Page 1

Число 4 [207]

Четвер, дня 13 лютого 2014 року

Рік ІV. Рекомендована ціна 1.98 грн.

Передплатний індекс

АДРЕСА редакції й видавця: місто Коломия, вул. ЧОРНОВОЛА, 23

49413

ПЕРЕДПЛАТА:

Місячно.................6,92 грн. Квартально.....20,16 грн. Піврічно..............38,67 грн. Річно.....................76,14 грн. Ціни вказано з урахуванням послуг «Укрпошти»

Листування з читачами тільки на сторінках тижневика тижневик для українського народу Покуття та Гуцульщини виходить щочетверга

www.visty.in.ua

КОЛОМИЯ | ГОРОДЕНКА | СНЯТИН | КОСІВ

видається у Коломиї з 25 червня 1927 року

ВЕРХОВИНА | ЯРЕМЧЕ | НАДВІРНА

НАЙСТАРША ЖИТЕЛЬКА ПЛАНЕТИ КАТЕРИНА КОЗАК ВІДЗНАЧАЄ СВОЄ 117-ЛІТТЯ

слідкуйте за новинами нашого міста

Жінка має чудовий зір та читає напам’ять Шевченковий «Заповіт»

на сайті visty.in.ua

Вікторія Мартинюк, Коломийські ВІСТИ

Коломиї мешкає найУ старша жителька планети Катерина Козак.

Проте поки цей титул – неофіційний. 117-річну жінку ще не занесли до Книги рекордів Гіннеса. У липні минулого року в Японії від старості помер Дзіроемон Кімура, який народився у квітні 1897 року та був визнаний Книгою рекордів Гіннеса найстаршою людиною планети. Після смерті Кімура цей почесний титул перейшов до його співвітчизниці Місао Окава, якій зараз 115 років. Проте Катерина Козак з Коломиї – старша від теперішньої жительки планети і її попередника. Жінка народилася 14 лютого 1897 року. На День св. Валентина пані Катерина святкуватиме своє 117-річчя. Її поважний вік зафіксований у Книзі рекордів України, проте ще не занесений до Книги рекордів Гіннеса. Чи турбує це 117-річну Катерину Козак – мабуть, анітрохи. Жінка вже не пригадує, котрий за рахунком День народження святкує. Кореспонденти КВ завітали до бабусі Катерини напередодні її 117-ліття. Жінка зустріла гостей, сидячи в інвалідному візку, який держава подарувала їй лише у січні цього року. Рідні кажуть, що до того часу вона обходилася й без візка. Проте такому дарункові дуже зраділа. Жартуючи, називала візок своїм ровером. Вік Катерини Козак справді вражає. Вона пережила часи Австро-Угорщини, Західноукраїнської Народної Республіки, а також Польщі та Радянського Союзу. Ця тендітна жінка відчула на собі лихоліття двох світових воєн. Воєнні часи добре далися взнаки пані Катерині. – Війна забрала у нас все. Ми були голодні та голі, – мовить жінка, ледь протягуючи слова. Катерина Іванівна Козак народилася у селі Хотимир

Тлумацького району. До школи не ходила, тому читати жінка не вміє. Виростала разом із старшою сестрою, котру під час Другої світової війни німці вивезли на роботу до Німеччини. Звідти жінка не повернулася, а дві її доньки залишилися на вихованні у Катерини Іванівни. Переживши війну, вона поставила на ноги двох племінниць, а свою сім’ю так і не створила. Рідні кажуть, що у бабусі Катерини не склалося з дівоцькими справами, хоч кавалер у жінки таки був. «Бабуся мала хлопця з сусіднього села Остриня. У них були серйозні стосунки, – розповідає двоюрідний онук Мирослав Буряк. – Але потім вона дізналася, що хлопець у когось щось вкрав. Відтоді бабуся відреклася від нього і сказала, що чоловікам більше не вірить». Мирослав Буряк розповідає, що Катерина Іванівна го-

ворить про смерть вже останні сорок років. – Вона просить, щоб ми поховали її як наречену, тому що чоловіка у неї не було жодного разу. Ми навіть купили їй фату, яку вона приміряла біля дзеркала, – каже пан Мирослав. Чи полягає секрет довголіття у відсутності чоловіка – сказати важко. Проте Катерина Іванівна переконана, що саме тому прожила стільки років. Тільки на Коломийщині мешканців, які прожили більше століття, налічується семеро. І всі вони – жінки. Практично ціле життя Катерина Козак провела у рідному Хотимирі. Там жінка працювала у колгоспі, вирощувала качок. Коли вийшла на пенсію, то поралася на власному городі. Двоюрідна праправнучка Світлана Сирохман пригадує, що бабуся полюбляла доглядати за полуницями. Каже, що у жін-

ки була ціла своя плантація з ягодами. – Ще десь сім років тому бабуся Катерина готувала вечерю. Смакує різною їжею та найбільше полюбляє картоплю, – розповідає праправнучка Світлана. – По господарству нам допомагала ще донедавна. Минулого літа бабуся допомагала збирати картоплю. Тоді назбирала десь два відра. Взимку робила сидячу роботу – перебирала квасолю та кукурудзу. Ще торік сама зашивала собі одяг. Руки трясуться, а вона засилює нитку у голку, щоб залатати спідницю. У п’ятницю у Катерини Іванівни – духовний день. Тоді вона запалює свічку та молиться за душі померлих. Мирослав Буряк розповідає, що бабуся ніколи не хворіла. Застуду завжди лікувала травами та ягодами. А спала тільки на твердій поверхні. Там їй було найзручніше, пригадують рідні. Вже рік, як Катерина Іванівна переїхала з рідного Хотимира до Коломиї. Найстарша жінка планети при здоровому глузді, має чудовий зір, але майже не рухається та дуже погано чує. Болять жінку й руки. Тому ніякої роботи вона вже не може виконувати. У родині Катерини Іванівни є свій родовід. Підготувала його для доповіді у коледжі праправнучка Світлана Сирохман. Родинне дерево вміщує цілих сім поколінь. Найдавнішою датою у ньому є рік народження Катерини Іванівни – 1897-ий. Бабуся Катерина майже не спілкувалася з кореспондентами. Тільки скаржилася, що її чорно-білий кіт не хоче сидіти на колінах. Вже на завершення зустрічі Катерина Іванівна заколядувала гостям. А потім заспівала напам’ять цілий «Заповіт» Тараса Шевченка. 14 лютого найстарша жителька Землі (хоч і неофіційно) прийматиме гостей у свій 117-ий день народження. Тоді Катерина Козак ще планує пригубити келих шампанського чи вина.

ЧИТАЙТЕ

Автобус «ПознаньКоломия» потрапив у ДТП: водій загинув ст. 2 ***

ДОНІЯ ОБВЕЛИ НАВКОЛО ПАЛЬЦЯ ст. 5 ***

Інтерв’ю з лідером правого сектору на прикарпатті ст. 5 ***

виданню «Кобзаря» на Прикарпатті – 106 років ст. 6 ***

«Тирличани» привезли нові перемоги ст. 8 ***


актуально

© | ТРК Рідні Медія

60 50 40 30 20 10 5 0

СУБОТА, 15 лютого Стрітення Господнє Міжнародний день дітей, хворих на рак День вшанування учасників бойових дій на території інших держав 12.00 – Міська бібліотека №1 для дітей. Презентація народознавчої виставки «Стрітення Господнє». 13.00 – Меморіальний комплекс загиблим в Афганістані. Мітинг-панахида, покладання вінків, приурочені 25-ій річниці виводу військ з Афганістану. 18.00 – Гал-Прут. Вечір документального кіно з краєзнавцем Василем Нагірним.

90 80 70 60 50

Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича представляє: 18.00 – прем’єра вистави «Тричі мені являлася любов…» («Таїна буття») Довідки за тел. 4-78-44, 3-28-42.

95

НЕДІЛЯ, 16 лютого 14.00 – Коломийська ДМШ №1. Обласний конкурс ансамблевого музикування.

100 40 10 5 0

ВО «Батьківщина» висловлює щирі співчуття депутату Коломийської міської ради Василеві Козорізу з приводу непоправної втрати – смерті матері. У цей скорботний час поділяємо Ваш біль і сумуємо разом з Вами. Світла пам’ять!

20

співчуття

30

нічний стан та налаштують для гри. Потім ініціатори встановлять піаніно у середмісті Коломиї. Де саме – визначать коломияни. – Плануємо провести опитування у соціальних мережах, – каже Назар Романенчук. – Нехай люди самі визначать, де вони хотіли би бачити піаніно. Над інструментом планують зробити накриття, щоб захистити від сонця й дощу, та піддон, щоб на піаніно не потрапляла волога, розповідає ініціатор Катерина Рижих. Для цього «Спільний внесок»

70

став власністю коломиян, був у дівчини з самого дитинства. – У мене якось не склалося з музикою. Зіграти на піаніно могла десь раз на рік, – розповідає Ірина. – Коли почула про цю акцію, то подумала: «А чому б і ні?». Якщо у мене не склалося з музикою, то, може, у когось складеться? Дівчина зізнається, що прощатися з піаніно трохи важко. «У мене з ним пов’язано багато приємних спогадів. Але більше гріє думка про те, що комусь це піаніно теж приноситиме радість», – каже Ірина Петрук.

80

Ініціатори встановлять піаніно у середмісті Коломиї. Де саме – визначать коломияни.

продовжує збирати доброчинні кошти. Скринька для пожертв розміщена у магазині «Мобітел», що біля Музею писанки. А доглядатимуть за піаніно працівники сусідніх кав’ярень. Вуличні піаніно встановлені вже в кількох українських містах. Ініціатори музичної акції переконують, що через місяць Коломия приєднається до них. Відтоді кожен охочий зможе зіграти свою мелодію просто неба. Останнім часом ідея вуличного піаніно широко розповсюджується євромайданівцями. У ЗМІ акцію вже охрестили «культурною революцією». Просто біля барикад активісти встановлюють піаніно. У Києві на вул. Грушевського розмістили піаніно, пофарбоване у синьо-жовтий колір. Окрім столиці, музичний інструмент встановлюють і на площах східних міст.

90

Зараз музичний інструмент передали на зберігання до Палацу культури «Народний дім». Там оглянуть його тех-

95

П’ЯТНИЦЯ, 14 лютого День святого Валентина 11.50 – Міська бібліотека №4 для дорослих. Година історичної пам’яті «Сумний відгомін чужої війни» (до 25-ої річниці виводу військ з Афганістану). 13.00 – Міська рада, каб. №19. Особистий прийом громадян керуючим справами виконкому А. Грицаном. 18.00 – ФСК «Локомотив». Відзначення Дня Святого Валентина. Концерт гурту «Тартак».

100

Четвер, 13 лютого Всесвітній день радіо 10.00 – Коломийський МРЦЗ. Семінар на тему: «Послуги служби зайнятості, формування позитивного іміджу служби зайнятості. Основні новації нового Закону України «Про зайнятість населення». 12.00 – Міська бібліотека №4 для дорослих. Історична година «Останній гетьман» (до 110-річчя від дня народження Данила Скоропадського).

К

оломия отримала піаніно. Подарувала музичний інструмент місту коломиянка Ірина Петрук. Таким чином дівчина приєдналася до акції «Вуличне піаніно» від ГО «Спільний внесок». Ще місяць тому активісти цієї організації оголосили про збір коштів для купівлі та встановлення вуличного піаніно у Коломиї. «Після висвітлення інформації про акцію у ЗМІ Ірина зв’язалася з нами та погодилася подарувати власне піаніно», – розповідає ініціатор акції Назар Романенчук. Доброчинниця каже, що на фортепіано грає рідко. Тому вирішила зробити благородну справу – підтримати проект, подарувавши містові власне фортепіано. Музичний інструмент, який віднині вже

анонс

0

Вікторія Мартинюк, Коломийські ВІСТИ

5

Через місяць у Коломиї з’явиться вуличне піаніно

о складу дорадчого органу Народної ради в Коломиї, як про це повідомили на вічі минулої неділі, входить 68 коломийців. Списки членів ради – відкриті. Нині Народна рада перебуває на стадії формування. Усіх охочих потрапити до неї вислуховують та заносять до списку. Як ми вже писали, Народну раду в Коломиї створили ще на позачерговій 36-ій сесії Коломийської міської ради. Тоді 42 депутати із 50-ти присутніх проголосували за створення в Коломиї спеціального міжфракційного об`єднання, чим визнали Народну раду України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу. Але, щоб не виникало жодних суперечок та претензій з боку гро-

10

акція

Д

мади, на установчих зборах Народної ради, які відбулися в МПК «Народний дім», вирішили, що до складу Народної ради мають уходити й усі місцеві активісти, представники різних громадських організацій та об`єднань. Тобто кандидатури до Народної ради мають делегувати самі організації та громадськість. Буде повний список делегатів – тоді вже можна й Народну раду формувати та братися до справ, кажуть у Штабі національного спротиву. Щодо роботи, то попередньо вирішили, що кожен з тих, хто став членом Народної ради, може виконувати роботу за певними напрямками. Тобто, робити те, що найбільше вміє та до яких справ хоче найбільше долучитися. Про це кожен має вказати в спеціально розробленій анкеті, над якою наразі працюють.

20

Редакція тижневика «Коломийські ВІСТИ» висловлює співчуття рідним та близьким загиблого.

Олеся Отта, Коломия

30

вечері 10 лютого під Варшавою у Мазовецькому воєводстві сталося ДТП за участю легкового автомобіля та рейсового автобуса «ПознаньКоломия», в якому перебували прикарпатці. Автобус з пасажирами їхав до Любліна з Варшави. В результаті аварії водій автобуса та водій легковика загинули. Відомо, що керував автобусом 29-річний коломиянин Павло Романович Циганчук. Як пише польське видання «Rzeczpospolita» з посиланням

вого автомобіля. Також поліція встановила, що вини коломиянина Павла Циганчука у скоєнні ДТП немає. Про Павла на роботі лише найкращі відгуки. Чоловік не вживав алкоголю, був пильним на дорозі, відповідальним, акуратним та ввічливим. За десять років роботи на нього жодних скарг чи претензій не надходило. У чоловіка залишився семирічний син. Відомо, що автобус належав Коломийському автопарку.

40

У

на місцеві правоохоронні органи, десять осіб – поранені. Стан трьох з них оцінюють як важкий. Консульство України у Польщі повідомляє, що госпіталізовані й троє мешканців Прикарпаття: Тереза Кавінська з Верховини, Оксана Федорчук з Ценяви та Лідія Івахнюк з Коломиї. Як було оголошено у пресслужбі поліції в Польщі, аварія сталася внаслідок зіткнення автобуса і автомобіля марки Opel. Після удару транспортні засоби з’їхали у кювет. Автобус частково притиснув автомобіль. Як повідомляють очевидці, лихо трапилось з вини місце-

50

Вікторія Мартинюк, Коломийські ВІСТИ

60

До складу Народної ради вже увійшло 68 коломийців

70

Автобус «Познань-Коломия» потрапив у ДТП: водій загинув

80

віче

90

Аварія

95

Четвер, дня 13 лютого 2014 року

100

2 Число 4 [207]


місто © | ТРК Рідні Медія

Число 4 [207] 3

Четвер, дня 13 лютого 2014 року

Історії з Майдану

з перших уст

«Я хочу, щоб мої діти жили в цивілізованій країні»

АКТИВІСТ ЛЮБОМИР ГУРМАК РОЗПОВІВ, ЯК ЙОГО ЗАТРИМАЛИ НА ГРУШЕВСЬКОГО

Олеся Отта, Коломия

Н

аш земляк з Коломиї Роман (прізвища з певних причин просив не називати) на Майдані в Києві практично від перших днів, ще з кінця листопада минулого року. Спеціально туди не їхав. У столиці чоловік уже тривалий час працював, заробляючи на кусень хліба своїй сім`ї. Але не залишився байдужим до подій на Майдані. Щодня після роботи й у вихідні приходив підтримати мирних мітингувальників, прибігав з друзями й на перший поклик, навіть уночі, коли потрібна була допомога. Першого грудня, після зачистки Майдану, будував разом з активістами барикади. Як розповідає, для них використовували все, що було під руками: металеві щити, огорожі та навіть каркас від новорічної «йолки» й сцени. На той час снігу ще не було. І вже в перші дні, зокрема й у ніч на 2 грудня, наш краянин був старшим ланки, призначений людьми Парубія, до якої входило десять осіб. Це переважно були мешканці Тернопільщини. Чому Тернопільщини? Як пояснив наш співрозмовник, що тоді, ще на початках, людей було доволі мало. Відповідно були відсутні й наметові містечка та сотні. Що відчував на початках? Як каже: «Я страшенно радів, що в людей з`явилася віра, нарешті вони прокинулися, піднялися на боротьбу за свої права й свободи. Щодо мене, то я навчився за ці роки виживати, неодноразово перебував на заробітках у Португалії та Росії. Але дуже хочу, щоб наші люди жили достойно, щоб наші діти жили в нормальній цивілізованій державі… І за це я готовий був боротися. Через це я був щодня на Майдані».

Били жорстоко: ногами, палицями, стрибали зверху по голові На новорічно-різдвяні свята Роман поїхав до Коломиї, де на нього чекала родина. Але вже 16 січня, після «чорного четверга» – дня, коли було прийнято оті антилюдські злочинні закони, наш земляк разом з усіма небайдужими коломийцями знову вирушив до Києва. Уже не на роботу, а на Майдан. Хоча вдома запевнив дружину, що їде на заробітки, мовляв, має чергове замовлення. Та вже практично за кілька днів Роман одержав тяжкі побої від покидьків-бандитів, «тітушок»-провокаторів. Як розповідає Роман, тієї злощасної ночі не міг довго заснути. От і вийшов десь опівночі з намету, щоб подихати свіжим повітрям. Від Майдану далеко не відходив, але зовсім неподалік Хрещатика, з вул. Прорізної, почув крик людини, яка дуже просилася її відпустити й більше не бити, людина молилася, доказувала, що вона «своя», не провокатор. «Не роздумуючи, я побіг на допомогу, – згадуючи події тієї злощасної ночі, розповідає коломиянин, – до того ж той, хто просив про свою пощаду, був явно нашим земляком, оскільки розмовляв нашим, західним, діалектом. Картина, яку побачив, була жахливою. Чотири незнайомці несамовито били людину, яка лежала на бруківці. Вони з усієї сили наносили удари ногами в усі частини тіла лежачій жертві, з розгону стрибали на неї, здавалося, вони насолоджувалися своїми садистськими діями. Я підійшов зовсім близько й запитав, що, мовляв, сталося. Ті відповіли російською, що людина, яку вони б`ють – провокатор, у нього вони знайшли коктейль Молотова. Я знову до них: але ви його просто вб`єте чи не краще відвести того «провокатора» в штаб, там і розберуть-

синці на тілі коломийського активіста

ся з ним… Незнайомці після моїх слів від своєї жертви відійшли. Тоді я справді не запідозрив у них ворогів. Та й не було коли про це думати, бо я почав вмовляти побитого чоловіка, який справді виявився нашим земляком з Верховини, якнайшвидше йти звідти геть, доки його кривдники не отямилися та не повернулися. Чоловік послухався, ледве підвівся та пішов… А я знову неподалік наткнувся на тих покидьків. Вони ще з більшою люттю били знову ж лежачого, певно, кого не добили раніше і який залишався лежати неподалік. Ті виродки не просто копали свою жертву ногами, а з люттю стрибали з усієї сили на груди, толочили ногами голову… Там було море крові і одне місиво. Людина була напівроздягнута, штани приспущені, вся в крові… Я ж знову почав просити тих виродків зупинитися. Вони перестали бити практично нерухому вже людину (до речі, яка потім ледве пошепки видавила слова, що вона з Миколаєва) і, начебто, пішли… Пішов і я. Але наступною жертвою тих людей, якщо їх можна так назвати, став я. Били. Жорстоко били. Руками. Ногами. Стрибали з усієї сили зверху на грудну клітку й голову. Потім, певно, втомилися, то затягнули в намет та взяли палицю й били ще тією палицею, та все питали в мене, хто мене послав, за чиєю вказівкою я тут. Коли я відповідав, що я не провокатор, що на Майдані я за ідею – ці слова-відповідь ще більше розлючували незнайомців… Вони хотіли почути від мене, що я провокатор, і що Майдан – це дуже погано, і щоб усе це я сказав на мобільний телефон. Через що бити починали ще лютіше». Кинули побитого поблизу Майдану, щоб інші відчували страх Нашому землякові, певно, пощастило. Його не вбили ті виродки. Кинули вже геть побитого там, де взяли. Щоб майданівці бачили й відчували страх, страх перед системою, мовляв, таке чекає кожного. Романа забрала «швидка», яку вже викликали свої. Чоловік перебував у тяжкому стані: весь побитий, сам пересуватися не міг. У нього вже в київській лікарні констатували струс мозку, перелом двох ребер з ушкодженням легенів, мав місце пневмоторакс, відбиті нирки, вибиті всі зуби, чисельні крововиливи по всьому тілу. Зараз здоров’я Романа підкошене. Він ще лікується, потрібно чимало часу для реабілітації. Але він не здався, він і далі боротиметься за права й свободи українців.

Чоловік уже повернувся до рідної Коломиї. Зараз займається господарськими справами Вікторія Мартинюк, Коломийські ВІСТИ

инулого тижня М Апеляційний суд Києва відпустив під част-

ковий арешт коломийського активіста Любомира Гурмака. 20 січня чоловіка затримали під час сутичок на вул. Грушевського у столиці. Стаття обвинувачення – 294 ч. 2 ККУ. З 20.00 до 7 години ранку активіст повинен перебувати вдома під арештом. Коли кореспонденти КВ пі-

дійшли до будинку майданівця, то зустріли його за колінням дров. Любомир каже, що це єдине, чим він зараз може займатися. Любомир Гурмак – колишній випускник Коломийського політехнічного коледжу. До Майдану 32-річний чоловік працював у власній майстерні, яка розташована біля його будинку. Таким чином заробляв собі на життя. На столичний Майдан поїхав разом з іншими активістами автобусом з місцевого штабу національного спротиву. – Поїхав до Києва, щоб підтримати майданівців. Я теж, як і вони, постраждав від дій цієї влади, – каже Любомир Гурмак. – Думав, що зроблю свій внесок на Майдані. Вийшло, що боровся недовго. Чим зміг – тим допоміг. Любомира Гурмака шукали два тижні. Ще минулого місяця сестра активіста пані Лілія звернулася до місцевого штабу та на лінію-SOS за допомогою. Тоді вона втратила зв’язок з братом, який поїхав на Майдан. Потім жінка отримала дзвінок від незнайомки з Києва, яка повідомила, що бачила, як в одному з медзакладів столиці правоохоронці вели молодого

чоловіка. Він був увесь закривавлений та у наручниках. Як з’ясувалося, тим чоловіком був Любомир Гурмак. Коломиянин каже, що його затримали «беркутівці» на вул. Грушевського. – На моїх очах «беркутівці» жорстоко били активіста. Я заступився за нього, бо стояв поряд і не міг дивитися, як його лупцювали. За це «беркутівці» затримали мене та кілька разів вдарили по голові, – розповідає Любомир Гурмак. Після цього чоловіка поволокли до автозаку, а звідти – у

відділення міліції. Сильних побоїв активіст не отримав, проте на головні болі скаржиться досі. Чоловік справді перебував у лікарні – так, як і повідомила киянка, там йому знімали побої. У Лук’янівському СІЗО Любомир перебував приблизно десять днів. Чоловік розповідає, що не знав, як зв’язатися з адвокатом та кому писати заяву. Тому просто чекав, що буде далі. Коли вже стало відомо, що активіста затримали, то Майдан почав передавати у СІЗО харчі для нього. – У СІЗО мене вже не били. Із співкамерниками теж конфліктів не було. Нікого з майданівців до мене не дали у камеру. Зі мною сиділи різні люди. Один з них перебував там за вбивство людини, – каже Любомир Гурмак. На засідання Апеляційного суду майданівця не привезли. Відбулося воно у, так званій, відеоконференції. Суд задовольнив пропозицію прокурора і відпустив активіста під домашній арешт. Любомир Гурмак продовжує підтримувати активістів та нарікати на владу. Каже, що думками перебуває з Майданом.


місто

4 Число 4 [207]

Четвер, дня 13 лютого 2014 року

© | ТРК Рідні Медія

На контролі

Грошей на всіх не вистачить

20 10 5 0 100 95 90 80 70 60 50 40 10 5 0 100 95 90 80 70 60 50 40 30 20 10 5 0

дей, вік яких становить 40-50 років. Втім, у більшості випадків рак простати, як і рак шкіри, є виліковним, якщо пацієнт вчасно звернеться до лікаря. Лікар-ординатор Коломийського онкодиспансеру наголошує, що коломиянам варто проходити обстеження незалежно, чи турбують їх болі в організмі, чи ні. Адже при перших стадіях утворення злоякісних пухлин хвороба не дає про себе знати. Болі з’являються уже на пізніх стадіях, коли шанси врятувати людину дуже низькі. Єдиної і точної поради для запобігання ракових пухлин ніхто дати не може. Втім, найефективніші способи проти їх утворень – це заняття спортом, відмова від куріння, алкогольних напоїв та жирної їжі.

20

вань на рак шийки матки, і вже дівчатам з одинадцятирічного віку починають робити щеплення. На жаль, в Україні це недоступно. Адже такі процедури можливі лише в економічнорозвинених країнах. Ракові захворювання шлунково-кишкового тракту посідають п’яте місце серед найпоширеніших різновидів злоякісних пухлин. Однією з причин утворення злоякісних пухлин шлунково-кишкового тракту є нездорова їжа. Тому вже вкотре наголошують лікарі на ретельному виборі продуктів харчування. Нездорова їжа та нераціональне її вживання призводить до найгірших наслідків. Далі – рак простати. Це хвороба старіючого населення. Переважно її виявляють у лю-

30

ак – одна з найнебезпечніших хвороб сьогодення. Найчастіше злоякісні пухлини виявляють у людей, яким понад 50 років. Втім, і чимало дітей потерпають від ракових пухлин. Яка ситуація в Коломиї із захворюваністю на рак – читайте далі. Коломийські дітлахи, у яких виявили ракові пухлини, мріють про оздоровлення. Утім, не завжди щастить виявити рак на ранніх стадіях захворювання. Серед найпоширеніших онконедуг у дітей – це рак крові, головного мозку, м’яких тканин, сітківки ока, у підлітковому віці – щитовидної залози. Також існує пухлина Вільмса – це швидке розростання ниркової тканини з утворенням щільних мас, які впливають на сусідні органи. Без лікування пухлина може зруйнувати нирку, дає метастази в легені, печінку і кістки. Пухлина може з’явитися лише до 6 років від народження дитини. На жаль, і такі випадки непоодинокі. Що стосується дорослого населення, то тут пухлини виявляють значно частіше. Захворювання на рак – «вікова» недуга: в більш ніж 50% всіх випадків він діагностується у людей віком 50 років і старших. При цьому, як показують дослідження, кожні 5 років кількість хворих на рак подвоюється, незалежно від зовнішніх факторів. Лікар-ординатор Коломий-

30

Р

40

не за бажаннями. Ми витрачаємо майже два мільйони триста гривень на утримання позашкільних закладів, а в результаті повноцінно працюють, так би мовити, десять викладачів. Проте мер Коломиї Ігор Слюзар запевнив, що не дивлячись на невтішний економічний стан, скорочення штатів у 2014 році не передбачається.

15 лютого – Всесвітній день онкохворої дитини

лення. Це не вкрай багато, каже онкохірург, втім доволі велика кількість. Пухлину виявляють переважно у жінок віком від 45 до 60 років. Дуже сумна статистика кількості людей, у яких виявлено рак легень. Адже практично немає можливостей діагностувати це захворювання. Виявляють цю недугу переважно у чоловіків. Основна причина – куріння та робота на певних видах виробництва, що пов’язані з вдиханням певних різновидів пилу, до прикладу, працівники шахт. На жаль, дуже рідко можна виявити цю пухлину на першій або другій стадіях. Лише менш ніж 20% пухлин діагностують на ранніх стадіях. «При виявленні вкрай необхідне оперативне лікування. А якщо добавляється похилий вік хворого, то можливості хірургічного втручання значно зменшуються», – додає онкохірург. Далі мова піде про гінекологічні пухлини – це в сукупності рак шийки матки, рак яєчників, рак тіла матки. Ці пухлини зустрічаються доволі часто. Найчастіше пухлину виявляють у жінок середнього віку. Рідкістю вона є для тих, кому за 45 років. Але діагностика таких пухлини нині перебуває на високому рівні. Крім того, діє чимало програм, які направлені на раннє виявлення хвороби і на профілактику. До слова, 95% пухлин є вірусного походження. – У деякий країнах діє імунопрофілактика, – продовжує В. Гонсіровський. – Там ретельно вивчають причини захворю-

50

необхідне, як повітря. Заборгованості з виплатою зарплат немає, але працівники культури теж покладають надії, що у другому півріччі кошти все ж виділить держава. Пані Уляна наголосила, що без духовності та культури не може існувати суспільство. Тому, щоб далі підтримувати високий професіоналізм коломиян, по-

Звідки береться рак?

ського онкодиспансеру, онкохірург Володимир Гонсіровський каже, що наслідки для пацієнта залежать від різновиду пухлини та від стадії, на якій її виявили. – Люди звертаються до лікаря лише тоді, коли відчувають біль, – розповідає Володимир Гонсіровський. – А як відомо, якщо біль проявляється у ракових захворюваннях – це вже пізній симптом. Люди практично не обстежуються. Якби вони проходили профілактичний огляд хоча б раз у два роки, пухлини могли б виявляти на ранніх стадіях, внаслідок чого і виліковувати їх. Онкохірург пояснює таку невтішну статистику не байдужістю коломиян до свого здоров’я, а низьким матеріальним забезпеченням. Адже обстеження вартує близько однієї тисячі гривні + медикаменти та необхідні речі, які приписує лікар (останнє – це індивідуальні потреби, до прикладу, якщо проблеми з очима, то лікар радить купити окуляри і т.д. залежно від захворювання). Далі пропонує короткий огляд рейтингу найпоширеніших виявлених злоякісних утворень (див. інфографіку). Найчастіше люди хворіють на рак шкіри. Втім, 95% хворих на цю недугу виліковуються. Цей різновид раку несе найбільшу загрозу для людей старшого віку. Наступний різновид серед найпоширеніших – це рак грудної залози. Частота захворювання становить близько 60 щорічних виявлених нових випадків на сто тисяч жіночого насе-

60

«Штати постійно ростуть. А нам треба жити за можливостями, а не за бажаннями. Ми витрачаємо майже два мільйони триста гривень на утримання позашкільних закладів, а в результаті повноцінно працюють, так би мовити, десять викладачів».

здоров’я

Олена Козаченко, Коломийські ВІСТИ

70

мчих установах культури становила 195 осіб, то цьогоріч їх стало більше – 228 осіб. На таку кількість працівників забезпечення зарплатою становить лише 65% згідно з формальним розрахунком держави. Тобто виділених коштів вистачить на 9 місяців поточного року. І тільки на два місяці виділено фінансове забезпечення на муніципальні оркестри. – Якщо не виділятимуться кошти для забезпечення оркестрів, вони не зможуть

80

ступного півріччя ми отримаємо усі необхідні кошти, що забезпечить 100% видатків до кінця року, – каже Марія Грицан. У культурній сфері ще більші обмеження. Начальник відділу культури Коломийської міськради Уляна Мандрусяк вже зараз шукає виходу з так званої «кризи». Штати культурної сфери не змінилися у порівнянні з минулим роком. Але за останні десять років штатна чисельність зросла. Якщо у 2004 році кількість працівників у підвідо-

90

Коломиї не вистачає коштів на зарплатні освітянам та працівникам культури. Як планують виживати ці сфери – дізнавалися наші журналісти. Після розподілу бюджетних коштів у Коломиї виникла проблема із заробітною платою для працівників освітньої та культурної сфер. Загальна кількість працівників місцевого освітнього відділу сягає приблизно 1 600 осіб. Сума, яка була розрахована на видачу Міністерством фінансів, не дозволяє на 100% покрити всі видатки, зокрема на заробітну плату, харчування, енергоносії, газ, електроенергію. Освітяни забезпечені коштами лише на 9 місяців поточного року. Тобто з осені вони змушені «стиснути ремені». Втім, начальник Коломийського управління освіти Марія Грицан спокійно ставиться до проблеми з нестачею грошей. Мовляв, таке трапляється щороку, а необхідні кошти додають пізніше. Тому всі фінансові питання зникають. – Депутати знають наші потреби, тому сподіваюся, що на-

95

У

трібно їх фінансово підтримувати. Вона запевняє, що у культурній сфері працюють фанати своєї справи. Голова бюджетної комісії Михайло Комісарук притримується протилежної думки. Хоч він запевняє, що скорочень штатів через погане фінансування не буде, але він ввів би радикальні зміни. – Якщо чесно, я звільнив би половину працівників культури, які нічого не роблять, – каже Михайло Комісарук. – Штати постійно ростуть. А нам треба жити за можливостями, а

100

функціонувати, – каже Уляна Мандрусяк. – Тому я маю на меті зробити деякі зміни. Перш за все, писатиму лист до бюджетної комісії з проханням внести зміни щодо наших коштів. Все-таки оркестри повинні бути фінансово забезпечені, адже представляють Коломию на різних обласних та всеукраїнських фестивалях. До прикладу, ми маємо честь репрезентувати місто в області 10 березня з нагоди Шевченківських днів, а також представляти Івано-Франківщину 12 травня у Києві. Тому фінансування нам

Олена Козаченко, Коломийські ВІСТИ


край

© | ТРК Рідні Медія

Число 4 [207] 5

Четвер, дня 13 лютого 2014 року

Пряма мова

ВАСИЛЬ АБРАМІВ: «КОЖНОМУ ЧИНОВНИКУ І ПОЛІТИКУ БУДЕ ДАНА ОЦІНКА НАРОДНОЇ ГРОМАДИ» Вікторія Мартинюк, Коломийські ВІСТИ

М

инулого тижня Правий сектор на Прикарпатті отримав свого лідера. Ним став Василь Абрамів, якого на посаду призначив центральний провід руху у Києві. До того часу чоловік був не менш відомою фігурою. 29-річний студент Бережанського агротехнічного інституту, член ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери Василь Абрамів народився і живе у с. Задніпрянську Галицького району. У грудні 2010-го «тризубівець» разом з іншими побратимами проник на подвір’я

запорізького офісу КПУ, де стояв єдиний в Україні пам’ятник Йосифу Сталіну, і з допомогою бензопили відтяв голову «вождю народів». За це активіст провів три місяці у Запорізькому СІЗО та отримав умовну судимість. А торік Василь Абрамів отримав три роки умовно за підпал офісу Партії регіонів у Галичі. Але вироки не зупинили активіста. Чоловік і далі продовжує боротися з бандитським режимом. Він був одним з ініціаторів штурму ІваноФранківської ОДА. Днями лідер прикарпатського Правого сектору (далі – ПС) Василь Абрамів погодився поспілкуватися з кореспондентом КВ.

Політика

ДОНІЯ ОБВЕЛИ НАВКОЛО ПАЛЬЦЯ Фіртка

М

айже мільярд гривень – це сума, яка взята з Фонду національного розвитку для округів відверто провладних депутатів, або позафракційних, які синхронно тиснуть на кнопки з Партією регіонів. Прикарпатські «тушки» Купчак та Доній теж отримують своє – по 12 і 19 мільйонів відповідно. 32 мільйони

гривень – це нагорода нардепам від Прикарпаття за гнучку позицію у голосуваннях. Проте, цікаво, хто кого у цій ситуації надурив: Олесь Доній журналістів чи влада Донія? Адже нагадаємо, що нардеп одразу проголосував за бюджет 2014 року і пояснив свій вчинок тим, що для свого округу він отримає 30 мільйонів гривень. Натомість виборці Олеся Донія вимагають від нардепа скласти свої повноваження та називають «зрадником».

КОЛОМИЯ МАЙБУТНЬОГО

Якою ви бачите Коломию через кілька років? Тижневик «Коломийські ВІСТИ» надає можливість читачам висловити свої думки з приводу подальшого соціально-економічного розвитку рідного міста. Надсилайте нам свої пропозиції на електронну пошту:

kol.visty@i.ua

або за адресою: м. Коломия, вул. Чорновола, 23. Найцікавіші пропозиції будуть опубліковані у тижневику «Коломийські ВІСТИ» та передані на розгляд керівництву міста.

– Розкажіть кілька слів про себе. Чим займаєтеся в житті? – Я – студент, член ВО «Тризуб» імені Степана Бандери. Наразі виконую обов’язки керівника ПС на Прикарпатті. Раніше був засуджений за спиляння голови «ідолу» Сталіну в Запоріжжі та за підпал офісу Партії регіонів у Галичі. Тому є одним із перших політичних в’язнів режиму Януковича. Наразі офіційно безробітний, бо не хочу платити КПУ 11000 грн. штрафу за відрізання голови Сталіну в Запоріжжі 2011 року. – Чому вирішили приєднатися саме до Правого сектору? – Я автоматично перейшов у ПС бо, як уже казав, є членом «Тризуба» – організації, котра була ініціатором об’єднання українських революціонерів. Одним із наших перших гасел було «Дискотеці – ні! Революції – так!». Бо саме ідейна дія і дієва ідея зможуть скинути режим внутрішньої окупації, а не «танцюльки» на головному майдані країни. – Ви – зять лідера руху Правого сектору в Україні Дмитра Яроша. Чи не вплинули родинні зв’язки на Ваш вибір? – Впливу не було ніякого, адже я став членом ВО «Тризуб» ще до одруження. – Чи відомо Вам, скільки прихильників Правого сектору на Прикарпатті? Хто вони? – Прихильників ПС на Прикарпатті приблизно тисяча. Першими членами ПС були хлопці з «Тризуба», а вже потім – члени УНСО та небайдужі громадяни, яким набридло дивитися на безкарність режиму та які виступають за справедливість. Вони прагнуть боротися з режимом, який душить український народ та хоче перетво-

рити нашу Батьківщину на подобу Білорусі. – Хто для Вас є лідером спротиву на Прикарпатті? Кого з прикарпатських політиків підтримуєте та яка політсила є ідеологічно наближеною до Вас? – Ідеологічно наближеною до нас є ВО «Свобода».

довством та всілякими підкилимними перемовинами з режимом. – Чи знаєте, хто очолює ПС на Коломийщині? – Наразі на Коломийщині існує ініціативна група ПС, яка підпорядковується обласному проводу. На цей час ініціативна група складається лише з «тризубівців». Взагалі такі ініціативні групи існують майже в усіх містах Івано-Франківщини. – Яку роботу тепер проводить ПС на Прикарпатті? – Переважно ПС займається пропагандою своїх ідей та поглядів. Також наразі відбувається структуризація прикарпатського загону та вишкіл націоналістів. – Чи ПС люструватиме прикарпатських депутатів та чиновників? – Саме тепер дуже багато людей звертається до ПС та бачить в ньому люстраційний орган. Бо саме ці хлопці, не заплямовані ніякими діями, мають право на здійснення люстраційних заходів на Прикарпатті. Але ми також говоримо, що в такому про-

«Лідера на Прикарпатті я не можу назвати, бо лідер виковується в боротьбі, яка ще триває». Із небагатьох політиків Прикарпаття підтримую Віктора Неміша, який 2 грудня пішов з нами на так зване гріття в ОДА. До речі, на нього також, як і на мене, після цього була відкрита кримінальна справа. А лідера на Прикарпатті я не можу назвати, бо лідер виковується в боротьбі, яка ще триває. – Депутат облради Юрій Романюк був готовий уступити місце Правому сектору у Народній раді. Як розцінюєте цей вчинок? – Юрій Романюк хотів віддати місце в Народній раді, бо бачив, що ПС є дієвою революційною силою. Думаю, що пан Романюк хотів цим настрашити інших депутатів. Він бачив, що ПС може навести порядок та змінити ситуацію, а не займатися уго-

цесі має брати участь громада Івано-Франківщини, яка добре знає, хто на що заслужив. Кожному чиновнику і політику буде дана оцінка народної громади. – Чи планується, що ПС стане політичною силою? Чи висуватимете кандидата на виборах? – Правий сектор прагне перемоги національної ідеї. Ми хочемо, щоб відбувся справжній революційний процес, тобто повне перезавантаження влади, зміна її системи, а не сценарій 2004 року. – Хто може долучитися до ПС? – Всі небайдужі громадяни Прикарпаття, які вважають, що потрібно повністю повалити антиукраїнський режим, а не загравати з ним, можуть приєднуватися до наших лав.


© | ТРК Рідні Медія

0 100 95 90 50 40 30 20 10

звертайтесь за телефоном: 095 309 81 82

60

«Коломийські ВІСТИ»

70

З питань розміщення реклами в газеті та на сайті

80 5

житті Віталій Сичевський та Мальвіна Галунка також є подружжям, а тому завдання ще спрощувалося на сцені. Варто зазначити, що всі актори, задіяні у виставі, – це цвіт театру, молоді люди, які внесли у постановку свою енергію. Ліричність вистави вирувала у постійній дії, глядач завжди був у напрузі та зацікавлений. На прем’єру вистави завітала авторка п’єси «Таїна буття» Тетяна Іващенко. Це був її перший візит до Коломиї. Вона залишилася глибоко враженою від атмосфери міста, а після вистави зізналася, що плакала у залі. Кожне слово матеріалізувалося і несло потужний емоційний заряд, який не залишив нікого байдужим. Вона щиро подякувала коломиянам за те, що стільки праці вклали у її твір. Наступний показ прем’єрної вистави відбудеться 16 лютого о 18-ій годині.

5

мейстер Микола Соколишин вже мали нагоду співпрацювати з Сергієм Кузиком під час постановки дитячої вистави «Козадереза». Над музичним оформленням вистави працював досвідчений Іван Николайчук. Асистентом режисера виступив Віталій Сичевський, який, власне, зіграв головну роль – Івана Франка. – Як зіграти генія? Я досі не можу відповісти собі на це запитання, – на прес-конференції зізнається Віталій Сичевський. – Я лише намагався показати через акторську гру світ закоханого чоловіка. Він кохав, як усі, страждав, як усі. Роль дружини Івана Франка Ольги Хоружинської зіграла незрівнянна Мальвіна Галунка. Актриса каже, що їй вжитися у роль було зовсім нескладно, тому що вона грала жінку з усіма притаманними їй емоціями, ревнощами, сумнівами. Цікавим є той факт, що в

оціальна інклюзія та розвиток інтеграційних центрів для молодих дорослих неповносправних людей в Україні» – назва нового проекту, який реалізовує БФ «Карітас КоломийськоЧернівецької єпархії». Мета проекту: допомогти людям з вадами розумового розвитку (аутизм, синдром Дауна, легка розумова відсталість, легкі форми ДЦП) соціалізуватися, навчити їх елементарних навичок по догляду за собою. Крім того, не менш важливим завданням є інформувати людей про життя і потреби неповносправної молоді. Аналогічні проекти вже успішно діють в Івано-Франківську, Львові та Бориславі. В групу для занять у Карітасі увійде 6–7 молодих людей з вадами розвитку. Вони щоденно з понеділка по п’ятницю відвідуватимуть цікаві заняття, тренінги, ігри, які триватимуть з

10

«С

20

о є найбільшою таїною буття? На це та багато інших питань, які споконвіку хвилюють людство, намагалася відповісти постановча група Коломийського театру у новій виставі «Тричі мені являлася любов…» за п’єсою «Таїна Буття» Тетяни Іващенко. Прем’єра відбулася 9 лютого. Іван Франко – велична постать української культури. Щирий, відвертий, правдивий… Він не вмів брехати ані собі, ані людям. Тим паче, жінкам, яких любив. Вистава «Тричі мені являлася любов» – це сцени з життя генія українського народу, духовного провідника нації. За допомогою численних режисерських прийомів зображено світ бурхливих переживань Івана Франка та трьох коханих жінок Ольги Рожкевич, Целіни Журовської та Ольги Хоружинської. Радість, журба – це емоції даровані тим, хто пізнав кохання, тим, хто пізнав таїну буття людини… Робота над постановкою вистави тривала кілька років. Найбільший пласт роботи здійснив режисер-постановник Сергій Кузик – вже відомий і улюблений серед коломиян. Це його четверта постановка у стінах Коломийського театру. Сценограф вистави – Микола Данько – головний художник Київського академічного театру ляльок. Балетмейстер Мирослава Воротняк та хор-

30

Щ

10 ранку до 17 години вечора. З підопічними працюватиме соціальний педагог та працетерапевт. Оксана Ямбор-Мельник, керівник проекту «Соціальна інклюзія та розвиток інтеграційних центрів для молодих дорослих неповносправних людей в Україні», запевняє, що згаданий проект є дуже актуальним і потрібним не лише для потребуючих людей з вадами розвитку, а також для суспільства загалом, адже він допоможе ближче познайомитися та зрозуміти молодь, яка наразі живе практично ізольовано від зовнішнього світу. З початку поточного року було вже зроблено чимало. Зокрема відремонтовано приміщення, у яких проводитимуться заняття, також набрано кваліфікований персонал для роботи з неповносправними молодими людьми. Наразі Карітас запрошує батьків, які мають під опікою молодих людей з обмеженими можливостями, до співпраці. Заяви приймаються за адресою: м. Коломия, вул. С. Петлюри, 98.

40

Прес-служба БФ «Карітас КоломийськоЧернівецької єпархії»

50

Оксана Рижук, член НСЖУ

60

КАРІТАС РОЗПОЧИНАЄ НОВИЙ ПРОЕКТ ПО РОБОТІ З НЕПОВНОСПРАВНОЮ МОЛОДДЮ

70

ТЕАТР РЕПРЕЗЕНТУВАВ ПЕРШУ ПРЕМ’ЄРУ 2014 РОКУ

80

Доброчинність

90

вистава

95

Четвер, дня 13 лютого 2014 року

100

6 Число 4 [207]

культура і суспільство

раритет

0

Чи не найстарішому виданню «Кобзаря» на Прикарпатті – 106 років «Кобзар» унікальний не лише своїм віком, а й зовнішнім виглядом. Обкладинка книги – ручної роботи, яку виконав покійний Петро Самуляк з Перерова. Чоловік, дізнавшись про книгу, захотів її облагородити. Майстер відреставрував «Кобзар», зро-

Олена Козаченко, Коломийські ВІСТИ

В

100 95 90 80 70 60 50 20 10 5 0

ські часи за Шевченкову книгу цілу родину могли виселити на Сибір. Чоловік каже, що у селі про «Кобзар» знали лише одиниці. А доступ до неї, окрім родинних рук, мав ще директор Матеївської школи – покійний Ярослав Жолобайло. Щороку він позичав «Кобзар» на відзначення Шевченківських днів у навчальному закладі.

30

пригадує Василь Микитюк, у селі за «Кобзар» пропонували їм корову. «Не продамо книгу ні за які гроші. Книга – наша цінність і гордість», – переконаний Василь Микитюк. Раритетного «Кобзаря» постійно переховували. Власник книги пригадує, як видання разом з іншими книгами закопували біля хати. У радян-

40

же півстоліття 74-річний Василь Микитюк з Матеївців є власником «Кобзаря», виданого ще 1908 року у СанктПетербурзі. Ця родинна реліквія передається з покоління у покоління ціле століття. Пан Василь отримав «Кобзаря» у спадок від свого батька, а той – від свого. «Цей «Кобзар» приїхав до нас зі Львова. Такий подарунок нам зробив мого діда рідний брат, – пригадує Василь Микитюк. – А дід подарував книгу моєму батькові, який був ровесником цього видання «Кобзаря». Зараз книга перейшла у спадок доньці пана Василя – Вірі. У родині Микитюків кажуть, що такі речі, як «Кобзар», не продаються. Хоча розуміють, що аукціонери готові викупити видання за шалені кошти. Колись,

бив дерев’яну обкладинку та вирізьбив на ній оздобу. Окрім 106-річного «Кобзаря», родина Микитюків є власниками різних унікальних видань. Проте пан Василь каже, що Шевченкова книга для них найцінніша.

василь микитюк з сімейною реліквією


© | ТРК Рідні Медія

авторські колонки Четвер, дня 13 лютого 2014 року

Число 4 [207] 7

погляд

«ПЕРЕВЕДИ МЕНЕ ЧЕРЕЗ МАЙДАН»: НАЦІЄТВОРЧИЙ СМИСЛ ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Ольга Шаф, кандидат філологічних наук

Н

езабаром 200-літній ювілей Тараса Шевченка, духовного напередовця нації, чия поезія – так своєчасно (!) – стала каталізатором відродження національної свідомості у ХІХ ст. в умовах колоніальної «летаргії». Ніби солідаризуючись із революційними закликами Кобзаря («Поховайте та вставайте, кайдани порвіте»), вибухнув Майдан наче на підтвердження його слів – «Не вмирає душа наша, не вмирає воля»! Тарас Шевченко, пишучи свої гостро викривальні тексти, свідомо наражаючись на небезпеку переслідувань та арешту, приніс своє життя жертвою на вівтар служіння нації. А що ж нація? Українська держава сьогодні, на щастя, існує в політичному просторі. Але чи відчувають її мешканці себе українцями? Чи усвідомлюють себе цілісною нацією, що має право на свою ментальну «індивідуальність»? Чи болісно кинуте Тарасом Шевченком у його поемі «Гайдамаки» звинувачення, що Україна «навіки заснула», і досі актуальне? Слід сказати, що історична ситуація у ХХ столітті була не найліпшою для зміцнення національної свідомості й самоповаги українців – імперська політика колишнього Радянського Союзу значно посилила асиміляційні процеси переселенням наших співвітчизників у віддалені азійські райони, тотальною русифікацією, переслідуванням національного патріотизму, культурно уніфікованою «радянською» школою. Нація в черговий раз мала б «розчинитися», зникнути, здеградувати. Що її втримало? Її незнищенна пасіонарна сутність, так тонко й глибоко відчута й утілена в слові Тарасом Шевченком. Де ж виявляється славетний національний дух сьогодні? Звичайно, не лише у вболіванні за українську збірну з футболу чи за братів Кличків.

Достеменним свідченням нашої ментальної волелюбності, стихійного бунтарського духу є Майдани – 2004 року та нинішній. В обох прецедентах рушійною силою, що піднімала людські маси й виводила на центральні площі міст, була не стільки політична ідея (незгода з оголошеними результатами виборів Президента України в 2004 році, протест проти гальмування урядом підписання асоціації з ЄС), скільки зазіхання на демократичні права і свободи народу. Оксана Забужко в публіцистичній збірці «Let my people go» (2005), присвяченій Помаранчевій революції, зафіксувала: «почуття, за моїми спостереженнями, керувало всіма одне й те саме: нам відверто й брутально, без зайвих церегелів давали зрозуміти, що від нас нічого не залежить, що долю нашої країни давно вирішено без нас, і чим менше ми будемо висовуватися, тим здоровіші будемо, – і якраз це пекуче приниження від нав’язаної свідомости свого безсилля й спонукало діяти: то був єдиний спосіб зберегти самоповагу». Вибух народної активності на Майдані-2013 був зумовлений, за багатьма свідченнями, розгоном протестувальників 30 листопада 2103 року та прийняттям антидемократичних законів 16 січня цього року. Залишаючи поза увагою політичні мотиви Майданів, акцентуємо лише їхню націєконсолідуючу роль, що передусім засвідчує потенціал нашого народу до масового виступу за свої права, до єднання у відстоюванні національних інтересів. О. Забужко писала: «Я впізнала цей блиск в очах: з таким самим захопленням і гордістю, тим більшою, що це ж був мій (тут і далі курсив автора. – Прим. О. Ш.) народ!) я спостерігала стрімко набухаюче «закипання» Києва восени 2004-го. <…> Якесь, сливе алхімічне, перетворення маси розрізнених індивідів на єдину істоту – на колективного індивіда, наділеного власною волею, – це і є те, що в класичному лексиконі зветься «народженням на-

ції». Спостереження за грудневими подіями Майдану-2013 звучать в унісон: «…кияни, дізнавшись про початок штурму, стали приходити пішки з усього міста, брали каски й ставали до лав, у якійсь момент їх стало так багато, що в міліції просто не стало сил і пролунала команда «щити на землю» – зі сцени скандували: «Ми – нація! Ми – нація! Ми – нація!» (переклад наш. – О. Ш.) (Аркадій Бабченко «Територія волі» http://www. snob.ru/selected/blog/927). Той факт, що після розчарування в наслідках Помаранчевої революції люди знову виходять на Майдан, відстоюючи свої права, свідчить про збереження їхньої віри в демократичні іде-

нинішньому, навколо Майдану вирують політичні спекуляції, які в кращому випадку привласнюють, а загалом дискредитують здобутки народного руху. Широкий загал зневірюється в щирості протесту мітингувальників (в інтернет-форумах їх глузливо називано – «майдануті»!), часом під впливом мас-медіа обирає скептичнобайдужу позицію, розвіюючи всі ілюзії возз’єднання української нації. Таке розшарування суспільства на тих, хто «буде, як той Гонта, катів катувати», і тих, хто буде «катам помагати» (користуючись відомими словами з Шевченкового «Великого льоху»), не нове. Як, власне, і дилема між ганебною, але мирною, покорою

али, у могутність національного єднання (на одному з плакатів протестувальників був напис «Я – крапля в океані» (http://www.snob.ru/selected/ blog/927)). «Встане правда! встане воля!» – вірив у нащадків і Тарас Шевченко. Вірив, серцем відчуваючи незламний український дух, свавільний і безкомпромісний. Отож, не дивно, що схожі слова лунають і в пісні Святослава Вакарчука (лідера гурту «Океан Ельзи») «Вставай, мила моя, вставай», що стала гімном Майдану. Чи встане нація, чи возз’єднається в непоборний моноліт для захисту своєї свободи? Як у 2004 році, так і в

й силовим опором. До речі, за соціальним опитуванням, вважають Майдан-2013/2014 «ганебною плямою» 6%, а прем’єрміністр Микола Азаров назвав активістів Майдану злочинцями, які під прикриттям мирної акції готують державний переворот (24.01.2014; http://news. liga.net/all/politics/). Усі революції, які карбують віхи української історії – від Коліївщини до Майдану, мають і негативні (жертви, насильство, вандалізм, криза), і позитивні (викриття соціальних, політичних антагонізмів і спроба їх долання) наслідки. Це усвідомлював і Тарас Шевченко,

На виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 р. по справі №809/391/14 відповідно до ст. 171 КАС України міська рада повідомляє, що: 18.02.2014 о 14:00 год. в приміщенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46, 1 поверх, зал судових засідань №3, буде розглядатися адміністративна справа за позовом заступника Коломийського міжрайонного прокурора до Коломийської міської ради про визнання ротиправним та скасування рішення Коломийської міської ради від 27.01.2014р. №1701-36/2014 «Про утворення Загону народної самооборони як органу муніципальної дружини Коломийської міської ради».

який, поділяючи ідеї КирилоМефодіївського товариства, закликав до братерського рівноправ’я і взаємопідтримки («Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!») як більш бажаних, ніж силові методи. Але й можливість останніх – за безвихідної ситуації – не виключав («І потече сторіками кров у синє море дітей ваших»). Майдан – це «тест» на людяність і «дорослість» – і народу, і влади. Як його складе Україна в черговий раз? Майдани, хоча б скільки можливості для політичних зловживань за рахунок порушеного громадського спокою вони не давали, є свідченням національної небайдужості, пробудженої, розбурханої кривдою національної свідомості сьогоднішніх українців, які у своїй готовності до опору, до єднання в загальному спротиві, в умінні самоорганізуватися майже точно відроджують стародавні запорозькі традиції. Хіба це не є ілюстрацією того незнищенного козацького духу, яким пишався Тарас Шевченко: «І вицідять сукровату, / І наллють живої / Козацької тії крові, / Чистої, святої!!!» («Чигирине, Чигирине»)?! Що чекає на український народ у майбутньому? Чи вивчать нарешті Остаповишнівські «чухраїнці» уроки власної історії? Чи будемо й надалі безправною маріонеткою в політичній грі? Чи зможемо не лише вряди-годи підніматися на захист власних інтересів, а й навчимося утримувати здобуті боротьбою досягнення? Ці самі питання хвилювали й Тараса Шевченка. Відповіді на них він намагався дати у своїй творчості. А чи ж зуміли ми їх відчитати? «Переведи мене через майдан»… – ніби передрікає Віталій Коротич чергове випробування української нації на життєспроможність. Тож провідником у нашому непростому поступі до гідного національного самоствердження нехай буде далекоглядна мудрість Тараса Шевченка, закодована в його поезії.

На виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2014р. по справі №809/464/14 відповідно до ст. 171 КАС України міська рада повідомляє, що: 20.02.2014 о 14:00 год. в приміщенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46, 3 поверх, каб. 312, буде розглядатися адміністративна справа за позовом заступника Коломийського міжрайонного прокурора до Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Коломийської міської ради від 27.01.2014р. №1702-36/2014 «Про затвердження Типового статуту громадського формування з охорони громадського порядку».


спорт © | ТРК Рідні Медія

20 10 5 0

Надвірні відбулася п’ята виїзна гра чемпіонату Івано-Франківської області з баскетболу. Коломию на чемпіонаті представляє БК «Тирлич». Суперником коломийців стала команда БК «Надвірна». «Тирличани» від самого початку і до останньої хвилини контролювали гру, здобувши перемогу з рахунком 71:54. Переможці

30

суботу, 8 лютого, У на базі спортивного комплексу «Хімік» у м.

Тренер команди з 12-річним стажем Роман Стефанюк каже, що з кожною грою коломийські баскетболісти все більше набирають досвіду та навичок, тому планують підкорити високі спортивні вершини. Крім того, наставник «тирличан» висловлює подяку за фінансову підтримку президентові клубу Романові Бортейчуку. Нині БК «Тирлич» посідає 3-є місце серед команд чемпіонату області. Попереду гра в Івано-Франківську, де коломийці боротимуться за першість з БК «Удар» (ІваноФранківськ).

40

М

инулого року стартував чемпіонат України з баскетболу 2013– 2014 серед чоловіків I ліги. У групі «Захід» Прикарпаття представляє новий баскетбольний клуб «Тирлич ПНУ» (ІваноФранківськ). Керівництво клубу – президент команди Роман Бортейчук та Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника покладають великі надії на створену команду.

Але команду чекали й інші негаразди. Перед грою у клубі відбулися значні зміни. Внаслідок тренувань двоє гравців отримали серйозні травми, через що не змогли виступати цієї суботи. Один з кращих гравців команди Андрій Калашніков перейшов у Вищу лігу. Під час суботніх змагань у Львові ще два гравці отримали значні травми, через що не зможуть грати наступної суботи. Капітан команди БК «Тирлич ПНУ» Дмитро Неволін каже, що ця гра показала, що команді не вистачає гравців. Тому є потреба у збільшенні кількості

кажуть, що гра далася відносно неважко, та все ж таки змусила докласти чималих зусиль. Кращими гравцями «БК «Тирлич» цієї гри були Михайло Бакай, Роман Линдюк, Василь Вінтоняк, Павло Неміш, Євген Булаєв та Олександр Торбенко. Варто вказати, що до спортивних змагань БК «Тирлич» готується ретельно. Тренування відбуваються п’ять разів на тиждень на базі ЗОШ №8. В основному складі команди грають коломийські школярі 10-11 класів та студенти 1-2 курсів. Гравці мають на меті виграти чемпіонат області з баскетболу.

50

Олена Козаченко, Коломийські ВІСТИ

Олена Козаченко, Коломийські ВІСТИ

60

«Тирличани» привезли нові перемоги

70

БК «Тирлич ПНУ» стартував на чемпіонаті України

80

Баскетбол

90

Баскетбол

95

Четвер, дня 13 лютого 2014 року

100

8 Число 4 [207]

фотофакт

100 95 90 80 70 60 50 40 30

баскетболістів, щоб грати ще краще. Втім, аналізуючи змагання за перший рік існування клубу, Дмитро каже, що гравці стають досвідченішими з кожною грою. «Тому є надія, що через три-п’ять років наша команда здобуватиме лише перемоги», – резюмує Неволін. Вже цими вихідними відбудеться гра на виїзді з лідерами чемпіонату БК «Ужгород». «Тирличани» націлені на перемогу.

20 10 5 0

Минулої суботи, 8 лютого, відбулася перша гра чемпіонату у 2014 році. На виїзді у Львові баскетболісти «Тирлича ПНУ» зіграли з БК «Скіфи» (Львів). Зустріч відбувалася на базі Львівського державного університету фізичної культури. Перший день гри був успішним: «Тирлич ПНУ» здобув перемогу з рахунком 85:81. Втім, наступного дня клуб чекала поразка – з рахунком 86:58 наші баскетболісти поступилися львів’янам.

київ. майдан незалежності. 14-а сотня з коломиї

100 95 90 80 70 60 50 40 30 20 10 5

®

0

КОЛОМИЙСЬКІ ВІСТИ | Copyright © ТОВ ТРК «Рідні медія», 1927-1928, 2010-2013. Електронна версія тижневика на сайті www.pressua.com. Забороняється використання будь-яких матеріалів, розміщених у виданні, включаючи статті та фотоґрафії, без письмової згоди видавця. Авторські права охороняються національним законодавством та міжнародними договорами. Думка авторів публікацій може не збігатися з позицією та принципами видавця, видавець не несе за це жодної відповідальності. Міркування авторів щодо подій та осіб не спростовуються, їх правдивість не доводиться. Листування з читачами – тільки на сторінках тижневика. За зміст та достовірність реклами та PR відповідальність несе рекламодавець. При цьому видавець залишає за собою право перевірки інформації, зазначеної в рекламі та оголошеннях. Такі матеріали друкуються з позначкою . Видавець: ТОВ ТРК «Рідні медія» | Відповідальна за випуск: [Марія СЕНІВ] | Збут та передплата: Рідна пошта [Ігор ГАНУЩАК] | Друк: друкарня «Місто НВ», місто Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 53 | Тираж: 5 000 примірників | Замовлення: № 907| Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ІФ 580-11Р, котре видане Управлінням юстиції у Івано-Франківській області 24 лютого 2010 року | Адреса редакції: місто Коломия, вул. ЧОРНОВОЛА, 23, тел. (03433) 2 41 48, 4 78 03, 4 78 27; e-mail: kol.visty@i.ua; novyny@visty.in.ua| | Рекомендована ціна: 1,98 грн. | Частина тиражу розповсюджується безкоштовно |


Kv4 (207)  
Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you