Issuu on Google+

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу" ======================================================= Циклова комісія гуманітарних та соціально – економічних дисциплін

Комплекс методичних розробок для самостійної роботи студентів із предмету «Українська мова» (для студентів І курсу)

Рівне 2012


Автор: Мельниченко С.А., викладач української мови та літератури

Рецензент: Погодіна Н.В., викладач – методист , викладач вищої кваліфікаційної категорії, методист ДВНЗ РКЕБ

Методична розробка розглянута та схвалена на засіданні циклової комісії гуманітарних та соціально – економічних дисциплін Протокол № від „ ”

2012 р.

Голова циклової комісії: Артемюк В.П._____________________.


Вимоги до конспекту: У зошит для самостійної роботи написати тему, план. Виконати теоретичні завдання, а потім вправи, дотримуючись вказівок ф на основі опрацьованого матеріалу. Здати конспект викладачеві напередодні семінарського заняття з теми (за 3-4 дні). 8. Критерії оцінки конспекту “10” - на всі питання з пунктів 5.1 і 5.2 дано вичерпні відповіді. “9” - на два питання дано неточні відповіді. “8” - на два питання дано неповні відповіді. “7” - відповіді на два питання зовсім відсутні. “6” - на три питання дано неточні відповіді. “5” - на три питання дано неповні відповіді. “4” - відповіді на три питання відсутні. “3” - на чотири питання дано неточні відповіді. “2” - на чотири питання дано неповні відповіді. “1” - конспект не складено зовсім. 9. Форма контролю знань 9.1. Перевірка конспекту. 9.2. Контроль на семінарському чи заліковому занятті.

3


Самостійне вивчення №1 Тема: Складні випадки правопису План 1. Особливості правопису чоловічих та жіночих імен та по батькові. 2. Труднощі перекладу дієприкметникових та дієприслівникових конструкцій з російської мови. Завдання: • Опрацювати теоретичні завдання. • Виконати вправи. Чоловічі та жіночі імена по батькові 1. У чоловічих іменах по батькові пишеться суфікс -ович, якщо ім’я відмінюється за зразком твердої чи мішаної групи або закінчується на р, і орфографічно -ьович (йович), коли ім’я належить до м’якої групи: Вікторович, Антонович, Федорович, Макарович, До́рошович, Лазарович, Ігорович, Васильович, Юрійович, Анатольович (від Анатоль), Анатолійович (від Анатолій), Йонович (Йона), Микитович (Микита), Минович (Мина), Силович (Сила). 2. Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основи власних імен словотворчого форманта -івн(а): Петрівна, Сергіївна (Сергій + -івна), Мефодіївна (Мефодій + -івна), Анатоліївна (Анатолій + -івна), Василівна, Юріївна, Йонівна, Микитівна, Минівна, Силівна. 3. Від імені Яків утворюються дублетні форми по батькові: Якович, Яківна і Яковлевич, Яковлівна. 4. Як виняток, при творенні імені по батькові від Григорій відпадає -ій — Григорович, Григорівна. 5. Дублетні форми по батькові творяться також від імен на -а (-я): Кузьма — Кузьми́ч (суфікс -ич), Кузьмі́вна і Ку́зьмович, Ку́зьмівна; Лука — Луки́ч, Лукі́вна і (рідше) Лу́кович, Лу́ківна; Сава — Савич, Савівна і Савович, Савівна; Хома — Хоми́ч, Хомі́вна і Хо́мович, Хо́мівна. 6. Від імені Ілля форми по батькові — Ілліч, Іллівна; від Микола — Миколайович, Миколаївна і (рідше) — Миколович, Миколівна. 7. Форми по батькові від офіційних подвійних імен на зразок Богдан-Юрій утворюються звичайно від першого імені (Олексій Богданович, Ірина Богданівна),


але за бажанням рідних під час реєстрації новонароджених може бути зафіксована форма по батькові й від другого імені (Олексій Юрійович, Ірина Юріївна) чи навіть від обох: Олексій Богдан-Юрійович, Ірина Богдан-Юріївна. В останньому випадку перше ім’я не відмінюється (виступ Олексія Богдан-Юрійовича, стаття Ірини Богдан-Юріївни). 8. Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники ІІ відміни мішаної групи, жіночі імена по батькові відмінюються як іменники І відміни твердої групи. Н. Микола Васильович Олена Іллівна Р. Миколи Васильовича Олени Іллівни Д. Миколі Васильовичу Олені Іллівні З. Миколу Васильовича Олену Іллівну О. Миколою Васильовичем Оленою Іллівною М. при Миколі Васильовичу при Олені Іллівні Кл. Миколо Васильовичу Олено Іллівно Примітка. Не можна говорити й писати Марини Володимирівної (Контрольна робота Марини Володимирівни Іщук, а не Контрольна робота Марини Володимирівної Іщук), Варварі Петрівній (Залишу доручення Варварі Петрівні, а не Залишу доручення Варварі Петрівній). Правопис і відмінювання власнеукраїнських прізвищ До власнеукраїнських належать прізвища, що закінчуються на -ко, -о (Шевченко, Іваненко; Махно, Іваньо), на -а (-я) (Майборода, Гмиря); на приголосний (Швець, Тютюнник, Таранник, Стельмах), прикметникові на -ий (Біловерхий, Котовський), -ів (Ведмедів, Прокопів), на –ин (Степанишин, Романишин). Також для українців характерні прізвища, утворені складанням дієслова в наказовій формі та іменника: Непийвода, Убийвовк, Перекотиполе, Підіпригора та ін.; утворені на основі словосполучень, до складу яких входять повнозначні і службові слова: Добрийвечір, Скажибудьласка, Нетудихата та ін.; утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Кривоніс, Скороход, Довгопол. Такі прізвища пишуть одним словом. Українські чоловічі прізвища будь-якого типу змінюються за всіма відмінками як відповідні їм іменники І чи II відміни або прикметники. Зразки відмінювання чоловічих прізвищ 5


Н. Майборода, Тетеря, Нетудихата Д. Майбороді, Тетері, Нетудихаті

Р. Майбороди, Тетері, Нетудихати З. Майбороду, Тетерю, Нетудихату

О. Майбородою, Тетерею, Нетудихатою М. на Майбороді, на Тетері, на Нетудихаті При відмінюванні у прізвищах відбуваються всі фонетичні зміни (чергування голосних і приголосних, спрощення), властиві українській мові: Муха — Мусі; Ведмідь — Ведмедя; Панібудьласка — Панібудьласці, Тхір — Тхора. Жіночі прізвища, що закінчуются на приголосний звук та -о, -ко, не змінюються: Таранник Тетяні, Петрич Ольги, Черкашенко Іриною, Іваньо Світлані, Романишин Марією. Жіночі прізвища на -а (-я) та прикметникові на -а, -ова змінюються як відповідні їм іменники та прикметники. Вправа 1. До поданих назв творів української літератури запишіть їхніх авторів (прізвище, ім’я, по батькові); поруч позначте літературний псевдонім (якщо є). «Конотопська відьма» —…;» Кайдашева сім’я» —…; «Гайдамаки» —…; «Євшанзілля» —…; «Федько‑халамидник» —…; «Айстри» —; «Мисливські усмішки» —…; «Захар Беркут» —…; «Давня казка» —…; «Наталка-Полтавка» —…; «Морозенко» —…; «Цвіт яблуні» —…; «Роксолана» —…; «Воля до життя» —…; «Два кольори» —…; «Лебеді материнства» —. Вправа 2 Від поданих власних імен утворіть чоловічі та жіночі імена по батькові, укажіть можливі варіанти. Наприклад: Олександр – Олександрович, Олександрівна. Артур, Антон, Аркадій, Валерій, Валер’ян, Геннадій, Георгій, Григорій, Ілля, Ілько, Ігор, Кузьма, Лазар, Леонтій, Леонід, Лев, Лука, Мануїл, Марко, Мар’ян, Роман, Сидір, Сила, Сава, Тихін, Улян, Хома, Юлій, Яків. Вправа 3 Перекладіть українською мовою. Зверніть увагу на правопис дієприслівників в українській та російській мовах. Лист бумаги Когда человек хочет поделиться своими переживаниями с далёким другом, он берет лист бумаги и пишет письмо. Конструктор, задумывая машину, берет лист бумаги и чертит на нём то, что подсказывает ему мысль. Художник, торопясь запечатлеть наше время в симфонии красок, берет лист бумаги и набрасывает


контуры картины. Ученый, проникнув разумом в неизведанное и доказывая неоспоримость открытого, берет лист бумаги и покрывает его каскадом формул. Журналист, вернувшись из командировки и желая рассказать о виденном, берёт всё тот же лист бумаги, авторучку и пишет… (Из газеты).

7


Самостійне вивчення № 2 Тема: Лексика сучасної української мови з погляду походження і розвитку План 1. Історія формування української лексики. 2. Групи лексики сучасної української мови: а) незапозичена лексика; б) лексичні запозичення; (опрацювавши теоретичний матеріал, виконати вправи 1-5) в) дослідження походження власного імені та прізвища. (На окремому аркуші описати історію власного імені: значення, з якої мови походить, історія виникнення тощо. Так само дослідити власне прізвище: від чого утворено, за допомогою яких словотворчих засобів, для якого регіону характерно.) Знати: з яких мов прийшли запозичення в українську мову, • ознаки старослов’янізмів, грецизмів, латинізмів, запозичень з європейських мов (вміти знаходити у тексті, наводити приклади); • явище пуризму; • місце та значення запозичених слів у складі сучасної української мови; • виконати вправи(виконувати після опрацювання теоретичного матеріалу). Використана література 1. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. - К., 1986. 2. Білодід І. Питання походження і розвитку слов'янської писемності. - К., 1973. 3. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. - К., 1993. 4. Кононенко П., Кадомцева Л., Мацько Л. Українська мова: Посібник для вступників до вузів. – К., 1992 5. Пентилюк М.І. культура мови і стилістика. – К., 1994 6. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова – К., 1994 – с.124-131


Вправа 1 Користуючись словником іншомовних слів, поясніть походження слів та з`ясуйте, які відбулися в них фонетичні та морфологічні зміни. Акваріум (з латинської - …), глобус, нотаріус, кафедра, юстиція, Біблія, єхидна, портьєра, філософія. Вправа 2 (наші власні) Є в українській мові слова, яких не знає жодна інша мова. Це власне українська лексика. Деякі мають спеціальні суфікси. Доберіть приклади іменників: 1. 2. 3. 4.

іменники на позначення осіб чоловічої статі за певною ознакою: ім. на позначення малят тварин: еня ім. на позначення абстрагованих ознак: інь ім. на позначення почуттів, стану людини: ощі.

ій

Вправа 3 (Відмітити чужинців) Із німецької, французької, англійської, італійської та інших мов прийшло немало слів. Одні з них повністю «українізувалися» і нічим не відрізняються. Інші залишилися вірними особливостям рідної мови. У кожній парі виділіть іншомовне слово. Чим воно відрізняється? Спробуйте встановити, з якої мови запозичено. Біоніка – природознавство; дуель – постріл; вуааль – хустина; дзеркало – трюмо; пенсне – око; краса – естетика; автограф – підпис. Вправа 4(Із церковних книг) Що визнаєте про старослов`янську мову? Вона довгий час була літературною, тому передала немало слів. Благо – це добро, щастя. Це слово, як і бого-, добро-, зло-, веле- увійшло до складу старослов’янських слів. Доберіть 10 складних слів із першою частиною благо-. Вправа 5(Шкідливе мавпування) Що таке калька? Калькувати – знімати копію. Як це стосується мови? Розглянемо слова життєпис і біографія. Це синоніми. Однакові за значенням, а за будовою? То життєпис – калька до грецького слова біографія. А які слова-кальки до слова алфавіт ви знаєте?.

9


Є кальки, які не одержали визнання. Вони засмічують і нівечать українську мову. Це міроприємство, слідуючий, землеволодар, на протязі, являтися, любий, вірна відповідь, заказувати. Знайдіть правильні відповідники. Незапозичена лексика лексика Лексика української мови формувалася протягом тисячоліть. Сучасна лексика української мови складається з незапозичених слів, створених нашими предками, і слів, запозичених у різні періоди з інших мов. Основну частину лексики української мови становлять незапозичені українські слова. Їх у мові приблизно 90 відсотків. відсотків До них належать успадковані найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов'янських та ін.); праслов'янські слова, спільні для всіх або більшості слов'янських мов; і власне українські слова, утворені безпосередньо тією частиною слов'янської людності, яка сформувала українську націю. Спільноіндоєвропейська мова, як вважає більшість мовознавців, існувала в V—IV тисячоліттях до н. є. на півдні сучасної України. Звідси носії цієї мови, точніше — її діалектів, поступово розселялися по Європі, Кавказу, Індійському півострові, Середземномор'ї. Тепер, як уже зазначалося, індоєвропейськими мовами розмовляє майже половина людства. Індоєвропейська сім'я мов охоплює 10 мовних груп: германську (11 живих мов), романську (10 мов), слов'янську (ІЗ мов), балтійську (литовська й латиська мови), індійську, іранську, кельтську, грецьку, албанську, вірменську. З тих прадавніх часів українська мова успадкувала кілька сотень назв життєво важливих предметів і явищ, зокрема: а) назви людей за спорідненістю та іншими ознаками: ознаками мати, батько, син, дочка, брат, сестра, зять, свекор, ятрів- ка, дівер, гість тощо; наприклад: мати {матері) — санскр. mata (matar-), лат. mater, грец. meter, нім. Mutter, англ. mother, вірм. mair, лит. motina; брат — санскр. bhrata, лат. /rater, грец. phrater «член фратрії», нім. Bruder, англ. brother, вірм. elbair, лит. brataritis; сестра — санскр. svasar-, лат. soror, нім. Schwester, англ. jwter, лит. sesuo (sesers); гість (гостя) — лат. hostis «чужоземець», нім. Gast, англ. gwetf; б) назви частин тіла: око, брова, вухо, ніс, зуб, серце, череп, ясна, язик, груди, лікоть, коліно, волосся, кров тощо; наприклад: серце — санскр. hardi, лат. cor {cordis), грец. kardia, нім. Herz, англ. heart, вірм. мг/, лит. Sirdis; око —санскр. лат. oculus, грец. oase, нім. Auge, англ. eye, вірм. яАл, лит. akis; ніс (носа) — санскр. nose, лат. nasus, нім. Afase, англ. логе, лит. ло-sw, норв. nos «морда»; в) назви тварин і продуктів тваринного походження: походження звір, вівця, корова, свиня, порося, вовк, вивірка, їжак, журавель, гуска, орел, оса, муха, мурашка, м ясо, молоко, яйце, вовна тощо; наприклад: вовк — санскр. vrkas, грец. fykos, нім. Wolf, англ. wolf, лит. vilkas, алб. ulk; гуска (гуси) — санскр. hamsi, лат. anser, нім. Gam, англ. goose, лит. iansis, ірл. geis; муха — лат. musca, грец, вірм. /яйл «комар», лит. musia; молоко — лат. lac, нім. М/сл, англ. milk; г) назви рослин та та їхніх частин: частин дерево, береза, верба, ясен, осика, черемха, вишня, дуб, жолудь, кора, сук, зерно, солома, полова, мох, льон тощо; наприклад: дерево —санскр. daru, нім. Теег


«живиця», англ. tree, лит. Derva «живиця»; береза — санскр. bhwjah, лат. fiwcinus, нім. Birke, англ. birch, лит. bertas; льон — лат. linum, грец. linon, нім. Lein, лит. /was, ірл. г) назви предметів і явиш природи: природи сонце, місяць, небо, день, ніч, вечір, зима, вогонь, вода, вітер, дим, роса, сніг, море тощо; наприклад: сонце — санскр. suvar, лат. sol, нім. Sonne, англ. sun, лит. яш/е; w« (ночі) — санскр. лд, лат. пох, грец. », нім. Nacht, англ. л/, лит. naktis; море — санскр. maryada «берег моря», лат. таге, нім. англ. marsh «болото», лит. marios, ірл. тиіг; д) назви житла, господарських господарських знарядь, продуктів: продуктів дім, двері, віз, колесо, вісь, двір, сіль тощо; наприклад: двері —санскр. dvaram «ворота», лат. fores, грец. thyra, нім. Тйг, англ. fifoor, лит. durys; вісь (осі) — санскр. aksas, лат. axis, грец. я&ш, нім. Achse, англ. ахіу, лит., сіль — лат. да/, грец. hals, нім. англ. salt, лит. solymas «розсіл»; є) назви дій, станів, процесів: процесів іти, везти, текти, стояти, сидіти, спати, пекти, варити, місити, молоти, орати, кувати, тесати, їсти, пити, знати, дати, жити, вмерти тощо; наприклад: брати — санскр. bhrati «нести», лат. fem «несу», нім. bringen «приносити», англ. bring «приносити», вірм. etbair, лит. berti «сипати»; їсти (їдять) — санскр. admi, лат. edo, грец. edo, нім. essen, англ. eat, вірм. utem, лит. esti; орати — лат. arare, грец. ато, лит. arti, гот. arjan; є) назви ознак, якостей: якостей довгий, короткий, малий, вузький, гострий, білий, світлий, блідий, темний, сірий, сивий, рудий, жовтий, зелений, новий тощо; наприклад: короткий — лат. curtus «укорочений», нім. kurz, англ. short, лит. kirsti «рубати»; гострий — санскр. acris «лезо», лат. асег, нім. scharf, англ. sharp, вірм. aseln, лит. aStrus; новий — санскр. navas, лат. novus, грец. neos, нім. пей, англ. new, вірм. nor, лит. naujas; рудий — санскр. rudhira «червоний», лат. ruber «червоний», грец. erythros «червоний», нім. rot «червоний», англ. red «червоний», лит. rudas; ж) назви чисел: чисел один, два, три, чотири, п 'ять, шість, сім, вісім, десять, сто, тисяча; наприклад: три — санскр. trayas, лат. tres, грец. trejs, нім. drei, англ. three, вірм. erek, лит. trys, ірл. tri; десять — санскр. dasa, лат. decem, грец. deca, нім. zehn, англ. ten, лит. desimt; сто — санскр. satam, лат. centum, грец. hekaton, лит. simtas. В українській мові, крім того, виділяється досить помітний прошарок давньої (приблизно з 111 тисячоліття до н. е.) лексики, спільної тільки з литовською та латиською мовами: голова, рука, нога, долоня, доля, дух, сморід, корова, теля, зозуля, озеро, лід, юний, солодкий, глухий, кривий, сердитий тощо; наприклад: голова — лит. gab/a, латиськ. galva; рука — лит. ranka, латиськ. ruoka; озеро — лит. ezeras, латиськ. ezers; солодкий — лит. saldus, латиськ. salds. Праслов'янський період розвитку української лексики тривав приблизно від початку 11 тисячоліття до н. є. і до VI ст. н. є. У той час виникло багато слів, які стали спільним надбанням усіх слов'янських мов. Для творення нових слів використовувалися переважно наявні вже індоєвропейські корені. Таких слів в українській мові налічується близько двох тисяч. Це зокрема: а) назви людей за спорідненістю спорідненістю та іншими ознаками: ознаками чоловік, сват, невістка, вітчим, мачуха, пасерб, внук, вівчар, ткач, сторож; б) назви частин тіла: тіло, чоло, губа, рот, гортань, стегно, шия, в язи, палець, пазур; 11


в) назви тварин: тварин віл, ведмідь, кінь, пес, змія, птах, соловей, окунь, плітка, комар, жук; г) назви рослин: рослин пшениця, трава, будяк, лопух, кропива, лобода, ягода, малина, суниця, ожина, ліщина, гай, печериця, сморж:; ґ) назви предметів і явиш природи: природи іскра, буря, вихор, потік, струмінь, острів, рілля, долина; д) назви назви будівель, господарських знарядь: знарядь кузня, кошара, обора, стайня, вікно, піч, пліт, борона, вила, відро, ніж, шило, клин, молот, мітла, невід, пряжа, кросна; є) назви предметів харчування: страва, сало, пиріг, масло, лій, коровай, кисіль, каша, сир, сметана, пиво, мука, борошно, тісто; є) назви абстрактних понять: понять диво, відвага, лад, ласка, правда, кривда, гнів, радість, користь, пам ять, дума, честь, горе, блуд, гріх, стид, кара; з) назви дій: дій блукати, варити, гнити, гоїти, киснути, молотити, молоти, писати. ж) назви різних ознак: ознак розумний, мудрий, гідний, хитрий, сліпий, здоровий, гіркий, кислий, солодкий, дурний тощо. Водночас відбувалися запозичення з інших індоєвропейських мов. Так, із германських мов у праслов'янську потрапили такі слова, як князь, король, церква, стодола, колодязь, якір, дошка, скло, віск, блюдо, короп, оселедець, гріш; із кельтських — ліки, тин, брага, лютий; із латинської — вино, котел, млин, лев, осел, капуста, поганий; із грецької — корабель, левада, вишня, мак. Праслов'янські новотвори тепер сприймаються переважно як непохідні, хоча колись вони були утворені від і��доєвропейських коренів за допомогою різних суфіксів та префіксів: сонце, серце (обидва слова утворені за допомогою суфікса -ц-), швець (колись у цих словах виділявся суфікс ець), кузня (слово утворене за допомогою суфікса -зн'-), вікно (до основи слова око було додано суфікс -н-), пам'ять (до цього слова було додано префікс па-), правда, кривда (обидва слова мають давній суфікс -д-). Кількісно найбільший і найрізноманітніший шар питомої української лексики становлять слова, які почали виникати ще в процесі формування тих діалектів, що лягли в основу української мови, і творення яких не припиняється й досі, тобто власне українські слова. Більшість цих слів виникла й виникає на лексичному матеріалі, успадкованому від спільноіндоєвропейської та праслов'янської мов, а також давно засвоєних запозичень. Ці слова переважно похідні. Вони стосуються всіх сфер життя, наприклад: а) суспільносуспільно-політична лексика: лексика громада, громадянин, володар, власність, промовець, працівник, гурток, осередок, ланка, справочинство, самодіяльний; б) назви будівель та їхніх частин: частин будинок, приміщення, підлога, поміст, одвірок, віконниця, горниця, покуття, присінок, корівник, садиба, хвіртка, причілок, підмурівок; в) назви страв і напоїв: напоїв борщ, вареники, голубці, локшина, галушки, лемішка, холодець, затірка, мйчанка, млинці, корж, бублик, пампушки, деруни, узвар, куліш, вергуни, січеники, крученики, завиванець;


г) назви одягу і взуття: взуття штани, спідниця, сорочка, запаска, хустка, стрічка, намисто, капелюх, бриль, чобіт, черевик, сап'янці; Г) назви предметів побуту: рядно, скатерка, рушник, мішок, кошик, коромисло, коцюба, віжки, оброть; д) сільськогосподарська лексика: лексика урожай, скирта, ярина, озимина, сіножать, жниварка, молотарка, сівалка, віялка, олійниця, цукроварня, оранка, зажинки, обжинки, рільництво, тваринництво, хлібороб, сіяч, тваринник, пасічник, смородина, порічки, суниця, полуниця, гречка; є) абстрактна й наукова лексика: лексика мрія, поступ, довір 'я, освіта, виховання, промисловість, підприємство, кисень, водень, підручник, іспит. Серед власне українських слів є чимало прислівників: зопалу, навпростець, осторонь, заздалегідь, навперейми, зрештою, наодинці, вранці, влітку, взимку, праворуч, нашвидкуруч, обіруч, мимохідь, торік, споконвіку. Тільки в українській мові є прийменники біля, від, посеред, між, задля, коло, щодо; сполучники та, бо, чи, аби, або, проте, зате, якщо, якби, наче, мов, ніби, ніж, дарма що, незважаючи на те що; частки хай, невже, хіба, майже, навіть. Лексичні запозичення Мова збагачується не лише завдяки розвиткові багатозначності слів і постійному творенню нових лексем, а й за рахунок запозичень. Запозичення полягає в засвоєнні слів однієї мови іншою.

Відносно того, якими шляхами запозичуються слова, запозичення бувають: прямі — з мови в мову: стьожка, хвороба, повидло, ковадло запозичені безпосередньо з польської; башлик, сарай, карий — із татарської; опосередковані — через інші мови: індійське sakkhara — арабське sukkar — італійське zuchero — німецьке Zucker — українське цукор; тюркське ходжа — російське хозяин — українське хазяїн. Відносно того, яким способом запозичуються слова, запозичення бувають: усні: левада, лиман, корабель, квасоля, огірок — із грецької; базар, гарбуз, казан, тютюн — із татарської; книжні: аудиторія, олімпіада, пюпітр, бюро. Усні запозичення завжди краще пристосовані до законів мови, ніж книжні. За ступенем адаптації розрізняють: 13


засвоєння — слова, що вже повністю фонетично й граматично пристосувалися до української мови; наприклад, у запозичених колись словах дріт, колір, папір, як і в неза-позичених, відбувається чергування голосних; колишнє французьке слово пальто відмінюється, як і будь-яке українське: пальта, у пальті і т. д.; не відчуваємо іншомовного походження в запозичених словах левада, лиман, базар, кавун; власне запозичення — слова, у яких процес фонетичного й граматичного пристосування ше не завершився; наприклад: бюро, журі, ательє, тротуар — із французької мови; джентльмен, траулер — з англійської; бухгалтер, ландшафт — із німецької; такі слова мають невластиві українській мові сполучення звуків, форми; кальки — поморфемні переклади слів; наприклад, українське свідомість — це переклад морфем латинського соп-scientia, де соп- за значенням дорівнює українському префіксові з-, a scientia означає «знання, відомість»; за англійським зразком half-back утворено українське півзахисник; запозичення значень — українське слово набуває значення, . яке має його іншомовний відповідник; наприклад, політичні поняття правий, лівий запозичено з французької мови — droit, gauche: у часи французької буржуазної революції в Конвенті помірковані жирондисти сиділи праворуч, а прихильники радикальних дій монтаньяри — ліворуч; словотвірні запозичення — використання іншомовних морфем; наприклад, грецький елемент теле- «далеко» увійшов до таких українських слів, як телебачення, телезв 'язок, телепередача, телеприймач, телеустановка, телеуправління; варваризми — слова з особливо виразними ознаками іншомовності; наприклад: олрайт, о'кей — з англійської; мерсі, тет-а-тет — із французької; екзотизми — слова для позначення екзотичних, незвичайних реалій, для яких у мові немає назв: кімоно, чалма, сакля, аул, меджліс, хурал. Коло значень запозиченого слова різко звужується. Наприклад, англійське слово jazz, крім «джаз», означає ше й «грубий», «гротескний», «кричущий»; французьке слово ргіх, від якого походить приз, означає «ціна», «вартість», «цінність», «нагорода», «премія»; німецьке слово Flanke, крім «фланг», означає «бік у тварини», «сторона», «схил», «край поля», «бічна поверхня». Іноді значення запозичених слів може змінюватися. Наприклад, у давніх греків слово епіграф означало «напис на пам'ятнику», в українській мові — «цитата перед твором»; англійське слово wagon, яке через німецьке чи французьке посередництво потрапило в українську мову зі значенням «вагон», в англійській мові означає «фургон», «віз», «дитяча коляска», «товарний вагон», «вагон-платформа», «вагонетка», але не «вагон» у нашому розумінні (поняття «вагон» в англійській мові позначається словом carriage). Іншомовні слова в мові, яка запозичує їх, втрачають внутрішню форму, тобто стають немотивовані. Наприклад, англійське слово marketing, що дослівно означає


«торгівля» і вживається в нашій мові як маркетинг, складається з кореня mark-(одне зі значень — «тавро», «фабрична марка»), суфікса -et-(market означає «ринок», «збут», «купувати») та суфікса з уза-гальнювальним значенням -ing. Значення цього слова в англійській мові випливає з його складових частин. В українській мові воно немотивоване, стоїть поза зв'язком з іншими словами й поняттями і є незрозумілим. Тому запозичення іншомовних слів без крайньої потреби — явище небажане. Слова, запозичені з інших мов, не завжди пристосовані до фонетичних законів української мови. Вони навіть пишуться за іншими правилами, ніж українські. Тому для правопису важливо вміти розрізняти запозичені й незапозичені слова: а) майже всі слова, які починаються на а, є, і більшість на і — іншомовного походження: походження абітурієнт, абстракція, автомобіль, адміністрація, аеродром; евакуація, економіка, експеримент, електрика, ефективний; ідеологія, інтеграція, інфраструктура, історія; б) іншомовного походження є слова, що мають звук ф : фабрика, факультет, фарфор, феєрверк, фешенебельний, форма, фунікулер, футбол, графік, сифон, торф (винятки: Фастів і форкати); в) в іншомовних словах бувають збіги голосних: голосних біографія, ваучер, віртуозний, гіацинт, океан, поезія, радіо, сеанс; в українських — вони можливі лише на межі значущих частин слова, найчастіше префікса й кореня: виорати, заозерний, наосліп, кароокий; г) іншомовним словам властиві важкі для вимови збіги приголосних: приголосних бургомістр, демонстрант, комплект, матч, пункт, сандвіч, тембр, тюбінг, умбра, циліндр; г) в іншомовних словах не чергуються о, є з і та немає випадних о, є, як в українських: українських бетон — бетону (пор. українське дзвін — дзвону), ваніль — ванілі (пор. сіль — солі), бюлетень — бюлетеня (пор. день — дня); але є чимало й українських слів, у яких голосні не чергуються й не випадають: тінь — тіні, ліс — лісу, мороз — морозу, берег — берега, приятель — приятеля; д) в іншомовних словах рідко виділяються префікси й суфікси суфікси, фікси а корінь може мати три та більше складів (на відміну від українських слів, у яких корені одно-, рідше двоскладові): вітамін, гіпотеза, дисципліна, температура, характер; якшо ж і виділяються префікси й суфікси, то вони відмінні від споконвічних українських: асоціація, дисоціація; експорт, імпорт, транпорт; дезорганізація, реорганізація; демонстрант, демонстрація; є) частина іншомовних слів із кінцевим голосним не відмінюється відмінюється: мінюється амплуа, комюніке, шосе, журі, таксі, ескімо, рагу, кенгуру, інтерв'ю. Надмірне, бездумне вживання іншомовних слів робить мову малозрозумілою, перетворює її на жаргон і, крім того, руйнує її систему, розхитує усталені закони. Тому мова поступово очишає себе від непотрібних запозичень (в українській мові тепер майже не вживаються слова аероплан, голкіпер, хавбек тощо). Свідоме прагнення не допускати запозичень у мову й позбуватися їх називається пуризмом (від лат. purus «чистий»). Свого часу пуризм сильно виявився в німецькій, чеській, ісландській мовах, тепер у Франції на 15


державному рівні ставляться перепони засміченню французької мови іншомовними словами. В Україні у 20-х pp. XX ст. була зроблена спроба наблизити книжну мову до народної, але тодішнє державне керівництво перешкодило цьому. Якщо є дві назви — українська й іншомовна, то перевагу слід надавати українській. Вона завжди зрозуміліша, милозвучніша, легше запам'ятовується. Наприклад, краще сказати вихідний, ніж уїкенд; образ, ніж імідж; нестача, ніж дефіцит; чинник, ніж фактор; відшкодування, ніж компенсація; торгівля, ніж маркетинг; відповідник, ніж еквівалент; вада, ніж дефект; оплески, ніж аплодисменти; обрій, ніж горизонт; велетенський, ніж. гігантський; поважний, ніж. респектабельний; продовжений, ніж пролонгований і т. д. Щоправда, іноді іншомовне слово і його український відповідник можуть різнитися відтінками чи обсягом значення. Наприклад, коли йдеться про офіційне відвідання, вживають слово візит, а не відвідини. Різні відтінки значення мають слова повідомлення, звіт {рапорт; ухвала і резолюція (останнє означає ще й напис службової особи на заяві, доповідній записці тощо); вигідний, зручний і комфортабельний (останнє має ще й значення «затишний»). Є чимало іншомовних слів, які не мають точних українських відповідників: абстрактний, аварія, валюта, варіант, жетон, економіка, інститут, конкурс, копія, ліміт, ломбард, медаль, організація, практика, приватний, регулярний, стандарт, суб'єкт, транспорт, факт, фонд, центр, штабта ін. Українська мова в різні часи більшою чи меншою мірою запозичувала слова із слов'янських мов — давньоболгарської, польської й російської; з античних мов — грецької й латинської, з тюркських мов та із західноєвропейських — французької, німецької, англійської, італійської тощо Запозичення із слов'янських мов Запозичення із старослов'янської мови. мови З прийняттям християнства 988 р. в УкраїнуРусь прийшла тодішня болгарська мова, яка пізніше дістала назву «старослов'янська», «старослов'янська», або «церковнослов'янська». «церковнослов'янська Вона стала мовою богослужінь, богослужбових книг, мовою навчання, тобто на довгий час, аж до появи творів Івана Котляревського, набула статусу літературної мови в Україні. Нею (з невеликими домішками українських елементів) написані «Повість врем'яних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Руська правда», «Слово о законі і благодаті» Іларіона, «Повчання» Володимира Мономаха тощо. болящий, грядущий, сущий, неопалимий, незримий; ці суфікси використовуються й у незапозичених словах: роботящий, невмирущий, загребущий, невловимий. Запозичення з польської мови почалися ще в доісторичні часи. Але помітними вони стали тільки після 1569 p., коли внаслідок Люблінської унії більша частина території України опинилася під владою Польщі. З польської мови в українську ввійшли такі слова, як :уряд, тесля, хлопець, в 'язень, блазень, міщанин, мешкання, достаток, забавка, ковадло, залога, вирок, хвороба,


скарга, прагнення, необачність, шаленство, дідизна, зичити, квапитися, гарцювати, шикувати, керувати, пильнувати, бавитися, обіцяти, вельможний, прикрий, розмаїтий, кепський. Через польську українською мовою було засвоєно низку чеських слів: слів влада, праця, брама, табір, бавовна, гасло, ганьба, вагатися, власний, огидний, наглий, смутний. Таким само шляхом прийшли в українську мову й деякі німецькі слова (щоправда, їх поширювали переважно євреї, переселені в XVI— XVI11 ст. із Німеччини в Україну): кушнір, бровар, слюсар, дріт, дратва, кельма, дах, верстат, стамеска, фуганок, цукор, цибуля, крам, коштувати, рахувати, друкувати, трапитися тощо. У свою чергу, чимало українських слів потрапило в польську мову: жнива, гречка, крашанка, розлука, галас, яр, череда, ватага, черешня, чуприна, хата, садиба, гуляти і т. д. УкраїнськоУкраїнсько-російські російські мовні контакти контакти стали регулярними після укладення Б. Хмельницьким 1654 р. договору з Росією. Проте аж до початку XIX ст. запозичення з російської мови в українську були рідкісні, оскільки Україна в культурному відношенні стояла вище від Росії. На той час припадають запозичення через російську мову німецьких та голландських слів, пов'язаних із військовою військовою справою та мореплавством: мореплавством артилерія, фельдфебель, капітан, флот, адмірал, бот, гавань, порт, мортира, бомба та ін. Вплив російської мови став помітним, починаючи з XIX ст., і особливо посилився у 20—80-х pp. XX ст. З російської мови запозичено слова самовар, лящ, нагідки, мужик, чиновник, начальник, община, артіль, указ, завод, рудник, підрядчик, більшовик тощо. Багато слів російської мови було засвоєно у вигляді кальок: гучномовець (рос. громкоговоритель), книгосховище, вогнегасник, висуванець, відмінник, п'ятирічка, колгосп, виконроб та ін. Більшість цих слів тепер сприймаються як застарілі. Запозичення з грецької і латинської мов. Частина грецьких слів в українську мову ввійшла ще до прийняття християнства внаслідок безпосередніх контактів між носіями обох мов. Греки, як відомо, довгий час мали свої поселення в Північному Причорномор'ї, у Криму, торгували з русичами. Тоді було запозичено такі слова, як корабель, парус, левада, лиман, палата, вапно, корал, канат, миска, кедр, вишня, огірок, лавр, мак, м 'ята, мигдаль, кит, крокодил. Набагато більше грецьких слів прийшло до нас через старослов'янську мову після прийняття християнства: ангел, архангел, апостол, Біблія, Євангелія, вівтар, ікона, кадило, ладан, монах, монастир, паламар, псалом, ідол. Тоді ж було запозичено й багато грецьких імен, такі, як Анатолій (східний), Андрій (мужній), Арсен (сміливий), Василь (царський), Геннадій (благородний), Олександр (захисник людей), Ірина (спокій), Галина (тиша), Катерина (чиста), Оксана (гостинна), Олена (сонячна). Наступна хвиля грецизмів спостерігається у зв'язку з вивченням в українських школах у XVI—XVII ст. грецької мови. У цей час в українську мову входять в основному шкільні 17


терміни: граматика, логіка, історія, математика, філософія, лексика, морфологія, синтаксис, бібліотека, драма, театр, хор. Пізніші запозичення з грецької мови пов'язані з розвитком різних галузей науки, з політичним життям. До них нале жать такі слова, як біологія, бактерія, мікроб, гормони, азот, барій, бром, гелій, йод, галактика, клімат, паралель, полюс, гіпотенуза, катет, призма, теорема, дифтонг, фонема, морфема, схема, фантазія, автономія, економія, анархізм. Крім того, з грецької мови запозичено чимало словотвірних елементів: авто-, анти-, мікро-, макро-, аеро-, хроно-, фото-, топо-, сферо-, агро-, архі-, пан-, філ, -фоб. Для грецизмів характерні початкові голосні а, є, і, приголос приголосний осний ф, звукосполучення кс, пс, суфікси -ік(а), -ад(а), -ид(а), -ід(а) тощо: архів, автор, економія, етика, ідея, фантазія, лексика, психіка, олімпіада, панахида, піраміда. Латинські слова стали проникати в українську мову в X—XI ст.: кесар, коляда, фортуна. Основна маса латинізмів приходить в українську мову, починаючи з XV—XVI ст., коли в школах України стали вивчати латинську мову: аматор, арешт, артикул, гонор, гумор, герб, календар, конституція, матеріал, окуляри, оренда, термін, фальш та ін. Тепер терміни, утворені на основі латинської мови, вживаються в усіх галузях науки, техніки, політики, культури й мистецтва: абітурієнт, студент, університет, факультет, декан, аудиторія, лекція, консультація, конспект, (освітня лексика); літера, абревіатура, афікс, суфікс, інфінітив (мовознавчі терміни); синус, косинус, квадрат, куб, конус, біном, траєкторія, радіус, коефіцієнт, інтеграл, логарифм, плюс, мінус (математичні терміни); вірус, ангіна, аспірин, імунітет, інстинкт, ін 'єкція, рецепт, апендицит (медичні терміни); апаратура, генератор, турбіна, антена, конструкція, інструмент (технічні терміни); адвокат, нотаріус, юрист, цивільний (юридичні терміни); документ, резолюція, інструкція, циркуляр, директор, секретар (адміністративно-ділова лексика); нація, цивілізація, адміністрація, демонстрація, депутат, диктатура, конгрес, еміграція, конкуренція, ультиматум, прогрес (суспільно-політична лексика); література, фабула, класика, декламація, аплікація, капела (лексика з мистецтва). З латинської мови в українську ввійшли й деякі імена: Валерій (здоровий), Віктор (переможець), Віталій (життєвий), Маргарита (перлина), Марина (морська), Наталія (рідна). Для латинізмів характерні префікси деде-, ексекс-, імім-, інін-, рере-, суфікси -альн(ий), -ат, -аці(я), еит, -тор, -тур(а), -ум, -ус: ус депресія, експозиція, імпонувати, інкубатор, інтервал, реконструкція; універсальний, концентрат, інформація, інцидент, диктор, диктатура, мінімум, казус, радіус. Слова з тюркських мов до української проникали ще в найдавніші часи. Більшість із тих народів, з якими наші предки в давнину вели боротьбу, торгували й просто контактували, — авари, хозари, булгари, печеніги, половці, татари — тюркомовні.


Запозичення з тюркських мов відбувалися переважно усно. Тому ці с��ова тепер здебільшого не сприймаються як чужі. Це насамперед: а) назви, пов'язані з військовою справою: справою отаман, осавул, гайдамака, гайдук, яничар, орда, аркан, кинджал, бунчук, кайдани, каторга; б) назви побутових речей: речей диван, тапчан, казан, чавун, таз, кочерга, батіг, чубук, халат, шапка, башлик, бурка, каптан, ковпак, капшук, парча, килим, балик, шашлик, ковбаса, могорич, сарай, шатро, балаган, базар; в) назви тварин, птахів, риб, комах і пов'язаних із ними понять: баран, лоша, кабан, бугай, борсук, ішак, байбак, беркут, чайка, баклан, сазан, судак, сарана, тарган, отара, табун, каракуль; г) назви рослин і плодів: плодів гарбуз, кавун, кизил, айва, алича, баштан; ґ) назви масті коней: коней гнідий, буланий, карий. Однією з основних ознак тюркізмів є поєднання в слові голосних однакового ряду: барабан, балаган, кабала, папаха, сургуч, бунчук, тютюн, Саксагань, Самара. Про тюркське походження слів свідчать також кінцівки -лик, -ук, -ак, -ан, -ун: ун башлик, ярлик, борсук, судак, тапчан, табун; Кагарлик, Ташлик, Кундук, Токмак, Курган. Запозичення із західноєвропейських мов Запозичення Запозичення з німецької мови. Проникнення германізмів в українську мову почалося ще відтоді, коли готи займали південь сучасної України понад Чорним морем (НІ—IV ст.). Однак переважна більшість запозичень із німецької мови припадає на XVI—XV111 ст., чому сприяло переселення євреїв із Німеччини в Україну. Помітну роль у цьому відіграло також запровадження в українських містах Магдебурзького права. Потім посередником у запозиченні німецьких слів стала російська мова. Запозичення з німецької мови здебільшого стосуються: а) техніки й будівництва: анкер, борт, верстат, домкрат, кельма, кахлі, клапан, кран, стамеска, фуганок, лобзик, шина, шифер, шланг, шпунт, штепсель; б) військової справи: бруствер, гаубиця, гауптвахта, єфрейтор, офіцер, фельдфебель, фельдмаршал, патронташ, муштра, фланг, штаб, штиль, штурм; в) мистецтва: балетмейстер, мольберт, гастролі, флейта, арфа, камертон, обертон, ландшафт; г) торгівлі й управління: бухгалтер, вексель, касир, маклер, банк, штемпель, штраф, ратуша, поштамт;

19


г) побуту: бакенбарди, бутерброд, кітель, галстук, фартух, шлейф, ширма, мундштук, штопор, портвейн, штатив. Серед запозичених із німецької мови слів є чимало складних без сполучного голосного: бутерброд, ландшафт, бухгалтер, камертон, циферблат. До них також належать слова зі звукосполученням шт на початку слова та ей, ай після приголосного: штамп, штаб, штраф, крейда, клейстер, шлейф, портвейн, шайба, майстер. Французькі слова проникають в українську мову, починаючи з XVII ст.; і не тільки через польську, пізніше — російську мову, а й завдяки українським студентам, що вчилися або мандрували в ті часи по всій Європі. А в другій половині XVIII—XIX ст. цьому сприяло поширення політичних ідей, мистецтва, культури, батьківщиною яких була Франція. Запозичені з французької французької мови мови слова стосуються переважно: переважно: а) суспільно-політичного життя: режим, абсолютизм, асамблея, парламент, департамент, бюро, дебати, -і прем'єр, шеф, аташе, кар'єра, інтрига, шантаж, авантюра, бюлетень, транспарант, депеша; б) мистецтва й літератури: ансамбль, афіша, анонс, п'єса, актор, суфлер, роль, амплуа, тембр, балет, буфонада, антракт, рояль, ескіз, гравюра, натюрморт, віньєтка, бюст, шедевр, сюжет, жанр, каламбур; в) військової справи: армія, гвардія, авангард, аванпост, бригада, десант, партизан, команда, база, арсенал, батарея, канонада, фронт, флот, парашут; г) одягу: костюм, пальто, кашне, блуза, капюшон, галіфе, манжети, краватка, жабо; г) будівництва, архітектури, містовпорядкування: бельетаж, фойє, фасад, оранжерея, тераса, алея, бульвар, тротyap, авеню; д) побуту: абажур, люстра, портьєра, канапа, сервіз, ридикюль, браслет, флакон, пудра, делікатес, десерт, вінегрет, гарнір, філе, антрекот. Для запозичених із французької мови слів властиві такі фонетичні й морфологічні особливості: звукосполучення уа: буржуазія, амплуа, кулуари, експлуатація, тротуар, вуаль; пом'якшення губних та к перёд у (буква ю): бюро, гравюра, 'капюшон, фюзеляж, кюрі, кювет; звукосполучення ам, ан перед приголосними: асамблея, тампон, пансіон, авантюра, жанр; суфікси -аж, аж, -ант, ант, -анс, -ер, -йон: йон екіпаж, фураж, інтендант, реверанс, режисер, шофер, батальйон, компаньйон; незмінювані іменники з кінцевими наголошеними голосними голосними -є, -і, -о: пенсне, турне, резюме, журі, жалюзі, кашпо, шапіто. Запозичення з англійської мови


відбуваються, починаючи з XIX ст. Особливо побільшало їх останнім часом, коли англійська мова стала не тільки мовою міжнародного спілкування, а й основним засобом здобуття наукової та іншої інформації. Запозичені з англійської мови слова переважно стосуються: а) техніки: бульдозер, грейдер, комбайн, трактор, трамвай, ескалатор, форсунка, блюмінг, тунель, комп 'ютер, принтер, дисплей, файл' б) політики й економіки: мітинг, лідер, страйк, бойкот, локаут, гангстер, трест, бізнес, рекет, демпінг, маркетинг, бюджет, чек, банкнот, менеджер, менеджмент; в) мореплавства і військової справи: траулер, танкер, катер, вельбот, шлюпка, шхуна, яхта, ватерлінія, трап, док, дрейф, шквал, аврал, танк, шрапнель, снайпер; г) спорту: футбол, волейбол, гандбол, хокей, ватерполо, бокс, теніс, матч, спринт, старт, фініш, жокей, форвард, гол, рекорд, спаринг, тренер; г) побуту: комфорт, піджак, джемпер, піжама, плед, френч, смокінг, біфштекс, кекс, пудинг, сандвіч, торт. Для запозичень з англійської мови властиві звук дж, звукосполучення ай, ей, суфікс -инг (інг): бюджет, джентльмен, комбайн, тролейбус, мітинг, тюбінг, демпінг. Запозичення з італійської мови беруть початок у XVII—XVIII ст. Запозичені слова стосуються переважно музики: адажіо, акорд, алегро, альт, бас, сопрано, тенор, апасіоната, арія, баркарола, дует, унісон, імпровізація, інтермецо, кантата, соната, квартет, квінтет, композитор, консерваторія, концерт, віолончель, мандоліна, піаніно. Невелика частина запозичених з італійської мови слів належить: а) до фінансово-економічної термінології: брутто, валюта, каса, інкасатор, фірма; б) до архітектурно-будівничої лексики: бароко, арка, цоколь, фонтан, мозаїка.

21


Самостійне вивчення № 3 Тема: Тематичні виписки. Тези. Конспект прочитаного Відбирати найкорисніше — справа такої важливості, що не може бути справжнім читач без уміння відбирати. Єдиний надійний результат читання — засвоєння прочитаного, вибір корисного. Тільки це тримає розум у напруженні, залишає прочитане в пам’яті та освітлює розум яскравим світлом Я. Коменський Знати : види запису прочитаного, різницю між ними, рекомендації щодо їх застосування. Вміти: складати план і тези прочитаного; конспектувати матеріал та робити тематичні виписки. Завдання: опрацювавши теоретичний матеріал з теми (використайте подані нижче записи, або ж скористайтесь підручником : Українська мова: Підруч. для 10-11 кл / О.М. Бєляєв та ін. - К.: Освіта, 2007.), упорядкуйте записи та виконайте вказані вправи. План — найкоротший вид записів. Його пункти — стисле формулювання висвітлених у тексті (лекції, статті, художньому творі тощо) питань. Тези — короткий виклад основних думок автора тексту. Тези передають не зміст, а основні положення тексту в тій логічній послідовності, яка забезпечує доведення головної думки. Ця послідовність може не збігатися з послідовністю викладу матеріалу в тексті. Щоб скласти тези, необхідно уважно прочитати текст, обміркувати його зміст, визначити тему й головну думку (ідею) і лише після цього письмово викласти основні положення. Тематичні виписки роблять відповідно до заздалегідь складеного плану або тез доповіді, реферату тощо. Найчастіше виписки оформлюють у вигляді цитат з точним покликанням на джерело. Конспект — найбільш розгорнута форма запису. Він обов’язково має відповідати планові тексту. Тому спочатку складають план, а потім, з опорою на цей план, — конспект. У кожній частині тексту (абзаці, розділі) виділяють основні думки, які фіксують у пунктах плану (деталі опускають). Ці думки розгортають, конкретизують у конспекті. Важливий прийом конспектування — змістове «згортання» тексту, тобто його скорочення з обов’язковим зазначенням основних думок. Запорука успішності такого «згортання» — сформоване вміння переформульовувати думки «своїми словами». План, тези та конспект можуть бути цитатні, вільні або змішані. Вправа. Прочитайте текст. Лексичне значення виділених слів з’ясуйте за тлумачним словничком. Складіть план і тези прочитаного. Кітч Термін «кітч» виник порівняно недавно — у другій половині ХІХ століття. Тоді цим німецьким словом називали бульварні пустопорожні книжки для масового читача, а пізніше ним нарекли будь-який сурогат справжнього мистецтва. Нині про кітч говорять, пишуть, сперечаються мистецтвознавці, культурологи, соціологи, літературознавці. Йдеться передовсім про примітивні фільми й телешоу, бульварні


газети, бездарні книжки, несмак у побуті. Сьогодні кітч просто заполонив світ, він набирає сили за допомогою телебачення, радіо й преси, проникаючи в кожну домівку. 54 Класичним зразком кітчу на телеекрані є численні «мильні опери» — нескінченні, сентиментально-солодкав�� телесеріали про проблеми якоїсь бразильської чи американської родини. Для кітчу характерні дві особливості: зовнішня красивість та внутрішня спрощеність. Найрізноманітніші історії Попелюшок жіночої і чоловічої статі, незалежних жінок, які впевнено вибудовують кар’єру, енергійних ковбоїв, що ні сіло ні впало стають мільйонерами, багатьма глядачами сприймані на диво серйозно. Чому? Як можна вірити в такі нісенітниці? Споживачів «телемила» умовно можна поділити на дві категорії. Для першої телесеріал — усвідомлена втеча від щоденних проблем та клопотів у світ снів і фантазій. Для другої категорії (а це люди, цілком і повністю задоволені собою) — прагнення полоскотати власні почуття, це викликає на їхніх очах сльози замилування власною співчутливістю, власною добротою, власною витонченістю. Ось я який (або яка)! Такий самісінький, як герой телесеріалу! Здатний на подвиг, на вічну любов, на вірну дружбу, звичайно, якщо випаде нагода… Нагоди не випадає, тому такий телеглядач неспроможний подивитися на себе тверезо збоку. Серіал він дивиться, ніби в дзеркало на себе милується. Ілюзію сприймає за бажану реальність… І кітч, і справжнє мистецтво для зведення своїх споруд використовують той самий будівельний матеріал. Але в одному випадку виходить заселений живими людьми будинок, а в другому — декорація, з вікон якої визирають манекени. Проте мильні серіали вриваються до нашого життя все завзятіше… З журналу. Вправа 170 (за підручником Біляєва О.М.). Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Складіть до нього план. Дайте відповіді на подані нижче запитання. Тематичні виписки як спосіб запису прочитаного Все більше зростаючий потік інформації, інтерес широкого кола людей до науки, техніки, мистецтва вимагають вміння читати, робити записи почутого і прочитаного, зіставляти прочитаний матеріал з раніше відомим, систематизувати його. Вміти читати і занотовувати прочитане — необхідна риса й ознака інтелектуальної праці. Записи роблять роботу з книгою раціональнішою, ефективнішою. Щоб правильно, з максимальною повнотою використати книжку, людина повинна оволодіти певними практичними навичками роботи з нею. Потрібно навчитися самостійно робити спостереження й висновки з прочитаного, точно цитувати, знаходити в книжці певні положення для підтвердження чи заперечення висунутого теоретичного положення і т. п. Складання, оформлення записів залежить від особливостей мислення людини, особливостей запам'ятовування та осмислення. Записи допомагають швидко відновити в пам'яті раніше прочитане і навіть через певний проміжок часу служать довідковим матеріалом. Видів запису існує багато. Вибір того чи іншого з них визначається конкретною метою, Якщо зміст книжки нескладний, легко засвоюється — можна обмежитися складанням плану роботи. Якщо вас цікавлять лише окремі місця, то потрібно виписати саме їх (зробити виписки), а за ними скласти тези. Якщо книжка 23


містить нову, цікаву, але важку для засвоєння інформацію, доцільно її законспектувати. Тематичні виписки — це особливий спосіб запису змісту почутого або прочитаного. Мета таких виписок — підготовка матеріалу для доповіді, повідомлення. Складанню виписок передує добір необхідної літератури, її значення. На цій основі складається план, відповідно до якого добираються тематичні виписки. Виписки здебільшого робляться після читання розділу або параграфа, після осмислення їх змісту. В такому випадку вони добре доповнюють план (або тези) прочитаного, уточнюють, пояснюють їх. Найважливіші місця з прочитаних книжок можна записати дослівно, а іноді своїми словами, якщо точне посилання на статтю, посібник, брошуру не потрібне. Найчастіше виписки оформлюються у вигляді цитат. У практиці роботи з книгою встановлені такі способи фіксації почутого і прочитаного — план, тези, виписки, конспект. Відомо, що запис зберігає частину прочитаного. Він дисциплінує, змушує краще заглибитися в зміст, привчає виділяти основне, сприяє міцнішому засвоєнню, повторенню і закріпленню матеріалу. План є попередньою формою запису прочитаного. Він передує тезам та конспекту — складнішим та змістовнішим формам нотування. Змістовні тези неможливі без попередньо складеного чіткого плану, хоча зміст і обсяг плану та тез можуть відрізнятися. Вдало сформульовані тези включають у себе всі основні питання, які має відбивати план. Ці питання у тезах допов-нюються положеннями, що розкривають окремі аспекти мікротем. Отже, тези — це стисло сформульовані основні положення прочитаного тексту, що вбирають суть висловленого. Якщо план допомагає представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези розкривають суть всієї текстової інформації. Розрізняють два види тезування — відбір авторських тез із тексту; формулювання основних положень статті чи розділу книжки власними словами. Складання тез — важливий засіб підвищення рівня самостійної роботи, розвитку логічного мислення, мовленнєвої культури студентів. Запитання 1. Які ви знаєте способи запису почутого і прочитаного, якими з них вам найчастіше доводиться користуватися? 2. Які є види тезування? 3. Яка послідовність у роботі над складанням тез прочитаного? 4. В яких ситуаціях людині потрібне вміння складати тези? Вправа 171 (за підручником Біляєва О.М.) Випишіть по дві цитати з будь-якої художньої або науково-популярної літератури. Скористайтеся поданою пам'яткою та зразком оформлення виписки. Пам'ятка Як працювати над тематичними виписками 1. Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.


2. Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: «Там само». Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: «Там само» й вказується сторінка. 3. Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх з контексту. 4. Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставляться три крапки (...). 5. Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами пунктуації при прямій мові. 6. Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви. 7. На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок, тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого тексту. ПОЕТИЧНИЙ СВІТ В. СИМОНЕНКА Зразок «З усіх щедрот життя В. Симоненко обирав неспокій, труд душі, боління серця. Він поспішав висловити своє ставлення до світу, ...категорично проголосити своє «за» і «проти», піднести і заперечити, олюднити створюваний світ, бо олюднення — це насамперед визначення позиції, етична оцінка життєвих явищ». В. Моренець. На відстані серця. Літературно-критичні статті, нариси, есе.— К.: 1986.— С. 90

25


Самостійне вивчення №4 Тема: Складні випадки правопису різних частин мови План 1. Зв'язок числівників із іменниками. 2. Написання числівників і від числівникових слів. Завдання: • Опрацювати теоретичні завдання. (за нижче поданою інформацією) • Виконати вправи. Зв’язок числівників із іменниками 1. Числівник один узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку: один абзац, одна сторінка, одне морозиво. Числівник одні у власне-кількісному значенні сполучається лише з множинними іменниками, що позначають одиничні предмети: одні канікули, одні сани, одні брюки, одні заручини, одні колготки. У сполученні з іншими категоріями іменників числівник одні може вживатися в значенні прикметника однакові (одні вимоги), займенника самі (одні батьки залишилися на околиці) тощо. Іменник ставиться в однині після числівника один навіть тоді, коли ним закінчується складений числівник: вісімдесят один відсоток, триста сорок один учень, мільйон сімсот тисяч чотириста вісімдесят одна гривня, п’ятсот шістдесят одна тонна. 2. Числівники два, дві, обидва, обидві, три, чотири, а також складені з останнім компонентом два, три, чотири мають при собі іменники в називному відмінку множини: два кущі, дві акації, обидва учні, обидві студентки, три уроки, чотири пари. Причому в багатьох іменниках, що сполучаються з цими числівниками, переміщується наголос, характерний для форми називного відмінка множини: пам’ятки́ — дві па́м’ятки, церкви́ — три це́ркви, дуби́ — чотири ду́би, острови́ — два о́строви, ві́кна — три вікна́, озе́ра — чотири о́зера. Узгоджене означення (прикметник, дієприкметник, порядковий числівник, прикметниковий займенник), яке входить до складу словосполучення з вищезазначеними числівниками, може мати форму називного чи родового відмінка множини: тридцять три червоні (червоних) троянди, сорок чотири твої (твоїх) листи, сто два даремно зруйновані (зруйнованих) будинки, три перші (перших) книжки. Увага! Однак при іменниках чоловічого та середнього роду узгоджене означення після числівників два, три, чотири частіше вживається у формі родового відмінка множини: два успішних захисти, три вишуканих сервізи, чотири відремонтованих стільці, два старих крісла, три новгородківських поля, чотири теплих моря. При іменниках жіночого роду перевага надається формі називного відмінка множини: дві святкові сукні, три твої тарілки, чотири блискучі гірлянди.


Числівники два, три, чотири не сполучаються з іменниками: а) що не підлягають лічбі: гордість, повітря, селянство, шевченкіана, азот, комашня; б) які вживаються лише в множині: шахи, веселощі, шаровари, штани, відносини, вінця, кури, діти, люди, ковзани, лижі, санки, гроші; в) ІV відміни, що при зміні слова мають суфікси -ат- (-ят-): кошеня, маля, рученя, коліща, верблюжа, тигреня, соменя, цуценя, дитинча. Для визначення їх кількості використовуються або збірні числівники, або звороти зі словами типу голів, штук, екземплярів тощо (двоє ягнят, двадцять три штуки каченят). Примітка 1. Іменники, які в множині втрачають суфікс -ин, при числівниках два, обидва, три, чотири, а також із складеними числівниками, останнім компонентом яких є два–чотири, уживаються у формі родового відмінка однини: тридцять два росіянина, сорок три татарина, двадцять чотири подолянина, три заробітчанина, два селянина (але двох селян, двом селянам). Це ж (узгодження у формі родового відмінка однини із числівниками два (дві), обидва (обидві), три, чотири тощо) стосується й іменників дитина, людина, дівчина, дно: дві дитини (одну–дві дитини, з однією–двома дитинами), три людини, чотири ді́вчини (але чотирьох дівчат, чотирьом дівчатам; у фольклорі, поезії — дві дівчи́ни, двох дівчи́н), три неба (але двоє, двох небес (рідше неб)), чотири чуда (але троє, трьох чудес (рідше чуд)), два ока (але двоє, двох очей), обидва вуха (але двоє, обох вух (рідше ушей)), три скла (але двоє, двох стекол), чотири друга (частіше четверо друзів), два імені, три вим’я (вимені), чотири племені. Примітка 2. Якщо іменник стоїть перед числівником і вказує на приблизність, то й перед словами два, три, чотири він ставиться в родовому відмінку множини: років два, завдань три, вправ чотири, днів три, гривень десять, підручників сто і т. д. 3. Числівники п’ять і більше, а також тисяча, мільйон, мільярд, нуль вимагають від іменника форми родового відмінка множини: шість ложок, десять місяців, сто п’ятнадцять кілограмів, тисяча боржників, мільйон доларів, мільярд років, нуль надходжень. Примітка 1. Форму родового відмінка множини мають також слова, що сполучаються з іменниками кількісного значення: десятокяєць, пара кросівок, дюжина мішків, копа снопів, сотня кролів, сила людей, маса птахів, безліч прикрас, тьма жуків, хмара комарів, гибель овочів, але: маса цукру, море жалю. Увага! Вважаються ненормативними словосполучення пара слів, пара хвилин. Потрібно: два слова, дві хвилини, кілька слів, кілька хвилин. Слово пара поєднується з 27


іменниками, що позначають однорідні предмети як одне ціле: пара босоніжок, пара коней, пара черевиків, пара лиж; з іменниками в множині, що позначають предмети роздрібної торгівлі: пара шкарпеток, пара рукавичок, пара чобіт, пара ковзанів; з іменниками на позначення осіб, об’єднаних спільною дією, станом, почуттям: закохана пара, пара фігуристів, пара тенісистів, танцювальна пара тощо. Примітка 2. При іменниках із числовим значенням половина, третина, чверть іменники вживаються в родовому відмінку однини чи множини (залежно від значення): половина вправи і половина вправ, третина конспекту і третина конспектів, чверть завдання і чверть завдань. 4. Збірні (крім обидва, обидві) та незмінювані числівники на -к(о) вживаються з іменниками в родовому відмінку множини: двоє колег, п’ятеро горобенят, двійко діточок, трійко ягнят, обоє хлоп’ят. Збірні числівники мають обмежену сферу функціонування, вони не властиві науковому та офіційно-діловому стилям мовлення. Збірні числівники поєднуються: а) з іменниками чоловічого та подвійного роду на позначення осіб: десятеро громадян, п’ятеро учнів, семеро сусідів, двоє листонош, троє гультіпак, дванадцятеро столярів; деякі вчені вважають нелітературним сполучення збірних числівників та назв дорослих тварин: двоє левів, троє крокодилів, п’ятеро бегемотів, але четверо коней. Увага! Не сполучаються із збірними числівниками іменники на позначення високих та офіційних осіб: сполучення на зразок п’ятеро президентів, троє академіків вважаються уснорозмовними й у літературній мові не вживаються; б) з особовими займенниками: їх було двадцятеро, нас було тридцятеро; в) з іменниками середнього роду на позначення істот та неістот: троє ведмежат, дев’ятнадцятеро чайченят, троє малят, шестеро оленят; двоє весел, четверо мережив, п’ятеро відер, восьмеро боліт; г) з іменниками, що вживаються в множині і позначають назви конкретних предметів: двоє брюк, четверо окулярів, троє граблів, десятеро лиж (і двоє пар брюк, десять пар лиж). Збірні числівники не поєднуються: а) з іменниками жіночого роду (крім назв свійських тварин типу троє овець), нелітературними є: семеро жінок, четверо в’язальниць, восьмеро тіточок, десятеро книг; б) з назвами неістот чоловічого роду, просторічними вважають поєднання: семеро столів, двоє конспектів, п’ятеро комбайнів.


Увага! Числівники, які позначають парність (обидва, обидві), у певних сполученнях використовуються в публіцистичному та науковому стилях: в обох висновках, в обох випадках, в обох експериментах; в) збірні числівники не можуть входити до складених, тому нелітературними вважаються висловлювання: двадцять троє вил, сорок шестеро телят. При поєднанні власне кількісних числівників із множинними іменниками та іменниками ІV відміни використовують слова: голова, штука, пара, екземпляр, одиниця: двадцять три штуки курей, сто одинадцять голів телят, тридцять дві пари лиж. 5. Неозначено-кількісні числівники (кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот) уживаються з іменниками в родовому відмінку множини: декілька творів, кільканадцять зернят, кілька оголошень, кількадесят сіл, кількасот кілометрів, стонадцять порад. Числівники багато, небагато, мало, немало, чимало сполучаються: а) з іменниками на позначення обчислюваних предметів і понять, а також із множинними іменниками у формі родового відмінка множини: багато буряків, небагато ушкоджень, мало медалей, немало проблем, чимало річок, багато дітей, мало гусей, чимало грошей; б) з іменниками на позначення необчислюваних предметів і понять у формі родового відмінка однини: мало досвіду, небагато буряку (збірне значення), немало хліба, багато кисню, чимало чорнозему. 6. При дробових числівниках іменники мають форму родового відмінка однини: п’ять десятих акра, сім цілих вісімнадцять сотих відсотка, три цілі п’ятдесят перших тонни, дві треті шляху, дев’яносто шість цілих чотирнадцять тисячних кілометра, три тисячі сімсот сорок дев’ять цілих дванадцять сотих гектара. Примітка 1. Залежно від лексичного значення (виміру підлягає кілька однорідних предметів чи понять або є вказівка на частину предмета, що позначається множинним іменником) при дробових числівниках уживаються іменники в родовому відмінку множини: дві п’яті виробів, одна десята запасів нафти, три десяті земель (посівних площ), чотири дев’яті урожаїв (кількох років), дві треті Карпат, одна п’ята саней тощо. Примітка 2. Якщо до складу дробового числівника з цілою частиною входять слова половина, третина, чверть, то форма іменника узгоджується з формою цілої частини: три з половиною тонни, бо три тонни, дев’ятнадцять із чвертю літрів, бо дев’ятнадцять літрів, чотири з третиною зошити, бо чотири зошити, чотириста тридцять сім з половиною кімнат, бо чотириста тридцять сім кімнат.

29


7. Невідмінювані числівники півтора, півтори в називному, знахідному та родовому відмінках вимагають після себе форми родового відмінка однини іменників: півтора року, півтори доби, півтора кілограма, півтори тонни, півтора місяця, півтори хвилини. Проте в синтаксичній позиції непрямих давального, орудного, місцевого, інколи родового відмінків іменники вживаються у властивих їм формах множини: на півтора кілометрах площі, без півтора кілограмів цукру, обмежитися півтори годинами доповіді. 8. Числівник півтораста в називному, знахідному та родовому відмінках сполучається з іменником у формі родового відмінка множини: півтораста обіцянок, півтораста кавунів, півтораста метрів, півтораста марок. А в Д., О. та М. в. множини вимагає цих же форм від іменника: півтораста селянам, півтораста ділянками, на півтораста гектарах. 9. У непрямих відмінках іменник та числівник уживаються в тому ж (однаковому) відмінку: двох доцентів, чотирьом установам, двадцятьома школами, у ста сорока сімох зверненнях, вісьмох перукарів. Але після числівників тисяча, мільйон, мільярд іменник стоїть незмінно в родовому відмінку множини: тисячею екземплярів, мільйонам покупців, у мільярдах вікон, тисячу гривень, близько мільйона тонн фруктів, мільярдом малюнків. 10. У датах назви місяців уживаються тільки в родовому відмінку: дев’яте лютого, з першим травня, першому лютого, з двадцятим серпня, з десятим жовтня.


Таблиця узгодження числівників з іменниками Числівник

Форма іменника

Приклади

один (одна, одне

узгодж. в роді, числі, відмінку

один ліс, одна яма, одне

(одно), одні) складені + один 2, 3, 4, обидва, обидві

Н. в. одн. Н. в. мн

складені + 2, 3, 4 2, 3, 4 + узгодж. означ. Р. або Н. в. мн 2, 3, 4 + ім. на –ин (цей Р. в. одн. суфікс у мн. втрач.), друг, ім’я, плем’я та ін. дробові, півтора, півтори

Р. в. одн.

дробові із цілим числом + половина, третина, чверть

часто Н. або Р. в. мн.

половина, третина, чверть багато, мало, небагато, немало, чимало багато, мало, небагато,

(залежить від цілої частини) Р. в. одн. чи мн. (залежить від значення) Р. в. мн. (обчислювані ім.)

місто, одні сани сорок один грам три лимони, двадцять чотири ескізи дві нових / нові книги сто два татарина, два друга, три імені, чотири племені, три людини три цілі і дві десяті ара, півтора метра два з половиною грами, сім з третиною тонн, сто із чвертю гектарів половина дня, половина днів, третина відра, третина відер багато листків, мало квасолин

немало, чимало 5 і більше Числ. на познач. прибл. кількості перед імен. дюжина, копа, пара,сотня і подібні збірні, незмінювані на

Р. в. одн. (збірні, на багато листя, мало квасолі позн. маси, речовини) Р. в. мн. триста кілометрів Р. в. мн. тижнів чотири, годин дві, кілограмів двадцять шість Р. в. мн. сотня козаків,дюжина серветок Р. в. мн. троє дверей, двійко діток

-к(о) (типу трійко) неозначено-кількісні

Р. в. мн.

типу кілька, півтораста

декілька сторінок, півтораста метрів 31


2. Написання числівників і відчислівникових слів 1. У числівниках на -дцять, -десят, -сот у кінці попередньої частини слова м’який знак не пишеться: п’ятнадцять, ш істнадцять, дев’ятнадцять, п’ятдесят, сімдесят, вісімдесят, шістсот, дев’ятсот. 2. Складні порядкові числівники на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний пишуться одним словом, а попередня частина вживається у формі родового відмінка (крім сто і дев’яносто): трьохсотдвадцятитисячний, дев’ятисотий, п’ятдесятисемимільйонний, шістдесятивосьмимільярдний (але: стомільйонний, дев’яностотисячний). Примітка. Порядкові числівники, до складу яких входять слова з половиною й подібні, пишуться окремо: три з половиною тисячний загін. У порядкових числівниках, утворених від назв десятків на -десят, перша частина не змінюється: п’ятдесятий, шістдесятий, сімдесятий, вісімдесятий. 3. Початковий числівниковий компонент, що відповідає назвам перших чотирьох чисел, у складних словах (переважно іменниках та прикметниках) має форми одно-, дво-, три-, чотири- перед наступним приголосним звуком: одномоментний, одноблочний, однобарвний, двовалентний, двовимірний, двовір’я, триборство, триєдиний, тризуб, чотириюрідний, чотириярусний, чотиримоторний; перед наступним голосним уживаються одно-, двох-, трьох-, чотирьох-: одноосібник, одноутробний, одноособово (прислівник), двохелементний, двохосновний, двохукісний, трьохактівка, трьохаршинний, трьохатомний, чотирьохелектродний, чотирьохопорний, чотирьохосьовий (але чотиривісний); ці ж початкові компоненти вживаються в порядкових числівниках із другою частиною -сотий, -тисячний,мільйонний, -мільярдний: чотирьохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, двохмільярдний. Числівники п’ять і більше (крім сто і дев’яносто) на початку складних слів мають форму родового відмінка незалежно від наступного звука: п’ятисерійний, шестиатомний, сімдесятип’ятиріччя, восьмисотлітній (але: стодвадцятикілометровий, стодоларовий, дев’яностовідсотковий, дев’яностосемиповерховий). Це стосується й числівників два, три, чотири, якщо вони входять до складених числівників, що є першим компонентом складних слів: тридцятидвохквартирний (але двоквартирний), шістдесятитрьохметровий (але триметровий), стодвадцятичотирьохкілограмовий (але чотирикілограмовий). 4. Якщо перша числівникова частина в складних іменниках, прикметниках, числівниках записується цифрами, то з наступним компонентом пишеться через дефіс: 65-відсотковий, 800-річчя, 174-тисячний. Вимовляються ці складні слова за такими ж правилами, як і ті, що повністю записуються словами: шістдесятип’ятивідсотковий, восьмисотріччя, стосімдесятичотирьохтисячний.


Другу частину таких слів дозволяється скорочувати, якщо це одиниця виміру: 70-кг, 25-хв, 6-мм тощо. 5. До порядкових числівників, записаних арабськими цифрами, додаються буквені позначення закінчень таким чином: а) якщо закінчення числівника позначається однією буквою, то до цифри через дефіс дописується лише закінчення: 1990-і роки, 1-а зміна, 2-а декада, 3-я вулиця, 3-ю чверть, 10-у олімпіаду, 50-у річницю, 34-а група; б) якщо закінчення числівника позначається двома чи трьома літерами, то до цифри через дефіс дописуються лише ті букви, що йдуть після першої літери закінчення на позначення голосного звука: кінець 60-х років, за 346-ю школою, 11-й клас, о 15-й годині, на 6-му поверсі, біля 501-ї аудиторії, до 7-го корпусу, із 5-м тролейбусом; в) при перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення подається лише один раз, як правило, після останньої цифри: товари 1, 2 і 3-го сортів, студенти 21, 22 та 23-ї груп, протягом 6, 7, 8-го вересня, о 10 чи 11-й годині, гімназисти 5–9-х класів, протягом 20–30-х рр. Увага! До порядкових числівників, позначених римськими цифрами, букви (закінчення) не дописуються: у ІІ чверті, починаючи з Х семестру, протягом ІV кварталу, у ХХV розділі, з VІІІ до ХІ місяця. Вправа 1 Перепишіть речення, узгодивши числівники (записати їх словами) з іменниками (умовні скорочення та позначки відтворити словами), поясніть, визначте можливі варіанти. І. 1. 6,5 (рік) вів Хмельницький війни з поляками і врешті-решт побачив, що своїми силами йому не досягти того, чого він прагнув («З укр. старовини»). 2. Існує 4 (головна форма) прикриття авторства: псевдоніми, аноніми, містифікація і плагіати (В. Шевчук). 3. У м’якуші плодів лимона 5–7 % лимонної кислоти, 3 % цукру, 90 мг аскорбінової кислоти, у шкірці — 0,6 % ефірної олії (Із журналу). 4. Нещодавно середня погодинна заробітна плата для робітників на виробництві становила 1,75 (долар) в Кореї, 12,82 (долар) — у США і 10,26 (долар) — у Японії (Із журналу). 5. Учені-гідробіологи нарахували в Україні 22,5 (тисяча) малих річок, до 100 (тисяча) струмків і струмочків (А. Топачевський). 6. (4) (чоловік) накинули на плечі лямку й тягнуть вірьовками крила невода (Д. Косарик). 7. Вітер сягав 20 м/сек, а пізніше почав дути із силою 23 м/сек. 8. 2 (хлопчик) на ставочку ловлять рибку в холодочку (О. Олесь). 9. Я весь час спочиваю, сплю по 2 (раз), вночі і вдень (М. Коцюбинський). 10. На віддалі чверті (кілометр) від берега пароплав віддав якір (М. Трублаїні). 11. Вже 2 (тиждень) весь виселок говорив про пісок, знайдений професором Ананьєвим (М. Трублаїні). 12. 3 (явір) посадила сестра при долині (Т. Шевченко). 33


Вправа 2 Розкриваючи дужки, запишіть речення, усі цифри — словами, поясніть орфограми. 1. Петро Могила липи посадив у Києві, при церкві Десятинній, (3) сотий липень бджіл у них роїв, і солов’ї злітались на гостини (В. Коломієць). 2. У (2) єдиній сутності твоїй з тобою ми брати не випадково: тут Божий перст, приречення святе (О. Левада). 3. Хоч химерні були ті юнацькі мрії, а тепер (26) річному Максиму, котрий сьорбнув і лиха, і кривди, власною кров’ю зросив рідну землю, вони видалися звабними (Н. Рибак). 4. Стоїть (сто) розтерзаний Київ, і (двісті) розіп’ятий я (П. Тичина). 5. (126) метровий маяк на острові Фарос — одне із чудес світу — було збудовано в ІІІ столітті до Різдва Христового (З газети). 6. У журналі наводяться приклади коломийок, записані юними фольклористами з уст (39) річної Юлії Антонівни Ільницької, (40) річної Любові Федорівни Геник та (70) річної Марії Федорівни Томич (Із журналу). Вправа 3 Запишіть цифри словами. 280-річчя, 75-хвилинний, 948-кілометровий, 3-значний, 4-актний, 564-сотий, 2електродний, 79-поверховий, 100-квартирний, 185-ліття, 493-метровий, 62-добовий, 80-секундний, 3-осьовий, 987 000 000-й, 136-й маршрут, 24-тонний, 62-вагонний, 754-а вправа, 795-гектарний, 786-річний, 33-відсотковий, 2-ярусний, 3-щогловий, 590-літній, 55-денний, 8-октавний. Жарт — Ану, повтори: «Тридцять три кораблі лавірували, лавірували, та не вилавірували». — Морські маневри.


Samostiyne opracuv ukr mova 1kurs