27 Ріббентроп, Йоакім фон (1893– 1946) — міністр іноземних справ Німеччини в 1938–1945 роках 10, 22, 36, 180, 201, 256 Роммель, Ервінд (1891–1944) — генерал армії, головно­ командувач військовою кампанією Німеччини в Африці х, 92, 106, 110, 111, 127 Росен — інформація відсутня 125 Рудлінґ, Арвід (1899–1984) — юрист, у якого Астрід Ліндґрен працювала секретаркою 19

cclxxviii

Рузвельт, Франклін Делано (1882–1945) — президент США в 1933–1945 роках 7, 32, 37, 42, 57, 59, 69, 74, 78, 97, 116, 123, 139, 142, 169, 170, 183, 224, Рунстрем, Ґунвор (1934–) — уроджена Ерікссон, племінниця Астрід Ліндґрен 107, 187, 236 Рут — див. Нільссон, Рут Рюдік — імовірно, колега Астрід Ліндґрен по роботі у Впк 236 Рюті, Рісто (1889– 1956) — президент Фінляндії в 1940–1944 роках 17, 49, 126, 194, 201 С Самуель Авґуст — див.: Ерікссон, Самуель Авґуст Сандемусе, Аксель (1899–1965) — дансько-норвезький письменник 190 Сандлер, Рікард (1884–1964) — шведський політик, соціалдемократ, прем’єр-міністр у 1925–1926 роках, міністр іноземних справ у 1932–1936 та 1936–1939 роках 10 Сєґерфельт — друг дитинства Ларса, інша інформація відсутня 25 Селассіє І, Гайле (1892–1975) — Імператор Ефіопії в 1930–1974 роках 60 Сіґґе — див.: Юлландер, Нільс


Покажчик

Еміль Сіґурд Сіланпяя, Франс Еміль (1888– 1964) — фінський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1939 року 7 Сибілла Саксен-КобурґГотська (1908–1972) — шведська принцеса, дружина спадкового принца Ґустафа Адольфа 139 Симеон ІІ (1937–) — король Болгарії в 1943–1946 роках 143 Сталін, Йосип (1878–1953) — генеральний секретар Комуністичної партії Радянського Союзу в 1922–1952 роках, прийшов до влади після смерті Леніна і керував країною в диктаторському стилі, був формальним головою уряду з 1941 року 6, 73, 74, 108–110, 112, 121, 123, 131, 137, 142, 156, 157, 158, 162, 214, 218, 225, 227, 231, 235, 244 Стаунінґ, Торвальд (1873–1942) — данський політик, соціалдемократ, прем’єр-міністр у 1924–1926 та 1929–1942 роках 104 Стеллан — див.: Фріс, Стеллан Стівенс, Йон (Ессе) (1925–2007) — зведений брат Ларса Ліндґрена протягом перших трьох років життя, коли він був під опікою Стівенсів у Копенгагені 147, 231

Стріндлунд, Ґерхард (1890– 1957) — шведський політик, член Аграрної партії, міністр із соціальних питань у 1936 році, міністр зв’язку в 1938–1939 роках 10 Стуре — див. Ліндґрен, Стуре Стекіґ, Йоран (1926–2007) — друг Ларса Ліндґрен 23, 25, 60, 105, 133, 135, 188, 196 Стекіґ, Сіґне Елісабет (1899– 1974) — уроджена Лундстрем, мати Йорана Стекіґа 7, 23 Свенссон, Йоган Петтер (Люкке) — як писала газета Віммербю: «Перша людина у Віммербю» 203 Т Таїна — імовірно, одна з фінських дівчат-біженок, що квартирувалися в Ельси Юлландер 29, 190 Таннер, Вейно (1881–1966) — фінський політик, соціалдемократ, міністр фінансів у 1937–1939 роках, міністр іноземних справ у 1939–1940 роках і міністр торгівлі та промисловості в 1940–1942 роках 34, 62, 75, 200 Теддер, Артур (1890–1967) — британський високопосадовець у військово-повітряних силах Великої Британії 233

Стіна — див.: Герґін, Стіна Столпе, Свен (1905–1996) — шведський письменник, журналіст і літературний критик 43

Тербовен, Йозеф (1898–1945) — німецький політик, націоналсоціаліст, верховний комісар окупованої Норвегії в 1940–1945 роках 37, 53, 98, 163 cclxxix


Трумен, Гаррі С. (1884– 1972) — американський політик, демократ, віце-президент у 1945 році, а після смерті Франкліна Д. Рузвельта — президент США в 1945–1953 роках 231, 235

Фріс, Стеллан (1902–1993) — чоловік Анне-Марі Фріс хі, 9, 21, 27, 101, 114, 154 Фореус — інформація відсутня 62 Х

У Улоф V Норвезький (1903– 1991) — король Норвегії в 1957– 1991 роках, спадковий принц під час Другої світової війни 37, 232 Умберто ІІ Італійський (1904– 1983) — король Італії протягом 31 дня в 1946 році 146

Хеґґ, Ґундер (1918–2004) — шведський атлет, бігун на середні дистанції 136, 137 Ц Цвейґ, Стефан (1881–1942) — австрійський письменник 191 Ч

Ф Фальк, Брітта-Кайса — подруга Ларса Ліндґрена 196 Фанґен, Рональд (1895–1946) — норвезький письменник, журналіст і критик 57 Франко, Франциско (1892– 1975) — диктатор Іспанії в 1939– 1975 роках 42 Франк, Ганс (1900– 1946) — німецький політик, націонал-соціаліст, страчений у Нюрнбергу 238 Фріс, Анне-Марі (1907– 1991) — найкраща подруга дитинства Астрід Ліндґрен, колега по роботі в Департаменті цензури х, хі, 3, 9, 20, 27, 71, 101, 114, 154, 236, 240

cclxxx

Чельберґ, Леннарт (1913–2004) — колега Астрід Ліндґрен по роботі у Впк 71 Чемберлен, Невілл (1869–1940) — прем’єр-міністр Великої Британії в 1937–1940 роках 2–4, 24, 44, 231, 260 Чернельд, Стефан (1910–1989) — шведський журналіст і письменник 131 Черчилль, Вінстон (1874–1965) — прем’єр-міністр Великої Британії в 1940–1945 та 1951–1955 роках, лауреат Нобелівської премії з літератури 1953 року 24, 27, 36, 51, 74, 88, 97, 98, 103, 108, 123, 129, 137, 138, 142, 169, 170, 199, 223, 231, 244


Покажчик

Чіано, Ґалеаццо (1903–1944) — італійський політик і дипломат, міністр іноземних справ у 1936– 1943 роках 31, 49, 90, 175, 188

Юлландер, Ельса (1900–1997) — одна з молодих матусь із Васапаркен 1, 21, 29, 57, 67, 190, 192, 198

Чіано-Муссоліні, Едда (1910– 1995) — донька Беніто Муссоліні, дружина Ґалеаццо Чіано 175, 188

Юлландер, Нільс Еміль Сіґурд (Сіґґе) (1884–1971) — чоловік Ельси Юлландер 57, 67, 135, 192, 198

Ш

Юльтстранд (пан і пані) — імовірно, друзі Аліс і Пера Віріденів, інша інформація відсутня 192

Шанке, Флоренс (Флорі) (1918–) — уроджена Медін, колега Астрід Ліндґрен по роботі у Впк 70 Штрайхер, Юліус (1885–1946) — німецький політик, націоналсоціаліст 238 Ю Юліана (1909–2004) — принцеса Нідерландська, королева в 1948– 1980 роках, спадкова принцеса під час Другої світової війни 24, 28, 246

Юнсон, Ейвінд (1900–1976) — німецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1974 року 46, 236


Художнє видання Астрід Ліндґрен Щоденники воєнного часу Перекладач Денис Суворов Редактор Богдана Матіяш Коректор Ніна Яценко Дизайнер Юрій Барабаш Відповідальний за випуск Поліна Лаврова Консультант доктор історичних наук Федір Андрощук Foreword: Kerstin Ekman Postscript: Karin Nyman

Підписано до друку 20.08.2017. Формат 70 x 100/16. Гарнітура Swift Pro, DenHaag Narrow. Друк офсетний. Папір офсетний. прим. 1000 Зам. № Видавництво «LAURUS» Свідоцтво ДК No 4240 від 23.12.2011 04114, Київ, вул. Дубровицька, 28, тел./факс: +380 (44) 234–16–30 laurus.info@yahoo.com laurus.ua Інші книжки видавництва — http://issuu.com/laurus_press Віддруковано в друкарні «Фенікс». Свідоцтво суб’єкта підприємницької діяльності ДК No 271 від 07.12.2000 03680, Київ, вул. Полковника Шутова, 13 Б.



Millions discover their favorite reads on issuu every month.

Give your content the digital home it deserves. Get it to any device in seconds.