Page 1

У коридорах поліклініки…

Біда навчила? Після двох років скандалів, тендер на постачання вугілля для шкіл Старосамбірщини провели заздалегідь. Утім, директори все одно перестраховуються

2 серпня 2012 № 30 (084)

Як відбуваються медогляди на Старосамбірщині

с. 4

Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид»

Знову наКовтався

с. 6

рекомендована ціна 3 грн

Головний борець проти алкоголю у Старому Самборі знову попався на п’яному хуліганстві Депутат міської ради Володимир Ковтун уже вдруге потрапив у райвідділ міліції за хуліганство у стані алкогольного сп’яніння. Більше того, правоохоронці затримали депутата у нетверезому стані. Звучить не надто правдоподібно, чи не так? «Коловорот» з’ясовував подробиці цього «безпрецедентного» випадку. 26 липня 2012 року всі журналісти редакції прийняли по кілька телефонних дзвінків – жителі Старого Самбора розповідали про дуже пікантну подію: начебто приблизно о десятій годині ранку міліціонери забирали у райвідділ п’яного депутата міської ради Володимира Ковтуна. Ще цікавішим був вигляд затриманого: брудний і мокрий.

Закінчення – с. 3

Батючок таки пішов Перший заступник голови Старосамбірської РДА Роман Батючок остаточно звільнений із цієї посади. «Трудову книжку пану Батючкові вже видали – тепер він у нас не працює», – розповів «Коловороту» голова адміністрації Володимир Цегенько. Також додав, що підставою для звільнення першого заступника було власне бажання пана Романа. У відділі кадрів Старосамбірської РДА нам відмовилися сказати точну дату звільнення пана Батючка. Головний спеціаліст відділу Ольга Сольчаник сказала, що без прямої вказівки голови РДА таку інформацію поширювати не може. Так чи інакше, а в команді пана Цегенька поменшало на одного заступника. Як розповів Володимир Дем’янович журналістові раніше, заміну Романові Батючку не шукатимуть – адже через реорганізацію Старосамбірської РДА у голови відтепер мають бути лише два заступники.

Тетяна Михаць-Дзяма

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках Старого Самбора та «Рукавичці»


2

я так думаю думки вголос

новини з болота

Роман Рак головний редактор

Всеволод Поліщук, заступник головного редактора

romanrak@gmail.com

На сортах лайна не розуміюся Уявіть собі. Ви йдете в магазин, щоб купити чорну футболку на короткий рукав фірми „Adidas” розміру „L”. Заходите в магазин і кажете продавцеві, що вам потрібно. А він приносить вам футболку білого кольору з етикеткою „Adibis” або „Adiads”. При цьому футболка з довгим рукавом, і розмір не „L”, а „S”. Ваша реакція? Навряд чи хтось скаже: “Ну, нехай уже буде”, – і віддасть гроші за те, чого зовсім не хотів. Годі повірити, що ви захочете ходити у цій футболці, яка вам зовсім не личить, лише тому, що в цьому магазині немає того, чого ви хотіли. Дуже сумнівно, що, побачивши ваше незадоволення, продавець кричатиме вам услід, що кращого ви не знайдете, а якщо зараз не купите, то це хтось зробить за вас. І ще більш неймовірним буде сценарій, коли ви “ведетеся” на цю маячню та в останню мить все ж купуєте те, що вам не подобається, бо кращого немає. Швидше за все, ви таки підете в інший магазин шукати те, чого не знайшли тут. Знову продавець, знову ваші вимоги. Ствердна відповідь продавця – і він запаковує вам куплене. Ви приходите додому, розгортаєте пакунок, а там... навіть не футболка. Там – шкарпетки, до того ж діряві та смердючі. Ви – шоковані. Вам обіцяли одне, а підсунули інше. А тепер уявіть собі, що літній сезон закінчився, і на порозі осінь. Ці ж продавці приходять до вас та дуже просять, щоб ви щось купили, бо ж у них розпродаж – і їм конче треба “спихнути лахи”. А ви дивитеся на них і розумієте: в одного немає того, що мені потрібно, а інший „кидало» – й тому знову підсуне якесь барахло. Тож це саме той випадок, коли одного треба послати, а другому можна й по пиці дати. До чого усе це? До виборів, звісно. Інколи навіть трішки хочеться, щоб далі події розгорталися, як завжди: щоб народові обіцяли – він вірив, слухався, його «кидали» – він розчаровувався, депресував і через якийсь час знову починав вірити в обіцянки. Це – як експеримент. Цікаво, скільки воно все триватиме? Це ніби поставити дурня перед граблями та після кожного удару по чолі казати, що наступного разу він наступить – і буде йому щастя. Думаю, приблизно такий образ „галичанина» постає перед місцевими та заїжджими політиками, коли на мітингах вони починають свої промови. Бог із ними, з бабцями, котрі стоять на цих мітингах і, як ікони, тримають у руках портрети злодіїв, хабарників, брехунів, нездар. Усіх тих, хто не зумів себе зреалізувати в іншій професії та тому пішов у політику. Можна не дивуватися поколінню, свідомість якого формувалася у Радянському Союзі. Прикро за молодих, котрих уже привчили вибирати з-поміж лайна те, яке менше смердить. Ті ж, хто не вибирає – просто не йдуть на вибори. І це був би непоганий вибір, якби в нашій країні бойкотом можна було зірвати вибори та вказати у такий спосіб політикам їх місце. Дати їм зрозуміти, що виросло покоління, котре не їстиме їхнього лайна тільки тому, що на Сході схожого непотребу з’їдять більше. Але при нашій системі виборів такий спосіб не є дієвим. Єдина можливість бодай якось помститися горе-політикам – проголосувати «проти всіх». Я зроблю так. Розумію, що мій голос однаково поділять і в пропорційних частинах роздадуть «переможцям». Однак це не має значення. Бо мені все одно, хто отримає більшу частку мого голосу: бандити, які розмовляють українською, чи такі ж бандити, тільки російськомовні. Голосуючи „проти всіх» – я висловлю своє ставлення до них. Для мене це єдиний спосіб сказати їм: „Я вас зневажаю...» Цей текст я написав 5 років тому для одного із львівських інтернет-видань. Тоді кількість людей, котрі відмовлялися вибирати менше з двох зол, була не такою численною, як нині. Саме різке зростання кількості виборців, які голосують за графу “проти всіх”, змусило владу викинути цей пункт із наших бюлетенів. І це показовий момент, висновок із якого можна зробити лише один: неможливо виграти у карти, якщо за столом самі шулери, котрі у ході гри ще й правила змінюють.

vsevollod@gmail.com

Роналду, Балотеллі та Мессі розмовляють про те, хто де завершуватиме футбольну кар’єру. Роналду каже: – Поїду в Росію, в “Анжі” – там 12 мільйонів на рік платити обіцяють… Балотеллі: – А я в Катар – там шейхи 15 мільйонів на рік дають. Мессі завершує телефонну розмову і здивованим голосом: – Хлопці, а хто така Наталія Королевська? Анекдот – неспроста. Отакот закінчилася футбольна кар’єра Андрія Шевченка. Поміж американським клубом і рідним «Динамо» він вибрав список прИвладної діви, котра «має мрію». Міг після Євро-2012 стати легендою, залишитися в серцях і умах українців автором двох голів у ворота Швеції, найкращим українським футболістом усіх часів… А буде банальним перебіжчиком у політику, яких було вже багато. І ніхто особливої слави на цьому поприщі не здобув. Легенда закінчилась – починаються «трудові будні»… І ще можна зрозуміти Таїсію Повалій, котра пішла у список Партії регіонів. Вона ще з 2004 року час від часу щось позитивне та й бовкне про Януковича. Та й до легенди їй далеко – тут як би так зробити, щоб узагалі не забули… А Шевченко і Королевська – то, як грім серед ясного неба… З іншого ж боку, навряд чи вони дуже допоможуть своїм партіям. Раніше різноманітні Ротару у списках та Кузьми на білбордах не вельми піднімали

рейтинги партій. А от ознака – очевидно не на користь влади. Адже це ще один симптом того, що влада боїться. Так само, як і спроба посварити українців на теми мовного закону, та й інші подібні дії. Так, як і тотальний підкуп виборців (писав про це минулого тижня, але за останні сім днів набралося ще багато фактів). Також, як і те, що для передвиборчої реклами регіоналів уже навіть дітей із садочків використовують. Усупереч бажанню та здоровому глуздо-

ві. Цікаво, чи голосуватимуть тепер за ПР батьки тих дітей зі Східної України і їхні родичі? Зрештою, достатньо подивитися на фото зі з’їзду Партії регіонів: Януковича – він у колі соратників, зауважте – супроводжують 15 (п’ятнадцять!) охоронців. Чи це не ознака того, що «Гаранта Конституції» просто з’їдає страх? І на завершення цієї теми варто згадати ще один плакатик, який спокійно провисів увесь день на вулиці Інсти-

тутській, поруч із приміщенням, у котрому відбувався з’їзд. На плакатику написано: «DKFCNM – UFDYJ!». Якщо друкувати цю фразу, перемкнувши комп’ютер на українську розкладку, вийде: «ВЛАСТЬ – ГОВНО!». Там була купа депутатів, чиновників, охоронців, міліції – і ніхто не зауважив та не зняв. Наш народ, попри всі потуги, знаходить усе нові варіанти сказати владі своє «фе». І це для неї – найгірший вирок.

Не бавтесь із дітьми у бізнес… Глибоке, знайоме усім формулювання «діти – квіти життя». От тільки для одних батьків це ніжні маргаритки, а для інших – справжнісінькі кактуси. Та, як то кажуть, яблуко від яблуні недалеко падає, і кактус скидає свої колючки, мабуть, теж… Якось я запитала у свого чотирирічного племінника: «Ким ти хочеш бути, коли виростеш?» – і він, не вагаючись, блискавично відповів: «Татом». Для малого батько – це все: підтримка, герой, авторитет. Він знає, що тато допоможе йому, що б там не трапилось, і в його маленькій світлій дитячій голівці вже формується розуміння того, яким має бути чоловік – дитина навіть намагається одягатись так, як тато. Однак, чесно кажучи (пробачте за скептицизм), мені чомусь здається, що останнім часом батьки все рідше є для своїх дітей героями і все частіше стають для них банківськими картками та касовими апаратами. Зараз прийнято відкуплятись від дітей. «Зробиш уроки – посидиш за

комп’ютером… заметеш – дам гривню... пограєш на скрипці – дивитимешся телевізор...» – і не вірю, що є хоча б одна мама чи тато, які не використовували б такі методи. Бо домовитися без підкупу уже неможливо. Чомусь ситуація вимальовується так, наче діти виконують не свої прямі обов’язки, а роблять послуги батькам чи опікунам, за які, звісно, потрібно видавати нагороду. Із грішми, ніде правди діти, у нас біда. А жити ж хочеться, а добре жити – й поготів. От і заробляємо – кому як Бог пошле. Хто зі зміни на зміну перебивається тут, а хто кидає усе – та й за кордон на кілька зим. Для дітей усе ж таки. І ніби хочеш, як краще, а виходить... нічого не виходить – руйнується все… Недавно спостерігала випадок, коли мама, котра тривалий час перебувала в Італії, врешті-решт приїхала. Вийшла вона на прогулянку зі своєю дочкою (років дванадцяти). В очах дівчинки чітко можна було розгледіти відображення мами у вигляді звичайного банкомата, причому з необмеженою видачею грошей. «Хочу те, хочу інше...» – з обуренням вимагає мала, а мати, ймовірно, щоби хоч якось зала-

годити своє почуття провини та взяти участь у житті доньки – купує. Або ще приклад, назвала б його «бабусин метод»: у моїх знайомих є хлопчик, клас, мабуть, шостий; так-от, хлопчина приїздив до бабусі й дідуся на канікули, і старенькі, щоб якось потішити онука, за кожну зроблену справу давали йому винагороду-гроші! Закінчилось усе тим, що батьки, з горем навпіл, пояснили синові, що, скажімо, помити за собою тарілку – це не робота, за яку йому винні гроші. Та що дивуватись дитині. Чула й про таке: живе стара мама, а з нею син, котрий чомусь не одружився. Він, будучи вже тридцятилітнім чолов’ягою, за кожну зроблену в хаті роботу отримує зарплату від пенсіонерки. А чому б і ні? Сама ж навчила на свою голову. Тож і не дивно, що діти ростуть потім меркантильними, на все знають свою ціну, але самі як люди – знецінюються. Часто чую, як говорять хлопці, що дадуть своїм дітям те, чого не дали в дитинстві їм. Але ж як вони можуть дати щось, самі не маючи цього?

Марічка Алексевич

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.


707 дітей

Убивство в Добромилі

цього року підуть у перший клас у районі. «Ця цифра ще не є остаточною – ще на кілька дітей може бути більше чи менше, адже декотрі сім’ї виїжджають із району, а декотрі навпаки – приїжджають. Остаточна цифра буде відома після 15 серпня», – розповіла «Коловороту» Надія Багряк, заступник районного начальника відділу освіти з питань навчально-виховної роботи. Торік першокласників було на двоє більше – 709. До речі, у двох школах із 89 першого класу не буде через відсутність дітей – у Грозівській та Дроздовицькій школах. «Є у районі школи, у котрих навчаються по 5 – 6 дітей, але закривати їх не дозволяють в області. Ми самі їздили туди із перевіркою і бачили, що «Школярикові» заїхати до цих сіл проблематично, а взимку – взагалі неможливо. Та й громадськість села вирішує, чи закривати школу. А до інтернатів ніхто не хоче віддавати маленьких дітей. Щороку дітей у школах усе менше і менше: на 500 – 600 осіб. Наповнюваність класів упала дуже. Наприклад, ще кілька років тому (у 2006 – 2007 роках) в районі навчалися близько 15 тисяч школярів, а цього року – уже вдвічі менше!» – каже пані Надія.

У місті Добромиль 26 липня працівники міліції виявили тіло 52-річого місцевого жителя. Про це повідомляє прес-служба ГУ МВС України в Львівській області. Смертельних тілесних ушкоджень чоловіку завдала 47-річна колишня дружина. Сімейна пара і після розлучення продовжувала проживати в одному будинку. Причиною, яка призвела до летальних наслідків, став алкоголь. Як повідомив начальник Старосамбірського райвідділу міліції Ігор Марадь, пара в день трагедії почала з’ясовувати стосунки. Сварка переросла у бійку. Чоловік почав погрожувати жінці металевим гачком, який вона вихопила і завдала смертельного удару в голову. Смерть настала від черепно-мозкової травми. За цим фактом слідчі райвідділу порушили кримінальну справу за ч.2 ст. 121 КК України (умисне нанесення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).

Галина Антошик

Андрій Кожушок

Знову наКовтався Закінчення, поч. с. 1

Ситуація б могла здатися дещо абсурдною. Депутат міської ради, який завжди ходить у чистому, старанно випрасуваному костюмі, на піджаці носить тризуб, ба, навіть більше – організовує антиалкогольні рейди у райцентрі… Хіба такий може потрапити в міліцейський автомобіль нетверезим? Як підтвердила міліція – таки може. «Справді, 26 липня наші працівники затримали депутата Ковтуна і доставили у райвідділ. Мешканці військового містечка написали на нього заяву – тож правоохоронці вже «полювали» на нього. Він хуліганив. Тепер матиме адміністративне покарання – відрахування від заробітної плати», – розповів «Коловороту» начальник Старосамбірського райвідділу міліції Ігор Марадь. Аж два дні намагалися міліціонери спіймати п’яного Ковтуна, та, як наголосив пан Марадь, стан депутата був настільки неврівноважений, що правоохоронці просто стежили за ним, а почекавши два дні – затримали. Житель Старого Самбора Михайло Катинський розповів журналістам, що його родичі бачили Володимира Ковтуна під час

затримання. «І вигляд у нього був справді жахливий: весь у болоті, та ще й мокрий. Мабуть, у туалет не встиг», – сміється пан Катинський. «Коловорот» поцікавився у мера Старого Самбора Івана Грися, чи знає він про цей випадок. «Так, я чув уже про це. Щоправда, не бачив і не розмовляв із паном Ковтуном. Бо він на разі у відпустці. Десь за тиждень до події він узяв відпустку на два тижні. Якби це сталося у робочий час – я б приймав радикальні дії, а поки що ще не знаю, як поступити», – сказав пан Грись. Чи будуть із боку мера радикальні дії – сказати важко. Адже ситуація повторилася уже вдруге. Нагадаємо читачам, що взимку цього року пан Ковтун уже позбувся 20% зарплати через схожий випадок: будучи нетверезим, він намагався зайти у чужу квартиру. Тоді Іван Грись ніяк не відреагував на таку поведінку депутата міської ради. Сам Володимир Ковтун попереднього разу не захотів коментувати інцидент. Зазначив, що має право нічого не казати. А цього разу і зовсім не відповідав на дзвінки.

Тетяна Михаць-Дзяма

Обирай сам

10 грн

10 грн

Місячна передплата на «Коловорот» Фрукти – до сушарки! Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

13 жовтня 2011 № 39 (043)

Пачка цигарок

«Ми – постгеноцидна нація…» Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

с. 10

Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид»

с.5

КОРОТКО Освітяни отримали керівника Старосамбірський районний відділ освіти отримав нового очільника. Ним став Сергій Маковський, який досі був виконувачем обов’язків начальника освітян. Про це «Коловороту» розповіла заступниця пана Сергія Надія Багряк. Правда ще не має відповідного розпорядження голови райдержадміністрації Володимира Цегенька, хоча кандидатура Сергія Маковського вже погоджена у області. Тож це лише питання часу, коли районну освіту очолить молодий фахівець. Нагадаємо, попереднім керівником відділу освіти була Марія Нискогуз, яка протрималась на посаді трохи більше року.

Галина Антошик

Наш округ – найдорожчий

А тим часом… Журналісти «Коловороту» намагалися дізнатися більше про пана Ковтуна і його життя від мешканців Старого Самбора. Для цього ми вирушили у військове містечко – саме там Володимир Ковтун хуліганить найчастіше. Що цікаво: двоє людей, із котрими нам таки вдалося поспілкуватись, не захотіли називати своїх прізвищ. Причина, за їх словами, дуже банальна – «хтозна, що від того Ковтуна чекати потім». Отже, чоловік і жінка, розповіли нам, що пан Ковтун доволі часто заходить у запій. «Тоді він тиняється територією колишньої військової частини. Я не можу сказати, що він кидається на людей, але зустріч із ним у таких випадках – малоприємна. Він навіть удома може не ночувати, коли нап’ється. Десь тут, у бараках, можна побачити його п’яного з друзями по пляшці. Потім він, ніби просинається – і йому все проходить: ходить у міську раду, працює… дуже цікавий типаж».

125 виборчий округ, до котрого входить Старосамбірщина, може стати найбільш фінансово затратним для кандидатів у всій області. Про це заявила виконавчий директор львівської обласної організації «Комітет виборців України» Оксана Дащаківська. Оксана Дащаківська порівнювала фінансові можливості та вже здійснені витрати кандидатів-мажоритарників Львівщини: «У цьому плані, на мою думку, найбільше пощастило виборчому округу №125, куди входять Турківський, Сколівський, Самбірський райони, тому що, напевно, там найбільш амбітні, найбільш грошовиті кандидати. І, відповідно, для цього округу зараз найкращий момент отримати бажані дороги, які не можна забезпечити з районних бюджетів, бо кандидати можуть це профінансувати». Щоправда, попри помітну активність деяких кандидатів, поки що вони не вкладають кошти у дороги, надаючи перевагу піару в інших сферах.

запорука

успіху!

14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів

оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій.

воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНовизвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У

західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

Земельна проблема Що питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Ділянка з криницями школиінтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

с.

4-5

ПРОГРАМА

ТБ

на тиждень

6-9

с. с.

3

Можливість знати більше

Антін Бандера

Реклама в «Коловороті» – Вашого

рекомендована ціна 1 грн

«Свобода або смерть!» Світлина PHL

3

новини

2 серпня 2012 № 30 (084)

Можливість захворіти на рак

Передплатний індекс 89033 Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Тел.: 097 162 24 40


4

тема номера

Біда навчила? Після двох років скандалів, тендер на постачання вугілля для шкіл Старосамбірщини провели заздалегідь. Утім, директори все одно перестраховуються Цьогоріч навчальні заклади Старосамбірського району забезпечуватиме паливом підприємство «Світ СР». Ця компанія виграла тендер на постачання вугілля, оскільки, як розповів голова Старосамбірської РДА Володимир Цегенько, запропонувала найвигіднішу ціну. «Цього року ми спеціально провели тендер раніше, ніж зазвичай. Адже вже знаємо, хто постачатиме вугілля. Більше того, є домовленість, що паливо завезуть у школи не напередодні опалювального сезону, а саме тепер. У кожній школі техпрацівники зможуть спробувати опалити ним приміщення. Тож у разі, якщо завіз буде неякісним – ми ще встигаємо віддати його назад та замовити інше вугілля. Ось так ми перестрахувалися», – повідомив пан Цегенько. Як стало відомо «Коловороту», директори багатьох шкіл району вже бояться отримувати вугілля. Прикрий досвід

двох останніх років змушує їх шукати альтернативні методи. Ми поспілкувалися з одним із керівників, котрий, як він зазначив, «боїться називати своє ім’я в газеті». «Що там те вугілля? Уже два роки погане вугілля привозили. Працівникам відділу освіти все одно – вони можуть місяцями судитися, шукаючи винного. А нам, директорам, важче, бо ми, в першу чергу, несемо відповідальність за тих дітей, котрих батьки віддали до нас на навчання. Якщо діти будуть мерзнути, то розлючені тато з мамою не до голови адміністрації побіжать сваритися, а до мене. А в чому моя вина? Я буду шукати можливості запастися трохи деревом на цю зиму. Бо обіцянкам уже не вірю. Будемо змішувати: трохи дровами палитимемо, трохи – вугіллям. Якось та й перезимуємо», – каже пан директор.

Тетяна Михаць-Дзяма

Вугільна епопея

Коментар

Історія з неякісним вугіллям повторилася двічі Перед позаминулим опалювальним сезоном (2010 – 2011 рр.) у школи Львівщини, зокрема й Старосамбірщини, завезли вугілля сумнівної якості. Як наслідок – школярі мерзли, а їх батьки скаржилися. Наступного року історія повторилася знову: погане паливо, холоднеча, скарги. Хто ж винен? Депутати облради позаминулого року віддали вугілля на експертизу, і виявилось, що в паливі удвічі більше за допустиму норму домішок, що не згорають. Спеціальна комісія визначила, що те вугілля, яким обігрівають школи, коштує насправді у три-чотири рази дешевше, ніж за нього заплачено. Постачальник, а це ВАТ «Облпаливо», отримав від району 1 млн 558 тис. 450 грн. Голова Старосамбірської РДА Володимир Цегенько заявляв, що вугілля вже вивезли, проте «Коловорот» переконався у протилежному, зателефонувавши у декілька шкіл району. Коментаря самого пана Володимира щодо цієї ситуації газеті отримати не вдалося, оскільки він не бажав із нами розмовляти. Торік навесні обласна міліція запідозрила працівників шести райдержадміністрацій Львівщини, у тому числі й

Старосамбірської РДА, у розкраданні державних коштів, виділених на закупівлю вугілля для освітніх закладів. За фактом привласнення державних коштів порушили кримінальну справу. Нашому виданню тодішній районний прокурор Андрій Затварський сказав, що матеріали цієї справи були передані до Старосамбірського райвідділу міліції, про що свідчили записи в робочому журналі. Однак у міліції спочатку говорили, що не отримували нічого, а згодом – що таки одержали і передали в обласне управління боротьби з економічною злочинністю (УБЕЗ), але кримінальна справа не порушена. Пізніше у прес-службі ГУ МВС України у Львівській області нам підтвердили, що у злочинній групі, яка розкрадала державні кошти, є хтось із старосамбірських чиновників. Міліції залишилося з’ясувати, хто саме в РДА відповідав за постачання вугілля, і передати справу до суду. Проте через рік районна освіта вдруге наступила на ті ж граблі – вугілля, яким палять у шкільних котельнях, знову неякісне. 1300 тонн вугілля на суму 1 млн 131 тис. грн у старосамбірські школи завіз приватний підприємець із Червонограда Віталій Рабковський, котрий

виграв тендер на постачання палива. У недобросовісності почали звинувачувати одні одних представники районної влади та приватний підприємець. Виконавча влада стояла на своєму кажучи, що постачальник привозив погане вугілля – тому платити йому за паливо ніхто не збирається. Натомість пан Рабковський не погоджувався зі звинуваченнями. На його думку, вугілля могли підмінити старим неякісним, а його паливо було високої якості, адже впродовж місяця, відколи розпочали опалювальний сезон, жодних проблем не було. Міліція також почала своє розслідування та порушила карну справу – про що газеті тоді розповів начальник райвідділу Ігор Марадь. Ще ж цікавіше те, що пан Рабковський упевнений: проблеми з «неякісним» вугіллям виникли через його відмову дати черговий хабар. А згодом підприємець показав журналістам «Коловороту» дві старі платіжні квитанції по 25 тис. грн, які свідчили про те, що гроші були перераховані на рахунок районного осередку Партії регіонів під вигаданими прізвищами. У результаті постачальник так і не отримав частини грошей (130 тис. грн) до кінця року, як було передбачено договором.

Надія Багряк, голова тендерного комітету, заступник начальника відділу освіти: “Цього року ми не допустимо, щоб нам привезли згори добре вугілля, а під ним – погане. Коли на паперах усе вугілля – якісне, усе – добре, а насправді виявилося поганим, коли його розвезли по школах. Цьогоріч усе вугілля скидають тут, у райцентрі, а розвозять уже звідси по школах. Від минулого четверга почали привозити до нас вугілля. Я запросила правоохоронні органи, експертів – щоб вони слідкували за всім процесом. Цього року тендер виграла фірма «Світ СР», і вугіллям ми дуже задоволені, ці підприємці – чесні люди. Директори “на око” бачать, що паливо доброї якості. Окрім них, були ще дві пропозиції. По правді кажучи, ці всі тендери дуже нас лякають. Колись привозили вугілля на склад: приходила господарська група – дивилася на це вугілля. А тепер підприємці лише думають, як надурити. А освітяни – не господарі, не експерти: їм важко розібратися самим у тому, чи добре вугілля. Ми тільки трясемося через ті тендери, боїмося щось не те зробити, бо відповідатимемо самі. Тому намагаємося робити все так, що комар носа не підточить, щоб жодних порушень не було. Однак такого не було ніколи – ми, освітяни, у своїй державі заручники чогось. Постійно страшно: чи тебе не посадять. Богдан Васильович (Богдан Ворик, попередній в. о. начальника освіти, котрий через звинувачення СБУ у корупції, та не бажаючи відповідати за помилки попередників, подав у відставку, – «Коловорот») – абсолютно чесна людина – сьогодні у ролі злочинця через чужі помилки”.

Галина Антошик

Опитування

Як, на вашу думку, проходять в Україні тендери?

Іван Олійник, м.Старий Самбір: «Якщо я правильно розумію, тендер – це конкурс, за допомогою якого визначають найкращого підприємця чи фірму, який може запропонувати найкращі умови і найнижчу ціну на товари чи послуги. Це робиться для того, щоб вибрати кращих з кращих – тих ,хто зробить свою роботу швидко, якісно і недорого. Думаю, що це добре, бо є з чого вибирати».

Ганна Павлівна, с. Бачина: «Не знаю, що таке тендер… Щось таке, як конкурси? Та що в нас в Україні може добре проходити? Всі дурять одні одних, наживаються на чужій біді, щоб свої кишені набити. Дурять себе, сусіда, брата, державу. То що може бути доброго в тій країні?»

Віталій Борецький, м. Самбір: «Якось фірма, де я працюю, брала участь у тендері. Мене то мало стосувалося, бо я хіба водій ,але я помітив, що збирали багато документів, готувалися, директор всім казав, би жодних помилок не наробили у всіх тих документах. Але все одно не виграли його, а конкуренти, які, певно, щось заплатили, щоб виграти». Наталія Мороз, м. Старий Самбір: «Несправедливо. Тому що там перемагають не кращі, а ті, хто має більшу вагу, вплив, знайомства і так. Далі. А діти у школах, садках, хворі у лікарнях та інші мусять терпіти через це. А ті, хто справді заслуговує перемогти найчастіше залишаються у стороні».

Оксана Яницька, гостює у с. Стрілки: «Тендери – це серйозна штука. Тут дуже широке поле для махінацій. Як журналіст, я знаю, що є таке видання як «Державний вісник закупівель». У ньому можна багато цікавого знайти, бо всі державні закупівлі у ньому публікуються. Також є такий корисний сайт «Наші гроші», на якому є аналіз цікавих, суперечливих тендерних закупівель, що дуже корисно для журналістів. Судячи про публікаціях на цьому сайті, тендери у нас проходять незаконно і з порушеннями».

Олег Нестер, м. Добромиль: «Не знаю. Щось таке чув, але пояснити, що таке тендер не можу. То щось пов’язане з грошима. Там, напевно, роблять багато махінацій, бо в Україні інакше не буває».

Опитувала Галина Антошик


2 серпня 2012 № 30 (084)

5

репортаж

Міст, що підмиває

Майже добудований міст у Топільниці може не витримати однієї сильної зливи Міст у Топільниці вже не раз не витримував лихої долі та руйнувався через невелику річку Топільничанка, котра “має звичку” під час рясних дощів сильно розливатися і завдавати шкоди селу. Важко собі навіть уявити, скільки грошей та зусиль було потрачено на цей міст даремно – адже вода знову і знову зносила усі плоди людської праці. Хтозна, чи це така велика сила води, чи недбала робота ремонтників, але результат завжди той же – зруйнований міст. «Із мостом у нас є проблеми: він та роботи з берегоукріплення незавершені, і дамба біля нього почала руйнуватися. Коли у червні цього року пішли сильні дощі – дамба знову почала руйнуватися: вода підмила її. Я звернувся в адміністрацію, щоб вжили якихось заходів, бо люди вже почали бити на сполох – бояться, що міст знову знесе, а село затопить, як це вже бувало. Міст не зданий в експлуатацію (так як недобудований). Почали ту дамбу робити у 2010 році – і ніби добре зробили, але не до кінця. Тільки прийде більша вода – її підмиває.

Мені прийшла відповідь, 21 червня, про те, що, з метою недопущення руйнування об’єкта, запобігання виникненню небезпечних ситуацій, начальника служби автодоріг Львівської області Тараса Сиротинського та начальника філії «Старосамбірський райавтодор» попросили провести комісійне обстеження вказаного моста і, за його результатами, вжити заходів для проведення необхідних ремонтних робіт. А про результати розгляду звернення та дату проведення обстеження просили повідомити сільського голову і райдержадміністрацію до 10 липня 2012 року. Але жодної комісії з того часу тут не було», – розповідає сільський голова Топільниці Василь Голубець. За словами пана голови, вперше цей міст упав 1969 року. З того часу його не раз відновлювали. «Як тільки якась гроза пройде, то я відразу біжу дивитися, що там із мостом, бо якщо його вода змиє – ті всі гроші, які пішли на нього, ті мільйони пропадуть. Якби ті всі гроші, що потратили на той міст перевести у старі рублі, такі металеві, то ними вже можна було би ту дамбу всю викласти», – жартує Василь Іванович.

Галина Антошик

Дорога в пекло

Подорож до Смільниці – суцільне “задоволення”

Активісти громадського руху “Коловорот” вкотре обмалювали фарбою частину ям на дорозі Старий Самбір – Смільниця. Частину, бо для того, щоб розфарбувати усі ями, потрібно бути власником заводу, що виготовляє фарбу. Дорога насправді нагадує руїну. Таке враження, ніби ще вчора там побували бомбардувальники з другої світової війни.

Ось такий відгук залишила на “стіні” газети “Коловорот” у Фейсбуці наша читачка п. Ірина:

владці, я бажаю вам такої ж подорожі, або ж пожити декілька днів в умовах мешканців м. Хирів.”

“Вчора верталися з подорожі по Польщі через славнозвісний перехід. Цей перехід треба негайно закрити. Це насправді Шок, Обурення, Жах і Сором за Державу одночасно. За це хтось має відповісти. А вони кажуть, що руїну подолано!!!! Панове можно-

P.S. “Коловорот” продовжуватиме розфарбовувати аварійно небезпечні вибоїни на дорогах Старосамбірщини. Ми отримуємо відгуки водіїв, що з появою “білих” ям по дорогах стало їздити трішки легше. Попри це, будемо продовжувати добиватися

ремонту жахливих старосамбірських доріг. Хочемо також подякувати сотням водіїв, які підтримують нас “клаксонами”, коли проїжджають повз під час акції. Особлива подяка тим, хто допомагає не лише словами, а й фарбою.

У цій статті йдеться про заснований газетою Громадський рух “Коловорот”.


6

довідка

Що таке «Амол»?

«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ ПОДИВИТИСЯ:

Польські «ліки від усіх хвороб» тепер шалено популярні в Україні Жителі Старосамбірського району частенько навідуються до Польщі за покупками. І окрім традиційних продуктів привозять звідти й ліки, які там дешевші та менш сумнівні за якістю. Одним із найпопулярніших серед українців польських засобів є «Амол» (Amol), який має дуже широкий спектр дії. В Україні «Амол» не виготовляють і не продають в українських аптеках – найчастіше його привозять із сусідньої Польщі. Проте, про цей препарат на рослинній основі вже знають багато наших співвітчизників. Лік, який допомагає від багатьох недуг, рекомендують одні одним – тому його популярність щодня росте.

Броніслав Пленс, власник мережі аптек в Устриках Дольніх, розповідає, що коли тільки з’явився «Амол» у Чехії та Німеччині – за ним стояли довжелезні черги. Це було ще у 80х. Сьогодні у його аптеках «Амол» масово купують українці. Тим паче, що цей засіб продають без рецепта. Ціна пляшечки «Амолу» об`ємом 250 мілілітрів – 30 злотих (приблизно72 гривні), але є й менші – по 100 і 150 мл (18 та 23 злоті – 43 і 55 грн). Містить «Амол» лише натуральні складники: олію гвоздики, м’яти перцевої, лимона, кориці, лаванди, евкаліпта, а також ментол, воду та спирт – тож побічних дій ліки не мають. Застосовують «Амол» і внутрішньо, й зовнішньо. При застудах та головних болях ним натирають тіло.

Римські пригоди П’ють препарат (по 10 – 15 крапель) при проблемах із травленням, здутті кишечника, нездужанні, астенії, запамороченні, кардіалгії, порушеннях кровообігу, що виникають на нервовому ґрунті, безсонні, мігрені, простудних захворюваннях, невралгії, ревматизмі, головному болі. Його використовують, також, проти укусів комах – засіб не лише знімає свербіж із покусаних місць, а й відлякує комах. Музиканти й актори, для того, щоб розігріти голосові зв’язки, раніше переважно випивали трохи коньяку. Однак тепер його замінив «Амол» – ліки просто крапають у гарячий чай, на цукор чи вживають без нічого, або ж роблять інгаляції.

Галина Антошик

У коридорах поліклініки… Як відбуваються медогляди на Старосамбірщині

В одному з найстаріших міст світу живуть дивовижні люди, більша частина життя котрих проходить, як сказав сам режисер та сценарист стрічки, назовні – на вулицях рідного міста, в затишних кафе й невеличких магазинчиках. Навіть якщо жителі просто гуляють по Римі – одразу стає зрозуміло, що це не звичайне місто, а справжній витвір мистецтва. Саме це хотів показати Вуді Аллен у своїй кінокартині «Римські пригоди». Глядачеві доведеться повністю зануритись у неповторну атмосферу цього древнього міста, зустрітись із його жителями, а також – відчути спадщину століть, яку зберігають у собі стіни цього незвичайного місця. «Римські пригоди» – спокійний та розважливий фільм, просякнутий добротою й гумором. Головні герої стрічки дуже різні, але всіх їх об’єднує одне: усі вони бачать навколо себе неймовірної краси вулиці Рима – і саме в цьому місті їх долі зміняться назавжди. Блискуча комедія Вуді Аллена, в котрій зіграли Алек Болдвін, Роберто Беніньї, Пенелопа Круз, а також – сам режисер.

ПОЧИТАТИ: Володимир Даниленко. «Тіні в маєтку Тарновських». Львів, «Піраміда», 2012 До нової книжки житомирсько-львівського автора філософської прози увійшли твори, у котрих досліджуються стосунки між чоловіком та жінкою в сучасному світі – з його загостреним почуттям егоїзму, самотності й дефіциту любові. Це повісті: «Сонечко моє, чорне й волохате» та «Тіні в маєтку Тарновських».

ПОслухАТИ: Кожного року наші друзі, родичі чи просто знайомі проходять обов’язковий медогляд у поліклініці. Комусь підписи в картці потрібні для роботи, іншим – для навчання. І лише одиниці з усіх пацієнтів, як показує практика, ідуть на прийом до лікаря, щоб справді дізнатись про стан власного здоров’я.

Треба приходити ще в червні

Доки грім не вдарить – баба не перехреститься. Чому за принципом цієї приказки діють українці? Чому бодай раз у рік не консультуються з медиками при системі безкоштовної медицини? Кінець липня. До початку навчального року ще місяць, проте коридори поліклінік уже заповнені школярами та їх батьками. «Ми вирішили пройти медогляд тепер, у липні, щоб уникнути черг, однак слід було починати ще у червні. Уже сьогодні багато матерів привели своїх дітей сюди», – розповідає мама другокласника Ірина Коваль. Справді, під кожним кабінетом уже виструнчилася змійка охочих потрапити по той бік дверей. Мабуть, батьки дуже хороші і добре піклуються здоров’я своїх малюків. Ця думка лопає, як мильна бульбашка, коли чую розмову трьох інших матусь. «Скільки б я роботи зробила вдома, а мушу тут «стирчати». Не пущу ж саму дитину. Хоч моя Настуся – пробивна дівчинка, але у тих чергах її, маленьку, затопчуть – і не подивляться, що в лікарні», – каже одна. Друга приєднується до скарги: «Хто взагалі придумав ці медогляди? Раніше хоч лікарі приїжджали в школу до дітей – то було мудріше. А тепер ще води дитину, вистоюй ті черги. А хіба воно щось дає? Із такою швидкістю, як ті лікарі перевіряють, то хіба можна виявити якусь хворобу?» «Ой, не кажіть. Нас хірург тільки запитав, чи ми здорові. А як ми можемо знати, чи здорові? Він же лікар. Глянув так на малого, узяв карточку і підписав. Такі вже мудрі ті сучасні медики, що «на око» стан здоров’я людини навчилися визначати», – розповідає їхня подруга. Разом із тим знайшлася й літня пані, котра заступилася за слуг Гіппократа:

«Бо треба пильнувати своє здоров’я, а тим паче – своїх дітей. Доживете до моїх років – самі все зрозумієте. А то йдете «для галочки», то й лікар бачить, що вам усе одно. Вам треба підпису – він ставить вам підпис. Та й уся церемонія». Помітно, що найдовші черги – біля кабінету, де роблять флюорографію та рентген. Там і люди затримуються довше, ніж у лора чи окуліста. Може, хоча б у цьому кабінеті пацієнтів справді перевіряють?

Секрет найдовшої черги

Як виявилося, секрет найдовшої черги доволі простий. Якщо в інших кабінетах лікар може зімітувати роботу, то рентгенолог мусить по-справжньому працювати. Адже від нього пацієнтові потрібен не лише підпис, а й доказ – «фотокарточка» ваших легень, скажімо. Інша річ, як вам пояснять знімок і чи пояснять узагалі. «Лікарі у звичайних поліклініках мають невелику зарплату – тому так і працюють. Моя дочка вчиться в університеті, то розказувала, що у тих поліклініках медики вже навчилися заробляти гроші. От ідеш до гінеколога – мусиш заплатити 3 гривні “на рукавички”. А рукавичокто лікар і не думає одягати, бо майже не перевіряє пацієнтку. А як пройде весь університет через того гінеколога, то скільки ж вона заробить?» – розповідає пані Галя, котра проходить медогляд у Старому Самборі для роботи. Мають відвідувачі медзакладів ще й інші скарги. Жіночка, котра сидить від ранку, вголос роздумує над локальними проблемами медицини: «Найбільше мене дратує відсутність лікаря на робочому місці. Ну невже не можна посадити одного лора чи дерматолога, щоб він сидів від дев’ятої до шостої? А то один працює з одної години, інший – з іншої. Коли медогляд проходити – то півбіди. Якщо ж людині через хворобу дійсно треба потрапити до лікаря?» Отак день мине, а ваш медогляд не завжди й готовий. Тобто, картка. А здоров’я? Люди у коридорах поліклініки не вірять, що відвідування цього медичного закладу раз у рік береже їх від прихованих хвороб.

Тетяна Михаць-Дзяма

Віктор Сидорович. Quo Vadis (2012) «Quo Vadis» – альбом рівненського композитора Віктора Сидоровича. Офіційно називається рок-оперою, хоча насправді більше нагадує рок-симфонію – тривалість лише близько години і немає лібрето, тобто тексту, який би мав один загальний сюжет для всього твору. Сам Віктор Сидорович наполягає на формулюванні «рок-опера»: мовляв, новий альбом – концептуальний та має наскрізну філософію, що і наближає його до найкращих зразків світових повноформатних музичних творів. «Завдання – змусити людину задуматись, – говорить автор Віктор Сидорович. – Зупинитись під час буденного бігу – подивитись навколо і подумати: «А якщо я – щось більше, ніж моє тіло?». Цей альбом – про внутрішню свободу та потребу людини у тому, щоб вирватись із, так би мовити, «матриці»».


7

довідка

2 серпня 2012 № 30 (084)

здоров’я

історія

Хвороби та море

На хвилі

Як не нашкодити здоров’ю літнім відпочинком Багатьом людям важкувато акліматизуватися до незвичного навколишнього середовища. А тим, у кого ще й проблеми зі здоров’ям – і поготів. Зазвичай труднощі з адаптацією до нових умов виникають під час поїздок далеко від дому. Як відпочити, щоб не лише не нашкодити своєму організмові, а й отримати від відпочинку користь? «Хворим людям найкращим буде санаторно-курортний відпочинок. Він корисний також і для психіки – людина змінює звичне оточення, знімає стрес, забуває про буденність; укріплюється її нервова система. Тим, хто знає, на що хворіє, потрібно уважно ставитися до вибору місця відпочинку, правильно все спланувати, правильно вибрати харчування. Для пляжного відпочинку треба бути здоровим. Зміна режиму дня та клімату є особливо важкою для тих, у кого серцево-судинні захворювання, гіпертонія – їм набагато важче, ніж усім іншим. Море, південний берег Криму, наприклад, буде корисним для хворих бронхіальною астмою, хронічним обструктивним бронхітом та іншими захворюваннями верхніх дихальних шляхів, адже там сухий клімат. Азовське море, у котрому багато йоду, корисне для людей, котрі живуть у місцевості, де є йододефіцит, і мають проблеми зі щитовид-

Так звані колгоспники були чи не у кожній хаті

кою. Гіпертонікам, людям із хворобами серця, тим, у кого чутлива шкіра – протипоказано загоряти на сонці. Якщо є захворювання шкіри – не бажано мочити хворі ділянки шкірного покриву в солоній воді. Для тих, хто хворіє на цукровий діабет – жаркі місця відпочинку є дуже небезпечними, бо організм втрачає велику кількість води – через це також згущується кров», – попереджає Василь Сигерич, лікар-терапевт Старосамбірської районної поліклініки. Лікар-ревматолог Оксана Горлюк радить людям із хворими суглобами, сколіозом, артрозом, а особливо дітям, плавання: «Під час плавання працюють усі групи м’язів, виправляється постава, а також відбувається розслаблення, релаксація тих же м’язів, хребта, усього скелета; знімається компресійний синдром. Занурювання у пісок і водні процедури будуть прекрасними ліками для хворих кісток та суглобів. Пісок на пляжах Чорного моря містить багато кремнію, який витягує солі. У харчуванні ж потрібно робити акцент на кальцію та фосфору, на який багаті морепродукти. Під час акліматизації у людей із хворими суглобами спочатку можуть спостерігатися припухлості, але це нормально. Зате ремісії будуть тривалими».

Минуло 25 років із тих пір, як радянська влада перестала «глушити» радіохвилі з-за кордону: «Голос Америки», «Радіо Свобода», «Бі-Бі-Сі», «Німецька хвиля» та інші. На цю процедуру в СРСР витрачали величезні кошти, проте «глушіння» потужними генераторами електронних шумів було ефективним лише у великих містах. Люди у селах таки «ловили» правдиві новини, що пробивалися крізь більшовицьку завісу. Жителі Старосамбірщини пригадують, як у їх житті з’явилося радіо, і що воно означало для простих людей.

Галина Антошик

«У діда мого було ще лампове радіо. Від нього антена виходила аж надвір. Однак його в нас німці забрали, бо не можна було в роки війни в хаті мати радіо – видно боялися, що можуть перехопити хвилі їхні... Музику слухали тоді через патефон – то був такий ящик із трубкою, який накручували, ставили на нього пластинку – і були танці. Уже після війни ми, малі, слухали радіо таке на одне вухо – сусід мав детекторний приймач із антеною та навушником. Ми нічого не розуміли, що воно там говорить, але дуже тішилися тим. Воно таке просте було. Потім у Стрілках коло хлібної будки повісили на стовпі такий гучномовець, як баняк – і всі до нього сходилися. А деколи його було чути аж до нас додому в Топільниці. Пізніше вже можна було купити радіолу», – розповідає 75-річний пан Василь із Топільниці. «Проводили радіо у 50-х роках по наших селах. До кожної хати провели. То

Працівники міліції не реагують на звернення чи зловживають владою? Зателефонуйте на телефон довіри обласного УМВС – (032) 278-26-10

хлопці якось примудрялися заземлити його в одній хаті, а потім у другій і говорити, як по телефоні. Дуже тішилися всі тим радіо, співали з ним пісні. Пам’ятаю пісню: «Я шахтарочка сама, звуть мене Маруся, в мене чорних брів нема, та я не журюся...» Годинники звіряли з радіо, концерти різні слухали, поради. Для дітей увечері казки були, пісні розучували, а щоранку була зарядка для всіх. Завжди була московська година і наша година. А коли радіо й телебачення були у широкому вжитку, то лишилася хіба московська година. Навіть анекдот такий був: – Тук-тук! – Хто там? – КГБ. – А нікого нема вдома. – А хто говорить? – Говорить Москва: «Масковське врємя: трінацать часов, трідцать мінут!» А біля сільрад великі гучномовці висіли. Пригадую, як Сталін помер, усі зійшлися послухати, а діти дурні були та й плакали за ним...» – згадує 68-річна пані Марія, котра родом із Торчинович. Радянське радіо для пані Ганни (51 рік) із Чапель не асоціюється ні з чим добрим: «Радіо брехливе було, новин ніяких не можна було довідатися. Хто хотів знати правду, почути новини з гарячих точок (Афганістану, наприклад, де служили рідні) – слухав «Голос Америки» вдосвіта, служби Божі слухали з Ватикану. Але «глушили» ті хвилі – вдень неможливо було почути нічого. «Голос Америки» про Йосипа Сліпого, голодомор, Володимира Івасюка транслював передачі. Хіба радянське радіо могло таке передавати?»

Записала Галина Антошик


8

чтиво

Борг

притчі

Один молодий чоловік був дуже засмучений. Його дід бачив це, але вирішив не втручатися, поки внук не попросить про допомогу сам. Так і сталося: через деякий час хлопець запитав: – Дідусю, що робити, якщо мій боржник не хоче віддавати гроші, що вже давно позичив у мене? Дід промовчав і навіть удав, що не почув слів онука. Хлопець повторив своє запитання. І знову не був удостоєний уваги. Він дуже здивувався, адже ще не було випадку, щоб дідусь не відповів на запитання онука – і тому спитав ще раз. Пізніше хлопець знову повторив своє запитання – уже в котрий раз – проте старий усе ще займався своїми справами. Нарешті, коли хлопчина вирішив, що сьогодні він не почує відповіді, все ж запитав: – Дідусю, що робити, якщо боржник не хоче віддавати гроші, які він давно вже взяв у мене? Дід повернувся до нього, усміхнувся та сказав: – Повторюй!

Як талант друга шукав Ходив по світі талант. Багато хто хотів подружитися з ним. Розум говорив: – Таланте, живімо разом. Ти допоможеш мені талановито застосовувати розум. Дурість пропонувала: – Таланте, йди до мене жити – побачивши тебе поруч, люди не будуть сміятися з мене. Багатство вмовляло: – Таланте, із твоєю допомогою я ще більше розбагатію.

вітання Богдана Вікторовича Іванського вітає з Днем народження уся велика родина! З роси і води Вам, рідний наш, міцного здоров’я і хай щастить в усьому!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосамбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом. Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Бідність просила: – Таланте, допоможи мені витерпіти нужду. Однак талант шукав особливого друга, товариство котрого зробило б його самого кращим. – Шукай одного – поки не знайдеш. Якщо хочеш чогось досягти – потрібно невідступно йти до мети, не зважаючи ні на що, – сказала наполегливість талантові. – Мені потрібен саме такий друг! – вигукнув талант. Дуже часто без наполегливості будь-який талант безплідний.

анекдоти ***

– У нас в гостях заслужений морж України. Розкажіть, як ви вперше опинилися в ополонці? – Так само, як і всі: вирішив скоротити шлях.

***

Закон підлості – єдиний закон, що працює в нашій країні.

***

субота, 4 серпня

день +17°/+27° ніч +17°/+20°

неділя, 5 серпня

день +19°/+26° ніч +19°/+21°

понеділок, 6 серпня

день +18°/+27° ніч +18°/+21°

вівторок, 7 серпня

день +14°/+28° ніч +14°/+18°

середа, 8 серпня

день +14°/+27° ніч +13°/+19°

четвер, 9 серпня

день +14°/+26° ніч +13°/+20°

п’ятниця, 10 серпня

день +16°/+22° ніч +13°/+18°

Дід бив – не розбив, баба била – не розбила... Нокіа 3310!

оголошення

***

Продаж Продам козу та козенята (4 міс.). Ціна договірна. 0967832512.

У тролейбусі: – Вaш квиток? – Немає, a вaш? – Я контролер взагалі-то! – А я електрик – тaк що: мені зa світло не платити?!..

***

РОБОТА Г азета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунктах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Áåçêîøòîâíà

þðèäè÷íà äîïîìîãà Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізовується Благодійним фондом Андрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катеринчуком за адресами: м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84; м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

Головний редактор: Роман Рак Заступник головного редактора: Всеволод Поліщук Над номером працювали: Тетяна Михаць Галина Антошик Адреса редакції: м. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

старосамбірщина

Дизайн: Верстка: Літературне редагування: Художнє оформлення: Рекламний відділ: Відділ збуту:

Що таке компроміс у стосунках? Чоловік хоче у відпустку на лижі в Альпи, дружина – в Єгипет на пляж. Компроміс – усі їдуть в Єгипет, але чоловік може взяти з собою лижі.

***

Дзвінок о третій годині ночі: – Алло... – Алло, у вас під вікном не пробігало стадо баранів? – А ти що – відстав?!?!

***

Берег Чорного моря. Відпочивають дві сім ‘ї: російська й українська. Їх маленькі – п ‘ятирічні – діти голяка бавляться у піску.  Український хлопчик уважно розглядає російську дівчинку: «Казали мені батьки, що українці відрізняються від росіян, але щоб аж настільки!” Всеволод Деревацький Олег Пеленичка Галина Мушеник Ростислав Лужецький 067 67-307-18 Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот» передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245‑Р від 29.11.2010 р. Друк: ТзОВ «Друк Волині» Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

джерело http://www.meteoprog.ua

Видавець: ТзОВ «Редакція газети «Коловорот» Наклад: 2000 примірників Періодичність: тижневик Підписано до друку: 01.08.2012 р.

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

Gazeta "Kolovorot" #84  

Stary Sambir's district newspaper

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you