Issuu on Google+

шTOPOR

Культурно-літературний електронний журнал

# 7 (22) • Листопад • 2016 Кропивницький


ЗМIСТ Від редакції Зима близько

3

Бо культурне місто

Макс Кідрук у Кропивницькому Поетичний капінг Видавництво «Фонтан казок» у Кропивницькому Листопадова «Битва музикантів» Афіші на грудень

Книжковий огляд

Новинки «Фонтану казок»

З Максом Кідруком

10

Інтерв’ю 12

Переклади

Корнель Філіпович (переклад Юрія Матевощука)

Корисне для письменників

Едгар По: як писати оповідання Літературні конкурси

Артем Луценко (поезія)

4 5 6 8 9

Центр на компасі

14

18 19

21

Максим Кривцов (Вірші)

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

Меседж із заходу

25

2


Вiд редакції Зима близько Вже початок грудня, а, отже, як у старому анекдоті, несподівано прийшла зима. Запасайтеся книжками, хорошими фільмами, чаєм, теплими речами і людьми. Читайте наш журнал :)

Щиро ваш журнал «шTOPOR»!

P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

3


Бо культурне місто

Макс Кідрук у Кропивницькому У листопаді, в рамках туру на підтримку роману «Зазирни у мої сни», Макс Кідрук завітав і до Кропивницького. Як завжди, не відриваючи сюжету роману, письменник розповів про наукове підґрунтя книги, зокрема розвінчав уявлення, яке створили голлівудські фільми, про зупинку серця і дефібриляцію. Книги Кідрука завжди мають у своїй основі реальні речі з мінімумом авторських домислів, а того і презентації автора перетворюються на невеликі науково-популярні лекції. Розповів письменник і про свої творчі плани, назвавши декілька майбутніх книжок, над ідеями яких зараз працює, серед яких таємничий роман «Не озирайся і мовчи». Анотація до книги «Зазирни у мої сни»: Очевидно, на світі немає дитини, яка б не бачила моторошних снів. Але що робити, якщо жах зі сновидіння поступово переповзає в реальне життя? У дворічного Тео під час нескладної операції раптово зупинилося серце. Упродовж тридцяти шести секунд малюк тримався на межі між світом мертвих і живих. А тоді повернувся. Спливло два роки, перш ніж Мирон Белінський зрозумів, що його син повернувся не сам. Щось прийшло разом із Тео: учепилося і прослизнуло у свідомість, поки хлопчак перебував по той бік лінії, яку більшість із нас перетинає лиш один раз. У відчайдушних намаганнях урятувати сина Мирон виїжджає до Америки,

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

де найновіші досягнення нейротехнологій дають змогу зазирнути в людський сон. Він не здогадується, що бажання допомогти веде до катастрофи, адже найгірше почнеться, щойно той, хто оселився у снах маленького Тео, збагне, що за ним спостерігають. ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ У НАШОМУ ЖУРНАЛІ ІНТЕРВ’Ю З МАКСОМ КІДРУКОМ! (Стор.12)

4


Бо культурне місто

Поетичний капінг 19 листопада, у Кропивницькому відбувся Поетичний капінг «Вірші у потягах», присвячений темі потягів і подорожей загалом. Літературні події у нашому місті – то є рідкість. Зазвичай це презентації книг, частіше за все у бібліотеці в післяобідній час, коли більшість людей просто не має змоги відвідати їх. І на таких презентаціях зазвичай присутні друзі і родичі письменника, працівники бібліотеки або загнані на захід учні чи студенти. Якщо говорити про більш масові літературні заходи, то це стабільна «Битва поетів», яка відбувається майже щомісяця у місцевій галереї, «Стихійні читання», і, власне, «Поетичний капінг». Можливо, капінг не є таким систематичним, як битва, але тут присутня поетично-розвантажувальна атмосфера і вища якість презентованої літератури. Концепція капінгу «Вірші у потягах» полягала у тому, що кожен учасник був закріплений за певною залізничною станцією (Прага, Вроцлав, Торонто і т. д.). Атмосферність збагачувало і те, що учасників оголошував той самий «вокзальний» голос. Цікава та якісна поезія, проза і музика. Тож за мистецьке наповнення – плюс. Кінцевою станцією заходу стали «Стихійні читання». Концепцією стихійних є сприймання поезії на слух із зав’язаними очима. Це оригінально і не-

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

стандартно для нашого міста. «Стихійні читання», започатковані у 2016 році і активно набирають обертів. Наступні читання відбудуться у грудні і наскрізною стихією стане #Вогонь. На сьогодні «Поетичний капінг» – це бренд. Мистецький бренд нашого міста, який підносить літературний простір Кропивницького на новий рівень. Сподіваюсь, що традиція капінгів продовжиться, буде розвиватись і розвивати нас, літературних.

Типовий поет http://t-poet.blogspot.com/

5


Бо культурне місто

Видавництво «Фонтан казок» у Кропивницькому Листопад у нашому місті вже традиційно є одним із найбільш літературних місяців. Пов’язано це із гастролями видавництва «Фонтан казок», який уже втретє поспіль приїздить до Кропивницького із «десантом» книжок та командою сучасних дитячих письменників на чолі з письменником та видавцем Іваном Андрусяком. «Фонтан Казок» – книжкове видавництво засноване у 2014 році у Києві. За словами видавців, їхня мета – «творити казки добрі, мисливі, пізнавальні, українські, сучасні, креативні», а головне – «звернені в майбутнє». Гасло видавництва: «Фонтан казок – щоб напувати мрії!». Пріоритет видавництва пошук нових імен, молодих письменників та художників, а також відкриття нових граней творчості відомих авторів. Цього року «Фонтан казок» презентував ряд книжкових новинок. До речі, у видавництві готується до друку книжка нашої місцевої поетеси Олени Горобець «Горобці-молодці». Саме Олена вкотре допомогла видавництву в організації туру нашим містом. У Кропивницькому автори «Фонтану казок» провели ряд зустрічей із читачами в бібліотеках та школах міста. Завітали вони і до бібліотеки-філії № 19, де вже другий рік поспіль на них чекали маленькі

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

читачі. Розпочав презентацію Іван Андрусяк, який презентував усі книжки видавництва, які привіз із собою. Серед яких була і його «Стефа та Чакалка» – три книжково-пригодницьких повісті під однією обкладинкою про дівчинку Стефу та дуже страшну Чакалку. За мотивами повісті «Стефа і її Чакалка» Чернігівський театр ляльок імені Олександра Довженка зробив постановку, а у книжці, як бонус, містяться пісні із цієї вистави: «Пісня Хруща», «Пісня Чакалки», «Пісня Орини». Другим виступав відомий поет і автор кількох дитячих книжок Сергій Пантюк. Презентував минулорічну книгу «Вінчі та Едісон» та нову «Тимко і ґелготунчик Шкода» – зворушливу історію дружби кмітливого хлопчика Тимка і кумедного розбишакуватого гусеняти з влучним прізвиськом Шкода. Книга не залишить байдужим ні дітей, ні дорослих. Адже в цій історії усе справжнє – і ферма, і люди, і птахи, свійські й дикі, а головне – справжні емоції і справжні пригоди. Останньою презентувала свою книгу «Місто тіней» перекладачка та письменниця Мія Марченко. Ця повість у 2016 році здобула перемогу конкурсу «Напишіть про мене книжку!», оголошеного видавництвом «Фонтан казок» з метою про-

6


Варто зазначити, що протягом 2015 року видавництво зреалізовувало соціальний проект «Бібліофонтан», метою якого є поповнення фондів українських бібліотек усіх рівнів якісною сучасною українською дитячою книжкою. 10 бібліотек отримали у свої фонди повні комплекти книжок видавництва, а також добірки книжок видавців-партнерів. Серед них, за ініціативою самих бібліотекарів, опинилася і Кропивницька бібліотека-філія № 19, яка також отримала нові книжки видавництва.

Бо культурне місто

стимулювати українських письменників до створення повістей, у героях яких сучасна дитина впізнавала б себе. Окрім того, книжка здобула першу премію «Корнійчуківської премії» (Одеса, 2016) та перемогу в «Коронації слова» (Київ, 2016). Традиційно зустріч пройшла у теплій атмосфері. Діти радо ставили запитання авторам, брали участь в інтерактивах, були жвавими і активними, навіть не зважаючи на те, що презентація затягнулася більше ніж на годину – письменників так добре зустріли, що вони не хотіли закінчувати. Наприкінці усі бажаючи отримали книжки з автографами авторів, сфотографувалися, поспілкувалися.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

7


Бо культурне місто

Листопадова «Битва музикантів» Після значної перерви (майже в півроку) до кропивницької галереї «Єлисаветград» повернулася «Битва музикантів». Повернулася, щоби знову взяти перерву як мінімум до наступного року. У рамках листопадової «Битви» зійшлися троє учасників – квартет без назви (Оля Ліснича, Дмитро Чепурко, Макс Карт, Ірина Романченко), дует дівчат Каріни і Лілі та Андрій Денисенко. Змагання відбулося у два тури: у першому було два кола, у другому, фінальному турі, змагалися квартет та Андрій Денисенко. Варто відзначити, що всі учасники, окрім Андрія Денисенка, виконували кавер-версії на відомі та не дуже відомі пісні. Андрій зіграв три власні композиції. Розпочав із доволі відомої «Помой моя голова», яку грав неодноразово з різними гуртами на сценах міста. У виконанні Денисенка одразу відчувається, що він рокмузикант. І це було чутно і відчутно не лише із гучності та характерного надриву виконання, і навіть не із «важких» (якщо так можна казати про акустичні версії) рифів, а й з енергетики, яка наповнювала увесь зал під час його виступів. Дует Каріни та Лілі презентував публіці свої версії пісень гурту A-студио «Улетаю» та Марии Чайковской «В городе остывших морей». Незважаючи на гучну підтримку фан-клубу дівчат до фіналу вони не потрапили.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

А переможцями листопадової «Битви поетів» стали Оля Ліснича (бандура), Дмитро Чепурко (гітара), Макс Карт (вокал), Ірина Романченко (скрипка). У першому колі першого туру музиканти зіграли доволі сильну композицію гурту Pianoboy «Родина». У фіналі – «Веселі брати часи настали» гурту Океан Ельзи. «Битва музикантів» – це не просто конкурс, це перш за все майданчик на якому музиканти міста можуть презентувати свою творчість, зустрітися зі своїми слухачами, познайомитися з іншими музикантами. Як і «Битва поетів», це змагання дозволяє самореалізуватися кожному, поборотися за перемогу і любов публіки.

8


Бо культурне місто

Афіші на грудень

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

9


Книжковий огляд

Мардус О. Ключ до книги скриМія Марченко Місто Тіней / Мія Марченко. – К: «Фонтан Казок», жалей / Оксана Мардус. – К: «Фонтан Казок», 2016. – 128 с. 2016. – 360 с. Янгол, вирізаний зі слонової кістки, — єдине, що залишилося дванад­цятирічній Марті від матері. Її життя змінилося назавжди: переїзд, нова школа, чуже місто і заклопотаний батько, якого вона майже не знає. Чи зможуть вони порозумітися? Чи зустріне Марта нових друзів, особли­ во коли на єдину її цінну річ тепер полюють одразу дві магічні істоти: золотоокий сажотрус і таємничий залізний птах? І чи зможе зневірена дівчинка віднайти в душі ту силу, яка перетворить скуте кригою Місто Тіней на Королівство Золотих Веж? Дебютна повість Мії Марченко «Місто Тіней» — переможець конкур­су «Напишіть про мене книжку!», оголошеного видавництвом «Фонтан казок» з метою простимулювати українських письменників до створен­ня книжок, у яких ключовим є образ сучасної дитини. Також повість відзначена Корнійчуковською премією і здобула перемогу в конкурсі «Коронація слова» в номінації «Найкращий прозовий твір для дітей се­реднього шкільного віку».

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

Ця книжка — історично-пригодницький детектив, у героях якого впізнає себе кожен підліток, якому цікаво розкрити джерела свого роду. Тут кмітливі школярі розслідують таємниці життя славетного будівни­чого Якима Погребняка, який на замовлення запорозьких козаків звів унікальний бароковий храм без жодного цвяха. Карколомний сюжет зі справжнім привидом, таємничим підземеллям, дивовижною книгою скрижалей і розколотою кахлею, яку треба відновити, щоб зняти давнє родове прокляття… Повість Оксани Мардус «Ключ до книги скрижалей» — переможець конкурсу «Напишіть про мене книжку!», оголошеного видавництвом «Фонтан казок» улітку 2015 року з метою простимулювати українських письменників до творення книжок, у яких ключовим є образ сучасної дитини.

10


Книжковий огляд

Лущевська О. Вітер з-під сонця Саша Кочубей Сім нескладух / Оксана Лущевська. – К: «Фон- Говорухи / Саша Кочубей – К: тан Казок», 2016. – 128 с. «Фонтан Казок», 2016. – 104 с. У героях цієї книжки впізнає себе кожен підліток, який уже мав щастя закохатися. Женька й Рися зустрілися випадково на кораблі – й хоч відтоді вже минув рік, але їх усе дужче манить одне до одного. Одначе за цей рік дуже багато всього сталося: Рися нервує через те, що цілі канікули мусить працювати, щоб допомогти забезпечити родину, а в Женьки загинув тато, і він дуже болісно переживає цю тяжку втрату… Повість Оксани Лущевської «Вітер з-під сонця» – переможець конкурсу «Напишіть про мене книжку!», оголошеного видавництвом «Фонтан казок» улітку 2015 року з метою простимулювати українських письменників до творення книжок, у яких ключовим є образ сучасної дитини. Також повість отримала спеціальну відзнаку журі Корнейчуковської премії «за тонке психологічне змалювання підліткового характеру».

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

Височенна як жирафа однокласниця Єва, образившись на Андрійка Говоруху (шкільне прізвисько Андроїд), напророчила йому сім неприємностей – нескладух. І ось вони починають збуватися – і хлопець усе дужче нервує, через що раз у раз потрапляє в усе кумедніші ситуації. Аж доки раптом не з’ясовується, що насправді… Говоруха з Євою одного зросту, а рахувати веснянки на обличчі дівчинки дуже навіть цікаво! Сповнена іскрометного гумору дебютна повість Саші Кочубей «Сім нескладух Говорухи» – переможець конкурсу «Напишіть про мене книжку!», оголошеного видавництвом «Фонтан казок» улітку 2015 року з метою простимулювати українських письменників до творення книжок, у яких ключовим є образ сучасної дитини.

11


Інтерв’ю з Максом Кідруком Макс Кідрук – український письменник, мандрівник, колумніст чоловічого журналу «XXL», автор трилерів «Твердиня», «Жорстоке небо», «Зазирни у мої сни» та інших книг, засновник науково-популярного проекту «Quantum». Вважається першим в Україні автором тревелогів та технотрилерів. Побував більше ніж у 30 країнах, серед яких Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола, Намібія, Нова Зеландія та інші. За освітою – інженер-енергетик.

Інтерв’ю

Нещодавно у Кропивницькому відбулася презентація твого нового роману «Зазирни у мої сни». А чи пригадуєш свою взагалі першу презентацію першої книги? Про що розповідав, що питали? Якби мова йшла про інші міста, напевно, не пригадав би. Але Кропивницький завжди був для мене другим рідним, а тому так, звісно, я добре пам’ятаю свій перший виступ тут. То було в університеті, філфак, і як і перед кожною новою й незнайомою аудиторією я починав із подорожей. Розповідав про Анголу, Намібію, Бразилію. Це завжди спрацьовує. А вже потім переходив до літератури.

Це дуже хороше і водночас болюче запитання. Якщо відверто: я значно більше хотів би бачити гру на основі Бота чи Твердині, ніж фільм за їхніми мотивами. Фільм майже завжди псує історію. Псує або змінює. Комп’ютерна гра навпаки – лиш додає чистої популярності. Насправді 2013-го, ще до початку подій Євромайдану, велися перемовини з девелоперами у Москві, у них була така ідея – бажання – зробити гру за Ботом. Але, зрозуміло, після зими 2013-2014 років усі ці контакти обірвалися. Я не жалкую. Всьому свій час.

Ти творець науково-популярного проекту «Quantum». Не плануєш по закінченню Раніше ти говорив, що не виступаєш зробити книгу за матеріалами проекту на літературних фестивалях, і ти не (типу «Всесвіт для Чайників») ? Або, можвиступав. Тепер тебе можна на деяких ливо, розпочати новий проект? зустріти (наприклад CodaFest у Вінниці). Чому змінив свою думку, що на неї вплиКнига була би чудовим проектом, осонуло? бливо зважаючи на той факт, що науковопопулярної літератури в Україні напрочуд Думку, по суті, не міняв. Я досі схиль- мало. Лише цього року почали з’являтися ний вважати, що музичний фестиваль перші вартісні переклади (напр., той же – не найкраще місце для проведення Стівен Хокінг). Єдина проблема – це брак презентації книги чи літзустрічі. Втім, часу. Можливо, за кілька років я все ж літературний ринок в Україні тісний, ве- знайду можливість і перенесу Quantum лике значення мають особисті контакти, на папір – видавці його із задоволенням і так сталося, що організатори як Фести- опублікують, – але поки що є цікавіші валю Ї, та і CodaFest, чи інших фестів, є проекти. моїми друзями, які допомагають і завжди Стосовно продовження – так, зважадопомагали з організацією моїх «сольних» ючи на те, наскільки успішним вийшов презентацій. Я просто не маю морально- перший сезон проекту Quantum у Києві го права їм відмовити. З тієї ж причини та Львові, я давно думаю про те, щоб я вже зараз із певністю заявляю, що вес- організувати Quantum-2 у цих містах. ною 2017-го буду у Львові на RazomFest. Дуже сподіваюсь, що проект зможе стартувати вже восени 2017-го. Думаю, що ти вже втомився від запитань стосовно екранізації твоїх трилерів. У твоїх романах головні герої українці А ти не думав щодо комп’ютерних ігор за завжди виїжджають (із різних причин і мотивами твоїх романів? різною метою) закордон. Питання дещо

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

12


Інтерв’ю

іронічне – чи планується історія, дія якої про які не хотілося знати, чи просто розбуде відбуватися лише в Україні? Або мож- чарували. А чи є такі, які шкодуєш, що ливо тревелог про подорожі Україною? ще не прочитав? Саме таку історію пишу зараз. «Не озиНе уявляю, як можна шкодувати за райся і мовчи» – виключно про Україну. І прочитаною книжкою. Так, іноді книги ніхто нікуди не виїжджатиме) трапляються не надто вартісні, але такі можна відкласти (хоча я стараюсь уникаТи себе характеризуєш як людину, яка ти цього, завжди намагаюся дочитувати, заробляє історіями. Те, що людину тяг- хай би як важко чи нудно це було). А стоне до історій (в книгах, фільмах, на ТБ, совно ще не прочитаних – у мене є ціле в житті і т.д.) пояснити легко. Чим, у життя, аби їх прочитати. Чим, власне, я й такому разі, можна пояснити прагнення займаюсь. людини читати поезію? Як би ти коротко схарактеризував Це точно запитання не до мене. Я завж- ідеальну в твоєму розумінні книгу, або, ди кажу, що я глухий до поетично слова, можливо, історію? а тому намагаюсь уникати суджень про поезію, про те, що спонукає читати чи пиСтилістично довершена, сюжетна сати поезію. Навряд чи є сенс висловлю- історія, чия фабула затягує з першої і не ватися про те, в чому нічого не тямиш. відпускає до останньої сторінки, але поза тим має подвійне дно – щось таке, що не Що тобі найбільше подобається і описано явно, але зачіпає найбільше, принайбільше не подобається (можливо мушуючи багато днів після того, як перенавіть дратує) в сучасній українській горнув останню сторінку, осмислювати, літературі або літпроцесі? пережовувати, переживати у думках прочитане. Дике, якесь просто ірраціональне бажання поділяти все на високе й низьке, Які б ти дав три короткі поради і вішати ярлики – якщо ти розумієш, про письменникам-початківцям? що я. Я зараз не хочу говорити про те, що такий поділ загалом притягнутий за вуха, Читати. Всюди, де тільки можщо доцільніше було б оцінювати кни- на. Постійно. І завжди. Письменник ги з точки зору хороша/погана історія. починається з читання, тож, якщо ви Мова про інше. Про те, що наклади яко- плануєте заробляти писаниною на житгось українського автора перевалюють тя, мусите прочитувати не менше 80-100 відмітку 10000, бідолаху миттєво зарахо- книг у рік. вують до попси. Чомусь ми забуваємо, що Ремарк, Льоса, Стейнбек, Фіцджеральд, Хемінгуей свого часу були надзвичайно популярними, продаючи сотні тисяч копій своїх книг. Я про те, що не наклад, не жанр і не особистість автора мають бути критерієм. Потрібно окремо оцінювати кожен конкретний текст. Великий наклад не завжди свідчить про попсовість тексту, так само як малий наклад аж ніяк не є запорукою глибини та інтелектуальності. Ти, як і будь-який письменник, багато читаєш. Чи не шкодуєш, що прочитав деякі книжки? Наприклад такі, які чи вкрали твій час, чи відкрили очі на речі,

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

13


Корнель Філіпович

Польський прозаїк, сценарист і поет, автор близько 40 книжок, один із творців новітньої польської літератури, король малих жанрів: оповідання, новели, мікроповісті. Cпівпрацював з виданнями Odrodzenie, Dziennik Literacki, Życie Literackie, Tygodnik Powszechny, Odra та ін. Філіпович є також автором сценарію кількох кінофільмів.У 1947 році Філіпович дістав Літературну премію міста Кракова. Серед його нагород також: Золотий Хрест Заслуги (1955), Офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі (1963), Нагорода Міністра культури і мистецтва Польщі І ступеня за літературну творчість (1975).

Переклади

Скажи це слово Скажи це слово Не мовлене тобою чи може просто забуте Чи замовчане Або ж гірше вживане не у тому значенні Відважся нарешті В історії Польщі Жодного народу пригнобленого Але нескореного Ніколи це слово нічого поганого не значило Тож скажи це слово І врешті пригадай собі Що воно значить.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

Зміна почуттів Замість любові до Вітчизни Він повторював дати і цитував гасла Замість вірити в Бога Він сповідався клякав співав Замість почуттів до жінки Він мав лише слова про любов Замість ласки до тварин Він тільки терся до них Замість Замість Замість реального життя Дні місяці роки Він тішився міцним здоров’ям І жив довго Бо кохав терпів ненавидів Зневірявсь і навіть рвав на собі одяг І багаторазово помирав Ніби За чужий рахунок Неначе актори Котрі грають чужі ролі Повторюють чужі слова І корчать не свої міни.

14


Зарано

Неволя

Чому війни мусять починатись о п’ятій Чи навіть о четвертій ранку? В цей час я Напівпритомний Встаю лише щоб піти на рибу Або на гриби

В тоталітарній країні Свободу Не відбиратимуть у нас Миттєво З дня на день З вівторка на середу Вони будуть її викрадати поволі Забирати по шматочку (Часом навіть повертати Але завжди менше ніж брали) Щоденно потрохи В незначних кількостях Аж одного дня Після кількох або кільканадцяти років Ми прокинемося в неволі

Переклади

Чи тому що арміями керують маршали І ґенерали переважно за шістдесят Які мучаться від безсоння І можуть легко прокинутися на світанку? Війни повинні починатись о десятій Або в одинадцятій перед полуднем А ще краще о п’ятій Чи навіть о шостій вечора Можна було б довше поспати І довше пожити.

Радість життя Блайберґ людина Із трансплантованим серцем Сказав На двадцять перший день Після операції цитую Я сьогодні вмився поголився Й сам натягнув шкарпетки І це був найкращий день У моєму житті.

Але не дізнаємось про це Ми будемо переконані Що так мусить бути Що так було завжди.

Республіка без поетів Влада однієї з республік дійшли такої думки Що без поезії можна прекрасно обійтися Що поезія є легковажною і надто невигідною Бо нічого не стверджує не продукує і не помножує Тож вона зовсім непотрібна А один теоретик навіть довів Що все що непотрібне є загальним Може бути цілком шкідливе Тож для певності буде краще поезію скасувати. Деякі поети ще писали Але ніхто їх не друкував Тож через певний час вони замовкли І стали безробітними поетами Ходили містом дивилися вистави Купували на ринку картоплю і моркву Їм не вистачало коштів на лимо-

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

15


Переклади

ни й апельсини Бо жили вони зі скромних підробітків І прислуговували всім Колись ця республіка називалася країною Загальної справедливості Тож усі рахували гроші нарікали на подорожчання Інколи помилялись або робили непотрібні покупки Бо думки їхні кудись утікали До дивних квітів почуттів небесного мигдалю Любові до звірів і навіть каміння Республіка без поетів повністю процвітала І так тривало досить довго А гроші які заощадили на поезії Були спрямовані на видовища та підтримку парадів і озброєння Аж одного дня щось почалося псуватись у республіці Спочатку це були дрібні зміни зовсім непомітні Якісь малі риси тріщини плями щілини Потім почали утворюватися перерви між реченнями І навіть словами Які невідомо чим було заповнити Унаслідок дійшло до того Що почали розсуватися будинки Спустошувалися площі розходилися люди Замикались у своїх помешканнях і мовчали Терпіли вмирали без співчуття без прощання І ніхто не міг відповісти що сталося А потім було вже запізно Бо старі поети вмирали а нові не народжувались І не було нікого хто вмів би поєднати розірвані зв’язки Між людьми і людьми людьми та звірами Деревами камінням хмарами птахами

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

Речами і речами Землею та небом місяцем і зорями Поняттями й зображеннями Усі слова і назви ще існували Але були вже відірвані від себе Бо забракло тих Котрі перед тим нічого іншого не робили А лише намагалися розуміти Як усі ті речі взаємодіють між собою.

Останнє слово підсудного 6.Х.1989 року O 12.35 опівдні у Закопаному Підсудний Що народився 27.Х.1913 в Тернополі (Тернопільське воєводство) Сидячи на терасі Читаючи й правлячи свій штучний надуманий І нікому крім нього не потрібний текст Який підсудний називає художнім твором Одним нетерплячим Обдуманим як пояснює підсудний Порухом руки позбавив життя муху Народжену 4.Х.1989 року в Пороніні Що в Закопаному (воєводство Новосондецьке) Вона прибула сюди з поривом холодного північного вітру А потім підсудний з метою приховання скоєного Намагався брудним пальцем затерти сліди злочину Високий суде підсудний стверджує що на момент Скоєння злочину йому не спало на думку Що його дії можуть мати взагалі якесь значення Але високий суде підсудний є

16


Переклади

людиною Освіченою І повинен усвідомлювати Що істота котру він умертвив Незважаючи на невеликі розміри і те що вона значно слабша Була творінням досконалим Було в ній усе Вона мала маленький тулуб і хоботок Голову прикрашену парою очей Мала безліч маленьких жилок на тремтячих крильцях Зроблених з тканини ніжнішої за муслін Гарних хоч утомлених далекою дорогою Її тіло дихало повітрям У ній пульсувало життя Її маленькі клітини ділились і множились І так само як у підсудного Містили ДНК та РНК хромосоми та гени Котрі якби не передчасна смерть Були б готові відтворити покоління Таких самих досконалих істот Високий суде промовив підсудний У своєму останньому слові Зважаючи на мікроскопічні розміри жертви Довжина два міліметри розмах крилець три І незначну суспільну шкоду мого вчинку Я прошу про найнижчу міру покарання.

Переклад Юрія Матевощука із сайту http://litcentr.in.ua/ Проект «Umbrella»

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

17


Корисне для письменників

Едґар Аллан По: як писати оповідання Едґар Аллан По вважається засновником жанру детективу та яскравим представником американської короткої прози. Його твори перекладені багатьма мовами світу, а сам письменник став прикладом для наслідування в літературній галузі. Відомо, що протягом життя По знали як відомого літературного критика, а в есе «Філософія композиції» (1846 р.) він розкрив кілька секретів про те, як створити цікавий і якісний твір та як досягти так званого «ефекту єдності», що на думку письменника є критерієм хорошої літератури. 1. Перш ніж почати писати твір, автор повинен заздалегідь знати кінцівку історії, щоб протягом розгортання історії розуміти, до чого кожен поворот тієї чи іншої сюжетної лінії вестиме; 2. Тяжіння до коротких форм. По вважав, що великі за обсягом літературні твори надто довгі для прочитання на одному подиху. Коли читач читає коротке оповідання відразу – він отримує повноцінне і тривале враження. Якщо ж розглядати об’ємні твори, чит��ч робить перерви, при цьому враження та емоції розмиваються; 3. Важливо визначити ефект, який повинен створювати твір, перед тим, як братися до роботи. Сьогодні існує чимало методів маніпуляції та впливу на читача, що забезпечить авторам можливість створити максимальний арсенал емоцій та вражень; 4. На думку По, усі складові твору повинні створювати єдине враження, мати єдиний тон. Тож потрібно зберігати гармонію у сюжеті, в образах персонажів, пейзажах, дрібних деталях інтер’єру , мові, ілюстраціях тощо; 5. Обов’язково потрібно визначити тему твору. Вона повинна бути не лише обдумана, але й прописана безпосередньо у творі. Для прикладу, у вірші По «Ворон» автор розкриває тему смерті, переходячи з абстрактного опису до конкретного;

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

6. Яскравим елементом твору повинна бути кульмінація. По вважав, що найкраще, коли в кінцевій частині твору обігрується зачин, а перші складові оповідання підводять до кінцевого чіткого і важливого моменту; 7. По рекомендує застосовувати увесь асортимент форм та змістів, поєднуючи їх щоразу по-різному, адаптуючи до кожного конкретного випадку. Але їх вибір повинен залежати від тих установок і цілей, які письменник ставить перед початком роботи над твором.

Інформація із сайту starylev.com.ua

18


Корисне для письменників

Літературні конкурси 4-ий Міжнародний конкурс перекладачів ім. Сузанни Рот Мережа Чеських центрів і Літературна секція Інституту мистецтв – Театрального інституту Чеської Республіки оголошують 4-ий Міжнародний конкурс для молодих перекладачів ім. Сузанни Рот. Конкурс проводять на честь відомої швейцарської славістки, перекладачки творів Богуміла Грабала та Мілана Кундери Cузанни Рот/ Susanne Roth (1950–1997), яка доклала багато зусиль для промоції чеської культури закордоном. За умовами конкурсу, молоді перекладачі до 40 років перекладають уривок із книги сучасної чеської художньої прози, яка досі не перекладалася іншими мовами. Учасники надсилають закінчений уривок з твору обраного автора обсягом близько 10 нормосторінок з книги, що вийшла в 2015-2016 роках в Чехії. З кожної країни обирається тільки один переможець; оцінювання робіт проводить журі, складене з відомих богемістів кожної країни. На конкурс не можна подавати раніше опубліковані переклади. ТЕКСТ І ПЕРЕКЛАД Цьогоріч комісія вибрала для перекладу книгу Б’янки Беллової/Bianca Bellová «Озеро» (Вид. «Host», 2016). УМОВИ УЧАСТІ Учасник повинен надіслати свій переклад з книги Б’янки Беллової «Озеро» (Розділ 1, «Zárodek», с. 9–25), коротку біографію в вільній формі та актуальну фотографію. Усе потрібно надіслати в електронному вигляді не пізніше 31 березня 2017 року на адресу semenova@czech. cz не пізніше вказаного вище терміну з позначкою «Перекладацький конкурс». ТЕРМІНИ Останній день подачі перекладів: 31 березня 2017 р. Оголошення результатів: до 15 травня 2017 р. Поїздка в Чехію: літо/осінь 2017 р.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

НАГОРОДА Кількаденна подорож до Чеської Республіки, участь у богемістичному семінарі зі супровідною програмою. КОНТАКТНІ ОСОБИ Taťjana Langášková, vedoucí Programového oddělení ČC, E: langaskova@ czech.cz Viktor Debnár, vedoucí Literární sekce IDU, E: viktor.debnar@institutumeni.cz Подія Конкурсу у Facebook: http:// facebook.com/events/208162722960729/ Деталі на сайті Чеського центру: https://goo.gl/ZtGjY9

Інформація з сайту http://litcentr.in.ua/

19


Корисне для письменників

Конкурс відеопоезії від журналу «ЛітераТ»

Конкурс горор-оповідань до збірки «Свині»

Незалежний літературно-художній журнал «ЛітераТ» спільно з Literatmedia production оголошують конкурс відеопоезії. Увага! До конкурсу допускаються відеороботи, які раніше не були опубліковані в мережі INTERNET. Переможців визначатиме кваліфіковане журі: редколегія журналу «ЛітераТ», «Literat-media production», видавництво «Атлант». При визначенні переможців значна увага приділятиметься кількості переглядів відеоробіт, лайків та репостів. Роботи слід надсилати на електронну пошту журналу ЛітераТ zhurnal.literat@yandex.ua Збереження авторського права гарантовано. Після узгодження, редколегія розміщує конкурсну відеороботу на сторінці у групі ВКонтакті https://vk.com/clubliterat Оголошення та нагородження переможців відбудеться 9 травня 2017 року у День народження журналу «ЛітераТ».

Фензін «Підвал» розпочинає прийом горор-оповідань до збірки «Свині». Обмежень щодо піджанрів горору нема, але перевага надаватиметься оповіданням в жанрі екстримального горору (сплатерпанк). До участі у конкурсі не приймаються оповідання, що були раніше надруковані, або опубліковані в Інтернеті. Також, не будуть розглядатися оповідання, що беруть участь в декількох конкурсах (відборах) одночасно. До уваги НЕ будуть прийматися тексти з помилками. Мова: українська. Обсяг: до 20.000 знаків з пробілами. Дедлайн подання: 25 лютого 2017р. Авторам необхідно подати про себе інформацію – ім’я, прізвище, контактні дані, сторінка в соцмережах. Оповідання приймаються на скриньку: hellowin_ua@ukr.net Інформацію та новини від нашого фензіну можете переглядати на vk.com/ Інформація з сайту http://litcentr.in.ua/ pidval_ua

Інформація з сайту http://litcentr.in.ua/

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

20


Артем Луценко ( м. Кропивницький)

Центр на компасі

Народився 23 липня 1994 року. Автор проекту «Типовий поет», упорядник антології кіровоградсько-кримської поезії «Шепіт Альми» (Кіровоград, 2014), лауреат літературної премії «Сокіл степів» (Кіровоград, 2014), лауреат конкурсу відеопоезії «Чорна підкова» (Черкаси, 2015), лауреат літературної премії Юрія Яновського (2016).

*** серце б’є недобиті ритми, харчується ревно примарами. ударні стають ледь помітними, удари – частіше марними. я дарма проживаю всесвіти, я дарма відшліфовую колесо. все одно крик останнього вироку відбудеться рідним голосом.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

*** У землю вганяються мертві, святі і крилаті, Чи ти оживеш, І де ж закорінення меж? Як мені жити з твоєю труною в кімнаті, Коли домовини із світу мого забереш? У пам’ять врізаються дні, перемоги і зради, Клятви мені шепотіла? – Кричи! Веди і вади тобі розійшлись римопадом, Віра не знає твоїх дрібних величин. .............................................................. Бо рідні ми в кожному слові. Ти знову воскреснеш у тіні пожеж. Мене поховають в твоїй німоті паперовій, Мене поховають, мов Юду. Чи ти оживеш?

21


*** коли дні рахуватимем разом, ти живитимеш мій двигун. стане руба останній пазл, і слова наберуть вагу. коли я цінуватиму дотик не за камінь, а за плоти, і акорди горітимуть всоте твоїм подихом золотим. я думки не проллю крізь сито, я нових не візьму з полиць, я краплинами буду пити святу воду твоїх таємниць.

Центр на компасі

*** Зима доживає в останніх інерціях, Сонце зиркає з твоїх шаф. Ти в кишені моїй, біля серця. Серце біжить, мов лоша! Зима відпускає землю покроково, Колись ми побачим останній шар. Зелень впивається білим в око, Серце біжить, мов лоша! Ми – невід’ємні, тому ми разом, Скільки би сніг не лежав. Скільки б з кишені не було лазів – Серце біжить, мов лоша...

*** Я тебе не кохав – Здалося! Я тебе не любив – Минай! Мої квіти посохли в осінь, Скам’яніла жива стіна. ....................................................... Відхрестились рими зурочень. На остінках серцеві раби Поховались у кокони ночі. Я кохав тебе чи любив? Прогнили самоти помости, Та чи вдосталь коханню трун? Небо вдарило колом шостим Поспіралився вбивчо струм. ....................................................... Тепер іншим серцеві кряжі Прострумує твоя рука, І хай той, хто на шлях твій ляже, Так, як я, тебе покоха...

*** нас зрадило небо ніби розходиться сум і мина вдягай чужі імена, збивай до кісток псевдоніми нас зрадила неба рука прокляттям порожньої зали, щоб рими невпинно cтікали на вцілілий край сірника.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

22


Центр на компасі

***

***

На гільйотині кров притихли меси Виблискує гострінь отруйних лез.

ти наблизила грішно-далеке, йдуть на берег гранітні кити

Холодного меча останній месник Ховає жертв на дні кривавих плес.

відчуваю кордон до кісток, до тремтіння землі, до молекул

В бою згубили перших є останні Хрести над діадемою горять.

іти!

Сховались смерті блазні; на розтанні Не обирати нам своїх розп’ять. На гільйотині кров схололи жили Оскомить смак отрут кривавих вин. Розпечені цвяхи вбивають в тіло. У древнє тіло штучних домовин.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

йти на захід до вишкалки вір, до Хрестів на опаленій мапі, рвати кулями зношений прапор, оксамитовий гризти папір до окроплених дір на щитах і тілах. не врятує тебе від загину ні товариш, ні кольт ні вчорашній аллах тінь покути в останню хвилину

23


*** тінь жива стежить за мною, тікаю прокинувся в дзеркалі кавовий труп блиск твого тіла ховається в каві і піною спалює ввічливих губ у давньому спомині кубляться змії,

Центр на компасі

отрута моя в тобі почалась. притулку шукаєш в моїх амнезіях, а місця тобі і в безпам’ятстві – зась.

***

*** Вийшов у світ, щоб тут потойбічно блукати, в оцих лабіринтах – безвихідь, пітьма і січа. Розпатлане небо завершить всі партії патом, накриє ходи, які ти бездумно почав. Остання війна, останні розбавлені пінти, варто було наосліп вершить першу січ. Щоб тисячі сонць освітили тобі лабіринти, щоб тисячі рук діставали тебе з потойбіч.

*** ми в механізмах – беззубі й малі,

Ми станемо паливом Паливом літа Паливом сонця Паливом строф

кожен твій крок, нещадний і вбивчий, лишає глибокі могили в землі, лишає притоптані квіти і вірші

Не можна тебе так безкарно терпіти... Котись до підніжжя щоденних голгоф.

кожен наш спогад – ікона пустель, кожен півкрок – домовина примарі

Минай! Немов ніч безсонна і квола

лишай без кисню мої квітники, лишай по веснах бездушний гербарій.

Минай! Немов слів моїх вічний пророк. Минай! і зашморгуй озонове коло На зламаній шиї вогнепальних думок.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

24


Максим Кривцов ( м. Рівне)

Учасник літературних сцен кількох фестивалів, дипломант кількох літературних конкурсів. Здобув освіту інженера-технолога з виготовлення взуття. Фарбував волосся у блакитне. Боєць Добровольчого конкурсу в минулому, тепер - Бригади Швидкого Реагування НГУ.

Меседж із

*** Коли зістарію і буду носити перуку Незможу ходити й не розрізнятиму звуки Тримати за руку За теплоруку Я буду тебе тримати за руку. Казали - ти сталкер заводиш до раю. І там усі входи і виходи знаєш Існує же місце, в якому діра є Я хочу також з тобою до раю Покажеш те місце в якому діра є? Діру залатають й за нею проляже туман то Від світу лишИться лиш звук лиш коротка мантра Я буду тримати Такий ультиматум Я буду тебе за руку тримати.

*** Бог мовчить. Бог мовчав і стелилось же листя Як на ноги жіночі бавовняна ковдра. Вітер вив як вовча Бог заходив у місто Щоб цей день у мішок заманити як кобру.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

*** В селищі наступили важкі часи Мешканці села сумували щосил. Не стихали дощі холодні вітри Та всі свіжі продукти зникли з вітрин. Не могли вирощувати пшеницю Не мали що класти до плащаниці. Люди кричали благали Господа Щоб вирізав враз пухлину розбрату. Лиш зброяр не ходив до священника Бо у інших речах шукав прощення. Він добре розумів у чому справа І зміг адаптуватись до обставин. Умів керувати тими страхами Які бідних селян гнали до храму. Вважав для себе тепер за ікониБиті дороги сірі терикони, Більш мелодійними ніж піснеспівиПольоти мін також їхні розриви. Коли сходив до старого ясена То селянам головне пояснював: «Маки червоні в туманах в основі терпка кров у теплім тілі Христовім. Щоб прийняти дари євхаристії, Потрібно сховатись й першим вистрелить». Ті сподівались, що має розпогодитися, Збиваючи бійницю всміхалась Богородиця.

25


Меседж із

Вірші з бійниці На стінах висять килими Щоб не дуло На душах висять килими Щоб не дуло Коли з`являємось встаємо під дуло, та вітер крізь щілі заходить в притулок. А все те, що лишили все Що минули Воно ж наче дощ шквальний у минуле Дивимось вгору а йдем в ширину ми Бороду Бога не видко за мулом…. ….ріки що оточує пагорб під Церквою Там жінка з волоссям яке пахне Церквою Смальне й густе, як на сонці цукерка Пригостіть же голодну консервою. І з часом волосся густішає дужче І вітер камінням жбурляється дужче Якщо брудні лиця то чисті душі Бо на війні не шукатимеш душу. Ночі з шовку білизна та наче тінь сильна за довгими полами ховається синє. Там жінка повчає:»Виростеш сину!». Кача не чує, пливе по Тисині……

Колискова Терикону Сірий самотній теплий Месіє! Тільки насмажив тонких млинців я. Ніч гнила сливка вмокай як у джем, потім запий же терпкИм ще дощем. Ти замерзаєш термобілизну подам й засинай Месіє, вже пізно. Бачу вугіллям Ось кровоточить загою свинцем й порохом, хочеш?

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

Всі порахую пострілів сІм’я, Склали воронки цілі сузір’я. І головує Морок на троні. Сховайся та спи, мій Териконе. Як раніше обіцяв Кулями засію Буду повертатись До зустрічі, Месіє!

*** війна пахне словами це монетки які платиш брату Харона і він тебе перевозить річкою часу проти течії кудись в протилежне місце до міста мертвих але не зовсім місця живих 1. мене випускають на кілька хвилин за межі камери і коли втечу від внутрішніх вартових від конвою пам`яті я розповім тобі казку… лиш приїзди до мене на Голгофу і бери свій хрест-автомат війна пахне словами не зовсім словами - голосом жовтий скотч треба більше намотувати бо до раю не пустять Розумію тебе. Не поспішай лиш. воно як запобіжник 2. підкинув дрів у багаття пам`яті. Хотів ще дописати щось про жовтий скотч що мабуть треба більше намотувати бо до раю непустять. А поки,

26


ми і далі йдемо Голгофою тягнучи за спинами кулемети-хрести і так кожне століття колами і нас не впізнають.

Меседж із

*** війна. вона як радіація. війна як релігія. віриш чи ні? війна це і є наші танталові муки. це татушка яку хуй виведеш. можеш забити зверху іншою але ця сука буде проявлятись. війна була завжди як і смерть. просто ми її заперечували як і смерть. а тепер прийняли як і смерть як себе віриш чи ні? віриш...

*** гірчить вечора кавова гуща місяць твердіє майже як камінь Кілька привидів у мультикамі Регочуть тривало та гучно. Давня веселка вся у зітханнях Складає сукні свої чорнобілі Виймає тепло за що мене вбили? Ховається й плаче зірками. А ті що кров змінили вугіллям вмивають лице поруч із Раєм Браму вчинили і у Ізраїль Їх кличе до себе Вергілій. Будинки. Світло. Рами віконні. Фотопапір і новий проявник. Крики тікай бачу зброя у них. Соняхи. Шахти. Німі терикони Мишастих парок протЯжні гофри Мудрі мужчини волають це тут! кавою пахне та маки цвітуть де автомати вкопали в Голгофу.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

*** Очима брудними та голими я стискав тебе за горло ми черепаха та прудкий Ахілл густий запах димних порохів. Рухи тіла вийшли за береги залізу на пірс твоєї ноги Лиш мовчи рятуй від повені Хочем жити, хоч гріховні ми. Очима брудними та голими я стискав тебе за горло. Мить.

Осіннє 2 Літо - відсутність Осені. Теплий запах смоли із доріг наче шкурка тонка від засмаги знімаєш із лоскотом лягає над соснами. Вискалють зуби тумани розливаються наче повені наче тісто липке. Літо У розсолі солінь сховане. Сонце стрибає як м’яч пружинить. Ночі густі як мазута. В лісі ховається Звір-надзирач Ікла Вискалює свої льодяні вичікує. Люди кричать у Бога зачинені вікна. Осінь - відсутність зими.

27


Осіннє Над дорогами дим дим Душі в ньому долають марш І зникає німий пейзаж Наче кільця поверх води. Душі йдуть собі далі строєм На городах горять тіла Дим з дороги вкриває мла Крематорій трави старої.

***

Меседж із

Радянські килими липкий лінолеум А сум як океан а сум як океан як з пірсу ми у наше задоволення стрибаєм на диван стрибаєм на диван. Сьогодні йде все Боже з мене як з пустелі караван з пустелі караван. З-під берців розлітається повільний хруст гіляк Так як скрипів диван скрипів старий диван.

*** Коли вечір гарячий і темний як шоколад Коли вода часу така ж в`язка як вода шоколаду тоді на скелях з`являєшся ти. Тоді одягає широку туніку боязкий капелан Тоді крадеться до тебе й шепоче тревкі слова Й зникає із вітром як дизертир.

*** Від них пішло все лишилось лиш тертя між ними всіма Все глибше на обличчях запечатувалась густа пітьма. Жінки голосили, запитували в неба «Нам то це за що»? Слова зникали в повітрі разом з голосом диких качок. Якось Бог через одного з них передав «Ось тримайте день мій». Ангели зібрали собі по шматку, людям дісталась лиш темінь. Про них говорили, що це вони винні у тому всьому. Кажучи це їхні обличчя чорніли при цьому. Капало крізь дірявий дах, відпадали від стін рами віконні За ними з’являлись нові цвяхи й хрести на твердім териконі. Багато чого промовчали ще більше всього сказали З міста виходили тіни тіней, заповнювали вокзали. Земля прокидалась, їй боліло з тяжкого похмілля. Зростали соняхи, з’являлось світло, звільнялись бранці вугілля.

*** Він стискає її він стискає її він стискає вище коліна ті ноги пряне молоко вкрите вразливою плівкою. Я стискаю її я стискаю її Тіло в білизні прозоро-синій і зливаю миті в рядки як на ліжко з вологою жінкою.

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

28


Над номером працювали Кирило Поліщук – головний редактор, статті, переклад. Вікторія Поліщук – редактор, коректор, статті, фото. Деякі статі та фото були позичені із сайтів «Видавництво Старого Лева», «Litcentr», блог «Типовий поет». Обкладинка - із сайту www.kvasha.com.ua

Автори:

Артем Луценко(поезія) Максим Кривцов (поезія) Корнель Філіпович (поезія) Юрій Матевощук(переклад)

P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net

Більше новин і фото тут: facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor

шTOPOR # 7 (22) • Листопад 2016

29



Шtopor 7 (22) 2016