Page 1

Чим палили? «Коловорот» продовжує розслідування щодо невідомої речовини, якою палили в котельні №1, що на вул. Проектній у Старому Самборі. Цього разу ми розпитали чиновників, хто і чому розпорядився купити новий котел для твердого палива, завезти паливо, та чому після цього почалися численні перевірки підприємства.

29 грудня 2011 № 50 (054)

с. 5

Що запам’ятається з 2011-го? Що приніс Старосамбірщині рік, котрий минає? Що змінилося в районі? Що запам’яталося його жителям? В останні дні року «Коловорот» вирішив пригадати найбільш помітні події, що відбулися в районі протягом 2011-го. Про це – у «Темі тижня».

Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид»

с.4

рекомендована ціна 3 грн

Вугільна афера: благодійні пожертви чи вимагання коштів?

50 тисяч гривень “пожертвував” постачальник вугілля на рахунок

Старосамбірського осередку

Партії регіонів. Підприємець каже, що від нього вимагали удвічі Світлина – газета «Коловорот»

Старий рік «Ну хто нам стане?..» Лісники-патрулювальники дещо скептично ставляться минає… до своєї місії, котру вважають «декоративною» Жителі району надають перевагу святкуванню Нового року в умовах домашнього затишку.

Ось уже за кілька днів настане 2012 рік. Хтось планував цікаву програму більше місяця – комусь вистачило кількох останніх днів. «Коловорот» вирішив довідатися: де і з ким зустрічатимуть рік Дракона жителі краю. «Однозначно – вдома», – саме такою була найпоширеніша серед опитуваних відповідь. І причина такого рішення криється далеко не у фінансовому забезпеченні людей. По-перше, Новий рік вважається святом родинним. «Я кожного року ніч із 31 грудня на 1 січня проводжу вдома, – каже пані Наталія. – Це є принципово й обговоренню не підлягає. Адже як новий рік зустрінеш – так його і проведеш. А хочеться таки бути вдома, із родиною, з діточками. Тому за ніякі гроші не святкувала б деінде».

3

с.

Щоб краще зрозуміти як саме працюють лісники та правоохоронці у сфері боротьби з ялинковим браконьєрством, журналіст «Коловороту» 26 грудня упродовж двох годин разом із представниками лісництв вистежувала на дорозі потенційних браконьєрів.

Кинуті напризволяще

При в’їзді до Старого Самбора, на КПП, неможливо не помітити кількох чоловіків у камуфляжі. Близько місяця працівники ДП  «Старосамбірське лісомисливське господарство» і Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» діють у рамках операції «Ялинка». Тобто зупиняють та перевіряють автомобілі на наявність нелегальних ялинок.

Троє поважних чоловіків радо погоджуються на те, щоб я приєдналася до їхнього патруля, адже, за їх словами, не буде вже так нудно. Добромильські лісники Михайло Коршак, Василь Ханик і Микола Галяк із «Галсільлісу» відразу ж починають скрушно зітхати, що «як вони можуть ловити порушників, якщо автомобілі на їх вимогу не хочуть зупинятися». А ті, що везуть на даху чи в кузові ялинки – тим більше. «Стоїмо, би-сьмо змерзли, – сміється Михайло Коршак. – Сьогодні їхав джип білого кольору, а на даху – прив’язана ялинка: навіть не думав зупинятися. Та й чого? Ми не маємо ні жезла, ні форми, ні якогось відповідного посвідчення, щоб зупиняти машини». Працівники ДАІ, за словами лісників, бувають на КПП дуже рідко і недовго, а без їхньої допомоги порушників не зупинити та не спіймати: «Сьогодні нам сказали, що вони зовсім не приїдуть».

3

с.

більше.

с.

3

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках Старого Самбора, «Рукавичці» та магазині «Родинна ковбаска» біля вокзалу


2

я так думаю Куди веде браконьєрський слід? На католицьке Різдво, ближче до обіду, троє браконьєрів вийшли з села Ясениця-Замкова і рушили до великих полонин, відомих серед місцевих жителів як “Ланиське”. Вони були зі зброєю, але без мисливських собак. Можна було б подумати, що це й ніякі не браконьєри, а просто туристи, якщо б не свіжі сліди прикладів на снігу.

Мить, яка вирішує усе У кожного в житті є мить, яка вирішує усе. Мить, коли ми приймаємо рішення і, притримуючись його, кардинально міняємо життя. Такі моменти, незалежно від того, хороший чи поганий у них кінець, запам’ятовуються нам назавжди. Це хвилини, коли ми стаємо людьми здатними на вчинок. Це час, коли страх і лінь зазнають нищівної поразки. Стан, коли пиха нарешті поступається місцем самоповазі. Кажуть, що Новий рік – це пора змін. Новий рік – навіть не свято. Принаймні, першосічневий точно. У нього пластмасовий присмак. Він стоїть десь поміж Днем Конституції, котра ніколи в цій країні не виконувалася, і Днем Незалежності, котрою тут теж досі не пахло. Він, як мильна бульбашка, роздута телебаченням та корпораціями, що намагаються заробити на цьому статки. Попри це, для більшості 1 січня – це рубікон. Принаймні їм дуже б цього хотілося. Це час, коли складаються нові плани та надії. Ті плани, які навряд чи втіляться, і ті надії, які навряд чи справдяться. Час, коли ми кажемо собі: “От з нового року почну...” – і не починаємо. Або: “От з нового року перестану...” – і продовжуємо робити, що робили. Відсуваючи час змін до нового року чи навіть до наступного понеділка – ми вкотре визнаємо власну слабкість. Пасуємо перед страхом та ледарством. Дарма, що перед своїм – від цього не менш соромно. Лише з часом, коли починаєш задумуватися над сотнями понеділків, із яких так нічого й не почалося, коли згадуєш десятки “нових років”, котрі не виправдали сподівань, – лише тоді усвідомлюєш, що почати нове життя можна негайно. Для цього не потрібно чекати Нового року, Дня народження чи ще якоїсь “важливої” дати. Вистачає просто прийняти рішення та не здаватися, доки не отримаєш результату. Байдуже, якого. Часто в процесі отримуєш такі результати, на які й не сподівався. Почати з нуля не так уже і важко. Це можна зробити завжди. Кожну наступну хвилину можна перестати брехати рідним та близьким, чужим людям і, найперше, – собі. Можна перестати вимагати хабарі й почати працювати чесно. Можна не йти на мотузку у покидьків і не платити їм данину. Звільнитися від алкогольного, тютюнового чи телевізійного рабства. А ще можна перестати закривати очі на те, що діється довкола. Не прикидатися більше дурниками у ситуації, коли всі про всіх усе знають, та ніхто нічого не говорить. Ми не маємо права передати такий стиль життя дітям. Ми і так достатньо їх скалічили. Покоління затурканих кріпаків із зіпсованою свідомістю та системою цінностей. Коли дитина у школі каже, що вона хоче стати митником і на питання: “Чому?” – відповідає, що тоді в неї “зв`язки” будуть, то це – діагноз. Не дитині, звісно, – суспільству. Не потрібно бути Хаусом, щоб констатувати – стан хворого надто важкий, аби зволікати. Необхідне хірургічне втручання, яке кожен повинен провести сам у своїй свідомості. І це може відбутися швидше, ніж усі сподіваються. Не потрібно чекати нового року чи понеділка – кожної наступної миті можна перестати розпускати нюні та врешті із затюканого бидла перетворитися на вільну людину. Потрібно лише захотіти.

Роман Рак

Я та єгері ПП “Екобескид” побачили їх здалеку. Нас розділяло не менше ніж півтора кілометра, але враховуючи те, що браконьєри були майже на вершині, а ми внизу – це мінімум 20 хвилин ходьби. На жаль, цього разу нам не вдалось затримати злодіїв. Але було вирішено пройтися за ними і з’ясувати: куди ж таки веде браконьєрський слід? Традиційно вважається, що на браконьєрство люди ідуть, щоби вижити. В очах пересічного українця: браконьєр не має грошей та можливості їх заробити, але все ж є батьком п’ятьох голодних дітей, котрих треба прогодувати. Тому і тільки тому він іде на злочин. Будинок, до котрого привів браконьєрський слід, виглядав далеко не найбіднішим. Обшитий новою дерев’яною вагонкою, із пластиковими вікнами, сателітарною антеною на стіні й автомобілем на подвір’ї. Мені, як людині наївній, хочеться вірити, що власник будинку Микола Песюк не має жодного стосунку до недільної “браконьєри”. Можливо, його спеціально підставили, наслідивши аж до його ґанку, якісь негідники. Якщо ж аналізувати цю ситуацію глибше: стає моторошно. Люди не бояться крові на руках в одне із двох найбільших релігійних свят у році. Про які тоді християнські цінності можна говорити? Про яку повагу і любов до себе та ближнього? Кажуть, що люди діляться на дві категорії. Одні – походять від Адама та Єви, а другі – від мавпи. Мабуть, походження таки дається взнаки?

Тимур Бедернічек Світлини автора У цій статті йдеться про засновників газети «Коловорот»

План Даллеса спрацював? Дуже часто зараз чуємо як люди скаржаться. Скаржаться не лише на погоду чи здоров’я – скаржаться, переважно, на життя, на владу, на державу, на мораль, на суспільство, на молодь (“у наші часи такого не було”) та ще на безліч речей… Але чому ж люди скаржаться? Маємо все, що хотіли! Маємо незалежну державу, котрій уже, між іншим, не 5 та не 10 рочків, а вона вже повнолітня, і їй уже можна купувати цигарки у кіоску. Маємо свою владу, що самі собі вибрали. Маємо трохи власної мови, трохи свободи слова, трохи демократії. І трохи чого поїсти. То чого ж люди невдоволені? Чому на кожному кроці чуємо, що наше суспільство котиться у прірву, що мораль занепала? Що тепер авторитет не батьки, не школа й не релігія, а всіляка розпуста і бісівщина? Зі здобутків нашої славетної держави за роки незалежності можна виділити перші призові місця в Європі за рівнем наркоманії, алкоголізму, куріння, СНІДу, корупції, різних вад та венеричних хвороб… Ну, це якщо не згадувати про розкрадені ресурси, знищене довкілля, розвалену економіку та інфраструктуру… і ще такий “невеличкий” безкінечний перелік подібних речей. Що це? Результат невиправного українського менталітету та звички красти в самих себе й нищити своє чи наслідок якогось невидимого неозброєним оком, давно запущеного вбивчого механізму?! Без першого тут, вочевидь, не обійшлось, і це ми якщо не знаємо чи не визнаємо, то інтуїтивно чітко та ясно відчуваємо усіма фібрами своєї душі. Хоча, прихильники теорії змови залюбки стверджували би, що це все – таємний Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

план зі знищення нашої нації, при цьому методично помахуючи перед обличчям опонента папірцем із славнозвісною назвою “Доктрина Даллеса”. Він є документом, що свідчить про таємний план розвалу й знищення радянського суспільства зсередини. 1945 року у своєму виступі перед спеціальною комісією Сенату США директор ЦРУ Аллен Даллес зазначив: «Закінчиться війна, ось усе втрясеться, влаштується. І ми кинемо все, що маємо, – все золото, всю матеріальну допомогу на задурювання й обман людей. Людський мозок, свідомість людей – здатні до зміни. Посіявши там хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві і примусимо їх у ці фальшиві цінності вірити. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, своїх союзників у самій Росії. Епізод за епізодом буде розігруватися грандіозна за своїм масштабом трагедія загибелі найнепокірнішого народу, остаточного, незворотного згасання його самосвідомості. Із літератури і мистецтва ми, наприклад, поступово витруїмо їхню соціальну сутність, відучимо митців, відіб’ємо у них бажання займатися зображенням, дослідженням, чи що, тих процесів, які відбуваються в глибинах народних мас. Література, театри, кіно – усе буде зображувати та прославляти найбільш ниці людські почуття. Ми будемо всіляко підтримувати й піднімати так званих художників, котрі будуть насаджувати і втовкмачувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зрадництва – словом, усілякої аморальності. В управлінні державою ми створимо хаос і плутанину… Ми будемо непомітно, але активно й постійно сприяти самодурству чиновників, ха-

барників, безпринципності. Бюрократизм і тяганина будуть зводитися в чесноти. Чесність та порядність осміюватимуться і нікому не будуть потрібні, перетворяться на пережиток минулого. Хамство й нахабність, брехня та обман, пияцтво і наркоманія, тваринний страх одного перед одним та безсоромність, зрада, націоналізм і ворожнеча народів, насамперед ворожнеча й ненависть до російського народу, – усе це ми будемо спритно і непомітно культивувати, усе це розквітне махровим цвітом… І лише дехто, дуже небагато хто, буде здогадуватися чи навіть розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпомічне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати й оголосити покидьками суспільства. Будемо викидати духовне коріння більшовизму, очорнювати і знищувати основи духовної моральності. Ми будемо розхитувати таким чином покоління за поколінням, витруювати цей ленінський фанатизм. Будемо братися за людей із дитячих, юнацьких років, головну ставку робитимемо на молодь, будемо розкладати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з них циніків, негідників, космополітів. Ось так ми і зробимо». (с) Аллен Даллес, Директор ЦРУ, 1945 План, висвітлений у цьому його виступі, пізніше став “Доктриною-200”, що відома під назвою “План Даллеса”. Чи дійсно намагались цей план утілити в життя, чи ні – ми можемо лише здогадуватись. Але, судячи із того, як методично, пункт за пунктом втілились усі його задуми, ми можемо впевнено стверджувати – план Даллеса спрацював.

Юрій Тер-Арутюнян

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках Старого Самбора, «Рукавичці» та магазині «Родинна ковбаска» біля вокзалу


Змагалися юні розумники На Старосамбірщині завершилися учнівські олімпіади ІІ туру. Про це кореспондента «Коловороту» повідомила Марія Лешкович, головний методист інформаційно-методичного центру. «Змаганням із астрономії ми закінчили цьогорічні районні олімпіади, – сказала Марія Степанівна. – Уже є всі результати та підсумки». Найактивнішими серед призерів виявилися учні Старосамбірської ЗСШ №1, котрі зуміли вибороти для свого закладу аж 14 «золотих» місць. Слідом за ними ідуть їхні колеги із Старосамбірської ЗСШ №2, Хирівської гімназії-інтернату та Хирівської ЗСШ, школярі із Добромиля, Стрілок,

Ушанують пам’ять Кирила Осьмака

П`ятниці, Скелівки, Тернави, Надиб, Старої Ропи та Старої Солі, а також – Ясениці-Замкової. Які призи отримають новоспечені переможці – ще невідомо. «Плануємо у травні провести такий захід – «Обдарованість року», на котрому відзначимо відмінників. Про конкретні призи говорити не буду, оскільки ще не закладений бюджет на наступний рік, тож не знаємо на що розраховувати», – пояснила пані Лешкович. А поки що юні розумники набиратимуться сил на канікулах, тому що попереду їх чекає ще одне випробування. Адже всі учні, котрі здобули перші місця поїдуть у Львів на ІІІ тур змагань.

Тетяна Михаць

Президент УГВР якийсь час жив на Старосамбірщині Львівська обласна рада, з метою сприяння патріотичному вихованню молоді, прийняла рішення увічнити пам’ять президента УГВР Кирила Осьмака та діяльність підстаршинської школи УПА. Завдання поклали на Львівську облдержадміністрацію, яка повинна передбачити кошти для втілення планів у життя наступного року. У селі Недільна Старосамбірського району мають намір створити музей або музейну кімнату, присвячену діяльності президента УГВР та підстаршинської школи, розробити пам’ятний екскур-

сійний маршрут. Він проходитиме через село Недільна, гору Діл та село Сприня. У планах на наступний рік також ремонт дороги “Стрілки – Топільниця” та прокладення дороги “Топільниця – Недільна”, оскільки дорога там ґрунтова. Нагадаємо, Кирило Осьмак – діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради – склавши присягу у липні 1944-го року, оселився з сім’єю у селі Недільна (тоді ще Стрілківського району), де стояли чотири сотні УПА і розташовувався штаб УПА–Захід.

Галина Антошик

Вугільна афера: пожертви чи вимагання? Закінчення, поч. – с. 1 Підприємець Віталій Рабковський, котрий постачав вугілля для старосамбірських шкіл, зізнався “Коловороту”, що очільник райдерж­ адміністрації Володимир Цегенько вимагав у нього “пожертву” для місцевого осередку Партії регіонів. Минулого тижня він побував у Старому Самборі і, втративши надію отримати борг у 130 тис. грн, розповів газеті свою версію подій та показав оригінали платежів. За словами підприємця, восени, коли він мав завозити вугілля у школи, йому не дали на це дозвіл у РДА. “Я телефонував, питав чому не дозволяють завозити вугілля. Цегенько мені пояснив, що треба зробити пожертву для осередку Партії регіонів. В інакшому випадку дозволу на відвантаження не буде”, – розповів пан Рабковський. І додав, що наближалося 15 жовтня, до котрого за контрактом школи мали бути забезпечені паливом. Врешті підприємець погодився на “пожертву”, і відвантаження вугілля почалося. Школи упродовж жовтня палили червоноградським вугіллям – і скарг на нього не було. 4 листопада Віталій Рабковський перерахував на рахунок місцевого осередку Партії регіонів 50 тис. грн двома платежами під вигаданими прізвищами. Як говорить пан Рабковський, вигадані прізвища сказав вписати голова РДА. Утім, цих грошей, вочевидь, виявилося замало. “Він подзвонив та сказав, що потрібно перерахувати 100 тисяч гривень. Таку суму платити я відмовився – і після цього з’явилися скарги на якість вугілля”, – розповів підприємець. Він також додав, що після того, як він відмовився давати ще 50 тис. грн пожертви, РДА перестала перераховувати кошти за уже відвантажене вугілля. Нині борг відділу освіти перед   ПП “Рабковський” становить близько 130 тис. грн. Із цього приводу червоноградський підприємець уже подав скарги як у Старосамбірську районну, так і у Львівську обласну прокуратуру.

Світлина – газета «Коловорот»

Коментар Володимир Цегенько, голова Старосамбірської РДА Мені Рабковський на дещо натякав. У присутності двох чоловік – не боявся. Я йому чотири рази казав, що мене цікавить тільки якість. А якщо ти щось хочеш організувати, то є для цього благодійність. Чи зайнявся він якоюсь благодійністю? Я не знаю. Це в нього треба питати. Аферист, котрий говорить, що, можливо, підмішали гравій до вугілля. А начальник відділу освіти каже, що це ще минулорічне залишилося. Та всі директори шкіл сміються з того. Я усім директорам казав завертати машини з поганим вугіллям. Якщо би я мав якісь особисті рахунки з тим Рабковським – я б таке говорив?

Старий рік минає…

номерного знака авто, ми не встигаємо нічого побачити. Але раптом один водій білого мікроавтобуса зупинився. Підходимо гуртом ближче. Ігор Церковник привітався до водія, представився й пояснив із якою метою зупинив авто. Водій швидко продемонстрував нам, що не везе з собою ніяких ялинок і рушив далі. Нашу подальшу розмову мимохіть перервав дядько, котрий віз ялинку на велосипеді. Патруль, як годиться, підійшов до нього і попросив документи на деревце. Їх у велосипедиста не було, тому він особливо не пручався та пішов до адмінбудівлі лісомисливського господарства, що неподалік від КПП. Отже, без відповідної допомоги, лісникам-патрулювальникам при дорозі роботи мало, а ялинкові браконьєри, самі розумієте, на велосипедах не їздять.

Закінчення, поч. – с. 1 З іншого боку, на Старосамбірщині все одно не вдасться відзначити свято з розмахом та шиком. Адже, як би там не було, у районі катастрофічно бракує розважальних закладів. До того ж, більшість із тих, що діють у Новорічну ніч не працюватимуть узагалі. Отож, відсвяткувати можна буде у Добромилі в торгово-розважальному комплексі «Радич». Ціна за місце – 200 гривень. Організатори запевняють, що в ціну входить практично усе – гуляй душа. У Хирові ціни коливаються у межах півтори сотні гривень. Якщо протягом ночі вам забракне напоїв чи їжі – ви завжди зможете “дозамовити” ще. Тільки от, як свідчить досвід попередніх років, за дещо вищими цінами. Найдешевше обійдеться свято у відпочинковому комплексі «Бойківський двір», що у Ясениці-Замковій. Тут раді приймати гостей за 140 гривень. Проте місця тут бронювалися задовго до грудня. Решта ж жителів району підуть до друзів та знайомих. Окрім цього, не бракує таких, для кого прихід Нового року не є абсолютно ніяким святом. «А що відзначати? Кого зустрічати? Рік новий, рік старий – це ж поняття абстрактні, – дивується пан Андрій із Старого Самбора. – Різдво Христове є і буде для мене найбільшим із свят. А Новий рік апріорі не має ніякого значення. Це всього лише умовність».

Галина Антошик

Тетяна Михаць

Лісники-патрулювальники дещо скептично ставляться до своєї місії, котру вважають «декоративною» Лісники розповідають, що уже третій день тут стоять – ще залишився один. «Є складений графік чергувань, за котрим представники усіх лісництв району повинні у певні дні патрулювати на дорозі та зупиняти машини, що везуть ялинки. Так буде до 5-го січня», – каже Василь Ханик. Ігор Церковник, помічник лісничого зі Старосамбірського ЛМГ, котрий також патрулює сьогодні, розповідає те ж саме – ніхто не хоче зупинятися на вимогу лісника: «Із десяти машин – зупиняється одна-дві. Ми самі розуміємо, що у нас нема повноважень зупиняти машину, хоча перевірити документи на ялинки мусимо», – і тут же пропонує пересвідчитися. Пан Ігор махає рукою в бік однієї, другої машини, проте, крім здивування на обличчі водіїв та заднього

Різдво зі снігом? Очевидно, Новий рік зустрічатимемо без снігу. Та хоча сьогодні на вулиці плюсова температура – синоптики розповідають про похолодання. У Львівському гідрометцентрі попере­ джають, що, починаючи із 30 грудня, стовпчики термометрів повільно, але все ж опускатимуться донизу. Відносно найбільший морозний день прогнозують на друге-третє січня – може бути навіть до мінус шестисеми градусів за Цельсієм. Та після цього знову потеплішає. На Різдвяні свята, цілком імовірно, падатиме мокрий сніг або дощ. Як погодні події розвиватимуться надалі – у гідрометцентрі поки не кажуть.

Тетяна Михаць

Епідемія не загрожує Ситуація із грипом на Старосамбірщині стабільна. Про це «Коловороту» розповів головний лікар Юрій Войтів. «Поки що спостерігаємо лише сезонне збільшення ГРЗ. Кількість хворих є абсолютно нормальною, як на цю пору року», – сказав пан Войтів. Тим часом медики рекомендують людям підтримувати імунітет, вживати багато фруктів (особливо цитрусових), а також часник та цибулю.

Тетяна Михаць

Спроба грабежу Молодий житель Добромиля намагався пограбувати будинок у цьому ж місті. Хлопець придбав пістолет із гумовими кулями і напав на земляка. «Очевидно, був упевнений, що в помешканні є гроші, оскільки господиня перебувала на заробітках в Італії», – розповів «Коловороту» начальник райвідділу міліції Ігор Марадь. Молодикові не вдалося щонебудь украсти, через те що мешканець дому вчинив опір. Грабіжник зараз перебуває у Старому Самборі в ізоляторі тимчасового тримання. Відомо, що він уже має судимість. Поки що ведеться слідство і порушено кримінальну справу за статтею 186 (грабіж).

Ще не заносить

«Ну хто нам стане?..» Закінчення, поч. – с. 1

КОРОТКО

Тетяна Михаць

Роман Рак

«Щедрий» улов

3

новини

29 грудня 2011 № 50 (054)

Із першим снігом на дороги Старосамбірщини завітала й ожеледиця. «Коловорот» поцікавився у працівників ДАІ, як погода «відзначилася» у їхніх протоколах. «Поки що можу сказати, що кількість ДТП, у порівнянні з минулим роком, є меншою, – розповів журналістові інспектор з дізнання ДАІ, капітан міліції Микола Хомут. – У грудні було зафіксовано ДТП, та погодні умови не були причиною жодної з них. Одна аварія сталася у Старому Самборі, а інша у Тершові». І все ж, інспектори рекомендують водіям терміново «перевзувати» свої авто у зимові шини. Адже ситуація на дорозі може змінитися за лічені години.

Тетяна Михаць

Символічний вогонь Вифлеємський вогонь миру потрапить на Старосамбірщину. Ще 20-го грудня польські харцери на українсько-польському кордоні на митному переході “Рава-Руська” традиційно передали українським пластунам Вифлеємський вогонь миру. Зберігається він у Львові в Соборі Святого Юра. Вифлеємський вогонь символізує тепло, мир, злагоду, надії, братерство. За словами старшої пластунки Соломії Николин, поки ще точно невідомо, коли вогонь потрапить на Старосамбірщину. «3 січня має бути передання вогню до всіх осередків “Пласту” у Львівській області. Усі пластуни Львівщини з’їдуться до церкви Юра та візьмуть Вифлеємський вогонь до своїх містечок. Після третього січня він потрапить і на Старосамбірщину, але точної дати, коли його привезуть – ще немає», – каже старша пластунка. Зате Старосамбірська райрада вже запрошує мешканців району 5 січня приєднатися до акції «Вифлеємський вогонь» у смт Нижанковичі, “Кордон – 480”. На сайті ради йдеться про те, що пластуни, узявши вогонь на кордоні від польських скаутів, передадуть його громаді Старосамбірщини. Щорічна естафета передання Вифлеємського вогню розпочинається у Відні, де представники усіх скаутських організацій світу запалюють собі перші лампадки. Із 1989-го року скаути традиційно розповсюджують Вифлеємський вогонь миру по усіх континентах. Українські пластуни вперше перейняли естафету 1998-го року.

Галина Антошик


4

тема тижня

Головні події 2011

Графіка – Юстини Могитич

Що приніс Старосамбірщині рік, котрий минає? Що змінилося в районі? Що запам’яталося його жителям? В останні дні року «Коловорот» вирішив пригадати найбільш помітні події, що відбулися в районі протягом 2011-го.

Неремонтовані дороги Роман Батючок, перший заступник голови РДА у коментарі «Коловороту» сказав, що у жовтні поремонтують дорогу «Старий Самбір – Смільниця». «На жаль, Старосамбірщина не включена у список об’єктів Євро-2012, тому й не передбачені кошти для району. Цю ситуацію контролює обласний автодор. Поки що усі основні кошти спрямовуються на розвиток головних точок Євро. Коли черга дійде до нас – поки сказати важко».

1. Вугільні афери

Чим рік почався – тим і завершується. Як у лютому 2011 року школярі Старосамбірщини мерзли через неякісне вугілля, так і наприкінці року ситуація повторилася. Інший сезон, інший постачальник, інший начальник відділу освіти. А от голова РДА – той же. Чи означає щось особливе цей факт? Постачальник вугілля, червоноградський підприємець Віталій Рабковський вважає, що означає, та звинувачує керівника району, в тому, що той вимагав у нього переказати гроші на партійний рахунок. Сам же Володимир Цегенько стверджує, що лише порадив панові Рабковському віддати гроші на благодійність. Цей вузлик ще розплутувати і розплутувати. А от те, що трапилося на початку року, – уже нібито повністю дослідили в обласній міліції, тож у січні мають передати в суд.

2. Поява незалежної газети

Хоча «Коловорот» народився формально у 2010 році – все ж стала газета на ноги уже в 2011. Протягом цього часу вона постійно розвивалася, ми вчилися подавати інформацію по-новому, обирати справді цікаві для жителів району теми, підбирати відповідну форму подання. Змінювалися дизайн газети і її рубрики. Незмінним залишалося правило, яке ми взяли за основу від початку: бути чесними перед читачем. Так, часом ми й помилялися, але при цьому не боялися визнавати свої помилки, уточнювати інформацію чи навіть спростовувати її. Дуже вдячні вірним читачам, котрі терплять нас, попри наші недоліки.

3. Справа про наркотики у школі

Мова йде про понад 6 кілограмів коноплі, що знайшли у приміщенні школи в Старому Самборі. У переховуванні та продажі цих наркотиків звинуватили тренера з боксу місцевої ДЮСШ Івана Годія, однак суд його виправдав. Іншого головного підозрюваного поки що не знайшли. Заяви самого Годія про те, що в тому ж спортзалі займалися міліціонери, і треба ще перевірити, чи не вони причетні до наркотиків – спростував начальник райвідділу Ігор Марадь. Справа загрожує перейти в ранг «висяків».

Невиконані обіцянки 2011 року

Недоремонтована школа в Добромилі Марія Нискогуз, начальник відділу освіти, обіцяла у серпні взятися за ремонт старого корпусу у Добромильській ЗСШ. Зараз Марія Антонівна перебуває на лікарняному. Та ситуацію прокоментував голова РДА Володимир Цегенько. «Я був у цій школі, бачив, яка там ситуація. Поки що там є серйозні проблеми із спортзалом – тому спочатку вирішується це. А далі візьмемося і за саме приміщення».

Замість тендеру – Єгипет 4. Переїзд ФК «Львів» із Добромиля

Подія доволі сумна, але все ж не така трагічна, як могла би бути. Побалансувавши на грані зникнення, футбольний клуб «Львів» усе ж вижив, однак йому довелося змінити власника. А він – новий власник, голова Федерації футболу Львівщини – перевіз команду до Львова, де вона зараз виступає на стадіоні СКА. Утім, схоже, частина вболівальників із Добромиля й досі залишається вірною команді. На жаль, поки що команда не відповідає їм взаємністю та грає не надто добре, залишаючись на останньому місці у Першій лізі.

5. Приїзд Філарета

Візит Глави Всеукраїнської церкви – завжди велика подія для району. Тому приїзд митрополита УПЦ КП Філарета доволі жваво обговорювався на Старосамбірщині. Багато людей зібрало й освячення Владикою храму. Утім, за чутками, був у візиті й політичний аспект. Подейкують, що приїзд Філарета організував не хто інший, як депутат обласної ради Михайло Гичка, котрий «зондує грунт» щодо можливого балотування у Верховну Раду і шукає підтримки, зокрема, в церкви. Та все ж, якими б не були мотиви, – для вірян приїзд митрополита мав інше значення, адже додав натхнення у вірі.

6. Є  вропейські дні добросусідства

Масові гуляння, концерт за участю Скрябіна, польоти на повітряних кулях і багато інших цікавих розваг – це те, що отримали жителі Старосамбірщини та гості району завдяки Європейським дням добросусідства. Однак не розвагами тільки жив у цей час район, адже відбувалися під час ЄДД також і офіційні зустрічі, під час котрих представники прикордоння України та Польщі шукали відповіді на проблемні питання. А також намагалися пролобіювати у вищого керівництва поступ у питанні нового контрольно-пропускного пункту. Наскільки ефективними були ці ініціативи – побачимо уже в наступному році.

7. Успіхи ФК «Кар’єр»

Володимир Цегенько обіцяв проконтролювати ситуацію із закупівлею вугілля для опалення шкіл, щоб не повторилася минулорічна. Однак у час, коли відбувався тендер на постачання вугілля, голова РДА був у Єгипті. В інтерв’ю «Коловороту» пан Цегенько пояснив це так: «Справа в тому, що я збирався контролювати не сам процес укладання угоди, бо я його не маю права контролювати. Для того є тендерні комітети. Вони є в освіті, в медицині і у нас в РДА є такий комітет. Хто виграє тендер – той постачає вугілля. Далі треба було лише контролювати якість вугілля. Я показав одного разу у Старому Самборі на КП, як завернув одну машину. Сам особисто виліз на машину, хоча це не моя робота. Такого не робив ніхто в житті, навіть начальник відділу освіти не робила такого. Завернув одну машину і сказав, щоб, не дай Боже, не пропустили ще одну таку. На нарадах із директорами шкіл перед початком опалювального сезону я сказав, що кожен директор школи нестиме пряму відповідальність за погане вугілля.

А майданчиків таки немає

Вдалим став 2011 рік для «Кар’єра» із Торчинович. Цього року футболісти зі Старосамбірщини виграли Меморіал Ернеста Юста і були лише за крок у Кубка Львівщини. Утім, навіть незважаючи на поразку у фіналі, фахівці відзначають якісну гру, котру забезпечує «сплав молодості й досвіду», адже серед гравців команди є футболісти, котрі грали і у Вищій лізі.

Чи не півліта «провозилася» громадська формація «Дністер» із планами на дитячі майданчики. І все ж, попри усі старання організаторів, поки що план не вдалося втілити у реальність. «Нам бракувало грошей на усю документацію, – розповів організатор проекту Андрій Мицак. – Це близько півтори тисячі гривень». Та навіть, якщо б гроші зараз знайшлися, до встановлення майданчиків усе одно потрібно було б чекати аж до весни. Адже встановлювати їх на зиму немає ніякого сенсу. Нагадаємо читачам, що з власної ініціативи дністряни мали на меті поставити чотири дитячі майданчики: у Старому Самборі, Стрілках, Бусовиську та Спасі.

Антін Бандера

Тетяна Михаць

Опитування

Що важливого відбулося на Старосамбірщині у 2011 році? Олена Михаць, м. Добромиль Навіть не можу пригадати. Якихось таких глобальних подій, котрі стосуються району загалом, точно не назву. Я не дуже беру участь у громадському житті Старосамбірщини, бо маю малих діток. От, власне, якщо говорити про сім΄ю, то цілком можу вважати, що у 2011 році я вдруге відчула себе мамою, адже моя менша донечка народилася саме наприкінці 2010.

Соломія Николин, м. Старий Самбір Думаю, що на Старосамбірщині відбулося багато цікавих подій, та я у них участі, на жаль, не брала. Зараз дуже мало часу проводжу у рідному районі. Навіть на Європейських днях добросусідства не була.

Павло Коваль, с. Дроздовичі Навіть не можу пригадати, що таке справді варте уваги відбулося у районі. Були Європейські дні добросусідства. Це ніби важлива подія, бо був великий концерт. Більше такого рівня у районі нічого не було. А загалом – добре, що живий, здоровий і маю багато друзів.

Олег Панчак, гостює в Добромилі Я живу в сусідньому районі, але часто у вас буваю – тому трохи в курсі подій. Знаю, що відбувся тут сильний фестиваль: навіть Скрябін приїжджав. Ще був солідний ювілей Старого Самбора, який гарно відсвяткували. А щодо політики – то там нічого не чув, не знаю.

Тетяна Топорович, м. Старий Самбір Ой, не знаю навіть, бо давно не була в районі. Уже десь близько півроку тому останній раз приїжджала. Але, напевно, багато цікавого мало статися. У нас район великий.

Коля Голубець, с. Княжпіль Ну, була одна цікава подія в сусідньому селі – Матінка Божа з’явилася на склі одного вікна. Ще одна подія важлива – розпалася футбольна команда ФК«Львів» у Добромилі. Більше не згадаю.

Опитували Тетяна Михаць та Галина Антошик


29 грудня 2011 № 50 (054)

5

розслідування

Чим палили? Із вулиці Проектної давно забрали смердюче паливо – проте питання усе ще залишилися «Коловорот» запитав тих, хто має відношення до заміни котла та завезення палива чорного кольору із запахом нафти у котельню №1, що на вул. Проектній у Старому Самборі. Запитували: “Хто і чому розпорядився купити новий котел для твердого палива, завезти паливо, та чому після цього почалися численні перевірки комунального підприємства?”

ють зарплати вони там усі разом взяті?” Кішик організував нам таку ситуацію: були старі тарифи, тоді підняття цін на газ – виставляють тарифи нові, але тільки для бюджетної сфери. Ми поставили таку умову: ми погодимося на ціну, яка буде обґрунтованою. Він дав чотири різні обґрунтування однієї ціни. То так крутив, то сяк, і докрутилося до того, що ми змушені були матеріали скерувати в райвідділ міліції для перевірки. І вона дала плачевний результат – ціна на тепло була завищена. Якщо взяти той котел, що на Проектній, то він уже працював на дровах, а в ціні вказувалося, що на газі. А котел, що стоїть за міськрадою в нього узагалі на обліку не стоїть. Половину його ціни заплачено, а половину – ні. А що найцікавіше – повну вартість котла він включає в інвестиційну програму».

Нагадаємо, минулого місяця в котельні на вулиці Проектній у райцентрі почали палити тирсою, змішаною із відходами від переробки нафти. Проте дуже швидко припинили, оскільки люди почали скаржитися на сморід і сажу в повітрі. Роман Батючок, перший заступник голови Старосамбірської райдержадміністрації: «Що стосується того, що було завезено, то я команди такої не давав. Бо уже коли паливо завезли і розвантажили – аж тоді мені довели до відома. Наскільки я знаю – то є тирса, перемішана з відходами від нафтопереробки. Треба, щоб Микола Кішик дав вам копію сертифіката відповідності, де написана його назва, склад, чи воно придатне для спалювання. Із заміною котлів також не так. Був у адміністрації той самий керівник комунального підприємства і просив, щоб адміністрація посприяла тому, щоб вони поміняли котел газовий на котел для твердого палива. При розрахунках собівартості однієї гігакалорії тепла, основним компонентом є паливо. Щоб отримати 1 гігакалорію від спалювання газу, то, при нинішніх цінах на газ, треба заплатити 570 гривень. А якщо палити дерево – 200 гривень. Різниця тільки на одній гігакалорії величезна. Разом із котлом було привезено 5 мішків того палива. Пан Кішик запалив його і запросив голову адміністрації та мене. Ми приїхали, а він каже, що воно горить краще, ніж вугілля. Потім дзвонить і каже, що вони привезли 10 тонн чи скільки.

Після того починається “коломийка” – багато сажі. Ну ти запалив – подивився. Ми обома руками були за зміну котла, але «Теплокомуненерго» є комунальним підприємством, і ми не можемо йому купувати котел. Єдине – ми могли посприяти. Комунальне підприємство є власністю міськради – тому всю відповідальність несе міська влада. Особисту відповідальність за

діяльність КП несе його директор. На котел усі документи і накладна були. Всі інші документи, які давали право ввести котел в експлуатацію, спалювати дрова – це питання мав закрити керівник підприємства. А той котел був привезений хтозна коли ще, і до сьогодні це питання вирішеним не є. Але тим не повинна займатися райдержадміністрація, бо якщо будемо займатися ми, то постає питання: “За що отриму-

Як передплатити газету «Коловорот» 1) Виріжте з газети бланк передплати. 2) Вкажіть кількість комплектів і місяці, в які хотіли б отримувати газету. 3) Заповніть поля, де потрібно вказати, кому та куди надсилати газету. 4) Розрахуйте вартість передплати на бажаний термін. Врахуйте, що вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн. 5) Віднесіть заповнений бланк у найближче відділення зв’язку.

Іван Грись, міський голова Старого Самбора: «Теплокомуненерго» є на госпрозрахунку, тому не питає у міськради що купувати, де і скільки. Міськрада тільки затверджує тарифи та слухає звіти про роботу. А у внутрішню частину господарства ми не втручаємося. Щодо котла і палива – з боку РДА не було вказівки купувати те чи інше. Було сприяння. Але це сприяння було таке: запросили Миколу Васильовича й сказали, що прийде дешеве паливо. Щоб установити ціну на тепло – треба провести розрахунки. Коли тарифи розробляють, їх подають на рецензію в антимонопольний комітет, інспекцію контролю за цінами у Львівській області. Після того, як приходять звідти висновки – тарифи даються на затвердження міській раді. Коли це все обґрунтовано, то ціна встановлюється. Коли в 2011-му році затверджували ціни на тепло в міськраді, депутати одноголосно проголосували за нові тарифи, але вони були не для населення, а для бюджетних установ. Коли держава підвищила на 54% ціну на

газ – постало питання про використання альтернативного дешевшого тепла. Хоча жителям нашого міста усе одно, бо майже всі з них мають пільги на газ. Котельня на Проектній опалює 10 квартир, решта – поліклініка, дитячий садок, суд, фінвідділ, бібліотека. А по бюджетних установах це вдарило. Тому РДА в свою чергу почала тиснути на Миколу Васильовича: казали, що не будуть мати можливості заплатити за тепло. «Теплокомуненерго» хотіло допомогти зекономити гроші – і що то дало? Дало конфліктну ситуацію. Отак, хотіли допомогти держбюджету, хоч не треба було того робити. Краще б ми наполягали на своєму: «Палимо газом – і крапка!» Не було би сьогодні тої історії. Держава, що закуповує 40 мільярдів кубометрів газу, конче знайшла би тих 4-5 тисяч кубометрів на вулицю Проектну». Микола Кішик, директор КП «Теплокомуненерго»: «Заступник голови адміністрації порадив мені той котел і допоміг його купити. Є постанова Кабінету Міністрів про скорочення споживання газу. Ми скоротили у два рази та ще й дістали по шапці. Мали завдання не дозволяти рости тарифам, здешевити паливо – тому використовували це паливо. Здешевили тариф на 100 гривень. Ціна за 1 гігакалорію у нас була найменшою в області. Почалися перевірки – міліція, КРУ, фінуправління. Усі перевіряли, чи тарифи обґрунтовані, хоч вони були погоджені з інспекцією контролю за цінами. Котел і паливо нам привезли з Монастирищенського заводу. Організація займається на техногенних аваріях збором розливів нафти і робить із цього паливо. Вони дали його нам спробувати – якщо усе піде добре, то РДА дозволить збудувати тут завод із виготовлення цього палива. Ми ні копійки не перераховували за це паливо, взяли тільки спробувати, чи приживеться у нас. Не прижилося».

Галина Антошик

Обирай сам 10 грн

10 грн

Місячна передплата на «Коловорот» Фрукти – до сушарки! Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

13 жовтня 2011 № 39 (043)

Пачка цигарок

«Ми – постгеноцидна нація…» Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

с. 10

Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид»

с.5

рекомендована ціна 1 грн

«Свобода або смерть!» 14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва Світлина PHL

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів

оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій.

воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНовизвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У

західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

Земельна проблема Що питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Ділянка з криницями школиінтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

с.

4-5

ПРОГРАМА

ТБ

на тиждень с.

6-9

3

с.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак


6

афіша

«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ Подивитися:

Почитати:

Місія: Різдвяний порятунок

Габі Кьопп. «Навіщо я народилась дівчинкою? Сексуальні “подвиги” радянських визволителів». Київ, «Зелений пес», 2011 Про Другу світову війну та звірства нацистів на окупованих територіях існує багато документальних та художніх творів. Але сьогодні, коли світ засудив не тільки Гітлера, але і Сталіна, коли ми знаємо, хто насправді розв´язав ту війну та якою ціною далася перемога в ній – настав час для об´єктивного розслідування. Книга, про яку говоримо – спогади німкені, котра у віці 15 років стала жертвою сексуального насильства радянських солдатів. Проблема сексуального насильства у війнах не нова – жінки завжди були одним із улюблених трофеїв переможців. Не стала винятком і окупація Німеччини радянською армією. За висновками дослідників, у часи Другої світової близько 2 мільйонів німкень різного віку було зґвалтовано «визволителями», і більшість із них піддавалися насильству неодноразово. Проте жінки неохоче діляться подібними спогадами, та й порушення цих тем ще зовсім недавно сприймалося як спроба обілити нацизм.

Британсько-американський комедійний повнометражний анімаційний фільм «Місія: Різдвяний порятунок» стане справжнім одкровенням для глядачів, котрі люблять казкові різдвяні історії. Творці блискучої сімейної комедії вперше розкажуть світові про те, як же насправді живе велика родина Санти, і навіть про проблеми у взаєминах між родичами. Хіба ви могли собі уявити, що Санта Клаус живе не в Лапландії, а на Північному полюсі, з дружиною – місіс Санта (Імелда Стонтон), 136-річним батьком – дідусем Санта (Білл Найї) і двома синами: старший – Стів (Х’ю Лорі) і молодший – Артур (Джеймс МакЕвой). Перший з них – Стів – дуже здібний хлопець: він розумний, активний, загалом, яскраво виражений лідер. Другий – Артур – добрий і чуйний хлопчик, єдиний у родині, хто досі щиро зачарований магією Різдва, вірить у дива і любить діда. Стів, на правах головного спадкоємця Санти, відмовився від «дідівських» методів роздачі подарунків і модернізував процес, перетворивши чарівне дійство у впорядковану ультрасучасну операцію, використовуючи передові технології.

Тепер усе роблять міріади дисциплінованих Ельфів, котрими вміло керує Стів. Старому Санті нічого не залишається, як стати «весільним генералом», який реально нічого не вирішує. Але дідові не подобаються нововведення онука«модернізатора», і він вважає, що в його часи все було посправжньому, у чому його підтримує молодший онук. Далі мультфільм «Місія: Різдвяний порятунок» розповідає, як одного разу бездушна налагоджена система Стіва дає збій і одна маленька дівчинка Гвен (Рамона Маркес) залишається без подарунка! Артур та старий дивак Санта вирушають у відповідальну місію на старих, погано керованих санях, запряжених північними оленями, щоб встигнути до світанку передати Гвен подарунок від Санта Клауса. Подивитися мультфільм можна у Львові в кінотеатрі, що у торговому центрі «Кінг Крос», а також у «Кінопалацах» – на Театральній та імені Довженка. Тим же, хто володіє англійською, рекомендуємо потім ще й знайти диск із фільмом без перекладу: озвучення від виконавця ролі доктора Хауса на те заслуговує.

Володимир В´ятрович. «Історія з грифом «секретно». Київ, «Наш формат», 2011 Чому зраджували і чи зраджували? Чому ставали героями і чи справді були ними? Радянський Союз розпався чи був зруйнований? Чому «всесильний КГБ» не втримав влади? Відповіді на ці питання десятиліттями ховали під грифами «Секретно». Автор Володимир В´ятрович, котрий розсекретив архіви КДБ, розповідає про таємниці української історії: • глобальні інформаційні війни ХХ століття; • люди, які кидали виклик системі; •щ  оденне життя таємних органів: фальсифікації, оперативні розробки, агентурні операції; • механізми депортацій та нутрощі тюремної системи; • поразка переможців – СРСР проти УПА; • справжні причини Чорнобильської катастрофи; • агонія спецслужби в останні дні СРСР. Історик оприлюднює раніше недоступні заведені «органами» справи та таємні звіти КДБ керівництву партії.

На правах реклами

Із Різдвяними та Новорічними святами!

Ось і дійшов до завершення 2011 рік – кожен із нас підсумовує результати зробленого. Для багатьох 2011 був нелегким, впевнений, що у наступному році, спільно, нам вдасться змінити ситуацію на краще, дорогі Краяни, – головне не втрачати віру та не опускати руки. У році, що минає, ми зробили чимало хороших справ. Впроваджено у життя соціальну програму «Народний Адвокат Андрія Лопушанського», завдяки якій безкоштовну юридичну допомогу отримали більше ніж півтори тисячі людей, здійснено ряд соціальних проектів за сприяння Благодійного фонду Андрія Лопушанського. А оскільки існує позитивний досвід досягнення поставлених цілей, – можна стверджувати, що у наступному році ми спільно зможемо зробити ще більше хороших та потрібних справ. Вітаємо Вас з Новим роком та Різдвяними Святами! Нехай наступний рік буде роком нових змін на краще для усіх нас, а Різдвяні Свята – принесуть злагоду та затишок у кожен дім, у кожну сім`ю. Бажаю, щоб Різдво Христове дарувало усім Вам щастя, здоров`я та добробут, а негаразди – нехай оминають Ваш дім та Ваші сім`ї довіку. Із Різдвом Христовим та Новим роком, дорогі Краяни! Щиро Ваш, Андрій Лопушанський з родиною


довідка

29 грудня 2011 № 50 (054)

Альтернатива зрубаній ялинці Є багато варіантів прикрасити свято так, щоб не нищити дерево, котре росло років 15-20 Якось уже всі звикли, що ялинка – невід’ємний атрибут Нового року. Люди з вихованням увібрали шаблон-схему: «Новий рік – ялинка – Дід Мороз – салат «Олів’є» – шампанське – привітання від влади» – від котрої так просто уже не відмовитися. Однак можна змусити себе до певної корекції схеми на користь ялинки. Не обов’язково рубати зелену красуню – є й інші варіанти, для того, щоб зберегти їй життя і собі новорічний настрій. Те, що кожна ялинка, як і будь-яке дерево, будь-яка рослина, бере участь у фотосинтезі й поглинає вуглекислий газ та інші шкідливі речовини з повітря, і віддає кисень – уже давно ні для кого не таємниця, та й автомобілі і промисловість аж ніяк не менше забруднюють довкілля, щоб не звертати увагу на користь дерев. Окрім кисню, хвойні виділяють також фітонциди, що мають антибактеріальну та протигрибкову дію.

Красива і жива

Багато людей, котрим шкода зрубаного деревця або ж ліньки з ним морочитися, прикрашають ялинку, посаджену на власному подвір’ї, якщо таке є. Проблем із походом за ялинкою нема – раз, сухої хвої нема – два, місце вдома не займає – три. Але на таку ялинку ніхто не ризикне почепити дорогі прикраси, знаючи можливості своїх сусідів чи односельців. Основний аргумент прихильників традиційної «йолки» – запах хвої, якого не замінить штучна ялинка та штучні ароматизатори. У такому разі можна прикрасити кілька гілочок ялинки – і дерево ціле, й вибагливі

Новорічний креатив

Першою альтернативою живій ялинці є, звісно, штучна. Щороку усе більше родин купують собі таку. Вона багаторазового використання, по неї не потрібно щороку ходити в ліс чи на ринок, ця ялинка не осипається, гілки не схиляються сумно додолу у процесі висихання – словом, самі плюси. Єдиний мінус – «кусюча» ціна. В одному зі Старосамбірських магазинів штучне новорічне деревце коштує від 30 гривень (за 55-сантиметрову пластикову ялинку) до 695 гривень (за 2-3-метрову не менш пластикову сосну). Середня ялинка коштує 155-235 гривень, а сосна – 280-395 гривень. Є серед нас і великі оригінали, котрі примудряються змайструвати ялинку із найнесподіваніших матеріалів. Але потрібно для цього мати творчу натуру, неабиякий талант і сім’ю, котра б погодилася із вибриками родичамитця. Використовують усе, що потрапляє під творчу руку – дріт, тканину, папір, бісер, фарби, «дощик», фольгу та багато іншого. Уже скоро Новий рік – може, саме час змінити новорічні традиції?

Галина Антошик

Щоб до Старого Нового року достояла

Вибираючи новорічне деревце, потрібно звернути увагу на його стовбур. Бажано, щоб він був товстим та, як і гілки, покритим глицею. Гілок на стовбурі повинно бути багато. У хорошої ялинки вони пружні, голочки колючі й темно-зелені, у жодному разі не жовтуваті. Обираючи на ринку зелену красуню, варто переконатися чи гілочки ялинки гнуться, а не ламаються, і чи не обсипаються, оскільки навіть щойно привезене з лісу дерево може бути сухим. Молоде, здорове деревце можна визначити й по специфічному запахові лісу. При транспортуванні ялинки важливо не пошкодити кінчики її гілок та верхівки, тому необхідно акуратно притиснути гілки до стовбура і закріпити широкими мотузками. Куплену заздалегідь ялинку зберігають у холодному місці, а не у теплій кімнаті. Перед тим як занести дерево до хати, потрібно відрубати нижні гілки і оголити стовбур на 15-20 сантиметрів. Занісши його у будинок,

Ялинка і дідух: хто з них українець?

носи задоволені. Та й місця для цього новорічного «букета» не так багато потрібно, як для цілої вічнозеленої прикраси. Менше проблем і з сухою хвоєю, що у теплій кімнаті дуже швидко осипається. Можна посадити ялинку у горщик, а на Новорічні та Різдвяні свята заносити в дім і прикрашати. Але не факт, що вона прийметься, що виросте рівною, гарною та густою. Та й хтозна, чи їй сподобається тепла кімната, що не є для неї природним середовищем.

Ялинкові хитрощі Щоб ялинка лише тішила – потрібно всього лиш трішки потурбуватися про неї. Прикростей із сухою хвоєю, що дощем сиплеться уже через тиждень після того, як новорічну красуню прикрасили, можна уникнути. Найперше, слід вибрати хорошу свіжу ялинку, а також забезпечити її поживою – тоді вона надовго залишиться зеленою та ароматною.

7

одразу розгортати не слід – а залишити нагріватися до кімнатної температури зв’язаним (інакше може швидко обсипатися хвоя). Нижній зріз на стовбурі поновлюють та рівняють, ставлять у воду, куди додають таблетку аспірину, дрібку солі і ложку цукру. Аспірин не дає розвиватися гнильним бактеріям, а сіль та цукор забезпечують ялинці живлення. Посудина повинна бути завжди повною – тому час від часу воду доливають. Цей розчин ще можна змішати у відрі з чистим піском. У нього ялинку ставлять так, щоб її оголена частина була занурена на 15-20 сантиметрів. Пісок, що звісна річ підсихає, треба постійно змочувати водою – щоб він був завжди вологим. Є й інші способи зберегти ялинку красивою тривалий час. До води додають 3-4 столові ложки гліцерину. А ще: у 3 літри води додають приблизно по 5 грамів лимонної кислоти та желатину, а також – неповну столову ложку товченої крейди. Потрібно слідкувати, щоб розчин не випарувався і доливати новий. Продовжити життя ялинки може й звичайна вода, проте, якщо вона хлорована, потрібно дати їй відстоятися, аби випарувався хлор. Такі нехитрі поради дозволять милуватися новорічною ялинкою аж до кінця Різдвяних свят.

Галина Антошик

Митники затягують контроль? Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби! 044-247-27-19 Або напишіть електронний лист е-mail: dovira@customs.gov.ua

От якби зараз вийшов закон про заборону прикрашання ялинок, то його б сприйняли з обуренням. Адже різдвяна ялинка – це святе. Може не бути снігу, куті чи вертепу. Але на свята у кожній хаті обов’язково світитиметься безліч вогнів зеленої красуні. Чи можете ви собі уявити, що колись українці не встановлювали ялинок? Проте, саме так і було. Наші прадіди з давніх-давен шанували дідуха. Житній або пшеничний сніп залишали необмолоченим ще з обжинків, а на Святий Вечір ставили на покуті. Власне, це і була найосновніша різдвяна прикраса українців. Разом із тим, дідух був наче жертвою за добрі жнива. Ялинка ж «прийшла» на наші терени значно пізніше. У 17 сторіччі російський імператор Петро І видав наказ прикрашати зелене дерево у кожній хаті. У містах традиція прижилася відразу. Села ж дещо неохочіше прийняли нововведення – тут і далі ставили дідуха. Хоча згодом також «заразилися» ялинкоманією. У радянські часи хвойне деревце стало незамінним атрибутом новорічного циклу свят. Та варто сказати кілька слів на захист ялинок, котрі на перший погляд виглядають дуже вже проросійським звичаєм. У Біблії є цитата, згідно з якою хвойне дерево можна вважати особливим: «Слава Ливану прийде до тебе; кипарис, явір разом із сосною, щоб прикрасити місце моєї святині…» (Книга Ісаї (60, 13)). Однак історія із дідухом ще складніша. Є історичні відомості, котрі відносять його до язичницьких традицій. Разом із тим, існує легенда, що пов’язує цей сніп із народженням Ісуса: коли він народився – у стаєнці було дуже холодно, і для того, аби затулити шпарини у стіні Йосип прикрив їх снопом. Саме тому дідух ставлять у кутку хати – як символ затишку й тепла. Що ж приносити у хату до свят – вирішувати кожному особисто. Головне, щоб добра традиція не переросла у фанатизм.

Галина Антошик


8

чтиво цікаві факти

Китайський Новий рік

Символом 2012 року стане Чорний Водяний Дракон. Цей рік буде особливо вдалим для народжених під знаками Щура, Дракона, Коня та Кози За місячним календарем рік Чорного Водяного Дракона настане 23 січня 2012 року о 09:39 за київським часом

притчі

Вуглик

вітання ПП «Екобескид» вітає своїх друзів, партнерів, співробітників та й усіх жителів Старосамбірщини з Новим роком та Різдвом Христовим! Шановні наші друзі та партнери, Ми дуже раді привітати Вас. Полиште справи всі і на столі папери, Бо наближаються Різдво і Новий Рік до нас. А будьте Ви до свят готові, В цей радісний та новорічний час, Хай Вам щастить! Будьте здорові! Вітаємо із Новим Роком Вас!

Колись давно в одному селі жив чоловік, котрому не подобалися порядки, які запровадив священик у церкві. Чоловік той сказав: “Нащо мені ходити до церкви? Я так само можу молитися і вдома, й на полі, і в саду. Природа стане мені церквою!” Одного зимового вечора парох відвідав збунтованого парафіянина. Вони обидва сиділи перед домашнім вогнищем, розмовляючи про дрібні справи. Але ніхто не порушував питання присутності в церкві. Згодом священик узяв щипці із стояка біля каміна, витягнув з вогню один розпечений вуглик і відкинув його в бік. Обоє дивилися, як вуглик швидко згасав та застигав у попелясто-сивий камінчик. Тим часом вугілля в каміні горіло яскравим полум’ям. Парох мовчав. А чоловік повернувся до нього і сказав: “Наступної неділі я буду в церкві…”

*** Дорогі краяни! Щиро вітаю Вас із Новорічними та Різдвяними святами! Нехай до кожної оселі завітають злагода, мир, і благополуччя. Нехай рік прийдешній змінить Ваше життя на краще, стане переломним у подоланні всіх негараздів. Зичу Вам щастя, успіхів, святкового настрою. Хліба на столі, пісні в душі та радості в житті! Нехай повсякчас Бог дарує Вам свою безмежну ласку та опіку. Щиро Ваш, академік НААН України Орест Фурдичко Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосамбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом. Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Дідусь нахилився над п’ятилітнім онуком і поцілував його на добраніч. Хлопчик одразу витер щоку. «Чому ти так робиш, синку? – спитала мама. – Коли хтось тебе цілує – не треба витирати поцілунок». «Мамусю, – пояснив маленький, – я не витираю, щоб витерти. Я втираю його в себе». Одній мамі під час подорожі увесь час надокучало не-

анекдоти ***

посидюче дитя. «Та сядь уже нарешті!» Але дитина, здавалося, не чула наказу і знову ставала на сидіння, аби дивитися у вікно. Знервована мати взяла дитину та посадовила поруч із собою. Дитя глянуло на неї і гордо вимовило: «Назовні я сиджу, але всередині – стою». Те, що у нас «всередині», набагато важливіше від того, що «назовні».

старосамбірщина субота, 31 грудня

-2°/+2°

неділя, 1 січня

-3°/+1°

***

понеділок, 2 січня

+1°/+5°

***

вівторок, 3 січня

Усе, що не робиться – робиться в Китаї…

***

«10 копійок буду винна», – цією фразою продавець Олена заробила свій перший мільйон.

***

До візиту президента у лікарню завезли здорових хворих.

У сім’ї трудовика і вчительки літератури дитина щоразу читає новий вірш на новій табуретці.

оголошення РОБОТА

Г азета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунктах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан. Запрошується на роботу бухгалтер. Тел.: 098 10 99 866.

Микола Валуєв живе на третьому поверсі. І трошки на четвертому.

***

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізовується Благодійним фондом Андрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катеринчуком за адресами: м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84; м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

Дизайн: Верстка: Літературне редагування: Художнє оформлення: Рекламний відділ: Відділ збуту:

0°/+1°

Із блоку новин: “Учорa нa центрaльній площі сталося зіткнення aвтомобілів ВМW Z3 і Нammеr. Учaсники ДТП відбулись легкими вогнепальними пораненнями”.

середа, 4 січня

-1°/+1°

***

четвер, 5 січня

-1°/+1°

Безкоштовна юридична допомога

Головний редактор: Роман Рак Над номером працювали: Всеволод Поліщук Тетяна Михаць Галина Антошик Адреса редакції: м. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Назовні і всередині

Сидить ворона на ялинці. Біжить заєць: – Вороно, що робиш? – Нічого не роблю. – Можна я теж сяду, нічого робити не буду? – Сідай. Заєць сів під кущ, лапки склав... Повз лисиця бігла. Побачила зайця і з’їла. «Так, – думає ворона, – забула я сказати зайцеві: «Щоб нічого не робити – треба високо сидіти...»». Всеволод Деревацький Олег Пеленичка Галина Мушеник Ростислав Лужецький 067 67-307-18 Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот» передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245‑Р від 29.11.2010 р. Друк: ТзОВ «Друк Волині» Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

п’ятниця, 6 січня

0°/+1°

Видавець: ТзОВ «Редакція газети «Коловорот» Наклад: 2000 примірників Періодичність: тижневик Підписано до друку: 29.12.2011 р.

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами.


Gazeta "Kolovorot" #54  

Stary Sambir's district newspaper

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you