__MAIN_TEXT__

Page 1

№3

JUNЕ-JULY 2018

Miss Dubai 2018

Посол миру Ольга Піщикова:

Коли людина щаслива, вона й іншим бажає щастя

Ambassador of Peace Olga Pishchykova: If the person is happy – he wishes happiness to all the others


ДИПЛОМАТІЯ ЖІНОЧОЇ КРАСИ Мабуть, є в цьому якийсь символізм – обличчям третього числа часопису «Київ дипломатичний» стала вродлива українка, Miss Dubai Ольга Піщикова. Одна з когорти українських красунь, які вродою, розумом та жіночою мудрістю прославляють ­Україну. Дипломатія жіночої краси – своєрідний бренд України. Варто згадати княгиню Ольгу, що поставила Київську Русь на один шабель із головними міжнародними гравцями того часу. Королева Франції Анна Київська стала прародителькою Бурбонської та Орлеанської королівських династій. На Реймському Євангеліє, яке привезла Анна з собою, довгий час присягали французькі монархи. Дві інші доньки Ярослава Мудрого – Єлизавета та Анастасія – теж стали королевами європейських країн. Княжна Єлизавета взяла шлюб з принцем Гарольдом Сміливим і стала королевою Норвегії (у другому заміжжі – королевою Данії). Анастасія Ярославна зійшла на угорський королівський трон. І всі вони, формально будучи просто дружинами, активно впливали на міжнародну політику. Роксолана, Хюррем Султан, не просто стала улюбленою дружиною Сулеймана Великого всупереч усім традиціям Османською імперії, але й повернула політику та долю імперії так, як це було потрібно їй. А скільки сучасних доньок України прославляють її у світі! ­Відомі спортсменки, оперні співачки, акторки не забувають сво-

го коріння і усіляко підтримують Україну, створюючи її позитивний імідж у світі. Наразі в Україні також продовжується цікава тенденція – все більше послів, що вручають вірчі грамоти Президенту України, є вродливими, витонченими, освіченими пані. Дипломат сер Гарольд Нікольсон казав, що «жінки схильні до таких якостей, як завзяття, співчуття та інтуїція, котрі, якщо не знаходяться під твердим контролем, є небезпечними у міжнародних відносинах». Але, мабуть, саме завдяки цим якостям жінки-дипломати, посли миру, красуні оберігають цей божевільний світ, знаходять нестандартні ефективні рішення у міжнародних відносинах та сприяють зміцненню миру. Головний редактор Антоніна Ломачук

DIPLOMACY OF WOMEN’S BEAUTY Apparently, there is some kind of symbolism in this – the face of the third issue of the newspaper “Kiev diplomatic” has become a beautiful Ukrainian, Miss Dubai Olga Pischikova. She is one of the cohorts of Ukrainian magnificence who praise Ukraine for their own beauty, mind and women’s wisdom. Diplomacy of women’s beauty is a kind of Ukrainian brand. It is worth mentioning Princess Olga, who put Kievan Rus’ on one saber with the main international players of that time. Queen of France Anna of Rus’ became the progenitor of the Bourbon and Orleans royal dynasties. Anna brought with her the Reims Gospel, on which for a long time the French monarchs have sworn. Two other daughters of Yaroslav the Wise – Elizabeth and Anastasia – also became the queens of European countries. Princess Elizabeth married Prince Harold the Bold and became the Queen of Norway (in the second marriage – the Queen of Denmark). Anastasia Yaroslavna descended into the Hungarian royal throne. And all of them, formally being mere wives, had been actively influencing on international politics. Roxolana, Khurrem Sultan, not only became the

KYIV DIPLOMATIC

beloved wife of Suleiman the Great contrary to all the traditions of the ­Ottoman Empire, but also returned the policy and destiny of the empire as it was needed for her. And how many contemporary daughters of Ukraine glorify her in the world! Famous athletes, opera singers, actors do not forget their roots and in every way support Ukraine, creating its positive image in the world. An interesting trend is still continuing in Ukraine: more and more ambassadors presenting credentials to the President of Ukraine are handsome, sophisticated, well-educated ladies. Diplomat Sir Harold Nikolsson said that “women are prone to such qualities as perseverance, compassion and intuition, which, if not firmly controlled, are dangerous in international relations.” But perhaps because of these qualities, female diplomats, ambassadors of the world, beauty protects this crazy world, finds non-standard effective solutions in international relations and contributes to the consolidation of peace. Antonina Lomachuk, Editor in Chief


2

ПЕРСОНА

WE ARE ALL NEIGHBORS ON THE PLANET Ukrainian girl Olga Pishchykova, Ambassador of Peace, Miss Dubai 2018 about life in UAE, business and… happy people.

МИ ВСІ – СУСІДИ НА ПЛАНЕТІ Українка Ольга Піщикова, Посол миру, володарка титулу Miss Dubai – про життя, бізнес в ОАЕ та …щасливих людей. –П  ані Ольго, як сталось, що ви мешкаєте в Еміратах? – Після закінчення Київського Національного театрального університету ім. Карпенко-Карого за фахом телережисура знімала рекламні ролики, але хотілось чогось більшого. Я завжди любила подорожувати і використовувала для цього весь вільний час. Відвідавши Дубай вперше, я просто закохалася в цю землю. І після зйомок документального фільму про Арабські Емірати вирішила спробувати тут працювати. Наразі я відвідала різні куточки країни, познайомилась з її історією, культурою, традиціями. А проста система відкриття бізнесу в ОАЕ, лояльна система кредитування стали вирішальними для започаткування власної справи. Важливим фактором були і люди, які завжди готові допомогти та підтримати. Можливо, це пояснюється рівнем добробуту та соціальної захищеності громадян. Коли людина щаслива, вона і іншим бажає щастя. Не випадково в уряді ОАЕ існує Міністерство Щастя. – Розкажіть, будь ласка, чим займається Ваша компанія в Дубаї?

– Miss Olga, why did you move to UAE? – After graduating from Kyiv National University by I. K. Karpenko-Kariy and getting Masters in TV-directing, for some time I had been producing commercials, short movies, clips, but my ambitions were higher. I always loved traveling and visited some new country once I was getting a chance. After visiting Dubai for the first time, I fell in love with this land. As a director, I shot a documentary about it and while studying everything about the country for this film, I understood that this is where I want to live. I visited all the interesting spots of the UAE, got to know it’s history, culture, traditions. When I found out about the economical situation and TAX free system, I decided to open my own company there. Dubai people also became a very important point, I got impressed that everyone there is always ready to help and support. Maybe that can be explained by the quality of life and social security system. When you are happy, you wish the same to the others. You must have heard that there is even a Ministry of Happiness in UAE Government. – Please, tell us what does your company do in Dubai? – The name of my media-holding is Lava Laguna. We target tourists and UAE residents from Ukraine and other CIS countries. I’m organizing festivals and concerts, and also publishing a magazine called Fancy Dubai Guide, which highlights the most interesting news and spots in UAE. We run concierge service in Ukrainian, Russian and English languages, and also supporting a Business club for UAE entrepreneurs. – You own a successful and interesting business, why did you decide to take part in Miss Dubai beauty pageant? – I have been organizing similar events for a long time, and it has always been interesting to try myself as a participant. Miss Dubai was held in April 2018 for the first time in UAE history. Of course it was a bit different from the other contests of that kind, as the UAE mentality and traditions were taken to consideration. When they invited me to participate, I just couldn’t refuse. It was a very interesting change of roles: from organizer to participant.

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

– Медіа-холдинг називається Лава Лагуна. Ми надаємо підтримку туристам та резидентам ОАЕ з України та інших країн СНД. Наше видання – журнал Fancy Dubai Guide інформує про всі цікавинки в Еміратах. Ми забезпечуємо консьєржсервіс українською, російською та англійською мовами. Також надаємо підтримку Бізнес клубу для підприємців в ОАЕ. Важливий вид діяльності – організація заходів на честь національних свят країн походження резидентів та численних туристів, проведення різноманітних конкурсів. – Ви маєте успішний та цікавий бізнес, чому Ви вирішили взяти участь у змаганні за титул? – Я вже багато часу займаюсь проведенням конкурсів у різних номінаціях. Мене завжди приваблювала режисура, я прагнула зробити шоу яскравим. Але в душі жило таємне бажання перевірити себе, свої можливості. Конкурс Miss Dubai вперше проводився у квітні 2018 року. Організатором стала компанія Pacific Events. Під час проведення заходу враховувався менталітет та традиції ОАЕ. І коли мені надійшла пропозиція взяти участь, просто не змогла відмовитись. Вийшов зворотній порядок – від організатора до конкурсантки. – На цьому Ваша роль учасниці не закінчилась? – Ні. Після перемоги мене запросили на міжнародний конкурс краси в Анталії, в Туреччині. Аби отримати новий досвід, який, думаю, стане у нагоді для подальшого розвитку мого бізнесу, я погодилась. І отримала спеціальний приз журі Queen of the Universe. – Хто створив Ваш надзвичайний український костюм? – Головний дизайнер цього ексклюзивного дива (бренд Rimma Benetti) – Зарема, яка приїхала до ОАЕ з Чечні. Вона вивчала українську національну моду та культуру, завдяки її творчому натхненню я отримала приголомшливе вбрання. Український талановитий дизайнер Марина Кузьменко виготовила чудовий вінок. – Усі конкурси краси мають, перш за все, соціальне підґрунтя. Які завдання стоять перед володаркою титулу Miss Dubai? – В першу чергу бути гідним представником країни, точніше двох країн – рідної України та ОАЕ, які прийняли мене і надали можливість реалізувати плани та мрії. Я завжди пам’ятаю про Україну і намагаюся гідно представляти свою країну в Дубаї. Під час своїх подорожей також розповідаю про Дубаї, першу в світі країну, де найважливіша мета – щастя її мешканців. Про те, як життя людини може бути мирним, лагідним, заможним, щасливим. І це не утопія, це реальність. Є попередні наміри щодо кількох благодійних проектів. Я намагаюсь використовувати всі можливості, щоб нести у світ красу та добро. Матеріал підготувала Ірина Васильєва, світлини надані О. Піщиковою

KYIV DIPLOMATIC

–W  ho is the author of your stunning Ukrainian gown? – The founder of this upscale beauty by Rimma Benetti Fashion Brand is Zarema, originally coming from Chechen Republic. To create this dress she studied Ukrainian national design and culture and thanks to her creative inspiration, I got this amazing gown. Talented Ukrainian designer Maryna Kuzmenko made that wonderful flower-head. – But Miss Dubai 2018 was not the end of the participant’s role, was it? – No, it wasn’t. After victory in Miss Dubai, I went for the International beauty contest in Antalya, Turkey. Mainly I did it to get new experience which, I guess, will be useful to develop my own business further. There I got a special title “Queen of the Universe”. – All the beauty contests usually have a social basis first and foremost. What is the mission of Miss Dubai? – The most important is to be a dignified representative of the country, actually of two countries, in my case. My first Motherland is Ukraine and UAE is the second one, as there I got accepted with all my pluses and minuses and granted the opportunity to fulfill all my dreams and plans. I love UAE, but I always remember about Ukraine and am trying to keep the good face of it in Dubai. While traveling and meeting new people, I also talk about Dubai, the first country in the world where the most important goal is happiness of it’s residents, about how the life can be peaceful, safe, prosperous, and happy. And this is not an utopia, this is the reality of Dubai. I have some ideas and intentions of several charitable projects. I’m trying to take any opportunity to bring the beauty and good to this world. The interview was made by Iryna Vasylieva, The photos were provided by О. Pishchykova

3


4

ДИПЛОМАТИЧНІ ПОДІЇ

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПРИЙНЯВ ВІРЧІ ГРАМОТИ ПОСЛІВ ЛЮКСЕМБУРГУ, КИРГИЗСТАНУ ТА МАРОККО

PRESIDENT OF UKRAINE RECEIVED CREDENTIALS FROM AMBASSADORS OF LUXEMBOURG, KYRGYZSTAN AND MOROCCO КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


DIPLOMATIC EVENTS

Президент України Петро Порошенко прийняв вірчі грамоти Посла Великого Герцогства Люксембург в Україні Жерара Леона П’єра Філіпса. У ході спілкування з Послом, Глава держави висловив вдячність люксембурзькій стороні за підтримку суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, неухильне та послідовне дотримання режиму обмежувальних заходів ЄС проти РФ, плідну співпрацю в рамках міжнародних організацій. Відзначивши перспективи розвитку взаємовигідних відносин між Україною та Люксембургом, співрозмовники погодилися із необхідністю докласти спільних зусиль з метою посилення позитивної динаміки політичного діалогу, а також активізації взаємодії у торговельно-економічній та інвестиційній сферах. Президент також прийняв вірчі грамоти Посла Киргизької Республіки в Україні Жусупбека Шаріповича Шаріпова. Співрозмовники відзначили незмінність позицій України та Киргизької Республіки у прагненні зміцнювати та надалі розвивати двосторонню взаємодію.

KYIV DIPLOMATIC

President of Ukraine Petro Poroshenko received credentials from Ambassador of the Grand Duchy of Luxembourg to Ukraine Gérard Léon Pierre Philipps. During the conversation with the Ambassador, the Head of State expressed gratitude to Luxembourg for supporting sovereignty and territorial integrity of our state, for a steady and consistent adherence to the EU’s regime of restrictive measures against Russia and for a fruitful cooperation in the framework of international organizations. Having noted the prospects for the development of mutually beneficial relations between Ukraine and Luxembourg, the interlocutors agreed with the necessity to make joint efforts in order to strengthen the positive dynamics of the political dialogue, as well as intensify the interaction in the trade-economic and investment spheres. The President also received credentials from Ambassador of the Kyrgyz Republic to Ukraine Zhusupbek Sharipov. The interlocutors noted the immutability of the positions of Ukraine and the Kyrgyz Republic in the intention to strengthen and develop bilateral cooperation.

5


6

ДИПЛОМАТИЧНІ ПОДІЇ

Глава держави висловився за пожвавлення динаміки українсько-киргизького діалогу в різних сферах. Наголошено на важливості інтенсифікації торговельно-економічної співпраці із задіянням потенціалу вже існуючих механізмів взаємовигідного партнерства – Спільної міжурядової українсько-киргизької комісії зі співробітництва, а також двосторонніх бізнес-форумів. Окрему увагу було приділено питанням ефективної взаємодії сторін у рамках міжнародних організацій з питань, що становлять взаємний інтерес. Президент України також прийняв вірчі грамоти Посла Королівства Марокко в Україні пані Фауз Ел Ашшабі. Президент України висловив сподівання на активізацію політичного діалогу з Марокко з метою розвитку взаємовигідного двостороннього співробітництва у різних сферах обопільних інтересів.

The Head of State called for the revival of the dynamics of the Ukrainian-Kyrgyz dialogue in various spheres. They also emphasized the importance of intensifying trade and economic cooperation with the use of the existing mechanisms of mutually beneficial partnership – the Joint Intergovernmental Ukrainian-Kyrgyz Commission for Cooperation, as well as bilateral business forums. Particular attention was paid to the issues of effective interaction of the parties in the framework of international organizations on the matters of mutual interest. The President also received credentials from Ambassador of the Kingdom of Morocco to Ukraine Faouz El Achchabi. The President of Ukraine expressed hope for the intensification of the political dialogue with Morocco aimed to develop mutually beneficial bilateral cooperation in various spheres of mutual interest.

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


DIPLOMATIC EVENTS

Було підкреслено важливість налагодження ефективної взаємодії між двома країнами в рамках ООН, а також у процесі набуття Україною статусу спостерігача в Організації ісламського співробітництва. Було відзначено зацікавленість у активізації торговельно-економічної співпраці з Марокко та можливості використання значного промислового та науково-технічного потенціалу України для реалізації спільних проектів. Глава держави запропонував марокканській стороні ухвалити рішення стосовно скасування візових вимог для українських громадян, які відвідують Марокко з туристичною метою. Сторони високо оцінили двосторонню співпрацю у гуманітарній сфері. Було підкреслено, що українська вища освіта має в Марокко високу репутацію і кількість марокканських студентів, що навчаються в Україні, постійно зростає.

The parties emphasized the importance of establishing effective cooperation between the two countries within the UN, as well as in the process of gaining observer status in the Organization of Islamic Cooperation. The President noted interest in intensifying trade and economic cooperation with Morocco and possibility of using significant industrial, scientific and technical potential of Ukraine for the implementation of joint projects. The Head of State offered the Moroccan side to make a decision on the abolition of visa requirements for Ukrainian citizens visiting Morocco for tourist purposes. The parties highly appreciated the bilateral cooperation in the humanitarian sphere. It was emphasized that Ukrainian higher education enjoys a high reputation in Morocco and the number of Moroccan students studying in Ukraine is constantly growing.

Інформація та світлини надані пресс-службою Президента України

Information and photos provided by the press office of the President of Ukraine

KYIV DIPLOMATIC

7


8

ПЕРСОНА

ҐЕРТ АНТСУ: ФАКТИЧНО НЕЗАЛЕЖНИМИ МИ БУЛИ ПІВСТОЛІТТЯ Наш співрозмовник — Надзвичайний і Повноважний посол Естонської Республіки в Україні пан Ґерт Антсу

– Дозвольте привітати Вас зі 100-річним ювілеєм утворення Естонії. Це вагома дата, яка заслуговує на повагу. Скажіть, яким був цей шлях для Естонії? – Це був важкий шлях. Фактично незалежними ми були лише півстоліття. Пройшли через радянську та німецьку окупації. Але на відміну від України були незалежними 22 роки перед Другою світовою війною. І це значить, що ми змогли розвивати нашу політичну систему, культуру та економіку. Із проголошенням Незалежності у 1991 р. у нас була схожа з Україною ситуація. Але за 26 років ми зуміли домогтися практично всіх цілей: ми стали членами Європейського Союзу і НАТО,

змогли розвивати економіку. Та ми ще не на рівні наших сусідів, Фінляндії й Швеції, але різниця вже не така велика, як на початку. Нас у світі знають як розвинену країну, особливо що стосується інформаційних технологій, електронного уряду. І ми дійсно пишаємося тим, чого досягли! – Естонія головувала в Раді Європи у другій половині 2017 року. Які цілі вона ставила перед собою на цей період та яких результатів досягла? – У Раді міністрів Європейського Союзу, щоб бути точним. Очолювати Європейський Союз протягом 6 місяців – велика

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

честь, бо для нас це було вперше. Це величезний досвід і для політиків, і для міністрів, і для прем’єр-міністра. Близько 600 чиновників працювали в Європейському Союзі, очолюючи різні робочі групи. Тепер у нас є велика кількість людей, які вже добре знають, як Європейський Союз працює. Які були цілі? По-перше, сусіди Європейського Союзу на сході, в тому числі й Україна – усього шість країн східного партнерства. Ми провели саміт на рівні прем’єр-міністрів та президентів у Брюсселі в листопаді. Від України брав участь президент Петро Порошенко. А крім того, було багато зустрічей на рівні міністрів і бізнесменів, уже в Таллінні. Таким чином, люди з України – політики й активісти – мали контакти з колегами з Євросоюзу. По-друге, все, що пов’язано з інформаційними технологіями, електронним урядом. Багато речей вже розпочали перед нашим головуванням, тому що курирує цю сферу в Європейському союзі віце-президент європейської комісії Андрус Ансіп, колишній прем’єр-міністр Естонії. – Яке місце наразі займає Естонія в сучасному геополітичному просторі? – На мою думку, ми можемо бути задоволені своїм місцем. 1 травня буде 14 років членства Естонії в ЄС. Ми стали однією із найбільш проєвропейських країн Європейського Союзу. І при обговоренні важливих питань треба рахуватися з Естонією. Коли я був іще молодим чиновником, говорили про країни Бенілюксу, які були найбільш проєвропейськими, а сьогодні ми вже на їх рівні в цьому сенсі. Це дуже важливо для нової країни. Бути в центрі Європи, перебуваючи на периферії – це не просто. Це величезне досягнення. Маючи таку історію, в тому числі в Радянському Союзі. Це стосується всіх видів інтеграції – від Єврозони до Шенгенської зони. – Хоча завжди в Радянському Союзі на країни Прибалтики дивилися, як на Європу? – Але бути серед найкращих в Радянському Союзі – це хоча й непогано, але ще не світовий рівень! Після розвалу Радянського Союзу ми не були на світовому рівні й нам треба було починати практично з нуля. – А Україна – на якому місці зараз, на Ваш погляд? – Україна трішки нагадує Естонію в 90-і роки, коли ми теж хотіли бути в іншому місці, ніж насправді знаходилися. Та ми зуміли знайти вихід із ситуації, де ми були бідною периферією. Очевидно, в України зараз ті ж амбіції, які були тоді в Естонії та інших прибалтійських країн. Сьогодні вже здається, що інакше не могло й бути. Але тоді було важко, треба було дуже багато зробити, щоб стати сучасною країною, де мало корупції, де люди довіряють державі й уряду. Звичайно, у нас безліч проблем, хоча середня зарплата вже дуже непогана. Але ж не всі люди отримують середню зарплату! Багато й інших проблем, але це вже проблеми розвиненого суспільства. Я дуже сподіваюся, що Україна досягне своєї мети в майбутньому і продовжить рухатися в тому ж напрямку.

KYIV DIPLOMATIC

Посол Естонії в Україні Ґерт Антсу (Gert Antsu) з дружиною Яна Антсу (Jana Antsu) та Надзвичайний і Повноважний посол Грецької Республіки в Україні пан Георгіос Пукаміссас (Georgios Poukamisas) з дружиною Поліксені Стафопулу (Polyxeni Stathopoulou). – Як на Вашу думку, що варто зробити Україні, які першочергові кроки, аби посісти гідне та рівноправне місце в європейській спільноті? – По-перше, треба мати амбітну мету – але це вже є. По-друге, треба просто працювати: провести реформи. Як мінімум, не можна зупинятися і думати, що стільки-то реформ ми провели, і можливо вже вистачить, тепер можна повільніше. Навпаки, якщо після реформ не відбувається швидкого економічного розвитку, люди втомлюються від таких реформ – ми це особисто бачили. У багатьох підручниках є наші реформи з 1992 до 1994 р. За два роки зробили майже всі можливі реформи. Чудовий приклад для всіх країн! Але в той час ніхто так не думав. Реформи були непопулярними, люди не відчували поліпшення, полегшення прийшло пізніше. І тоді люди не вважали, що це робота уряду Марта Лаара. Вони думали, що це робота інших урядів, при яких життя дійсно покращилося. Прем’єр-міністр Март Лаар сказав, що від популярності все одно нічого не залишається. Тому краще все-таки робити ­що-небудь для своєї країни, бо після серйозних реформ залишитися популярним практично неможливо. Треба протриматися! Після реформи життя стане кращим для більшості людей. Треба зменшити бюрократію, тоді набагато менше ліцензій знадобиться для підприємців, наприклад. Це дуже важливо. Але більшість людей – не підприємці. Вони відчують ці результати трохи пізніше. – Естонію виключили зі списку офшорів. Як це вплине на подальший розвиток двосторонньої торгово-економічної співпраці між Естонією та Україною? – Можливо, вплине таким чином: більше українців дізнаються, що у нас хороше економічне середовище, хороша податкова система. Хоча я трішки жартую. Для наших підприємців це була велика проблема. Я дуже вдячний українському уряду, що нас виключили з цього списку за один місяць. І не тому що ми – друзі України, а тому що Естонія дійсно ніякий не офшор, а одна з найпрозоріших держав у світі! Ми нічого не ховаємо від фіскальної служби України, дуже раді обмінюватися з нею даними.

9


10

ПЕРСОНА

Але все ж досі є проблеми для українських імпортерів, які завозять, скажімо, рибу з Естонії. Досі дуже багато документів запитують у них в банку, щоб перевести гроші в Естонію. І це негативно впливає на торгівлю. – Цікаво, як бачать в Естонії ситуацію в Україні? Які головні проблеми: чому треба або не треба інвестувати? – Усім відомий казус у Sky Mall, ТРЦ в Києві, де нашого інвестора позбавили половини торгового центру. Він не отримує прибуток зі своєї половини вже багато років. Було вісім позитивних рішень у суді в Лондоні на користь естонського інвестора, але це йому не допомогло. І тому що естонці про це знають, вони бояться інвестувати в Україну. Відлякує й судова система. Це одна з найголовніших реформ, яку треба провести в Україні. Інша річ – торгівля. Сьогодні рівень нашого експорту в Україні трішки нижчий ніж раніше, що пов’язано з подіями останніх чотирьох років. Щоби прийшли інвестиції, треба мати нормальну правову систему. Якщо економіка буде розвиватися і люди стануть багатшими, я впевнений: естонські експортери п­ овернуться! – Естонія послідовно підтримує суверенітет та територіальну цілісність України. І надає істотну допомогу в протидії російській агресії. Розкажіть про це детальніше для наших читачів. – Ми не тільки підтримуємо Україну морально, в політичному сенсі в Брюсселі та інших столицях світу, але й у дуже практичному сенсі: передаємо свій досвід реформ, щоб Україна швидко рухалася і не повторювала наших помилок. Думаю, найголовніше – це моральна підтримка, коли йде війна вже чотири роки і відчувається втома від війни як в Україні, так і в Європі. Дехто думає про те, що краще торгувати з Росією і взагалі мати з нею хороші стосунки. Ми себе бачимо однією з тих країн, які не дають можливості забувати про цю війну, згадуємо весь час про окуповані території, що треба вирішити цю проблему, що треба впливати на Росію.

Надзвичайний і Повноважний посол Естонської Республіки в Україні пан Ґерт Антсу (Gert Antsu) та Надзвичайний і Повноважний посол США в Україні пані Марі Йованович (Marie Yovanovitch).

У той же час ми підтримуємо українську армію. Наші інструктори навчають українських військових, поранених військових лікують в Естонії. Сьогодні п’ять військових вирушили в Естонію на лікування. Один приклад: сьогодні ввечері їхатиму потягом Маріуполь – прифронтове місто. Обговорюватимемо можливість двостороннього співробітництва, чим можемо допомогти. Передати свій досвід у тому числі: нам знайома ситуація, коли частина російськомовного населення, котре працювало на заводах, потім залишилося в Естонії. У 90-ті роки всі думали, що це майже безнадійна ситуація. Сьогодні практично жодна російськомовна людина не хоче повертатися в Росію. У нас краще не тільки корінним естонцям, але й усім людям, які живуть в Естонії. – Чи розглядається можливість розширення туристичного потоку між нашими країнами? За рахунок чого? – Сьогодні я отримав запрошення на перший рейс естонської авіакомпанії Nordica, яка літає щодня на Бориспіль, а буде літати й на Жуляни тричі на тиждень з кінця наступного тижня. З червня лоукостер WizzAir літає з Жулян. Вже третій рік поспіль у квітні відкривається літній рейс Таллінн-Одеса. І літак завжди заповнений. Все більше і більше естонців зможуть побачити Одесу. Сподіваюся, що більше й більше українців віднайдуть Естонію. Особисті контакти завжди важливі. Тому що в Естонії працюють більше тисячі українців. Вони розповідають своїм родичам або друзям про Естонію. Серед зарубіжних студентів в Естонії українці на четвертому місці за кількістю. – На Вашу думку, що спільного між нашими країнами і народами? У чому відмінності? – Звичайно, ми вийшли з одної системи. У нас дуже складна історія. Тому в нас немає такої самовпевненості, як у країнах старої Європи, де було все добре вже 200 років. Мабуть, у естонців уже менше причин боятися, що знову буде погано. Все-таки це є всередині в кожної людини, можливо у молодих людей не так уже й багато, але в більшості населення це є. І це нас об’єднує. Ні в кого немає великого спадку від предків. Все треба самому практично з нуля починати. У психологічному плані це складно, але можна сказати й цікаво. Коли життя складне, тоді воно має сенс. Різниця? Оскільки Естонія трохи більше досягла за ці 25 років, у нас ця самовпевненість уже з’являється. Це явище економічне і психологічне одночасно. Тому що є вже середній клас, який може собі дозволити дещо: вечеряти в ресторані не тільки коли є річниці весілля, а й частіше, і це стає частиною нормального життя. Як у них, у Західній Європі, уже багато десятків років. – Якби Ваші друзі вперше приїхали в Україну лише на 5 днів, що б Ви їм запропонували відвідати? – Я можу дати дуже практичну відповідь на це запитання, тому що в суботу до мене приїдуть друг із сім’єю із двома дітьми аж на десять днів. Вони будуть вперше в Україні. Звичайно, коли є маленькі діти, це трошки обмежує дії. Але наші плани логічні: Київ, Одеса, Львів. Це прекрасні міста. Спершу в нас були плани поїхати

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

Святковий концерт – 100 років Естонії в Асканію Нову, де живуть звірі: дітям було б цікаво. Але є один аспект в Україні, який можна ще покращити: дороги в регіонах. Особливо туристичний розвиток знадобився б людям, які мешкають в інших частинах країни. Щоб гроші прийшли в Полтаву, Дніпро, Харків. Наступного разу для другого туру оберемо Харків. На заході мені дуже подобаються Чернівці. Але щоб поїхати туди, треба мати більше часу. В Естонії навіть важко собі уявити великі розміри України! Я пояснюю їм, що п’ять годин на поїзді – це коротка подорож. Довга ж – це як сьогодні, коли їду в Маріуполь, 17 годин. – А що б ви в Києві показали? – Софійський собор, центр і Поділ. У вас багато будинків, які будувалися в ХІХ сторіччі. Київ тоді дуже швидко розвивався. А Таллінн в той час не дуже розвивався. У нас все з середньовіччя. Таких будинків 19 сторіччя практично немає. Так що для нас це виглядає дуже екзотично. Для нас це південна країна: сонце падає на будинки по-іншому, ніж удома! – А якби до Вас в Естонію вперше приїхали гості з України. Що їм потрібно подивитися в першу чергу, аби скласти уявлення про країну? – Звісно, Таллінн зі старим містом з багатьма ресторанами. Університетське місто Тарту. Моє рідне місто Пярну – там практично завжди зима, але влітку буває і тепло. Інколи температура води в затоці сягає 26 градусів! Там не дуже глибоко, й вода прогрівається. Бувають дні коли температура води вища, ніж температура повітря. На відміну від України, Латвії і Литви, у нас дуже багато островів. Вони дуже специфічні за природою: низькі дерева, морський клімат. Практично всі острови були прикордонною зоною в радянські часи. Половина країни – це ліси. Людям, яким подо-

KYIV DIPLOMATIC

бається природа, це дуже цікаво. Можна годинами, днями гуляти по лісі і нікого не бачити! Що для національного характеру естонців дуже важливо. І ще 20% болота. На щастя, розвивається інфраструктура: з дощок будують дороги на болотах. – Ваша улюблена естонська страва? – Кров’янка! Вона трохи відрізняється від української. Беруть ячмінну крупу, кров і шматки сала. Мої дідусь і бабуся жили в селі, і в дитинстві я бачив, як вони самі робили кров’янку. Там більше ніж на заводі добавляли спецій. Так що смак був більш специфічний і насичений. Загалом в Естонії більш насичений смак кров’янки ніж в Україні. У нас зазвичай це їдять на Різдво. – А що з напоїв – пиво? – Це традиційний естонський напій. Але не забувайте, що вже 500 чи 600 років Естонія є дуже важливим виробником горілки! Але в той же час люди у нас усе менше і менше п’ють горілку. Серед моїх друзів, наприклад, майже нікого не знаю, хто б пив горілку – вони віддають перевагу вину. Лікер Vana Tallinn (Старий Таллінн) – специфічний естонський продукт, іноземцям подобається навіть більше, ніж самим ­естонцям. – У нас Vana Tallinn було прийнято пити з кавою. А як п’ють його естонці? – Я рідко його п’ю, добре випити чарочку Vana Tallinn взимку, коли холодно. Тоді відразу стане тепліше. В деяких місцях подають Vana Tallinn з морозивом. Матеріал підготував Дмитро Бєляєв, світлини Олександра Кондратенка

11


12

ДИПЛОМАТИЧНІ ПОДІЇ

ДНІ КУЛЬТУРИ КИТАЮ В УКРАЇНІ

В Центрі культури та мистецтв Київського політехнічного інституту ім. І. Сікорського, в рамках китайської ініціативи «Один пояс і один шлях», відбулось відкриття проекту «Знайомство з Китаєм-2018: Культура Західного Китаю в Україні», організованого Пресканцелярією Держради КНР і посольством КНР в Україні. Перед початком офіційної частини присутні мали можливість ознайомиться з фотовиставкою «Різнобарвний Західний Китай», на якій було представлено 45 робіт, які відображали різні сторони повсякденного життя з елементами традиційної культури Західного Китаю. Відкриваючи офіційну частину, РадникПосланник Посольства КНР в Україні пані

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


DIPLOMATIC EVENTS

Чжен Вей наголосила, що за останні роки «Знайомство з Китаєм» вже стало реальним, багатоаспектним, високоякісним брендом, що в повному обсязі демонструє Китай і в той же час пізнає весь світ. «Знайомство з Китаєм» вже отримало визнання народів п’ятьох континентів, сьогоднішня подія отримала величезну підтримку та підвищену увагу зі сторони представників урядів Китаю та України, а також представників різних кіл суспільства, що є надзвичайно потужним сигналом того, що народи обох країн дуже сподіваються на зміцнення співробітництва, посилення комунікації та поглиблення взаємної довіри та взаємо­ розуміння.

KYIV DIPLOMATIC

13


14

ДИПЛОМАТИЧНІ ПОДІЇ

У своєму виступі заступник керівника пресканцелярії КНР пані Жень Сян Цюнь підкреслила, що «Один пояс, один шлях» – це не лише шлях торгівлі, що стимулює економічний розвиток країн, це також культурний шлях, що дозволить різним цивілізаціям сплестися в одне ціле, запозичуючи досвід один в одного. Українська історія налічує довгі роки, її культура – яскрава та чарівна, а невмируща слава української літератури, мистецтва, балету, народних танців та музики відома у всьому світі. Ці елементи української культури також отримали широке визнання китайського народу. Перший президент України, почесний президент Товариства дружби «Україна-Китай» Леонід Кравчук закликав приділяти увагу співпраці

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


DIPLOMATIC EVENTS

з КНР в різних сферах, не обмежуючись однією лише культурою. «Для України Китай зараз є країною, яка може відіграти активну роль у всіх сферах – економічній, транспортній, в тому числі через створення нового Шовкового шляху», – зазначив Леонід Кравчук. Після офіційної частини гості дегустували національні китайські страви та насолоджувалися виступом Театру пісні і танцю провінції Ґаньсу. Крім Києва, проект «Знайомство з Китаєм-2018: Культура Західного Китаю в Україні» був представлений і у Львові. Олександр Кондратенко, світлини автора

KYIV DIPLOMATIC

15


16

ПЕРСОНА

НАМ НЕМА ЩО ПОКРАЩУВАТИ, МИ МОЖЕМО ТІЛЬКИ ПОГЛИБЛЮВАТИ НАШУ СПІВПРАЦЮ Пан Юріс Пойканс, Надзвичайний та Повноважний посол Латвійської Республіки в Україні – про досвід розбудови державності в Латвії, про перспективи поглиблення нашої співпраці, про наші спільні риси та відмінності.

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

– Пане Посол, вітаю Вас зі сторіччям державності Латвії. Цю подію Ви відзначали разом з посольствами Естонії та Литви. Чому було прийняте таке рішення? – Дякую. У світі існує така думка, що три наші держави складають один конгломерат. Насправді, це не зовсім так. У нас є багато спільного, але досить велика і різниця між нашими трьома країнами. В нашій історії були різні періоди, були пограничні конфлікти після Першої світової війни, коли утворювались наші держави. Хоча до збройного протистояння не доходило. І 1940 року ми втратили незалежність та були окуповані Радянським Союзом саме через те, що поміж країнами Балтії не було єдності та тісної співпраці. Після 1991 року ми врахували довоєнні помилки, і наразі рівень взаємодії між країнами Балтії є найвищим. Тому і святкували ми цю подію разом. Після нашого досвіду в Софії Київській вже є плани щодо організації спільних заходів в регіонах України. Це політичний символ єдності Балтійських держав. І не останню роль відіграє особистісний фактор. У нас дуже гарні стосунки з литовськими та естонськими колегами, а це важливо. – 100 років – це достатній період. Як на Вашу думку, який саме досвід Латвії у розбудові держави був би цінним для України? Яких помилок варто уникати? – У нас схожа і одночасно дуже складна історія. Наші держави завжди були оточені великими та агресивними сусідами, які намагались насадити власну ідеологію, власне бачення якихось процесів тощо. Тобто, головним викликом і для Латвії, і для України було і залишається зараз, після 27 років Незалежності, створення сучасної ефективної держави. Можливо, для Латвії було трошки легше, бо після 1991 року ми чудово розуміли свої пріоритети – повернення до Європи. Ми вже тоді

Надзвичайний і Повноважний посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс (Marius Janukonis), Надзвичайний і Повноважний посол Естонської Республіки в Україні Ґерт Антсу (Gert Antsu) та Надзвичайний і Повноважний посол Латвійської Республіки в Україні Юріс Пойканс (Juris Poikans) під час спільного дипломатичного прийому, присвяченого 100-річчю державності Естонії, Латвії та Литви.

KYIV DIPLOMATIC

Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Болгарія в Україні Красімір Мінчев (Krasimir Minchev) з дружиною Румяною Мінчевою (Rumyana Mincheva) та Надзвичайний і Повноважний посол Латвійської Республіки в Україні Юріс Пойканс (Juris Poikans)

почали над цим цілеспрямовано працювати. І нам у цьому дуже допомогли 20 років незалежності, з 1918 по 1940 рр. Тобто, в нас ще залишалась частина суспільства, яка пам’ятала, приміром, останнього Президента. У нас була велика діаспора, яка, на відміну від України, постійно підтримувала активні тісні контакти з родичами у Латвії. І вони нам досить істотно допомогли на початку становлення державності. Тобто, нам було трошки легше на початку. Але головні завдання були тими ж самими: створення ефективної судової системи, боротьба з корупцією. Створення держави для людей – це було і залишається головним завданням наших країн. Хочу відзначити, що після 2014 року відбулись істотні зміни в Україні, не зважаючи на трагічні події. Значно зросло використання української мови, відбувається активний розвиток кінематографії, поп-музики- тобто багато зроблено для відродження національної самоідентичності. Саме те, що нам допомогло у 1991 році – ми добре усвідомлювали, хто ми є: ми латиші і ми хочемо повернутись до Європи. На початку 90-х років Україні незалежність «звалилась на голову». Різноманітні регіони, сильні зв’язки з Росією, – мали пройти десятиліття, поки самоідентичність зміцнювалась. І саме після 2014 року цей процес значно прискорився, вийшов на новий рівень. Якщо ж говорити про виклики, то після вступу до Євросоюзу в нас були дуже великі очікування швидких позитивних змін. Ми не передбачали такої великої еміграції, відтоку робочої сили. Відчуття, що ти у загальному європейському домі, дає стабільність, комфорт, єдину валюту, єдині «правила гри». Але коли твій рівень життя в рази відрізняється від рівня життя заможних країн Євросоюзу, це породжує велику демографічну проблему. Але з України люди виїздять і без вступу до Євросоюзу. Тобто, головний виклик, це зміцнення економіки, промисловості та утримання робочої сили. Ми не передбачили цього при вступі до Євросоюзу. Хоча для нас в першу чергу це був цивілізаційний вибір – збереження нації як такої.

17


18

ПЕРСОНА

– Латвія найбільше серед країн Балтії відчуває на собі вплив частини населення, орієнтованого на Росію, вплив російської пропаганди, як і Україна. Поділіться досвідом, як це долати? – Наші ситуації доволі різні. У нас всі канали відкриті, оскільки більшість із них зареєстрована в країнах ЄС, і ми не можемо ніяк на них вплинути. Ми вирішили піти шляхом не заборони якихось каналів, а надати людині можливість почути альтернативну думку тією ж мовою. Приміром, не тільки ОРТ, але і телеканал «Дождь». В тому ж пакеті російськомовних каналів має бути і хоча б один український. В Латвії 2% населення – українці. І навіть серед них сприйняття ситуації в Україні різне. Це залежить від того і звідки приїхали, і якої мовою спілкуються вдома… Ми завжди були більш мультинаціональною державою, ніж Естонія та Литва. Тому є свої причини. Ми по різному дивимось на якісь події, на 9 травня. Але наразі ми знайшли формулу взаєморозуміння, і вона працює.Варто не забувати, що 2% українців, 2% поляків, 2% литовців,4% білорусів і 26% росіян теж є неоднорідними і мають різні політичні вподобання. Приміром мер Риги – етнічний росіянин. Приблизно 5 частину нашого Парламенту складають представники етнічних меншин. Але давати поради завжди важко. Ваша ситуація відрізняється. В Україні суспільство двомовне. В Латвії такого не може бути – мови надто різні. Але у будь-якому випадку головне і для нас, і для вас – аби людина почувала себе комфортно. Зрозуміло, що має бути єдина державна мова, єдине розуміння історії. Це базові речі.

– 20 червня 2018 року відбувся візит Міністра закордонних справ Латвійської Республіки Едгарса Рінкевічюса до України. Як це вплине на розвиток співпраці між нашими країнами? – До речі, візитів досить багато. Латвію у березні цього року відвідав пан Гройсман, у травні відбувся візит голови нашого Парламенту, яка першою серед європейських спікерів відвідала Донбас, у червні – візит міністра закордонних справ. Тобто, у нас дуже активний обмін, зв’язки на регулярній основі. Якщо дивитись на двосторонні відносини Україна-Латвія, то в нас немає якихось відкритих питань. Головне наше завдання – разом взаємодіяти на міжнародній арені, разом сприяти розвитку зв’язків України з ЄС. Окремим блоком йде кримська проблематика. Наш міністр зустрічався з керівництвом кримських татар. Йому було важливо почути від першої особи, що наразі відбувається в Криму. Тобто це була робоча поїздка. У нас їх декілька протягом року. Кожна з них має свою мету та приносить свою користь, але не варто очікувати якихось революційних змін. – Як розвиваються українсько-латвійські зв’язки з економічного, промислового та науково-технічного співробітництва? Чи не могли б Ви зупинитись на деяких з проектів? – При вступі до Євросоюзу ми провели ряд важливих реформ. І ми завжди готові поділитись цим досвідом з Україною.

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

У нас є ряд напрямів, де досить добре розвивається співпраця. Приміром, децентралізація. У вас це новий процес, у нас це відбувалось довго. І ми маємо значний досвід, яким активно ділимось. Сільське господарство. Минулого року двічі міністр с/г Латвії відвідав Україну. Як результат – голова Львівської ОДА поїхав до Латвії за досвідом у сфері лісового господарства. Зацікавилось цим проектом і керівництво Івано-Франківської області. Можна сказати, що в нас відбувається щоденна робота щодо практичної реалізації прагнень України до Євросоюзу. За 3 місяці цього року приріст товарообігу між нашими країнами склав 25%. За результатами минулого року – 30% за рік. Думаю, цього року ми отримаємо найвищі результати за всі часи нашої економічної співпраці. Я фізично бачу латвійські товари в Києві, й українські – в Латвії, починаючи з кавунів, олії, соків, горілки. В Україні представлена наша фармакологічна продукція, парфумерія, продукти харчування. Між Ригою та Києвом на сьогодні 5 рейсів, ми відновили рейси Одеса-Рига. А від 28 вересня запускається потяг Київ-Рига. Наші військові фахівці навчають стандартам НАТО українських колег. Останнього часу двічі відвідував Україну керівник Національної гвардії Латвії. Українці посідають сьоме місце в Латвії серед іноземних студентів. Причому обмін студентами, програмами, викладачами відбувається і на рівні регіональних вишів. Не варто забувати про міста-побратими. Це не тільки культурний обмін, це і можливість перейняти досвід щодо організації комунального господарство, електронного уряду тощо. Звичайно, відбувається постійний обмін творчими колективами, виставками, розвивається туризм. Я б сказав, що наразі нам немає що покращувати, ми можемо тільки поглиблювати нашу співпрацю.І діаспора, 2% українців в Латвії – це той живий ланцюжок, що поєднує наші країни. І пам’ятник Тарасу Шевченку, відкритий три роки тому у центрі Риги, навпроти Українського посольства, став знаковим місцем для зустрічей.

Надзвичайний і Повноважний посол Естонської Республіки в Україні Ґерт Антсу (Gert Antsu), Надзвичайний і Повноважний посол Латвійської Республіки в Україні Юріс Пойканс (Juris Poikans), Надзвичайний і Повноважний посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс (Marius Janukonis) та Міністр закордонних справ України Павло Клімкін (Pavlo Klimkin).

– В Україні є три Почесних консули Латвійської Республіки. Які завдання стоять перед ними? – 23 серпня буде четвертий – у Дніпрі. Україна, на відміну від Латвії, дуже різноманітна. І регіональні відмінності досить суттєві. Приміром, ми відкриваємо Почесне консульство у Дніпрі, а в планах є Запоріжжя. Тому що ця область має свої особливості. Головне завдання, що стоїть перед Почесними консулами – розвиток торгово-економічних відносин. Приміром, у Чернігівській області ми відкрили хлібо-булочний завод під ТМ «Рига Хліб». Його можна придбати в київських маркетах. Це частково була латвійська інвестиція. Ще одне завдання – освітні зв’язки. Почесні консули мають міцні контакти на місцях, тому співпраця з регіональними закладами освіти, культури, зі ЗМІ є досить ефективною. Зрозуміло, що ми популяризуємо Латвію, особливо зараз, у зв’язку зі 100-літнім ювілеєм. Ми провели ряд виставок, концертів, приймаємо делегації. І в цьому нам активно сприяють саме Почесні консули, виходячи з власними ініціативами щодо розвитку наших взаємин. І число наших Почесних консулів буде розширюватись. Ми плануємо відкрити Почесні Консульства в Ужгороді, ПолтавіЗапоріжжі, Вінниці, шукаємо кандидата в Харків. Я вважаю, що було б правильно, якби у кожному з основних регіонів України були Почесні Консульства Латвії. Безумовно, коли починає працювати Почесний консул, це дає значний поштовх для розвитку наших відносин, а сфери співпраці можуть бути найрізноманітнішими. Матеріал підготувала Антоніна Ломачук, світлини Олександра Авраменка та Олександра Кондратенка

KYIV DIPLOMATIC

19


20

ДИПЛОМАТИЧНІ ПОДІЇ

СВЯТО СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ На території Американського дому в Києві, не зважаючи на похмуре небо та мряку, святкували День Незалежності Сполучених Штатів Америки. На традиційне американське святкування, влаштоване у звичному американському стилі дипломатами посольства США в Україні, запросили всіх бажаючих. На зеленій галявині проходили захоплюючі конкурси, вікторини, переможці отримували призи, звучала музика, тема якої цього разу була присвячена рок-культурі. На імпровізованій сцені, прикрашеній різнокольоровими кулями, виступали джазові та рок колективи, а група Cisco and the Race cars спеціально прибула на це свято з США.

US INDEPENDENCE DAY On the premises of the America House in Kiev the United States Independence Day was celebrated despite the cloudy sky and the fog. Everyone was invited to join to the traditional American holiday organized in usual American style by the diplomats of the US Embassy in Ukraine. On the green lawn the interesting competitions and quizzes took place, the winners were awarded the prizes, the music was on, this year theme was rock-n-roll. The jazz and rock bands were playing on the makeshift scene decorated with multicolored bal-

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


DIPLOMATIC EVENTS

Відкриваючи захід, з привітальною промовою до гостей звернулась Надзвичайний і Повноважний посол Сполучених Штатів Америки в Україні Марі Йованович (MarieYovanovitch): – Щиро хочу вас привітати і рада, що ви сьогодні з нами, не дивлячись на погоду, але я вже бачу – хмари розступаються. Тим більше мені подобається, що святкування тут – в Американському домі – таке ж само святкування Дня Незалежності, що і в Сполучених Штатах: чудова музика, чудова їжа, багато друзів. – Четвертого липня всі американські родини святкують Свободу та Незалежність. Ми пишаємося, що всі люди і всі країни мають рівні права перед законом. Всі люди мають жити в гідності. – Сьогодні також ми відзначаємо нестримність та індивідуалізм американського духу, і все це ви зможете побачити в творах нашого мистецького співтовариства. Я сподіваюсь, що вам сподобаються вистави, їжа, музика у традиційному американському стилі, і ми раді поділитися з вами сьогодні, – наголосила Марі Йованович. Свято тривало до вечора. Частування були традиційні. На розпеченій решітці – булочки, котлети, сосиски та овочі. У келихи розливали лимонад, солодку воду та пиво. Кожен бажаючий міг отримати біля входу американський прапорець і зробити яскраве селфі з Мерлін Монро, Елвісом Преслі, Майклом Джексоном, Авраамом Лінкольном та американським орлом. Крім того, посольство США організувало добровільний збір пожертвувань на потреби української армії. Олександр Кондратенко, світлини автора

loons, and the group Cisco and the Racecars had specially come to this holiday from USA. While opening the celebrations the US Extraordinary and Plenipotentiary Ambassador in Ukraine Marie Yovanovitch has addressed a welcoming speech to the guests: – I would like to welcome you sincerely and I am glad that you are here with us today despite the bad weather, but I see that the clouds are going away. I am really pleased that the celebrations here in the America House are the same as we have at the Independence Day in the United States: the great music, the tasty food, many friends. – July 4th all American families celebrate the Liberty and the Independence. We are proud that all people and all countries are equal before the law. All people deserve to live the decent life. – Today we also celebrate the invincibility and the individuality of the American spirit, and all this you can find in the works of our art-community. I hope you will enjoy the performances, food, music in traditional American style and we are glad to share it with you today – emphasized Marie Yovanovitch. The celebrations lasted till late evening. Food was traditional. On the red-hot grill the buns, the hamburgers, the sausages and the vegetables were roasted. The soda drinks and the beer were distributed into the glasses. Everyone could get an American flag at the entrance and make a selfie with Marilyn Monroe, Elvis Presley, Michael Jackson, Abraham Lincoln and the American eagle. Moreover, the US Embassy has organized the fundraising for the Ukrainian Army. Oleksandr Kondratenko, photos by author

KYIV DIPLOMATIC

21


22

ПЕРСОНА

НАШІ КРАЇНИ ЗАВЖДИ БУЛИ СОЛІДАРНИМИ ОДНА З ОДНОЮ Пан Марюс Януконіс, Надзвичайний та Повноважний посол Литовської Республіки в Україні – про 100-річчя державності, про плідну співпрацю, про спільну історичну спадщину і про… жінок в політиці.

– Пане Посол, вітаю Вас зі 100-річчям державності Литви. Цю подію Ви відзначали разом з посольствами Естонії та Латвії. Чому було прийняте таке рішення? – Дякую за привітання! Дійсно, ми організували святкування цієї події разом, три балтійські країни, щоби підкреслити нашу спільну історію, особливо у ХХ столітті. Також важливо показати єдність трьох балтійських країн: ми всіх втрьох є членами Євросоюзу, членами НАТО і також є великими дру-

зями України. Я вважаю, такий приклад єдності є актуальним і для Європі, і для України, і для світу. – 100 років – це достатній період. Як на Вашу думку, який саме досвід Литви у розбудові держави був би цінним для України? – Є багато речей, якими ми можемо поділитись з Україною, і ми це робимо. Перш за все, це наш досвід євроінтеграції,

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

Надзвичайний і Повноважний посол Королівства Норвегія в Україні Уле Т. Хорпестад (Ole T. Horpestad) та Надзвичайний і Повноважний посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс (Marius Janukonis)

Надзвичайний і Повноважний посол Держави Ізраїль в Україні Еліав Бєлоцерковські (Eliav Belotsercovsky), Надзвичайний і Повноважний посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс (Marius Janukonis) та генеральний продюсер, засновник джаз-фестивалю «Єдність» Сергій Грабар

реформування економіки з метою покращення умов для ведення бізнесу, досвід в таких сферах, як охорона довкілля, енергоефективність. І є багато прикладів того, як ми співпрацюємо з державними установами України та з українським бізнесом також.

– Не секрет, що багато наших компаній відкривають свій бізнес в країнах Балтії, в тому числі і в Литві. А наскільки Україна цікава литовському бізнесу? – Україна завжди розглядалась литовським бізнесом як країна динамічна, з великим ринком, з високим потенціалом, промисловим, аграрним, науковим та людським. Тому наш бізнес не перестає цікавитись Україною, незважаючи на те, що деякі умови могли бути і кращими. Але інтерес є постійним. Наразі ми маємо понад 200 литовських компаній, що діють в Україні. До речі, серед них є і великі інвестори. І, звичайно, ми зацікавлені, аби економічна співпраця розширювалась. І більше нашого бізнесу прийшло в Україну.

– Чи могли би Ви навести декілька таких прикладів? – Протягом кількох років наші радники працювали в Секретаріаті Кабінету міністрів України. Вони передавали наш досвід євроінтеграції та допомагали створювати Урядовий офіс з євроінтеграції, який зараз успішно функціонує. Гадаю, в цьому є і наш внесок. Також ми досить багато співпрацюємо у сфері енергозбереження, енергоефективності. Укладені Угоди між державними установами Литви і України. Зокрема, по утепленню будинків. Можна назвати і багато інших прикладів. Приміром, в Литви діє організація «Інвестуй в Литву». Україна створила подібний Офіс при Кабміні, і ми також ділились своїм досвідом. – В Україні 10 Почесних консулів Республіки Литва. – Так, ми маємо 10 консулів у різних регіонах України. І це не маленька цифра. Разом з тим, це відображає інтенсивність наших стосунків, велику кількість спільних проектів. І люди, що представляють інтереси Литви в регіонах, дійсно нам допомагають. І у становленні співпраці на рівні бізнесу, і у проведенні культурних заходів. Зокрема, 100-ліття державності Литви ми проводили в 6-7 регіонах. Це були і концерти, і урочисті прийоми. Почесні консули нас дуже підтримали у цих заходах. Україна є великою країною за площею, кожний регіон має свою специфіку, свої особливості. І ми дуже цінуємо те, що маємо друзів, які нам допомагають у конкретному регіоні.

KYIV DIPLOMATIC

Надзвичайний і Повноважний посол Ісламської Республіки Іран в Україні Мохаммад Бехешті Монфаред (Mohammad Beheshti Monfared) та Надзвичайний і Повноважний посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс (Marius Janukonis)

23


24

ПЕРСОНА

– З якими основними проблемами стикаються литовсь­ кі компанії в Україні? – Ці проблеми є спільними для будь-яких іноземних компаній, що працюють в Україні. Залишаються невирішеними питання у правовій системі, у системі захисту власності. Не у всіх випадках судова система діє ефективно. Також раніше була проблема з поверненням ПДВ для експортерів. Але приємно відзначити, що наразі є суттєве покращення в цьому питанні. – Ми дуже вдячні Литовській державі, яка однією з перших підтримала Україну з початком російської агресії. А який імідж має Україна у пересічних литовців? – Перш за все, литовці сприймають Україну з теплотою і щирими людськими емоціями. Литва і Україна завжди були солідарними одна з одною. І це добре відчулось у 2014 році, коли почалась російська агресія проти України. І важливо зазначити, що ця солідарність, ця підтримка прийшла не тільки з боку держави – офіційна політична та економічна. Солідарним з українцями було і залишається населення Литви. Є багато волонтерів в Литві, які допомагають українській армії, людям, постраждалим на Донбасі. Багато сімей, які приймають дітей з України під час літніх канікул, або займаються ін-

шої доброчинною діяльністю. Повірте, підтримка з боку простих людей є досить сильною. – Відбувся візит в Україну Міністра іноземних справ Литви пана Лінаса Лінкявічюса. Якими є результати цього візиту? – Цей візит був особливим тим, що Міністр іноземних справ Лінкявічус 21-23 червня відвідав не тільки Київ, а також Луганську область. Він був і на лінії розмежування, побачив станицю Луганську, пункт пропуску. Там дійсно драматична ситуація. Пан міністр зустрівся з військовими, з населенням, з керівництвом області. На мою думку, добре, що литовські політики відвідують Донбас. Тому що це дуже важливо не тільки для того, аби ще раз підкреслити нашу підтримку України. Це є дуже важливим для Європи, якій потрібно постійно нагадувати, що в Україні відбувається єдиний в Європі збройний конфлікт. – Як ставляться в Литві та Європі до спільної Литовськопольсько-української бригади? – Це є чудовим прикладом співпраці. Вона була створена ще до подій 2014 року з метою підготовки військових для участі в міжнародних миротворчих операціях. Наразі вона успішно функ-

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

ціонує. Але це тільки частина нашої військової співпраці. Є багато інших програм. Зокрема, багато військових інструкторів з Литви працюють в Україні разом з іншими офіцерами з країн НАТО. – Президентом Литви є чарівна пані Даля Грибаускайте. Серед дипломатичного корпусу, акредитованого в Україні, невпинно зростає кількість жінок. Що це? Особлива жіноча дипломатія чи просто вирівнювання гендерного питання? – Думаю, це відображення європейської тенденції. В Литві це сприймається нормально і позитивно. Ми звикли до цього, у нас всі мають рівні права, в тому числі і в політиці. Не так давно в Литві була ситуація, коли одночасно жінки посідали посади Президента країни, Спікера Парламенту, Міністра оборони та Міністра фінансів. В країнах Скандинавії, в Північній Європі ця традиція має більш глибоке коріння. Наразі ця тенденція поширюється, зокрема, і в Україні. Все більше жінок ми бачимо в українському парламенті. Але існують окремі думки, що жінкам притаманні дещо інші властивості. Вони більш скрупульозні, більш точні, більш уважні, більш старанні. Але у будь-якому випадку у нас в країні дуже позитивно і спокійно ставляться до жінок у владі. – Литва та Україна мають спільну історію і певний період були частинами однієї держави. Чи відображається це якось у сучасній співпраці між нашими країнами? – Звичайно, ми згадуємо цей період як дуже важливий і значний у нашій спільній історії. Ці землі саме тоді розвивались як європейські: прийшло і Магдебурзьке право, і проводились інші реформи. Можна згадати, що уніатська, гре-

Надзвичайний і Повноважний посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба (Mikheil Ukleba) з дружиною Ека Джанікашвілі (Eka Jianashvili) та Надзвичайний і Повноважний посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс (Marius Janukonis).

KYIV DIPLOMATIC

Голова Верховної Ради України Андрій Парубій та Надзвичайний і Повноважний посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс (Marius Janukonis).

ко-католицька церква – це продукт нашої спільної держави. У порівнянні з тогочасною Західною Європою це була дуже толерантна і ліберальна держава, яка, я думаю, заклала фундамент для європейської інтеграції України. І дуже важливо, аби наше суспільство більше знало про той період. Інформації не вистачає ні в Україні, ні в Литві. І дійсно, ми маємо унікальну, дуже велику спільну спадщину, яку ми намагаємось показати, намагаємось зберегти. Тільки в одному Києві є дуже багато об’єктів цієї спадщини. Це і Києво-Печерська лавра, і Замкова гора, і Поділ. Особливо багато пам’яток історії та культури – в Західній Україні. Але вони є і вздовж Дніпра, і навіть на Херсонщині – всюди, де сягала наша спільна історія. І ми, як Посольство, приділяємо значну увагу цій спадщині, запроваджуючи різні історичні проекти. Нещодавно ми відкрили постійно діючу експозицію в Кам’янець-Подільському замку. В жовтні плануємо це зробити в Мукачівському замку. Роботи дійсно багато. І я думаю, цей позитив нашої спільної історії треба демонструвати якомога ширше. Матеріал підготувала Антоніна Ломачук, світлини Олександра Авраменка та Олександра Кондратенка

25


26

ДИПЛОМАТИЧНІ ПОДІЇ

В КИЄВІ СВЯТКУВАЛИ ДЕНЬ ВЗЯТТЯ БАСТИЛІЇ

Уже традиційно у Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал» відмічали національне свято Французької Республіки – День взяття Бастилії. Серед запрошених гостей – глави дипломатичних місій, акредитованих в Україні, урядовці, народні депутати України, представники французького бізнесу, який працює в Україні, представники творчої інтелігенції, ЗМІ. В привітальній промові, торкаючись питання співпраці наших країн, Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Ї.В. пані Ізабель Дюмон (Isabelle Dumont), зокрема, підкреслила:

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


DIPLOMATIC EVENTS

– Французькі компанії виявляють все більший інтерес до України. Це є знаком довіри, що відновлюється, знаком економіки, що відроджується. Знаком нашої спільної праці. – Хотіла б, користуючись нагодою, подякувати всім компаніям, завдяки яким ми змогли організувати це святкування. – Зрештою дружба живиться також спроможністю вести діалог, говорити однією мовою, в тому числі в головному сенсі. – Я хочу привітати рішення українського керівництва оголосити наступний навчальний рік роком навчання французької мови в Україні. Ми закликаємо всіх, причетних до руху франкофонії, активно долучатись до цього. Олександр Кондратенко, світлини автора

KYIV DIPLOMATIC

27


28

ПЕРСОНА

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

НАС НІКОМУ НЕ ВДАСТЬСЯ ПЕРЕСВАРИТИ Роздумами про українсько-польські відносини ділиться Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Польща в Україні Ян ПЄКЛО. – Пане Посол, «Київ дипломатичний» щиро вітає Вас на шпальтах нашого часопису. І перше до Вас запитання. Близько 30 років тому, у вересні 1989 року, після приходу до влади демократичних сил були закладені підвалини нової моделі польсько-українських відносин. Розкрийте, будь ласка, основні складові цієї моделі. – Хотів би підкреслити, що процес удосконалення наших стосунків триває постійно, незважаючи на певні проблеми, які з’являються як з подачі ультраправих сил, так і підкинутих ззовні третьою стороною. Тому нам треба працювати спільно, аби виважено вирішувати всі наболілі питання. Впродовж останніх десятиріч моя країна продемонструвала цілу низку ініціатив на підтримку України. Я назвав би три головні фактори, які засвідчують, наскільки близько ми сприймаємо те, що відбувається у нашого сусіда. Польща першою визнала незалежність України, її прагнення до реформ, однозначно підтримала революцію гідності, введення та посилення санкцій щодо російського агресора, виступила за цілісність української території, за прагнення України до вступу в НАТО та Євросоюзу. Це найважливіші моменти у нашій співпраці. Ми – сусіди, і жити нам треба добросусідськи. Сьогодні ефективно працюють спільні польсько-українські комісії, є тісні економічні зв’язки між компаніями, між містами-побратимами, обмін студентством. Такі контакти треба розвивати і розвивати далі. Є, звичайно, і непрості питання історії. Вони не банальні, на них треба шукати відповіді з допомогою істориків, науковців. Нам треба вміти спілкуватись. І ми це робимо. Чудес у цьому світі не буває. Але якщо хтось намагається сказати, що українсько-польські стосунки сьогодні погані, то це, м’яко кажучи, неправда. І слава Богу! – Міністр закордонних справ Вашої країни Яцек Чапутович, виступаючи в Сеймі в березні цього року, озвучив основоположний принцип, що визначає зовнішню політику Польщі та закріплений у Конституції: це девіз – «Ніщо про нас без нас». Розшифруйте цю тезу. – Це ж так само, як і у вас в Україні. Ніщо про українців без українців. Тобто інтереси кожного громадянина – над

KYIV DIPLOMATIC

Дружина Посла пані Рената Скурчиньска-Пєкло (Renata Skurczyńska-Piekło) під час дипломатичного прийому.

Перший віце-прем’єр-міністр України – міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів разом з Надзвичайним і Повноважним послом Республіки Польща в Україні Яном Пєкло (Jan Piekło) святкують День Незалежності Польщі.

29


30

ПЕРСОНА

Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Словенія в Україні Наташа Прах (Natasha Prah) разом з Надзвичайним і Повноважним послом Італійської Республіки в Україні Давіде Ла Чечіліа (Davide La Cecilia) вітають з Національним святом Надзвичайного і Повноважного посла Республіки Польща в Україні Яна Пєкло (Jan Piekło).

усе. Головне, аби ця теза не була декларативною. Ми бачимо підтримку реформ з боку суспільства в Україні, хоча реформи йдуть непросто. У вас не вистачає робочих місць, українці приїздять до Польщі, працюють, заробляють гроші, допомагають своїм родинам. Це нормально, це і є демократія – щоб кожна людина була задоволена. Так само відбувається і в США, і в Євросоюзі. Це – важливий принцип, і до вас він прийшов разом із революцією гідності. Проте сьогодні українці гинуть на Донбасі: люди втрачають близьких, що є великою державною проблемою, а одночасно і проблемою кожного громадянина. І треба все зробити, аби швидше настав мир. – Пане Посол, я знаю, Ви щойно повернулись з Брюсселю – брали участь у зустрічі з рідними українських військовополонених, яких досі мордують сепаратисти на Донбасі. Який резонанс мала ця зустріч? – До нас зателефонували громадяни України з проханням взяти участь у цій зустрічі, аби Польща сказала своє слово перед представниками Європи. Ми сприяли візиту до Брюсселю 7 осіб, де відбулася прес-конференція, на яку

був запрошений і Патріарх Філарет. Він погодився, більше години провів з нами, сказав своє вагоме слово. Всі уважно слухали Патріарха, розпитували, як поводяться бойовики з полоненими. Це для Європи було важливо – почути інформацію з перших вуст, адже у сприйнятті пересічного європейця Україна далеко, у них тут своїх проблем вистачає… А біда – ось, майже поруч, може торкнутися кожного… – Нинішній 2018-й є ювілейним роком відновленої Незалежності як Вашої держави, так і України. Ця дата несе сильний емоційний заряд і є приводом для написання спільного сценарію, присвяченого цій епохальній події. Як Ви гадаєте? – Думаю, що так. Історія Польщі та України є історією взаємності. От після Першої світової війни думки про державність, про незалежність були в Польщі такими ж, як і в Україні. Була домовленість між Петлюрою та Пілсудським про спільні дії проти більшовицької Росії. Проте не вийшло, не було змоги перемогти. А зараз для нас відкрилося нове вікно. І для України, зокрема. Подивіться, які країни підтримують вашу державу у боротьбі з агресором: США, Великобри-

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

танія, Канада, Франція, Німеччина і, звичайно ж, – ­Польща. Це красномовний факт… – До речі, Україна завжди пам’ятатиме – Ви про це сказали – що сусідня Польща першою з держав привітала нас із проголошенням Незалежності. Вона ж рішуче засудила російську окупацію Криму, виступила проти визнання російських президентських виборів в Криму, за повагу до територіальної цілісності України. Як же нам у цей непростий час знаходити спільну мову, порозуміння та зняти питання, пов’язані з періодичним історичним взаємознищенням, що мало місце свого часу? – Я вже говорив, що дуже активно нас хоче посварити третя сторона. А нам треба думати про майбутнє. Реформи, децентралізація і до Євросоюзу – це для України. Польща пройшла свій шлях і до НАТО, і в Євросоюз. Україні складніше. Третя сторона грає свою гру, щоб Європу пересварити, проте вже починає перегравати. Один арбітраж Росія вже програла, Україна при цьому заявила про себе потужно та впевнено. У Росії економічна ситуація внаслідок санкцій не дуже добра. А нам треба спільно працювати, бути єдиними… – Пане Яне, і наостанок. У Вас за плечима – солідна журналістська біографія. А журналістів колишніх, як

кажуть, не буває. Тож скажіть, будь ласка, яку роль можуть відіграти засоби масової інформації у повному відновленні взаєморозуміння між нашими народами у складних історичних питаннях, які, скажемо прямо, підігріваються з боку третьої сторони? – Цікаве запитання. Нині журналістська професія переживає кризу, особливо це помітно у соцмережах. Професія журналіста змінилась. Є нові технології. Але завжди треба думати про відповідальність за те, що ти пишеш. Ми бачимо, яку брехню поширює Росія і як її охоче підхоплюють любителі сумнівних рейтингів, тиражуючи цю брехню у своїх публікаціях. Слово – це сильніша зброя, ніж танк чи гармата. Я був кореспондентом на Балканах і добре знаю, що словом можна вбити. Маніпулювання словом завдає багато шкоди. І це дуже прикро… – Що ж робити з такими журналістами? – Правду кажучи, це вже не журналісти, вони – пропагандисти у найгіршому розумінні цього слова. Є частина журналістів, які хочуть об’єднатись, спільно радитись, вчитися давати належну оцінку подіям та явищам, доносити правду читачам, слугувати правді і тільки правді. Матеріал підготував Віктор Пасак, світлини Олександра Кондратенка

Надзвичайний і Повноважний посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Ернст Райхель (Ernst Reichel) та Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Польща в Україні Яна Пєкло (Jan Piekło) – бесіда під час дипломатичного заходу.

KYIV DIPLOMATIC

31


32

ПЕРСОНА

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

ХОЧЕШ БУТИ ЩАСЛИВИМ – ЛЮБИ! Зі Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України ФІЛАРЕТОМ (в миру Михайло Антонович Денисенко) говоримо про сенс перебування на цій землі, особливо, якщо воно затьмарюється якимись негараздами, випробуваннями, стражданнями. Шукаємо відповіді на питання. Частина 2.

– Ми любимо своїх батьків, землю, дітей, культуру… Чому ж зчиняються біди у нашому домі. Чому мало поваги, взаєморозуміння? – Людина, хоч і згрішила, але залишається добрим творінням. Тобто, людина сама по собі повинна робити добро. Але до цієї доброї людини приєднався гріх. І саме гріх приносить людині страждання. І тому наше завдання полягає в боротьбі з гріхом. В цій боротьбі добра і зла і проходить все наше життя. Ось ви згадали про те, що батьки люблять своїх дітей, діти люблять своїх батьків. Це результат того, що природа людини добра. Але в той же час батьки часто викидають своїх дітей. Діти залишають своїх батьків. Чому? Коли діти кидають батьків, або батьки ставляться до своїх дітей вороже, то це є гріх тих, хто це чинить. І не тільки по відношенню до батьків. По відношенню до оточуючих людей. Бо людина спілкується не тільки в сім’ї, а й у суспільстві. І тому Бог дав заповідь: «Полюби батька і матір свою, і ближнього твого, як самого себе». Отож, якщо хочеш бути на землі щасливим – люби! Щастя полягає в любові. І Царство Боже, до якого закликає Господній Ісус Христос, полягає в любові. І Царство Небесне теж в любові. І тому в Царство Небесне попадуть тільки ті, які люблять. Бо блаженство і щастя в ­любові. – Чи зобов’язані діти допомагати батькам, коли виростають і стають на свій шлях… – Зобов’язані любити. А любов проявляється в тому, що діти турбуються про своїх батьків. – Є люди, які вчинили гріх, а потім покаялися. Через певний час знову чинять зло. Що в цьому випадку ­робити? – Духовне життя полягає в постійній боротьбі з гріхом. А чому і як це відбувається? Згрішила людина і кається. І Господь, якщо людина покається, прощає. Потім вона знову грішить. І знову кається. Апостол Петро спитав Ісуса Христа: «Скільки ж разів можна прощати?» А Господь відповідає: «Не кажу тобі сім разів, а сімдесят по сім. Тобто – безкінечно». В цьому і полягає сутність духовного життя.

KYIV DIPLOMATIC

Але, коли людина бореться, вона врешті-решт досягає того, що вже не грішить. – Як не впустити зло у своє серце? Як боротися з ­неприязню? – Спокуси, зло мають три джерела: плоть, світ, диявол. У тілі людини народжуються похоті. В душі – заздрість, засудження, ненависть. І тому людина повинна боротися насамперед зі своїми спокусами, які з неї виходять. А чому вони виходять? А тому що вона грішна. Друге джерело спокуси – це світ. Ви подивіться: телебачення, Інтернет, моди всілякі… Все це людину спокушає, і вона повинна боротися. Тому святі й залишали світ, відмовлялися від нього, щоб не було спокус. І тому йшли в монастирі, в ліс, щоб позбавитися цього. І третє джерело спокус – це диявол. Злі духи спокушають, навівають злі думки, викликають злі почуття. Наприклад, гнів. У голові відбувається боротьба думок: добрих і злих. Людина бореться зі злими думками. Вона не грішить, коли злі думки виникають, вона їх не сприймає. А

33


34

ПЕРСОНА

Президент України Петро Порошенко разом з дружиною Мариною Порошенко взяли участь у хресній ході з нагоди відзначення 1030-річчя з Дня хрещення Київської Русі-України. коли погоджується на ці думки, то вона вже згрішила. Ось з цими трьома напрямками гріхів спокус іде постійна боротьба у тих, хто бореться. Але переважна більшість людей не бореться, тому і є рабами гріха. Наприклад, багатії. Вони не борються з гріхом користолюбства, а навпаки, захоплені гріхом користолюбства, їм усе мало. Багатство саме по собі не є гріхом. Людина може бути мільярдером, але ці кошти, багатство своє вважати не своїм, а розпорядником того, що дав Бог. І тому є багаті люди, які своє багатство використовують для інших людей. Ну, наприклад, дають роботу, зарплату. Прибутки використовують на добрі справи. Такий багатий – не користолюбний. Для прикладу ми завжди приводимо Патріарха Авраама, який був багатий, але своє багатство використовував на всіх, хто до нього звертався і потребував того. Ось якби всі багаті жили як Авраам, то навіть не маючи багатства, вони були б святими. – Християнство – це спосіб життя? – Християнство – це спосіб життя, але, на превеликий жаль, християни не живуть, як належить християнам. То чому вони називаються християнами? Тому, що повинні уподібнюватися Христу, жити свято і праведно. А багато християн вірять тільки в Христа, а не живуть, як Христос. Тому і є християнами по назві, а не за способом життя. І таких, на превеликий жаль, переважна більшість: християнин по назві, а по життю – я­ зичник.

– Часом так трапляється, що не всі священики є прикладом любові, чесності й віри? – В тому числі і священики, і єпископи, і патріархи… Тому що, як і християнин, коли він не живе як Христос і не є християнином справжнім, так і духовна особа – якщо вона не виконує свої обов’язки, то вона тільки по назві єпископ, священик чи патріарх, а по життю – ні. І таких багато, але не всі такі. Є й справжні священики, єпископи, патріархи. Тому ми й шануємо святителів, ченців. Шануємо за їхні подвиги. Шануємо і мирян. Не треба думати, що тільки ті, які мають сан чи ченці, то тільки вони можуть бути святими. І не треба думати, що у наш час немає святих. Є святі. Ось, наприклад, 1956 року помер ігумен Меркурій Бригинський, який жив на Чернігівщині. Наш сучасник, але став святим. Чому? Бо добрим був до всіх. І після смерті тіло його збереглося нетлінним, як ознака його святості. Все відбувається за допомогою благодаті Святого Духа. Г­ осподь допомагає  кожному, хто хоче того. – Усі люди грішні. Чи є межа гріховності? – Межа? Є. Ось, коли ви робите добро – це межа гріха. Добро завжди є добром. Нема змішаного добра і зла: напівдобра, напівзла. Є або добро, або зло. Так само як є або світло, або темрява. А чогось такого середнього нема. Але в людині змішується добро і зло. Тому що вона робить добро і тут же чинить зло.

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


PERSONALITY

– Ви так багато працюєте… Переклали Біблію українською мовою і не тільки… – Крім Біблії є і богослужбові книги, а це більше 20 томів. Цього року закінчуємо переклад творінь святих отців українською мовою. Це більше ста томів. Але це не я один працюю, а й Київська Богословська академія й інші академії, окремі Богослови перекладають. Але всі ці переклади я перевіряю і правлю… – Ви багато працюєте, всюди буваєте, а час на відпочинок знаходите? Як поновлюєте сили? – Відпочинку фактично нема. Відпочиваю, коли лягаю на обстеження до Феофанії. Але й там працюю. Я собі кажу так: «Хочеш відпочивати – будеш хворіти. Якщо хочеш лежати – будеш хворіти. То вибирай: або будеш хворим лежати, або працюй!» – Ваш рід, коріння з Донеччини… – З Донеччини. Моє рідне село сьогодні окуповане. Але я залишив село ще 1946 року. Багато разів відвідував, але не жив. Я, як і всі школярі, в радянські часи виховувався в дусі безбожжя. В Бога не вірив. У 30-ті роки церков у нас не було. Пізніше, під час окупації, церква відкрилася. Але віри в Бога в мене не було. А ось коли батько загинув на

KYIV DIPLOMATIC

фронті під Запоріжжям, в мене виникло питання: існує Він чи не існує? Якщо не існує, як мене вчили в школі, то кого я люблю? Неіснуюче? А можна любити те, що не існує? Не можна. Значить, якщо я люблю, то Він повинен існувати. І таким чином я прийшов до віри в Бога. Якщо є вічне життя – є Бог. І тому я став на цей шлях. Так і пішов. І ось нещодавно відзначали 52-у річницю мого перебування на Київській кафедрі. 52 роки! З усіх, більше ста митрополитів, які були в Києві, починаючи від Хрещення, ще ніхто і близько не служив стільки в Києві. А мені Господь дав можливість служити стільки. Я служу в церкві при одинадцятому главі держави, починаючи від Сталіна. – Ваша святосте, що б Ви побажали нашим читачам? – Бажаю, щоб в Україні нарешті настав мир. Щоб ми святкували перемогу над агресором. Бажаю єднання українського народу. Бо в єднанні наша сила. А агресор хоче, щоб ми між собою сварилися. Тому бажаю, щоб ми жили в мирі і служили одне одному. Матеріал підготувала Людмила Чечель Світлини Олександра Авраменка та надані Інформаційним управлінням УПЦ Київської Патріархії

35


36

СПІВПРАЦЯ

ВІДКРИТО ОНОВЛЕНИЙ ОФІС МТКУ

У приміщенні Міжнародного хабу мінеральних ресурсів «­Тутковський» відкрито оновлений офіс Міжнародного трейдклубу в Україні. На урочистості зібралися члени МТКУ, представники посольств іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні, а також відповідальні працівники органів державного управління України, представники українських та іноземних ділових кіл, дипломати, науковці та бізнесмени. Під час офіційної частини з промовою до присутніх звернувся Президент Міжнародного трейд-клубу в Україні Лю Цзюнь: «Від імені правління «Міжнародний трейд-клуб в Україні» дякую Вам за участь у сьогоднішньому заході. Ми урочисто відкриваємо великий відремонтований та повністю укомплектований новий

офіс. Міжнародний хаб мінеральних ресурсів «Тутковський» вже багато років допомагає нам і надає офісне приміщення для Міжнародного трейд-клубу». Пан Лю Цзюнь зазначив, що останнім часом клуб активізував свою роботу. Проводиться багато поїздок у регіони, спільних заходів з партнерами. Це покращує імідж України і, без сумніву, сприяє налагодженню і розвитку торгово-економічних відносин та кооперації України з країнами, представники яких є членами клубу. Тому відкриття нового офісу на даному етапі є дуже важливим для подальшої активізації діяльності. «Я хотів би подякувати керівництву Міжнародного хаба мінеральних ресурсів «Тутковський» і особисто Вам, Павле Олексійо-

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


СOOPERATION

вичу Загороднюк, за все, що Ви робите для нас, і за прекрасну організацію заходу. Бажаю всім учасникам успіхів у роботі в Україні. Бажаю процвітання і миру Україні», – завершив свій виступ Президент МТКУ. Продовжуючи офіційну частину, Голова правління Павло Загороднюк презентував основні принципи і положення функціонування Міжнародного хабу мінеральних ресурсів «Тутковський», після чого між Міжнародним трейд-клубом в Україні та Міжнародним хабом мінеральних ресурсів «Тутковський» було підписано Меморандум про співробітництво. Олександр Кондратенко, світлини автора

KYIV DIPLOMATIC

37


38

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ

МИ ПОСТІЙНО ЗМІНЮЄМОСЬ, ЙДУЧИ В НОГУ З СУЧАСНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ Про плани, нові продукти та бізнес в Україні – Перший заступник Голови правління Страхової компанії UNIQA Тамаш Райнаі. – Пане Тамаше, UNIQA Insurance Group є однією з провідних страхових груп на своїх основних ринках в Авст­рії, Центральній та Східній Європі. Якими є плани на здобутки компанії в Україні? – UNIQA Insurance Group визначила Австрію і країни Центральної та Східної Європи як свої основні ринки. В Україні UNIQA прагне до прибуткового, органічного росту на основі принципів розсудливого ведення страхової діяльності. Незважаючи на те, що ринкове середовище є більш ніж складним, внесок України в прибуток всієї Групи має своє важливе значення. UNIQA дотримується в Україні стратегії багатоканальних продажів. Ми вважаємо, що найбільш ефективний і прибутковий спосіб сьогодні – це збалансований і комплексний розвиток багатоканальних продажів, що відповідає реальній економічній та ринковій ситуації в Україні. Створення і розвиток нових каналів продажів, зокрема інтернет і партнерські продажі, буде набирати значення в найближчі роки. UNIQA International підтримує свої дочірні компанії, надаючи їм рекомендації зі стратегії в сфері продажів, інструментів, ноухау і передових методів розвитку каналів продажів (наприклад, банкострахування, партнерські програми, ексклюзивні продажі, генеральні агентства, брокери, корпоративні продажі). – Україна знаходиться на шляху євроінтеграції, змінюються вимоги бізнес-середовища, ринку праці. Чи готова Страхова компанія UNIQA до цих змін та нових викликів? – Ми постійно змінюємось, йдучи в ногу з сучасними технологіями, впроваджуючи найновіші рішення в роботу компанії. Безумовно велику роль в розвитку УНІКА в Україні відіграє наша материнська компанія – UNIQA Insurance Group, ми втілюємо стандарти та підходи групи в процеси, що відбуваються на локальному українському ринку. Але це не просто взяти та скопіювати якийсь вдалий проект, що мав успіх наприклад в Австрії чи Чехії. Так, ми беремо концепцію, але адаптуємо її під наше бізнес-середовище, наші реалії. Нам приємно, що

здобутки УНІКА Україна також втілюються в інших компаніях групи UNIQA. Такий процес взаємообміну між компаніями групи є постійним по всіх напрямках бізнесу – маркетингу, врегулювання збитків, IT-технологій, продажів тощо. – Наразі в Україні триває медична реформа. Які рішення готова запропонувати компанія своїм партнерам та клієнтам? – УНІКА Україна має дуже великий досвід у добровільному медичному страхуванні – ось вже більше 24 років медичне страхування є для нас одним із пріоритетних. На нашому рахунку велика кількість корпоративних клієнтів представників різних галузей української економіки. Ми постійно працюємо над вдосконаленням технологічних процесів, що дозволяють надавати нашим клієнтам високоякісний сервіс. Розвиток медичного страхування ми починали та успішно продовжуємо з продуктами корпоративного страхування. Разом з нашими великими клієнтами – корпораціями та підприємствами ми надаємо соціальний захист великій кількості працівників, захищаємо їх від непередбачуваних ситуацій, пов’язаних зі здоров’ям. Завдяки нарощеним потужностям, як капітальним так і технологічним, ми вийшли на новий рівень розвитку медичного страхування, а саме, ось уже кілька років ми пропонуємо добровільне медичне страхування невеликим підприємствам та приватним клієнтам.

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


EUROPEAN INTEGRATION

Ми пропонуємо страхові медичні програми різного наповнення та відповідно різної вартості, але якість послуг, що ми надаємо, не змінюється ні в якому випадку. Згідно з договором добровільного медичного страхування, УНІКА покриває витрати клієнта протягом року в розмірі від 75 тис. грн до 250 тис. грн. Такої страхової суми достатньо для покриття широкого спектру послуг, який включає в себе консультації лікарів, діагностику, забезпечення ліками та інші медпослуги. Значна кількість медичних установ, з якими співпрацює ­УНІКА, дозволяє швидко підібрати необхідну клініку в залежності від ситуації, що склалася. Наші спеціалісти допоможуть з вибором клініки, яка точно відповідатиме трьом основним параметрам: якість послуг, зручне розташування й лікар необхідної кваліфікації. Клієнти можуть отримати меддопомогу не тільки після нещасного випадку чи в разі гострих захворювань, а й у разі загострення хронічних хвороб. При цьому

KYIV DIPLOMATIC

застраховані можуть бути як громадяни України, так і нерезиденти. Ми використовуємо найсучасніші технології та IT-рішення для надання цілодобового асистансу нашим клієнтам. Власний медичний асистанс УНІКА в цілодобовому режимі приймає звернення від застрахованих та направляє їх до медичних установ. Звернення від клієнтів опрацьовують фахівці з медичною освітою, які приймають рішення про настання страхового випадку та надають рекомендації по супроводу всіх звернень клієнтів (покриття / відмова в покритті) згідно умов договорів медичного страхування та індивідуальних програм застрахованих осіб. Клієнти мають можливість звертатися до нас різними каналами зв’язку – телефоном, з сайту компанії через Skype, альтернативними каналами зв’язку – Viber, WhatsApp та за електронною поштою. Отже, всі дії і рішення Компанії спрямовані на стандартизацію процесів, поліпшення якості послуг, на залучення нових клієнтів і партнерів та збереження існуючих – це основи застави успішного розвитку компанії. Поєднання інноваційних та традиційних підходів дозволяє компанії «УНІКА» надавати комфортні і вдосконалені страхові рішення. Надійне забезпечення захисту інтересів своїх клієнтів і партнерів – основне завдання нашої діяльності. Матеріал підготувала Олена Симончук Світлини надані Страховою компанією УНІКА

39


40

КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ

EXHIBITION OF PHOTOGRAPHS TO THE BIRTHDAY OF HO CHI MINH Within the Year of Vietnamese culture in Ukraine the exhibition of photographs “Vietnam: the country, its people and comprehensive partnership between Vietnam and Ukraine” to commemorate the 128th anniversary of the Ho Chi Minh birthday, was opened in the lobby of Verkhovna Rada (means Supreme Council). There are 150 documentary and art photographs on the formation of the relationship between our countries, the development of bilateral dialogue, the peculiarities of cultural and everyday life, the natural landscape and the millenarian architecture in this exhibition. The Extraordinary and Plenipotentiary Ambassador of the Socialist Republic of Vietnam to Ukraine and the Republic of Moldova H.E. Mr. Nguyen Anh Tuan has made a welcoming speech at the opening of the exhibition, he said: – Vietnam is situated in SouthEastern Asia which the most vibrant center of economic growth in the world. Nowadays Vietnam has the stable social and political basis, opened and robust economy, the young work force 60% of which are people under 35 and the huge market represented by 94 millions of consumers. At the present Vietnam has established diplomatic relations with 180 out of 193 members of United Nations and commercial relations with more than 230 countries and territories. There are more than 20 000 companies from 110 countries and partners who are investing in Vietnam in total 330 billion US dollars.

– Vietnam and Ukraine has established the diplomatic relations the January 23d, 1992 straight after the declaration of independency of Ukraine the August 24th, 1991. During last 26 years the relations of traditional friendship has risen to a new level of Comprehensive partnership. This prompted a new period of robust, deeper and more global development of our relations. Since then the bilateral relations between Vietnam and Ukraine are developing fast in all domain, including economic, politics, security, commerce, science, education, humanitarian cooperation and many others. – But the relations between our countries wasn’t established in 1992. There were the traditional relations of friendship and cooper-

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


CULTURAL DIPLOMACY

ation between our countries existed well ahead of this blessed day. These relations were maintained and strengthened by tireless efforts of many generations of Vietnamese and Ukrainians. The people of Ukraine has provided both moral support and financial aid to Vietnam in our fight for peace and national independence and in postwar reconstruction of our country. During this terrible years of war thousands of advisers and military experts from Ukraine (some veterans are here today) has covered a huge distance to Vietnam, delivering own thoughts to the victory in the war of the Vietnamese people against Americans. Dozens of thousands of Vietnamese studied in Ukraine having improved own knowledge and skills. They actively contribute to the building and developing of our Vietnamese homeland. We, people of Vietnam, hold dear such gifts and forever sincerely grateful to Ukrainian people for its valuable aid. I would like to thank you, Ukrainian friends, for all that you have done to Vietnam. – Today I’m very pleased to collaborate with Verkhovna Rada of Ukraine and deputy group of Verkhovna Rada of Ukraine for parliamentary contacts with Socialist Republic of Vietnam in organizing the exhibition of photographs named “Vietnam: the country, its people and comprehensive partnership between Vietnam and Ukraine”, to present Vietnam, our culture and people and the commitment and

KYIV DIPLOMATIC

sustainable relations of Vietnam with Ukraine to you, Ukrainian friends. – On this occasion I would like to thank to the management of Verkhovna Rada, the deputy group of Verkhovna Rada of Ukraine for parliamentary contacts with Socialist Republic of Vietnam who has supported this initiative and has collaborated with the Embassy of Vietnam in organizing this exhibition and supports my aspirations and cooperate in the further development of bilateral relations of our two countries at the new high level. – Let the relations between Vietnam and Ukraine to develop and strengthen further. I wish you good health and success in everything. Glory to Vietnam! Glory to Ukraine! The head of the group for parliamentary relations with Socialist Republic of Vietnam MP Oksana Yurynets greeted guests on behalf of deputy corps. The diplomats of the Embassy of Socialist Republic of Vietnam in Ukraine, the MPs of Ukraine and the activists of the Association “Ukraine-Vietnam” were present at the opening of the exhibition of photographs. Oleksandr Kondratenko Author photographs and photographs from the archive of Embassies of Socialist Republic of Vietnam in Ukraine

41


42

НАШЕ МАЙБУТНЄ

В НОВІЙ ДОБІ НОВОГО ДНЯ Петро Михайлович Таланчук — Президент і засновник Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Народився 1 липня 1938 р. на Київщині. У 1987 р. став першим ректором Київського політехнічного інституту, обраним на демократичних виборах. Президент академії інженерних наук України (з 1991), академік Національної академії педагогічних наук України (з 1992), перший Міністр освіти незалежної України (1992–1994). Член міжнародної асоціації президентів університетів світу. Доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії в області науки і техніки України, автор понад 450 наукових праць, у тому числі 16 монографій, підручників та навчальних посібників. – Петре Михайловичу, як Ви прийшли до ідеї створення університету розвитку людини? – В житті ніколи нічого не буває випадкового. Іноді потрібна лише одна зустріч саме з тими людьми, які були необхідними на той час і в ту мить. Ідею створення вищого навчального закладу для інвалідів принесла зустріч з двома небайдужими людьми (один із них – полковник спецназу у відставці Савельєв – на той час очолював соціальну службу в Кіровоградській області; друга людина – жінка Лариса (?), доцент одного з кіровоградських інститутів). Вони, можливо, і гадки не мали про те, що з однієї розмови проросте зерно і дасть урожай. Сама ідея не могла не зацікавити. Та зрозуміло, яка неосяжна відстань від ідеї проекту до його втілення у життя! Двадцять років тому це було абсолютно нове, я б сказав, революційне! Одне слово, нова доба нового дня! На той час серед населення України інвалідів було 2,6%. А зараз, у зв’язку з відомими подіями на сході називають страшні цифри: 6% і навіть 8%! І тому вже зараз треба думати про те, щоб організувати їм робоче місце вдома. Сучасні методи комунікації дозволяють це зробити. Але перш за все таким людям потрібна освіта. У Міністерстві освіти мені дали дозвіл на експериментальний набір із наступним ліцензуванням. Це був кінець травня – початок червня 1998 р. Так і народився Інститут розвитку людини (Інститут інвалідів).

– А хіба інваліди не могли навчатися в інших вишах? – У нас інклюзію нині звели до дуже простого й примітивного: навчання дітей-інвалідів. Це не так. Інклюзія – це коли всі люди з інвалідністю, незалежно від віку, відчувають себе комфортно. В Україні саме ми ввели поняття «люди з особливими потребами». До цієї категорії ми віднесли людей з інвалідністю, дітей-сиріт, дітей із соціально неблагополучних сімей, дітей ромів, а також обдарованих дітей. Для кожного треба передбачати свій супровід у навчанні. Але вже тоді я розумів, що його треба створювати як систему з розподіленими параметрами, тобто не тягнути цих діток до інтегрованих центрів навчання, а зробити трансляцію знань за місцем проживання чи за місцем роботи. Тому почали розвивати філії й забезпечувати їх літературою. Ми – перші в Україні, хто створив мережу дистанційного навчання, більше трьохсот локальних центрів! Наступне, що ми зробили: ми склали перелік дисциплін і випустили підручники. Кожен із авторських колективів очолював професор, тому рівень видання підручників – високий. Коли ми вийшли на ліцензування,назвали наш заклад Відкритим міжнародним університетом розвитку людини. На той час свого приміщення не було, тому вимушені були брати в оренду. В КПІ я отримав на пільгових засадах декілька кімнат в оренду. Оскільки це – моя альма-матер! Фактично

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


ОUR FUTURE

все, що я маю, ким я став – завдяки цьому інституту. Я його надзвичайно люблю! – Проте нові, сучасні корпуси вашого університету виглядають більш переконливо! – Сучасні корпуси виросли на базі недобудованого в радянські часи санаторію «Перемога». Там, де було чотири поверхи – стало вісім, а де було два – стало чотири. Одним із засновників університету була держава, оскільки Фонд державного майна передав нам цей санаторій. Ще одним засновником стала Київська міська державна адміністрація, а решта засновників – фізичні особи. Специфіка в тому, що

KYIV DIPLOMATIC

43


44

НАШЕ МАЙБУТНЄ

я зробив його неприбутковим, дивідендів у нас не було. Згодом державну частку викупили, лишивши КМДА. У Києві з’явилася програма «Турбота», завдяки якій ми отримували з міського бюджету відшкодування за дітей-інвалідів, що проживали в Києві. Була допомога також і від Фонду соціального захисту – для всієї України. – Розкажіть, будь ласка, про міжнародну діяльність університету. – У нас щороку проводиться міжнародна конференція, присвячена проблемам навчання і виховання людей з інва-

лідністю. Широке представництво на ній мають університети з Америки,Німеччини й Великої Британії. І цього року 26-27 квітня відбулася конференція під назвою «Актуальні проблеми сучасної освіти та науки в контексті євроінтеграційного поступу». Перед колективом університету я поставив завдання: через десять років ми будемо мати 2500 студентів-іноземців! Багатьох цікавить лікарська справа. У нас уже є такі спеціальності, як біологія, фармація, мікробіологія, реабілітація, є хороше обладнання – завдяки Фонду соціального захисту інвалідів. Міністерство соціальної праці й політики також нас фінансово підтримує, за що ми дуже вдячні!

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


ОUR FUTURE

Треба впроваджувати лікарську справу з широким рівнем реабілітації. У нас є непогані можливості: база в Закарпатті, у Межигір’ї – колиба на 130 місць в літню пору, корпус на 32 місця і ще не завершений корпус на 100 місць. Є джерела з лікувальною водою. Одеський інститут курортології три роки проводив дослідження, які хвороби там можна лікувати – результати вражають! Другий напрямок міжнародної діяльності – це комерціалізація результатів наукових досліджень. Якщо заклад назвали університетом, у ньому паралельно треба розвивати науку. Тому при факультетах я створив науково-дослідні інститути. У нас є технологічні розробки світового рівня. Наприклад, очистка радіоактивних промислових стоків –будь-якого ступеня забрудненості і об’ємів. Коли на атомній електростанції в Фукусімі трапилась аварія, за тим столом сидів посол Японії. А коли завершували будівництво Чорнобильського саркофагу – тут сиділи науковціфранцузи. Вони вели науковий супровід цього саркофагу, але чистити радіоактивну воду вони не вміють! Зараз намагаємося органічно вписати науковий процес у навчальний: створили студентські навчальні науково-виробничі підрозділи. У нас є дуже хороший інститут комп’ютерних технологій. Є також цікаві розробки у сфері здорового харчування. – В університеті є програма подвійних дипломів? – Так, є. Наприклад, навчання за міжнародною сертифікованою навчальною програмою, розробленою фахівцями Шяуляйського університету (Литва). Можна також поїхати в Польщу. Ми відкриваємо дорогу туди, але не забуваємо про головне: треба виховувати патріотів. Тоді люди їдуть за кордон, там вчаться новітнім технологіям і повертаються. Якби ще при цьому наша держава була їм, як рідна матий створила умови, як це робить, наприклад, Китай! Сильні українці об’єднуються тут і будують те життя, яке вони хочуть збудувати. Слабкі українці пакують валізи і виїжджають назавжди.

KYIV DIPLOMATIC

– Про кого з успішних випускників та викладачів Ви хотіли б розповісти читачам? – З наших випускників (а в цьому році нам виповниться 20 років) маємо 12 членів Спілки письменників, 25 членів Спілки журналістів. І певна частина з них — на візках. Народна артистка України і випускник, талановитий викладач Університету «Україна» Cвітлана Мирвода цього року представляє Україну на Фестивалі національних культур в Іспанії. Телеведуча, чемпіонка світу з карате серед жінок на колясках, громадський діяч Уляна Пчолкіна закінчила наш університет у 2015 р. У 2017 р. стала фіналісткою конкурсу краси «Міс світу на візку». Поет Юрій Тітов друкує вірші носом, бо змалечку прикутий до інвалідного крісла, у нього не працюють ні ноги, ні руки. А коли читаєш його вірші, думаєш: де ж та сила береться?! Студенти з різними можливостями вчаться разом. І такі люди, як Тітов, власним прикладом надихають інших. Коли ми ще орендували школи, які як правило були без ліфтів, хлопці знали, що треба підняти товариша на візку. Самі студенти це організовували! Подивіться на наше сьогоднішнє «розхристане» суспільство. А потім — на людей із фізичними проблемами, яка в них сила духу й сила волі! Це як камертон, за яким треба налаштувати все суспільство! Деякі інваліди кажуть: не давайте подачок, не треба мені пільг. Ви краще створіть умови, щоб я міг учитися. Я сам зароблятиму й сплачуватиму податки! Хоча й не всі інваліди такі, але загальний тон задають бійці!

Матеріал підготував Дмитро Бєляєв, світлини Олександра Кондратенка, зроблені під час відвідин Університету Надзвичайним і Повноважним послом Держави Палестина д-ром Мухаммедом Аль Ассадом з делегацією Спілки жінок Палестини

45


АНАЛІТИКА

ХОРВАТІЯ ТА УКРАЇНА: ДВІ СХОЖІ ДОЛІ 25 червня Республіка Хорватія відзначила черговий День державності (Dan državnosti). Попри те, що офіційно Свято Незалежності хорвати святкують 8 жовтня, саме 25 червня 1991 року було прийнято Декларацію про проголошення суверенітету і незалежності Республіки Хорватії – одразу після референдуму про незалежність, яку підтримали 93,94% виборців. І попри те, що місія Європейського співтовариства наклала мораторій на дію декларації на 3 місяці, наступні події – воєнна агресія Югославії та крах Радянського Союзу – підтвердили невідворотність цієї епохальної для хорватської нації події.

Джерело: http://hawaitian.com

46

Водонапірна вежа в місті Вуковар – один з головних символів війни 1991-1995 рр.

Але після фактичного проголошення незалежності Хорватії випала доля пройти той же драматичний шлях, який долає нині Україна. Влітку 1991 року сербське населення, яке проігнорувало референдум про незалежність Хорватії, проголосило свої «днр-лнр» – сепаратистські республіки Східної Славонії та Подунав’я. На територіях, де сербське населення переважало, почали з’являтися «зелені чоловічки» з когорти представників сербських спецслужб, військових

Югославської народної армії (ЮНА) та «ополченців» з числа місцевих та сербів із сусідньої Боснії. Сепаратисти навіть провели свій референдум про вихід зі складу Хорватії, а 24 грудня об’єдналися в свою «новоросію», чи то пак – «новосербію» – Республіку Сербська Крайна. Незабаром на підтримку сепаратистів за наказом президента Югославії Слободана Мілошевича вдираються вже регулярні підрозділи ЮНА й починають обстрілювати мирні міста, наприклад, Дубровник. Це

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


відбувається в серпні-вересні 1991 року, до речі, в ті ж місяці, коли Росія кинула свої регулярні частини проти українців під Іловайськом. Як і в України у 2014 році, на той час у хорватів фактично не було армії. І, як і у нас, на захист країни стали погано озброєні, слабко навчені хорватські «добробати». На допомогу прийшла хорватська діаспора, що надсилала гроші, гуманітарку, військову амуніцію, військових спеціалістів, та хорватська націоналістична молодь, яка сформувала кістяк майбутніх збройних сил. Найбільш відомим хорватським «добробатом» стала Хорватська рада оборони (ХРО) – аналог нашого ДУКу – Добровольчого українського корпусу. ХРО на чолі з Доброславом Парагою найбільше прославилася у боях за місто Вуковар на сході Хорватії, де на підмогу сепаратистам ЮНА кинула не лише танки та артилерію, але й літаки. Це місто для хорватів стало таким же символом, як Донецький аеропорт (ДАП) для сучасного покоління українців. Навіть символи битв за хорватське місто й аеропорт візуально схожі – у хорватів це водонапірна башта, у нас – диспетчерська вежа. Оборона Вуковару тривала приблизно в ті ж терміни, в які відбувалося криваве змагання за донецьке летовище – з серпня по листопад. Через переважаючі сили сербських загарбників хорвати були змушені залишити місто. Таким чином станом на кінець 1991 року Хорватія втратила майже третину своєї території. Але, як і у випадку з Україною, на бік цієї балканської держави стала світова спільнота – окрім санкцій проти Югославії збірну цієї країни позбавили права грати у фінальній частині Євро-1992, а незабаром у буферну зону з сепаратистськими республіками, контрольованими Белградом, було введено миротворчий контингент ООН. Та й саме керівництво Хорватії не змирилося зі статусом сторони, що зазнала поразки. Країна збиралася з силами, посилила співпрацю з НАТО, вишколила армію. На чолі війська стали талановиті військові, що мали досвід участі в збройних конфліктах в різних куточках світу. Ще одна цікава з Україною паралель: в історії Хорватії були й свої «Мінські угоди» – так званий «План «Загреб-4», за яким від держави вимагалося визнати «особливий статус Крайни»  – сербську автономію з правом для неї мати свій герб, прапор, подвійне громадянство, свою поліцію, грошову одиницю і навіть квоту в хорватському парламенті – Саборі. Тим не менш, попри введення миротворчого контингенту і активну участь світової спільноти у врегулюванні конфлікту, суто мирним шляхом його залагодити не вдалося. В «мініконтактній групі» (так вона, власне і називалася, аналогія з контактною тристоронньою групою в Мінську) ключові ролі відводилися США і Росії (остання була на боці сербської сторони), тож перемовини між сторонами часто не давали практичного результату, в той час, як серби Крайни регулярно порушували умови перемир’я. Хорватський президент Франьйо Туджман дав команду розпочати військову операцію проти сепаратистів. Досвід чотирьох років війни дав результат – під час операцій «Буря» і «Блискавка» «Крайну» було ліквідовано,

KYIV DIPLOMATIC

Джерело: https://commons.wikimedia.org

ANALYTICS

Памятник президенту Хорватії, президенту-переможцю Франьйо Туджману на о. Брач (Хорватія)

а в столиці маріонеткової квазідержави – у Кніні – 5 серпня замайорів хорватський стяг. Режим Слободана Мілошевича в Белграді, послаблений санкціями, не зміг надати потрібної допомоги маріонетковому уряду Крайни. Відтоді дата 5 серпня офіційно відзначається як День Перемоги та День Захисника країни. В цей же час Вуковар відповідно до положень Ердутської угоди, був переданий під мандат тимчасової адміністрації ООН, яка до 1998 року підготувала ґрунт для повної інтеграції територій до складу Хорватії. Власне, саме оце двоетапне звільнення окупованих територій – військовий етап та дипломатичний етап – і є саме тим явищем, яке в Україні називають «хорватським сценарієм». Вже через 11 років після відновлення контролю над усіма територіями Хорватія стала членом НАТО, ще за 4 – ЄС, а хорватський морський відпочинок довгий час тримається в лідерах серед популярних туристичних напрямків світу. Попри все, в Хорватії дуже шанують захисників своєї землі під час Вітчизняної війни. Офіційна влада пишається звитягами своїх військових і не цурається підтримки тих, хто опинився в тій же ситуації, в якій опинилася ця держава в 1991 році: Хорватія надає гуманітарну підтримку Україні, фінансову підтримку в рамках Трастових фондів НАТО, бере на лікування та реабілітацію наших вояків та дітей, яких торкнулася війна. І ще цікавий факт: хорватський добровольчий контингент, який воює за Україну в зоні ООС, є найбільшим серед усіх подібних «добровольчих делегацій» з країн не пострадянського простору. Тож дякуємо, Хорватіє, за те, що Ти з нами! Зі святом Тебе! Сергій Пархоменко, директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. О. Никонорова

47


48

КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ

В УКРАЇНІ СВЯТКУВАЛИ 90-РІЧЧЯ ЧИНГІЗА АЙТМАТОВА

У Президії Національної Академії мистецтв України відбувся літературно-мистецький вечір, присвячений 90-річчю видатного киргизького письменника Чингіза Айтматова, під час якого презентували киргизький народний епос «Манас». Серед гостей вечора, організованого Посольством Киргизької Республіки в Україні, глави ряду дипломатичних місій, акредитованих в Україні, представники урядових структур, Верховної Ради України, академіки, науковці, літератори. Розпочався вечір музичним привітанням, яке виконала Марія Наумова на киргизькому народному інструменті комуз. Надзвичайний і Повноважний Посол Киргизької Республіки в Україні пан Жусупбек Шаріпов (Jusupbek Sharipov) розповів про творчий шлях Чингіза Айтматова та про значення його літературної спадщини для світової культури. На вечері, вперше в Україні виступив носій давньої практики манасчи Таланталиї Бекчієв – оповідач киргизького народного епосу «Манас», який, дотримуючись магістральної сюжетної лінії, імпровізував і на певний час впадав у транс.

Спеціально на презентацію книги Мара Байджієва «Сказання про Манаса, Семетея і Сейтека» у перекладі українською мовою з Бішкека прилетів Володимир Нарозя – представник української діаспори в Киргизстані, голова Ради громадського об’єднання Киргизької Республіки «Берегиня».

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


CULTURAL DIPLOMACY

Також був презентований моноспектакль «Мати-олениця», створений представницею української діаспори в Киргизстані Марією Наумовою. Моноспектакль переміг у Кореї на Міжнародному конкурсі сценаріїв за мотивами міфів, казок та епосів країн Азії. Професор Микола Васьків розповів про вплив киргизького народного епосу «Манас» на творчість Чингіза Айтматова. Своїми спогадами про зустрічі з Чингізом Айтматовим поділився Павло Мовчан, відомий український поет, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Гості вечора мали нагоду ознайомитися з ліногравюрами та картинами за мотивами творів Чингіза Айтматова. Олександр Кондратенко, світлини автора

KYIV DIPLOMATIC

49


50

НОВА ДИПЛОМАТІЯ

BLOCKCHAIN-РЕВОЛЮЦІЯ В МИСТЕЦТВІ 24 квітня проект Blockchain Art презентував каталог колекції робіт — результат першого в світі та єдиного в своєму роді Blockchain Art Hackathon, який проходив у жовтні 2017 року в Києві, на території інноваційного парку UNIT.City.

BLOCKCHAIN-REVOLUTION IN ART On April 24th, the Blockchain Art project presented a catalog of a collection of artworks — the result of the first in the world and the only one of its kind Blockchain Art Hackathon, which took place in October 2017 in Kiev, on the territory of the innovative park UNIT.City.

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


NEW DIPLOMACY

Під час заходу художники мали можливість продемонструвати власне сприйняття технології Blockchain і криптовалют через створення картин та інсталяцій. Захід зібрав під одним дахом відомих митців (Марина Абрамова, Astian Rey, Дарина Момот, Слава Займак, Оксана Чепелик, Наталя Корф-Іванюк, Поліна Щербина, Анна Аушева, Ольга Гуріна та ін.), прихильників сучасного мистецтва, власників Blockchain-компаній та людей, для яких ця технологія є невід’ємною частиною життя. Олег Кудренко, Ксенія Житомирська, Дмитро Кришталь, Олесь Слободенюк, Олексій Мушак та інші спікери ділилися з художниками власними історіями успіху, розчаруваннями та провалами, розповідали про свої думки та погляди стосовно інноваційної технології та її майбутнього. Серед членів журі були генеральний директор Національного музею «Київська картинна галерея» Юрій Вакуленко, скульптор і колекціонер Олег Пінчук, куратор хакатону Аїда Джангірова та керівний партнер BlockchainLab Тимур Михайловський. Переможцями арт-хакатону стали Анна Бітаєва та Astian Rey зі своїми роботами «Початок» та «Гармонія прогресу». Команда проекту Blockchain Art представила завершений результат проекту – витвори митців, оформлені в друковане видання! «Каталог – це результат нашої спроби об’єднати бізнес, арт і технології в унікальному форматі. Обмежені часом, простором і темою, художники працювали в умовах роботи розробників програмного забезпечення, які теж творять «з нічого». Важлива ідея – це реалізація перформансу та процесу. У підсумку ми маємо 29 робіт – основу нового інноваційного напрямку мистецтва Blockchain Art», – прокоментував засновник Blockchain Art Hackathon Станіслав Под’ячев. Символічно презентація проходила саме в тому приміщенні, де створювались арт-об’єкти – Multiverse UNIT Factory.

During the event in October, artists were able to demonstrate their own perception of Blockchain technology and cryptocurrencies through the creation of paintings and installations. The event gathered well-known artists (Marianna Abramova, Daryna Momot, Slava Zaymak, Oksana Chepelyk, Natalia Korf-Ivanyuk, Polina Scherbyna, Anna Ausheva, Olha Hurina, etc.), contemporary art fans, owners of Blockchain-companies and people for whom this technology is an integral part of life. Oleh Kudrenko, Kseniya Zhytomyrska, Dmytro Kryshtal, Oles Slobodenyuk, Olexiy Mushak and other speakers shared their stories of success, disappointments and failures with the artists, talked about their thoughts and views about innovative technology and its future. Among the members of the jury were CEO of the National Museum “Kyiv Art Gallery” Yuri Vakulenko, sculptor and collector Oleh Pinchuk, the curator of the hackathon Aida Dzhanhirova, and managing partner of BlockchainLab Tymur Mykhailovskyi. The winners of the Art-Hackathon are Anna Bitaeva and Astian Rey with their works “Beginning” and “Harmony of ­p rogress”. The team of the Blockchain Art presented the complete result of the project – artists` works, decorated in a printed edition! “The catalog is the result of our attempt to combine business, art and technology in a unique format. Artists, limited by time, space and theme, worked like software developers, who also create “from nothing”. An important idea is the implementation of the performance and process. As a result, we have 29 works – the foundation of a new innovative direction of Art, Blockchain Art”, – commented the founder of Blockchain Art Hackathon Stanislav Podyachev. Symbolically, the presentation was held in the place where the art objects were created – the Multiverse UNIT Factory.

За гратами на сіні (алюзія на ферму з майнінгу) знаходиться підключений майнер. Кожна людина може відчути тепло, що йде від нього. За гратами, тому що майнінг є забороненим у деяких країнах. І тому, що люди поки що контролюють нову форму життя. Та блокчейн біткоїна, наче вірус, експлуатує людей, змушуючи витрачати електроенергію та процесорну потужність задля підтримки його існування, фактично нічого не пропонуючи, окрім самого себе. І що це, як не нова форма життя? There was the connected miner in the cage on the hay (an allusion to the mining farm). Everyone could feel the warmth coming from it. It was in the cage, because mining is banned in some countries. And because people are controlling a new form of life. But Bitcoin Blockchain, like a virus, exploits people, forcing them to spend electricity and processor power to maintain its existence in essence without giving anything in return, except itself. What is this, if not a new form of life?

KYIV DIPLOMATIC

51


52

КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ

В КИЄВІ ВІДКРИТО СКВЕР ІМЕНІ ДІМІТРА ПЕШЕВА На вході до скверу з вулиці Короленківської, в присутності почесних гостей, відбулась урочиста церемонія відкриття скверу імені Дімітра Пешева, в якій взяв участь Прем’єр-міністр Республіки Болгарії Бойко Борисов та Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Після перерізання червоної стрічки пан Бойко Борисов та пан Володимир Гройсман обмінялися привітальними промовами та поклали квіти до пам’ятної дошки на честь Дімітра Пешева. Олександр Кондратенко, світлини автора

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


ROBINSON’S WAYS

МАЛЬОВНИЧА МЕККА ПАРАГЛАЙДІНГУ

Коли вам на очі потрапить фото неймовірної краси пляжу з підписом Туреччина, запевняю вас, що це буде фото узбережжя Олюденіз. А прикрашати блакить неба, золото піску та смарагд моря буде безліч різнокольорових парапланів. Пілоти катають туристів щодня і роблять десятки кадрів на камеру GoPro для кожного. Олюденіз – курортне селище, передмістя Фетхіє, входить до десятка кращих місць для параглайдингу в світі. Високі гори біля моря дають можливість парапланеристам літати практично цілий рік. Цей регіон також називають «іншою Туреччиною» за унікальну природу, блакитне узбережжя, м’який клімат. Польоти на параплані є найпопулярнішою розвагою серед туристів. Із висоти двох кілометрів відкриваються захоплюючі краєвиди Фетхіє, Олюденіза та Блакитної лагуни. Для любителів екстриму пілоти забезпечать акробатичні трюки. У жовтні в Олюденізі проводять щорічний фестиваль Air games. З’їжджаються пілоти з різних країн, щоб продемонструвати свою техніку, вміння та виконати карколомні трюки. Це справжнє свято, яскраве та видовищне. Дехто плутає параплан із парашутом, це помилка. Параплан – літальний апарат, а значить, із ним не потрібно стрибати з висоти, з парапланом злітають, повільно линуть у височині та м’яко приземляються. Для успішного злету пілотові та пасажиру варто лише добре розбігтися. І зауважте, що для польотів в тандемі пілот обов’язково має мати спеціальну ліцензію. Зазвичай туристи ставлять ті самі питання. «Ми бачили, що параплан впав у море, раптом і ми впадемо?» Олюденіз є популярним серед любителів та професіоналів цього спорту. Крім тандемів, тут нерідко літають соло-пілоти, спортсмени та студенти. Вони можуть відпрацьовувати трюки, в тому числі тренуватися викидати запасний парашут чи приводнюватися. Тим самим забезпечуючи відпочиваючим на пляжі чудове шоу, за яким туристи спостерігають із завмиранням серця. І до такого пілота відразу прямує рятувальний човен.

KYIV DIPLOMATIC

«Скільки часу займає політ?» Сам політ триває близько 20 хвилин. Але разом з інструктажем, підйомом на гору, підготовкою спорядження та переглядом фото і відео після приземлення це займе до 90 хвилин. «Де краще купувати, яка вартість?» Купувати краще в офіційному офісі, середня ціна у сезон $110. «Хто може літати на параплані?» Будь-хто, кому виповнилось 3 роки, і вага кого не перевищує 105 кг. «Наскільки це безпечно?» У будь-якому спорті є ризик, тому потрібно дотримуватися техніки безпеки. Компанія «Gravity tandem paragliding» – найбільша компанія з тандемних польотів у Туреччині, досвід пілотів складає понад 10 років. «Як дістатися Олюденіза?» Найближчий аеропорт – Даламан. В аеропорту після прильоту літаків очікують рейсові автобуси, які прямують до найближчих курортів. Вам потрібно вибрати напрямок Фетхіє, а там долмушем до Олюденіза. Вирушаючи до Олюденіза, ви ризикуєте закохатися в це місце назавжди! Багато туристів повертаються сюди знову і знову, а деякі навіть навчаються самостійно літати на параплані. flygravity.com Катя Турхан, світлини автора

53


54

ROBINSON’S WAYS

КАППАДОКІЯ: ЗАЧАРОВАНА МУЗИКА КАМІННЯ

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


ШЛЯХИ РОБІНЗОНА

Для пересічного українця Туреччина асоціюється, перш за все, з курортами Анталії та Бодрума, з розкішними готелями та all-inclusive, з гарним сервісом та безтурботним турпакетним відпочинком. Більш сміливіші відкривають для себе екскурсійний Стамбул. Але Туреччина настільки багатогранна, різноманітна та непередбачувана, що здатна здивувати і досвідчених Робінзонів. Варто лише до основного часу, запланованого вами для пляжного відпочинку, додати декілька днів і завітати до Каппадокії. На перший раз вистачить і 3 ночі. Кросівки, джинси та фото камера – це достатній комплект для такої подорожі. Купальники, легкі сарафани, вечірні сукні та пляжне взуття залиште разом з валізами у камері схову. На вас чекає інша Туреччина, казкова, загадкова та чарівна. Незнайома і ще більш дружня, традиційно гостинна та відкрита. У вас є можливість відчути цю країну зсередини, через родинні готелі, п’ючи чай разом з господарем та його сім’єю. Почути розповіді про килимки, що пряла бабуся, і скоштувати вино, яке виготовляє батько. Заночувати в бутиках-готелях, у кімнатах-печерах з усіма зручностями, включаючи джакузі в видом на захід ­сонця. Каппадокія – це інша Туреччина, це унікальна частина древньої Анатолії, де загадково поєднались історичне минуле і сучасне життя. Це не закам’яніла історія Ефесу, це не древні руїни Міри та Кєкова. Це сьогодення, що неймовірним чином, але абсолютно органічно переплелось з віковими витворами природи: у древній печері раптом чуєш іржання коня. Тут, у цьому нереальному світі, що загубився десь поміж століть, живуть реальні люди із абсолютно земними турботами. Природа і людина співіснують не поряд, а одне в одному.

KYIV DIPLOMATIC

Цей регіон Туреччини буде цікавим допитливому, активному туристу. Звичайно, ви можете побачити всю красу з вікна екскурсійного автобуса, під розповіді гіда. Як це роблять туристи з Південно-Східної Азії. Але тільки справжньому мандрівникові, якій не боїться забруднити свої кросівки різнокольоровим пилом, вона здатна розкрити свою душу. Варто поблукати долиною Гьореме. І хай ви не в змозі пішки подолати усі 300 кв. км цього музею під відкритим небом, що входить до переліку Всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО, але загадкові фігури долин з романтичними назвами будуть відкривати вам свої лики за кожним поворотом стежки. Останні промені сонця подовжують тіні у Рожевій долині, створюючи власний театр дивовижних тіней та перефарбовуючи гори у зелений, сірий рожевий та кривавий червоний кольори. Це тіні грають чи гора ворушиться від марева нагрітого повітря? Все тут живе, повне життя, налите соком. У долини з гладкими кам’яними напівсферами стать явно жіноча. Безліч стовпів-колосів з округлими базальтовими верхівками заполонили собою сусідню долину Кохання. Ці гігантські фалоси, що стирчать до неба, тут називають «димарями фей». Витончено. Тут вже готові не тільки декорації, а й персонажі чергового фентезі: трьохголовий дракон, велетенські гриби, будиночки пері, мавпа, обличчя дівчини, дервіш у своєму вічному танці, верблюд, жінка у молитві, закам’янілі лицарі, три красуні. Кожен бачить власну історію серед наче драконячими пазурами роздертої землі. Багато тисячоліть вода та вітер створювали з вулканічного туфу химерні природні каньйони, стовпи, вежі та піраміди. Роботу природи продовжили люди. Культурний спадок римлян, хетів та десятків інших народів, які залишили свій слід на цій землі: численні церкви з добре збереженими фресками, монастирі, підземні житла... Нагромадження скель, увінчане стрімким піком, видно здалеку. У прямовисних стінах, прорізаних безліччю вікон, іноді проглядаються внутрішні приміщення, що оголилися в результаті осипів. Це фортеця Ортахісар, яку стали використовувати як оборонну споруду можливо ще за періоду хетського царства

55


56

ROBINSON’S WAYS

(бл. 1800-1180 до н. е.). Усередині вона, наче шмат сиру, вся порізана численними тунелями та приміщеннями. Хоча на сьогодні значна частина для відвідування закрита, все одно можна відчути грандіозність цієї споруди. З оглядового майданчика фортеці відкриваються мальовничі краєвиди околиць, голова паморочиться від тієї краси. До того ж можна відразу побачити усіх «винуватців» каппадокійського ландшафту: вулкани Ерджіяс, Хасан та Меліндіз. Біля підніжжя не оминайте увагою затишну вуличку з кольоровими парасольками. Ваші світлини у цьому інтер’єрі будуть неперевершеними. Тільки дегустацію місцевих вин у типовій оселі залиште на потім. Вино, звичайно, додасть вам сміливості, та фортеця не любить ­відчайдухів. Для них Каппадокія здатна запропонувати інші розваги. Наприклад, зазирнути до орлиного гнізда, пропливаючи на спеціальному параплані над казковими краєвидами. До речі, параглайдінг ще не найпопулярніша розвага у цьому регіону, тому у вас є шанс стати одним із перших підкорювачів неба Каппадокії «на крилі». Саме містечко Ортахісар розташоване на висоті близько 1400 метрів над рівнем моря, неподалік від Ургюпа, в каньйоні Махзен. Саме з терас його готелів-бутиків відкриваються найромантичніші панорами нічної фортеці. На терасі Mahzen Cave Hotel www.mahzencavehotel.com серед п’янкої східної ночі можна сказати ті самі головні слова. А двоповерховий номер із джакузі у справжній печері додасть романтики. До речі, про готелі. Їх тут безліч, вони розраховані на будь-який гаманець та різноманітні забаганки туристів. Але ви не знайдете двох однакових! Як на мене, це саме те місце, де бутик-готелі набагато цікавіші за музеї. Десь років за 5 тут не залишиться жодного будинку for sale, а кількість та різноманітність готелів зросте в

рази. Як і туристів. До речі, за 4 дні так і не зустріла гостей «ізза порєбріка». Це інша Туреччина... Серед туристичних атракцій більш популярним, більш комфортним, без зайвого екстриму, але не менш захоплюючим є політ на повітряній кулі на світанку. Якщо ж вам пощастить, і ви потрапите до кошика компанії Royal Balloons­ www.royalballoon.com, то пан пілот продемонструє вам найвищий майстер-клас, приземливши повітряну кулю точнісінько на автоплатформу, а не на поле. Десятки різнокольорових куль линуть рожевим небосхилом на тлі майже білих скель та печер – це незабутнє видовище. Цей ландшафт наче спеціально вигаданий для того, аби над ним пливти повільно та велично. Повітряні кулі немов величезні чудовиська у передсвітанкових сутінках народжуються, підіймаються, зростають та постають від подиху вогню. Вони підіймаються все вище і вище, вітаючи початок нового дня. Разом з вами у повітря стартують сотні різнокольорових куль. Пливеш над чарівною країною, наздоганяючи перші промені ранкової зорі. І здається, що увесь світ – тільки для тебе. Відчуваєш водночас себе маленької піщинкою, яку гонить вітер у незвідані далі, і могутнім велетнем, здатним доторкнутись до верхівок гір. Промені сонця вихоплюють із нічної темряви загадкові гриби, будиночки фей та інші закам’янілі казкові персонажі. Країна фентезі прокидається… І вже не розумієш, де межа реальності і казки, минулого і майбутнього, не існує вчора і завтра, є лише сьогодні… Кажуть, що слово Каппадокія означає «земля чудових скакунів», хоча цьому катма наукових доказів. Але вона справді створена для верхової їзди: скелясті каньйони переходять у відкриті всім вітрам плато, пишні луки без жодного поперед-

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


ШЛЯХИ РОБІНЗОНА

ження поступаються місцем неземним пейзажам; під ногами розверзаються прірви і земля вислизає з-під ніг, перш ніж встигаєш подумати про те, аби змінити напрямок руху. Коли насолоджуєшся краєвидами зі спини коня, проникаючи до самісінького серце цього краю, бачиш це місце таким, яким його бачили стародавні мешканці багато століть тому. Шлях лежить обабіч виноградників, нерівні стежки петляють між брилами вулканічного туфу, зморшкуваті схили гір прикрашають дикі іриси та запашна лаванда. Я не вперше сіла на коня, смирні конячки возили мене стежками Криму та схилами Анд. Та до печер верхи на коні заходити ще не доводилося. Як і на кручу дертись, притулившись до шиї коня. І з гори спускатися, майже лежачи спиною на крупі конячки, довірившись на її конячій розсуд. «Дозвольте вашому коневі самому обирати шлях», – радить мені власник ранчо Moon Light. – «Коні добре знають тутешні місця». Каппадокія – місце, де можна їхати вільно, перетинати річки, підійматися на круті береги та мчати безкрайніми піщаними долинами, переходячи на галоп та послабивши повіддя. Зрештою, яким чином можна найкраще побачити «землю чудових скакунів» як не зі спини чудового скакуна? Що ще цікавого в Каппадокії? Вона відома своїми майстрами: гончарами, виноробами, ткачами та різьбярами по каменю. Через цю місцевість протікає найдовша річка Туреччини – Кизил-Ірмак – Червона ріка. Свою назву вона отримала завдяки червоному забарвленню води, що пов’язане зі складом глини, пофарбованої солями заліза. Ще задовго до нашої ери на її глинистих берегах виросло місто, яке сьогодні називають Ава-

KYIV DIPLOMATIC

нос. Гончарне мистецтво в цій місцевості було поширене ще за часів владарювання хетів – їх техніку донині використовують ремісники Аваноса. Кожен виріб сушать на сонці протягом трьох днів, потім відправляють на випал. У грубку, де обпалюють посуд, додають не тільки дрова, але і жмутки овечої вовни, солому та родзинки. Завдяки такому особливому методу обробки, посуд, виготовлений місцевими гончарами, дзвенить немов дзвіночок, якщо по ньому стукнути пальцем. Я зауважила на початку, що для першого знайомства вистачить і трьох ночей. Але повірте мені, вам захочеться повертатись сюди знову і знову. Адже обов’язково залишаться куточки, куди ви ще не зазирнули, і ті головні слова, які ви ще не сказали на вечірній зорі з бокалом каппадокійського чи на світанку, пливучи у повітряній кулі над магічною Каппадокією. А коли опускаються сутінки, а люди занурюються до царства Морфея, зі своїх підземних схованок на вершину однієї зі скель вилітають добрі феї. Але побачити їх можуть лише ті, хто має чисте, добре серце, і хто не втратив здатності вірити у диво та казки, в зачаровану музику каміння. Антоніна Ломачук, світлини автора www.welcometour.com.ua

Tours & Travel

57


58

ШЛЯХИ РОБІНЗОНА

МЕРОЕ – СТОЛИЦЯ ЦАРСТВА ЧОРНИХ ФАРАОНІВ КУШ Кілька годин в дорозі на північ від Хартума пустелею, де, на перший погляд, знайти щось цінне здається нереальним... І ось, після чотирьох годин пустеля відкриває нам чарівний краєвид на диво, про яке забув весь світ – піраміди Судану біля королівського міста Мерое.

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


ROBINSON’S WAYS

Всього в Судані розташовано 300 пірамід. У місцевості Біджраує (околиці Мерое) знаходиться велика частина цих пірамід. За моєю інформацією, ніде в світі немає такої кількості пірамід, зведених в одному місці. При відвідуванні пірамід відразу помічаємо, що пісок тут схожий на м’яку глину, він не обпікає ноги навіть під палючим сонцем. Кожна піраміда має прибудову, схожу на вхід, але це – лише спосіб розповісти світові про життя та діяльність похованої персони. Усередині знаходяться лише кам’яні стіни, на яких вирізана вся історія держави за часів правління цього фараона та символи з Книги мертвих: про його війни, мирові угоди, економіку тощо. Саме ж тіло фараона, на відміну від єгипетських пірамід, ховали поруч у землю, а не під самою пірамідою. Місто Мерое – це стародавнє місто на території сучасного Судану, яке стало столицею держави Куш після розорення На-

KYIV DIPLOMATIC

пате фараоном Стародавнього Єгипту Псамметіхом II у VI ст. до н. е. Розташовується місто на східному боці Нілу між Асуаном та Хартумом. У перших століттях до н. е. – перших століттях н. е. Мерое успішно протистояв вторгненням римлян, але впав у зв’язку з безперервними рейдами аксумитів у першій чверті IV ст. н. е. Піраміди Судану розрізняють за зовнішністю – одні з гладкими стінами, інші ступінчасті. Схили біля пірамід Судану крутіші, ніж у єгипетських пірамід Гізи. Надземні частини суданських пірамід мали суцільну кам’яну кладку, всередині були відсутні приміщення. У верхній частині пірамід Судану могли бути зроблені невеликі ніші. Вчені вважають, що в таких нішах могли стояти статуї. Піраміди Мерое діляться на три поля – північне, південне та західне. Ще на початку ХІХ століття майже всі вони були у безпеці. На превеликий жаль, в 1830-х роках якийсь Жозеф Ферліні, який побажав пограбувати піраміди, найняв 300 робочих, які просто зносили піраміду шар за шаром. Таким чином, частина з пірамід була знищена. Багато пірамід Мерое мають кам’яну надземну частину зі стороною основи від 8 до 14 метрів. Висота коливається від 12 до 20 метрів. Піраміди, побудовані в період занепаду Мероїтського царства, починаючи від 200 р н.е. будувалися з необпаленої цегли. Зовні їх закривали світлим розчином. Молитовня розташовувалася з південно-східної сторони піраміди. Вона мала високі пілони, прикрашені рельєфами. До сьогоднішнього дня між істориками існує суперечка: яка з цивілізацій з’явилася раніше: царство фараонів в Єгипті чи Кушитське царство, яке зробило своєю столицею Мерое, і де правителями були чорні фараони. Знайдені нещодавно швейцарською археологічною експедицією в місті Керма (північ Судану, 500 км від Хартума) в гробницях царів сім скульптур чорних фараонів (багато рис відрізняють їх від єгипетських фараонів), на думку вчених, є ще одним приводом для дискусії. Археологи вважають, що статуї чорних фараонів були зруйновані та завезені з території Південного Єгипту після повалення чорних фараонів та приходу до влади єгипетських. Знайдені між уламками листи золота та одяг, на думку археологів, свідчать про те, що уламки скульптур не просто закопали під землею, а перепоховали за певним ритуалом. Імовірно, руйнування скульптур стало результатом політичної суперечки між різними династіями фараонів. В результаті суперечки чорних фараонів відсунули від престолу на століття. Незважаючи на те, на чиєму боці опиниться правда, цивілізація чорних фараонів та царства Куш залишиться однією з найдавніших, унікальних і поки невивчених у світі. Держава Судан до сьогоднішнього дня ще не стала туристичною, проте в ході нашого візиту ми отримали запевнення від різного рівня чиновників, що є серйозні наміри відкриття туристичного потенціалу країни. Головний редактор ІП «Україна по-арабськи» Мохаммад Фараджаллах

59


60

ОЧЕВИДЦІ

ДИПЛОМАТИ І ПОЛКОВОДЦІ. ТРИКУТНИК ЗАКОРДОННОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА Тема дипломатичної історії багатогранна, безмежна та невичерпна. У рубриці Очевидці/Eyewitnesses ми починаємо публікувати уривки з книг, що присвячені історії дипломатії, далекій чи абсолютно нещодавній. І представляємо читацькому загалу глави з книги «Афганська арена. Дипломати та полководці».

Автори книги «Афганська арена. Дипломати і полководці» розглянули дію «трикутника» закордонних представництв «керівники дипустанови – військові аташе – військові керівники і радники» у державах із високим рівнем військового співробітництва та військової присутності. А також взаємодію всіх його «гострих кутів» у гарячих подіях в Афганістані. Книга, з одного боку, є продовженням та складовою частиною друкованих праць з історії афганської війни, а з іншого боку, позначає напрямки подальшої роботи зі створення довідкових біографічних видань про учасників афганської війни тому, що в в даній книзі знятий тільки верхній шар унікальних матеріалів.

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


EYEWITNESSES

Дипломати та полководці на афганській арені (Сторінки книги В. І. Аблазов, І. В. Аблазов, К. В. Аблазов. Афганська арена. Дипломати та полководці.) 1. Україна – Афганістан, співпраця та дипломати Дипломатичні відносини між Афганістаном і РРФСР на рівні повноважних представництв були встановлені під час переговорів, які проходили в період 7 квітня – 27 травня 1919 року. І вже 23 червня 1919 року приступив до своїх обов’язків у Кабулі Повноважний представник РРФСР Суріц Яків Захарович. Договір від 28 лютого 1921 року підтвердив дипломатичні відносини між РРФСР та Афганістаном. Повноважним представником Росії 16 липня 1921 року став Раскольников Федір ­Федорович. Дипломатичні відносини між Афганістаном та СРСР після утворення СРСР (22 грудня 1922року) були встановлені 23 липня 1923 року на рівні посольств. Першим офіційним Повноважним представником СРСР був Леонід Старк, який встановив своєрідний рекорд тривалості перебування посла в Афганістані. Він пропрацював там протягом 12 років від 22 квітня 1923 року до 16 квітня 1936року. Та першим дипломатичним представником в ранзі Надзвичайного і Повноважного Посла став 9 травня 1941 року Костянтин Михайлов, який пропрацював в Афганістані майже 6 років від 24 грудня 1937 року до 1 вересня 1943 року спочатку Повноважним представником, а потім Надзвичайним і Повноважним Послом. Потому, чотирнадцять Надзвичайних і Повноважних Послів СРСР в Афганістані змінювали один одного у процесі ротації аж до кінця 1991 року, коли припинив своє існування СРСР. Останнім Надзвичайним і Повноважним Послом СРСР в Афганістані від 15 вересня 1989 року по 25 грудня 1991 року був Борис Пастухов. Він же був перепризначений на короткий термін до 22 лютого 1992 року першим новим Надзвичайним і Повноважним Послом РФ в Афганістані. Його на термін менше одного року змінив Надзвичайний і Повноважний Посол Євген Островенко, який відбув з Афганістану 31 грудня 1992 року. Після цього до 21 лютого 2002 року посли РФ в Афганістан не призначалися. Потім Надзвичайними і Повноважними Послами РФ в Афганістані

працювали Михайло Конаровскій до 17 лютого 2004 року, Замір Кабулов до 21 вересня 2009 року та його замінив ­Андрій Аветисян. Усі посли в Афганістані – особистості неординарні. Деяких із них спіткала трагічна доля. Не повернувся за викликом керівництва на батьківщину, а потім за нез’ясованих обставин випав з вікна французького госпіталю та помер Федір Раскольников. Були репресовані та розстріляні Леонід Старк та Борис Сквирський. Раптово помер в Кабулі Іван Іванов. Очолювали посольство в Афганістані і опальні державні та партійні діячі, і видатні професійні дипломати, а також керівники військової розвідки. Посли СРСР в Афганістані Павло Можаєв, Микола Єгоричев були одночасно керівниками груп партійних радників (Радники ЦК КПРС в НДПА). Окрім Посольства СРСР в Кабулі на території Афганістану були Генеральні консульства СРСР в Гераті та в Мазарі-Шаріфі, а також Консульство СРСР в Меймені. Призначення на посаду посла, крім виписаної законами процедури, має низку особливостей. Для більшості «кар’єрних дипломатів», тобто дипломатичних працівників, які послідовно долають усі або більшість шаблів дипломатичних посад від аташе, секретаря і вище, престижна посада Надзвичайного і Повноважного Посла, прирівняна за пенсійним забезпеченням до посади заступника міністра закордонних справ, є заповітною мрією та вершиною дипломатичної кар’єри. Для низки державних та політичних працівників призначення на посаду посла в іншу державу було «політичним засланням» або прийомом керівництва видалити з країни авторитетних суспільно-політичних діячів, віддалити їх від активної політичної роботи всередині країни. Так з Афганістану в якості ліберального кроку по ослабленню внутріпартійної опозиції Народно-демократичної партії Афганістану в якості послів в інші країни були відправлені лідери фракції «Парчам» Бабрак Кармаль – до Чехословаччини, Наджібулла – в Іран, Анахіта Ротебзад – до Югославії. Послами СРСР в Афганістані також були видатні державні діячі. Наприклад, Пузанов А.М., який на початку 50-х років займав посаду Голови Ради Міністрів Української РСР і був кандидатом в члени Президії ЦК КПРС. У 1957 році він був пе-

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ КНИГИ: Аблазов В. І. – від 1957 до 1991 рр. – на військовій службі, учасник бойових дій в Афганістані, військовий радник (1979 – 1981 рр.), від 1992 до 2012 рр. – на державній службі, автор понад 100 наукових праць, винаходів, публікацій, монографії, книг з історії Афганістану: «Афганистан. Четвертая война» (2002 р.), «Над всем Афганистаном безоблачное небо» (2005 р.), «Долгий путь из Афганского плена и безвестия» (2005 р.), «Афганская арена. Война ХХI века» (2015 р.) та багатьох публікацій у ЗМІ і Інтернеті. Аблазов К. В. – від 1986 до 1994 рр. – на військовій службі, від 1994 г. на дипломатичній службі, автор аналітичних матеріалів та публікацій з європейської та євроатлантичної інтеграції. Аблазов І. В. – від 1992 р. на військовій службі, кандидат політичних наук, автор наукових праць та публікацій з міжнародного гуманітарного права і захисту прав людини у боротьбі з тероризмом.

KYIV DIPLOMATIC

61


62

ОЧЕВИДЦІ

реведений на дипломатичну роботу і призначений Надзвичайним і Повноважним Послом СРСР в КНДР (1957–1962 рр.), потім в Югославії (1962–1967 рр.), В Болгарії (1967–1972 рр.) І, нарешті, в Афганістані (1972–1979 рр.). Змінив його Табі Ф.А., Перший секретар Татарського обкому КПРС (1960–1979 рр.), обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла СРСР в Афганістані в період ­1979–1986  рр., а в 1986 році був призначений першим заступником Голови Ради Міністрів Української РСР. Однак, в загальній дипломатичній практиці були випадки призначення послами людей, які не мали ніякого відношення до дипломатичної служби, ні досвіду практичної роботи, ні спеціальної підготовки, не володіли іноземними мовами. Такі призначення не йшли на користь розвитку міжнародних відносин та не сприяли зростанню авторитету держави. 2. Про двосторонні українсько-афганські відносини Україна у складі Союзу РСР брала активну участь у співпраці з Афганістаном у економічній, військовій та гуманітарній сферах. Більше 115 фахівців з України працювали тільки у газовій промисловості. При цьому були розвідані родовища природного газу із загальними запасами в кілька сот мільярдів куб.м. Введено в експлуатацію газопромисел Джаркурдук із комплексом з очищення газу від сірки потужністю 2 млрд. куб. м. газу на рік. Облаштовані родовища та створений промисел в районі міста Шіберган з річним видобутком до 3 млрд. куб.м. газу. Побудовано газопровід протяжністю 100 км від Шібергана до кордону з Туркменістаном. Експорт природного газу в СРСР становив 70% від загального обсягу експорту Афганістану. На півночі Афганістану виявлені родовища нафти на глибині менше 1000 м. Були підписані угоди про розробку, облаштування нафтових родовищ та будівництво нафтопереробного комплексу потужністю до 500 тис. т на рік, які залишилися не реалізованими. Виявлено родовища міді, бариту, залізних руд (з запасом до 2 млрд. т), флюсової сировини, вугілля високої якості (з запасом до 70 млн. т), інших корисних копалин, напівкоштовних і дорогоцінних металів та каміння. Фахівці з України обслуговували завод азотних добрив у місті Мазарі-Шаріф. Сировиною для даного заводу служить природний газ, а продукція – зорієнтована, в основному, на експорт. Побудовано Джелалабадський та Джілгський (провінція Газні) іригаційні комплекси для зрошення 24 тис. га і 17 тис. га земель відповідно, гідроелектростанцію Наглу (100 тис. Квт) та теплоелектростанцію в м. Мазарі-Шаріф (36 тис. Квт) Україна брала активну участь у підготовці кадрів для всіх галузей господарства та всіх видів збройних сил Афганістану. Викладачі вищої кваліфікації з України працювали в ВУЗах, середніх спеціальних навчальних закладах та загальноосвітніх школах Афганістану. У ВНЗ України в період 1980-1992 рр. щорічно проходили підготовку понад 1500 сту-

дентів, аспірантів, а також слухачів та курсантів військовонавчальних закладів. У період війни в Афганістані 1979-1989 рр. на Україну ліг тягар понад 25% всіх витрат і втрат Союзу РСР. У бойових діях в Афганістані взяли участь понад 160 тис. жителів України, 3280 із них загинули, 80 пропали без вісті та потрапили до полону, 8 тис. було поранено, 3500 стали інвалідами. Військово-транспортна авіація Афганістану була оснащена, в основному, літаками Ан-26, що випускалися в Україні. Авіаремонтними підприємствами України проводилося їх обслуговування та ремонт. Від 1989 року, після виведення Обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану, активізувалася діяльність з розшуку та визволення громадян СРСР, які потрапили до полону чи пропали без вісті. Центральні органи виконавчої влади та громадські організації України, включаючи Український союз ветеранів Афганістану і Товариство Червоного Хреста України, спільно з Комітетом у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді глав урядів держав-учасниць Співдружності (СНД) та відповідними установами Російської Федерації відповідно до Угоди про спільні дії щодо розшуку та звільнення громадян Союзу РСР, які потрапили до полону чи пропали без вісті в період війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших країнах (Мінськ, 28.04.1993 р.), не припиняють роботу в цьому напрямку. Дипломатичні відносини між Україною та Афганістаном встановлені 17 квітня 1995 року (17 квітня 1995 року підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Ісламською Державою Афганістан). Але, беручи до уваги внутрішньополітичну ситуацію в країні, двосторонні відносини тоді не були активізовані. Відповідно до Протоколу, афганська сторона висловила бажання відкрити своє представництво в Києві. У відповідь з боку МЗС України була відправлена нота зі згодою на відкриття Посольства ІГА в Україні. У 1996 році в Києві розпочало роботу Посольство Афганістану в Україні. Очолювали дипломатичне представництво Афганістану в Україні послідовно Мохаммад Аман, Сейєд Мохаммад Хайрха, Мохаммад Асеф Делавар. До призначення посла України в Афганістані ряд питань в українсько-афганських відносинах, пов’язаних із розшуком та поверненням на батьківщину колишніх військовополонених і зниклих без вісті в Афганістані військовослужбовців, вирішувалися через посольство України в Ісламській республіці Іран. Його очолювали Майдан Іван Григорович як Тимчасовий повірений у справах України від жовтня 1992 року по січень 1994 року і як Надзвичайний і Повноважний Посол України від січня 1994 року по грудень 1996 року. І Бутяга Володимир Іванович як Тимчасовий повірений у справах України в ІРІ від грудня 1996 року по травень 1997 року та як Надзвичайний і Повноважний Посол України в ІРІ від травня 1997 року по вересень 2000 року через посольство України в Узбекистані, яке з квітня 1993 по липень 1999

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ


EYEWITNESSES

Презентація військово-довідникових видань Української спілки ветеранів Афганістану (воїнівінтернаціоналістів), які присвячені військовим і політичним подіям на території Ісламської Республіки Афганістан ХХ-ХХІ століть, зокрема за участю збройних сил СРСР і НАТО. На презентації, яка проходила в офісі Голови УСВА. Героя України, генерал-лейтенанта Сергія Червонописького, крім авторів видань, були присутні учасники бойових дій в Афганістані та представники дипломатичних місій, акредитованих в Україні. Після промов, якими обмінялись присутні, були підняті бокали за військове братерство та мир на Землі.

року очолював Надзвичайний і Повноважний посол України Сметанін Володимир Ілліч. А також через посольство України в ­Ісламській республіці Пакистан, яке очолював Пономаренко Володимир Степанович як Тимчасовий повірений у справах України з 1997 року до червня 2002 року і як Надзвичайний і Повноважний посол України з червня 2002 року по квітень 2004 року. Указом Президента України від 25 липня 2002 року № 659/2002 Посол України в Узбекистані Касьяненко Анатолій Іванович був призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Узбекистані і в Перехідній Ісламській Державі Афганістан за сумісництвом. 24 жовтня 2002 року Посол України Касьяненко А.І. вручив Президенту Афганістана Х.Карзаю Вірчі Грамоти. Указом Президента України від 6 травня 2006 року Посол України в Туркменістані Майко Віктор Анатолійович був призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Туркменістані та Ісламській Республіці Афганістан. 15 жовтня 2006 року Надзвичайний та Повноважний Посол Укра-

KYIV DIPLOMATIC

їни в Туркменістані Майко В.А. вручив Вірчі Грамоти Президенту Ісламської Республіки Афганістан Хаміду Карзаю і офіційно приступив до виконання обов’язків Надзвичайного і П ­ овноважного Посла України в цій державі. Указом Президента України від 11 травня 2010 року № 596/2010 Майко В.А. був звільнений з посад Надзвичайного і Повноважного Посла України в Туркменістані та Надзвичайного і Повноважного Посла України в Ісламській Республіці Афганістан. Від травня по липень 2010 року Тимчасовим повіреним у справах України в Туркменістані та ­Ісламській Республіці Афганістан (за сумісництвом) був ­призначений радник Кизима Ігор Володимирович. Указом Президента України від 2 липня 2010 року № 750/2010 Надзвичайним і Повноважним Послом України в Туркменістані призначений Шевальов Валентин Миколайович. Указом Президента України від 22 лютого 2011 року № 226/2011 Шевальов Валентин Миколайович призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Ісламській Республіці Афганістан за сумісництвом.

63


ЗМІСТ

Українка Ольга Піщикова, Посол миру, володарка титулу Miss Dubai

8 ФАКТИЧНО НЕЗАЛЕЖНИМИ МИ БУЛИ ПІВСТОЛІТТЯ

Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки пан Герт Антсу

16 НАМ НЕМА ЩО ПОКРАЩУВАТИ, МИ МОЖЕМО ТІЛЬКИ ПОГЛИБЛЮВАТИ НАШУ СПІВПРАЦЮ Надзвичайний та Повноважний Посол Латвійської Республіки в Україні пан Юріс Пойканс

22 НАШІ КРАЇНИ ЗАВЖДИ БУЛИ СОЛІДАРНИМИ ОДНА З ОДНОЮ Надзвичайний та Повноважний Посол Литовської Республіки Україні пан Марюс Януконіс

28 НАС НІКОМУ НЕ ВДАСТЬСЯ ПЕРЕСВАРИТИ Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Польща в Україні пан Ян Пєкло

32 ХОЧЕШ БУТИ ЩАСЛИВИМ – ЛЮБИ! Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет

ДИПЛОМАТИЧНІ ПОДІЇ/DIPLOMATIC EVENTS 4 ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПРИЙНЯВ ВІРЧІ ГРАМОТИ ПОСЛІВ ЛЮКСЕМБУРГУ, КИРГИЗСТАНУ ТА МАРОККО 12 ДНІ КУЛЬТУРИ КИТАЮ В УКРАЇНІ 20 СВЯТО СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ 26 У КИЄВІ СВЯТКУВАЛИ ДЕНЬ ВЗЯТТЯ БАСТИЛІЇ СПІВПРАЦЯ/СOOPERATION 36 ВІДКРИТО ОНОВЛЕНИЙ ОФІС МІЖНАРОДНОГО ТРЕЙД-КЛУБУ УКРАЇНИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ/ EUROPEAN INTEGRATION 38 МИ ПОСТІЙНО ЗМІНЮЄМОСЬ, ЙДУЧИ В НОГУ З СУЧАСНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ Перший заступник Голови правління Страхової компанії UNIQA Тамаш Райнаі

КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ/ CULTURAL DIPLOMACY 40 ФОТОВИСТАВКА ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ХО ШИ МІНА 48 В УКРАЇНІ СВЯТКУВАЛИ 90-РІЧЧЯ ЧИНГІЗА АЙТМАТОВА 52 В КИЄВІ ВІДКРИТО СКВЕР ІМЕНІ ДІМІТРА ПЕШЕВА АНАЛІТИКА/ANALYTICS 46 ХОРВАТІЯ ТА УКРАЇНА: ДВІ СХОЖІ ДОЛІ НАШЕ МАЙБУТНЄ/ ОUR FUTURE 42 В НОВІЙ ДОБІ НОВОГО ДНЯ Президент і засновник Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» П. М. Таланчук

НОВА ДИПЛОМАТІЯ/NEW DIPLOMACY 50 BLOCKCHAIN-РЕВОЛЮЦІЯ В МИСТЕЦТВІ ШЛЯХИ РОБІНЗОНА/ROBINSON’S WAYS 53 МАЛЬОВНИЧА МЕККА ПАЛАГЛАЙДІНГУ 54 КАППАДОКІЯ: ЗАЧАРОВАНА МУЗИКА КАМІННЯ 58 МЕРОЕ – СТОЛИЦЯ ЦАРСТВА ЧОРНИХ ФАРАОНІВ КУШ ОЧЕВИДЦІ/EYEWITNESSES 60 ДИПЛОМАТИ І ПОЛКОВОДЦІ. ТРИКУТНИК ЗАКОРДОННОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА

KYIV DIPLOMATIC #3, JUNЕ-JULY 2018

ПЕРСОНА/PERSONALITY 2 МИ ВСІ – СУСІДИ НА ПЛАНЕТІ

КИЇВ ДИПЛОМАТИЧНИЙ №3, ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ 2018

64

№3

JUNЕ-JULY 2018

Miss Dubai 2018

Посол миру Ольга Піщикова: Коли людина щаслива, вона й іншим бажає щастя

Ambassador of Peace Olga Pishchykova: If the person is happy – he wishes happiness to all the others

№ 03 (червень-липень) 2018 Шеф-редактор: Олександр Кондратенко (+38 050) 441-99-11 wingskam@gmail.com Головний редактор: Антоніна Ломачук (+38 050) 443-17-46 Antonina.lomachuk@gmail.com Над номером працювали: Олександр Авраменко Дмитро Бєляєв Ірина Васильєва Борис Корпусенко Юлія Новицька Віктор Пасак Сергій Пархоменко Ксенія Свиридова Юрій Сєдих Олена Симончук Катя Турхан Мохаммад Фараджаллах Людмила Чечель Переклад: Софія Бєляєва Марія Савчук Обкладинка: Stanley Paul, Артур Синенко Дизайн та верстка: Євген Моісеєнко Керівник проектів: Роман Каширін (+38 068) 755 94 35 kievdiplomatic@gmail.com Відділ реклами: (+38 068) 966-92-24 wings@i.ua Даніела Джуліані (+38 067) 737-19-18 Олександр Присяжнюк (+38 050) 358-32-95 Часопис зареєстровано Міністерством юстиції серія КВ 23323-13163Р від 24.05.2018 року. Засновник та видавець часопису : ФОП Кондратенко О. М. Адреса редакції: 03062, м. Київ-62, вул. Чистяківська, 13А, оф 1. Кольороподіл та друк: ТОВ «Інфопринт» 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82. (+38 044) 239 13 51. Наклад 5 000 примірників. Періодичність – раз на 2 місяці. Розповсюдження безкоштовно та за передплатою. Ціна – за домовленістю. Назва, концепція, дизайн та надруковані матеріали є власністю часопису «Київ дипломатичний» і захищені міжнародним правом та українським законодавством. Відповідальність за достовірність усіх фактів несуть автори публікацій. Редакція може не поділяти точку зору авторів. Використання матеріалів часопису «Київ дипломатичний» у будь-кій формі дозволяється тільки з письмової згоди редакції. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.


Profile for Київ дипломатичний Kyiv Diplomatic

Kyiv Diplomatic#3  

Kyiv Diplomatic#3  

Advertisement