Issuu on Google+

ЛЬВІВSOCIAL

1 | ЛЬВІВSOCIAL


Зміст / Content Журнал ЛЬВІВSOCIAL #1/2012

Засновник та видавець: Громадська організація «Громадський центр соціально-активних молодіжних ініціатив», ГО «САМІ»

Слово редактора ....................................................3 Питання номера....................................................4 СОЛТИС РОМАН Історія життя.................................................... Олімп героя....................................................

Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ № 1029/282 – р від 13.10.2011р. Керівник проекту і головний редактор та керівник проекту: ПОРОДКО Андрій Заступник головного редактора: ХРИЩУК Анастасія: Літературний редактор: МУРАВИЦЬКА Ніна Журналісти: ХРИЩУК Анастасія ФАРИСЕЙ Андрій ШКІЛЬ Віталій МАРІЧКА Богак ЮЛІЯ КАЛЮЖНА ПОРОДКО Андрій

ЖИТТЯ НА ДОТИК Шрифт Брайля.................................................... Ноу-хау.................................................... МОВА ЖЕСТІВ ЖИТТЯ НА ВУЛИЦІ ЗАПЛАКАНЕ ДИТТИНСТВО Як усиновити дитину? .............................................. Інклюзія.................................................... Соціальна карта....................................................

Фотографи: ГОНЧАРЕНКО Андрій КИРИК Роман ГРИНЧИШИН Христина Дизайнери: МЕЛЬНИК Олег ПОЛОЗОВА Олександра Верстка: МЕЛЬНИК Олег ЛОТОЦЬКИЙ Андрій Адреса редакції: 79034 м. Львів, вул. Тернопільська 3/52 тел. (032) 253 67 76

Редакція незавжди поділяє думку авторів 2 | ЛЬВІВSOCIAL

Червень 2012

на обкладинці: ПОРОДКО Рената, КОТОВИЧ Максим фотограф: ГАЛАЗЮК Олена місце зйомки: ресторан «МАЕСТРО»

За підтримки відділу громадського партнерства управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради


СЛОВО РЕДАКТОРА/ From the Editor

Ш

ановний читачу, пропонуємо Вашій увазі ЛЬВІВSOCIAL – це перший соціальний глянцеве видання, аналогів якому немає не лише у Львові, а й в Україні. Видання вміщує в собі журнал, соціальний довідник і DVD диск. Основною його метою , є висвітлення та популяризація бла-годійності з усіх можливих сторін, донесення до свідомості громадськості проблем та потреб соціальної категорії населення з метою пошуків і методів їх подальшого вирішення. Також ми розкажемо Вам, про кращі зразки благодійності, на прикладах соціально-орієнтованих підприємств та звичайних людей. Я можу сміливо стверджувати, що Львів – соціальна столиця України. Такої кількості фондів та організацій немає ніде в Нашій державі. Саме тому, я впевнений, що наше видання буде актуальним для львів’ян. Крім цього,

враховуючи те, що Львів є туристичним центром, видання частково орієнтоване на іноземного читача, з метою залучення можливих інвесторів для підтримки нагальних соціальних проблем, особливо тих, які пов»язанні із дітьми. Ми хочемо якнайточніше передати Вам проблеми з якими стикаються люди маючи трішки інші потреби ніж ми та інший рівень життя, не завжди найкращий. Те що комусь дістається легко та невимушено, для інших є чимось непосильним, і ми усі повинні це розуміти та йти назустріч тим хто у цього потребує. В основному ми це робимо бо так прийнято і так роблять усі, та я мрію і прагну щоб ми це робили, бо хочемо цього і раділи від того, що наша підтримка врятувала комусь життя, або подарувала комусь надію. Допомомагаючи іншому, ми допомагаємо собі.

Андрій Породко, Головний редактор журналу ЛЬВІВSOCIAL Andriy Porodko, Chief Editor LVIVSOCIAL

D

ear reader, We offer to your attention ЛЬВІВSOCIAL – the first social glossy magazine that has no analogues either in Lviv, or in Ukraine. The magazine contains a journal, a social guide (reference book) and a DVD. Its main purpose is to deal with the issue of charity and to popularize it in all possible aspects, bringing to the consciousness of the public the problems and the needs of the social category of people in order to find the methods of their further solution. Also, we shall tell you about the best instances of charity by the example of socially-oriented enterprises and people. I may affirm it with no doubts that Lviv is the social capital of Ukraine. Such an amount of funds and organizations may not be found anywhere else in our country. That is why I am sure that our magazine will be topical for the citizens of Lviv. In addition to this, taking into consideration that Lviv is the tourism

center, this magazine is partially oriented at a foreign reader in order to engage the potential investors to provide support in resolving the pressing social problems, especially those that are connected with children. We want to precisely describe to you the problems faced by the people that have somewhat different needs than we do and have other living standards, which are often far from acceptable. What is easily achieved without any efforts by some people is beyond the abilities of the others, and we all have to understand this and to help all those who need our assistance. Usually, we do it because this is appropriate and this is what is done by the other people, but I dream and wish that we did it because we want to, and were happy to see that our support saved someone’s life or gave hope to someone. By helping others, we help ourselves. 3 | ЛЬВІВSOCIAL


ПИТАННЯ НОМЕРА/ Question of the issue Чи потрібен місту журнал «ЛЬВІВSOCIAL»? Тема благодійності є доволі делікатною і водночас надзвичайно важливою. У Львові немає видань, які б належним чином висвітлювали певні проблеми, видань, які б сприяли залученню не байдужих до соціальних акцій і життя міста в цілому людей. Ми вирішили провести невеличке опитування серед відомих та поважних львів’ян: «Чи потрібний журнал місту?». Як не дивно, всі одноголосно відповіли «ТАК». Потрібний, але не як глянцеві сторінки, а як неупереджене видання, яке матиме вплив і яке вирішуватиме важливі проблеми у соціальній сфері Львова.

ОКСАНА ГНАТИШИН Журнал місту потрібен. І він, на мою думку, буде дуже корисним для благодійників. Є люди, які мають усе для того, щоб займатися добрими справами: гроші, можливості, і найголовніше - бажання. Але не знають, як це все застосувати, адже немає належної інформації про тих, кому це справді необхідно. Є й такі, що не замислювалися про можливість зайнятися благодійністю, бо не бачили наочного прикладу. Журнал чудово придасться і для перших, і для других. Та найважливіше, і я на це дуже сподіваюся, що кількість благодійників збільшиться. Адже так необхідно допомагати тим, хто цього потребує. Телеведуча, телеканал НТА, програма «Зіркові покупки»

4 | ЛЬВІВSOCIAL

ГАЛИНА ВДОВИЧЕНКО Тема благодійності сьогодні є дуже актуальною. Адже людям потрібно розтлумачити, що таке - благодійність. Сьогодні більшість вважає: для зайняття доброю справою потрібно багато грошей. Але насправді набагато цінніші просто увага та підтримка. Слово «благодійність» має набагато ширше значення, аніж здається на перший погляд. Є багато спеціальних місць, де можна поділитися речами, якими ви зараз не користуєтеся: одягом, книжками, іграшками тощо. Але люди не знають про існування таких пунктів. Тому журнал у першу чергу повинен об’єднати всіх заради спільної мети, заради допомоги іншим. Журналіст, письменниця

НАТАЛКА КАРПА Для міста – це беззаперечно дуже добре. Адже поява саме таких осередків, інформаційних видань, громад ініціює благодійність. Висвітлення проблем певних верств населення, допомога тим, хто потребує підтримки, – це те, про що потрібно говорити вголос. Аби всі знали про наболіле і робили крок допомоги тим, хто її так потребує. Журнал однозначно потрібен, я тільки «за», аби подібних видань з’являлося якомога більше. Я дуже тішуся, що ви робите добру справу, я вас вітаю! Заслужена артистка України


ПИТАННЯ НОМЕРА / Question of the issue

ОЛЕКСАНДР МАКСИМЧУК Вважаю, такий журнал потрібен не лише Львову, а й усій Україні. Адже спеціалізованих видань, присвячених благодійності, у нас практично немає. Наявність такого ресурсу значно зменшує шлях від благодійників до тих, хто потребує допомоги. А яскравий формат і сучасна подача матеріалу зробить його привабливим не лише для тих, хто причетний до сфери творення добра, а й для пересічних громадян, серед яких, переконаний, є потенційні благодійники. Президент Асоціації благодійників України

ЕМІЛІЯ ХУДА Я дуже добре знаю Андрія Породка, який вже не один рік займається благодійністю. І я впевнено можу стверджувати, що це людина діла. Всі кошти, які збираються для допомоги, він спрямовує туди, куди справді необхідно. Я повністю довіряю Андрію, і хочу сказати, що його допомога дуже важлива для міста. Журнал потрібен, необхідно інформувати людей, аби всі знали, що така проблема є, вона може зачепити кожного з нас, і ніхто від цього не застрахований. Та шляхи вирішення існують і разом їх знайти набагато простіше. Головний редактор журналу «Style Boom»

ПАРАСКЕВІЯ ДВОРЯНИН Чи потрібен журнал місту? Все залежить від мети його видання. Якщо це робиться для заповнення полиць у кіосках, то не варто даремно витрачати час і кошти. А якщо журнал впливатиме на певні процеси в місті, зокрема спонукатиме забезпечених людей долучатися до соціальних акцій, залучатиме владу, лобіюватиме інтереси громадських організацій, то, звичайно ж, ваша праця буде недаремною. Велика відповідальність покладається на журналістів нового видання, наскільки активними вони будуть у соціальному житті Львова. Все залежить від того, чи журнал відгукуватиметься на потреби, проблеми тих людей, які потребують підтримки. Журнал потрібен, але не як глянцеві сторінки, а як спосіб одужання від соціальних хвороб, який матиме вплив на розвиток позитивних ініціатив у місті.

АНДРІЙ ФЕРЦАК Я вважаю, що місто Львів давно чекало на це видання. Адже саме у такому журналі ми зможемо отримати всю інформацію про благодійність чи соціальні проекти, які створюються та відбуваються у нашому місті. Це буде вдалим стартом для нових ідей, соціальних програм. Впевнений, що «Львів Соціальний» потрібен! Телеведучий на «Новому каналі», програма «ЛАБІРИНТ»

Шеф - редактор новин «Наш репортер» на «Новому каналі»

5 | ЛЬВІВSOCIAL


Роман Солтис – історія спортсмена, який змінив історію Історію творять люди, історію творимо ми. Тільки кожен по-своєму: хтось пише книги, хтось зводить будинки. А є ті, хто борються з природою і доводять усім свою здатність бути кращими, здатність досягнути вершини, навіть коли більшість у таке не вірить. Головне – це безцінна підтримка рідних, друзів і мами, яка заради своєї дитини готова на все. Хочу познайомити вас із сім’єю Солтисів. На перший погляд це звичайна середньостатистична родина, якби не одне але... 6 | ЛЬВІВSOCIAL

П

овернемося в минуле, розповім усе в деталях. У сім’ї Любов Солтис вже було двоє дорослих дітей, та народження третього сина Романа справді ощасливило. Але біда недовго примусила на себе чекати і постукала у двері. Дільничний лікар заплакав, коли повідомляв: у маленького Ромчика – синдром Дауна. «Відмовтеся від сина», – вперто наполягала жінка у білому халаті. «Як це відмовитися від свого сина?» – мама не розуміла. Вона пригортала рідну кровиночку до грудей і вірила, що зможе поставити сина на ноги. Думки не давали спокою, були хвилини, коли опускалися руки і не хотілося жити. Погодьтеся: не кожен зможе подивитися біді у вічі, та пані Любов не з тих, хто здається. Одного разу, розповідає жінка, у відчаї пішла до церкви, обхопила руками розп’яття Ісуса Христа і промовила: «Боже, дай мені сили і допоможи!». Віра – це те, що не вмирає, віра – це те, що лікує, віра – це те, що дає сили. Мама прийняла хворобу сина, та не склала руки, адже почала боро-

тися. Боротися за те, аби маленька, ще наразі беззахисна дитина, стала сильною і, найголовніше, щасливою. Ліки, зарядки, тренажери, обтирання холодною водою, різноманітні процедури робили чудеса: хлопчик ріс здоровим, міцним, його усмішка і добрі, щирі очі тішили батьків. Завдяки їхній любові дитяче серце наповнювалося радістю та ніжністю. - А що далі? – запитувала себе під час нічних жахів Любов Опанасівна. – Як виховати мого хлопчика? Якось спонтанно виникла ідея створити організацію для дітей із синдромом Дауна. Саме так з’явилася Львівська обласна організація захисту неповносправних дітей-інвалідів з дитинства. Місто надало невелике приміщення на території одного з дитячих садочків Львова. Там дуже затишно, на стінах – фотографії вихованців, зроблені своїми руками картини та малюнки. Очі дітей і те добро, яке вони випромінюють, не може залишити байдужим нікого. Намагаючись розширити коло спілкування, Любов Опанасівна почала


ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ / True story

На гостині у Санта Клауса Фінляндія, NORDKAPP 15.06.2006

запрошувати дітей-інвалідів. Навіть для тих, у кого не було батьків, організували шкільні класи і проводили заняття з професійними педагогами. Романа та інших хворих вчили працювати, вчили робити те, що повинен вміти кожен із нас. Діти із задоволенням виконували будь-яку корисну для суспільства роботу: прибирали громадські парки, висаджували молоді дерева. Одного разу Любов Солтис дізналася про колишнього спортсмена, який створював «Інтернаціональну співдружність дітей із фізичними вадами та розумовою відсталістю» для об’єднання таких діток із різних країн. Цей спортсмен організовував змагання, творчі фестивалі, зустрічі, естафети та прощі. Після цього почалися поїздки по всьому світу. Об’їздили світ із півночі на південь та із заходу на схід. Потрапили до всіх європейських країн, до Японії та Китаю. - Діти раді, що можуть допомогти, зробити світ кращим, – із захватом говорить пані Любов. – Наші діти є волонтерами, вони доглядають за хворими на ДЦП, допомагають тим, хто у відчаї, залишився наодинці з хворобою, виходжують хворих і

стареньких людей. Для них немає брудної роботи. Довгий час Роман Солтис, переможець і призер багатьох спортивних змагань, працював двірником у дитячому садочку. Найбільшою гордістю для матері є її син, який голосно заявив про себе на весь світ. Роман Солтис має безліч нагород, був у Лапландії, отримав благословення від Папи Івана Павла ІІ. Роман не такий як усі, він кращий, адже поборов хворобу психологічно і довів, що, незважаючи на діагноз, має повне право на яскраве життя.

Я ніколи в житті не бачила стільки медалей, як у Романа, а ще я ніколи не бачила таких щирих і добрих людей. Можливо, у це повірити важко, але все-таки скажу: спочатку я ледве не заплакала від жалю, моє серце просто розривалося, та через декілька хвилин усмішка з моїх уст не зникала. Синдром Дауна – це лише діагноз, та не стиль життя. Життя Ромчика сповнене радості. Він такий, як усі: виконує хатню роботу, піклується про рідних і просто живе, як і кожен. Є багато планів на майбутнє, та найголовніше – це весілля з коханою. Оксана також хвора на синдром Дауна, та, попри все, переборола хворобу та, як і Роман, почала брати участь у різноманітних змаганнях і, звичайно ж, здобувати перемоги. Вони не розлучаються ані на хвилину і щасливі, що зустріли один одного. Неповносправних людей просто немає: вони такі, як ми, навіть кращі, тільки їх менше, а нас більше. Ромчику 22 роки, а в його арсеналі – вже не один десяток почесних медалей та нагород. Хочеться побажати високих злетів, постійного руху вперед і віри у краще життя, адже віра – це те, що примушує нас боротися. Автор: Анастасія ХРИЩУК

З Папою, Ватикан, 2005 рік 7 | ЛЬВІВSOCIAL


ІСТОРІЇ кохання / Love story

Людина народжується для щастя. А щастя – це сім’я, щастя – це люди, які поруч, кохана людина. Синдром Дауна – це лише діагноз. Життя Ромчика сповнене радості та щирості. Він такий, як усі: виконує хатню роботу, піклується про рідних і просто живе. Є багато планів на майбутнє, та найголовніше – це весілля з коханою людиною. Її звати Оксана, вона має таку саму хворобу, та, незважаючи ні на що, дівчина все поборола і, як Роман, почала брати участь у різноманітних змаганнях та здобувати перемоги. Разом закохані вже більше від двох років і не розлучаються ані на хвилину. Їхня любов особлива, по-справжньому щира та ніжна. Кохання дозволяє людині почуватися щасливою!

фото: Андрій Гончаренко

8 | ЛЬВІВSOCIAL


На Заході люди з синдромом Дауна можуть одружуватися та працювати, а в Україні змушені доводити, що вони – не хворі, а просто особливі. Штучно насаджений міф про «шкідливість» чи «небезпечність» людей із синдромом Дауна потрібно руйнувати. Почнемо боротися зі стереотипами вже сьогодні…

Наша команда вирішила провести експеримент-перевтілення. Нові імідж, брендовий одяг та зачіска повністю змінили нашого героя. Ромчика не впізнати, він щасливий та усміхнений. Ми спробували, і нам вдалося довести, що хворі на синдром Дауна можуть бути привабливими та стильними. Вони не

гірші за нас – просто інші, а інколи навіть кращі, бо не такі, як усі. Перевтілення – це цікаво, але найкраще залишатися собою. Ромко – щирий, добрий та справжній – це не прикрасить і не приховає ані дорогий одяг, ані професійний макіяж.

9 | ЛЬВІВSOCIAL

Перукар: Іван Куртяк, візаж: Уляна Матвіїв (Салон Івана КУРТЯКА, вул. Підвальна, 9/15), фото: Христина Гринчишин

ПЕРЕВТІЛЕННЯ / Impersonation


МИ ТАКОЖ МОЖЕМО БУТИ FASHION / We can be FASHION, too

фотограф: Андрій Гончаренко на фото: Роман Солтис, Оксана Угрин перукар: Куртяк Іван макіяж: Матвіїв Уляна одяг: магазин «Оранж» 10 | ЛЬВІВSOCIAL


МИ ТАКОЖ МОЖЕМО БУТИ FASHION / We can be FASHION, too

фотограф: Андрій Гончаренко на фото: Роман Солтис, Оксана Угрин перукар: Куртяк Іван макіяж: Матвіїв Уляна одяг: магазин «Оранж» 11 | ЛЬВІВSOCIAL


МИ ТАКОЖ МОЖЕМО БУТИ FASHION / We can be FASHION, too

12 | ЛЬВІВSOCIAL


фотограф: Андрій Гончаренко на фото: Роман Солтис, Оксана Угрин перукар: Куртяк Іван макіяж: Матвіїв Уляна одяг: магазин «Оранж» 13 | ЛЬВІВSOCIAL


МИ ТАКОЖ МОЖЕМО БУТИ FASHION / We can be FASHION, too ДОСЯГНЕННЯ / Achievements 2002 рік –

Європейські ігри (Легка атлетика)

2005 рік –

Вадовіце

2005 рік –

Нагано (Лижі)

2005 рік –

Європейські ігри

2005 рік –

Щавніца (Легка атлетика)

2006 рік –

(Легка атлетика)

2006 рік –

Рим, Європейські ігри (Легка атлетика)

2007 рік –

Шанхай (Легка атлетика)

2007 рік –

(Лижі)

2007 рік –

Каліч (Легка атлетика)

2008 рік –

Каліч

2011 рік –

Європейські ігри

2003 рік –

(Гексатлон)

2005 рік –

Вадовіце

2005 рік –

Нагано (Лижі)

2005 рік – 2006 рік –

Рим, Європейські ігри (Легка атлетика)

2007 рік –

(Лижі)

2007 рік –

Каліч

2009 рік –

Ідахо (Лижі)

2010 рік –

Варшава, Європейські ігри (Баскетбол)

2011 рік –

Афіни, Світові ігри (Атлетика)

2001 рік –

Шавніца (Вперше заспівали Гімн України)

2003 рік –

(Естафета)

2004 рік –

Краків

2006 рік –

Рим, Європейські ігри (Легка атлетика)

2007 рік –

Хойна

2008 рік –

Каліч

2009 рік –

Ідахо (Лижі)

2009 рік –

Графіна (Легка атлетика)

2001 рік –

Черцов (Легка атлетика)

2004 рік – 2004 рік –

Шешчин

2004 рік –

Темплінг

2004 рік –

(Легка атлетика)

2005 рік – 2005 рік – 2005 рік –

14 | ЛЬВІВSOCIAL

Хойна-Роніца (Міжнародний естафетний біг)

Roman Soltys. The story of a sportsman The history is formed by people, we create the history. However, each one creates it in one’s own way: someone writes books, another one erects houses. But there are those ones who fight against nature and prove to everybody their capacity to be better, to achieve summits even when the majority doesn’t believe in it. The main thing is the priceless supporting of relatives, friends and mother who is disposed to everything for the sake of her child. I want you to get acquainted with family of Soltys. At first sight, this is the ordinary average family, but for …

L

et’s go back to the past – I’ll tell you everything in detail. The family of Lyubov Soltys had already got two grown-up children, however the birth of a third son Roman brought the real happiness to their family. Though misfortune didn’t linger, it knocked at their door. A district doctor cried while notifying: “Little Romchyk has a Dawn’s syndrome. Give up your son,” – a woman in white smock stubbornly insisted on. “How is to give up my child?” – mother couldn’t understand. She was pressing her own baby to breasts and still had a hope that she could cure him. Thoughts didn’t leave in peace. At times she became discouraged and didn’t want to exist. You must admit that not everyone can look into the face of trouble, but Mrs. Lyubov is not one of those who surrenders. One day, as a woman retails, she went to the church in despair, enfolded the crucifix of Jesus Christ by her hands and whispered: “God, give me strength and help!” Hope is something that doesn’t die; it is something that cures and strengthens.


ІСТОРІЯ СПОРТСМЕНА / ???? seen such a sincere and kindhearted people. Perhaps, it’s quite difficult to believe, but all the same I’ll say: firstly, I hardly cried from grief, my heart was just tearing apart and in several minutes smile didn’t leave my mouth. Down’s syndrome is only diagnosis but not the way of living. Life of Romchyk is full of joy. He is an ordinary person: he fulfills home obligations, takes care of relatives and just lives like everyone. There are lots of plans for future, but the largest one is a wedding with his beloved person. Oksana also suffers from Down’s syndrome but despite everything she overcame disease so as like Roman started participation in various competitions and, of course, became the winner. They don’t Mother put up with her son’s disease, but didn’t fold her hands, as she started striving. To strive in order a little, still unprotected child could become strong and, most of all, happy. Medicine, setting-up exercises, trainers, wiping with cold water, various procedures did wonders: boy was growing up healthily and strongly; his smile as well as kind and sincere eyes gratified parents. Owing to their love child’s heart was filling with joy and tenderness. - What next? – Mrs. Lyubov was asking herself during nightmares. – How to bring my kid up? Once there suddenly appeared an idea to create an organization for children with Down’s syndrome. Just so there emerged Lviv regional physically handicapped children protection organization. Authority granted small apartment at the territory of Lviv children garden. It is a comfortable place; there on the walls are photos of pupils, self-made paintings and pictures. Children’s eyes and the joy they express can’t leave anybody indifferent. Trying her best to broaden contacts, Mrs. Lyubov began to invite children-invalids. Even for orphans there were organized school classes and lessons with professional teachers. Roman and other diseased were taught how to work and do what each of us must be able to. Children were doing any socially useful work with pleasure: cleaned up public parks, planted young trees.

One day Lyubov Soltys learned about a former sportsman who formed International community of children with physical defects and mental backwardness in order to join such kids from different countries. The sportsman conducted competitions, creative festivals, meetings, relay races and pilgrimages. After these steps journeys round the world got started. They travelled all over the world from the North to the South and from the West to the East, reached all European countries, either Japan or China. - Children are glad to help and make the world better, - says Mrs. Lyubov in raptures. Our children are volunteers, they look after the diseased with children cerebral palsy, help those who in despair stayed alone with illness; pull through the ailing and old persons. There is no dirty job for them. For the long time Roman Soltys, - the winner and the prizeman of many sport competitions, - had been working as a care taker in the children garden. The biggest pride for mother is her son, who had loudly declared about himself all over the world. Roman Soltys has lots of rewards; he visited Lapland; got blessing from Pope John Paul II. Roman differs from others, he’s one of the best persons, as he got over the disease psychologically and proved that in spite of the diagnosis, has a right for the outstanding life. I have never in my life seen so many medals as Roman has got, and yet I’ve never

part even for a minute and are happy to meet each other. There are no disabled persons: they are just like we, they may even be better, but their number is smaller. Romchyk is 22 years old, however, his store counts far from ten medals of honour and rewards. We should like to wish the highest rises, constant motion ahead and belief in a better life, as it makes us strive.

15 | ЛЬВІВSOCIAL


ШРИФТ БРАЙЛЯ / Braille Життя на дотик Щороку кількість сліпих невпинно зростає, і якщо не вжити термінових заходів, то до 2020 р. у світі житиме 100 мільйонів сліпих, адже кожні 5 секунд втрачає зір одна доросла людина, а кожну хвилину – одна дитина. Уявіть, що, виходячи з квартири на роботу, ви не бачите нічого. Добре знайома вам ваша вулиця, якою ходите щодня, не є перешкодою, а чи справитесь ви з натовпом у центрі міста, переповненими маршрутками чи припаркованою автівкою на тротуарі, і це ще не найгірше, що може трапитись на шляху в незрячої людини. Те, що для нас є нібито звичним, для незрячого може обернутися трагедією чи смертю: незакритий каналізаційний люк, не огороджена яма на тротуарі, протягнутий поперек дороги дріт, автомобіль, що припаркований у несподіваному або забороненому місці чи рухається з порушенням правил, тролейбус або маршрутка, які спиняються не на зупинках, і так далі.

16 | ЛЬВІВSOCIAL

За допомогою тактильної книжки дитина з обмеженими можливостями по зору максимально долучається до нормального життя, тобто живе та розвивається, як і здорові однолітки. Але сліпій дитині, на відміну від зрячої, потрібно докладати масу зусиль, адже, якщо здорова дитина читає одну книгу, то незряча – три, а інколи навіть і більше.

Скільки б наша влада не розповідала про покращення умов життя, та на практиці, на жаль, вирішення проблем незрячих опиняється далеко на останньому місці. Не обладнані спеціальним оснащенням

маршрутні таксі, непристосовані вулиці, пішоходи для незрячих і ще багато інших невиконаних обіцянок так і залишаються лежати на полицях у владних кабінетах. 70-80 відсотків інформації про навколишній світ ми отримуємо через зір. «Незрячі, які позбавлені такої можливості, живуть іншим життям, в них відмінно розвинена пам’ять, завдяки чому вони живуть, запам’ятовуючи кожну дрібничку, яка трапляється на їхньому шляху. Коли сліпа людина їде в громадському транспорті, то відраховує кожну зупинку, але і тут виникають проблеми, адже водії дуже часто


ШРИФТ БРАЙЛЯ / Braille зупиняються в не призначених для цього місцях», - зазначає Онуфрійчук Надія Миколаївна, вчитель історії спецшколи-інтернату №100 для сліпих дітей. Напис на маршрутних таксі повинен бути чорний по білому, так, як цього вимагає типологія, а не кольоровим. До речі, у Хмельницькому вже давно обладнали міські маршрутки із озвученням зупинок, у Львові, на жаль, ми чуємо тільки обіцянки» Надія Миколаївна. «Люди з особливими потребами, можливо, слабкі фізично, але надзвичайно сильні духом, вони борються за своє право на життя, доводять всім, що в силі протистояти

Іванко, 4 роки, друкує на машинці Брайля

невиліковній хворобі. Вони не просять жалюгідних подачок, їм потрібні лише нормальні умови для життя та гідне ставлення з боку суспільства, адже це найголовніше», – роз-

повідає Ірина Костробій, директор львівської загальноосвітньої спецшколи-інтернату № 100 для сліпих дітей. Сліпі люди працюють викладачами, програмістами, перекладачами, майстрами масажу. Вони об’єднуються у громадські спілки, реалізовують себе і знаходять місце під сонцем. Проте серед незрячих роботу має тільки кожний десятий. Нехай життєві перешкоди ніколи не стають на заваді, нехай написаний діагноз у медичній картці не стає вироком. Адже ніхто не в силі зруйнувати наше життя, ми самі творці свого щастя. Автор: Анастасія ХРИЩУК

Луї Брайль Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. Луї (Луїс) Брайль (фр. Louis Braille) (4 січня 1809 – 6 січня 1852) - французький тифлопедагог. Осліп в 3-літньому віці. В 1829 розробив рельєфно-крапковий шрифт для сліпих, що використовується і дотепер в усьому світі. Першою книгою, що була надрукована за системою Брайля, була «Історія Франції» (1837). У Росії друк шрифтом Брайля почався з 1885. Крім букв і цифр, Брайль на основі тих же принципів розробив написання нот. Був талановитим музикантом, викладав музику для сліпих.

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ШРИФТОМ БРАЙЛЯ Шрифт Брайля читається однією або двома руками зліва направо. Існує 63 комбінації шести крапок. Тому кожну літеру та знак пунктуації більшості алфавітів можна позначити певною такою комбінацією. У кількох мовах використовується скорочена форма шрифту Брайля й деякими комбінаціями позначені часто вживані буквосполучення або цілі слова. Чимало людей настільки добре опанували цей шрифт, що прочитують за хвилину приблизно 200 слів! Брайль – це система тактильного читання для сліпих, що складається з шеститочкових знаків, які називаються осередками. Осередок складається з трьох точок у висоту і з двох точок в ширину. Існує два методи письма за Брайлем: вручну, за допомогою брайлівського приладу та грифеля, і за допомогою брайлевської друкарської

Друкарська машинка Брайля

машинки. Для сліпих і слабозорих людей вміння читати за Брайлем є ключем до успішної адаптації та незалежності. Шрифт Брайля – це рельєфно-крапковий шрифт для письма та читання незрячими, в основі якого лежить комбінація шеститочок. Знак, зображений комбінацією рельєфних точок висотою 0,7 мм, діаметром 1,5 мм, записується в комірці розміром 4,5 мм х 8 мм. Написаний таким чином текст при певних на-

виках легко розпізнається на дотик. Легкість читання знаків та їх компактність дозволяють незрячому читачеві досить швидко читати текст. Таку систему запису і читання створив французький тифлопедагог Луї Брайль (1809-1852рр.). Алфавіт, цифри, музичні ноти й інші друковані символи можуть бути відтворені у системі Брайля різними комбінаціями точок в комірці (клітинці).

Брайлівський прилад з грифелем 17 | ЛЬВІВSOCIAL


ШРИФТ БРАЙЛЯ / Braille Коли сліпі або слабозорі діти вчаться читати, шрифт Брайля є кращим способом розвитку навичок правопису, граматики, пунктуації. Крім того, складні схеми та графіки, які важко описати усно, легко описуються за допомогою системи Брайля.

Для того, щоб показати і роз’яснити читачу шрифт Брайля, ми розробили спеціальну схему:

Україномовний шрифт Брайля (Ukraine Braille ABC) * Пам’ятка для тих, хто вивчає Брайль: - при письмі між словами робиться пропуск; - після коми та крапки з комою пропуск не робиться; - тире пишеться разом із попереднім словом; - перед числом ставиться числовий знак

Символи (Sumbols) * Memo to those who study Braille: - in writing between the words do pass; - after the comma and semicolon space is not; - dash is written with the previous word; - refers to the number of numeric character

18 | ЛЬВІВSOCIAL


МОВА ЖЕСТІВ / Sign language

М

ова жестів – це вид спеціального письма, який дає змогу позначати цілі слова, а також літери алфавіту певними жестами. За статистикою, на порушення слуху страждає кожна дев’ята людина. Його втрачають в результаті травми, хвороби чи вроджених пороків. На планеті 2500 мов, але є й ще одна форма спілкування, що останнім часом все більше і біль��е цікавить вчених, – мова погляду й жестів. Не вірте в міф, що глухі замкнуті та нетовариські люди. Десятки чудових особистостей були глухими. П’єр де Ронсар – поет епохи Відродження, якого називали «принцом французьких поетів», був прекрасним фехтувальником і танцівником. В історію увійшла його чудова фраза «З поганим слухом у палаці робити нічого». Гюго – автор «Собору Паризької Богоматері». Бетховен – видатний композитор. Антоніо Станьолі – один з італійських художників.

Ясен  – французький скульптор. Жан Жак Руссо – письменник. Хто винайшов мову жестів? В італійського лікаря Жероміно Кардано виникла ідея навчити глухонімих письменності. Це повинна була бути комбінація символів, що означали поняття й предмети. У XVII столітті француз Шарль де Лепі створив мову знаків. Це була система умовних жестів рук і пальців, що дозволяла передавати думку. Тоді ж була вигадана й пальцева абетка, яка дуже схожа на сучасну. Майже 85 років тому це був єдиний спосіб спілкування глухонімих – знаки, вираз обличчя й пальцева абетка. Деякі з глухонімих могли спілкуватися зі швидкістю 130 слів за хвилину. Але багато педагогів, працюючи з глухонімими, почали критикувати мову жестів і пальців. Педагоги вважають, що це ізолює глухонімих від спілкування з нормальними людьми. У наші дні глухонімі й ті, що погане чують, вчаться розуміти, що сказа-

но, спостерігаючи за рухом губ людини, яка говорить. Розвиток мови жестів в Україні В Україні жестова мова існує близько двох століть, тобто з того часу, як з’явилися перші осередки, громади глухих і, відповідно, спеціальні школи для глухих дітей (Львівська школа для глухих дітей була відкрита у 1830 році, Одеська – у 1843 році). Жестова мова розвивалася і культивувалася у родинах глухих від покоління до покоління. Це геніальний комунікативний витвір для людей із проблемами усного спілкування. Це прояв творчої здатності і переконання того, що людина, позбавлена слуху, спроможна творити і творить рідну мову. Першими сурдопедагогами, які працювали на теренах сьогоднішньої України, були М. Лаговський, І. Соколянський, Л. Виготський, Р. Боскіс, Р. Краєвський та інші.

19 | ЛЬВІВSOCIAL


МОВА ЖЕСТІВ / Sign language Латинка

Кирилиця

20 | ЛЬВІВSOCIAL


НОУ-ХАУ / Know-how Новинки техніки Кожен з нас все своє життя прагне до комфорту. Навіть якщо людина фізично обмежена, вона повинна жити гідно. Сліпота спричиняє перешкоди у читанні звичайних газет, перегляді телепрограм, відвідуванні театрів, музеїв. Лише за допомогою спеціальних книг у сліпих формуються правильні уявлення про навколишню дійсність, завдяки спеціальним винаходам їхнє життя стає простішим та щасливішим. Ці прилади допомагають подолати життєві перешкоди повноцінно та жити й функціонувати у суспільстві. повнення, або пальцями. Але як визначити, скільки води залишилося? Дизайнер Браун Белл пропонує свій концепт кухля з індикатором наповнення. Існує три положення: повний, половина і практично порожній. Усередині кухля використовуються спеціальні датчики, які і вимірюють рівень рідини. А відчувати ці показники можна за допомогою 1. З вигляду це звичайний шматок пластику, але насправді унікальний концептуальний гаджет, який дозволив би незрячим орієнтуватися на місцевості. Цей браслет має вбудовану навігаційну систему, що використовує GPS та голосові підказки, а також аудіо і тактильний зворотний зв’язок. великого пальця, приклавши його до верхньої частини вушка. 4. Головоломку Кубик Рубіка можуть збирати лише люди зі добрим зором, адже потрібно бачити різні кольори. Але, якщо використовувати шрифт Брайля, то можна було б нанести його на грані кубика, і, таким чином, у цю чудову головоломку могли б побавитися незрячі люди. 2. Оригінальний гаджет допоміг би незрячим відчути всю красу колірної гамми. Але як передати всю повноту фарб, які ми бачимо в повсякденному житті? Все дуже просто – цей пристрій може пов’язувати кожен колір із специфічним звуком, який, наприклад, допоміг би підібрати певне вбрання на вихід. 3. Цікаво, як незрячі люди справляються з проблемою визначення кількості води в ємкості? Можливо, вони дізнаються це за допомогою звуку, який змінюється у міру її на-

5. Сліпій людині дуже важко користуватися звичайним мобільним телефоном. Компанія Apple випустила додаток Siri в iphone 4s, який сприймає голос власника і набирає з його допомогою номери телефонів, а також озвучує SMS-повідомлення і навіть може нагадувати про важливі справи, внесені до органайзера. Журнал Yanko Design просунувся ще далі, запропонувавши своє бачення смартфона для сліпих. Його дисплей покрито особливим матеріалом, який відтворює опуклі символи рельєфно-точкового шрифту Брайля. Таким чином, незряча людина змогла б повноцінно використовувати такий смартфон: пальцями набирати номери, використовувати особливі пристосування і навіть читати електронні книги. Приємно, що серед дизайнерів знаходяться такі, яким не байдужа доля людей із обмеженими можливостей. Саме таким є дизайнер Zhenwei You, що представив концепт мобільного телефону B-touch для незрячих людей. За допомогою такого девайса сліпі зможуть завжди залишатися на зв’язку з друзями та близькими і без особливих зусиль користуватися апаратом, оскільки все управління в ньому базується на спеціальному шрифті Брайля. 21 | ЛЬВІВSOCIAL


НОУ-ХАУ / Know-how

6. Дизайнер Шикун Сун (Shikun Sun) продемонстрував свій концепт, спрямований на допомогу незрячим людям. Новинка називається Drawbraille і є спеціальним мобільним телефоном для сліпих. Телефон Drawbraille оснащено дисплеєм, на якому розташовуються масиви з рухливих крапок у групах по шість одиниць, це дозволяє виводити на екран символи шрифту Брайля. Введення тексту здійснюється на розташованій поряд панелі, де теж є поділена на шість клітинок область (вона служить як для введення тексту, так і для навігації по меню). На корпусі телефону розміщено 210 механічних крапок у п’ять рядів. У кожному ряді вміщується по сім

букв. Цікавою особливістю є наявність можливості перевіряти електронну пошту, читати електронні книги та переглядати веб-сторінки. Дизайнер передбачив наявність контролю рівня заряду батареї, блокування екрану і mp3-плєєр. 7. Концепт фотокамери для незрячих. Гаджет, в основу якого покладено принцип не візуального, а тактильного сприйняття отриманого зображення, отримав назву фотокамери Touch Sight. Пристрій, який під час процесу зйомки закріплюється на лобі незрячого фотоаматора, здатен видавати голосові команди, 22 | ЛЬВІВSOCIAL

які допоможуть здійснювати управління камерою, а також навігацію в меню. Але головна перевага новинки полягає в тому, що замість ЖК-дисплея у камери є «екран», здатний створювати тривимірні презентації отриманих знімків, із використанням методу Брайля. 8. Електронна книга Брайля. Незрячі люди навіть у ХХI столітті вимушені або читати книги, віддруковані за методом Брайля (причому вибір є

не дуже великим), або слухати аудіокниги. Проте незабаром усе може змінитися. Не так давно група дизайнерів (Seon-keun Park, Byung-min Woo, Sun-hye Woo & Jin-sun Park) створила концепт електронної книги Брайля. Ідея проста: у книзі використовується технологія, яка за допомогою електромагнітних сигналів змінює структуру поверхні екрану і «підводить» точки шрифту Брайля, коли заряд передається через ці області. Ця книга могла би виявитися дуже корисною: дозволила б незрячим людям бути в курсі книжкових новинок, а, окрім того, вивчати підручники. До речі, вже зараз книги можна не лише читати, але і слухати, не напружуючи свого зору. Адже аудіокниги тепер можна скачувати абсолютно легально і безкоштовно та прослуховувати на будь-якому портативному пристрої: mp3 плеєрі, просунутому мобільному телефоні чи навіть новомодному фотоапараті. 9. Touch & Go – gps-навігатор для сліпих. Дизайнер Наталія Понома-

рьова придумала, як зробити незрячих мобільнішими. Концепт Touch & Go – це GPS-навігатор, на «екрані» якого місцевість відображається опуклостями і западинками. Стрілка вказує напрям, в якому повинен рухатися мандрівник, а голос у навушниках підказує, скільки кроків залишилося до найближчого повороту. Особливу увагу дизайнер приділила кріпленню навігатора. Touch & Go можна носити на кисті, плечі або поясі – тобто кожен може вибрати найбільш зручний варіант. 10. Телефон і для сліпих, і для зрячих. Нещодавно з’явилася концепція мобільного телефону, який зможуть однаково успішно використовувати і зрячі, і ті, в кого є проблеми із зо-

ром. У пристрої замість екрану буде сенсорна панель, на яку за допомогою спеціальних динамічних крапок виводитимуться цифри і букви. До того ж, у телефоні цифри і букви подаватимуться не лише шрифтом Брайля, але і у звичайному вигляді, залежно від налаштувань. 11. Фінські вчені розробили сенсорну читалку для сліпих, яка перетворює текст у шрифт Брайля. Пристрій Haptic Braille, або сенсорна читалка для сліпих, нагадує на вигляд звичайну комп’ютерну мишу. Він сполучає дві технології – рідкокристалічний екран і п’єзоелектричні перетворювачі. Ця хитромудра сис-


НОУ-ХАУ / Know-how тема працює насправді дуже просто. Людина з обмеженими зоровими здібностями просто розташовує читалку Haptic Braille поверх тексту і «читає». Пристрій сканує, розпізнає букви і замість виводу на екран виводить вібрації на сенсорну поверхню. Оскільки в основі шрифту Брайля є крапки і пропуски, сильна вібрація екрану означатиме крапку по Брайлю, а слабка – пропуск. 12. Припустимо, що ви дуже хочете прочитати нову книгу про Гаррі Поттера, а версія з шрифтом Брайля з’явиться лише в далекому майбутньому. Вам потрібний «Haptic Reader». Досить покласти його на сторінку книги і дати можливість відсканувати вміст. І як за помахом чарівної палички, на поверхні при-

строю з’явиться шрифт Брайля. Якщо вас це не влаштує, пристрій підтримає голосове читання. Щоб зробити звичайні книги «читабельними» для сліпих, дослідники з двох південнокорейських університетів – Глобального Хандонга (Handong Global University) і Кемьюнга (Keimyung University) – пропонують створити Haptic Reader. Цей пристрій, покладений на звичайну сторінку, скануватиме надрукований текст і конвертуватиме його у шрифт Брайля. До речі, у комплекті з Haptic Reader передбачається ще і особлива друкарська машинка під назвою

The Next Generation Perkins/aph Mechanical Braille Writer. Вона легша, менша і тихіша від звичайної. Призначення пристрою: друк текстів шрифтом Брайля на звичайному папері. Користувач за допомогою шести спеціальних клавіш зможе вибивати на папері букви і цифри, що дозволить сліпим «читати» «написане». 13. «Равлик-перекладач» за допомогою нехитрої мікросхеми перетворює опуклі букви у звуки і передає їх користувачеві у навушники. Все, що залишається робити людині, – це водити пристроєм по рядках: пристрій сам пристосовується до темпу читання, промовляючи букви у потрібній швидкості. Автор: Анастасія Хрищук

23 | ЛЬВІВSOCIAL


Подаруй дитині успіх

Як виникла одна з найвідоміших методик для малят? Хелен Дорон – любляча мати 4-річної донечки хотіла навчати її музики. Вивчаючи інформацію про музичні школи для дітей Хелен найбільше зацікавив метод Шінічі Сузукі для навчання грі на скрипці. В основі методу - припущення, що дітки можуть вивчати музику так само легко, як вони вчаться розмовляти. Хелен Дорон, лінгвіст і викладач за освітою, швидко побачила аналогію. Якщо діти можуть успішно вчитись музиці так, як мові, то чому вони не можуть вчитись мові як му-

Зараз у Львові є багато центрів, де дитина може розпочати свій розвиток. Одвічне питання батьків, коли слід розпочинати? Відомий британський лінгвіст, Хелен Дорон, зазначила, що оскільки розвиток дитини починається з перших місяців її життя, то вивчення мов не повинно бути винятком. Так у Львові навчають діток за світовою методикою Хелен Дорон Рання Англійська з 3 місяців.

зиці? У 1985 році вона розробила курс навчання англійської мови в ранньому віці, який базувався на принципах групового вивчення, позитивного закріплення та постійного прослуховування. Саме тоді Хелен Дорон вперше зробила любительські записи пісень, віршиків та оповідань. Сьогодні за системою «Рання Англійська Хелен Дорон» працює понад 700 навчальних центрів у більше ніж 30 країнах. Більше мільйона дітей в усьому світі навчились розмовляти англійською мовою завдяки методу Хелен Дорон. Львів не став винятком саме тут

є 4 центри, де вже на протязі кількох років вчать малечу англійської мови за методикою Хелен Дорон Рання Англійська з 3 місяців до 18 років. Один з таких навчальних центрів знаходиться на вулиці Шевській 6 (бічна пл. Ринок). Кожен маленький студент із задоволенням прибігає сюди 2 рази на тиждень. І для нього англійська - це свято, яке триває 45 хв. Бо саме тут цю іноземну мову можна вивчати легко та природньо через танці, співи, ігри. • Методика охоплює 18 років навчання: 7 курсів розмовної англійської мови для найменших,

• Методика охоплює 18 років навчання: 7 курсів розмовної англійської мови для найменших, 3 курси розмовної англійської, читання і письма для дітей старшого віку та 4 курси англійської для підлітків • Метод вивчення англійської Хелен Дорон працює вже 25 років у світі, 10 – в Україні та 4 у Львові – це теж не малі досягнення. 24 | ЛЬВІВSOCIAL


Особливі проекти для особливих дітей. Заклопотані вирішенням своїх щоденних справ не кожен помічає «інших» людей тих, хто не такий як всі, людей з особливими потребами, які з різних причин втратили зір, слух, мовлення або ж не можуть повноцінно рухатися. Насправді, у них ті ж потреби, що й у нас – відчувати себе корисною частиною

суспільства. І найбільше цього потребують діти, які постійно прагнуть уваги і розуміння зі сторони дорослих та світу. Та такі дітки теж можуть повноцінно навчатися та освоювати інші мови. Саме це довів центр Хелен Дорон Рання Англійська у проекті «Ігри на здоров’я» за сприяння та підтримки ГО «Самопоміч».

В основі культури компанії Хелен Дорон лежить обов’язок вирішення проблем дітей у всьому світі. «Рання Англійська Хелен Дорон» відіграє активну роль у різноманітних заходах: від допомоги у боротьбі з наслідками кризових явищ, таких як допомога постраждалим від цунамі у 2004 році, до сприяння порозумінню на місцевому рівні, наприклад проведення міжкультурних спортивних заходів для молоді, або допомога малозабезпеченим та багатодітним сім’ях. Навчала діток із малозабезпечених сімей викладач центру Хелен Дорон Рання Англійська, Дарія Цудзенко. Вона із захопленням зголосилася взяти участь у цьому проекті: «Я дуже рада, що також якимось чином змогла долучитися до цієї благодійної акції. Ми навчаємо діток через танці, співи, забави і їм це цікаво. Дуже задоволена цими малюками вони швидко все запам’ятовують, а після уроку я не можу натішитися, коли бачу ці вдячні очі діточок».

„Зараз у мережі навчальних центрів «Хелен Дорон Рання Англійська» навчається понад один мільйон немовлят, дітей, підлітків та молоді у всьому світі. Проте не всі діти, які мріють вивчати англійську мову, мають змогу відвідувати додаткові заняття. Це стосується дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей. Тому наш центр «Хелен Дорон Рання Англійська»

Так малюки з дитячих будинків, які знаходяться в м. Львові, з радістю вчили англійську на свіжому повітрі. Кожен з них зумів природно і легко засвоїти декілька слів з англійської, та зробити свої перші кроки у пізнанні цієї мови як рідної. Діти відчували впевненість у собі, тому що навчатися за методикою Хелен Дорон може кожен! Тут не мають значення вади розвитку, важливе - тільки бажання.

Центри англійської мови Хелен Дорон Рання Англійська взяли участь в акції для дітей з особливими потребами за підтримки ГО «Самопоміч».

із задоволенням долучається до різних соціальної кампанії. Сподіваємось, що такі проекти стануть першим кроком для дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей у досягненні успіхів у вивченні англійської мови і допоможуть знайти їм своє покликання в майбутньому.” Олег Говоруха керівник навчального центру «Хелен Дорон Рання Англійська»

25 | ЛЬВІВSOCIAL


ЗАКОН УКРАЇНИ / Law and charity

Відсоткова філантропія як механізм державної підтримки неприбуткових організацій Існуючі виклики, у час різкого переходу від планової економіки до ринкової, призводять до збільшення у суспільстві різнопланових проблем, на які намагалися системно реагувати організації громадського суспільства. Створені у переважній більшості за іноземні інвестиції, відстоюючи демократичні права та життєво важливі інтереси, громадський сектор сьогодні як ніколи потребує особливої підтримки задля подальшого розвитку, - не отримує її з огляду на «ненаповнення бюджету». Згідно даних Державного комітету статистики, станом на 1 січня 2009 року в Україні зареєстровано (легалізовано Міністерством юстиції України) 293 990 об’єднань громадян: незалежних добровільних формувань, що діють колективно з метою вирішення проблем та захисту своїх інтересів крім владних, бізнесових, та приватного життя. Згідно з канонами, прийнятими в демократичних країнах, до них відносяться громадські об’єднання, благодійні організації, професійні спілки, творчі спілки, кредитні спілки тощо (за юридичним статусом України), також осередки політичних партій, які складають окрему групу. Ці організації працюють в таких сферах як соціальний захист, діти і молодь, права людини, економічні права, охорона здоров’я, освіта, довкілля, гендерна рівність тощо. Близько 65% громадських організацій поширює свою діяльність на межі якогось одного міста, а всеукраїнський статус мають 35% організацій. Цей факт вказує на високу зацікавленість, насамперед, у місцевих справах, в облаштуванні найближчого життєвого простору, що відкриває широкі перспективи для співпраці громадського сектора та органів місцевого самоврядування. За кількістю громадських організацій лідером серед міст є Київ - 14% від загальної їх кількості. На другому місті - Львів та Львівська область. 26 | ЛЬВІВSOCIAL

В Україні фінансування ОГС здійснюють переважно місцеві благодійники та іноземні донори (75-85%). Обсяг їх підтримки за умов фінансової кризи стрімко скорочується, що заважає виконанню статутних завдань організацій. Річний бюджет пересічної української громадської організації складає близько 50-60 тис. грн. І лише 2-3% цього бюджету припадає на державне фінансування. За цим показником Україна близька до Філіппін, Пакистану та Кенії. У 2009 році загальна видаткова частина бюджету склала 274, 2 млрд. грн., на підтримку деяких ОГС призначили біля 130 млн. грн., що склало лише 0,05% цього бюджету. У країнах Східної Європи витрачають на підтримку проектів ОГС приблизно 2-3% видаткової частини державного бюджету. Водночас річний бюджет пересічної ОГС у країнах Східної Європи - членах ЄС еквівалентний 560-670 тис грн. Без запровадження ефективного механізму альтернативного фінансування діяльності ОГС, що буде незалежним від влади чи інших донорів, розвиток громадянського суспільства і його ініціативи у розв’язанні актуальних суспільних проблем практично неможливі. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту. Діючі на сьогодні правові способи підтримки ізичними особами неприбуткових організацій зводяться до єдиного механізму «податкового кредиту»(«податкової знижки» – за новим Податковим кодексом України), який формально дозволяє повернути частину коштів, що сплачені фізичною особою на користь неприбуткових організацій. Проте, законодавчі обмеження щодо застосування «податкового кредиту» та процедура його отримання, яка не завжди гарантує успіх у по-

верненні коштів, перетворили цей механізм не на можливість, а на декларацію, яка сьогодні не має практичних прикладів реалізації щодо неприбуткових організацій (мертва норма). Крім цього, існуючий рівень недовіри громадян до органів державної влади та здійснюваної політики взагалі, не сприяє втіленню та популяризації даного механізму в Україні, оскільки основою реалізації податкового кредиту є віра у гарантовану державою можливість повернути вкладені кошти. Важливим результатом ІІ Екуменічного соціального тижня у жовтні 2009 року, організованого Інститутом Екуменічних Студій Українського Католицького Університету, було створення та обговорення Законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки неприбуткових організацій», який отримав широке схвалення усіх учасників заходу (представників некомерційних організацій, основних політичних партій України, представників основних Церков України та представників влади різних рівнів). Механізм, що пропонується до запровадження цим Законопроектом, у практиці іноземних держав отримав назву «відсоткова філантропія» і полягає в тому, що платник податку на доходи фізичних осіб має право переадресувати певний відсоток свого податку, який вже є сплачений до бюджету, на суспільні потреби – безпосередньо до організації, яка займається вирішенням суспільної проблеми. Відсоткова філантропія першою була запроваджена Угорщиною в 1996 році. Потім до ініціативи (після вивчення її позитивного впливу) приєднались Словаччина, Польща, Литва і Румунія, також норма знаходиться на шляху до законодавчого закріплення у Чехії, Молдові, Швейцарії, Японії та розглядається в Македонії. Завдяки цій законодавчій нормі організації громадянського суспільства отримали значні фінан-


ЗАКОН УКРАЇНИ / Law and charity сові ресурси, які розподіляються незалежно від політичних уподобань, належності до певних кіл та корупції. Наприклад, вже за перші три роки обсяг фінансування від відсоткової філантропії перевищив обсяг фінансування ОГС з державного бюджету Угорщини. Загалом в 2003 році 21843 організації отримали 23 мільйони євро. Хоча в переадресації податку бере участь тільки 30% платників податку Угорщини, а у Словаччині - 40%, всі вони задоволені тим, що мають право розпоряджатися відсотком податку, який первісно надходив до бюджетів, і адресувати ці кошти на важливі, саме на їх персональну думку, справи громади. Громадяни переважно спрямовують відсоток в сферу освіти, охорони здоров’я, екологію, соціальну роботу та проблеми дітей, тобто на ті сфери, які громадяни вважають важливими на сьогодні. Досить великий відсоток переадресованого податку йде на потреби місцевої

громади. Так в 2004 році 63% всіх відсоткових переадресацій Словаччини були зроблені на користь місцевих невеликих організацій. Загалом відсоткове законодавство вплинуло на відкритість та відповідальність організацій ГС. Щоб переконати населення передати їм відсоток податку, багато організацій стали відноситись до своєї діяльності більше професійно, стратегічно, визначились зі своєю місією, загалом підвищили свою ефективність, стали більше відкритими і звернули свою діяльність до людей. Покращилась громадська думка про сектор, поінформованість громадян про його діяльність та довіра людей до нього, що також важливо для України. Прийняття такого Закону України фактично дозволить забезпечити стабільність органів самоврядування громадян за рахунок коштів отриманих від фізичних осіб. А така фінансова стабільність стимулюватиме тривалу діяльність, що у свою чергу

говоритиме про відповідальність громадських організацій перед громадами за взяті на себе зобов’язання. А відповідальність перед громадою, у свою чергу, спонукатиме зростання довіри місцевих влад, що за собою вестиме нові можливості фінансування, співпраці обидвох секторів та закладення основ для здійснення державних реформ у соціальний сфері, базуючись на місцевих практиках-ініціативах. Таким чином, саме створивши передумову можливості фінансування діяльності громадських організацій за кошти кожної окремої особи, як складової одиниці громади, буде змога позитивно вплинути на основу проблеми – фінансову нестабільність громадських організацій, що у подальшому закладе основи для тривалого розвитку – партнерства, що сформує підґрунтя для спільної довіри влади, громади та некомерційних організацій. Автор: Наталія Алєксєєва

Проект ЗАКОН УКРАЇНИ

“Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки неприбуткових організацій” Верховна Рада України постановляє: 1. Внести такі зміни до Податкового кодексу України 1) доповнити статтю 14 “Визначення понять “пунктом 14.1.2521 наступного змісту: “14.1.2521 Трансфер податку – перерахування на користь неприбуткової установи або організації частини податку з доходів фізичних осіб, що сплачена платником податку за звітний рік, в порядку та на умовах, визначених

цим Кодексом.“ 2) статтю 17 “Права платника податків“ доповнити пунктом 17.1.13. наступного змісту: “17.1.13. на податкову знижку та право здійснити трансфер податку, за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.» 3) доповнити статтею 1661 у наступній редакції: “Стаття 1661. Трансфер податку 166.1. Платник податку має право за

наслідками звітного податкового року та на підставі річної податкової декларації доручити органам податкової служби здійснити на користь однієї з неприбуткових організацій трансфер податку у розмірі, що не перевищує 2 відсотків суми сплаченого платником податку за звітний рік податку, за умови дотриманням інших, визначених цим Законом вимог. 166.2. Неприбутковими організаціями вважаються установи та організації в 27 | ЛЬВІВSOCIAL


ЗАКОН УКРАЇНИ / Law and charity розумінні пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які включені органами державної податкової служби до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Трансфер податку не може здійснюватись на користь органів держа вної влади, органів місцевого самоврядування, житлово-будівельних кооперативів, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, політичних партій, пенсійних фондів та фондів соціального страхування, кредитних та професійних спілок, а також асоціацій чи інших добровільних об’єднань юридичних осіб. Отримати трансфер податку має право неприбуткова організація, яка проводить діяльність на території України не менше 1-го року в статусі неприбуткової організації та не має заборгованості по сплаті податків та інших обов’язкових платежів перед державою. 166.3. Центральний податковий орган оприлюднює шляхом розміщення на власному Веб-сайті в мережі Інтернет або в офіційних друкованих виданнях, перелік неприбуткових організацій включених до Реєстру неприбуткових організацій та установ, які можуть отримати трансфер податку, та оновлює вказаний перелік щорічно станом на 1 січня. Перелік неприбуткових організацій, оприлюднений центральним податковим органом, повинен містити відомості про найменування неприбуткової організації, її місцезнаходження, ідентифікаційний код та дату занесення її до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Центральний податковий орган зобов’язаний забезпечити доступність для платників податку відомостей Реєстру неприбуткових організацій та установ у приміщеннях усіх податкових органів, а також забезпечити надання роз’яснень працівниками податкової служби щодо порядку заповнення річної податкової декларації в частині здійснення трансферу податку. 166.4. Податковий орган здійснює перевірку даних, вказаних в податкових деклараціях, на відповідність вимогам здійснення трансферу, за результатами якої до 1 червня року наступного за звітним скеровує відпо28 | ЛЬВІВSOCIAL

відним неприбутковим організаціям письмові повідомлення з інформацією про розмір і порядок отримання неприбутковими організаціями трансферу. За результатами перевірки даних, вка��аних в податкових деклараціях, податковий орган до 1 липня року наступного за звітним подає відповідному органу державного казначейства розрахунок трансферу податку для здійснення перерахувань на користь неприбуткових організацій. Протягом 60 календарних днів з моменту отримання розрахунку від податкового органу, але не пізніше 1 вересня року наступного за звітним, орган державного казначейства переказує неприбутковим організаціям зазначену у розрахунку суму шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок відповідної неприбуткової організації. 166.5. Податковий орган не здійснює трансфер податку у разі: 1) виявлення невідповідності неприбуткової організації, вказаної в податковій декларації, вимогам трансферу, визначеним у п.5.2 цієї статті; 2) сума трансферу податку, вказана платником податку у річній податковій декларації, перевищує суму дозволену згідно п.5.1 цієї статті; 3) подання неприбутковою організацією письмової заяви про відмову від отримання трансферу податку У вказаних випадках податковий орган зобов’язаний письмово повідомити платника податку про причини нездійснення трансферу податку. 166.6.Обмеження права на трансфер податку а) трансфер податку може бути здійснений виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер; б) трансфер податку за результатами відповідного звітного податкового року може бути здійснений на користь лише однієї неприбуткової організації; в) якщо платник податку не скористався правом на трансфер податку за наслідками звітного податкового року, то сума невикористаного трансферу податку на наступні податкові роки не переноситься. 166.7. Центральний податковий орган видає інструкцію з питань застосуван-

ня норм цієї статті, , порядку розрахунку трансферу податку та подання податкової декларації, у тому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків декларацій з цього податку, інших розрахунків, передбачених цим Законом, податковими органами за першим запитом платника цього податку. 166.8 Центральний податковий орган до 31 січня наступного року оприлюднює інформацію про перелік неприбуткових організацій та суму отриманого ними трансферу податку за попередній рік шляхом розміщення її на власному Веб- сайті в мережі Інтернет або в офіційних друкованих виданнях. Податковий орган зобов’язаний на письмовий запит платника податку надати інформацію стосовно задекларованого останнім трансферу податку.“ 4) абзац перший пункту 179.9 доповнити частиною наступного змісту: “декларація та додатки до неї повинні містити інформацію, достатню для ідентифікації неприбуткової організації, на користь якої платник податку має намір здійснити трансфер податку, та розміру такого трансферу.“ 5) статтю 157 доповнити пунктом 157.17 такого змісту: «157.17. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді трансферу податку з доходів фізичних осіб в порядку, передбаченому цим Кодексом. 2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування


Катерина Кіт-Садова /First Lady

Львівські пані про благодійність

Б

лагодійність – це не цифри і не статистика. Благодійність за своєю сутністю – поняття духовне, це філософія того, як ділитися з ближнім, як отримувати моральне задоволення від того, що безкорисливо віддаєш. Ти віддаєш не тільки гроші чи матеріальні ресурси, а свою увагу, тепло, ласку, добро, даруєш любов, і це найголовніше. Не важливо, хто ти за соціальним станом, важливо те, що в тебе у душі. Добро починається з тебе – пам’ятай про це.

Перша леді міста, щира, привітна, завжди усміхнена… Можна довго перераховувати її позитивні риси, та, на мою думку, найголовнішою є одна: вона чесна, і таких людей сьогодні зустріти вкрай важко. Знайомтеся: пані Катерина Садова, любляча мама, дружина мера Львова, та просто жінка, яка за 20 хвилин розмови показала, що таке справжня любов і як бути щирою.

– Як ви ставитеся до публіч- ної благодійності?

– Пані Катерино, в Україні неповносправних дітей ізольовують від суспільства, цим же ламають їхню мрію про повноцінне життя, а в США такі діти навчаються із здоровими школярами, за ними просто окремий догляд і їх ніхто не ізольовує. Чи можлива, на вашу думку, така схема в Україні, і якщо так, то через скільки років?

– Кожен вирішує для себе сам, що таке благодійність і скільки вона вартує. Не можна засуджувати людей, які іноді опиняються осторонь проблем суспільства. Адже ви не знаєте про це напевно: люди подекуди просто приховують те, що кожного місяця виділяють гроші бідним, не хочуть про це кричати вголос, це справа серця і душі. Мовчати – це право благодійника.

– Ми всі однакові та аж ніяк не ідеальні, але боїмося це визнати. Нас більшість, а їх, неповносправних, трішки менше, та вони не гірші за нас. Вони щирі, добрі: вони не будуть ображати, брехати, адже цього робити не вміють. У мене є знайома, яка працює волонтером, допомагає неповно- справним. Волонтери проводять із ними час, організовують різно- манітні гуртки. Одного разу вона мене туди запросила. Спочатку був легкий страх, але, коли я побачила і відчула любов, яку випромінювали ті люди, то здивувалася. Там був один чоловік, Володимир, без зап’ястя. Так ось, побачивши мене, він із такою щирістю подавав руку, що я, чесно кажучи, розгубилася. У ту хвилину мене переповнював страх, але водночас любов в очах 40-річного Володимира зігрівала душу і серце.

– Я не хочу роздумувати над цим, адже це справа кожного. Якщо хтось робить це заради піару, нехай, тільки аби робив. Ми живемо в суспільстві, а не кожен сам за себе, і незабаром ми це усвідомимо.

– Як Ви вважаєте, скільки вартує благодійність сьогодні?

– Ви за освітою мистецтвознавець. Чи не хотіли б повернутися до улюбленої справи?

– У садочку, куди я вожу свого Михайлика, є напис: «Бог знає твоє минуле, віддай Богові твоє сьогодні і тоді він буде знати, що тобі дати в майбутньому». Я живу теперішнім днем, не будуючи планів на завтра. Бог знає, що робить, треба просто жити, тут і сьогодні. «Всі думають про те, як змінити світ, але ніхто не думає про те, як змінити себе». Ця жінка вже змінила себе, присвятивши життя дітям, чоловіку, людям і любові.

29 | ЛЬВІВSOCIAL


Благодійність у сфері спорту / Charity in the sphere of sports

Андрій Тлумак: «Діти підтримують нас морально, а ми їх – матеріально» Спорт – запорука здоров’я. Та, на жаль, не всі можуть займатися активними іграми. Для того, щоб діти з вадами фізичного розвитку – отримували від спорту максимум задоволення, футбольний клуб «Карпати Львів» регулярно допомагає дітлахам, які, на жаль, не можуть поганяти м’яча на газоні. Про благодійність у сфері спорту ми спілкувалися з воротарем львівського клубу Андрієм ТЛУМАКОМ. – Я не люблю таке обговорювати... Це поклик душі і робиться не заради самореклами. Хай про все кажуть люди, які отримують допомогу, а не ті, хто цьому сприяє. Однак я вважаю, що здатні допомогти повинні це робити без жодних вагань. Адже зараз такий час, коли є багато хворих та бідних людей, яким необхідна наша допомога. А про себе я багато не говорю. Я роблю добро не для преси. – «Карпати» допомагають мешканцям дитячого будинку «Джерело». Розкажіть про це. – Якщо коротко, то я в команді вже три роки і впродовж цього часу ми завжди намагаємося допомогти дитячому будинку. Ми запрошуємо діток майже на кожну гру, і вони вже перетворилися на наших вболівальників. Вони підтримують нас морально, а ми їх – матеріально. Наприклад, «Карпати» допомогли «Джерелу» і подарували комп’ютери та інше технічне забезпечення. – Як реагують діти? – Діти дуже задоволені. Після матчу підходимо і потискаємо їм руки. І помітно, не кривлячи душею, що обличчя сяють від втіхи і навіть щастя. На жаль, діти не можуть бути такими ж, як і ми, але вони відчувають увагу і ставлення, як до рівних. Також завжди даруємо дітям свої футболки. Думаю, ці хвилини щастя означають набагато більше, аніж здається на перший погляд. – А що думають про це гравці клубу? – Команда не складається з однієї лю30 | ЛЬВІВSOCIAL

дини, тому прочитати думки всіх важко. Можливо, є і такі, яким благодійність не до душі. Однак, коли у команді збираються благодійні внески, то ще жоден «карпатівець» не висловився проти. У нас дружня команда – один за всіх і всі за одного. – Що, на вашу думку, необхідно зробити для поширення благодійності у Львові? – Усе залежить виключно від конкретної людини. Не можна наполягати на наданні благодійності. Так, як і не можна говорити, що ота людина допомагає, а ота – ні. Це схоже на релігію – змусити допомагати подібно до примусу вірити в Бога. Якщо відчувають порив душі, то творять добро без зайвих міркувань. Бо ж іноді жертвують, а потім шкодують, мовляв, потрібно було менше дати. Той, хто менше заробляє, але віддає більше від своєї зарплатні, вчиняє набагато благородніше порівняно з пожертвуванням тієї самої суми при

великих доходах. Тут уже потрібно говорити про кожного зокрема, адже в голову чи в душу до всіх не зазирнеш. – Крім «Джерела», ще комусь допомагали? – На жаль, сьогодні багато людей використовують благодійність для задоволення власних інтересів. Дуже прикро, коли нібито бідняки прикидаються хворими і організовують таким чином безліч афер. Краще допомагати таким дитячим будинкам, як «Джерело», або ж коли достеменно відомо, що людині терміново необхідні кошти на операцію. Інколи до нашого клубу приходили з проханням допомогти, і, звісно, ми робили все можливе. Потрібно допомагати всім, хто цього потребує, аби потім ми та наші діти жили щасливіше. Думати варто не лише про власну набиту кишеню, а й про всіх, кому без наших діянь важко. Бо чим більше щасливих людей довкола, тим краще житиметься в країні загалом. Автор: Віталій ШКІЛЬ


Благодійність у сфері спорту / Charity and show-business

Зіркова благодійність Якщо аналізувати явище благодійності у Львові, то відразу пригадується одна з найбільш активних благодійниць серед співачок – Андріана. Журналу «Львів соціальний» вдалося поспілкуватися зі співачкою та її продюсером про благодійність у нашому місті. Майже всі благодійні концерти у межах Львівської області не відбуваються без шоу співачки. Що ж спонукало Андріану так активно займатися благородною справою? «Найбільше я зацікавилася допомогою дітям після власного благочинного концерту «Андріана та друзі». До того ж, я сама мама, і для мене жахливо усвідомлювати: є діти, яким нікому допомогти, а, як відомо, чужих дітей не буває. Тож я не хочу сидіти, склавши руки», – розповідає співачка. На початку кар’єри Андріана була учасницею майже всіх благодійних акцій, але останні кілька років Андріана зі своїм чоловіком та по сумісництву продюсером Володимиром прийня ли рішення про відвідування лише благодійних

концертів із належною організацією. Володимир роздумує вголос: «Інколи виникає враження, що благодійні акції влаштовують ті, хто нічого у цьому не розуміє. Тож, коли до мне телефонують із пропозицією благодійного виступу, перше, на що я звертаю увагу, – чи цей концерт дасть щось для дітей, чи буде зібрана достойна сума». Неодноразово концерти, які мали на меті завдяки отриманим грошам подарувати дітям надію на майбутнє, на жаль, збирали мізерні суми, найчастіше до двох тисяч гривень. «Це смішні суми, завдяки яким не можна зробити взагалі нічого, – обурюється Андріана. – Натомість благодійний концерт повинен сприяти одержанню хоча б п’ятьох тисяч гривень». Співачка разом із чоловіком розповідають: багато людей не лише неохоче приєднуються до безкорисливих акцій, а й часом відмовляються допомагати взагалі. Андріана пригадує чи не найяскравішу історію байдужості людей: під час організації концерту для допомоги дітям один із спонсорів, розрекламований на афішах, в останній момент відмовився внести свою суму. Також для зіркової родини є дивним та обурливим той факт, що деякі організатори не проти нажитися на біді інших та отримати фінансову вигоду від влаштування благочинних акцій. «Ми ніколи не заробляємо на нашій благодійній діяльності, інколи навіть не покриваємо вартості орендованої апаратури», – не приховує співачка. Одним із найбільших проявів небайдужості є всиновлення дітей. До речі, Андріана з Володимиром думали про такий крок, але спершу в планах сім’ї – народження другої дити-

ни, донечки. Отож, не виключено, що незабаром львівський шоу-біз вразить новина про вагітність флагмана львівської попсцени. Наприкінці нашої розмови Андріана розповіла, що кожен може стати благодійником, і для цього не потрібні величезні гроші та грандіозні зв’язки: «Благодійність починається зі ставлення до бабусі, що стоїть із протягнутою рукою. Я ніколи не проходжу повз таку людину, і вам раджу те саме». А якщо йдеться про дітей із інтернату, то тут головне – не дорогі подарунки, а увага. Андріана зазначає і разом з тим закликає: байдужість – це найгірше, не будьте байдужими, і тоді разом ми змінимо світ на краще. Автор: Андрій ФАРИСЕЙ

31 | ЛЬВІВSOCIAL


Андрій Породко про благодійність у Львові «Добрі вчинки мають здатність надихати», – Андрій Породко

В житті буває все, і дуже часто коли ти по-справжньому потребуєш допомоги, більшість відвертається, бо не в силі пережити з тобою біль, не в силі боротися за когось, – спрацьовує інстинкт самозбереження. Але знаходяться люди, які готові дійти до кінця, яким би він не був. Є люди, які віддають останні гроші, аби допомогти, аби врятувати чиєсь життя, аби подарувати шанс на світле майбутнє. Такою людиною є Андрій Породко: справжній львів’янин, люблячий батько та чоловік, добра людина, хороший друг, справжній благодійник і спаситель багатьох нужденних.

32 | ЛЬВІВSOCIAL

З чого розпочалася ваша соціальна діяльність? Я не завжди розумів своє покликання, хоча все життя мріяв допомагати нужденним. Мене завжди хвилювали питання: «чому є багаті і бідні»?, «чому хтось батьків має, а хтось росте сиріткою»?, «чому сильніші знущаються над слабшими»?, і, молячись на ніч, я завжди запитував Бога про це. Але відповідей так і не знаходив. Потім із несправедливістю світу все-таки змирив-

ся. Займаючись соціальною роботою, я хочу зробити світ кращим. Велику роль на формування світогляду вплинув діагноз, який мені поставили у 6 років (1992 рік), – лімфобласна пребелейкемія. У той час мали шанс на життя лише 2 зі 100 дітей, зокрема і я. Як Ви вважаєте, чому люди займаються благодійністю? До небайдужості людей підштовхує особиста біда. Другою причиною через що йдуть в благодійники є піар. А


є просто соціально відповідальні громадяни нашої країни, яким не байдужа доля соціально не захищеної частини населення, яким не потрібні ані гроші, ані піар, вони працюють заради добра. Особисто для мене благодійність - це спосіб життя, без чого я не уявляю себе, як особистість, як людину. А чи існує благодійність у Львові? На мою думку, Львів, окрім того, що є культурною столицею України, є ще й столицею соціальною. Адже така велика кількість акцій соціального спрямування ніде не проводиться. Якщо Ви звернете увагу, то, майже 90 % заходів мають соціальний підтекст. Але шкода, що іноді проекти реалізуються не для досягнення благих намірів, а для уникнення оплати певних послуг. Дуже прикро, коли організовується захід, а сума зібраних коштів навіть не покриває його собівартості. Адже тоді затрачають багато коштів, запрошують відомих людей. Останні, бачачи неякісну організацію, надалі відмовлятимуть іншим ініціативам, побоюючись повтору «лажі». Такі прорахунки, як непрозорість організації та нераціональне ви-

екти та ініціативи, але люди не завжди вміють їх подати та правильно представити. Своєю не професіональністю відштовхують партнерів, що, в свою чергу, вбиває бажання щось робити. І у людини з’являється апатія до благодійності, а в гіршому випадку тебе просто вислухають й скористаються твоєю винахідливістю. Благодійність ‒ це невдячна справа. Тобі навіть не завжди скажуть «дякую» за зроблене. Але головним є розуміння того, що ти комусь зробив добро! Чи підтримують Вас люди та суспільство? Завдяки безперервній роботі я маю багато зв’язків, і багато людей знає мене, тому однодумців знайти не важко. Я пропагую покращення якості реалізації проектів, тому стараюся до своїх заходів долучати й інші організації. Але це вдається не завжди, адже часто люди керуються своїми амбіціями й просто морально не готові до співпраці. Інколи такі об’єднання розпадаються через те, що кожен із членів починає тягнути на себе ковдру і змагатися за

трачення зібраних коштів, підривають довіру до благодійних ініціатив. З якими труднощами стикалися на старті благодійницької діяльності? Якщо спочатку я стикався з недовірою до своїх ініціатив, то сьогодні маю певний авторитет. Але, якби я не був наполегливим, то б здався після першої відмови у підтримці. І саме це є проблемою. Є дійсно хороші про-

своєрідне лідерство. У людей спрацьовує заздрість, якщо комусь щось вдається краще за інших. Варто забувати про особисті амбіції, і працювати на благо нужденним. Як часто владні кабінети зачиняються перед Вами, і чи готова влада встановлювати контакт заради добра? Формуючи бюджети, влада міста та області оголошує конкурси на форму-

ІНТЕРВ’Ю / Interview

вання програми заходів по управліннях, що дає можливість громадським організаціям претендувати на спів фінансування. Окрім того, існують різноманітні міжнародні гранти та конкурси, на яких можна отримати кошти на реалізацію проектів. Як виникла ідея створення громадської організації та ідея назви «САМІ»? Коли ти один, то щось зробити важко, а з юридичним статусом відкриваються можливості, пов’язані з більшою кількістю людей та зв’язків. І все ж таки це сила, навколо якої реально об’єднувати однодумців. Як Ви ставитеся до публічної та показової благодійності? Благодійність потребує піару. Люди повинні знати хто, що й для кого робить, але не потрібно перегинати палку. Я вважаю, що Львів повинен знати своїх благодійників, адже їхня діяльність має служити прикладом для інших, прикладом для наслідування. Ця позиція, напевно, й підштовхнула Вас до організації конкурсу «Благодійник року» у Львові. Метою конкурсу є відзначення людей за добрі справи, своєрідна подяка.

Добрі вчинки мають здатність надихати. Хто є благодійником і хто ним може стати? Благодійниками є ми всі, але кожен по-своєму. Це артисти, що безкоштовно виступають; волонтери, що обслуговують; колективи закладів, що надають 33 | ЛЬВІВSOCIAL


ІНТЕРВ’Ю / Interview

безоплатно приміщення; спонсори, що підтримують фінансово; преса, що висвітлює та популяризує події; відвідувачі, що купують білети на захід; організатор заходу, що організовує процес. Вас неодноразово відзначали різноманітними подяками та відзнаками, в тому числі подякою міського голови Львова за розвиток соціальної сфери та активну громадську позицію, почесною грамотою ЛОДА (Львівської обласної державної адміністрації) за активну громадську діяльність і культурно-просвітницьку роботу серед молоді, вагомий особистий внесок у розвиток молодіжного руху на Львівщині, дипломом Секретаріату ради за активну участь у громадському житті Львова та реалізацію кращого проекту 2011 року «Соціальний телепроект: «Львів соціальний»» у розділі «Розвиток громадянського суспільства». За версією одного з видань, Ви є «Філантропом року», а також за різноманітними рейтингами є найактивнішим громадським діячем Львова. Що для Вас це означає? Це надзвичайно приємно, адже це доводить те, що моя праця комусь потрібна, я рухаюся в правильному напрямку. Це заохочує і дає сили для нових вершин. Ви багато зробили для людей, багатьом допомогли й надалі підтримуєте знедолених, а як 34 | ЛЬВІВSOCIAL

Ви оцінюєте свою діяльність? Судити не мені, а людям. Вважаю, що зробив мало, є ще багато цікавих ідей та проектів, хотілося б вирішувати більш глобальні проблеми.

Зібрати кошти на лікування за кордоном дитини ‒ це добре, але краще, щоб діти могли лікуватися на батьківщині. Допомагати малозабезпеченим добре, але краще, щоб у нас такої категорії населення не існувало взагалі. Я можу наводити багато прикладів, і вони у першу чергу стосуються проблем нашого суспільства, а тому потрібно вдосконалювати законодавчу базу. В нас усі школи-інтернати, дитячі будинки, будинки сімейного типу підпорядковуються різним структурам, а саме: Міністерству охорони здоров’я, Міністерству освіти і науки та органам соціального захисту. Натомість я вважаю, що вони всі повинні підпорядковуватися останньому з перерахованого. Світова практика відображає відсутність шкіл-інтернатів та сиротинців як таких. Діти живуть у сім’ях та навчаються у звичайних школах, навіть діти з особливими потребами. В Україна ми крок за кроком йдемо до рівня Європи, але надзвичайно повільними кроками. А чому повільно? А який директор захоче, щоб його заклад закрили?! Це в першу чергу фінансова сторона питання. Коли всі почнуть думати про те, що насамперед потрібно дітям, тоді і у нас буде все добре.

Що потрібно змінити чи запровадити, аби благодійницька діяльність якомога швидше і ефективніше розвивалася в Україні? Передусім змін потребує законодавча база, яка б стимулювала підприємства до соціальної відповідальності за рахунок пільг на сплату податків, як це практикується в світі. Також велику роль відіграє популяризація благодійності серед населення. Чи виховуєте Ви соціальну відповідальність у своїй сім’ї? Так звичайно, моя сім’я живе проектами, які я реалізовую. Багато роботи доводиться виконувати вдома. Дружина мене завжди підтримує. І як тільки моя маленька донечка зрозуміє те, чим я займаюся, так само залучатиму до всього активно і її, аби росла соціально відповідальною. Автор: Анастасія ХРИЩУК


ІНТЕРВ’Ю / Interview

Andriy Porodko aboute charity in Lviv “Good deeds have an ability to inspire”, – Andriy Porodko Everything may happen in this life, but very often when you really need help the majority turns away from you because of the fortitude lack to go through the pain with you, and fight for somebody, - the instinct of self-preservation works here. Though there are people who are ready to carry through any challenges. There are people who sacrifice the last money in order to help and rescue someone’s life, to gift a chance for the vivid future. Andriy Porodko is the brightest example: a true Lviv citizen, a loving father and husband, a kindhearted man, a good friend, a real benefactor and the savior of many poor people. What steps gave start to your social activity? My mission wasn’t always clear to me, however, I dreamt to help poor people for all my life. I was always disturbed by the following questions: why are there rich and poor people?, why does someone have parents and another one have none?, why do the stronger mock at the weaker?, - before sleep at night I always asked God about that in my prayer. Unfortunately, I couldn’t find the answer. Then I had to reconcile myself to the injustice of the world. Accomplishing social deeds I intend to improve this world. To the great extent, my world-view was formed under the influence of a diagnosis, established when I was 6 years old (1992), - lymphoblastic preleukemia. Then only 2 among 100 children had a chance for a life - me, in particular. Why do people go to charity, in your opinion? The private trouble gives push to charity.

The next reason lies in the self popularization or PR. But there are just socially liable citizens of our country, who are not indifferent to socially unprotected category of population, they need neither money nor PR, - they work for the sake of good. Especially for me, the charity is a way of life, without which I can’t imagine myself as an individual and a human being. Is there charity in Lviv? In my opinion, besides that Lviv is the cultural capital of Ukraine it is also the social capital. Nevertheless such a great number of social actions are so seldom conducted. If you pay attention to this matter, you will see that nearly 90 % of measures bear social covert sense. But it’s a pity, that sometimes projects are implemented not for the sake of good intentions but for evasion of payment for certain services. It is very unpleasant to organize the measure, when the sum of collected money doesn’t even pay off the prime cost. As a result, many costs are expended and that’s why the outstanding people are invited to such measures. Such the guests who observe unprofessional organization will further refuse from the following initiatives to cooperate because of the distrust. These errors, especially opacity of organization and irrational spending of collected costs, undermine trust to charitable initiatives. What difficulties did you come across at the beginning of your charitable activity? If firstly I met mistrust to my intentions, then nowadays I have some authority. But for my persistence, I would lay down my arms after the first support refusal. Just this one is a problem. There are, in fact, good projects and initiatives, but people are not always able to show and represent it correctly. Their unprofessional attitude repels partners and, as a result, gets rid of the desire to do anything. At the top of all, there appears apathy to the charity; at worst you may be just heard out but your ideas and inventions will be cynically used. Charity is ungrateful affair. Sometimes you even may not hear “thanks” for the done. But the most important is comprehension of the good you did for somebody! Do people and society support You? Owing to my unstoppable work I maintain connections with people, and there are many who know me. That’s why it is not difficult to find adherents.

I propagandize the improvement of project realization therefore I do my best to join other organizations to my measures. But not always it turns out well as very often, people are ruled by their ambitions and just are not mentally ready for cooperation. Sometimes such communities break down when each member tries to rule by himself and competes for the singular leadership. Some people become envious if they observe successes and superiority of others. We should forget about our own ambitions and work for the sake of the poor people.

How often the magisterial cabinets are closed before You and are the authorities ready to establish connection for the sake of the good? While forming the budget, the authorities of city and region conduct competitions for the creation of measures programme that give an opportunity for public organizations to bid for co-financing. In spite of this there are lots of international grants and competitions where costs for projects realization may be received. How did the idea of creation the public organization and the name “SAMI” (ourselves) appear? It’s a complicated task to create anything alone, but owing to the legal status there appear new possibilities connected with cooperation and trust between people who are interested in this matter. This is so powerful thing to join adherents. 35 | ЛЬВІВSOCIAL


ІНТЕРВ’Ю / Interview

What is Your attitude to public and demonstrative charity? Charity needs popularization. People ought to know the names of benefactors, their good affairs and names of those whom it’s directed to. But nobody should go too far. I suppose that Lviv citizens must know such benefactors whose works serve as an example for other people. Perhaps, such a stand gave a push for You to organize the competition called “The Benefactor of the year” in Lviv. The aim of such an event lies in distinguishing people for good actions, it looks like the singular gratitude. Good deeds have an ability to inspire. Who is and who may become a benefactor? Each of us acts like benefactor in our own way. Among benefactors there are artists or singers who perform free of charge; volunteers who serve; collectives of establishments that give the apartment gratis; sponsors who support financially; the press that makes clear and popularizes events; attendants who buy tickets to the event; an organizer who is responsible for the process. You were more than once honoured with various gratitude and decorations including the gratitude of Lviv city mayor for the development 36 | ЛЬВІВSOCIAL

of social sphere and the active public stand, the charter of honour by LODA (Lviv regional public administration) for the public activity, cultural and educational work among young people, significant personal contribution to the development of youth movement in Lviv region, diploma of Council Secretariate for the active participation in public life of Lviv and for the implementation of the best project 2011 “Social TV project: Lviv social” in the section “The development of civil society”. According to the version of an edition you were called “The philanthropist of a year”, as well as due to various ratings you are the most active public man of Lviv. What does it mean for You? It’s very pleasantly as it proves that my work is needed and I move in a right direction. It also encourages me and gives power for new achievements. You did a lot for people, helped and go on supporting the miserable people. But, how do you appreciate your activity? I can’t judge my actions - it must be done by people. I guess I’ve done a little and there are yet many interesting ideas and projects. I would like to solve more global problems. To find costs for treatment of a child abroad is a good affair, but the better thing is to arrange such a treatment in the homeland. It is a very good job to help the poverty-stricken, but I wish there were

no suffering people in general. I can give many examples and it’s almost concerned with problems of our society. That’s why the legislation base should be improved. All our boarding schools, children’s homes, and homes of a family type are subordinate to different organizations, namely: Ministry of Public Health, Ministry of Education and Science and social protection bodies. However, I guess these all must be subordinate to the social protection bodies. The world practice depicts the absence of such boarding schools and children’s homes. Children live in families, go to the ordinary schools, it also pertains to children with special needs. Ukraine is reaching the European level step by step, but unfortunately it’s a slow process. Why is it slow? What chief wants his establishment to be closed? First of all, it has the financial cover. When everybody starts thinking about the needs of children then everything will be alright. What should be changed or carried out in order to rapidly and effectively develop charity in Ukraine? First and foremost, legislation base ought to be changed, it would stimulate enterprises to social liability by means of tax payment benefits as it’s put in the world practice. The charity popularization among people also plays a great role. Do you cultivate the social liability in your family? Yes, of course! My family subsists by the projects I arrange. Lots of tasks I accomplish at home. My wife always supports me. And as soon as my little daughter understands the essence of my job I will also join her to activity in order she grew up socially liable person.


DVD ЛЬВІВSOCIAL За підтримки: відділу громадського партнерства управління «Секретаріат ради» Львівської міської ради Виконавець: ТРК “Люкс”

Час виходу: 09.2011 - 03.2012 (програма «Підсумки» на «Новому каналі) Керівник і автор проекту: Андрій ПОРОДКО Журналіст: Христина СТЕЦЬ Координинатор: Юлія ПРУС

www.social.nashlviv.com

37 | ЛЬВІВSOCIAL


ДОСЬЄ - САМІ lviv . ukraine

lviv . ukraine

Назва: Громадська організація «Громадський центр ��оціально-активних молодіжних ініціатив», скорочено «САМІ»

NAME: Public Organization “Public center of socially active youth initiatives”, short name “SAMI”

Дата заснування: початок 2009 рік. (дата реєстації 13.07.2009)

Date of foundation: beginning in 2009 (date of registration 13.07.2009)

Керівник (Голова правління) та засновник: Породко Андрій

Manager (Chairperson of the Board) and the Founder: Porodko Andriy

Сфера діяльності: соціально - благодійна

Sphere of activity: socially - charitable

Ідея створення організація та мотивація засновника полягає у прагненні привернення уваги громадськості до проблем дітей, які хворіють на смертельні недуги, дітей-сиріт, дітей із особливими потребами, з метою подальшої їм всебічної допомоги та підтримки як у лікуванні так і у забезпеченні дозвіллі, навчанні та у їхній соціалізації.

The idea of establishing the organization and the motivation of the Founder consists in the aspiration for attracting the attention of the public to the problems of children that have terminal illnesses, orphans, children with special needs, in order to further help them and support them in treatment and in providing leisure for them, as well as in their studies and socialization.

Діяльність: Робота із дітьми з онкогематологічними захворюваннями. Забезпечення дозвілля для дітей з особливими потребами та дітей сиріт. Організація благодійних аукціонів та участь у ролі баєрів на аукціонах інших організацій з метою підтримки їхніх ініціатив. Організація благодійних концертів та фестивалів. Організація зустрічей та майстер-класів за участі відомих та авторитетних людей як львівського так і всеукраїнського значення. Популяризація благодійних та соціальних процесів на Львівщині.

Activity: Work with children with onco-hematological illnesses. Providing for the leisure of children with special needs and orphans. Organization of charitable auctions and participation as buyers at the auctions of other organizations in order to support their initiatives. Organization of charitable concerts and festivals. Organization of meetings and master classes with the participation of famous and authoritative people on the Lviv as well as All-Ukrainian level. Popularization of charitable and social processes in Lviv region.

Кращі проекти: Соціальний фестиваль «Лютин», телевізійний проект «Львів соціальний».

Best projects: Social festival “Liutyn”, television project “Lviv Social”.

Державна підтримка: • 2011 році отримала фінансування від управління «Секретаріат рад» Львівської міської ради у розмірі 27 000 грн. на реалізацію телевізійного проекту «Львів соціальний» (за підсумками року проект визнано найкращим у розділі «Розвиток громадянського суспільства»). • 2011 році отримали фінансування від управління Туризму Львівської обласної державної адміністрації у розмірі 15 000 грн. на реалізацію соціального фестивалю «Лютин». • 2012 році отримала фінансування від управління «Секретаріат рад» Львівської міської ради у розмір 20 500 на реалізацію комплексного проекту «Львів соціальний» • 2012 році отримали фінансування від управління з питань сімї та молоді Львівської обласної державної адміністрації 14  000 грн. на реалізацію ІІ соціального фестивалю «Лютин». • 2012 році отримали фінансування від управління туризму 1 000 грн. на реалізацію ІІ соціального фестивалю «Лютин»

Governmental support: • In 2011 SAMI received financing from the department “Secretariat of councils” of the Lviv City Council in the amount of 27 000 UAH for the television project “Lviv Social” (according to the results of the year the project was acknowledged the best in the section “Development of civil society”). • In 2011 SAMI received financing from the Tourism Department of Lviv Region State Administration in the amount of 15 000 UAH for the Social festival “Liutyn”. • In 2012 SAMI received financing from the department “Secretariat of councils” of the Lviv city council in the amount of 20 500 UAH for the implementation of the complex project “Lviv Social”. • In 2012 SAMI received financing from the Family and Youth Department of the Lviv Region State Administration in the amount of 14 000 UAH for the ІІ Social festival “Liutyn”. • In 2012 SAMI received financing from the Tourism Department of Lviv Region State Administration in the amount of 1 000 UAH for the ІІ Social festival “Liutyn”.

Досягення: САМІ є постійними учасниками круглих столів та форумів пов’язані з соціальною тематикою обласного та всеукраїнського значення, що свідчить про те, що організація за короткий час своєї діяльності є однією із найактивніших у Львові. З 2012 року САМІ є членом Асоціації благодійників України. У 2012 році САМІ були відзначенні дипломом секретаря Львівської міської ради проекту 2011 року «Соціальний телепроект: «Львів соціальний»» у розділі «Розвиток громадянського суспільства». Крім того індивідуальні досягнення членів ГО (читати ст. 25-29)

Achievements: SAMI is the constant participant of the round tables and forums, connected with social topics of regional and All-Ukrainian significance, which testifies to the fact that even for the short period of its existence the organization is one of the most active in Lviv. From 2012 SAMI is the member of the Benefactors Association of Ukraine. In 2012 SAMI was honored with the certificate of the Secretary of Lviv City Council within the framework of the project of year 2011 “Social TV project: “Lviv Social” in the section “Development of the civil society”. In addition to this, there are individual achievements of the members of the Public Organization (read about this on pages 25-29)

Веб сайт: www.sami.nashlviv.com e-mail: porodko.kever@gmail.com Контакти: 79034, м. Львів, вул. Тернопільська 3/52

youtube.com/ngosamilviv

Web site: www.sami.nashlviv.com e-mail: porodko.kever@gmail.com Contacts: 79034, Lviv, Ternopilska St. 3/52

Контактний телефон: +38 (032) 253 6776

odnoklassniki.ru/sami.lviv

Адреса для переписки: 79034, м. Львів, вул. Тернопільська 3/52

facebook.com/ngosamilviv

Postal address: 79034, Lviv, Ternopilska St. 3/52

Банківські реквізити: р/р 2600701354994 МФО 325365 ЄДРПОУ 36545349 ПАТ «КРЕДОБАНК»

sami.lviv@gmail.com

Bank details: Account 2600701354994 MFO (Bank code) 325365 Registration number 36545349 Public Joint Stock Company “Kredobank”

vk.com/sami_lviv twitter.com/sami_lviv

38 | ЛЬВІВSOCIAL

Telephone: +38 (032) 253 6776


DOSSIER - SAMI

39 | ЛЬВІВSOCIAL


СОЦІАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ «ЛЮТИН» / Social festival “Liutyn”

Social festival “LIUTYN” Purpose: Stimulation of orphans and children with special needs integration into society and provision of leisure conditions for them.   Organized by: Public Association “SAMI”

First social festival “Liutyn” Under the aegis of: Tourism Department of Lviv Region State Administration, Zhydachiv district administration, Permanent committee on the issues of youth policy, physical culture, sport and tourism of Lviv Region Council. July 27, 2011, village Liutynka, Zhydachiv district. Participants: (100 children)  Zhydachiv district:   tuberculosis sanatorium of town Zhuravno, orphanage of family type in village Volodymyrtsi, orphanage “Miles Jezus” in village Bortnyky. Lviv:  Boarding school for children with severe speech disturbance, Society for protection of disabled children “Dovira”. Volunteers:  Andriy Fertsak (presenter of program “Labyrinth “ on “Novyi Channel”), Viktor Vynnyk (soloist of group “Mary”), Natalka Tsikhotska (singer), Valeria Nykyforets (Miss Lviv 2009), modeling agency “Ok`s models”. 40 | ЛЬВІВSOCIAL


СОЦІАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ / Social festival “Liutyn” Second social festival “Liutyn” Under the aegis of: Tourism Department of Lviv Region State Administration, Stryi city council, Permanent committee on the issues of youth policy, physical culture, sport and tourism of Lviv Region Council, Lviv region organization AllUkrainian Union “Svoboda” May 19, 2012, Stryi city (restaurant “Kozatskyi dvir”).  Participants: (200 children)  Stryi district:  Stryi orphanage, special boarding school for children with defective vision in village Pidgirtsi, families having many children or adopted children. Mykolaiv district:  family type orphanage of family Rebro (Veryn village). Zhydachiv district:   tuberculosis sanatorium of town Zhuravno, special boarding school in village Livchytsi. Lviv:  Boarding school for children with severe speech disturbance.  Volunteers: Jacob Adams (singer) with his wife, Natalka Tsikhotska (singer), Bohdana Prymak (Miss Lviv 2012),  modeling agency “Ok`s models”, participants of the contest “Charivna Stryianka 2012”. Also, the groups “Dyki sertsem”, “Shoste chuttia”, signers: Maximus, Ivan Siarkevych, Uliana Fil and Viktor Vynnyk (soloist of group “Mary”) participated in the event.

41 | ЛЬВІВSOCIAL


БЛАГОДІЙНИК РОКУ / Benefactor of the year Спеціальними призами «ЛьвівSocial» були відзначені: Софі-Марія Сєдова (наймолодша дизайнер в Україні), за дитячу благодійність.

Спеціальними орденами були відзначені «Благодійник року-Львівщина»: Аквапарк «Пляж», як соціально орієнтоване підприємство, що на дало безоплатні послуги більше десяти тисяч дітям сиротам, дітям із малозабезпечених сімей. «Аукціон надій» організаторами якого є студенти банківського Університету. Було зібрано - 226 950 грн. для створення у спецбібліотеці ім. Т.  Шевченка УТОС, першого в Україні Центру соціокультурної реабілітації незрячих А за 5 років дана студентська ініціатива зібрала більше 1 млн. грн. Переможцями конкурсу «Благодійник

У Львові відзначили кращих благодійників Олег Денис - «Перш за все, розуміння того, що завдяки своїй щоденній праці, ми маємо можливість допомагати іншим людям, які цього справді потребують, додає нам сил та наснаги для подальшого росту та розвитку. А бути нагородженими саме цією відзнакою є для нас насправді великою честю. І ми сподіваємось, що наш приклад знайде чимало послідовників.» “Наша компанія щороку отримує чимало різних нагород: “Лідер Галузі”, “Кращий роботодавець року”, “HR Brand”, до всіх них ми прагнемо і докладаємо певних зусиль. “Благодійник року” – це не нагорода, я б сказав що, це подяка, своєрідна відзнака за ті добрі справи, які ми маємо можливість робити і допомагати тим, хто цього потребує”, - поділився Юрій Стогній. 42 | ЛЬВІВSOCIAL

Сергій Вишневський, за активну соціальну роботу на районному рівні. Юрій Федечко, за організацію благодійного концерту «Подаруй дитині кілометр». Юлія Прус (РА «Люкс» ) та Христина Стець (ТРК «Люкс»), за реалізацію телевізійного проекту «Львів соціальний». Віктор Тупілко, за більш ніж двадцяти річну роботу з чорнобильцями. Роман Солтис (товариство «Довіра») за приклад для наслідування

року – Львівщина 2011» стали: «Благодійник року – Неприбуткова організація» - ЛМГО «Спільнота взаємодопомоги «Оселя», На протязі 11 років працює з безпритульними займається полегшенням їхнього життя та їхньою ресоціалізацією. «Благодійник року – Фізична особа»  Петро Писарчук – меценат, що входить у ТОП – 10 бізнесменів-меценатів. Найвідомішими благодійними проектами Петра Писарчука стали реставрація Золочівського замку та відкриття першого в Україні «Вікна життя». Крім того постійна підтримка соціальних проектів і адресна матері-


БЛАГОДІЙНИК РОКУ / Benefactor of the year

альна підтримка потребуючих. «Благодійник року – Підприємство» SoftServe – вже на протязі 7 років допомагає центру «Джерело». Останні 2 роки сума фінансової допомоги складає більше 100 тис. грн. щороку. Кошти надаються систематично на щоденну перевозку дітей та на покращення системи харчування. Нагадаємо, що переможців у номінаціях вибирало журі, що складалос�� із представників ЗМІ, влади та громадськості. Серед яких: Дмитро Добродомов (генеральний продюсер телеканалу «Зік»), Ірина Цицак (головний редактор «Львівської пошти»), Галина Гудзьо (керівник відділу культури газети «Високий замок»), Віталій Новосад (комерційний директор журналу «РІА»), Людмила Копач (координатор проекту «Перший кар’єрний крок»), Христина Пархуць (керівник соціальних проектів обєднання «Самопоміч»), Юрій Грищишин (керівник відділу соціальних програм управління «Соціального захисту» ЛМР), Ірина Веньгрін-Климович (керівник телевізійного центру «Кадрики», Діанка Гайворонюк (креативний PR директор FM «Галичина»), Емілія Худа (головний редактор StyleBoom), Христина Стець (журналіст ТРК «Люкс»), Оксана Родак (головний редактор журналу Anrurazh), Вікторія Ларіна (головий редактор журналу «Lviv Today»), Оля Лесків (студентський мер Львова), С. Михаїла (сестра Селе-

зіянка), Юрій Лукашевський (начальник відділу громадського партнерства ЛМР), Галина Бохонко (в.о. директора «Інстиуту Екуменічних Студій» УКУ. «В цілому ми задоволені проведенням конкурсу. Робота над наступним конкурсом починається вже сьогодні і

маю за мету ще зібрати ще більшу кількість заявок, а саме головне винести наших благодійників на Національний конкурс тим самим популяризуючи Львівщину як соціальну столицю України» - голова організаційного комітету ІІ обласного конкурсу.

43 | ЛЬВІВSOCIAL


МІС ДОБРЕ СЕРЦЕ / Miss Kind heart Тема благодійності є доволі делікатною і водночас надзвичайно важливою. У Львові немає видань, які б належним чином висвітлювали певні проблеми, видань, які б сприяли залученню не байдужих до соціальних акцій і життя міста в цілому людей. Ми вирішили провести невеличке опитування серед відомих та поважних львів’ян: «Чи потрібний журнал місту?». Як не дивно, всі одноголосно відповіли «ТАК». Потрібний, але не як глянцеві сторінки, а як неупереджене видання, яке матиме вплив і яке вирішуватиме важливі проблеми у соціальній сфері Львова. - Що для Вас означає номінація Міс Добре серце? - Краса миттєва і вона подарована Богом , а титул треба заслужити, як не як людина сама стає автором свого серця і несе відповідальність за те чим його наповнює в житті, а це в свою чергу формує мораль нашого суспілства. Міс Добре серце – це велика відповідальність та бажання творити добро, дарувати радість та усмішки. Адже дитяча вдячність, їх щасливі очі – це найцінніше для людини, яка прагне подарувати тепло тим, хто немає батьківського тепла та любові. Добро починається з кожного, а краса може врятує світ, своїми добрими вчинками. Пам’ятайте про це! Богданa Примак

Зеня Сліпченко відвідала дитячий будинок сімейного типу «Рідна оселя» родини Неволько, що знаходиться у с. Великий Любінь і зіграли з їхньою шестирічною донечкою Ангеліною на фортепіано, крім того вони співали та танцювали з іншими членами сімї. Допомагала їй у цьому інша конкурсантка Анна Задорожна.

Уляна Щуйко студентка факультету психології провела тренінг для дівчаток випускних класів загально освітньої школи-інтернат для дітей з тяжкими порушеннями мови темою якого було «ВІЛ-СНІД передбачити, уникнути, не захворіти».

Галина Кавка проявила ініціативу повести трьох дітей із малозабезпечених сімей в аквапарк «Пляж», тим самим подарувавши їх один день радості у їхньому житті і шматочок літа.

Вікторія Прокіпчук професійно займається настільним тенісом тому провела майстерклас по цьому виду спорту для дітей загальної школи-інтернат для дітей з тяжкими порушеннями мови у якому вчиться неодин чемпіон по тенісу, майстер-клас переріс у досить цікавий спаринг.

44 | ЛЬВІВSOCIAL


МІС ДОБРЕ СЕРЦЕ / Miss Kind heart

Уляна Щуйко студентка факультету психології провела тренінг для дівчаток випускних класів загально освітньої школи-інтернат для дітей з тяжкими порушеннями мови темою якого було «ВІЛ-СНІД передбачити, уникнути, не захворіти».

Софія Ларченко є студенткою екологічного факультету спеціальність ландшафтний дизайн допомага у розробці дизайну скверу для постійного догляду та висадки дерев конкурсантками конкурсу «Міс Львів». Нагадаємо, що ГО САМІ спільно із учасницями «Міс Львів 2011» посадили 33 клени в парку «Горіховий гай» коло кінотеатру «Сокіл». Сподіваємось, що цю традицію ми підтримувати і надалі.

Наталя Никончук здійснила потаємну мрію дівчаток одного із Львівських шкіл-інтернатів, разом із ще одною учасницею Мартою Петрушкевич вони провели фото сесію та майстер-клас професійного макіяжу, також дівчата отримали перші уроки азів професійних моделей.

Галина Фітель та Христина Яворівська навчаючись на правознавчих факультетах в МВС та Львівському Національному Університеті ім. Івана Франка провели бесіду з хлопцями випускних загальноосвітньої школи-інтернат для тідей з тяжкими порушеннями мови на тему: «Захисти себе у суспільстві – знай свої права» діти отримали відповіді на запитання, які їх цікавили.

Богдана Примак є учасником Західноукраїнської ліги професійного боулінгу її соціальна програма спрямована на розвиток та доступність спорту серед дітей сиріт та дітей з малозабезпечених сімей, тому вона провела майстер-клас з боулінгу в «Кінг Крос Леополіс» для дітей з інтернату для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу, що знаходиться в смт. Винники. Ази боулінгу переросли у змагання, а перших три переможці отримали можливість потрапити на професійні змагання з боулінгу та відчути справжню спортивну атмосферу.

Сніжана Танчук та Анна Задорожна відвідали будинок дитини №2 та провели час разом із дітьми позбавленими батьківського піклування. Малеча спочатку підготувала програму для гостей, вони танцювали та співали чим викликали сльози у дівчат. Після виступу конкурсантки частували їх гостинцями та подарували розмальовки, які розмалювали разом з дітлахами. 45 | ЛЬВІВSOCIAL


РОЗВИТОК ВОЛОНТЕРСТВА У ЛЬВОВІ / Volunteering development in Lviv У світовій історії волонтерство пов’язане з багатими традиціями. Зараз воно є одним із найбільш звичних різновидів діяльності в європейському та світовому суспільстві. Україна також не пасе задніх, про що свідчать інформаційні джерела та дослідження на цю тему. Ще у 1998 році більше ніж 109 мільйонів людей по всьому світу взяли участь у найрізноманітніших волонтерських проектах. Якщо гово-

рити про окремі країни, то згідно з соціологічними дослідженнями, 19% населення Франції хоча би раз у житті долучалось до волонтерських акцій, кожен третій німець є волонтером, присвячуючи принаймні 15 годин на місяць роботі у добровільних асоціаціях, проектах і групах взаємодопомоги, 26% японців мають досвід волонтерства у минулому, майже третина ірландців вважають себе волонтерами…

Цей список можна продовжувати. Якою буде ситуація в Україні через декілька років, залежить від кожного з нас. Пам’ятаймо про це! «Волонтери – унікальні особи. Щоб створити та досягти відповідного визнання, нам потрібно розуміти волонтера якомога краще, уникаючи припущень, узагальнень та стереотипів», – Сью Вайн’ярд.

Закон України «Про волонтерство»

Найбільш цікаві положення: 1. Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах добровільності, безкорисливості, доброчинності, законності, гуманності та відповідальності. 2. Волонтерська діяльність може провадитись у сфері надання соціальних послуг, освіти, культури, охорони здоров’я, охорони довкілля, захисту прав і свобод громадян тощо. Волонтерська діяльність є формою благодійництва. 3. Держава в особі її органів та посадових осіб підтримує громадську ініціативу щодо провадження волонтерської діяльності.

4.Волонтерська організація – юридична особа, яка здійснює свою діяльність без мети одержання прибутку і отримала статус волонтерської згідно з вимогами Закону. 5.Надання юридичній особі статусу волонтерської організації здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності (але поки не відомо, який це орган). 6. Волонтери надають волонтерську допомогу на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з волонтерською організацією у письмовій формі.

Чи брали Ви протягом останніх півроку участь у соціально корисних заходах на волонтерських засадах (добровільно та безоплатно)? (%)

46 | ЛЬВІВSOCIAL

7. Втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність волонтерів і організацій, що здійснюють волонтерську діяльність, забороняється, крім випадків, передбачених законом. 8. Волонтер має право на відшкодування витрат, понесених ним у зв’язку із здійсненням волонтерської діяльності. Розмір та перелік витрат волонтера, що підлягають відшкодуванню, визначається договором або законом.


РОЗВИТОК ВОЛОНТЕРСТВА У ЛЬВОВІ / Volunteering development in Lviv Готовність до участі у соціально корисних акціях на волонтерських засадах

27,87% мешканців нашого міста готові брати участь у соціально корисних акціях на волонтерських засадах

Соціально-демографічний портрет мешканців, які брали участь у акціях

Мінуси волонтерської діяльності Організаційного характеру

Особистісного характеру

• організатори проектів не вміють правильно вик��ристовувати людські ресурси; • існує потреба у підтримці компаніями, фірмами (комерційними структурами); • відсутність персональної відповідальності; • немає потреби у звітності; • рідко видаються дипломи, а якщо і видаються, вони не розглядаються як бонуси при працевлаштуванні, отриманні пільг у ВНЗ.

• нерозуміння з боку суспільства (молодь переважно не розуміє, навіщо виконувати роботу на безоплатній основі).

Завдяки волонтерству можна здобути такі якості: • уміння працювати в команді; • сміливість брати на себе відповідальність за виконання конкретних завдань; • здатність проявляти ініціативу та використовувати нові методи роботи; • вміння добре планувати свій робочий і вільний час. 47 | ЛЬВІВSOCIAL


МАЙСТЕР-КЛАС / Master-class

Любіть себе такими, як ви є! – ОКСАНА КАРАВАНСЬКА Чарівна жінка, дизайнер одягу і найголовніше, людина, яка творить сучасну вітчизняну моду. Оксана Каравнська – це беззаперечно бренд України на світовому ринку, нею захоплюються, її впізнають на вулицях і беруть автограф. Справжня львів’янка, вона знає чого хоче від життя, вміє ставити цілі і досягати успіху. лю, вишуканий смак і креативний підхід до всього, що її оточує. Вона сама створила себе і допомагає іншим знайти свій шлях. Уже багато років пані Оксана займається викладацькою діяльніс-

ділилася із дітками невеличкими секретами успіху і довела всім, що при великому бажанні та постійній роботі можна подолати усі вершини, та із легкістю увійти в світ моди. Найважливіше – бути трудоголіком

тю, адже хто як не вона, зможе розповісти найзаповітніші секрети дизайну, відкрити світ моди маловідомим та починаючим модельєрам. 16 січня у затишному залі театру імені Марії Заньковецької відбувся майстер-клас для дітей з інтернатів. Кожен з нас має свою, найзаповітнішу мрію, але дуже часто ми боїмось зробити перші кроки, до бажаної професії. Оксана Караванська по-

і ніколи не соромитися вчитися. Оптимізм, віра в себе і багато, багато праці. Хтозна, можливо через декілька років, ці діти складуть конкуренцію відомим українським дизайнерам, та сьогодні вони звичайні школярі, які мають мрію.

«Кожна людина при народженні наділена своїм, унікальним талантом. Але найважливішим талантом є можливість його проявити», - Оксана Караванська Вона є одним із найкреативніших дизайнерів України, її шоу завжди яскраві та феєричні, колекції гостро модні, обов’язково українські та абсолютно непередбачувані, ось така вона жінка-свято. Добра, любляча та щира, завжди усміхнена та привітна, справжня львів’янка – Оксана Караванська. Цю жінку не потрібно представляти, адже її знають усі. Елегантне відчуття сти48 | ЛЬВІВSOCIAL

Автор: Анастасія ХРИЩУК Фото: Роман КИРИК


Екуменічний соціальний тиждень / ?????

З

ініціативи Інституту екуменічних студій Українського католицького університету починаючи із 2008 року у м. Львові відбувається Екуменічний соціальний тиждень. Щорічний Форум проходить за підтримки Львівської міської ради. Львівської обласної ради та адміністрації, Національного університету «Львівська політехніка» та Екуменічної християнської спільноти Тезе (Франція). Всеукраїнський Форум – Екуменічний соціальний тиждень, надає можливість соціальним організаціям, громадським об’єднанням, благодійним фондам, церковним спільнотам, представникам влади, бізнесу, освіти обговорити актуальні питання сьогодення та віднайти шляхи подолання соціальних проблем працюючи разом, налагоджуючи між секторальне партнерство. Під час Екуменічного соціального тижня відбуваються різні акції, що сприяють популяризації соціальної роботи в місті, наприклад – виставкаярмарок соціальних організацій, візити в соціальні організації, презентації соціальних проектів під час Дня Довіри Тезе на workshops.

Програма Екуменічного соціального тижня включає в себе проведення академічних конференцій, круглих столів, майстер-класів, семінарів, концертів, фотовиставок на соціальну тематику, що надає можливість для обміну досвідом між учасниками з України та з-за кордону. Щороку участь у Форумі бере близько двох тисяч представників громад-

ського сектору, церков, влади, бізнесу та освіти. Детальну інформацію можна отримати на сайті: www.esw.org.ua або за телефоном: 8(032) 240 99 40* 166.

49 | ЛЬВІВSOCIAL


АКВАПАРК ПЛЯЖ / Aquapark “Pliazh”

• Аквапарк Пляж є комерційною структурою й соціальна відповідальність не  є обов’язковою для Вас. Пане Андріане, чому ви підтримуєте заходи соціального спрямування та є ініціаторами таких заходів? Аквапарк «ПЛЯЖ» є соціально орієнтованим підприємством. Головною метою його діяльності є здійснення фізичного виховання і утвердження здорового способу життя. Саме тому, усвідомлюючи вплив нашої організації на суспільство та його дії, ми намагаємось максимально сприяти його розвитку, зокрема зміцненню здоров’я українців.

Майже щоденно, спілкуючись з людьми, які мають проблеми та звертаються з проханням посприяти у їх вирішенні або підтримати програми, заходи чи ініціативи, не можливо залишатись осторонь. У своїй повсякденній роботі та житті я завжди намагаюсь йти людям на зустріч, для того, щоб їхнє життя було максимально комфортним. Саме тому, ми по мірі наших можливостей завжди намагаємось підтримувати заходи соціального спрямування. Сьогодні доброчинна діяльність формує не лише соціальний капітал і духовність, але й певні економічні важелі розвитку суспільства. Звичайно, важливо зробити так, щоб благодійність мала у суспільстві високий статус, тобто щоб бути благодійником було престижно. Тоді благодійність в Україні має всі шанси стати невід’ємною складовою соціально відповідального ведення бізнесу, як це традиційно є в усьому світі. • Що для Вас означає відзнака на конкурсі «Благодійник року»? Особисто для мене відзнака «Благодійник року» - це ще один стимул про-

БЛАГОДІЙНІСТЬ – ЦЕ РОБОТА! Діти – це сенс нашого життя і наше майбутнє. Але не всі живуть у щасливих сім’ях, не всі мають батьків та затишну домівку. Є дітки, які хворі й потребують підтримки, уваги і тепла. Ми повинні зробити так, щоб благодійність мала у суспільстві високий статус, ми повинні зробити так, щоб благодійність була престижною. І тільки тоді благодійність в Україні має всі шанси стати невід’ємною складовою соціально відповідального бізнесу. 50 | ЛЬВІВSOCIAL

Та варто пам’ятати, що добро це не бізнес, це шалене та нестримне бажання подарувати щастя тим хто його потребує. Ми розкажемо Вам про одне із підприємств, яке, будучи комерційною структурою, за своїм покликм є соціально орієнтованим та прикладом для інших структур. Це – Аквапарк Пляж. У межах святкування Дня захисту дітей у м. Львові в аквапарку «ПЛЯЖ» вже третій рік поспіль проводять благочинні заходи: У межах святкування Дня захисту дітей у м. Львові в аквапарку «Пляж» провели благодійні заходи для  дітей з багатодітних, малозабезпечених, опікунських сімей, дітей-сиріт та дітей з особливими потребами. 31 травня 50 дітей Франківського району отримали солодкі призи від аквапарку «Пляж», веселе дійство у виконанні клоунів соціальної просвітницької громадської організації «Майбутні батьки України» та можливість поплавати у басейнах аквапарку «Пляж».

довжувати працювати. Справжнім же визнанням та винагородою за працю є позитивні відгуки та задоволення наших відвідувачів. Особливо приємно бачити радість, яку ми приносимо тим, хто потребує її найбільше, адже діти – це сенс нашого життя і наше майбутнє. Вони, як ніхто інший, потребують постійної підтримки. • Якими соціальними проблемами Ви переймаєтесь найбільше (сироти, люди з інвалідністю та особливими потребами)? Систему в змозі змінити не місцева влада, а Верховна Рада України, якій необхідно докорінно змінити та підвищити рівень соціального захисту нашого населення. Зокрема, переглянути підхід у роботі з дітьмисиротами;людьми з інвалідністю та особливими потребами; сприяти, аби служіння з дітьми-сиротами та дітьми, що залишилися без батьківської опіки відбувалося на більш усвідомленому та професійному рівні; підкреслити важливість та цінність роботи, що проводиться з дітьми-сиротами та дітьми з особливими потребами.

1 червня 30 дітей – сиріт  з дитячого будинку «Рідний дім» с. Корналовичі Самбірського району Львівської області також безкоштовно відвідали спортивно – розважальний комплекс. «Безпека дітей на дорогах залежить від нас!» 15 березня 2012 року за сприяння керівника аквапарку «ПЛЯЖ» Андріяна Гутника,  для дітей з вадами зору та дітей, які позбавлені батьківського піклування з дитячого реабілітаційного центру «Левеня» було проведено благочинну акцію. У ході акції десятки дітей та їх соціальні педагоги безкоштовно відвідали аквапарк «Пляж» та прийняли участь у розважально-повчальній програмі улюбленця всіх дітей - Левка Дурка, який розповідав дітям про правила безпеки на дорозі, для того, щоб уберегтись від нещасних випадків. Усі вихованці дитячого реабілітаційного центру «Левеня» отримали цікаві та солодкі подарунки. «Діти з вадами зору найбільше ри-


АКВАПАРК ПЛЯЖ / Aquapark “Pliazh” зикують потрапити у ДТП. Проїжджа частина є надзвичайно небезпечним місцем для ци�� дітей. Якщо вдома чи надворі ми ще можемо передбачити небезпеку й усунути її, то на проїжджій частині наші можливості, нажаль, обмежені. Саме тому, необхідно з самого малечку розповідати дітям, як саме потрібно поводити себе на дорозі, адже їхня безпека насамперед залежить від нас. Враховуючи, що у малому віці діти не здатні зрозуміти й запам’ятати все, що їм розповідають про заходи безпеки, ми організували для них правила у формі різних забав з танцями та піснями, таким чином перетворивши навчання у захоплюючу гру. На мою думку, в інтерактивній грі, з подарунками і відвідинами аквапарку в пам’яті дітей краще закарбується важлива інформація. Українці повинні бути здоровою нацією», - розповів організатор заходу, Андріян Гутник. Проведення чемпіонату України з плавання для спортсменів з вадами слуху З 9 по 12 грудня 2011 року в аквапарку «Пляж» відбувся Чемпіонат України з плавання для спортсменів з вадами слуху 94 р. н. та молодші. У змаганнях прийняли участь близько 65 спортсменів з усієї України. Учасниками змагань опікується обласний центр з фізичної культури і спорту «Інваспорт».

«Протягом трьох років аквапарк «Пляж» завжди приймав активну участь у підготовці параолімпійців, створюючи  умови для безкоштовного тренування спортсменів та для гідного представлення України на міжнародних змаганнях, серед яких були і призери параолімпійських ігор, чемпіони Європи. В нашому закладі ми ніколи не проводили різниці, адже ці спортсмени – це люди з обмеженими можливостями, але безмежними здібностями. Звичайно, вади слуху накладають свій відбиток на характер таких людей та ізолюють їх від суспільства. Проте, в наших силах

зробити їх повноцінною частиною українського суспільства, яке повинно змінити ставлення до глухих людей та дозріти до розуміння проблем інших. Я вважаю, що наша львівська громада урядові та неурядові організації, а також приватні компанії повинні розділяти таку позицію та максимально сприяти інтеграції в життя суспільства осіб з інвалідністю, адже це такі самі люди, як і ми з вами. Разом ми можемо створити умови для повноцінної життєдіяльності інвалідів й використання всього їхнього потенціалу», - зазначив Андріян Гутник (Аквапарк «Пляж»). «Наповнимо «Великодній кошик» разом!» У житті кожного українця Великдень – особливо шановане та величне свято добра, любові та милосердя. На превеликий жаль в Україні є багато дітей, які не можуть сповна відчути радість цього світлого сімейного свята, тому аквапарк «Пляж» постійно організовує благочинну акцію « Наповнимо «Великодній кошик» разом!» Небайдужі люди приносять літній одяг, взуття, книжки, фарби, олівці, зошити, іграшки, солодощі тощо. Зібрані речі були переданються в Лаврівський дитячий будинок (Львів.обл., Старосамбірський район, с. Лаврів). Окрім цього, вже третій рік поспіль 13 квітня 2012 року під патронатом Андріяна Гутника проходить благодійна акція для дітей, що потребують допомоги. В межах акції близько 30 дітей з багатодітних, малозабезпечених, кризових, опікунських сімей та сімей, де проживають діти-інваліди, безкоштовно оздоровились та наповнили свої великодні кошики пасками від аквапарку «Пляж».

Крім того за час роботи аквапарку, його відвідали безкоштовно десятки тисяч дітей сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими потребами, людей літнього віку, спортсменів з метою безкоштовного оздоровлення: Навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору «Левеня», Добромильська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат, Благодійний фонд «Ти - АНГЕЛ», Жовківська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат, Благодійний фонд «Міст Надії», Дитячий будинок - Рідний дім «Оріана», Червоноградська школа – інтернат для дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, Рожнятівська районна державна адміністрація для дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, Львівський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Криворізька загальноосвітня школа – інтернат №9 для дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, Дитячий будинок «Оранта», Дитячий будинок «Пресвя-

51 | ЛЬВІВSOCIAL


АКВАПАРК ПЛЯЖ / Aquapark “Pliazh”

та родина» Тернопільського благодійного фонду КАРІТАС», Єзуїтська служба біженців, благодійний фонд «Сонячний світ», Міжнародний християнський, Сестри служебниці непорочної діви Марії , діти – сироти, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей, Інститут громадського лідерства «Золоті роки», Львівська обласна громадська організація «Спілка багатодітних сімей Львівщини «Щаслива родина»», Львівська загальноосвітня школа – інтернат №2, Пустомитівський районний центр соціальних служб для сімей, дітей та молоді, Навчально – реабілітаційний центр інтенсивної педагогічної корекції «Мрія», Ротарі клуб «Лівів - Ратуша», Гро-

52 | ЛЬВІВSOCIAL

мадська організація «Відкриті серця», Дитячий будинок «Рідний дім», Громадська організація «Спільнота «Ковчег»», Кінашівська ЗОШ Івано – Франківської області, Українське товариство глухих, Львівська територіальна організація УТОГ, Міжнародна благодійна фундація «Отчий Дім», Дитячий будинок для хлопців «Мілес Єзу -Воїни Ісуса», Львівське обласне відділення всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ / СНІД», Сиротинець «Вишенька», Громадська організація інвалідів «Галицька Надія», Організація «Вікторія – Львів », Львів-

ська міська громадська організація «Лад», Львівське державне училище фізичної культури, Стрілківська школа – інтернат, Навчально – реабілітаційний центр «Джерело», Рівненський територіальний центр медико – соціального обслуговування та реабілітації інвалідів з порушенням опорно – рухового апарату, Львівський обласний центр фізичної культури та спорту інвалідів «ІНВАСПОРТ», ЗОШ с. Нараївка, Будинок дітей та одиноких матерів з дітьми «Хеврон», Львівський дитячий будинок сімейного типу, Львівський державний аграрного університету, Асоціація ветеранів спорту Львівської області, Сиротинець «Щире серце», Будинок дитячої та юнацької творчості.

м. Львів, вул. Княгині Ольги 114 +38 (032) 263-60-55, 263-14-15


ХІІ паралімпіські ігри в Лондоні Ігри в Лондоні подарували Україні 4 загальнокомандне місце із 84 медалями (32 золотих, 24 срібних, 28 бронзових). Для порівняння національна команда на 64 медалі менше (тобто команда паралімпійців майже в 4 рази частіше піднімалась на п’єдестал, отримавши на 26 золотих, 19 срібних, 19 бронзових медалей більше). Це при тому, що фінансування паралімпійців у багато разів нижче за фінансування Національної команди…?!

РОМАН ПАВЛИК 01/12/1983 Інвалід опорно-рухового апарату II групи, заслужений майстер спорту України з легкої атлетики. Багаторазовий чемпіон України. чемпіон та дворазовий призер чемпіонату Європи 2012  р. (Голландія). Дворазовий чемпіон світу 2011 р. (Нова Зеландія). Учасник Літніх параолімпійських ігор: Пекін 2008 (класифікація Т36) Легка атлетика: Чоловіки 100м – золото Чоловіки 200м – золото Чоловіки 400м – срібло Лондон 2012 (класифікація Т36) Легка атлетика: Чоловіки 200м – золото Стрибки в довжину – золото Чоловіки 400м – бронза Чоловіки 100м – бронза

Паралімпійські ігри – міжнародні спортивні змагання для людей із обмеженими фізичними можливостями.

Традиційно проводяться після Олімпійських ігор, а починаючи з 1992 — на тих же аренах, що й Олімпійські ігри. 2001 року ця практика закріплена угодою між МОК і Міжнародним паралімпійським комітетом (МПК). Літні Паралімпійські ігри проводяться з 1960року, а зимові Паралімпійські ігри — з 1976 року.

На 20-тих літних Дефлімпійських

Дефлімпійські ігри – санк- іграх, які пройшли з 5 по 16 січня

ціоновані Міжнародним олімпійським комітетом спортивні змагання найвищого рівня для глухих людей. Літні Дефлімпійські ігри проводяться з 1924 році, а зимові з 1949 року.

2005 року в австралійських містах Мельбурн і Баллараті українська збірна зайняла перше місце в загальнокомандному заліку, завоювавши 52 медалі (21 золоту, 17 срібних і 14 бронзових).

53 | ЛЬВІВSOCIAL


Чорне чи біле? /

Як висвiтлюють українськiй та європейськi ЗМi проблеми соцiально незахищених верств населення Кожна людина сьогодні прагне уваги до своїх прав та інтересів. Зокрема, й уваги засобів масової інформації. Представники усіх категорій суспільства заслуговують на рівноправність у медіа, бо ж інформаційна підтримка життєдіяльності соціуму – важлива складова соціальної політики будь-якої цивілізованої держави.

Н а й більш некомфортно у цій ситуації почувають себе представники соціально незахищених верств населення – часто їхні проблеми ігноруються (через різноманітні причини) або ж висвітлюються здеформовано, поверхнево та з незнанням ситуації. Є багато принципів, правил і своєрідних «ключів», якими треба керуватись, висвітлюючи проблеми соціально незахи54 | ЛЬВІВSOCIAL

щених. Скажімо, важливо наголошувати на тому, що соціальний захист людей з особливими потребами передбачає не лише їх матеріальне забезпечення та медичне обслуговування, доступ до робочих місць, закладів культури, освіти, дозвілля на рівні зі здоровими людьми, а й створення у суспільстві таких умов, за яких кожен неповносправний міг би відверто сказати будь-якому повносправному членові суспільства: «Дивись на мене, як на рівного». В умовах інформаційної конкуренції саме життя покликало медіа стати на захист інтересів своїх читачів. ЗМІ, інформуючи своїх споживачів, разом з цим і впливають на них та спонукають до соціальної активності. Самі медіа теж не залишаються осторонь проблем суспільства. Прихильність читачів до того чи іншого ЗМІ цілком залежить від його політики, тому лише соціально небайдужі видання викликають значний інтерес в аудиторії, адже нерідко героями їхніх публікацій стають самі читачі. Звертаючись до соціальної проблематики, журналістам особливу увагу слід приділяти найменш соціально захищеним верствам населення – дітям-сиротам, неповносправним, пенсіонерам, хворим, багатодітним і малозабезпеченим сім’ям, а також – відображенню їхніх

умов життя. Нерідко саме такі штрихи є найемоційнішими та найвражаючими поштовхами до будь-якої дії (з боку простих людей – до співчуття чи допомоги, з боку влади – до формування потрібних висновків та негайних змін). Щоправда, висвітлення соціальної тематики і проблем соціально-незахищених, зокрема, не повинно і не зводиться лише до презентації картини життя цих категорій населення, яка часто залишає бажати кращого. Це також і публікації про перспективи, кроки успіху, розвиток, маленькі перемоги, життя всупереч проблемам… Гортаючи українські та європейські медіа, можна помітити деякі відмінності у підходах щодо висвітлення проблем соціального захисту. Це зумовлено насамперед самою редакційною політикою та ідейним спрямуванням видань. Проте свою роль у цьому відіграють і елементи ментальності, і рівень суспільного розвитку, і, звичайно ж, – економічне становище. Якщо в одній країні проблема є закономірністю, висвітлюючи її нескінченний перебіг, автори черпають натхнення для роботи у песимізмі і якийнебудь хороший результат у її вирішенні є радше винятком, то в іншій – навпаки, зазвичай винятковими стають важкі й проблемні ситуації, які потребують негайного вирішення та ще й максимально категоричними і в той же час, толерантними засобами. Вдаватись до «драматизації» людської долі, мати на меті викликати співчуття в аудиторії, критикувати владу й дотичні інститути, спонукати до акту допомоги, проаналізувати проблему й запропонувати вихід, зобразити нарікання на долю й несправедливість чи показати життя всупереч – у кожного з журналістів свої методи роботи над непростою темою соціально незахищених верств населення. Мало видань ігнорують так звану «соціалку», адже у буденних чи не зовсім проблемах суспільства читачі часто впізнають самих себе. Найчастіше на шпальтах газет знаходять відображення проблеми сирітства, безпритульних та людей з особливими потребами. У порівнянні з


українськими виданнями цікавим видається досвід британських медіа, зокрема, щоденної авторитетної британської газети «The Independent» та найстарішого англійського тижневого видання «The Observer». Аналізуючи технологію висвітлення проблем соціально незахищених верств населення у цих виданнях та порівнюючи її з роботою українських ЗМІ, можна виокремити певні тенденції.

Інформаційна підтримка проблем сирітства

1. Окремі публікації характеризуються закликами до негайного громадянського включення у вирішення проблеми сирітства у вигляді різних форм допомоги дитячим будинкам (з позначенням розрахункових рахунків дитячих установ). 2. Частка матеріалів характеризується своєрідним залякуванням населення детальним описом асоціальних вчинків, які скоїли діти, що залишилися без піклування батьків (проституція, вбивства, крадіжки), приписування їм жорстокості. 3. Існує тенденція використання феномену сирітства для посилення позиції того чи іншого політика у політичній боротьбі (цей напрямок виступів у ЗМІ притаманний висвітленню чи не всіх категорій соціально незахищених та знедолених, так звана «медіа-спекуляція на соціальних темах»); окрім цього – критичне змалювання в ЗМІ такої діяльності високо посадовців. 4. У деяких матеріалах присутнє ставлення до дітей-сиріт як до жертв дорослої агресії і безвідповідальної поведінки дорослих. 5. Частка матеріалів зумовлює заклик до милосердя, актуалізуючи при цьому у свідомості аудиторії християнські традиції.

6. В окремих матеріалах сироти – члени суспільства, які живуть всупереч (обставинам, стереотипам щодо них самих) і, щасливо вибудовуючи свою долю, краще справляються із життєвими труднощами, аніж ті, хто виріс у повноцінних сім’ях.

Висвітлення проблем безпритульних

1. Повідомлення, які культивують зв’язок між відсутністю місця проживання і схильністю до кримінальних вчинків; таким чином в аудиторії викликається страх перед тими людьми, які живуть на вулиці; цим самим поглиблюється конфлікт верств та зростає бар’єр між ними 2. Публікації про безпритульних, які наповнені співчуттям. Матеріали намагаються викликати жалість, відчуття провини або й сором у читачів за власну байдужість. Багато таких публікацій мають на мені викорінення стереотипів, сформованих у суспільстві, стосовно безпритульних, розвінчування негативних міфів. 3. Матеріали, де зображений герой-безпритульний, що ставши жертвою несправедливості та обставин, що від нього не з а л е ж ать , страж даючи від неприйняття суспільства, намагаєть-

ся вірити у краще майбутнє або й вже став на його шлях.

Проблеми людей з особливими потребами в ЗМІ

1. Поглиблення суспільної нерівності, розшарування, за рахунок чіткої диференціації на «здорових» і «хворих» та утиски прав. 2. Соціалізація неповносправних, подолання перешкод на шляху до всебічної їх участі у суспільному житті. 3. Привернення уваги та зміна ставлення громадськості до людей з особливими потребами, утвердження рівності й незамінності у суспільстві. 4. Руйнування стереотипів нерозуміння, привернення уваги до насущних проблем та наголос на необхідності їх вирішення. Юлія Тунік-Чорна

55 | ЛЬВІВSOCIAL


Чорне чи біле? /

Як висвiтлюють українськiй та європейськi ЗМi проблеми соцiально незахищених верств населення Кожна людина сьогодні прагне уваги до своїх прав та інтересів. Зокрема, й уваги засобів масової інформації. Представники усіх категорій суспільства заслуговують на рівноправність у медіа, бо ж інформаційна підтримка життєдіяльності соціуму – важлива складова соціальної політики будь-якої цивілізованої держави.

Н а й більш некомфортно у цій ситуації почувають себе представники соціально незахищених верств населення – часто їхні проблеми ігноруються (через різноманітні причини) або ж висвітлюються здеформовано, поверхнево та з незнанням ситуації. Є багато принципів, правил і своєрідних «ключів», якими треба керуватись, висвітлюючи проблеми соціально незахи56 | ЛЬВІВSOCIAL

щених. Скажімо, важливо наголошувати на тому, що соціальний захист людей з особливими потребами передбачає не лише їх матеріальне забезпечення та медичне обслуговування, доступ до робочих місць, закладів культури, освіти, дозвілля на рівні зі здоровими людьми, а й створення у суспільстві таких умов, за яких кожен неповносправний міг би відверто сказати будь-якому повносправному членові суспільства: «Дивись на мене, як на рівного». В умовах інформаційної конкуренції саме життя покликало медіа стати на захист інтересів своїх читачів. ЗМІ, інформуючи своїх споживачів, разом з цим і впливають на них та спонукають до соціальної активності. Самі медіа теж не залишаються осторонь проблем суспільства. Прихильність читачів до того чи іншого ЗМІ цілком залежить від його політики, тому лише соціально небайдужі видання викликають значний інтерес в аудиторії, адже нерідко героями їхніх публікацій стають самі читачі. Звертаючись до соціальної проблематики, журналістам особливу увагу слід приділяти найменш соціально захищеним верствам населення – дітям-сиротам, неповносправним, пенсіонерам, хворим, багатодітним і малозабезпеченим сім’ям, а також – відображенню їхніх

умов життя. Нерідко саме такі штрихи є найемоційнішими та найвражаючими поштовхами до будь-якої дії (з боку простих людей – до співчуття чи допомоги, з боку влади – до формування потрібних висновків та негайних змін). Щоправда, висвітлення соціальної тематики і проблем соціально-незахищених, зокрема, не повинно і не зводиться лише до презентації картини життя цих категорій населення, яка часто залишає бажати кращого. Це також і публікації про перспективи, кроки успіху, розвиток, маленькі перемоги, життя всупереч проблемам… Гортаючи українські та європейські медіа, можна помітити деякі відмінності у підходах щодо висвітлення проблем соціального захисту. Це зумовлено насамперед самою редакційною політикою та ідейним спрямуванням видань. Проте свою роль у цьому відіграють і елементи ментальності, і рівень суспільного розвитку, і, звичайно ж, – економічне становище. Якщо в одній країні проблема є закономірністю, висвітлюючи її нескінченний перебіг, автори черпають натхнення для роботи у песимізмі і якийнебудь ��ороший результат у її вирішенні є радше винятком, то в іншій – навпаки, зазвичай винятковими стають важкі й проблемні ситуації, які потребують негайного вирішення та ще й максимально категоричними і в той же час, толерантними засобами. Вдаватись до «драматизації» людської долі, мати на меті викликати співчуття в аудиторії, критикувати владу й дотичні інститути, спонукати до акту допомоги, проаналізувати проблему й запропонувати вихід, зобразити нарікання на долю й несправедливість чи показати життя всупереч – у кожного з журналістів свої методи роботи над непростою темою соціально незахищених верств населення. Мало видань ігнорують так звану «соціалку», адже у буденних чи не зовсім проблемах суспільства читачі часто впізнають самих себе. Найчастіше на шпальтах газет знаходять відображення проблеми сирітства, безпритульних та людей з особливими потребами. У порівнянні з


українськими виданнями цікавим видається досвід британських медіа, зокрема, щоденної авторитетної британської газети «The Independent» та найстарішого англійського тижневого видання «The Observer». Аналізуючи технологію висвітлення проблем соціально незахищених верств населення у цих виданнях та порівнюючи її з роботою українських ЗМІ, можна виокремити певні тенденції.

Інформаційна підтримка проблем сирітства

1. Окремі публікації характеризуються закликами до негайного громадянського включення у вирішення проблеми сирітства у вигляді різних форм допомоги дитячим будинкам (з позначенням розрахункових рахунків дитячих установ). 2. Частка матеріалів характеризується своєрідним залякуванням населення детальним описом асоціальних вчинків, які скоїли діти, що залишилися без піклування батьків (проституція, вбивства, крадіжки), приписування їм жорстокості. 3. Існує тенденція використання феномену сирітства для посилення позиції того чи іншого політика у політичній боротьбі (цей напрямок виступів у ЗМІ притаманний висвітленню чи не всіх категорій соціально незахищених та знедолених, так звана «медіа-спекуляція на соціальних темах»); окрім цього – критичне змалювання в ЗМІ такої діяльності високо посадовців. 4. У деяких матеріалах присутнє ставлення до дітей-сиріт як до жертв дорослої агресії і безвідповідальної поведінки дорослих. 5. Частка матеріалів зумовлює заклик до милосердя, актуалізуючи при цьому у свідомості аудиторії християнські традиції.

6. В окремих матеріалах сироти – члени суспільства, які живуть всупереч (обставинам, стереотипам щодо них самих) і, щасливо вибудовуючи свою долю, краще справляються із життєвими труднощами, аніж ті, хто виріс у повноцінних сім’ях.

Висвітлення проблем безпритульних

1. Повідомлення, які культивують зв’язок між відсутністю місця проживання і схильністю до кримінальних вчинків; таким чином в аудиторії викликається страх перед тими людьми, які живуть на вулиці; цим самим поглиблюється конфлікт верств та зростає бар’єр між ними 2. Публікації про безпритульних, які наповнені співчуттям. Матеріали намагаються викликати жалість, відчуття провини або й сором у читачів за власну байдужість. Багато таких публікацій мають на мені викорінення стереотипів, сформованих у суспільстві, стосовно безпритульних, розвінчування негативних міфів. 3. Матеріали, де зображений герой-безпритульний, що ставши жертвою несправедливості та обставин, що від нього не з а л е ж ать , страж даючи від неприйняття суспільства, намагаєть-

ся вірити у краще майбутнє або й вже став на його шлях.

Проблеми людей з особливими потребами в ЗМІ

1. Поглиблення суспільної нерівності, розшарування, за рахунок чіткої диференціації на «здорових» і «хворих» та утиски прав. 2. Соціалізація неповносправних, подолання перешкод на шляху до всебічної їх участі у суспільному житті. 3. Привернення уваги та зміна ставлення громадськості до людей з особливими потребами, утвердження рівності й незамінності у суспільстві. 4. Руйнування стереотипів нерозуміння, привернення уваги до насущних проблем та наголос на необхідності їх вирішення. Юлія Тунік-Чорна

57 | ЛЬВІВSOCIAL


Чорне чи біле? /

Як висвiтлюють українськiй та європейськi ЗМi проблеми соцiально незахищених верств населення Кожна людина сьогодні прагне уваги до своїх прав та інтересів. Зокрема, й уваги засобів масової інформації. Представники усіх категорій суспільства заслуговують на рівноправність у медіа, бо ж інформаційна підтримка життєдіяльності соціуму – важлива складова соціальної політики будь-якої цивілізованої держави.

Н а й більш некомфортно у цій ситуації почувають себе представники соціально незахищених верств населення – часто їхні проблеми ігноруються (через різноманітні причини) або ж висвітлюються здеформовано, поверхнево та з незнанням ситуації. Є багато принципів, правил і своєрідних «ключів», якими треба керуватись, висвітлюючи проблеми соціально незахи58 | ЛЬВІВSOCIAL

щених. Скажімо, важливо наголошувати на тому, що соціальний захист людей з особливими потребами передбачає не лише їх матеріальне забезпечення та медичне обслуговування, доступ до робочих місць, закладів культури, освіти, дозвілля на рівні зі здоровими людьми, а й створення у суспільстві таких умов, за яких кожен неповносправний міг би відверто сказати будь-якому повносправному членові суспільства: «Дивись на мене, як на рівного». В умовах інформаційної конкуренції саме життя покликало медіа стати на захист інтересів своїх читачів. ЗМІ, інформуючи своїх споживачів, разом з цим і впливають на них та спонукають до соціальної активності. Самі медіа теж не залишаються осторонь проблем суспільства. Прихильність читачів до того чи іншого ЗМІ цілком залежить від його політики, тому лише соціально небайдужі видання викликають значний інтерес в аудиторії, адже нерідко героями їхніх публікацій стають самі читачі. Звертаючись до соціальної проблематики, журналістам особливу увагу слід приділяти найменш соціально захищеним верствам населення – дітям-сиротам, неповносправним, пенсіонерам, хворим, багатодітним і малозабезпеченим сім’ям, а також – відображенню їхніх

умов життя. Нерідко саме такі штрихи є найемоційнішими та найвражаючими поштовхами до будь-якої дії (з боку простих людей – до співчуття чи допомоги, з боку влади – до формування потрібних висновків та негайних змін). Щоправда, висвітлення соціальної тематики і проблем соціально-незахищених, зокрема, не повинно і не зводиться лише до презентації картини життя цих категорій населення, яка часто залишає бажати кращого. Це також і публікації про перспективи, кроки успіху, розвиток, маленькі перемоги, життя всупереч проблемам… Гортаючи українські та європейські медіа, можна помітити деякі відмінності у підходах щодо висвітлення проблем соціального захисту. Це зумовлено насамперед самою редакційною політикою та ідейним спрямуванням видань. Проте свою роль у цьому відіграють і елементи ментальності, і рівень суспільного розвитку, і, звичайно ж, – економічне становище. Якщо в одній країні проблема є закономірністю, висвітлюючи її нескінченний перебіг, автори черпають натхнення для роботи у песимізмі і якийнебудь хороший результат у її вирішенні є радше винятком, то в іншій – навпаки, зазвичай винятковими стають важкі й проблемні ситуації, які потребують негайного вирішення та ще й максимально категоричними і в той же час, толерантними засобами. Вдаватись до «драматизації» людської долі, мати на меті викликати співчуття в аудиторії, критикувати владу й дотичні інститути, спонукати до акту допомоги, проаналізувати проблему й запропонувати вихід, зобразити нарікання на долю й несправедливість чи показати життя всупереч – у кожного з журналістів свої методи роботи над непростою темою соціально незахищених верств населення. Мало видань ігнорують так звану «соціалку», адже у буденних чи не зовсім проблемах суспільства читачі часто впізнають самих себе. Найчастіше на шпальтах газет знаходять відображення проблеми сирітства, безпритульних та людей з особливими потребами. У порівнянні з


українськими виданнями цікавим видається досвід британських медіа, зокрема, щоденної авторитетної британської газети «The Independent» та найстарішого англійського тижневого видання «The Observer». Аналізуючи технологію висвітлення проблем соціально незахищених верств населення у цих виданнях та порівнюючи її з роботою українських ЗМІ, можна виокремити певні тенденції.

Інформаційна підтримка проблем сирітства

1. Окремі публікації характеризуються закликами до негайного громадянського включення у вирішення проблеми сирітства у вигляді різних форм допомоги дитячим будинкам (з позначенням розрахункових рахунків дитячих установ). 2. Частка матеріалів характеризується своєрідним залякуванням населення детальним описом асоціальних вчинків, які скоїли діти, що залишилися без піклування батьків (проституція, вбивства, крадіжки), приписування їм жорстокості. 3. Існує тенденція використання феномену сирітства для посилення позиції того чи іншого політика у політичній боротьбі (цей напрямок виступів у ЗМІ притаманний висвітленню чи не всіх категорій соціально незахищених та знедолених, так звана «медіа-спекуляція на соціальних темах»); окрім цього – критичне змалювання в ЗМІ такої діяльності високо посадовців. 4. У деяких матеріалах присутнє ставлення до дітей-сиріт як до жертв дорослої агресії і безвідповідальної поведінки дорослих. 5. Частка матеріалів зумовлює заклик до милосердя, актуалізуючи при цьому у свідомості аудиторії християнські традиції.

6. В окремих матеріалах сироти – члени суспільства, які живуть всупереч (обставинам, стереотипам щодо них самих) і, щасливо вибудовуючи свою долю, краще справляються із життєвими труднощами, аніж ті, хто виріс у повноцінних сім’ях.

Висвітлення проблем безпритульних

1. Повідомлення, які культивують зв’язок між відсутністю місця проживання і схильністю до кримінальних вчинків; таким чином в аудиторії викликається страх перед тими людьми, які живуть на вулиці; цим самим поглиблюється конфлікт верств та зростає бар’єр між ними 2. Публікації про безпритульних, які наповнені співчуттям. Матеріали намагаються викликати жалість, відчуття провини або й сором у читачів за власну байдужість. Багато таких публікацій мають на мені викорінення стереотипів, сформованих у суспільстві, стосовно безпритульних, розвінчування негативних міфів. 3. Матеріали, де зображений герой-безпритульний, що ставши жертвою несправедливості та обставин, що від нього не з а л е ж ать , страж даючи від неприйняття суспільства, намагаєть-

ся вірити у краще майбутнє або й вже став на його шлях.

Проблеми людей з особливими потребами в ЗМІ

1. Поглиблення суспільної нерівності, розшарування, за рахунок чіткої диференціації на «здорових» і «хворих» та утиски прав. 2. Соціалізація неповносправних, подолання перешкод на шляху до всебічної їх участі у суспільному житті. 3. Привернення уваги та зміна ставлення громадськості до людей з особливими потребами, утвердження рівності й незамінності у суспільстві. 4. Руйнування стереотипів нерозуміння, привернення уваги до насущних проблем та наголос на необхідності їх вирішення. Юлія Тунік-Чорна

59 | ЛЬВІВSOCIAL


Чорне чи біле? /

Як висвiтлюють українськiй та європейськi ЗМi проблеми соцiально незахищених верств населення Кожна людина сьогодні прагне уваги до своїх прав та інтересів. Зокрема, й уваги засобів масової інформації. Представники усіх категорій суспільства заслуговують на рівноправність у медіа, бо ж інформаційна підтримка життєдіяльності соціуму – важлива складова соціальної політики будь-якої цивілізованої держави.

Н а й більш некомфортно у цій ситуації почувають себе представники соціально незахищених верств населення – часто їхні проблеми ігноруються (через різноманітні причини) або ж висвітлюються здеформовано, поверхнево та з незнанням ситуації. Є багато принципів, правил і своєрідних «ключів», якими треба керуватись, висвітлюючи проблеми соціально незахи60 | ЛЬВІВSOCIAL

щених. Скажімо, важливо наголошувати на тому, що соціальний захист людей з особливими потребами передбачає не лише їх матеріальне забезпечення та медичне обслуговування, доступ до робочих місць, закладів культури, освіти, дозвілля на рівні зі здоровими людьми, а й створення у суспільстві таких умов, за яких кожен неповносправний міг би відверто сказати будь-якому повносправному членові суспільства: «Дивись на мене, як на рівного». В умовах інформаційної конкуренції саме життя покликало медіа стати на захист інтересів своїх читачів. ЗМІ, інформуючи своїх споживачів, разом з цим і впливають на них та спонукають до соціальної активності. Самі медіа теж не залишаються осторонь проблем суспільства. Прихильність читачів до того чи іншого ЗМІ цілком залежить від його політики, тому лише соціально небайдужі видання викликають значний інтерес в аудиторії, адже нерідко героями їхніх публікацій стають самі читачі. Звертаючись до соціальної проблематики, журналістам особливу увагу слід приділяти найменш соціально захищеним верствам населення – дітям-сиротам, неповносправним, пенсіонерам, хворим, багатодітним і малозабезпеченим сім’ям, а також – відображенню їхніх

умов життя. Нерідко саме такі штрихи є найемоційнішими та найвражаючими поштовхами до будь-якої дії (з боку простих людей – до співчуття чи допомоги, з боку влади – до формування потрібних висновків та негайних змін). Щоправда, висвітлення соціальної тематики і проблем соціально-незахищених, зокрема, не повинно і не зводиться лише до презентації картини життя цих категорій населення, яка часто залишає бажати кращого. Це також і публікації про перспективи, кроки успіху, розвиток, маленькі перемоги, життя всупереч проблемам… Гортаючи українські та європейські медіа, можна помітити деякі відмінності у підходах щодо висвітлення проблем соціального захисту. Це зумовлено насамперед самою редакційною політикою та ідейним спрямуванням видань. Проте свою роль у цьому відіграють і елементи ментальності, і рівень суспільного розвитку, і, звичайно ж, – економічне становище. Якщо в одній країні проблема є закономірністю, висвітлюючи її нескінченний перебіг, автори черпають натхнення для роботи у песимізмі і якийнебудь хороший результат у її вирішенні є радше винятком, то в іншій – навпаки, зазвичай винятковими стають важкі й проблемні ситуації, які потребують негайного вирішення та ще й максимально категоричними і в той же час, толерантними засобами. Вдаватись до «драматизації» людської долі, мати на меті викликати співчуття в аудиторії, критикувати владу й дотичні інститути, спонукати до акту допомоги, проаналізувати проблему й запропонувати вихід, зобразити нарікання на долю й несправедливість чи показати життя всупереч – у кожного з журналістів свої методи роботи над непростою темою соціально незахищених верств населення. Мало видань ігнорують так звану «соціалку», адже у буденних чи не зовсім проблемах суспільства читачі часто впізнають самих себе. Найчастіше на шпальтах газет знаходять відображення проблеми сирітства, безпритульних та людей з особливими потребами. У порівнянні з


українськими виданнями цікавим видається досвід британських медіа, зокрема, щоденної авторитетної британської газети «The Independent» та найстарішого англійського тижневого видання «The Observer». Аналізуючи технологію висвітлення проблем соціально незахищених верств населення у цих виданнях та порівнюючи її з роботою українських ЗМІ, можна виокремити певні тенденції.

Інформаційна підтримка проблем сирітства

1. Окремі публікації характеризуються закликами до негайного громадянського включення у вирішення проблеми сирітства у вигляді різних форм допомоги дитячим будинкам (з позначенням розрахункових рахунків дитячих установ). 2. Частка матеріалів характеризується своєрідним залякуванням населення детальним описом асоціальних вчинків, які скоїли діти, що залишилися без піклування батьків (проституція, вбивства, крадіжки), приписування їм жорстокості. 3. Існує тенденція використання феномену сирітства для посилення позиції того чи іншого політика у політичній боротьбі (цей напрямок виступів у ЗМІ притаманний висвітленню чи не всіх категорій соціально незахищених та знедолених, так звана «медіа-спекуляція на соціальних темах»); окрім цього – критичне змалювання в ЗМІ такої діяльності високо посадовців. 4. У деяких матеріалах присутнє ставлення до дітей-сиріт як до жертв дорослої агресії і безвідповідальної поведінки дорослих. 5. Частка матеріалів зумовлює заклик до милосердя, актуалізуючи при цьому у свідомості аудиторії християнські традиції.

6. В окремих матеріалах сироти – члени суспільства, які живуть всупереч (обставинам, стереотипам щодо них самих) і, щасливо вибудовуючи свою долю, краще справляються із життєвими труднощами, аніж ті, хто виріс у повноцінних сім’ях.

Висвітлення проблем безпритульних

1. Повідомлення, які культивують зв’язок між відсутністю місця проживання і схильністю до кримінальних вчинків; таким чином в аудиторії викликається страх перед тими людьми, які живуть на вулиці; цим самим поглиблюється конфлікт верств та зростає бар’єр між ними 2. Публікації про безпритульних, які наповнені співчуттям. Матеріали намагаються викликати жалість, відчуття провини або й сором у читачів за власну байдужість. Багато таких публікацій мають на мені викорінення стереотипів, сформованих у суспільстві, стосовно безпритульних, розвінчування негативних міфів. 3. Матеріали, де зображений герой-безпритульний, що ставши жертвою несправедливості та обставин, що від нього не з а л е ж ать , страж даючи від неприйняття суспільства, намагаєть-

ся вірити у краще майбутнє або й вже став на його шлях.

Проблеми людей з особливими потребами в ЗМІ

1. Поглиблення суспільної нерівності, розшарування, за рахунок чіткої диференціації на «здорових» і «хворих» та утиски прав. 2. Соціалізація неповносправних, подолання перешкод на шляху до всебічної їх участі у суспільному житті. 3. Привернення уваги та зміна ставлення громадськості до людей з особливими потребами, утвердження рівності й незамінності у суспільстві. 4. Руйнування стереоти��ів нерозуміння, привернення уваги до насущних проблем та наголос на необхідності їх вирішення. Юлія Тунік-Чорна

61 | ЛЬВІВSOCIAL


Чорне чи біле? /

Як висвiтлюють українськiй та європейськi ЗМi проблеми соцiально незахищених верств населення Кожна людина сьогодні прагне уваги до своїх прав та інтересів. Зокрема, й уваги засобів масової інформації. Представники усіх категорій суспільства заслуговують на рівноправність у медіа, бо ж інформаційна підтримка життєдіяльності соціуму – важлива складова соціальної політики будь-якої цивілізованої держави.

Н а й більш некомфортно у цій ситуації почувають себе представники соціально незахищених верств населення – часто їхні проблеми ігноруються (через різноманітні причини) або ж висвітлюються здеформовано, поверхнево та з незнанням ситуації. Є багато принципів, правил і своєрідних «ключів», якими треба керуватись, висвітлюючи проблеми соціально незахи62 | ЛЬВІВSOCIAL

щених. Скажімо, важливо наголошувати на тому, що соціальний захист людей з особливими потребами передбачає не лише їх матеріальне забезпечення та медичне обслуговування, доступ до робочих місць, закладів культури, освіти, дозвілля на рівні зі здоровими людьми, а й створення у суспільстві таких умов, за яких кожен неповносправний міг би відверто сказати будь-якому повносправному членові суспільства: «Дивись на мене, як на рівного». В умовах інформаційної конкуренції саме життя покликало медіа стати на захист інтересів своїх читачів. ЗМІ, інформуючи своїх споживачів, разом з цим і впливають на них та спонукають до соціальної активності. Самі медіа теж не залишаються осторонь проблем суспільства. Прихильність читачів до того чи іншого ЗМІ цілком залежить від його політики, тому лише соціально небайдужі видання викликають значний інтерес в аудиторії, адже нерідко героями їхніх публікацій стають самі читачі. Звертаючись до соціальної проблематики, журналістам особливу увагу слід приділяти найменш соціально захищеним верствам населення – дітям-сиротам, неповносправним, пенсіонерам, хворим, багатодітним і малозабезпеченим сім’ям, а також – відображенню їхніх

умов життя. Нерідко саме такі штрихи є найемоційнішими та найвражаючими поштовхами до будь-якої дії (з боку простих людей – до співчуття чи допомоги, з боку влади – до формування потрібних висновків та негайних змін). Щоправда, висвітлення соціальної тематики і проблем соціально-незахищених, зокрема, не повинно і не зводиться лише до презентації картини життя цих категорій населення, яка часто залишає бажати кращого. Це також і публікації про перспективи, кроки успіху, розвиток, маленькі перемоги, життя всупереч проблемам… Гортаючи українські та європейські медіа, можна помітити деякі відмінності у підходах щодо висвітлення проблем соціального захисту. Це зумовлено насамперед самою редакційною політикою та ідейним спрямуванням видань. Проте свою роль у цьому відіграють і елементи ментальності, і рівень суспільного розвитку, і, звичайно ж, – економічне становище. Якщо в одній країні проблема є закономірністю, висвітлюючи її нескінченний перебіг, автори черпають натхнення для роботи у песимізмі і якийнебудь хороший результат у її вирішенні є радше винятком, то в іншій – навпаки, зазвичай винятковими стають важкі й проблемні ситуації, які потребують негайного вирішення та ще й максимально категоричними і в той же час, толерантними засобами. Вдаватись до «драматизації» людської долі, мати на меті викликати співчуття в аудиторії, критикувати владу й дотичні інститути, спонукати до акту допомоги, проаналізувати проблему й запропонувати вихід, зобразити нарікання на долю й несправедливість чи показати життя всупереч – у кожного з журналістів свої методи роботи над непростою темою соціально незахищених верств населення. Мало видань ігнорують так звану «соціалку», адже у буденних чи не зовсім проблемах суспільства читачі часто впізнають самих себе. Найчастіше на шпальтах газет знаходять відображення проблеми сирітства, безпритульних та людей з особливими потребами. У порівнянні з


українськими виданнями цікавим видається досвід британських медіа, зокрема, щоденної авторитетної британської газети «The Independent» та найстарішого англійського тижневого видання «The Observer». Аналізуючи технологію висвітлення проблем соціально незахищених верств населення у цих виданнях та порівнюючи її з роботою українських ЗМІ, можна виокремити певні тенденції.

Інформаційна підтримка проблем сирітства

1. Окремі публікації характеризуються закликами до негайного громадянського включення у вирішення проблеми сирітства у вигляді різних форм допомоги дитячим будинкам (з позначенням розрахункових рахунків дитячих установ). 2. Частка матеріалів характеризується своєрідним залякуванням населення детальним описом асоціальних вчинків, які скоїли діти, що залишилися без піклування батьків (проституція, вбивства, крадіжки), приписування їм жорстокості. 3. Існує тенденція використання феномену сирітства для посилення позиції того чи іншого політика у політичній боротьбі (цей напрямок виступів у ЗМІ притаманний висвітленню чи не всіх категорій соціально незахищених та знедолених, так звана «медіа-спекуляція на соціальних темах»); окрім цього – критичне змалювання в ЗМІ такої діяльності високо посадовців. 4. У деяких матеріалах присутнє ставлення до дітей-сиріт як до жертв дорослої агресії і безвідповідальної поведінки дорослих. 5. Частка матеріалів зумовлює заклик до милосердя, актуалізуючи при цьому у свідомості аудиторії християнські традиції.

6. В окремих матеріалах сироти – члени суспільства, які живуть всупереч (обставинам, стереотипам щодо них самих) і, щасливо вибудовуючи свою долю, краще справляються із життєвими труднощами, аніж ті, хто виріс у повноцінних сім’ях.

Висвітлення проблем безпритульних

1. Повідомлення, які культивують зв’язок між відсутністю місця проживання і схильністю до кримінальних вчинків; таким чином в аудиторії викликається страх перед тими людьми, які живуть на вулиці; цим самим поглиблюється конфлікт верств та зростає бар’єр між ними 2. Публікації про безпритульних, які наповнені співчуттям. Матеріали намагаються викликати жалість, відчуття провини або й сором у читачів за власну байдужість. Багато таких публікацій мають на мені викорінення стереотипів, сформованих у суспільстві, стосовно безпритульних, розвінчування негативних міфів. 3. Матеріали, де зображений герой-безпритульний, що ставши жертвою несправедливості та обставин, що від нього не з а л е ж ать , страж даючи від неприйняття суспільства, намагаєть-

ся вірити у краще майбутнє або й вже став на його шлях.

Проблеми людей з особливими потребами в ЗМІ

1. Поглиблення суспільної нерівності, розшарування, за рахунок чіткої диференціації на «здорових» і «хворих» та утиски прав. 2. Соціалізація неповносправних, подолання перешкод на шляху до всебічної їх участі у суспільному житті. 3. Привернення уваги та зміна ставлення громадськості до людей з особливими потребами, утвердження рівності й незамінності у суспільстві. 4. Руйнування стереотипів нерозуміння, привернення уваги до насущних проблем та наголос на необхідності їх вирішення. Юлія Тунік-Чорна

63 | ЛЬВІВSOCIAL


ін/

Вегетаріанство… свідомо чи вимушено? 106 г хліба, 5 г сала і 25 г ковбаси, півтори склянки молока, 250 г картоплі та 50 г огірків та помідорів – саме стільки передбачено на один день українцеві, згідно з так званим споживчим кошиком Вміст споживчого кошика є незмінним вже впродовж 11 років, хоч за конституцією має переглядатись кожних 5 років. Вражає також і склад продуктів так званого споживчого кошика, адже в основному переважають хліб, картопля. Погодьтесь, насититись цими продуктами можна, але користь від них доволі сумнівна, а хворіти нам просто заборонено, адже коштів на лікування споживчим кошиком товарів та послуг не передбачено. А від умовно доступних м’ясних продуктів (5 г сала і 25 г ковбаси на день) краще взагалі відмовитись. Тому внесемо деякі корективи в список продуктів, які відповідатимуть нашому гаманцю та забезпечать організм необхідними вітамінами та мікроелементами. А відтак і розвіємо міф про те, що здорове харчування потребує великих затрат. Прожитковий мінімум на сьогодні складає 1044грн, з яких 60% ми витрачаємо на харчування ( для порівняння, наприклад, в країнах Європи

64 | ЛЬВІВSOCIAL

60%= Приблизно 626 грн/місяць, 156 грн/тиждень, 22грн/день…..смішно, але факт цей показник складає 30-40%). Вже ні для кого не буде новиною те, що середньостатистичний мешканець планети вживає в тричі більше їжі, ніж необхідно його організму. Тому правилом №1 буде не кількість – а якість. Всім відома фраза: “Ми є те, що ми їмо”. Для прикладу, бджолярі знають, що з двох ідентичних лечинок бджоли лише за рахунок різного харчування, годуючи одну медом, а іншу маточним молочком, можна виростити і робочу бджолу, і бджоломатку (робоча бджола живе 1-5 місяців, бджоломатка-до 20 років). Це яскравий приклад , як харчування впливає на живі організми. Тому обираємо просту їжу, та продукти без промислової обробки. Приво��имо список продуктів, які варто замінити на більш корисні і дешевші. 1. Від макаронних виробів відмовляємось взагалі, заміняємо їх кашами з цільних зернових культур, які не очищені від оболонки (пшенична, кукурудзяна, а також гречана) адже саме оболонка зерна самі корисні мікроелементи. Особливо зверніть увагу на такі каші, як пшенична, кукурудзяна, а також гречана (дорога, проте корисна) 2. Обираємо не ков-

басу, а м’ясо. А твердий сир заміняємо селянським сиром. 3. Вводимо в раціон бобові (горох, фасолю, біб). Дуже калорійний білковий продукт, який прекрасно може замінити м’ясо. 4. Солодощі слід замінити медом. Взимку мід допоможе вам зігрітись. 5. Вводимо у свій раціон не смажене насіння гарбуза, соняшника, грецькі горіхи- багаті на поліненасичені жирні кислоти омега-3, -6, -9, або ж, як харчову добавку вживати олію насіння гарбуза, кунжутну, лляну, олію грецького горіха. Покращить не лише зовнішній вигляд та стан здоров’я, але й сприятиме активній розумовій діяльності. 6. Тропічні фрукти заміняємо місцевими. Вітаміни з фруктів та овочів, які ми вживаємо в сезон їх достигання накопичуються в організмі у вигляді своєрідних запасів, а синтетичні, з вітамінних препаратів, виводяться з організму практично одразу ж. Тому від вітамінних препаратів також відмовляємось. 7. Пам’ятайте про такі природні антибіотики, як часник, цибуля, журавлина, і в період епідемій та непогоди додавайт до своїх страв. 8. Не купуйте копчену та солену рибу та маринований оселедець. Краще купіть свіжу, чи морожену і спечіть чи замаринуйте самі. Як мінімум будете точно знати, що їсте + економія. 9. Заміняємо солодкі та газовані напої чистою негазованою питною водою, Якої необхідно випивати 1,5-2 л./день


(ми не рахуємо супи, чаї) Найкращим природним фільтром для води є камінці кремнію та шунгіту. Вони не лише очищають воду, але й структурують та збагачують її таким важливим для нашого організму кремнієм та іншими мікроелементами. При наявності соковитискача можна робити овочеві та фруктові соки. 10. Підсилювачі смаку та майонез виключаємо зі свого раціону, натомість використовуєм рослинну олію, та сушені спеції і трави. Від консервувань також краще відмовитись, натомість впродовж зими вживати квашену капусту, огірки, помідори, і навіть яблука. 11. Основою кожного прийому їжі має бути свіжий салат, з капусти,

моркви, бур`яка, зелені, шпинату, селери, чорної редьки, та інших свіжих овочів. Навіть з цих простих і доступних кожному продуктів можна приготувати цікаві, смачні та корисні салати. Експериментуйте на свій смак, але пам’ятайте, що поєднання помідорів та огірків в одному салаті є не бажаним. Для того, щоб урізноманітнити свій раціон впродовж року без серйозних затрат необхідно заготовлювати продукти з літа-осені. Так, наприклад, можна запасатись бобовими, го-

ріхами, насінням, грибами, які будуть калорійною, повноцінною білковою їжею і можуть замінити м’ясні вироби. Можна також заморожувати овочі, фрукти, зелень, бобові, ягоди, гриби. Якщо є де зберігати, то моркву, буряк, картоплю та цибулю на зиму слід купувати в сезон збору врожаю. Зрозуміло, що усі упакування, витрати на рекламуван-н я продукту, доставку до магазинів вартують великих коштів, і не завжди гарантують відсутність шкідливих речовин та якість. Основою Вашого раціону мають бути сезонні овочі та фрукти, які можна придбати на ринках, чи безпосередньо

в аграрних господарствах, або ж виростити самому. Пам’ятайте, що кожна трапеза має складатись на 60% зі свіжих овочів, зелені та фруктів, без термічної обробки. Внесемо в наш список обов’язкових продуктів чай, але зовсім не чорний, і не зелений, а листовий чай кропиви,квітів ромашки лікарської, липи, м’яти, меліси, ягід шипшини, звіробою, листя смородини, вирощений в наших кліматичних умовах, за своїми корисними властивостями набагато переважає своїх “заморських” побратимів чорний та зелений чаї, а спектр смаків є дуже широкий + коштують дешевше . Каву ми зовсім виключаємо з нашого раціону, оскільки цей напій, як і чорний та зелений чаї окислює наш організм, а також призводить до обезводнення + це хороша економія.

бливо взимку та навесні, має бути пророщена пшениця, адже її цілющі і поживні властивості просто приголомшують. Багата на вітаміни, мікроелементи, амінокислоти, прекрасно очищає травну систему і організм вцілому, нормалізує рівень гемоглобіну в крові. Пророщувати пшеницю дуже просто. Візьміть жменьку пшеничниних зерен (не шліфованих) такі краще купувати в магазинах з насінням, добре промийте, залийте на 12 год. водою так, щоб всі зерна були в воді, потім промийте і вологу пшеницю розкладіть по блюду в один шар і накрийте вологою тканиною, залиште в темному теплому місці ще на 12 год., якщо не проросте, то повторно промийте зерна і зволожте тканину. Проростки мають бути 2-3мм, тоді пшеницю найкраще вживати в їжу. Зерна необхідно добре пережовувати. Від умовно доступного м’ясних продуктів з продовольчого кошика (…5 гр. сала, 25 гр. ковбаси на день) взагалі можна відмовитись, враховуючи сумнівну якість даних продуктів промислового виробництва та ймовірне зараження його паразитами, замінивши його горіхами, бобовими, грибами. Так, для прикладу….1 кг. м’яса ви можете з’їсти десь за 4-5 прийомів їжі, а 1 кг грецьких горіхів коштує стільки ж, скільки 1 кг. м’яса, але багато горіхів ви не з’їсте, це дуже калорійний продукт. Крім того, рослинний білок, який міс- тять горіхи є більш корисним.

Продуктом № 1 на кожному столі, осо65 | ЛЬВІВSOCIAL


Вегетаріанство За статистикою, на початок нового тисячоліття більше 10% населення світу – вегетаріанці і ця цифра невпинно зростає. Словосполучення «Homovegetus» указує на духовно і фізично розвинену

скільки енергії витрачається на те, щоб все це виростити, транспортувати, заморожувати, переробляти, смажити, варити. Це міліони тон нафти і газу з року в рік. І все це викликає вирубку лісів для нових пасовищ, або під угіддя для вирощування зернових культур та сої на корм худобі. Все це вносить свій вклад в глобальне потепління. Це важко

перш за все - посиланнями на численні історичні приклади (м’яса не вживали римські воїни, гладіатори, суворівські солдати і багато інших славних бійців; вегетаріанцями були і є багато відомих спортсменів, серед яких є переможці Олімпійських ігор, а також бодібілдери і т.п.). Підсумком обнародування таких результатів і історичних фактів

Відомі вегетаріанці Піфагор, Платон, Аристотель, Конфуций, Ісаак Ньютон, Сенека, Плутарх, Будда, Заратустра, Махатма Ганді, Леонардо да Вінчі, Гассенді, Бенджамін Франклін, Лев Толстой, Марк Твен, Франц Кафка, Нікола Тесла, Альберт Енштейн, Гладіатори, народ Хунза, Стінг, Боб Марлі, Пол Макартні, Адріано Челентано, Майкл Джексон, Бред Піт, Памела Андерсон, Майк Тайсон, Генрі Форт.

особу. Спочатку слово «вегетаріанство» означало спосіб життя, гармонійний з філософської і етичної точки зору, а не тільки фруктово-овочеву дієту

Основні види вегетаріанства: • Лактоововегетаріанство (допускаються молочні продукти і яйця) • Лактовегетаріанство (допускаються молоко і молочні продукти, яйця-ні) • Ововегетаріанство (яйця-допускаються, молочні продукти-ні) • Веганство (відмова від усіх продуктів тваринного походження) • Сироїдство (рослинна їжа без термічної обробки), сиромоноїдство (вживання фруктів, овочів, горіхів в природньому вигляді, не змішуючи їх) • Фрукторіанство (харчування виключно плодами фруктів, ягід, не кореневих овочів) Приведу деякі цифри, які характеризують наслідки вживання людиною їжі тваринного походження. Візьмемо для прикладу рогату худобу. 50% всієї вирощеної рослинної продукції йде на корм худобі. 13000 літрів питної води необхідно для виготовлення 1 кг м’яса. На одного американця припадає 8 голів великої рогатої худоби. А тепер уявіть, 66 | ЛЬВІВSOCIAL

уявити, яле корова, яка мирно пасеться на галявині-це одна із причин танення льодовиків на вершинах Тибету. Напевно були моменти в еволюції людини, коли м’ясо було необхідним для виживання. Але цей час минув. Навіть хіміки, які займаються “покращенням” їжі, вже розуміють, що необхідно замінити “трьохетапний ланцюжок (рослина-організм тварини-організм людини) на двоетапний (рослина-організм людини)”. Це цитата з книги “Все о пище с точки зрения химика” Скурихин И.М. и Нечаев А.П. Численні порівняльні дослідження стану здоров’я у вегетаріанців і м’ясоїдів виразно свідчать про різноманітні переваги вегетаріанського харчування. Деякі хвороби - діатез, апендицит, тощо у вегетаріанців не зустрічаються майже зовсім. Багато інших хвороб виникають значно рідше. Лікарі стверджують, що у вегетаріанців нижчий тиск, менша вага і кращі показники вмісту холостерину в крові. Серед вегетаріанців рідше зустрічаються порушення обміну речовин, серцево-судинні захворювання, діабет і подагра, і вочевидь, рак шлунку. Теорії про «необхідність для організму тваринних білків», «наявності в м’ясній їжі незамінних амінокислот», «нездатності без вживання м’яса до важкої фізичної праці» прихильники вегетаріанства спростовують з наукової точку зору, але

з’явилося розповсюдження на заході ставлення до м’ясовживання як до ��еколи приємного, але в цілому шкідливого заняття (на зразок куріння), яким люди займаються за звичкою і слабкістю.

Автори статті Павлюк Оксана та Павлюк Світлана-експерти здорового харчування, основою якого є натуропатія. Веганки (не вживають жодних продуктів тваринного походження)-5 років, сироїдки -4 роки. Систематично проводять навчальні семінари та тренінги по здоровому харчуванню, культурі харчування, сироїдству, натуропатії, харчування наших предків,які базуються на цікавих фактах, дослідженнях та наукових роботах старих та сучасних академіків та науковців в сфері медицини та натуропатії. Співпрацюють з громадськими організаціями, а також опублікували декілька статтей у Львівських періодичних виданнях.


МАЙСТЕР-КЛАС / Master-class

СПЕЦІАЛЬНА ОЛІМПІАДА – тому що кожен з нас особливий! Спеціальна олімпіада не ставить світових рекордів, спеціальна олімпіада дає дітям право на повноцінне життя. Життя із злетами та падіннями, перемогами та поразками, але найголовніше те, що ці особливі діти відчуваються себе рівними. Спеціальна олімпіада (СО) – це міжнародна благодійна організація, що проводить цілорічні спортивні тренування та змагання з переліку Олімпійських видів спорту для дітей та дорослих з відхиленнями в розумовому розвитку в усьому світі. СО була заснована 1968 року сестрою президента США Дж. Ф. Кеннеді пані Юніс Кеннеді Шрайвер після того, як у їхній сім’ї народилася неповносправна дитина. Наразі вони опікуються 3,5 мільйонами атлетів з вадами розумового розвитку у більш ніж 177 країнах світу.

«Якщо ви шукаєте радість, мир та порозуміння ви маєте побачити атлетів Спеціальної Олімпіади…» Юніс Кеннеді Драйвер, засновниця руху Спеціальна Олімпіада Кожна країна має власну незалежну національну програму Спеціальної Олімпіади. Спеціальна Олімпіада України є однією з таких програм. Офіційно Спеціальна Олімпіада України була заснована у березні 2002 року, хоча українські атлети з вадами розумового розвитку брали участь у міжнародних змаганнях Спеціальної Олімпіади та у кожних Всесвітніх Іграх починаючи з 1995. Сьогодні ми є всеукраїнською організацією до якої залучено більше 17 000 атлетів у 18 регіонах. У Львові програма СО діє з 1998, координатор Передерій Аліна.

Спеціальна Олімпіада не є Паралімпійським рухом - це дві окремі організації, обидві визнані Міжнародним Олімпійським Комітетом (МОК). Мета Спеціальної Олімпіади залучати якомога більше людей з вадами розумового розвитку з різним рівнем здібностей до занять спортом. Паралімпійський рух є спортом високих досягнень та надає можливості для занять спортом людям з різними відхиленнями, проте лише з високим рівнем здібностей.

За іронією долі Львівяни, що у складі збірної України ставали переможцями та призерами Спеціальної Олімпіади, є або були учнями Загально освітньої школи інтернат для дітей з тяжкими порушеннями мови (директор Лозинських Володимир Євстахович) і усіх іх готувала вчитель фізкультури Петрусенко Олександра Василівна, Спринь

Михайло Петрович. Крім того вихованцем школи є чотирьох разовий чемпіон Паралімпійських ігор ПАВЛИК Роман. Європейські літні ігриСО – Рим 2006 (Італія) – Собенко Богдан (срібло-стрибок в довжину)(бронза – штовхання ядра), Солтис Роман (золото – 100м, срібло – стрибок в довжину) Світові літні ігри СО – Шанхай 2008 (Китай) – Угрин Оксана, Солтис Роман (золото- в складі збірної України по футболу) Світові зимові ігри СО – Бойсе 2009 (США) – Рибчинська Ольга (золото – лижні перегони 500м, золото лижні перегони1000м, Угрин Оксана (золото-лижні перегони 50м, срібло-лижні перегони 100м) , Солтис Роман

(Лижні перегони) Європейські літні ігри СО – Варшава 2010 (Польща) – срібло – команда об’єднаного баскетболу, Світові літні ігри СО – Афіни 2011 (Греція) – золото – команда об’єднаного футболу, Солтис Роман бронза – чоловіки біг 100м 67 | ЛЬВІВSOCIAL


ЖИТТЯ НА ВУЛИЦІ / Living on the streets

Безпритульними не народжуються, а стають Причин, через які люди стають безпритульними, є багато: несумлінні забудовники, квартирні махінації, втрата роботи чи близьких людей. Все це може привести нас на вулицю, де всі проблеми вирішує чергова доза алкоголю. А чи захищені ми від такого життя? «Зі мною такого ніколи не трапиться! Я начитаний, розумний, вихований, у мене хороша робота і прекрасна сім’я!» - але насправді ніхто ні від чого не застрахований. За даними Інституту стратегічних досліджень, в Україні на першому місці серед причин, які спонукають людей ставати безхатченками, є: сімейні негаразди, розлучення, ув’язнення, втрата найрідніших людей. Психологи стверджують, що алкоголізм і наркоманія вже є наслідками цих причин. Підвали, під’їзди, закинені хатки, облаштовані вручну землянки у лісних насадженнях, горища і вулиця – все це стає домівкою для багатьох нещасних людей. А там зовсім інше життя, і ніхто не в силі відчути той біль, який відчувають вони – безпритульні. Коли ми бачимо на вулиці жебрака, то здебільшого відчуваємо відразу, об-

Безпритульна

ходимо стороною, але ніхто не знає, ким був він до того, як почав просити милостиню, вештатися по смітниках і пити. Ніхто не в силі пережити чи навіть співпереживати – таким є суспільство. Ми, не помічаючи нікого 68 | ЛЬВІВSOCIAL

навкруги, закрившись у своєму світі, прагнемо до збагачення, але забуваємо найголовніше, що на місці безпритульного може опинитись кожен. 20% безхатченків нормально інтегруються в суспільство. Комусь для цього потрібен рік, комусь 10 років, а комусь менше. Люди з освітою і кваліфікацією, отримують більш оплачувану роботу. Інші 80% байдуже ставляться не тільки до свого життя, а й до здоров’я. Вулиця загартовує, це інший світ, де панують свої правила, і як не дивно звучатиме, де виживають сильніші. Яке воно, життя вулиці, нам розповідають вчорашні безпритульні, люди, які зуміли встати на ноги, зуміли перебороти себе і голосно прокричати всім, що в силі змінити своє життя, в силі протистояти перешкодам, було б тільки бажання. Хтось провів на вулиці більше 10 років, і сьогодні згадуючи те життя, гірко плаче, адже такого навіть ворогові не побажаєш. Пляшка горілки, хороша компанія, смітник і підвал, де взимку можна хоча б трішки зігрітись – ось таке воно, життя вулиці. А до того люди мали дах над головою, мали сім’ї, але залишились ні з чим. На запитання, чи важко живеться на вулиці, більшість одноголосно каже – так! Настає такий момент, кінцева точка, коли ти переосмислюєш своє існування і, зупинившись та оглянувшись назад, розумієш: потрібно щось змінювати. Не всі можуть усвідомити, що вихід є, багатьом потрібно показати шлях, і, на щастя, знаходяться люди, які не байдужі до чужого горя. За кордоном вважають, що безпритульними стають не через відсутність житлової площі, а через серйозні соціальні проблеми в суспільстві. Вирішити їх може лише тривала психологічна реабілітація безпри-

тульних та їх подальша адаптація до суспільства. Безпритульні – такі ж, як ми, громадяни України, їх життя на совісті нашої держави. У країнах Європи успішно працюють проекти допомоги безпритульним. Це хостели, де люди не тільки отримують дах над головою, а й навчаються різних професій і позбавляються від наркозалежності та алкоголізму.

Міська нічліжка

«У Львові є нічліжки, де безпритульні можуть переночувати, зігрітись, у таких центрах їм допомагають отримати документи, надають медичні послуги. Окрім цього, кожного дня у місті працюють точки годування, з голоду, напевне, не помирав ще ніхто. Вулиця не вибирає по віку, статі чи статусу. Є старенькі бабусі та дідусі, а є й і молоді парубки. Як можна виправдати 24-річного хлопця, який ходить по смітниках, просить милостиню: він просто не хоче працювати, не хоче змінити своє життя. А навіщо? І так непогано живеться», – розповідає отець Олег Федоренко, директор центру обліку та нічного перебування бездомних громадян. День на вулиці


ЖИТТЯ НА ВУЛИЦІ / Living on the streets

Місця годування безпритульних ДЕНЬ

ЧАС

Понеділок

13:00

Вул. Б.Хмельницького, 189а

Згромадження «Мілес Єзу»

Вівторок

12:00

Вул. С.Петлюри, 17 (сквер)

Церква «Християнська надія»

12:00

Пр.-т Червоної Калини, 127а

Християнсько-Євангелівська Церква «Божий мир»

13:00

Вул. Б.Хмельницького, 189а

Згромадження «Мілес Єзу»

12:00

Вул. Мельника, 8а

Церква «Християнська надія»

13:00

Вул. Б.Хмельницького, 189а

Згромадження «Мілес Єзу»

13:00

Кінотеатр «Сокіл» Вул. В.Великого, 14а

«Посол +»

14:00

Біля палацу імені Г. Хоткевича

Церква «Осанна»

12:00

Пр.-т Червоної Калини, 127а

Християнсько-Євагнелівська Церква «Божий мир»

13:00

Вул. Б.Хмельницього, 189а

Згромадження «Мілес Єзу»

14:00

Сквер біля Порохової вежі

ЛМГО Спільнота взаємодопомогою «Оселя»

18:00 – 19:00

Піший патруль: Церква Преображення – церква св. Андрія, вул. Банківська, головний вокзал

Спільнота Святого Егідія

13:00

Вул. Б.Хмельницького, 189а

Згромадження «Мілес Єзу»

14:00

Рясне – 1, сквер біля супермаркету «ВАМ»

Церква «Християнська надія»

14:00

Сквер біля Порохової вежі

Пресвітеріанська церква

13:00

Вул. Б.Хмельницького, 189а

Згромадження «Мілес Єзу»

14:00

Біля палацу імені Г. Хоткевича

Церква «Осанна»

15:00

Піший патруль: Церква Преображення – церква св. Андрія, вул. Банківська, головний вокзал

Спільнот�� Святого Егідія

13:00

Вул. Б.Хмельницького, 189а

Згромадження «Мілес Єзу»

15:00

Сквер біля цирку Вул. Б.Хмельницького, 189а

Ініціативна група «Їжа замість зброї»

Середа

Четвер

П’ятниця

Субота

Неділя

АДРЕСА

ОРГАНІЗАЦІЯ

69 | ЛЬВІВSOCIAL


ЗАПЛАКАНЕ ДИТИНСТВО / Childhood in tears Законодавча база:

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» із змінами НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ У СПРАВАХ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ від 21.09.2004 N 747/460 «Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» ПОСТАНОВА КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 26 квітня 2002 р. N 565 «Про затвердження Положення про прийомну сім’ю” із змінами

ПОСТАНОВА КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 26 квітня 2002 р. N 564 «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу» із змінами

СОЦІАЛЬНИЙ СЛОВНИК Дитина-Сирота  – як основне значення вживається для позначення  дитини, що не досяглаповноліття і що росте без одного чи обох  батьків  (відповідно напів- або повний сирота). . Діти, позбавлені батьківського піклування – діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення їх батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх 70 | ЛЬВІВSOCIAL

Заплакане дитинство За офіційною статистикою, щорічно в українських притулках перебуває від 25 до 30 тисяч дітей. Лише кожна десята дитина, якою опікується держава, втратила рідних. Інші – це так звані «соціальні сироти», при живих батьках. Вітаємо вас, мамо! Вітаємо вас, тату! Удень, коли на світ з’являється немовля, щасливі батьки сяють усмішками від почутих слів: «Вітаємо вас, мамо! Вітаємо вас, тату!» Нові, незвичні слова - мама, тато... Вони відчувають себе іншими людьми - більш відповідальними, дорослими, досвідченими. Але є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк трохи підріс, набув свого життєвого досвіду, набив своїх «гуль», натерпівся образ або навіть зневірився у тому, що на світі є добрі і люблячі дорослі.

Яка різниця між усиновленням, опікою та прийомною сім’єю? Усиновлення Усиновити можна дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування. Дитину вам допоможуть підібрати спеціалісти служби у справах дітей за інформацією, що міститься в базі даних про дітей, які можуть бути усиновлені. Одержавши направлення в дитячий заклад, де перебуває дитина, ви познайомитесь з нею особисто. Після осиротіння один місяць дається біологічній матері та її рідним на те, щоб вони змінили своє рішення і забрали дитину (дитина стоїть на обліку в служби у справах дітей) наступний місяць дається бажаючим районного значення, наступний рік на рівні області і аж через рік і два місцяці дитина попадає на всеукраїнську базу.

Обмежень щодо кількості усиновлених дітей немає, але повинна бути згода дитини у тій формі, яка відповідає її вікові, розвитку та стану здоров’я. Згода дитини не потрібна у випадках, коли вона у зв’язку з віком або станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення, а також якщо вона проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками. Відмовити в усиновленні можуть лише у тих випадках, якщо усиновлювачі позбавлені батьківських прав щодо інших дітей; подали завідомо неправдиві документи щодо усиновлення; прагнуть оформити усиновлення з метою отримання матеріальної чи іншої вигоди; раніше були усиновителями, але з їх вини усиновлення було скасоване або визнане недійсним; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних диспансерах; зловживають алкоголем, вживають наркотики; на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших легальних видів доходу. Щодо віку усиновлювачів, то він має бути не менше 18 років. Різниця у віці між батьками і всиновленими дітьми має складати не менше 15 років. Але ця умова не береться до уваги, якщо всиновлення здійснюється родичами. Але усиновлювачі не можуть брати дитину в сім’ю на «випробувальний термін», оскільки це може травмувати дитячу психіку, якщо її не захочуть всиновити., а вона звикне до нової сім»ї.


ЗАПЛАКАНЕ ДИТИНСТВО / Childhood in tears Опіка та піклування Питання опіки та піклування відноситься як до сімейного, так і цивільного права, тому що особисті немайнові та майнові відносини громадян з організаціями та між собою регулюються та охороняються як сімейним, так і цивільним законодавством. Під встановленням опіки чи піклування слід вбачати призначення опікуна чи піклувальника для захисту (охорони) прав та інтересів особи, яка не має можливості повністю або частково самостійно здійснювати ці функції. Згідно до статті 128 КпШС України опіка та піклування встановлюється для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків або з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка та піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов’язки. Опіка та піклування можуть бути встановлені й при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки позбавлені судом батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини та передачу її під опіку органам опіки та піклування, незалежно від того, чи позбавлені батьки батьківських прав, чи ні, так як перебування у них небезпечно для дитини; коли батьки психічно хворі, ро-зумово відсталі або знаходяться на тривалому лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі; коли батьки тривалий час не можуть займатися вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі, перебувають у тривалому відрядженні); коли батьки непрацездатні та знаходяться на державному утриманні в бу-

динках-інтернатах для людей похилого віку та інвалідів. Опікуни та піклувальники зобов’язані турбуватися про осіб, які знаходяться у них під опікою та піклуванням, про створення цим особам необхідних побутових умов, догляду та лікування. Прийомна сім’я Прийомна сім’я – це сім’я (або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі), що добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні діти не мають батьків та інших родичів, які б могли турбуватися про них. Вони мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У таких випадках прийомна сім’я допомагає цим дітям здобути повноцінну родину. Прийомні діти мають право підтримувати контакти з біологічними батьками та іншими родичами в тому разі, якщо таке спілкування не супе-речить інтересам дитини і не заборонено рішенням суду. Утримання прийомної дитини в сім‘ї фінансується державою. Одному з прийомних батьків виплачується два прожиткових мінімуми на утримання, виховання, навчання, лікування, харчування дитини та грошове забезпечення у розмірі 35% відрахувань від загальної суми виплат на дітей за виконання обов’язків прийомних батьків. Прийомні батьки беруть прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов. Прийомну сім’ю обов’язково відвідує соціальний працівник, який надає соціальні послуги та консультації. Також проводить бесіди з батьками про прийомну сім‘ю, надає поради щодо вирішення деяких загальних та соціальних питань. Крім того, соцпрацівник проводить бесіди і з прийомною дитиною, де наодинці з нею він дізнається про її думку та почуття щодо прийомної сім’ї.

померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти. Інтернатні заклади (дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати всіх типів і форм власності для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування) створюються для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в яких вони перебувають від трьох років до здобуття базової чи повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності – до повноліття, на повному державному утриманні за рахунок коштів відповідних бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел фінансування. Розпізнають Загальноосвітні школи-інтернати, спеціальні школи – інтернати, спеціалізовані школи – інтернати, загальньоосвітні санаторні школи – інтернати типу. Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне прожив��ння не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.. Батьки-вихователі – особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі – вихованці). Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I–IV рівнів акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. 71 | ЛЬВІВSOCIAL


ЗАПЛАКАНЕ ДИТИНСТВО /Childhood in tears Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомні діти виховуються в прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання в професійнотехнічних, вищих навчальних закладах I–IV рівнів акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - гуртожиток) - заклад для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб з числа дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, метою діяльності якого є створення умов для соціальної адаптації осіб, що в ньому проживають, та їх підготовка до самостійного життя».( З Постанови Кабінету Міністрів Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування). Соціальне сирітство – соціальне явище, спричинене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків по відношенню до неповнолітньої дитини. Соціальні сироти – це особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин зостались сиротами при живих батьках. Нинішнього року держава виділила 16 мільйонів гривень на розвиток мережі таких гуртожитків.

72 | ЛЬВІВSOCIAL

Як усиновити дитину? Крок перший. Подати письмову заяву до служби у справах дітей за місцем проживання. До заяви додаються такі документи: 1) довідка про заробітну плату або копія декларації про доходи (видається за місцем роботи або податковою адміністрацією); 2) копія свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі); 3) висновок про стан здоров’я кожного заявника (оформлюється в поліклініці за місцем проживання); 4) нотаріально завірена письмова згода на усиновлення другого з подружжя (у разі усиновлення дитини одним з подружжя); 5) довідка про наявність чи відсутність судимості (видається органами внутрішніх справ за місцем проживання). Крок другий. Протягом 10 робочих днів представники місцевої служби у справах дітей відвідують ваш дім і складають акт про обстеження житлово_побутових умов. Через 10 днів ви отримаєте висновок про можливість або неможливість бути усиновителем. В разі позитивного висновку вас поставлять на облік як кандидата в усиновителі. Вам будуть роз’яснені права та обов’язки усиновителів, а також видане направлення до дитячого закладу для знайомства і встановлення контакту з дитиною. Крок третій. Ви познайомились із дитиною і встановили з нею контакт. Ви знайшли свою дитину! Крок четвертий. Зверніться до служби у справах дітей за місцем перебування дитини із за-

явою про бажання усиновити цю дитину. У заяві зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання кандидата в усиновлювачі, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік, місце перебування (проживання) дитини. Керівник дитячого закладу, де перебуває дитина подає такі документи: 1) свідоцтво про народження дитини. 2) свідоцтво про смерть батьків дитини або копію рішення суду про позбавлення їх батьківських прав чи визнання недієздатними. 3) нотаріально засвідчену згоду батьків, опікуна чи піклувальника дитини на її усиновлення. 4) згоду дитячого закладу, в якому перебуває дитина, на її усиновлення. 5) документи, які підтверджують, що батьки понад шість місяців без поважних причин не проживають з дитиною, не виявляють батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її. 6) висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини. 7) довідку про факт особистого знайомства кандидата в усиновлювачі з дитиною та встановлення контакту між ними. Усі вище означені документи готуються без вашої участі. Але ви маєте право з ними ознайомитися. Крок п’ятий. Служба у справах дітей за місцем перебування дитини протягом 10 робочих днів готує висновок про доцільність усиновлення для подання до суду. Цей висновок, усі документи разом із вашою заявою ви подаєте до суду за місцем перебування дитини. Суд розглядає справу й виносить рішення про усиновлення. Ви отримуєте копію рішення суду і

тепер можете забирати дитину з дитячого закладу. Ярослав Бордіян – директор Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЛОЦСССДМ), який організовує та проводить навчання прийомних сімей за спеціальною програмою Міністерства в справах сім’ї, молоді та спорту.


Інклюзія / Sign language Працівники мережі ЦСССДМ Львівської області займаються підбором кандидатів прийомних батьків, скеровують їх на навчання за погодженням керівництва райдержадміністрацій та міськвиконкомів. Кандидати, які виявили бажання взяти на виховання до п’яти дітей створюють прийомну сім’ю (ПС), якщо більше, то дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Навчальна програма батьків розрахована на 36 годин її проводять працівники ЦСССДМ, які мають відповідний сертифікат ре-

гіонального тренера. До процесу навчання залучаються працівники служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації. Минулого року курс навчання пройшли 60 осіб. Володимир Лис - начальник служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації. Стаття написана зі слів ЯРОСЛАВА БОРДІЯНА та ВОЛОДИМИРА ЛИСА. Марічка БОГАК, Анастасія ХРИЩУК

Інклюзивна освіта – повноцінний розвиток дитини З 2008 року в Україні почала діяти спільна Українсько – Канадська программа з упровадження інклюзивної форми навчання в навчальних закладах на території України. Місто Львів є флагманом даного проекту. Насьогодні близько 1000 дітей з особливими освітніми потребами навчаються у школах, в яких запроваджена інклюзивна форма навчання. Створено 7 інтегрованих спеціальних класів (Стрийська ЗОШ №11, ЗОШ смт. Жовтанці та в школах – інтернатах Рави Руської, Червонограду). Близько 30 шкіл можна назвати інклюзивними. Зразковими опорними школами в області є ЗОШ №82 м. Львів, де навчаються діти з ДЦП, №95 – діти з вадами слуху та №66 – діти з вадами зору, хоча зараз в цих школах навчаються діти з іншими потребами. Під словом інклюзія ми можемо розуміти певну філософію створення умов та благ для дітей з особливими освітніми потребами. Створення цілої матеріально – технічної бази. Інклюзія - це не інтеграція, тобто якщо дитина з особливими потребами навчається у звичайній ЗОШ, це ще не означає, що школа має усі умови для її повноцінного перебування з користю для дитини. Інклюзія є корисною, адже учні в класах у яких навчаються діти з особливими потребами стають добрішими,

СЛОВНИК ДЛЯ ІНКЛЮЗІЇ

гуманнішими та людянішими, так як їхній світогляд розширюється. А для дітей з особливими потребами це є методом інтеграції в суспільство. Увесь світ інклюзивний, тому Україна впевнено та швидко рухається вперед. Недоліками є тільки те, що у Львівській області запроваджено 4 ставки асистента вчителя, хоча кожна дитина з особливими освітніми потребами повинна мати окремого асистента вчителя. Львів є лідером в Україні з створення безбар’єрного середовища в освітній галузі. Побудова пандусів, встановлення звукових маячків, маркування сходів тощо. У 210 школах встановлені пандуси. Все це полегшує умови перебування як для дітей з особливими потребами так і для батьків чи родичів, які можуть мати такі ж потреби. «Тенденція свідчить про збільшення кількості дитячих будинків сімейного типу та про різке збільшення інклюзивних шкіл, все це призводить до того, що рано чи пізно роль шкіл-інтернатів трансформується в іншу. Вони виступатимуть ресурсними центрами спеціальної освіти для шкіл, в яких запроваджуватиметься інклюзивна форма навчанняю» - Васюник  – Кулєва Марія Іванівна, голвний спеціаліст головного управління освіти і науки ОДА. Андрій ПОРОДКО, Анастасія ХРИЩУК

Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. Інклюзія (від англ. inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі, і насамперед, що мають труднощі у фізичному розвитку. Він припускає розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті. Термін інклюзія має відмінності від термінів інтеграція та сегрегація. При інклюзії всі зацікавлені сторони повинні брати активну участь для отримання бажаного результату. Інклюзія – це процес реального включення інвалідів в активне суспільне життя і однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства. Інвалідність – це не обділена долею, це, швидше, такий спосіб життя за обставин, що склалися, який може бути дуже цікавий інвалідові і людям, що оточують його, якщо інвалідність розглядати в рамках соціальної концепції. Тоді головний сенс процесу інклюзії можна позначити так: «Всім тут раді!» Або може стати нестерпним щоденним стражданням для всіх членів суспільства, якщо інвалідність розглядати тільки в рамках біологічної концепції, коли «Інвалід – людина, яка повністю або частково позбавлена працездатності унаслідок якої-небудь аномалії, поранення, каліцтва, хвороби» (С.І. Ожегов). Нозологія (грец. νόσος (хвороба) + грец. λόγος (вчення)) – учення про хвороби, що містить біологічні та медичні основи хвороб, а також їх етіологію, патогенез, номенклатуру і класифікації, профілактику захворювань. Відповідно до нозології виділяють нозологічні одиниці, або форми, тобто ту чи іншу конкретну хворобу з типовим для неї поєднанням симптомів і функціонально-морфологічними змінами, які є їх основою, а також певною етіологією й патогенезом.

73 | ЛЬВІВSOCIAL


СХЕМА СИРОТИНСТВА / Orphanhood scheme

74 | ЛЬВІВSOCIAL


СХЕМА СИРОТИНСТВА / Orphanhood scheme

ДБСТ – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, що беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Категорія дітей: діти – сироти від 0 до 23 років (якщо навчаються у ВИШі). Кількість: 20 Дитячі будинки, створені при громадських організаціях та благодійних фондах. Категорія дітей: діти 0 – 18 років Різновиди: чоловічі (1), жіночі (1), денні (8) Дитячий будинок – навчальний заклад інтернатного типу, що забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, а також тих, які перебувають у

родинних стосунках. Категорія дітей: 0 – 18 (13) Різновиди: ясла (2), дошкільні (2), Підпорядкування: Міністерство освіти і науки (9), Міністерство охорони здоров’я (9) Загальноосвітня школа-інтернат загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, сімї’ яких перебувають у складних життєвих обставинах. Категорія дітей: 6 – 18 (6) Підпорядкування: Міністерство освіти і науки (6) Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує виховання, навчання, соціальну адаптацію та корекцію дітей-сиріт і

дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Категорія дітей: 6-18 Різновид: для дітей з вадами зору (3), для дітей з вадами слуху (3), для дітей із затримкою інтелекту (12) Підпорядкування: Соціальний захист (2), Міністерство освіти і науки (16) Загальноосвітня санаторна школа-інтернат – загальноосвітній навчальний заклад з відповідним профілем, що забезпечує виховання, навчання та лікування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують тривалого лікування. Категорія дітей: 6-18 Підпорядкування: Міністерство охорони здоров’я (1), Міністерство освіти і науки (4) 75 | ЛЬВІВSOCIAL


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears СПЕЦІАЛЬНІ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТИ З ВАДАМИ ЗОРУ 1

Нагуєвицька спеціальна ЗОШ-інтернат І-ІІ ступенів для дітей із зниженим зором

вул. Шкільна, 3 Дрогобицький р-н с. Нагуєвичі 8-21-26

0(3244) 7-89-00(факс), 7-85-44, 7-85-43

Роскіп Ігор Степанович, Василенко Володимир Михайлович

2

Підгірцівська спеціальна ЗОШ-інтернат для дітей із зниженим зором

вул. Стрійська, 6 Стрийський р-н с. Підгірці 82440

0(3245) 3-41-35, 3-41-36(факс), 3-41-60

Сенько Ярослав Петрович, Гладій Орест Михайлович

3

Львівська спеціальна ЗОШінтернат №100 для сліпих дітей

вул. Івана Франка, 119 м. Львів 79011

0(32) 276-07-62(факс)

Костробій Ірина Йосипівна, Нагорнюк Надія Іванівна

4

Навчально-реабілітаційний центр “Левеня” м. Львова

м. Львів, вул. В. Великого, 87а

(032) 263-40-88

Ремажевська Віра Миколаївна

З ВАДАМИ слуху 5

Жовківська спеціальна загальноосвітня середня школа-інтернат І-ІІІ ст. для глухих дітей

вул. Коновальця, 3 м.Жовква 80300

0(3252) 2-16-89(факс), (098) 545-22-44

Вітвіцька Стефанія Богданівна, Пікловська Галина Романівна

6

Львівська спеціальна загальноосвітня середня школа-інтернат № 101 І-ІІІ ст. для глухих дітей ім. Покрови

вул. Личаківська, 35 м. Львів 79010

0(32) 275-50-71(факс), 275-52-84, 276-72-56_

Крамар Юрій Михайлович, Бачун Богдана Теодорівна

7

Підкамінська спеціальна ЗОШ-інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленою професійною підготовкою для дітей зі зниженим слухом

вул. Незалежності, 53 Бродівський р-н смт. Підкамінь 80670

0(3266) 3-13-73(факс), 3-12-34, 3-14-92

Українець Богдан Михайлович, Мартинюк Марія Володимирівна

З ВАДАМИ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ 8

Львівська спеціальна ЗОШінтернат № 102

вул. Пекарська, 19 м. Львів 79008

0(32) 275-67-34(факс), 276-02-54

Іваницька Любов Павлівна, Томчишин Галина Павлівна

9

Львівська спеціальна ЗОШінтернат № 104

вул. Незалежності України, 1 смт. Брюховичі, 79491

0(32) 234-65-77, 234-71-96(факс)

Волинський Євген Петрович, Тарасюк Оксана Семенівна

10

Самбірська спеціальна вул. Т. Шевченка, 21 загальноосвітня школам. Самбір 81400 інтернат І ст. для дітей з вадами у розумовому розвитку

0(3236) 3-22-52, 3-21-58(факс), 3-32-74

Максимів Оксана Леонідівна, Лапан Наталія Мар'янівна

11

Краковецька спеціальна ЗОШ-інтернат для дітей з вадами розумового розвитку

пл. Р. Шухевича, 21 Яворівський р-н смт. Краковець 81033

0(3259) 7-75-23, 2-61-68(факс), 2-61-98

Стебівка Адам Михайлович, Чолач Ольга Йосипівна

12

Лопатинська спеціальна ЗОШ-інтернат для дітей з вадами розумового розвитку

вул. Січових Стрільців, 20 Радехівський р-н смт. Лопатин 80261

0(3255) 3-63-72(факс), 3-63- Курницький Василь 90, 3-63-68 Федорович, Семенюк Марія Олегівна

13

Добромильська спеціальна вул. Грушевського, 11 загальноосвітня школаСтаросамбірський р-н інтернат І ст. для дітей з вада- м. Добромиль 82042 ми у розумовому розвитку

14

Верхньосиньовидненська спеціальна школа-інтернат для дітей з вадами у розумовому розвитку

вул. Січових Стрільців, 136-а 0(3251) 2-40-35, Сколівський р-н 2-41-31(факс), смт. Верхнє Синьовидне (098) 614-20-64 82613

15

Лівчицька спеціальна ЗОШінтернат

вул. Шевченка, 13 Жидачівський р-н с. Лівчиці 81771

76 | ЛЬВІВSOCIAL

0(3238) 3-31-53(факс), 3-30-50, 3-32-68

0(3239) 4-11-84(факс), 4-11-87, 4-13-67, (067) 263-05-58

Муль Микола Ярославович, Крвавич Лідія Романівна Павкевич Оксана Богданівна, Щербанович Галина Ярославівна Вітів Володимир Юрійович, Яворська Ярослава Степанівна


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears 16

Великолюбінська спеціальна Львівська обл., Городоцьзагальноосвітня школакий район, смт. Великий інтернат І ст. для дітей з вада- Любінь ми у розумовому розвитку

т. 54213, 54212, 38(097)4012985

Мащак Степан Йосипович

17

Навчально-реабілітаційний м. Львів, 79004, центр “Мрія” ІІ ст. для дітей вул. Лисенка, 53 ЗПР із затримкою психічного розвитку

т. 275 57 09; 275 56 62, 8(097)4041880

Пирч Галина Іванівна

18

Бориславська спецшколаінтернат для дітей з наслідками поліомієліту і ДЦП

19

СПЕЦІАЛЬНІ вул. Короленка, 6 м. Борислав 82300

0(3248) 5-26-75, 5-25-35(факс), 5-40-64, (050) 239-12-82

Тіщенко Наталія Федорівна, Іванишин Богдан Михайлович

Львівська спеціальна ЗОШвул. Короленка, 1 м. Львів інтернат для дітей з важкими 79008 порушеннями мови

0(32) 275-81-22, 275-3976(факс), 275-81-21

Лозинський Володимир Євстахович, Мацкевич Ганна Іванівна

20

Буківський (соціальна політика) дитячий будинокінтернат для дівчат

Старосамбірський р-н с. Буково 82031

8 (03238) 3-46-49(факс), 3-46-35

Куць Ярослав Васильович, Чернецька Євгенія Антонівна

21

Роздільський(соціальна політика) дитячий будинок інтернат для хлопців

смт. Розділ, вул. Хмельницького, 1

(241) 326-62, (067) 266 24 62

Корда Роман Степанович директор

22

Навчально-реабілітаційний центр "Джерело" для дітей з ДЦП

вул. Червоної Калини, 86-а м. Львів 79040

0(32) 227-36-01, Николаєв Мирослав Сте223-04-44(факс), 223-04-37, панович, Гірська Надія 227-36-00, 227-36-02 Дмитрівна

САНАТОРНІ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТ 23

Бориславська санаторна школа-інтернат для дітей із захворюваннями органів травлення

вул. Коновальця, 2 м.Борислав 82300

0(3248) 5-08-52(факс), 4-17-67, 5-05-36, (067)967-14-81

Громик Ольга Романівна, Піхота Михайло Петрович

24

Винниківська санаторна ЗОШ-інтернат для дітей із малими і неактивними формами туберкульозу

вул. Галицька, 88-а м. Винники 79495

0(322) 96-04-67(факс), 96-29-79, (067) 266-12-67

Свистович Лілія Євгенівна, Мозіль Наталія Володимирівна

25

Сокальська санаторна ЗОШінтернат І-ІІІ ступенів для дітей, хворих на сколіоз ім. Т.Г.Шевченка"

вул. Тартаківська, 10 м. Сокаль 80000

0(3257) 2-21-71(факс), 2-03-92, 2-20-34

Зигмунд Ольга Степанівна, Сачрк Ольга Сергіївна

26

Львівська санаторна школаінтернат №1 ім. БогданаІгоря Антонича для дітей із судинно-серцевими захворюваннями

вул. Остроградських, 1 м. Львів 79012

0(32) 242-48-88, 242-48-89, 238-52-15, 238-52-18(факс)

Іваськів Орест Леонович, Стасюк Світлана Павлівна

27

Комунальний заклад обласний дитячий протитуберкульозний санаторій (МОЗ)

81780,  Львівської обл.,  Жидачівський р-н   (м. Журавне),   вул. Зелена, 2

тел.  (3239) 7-2605

Володимир Буянов

ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ШКОЛИ (ЗОШ) -ІНТЕРНАТ 28

Львівська ЗОШ-інтернат № 2 Львівської міської ради Львівської області

вул. Просвіти, 2/4 м. Львів 79008

0(32) 261-51-80, 261-56-64, 225-56-37(факс)

Ківачук Світлана Юліанівна, Кандиба Сергій Віталійович

29

Сколівська ЗОШ-інтернат І-ІІІ ступенів

вул. Князя Святослава, 40 м. Сколе 82600

0(3251) 2-12-29, 2-1359(факс), 2-13-57, (063) 990-14-28

Губиш Світлана Осипівна, Гоняк Наталія Григорівна

77 | ЛЬВІВSOCIAL


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears 30

Турківська ЗОШ-інтернат І-ІІ ступенів

вул. Стуса, 4 м. Турка 82500

0(3269) 3-25-47, 3-1454(факс), (096) 814-95-94

Сушинець Оксана Іванівна, Михайлишин Марія Михайлівна

31

Червоноградська ЗОШінтернат І-IIІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

вул. В. Івасюка, 4 м. Червоноград 80100

0(3249) 3-84-60(факс), 3-60- Луцик Ярослав Во69, 2-45-91, (067) 416-31-61 лодимирович, Капітан Людмила Іванівна

32

Рава-Руська ЗОШ-інтернат І-ІІІ ступенів.

вул. Львівська, 68 Жовківський р-н м.РаваРуська 80316

0(3252) 4-20-44(факс), 4-35-52, 4-33-83

Вовкович Володимир Іванович, Бучко Ольга Іванівна

33

НВК Стрілківська школаінтернат І-ІІІ ступенів

Старосамбірській р-н с. Стрілки 82092

0(3238) 6-62-82(факс), 6-63-39

Голубко Тетяна Володимирівна, Паславська Оксана Олегівна

ДИТЯЧІ БУДИНКИ ЗМІШАНОГО ТИПУ (ДБЗТ) ТА БУДИНКИ ДИТИНИ 34

ДБЗТ "Добре серце"

вул. Шевченка, 1 Буський р-н с. Новий Милятин 80540

8 (03264) 4-23-21(факс), 8(067) 664-23-72

Лисунець Олександра Іванівна, Горошко Орися Іванівна

35

ДБЗТ "Оріана"

вул. Шевченка, 107 м. Борислав 82300

8 (03248) 5-41-93, 4-21-83, 5-21-42(факс)

Костира Ірина Остапівна, Халавка Надія Василівна

36

ДБЗТ "Вишенька"

вул. Перемоги, 1 Кам'янка-Бузький р-н с. Жовтанці 80431

8 (03254) 3-36-79(факс), 8(067) 927-18-62

Вихопень Оксана Миколаївна, Андрушків Леся Степанівна

37

ДЬЗТ "Любисток"

вул. Героїв Крут, 2 Самбірський р-н м. Самбір 81400

8 (03236) 3-32-24, 8(067) 419-78-03

Качор Михайло Володимирович, Пащак Марія Петрівна

38

ДБЗТ "Оранта"

вул. Тарнавського, 37 м. Дрогобич 82100

8 (03244) 2-26-95(факс), 8(097) 500-93-96

Дацюк Оксана Дмитрівна, Косовська Орися Стефанівна

39

ДБЗТ "Рідний дім"

вул. Бродівська, 26-а Золочівський р-н с. Сасів 80713

8 (03265) 5-29-52(факс), 5-23-33, 8(067) 371-00-51

Банах Олег Орестович, Щигельська Ірина Петрівна

40

ДБЗТ "Рідний дім"

вул.Грушевського, 12 Самбірський р-н с. Корналовичі 81463

0(3236) 4-27-73(факс), (097) Янушевич Марія 143-79-82 Романівна, Загорбенська Наталія Ярославівна

41

Золочівський дитячий будинок

м. Золочів

420-41

42

Стрийський дитячий будинок "Пролісок"

вул. Вокзальна, 106 Стрийський р-н м. Стрий 82400

8 (03245) 5-23-46, 9-97-12(факс)

Рванцева Олександра Степанівна, Антоніщак Анжела Володимирівна

43

Лаврівський ДБ відділу освіти Старосамбірської РДА

Старосамбірський р-н с. Лаврів 82076

0(3238) 6 11-47(факс), (098) 636-52-03

Яворський Мар'ян Володимирович, Сліпецька Любов Іванівна

ДОШКІЛЬНІ 44

Дитячий дошкільний будинок № 1

вул. Таджицька, 21 м. Львів 79000

8 (0322) 71-22-08(факс), 8 (096) 377-85-67

Чернік Марія Степанівна, Чучман Галина Степанівна

45

Йосиповицький дитячий дошкільно-навчальний заклад"Вишенька"

Стрийський р-н с. Йосиповичі 82445

8 (03245) 3-75-88, 8 (067) 883-09-09

Пилипів Олександра Олексіївна, Бачинська Віра Миколаївна

78 | ЛЬВІВSOCIAL


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears 46

КЗЛОР Будинок Дитини №2 для дітей з ураженням ЦНС та порушенням психіки (МОЗ)

вул. Антоновича, 117 м. Львів 79057

0(322) 38-62-40(факс), 3739-33, 37-89-80, 37-73-03, 38-62-24

Павлик Мирослава Андріївна, Цюпа Світлана Петрівна

47

КЗЛОР Будинок Дитини № 1 для дітей з ураженням ЦНС і порушенням психіки (МОЗ)

вул. Комаринця, 2- а м. Львів 79012

0(322) 37-01-65, 38-5219(факс), 38-52-82

Лігостаєва Алла Григорівна, Пелех Ярослав Михайлович

ДИТЯЧІ БУДИНКИ СІМЕЙНОГО ТИПУ (ДБСТ) 48

Дитячий будинок сімейного типу родини Ярош

вул.Шашкевича, 1-а Жовківський р-н м. Дубляни 80381

49

Дитячий будинок сімейного типу (Сестри Згромадженя св. Йосифа ОПДМ УГКЦ)

с. Потеличі, Жовківський район

50

Дитячий будинок сімейного типу (Сестри Згромадженя св. Йосифа ОПДМ УГКЦ)

с. Цеблів, Сокальський район

51

Дитячий будинок сімейного типу родини Матисік

вул. Миру, 152 с. Пнікут Мостиський р-н 81362

Матисік Гелена Фадеївна

52

Дитячий будинок сітейного типу родини Оксюковських

с. Пнікут, Мостиський район

Галина Оксюковська

53

Дитячий будинок сімейного типу родини Саннікових

вул. Озерна, 1-а с. Шигині Мостиський р-н 81321

Саннікова Наталія Миколаївна, Санніков Олександр Сергійович

54

Дитячий будинок сімейного типу родини Самойленків

вул. Центральна, 26 с. Золотковичі Мостиський р-н 81355

Самойленко Віктор Володимирович, Самойленко Ірина Ярославівна

55

Дитячий будинок сімейного типу родини Шатинських

вул. Листопадова, 24 м. Добромиль Старосамбірський р-н 82000

Шатинська Марта Йосипівна, Шатинський Микола Зіновійович

56

Дитячий будинок сімейного типу родини Серман (Згромадження Сестер Пресвятої Євхаристії)

вул. Заміська, 58 м. Самбір 81400

с. Серман Галина Іванівна

57

0(3252) 243-02-08, (067) 933-76-39, (050) 513-47-09

Ярош Наталія Богданівна, Ярош Юрій Васильович

с. Верхнє Синевидне

58

Дитячий будинок сімейного типу родини Ковалів

вул. І.Франка, 8-а, с. Либохора Сколівський р-н 82600

Ковалів Іван Михайлович, Ковалів Любов Іванівна

59

Дитячий будинок сімейного типу "Джерело життя" родини Процик

вул. Куликівська, 104 Кам’янко-Бузький р-н с. Жовтанці 80431

(067) 383-18-31, (068) 500-55-50

Процик Ірина Ярославівна, Процик Михайло Петрович

60

Дитячий будинок сімейного типу "Рідна оселя" родини Неволько

вул. О. Бендери, 1 0(3231) 5-40-73, Городоцький р-н (097) 466-26-46 смт. Великий Любінь 81555

Неволько Богдана Борисівна, Неволько Ігор Федорович

61

Дитячий будинок сімейного типу родини Форисі

вул. Загони, 17/4 с. Чижиків Пустомитівський р-н 81145

Форисі Наталія Володимирівна, Форисі Степан Володимирович

62

Дитячий будинок сімейного типу родини Мазурів

вул. Шевченка, 25 с. Дорожів Дрогобицький р-н 82131

Мазур Іван Федорович, Мазур Леся Осипівна

63

Дитячий будинок сімейного типу родини Ребро

вул. Коновальця 22, кв. №3 Миколаївський р-н с. Верин 81635

0(3241) 5-30-30, (063) 343-50-14, (097) 275-83-96

Ребро Наталія Олександрівна, Ребро Михайло Віталійович

79 | ЛЬВІВSOCIAL


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears 64

ДБСТ родини Фастнах

с. Володимирці, Жидачівський район

65

Дитячим будинком сімейного типу "Покрова Матері Божої" (Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії)

вул. Шевченка, 168-б м. Золочів Львівська обл. 80700

тел/факс: +38 (03265) 7 02 31

с. Медвідь Наталія Василівна

66

Дитячий будинок сімейного типу родини Натробіних (Згромадження Сестер Пресвятої Родини)

вул. Заньковецької, 8 м. Бібрка Перемишлянський р-н 81220

тел/факс:+ 38 (03263) 41832

с. Натробіна Тетяна Леонідівна

67

Дитячий будинок сімейного типу родини Зулкарнєєвих

вул. Драгана, 34/9 м. Львів 79049

Зулкарнєєв Сергій Ферідович, Зулкарнєєва Тетяна Олегівна

ДИТЯЧІ БУДИНКИ СТВОРЕНІ ПРИ ГРОМАДСЬКИХ ТА БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ 68

Центр опіки (денний ценр)

69

"Карітас" (денний центр)

вул. Озаркевича, 4, м. Львів, Україна, 79016

70

Приватний дитячий будинок «Нове життя»

с.Мельничне, Турківський р-н

71

«Родинний дім «Покрова» (Релігійним управлінням монастирів Салезіянського згромадження) для хлопчиків

м. Львів, вул. Личаківській, 175

72

Львівська міська громадська організація будинок дітей та одиноких матерів з дітьми"Хеврон"

Львівська обл., Львів, смт. Брюховичі вул. Бібківська буд. 11

73

Приватний дитячий будинок «Благодать»

м. Львів, вул. Папарівка,1

тел. (032) 299 63 82

74

дитячий будинок "Мілес Єзу - Воїн Ісуса" для хлопчиків

Львіська область, Жидачівський район, с. Бортники, вул. Ходорівська, 49

тел/факс: +38 (03239) 5 56 02

бр. Руслан Марків

75

дитячий будинок "Мілес Єзу - Воїн Ісуса" для дівчат

с. Бірки, Ярорівський район

тел/факс: + 38 (032) 299 27 94

с. Зоряна Дністрянська (zorka.d.mj@gmail.com

76

Притулок для дітей служби у справах дітей Львівської ОДА

вул. Левандівська, 17-в м. Львів 79025

0(322) 67-93-49(факс), 67-91-90

77

Соіальний гуртожиток

81381, Львівська обл., Мостиський район, с. Вовчищовичі

(03234) 3-64-39

78

Городоцька школа соціальної реабілітації

м. Городок, вул. Підгір’я, 2

(231) 919-95, (231) 919-96

79

Самбірська виховна колонія для неповнолітніх

81400 м. Самбір Львівської (032) 363-31-72 області, вул. І. Франка, 4,

80

Навчально-реабілітаційний центр “Світанок” І ст. для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату

Львівська обл., м. Червоноград, вул. Івасюка, 10

тел./факс: +38 032 2256890, 2256891 с. Некоз тел/факс: +38 (032) 25145-90

о. Михайло Чабан e-mail: delegatura@sdbua.net

ІНШІ ЗАКЛАДИ

80 | ЛЬВІВSOCIAL

т. 2 22 80, 8-0677985326

Гаврилюк Світлана Петрівна, Чайка Ніна Олександрівна

Стащак Ніна Іванівна


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЯ “Стимул”, Львівська обласна організація активної реабілітації неповносправних осіб

«Созарін», Львівський центр соціального захисту та реабілітації інвалідів

м. Львів, вул. Чехова, 14, 6, +38 (032) 275-70-41 stymul@org.lviv.net Оксана Федорович

Рекреаційні заняття з дітьми; праця у школах-ін­ тернатах для дітей з фізичними та психічними вадами; проведення рекреаційних ігор; семінари для людей, які користуються кріслами-візками.

м. Львів, вул. Гайворонсько-го, 27, а/с 2418 +38 (032) 237-30-68

Консультації з питань соціального захисту неповно­ справних осіб; реабілітаційний центр (для жінок хворих на рак молочної залози, для хворих з по­ рушенням функцій опорно-рухового апарату, про­кат засобів пересування); виготовлення протезів верхніх та нижніх кінцівок, апаратів, туторів для дітей та дорослих при захворюваннях, пов’язаних з порушенням функцій ОРА, лікувально-профілак­тичних програм; консультації терапевта, психоте­рапевта, гомеопата, санолога.

+38 (032) 235-35-17, +38 (032) 297-19-05 sozarin@lviv.farlep.net Олександра Корнякевич

«Реабілітація інвалідів» Львівське обласне відділення Українського фонду, громадська організація

79032 м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 21-а, +38 (032) 241-80-18 independ@mail.lviv.ua Грибальський Ярослав Володимирович вул. І. Пулюя 27, корп. 3, 79060, м. Львів, Україна +38 (032) 264-04-29;

“Відкрите серце” - Львівський центр підтримки осіб із загаль­ ними розладами розвитку, благодійний фонд

Благодійна установа „Дім самостійного життя”, благодійна організація

+38 (032) 264-47-55 iostrov@polynet.lviv.ua

Україна, 79035, м. Львів, вул. Дністерська, 12, +38(032) 270-34-58 human@mail.lviv.ua Кунанець-Сварник Сандра Анне Оксана Омелянівна

Сприяння інтеграції в суспільство інвалідів з важ­кими ураженнями опорно-рухового апарату і за­лежних від інвалідних візків та залучення їх до соціальної активності.

Допомога особам із загальними розладами розви­ тку, сім’ям в яких вони проживають, через надан­ ня освітньої, медичної, психолого-реабілітаційної, правової допомоги і сприяння в реалізації та за­хисті прав і свобод осіб із загальними розладами розвитку.

Сприяння соціальній адаптації особам із інтелек­ туальною недостатністю та особам з фізичними вадами для найбільш повної їх інтеграції у суспіль­ стві шляхом надання корекційно-педагогічних, освітніх, психологічних, соціальних, медичних по­ слуг, здійснення фізичної, психологічної, соціаль­ної і трудової реабілітації, організації рекреацій­них, спортивних, оздоровчих, культурних, інфор­маційних заходів, налагодження самостійного та підтриманого проживання в громаді, захисту їхніх прав і законних інтересів.

РОБОТА З ДІТЬМИ З АУТИЗМОМ вул. Озаркевича, 4, +38 (032) 224-89-24, +38 (032) 279-34-10 +38 (050) 661-37-55 Задоволення і зебезпечення захисту соціальних, halyna@autism-contact.org. ua, культурних, економічних, правових інтересів осіб з аутизмом, а також їх фінансова, матеріальна та технічна halynakyr@gmail.com, підтримка. contact@autism-contact. org.ua «Контакт» Благодійний Фонд www.autism-contact.org.ua взаємодопоги та захисту дітей Галина Кирчів-Грицай з аутизмом

“Родина Кольпінга”, товариство

вул. Кульпарківська, 141, 231, 79071, м. Львів, Україна +38 (032) 264-47-55 kolpinglviv.ucoz.net

Реабілітація аутичних дітей м. Львова та допомога їхнім родинам.

81 | ЛЬВІВSOCIAL


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears

Реабілітаційний центр “Джерело”, благодійна установа

“Відкрите серце” - Львівський центр підтримки осіб із загальними розладами розвитку, благодійний фонд

Проспект Червоної калини, 86a, 79049 Львів, Україна +38 (032) 223-04-37 +38 (032) 227-36-00 +38 (032) 227-36-01 +38 (032) 227-36-02 rhcentre@mail.lviv.ua www.dzherelocentre.org.ua Мирослав Ніколаєв

Заснований у 1993 році батьками дітей з дитячим церебральним паралічем. Сьогодні на наших про­грамах перебувають діти з ДЦП, аутизмом, синдро­мом Дауна, гіперактивним розладом з дефіцитом уваги і т.д.

вул. І. Пулюя 27, корп. 3, 79060, м. Львів, Україна +38 (0-32) 264-04-29; +38 (032) 264-47-55 iostrov@polynet.lviv.ua

Допомога особам із загальними розладами розвитку, сім’ям в яких вони проживають, че­рез надання освітньої, медичної, психолого- реабілітаційної, правової допомоги і сприяння в реалізації та захисті прав і свобод осіб із загаль­ними розладами розвитку.

РОБОТА З ДІТЬМИ З ВАДАМИ ЗОРУ

«Федерація спорту інвалідів по зору», Львівська обласна громадська організація

79010 м. Львів, вул. Харківська, 6, +38 (032) 260-10-20; +38 (067) 858-39-75 Пришляк Ярослав Антонович

Львівська обласна громадська організація «Феде­ рація спорту інвалідів по зору» у 2008 році сприяла якісній підготовці спортсменів-інвалідів для участі в Чемпіонатах України, а також якісної підготовки дітей-інвалідів з вадами зору, які посіли призові місця в змаганнях «Повір у себе» в міжнародному дитячому центрі «Артек».

“Фонд Брайля”, Львівський територіальний Фонд соціального захисту і реабілітації сліпих

79008, м. Львів, вул. Яна Жижки, 4, 5 +38 (032) 272-67-34 braillef@yahoo.com Тимус Іван Петрович

Громадська, неприбуткова, неурядова, благочин­ на організація, мета якої: здійснення заходів по соціальному захисту, соціально-трудовій і медич­ ній реабілітації інвалідів по зору та залучення їх до суспільно-корисної діяльності.

Українське Товариство сліпих (УТОС), Львівська обласна організація

79000 Вул. Січових Стрільців, 5, +38 (032) 27298-49, +38 (032) 274-31-83, lvivregorg.utos@ua.fm Любов Кукуруза

Львівське УВО «УТОС»; бібліотека для незрячих; організація дозвілля, допомога незрячим студен­там; гуманітарна та продуктивна допомога.

Українське товариство сліпих (УТОС), Львівська міська організація

м. Львів, вул. Січових стрільців, 5, +38 (032) 260-15-08 ltpo_ytos@ukr.net Любов Кукуруза

Львівське УВО «УТОС»; бібліотека для незрячих; організація дозвілля, допомога незрячим студен­там; гуманітарна та продуктивна допомога.

«Галицька Надія», гро­мадська організація інвалідів

79058 вул. Масарика, 2/114, м. Львів, +38 (032) 244-52-14, +38 (032) 244-52-38 +38 (068) 500-22-80 gal. nadiya@gmail.com Олена Тонкевич

Організація створена з метою соціальної та фізич­ ної адаптації та реабілітації інвалідів по зору, а та­кож сприяння у реалізації їхніх законних прав та свобод.

РОБОТА З ДІТЬМИ З ВАДАМИ СЛУХУ Українське товариство глу­гих (УТОГ), Львівська територіальна організація

м. Львів, вул. Окуневського, 1, м. Львів, вул. Некрасова, 45, +38 (032) 275-91-52 +38 (032) 252-29-46

Створення Українського товариства глухих є ор­ ганізаційне об`єднання громадян з вадами слуху, захист їх інтересів та забезпечення їх інтеграції у навколишнє середовище.

Львівська обласна гро­мадська організація батьків і дітей з вадами слуху

Україна, 79035, м. Львів вул. Дністерська, 27, (Сурдологічне відділення). dzvin_go@i.ua Боднар Руслана Ярославівна

Ознайомлення батьків з досвідом розвитку мов­лення у дітей з вадами слуху з подальшою їх ін­теграцією в суспільстві, а також виховання такої категорії дітей в сім’ї, захист законних, соціаль­них, творчих, вікових та інших прав та спільних інтересів членів організації.

82 | ЛЬВІВSOCIAL


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears РОБОТА З ДІТЬМИ З ДЦП обласне добровільне товариство захисту дітей- інвалідів хворих на ДЦП

м. Львів, вул. Підвальна, 3, +38 (032) 274-11-80; +38 (032) 263-91-72 Любов Дзьоба

Товариство займається таким видом неповно­ справності як церебральний параліч.

«Навчально- реабілітаційний центр “Джерело”», благодійна установа

Проспект Червоної калини, 86a, 79049 м. Львів, Україна +38 (032) 223-04-37 +38 (032) 227-36-00 +38 (032) 227-36-01 +38 (032) 227-36-02 rhcentre@mail.lviv.ua www.dzherelocentre.org.ua Мирослав Ніколаєв

Заснований у 1993 році батьками дітей з дитячим церебральним паралічем. Сьогодні на наших про­грамах перебувають діти з ДЦП, аутизмом, син­дромом Дауна, гіперактивним розладом з дефі­цитом уваги і т. д.

«Дивосил-Здоров’я» – молодіжний спортивно- оздоровчий клуб для молоді та дітей, хворих на ДЦП, громадська організація

79037, м. Львів, вул. Грінченка, 18, +38 (032) 293-89-72 dyvosyl@ukr.net Шмигун Марія Миколаївна

Волонтери проводять заняття, семінари на різну тематику, у тому числі й виїзні, організовують се­анси лікувального масажу, арт- та працетерапії для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Львівське товариство захисту дітей, хворих на церебральний параліч (виконує функції Центру)

79053, Львівська область, м. Львів вул. Іл. Свєнціцького, 17, +38 (032) 240-99-50 Бордун Наталія РОБОТА З ДІТЬМИ ЗІ СИНДРОМОМ ДАУНА

Центр Даун-синдром «Промінчик», благодійна організація

м. Львів, вул. Тролейбусна, 10, 10 +38 (097) 799-09-22 prominchyk@gmail.com Воробець Веронiка

«Довіра» - Львівське обласне 79071 м. Львів, вул. Наукова, добровільне товариство захи61, кв. 20, +38 (032) 264-94-90 сту неповносправних дітей та nadia_lviv@ukr.net інвалідів дитинства, громадсьСолтис Любов Опанасівна ка організація

Інтеграція дітей із Даун-синдромом у суспільство.

Створення інформаційно-консультативного цен­тру. Утворення банку даних з проблем синдрому Дауна на Україні. Створення осередків ранньої допомоги в розвитку неповносправних дітей, ви­вчення та впровадження нових методів лікування, навчання та реабілітації дітей-інвалідів. Адаптація інвалідів до самостійного життя в суспільстві. На­дання всебічної допомоги сім’ям, в яких вихову­ються діти-інваліди. Відстоювання прав інвалідів, лобіювання їх інтересів в виконавчих та законо­давчих органах влади.

РОБОТА З ДІТЬМИ З ОСОБЛИМИ ПОТРЕБАМИ ТА З ІНВАЛІДНІСТЮ «Мелодія життя», громадська організація

79037 м.Львів, вул. Грінченка, 11б, 31, +38 (032) 294-38-84, +38 (098) 563-43-29 info@gomelodya.org.ua go-melodya. org.ua Тетяна Левандовська Україна, м. Львів, вул. Озаркевича, 4, +38 (032) 225- 68-90 caritas@caritas-ua.org,

«Карітас України», Міжнародний Благодійний Фонд. Мережа Центрів для осіб з особливими потребами

omahura@caritas-ua.org caritas-ua.org Оксана Магура

Забезпечення оздоровлення та відпочинку, спри­яння реабілітації, захисту і представництва гро­мадських, економічних, правових та інших закон­них інтересів дітей та молоді з особливими потре­бами та сімей в яких вони виховуються.

Сприяти соціальній реабілітації та інтеграції у сус­ пільство осіб з особливими потребами. Центри ді­ють у 4-х містах: у Львові, Дрогобичі, Стрию та ІваноФранківську. Кожен центр надає послуги 15-25 особам з розумовою неповносправністю та їх бать­кам.

83 | ЛЬВІВSOCIAL


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears м. Львів, вул. Свєнціцького, 17, +38 (032) 240-99-40; +38 (032) 275-54-19 larsheproject@ucu.edu.ua; zeniakushpeta@hotmail.com «Спільнота «Ковчег» ЛяршКовчег», громадська організація

larche-kovcheh.org.ua м. Львів, вул. Свєнціцького, 17, +38 (032) 240-99-44 +38 (032) 279-95-45 faithandlight.ukr@gmail.com http://fandl.org.ua/ Оксана Янчишин

«Віра і світло», благодійний центр

Емаус - центр духовної підтримки осіб з особливими потребами

м. Львів, вул. Іл. Свєнціцького, 17, +38 (032) 240-99-40 +38 (032) 276-95-45

Заснування та підтримка спільнот для осіб з розу­ мовою неповносправністю; підтримка програм для осіб з особливими потребами; підготовка волонте­ рів для др��жби з неповносправними; поширення у Церкві та суспільстві просвітництва про осіб з особливими потребами.

Програми для розумово неповносправних осіб (спілкування, молитва, святкування); майстерні для виконання ручних робіт; індивідуальні занят­тя з особами з поглибленою неповносправністю, відповідно до їх можливостей і потреб; спільні лі­тургії, прощі, літні табори, реколекції.

Поширювання у християнське бачення дару та особливого покликання осіб розумово неповно­справних; духовно підтримувати їх та їхні родини, плекати дух спільноти й дар дружби з особами з особливими потребами та свідчити про гідність і цінність кожної людини.

БЛАГОДІЙНІ ФОНДИ ІЗ ШИРОКИМ ПРОФІЛЕМ ДІЯЛЬНОСТІ

«Товариство Червоного Хреста», Львівська обласна організація

«Фонд святого Володимира», благодійний фонд

«Мальтійська служба допомоги», благодійна організація

84 | ЛЬВІВSOCIAL

79000, м. Львів, вул. Словацького, 14, +38 (032) 272-05-70 +38 (032) 272-91-14, +38 (032) 297-08-60 reder.lviv@utel.net.ua http://www.redcross.org.ua

Допомога соціально-незахищеним верствам на­ селення, утримання медико-соціальних центрів в м. Львові, Новояворівську, Шегині, та медикосоціальних кімнат в м. Броди, Миколаїв, Сокаль, Червоноград, Яворів, Трускавець, Франківському районі м. Львова; гаряче харчування для дітей сиріт (100 дітей щоденно); допомога багатодітним сім’ям; профілактика туберкульозу, СНІДу та ін­ших захворювань, що передаються статевим шля­хом.

79044, м. Львів, вул. Городоцька, 319-а, П/С 8881, +38 (032)240-18-02 stwf@lviv.farlep.net http://stwf.org.ua/ Ігор Матушевський

Доброчинна громадська організація, відкрита для екуменічного та національного діалогу.

м. Львів, вул. Менделєєва, 8, +38 (032) 272-12-00 malteser@malteser.lviv.ua v_luka@malteser.lviv.ua www. malteser.lviv.ua Тітко Павло

Допомога для дітей з інтернатів, дитячих будинків Львова та області, бідних і одиноких людей похи­лого віку, осіб з особливими потребами.


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears

«Карітас України», міжнародний благодійний фонд

«Карітас Львів УГКЦ», благодійний фонд

Благодійна організація, яка діє від імені свого за­сновника Української Греко-Католицької Церкви. Місія якої полягає у розвитку традицій доброчин­ної діяльності та в здійсненні м. Львів, вул. Озаркевича, 4, християнської соці­альної роботи. Допомога ґрунтується +38 (032) 297-66-36, dzvinka@ на христи­янських морально-етичних засадах та надається сaritas-ua.org caritas-ua.org незалежно від віросповідання, раси чи соціально­го походження. На сучасному етапі випрацювані чотири Чайківська Дзвенислава пріоритетні напрямки діяльності: сфера здоров’я та опіки, Романівна сфера допомоги дітям у тяжких життєвих обставинах та допомога людям неповно­ справним, розвиток волонтерського руху в Украї­ні, сфера соціальних проблем. м. Львів, вул. Коперника, 31, 1, м. Львів, вул. Листопадового Чину, 12, 8а, +38 (032) 272-08-44 caritaslviv@gmx.net Лемик Ярослав Андрійович

Благодійний Фонд Карітас Львівської Архиєпар­хії Української Греко-Католицької Церкви з 1996 року, згідно Статуту, своєю діяльністю допома­гає потребуючим, незалежно від віросповідання, національності і політичних переконань та раси. Згуртовує християн в їх обов’язку допомагати ближньому, особам похилого віку та соціально незахищеним людям, допомога дітям, що опи­нилися в кризовій ситуації. Спільно з Львівським управлінням освіти з 1999 року утримує Кризовий Центр «Діти вулиці».

79005, м. Львів, вул. Зелена, 9, к. 6, +38 (032) 247-59-90 +38 (032) 294-95-30, Всі види благодійної допомоги дітям-сиротам, хворим +38 (096) 782-70-84 та малозабезпеченим. bf-orden@rambler.ru, www.ordens.org.ua 79011, Львів, Україна, вул. Вітовського, 29, +38 (067) 374-60-15 +38 (032) 238-83-26 Я не один БФ

+38 (032) 261-05-83 volunteer@yaneodyn.org.ua http://yaneodyn.org.ua

Організація та сприяння проведенню у державних дитячих установах Львівського регіону складних безоплатних операцій для дітей із залученням іно­земних спеціалістів. Збір коштів під час показу Роксолани Богуцької на Lviv Fashion Week.

МИСТЕЦЬКІ БЛАГОДІЙНІ ФОНДИ 79017, м. Львів, вул. К. Левицького, 99, 13, +38 (032) 275-29-26 +38 (093) 713-14-48 voytyukv@ukr.net a.voytyuk@gmail.com «Непротоптана стежина», мистецько-терапевтичний центр

Міжнародна театральна програма (українськопольсько-білоруські акції, де відбуваються кон­курси емблем, поетичні зустрічі, пісенні фести­валі, виставки фотографій, художні виставки, театральні фестивалі, міжнародні навчання, семі­нари);

Войтюк Віра РОБОТА З БЕЗПРИТУЛЬНИМИ

Основною діяльністю організації це робота з без­ притульними. Організація має кілька напрямків 79495, смт. Винники, діяльності: Спільнота, Майстерня з дрібного ре­монту вул. І. Франка, 69, та обтяжки м’якої частини меблів, Благо­дійна крамни+38 (032) 296-33-03 ця, Служба перевезення, Благоустрій Винник, Осереoselya@yahoo.com док терапії залежностей, «Автобус допомоги», ОсереСаноцька Олеся Ярополківна док підтримки бездомних, Ву­личний журнал «Просто «Спільнота взаємодопомоги неба», Акції солідарності з убогими. «Оселя», Львівська міська громадська організація 85 | ЛЬВІВSOCIAL


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears “Народна допомога - Львів”, Львівська міська громад­ська організація

79013 м.Львів, +38 (032) 243-51-05 lviv@nardop.org.ua www.nardop.org.ua Юрій Лопатинський

Об’єднання зусиль її членів для надання матері­альної та духовної допомоги соціально-незахище­ним групам суспільства у м. Львові.

«Міст надії», благодійний фонд

м. Львів, вул. Суботівська, 13а, +38 (067) 39-65-607 Синьковський Юрій

Роздача їжі для безпритульних.

«Спілка багатодітних сі­мей Львівщини «Щаслива родина», Львівська облас­на громадська організація

Адреса: 79066, м. Львів, вул. Зубрівська, 27, 59, тел.: 221 80 24 факс: 270 47 60 Кравчишин Леся Іванівна

Представлення інтересів та захист прав багато­ дітних сімей, сприяння фізичному, культурному та інтелектуальному розвитку дітей з багатодітних родин та успішній інтеграції їх у супільне життя.

РОБОТА З ДІТЬМИ З ОНКОГЕМАТОЛОГІЧНИМИ ТА ІНШИМИ ТЯЖКИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ 79035, м. Львів, вул. Дністерська, 14 а, кв. 62, +38 (032) 242-02-44; +38(067) 375-59-58 ulyana.mazepa@gmail.com drclown.org.ua Мазепа Уляна Григорівна

«Доктор Клоун», благодійний фонд

79058 м. Львів, пр. Чорновола 45б, корпус 8, +38 (032) 240-76-13 +38 (032) 240-76-10 +38 (050) 370-90- 02 volonter.lviv@gmail.com www.Krylanadiyi.org.ua Ліпська Наталя

«Крила надії», благодійний фонд Порятунок дитини з лейкемією, благодійний фонд

79035, м. Львів, вул. Дністерська, 27, +38 (032) 270-85-79

Робота з дітьми, які хворіють на онкогематологіч­ ні захворюванням методом відвідини спеціально підготовлених і навчених осіб, що своїм одягом нагадують клоунів, місць, де діти та інші хворі особи перебувають тимчасово або постійно, тоб­то: лікарні, поліклініки, хоспіси, будинки дитини, приватні заклади і т. п.;

Cистемна допомога дітям з онкозахворюваннями (напрямок «Я маю надію»), організація дозвілля онкохворих дітей, проведення творчих занять з ді­тьми, що перебувають на стаціонарному лікування у лікарнях (напрям «Творча майстерня»), зацікав­лення молоді і поширення волонтерства (напрям «Я волонтер»).

Підтримка відділення гематології та інтенсивної хіміотерапії Західно-Українського медичного цен­тру.

Кокоць Оксана 79035, м. Львів, вул. Дністерська, 27, +38 (032) 270-83-49 svitdytyny@yahoo.com http://www.svitdytyny.org

Світ дитини

Проведення багатопланової діяльності, спрямова­ної на забезпечення якісного рівня життя та гар­монійного розвитку дітей, у першу чергу тих, які мають проблеми зі здоров’ям або перебувають у несприятливій соціальній ситуації.

РОБОТА З МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМИ ТА БАГАТОДІТНИМИ СІМЯМИ Спілка багатодітних сімей Львівщини «Щаслива родина», Львівська обласна громадська організація

79066, м. Львів, вул. Зубрівська, 27, 59, +38 (032) 221-80-24 +38 (032) 270- 47- 60 Кравчишин Леся Іванівна

Представлення інтересів та захист прав багато­ дітних сімей, сприяння фізичному, культурному та інтелектуальному розвитку дітей з багатодітних родин та успішній інтеграції їх у супільне життя.

+38 (032) 247-29-09 info@mykolaj.com.ua http://mykolaj.com.ua http://vk.com/club5543662

Миколай про тебе не забуде 86 | ЛЬВІВSOCIAL

http://facebook.com/home. php?sk=group_103237846410 501&ap=1

Група об’єднує організаторів, волонтерів, друзів та прихильників всеукраїнської благочинної акції «Миколай про тебе не забуде». Метою акції є по­дарувати віру в диво для тих, котрі цього справді потребують. В рамках акції працює Фабрика Свя­того Миколая, організовуються святкові акції на вулицях міст.


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears РОБОТА З ПОСТРАЖДАЛИМИ В НАСЛІДОК ЧАЕС Асоціація «Діти Чорнобиля Львівщини»

Громадська організація “Чорнобиль-Відродження”

м. Львів, вул. Кавалерідзе, 8, 75а, +38 (032) 221-41-41 Анатолій Бугай

Займається різними видами неповносправності. Соціальний захист, захист прав постраждалих вна­ слідок катастрофи на Чорнобильській АЕС

м. Львів, вул. Трильовського, 1, 57, +38 (032) 222-80-95 В. П. Невмержицький Львiв, пл. Є. Маланюка, 6,

Львівська обласна організація «Союз Чорнобиль України»

+38 (032) 272-85-67; +38 (032) 261-10-04; +38 (050) 317-08-73 Смеречинський В. Б

Львівське обласне громадське об’єднання «Спілка інвалідів Чорнобиля» Львівське міське товариство «Матері Чорнобиля»

Львівське обласне відділення МБФ «Допомога дітям Чорнобиля»

Львiв, пл. Є. Маланюка, 6, +38 (032) 272-58-05 Скакун. О м. Львів, вул. Зубрівська, 9, 79066 +38 (032) 221-10-70 79067, вул. Тракт Глянянський, 139/22, +38 (032) 296-82-19; interfond@mail.lviv.ua; www.interfond.lviv.ua;

РОБОТА З ХВОРИМИ НА ВІЛ-СНІДРОБОТА З ХВОРИМИ НА ВІЛ-СНІД п/с: 320 Львів, 79000 +38 (032) 240-33-62, salus@mail.lviv.ua www.salus.org.ua

Реалізація безлічі цікавих та важливих програм із метою промоції здоров’я та профілактики хвороб, зокрема ВІЛ-інфекції та СНІДу.

Благодійний фонд САЛЮС СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

«Плече» - центр соціальної допомоги та реабілітації, громадська організація «Регіональний Центр соціальної адаптації» (БО «РЦСА»), благодійна організація

м.Львів, вул. Ак. Філатова, 11, 3а, Організація соціальної допомоги та адаптація у +38 (032) 276-13-35 громаді хворих з ментальними порушеннями, шляхом Павільчук Лариса проведення реабілітаційних заходів. Вікторівна 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 56, + 38 (032) 275-10-51 rcsa@txnet.com www.rcsa.org.ua Ігор Гнат м. Львів, вул. Плужника, 6, +38 (032) 243-09-03;

«Посол Плюс», громадська організація

+38 (093) 147-56-92 posollviv@ukr.net www.posol.com.ua Альона Лардугіна

Соціальна адаптація громадян, які втратили соці­ ально-корисні зв’язки. Основна цільова аудиторія: громадяни, які повернулися з місць позбавлення волі; діти з проблемних сімей; громадяни України, які стали жертвами торгівлі людьми за кордоном, біженці на території України, потенційні мігранти; жінки, що потерпають від насильства у сім’ї. Захист інтересів незахищених верств населення. реабілітація алко- та наркозалежних та їх родичів; профілактика негативних явищ серед учнів та сту­дентів; реабілітація засуджених в місцях позбав­лення волі; надання допомоги безпритульним: харчування, медична допомога, реабілітаційний центр (стаціонар); організація круглих столів, тре­нінгів, семінарів; підтримка та надання допомоги творчій молоді у реалізації їхніх проектів. 87 | ЛЬВІВSOCIAL


ДИТЯЧІ ЗАКЛАДИ / Childhood in tears 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 160, +38 (032) 292-23-95,

Львівська міська громадська організація Центр духовної і психологічної підтримки та взаємодопомоги «ДОРОГА»

+38 (032) 292-52-92 doroga@polynet.lviv.ua www.doroga.lviv.ua

Допомога молодим людям узалежненим від алко­голю та наркотиків, їх близькому оточенню, профі­лактики негативних явищ серед дітей та молоді.

+38 (067) 788-35-34 www.aa.org.ua Товариство «Анонімні алкоголіки»

Група “Світло”

Адреса: Церква св. Володимираі Ольги (учбовий центр клас №3), вул. Симоненка, 5, Графік зустрічей: Понеділок, середа, п’ятниця - 18.

Група “Привокзальна”

Церква св. Єлизавети (вхід зі звороту), пл. Кропивницької Графік зустрічей: Неділя - 15.00

Група “Криниця”

Бібліотека церкви св. Андрія (у дворі), пл. Соборна, 3, Графік зустрічей: Субота - 18.30

88 | ЛЬВІВSOCIAL

Надання консультаційних послуг узалежненими в минулому від алкоголю, особам, у яких виникають проблеми із вживанням спиртних напоїв.


89 | ЛЬВІВSOCIAL


90 | ЛЬВІВSOCIAL


91 | ЛЬВІВSOCIAL


ОНКОСТОП / Onkostop Ліки для життя Про те, що дитяча онкологія в Україні пов’язана з безліччю невирішених проблем ‒ від відсутності вкрай необхідного для ефективного проведення променевої терапії лінійного прискорювача до проблем із підтримкою крові або її елементами, ‒ знає кожен. У цьому матеріалі ми вирішили не акцентувати уваги на соціально-медичних проблемах, а розповісти про найпростіші причини захворюваності дітей, передумови та недоліки з усіма можливими наслідками в онкології. Пояснити терміни та нюанси погодилася кандидат медичних наук, завідувач відділенням гематології та інтенсивної хіміотерапії «Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру» Цимбалюк Ірина Петрівна. - Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, історію виникнення онкології. Онкологічні хвороби крові були відомими дуже давно. В історії великий прорив стався, коли 20 років тому почали використовувати сучасну систему поліхіміотерапії – програмну терапію лейкемії. Позитивні зрушення відбулися тільки після застосовування сучасних європейських протоколів, приміром німецьких BFM груп. Фактично 90-98% дітей підпадає під ремісію на фоні поліхіміотерапії, куди входить 6, 8 цитостатів та системне лікування на місяць. Це лікування дозволяє повністю вилікувати дитину при виявленій лейкемії у 75% випадків, тобто, якщо 100 дітей починає лікування, то 75% одужують повністю. На жаль, є випадки неефективного лікування. У тому випадку, коли клітини резистентні до лікування, трапляються найрізноманітніші ускладнення: інфекційні, генорологічні. Вони є небезпечними для життя, і часом діти гинуть. Якщо раніше 20 років тому гинуло 98% дітей, то тепер 75-80% при лінфониготькині, а 90% дітей живуть, причому не завдяки ремісії, а одужують повністю. Тобто можна сказати, що онкологічні захворювання системи крові з групи невиліковних перейшли у групу виліковних. Після постановки діагнозу дитина 92 | ЛЬВІВSOCIAL

жила до року, і на тому все закінчувалося. Сьогодні після лікування подекуди спостерігаються дуже добрі результати. Ми підтримуємо з дітьми, які одужали, відносини, багато хто з них стали дорослими і мають уже своїх дітей. Ми час від часу проводимо зустрічі, вони з нами спілкуються, вони нам дзвонять, вони приїздять, вони показують своїх дітей, отож, є за що боротися. Шанси на одужання і на повноцінне життя онкохворі діти мають дуже великі, якщо до них застосувати адекватну терапію. Лікування на сьогоднішній день є високоякісним, і його забезпечує держава у межах спеціальної програми, за якою централізовано з Міністерством охорони здоров’я закуповуються медикаменти на лікування хворих дітей. Потреби забезпечуються приблизно на 45-60% (у найкращому випадку до 60%), решту грошей ми мусимо шукати самі, до прикладу, це доброчинні кошти. - Діти якого віку найчастіше хворіють? Які першопричини таких захворювань? Гостра лейкемія виникає у дітей від 3 до 6 років. Це є найбільш поширений вік захворювання серед дітей. Першопричини таких онкологічних захворювань ще не відомі і не встановлені. Є багато теорій у науці, і вчені працюють

над визначенням основних. Медицина робить висновок, що всі подібні процеси в організмі є генетично детермінованими. Якби ми могли ліквідувати повністю причини, такі хвороби було б поборено. А зараз ми боремося лише з наслідками. - Скільки потрібно часу з моменту виявлення хвороби у дитини до повного одужання? Це залежить від хвороби. Наприклад, якщо йдеться про гостру форму лімфобласної лейкемії, лікування відбувається 2 роки у стаціонарі – найтриваліше лікування. Від 6 до 12 місяців витрачається на інтенсивну терапію, яку поділяють на блоки. Між кожним блоком є двотижнева перерва, під час якої пацієнт може перебувати вдома. - Чи проводяться всі етапи лікування онкології у Львові? Будь-яка інтенсивна хіміотерапія виконується у Львові в повному обсязі. Натомість трансплантація, яка використовується при злоякісних захворюваннях крові, якщо є родинний донор, відбувається в Україні. На сьогоднішній день існує 4 центри трансплантації кісткового мозку, зокрема у Києві, Донецьку. Діти, які мають потребу в автологічній трансплантації чи мають родинного донора, звертаються до таких


ОНКОСТОП / Onkostop центрів якнайшвидше. - Що означає «автологічна трансплантація»? Автологічна трансплантація – це коли робиться із своїх (хворої дитини) клітин крові колекція, додається мегадозова хіміотерапія із стовбуровими клітинами крові головного мозку і вливається назад дитині. Ще є амогенна трансплантація, яка виконується при наявності родинного донора. Вже останніх 8 років ми тісно співпрацюємо з доброчинним фондом «Лінія життя», який знаходиться у Великобританії і спонсорує трансплантацію від неродинних донорів у разі відсутності родинного. Понад 15 дітей зі Львова допомогли з трансплантацією від неродинних донорів і фінансовим забезпеченням таких процедур у клініках Італії завдяки доброчинному фонду «Лінія життя». - Скільки на даний момент діток перебуває на стаціонарі у вашому медичному центрі? 30 дітей нараховується на стаціонарному лікуванні. Не всі з них мають онкологічні захворювання. Адже це гематологічний стаціонар, де лікуються від анемії, порушення зсідання крові… Але три чверті дітей все-таки потерпають від онкологічних захворювань, таких як лейкемія та лімфо. Не можна говорити, що кількість захворювань із року в рік зростає, вона є сталою і не зменшується. Тобто ми виявляємо нових хворих 30-35 діток щорічно. Відповідно, вони лікуються до 2 років. Сезонності таких захворювань теж немає. Як правило, приходять одночасно в один період декілька дітей. Спостерігається така цікава закономірність: у п’ятницю з 15.00 потрапляють діти у дуже важкому стані. Такі явища спостерігаються не тільки у медичних центрах України, а також за кордоном. - Ірино Петрівно, як ви вважаєте, що потрібно для того, аби операції проводили у Львові й не везли діток за кордон? Вважаю, насамперед необхідна державна підтримка. Адже нам потрібні відповідні приміщення, обладнання, витратні матеріали, медикаменти – все

це є високовартісною технологією. Також потрібно навчити наших спеціалістів на рівні закордонних. Ще колись такі перспективи існували, і наші лікарі збагачували досвід за кордоном у центрах трансплантації. Але це не допомогло у зрушенні матеріальної бази. Тому державна підтримка у такій ситуації є невід’ємною складовою успіху. За доброчинні кошти, в якому б обсязі вони не надходили, закупити все необхідне обладнання, забезпечити потрібними кадрами та додатковими лікарями, відкрити центр трансплантації майже не реально. Відділ трансплантації потребує свого лікаря – гематолога, який має знаходитися на місці цілодобово. Своїми силами цього зробити неможливо. - Наскільки дорогими є медикаменти для лікування? Ціни на сьогодні відрізняються. Є відносно дешеві, які коштують 50-70 гривень, а є медикаменти, одна ампула яких коштує 22 тисячі гривень. Щоб пролікувати одну онкохвору дитину без важких ускладнень, потрібно 70100 тисяч гривень. Лікування інтенсивної хіміотерапії триває від 6 до 12 місяців, окрім цього, ще цілий рік дитина отримує підтримку хіміотерапії спеціальними таблетками. - Як часто до вас звертаються з благочинними цілями? І куди зазвичай ці кошти потрапляють? Доволі часто приходять люди з готівкою, їх не цікавлять документальне підтвердження й чеки тощо. Вони просто роблять добро, адже рятують чиєсь маленьке життя. Гроші готівкою нам не потрібні. Найкращою допомогою стануть куплені медикаменти в будь-якій аптеці. - Як лікар оцініть недоліки у медицині. Що можна зробити нам, населенню, щоб запобігти таким хворобам? Найперше нам потрібно підвищувати освітній рівень населення, що до свого здоров’я ставиться зовсім не так, як у цивілізованих країнах. Батьки повинні знати, що їхня дитина раз на рік повинна оглядатися лікарем – педіатром,

повинні бути зроблені загальні аналізи крові, сечі. Тоді лікар орієнтується, чи потрібно дитині детальне обстеження органу або певної системи. Тому ми як онкогематологи зацікавлені в тому, щоб обстеження проводилися своєчасно: багато хвороб на ранніх стадіях піддаються лікуванню набагато краще, курсів лікування потрібно набагато менше. Деякі люди припускаються великої помилки, звертаючись до нетрадиційних способів лікування травами та екстрасенсорними здібностями. Після такого лікування діти потрапляють із 1-ї стадії на 4-ту, коли помилки інших виправити практично не можливо. І замість того щоб отримати 2 курси терапії, отримують 6 курсів хімії й опромінення усіх уражених ділянок.

В Україні щороку захворюють на рак 11-12 дітей на 100 тисяч населення дитячого віку, причому половина гине. Близько 23% їх помирають протягом першого року. В Європі частота захворювань становить 13-15 випадків на 100 тисяч дітей. На жаль, така відмінність цифр щодо дитячої онкології в нашій державі пов’язана з недосконалою системою підрахунку і низьким рівнем онкологічного діагностування з боку педіатрів та інших лікарів. Багато дітей, котрі потребують допомоги, отримують її занадто пізно, тому що в місцевих лікарнях лікарі до останнього не ставлять діагноз «рак». І річ тут не лише в труднощах діагностики у зв’язку з тим, що пухлини мають різні «маски», а й у відсутності спеціальних знань із дитячих онкозахворювань у більшості лікарів. Зазвичай перш ніж дитина потрапляє у відділення дитячої онкології, її місяцями лікують від інших хвороб. Тоді як правильно й вчасно поставлений діагноз ‒ це вже половина успішного лікування.

93 | ЛЬВІВSOCIAL


Газета «Львівська пошта» пр. Т. Шевченка, 23

СК ЗДОРОВО, страхова компанія вул. Вітовського, 29

Скриньки для благочинних внесків можна знайти тут

мережа квіткових галерей «Юкка» вул. Герцена, 3

обробка скла та дзеркал вул. Кульпарківська, 95

Дитячо-юнацький телевізійний центр «Кадрики» вул. У. Самчука,4

94 | ЛЬВІВSOCIAL


95 | ЛЬВІВSOCIAL



lviv-social_0