Issuu on Google+

Юлія Кнюпа

Кавові етюди [Дівчачий записник]

Вертикаль 2011


УДК 821.161.2-1 (082.1) ББК 84УКР6-5 К 53

Кнюпа Ю. К 53

Кавові етоди: дівчачий записник / Ю. Кнюпа. – Черкаси : Вертикаль, 2011. – 40 с. ISBN 978-966-2938-95-1 Приготуйте запашної кави, вмостіться зручненько у кріслі. Пригадуєте, як героїня кінострічки «Амелі» знайшла чиюсь скриньку з дрібничками, кожна з яких – дитячий спогад? Тепер Ви тримаєте в руках не просто книгу – це колекція спогадів, дівчачий записник, якому довіряють найпотаємніше. Принадні, мов тістечко з корицею, водночас нелогічні й безтурботні вірші знайомлять нас із вічно закоханою авторкою.

УДК 821.161.2-1 (082.1) ББК 84УКР6-5

ISBN 978-966-2938-95-1

© Юлія Кнюпа, 2011 © Вертикаль, 2011


РЕЦЕПТ ПРИГОТУВАННЯ МАЛЕНЬКОГО НЕВСИДЮЩОГО КНЮПУСЕНЯТКА Компоненти (на одну порцію Кнюпусенятка): журналістика – час від часу віршування або проза – рідко, але з душею танці – кілька разів на тиждень фотографія – випадково подорожі – за першої можливості парфуми – під настрій особисте життя – невизначене мрії – постійно сон – міцний, здоровий Візьміть дитячу невгамовну фантазію, додайте трішечки юнацького максималізму. Залийте окропом, нехай настоїться. Дорослість ще не розморозилася – поставмо її в тепле й темне місце. Раціоналізм і тверезість пересипаємо до великої посудини і ретельно вимішуємо з непосидющістю. Подрібнені впертість, бажання вчитися і бажання швидких змін засипаємо туди ж. Усі компоненти тепер здобрімо добрячою порцією збочених фантазій – і на вогонь! Чекаємо, доки з’явиться хрустка скоринка. Можна змастити чимось креативним. Подавати з усмішкою. СМАЧНОГО!


4

[Юлія Кнюпа]

НАМАЛЮЙ Для нас з тобою білий аркуш Із неба на долоні впав. Малюй, що хочеш. Знаєш, варто ж Лише почати! Буйність трав, Твій перший крок мені на зустріч І сонця схід, що не мине –

Усе малюй! Хай з твоїх вуст ніч Вкраде цілунків для мене. Малюй усе, про що ти мрієш, А барви всі бери з життя, І не соромся: так надійніш Відтворюються почуття! Малюй історію новітню, А в ній і наш з тобою слід: Як кадр за кадром, мить за миттю, Ти намалюй наш власний світ. …І я побачила картину: На ній – лише очей блакить. І щось мені не дуже дивно, Бо бачу й я лиш їх в цю мить.


[Кавові етюди]

5

[ ... ] Майже дитя – мудрець з блакитними очима. В долонях – іграшковий світ під назвою «життя». У кришталевім горні пам’яті ще вогник блима Й нагадує про те, що нині я – твоя. Не в цій Венеції, і не під східним небом Сказав мені «люблю» й поцілував, Але моє дитяче щастя – більшого не треба, Щоб тільки світ цей раптом не пропав.


6

[Юлія Кнюпа]

] [ ...

ь

ит

ся ла а и т п х лу ис вої ап т т з х ь, сі ли Ко тика ніст олос в у ій. т ок в к урбо му п о с а. т чн ає без ени ь. сід втом ла, о ш си ія У п ніст гомо уває ає н с он м а е з в і д е о рм н др бу а т ї о г і и в д м я ... На и сер свідо ітн еж ти в е в с м н о е вс Бр хах ає доки зн у і– , е р н н У ь ти ан у х т и н с и ні зас У д му. ит ис л а о х т за ,к жн ри без ть мо и я е о н Тв им ені ит м в а А , оґ иш я пр сп . с ся ою еш Яб н и ок пр ш,

сп губ


[Кавові етюди]

] [ ...

ю.

и

ам

губ ми

7

л и сте скрав риц я ілу б м шп з о у и а т ч д к р а ту ... Б стрич і спи ься з . е с т я ю д ко Ме ми ерц ват йоні с встро Тре а о р р . ьв ско іну Дес ить, нал в е ч р а у?.. ад бо Зн уш лю ою д з е о ю ц о Зд же, я в м ?.. мо с , ель а л п А ? ь и ц іл ри кал аю... Нац шп ють с н ж яз а е Ад іст аєте, д у к Чом ене ля . і ся м Ви чаю ебутт ю л , н к ень бу Від піс . ки б ь л і ’я. и б Ті бут их То воє ім а з н Не ьТ че е, свя чут серц При шепо ь т и аю гла е. Губ різ ти с и ш в в е і иві ж н важл Мен ираю. Я е! м най йт Яв му ива о р й Ст ати ! .. з ого а Й к С ю юбл те. Ял й а із Вир


8

[Юлія Кнюпа]

ДІАЛОГІЧНЕ БІЛЕ – Звідки ця музика? – Це вітер перебирає струни твого волосся… – Чому в тебе сірі очі? – Я часто дивився на похмуре небо… – Чому вода плюскочеться біля берегу? – Намагається торкнутись твоїх ніжок… – Чому тремтить сонце? – Йому страшно не побачити знов на сході тебе … – Ти мене любиш?.. – … – Мовчиш… – Читай по вустах… – Я… Тебе… Кохаю. – Зайві слова. – Чому? – Бо весь світ каже тобі про це: вітер, небо, вода, сонце і… мої очі.


[Кавові етюди]

9

ОПІВНІЧНЕ НАТХНЕННЯ Скажи: що ховаєш марудною ніччю Під клавіші фортепіано? Третейський суддя (це твої протиріччя) Блукає кімнатою п’яний. Щоденність з щілин визирає, мов кішка, Ошкірено зеленню водить. Зневіру вкладаєш в мелодію нишком, Що, здушена, стелею ходить. …Шмагає по плечах залізобетонно Затишшя нічних тротуарів. Тікаєш з оселі ти, мов белладонна, Від всіх опівнічних кошмарів. Смакуєш солодощі ти соромливо, Сомнамбул півмертвого міста… Одна. Екзальтована. Дуже красива Владарка музичного хисту…


10

[Юлія Кнюпа]

[ ... ] Первозданно сповільнився час. Спокуситися я спромоглась. Б’є на сполох, страйкує сумління, Та довершено діє мій ас… Недоторкана, чиста, невинна Я невміло торкаюсь тебе… І, о Боже мій, як же нестримно Спопелив ти очима мене!.. Сторазово це бачила вічність, Та тепер тихо двері причинить. Обіймай мене! Хай цю класичність Вже ніщо і ніколи не спинить!


[Кавові етюди]

11

НОСТАЛЬЖИ Мольфаре, чому доторкалися ніжно, Мов сивий скрипаль до струни? Богинею, музою звали так грішно, Напровесні грали мені?.. Чому і тепер у багатоголоссі Чужих сподівань і надій Втопити душі я не можу і досі, Що грізно волає: «Ти мій!»? Як зодчий, творили любов несвідомо, Мистецтва тонкий механізм… Наосліп ви мій силует без утоми Різьбили, мов свій егоїзм. Чому ж одинокість моя недолуга Турбує Вас досі, мій Майстре, Хоч тіло моє – володіння неука, Та й серце зів’яло, мов айстри? Запевнити розум, що я вже байдужа, Не вдасться, я знаю напевне. Тому відпускаю… Та очі примружу – Знов бачу Вас, Майстре недремний…


12

[Юлія Кнюпа]

Обрізала коси… А краще б – минуле. Тепер вже ніколи не буде його… Кирпаті думки, як весна, промайнули – Кепкують з розбитого серця мого… Поставити б крапку, назавжди обрати, Та знов лиш крайнебо нацьковує мить, Щоб враз відчинити умовності ґрати, – Й впустить його в серце, назавжди впустить!.. Пунктиром на щічках залишився смуток, – Лібрето моїх сумовитих думок… Обрізала коси… печальних слів жмуток Залишу тобі, серце ж знов – на замок…


[Кавові етюди]

[ ... ] Мені зурочено сидіть В альтанці на краю весни, Самотньо згадуючи мить, Навздогад їй услід пливсти… Удвох… нарешті. То був сон. Відчутно лиш, як плине час… Закоханості напівтон Блукав у вирі марних фраз… Злітались янголи… Плечем Я доторк крил відчую знов. Ми – в’язні власних теорем Про біль, надію і любов…

Покора… Не моє! Молюсь… Поезія… – покажчик мрій. Приречена… Помилки припущусь… Ні! Вже пробач, ти був Ніколи Мій…

13


14

[Юлія Кнюпа]

ПРОТИРІЧЧЯ. СПОГАД.

В.П.

Я – вишневий присмак на твоїх губах. Теплими долонями з плеч знімаєш страх. На холоднім камені силуети двох – Руки, коси, доторки, поцілунок... ох! Безсоромна скромність поєднала враз. Недоречна тиша випадкових фраз... Ніч шовковим доторком пестить нас обох. Розпашіла пристрасть... Знав тоді лиш Бог, Що миттєва вічність щастя то була... Спогадом, сльозою зі щоки стекла...


[Кавові етюди]

15

ДОРОСЛІ ІГРИ Пругкий, тужавий, наглий, допівголий. Ти хочеш enter. – Нахилися! – Пардон, ти вже попогрішив сьогодні… Зухвало застосовуєш силу. «На цей раз усе буде круто, бейбі!» Герметично, цупко… Put on me! Гамівна сорочка плаче за тобою… Зашкалює пульс… Хочеш? Ні, скажи: ти хочеш? Вандале, я тебе обожнюю… Химера моїх сокровенних і вкрай еротичних ілюзій… Знаєш усі вижолобки, я ж – усі опуклості. Небезпеки, заборони… Alarm! Кайф…


16

[Юлія Кнюпа]

[ ... ] Ароматна суміш сухоцвіття, Ситцева блакитна глибина... Легковажний розчерк крил двадцятилітніх Вічність збереже, мов ті слова.

Ті, що розгубила марно і нетямне, Обертом від котрих голова... Мрій моїх літак маневрить плавно, Веселково усміхається услід земля


[Кавові етюди]

17

[ ... ] Зроблю собі трагедію з нічого: Так жити буде значно цікавіше. Інсинуацію складну з простого Я напишу сама – лиш чай і тиша…

Пригадуй, тисни, порпайся у мріях, Вичавлюй по краплині спогади любовні – Ти ж знаєш, що цей принцип діє, Достатньо причинити простір ззовні. Довкола тиша – а в тобі гноїть печаль, Убога, давня, призабута і змарніла… Любов до ретро – рукавички і вуаль Вдягни, актрисо, – час убити Білла. Запхни недбало у панчішку пістолет, Відкинь підбором зайві сантименти, І тільки-но почнеться ваш дует, Як режисер все обрубає хеппіендом… Кіно, театр – якось все одно. Сьогодні я шукаю фарс усюди. Ковтну ще чаю, зиркну у вікно – Біжать вони, актори-люди.


18

[Юлія Кнюпа]

ЗА ЧВЕРТЬ ОСІНЬ Ти якийсь загадковий. Це я помітила ще давно, коли спостерігала за тим, як ти обслуговуєш відвідувачів мого улюбленого кафе. Здавалося б, офіціант… Та не все так просто в нашому провінційному містечку. І ось, близько року потому, ми сидимо з тобою в іншому закладі, смакуючи ковток за ковтком італійську каву і безперервно гомонимо. Я не кокетую, як зазвичай, ти ж вихоплюєш інколи мій погляд – і тоді я подумки усміхаюся. Приємне тепло наповнює не тільки тіло, а й думки, тане, ніби вершкове масло на гарячому тості… Ми з тобою, мабуть, можемо бути друзями. Чи навіть спільно щось вигадувати й втілювати.


[Кавові етюди]

Бо інакше б не було стільки цікавості в моїх очах, і стільки питань з твого боку. Забагато пафосу. Але така вже моя натура, тож не усміхайся лукаво. Я тобі не набридатиму – будь певен. Просто люблю постійність і впевненість (звідки воно в мене?..). А ще люблю каву… Розбіглися по домівках, тепло обійнявшись на прощання… Дивлюся на годинник: за чверть осінь. Мабуть-таки, ми можемо бути добрими друзями.

19


20

[Юлія Кнюпа]

ЕПІСТОЛЯРНЕ ШМАТТЯ Непоспіхом шкрябаю лист цей неперший. Ескізом метричним лягають рядки, Обачно палітри словесні обтерши… Простенькі слова – та й і ті вже ж верткі! Як без мудрувань розповісти надії, Навпомацки рим не шукаючи злих? Пропорцій і шпальт не заклавши у мрії, Піднести все втрачене до твоїх ніг?.. Рве сумнів мене: чи я марю, чи правда? Чи знов листоноша мені набрехав? Не буду лукава: ти не ідеальна… Та хто ж тобі сором останній одняв?!.. Чого ж ти мовчиш? Чи поринула в вічність?.. Параметри щастя: удвох, їжа, сон… Яка ж лицемірка ти! Ця діалогічність Обірвана… Мій монолог. Рубікон.


[Кавові етюди]

21

GOOD MORNING DEAR! YOUR COFFEE IS READY… Доброго ранку, мій любий! Кава твоя вже готова… Тепло враз торкає губи. Усмішка. Нірвана. Ні слова... Лиш зібгані простирадла І заспане муркотання. Розбурханих пестощів задля Не важко прокинутись зрання… Настирливо ніздрі лоскоче Ковтка ароматного право. Сніданок у ліжко – хочеш? Знов пестощі… Губи… Кава.


22

[Юлія Кнюпа]

МОВЧАНКА

Застиг байдуже голос любий.

По той бік дроту – апатична паморока. Лещатами стискає мозок грубо. За двадцять тих секунд минуло вже півроку.

А ми все мовчки – карантин емоцій. І кокетує хай дурне дівчисько, Бо є про що мовчать у цьому році, А «після того» ще не так вже й близько…

Намотуючи дріт на палець нетерпляче, Жену вперед бажання під конвоєм. Гарячкував ти. Попсував добряче Мовчанкою. А, може, болем?


[Кавові етюди]

23

[ ... ] Що собі співаєш ти під ніс? Алфавіт англійський – щоб не страшно. Ретро – щоби не втрачать надії. Щось таке драйвове – не встигаєш, Щось таке журливе – значить, мрієш…

Як ти зачиняєш двері? Стиха так, безшумно – ти тікаєш. Грюкнувши – когось подратувати. Вухо прикладаєш до дверцят – надію маєш, А як ні, то можна видихати.

Що ти носиш завжди із собою? Телефон? Ключі? Жувальну гумку? Це лише непотріб дріб’язковий. Пошукай добро в своїм пакунку.


24

[Юлія Кнюпа]

Я борсалася серед солоних вод нескінченного океану, немов спросоння, з переляку ледве не захлинувшись. Нарешті мені сяйнула думка, навіщо я тут. Зійти неспішно в блакитну височінь, до чистого, глибокого і по-древньому мудрого Неба. «Там чекають на мене!». Мокрі пасма волосся липнули до щік… Я, мов шипуча сіль, розчинилася у водах океану. Чиясь рука торкнулася моєї щоки, і ніжний, неймовірно рідний голос прошепотів: «Вставай, мила! У нас обмаль часу. Бог відміряв нам лиш малу дещицю Вічності». Крізь яскраве сонячне світло не можу роздивитися риси милого обличчя. Мій друг, чи це ти?.. Я падаю в твої обійми. Мовчки дивлюся в твої до болю знайомі очі, повні печалі й радощів, сліз і вже неземної краси.


[Кавові етюди]

Ти – янгол. Дві пари ніг в білосніжних кедах звисають із хмари. Через плече сумка, звідки дістаєш жменю діамантового пилу. «Це пилок із крил метеликів», – говориш ти, і кидаєш в повітря. Над нами простягається дивовижний міст. Це веселка. «Як життя, милий друг?» – «Смерть як смерть». Сльозу, що стекла гарячою щокою, ти і не помітиш. «Живи так добре, як тільки зможеш. Квапся жити! Адже Бог вже чекає тут на тебе. Він чекає тебе завжди». Як шкода, що мені вже час. Краплями дощу важко падаю донизу. Дивлюся в Небо. Високо-високо, там, де Ти живеш, я бачу веселку.

ЗУСТРІЧ ІЗ АНГЕЛОМ

25


26

[Юлія Кнюпа]

MORPHEUS* Плинно…

ніжно…

Снів вино

я п’ю

Паморока… Снів

колисанно… нежданно.

Обмаль

розгледіти

Річка В ніч несе Колихає…

давня, мене келих…

часу прикраси

нескінченна натхненно. бризки… Розмилося. *

(МОРФЕЙ)


[Кавові етюди]

27

А М П У Т А Ц І Ї Закохувалася? – Вже ж таки не раз! Чи ні… По пальцях можна перерахувати. Як зайві пальці будуть – їх ампутувати: Мінус чотири від п’ятірка – і якраз. Чи я кохала? – Серце каже: так, Але мій спритний мозок розумніший, Бажав би він розмову цю облишить, Бо скільки ж буде ще тих посіпак?!

Щоразу відрубати по шматку, І, як собаці на поталу, – все в кохання. Зжирає вмить – лиш чуть бурчання, Голодне… З’їло б ти себе у власному ж соку!

А що ж залишити мені тому, Хто раптом справді мене покохає?..


28

[Юлія Кнюпа]

МАКОВЕ ПОЛЕ Як в макове поле… в твої В обійми…

Нестримно хмари над головою. Мов дитинка, вітерець полем. За обрій сідає сонце… Дурманить потихеньку… Мандри вздовж часу – Чи він повз нас непомітно? Пильнуй…

Пелюстками торкає ноги, Щастям торкає губи, Надвечір’ям обнімає плечі… Не губи мене в дикім полі! Несила опиратися… Ой…

Незворотний теплий дурман…


[Кавові етюди]

29

[ ... ] Жити на Монмартрі, слухати Сінатру. Ввечері за планом в нас зелений чай. На диван з ногами. П’ять см між нами. Сьорбаєм потрошку… Як ти кажеш? Рай.

В нас неквапні рухи, дуже теплі руки. Печиво з мигдалем, встрягле у зубах. З кухні запах сиру… По канапці! З миром Тихо вальсувати будемо у снах.

Десь акордеони, дони Карлеоне. Ми спимо. Спить місто, кухня і Wi-Fi . З ранку круасани, з йоги три асани. Йдеш? Щасти! Цілую… І заходь на чай.


30

[Юлія Кнюпа]

Ти живеш лише на папері, Моє мале і безглузде.

Нам до фені розмови в прямому етері – Всім пора у відпустку. Перебіситись, перекалюжитись. Все ще здатне урвати терпець, Кохання моє ти спаплюжене, Невже ти зійдеш нанівець?

[ ... ]


[Кавові етюди]

31

Тоненькою цівочкою ллється тремтіння. Гаряче, холодне, колюче, приємне. Пронизує імпульсом тіло. Думки намазані медом. Такі хтиві! Облизуєш губи. На вигляд так смачно. Спробувати б їх... Хто буде перший? Накреслені крейдою обережні рухи. Збудження.

[ ... ]


32

[Юлія Кнюпа]

[ ... ] Останнім часом спраглу душу зігрівають Душ, чай мате і роздуми про тебе. Мені цей світ на вухо щось розповідає, І на потилицю щось тоскно скрапує із неба. «Ви разом?» – і не маю що сказати. «Я просто з ним щаслива», – стиха мовлю. Вдаряється з розгону в твої ґрати Наївне ‘I am your ’s forever only’.


Ia m sf or ev er

ur ’

yo

on ly

[Кавові етюди] 33


34

[Юлія Кнюпа]

[ ... ] У вершково-небесному Едемі і не чули про ту ніжність, із якою я дивлюся на твої бездоганно виголені вилиці. Плювати, що мені не вдалося заримувати ці думки: вони не хотіли вміщатися в канони рядків. Я торкалася руками раю: у цей момент твої долоні підігрівали мої фантазії, десь трохи вище колін ... І я раптово злітала, і негайно змушувала себе опуститися. А ти, ледь торкаючись, малював на моїй долоньці щастя. Дбайливо загортаю щасливі хвилини в обгортку часу. Це щоб потім розглядати їх знову і знову. Цілую теплі губи смаку кави з гірчинкою. До зустрічі, щастя.


[Кавові етюди]

35

Я ПРИЙДУ ДО ТЕБЕ... Я прийду до тебе дощем. Ти стоятимеш в одній лише літній сорочці і джинсах, довкола ні дерева, і я миттєво обіллю тебе. Затікатиму за комір, сорочка липнутиме тобі до грудей. Ти беззахисний проти такої дрібниці. Сильний, дорослий – а проти дощу нічого не вдієш… Краплі з твоїх вій стікають на теплі щоки. Приємна прохолодна волога з ненацька змусила зупинитися і мовчки стояти горілиць, підставляючи ніс, губи, скроні тисячам крапель. Я буду торкатися твого волосся, цілуватиму шию, лоскотатиму за вухом. Я – дощ, якого так довго чекала твоя суха й розпечена пустеля…


36

[Юлія Кнюпа]

В часи, коли ми кохалися,

А потім пили знеболювальне, І сумно тепер усміхаються.

РЕКВІЄМ ПОЧУТТЯМ

Мої ангели божеволіли

Шукаю в душі синоніми –

Знаходжу одні лише спогади. Твої входи тепер запаролені.

Навздогін мені ані слова ти…

В цій грі, мабуть, я програла. Пардон, шановний месьє.

Людина – як чашка кави.

Добре, коли вона є.


[Кавові етюди]

37


Кожна книга колись добігає кінця, навіть якщо вона недописана. Життя продовжується, будуть у ньому нові образи, нова поезія – доросліша, виваженіша чи навпаки, несамовитіша. Це як гадання на кавовій гущі: кожен бачить майбутнє по-своєму… Юна поетка невтомно шукає нових вражень, губиться в коловороті зустрічей, приходить додому… знімає підбори, п’є каву – і авторучка знов не знає спокою. Але то вже інша історія. Ця ж, лірична й ароматна, мов торішній гербарій, залишилася в цьому записнику…


Літературно-художнє видання Юлія Кнюпа Кавові етюди: дівчачий записник

Редактор-упорядник

Крутіхіна Анна

Коректор

Кнюпа Юлія

Технічний редактор

Макуха Марина, Коломієць Любомир

Верстка

Крутіхіна Анна

Здано до набору 7.06.2011. Підп. до друку 13.06.2011. Формат 60*90/32. Папір офсетний. Гарнітура Segoe Script. Умовн. друк. арк. 44. Вид. № 276. Тираж 500 прим.

Видавництво «Вертикаль» Видавець та виготівник ПП Кандич С. Г. Свідотство про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників та розповсюджувачів видавничої продукції ДК №1335 від 23.04.2003 р. 18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 2, оф. 6 тел. (0472)50-07-63


Julia Knyupa. Coffee etudes