Page 1

Зазирни за горизонт

¹ 1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð. Магістерська програма з журналістики Українського католицького університету

̳æ ìèðîì òà â³éíîþ

ÑÜÎÃÎÄͲ Ó ÍÎÌÅв:

Êàäðè âèð³øóþòü óñå Ïåðø³ ïðèçíà÷åííÿ íîâîîáðàíîãî ïàðëàìåíòó

3

Ïàðàçèò ì³ñöåâèõ áþäæåò³â Óðÿä âèêîðèñòîâóº êîøòè ãðîìàä äëÿ ðåàë³çàö³¿ âëàñíèõ ïðîãðàì

5

Òóðèñòè÷íà ïðîâ³íö³ÿ Ïðèíàäè é â³äðàäè óêðà¿íñüêèõ ðàéöåíòð³â Óêðà¿íñüê³ ìèðîòâîðö³ â ²ðàö³, 2005 ð³ê

Íàä³ÿ ÊÀËÀ×ÎÂÀ Полковник Іван Сорокатий та військовий журналіст Володимир Скоростецький розповіли L'view про правду і кривду солдатського життя українських військовихнайманців. Статус позаблокової держави Укра їна має згідно із Стратегією національ ної безпеки України, прийнятої і під

писаної президентом Віктором Януко вичем в 2012 році. Проте зобов'язання перед ООН та ОБСЄ, які передбача ють участь у миротворчій діяльності українських військових, досі залишають ся чинними. Ставлення українського сус пільства – громадян, політиків і війсь кових – до участі військовослужбовців у миротворчих операціях різне. Се ред аргументів противників – загроза життю та здоров'ю миротворців, по

ряд з відсутністю вигод в такій службі для самої держави. Прихильники цієї складової діяльності Збройних сил Ук раїни наголошують на важливості бо йового досвіду, здобутого миротвор цями для розвитку Збройних сил Ук раїни, додаткових коштах до бюджету і представлення України як суб'єкта між народної політики. Ïðîäîâæåííÿ íà ñòîð. 2

9

Çàñèëëÿ ñàëîííîãî ìèñòåòñòâà Åêñêëþçèâíå ³íòåðâ’þ ç ñó÷àñíèì óêðà¿íñüêèì õóäîæíèêîì Ìèêèòîþ Êàäàíîì

11

ÅÊÑÏÅÐÒÍÀ ÎÖ²ÍÊÀ

²ãîð Áîéêî: " Óêðà¿í³ òðåáà êóëüòèâóâàòè äîíîðñòâî îðãàí³â" ²ðèíà ÍÀÓÌÅÖÜ Нині в українському сус пільстві широко обговорюють зміни до закону "Про транс плантацію органів". Якщо ра ніше вилучення органів від померлої людини відбувалося лише за умови згоди її роди чів, то тепер це стане обов'яз ковим для кожного, хто не від мовиться від цього за життя. Обов'язковість "презумпції згоди" – не єдине нововведен ня, яке ініціює Міністерство охорони здоров'я у своєму за конопроекті. Тетяна Бахтєєва, голова профільного комітету Верховної Ради, від якого за лежить, чи набуде закон чин

ності, вважає, що зміни, іні ційовані МОЗ, є неприпусти мими. Про небезпеки та ризики, пе реваги та недоліки закону про трансплантацію органів – у роз мові із керівником Школи біо етики УКУ, доктором мораль ного богослов'я, членомкорес пондентом Папської Академії Pro Vita Ігорем Бойком. – Отче Ігоре, як Ви оціню єте ініційовані зміни щодо "презумпції згоди" та чинний закон про трансплантацію ор ганів? – Трансплантація органів – це соціальний метод лікування, який допомагає рятувати жит

тя пацієнтів, коли іншим спо собом цього зробити немож ливо. Якщо за усіма фізіоло гічними показниками транс плантація органу врятує життя людині, тоді цим методом до цільно користуватися. Постає лише питання, де брати орга ни, адже реципієнтів, які їх пот ребують, є значно більше, аніж донорів. Вносячи зміни до за кону, держава хоче ввести по няття "презумпції згоди", за якою органи померлої люди ни будуть використовувати для трансплантації, якщо за життя вона не написала відповідної відмови. Це добре, але я не згід ний з таким порядком дій. Вва жаю, що перш ніж приймати

закон, варто було б поінфор мувати людей про можливі ри зики і переваги трансплантації органів: подати відгуки людей, які живуть із трансплантовани ми органами, та тих, які пого дилися їх надати. Представити статистику кількості хворих, які потребують донорства органів, та тих, які загинули через їх відсутність. Треба провести ши роке обговорення цього зако ну із залученням духівництва, медиків та науковців, аби лю ди могли зважити усі "за" і "проти". Прийняття нововведень без їх роз'яснення та обгово рення – це хибний шлях. Ïðîäîâæåííÿ íà ñòîð. 13

CMYK


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

2

актуально Â²Ä ÐÅÄÀÊÖ²¯

Дорогий читачу! Ти тримаєш газету, яку створила редак ція студентівжурналістів. Перше запитан ня, яке у тебе може виникнути: "Чому я маю читати цю газету?" І це правильне питання. Так, ти справді повинен оцінюва ти для себе будьяке видання, не тільки наше. Ми розуміємо, що довіру читача слід заслужити важкою і самовідданою пра цею, тому будемо дуже раді та вдячні, якщо ти оціниш нашу першу спробу і дочитаєш L`view до кінця. Чим цікава наша газета? Перш за все – колективом. Ми настільки різні, що з цього хаосу різноманітностей народжується без ліч ідей. Наприклад, нас заінтригувало життя мусульманської громади Львова: яким чи ном вона організована, де відправляє свої служби. І ось, у першому номері запро шуємо прочитати про такий незвичний мусульманський Львів. Ми віримо, що для успішного життя сучасна людина повинна багато знати. А щоб багато знати, потрібно постійно чи тати, думати, аналізувати, безпристрасно ди витися на світ. Газета є своєрідним інстру ментом для вивчення світу. У нас немає неформатних тем, ми не сповідуємо яко їсь ідеології. Передати світ у всій його повноті, з усіма катастрофами і проблема ми, маленькими радостями, щасливими і знедоленими людьми – це те завдання, яке ми для себе обрали. Ми свідомо не прив'язувались до сус пільної групи чи конкретного регіону. Пи сали про те, що хвилює людей у Львові, Україні і світі. Сучасний світ настільки тіс ний, що зміни в одній його частині відгу куються в іншій. Тому сподіваємось, що ти із задоволенням прочитаєш про сучас ний український артхаусний кінематограф та інсталяційне прикладне мистецтво. Змо жеш відчути, настільки у них ще зберіга ється український дух, чи, можливо, вони стали вкрай космополітичними? Ми намагалися уникнути формально го підходу до написання статей у нашій з тобою газеті. Кожен старався писати кра сиво про те, що йому справді цікаве. Ми відкриті до вивчення світу, його пізнання, і ділимося цими здобутками з тобою. Мож ливо, це юнацька наївність, але ж ми не вважаємо, що враз змінимо світ. Ми прос то прагнемо копнути глибше. Наша газета – це проект на виріст. Нам би дуже хотілося рости разом з нашою газетою. Запрошуємо тебе, дорогий чита чу, приєднатися до нас, щоб разом вивча ти світ й не боятися дивуватись його різ номанітності. Редакція L`view

ÍÎÂÈÍÈ

"Íåäîòðèìàííÿ ³äåîëî㳿 ìîæå ç³ãðàòè íà ðóêó îïîçèö³¿", – Ñåðã³é Ðàõìàí³í Українські депутати нового скли кання вже прийняли присягу. З'яви лися перші тушки. Політичний огля дач Сергій Рахманін у коментарі для L'view розповів, що взагалі залежить від опозиції, і чи є шлях для її об'єд нання. Рахманін одразу порадив не сприй мати комуністів як опозиційну силу. "Це найбільш ринкова партія в Україні. Їх виносимо за дужки, бо це та сила, яка буде голосувати залежно від того, скіль ки їй запропонують," – каже політичний журналіст. А от коли мова йде про УДАР, "Сво

боду" та "Батьківщину" – то є свої нюан си. Рахманін: – Якщо брати ідеології, то вони ду же різні. Але шлях до успіху полягає у їх головному недоліку – вони всі не ду же дотримуються тих ідеологій, які дек ларують. "Свобода" зокрема, якщо від верто. Якщо об'єднаються, то стануть сер йозним чинником, який зможе вплива ти не тільки в парламенті, а загалом на ситуацію в Україні. Рахманін нагадав, що в парламенті будьякого скликання зазвичай є влада, опозиція і "болото" – депутати, що голо сують по ситуації. Коли опозиція "пока

зує зуби", то вони переходять на її сто рону. Щоб опозиція була сильною, во на має бути чисельною та організова ною. Від опозиційних депутатів залежать життєво важливі питання: чи стане укра їнська земля товаром; чи будуть вноси тися зміни до конституції; чи вуличний спротив не виллється у нікому не пот рібні кровопролиття. Тож залишається сподіватися, аби на ші депутати усвідомили, скільки від них залежить, та виправдали очікування. По тенціал є. Âàñèëèíà ÄÓÌÀÍ

Äî äíÿ ñâÿòîãî Ìèêîëàÿ ñòàðòóº çèìîâà áëàãîä³éí³ñòü Вже вкотре до дня Миколая у різних містах України поспіль відбуваються про дажі, в доброчинних цілях, "зустрічей" із різними людьми. Благодійні організа ції проводять акції у формі аукціону. Усі охочі можуть виставити свої фотог рафії у спеціально створені групи, де їх "куплятимуть" для зустрічей. До прикладу, у Львові організатори ставлять за ціль спорудження дитячого майданчика на території Львівської спе ціалізованої школиінтернату №104. У аукціоні беруть участь хлопці і дівчата, які викладають свої фото у спеціально створену групу для своїх майбутніх по купців. А потенційні покупці можуть купити зустріч із людьми. Виграє той, чия ціна була найвищою. У таких аук ціонах беруть участь і зірки, які теж хочуть допомогти дітямсиротам. До прикладу у Львові у аукціоні беруть участь: дідіжеї із "Львівської хвилі". У Харкові ж метою ставлять зібрати кош ти, щоб придбати солодощі, іграшки та розвиваючі ігри для дітейсиріт дит будинків м. Харкова. Натомість окрім такого нетрадиційного збору коштів, вже звично у містах збираються люди, які хочуть допомогти малозабезпеченим сім'ям. До прикладу у Львові організо вують акцію помічників Святого Мико лая "Миколай про тебе не забуде". Во лонтери, здебільшого студенти вишів та

Ôîòî: lvivafisha.net

старшокласників, збираються для того, щоб зібрати подарунки для дітей із багатодітних та малозабезпечених сімей. Окрім цього у День святого Миколая піднесуть святковий дух вже традицій ним відкриттям ялинки на головних площах міста. Головна ялинка країни буде заввишки – 34,8 м та вагою 30 тонн. Цьогоріч вона буде штучною, а прикрашати її будуть світлодіодними

іграшками з такою ж підсвіткою. Як повідомляє "УНІАН" світитиметься ялинка і вдень і вночі різними світло діодними оформленням. У Львові теж відкриватимуть ялинку на День свято го Миколая, ялинка буде прикрашена яворівськими іграшками від народних майстрів. Íàòàë³ÿ ÌÈÕÀÉËÞÊ

̳æ ìèðîì òà â³éíîþ Ïðîäîâæåíåíÿ. Ïî÷àòîê íà ñòîð. 1

Äåøåâî ³ ñåðäèòî Попри те, що фінансова мотивація наших миротворців була в рази мен ша, ніж у інших, зарплатня усе одно ставала причиною конкуренції в рядах охочих бути миротворцями, адже війсь ковослужбовцям ще й продовжували виплачувати заробітну плату за місцем роботи. Полковник Сорокатий розповідає, що українські миротворці мали своє рідну "популярність" в ООН: їх послу ги коштували менше, ніж послуги війсь кових найманців з інших країн, при цьому якість роботи не відрізнялася, а подекуди була навіть кращою. Від ін ших контингентів наші солдати відріз няються непосидючістю та цікавістю, за уважує Іван Сорокатий: "Ми в Іраку за мінили на службі американську брига ду морської піхоти. Площа, на якій ми базувалися – 20 кілометрів квадратних. Американці мали тут все чітко розподі лено: місця для їжі, відпочинку, сну. Їх не цікавило, що там за тим кутом, що в тих корчах", – пригадує миротворець.

– "А наші розбіглися по периметру, як мурахи. І почали знаходити: там грана ти, там автомати кинуті, там скорпіона чи змію". Те, що в мирних умовах видається кумедним, в умовах війни стає трагіч ним. Так, левова частка українських ми ротворців загинула через власну самов певненість. Полковник Сорокатий наго лошує, що переоцінювати себе у таких

обставинах в жодному разі не можна. Ціна українських миротворчих місій – 47 загиблих солдатів.

Ëþäåé ïîäèâèòèñÿ, ñåáå ïîêàçàòè

"Записуйся в морську піхоту США – і ти побачиш світ", – військовий журна ліст Володимир Скоростецький прига дує агітаційні плакати американської армії, де, окрім можливості при нагідно подорожувати, солдатам, що відслужи ли в армії, надається безкоштовна якісна ос віта. Українські солдати, які їдуть на "почесну мі сію виконання Украї ною зобов'язання перед ООН та ОБСЄ", за участь у миротворчих операціях не отриму ють жодних пільг. Практично випробу вати себе – це була од на з найважливіших причин, чому полков ник Іван Сорокатий ви Ôîòî ç àðõ³âó ïîëêîâíèêà ²âàíà Ñîðîêàòîãî

рішив їхати миротворцем. У місії для солдата є можливість виконувати спеціа лізовані задачі, не відволікаючись на внут рішнє життя в казармі. Перед тобою одна ціль – лише своє вдосконалення й здобуття практичний навичок. "Найголов ніше", – наголошує миротворець, – "що є можливості, паливо, техніка, якою мож на користуватися, в якій бак постійно заправлений, обладнання, яке працює, лю ди яких можна навчити". Підполковник Іван Сорокатий після по вернення з Іраку, а потім перебування у Лівані, рік не мав роботи. Після чергово го реформування і скорочення інженер ний підрозділ, де він проходив службу, розформували. Бойовий досвід офіцера трьох миротворчих місій в українській армії виявився непотрібним. Сьогодні Іван Сорокатий, "призвичаївшись до рухів у збройних силах", відбирає громадян на військову службу за контрактом. Полковник показує свої бойові на городи. Серед відзнак не тільки укра їнські "За розмінування", а й міжнарод ні: за участь у миротворчих місіях в Лі вані, Кувейті та Іраці. Лишень він ни ми якось дивно пишається – медалі, що є предметом бойової гордості для будь якого офіцера, сховані далеко в шафі.


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

3

політика

ÇÀÊÎÍÎÒÂÎÐײÑÒÜ

Êàäðîâ³ ïðîáëåìè íîâî¿ Ðàäè Îëåã ÁÓÄDzÍÑÜÊÈÉ В Ашгабаді, відповідаючи на питання журналістів, президент України сказав, що планує на 2013 2014 роки грандіозну програ му реформ, яка повинна докорінно змінити ситуацію у державі. Але перш ніж почати ці реформи, президенту слід знайти рефор матора. Провести грамотну кадрову політику, визначитись з по садою прем'єрміністра, міністрів, губернаторів, а також з голо вою парламенту та головами парламентських комітетів. Роботи багато, але ж "кадри вирішують усе" Якось вже так склалося, що вибираючи Верховну Раду, ми, тим часом, вибираємо дві: одну – до президентських виборів, і зовсім іншу раду – після них. Попри спекуляції, пов'язані із об ранням депутатів до парламенту чи місцевих органів влади, саме президентські вибори є стержнем української політики, під які під тягується вся політична та еконо мічна міць держави. Першочергове завдання влади – підібрати необхідний кадровий ресурс. Саме наближення прези дентських виборів і пояснює ло гіку призначень. Фактично, на сьогодні ще ні яких призначень не відбулося, але висунення президентом Миколи Азарова на посаду прем'єра, Во лодимира Рибака на пост спіке ра, а Ігоря Калетніка на пост ві цеспікера думаючому читачу ба гато про що каже. Відставка уряду Азарова була хоч і не обов'язковою формаль ністю (ми ж повернулися до кон ституції зразка 1996 року), але встигла потішити українську ін тернетспільноту, яка, в більшос ті своїй, побажала уряду Азарова більше не повертатися. Але логі ка гаранта – зброя гаранта, її важ ко зрозуміти, а ще важче перед бачити. Тому повторне внесення кандидатури Азарова на пост прем'єрміністра ще більше зди вувало експертів. Навіщо прези денту Азаров, який довів, що не

може адекватно реагувати на проб леми економіки? Знову ж, відпо відь на це питання, швидше за все, захована в логіці підготовки до президентських виборів. У цій ситуації достовірним залишаєть ся тільки одне – незамінного Аза рова є ким замінити, і Микола Янович про це напевно здогаду ється. Ще один аргумент, чому кріс ло під Азаровим серйозно захи талося, випливає із логіки прези дентської кадрової політики. За останні два з половиною роки, на всі важливі пости признача ються люди із "сім'ї" або, як їх жартівливо називає Сергій Рах манін, "младодони"; судіть самі – Арбузов, Клименко, Захарченко, Колобов. Логічно, що список лю дей "сім'ї" може поширитися і на пост прем'єрміністра. Пост прем'єра, в українських умовах, є найбільш невдячним. Саме на прем'єра лягає весь тя гар виконання соціальних прог рам президента, а в умовах катас трофічного дефіциту бюджету це означає, що прем'єр повинен здійснити чудо. Але біда – Яну ковичу ж не потрібний прем'єр чудотворець, потрібна сіра миша, на яку можна насварити і у кри тичний момент звалити весь сус пільний негатив. Тому питання залишається відкритим: чи захо че сватаний журналістами на пост прем'єра "найкращий керівник на ціонального банку країн Цен

тральної та Східної Європи" по жертвувати своєю політичною кар'єрою, щоб врятувати прези дента? Друга за значимістю посада в країні – голова Верховної Ради. Тут президент ще раз довів, що його логіка – це його найбільша зброя. Експерти навперебій про рокували на спікерство Володи мира Литвина, Олександра Лав риновича та, навіть, Олександра Єфремова. Але, судячи з канди датури Володимира Рибака, яка була внесена на розгляд парламен ту, експерти знову самнасам за лишилися зі своїми прогнозами. Подумаймо, невже в сьогод нішніх умовах і справді когось цікавить, хто буде головою Вер ховної Ради? Хто буде підписува ти й перенаправляти закони на підпис президенту? Важливіше, насправді, зовсім інше. Наприк лад, чи вдасться опозиції протис нути вимогу персонального від критого голосування за голову Верховної Ради. Питаєте чому? Поперше, це буде свідчити, чи має Партія регіонів постійну біль шість у парламенті, чи вона є

ситуативною; вдалось їй перема нити мажоритарників чи не вда лося? (Про підписання угоди із сорока мажоритарниками зая вив Чечетов, але згодом цю но вину спростував Єфремов). Чи співпраця з комуністами буде си туативною, чи на постійній осно ві? Питань, як завше, в рази біль ше, ніж відповідей. Цікаво теж, хто буде першим та другим віце спікером. Судячи з останніх нео фіційних новин, постійний віце спікер Адам Мартинюк має всі шанси поступитись місцем своє му колезі по партії Ігорю Калєт ніку. Повинна ж партія віддячи ти своєму жертводавцю за гро ші, витрачені на виборчу ком панію! А судячи з інтерв'ю, яке пан Калєтнік дав "Дзеркалу тиж ня", він і сам не проти змінити пост головного митника на пар ламентське віцеспікерство. Посада другого заступника го лови Верховної Ради є менш при вабливою. Засідання він самос тійно вести не може, а значить ніякого ризику для влади не ста новить. Це посада саме для опо зиції – думають на Банковій. Го

ловне питання – кому найвигід ніше її запропонувати: Олексан дрові Турчинову, Миколі Томен ку чи, може, комусь від "Свобо ди" або УДАРу – опозицій в пар ламенті багато. Наступні, після президії, міс ця слід роздати в комітетах. В принципі, їх у Раді 26, але в міру росту апетитів членів Партії Регі онів і їх сателітівмажоритарни ків, кількість комітетів збільши лася до 28 – щоб нікого не обді лити. Для простого обивателя сло во "комітет Верховної Ради Ук раїни" нічого особливого не ка же. Ну подумаєш, місце, де пра цюють депутати, коли не має сесій. Але не так все просто. Ко мітет Верховної Ради – це пер винна ланка, в якій розробляють ся, обговорюються і доповнюють ся законопроекти. А якщо гово рити по правді – це місце лобі ювання інтересів. В час, коли за кони приймаються за феєричним жестом Чечетова, а їх ніхто не читає, робота в комітетах стає над звичайно плідною. Журналісти Сергій Лещенко та Мустафа На єм на "Українській правді" викла ли списки комітетів, які відійдуть владі й опозиції. Хто б сумні вався, що Партія регіонів зали шила собі найвпливовіші і най грошовитіші комітети: Комітет з питань аграрної політики та зе мельних відносин, Комітет з пи тань бюджету, Комітет із закор донних справ, Комітет з питань правової політики, Комітет з пи тань правосуддя, Комітет з пи тань податкової та митної полі тики, Комітет з питань фінансів і банківської діяльності. А опо зиції, відповідно, залишились ко мітети, пов'язані з культурою, ос вітою, європейською інтеграцією, екологією, а також – Комітет з питань свободи слова. Ну майже рівноцінний обмін.

ÍÀÐÎÄÎÂËÀÄÄß

̳æ ñâÿòîì äåìîêðàò³¿ ³ òîòàëüíîþ ìàí³ïóëÿö³ºþ ×èì îáåðíåòüñÿ äëÿ Óêðà¿íè ïðèéíÿòòÿ íîâîãî çàêîíîïðîåêòó ïðî ðåôåðåíäóì Îëåã ÁÓÄDzÍÑÜÊÈÉ Верховна Рада України прий няла 6 листопада новий закон "Про всеукраїнський референдум" (№6278), розроблений регіоналом Дмитром Шпеновим. Згідно з цим законом, практика прямої де мократії, тобто всенародного схва лення проекту закону на референ думі, є тотожною парламентській законотворчій діяльності. У сьо годнішній ситуації для України це може означати наступне: – поперше, прийняття цього закону одразу після парламентсь ких виборів вказує, що Прези дент "розчарований" голосуванням народу; – подруге, прийняття цього за конопроекту в обхід регламенту (без другого читання) вказує на серйозність намірів, які поклада ються на цей закон командою Пре зидента. Виявляється, що цей за кон настільки важливий, що, про лежавши в парламенті два роки, не може ще декілька днів почека ти, аби бути розглянутим уже но вим скликанням парламенту; – потретє, референдум дозво лить Президенту в обхід парла менту, функції якого і так обме

жені, звертатися за підтримкою прямо до народу, що тільки під силить й до цього величезні пов новаження Президента. Диявол ховається в деталях. А у нашому випадку деталі ви писувались в Адміністрації Пре зидента. Мотив прийняття цьо го закону криється у планах Пре

Ôîòî: Ìàð³ÿ ÏÀÏËÀÓÑÊÀÉÒÅ

зидента притримати свою владу ще багато разів по п'ять років. Згідно з цим законопроектом, Президент стає головним ініціа тором всеукраїнського референ

думу і, відповідно, має можли вість через референдум зміню вати Конституцію. В законі є пункт про те, що референдум може відбутися також за народ ною ініціативою, але подумай мо, чи можна в сьогоднішній Україні добровільно, без мов чазної згоди влади зібрати 3 міль йони голо сів – це пер ший нюанс. Наступний – юридична експертиза на родної ініці ативи прово диться в Ад міністрації Президента – саме там мо жуть заруба ти або ж ви пустити пи тання на ре ферендум. Норма, яка прописана в цьому законі, що на референдум може бути винесене будьяке пи тання, крім тих, які пов'язані з бюджетом, податками та амністі єю, дозволяє контролювати че

рез референдум майже всю сис тему життя країни. Претензії опозиції до цього законопроекту стосуються, в пер шу чергу, того, що Янукович ви користає його для зміни або ре дагування Конституції. Закон про референдум дозволяє в обхід пар ламенту змінювати Конституцію. І головне – ратифікувати результа ти референдуму Верховна Рада не зобов'язана. Результати референду му мають пряму дію, вступають в силу після оголошення ЦВК ре зультатів референдуму і не можуть бути змінені чи анульовані про тягом п'яти років. Така собі "дик татура народу" у всій красі. Прийняття цього закону по яснює, для чого Віктор Януко вич у травні скликав Конститу ційну Асамблею під керівництвом Леоніда Кравчука. На практиці все може виявитися дуже просто: Асамблея пропонує зміни до Кон ституції, Президент виносить ці зміни на всеукраїнський референ дум, народ підтримує – всі задо волені і щасливі. Досвід українських виборів свідчить: якщо не проголосує на род, то за нього "доголосують" за допомогою фальсифікацій або су

дів. Для цього вже на рівні зако нопроекту прописані основні хо ди. Наприклад, ЦВК формує із своїх членів спеціальну комісію, яка буде займатись підготовкою референдуму; згодом ЦВК за по данням обласних рад, формує ок ружні виборчі комісії. Керівни ки областей на власний розсуд мо жуть пропонувати кандидатури, то му що колегіальної згоди місце вих рад не потрібно. Так само фор муються і дільничні виборчі ко місії – кандидатури на розгляд по дає голова місцевої ради. Припускаю, влада розраховує на те, що населення вже втомило ся від політики, і на референдумах буде дуже низька явка. До цього додасться ще високий відсоток тих, які заплутаються в бюлетенях, неп равильно зрозуміють питання і да дуть декілька відповідей. А це оз начає, що можливостей для мані пуляцій результатом референдуму є дуже багато. Єдиним способом уберегти себе від впливу референ думу – це прийти на дільницю і проголосувати, адже чим більше людей висловить свою позицію, тим менше шансів залишиться у влади для того, щоб "підкоректува ти" результати референдуму.

Îðåñòà Ñèâåíüêîãî


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

4

світ

Âèáîðè â ÑØÀ: ñâ³ò â î÷³êóâàíí³ çì³í Íàòàëÿ ªÐÜÎÌÅÍÊÎ 6 листопада перший чорнош кірий президент США, при під тримці 50,8% американців, зу мів утримати владу в Білому до мі. Тепер він затримається там ще на 4 роки. Проте спокійно відсвяткувати перемогу, Бараку Обамі не вдалося – одразу після виборів вилізла неприємна істо рія про позашлюбний зв'язок го лови ЦРУ (вже колишнього) Де віда Петреуса з власним біогра фом, з'явилася перспектива від ставки держсекретаря та кількох ключових у правлінні міністрів, а найголовніше, 22 штати рап том вирішили, що не хочуть на лежати до Америки Обами. І хо ча зберегти посаду президенту Обамі наразі вдалося, проте якою ціною – поки невідомо. Цьогорічна передвиборна кам панія розпочалася ще у січні, ко ли республіканці обирали свого висуванця на посаду президента. Її кульмінацією стали жовтневі де бати між кандидатами, про погля ди кожного з них на зовнішню політику США, на економіку, уря дову політику, питання безпеки то що. За тиждень до виборів пре зидент та пан Ромні призупинили агітаційну кампанію через шторм "Сенді", який вдарив по атлантич ному узбережжю Північної Аме рики. На 4 та 5 листопада кандида ти залишили "солоденьке", тобто swingstates – 9 невизначених шта тів, які фактично вирішували до лю цих виборів. Чому так сталося, що перемож ця визначали всього 9 із 50 шта тів? За перемогу у кожному шта ті кандидат записує до свого акти ву електоральні голоси, кількість яких пропорційна кількості насе лення штату. Перемагає той, хто набирає більше 270 голосів. Біль шість американських штатів є ста більними у підтримці одного та бору. Протягом низки поперед ніх виборів НьюЙорк, Каліфор нія та Вашингтон голосували за команду демократів, а Техас, Арі зона та Оклахома – за республі канців. Прихильнику "червоних" у Каліфорнії можна навіть не го лосувати, тому що справжня бо ротьба проходить у штатах, де сим патії виборців розділені приблиз но порівну, і голос кожного має значення. Іронічно, демократія у США виявляється владою меншос ті, оскільки у цих 9 штатах про живає менше третини населення Сполучених Штатів. Перша перемога Обами була дуже бажаною і для Америки, і для світу. Всі чекали постБушівсь кого "перезавантаження" та пом 'якшення зовнішньополітичної стратегії США. Відчувалося також, що американці не встоять перед спокусою надати всьому світові урок демократії і обрати чорнош кірого президента в країні, де ще 50 років тому чорношкірих лін чували.

Натомість цьогорічні вибори стали викликом для політологів та соціологів. За Обаму традицій но вболівали жінки, небілі гро мадяни та молодь, а за Ромні – білошкірі та літні люди. Було зро зуміло, що американці не задово лені економічним становищем та загальним повільним поступом змін, проте з Обамою, як він сам наголошував, вони вже "зайшли надто далеко", щоб задкувати. З іншого боку, програма Ромні бу ла симпатичною для населення, роз

манди теж створює неспокій "при дворі" Обами. Гіларі Клінтон уже розповіла журналістам, як сильно мріє відіспатися після відставки; збирається покинути свою посаду і міністр фінансів ТімотіГейтнер. Американські ЗМІ подейкують про можливе прощання з генеральним прокурором ЕрікомГолдером та міністром оборони Леоном Па нетта. Ці перестановки керівної верхівки не становили би приво ду для стурбованості Обами, як би не небезпека, що республікан

ви, яка вже зараз жахає їх своїм впливом, але довіряють йому біль ше, ніж Ромні. Президент уже за рекомендував себе очікуваним пар тнером, та й просто є для Євро пи звичнішим від войовничого республіканця. Європейському со юзу зараз вочевидь не до налагод ження зв'язків з новою людиною у Білому домі, адже він має дос татньо внутрішніх негараздів. То му послідовний перехід влади ви дається ЄС стабільнішим від різ кої зміни.

ці скористаються відходом "старої гвардії", щоб вимагати введення в президентський кабінет якоїсь впли вової фігури з їх команди. Більшість міжнародних пи тань, до яких залучені США, лока лізовані на Близькому Сході. Вій на в Сирії розростається і вима гає втручання США (безпосере дньо чи через ООН). Найближ чим часом також потрібно буде реагувати – посиленням санкцій чи військовою інтервенцією – на пі дозри про розробку ядерної зброї Іраном. Для стабілізації своїх по зицій в арабському світі Обама мусить розвивати партнерські від носини із Саудівською Аравією та Єгиптом. А у 2014 році НАТО та США планують ще одну ши рокомасштабну операцію із виве дення військ з Афганістану, яка тяг не за собою багато роботи для уряду та військових. Важливим со юзником Обами у регіоні зали шатиметься Ізраїль. На світовому рівні Америка поглиблюватиме економічну співпрацю з Китаєм та намагатиметься більше його контролювати, у відповідь на що цілком може отримати роздрату вання та напруження стосунків. На європейському континенті переобранню Обами найбільше зраділа Британія. Країни пов'язує міцна економічна співпраця, схо жі проблеми в цій сфері й війсь кове союзництво. Британці, звіс но, переймаються, чи вирішить Обама проблему фіскальної прір

Більшої уваги до відносин із собою все ще очікують від Оба ми Африка та Латинська Америка. Мексиканці вважають, що лише демократи переймаються пробле мами латиноамериканського насе лення. Це переконання не цілком правдиве – республіканці не так зневажають мігрантів, як виступа ють за відміну соціальних дота цій незабезпеченим прошаркам на селення, до яких дуже часто якраз належать іммігранти латиноамери канського походження. Обаму важко назвати захисником небіло го населення у Білому домі, але у соціалістичних нахилах, вигідних для іммігрантів, йому не відмо виш. Після легалізації марихуа ни у Вашингтоні та Колорадо від носини з Мексикою мають ще більше потепліти, адже торгівля наркотиками є одним із найпри бутковіших бізнесів в Латинській Америці. Досить очікувано, що країни Центральної та Південної Афри ки теж бачать в Обамі лобіста їх інтересів, проте, зважаючи на різ номанітність та заплутаність всіх процесів африканського континен ту, навряд чи він захоче вплітати ся ще й у цей клубок. Зараз інте реси США в Африці обмежують ся боротьбою з тероризмом в центральній частині континенту та моніторингом активності Китаю в регіоні, щоб у разі чого попе редити виникнення нового геге мона.

Ôîòî: “Los-Andgeles Times”

дратованого обамівськими експе риментами у дусі соціалізму або ж ображеного на нього за невип равдані сподівання. Наразі перед президентом пос тає кілька внутрішньо та зовні шньополітичних викликів. Попер ше йому знову доведеться шука ти спільну мову по ряду ключо вих питань з республіканцями, які контролюють нижню Палату представників у Конгресі (демок рати більшменш стабільно три мають Сенат). На початку наступ ного року має закінчитися термін дії введених Джорджем Бушем по даткових пільг для багатіїв, після чого автоматично відбудеться збільшення податків. Разом зі ско роченням витрат це може приз вести до так званої фіскальної прірви. Рейтингова агенція Standart&Poors вважає, що ані де мократи, ані республіканці не ма ють достатньої сили, щоб затвер дити свою стратегію стосовно цьо го у Конгресі, тому їм доведеться поступатися своїми амбіціями. Як що досягнути компромісу і запо бігти фіскальній прірві не вдасть ся, то економіка США може зно ву скотитися в рецесію, наслідки чого відчуватиме весь світ. При наймні, так кажуть в МВФ. Зреш тою, не схоже, щоб республікан ці були надто охочими до спів праці з демократами, незважаючи на чисельні заклики Обами "пра цювати разом для блага країни". Оновлення президентської ко

Очікується криза "перезаванта ження" російськоамериканських стосунків, якому Обама присвя тив багато сил протягом попере днього терміну. Причиною цьо го є не так американська сторона, як російська. Путін – не Медвє дєв, з ним не підеш до бару їсти бургери, його постать не допус кає такого розслабленого ставлен ня, тому створює напругу і вима гає прагматичнішого підходу. Крім того, в США та Росії немає плану співпраці, спільного знамен ника, інтересу, на якому можна будувати відносини. Натомість є розходження у низці військових питань – розширення НАТО, кон флікту в Сирії та розміщення про тиракетного щиту над Європою. Ще одним каменем спотикання між двома державами стало прий няття законопроекту про т.зв. "спи сок Магнітського", який заборо няє більш ніж 60ти російським високопосадовцям, які були при четні до смерті правозахисника, в'їзд на територію США. Якщо стосунки США з Росією ймовірніше за все очікує стагна ція, то Україна взагалі перебуває далеко поза сферою зовнішньопо літичних інтересів Америки. Про Україну Обаму змушує згадувати лише ув'язнення Тимошенко та Лу ценка, і то в рамках глобального курсу "якщо ви не прийдете до де мократії, то демократія прийде до вас". Статус світового осередку лі бералізму зобов'язує США критич но реагувати на "утиски політич них лідерів" та "відхилення від де мократичних стандартів" під час ви борів у будьякій країні світу. Політологи погоджуються, що Обама є вигідним для нинішньої української влади, проте Ромні був би корисний для України. Обама не втручається у внутрішні спра ви України і намагається підтри мувати стабільні відносини з Ро сією. Ромні ж, під час передви борчих дебатів, дав усім зрозумі ти, що вважає Росію головним ворогом США, тож під його ке рівництвом Америка могла б уваж ніше придивитися до країн СНД та намагатися запобігти гегемонії РФ у регіоні. До того ж, до кола радників Ромні входить американка українського походження Пола Добрянскі, яка могла б стати но вим ЗбігнєвомБжезінським для України. Другий термін Обами озна чає, що команда Януковича може зітхнути з полегшенням – прези дент Сполучених Штатів не зби рається серйозно перейматися ук раїнською політикою, тому окрім звичної, але дуже далекої заоке анської критики, яку нинішня вла да ігнорує, їй нічого не загрожує. А бажання Обами уникнути кон флікту з Росією змушує його зак ривати очі на її експансіоністські замашки. В перспективі ж пози ція США залежатиме не лише від їх політичної ситуації, але й від того, яка сила перебуватиме при владі в Україні.


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

5

економіка

ÍÀز ÃÐÎز

Óðÿäîâ³ ïðîáëåìè ì³ñöåâèõ áþäæåò³â Îëåã ÁÓÄDzÍÑÜÊÈÉ Президент Віктор Янукович, на з'їзді Асоціації міст України 28 вересня 2012 року, у своєму виступі заявив, що 90% місцевих бюджетів є дотаційними, причо му 70% місцевих бюджетів більш ніж на половину наповнюються за рахунок дотацій з державного казни. На цьому проблеми місцево го самоврядування не закінчують ся – з певністю можна сказати, що вони тільки починаються. Кожного року чиновники орга нів місцевого самоврядування го ворять про недофінансування ці льових проектів місцевих бюд жетів. Експерти пояснюють це просто: в кінці року у держбюд жеті закінчуються гроші, а роз плачуватися за це доводиться гро мадянам, особливо тим, які жи вуть подалі від Києва. За даними, які подає видання "Деловая Столица", на сьогодніш ній день уряд "позичив" у місце вих бюджетів близько 34 млрд. гривень. Особливо це позначи лось на незахищених статтях міс цевих бюджетів. В деяких містах закінчуються гроші на найнеоб хідніше: бензин для автомобілів швидкої допомоги, освітлення ву лиць, медикаменти, шкільне хар чування. Через періодичне блоку вання видатків з місцевих бюд жетів органи місцевого самовря дування не можуть розрахувати ся з підрядниками, які виконува ли роботи з ремонту доріг, шкіл, будинків. Фактично, зривається підготовка до зими – скаржаться держслужбовці. В Інституті міста підкреслю ють, що такий фінансовий во люнтаризм уряду негативно поз начається на стимулюванні орга нів місцевого самоврядування до збільшення власних доходів. Для

чого ризикувати посадою, експе риментувати, якщо гроші все од но заберуть в державний бюд жет? Експерт Асоціації міст Украї ни Олександр Слобожан пояснює затримку блокування коштів міс цевих бюджетів декількома фак торами. Через те, що істотно упо вільнились темпи економічного зростання, зменшилась, відповід но, і кількість грошей, які надхо дять у бюджет. Дефіцит коштів у цьогорічному бюджеті оціню ється приблизно в 3040 млрд. гривень. Плюс до цього – безвід повідальна політика уряду, який необдумано розтрачував кошти під час передвиборчої агітації. Те пер доводиться пожинати плоди. Коштів в бюджеті мало, а зо бов'язання перед зовнішніми кре диторами необхідно виконувати, розраховуватись за газ теж пот рібно. Ще одна стаття видатків – покриття дефіциту Пенсійного фонду. Але проблеми із затримкою платежів – це не єдина біда міс цевих бюджетів, адже проблем ними, наприклад, є особливості дотування місцевих бюджетів. До тування в Україні здійснюється шляхом міжбюджетних трансфе рів коштів, які безоплатно і без поворотно передаються з одного бюджету до іншого. В країні діє процес вирівнювання місцевих бюджетів, тобто для всіх грома дян створюються рівні можли вості доступу до соціальних га рантій держави. Сума дотації що річно вираховується урядом за спеціальною формулою і затвер джується законом про Держав ний бюджет. Будьяке "ручне" ре гулювання названого трансферту забороняється. Але перед вибо рами уряд активно допомагав тим регіонам, які становлять електо ральне ядро Партії регіонів, а це

Донецька та Луганська області, АР Крим. Цього року казначейство по чало блокувати рахунки місцевих бюджетів з липня. Спочатку вип равданням було те, що вийшла з ладу система перерахунку коштів, але після систематичних блокувань у вересні, жовтні і листопаді каз

начейство попросту відмовляєть ся коментувати цю ситуацію. Місцеві чиновники, у неофі ційних розмовах з журналістами, завжди говорять, що прийняття бюджету не рівноцінне виконан ню бюджету. Якщо проблема не першочергова, то кошти на її ви рішення можуть прийти в оста нньому кварталі а той у грудні, коли реалізувати їх змоги вже не має; залишається повернути гро ші в бюджет і забути про них. Президент, на згаданому вже з'їзді, запропонував змінити стан речей шляхом децентралізації фіс кальних потоків. Для цього не обхідно, поперше, змінити сис тему оподаткування, щоб біль шість коштів, отриманих від фі зичних осіб, залишалися у місце вих бюджетах, а подруге, змен шити тиск казначейства на видат кову частину бюджетів. Іншими словами, дати можливість місце

вій владі самостійно планувати фі нансові витрати. Для реформ потрібен час, а вирішувати проблеми потрібно вже сьогодні. Для вирішення си туації, яка склалася, Асоціація міст України направила 7 листопада лист до уряду, в якому запропо нувала Миколі Азарову прийня ти декілька важ ливих кроків: розділити єди ний казначейсь кий рахунок на два окремі ра хунки – для ор ганів місцево го самовряду вання та для органів держав ної влади; доз волити органам місцевого са моврядування обслуговувати свої рахунки в комерційних банках; крім цього, рекомендується встановити чіткі строки для виконання платіжних доручень місцевих бюджетів. Слід розуміти, що без належ ного фінансування будьякі ре форми місцевого самоврядуван ня будуть дуже умовними. Анон сована ж президентом адміністра тивна реформа взагалі не змінить роботи на місцях. Тому що для її втілення не буде належної ма теріальної бази – кажуть експер ти АМУ. Для того, щоб змінити стан речей, просто податкової ре форми недостатньо – слід зміни ти ставлення влади до органів міс цевого самоврядування, бачити в них самодостатню владу, а не при даток до центральної. Для з'ясування, чи львівські органи місцевого самоврядуван ня теж зіткнулися з блокування платіжних доручень, кореспонден ти L`view звернулися до Олега

Іщука, керівника фінансового від ділу Львівської міської ради. За словами пана Олега проблеми, пов'язані з невиплатою платіжних рахунків казначейством, спостері галися на протязі цілого бюджет ного року, а особливо ситуація загострилася в останніми місяця ми. На сьогоднішній день казна чейство не перерахувало Львову коштів на суму 20 млн. гривень. Борг стосується, в першу чергу, незахищених статей бюджету, тоб то фінансування ЖКГ та ремон ту доріг. Олег Іщук сказав, що проб лема місцевих бюджетів полягає в тому, що вони знаходяться ра зом з обласними бюджетами на єдиному казначейському рахунку. Уряд на власний розсуд скеровує кошти на більш термінові проб леми. Подати в суд місцеві ради на казначейство теж не можуть: формально на це немає жодних підстав; в законі відсутній будь який термін, що зобов'язував би казначейство перераховувати кош ти вчасно. Пан Іщук не бачить в ситуа ції із затримками платежів полі тичного тиску, проблема більш банальна – в бюджеті немає кош тів, і уряд в різний спосіб нама гається виправити цю ситуацію. Для нього неважливо, дотаційний це бюджет чи фінансується він із власних джерел, як, наприклад, львівський. На запитання журна ліста, як розвиватиметься ситуа ція у грудні, Олег Іщук не дав прямої відповіді. На його думку це залежатиме від багатьох чин ників: чи зможе уряд домовитись про наступний транш кредиту від МВФ, чи збільшать податки, міс цеві збори. Якщо уряд не знайде кошти, то затримки будуть і на далі продовжуватися, що неми нуче потягне за собою зрив ви конання бюджету.

ÊÎÐÈÑÍÎ ÇÍÀÒÈ

³ä ÷îãî çàëåæèòü âàðò³ñòü âåëîñèïåäà? Äð³áíèö³, íà ÿê³ âàðòî çâåðíóòè óâàãó Ìàðê³ÿí ÏÐÎÕÀÑÜÊÎ При купівлі велосипеда, як і будьякого іншого товару, вар то пам'ятати про співвідношен ня якості та ціни. Баланс кожен може знайти, поставивши собі запитання, що йому потрібно від велосипеда? Вартість зале жить як від бренду, так і від інших, технічних, нюансів. Цьо горіч у Львові, до прикладу, зви чайний спортивний фірмовий новий велосипед можна прид бати за ціною приблизно від 3000 до 5000 гривень. Під "зви чайним спортивним" розуміється не спеціальзований ровер для да унхілу чи BMXу. Мовиться про спортивний велосипед, на яко му можна їздити у місті, виїж джати на шосе, кататися у селі, прямувати через поле чи ліс то що. Це так званий кроскантрій ний велосипед. Вартість велосипеда залежить від ціни рами, яка залежить від її міцності та ваги. Це часто про тилежні сторони медалі, тому все вирішують сплави, із яких виготовлені велосипеди. Опти мальне співвідношення міцнос

багато. Звичайна передня вилка, до прикладу, може коштувати від 200 до 600 гривень. Дорож чі – гідравлічні, мають регуля тор, а та кож дають можли вість заб локувати амортиза тор на рів ній дорозі, що еконо мить до 15% енер гії велоси педиста, або роз блокувати на спуску чи кам'я нистій до розі. Ôîòî: Ìàðê³ÿí Ïðîõàñüêî Потен ційний по купець має вибір між різними спуску з гори чи для виконання комплектами передач, тобто зад якихось трюків. При виборі ніх зірок, яких може бути від 7 обов'язково враховувати також до 10. Спокусливо мати "пов розмір рами і зручність зага ний фарш", однак, якщо вело лом. сипед розрахований для ама Велосипед навіть із дешевою торського катання, то абсолют рамою може коштувати доволі ті, ваги та ціни дає алюміній. Важливим елементом є також задній амортизатор. Загалом він доречний при адреналіновому

но вистачає 7 зірок. Набагато важливішими є ребра жорсткос ті у колесах. Звісно, що це де що здорожчує колеса, однак во но того варте, адже будьхто мо же наскочити на камінь чи в'ї хати у бордюр, а відтак зіпсува ти колесо. Ребра жорсткості ж можуть від цього убезпечити. Ще одна річ, на якій не вар то сильно економити, – це дріб ниці, як відіграють величезну роль. Серед них гальма, пере кидки передач, втулки, сідло то що. Гальма можуть бути колод кові чи дискові. Останні вважа ються кращими, однак вони до рожчі й складніші. Якщо не їз дити по горах, то колодкові галь ма швидко не зітруться і, у принципі, служитимуть добре. Однак під дощем чи після ка люжі колодкові гальма працю ють трішки повільніше. Втулки для порівняно спо кійної їзди можуть бути слаб ші. Якщо вони від якісної фір ми – служитимуть немало. Як що потрібно їздити трохи по бездоріжжю, трохи у горах – то можна знайти ровер із міц нішими втулками, які особли

во важко поламати. Що ж до перекидок, то ціна дуже різна – від 60 до 1500 гривень, хоча вер хня межа вартості будьякої де талі може бути просто захмар на. Якість перекидки впливає на швидкість, точність перемикан ня передач. Однак для звичай ної їзди абсолютно вистачає най простішої перекидки, АЛЕ якіс ного виробництва. Таким, до прикладу, вважається Shimano. Тому кожен повинен обдумати, що він від свого велосипеда хо че, і тоді скласти список бажа них характеристик. На останок слід звернути ува гу на зручність сідла, кріплення для багажника тощо. Окрім са мого велосипеда можна умуд ритися купити різних додатків до нього на суму, подібну до суми самого ровера. І якщо від дзеркалювачі є просто обов'яз ковими, то шолом і фари дуже бажаними, а костюм, спеціаль не взуття, спідометр та інше – на вибір. У кінці сезону, тобто зараз, дуже легко натрапити на зниж ки від виробників до 15%. Чим не привід купити собі ровера?


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

економіка 6 Âåëèêå çàâçÿòòÿ ìàëîãî á³çíåñó Õðèñòèíà ÁÎÍÄÀЪÂÀ, Íàä³ÿ ÊÀËÀ×ÎÂÀ Бельгійський бізнесмен ризикнув довести, що в Ук раїні можна вести успішний фермерський бізнес.

рова дружина Марія. Спершу подружжя планувало завезти кіз з Франції. Однак українсь ке законодавство забороняє за возити кіз ззакордону. А се лекція – дозволяється. Однак і тут фермери зіткнулися із

Òóðèñòè íà ôåðì³ - çâè÷àéíå ÿâèùå. Òóò âîíè îãëÿäàþòü, äåãóñòóþòü, à ÿê ñìàêóº, òî é êóïóþòü ïðîäóêö³þ

проблемами: "Коли ми поча Ферму "Fromages d'Elise" ли шукати кіз в Україні, вия ("Сири Елізи") українськобель вилося, що їх немає! Одна ко гійського подружжя Бернара за в однієї бабусі – і так по та Марії Вілемів важко назва усіх селах", – згадує Марія. ти фермою в класичному ро Протягом півтора року вони зумінні. Поряд з утриманням близько 600ста кіз тут за прадав німи французь кими рецептами виробляють си ри з козиного молока, прийма ють туристів зі всіх куточків Ук раїни і прагнуть в подальшому розширювати свій бізнес. "Чи можете ви подумати, що це Україна? – запитує у нас Бернар і пока зує, як за два ро ки декілька за недбаних при міщень в селі Дмитровичі поблизу Судо вої Вишні пе ретворилися на ферму цілком відповідну су часним вимогам і традиціям Єв Ïîïðè ïîæèâí³ ³ ë³êóâàëüí³ âëàñòèропи. – Це вже âîñò³ êîçÿ÷îãî ìîëîêà éîãî ñêëàäíî не Україна, це – ïðèäáàòè ó çâè÷àéíîìó óêðà¿íñüêîìó закордон! – на ìàãàçèí³ голошує він. розшукували кіз у всій окру Ферма – Бернарове хобі. зі – Франківській, Тернопіль Професійно він займається ській і Львівській областях. введенням в дію тваринниць Стартували зі 150 кіз – а нині ких комплексів, їх розробкою дійшли до шести сотень. "Бер і втіленням бізнеспроектів. В нар каже, їх у нас 800, – усмі Україні чоловік мешкає уже хається Марія, – але цього точ 12 років і за цей час жодного но сказати ніхто не може. Бу разу не чув, аби бодай одна демо рахувати, коли кози ста козина ферма в Україні фун нуть на зиму у стайні". кціонувала не збитково. Коли Вілеми розпочинали "Козина ферма – це щось вести господарство, орієнтува ніжне, тепле і близьке. Є ве лися виключно на органічну ликий контакт тварини з лю продукцію. Цьому мало б диною", – розповідає Берна

сприяти розташування у еко логічно здоровому регіоні, де не ведуться промислові робо ти і, відповідно, не забрудню ється середовище. На заваді планам постав один із укра їнських агрохолдингів. Компа нія засіяла сусідські території ріпаком: "Вони сиплять у зем лю усе, що можна і не мож на – і гербіциди, і пестициди. Люди усі тут в респіраторах ходили, сипали, травили ми шей, – скаржиться пані Ма рія, – а коли ми запитували, навіщо вони отруюють зем лю, у відповідь чули – ми пра цюємо за стандартами, усе згідно із законодавством". З міжнародним сертифіка том "Біо", який підтверджує високу якість вироблених про дуктів і їх екологічне вироб ництво, довелося попроща тись. Окрім сусідівшкідників фермери зіткнулися з інши ми труднощами, які унемож ливили сертифікування продук ції. Вони годують кіз гілками дерев, пивною дробиною, яб лучним жомом – а на них сер тифікати не видаються. Віле ми вирішили, що оцінкою якості їхніх послуг буде дум ка клієнтів, а не сертифікат за кордонної аудиторської фір ми, адже компаній, які про водять відповідне ліцензуван ня в Україні, не так багато. А приховувати, наголошують фермери, їм нічого – у зем лю вони не дають ні селітри, ні гербіцидів, бо мають дос татню кількість гною. А сіно отримують із орендованих па совищ. "Французькі технологій ви готовлення сиру мають століт ню, навіть тисячолітню істо рію, – розповідає Марія. В кожному селі окрема сім'я має власні секрети приготуван ня – звідси така різноманіт ність французьких сирів. "А в нас якщо голландський сир, то його вже роблять всі", – таке конвеєрне виробництво дещо ускладнює продаж французь ких сирів, адже люди не звик ли, подекуди просто не вірять в їх натуральність. Ще однією проблемою пан Бернар називає відсутність культури споживання сирів в Україні. Йому видається див ним, що люди витрачають чи малі гроші на великі застіл ля, де є багато не надто ко рисних продуктів, але шкоду ють коштів на здорову їжу. "Одна людина може з'їсти ли ше 50 грам, а це всього 810 гривень. Хто не має 8 гри вень?", – зі щирим здивуван ням запитує він. Попри труд нощі фермер впевнений в по дальшій успішності свого біз несу: "Два роки тому був найскладніший етап, я брав свій перший сир, що ми ви робляли, і розвозив магази нам, безкоштовно". Сьогодні клієнти контактують із фер мером самі. Це й не дивно, адже у столиці козячий сир оцінюють у 350 гривень за кілограм, натомість Вілеми пропонують його майже уд вічі дешевше. Звідси резуль тат – зараз у Києві більшість тих, хто має винні магазини, знають про існування побли зу Львова такої ферми. "Ско ро буде традиція сирів зі

Львова. Це велика реклама нами на екскурсії фермою для області і для міста". присутні туристи з Києва, які Нині на фермі "Fromages з цією індустрією не пов'я d'Elise" працюють 25 праців зані, просто люблять сир. У Києві багато що продається, ників. Більше фермер набра але коли ти приїхав на ферму ти не наважується, адже вва і купив сир – це зовсім інше, жає, що над українськими – діляться враженнями. людьми потрібен великий кон Разом з тим зростає попит троль: "А 25 людей – це ті, на натуральну продукцію, роз ким я можу керувати самос повідають підприємці зі Льво тійно". Проте навіть такої ва, які приїхали у Дмитрови кількості робітників у Дмит чі налагодити з фермерами ровичах не знайшлося – село постачання козиних молочних розташоване неподалік від продуктів для мережі своїх ма кордону з Польщею, тому газинів. Співпрацюють з біль більшість мешканців охочіше шістю фермерських госпо вдаються до заробітчанства, а їхні родичі залишаються вдома і пра цювати – лі нуються. За робітна пла та на фермі як на сіль ські мірки доволі висо ка – від пів тори до трьох з по ловиною ти сяч гривень. Усі праців ники зареєс тровані офі ційно і от римують "чисту" зар плату. Бернар особисто контролює усі процеси, Äîíüêà ³ëåì³â Åë³ ñàìîñò³éíî ïåðåâ³які відбува ðÿº ìîëîêî íà ÿê³ñòü: ùîäíÿ ä³â÷èíêà ю т ь с я н а ñïîæèâຠìàéæå ï³âòîðà ë³òðà ìîëîêà фермі, – дог ляд за тваринами, процес до дарств Львівщини, але попри їння, будівництво нових об це наголошують: продукції не 'єктів, облаштування дороги. вистачає. Якістю дмитровець "Я знаю про кожен сантиметр кого сиру залишились задово із 450 кавдратних метрів при лені – одразу після дегустуван міщень, усе ремонтую" – роз ня домовляються про співпра повідає чоловік і показує нам цю. залу, у якій згодом має бути Інвестиції, вкладені бельгій ресторан, де туристи могли б цем у фермерський бізнес в смакувати добре вино разом Україні, складають вже по із натуральним сиром, вироб над 1 мільйон євро. З подат ництво якого вони бачили на ками проблем не виникає, ад власні очі. Серед подальших же ферма на сьогодні є збит планів: звести будівлі житло ковою, очікувати на прибуток вого типу для працівників гос можна буде лише через 34 ро

Ãîëîâíå ó äîãëÿä³ çà òâàðèíàìè - äàòè ¿ì ñâîáîäó. Òóòåøí³ êîçè ïàñóòüñÿ íà ïðîñòîðèõ ïàñîâèùàõ áåç ïðèâ'ÿçó

подарства, аби ті могли при потребі заночувати тут, орга нізувати кімнати відпочинку для гостей, щоб після прогу лянки на гарній природі і доб ротної вечері вони могли зу пинитися на фермі. Попит на таке дозвілля вже є. Разом з

ки, не раніше: "Сири – це ве ликі інвестиції і дуже делікат ний продукт, не масовий, ми виготовляємо лише 3040 кі лограм сиру на день. Але я хочу довести, що в Україні можна побудувати ідеальну ферму".


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

7

суспільство

ÀÐÒ-ÒÅÐÀϲß

Ìèñòåöòâî ë³êóâàòè Þë³ÿ ÁÓÕÒÎßÐÎÂÀ Кореспондент L`view вирі шила дізнатись, як живуть і лі куються хворі в психіатричній лікарні, а також які методики використовують лікарі, для то го щоб адаптувати пацієнтів до повернення в суспільство. Близько полудня в коридорах реабілітаційного центру Львівсь кої психіатричної лікарні поро жньо. У невеличкому холі кілька м'яких крісел та великий вазон. На відміну від інших відділень лікарні, де скрип старих сходів і прісний запах плісняви на стінах створює доволі гнітючу атмосфе ру тут одразу зникає відчуття лі карні. Через те що корпуси лікарні зосереджені не в одному примі щені, а багатьох дво– трьохпо верхових будиночках, то потра пивши на її територію складаєть ся враження, що ти в самодоста тньому містечку. Містечку яке оповите своїми легендами і живе своїм, самодостатнім, утаємниче ним життям. Єдине, що нага дує тут про плин часу – це поста ті в білих халатах з незворушни ми виразами обличчя. Від багатьох хворих відмови лись рідні, сім'єю для них став медичний персонал, а способом життя – лікарняний розпорядок. Рано чи пізно їм доведеться по вернутися у наш світ, де на бага тьох з них не чекає любляча сім 'я чи вірні друзі. Існує хибна дум ка, що люди, які потрапили до психіатричної лікарні, залишають ся тут назавжди. Водночас забува ють, що завдання лікарні – ліку вати, а не утримувати. Особли вість цього закладу в тому, що лікування тут проходить значно довше, подеколи роками. Для ка тегорії "невиліковнохворих" існу ють спеціалізовані пансіонати. Проте для більшості пацієнтів термін перебування в лікарні є обмежений доцільніст ю, якщо лікарі підтверджують, що хворий не заподіє собі і навколишнім шкоди, його готують до випис ки. Проміжною ланкою між лі карняною палатою та зовнішнім світом є реабілітаційний центр. Усі хто потрапляє сюди – це щас

ливчики, адже саме тут, після три валої розлуки із зовнішнім сві том вони проходять процес пов торної соціалізації через заняття з танців, малювання, вишивання, куховарства, постановку вистав і т.д "Перепрошую, а ви не знаєте де усі? – несподівано запитує чо ловік щойно зайшовши у двері,

– ні, я не тутешня" – спантеличе но відповідаю і уважно спостері гаю за реакцією чоловіка. З його поведінки мені стає зрозуміло, що він один із пацієнтів: над мірна активність, незрозумілі ру хи руками, блукаючий погляд; та не зважаючи на все – неосяжна доброта в очах, що закарбувалась на сумному обличчі. "Ви напевно молодий психо лог, – допитується Роман, – так че каю на завідуючу" – доволі нез ручно почуваюсь прибріхуючи, адже не знаю як Роман поставить ся до присутності журналістів. "Во на вам сподобається, – продов жує Роман, – взагалі вам тут всі сподобаються. Тут в нас чудові люди працюють. Таких добрих людей як тут я ще в житті не зустрічав. На жаль, я запізнився, тож мушу чекати перерви. В нас тут діють суворі правила, – якщо запізнюєшся хоча б на 5 хвилин, повинен почекати до перерви, аби не порушувати спокій на терапії. А ще нам заборонено лаятись та ображати один одного". Моно лог Романа доводиться перерва ти. В коридорі з'являється пос тать завідуючої – високої приваб ливої пані. Із зали засідань вихо дить решта лікарів. Подумки по годжуюсь з Романом, що тут пра

цюють добрі та чуйні люди при наймні на перший погляд. Запросивши до свого кабіне ту, Олена Сергіївна, перш за все, наголошує, що відвідування реа білітаційного центру не приму сове, кожний пацієнт сам вирі шує скільки часу йому потріб но відвідувати терапію. "Кож ний наш хворий має індивіду альний план занять. На терапію вони по чинають ходити ще будучи на стаціо нарному лікуванні, але згодом, подеку ди роками, прихо дять живучи вже вдома. Ми пропо нуємо протягом першого тижня спробувати усі ви ди арттерапії і зу пинитись на тому, який найбільше по добається. Інколи, па цієнти ходять одразу на декілька секцій, але буває й так, що від мовляються ходити після першо го тижня", – розповідає Олена Сер гіївна. Із хворими працює трудоте рапевт, який допомагає їм безбо лісно пройти процес соціалізації та пристосування до зовнішньо го світу. А також навчає занят тям, якими б хворий міг займа тися після одужання, наприклад, кулінарії чи шиттю. Тут також діє драматерапія, де розігрують сценки, вивільняючи свої почуття та переживання. По завершенні заняття пацієнти ра зом з терапевтом обговорюють емоції, пережиті під час вистави. Біля приміщення, де відбува ються заняття з музикотерапії смикаючи в руках стареньку кеп ку та наспівуючи щось собі під ніс стоїть чоловік. "Перепрошую, ви на терапію, – цікавлюсь, – так, а ви теж", – добродушним голо сом відповідає чоловік років трид цяти, проте з надзвичайно змар нілим обличчям. "Ні, я психо лог студентка,– дотримуюсь ле генди вигаданої мені Романом,  – "то ви тут напевно ще нічого не знаєте. А я сюди вже 6 міся ців ходжу. Усе перепробував, але терапія музикою сподобалась най

більше. Ми на заняттях слухаємо різних композиторів, а потім об говорюємо, що відчували під час прослуховування. Тепер я навіть хобі маю. Збираю диски з кла сичною музикою, деякі мені, на віть, лікарі дарують. Хочу зібра ти найбільшу у світі колекцію" – із захватом розповідає чоловік. На терапію збирається не ве лика групка людей – до десяти осіб. На думку спеціалістів, це оп тимальна кількість, аби усім в дос татній мірі приділити увагу. За няття тривають сорок хвилин, щоб не перевтомлювати хворих. Не зважаючи на відкритість паці єнтів в коридорі, чужих на тера пію вони не пускають. Якнеяк – спілкування надто особисте.

Посеред кабінету музикотера певта Олександра Олеговича ле жить з десяток музичних інстру ментів. За словами лікаря музи котерапія найлегший спосіб по розумітися із замкнутими людь ми. Не всі можуть висловити вго лос свої переживання, а музика – це те, що пробуджує в нас первобутні почуття, адже ще в лоні матері ми відчуваємо ритм її серця. "Часто до нас потрапля ють пацієнти які чують голоси і розуміють, що це не нормаль но. Більшість з них відмовля ється про це говорити. В таких випадках я прошу їх відбити на барабані ритм, який відповідає їхньому внутрішньому стану. В

залежності від того швидкий чи повільний цей темп, я вибудо вую подальший діалог з пацієн том, адже терапія керується по чуттями", – розповідає трудоте рапевт. Увагу привертають малюнки позаду лікаря, озирнувшись по мічаю, що ними завішані усі сті ни. Зауваживши мою цікавість трудотерапевт ділиться, що це ма люнки пацієнтів. Кожний малю нок може розповісти про істо рію, яку пережив автор. Олек сандр Олегович в минулому зай мався малюнкотерапією. "Раніше було прийнято аналізувати малю нок по кольоровій гамі, мовляв якщо багато червоного – це агре сія, зеленого – спокій. Проте це не завжди вірне трактуван ня". За словами лікаря зараз вони керуються методикою американських дослідників. "Пригадую, – продовжує лі кар, – якось я попросив на малювати пацієнта те, чого він боїться. Він намалював себе та змію більшу за свою постать. Тоді я запитав, чого боїться змія і пацієнт нама лював великого орла над со бою. В цій ситуації мені бай дуже, що себе він зобразив в червоному светрі, мені це ні про що не говорить. Го ловне, хворий відчув захист намалювавши птаха. Це був крок до одужання". На думку трудотерапев тів, одним із секретів ліку вання є постійне нагадуван ня пацієнтам того, що вони особ ливі. У кожного з нас зростає самооцінка, коли в нас щось вда ється, ці люди не виняток, про те похвали та любові потребу ють в рази більше, ніж здорові люди. Прийшов час повертатись до світу "умовно здорових". Йду роз битою дорогою. Шлях освітлю ють лише кілька ліхтарів та світ ло ізза грат відділень, де без лю бові та тепла живуть покинуті нап ризволяще такі ж самі люди, як ми з вами. Лише тут розумію усю важливість реабілітаційного відділення, яке допомагає не втра тити ниточку, яка поєднує світи по обидві сторони грат.

ÄÓÌÊÈ

Ðåâå òà ñòîãíå ì³ñòî Ëåâà Âàñèëèíà ÄÓÌÀÍ Стій! Замри! Чуєш? "Хтось кохається, плаче, лається, на че в гробі перевертається"... Це Львів, крихітко. Тут надії перемішані з відчаєм, люди намагаються триматися пода лі від державної машини, жи вуть щоденними клопотами і побоюються майбутнього. Кореспонденти L'view на ву лицях Львова зуриняли перехо жих і ставили три питання: – Що вас найбільше поті шило у 2012 році? – Що найсильніше обури ло чи засмутило? – Які маєте очікування до 2013го?

Íàòàëÿ, àäì³í³ñòðàòîð êàôå: – Літом відпочинок дуже хо роший був. Їздила на мо ре. Нагода трапляється не надто час то. А так – робота і ро бота. Нічого хорошого. – Біда 2012 року – нестабіль ність. Пос тійна і всю дисуща. Якісь постій ні зміни нехороші в нашій дер жаві. – Хочеться спокійного жит

тя, щасливої сім'ї. Нормальної роботи.

Ìèêîëà, ³íæåíåð: – Найбільше потішило на родження дитини.

– Засмутило? Дуже близько зіткнувся з державною систе мою. Офор мляв кредит і ну дуже ба гато нюансів відчув на со бі. – Щодо 2013го... От я взяв кре дит, а долар скаче. Я, правда, у гривнях брав. То ду маю, що все буде нор мально. Хоча в контексті остан ніх подій я не впевнений у цьо му.

Ìèðîí, ïåíñ³îíåð: – Абсолютно нічого добро го не було. Ми – ті, що всьо життя працювали. А дальше нам нема дороги, хіба під землю. Як прийде та з косою, о то бу де поїздка на відпочинок! – Що найбільше засмутило? Хіба бим дурний був, аби нер вувався. Якби я то все взяв до голови, то би вже опинився у божевільні. Я працював на ек скаваторі 44 роки. Мало?! Отак, дівчата. Проживете такий вік, від працюєте, а вам пшик. – У 2013 ніц доброго не буде. Подивіться, хто знов до влади пі шов. То ж стара комуністична бан да. А що вони можуть зробити? Ôîòî: Àíàñòàñ³ÿ ÃÀÂвØÎÂÀ


¹1 17 ãðóäíÿ 2012 ð.

8

враження

Á³ëüøå, í³æ ³íòðîí³çàö³ÿ Õðèñòèíà ÁÎÍÄÀЪÂÀ Блаженніший Святослав у своїй проповіді в соборі Паризь кої Богоматері: "Прошу вас прийняти свого єпископа з синівсь кою пошаною та довірою і підтримувати його у починаннях. Перед цим екзархатом стоять великі виклики й завдання. Найпер ше – ділитися скарбом віри нашої Церквимучениці із сучасною людиною, що живе в пустелі західного секуляризованого суспіль ства. Адже ця церковна провінція – не просто ще один географіч ний вимір нашого існування, а особливий простір спілкування між Богом і людиною".

Íà ³íòðîí³çàö³þ âëàäèêè Áîðèñà (Ãóäçÿêà) ó ñîáîð³ Ïàðèçüêî¿ Áîãîìàòåð³ ç³áðàëèñÿ óêðà¿íö³ ç³ âñüîãî ñâ³òó

Неділя другого грудня ви далася в Парижі навдивовижу сонячною. Лише на п'ятий

дався рідкісно українським. Дивно, але за ці п'ять днів не виникало того звичного відчут

Àðõ³ºðåéñüêó ë³òóðã³þ î÷îëèâ Áëàæåíí³øèé Ñâÿòîñëàâ (Øåâ÷óê). Éîìó ñï³âñëóæèëè á³ëüøå äåñÿòè ºïèñêîï³â

день нашого паломництва міс то прокинулося від ясного ран ку – такого, що аж схотілося фотографувати рожеве сонце над Сеною. А ще ранок ви

тя, коли перебуваєш в іншій країні. Було так, неначе з до му нікуди й не виїжджав – ли шень декорації змінилися. У Луврі до нас віталися "Слава

Âïåðøå çà ³ñòîð³þ Óêðà¿íñüêî¿ Ãðåêî-Êàòîëèöüêî¿ Öåðêâè öåðåìîí³ÿ ³íòðîí³çàö³¿ ïðîéøëà ó ñîáîð³ Ïàðèçüêî¿ Áîãîìàòåð³

Ісусу Христу", на прилеглих ву лицях до собору святого Во лодимира Великого – головно го осередку українців грекока толиків Парижа – то тут, то там вигулькували перехожі із жовтоблакитними хустинками, прапорами, стрічками. Кілька тисяч паломників з усього світу зібрались у центрі міста, щоб стати свідками ін тронізації нового апостольсько го екзарха; зійшлися, щоб по бачити сходження духовного проводу, у одному із культур них центрів світу в соборі, сті ни якого бачили піднесення на престіл не одного обраного людьми і Богом. Церемонії передує піша хо да від невеличкого собору свя того Володимира до собору Паризької Богоматері – відстан ню трохи довшою, ніж 2 кіло метри, а в часі прохідна за 30 хвилин. Вулицею СентЖермен, головною транспортною магіс траллю на лівому березі Сени, чимчикує багатолюдна колона натхненних українців, які ви різняються співом, усмішками і надіями. Чоловік у гуцульсько му жупані співає так гучно і самовіддано, наче хоче, аби йо го почули в іншому кінці буль вару, що перетинає одразу три округи Парижа. Не часто мож на побачити нас такими віль ними і з таким почуттям гор дості за самих себе. Париж у автівках, на скутерах і у вітри нах кафе та магазинів, Париж на тротуарах та перехрестях від чув щось нове і подивовано зу пинявся – вздовж СентЖерме ну аж до самого Сіте – остро ва, звідки бере початок міська історія і де нині підноситься величний собор – ми підноси мо на трон свого єпископа. Собор Паризької Богома тері вміщує до чотирьох ти сяч осіб. Ізнад стрільчастих порталів собору 28 французь ких королів спостерігали за тим, як Народ вливався усере дину храму, допоки усі лави й проходи у ньому не були за повнені вщент. На таку кіль кість вірян очікували, тому це ремонію вирішили провести тут, а не у старенькій СенЖер мендеПре, де інтронізували двох попередніх апостольських екзархів. Це знаково для ек зархату, на який покладено ста ти особливим європейським ін телектуальним осередком гре кокатолицької церкви. Для цьо го треба тільки "простягнути руку, вийти зі своїх мурів, від крити свої вікна, будувати дім з високою стелею, де є багато повітря", – звертається до нас у своєму подячному слові но воінтронізований владика Бо рис. "Кожна сторона, кожний камінь шанованої пам'ятки – це не тільки сторінка з істо рії Франції, але й історії на уки та мистецтва", – пише у своєму відомому романі Гю го, – "кожна хвиля часу зали шає на пам'ятці свій намив, кожне покоління – свій шар, кожна особистість додає свій камінь". Тепер ця церквапра мати має частинку українсь кості – уперше за свою істо рію вона стала місцем прове дення інтронізації нашого апостольського екзарха.

Ñîáîð Ïàðèçüêî¿ Áîãîìàòåð³ íà ï³âäíÿ ñòàâ óêðà¿íñüêèì

Âëàäèêà Áîðèñ: "Ìè ç âàìè éäåìî â³ä ñëàâè äî ñëàâè. Ìåí³ ùå íå ïðîñòî çâèêíóòè äî òèõ øàò. Êîëè äî ìåíå çâåðòàþòüñÿ "âëàäèêà", ÿ ùå íå çíàþ, äî êîãî ãîâîðÿòü. ß çàïðîøóþ âàñ ÷àñòî áóòè â Ïàðèæ³. Ñï³ø³ìî ëþáèòè îäèí îäíîãî ³ ïðèéìàòè Áîæó áëàãîäàòü, ÿêó òàê Ãîñïîäü ñï³øèòü íàì äàòè".

Ôîòî àâòîðà ðåêëàìà

Øêîëà Á³îåòèêè Óêðà¿íñüêîãî Êàòîëèöüêîãî Óí³âåðñèòåòó: Ñåðòèô³êàòíà ïðîãðàìà ç á³îåòèêè "Íà ñëóæá³ îõîðîíè æèòòÿ" íà áàç³ ô³ëîñîôñüêîáîãîñëîâñüêîãî ôàêóëüòåòó ÓÊÓ Ñåðòèô³êàòíà ïðîãðàìà ç á³îåòèêè "Íà ñëóæá³ îõîðîíè æèòòÿ" º âàãîìèì êðîêîì íà øëÿõó äî ãóìàí³çàö³¿ ñôåðè îõîðîíè çäîðîâ'ÿ íà îñíîâ³ õðèñòèÿíñüêèõ ö³ííîñòåé ³ ïåðñîíàë³ñòè÷íî¿ ìîäåë³ á³îåòèêè òà âèõîâàííÿ ïîøàíè äî ö³ííîñò³ òà ã³äíîñò³ ëþäñüêîãî æèòòÿ â³ä çà÷àòòÿ äî ïðèðîäíî¿ ñìåðò³. Ó÷àñíèêàìè ïðîãðàìè º ë³êàð³, ìåäè÷í³ ñåñòðè, ïðàö³âíèêè ïàë³àòèâíèõ â³ää³ëåíü, þðèñòè, á³îëîãè, äóøïàñòèð³ ë³êóâàëüíèõ óñòàíîâ òà âñ³ çàö³êàâëåí³ îñîáè. Ïðîãðàìà ìຠòðè ãîëîâí³ ö³ë³: ïîãëèáëåííÿ çíàíü ç õðèñòèÿíñüêî¿ ìîðàë³ òà á³îåòèêè ÷åðåç âèêëàäàííÿ òåìàòè÷íèõ êóðñ³â; ï³äãîòîâêà êîìïåòåíòíèõ ôàõ³âö³â ó ãàëóç³ á³îåòèêè äëÿ ïðàö³ â á³îåòè÷íèõ êîì³òåòàõ Óêðà¿íè òà âèêëàäàííÿ á³îåòèêè; âèøê³ë ôàõ³âö³â ó ñôåð³ ïàë³àòèâíî¿ îï³êè, ÿê³ ïðàöþâàòèìóòü ó õîñï³ñàõ òà ³íøèõ ë³êóâàëüíèõ çàêëàäàõ. Çàö³êàâëåíèõ ïðîñèìî çâåðòàòèñÿ çà àäðåñîþ: Ô³ëîñîôñüêî-áîãîñëîâñüêèé ôàêóëüòåò Óêðà¿íñüêîãî Êàòîëèöüêîãî Óí³âåðñèòåòó, ì. Ëüâ³â 79070, âóë. Õóòîð³âêà, 35-à, êàá. 105. Òåë./ôàêñ: (380-32) 240-99-56.

CMYK


¹1 17 ãðóäíÿ 2012 ð.

9

подорожі

Ïîëüîâ³ äîñë³äæåííÿ óêðà¿íñüêîãî ðàéöåíòðó Âàñèëèíà ÄÓÌÀÍ

хоч куди козак, апетит має доб можна задешево. Капучіно в до повітря. Молодь тікає, залиша рий. Але каже, що на сніданок, ються одні пенсіонери. Навко рогому кафе "елітного" рівня, обід та вечерю витрачав загалом де Балога засідає, коштує 10 грн. ло Єнакієвого у невеликих се Репортери L'viev навідали не більше 100 гривень. Правда, більше як день там ні лах є копанки. Там навіть мож ся до низки малих українських Живуть у Бахчисараї пере на влаштуватися на роботу, особ чого робити". міст, аби перевірити, чи таке важно росіяни та кримські тата Юля каже, що місто вели ливо якщо ти чоловік. Але це це вже провінційне болото, чи ри. дуже небезпечна робота. І якщо ченьке, курсують маршрутки і ні, і які в ньому водяться чор Колись вони між собою кон таксі. На своїх двох ходити – то раптом побачать, що ти щось ти. Адже навіть якщо ти меш фліктували. Вже заспокоїлися. У трошки довго вийде. З новіт винюхуєш – реально можуть канець віддаленого хутора, ма 1944 році росіяни позаймали ніх родзинок – це будинок Ба убити. Вони всі мають прикрит єш усі шанси знати про події кримськотатарські доми. У по логи. тя. І це такий образ страху, що у Києві, Львові та Донецьку. ловині з тих осель зараз й далі ширяє над місцевістю, як мені Гектар території в центрі Натомість, життя невеликих живуть вони. Це переважно пен міста! Усі місцеві знають, чия здалося". українських міст залишається сіонерки – вдови офі це земля, і покажуть вам невідомим. церів, які туди раніше його. На своїй вулиці він з чоловіками приїхали. посадив сакури. Нічого так Завдяки польовим дослід Але наші військові дов виглядають, гарно. женням українських райцентрів го не живуть – служба нам вдалося дізнатися, що нудьга Íåìà ðó÷îê – íåìà в армії шкідлива... Бах і здоров'я ходять поряд; як чисарай не дарма нази примирити іслам та прогресив øîêîëàäêè вають Містом жінок, ні демократичні настрої; де шу У Дніпропетровській що чекають. Так от, в кати адреналін та інші пікантні області є містечко Жовті татарських оселях росі цікавинки. Води. Колись це було осер яни й живуть. Через дя наукового життя, місто Âîäà – ì³íåðàëüíà, ¿æà – це, кажуть кримські та закритого типу й неоцінен там так брудно. 䳺òè÷íà, íóäüãà – них покладів урану. Але не ̳ñòî æ³íîê, ùî ÷åêàþòü, ³ тари,Юрко розповідає, стало руди – і доброго жит ñìåðòåëüíà що з кримськими та ïðîºâðîïåéñüêèõ тя не стало. тарами найцікавіше До Миргорода, що на Пол Розповідає Іра Сало: ìóñóëüìàí спілкуватися. Вони ду тавщині, навідалася Христя Бон "Там майже 50 тис. на Журналіст Юрій Опока мав же колоритні – це род дарєва. Приїхала назад оздоров селення. Це місто коли нагоду "змотатися" в Крим, у зинка Криму. Мають ªíà곺âî. Ïàëàö êóëüòóðè, ÿêèé ñòàâ лена і знуджена. шньої слави, адже Жовті Бахчисарай – колишню столи прозахідні погляди, äèñêî-áàðîì Води – то уранова столиця цю Кримського підтримують інтегра ледь не всієї Європи була. ханства. Назва цію України до ЄС. Ще одна цікавинка Єнакіє У СРСР це було повністю зак міста переклада "Вони антиросійські. Відпо вого – це школа Януковича. Усі рите місто – не можна було ні ється з кримсь відно, так формується їхня іден люди знають, де вона знаходить виїжджати, ні в'їжджати без доз котатарської як тичність. Кримські татари там ся, тож вас скерують, і знайти її волу. Але уран закінчився. І нас "садпалац". живуть успішно. Бо коли приї буде просто. Це чудово облаш тала там бідося". " К о л и хали з Узбекистану, то поверта тований навчальний заклад. Ди "Раніше це було місто інте кримських татар лися сюди при грошах. Вони ж ректорка шалено пишається сво лігенції. Навіть з Москви з'їж депортували у не могли приїхати на пусте міс єю школою, тож залюбки зро джалися науковці у Жовті Во 1944 році, то ту це. Я не знаю, чи це найкращі бить екскурсію. ди, щоб визначати місця нових ди "руские пона приїхали чи що, але мають біз – Вы видели, какая у нас ха покладів урану. Але зараз все ехали" – каже Юр несовий хист. Відкривають рошая школа? Вот это класс! інакше. Звідси амбітні люди ті ко. – І в той час кав'ярні, дають собі раду. На – А почему деньги не рас кають. 2030% лишається і має біля старого міс державних посадах практично не пределили между всеми средни власний бізнес. А більшість – та побудували но працюють. Решта міщан їздять ми учебными заведениями? це таки сумне видовище" – кон ве". Тож Бахчиса у Сімферополь на роботу, то – Не знаю, это не наше де статує журналістка. рай – це як кава му що в самому Бахчисараї ро ло. Ходять міфи, мовляв там все "2 в 1": нове міс боти майже нема". Так десь виглядатиме стандар радіоактивне, але на ділі так не то і старе місто. Ìèðãîðîä. Ãîãîë³âñüêèé ïåðñîíàæ є – від колишньої слави навіть Òóò íàðîäèâñÿ ßíóêîâè÷ ³ тний діалог на цю тему. Старе красиве. Ïàöþê íà áåðåç³ ìèðãîðîäñüêî¿ радіації не зосталося. Серйозно Це маленькі та ×èÿ çåìëÿ? Êàëèò÷èíà… êàëþæ³ ïîñåëèâñÿ ñòðàõ фонить хіба, коли ти заміряєш тарські будиноч Мукачево – місто обласного якийсь камінь з шахти. Але вже На Донеччину поїхав Олег ки, парканчики з вапняку, мече "Миргород! Місто не ра значення. І яке! Охайніше та дог за півметра усе нормально. По Будзінський. Зокрема до Єнакі ті. Правда, усе захаращене і за дянське – воно якесь ніяке. Ку лянутіше, ніж Ужгород, хоча ос лазити по уранових шахтах вам євого – Малої Батьківщини чин недбане, бо татари порівняно не рорт з трьома санаторіями. танній є обласним центром За звісно ніхто не дасть – там все ного українського президента, а давно повернулися, тож лишень Можна попити мінеральну во карпаття. А все тому, що тут закинуто й закрито. Люди різ за сумісництвом – осердя стра починають усе це відновлювати. дичку в бюветах, подивитися на живе цссс Сам Віктор Балога! ні, але загалом відкриті. Таксі ху, що ширяє над міщанами А нове місто – це звичайний со природу. Харчуватися за копій Той, що міністр надзвичайних міфічним наз ки у столових на курорті. Але ситуацій, – гулом. Якщо їжа така – дуже специфічна – це розпові вам забракне бурячки, кашки..." – каже Хрис дає Юля колись адрена тя і знеохочено морщить свого Бухтоярова. ліну, то їдьте у мінералізованого після курорту "Там за Єнакієво – тут носа. мок Пала неподалік Тут дуже люблять Гоголя. нок є, його можна влашту Він якось мимобіжно дер з всі знають. ватись нелега Миргорода лаха – обсміяв його Центр дуже ломшахтарем у збірці однойменних опові красивий – на копанку і на дань. Але міщани не ображають Балога його віть загинути ся. Навпаки – у Миргороді прос благовлаш при нез'ясова то таки культ письменника. Є тував. Порів них обстави готель ім. Гоголя, ресторан "Го няно з Ужго нах. голь", два пам'ятники письмен родом місто "Атмосфера нику, низка скульптур його пер дуже догля дуже неодноз Áàõ÷èñàðàé. Õàíñüêèé ïàëàö сонажів. нуте. Ратуша начна. Це не є Якщо вас вхоплять чорти від відреставро найгірший населений пункт вок і пам'ятник Леніну. усієї цієї охайної та здорової вана. Центр Ìóêà÷åâî. Çàìîê Ïàëàíîê Донбасу за їхніми мірками – У Бахчисараї добра багато атмосфери, і ви захочете втекти гарний, але люди мають роботу. Проблема різного. Тут є пам'ятки архітек подалі від Миргорода та поб робиш кілька кроків за ріг ву 1015 грн. Вистачить 30 грн, аби в тому, що дуже погана еколо тури, музеї, тематичні кав'ярні, лижче до Гоголя, вам у нагоді лиці – і привіт, СРСР! Вивіски добряче пообідати. Лишень, чи гія, бо діє великий металургій чудова природа. Їжа смачна, ці стануть маршрутки міжмісько 30річної давності, будинки за воно вам треба? Нас і вдома не ний завод. Значна задимленість ни помірні. Юрко – хлопець го сполучення, якими можна недбані. Поїсти чи випити кави зле годують. добратися до Великих Сорочин ців (тут письменник народився, хрестився і зростав) чи до Ди каньки (звідки походять його найколоритніші персонажі). А потім ви, з нарешті не чистою совістю, зможете повер нутися у райцентр, поїсти шкід ливої їжі за ті самі гроші, що й у Львові, і поспати в доро жезному готельному номері (двомісний в середньому кош тує більше 400 грн). А що ви хотіли? Курорт! І ще пересторога наостанок. Не відкладайте поїздок куди б то не було на вечір. Вночі вся ке буває. Певно тому громадсь кий транспорт у Миргороді рух припиняє дуже рано. Христя по переджає: "Там дуже дивно кур сує транспорт: після 20:00 пе рестають їздити маршрутки. На род на велосипедах пересуваєть ся".

CMYK


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

10

культура

ʳíî â ï³äâàë³: íåêîìåðö³éíèé ïîêàç ïðîòè áëîêáàñòåð³â ó 3D Àíàñòàñ³ÿ ÃÀÂвØÎÂÀ Зал кінотеатру наповнюється, кашель стихає, крісла почина ють затишно нагріватися, пляшечка пива дружелюбно зітхає між колінами. А в цей час десь на краю світу, в недобудованому напівпідвалі, під звук протягів і виття собак притискаються один до одного шанувальники незрозуміло чого: чи то кіно, чи то чорнобілої фігні, чи то Гербмана, чи то Гафілта.

²íãìàð Áåðãìàí, “Ïåðñîíà” /1966

Стереотипів щодо некомер ційних кіноклубів існує багато, не дивличись на те, що мало хто взагалі знає про їх існування. Але всім відомо, що збирати гроші за нефільтровану кінопродукцію – нормально. Це – бізнес, у кін цевому варіанті – добровільна плата за відпочинок. Проте штам пування фільмів збирає не ли ше космічні каси, – розповзаєть ся по швах первинна цінність кіно. Артхаус* або, інакше, ав торське, експериментальне кіно – одна з альтернатив бездумно му споживанню кінотовару. "Этошо, для сильно розум них?" – запитає той, кому цей термін знайомий хоча б на слух. Не залежно від нетактовністі за питання, він виявиться частково правим – так, це кіно мозок не розщеплює, а навпаки, допомо гає при його авітамінозі. Але як що у Франції дивитись інтелек туальні фільми – мейнстрім, а держава та приватні кінокомпа нії вкладають великі гроші в раз виток авторського кіно, то укра їнский глядач до кардинальних фільмозмін ще не готовий. То му "інше кіно" не крутять в зви чайних кінотеатрах. Для віднов лення кінокарми створюються альтернативні кіноклуби. Ще нещодавно поняття "ар тхаус" не існувало взагалі. "Інше" кіно складалось зі всього Тар ковського, Отара Іоселіані з оди

ничними сеансами в кінотеатрах, "Мольби" Абуладзе, "Любити" Ка ліка, якого крутили в літньому кінотеатрі Одеси. Спроба виді лити нестандартне кіно в окрему групу відбулася після 80х, коли народилось словосполучення "ав торське кіно" і пов'язували його передусім з Тарковським, Мура товою, Шукшиним. Потім заз вучало поняття "українське пое тичне кіно", пізніше звернене до творчості Довженка і Параджа нова. Картина виглядала приблиз но так. Маленький Луцьк, кіно театр "Мир" і чотири людини, які хочуть потрапити на "Жер твоприношення" Тарковського. Щоб кіносеанси відбулися, гля дачі мали купити не чотири, а дванадцять квитків. І все це на додаток з попередженням дирек тора: якщо зайде перевірка – ска зати, що інші глядачі ненадовго вийшли з залу. Олександр Манолов, цінитель авторського кіно: "Головна проб лема українського кінематогра фу – це відсутність інтелектуалів при владі. Кіно – це те, в чому ми могли б бути сильними . Не телевізори ж нам робити чи ав томобілі!" І впала завіса, і змінились прі оритети, але ставлення до артха усу залишилось на рівні тонко го шару інтелігенції. Повноцін ного фестивалю артхаусного кі но в Україне не існує. А застосо

вувати поняття авторського кіно до Одеського кінофестивалю чи "Молодості" не дуже коректно. Є такі проекти, як "Артхаус Тра фік" (дистриб'ютор кіно, в тому числі й артхаусного українсько го) чи "Артхаус Львів", створе ний у співпраці з першим, та який популяризує авторське кі но для львівської аудиториї. Ен тузіазм культурної політики не передбачає розвитку авторсько го кіно. Тому умов для офіцій ного кіноклубного руху в Укра їні немає. Але існуванню кікоклубів це не заважає. Єдине – про це існу вання мало хто знає. Замість крі сел з оббивкою найчастіше тут пластикові стільці чи лавки, за мість ЗDсимуляцій та долбізву ків – скромний проектор і дос татній для якісного перегляду кі ноекран, замість попкорну – чай з сухофруктами, а космічну вар тість за сеанс замінює або від сутність плати, або символічний внесок на розвиток клубу. "ʳíîËåâà". Ëüâ³â, âóë. Âàëîâà, 18à. Ñåðåäà-ï'ÿòíèöÿ î 18:30 Організатори: Олександр Те люк – відеокритик, куратор кі ноклубу, Андрій Воронов – по мічник режисера театру Курба са, Тат'яна Цибульник – соціо лог мистецтва. Майданчик – Му зей Ідей. Мотивація: ми з Тетяною приїхали з Києва рік тому і кі ноклуб в новому місті був од ним з планів у списку завдань та очікувань. Робити підвальний кі ноклуб, крутити з проектора фільми Цай Мінляня, Бена Рі верса, Мікеланджело Фраматріно – це мені здавалось рішуче кру тим. У Андрія була своя мотива ція – розширювати свідомість, готувати культурну революцію. Крізь кіноклуб ми налагоджує мо соціальні канали, шукаємо носіїв тотожних нам смаків. Українське кіно: у нас був спецпоказ фільму Ігоря Подоль чака "Las Meninas" за участю ре жисера. Це один з найкращих українських фільмів за останні 5 років. Більше українського не показуємо, але, можливо, буде мо відкривати молодих режисе рів в рамках нашого наступного проекту. Гроші: оскільки Музей Ідей просить мінімальну ренту за світ ло і прибирання, ми придумали благодійний і не завжди обов

ÀÍÎÍÑÈ

Ôåñòèâàëü "Ðîê-êîëÿäè"

Âèõ³äí³ ó Ëüâîâ³ çà ï³âö³íè

"Ñí³ãîâà êîðîëåâà" ó 3D

Колядки і щедрівки з По лісся та Гуцульщини, біль шість яких невідома широко му загалу, виконають молоді гурти у нетрадиційному народ ному звучанні – етнороково му стилі. 1314 січня у Хміль ному домі Роберта Домсау Львові пройде фестиваль "Рок коляди". Приходьте і пересвід чіться, що рок та народні ко лядки – прекрасне поєднання різних жанрів.

Якщо хочеш скуштувати смач ну їжу, щоб мати сили, зробити файні покупки, щоб порадувати себе та близьких, добре відпочи ти, щоб радіти новому дню або ж скористатися туристичними пос лугами та екскурсіями пильнуй на вулицях Львова22 та 23 груд няспеціальні зовнішні розпізна вальні знаки та отримуй на все знижку у 50%. Участь у акції бе руть не лише гості, а й жителі міста. Веселих вихідних!

Першу в Україні казкувиставу у форматі 3D покажуть в Опер ному театрі Львова. Це буде"Сні гова королева" Ганса Крістіана Ан дерсена.Проекційні технології, за діяні у виставі, обіцяють перет ворити її у феєричне шоу. Нап рикінці спектаклю глядачів чекає дивовижний фінал. Приходь 22 грудня та переконайся на власні очі. Вартість задоволення коштує 80220 грн. Квитки можна прид бати у мережі кас "ОТОТ".

'язковий платіж 8,5 гривень (на честь фільму Фелліні). Ще нас часто запитують, які у нас гоно рари за проведення показів. Закон: у кіноклубів презум пція невинності. До них немає діла органам влади. Це таємна опозиційна мережа, яка ні на що не впливає. Інша справа, якщо почати показувати артпорно, мо же повторитись ситуація з на льотами загонів міліції, як було в Могилянці. Тут питання в ін шому – наскільки етично роби ти незаконні покази без відома авторів. В ідеалі треба вчитись налагоджувати канали з автора ми, користуватись і поширюва ти вікриті ліцензії, створювати гільдії, діяти свідомо, міняти за кони. Думка: коли нещодавно в кі нотеатрах йшов суворий фільм криголам "Україно, Гудбай!", йо го транслювали у всіх малих за лах великих міст у праймтаймі, але в залі сиділо по кілька гляда чів, мої приятелі засвідчили це у Львові і Харкові. З іншого боку, факт прокату подібних фільмів каже про довгоочікува ний консенсус українських ви робників, прокатників кіно і кі нотеатрів. А це плюс. Що далі: ідея розвитку не уні версальна. Культурний менед жмент існує від проекту до про екту. Ми змінили програму з ці єї осені. Плюс є ще об'єм кар тин, які хочемо показати в цьо му форматі. "Êàðòîí". ×åðí³âö³, ïë. Öåíòðàëüíà, 10. Ùî÷åòâåðãà î 19:00 Організатор: Жан Побе. Мотивація: об'єднання чернів чан, які цікавляться і/або займа ються кіномистецтвом та ство ренням доступу до перегляду, об говоренням і аналізом некомер

дянського простору. Ніхто їх не торкається, тому що ніхто ни ми не цікавиться. Що далі: наш кіноклуб – про ект довгостроковий, а не разо вий. Будемо намагатися налагод жувати свої зв'язки з фестиваля ми для показів їхніх конкурсних програм у Чернівцях. "ÊèíîÂàðü". Ñåâàñòîïîëü, íàá. Êîðí³ëîâà, 9. Ùî÷åòâåðãà î 18:30 Організатори: Наталія Грезіна, ідея – Ольга Кас'янова. Майдан чик – молодіжний центр Фонду соціальноекономічного розвит ку Севастополя. Мотивація: познайомити гля дача зі світом кіномистецтва без меркантильних цілей. В основ ному ми дивимось фільми, які пропонують учасники клубу, ґрунтуючись на своїй суб'єктив ній думці, а класика це чи сучас не кіно – не дуже важливо. Українськое кіно: були показа ні фільми Кіри Муратової ("Дов гі проводи", "Короткі зустрічі"). Гроші: кіноклуб має абсолют но некомерційний характер. Вхід безкоштовний, чай та солодощі також. Фонд надає приміщення і технічну апаратуру на благодій них умовах. Інше тримається на ентузіазмі організаторів і учас ників, маленькі потреби оплачу ються з особистих коштів. А рек ламу проводять за допомогою соцмереж і дружніх сайтів. Закон: зараз будьякий фільм можна скачати в мережі і поди витись де завгодно. Порушення закону про авторські права по чинається вже з того моменту. Поки покази фільмів не перес лідують матеріальну вигоду, ніх то нічого поганого не робить. Для багатьох режисерів, які тво рять в андеґраунді, такі кіноклу би є майданчиком для показу їх

Æàí Êîêòî, “Îðôåé” /1950

ційного кіно. Українське кіно: кіноепопеї Олександра Довженка "Арсенал" та "Земля", "Тіні забутих пред ків" Сергія Параджанова. Гроші: потрібні на обладнан ня (проектор, екран), оренду при міщення, поширення інформа ції. Допомогають добровільний клубний внесок, використання ре сурсів дружніх закладів, своя ки шеня. Закон: кіноклуб некомерцій ний, тому що нелегеальний, як і більшисть кіноклубів постра

кінокартин, адже з прокатом ар тхаусу в кінотеатрах нашої краї ни поки складно. Думка: кіноклуби і незалеж не кіно завжди були і залишать ся в андеґраунді. У цьому і є головна чарівність незалежного кіно – в його винятковості і яко юсь мірою недоступності для усіх. Що далі: був досвід проведен ня фестивалю короткометражних робіт учасників кіноклубу, в май бутньому хотілось би повтори ти цей досвід знову.


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

культура ÏÎÑÒÀÒÜ

Ìèñòåöòâî ñïàëþº ãðîø³, à íå çàðîáëÿº Ìèêèòà Êàäàí – ïðî ñòàí ìèñòåöòâà â Óêðà¿í³ Êàòåðèíà ÊÀÐÒÀÌÈØÅÂÀ Микито, ви яскравий представник сучасного мис тецтва. У попередніх своїх ін терв'ю казали, що традиційні осінні пейзажі – для Андріївсь кого узвозу. Розкажіть, як прийшли до того, що викорис товуєте альтернативу, а не виз начені стандарти? Художні школи, академії, ін ститути вчать виготовляти "кра су" за певними правилами. Мо лодому художнику швидко да ють зрозуміти "чтотакоехорошо, а чтотакоеплохо". Така художня освіта в пострадянських країнах є практично безальтернативною, вона надає лише традиційні уміння. Тому будьякі іннова ційні кроки здавались мені ря тівними й потрібні були час та зусилля, щоб подолати власну дезорієнтацію в таких обстави нах. Проте я не вважаю, що марно витратив час. Освоїв пев ний досвід, який так чи інакше використовую. Мені є від чого відштовхуватись. Все ж таки, ме

ся у вітрину з продажу ремісни чих виробів. Причому це, у при хованій формі, стосується й ін ституцій, що декларують себе як некомерційні. Мені все таки ближча і цікавіша ситуація, ко ли мистецтво скоріше спалює гроші, ніж їх заробляє. – Чи важливо для вас бути фінансово успішним худож ником, отримувати прибутки від власних робіт? – З однієї сторони, я живу завдяки роботі у сфері мистец тва, інших заробітків в мене не має. З іншої – я хочу робити те, що важливе саме для мене, і не змінювати свою практику за ради більшої комерційної ус пішності. – Чи зацікавлені ви роби ти виставки в Україні? – Справа в тому, що зазви чай ініціатива йде від музею або галереї: "Ми б хотіли показати ту чи іншу вашу роботу, або ж можливо запропонувати створи ти нову у нашому просторі". Але виробничих можливостей для мо єї роботи поза Україною біль

Ìèêèòà Êàäàí, “Âèêðàäåííÿ ªâðîïè” /2004

ні завжди було цікавіше руйну вати декорації, ніж їх створю вати. – Розкажіть, як від картин ви перейшли до створення ін сталяцій? – Картина чи інсталяція – ви бір для мене не першочерговий. Тут важливо, які засоби у тебе є і як ти ними розпоряджаєш ся. Мені цікава робота з сер йозним ресурсом, виробниц твом великих об'єктів. Тут залу чається праця багатьох людей, виробництво не обмежується ли ше моїми традиційнохудожні ми вміннями. Значна частина мо їх інсталяційних робіт – індиві дуальних та у складі групи Р.Е.П. – була зроблена за межами Ук раїни. – А чому саме за межами України? Що спричинило та кі обставини? – В Україні система інститу цій мистецтва дуже слабо розви нена у порівнянні із західними країнами. Художня інституція просто пропонує художнику – принеси з майстерні роботу, ми її повісимо на стіну, якщо вдасть ся – продамо. Виникає ситуа ція, що виставка перетворюєть

ше. Але є й самоорганізовані проекти, наприклад кураторська група Худрада***, де ініціатива повністю йде від художників, во на досить малобюджетна. Але са ме такі виставки для нас є свого роду лабораторією, де відпрацьо вуються якісь ходи, стратегії, спо соби формування колективного висловлювання. Тут грає роль са ме наша ініціатива. Завдяки та кому способу ми можемо зро бити однудві виставки в рік. Ко ли є інституційна підтримка –

значно більше. – Чи всі роботи, які ви ро бите, показуєте людям? Мо же є такі, на яких просто тре нуєтесь, вдосконалюєтесь? – В мене не та сфера діяль ності, у якій важливо щодня на самоті грати гамми або ходити на етюди. Моя діяльність – роз відка боєм й публічні експери менти на собі. Все назовні. Чи мають можливість ху дожники, які схильні малюва ти в традиційних стилях, прос лавитися і їздити за кордон на виставки, якщо у них немає достатнього фінансування? – Звісно мають. Більшості лю дей куди більше подобаються ін тер'єрні картини, ніж мистецтво, яке є великим, незручним й візу ально травматичним, таке що не надає звичних форм візуальної насолоди. (посміхається) – На яке саме мистецтво в Україні сьогодні найбільший попит? – На салон. Від салону псев доакадемічного, до такого, що імітує зовнішні форми модер ністичного та сучасного мистец тва. Що до сучасного критично го мистецтва – це гіркі ліки. Во но має підтримуватися публіч ними інституціями, орієнтовани ми на експерименти та іннова ції. Ці інституції репрезентують суспільне замовлення, певні сус пільні потреби. В Україні ці пот реби не артикульовані й публіч них інституцій такого типу не має. Комерційноорієнтоване са лонне мистецтво має свої кана ли показу, розповсюдження, про дажу. А ще є замовники, які потребують мистецтва певного конкретного типу – в першу чергу це Церква. Ті гроші, які витра чає Пінчукцентр, а разом з ним й усі приватні та державні інсти туції України, це дуже мало в порівнянні, наприклад, з гроши ма в сфері церковного мистец тва . Розписи храмів – це сер йозно, там солідні пацани вирі шують, це ринок. – Ви коли створюєте свої роботи – один на один зі свої ми думками, чи у супроводі музики? Я не слухаю музику під час роботи, коли працюю сам. Ме не це відволікає. Інша справа, що частина моїх робіт зроблена в груповий взаємодії, і тут з'явля ються інші завдання – коли умо вою творчості є комунікація.

ÄβÄÊÀ Микита Кадан: народився у 1982 році в Києві, художник; автор інсталяцій, об'єктів, настінних розписів, графіч них і живописних робіт; член художньої групи Р.Е.П. і ку раторського колективу Худрада. Учасник численних вис тавок в Україні та за її межами. З третього листопада 2012 по шосте січня 2013 року в PinchukArtCentreбуде проходить виставка. Ім'я володаря Головної премії, бу де визначено і оголошено в Києві 7 грудня 2012 року за рішенням шановного міжнародного журі. **Р.Е.П. (Революційний експериментальний простір) ***Худрада – кураторська група, дискусійний клуб, ек спериментальний майданчик взаємодії. Заснована в 2008 році. У складі Худради архітектори, політичні акти вісти, перекладачі, дизайнери, публіцисти та художни ки. В даний час налічує близько 15 чоловік.

11 ÐÅÖÅÍDz¯

Òàðàñ Ïðîõàñüêî: äâà áðàòè-àêðîáàòè íàðåøò³ çóñòð³ëèñÿ ó îäíîìó íîìåð³ Книжечка Юрка і Тараса Прохаськів естетична, починаючи із обкладинки, яка, до речі, концепту ально пасує до тексту. Естетика ж тексту проявляєть ся, окрім іншого, у тому, що навіть прикрі, страшні чи й побутовонеприємні речі описані тут приєм но. Це стосується обох – Юрка і Тараса. Обом притаманна й певна ностальгія у розповіді, заглиб лення у епохи, відчуття невід'ємності залізниці від життя в Галичині у останні півтора століття. Деякі речі, деталі, тонкощі згадуються двома авторами, проте це додало читанню додаткового сюжету – порівняння бачення братів Прохаськів у їх подібностях. Не менш цікавим є порівняння відмінностей: ерудованість пружно го Юркового тексту із домішком досвідів і сповнений досвідів із домішком ерудованості м'який текст Тараса витворюють цілість, читаю чи яку можна і виструнчуватися, і розслаблюватися. Юрко наче розгалу жує чітко хронологічну сюжетну лінію історії Галичини, заново вивче ної у книжці крізь призму залізниць, вправно насичуючи її різноманіт ними деталями. Тарас же неначе стискає і концентрує усю дійсність епохи в описі практично однієї залізничної подорожі. Він у своєму тексті послідовний та не хронологічний. Загалом же і Юрко, і Тарас і у книжці, й на презентації книжки казали, що текст цей – спроба зафіксувати те історичне, архітектурне, культурне, що сьогодні свідомо чи не свідомо затирається. Драматизм у тому, що залізниці – це лише одна така річ. Романтизм у тому, що автори говорять про це ностальгійнолагідно. Ìàðê³ÿí ÏÐÎÕÀÑÜÊÎ

Áðóäíà êàìïàí³ÿ çà ÷åñí³ âèáîðè Політичні вибори для амери канських сценаристів та режисерів – привід посміятися і показати своє бачення закулісних політичних ін триг. У цьому можна пересвідчи тись, переглянувши комедію "Бруд на кампанія за чесні вибори". Столичні братимільярдери (Літгоу та Ейкройд) хочуть прим ножити свій капітал в Північній Кароліні: побудувати фабрики на кількасот тисяч робочих місць і завезти з Китаю дешеву робо чу силу. Слушною нагодою стають вибори в Конгрес: брати з корисливих міркувань висувають свого кандидата – Марті Хаггін са (Зак Галіфіанакис). Він наївний дивакуватий сім'янин, який вірить в дарунок долі і свою місію – навести лад в країні. Про дажний крутий іміджмейкер (Ділан МакДермотта) з неймовір ною майстерністю перетворює невдаху Марті на успішного кон курентоспроможного кандидата. Чотири роки поспіль у конгрес мена Кема Бреді (Уілл Феррелл) не було конкурентів. Дізнав шись, що у нього з'явився супротивник, Кем замовляє провока ційні відеоролики, влаштовує скандальні дебати, знімає прихова ною камерою дружину опонента. Фінал не очікуваний та малой мовірний у реальному житті. Впродовж усієї стрічки у сім'ї Бредів, на відміну від Хаггінсів немає любові й поваги. Існують лише гроші та корисливість. У фільмі висміюється брехливість та використання людей у своїх цілях, а також можна зрозуміти, до чого призводять брудні вчин ки брехливих людей і до чого веде чесність та порядність добрих людей Êàòåðèíà ÊÀÐÒÀÌÈØÅÂÀ

Íà ñöåí³ òåàòðó ³ì. Ëåñÿ Êóðáàñà ïðîëèëàñÿ êðîâ Нарешті ми маємо змогу потра пити за лаштунки театру ім. Леся Кур баса. Саме сюди запрошує глядачів де бютна режисерська постановка Мико ли Берези "Театр злочину". Історія стосунків головних героїв доволі проста й мистецькобуденна. Старший режисер захоплюється мо лодою і ще недосвідченою акторкою. Її мистецтво гри вдосконалюється ра зом із розвитком стосунків з митцем та досягає свого піку тоді, коли вона готова грати головні ролі і замінити приму театрально го колективу. Втім, відносини героїв до такого переломного мо менту ще не дозріли. Мінливість почуттів та пріоритети переживань дівчини й чоло віка підкреслені інтимною організацією простору і світла у виста ві. П'єса турбує глядачів, оскільки ті стають частиною театру. Вони наче садівники, які готують ґрунт, удобрюють його, спостерігають за паростком, що пускає коріння. Бачать, що пуп'янок розпуска ється в кривавочервону троянду нестриманості почуттів героїв. Вистава для глядача затишна не лише стовідсотковою можливіс тю пережити подібні почуття, але й самою формою: актори в ній грають акторів (цілих три покоління акторів театру ім. Леся Курба са: Тетяна Каспрук, Микола Береза, Андрій Козак, Марія Копитчак, Оксана Козакевич, Денис Соколов), а глядачі – глядачів. Маленька підказка: відновіть у пам'яті п'єсу Вільяма Шекспіра "Оте?лло, венеціа?нський мавр", щоб з легкістю насолоджуватись пошуком пара лелей, які відкрито використовує автор п'єси Жано Моклер. Ñîíÿ ÊÎÂÀËÜ


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

12

медіа ÆÓÐÍÀ˲ÑÒÑÜÊÀ ÅÒÈÊÀ

Ñòàíäàðòè ÿê³ñíî¿ æóðíàë³ñòèêè, àáî ÿê ïîáîðîòè çàñèëëÿ "äæèíñè" Íàòàë³ÿ ÌÈÕÀÉËÞÊ Якість новин у нашій країні стає все гіршою, журналісти пору шують стандарти, про що свідчать моніторинги, які проводять для того, щоб визначити, чи є якісною журналістика в Україні. Чому журналісти забувають про етичні цінності, порушуючи право лю дини на доступ до достовірної інформації?

Баланс думок, відокремлення фактів від оціночних суджень, дос товірність, повнота подачі інфор мації, точність і оперативність – основні критерії, яких повинен дотримуватись журналіст при на писанні інформаційних матеріа лів. Ці критерії можна назвати "моральним кодексом для жур налістів", який в жодному разі не можна порушувати. Але наші засоби масової інформації пере повнені матеріалами, в яких не дотримано якісних стандартів цьо го ремесла. Одним із різновидів неякісної журналістики є "джин са", тобто замовний матеріал, який містить у собі необ'єктивну та нез балансовану інформацію. Прой шов лише місяць з часу парла ментських виборів, під час яких експерти фіксували найбільшу кількість подібних матеріалів у різноманітних засобах масової ін формації. Політичні сили вико ристовують "джинсу", бо гадають, що вона дає більше користі, ніж звичайна реклама. Журналісти ж отримують із цього свою користь – додаткові кошти, можливість зробити кар'єру. Згідно із ЗУ "Про рекламу" замовні матеріали вважаються порушенням законо

давства, адже за ст. 9, реклама має бути чітко відокремлена від ін шої інформації, незалежно від форм та способів розповсюджен ня, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати саме як рек ламу – прихована ж реклама за боронена. Український освітній центр ре форм щомісяця стежить за дот римання стандартів професії жур наліста. Експерти проводять дос лідження на основі публікацій пре си Львова, Донецька, Сум, Вінни ці та Харкова. Результати визнача ються відповідною кількістю ба лів. За експертними даними, у жов тні перед виборами середній бал професійності журналістів сягав лише 3,43 балів із 6. Найвищий бал (за їх критеріями) отримали журналісти із Вінниці – 4,05, на томість Львів отримав 3,81, Суми – 3,11, Крим – 3,62, Донецьк – 3,02, а от Харків на одну соту не дотягнув до 3 балів і отримав ли ше 2,99. Найвищі бали експерти поста вили журналістам за достовірність, оперативність і точність фактів, викладених у матеріалах; середній бал – за відокремлення фактів від коментарів; найменший бал – за

збалансованість та повноту розкрит тя теми. Окремий моніторинг ек сперти Українського освітнього центру реформ проводили щодо кількості замовних матеріалів. Най більше матеріалів з ознаками по літичної та комерційної "джинси" за жовтень зафіксували у Сумах (43,2%), у Вінниці (35,4%), Харко ві (31,7%) та Криму (27,4%), нато мість зауважили, що, порівняно з минулими місяцями, кількість за мовних матеріалів зменшилась у Львові (23,3%) та Донецьку (28,5%). Найбільш високий показник по рушення журналістських стандар тів експерти зафіксували у вересні 2012го року. У свою чергу, експерти з Ін ститут Масової Інформації зазна чають, що парламентські вибори не вплинули на рівень дотриман ня журналістських стандартів. Низь кі бали були поставлені журналіс там за точність і повноту пред ставлених фактів перед виборами. Експерти називають два видання, які отримали найгірші показники перед виборами – "Комсомольская правда в Украине", "Факти", а от лідером із дотримання журна лістських стандартів є "Корреспон дент". В "Комсомольській правді в Украине" за вересень лише 22% суспільноважливих матеріалів на писано із дотриманням усіх про фесійних стандартів. Чому журна лісти не дотримуються стандартів журналістики, і як побороти неп рофесіоналізм ми вирішили за питати у експертів. Як показують моніторинги, до демократичної держави із якісною пресою нам ще далеко. Причи ною є нефаховість підготовки журналістів, адже щороку в Укра їні випускають тисячі студентів журналістики, а спеціалістами ста ють одиниці. Варто згадати, що порушення стандартів журналісти ки у нас спостерігається не лише під час виборчої кампанії – жур налісти мають свої вподобання, а через нефаховість не завжди мо жуть незаангажовано інформува ти про події. Свої ж думки вони ретранслюють на суспільство.

Отар Довженко (журналіст, медіаексперт, викладач кафедри журналістики УКУ). Перша причина – інституційна: відсутність усталеної й загальновизнаної норми в журна лістиці або навіть еталону зі своїм каноном, як Бібісі в Британії чи Associated Press у США. Друга ? суто людська: людям властиво виходи ти за встановлені іншими межі, якщо їм за це нічого не буде. Особливо якщо це бодай трохи вигідно ? всім нам знайома стежка, витоптана навскіс через газон із табличкою "газоном не ходити". Третя ? соці альна: медіа в нас не виконують у повному обсязі тих функцій, які повинні виконувати у здоровому суспільстві, тому не відчувають суспільної віддачі й із легкістю вирішують, що якісний продукт аудиторії не потрібен. А позаяк дотримання стандартів ? справа часо– та енергомістка, то розпинатися задля невдячних сенсу немає. Й остання причина ? економічна: журналісти, особливо в регіонах, отримують копійки, за які не готові ані працювати якісно, ані змі нюватись на краще. Лікувати треба хворобу, а не симптоми, тому, думаю, без цілко витої зміни нездорової медійної системи (разом із системою еконо мічною та політичною) ми проблеми не вирішимо. Така зміна навряд чи завершиться в найближче десятиліття, й для того, щоб вона почалась, потрібні серйозні катаклізми. Але велика дорога по чинається з першого кроку, й великі зміни треба починати з себе. Фахові журналісти, які стараються дотримуватись стандартів, не йдуть на компроміси й передають ці вміння та цінності молодшим, мо жуть врешті запустити ланцюгову реакцію якісних змін у журналіс тиці. Зрештою, їсти виделкою, а не руками, людство також навчи лось не відразу. Борис Потятиник (викладач факульте ту журналістики ЛНУ ім. Івана Франка): Бачу дві можливі відповіді. Перша – дещо примітивна і патерналістсь ка. Мовляв, є надцять розумних людей, які, на відміну від "темної" більшості, знають різницю між якісною і неякісною пресою. І ось вони мають просвітити засобами медіа критики та медіаосвіти темну юрбу. Друга відповідь ? породження сумнівів і здорової самоіронії. Що є якісною пресою? Роздумуючи, пригадую колегматематиків, які вперто відмовляються визнавати наукою все, що виходить за межу математичноприродничих дисциплін. Так са мо і з пресою. Для когось якісною є газета "День" чи тижневик "Український тиждень". А хтось скаже, що якісна преса в Україні взагалі відсутня. Тобто питання медійної якості доволі відносне. Коли ж вести мову про різницю між якісною та неякісною інфор мацією на індивідуальному рівні, то це залежить від освітнього тла й розумових здібностей конкретної особи, від її готовності (чи неготовності) робити щоденні інтелектуальні зусилля, формуючи свої власні критерії якісності. Шляхів боротьби із журналістською непрофесійністю може бути чотири: фільтрування і редагування ма теріалів на рівні редакції, спеціалізована й загальна освіта, тиск та вимоги авдиторії, зокрема через медіакритику, авторське самовдос коналення і шліфування журналістської майстерності.

ÏÐÈÕÎÂÀÍÀ ÇÀÃÐÎÇÀ

Ìèëüí³ áóëüáàøêè ²íòåðíåòó Íàòàëÿ ªÐÜÎÌÅÍÊÎ Третьому тисячоліттю су дилося стати тисячоліттям трагедії бібліофіла. Книжки перестали бути головним дже релом інформації – тим, чим вони завжди були для нащад ків Гутенберга. Ще ніколи знайти потрібні дані не було так просто. Заходь в Google, застрибуй на дошку – і вйо "сьорфити". Історія мережевого пошуку має кілька революційних етапів. Першим було зведення всіх да них в одну велику купу. Загаль ний та універсальний пошук пот рібен, щоб приваблювати домо господарок, бізнесменів та сту

дентів в єдину систему, у якій кожен зможе знайти потрібне. Проте вже за кілька років ІТ розробники розпочали персона лізацію системи, щоб зробити пошук комфортнішим та швид шим для кожного. Початок ери персоналізовано го інтернету змусив громадськість повірити у реальність оруелівсь кого антиутопічного майбутньо го. Стало очевидно, що гугл знає про нас надто багато, хоча ми для цього нічого не робимо. З'я вилося автоматичне заповнення графи пошуку – тепер пошуко вик запам'ятовував історію запи тів користувача або намагався турботливо вгадати, що саме той хоче знайти. Результати пошуку також піддалися персоналізації.

На практиці це виглядає приблизно так: Ви заходите на google.com і забиваєте у пошук прізвище Шевченко. Залежно від того, ким Ви зарекомендували себе для системи своїми попе редніми запитами, пошуковик може видати дані про поета Та раса Шевченка, футболіста Ан дрія Шевченка, журналіста Ан дрія Шевченка або ж Інну Шев ченко, лідерку FEMEN. Як ска зав один блогер, "кожен отри мує той результат, на який зас лужив історією свого пошуку". Або ж інший приклад. У кожного користувача фейсбуку є друзі, які постійно постять про котиків, та друзі, які пос тять про протеїнову дієту й бі цепси. Ви є палким поцінову

вачем котиків, тому на пости першої групи клацаєте частіше, ніж на пости другої. З часом оновлення "протеїнових" друзів повністю зникають з вашої стрічки новин. Марк Цукенберг сказав одно го разу, що "білка, яка помирає на вашому дереві, може бути більш релевантна для Вас на да ний момент, ніж люди, що по мирають в Африці". Базуючись на цій тезі і виникло явище "буль башки фільтрів" (filter bubbles). Фільтри ці є індивідуальними, во ни насправді оберігають нас від завалів непотрібної нам інфор мації. Тільки от яка саме інфор мація нам не потрібна визначає, аналізуючи наш віртуальний об раз, система, а не ми самі.

Бульбашку фільтрів не можна оцінити однозначно. Це сервіс, без якого 80% стріч ки новин кожного користува ча соціальних мереж займали б записи, на яких ми зазвичай швидше прокручуємо сторін ку. Переглянувши таку стріч ки кожен відчував би себе ін формаційно зґвалтованими і надовго б позбавлявся бажан ня дізнаватись щось нове. З іншого боку, як не повірити у реальність штучного інтелек ту, коли пошукова система на основі наших віртуальних впо добань і всього, що знає про нас, сама вирішує, який саме Шевченко нам потрібен. Нам залишається лише залайкати її вибір.


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

13

релігія

Ìå÷åòü íå ñòàíå ïîðÿä ³ç íåâ³ðíèì Ëüâ³âñüê³ ìóñóëüìàíè ââàæàþòü, ùî ïîãàíà åíåðãåòèêà íà ì³ñö³ ãîð³ë÷àíîãî çàâîäó çàâàæàòèìå äóõîâíîìó çâ'ÿçêó ç Àëëàõîì ²ðèíà ÍÀÓÌÅÖÜ Упродовж 14 років львівсь кі мусульмани вимагали від вла ди виділити земельну ділянку для будівництва мечеті. Не от римавши бажаного результату, вони вже 6 років не подають жодного запиту. Чи будуть му сульманські спільноти Львова відстоювати свої права на хра мову будівлю, де нині вони мо ляться і чому не звертаються до влади? Про це дізнавалася корес пондентка газети "L'view" Ірина Наумець. У місті є три мусульманські громади, які збираються в окре мих приватних квартирах або орендованих приміщеннях. Вони різняться як за національною при належністю, так і за напрямками ісламу. Серед них – вихідці з Та тарстану, Лівану, Сирії, Саудівсь кої Аравії, Росії, а також кримсь кі татари, більшість з яких приї хала до Львова ще у 1991 році. Найбільш мінливими за кількіс тю є арабські студенти. "У місті живуть близько тисячі мусульман", – каже Сідраус Нурієв, імам од нієї з ісламських громад у Льво ві. Чоловік пенсійного віку, те пер він займається справами ре лігійної громади, у якої немає сталого приміщення для служінь, відтак їх місце постійно зміню ється. Така "бездомна" доля спіткала не усі мусульманські спільноти Львова. Так, одна із них збира ється у квартирі на Піддубній, інша – на Чорновола, ще одна – у приміщенні арабської громадсь кої організації "ЕнНебрас" на ву лиці Мечнікова. Деякі з них не знають про існування інших. При пускаю, це можна пояснити кон фесійними розбіжностями ісла му, який в Україні представлений двома течіями, – сунізмом та ши їзмом. У межах сунізму виділя ють такий напрямок, як хаба шизм, у якого через релігійний фундаменталізм налічується бага то опонентів у самому ісламі. За словами арабського студента Ра фіка Гуми, у Львові є близько 5

хабашитів, які збираються біля Політехніки. Більшість мусульман поділ за конфесійною ознакою заперечують. Сідраус Нурієв пе реконаний, що про роз'єднання говорять лише ті, кому вигідно ділити іслам. "Кожен ходить на молитву до тієї громади, до якої йому ближче", – вважає Турку,

Рафік Гума, який називає се бе місіонером, позмінно чергує в офісі "ЕнНебрасу". Він поєд нує місіонерство із навчанням у Львівській політехніці. ""ЕнНеб рас" діє у Львові із 1996 року", – каже Рафік, – "у нашому офісі проводяться п'ятничні молитви та безкоштовні уроки арабської мо

зин, бо є чоловік, який хоче зай матися його виготовленням, а до цього часу постачальником була "Наша Ряба"". Біля входу до офісу організа ції зустрічаю гурт арабських чо ловіків, запитую їхнє ставлення до зведення мечеті у Львові. Зі слів Джаміля, який вже закінчив університет і працює лікаремтрав матологом, відсутність святині ніяк не впливає на сповідування віри. Хоча якби вона була, то це б до помогло краще згуртовувати лю дей. Клайман, родом із Лівану, приїхав до Львова на навчання. Він також зізнається, що у нього немає жодних перешкод, щоб поклонятися Аллаху, і поява ме четі ніяк би не поглибила його віри.

Ïèòàííÿ 20-ð³÷íî¿ äàâíèíè Çàëà, äå ïðîâîäÿòüñÿ ñëóæ³ííÿ ìóñóëüìàí ó ïðèì³ùåíí³ îô³ñó Àðàáñüêî¿ ãðîìàäñüêî¿ îðãàí³çàö³¿ "Åí-Íåáðàñ"

представник іншої мусульмансь кої громади, який четвертий рік мешкає у Львові.

Çàì³ñòü ìå÷åò³ А от до будівництва мечеті мусульмани Львова ставляться по різному. Ніхто з них не запере чує, що мечеть у Львові потріб на. Однак не всі релігійні спіль ноти однаково активні у вико ристанні свого права на виділен ня земельної ділянки. Звернутися до місцевої влади з відкритим листом від імені Му сульманської спільноти Львова зі ніціювала релігійна громада На діула Іжбердеєва (нині покійно го), котру тепер очолює Сідраус Нурієв. Інші – лише приєднува лися підписами та на словах, од нак не подавали повторних запи тів. Серед таких і представники арабської організації "ЕнНебрас", хоча у приміщенні, яке слугує їм мечеттю, щоп'ятниці збираєть ся з півсотні людей.

ви". Зайшовши до приміщення, підлога якого встелена м'якими килимками, відразу відчуваєш дух іншої релігії: на дверях майорять написи арабськими буквами, а на стінах просторої кімнати висять плакати із молитвами, історичні схеми виникнення ісламу та його поширення в Україні. Впадають в очі стоси газет та релігійних книг, складених на полицях у бо ковій кімнаті – бібліотеці. Сюди приходить кожен, хто хоче дізна тися про іслам та його історію більше. Навкруги – слова звер тання до Аллаха. А ще сюди порціями приво зять халель – м'ясо, очищене від крові. За ісламською традицією, свинина та м'ясо із кров'ю є не чистими, тому мусульмани їдять курятину та безкровне м'ясо. "При його обробці ми постійно повторюємо ім'я Аллаха, і їжа звільняється від бактерій", – роз повідає Рафік, – "незабаром у Львові з'явиться халельний мага

Можливо, для арабських сту дентів, які, закінчивши навчання, повернуться до своїх країн, не важ ливо, куди ходити – до мечеті чи приватної квартири. Небайдуже тим мусульманам, які вже рока ми живуть в місті і не мають ні мечеті, ні постійного приміщен ня для проведення служінь. Саме до таких належить громада імама Сідрауса Нурієва. Надії побуду вати мечеть у Львові спільнота не покидає десятиліттями, хоча ни ні процес застиг на місці. Перші запити на виділення зе мельної ділянки громада подала у 1993 році. "Ми розробили проект мечеті, оплатили виготовлення до кументації, але нам постійно від мовляли", – ображено каже Сідра ус, – "спочатку міськрада виділила землю на вулиці Липинського, од нак пізніше повідомила, що ді лянка продана українськополь ському підприємству". Наступною, за його словами, була земельна ділянка на вулиці Чигиринській, де протікає річка Полтва. Однак, як потім з'ясувалося, цю зону пе ретинає "червона лінія", де будів ництво є забороненим. Далі мова йшла про майданчик під Високим замком, де колись жили татари, а в часи Данила Галицького стояла

мечеть. "Востаннє ми зверталися до влади десь у 2007 році, і тоді нам запропонували землю на Гли нянському тракті, де розритий ве ликий котлован", – говорить Сід раус. – "Ну, скажіть, хіба це не знущання?" Попри те, що Сідра ус добре володіє інформацією про стан питання з мечеттю, на руках у нього немає ні рішення про земельну ділянку, ні проекту бу дівлі. Розпоряджатися документа цією уповноважили представника релігійної спільноти "ЕнНебрасу" Хамзю Кашаєва. Він пояснив ще одну причину відмови будувати мечеть на даній ділянці: "Там роз міщений горілчаний завод", – ка же він, – "а в ісламі заборонено будувати храмові будівлі на таких місцях, бо вони просякнуті нега тивною енергетикою. Влада зай має позицію страуса і не хоче зро зуміти потреби іншої культурної традиції", – вважає він. – "Ми вто милися оббивати пороги, тому пе рестали подавати запити до влади, але це ще не кінець". У той же час заступник мера з гуманітарних питань Василь Ко сів каже, що влада відкрита до вирішення подібних питань. "До нас звертається багато релігійних громад із проханнями виділити земельні ділянки", – пояснює чи новник, – "не завжди вистачає зем лі, але ми розглядаємо усі запити. А щодо мусульманської спільно ти, то за останні 6 років вона жод ного разу не зверталася до нас". На питання, чи будуть му сульмани домагатися виділення іншої земельної ділянки, Сідра ус відповів, що як тільки виник нуть сприятливі обставини – він візьметься вирішувати проблему. "Це може трапитись, наприклад, коли у Львові з'явиться близько двох тисяч мусульман", – при пускає однодумець Сідрауса Тур ку, – "Тоді однозначно будемо купувати землю та будувати ме четь, а поки що великої необ хідності немає". Він твердо ві рить, що через років п'ятьшість у місті красуватиметься величез на храмова будівля, яка під сво їм дахом об'єднає усі мусуль манські спільноти Львова.

ÅÊÑÏÅÐÒÍÀ ÎÖ²ÍÊÀ

²ãîð Áîéêî: " Óêðà¿í³ òðåáà êóëüòèâóâàòè äîíîðñòâî îðãàí³â" Ïðîäîâæåííÿ. Ïî÷àòîê íà ñòîð. 1 Нам треба запроваджувати культуру дарування органів. З огляду на цей закон напрошу ється висновок, що держава хо че розпоряджатися кожним з нас у будьякий вигідний для неї спосіб. Виглядає так, наче тіло людини після її смерті є влас ністю держави. Це неправиль но. – Деякі люди побоюються, що згода на трансплантацію їх ніх органів стане приводом для вбивств, і в країні зросте кількість викрадень людей, зад ля вилучення їх органів. – Треба пам'ятати, що не ко жен орган підходить тій чи ін шій людині. Немає підстав бо ятися того, що хтось може вби ти і забрати органи. Адже під

бір органів для пересадки про водиться відповідно до біофі зичних показників іншої лю дини, і це дуже складний про цес. Можливо, поодинокі злов живання існують, однак таке явище підлягає осудженню у ме дичній спільноті. З прийняттям нового закону держава повин на гарантувати безпеку та захист здоров'я людини. Треба бути максимально точним при вста новленні смерті потенційного донора. За законом, вилучення органів у людини можливе ли ше за умови встановлення смер ті мозку, тому лікар має в цьо му впевнитися, перш ніж транс плантувати органи. Лікар пови нен усвідомлювати рівень сво єї відповідальності. Не знаю, чи готове наше суспільство до того. Якось одна колега розпо віла мені про лікарятрансплан

толога, який скаржився на бать ків, що не дали згоди вилучати органи у їхньої померлої ди тини. На той час одному чоло вікові це могло врятувати жит тя. Якщо лікар діяв з благо родних міркувань допомогти людині, а не керувався думкою про заробіток на операції, то така небайдужість є похваль ною. Якщо ж він переслідував мету отримати кошти не лише за операцію, але й за відстежен ня донора, то це порочить йо го честь і гідність. – А які ризики несе в собі трансплантація органів? – Найбільшим ризиком є зловживання або ж халатність лікарів, які можуть помилити ся, визначаючи факт смерті. Хо ча усе це підлягає регулюван ню, адже рішення про транс плантацію органів приймаєть

ся не однією особою, а конси ліумом лікарів. У 2008 році від бувся світовий конгрес транс плантологів, на якому йшлося про те, що до процесу транс плантації органу задіяно біль ше двохсот спеціалістів. Одні відповідають за вирізання ор гану, інші – за його збережен ня, а ще інші – за транспорту вання. Зрозуміло, що при та кій кількості людей зловживан ня стає неможливим. Ця систе ма могла б успішно запрацю вати в Україні так, як і на За ході. – Розробляючи законопро ект, МОЗ опиралася на досвід Білорусії, Росії та Іспанії, в ос танній з яких церква особли во активно підтримує донорс тво органів. А якою є позиція ГрекоКатолицької церкви в цьому питанні?

– В Іспанії відбувається най більше операцій з транспланта ції органів. Свого часу католиць ка церква пояснила людям, що їхні органи не послужать їм у вічності, зате зможуть врятува ти когось тут, на землі. Пози ція УГКЦ вибудовується за век тором переваги користі над шкідливістю, життям понад смертю, тому також схвалює та ку практику трансплантації ор ганів. Коли людина усвідомлює вагомість цієї благородної спра ви, тоді, я переконаний, вона погодиться, аби її органи вико ристовували після смерті для пе ресадки. Якби наша держава на лежним чином здійснила інфор маційну кампанію щодо ризи ків і переваг трансплантації – га даю, 85% населення дало б зго ду бути посмертними донора ми.


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

14

Львів ÌÀÐØÐÓÒ ÃÓÐÌÀÍÀ

Ãîëîäí³ – äî åêçîòèêè! Ñîíÿ ÊÎÂÀËÜ Якщо на карті Львова поз начити усі місця, де подають де руни, то суцільна масна пляма перекриє вид усіх історикоар хітектурних чеснот нашого ста ровинного міста. Ресторанний критик L'view пропонує відір ватися від знайомих до сліз кар топляних пляцків і рвонути у подорож іншими гастрономіч ними світами, де можна поті шити шлунок та здивувати сма кові рецептори. Пропонуємо вашій увазі під бірку екзотичних ресторанів, що частують відвідувачів кулінарни ми витребеньками різних куль тур світу.

Ç ñîáîþ, áóäü ëàñêà "Tikithai", Êðèâà Ëèïà, 1, Êðàê³âñüêà, 4 "Ïàíäà", âóë. Ëåâèöüêîãî, 8 Збулася американська мрія! Точніше, львівська мрія про аме риканську вечерю. Їжа в коробоч ках – ще не всім звична насоло да. Смак їжі в коробочках буває різним, але не факт, що саме йо го потрібно оцінювати. Бо поки виделковий користувач зуміє діс

Êîâáîéñüêàð³çíÿñòîëîâèìè ïðèáîðàìè

його радикальні настрої є швид ше гострою ноткою прянощів у стравах, які він готує у своєму ресторані. Тут за допомогою столових приборів ви зможете "укошкати" багато страв на всі смаки. Дия вол ховається в деталях, особли во, якщо мова йде про свіже со ковите м'ясо, приготоване за мек сиканськими рецептами. Соуси і гарніри, які можна вибирати на свій смак, роблять кожну страву персональною. Десятки видів різ них гострих чи пряних смаків, геть нетрадиційних для європейсь кої кухні, потішать вас. Амери канська кукурудза, зелена шпара ґівка і смажені, варені чи печені картопля і бобові вимальову ють на тарілці справжню кольо рову картину, тож ваша страва не тільки смачна, але й красива.

Ìåêñèêàíñüêèé ðåñòîðàí "Tex-Mex BBQ" Âóë. Äæ. Äóäàºâà, 7

×èñòî, øâèäêî, äåøåâî ³ ç äîñòóïîì â ²íòåðíåò

Американський дивак Майкл приїхав до Львова, щоб тут від крити свій малий бізнес – Київ, де він два роки тинявся без діла, для нього виявився надто неукра їнським. Ресторатор, окрім гас трономічних талантів, є українсь ким націоналістом, його всі кли чуть Майклом Бандерою. Але

Á³ñòðî "̳øåëü" âóë. Òèêòîðà, 6

тати з дна коробочки слизьку лап шу або дрібний розсипчастий рис, смак уже буде додатком до тро фею. Для досвідчених користувачів паличками у Львові з'явилась аль тернатива їжі в коробочках: вже два заклади конкурують у цьому сегменті. Один з них ("Tikithai") добрий відсутністю вибору, але гарантією точної копії тайської лапші з овочами, куркою, кун жутом і гострим соусом. Меню іншого ("Панда") викликає недо віру через розмаїтість страв, хоча насправді це чотири види лапші чи рис, перемішаний з різними інгредієнтами різного рівня гос троти.

Місця, які тримають інозем ці, зокрема араби, завжди відзна чаються чистотою. Особливо це помічаєш, обідаючи за двадцят ку, та ще й з вільним доступом до Інтернету.

Бістро – воно і у Львові біс тро: швидка їжа, бурітоси, гам бургери, курка і яловичина, кар топля фрі. Але все це зроблено акуратно, майстерно та з любов'ю. Правда, не так любов'ю до клієн та, як до самого процесу приго тування та його кінцевого резуль тату. Але саме за хорошою їжею, а не атмосферою варто йти на швидкий ланч чи холостяцьку ве черю. А ще в бістро "Мішель" мож на попробувати невідому, майже вигадану страву "фатті". Її поход женням, а тим паче вмістом і зовнішнім виглядом цікавитись не варто. Домашні хрусткі чіпси і незручної величини м'ясо, зали те кисломолочним соусом та по сипане червонозеленими припра вами, виглядає, м'яко кажучи, страшнувато. Але ложка, яка по дається до цієї другої страви, до дає впевненості й апетиту, зрозу мілого тільки українцю. Просто бери, нагрібай усі інгредієнти і поклади до рота

Ïàõîù³²í䳿 Ðåñòîðàí "Ðåçîí" Âóë. ×àéêîâñüêîãî, 11 Приправити вечір у Львівсь кої філармонії карі – чим не варіант? Така зміна обстановки доб

ре зіграє на контрастах, особливо коли після класичної музики вас зустріне незвідана Індія. Маленька версія цієї країни у стінах тема тичного ресторану більше нагадує хаотичний різнокольоровий базар: червонозолоті подушки і килим ки, натягнуті поверх обшитих де ревом стін інтер'єру. Власники еко номні, бо дерев'яна обшивка на стінах залишилася після попере днього європейського кафепабу. Тому в індійському ресторані сло ни намальовані поруч із зобра женнями напівоголених молочно білих європейок. Справжня незрозуміла Індія починається з великого меню, де найчастіше вживані слова – це кур ка і каррі. До речі, це також і єдині відомі слова. Інші назви роз'яснять офіціантки, починаю чи кожну свою відповідь реплі кою: "А це ми привозимо з Ін дії ". Усі страви в "Резоні" вигляда ють приблизно однаково. Але це лише зоровий обман. Смак їжі люди в першу чергу визначають разом із запахом, а такими пря нощами побавити свій ніс мож на у Львові у небагатьох місцях. Так само, як і знайти великий ви бір вегетаріанських страв, якщо ви вирішите відмовитися від ку рятини і свинини, що тут готу ють за багатьма рецептами.

ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÑÒÀ

³ääàíèé ðàêîâ³ ïðîñò³ð Åêîëîã Þð³é Çèìà: â Óêðà¿í³ íåìຠæîäíîãî ïîë³ãîíó äëÿ â³äõîä³â, ùî â³äïîâ³äàâ áè âèìîãàì Ìàðê³ÿí ÏÐÎÕÀÑÜÊÎ Територія неподалік Грибо вицького сміттєзвалища заселена. Люди спокійно будуються. Див но, але їм тут добре. Будівельне сміття стоїть купами то тут, то там. Сама природа звичайна і кра сива  трави, тиша, ліс. Ніщо на че не вказує на присутність звали ща неподалік. Однак атмосфера й далекий вид сміття на обриві згори змушує остерігатися яки хось невідомих небезпек. Небез підставно: за горбом на цьому шляху до КПП  озеро чорної води і огидний запах. Це із вщент заваленого сміттям високого нас тупу землі стікають смердючі бридкі соки міського й обласно го непотребу. Ця брудойма на певне штучна. Нижче від неї така ж. Розділені вони метровим зем ляним перешийком. Посеред во ди  дірка. У такому місці всяке може прийти до голови, однак це лише місце, де щось всмоктує цю рідину. На протилежному бе резі стоїть робоча вантажівка. Са ме вона помпує огиду звідси у нижнє озеро  щоб через вінця не перетекло. У те друге озеро з труби ллється абсолютно чорна, наче сміттєвий пакет, рідина, яка збиває піну, як молоко на каві. Тільки от молоко  це життя, а це  смерть. При дорозі за парканом сто їть кілька екскаваторів. Ще кіль ка  під сміттєвим схилом. Час від часу вони, мабуть, щось то лочать та розрівнюють. Приблиз но раз на 710 хвилин черговий

сміттєвоз перетинає межу місь кого сміттєзвалища і випорож нюється десь на горі. У зрізі зем лі, виритого уздовж дороги, нес

свою долю; тут і там стоять аку ратно поскладані білі паки із чи мось, що потім вантажать на ма шини; екскаватори є й тут. Не

10 років,  каже, що сміття само по собі не шкідливе: "Все можна переробити. Небезпека є тоді, ко ли відходи змішують разом, і ще

дивно, що стурбовані екологією та здоров'ям люди, зокрема меш канці прилеглих територій, неза доволені ситуацією зі звалищем; дивно, що багато нових хат бу дуються менш, ніж за півкіло метра. Юрій Зима  людина, яка зай мається питанням сміття понад

щось починає туди капати, адже продукт взаємодії чистих опадів з тією заразою, яка є на смітни ку, створює так званий фільтрат, який іде у ґрунтові води. А як що все відбирати, то на полігон теоретично має потрапляти мак симум 20% від усього людського сміття".

Ôîòî: Ìàðê³ÿí Ïðîõàñüêî

терпно видніються шари людсь ких синтетичних відходів. Там, де дорога вкривається болотом і плавно переходить у поля нечис тот, неймовірно активне життя. Справа й зліва від дороги люди, які стоять, ходять, тягають на спи нах мішки, працюють; дехто сто їть під самоскидом та чекає на

Загалом, будьяке сміттєзвали ще в Україні  це, скоріш за все, екологічна катастрофа, тому важ ко уявити рішення цієї пробле ми лише перевезенням звалища кудинебудь у інше місце. Для чого звільняти вже отруєну зем лю від сміття і отруювати живу ще десь? У цьому просто немає сенсу, а проблему реально вирі шити іншим шляхом. Пан Юрій стверджує, що ре культивацію сміттєзвалища мож на починати негайно, адже, поп ри дороговизну проекту, цей процес можна здійснювати пое тапно. Для початку слід налаго дити його щоденну належну екс плуатацію  його не можна зак ривати, бо нема куди вивозити сміття. На одній із ділянок зва лище потрібно почати приси пати. Поступово навозити ґрунт, накривати ним сміття, утрамбо вувати. Еколог вважає за необ хідне паралельно будувати но вий, справжній полігон, але не гігантський. Адже якщо сорту вати сміття і, відповідно, виво зити непотребу значно менше, пресувати його машинамиком пакторами у 34 рази, то й пло ща смітника буде значно мен шою. Для налагодження робо ти треба скласти детальну прог раму, що слід зробити у першу чергу, що у другу і так далі. Наразі ж це "підприємство", ку ди теоретично можна заходити лише через КПП, навіть не від городжене парканом чи дротом, а зі сторони шосе немає попе реджувальних стовпців.


¹1 (1) 19 - 26 ãðóäíÿ 2012 ð.

15

спорт

ªÂÐÎÀÐÅÍÀ

×îòèðè ç ÷îòèðüîõ Âîëîäèìèð ÌÎËÎÄ²É Чотири українські фут больні клуби пробилися у вес няну стадію європейських зма гань. Для спортивної України це досягнення, адже, зазвичай, такі результати демонстрували лише команди з топчетвірки: Англії, Іспанії, Німеччини та Італії. Чи зможуть українці змусити футбольний світ гово рити про топп'ятірку – поба чимо навесні. А покищо ко роткий огляд здобутків. Найпрестижніший футболь ний клубний турнір світу стар тував цього року за участі двох українських клубів – "Динамо" і "Шахтаря". Столична команда розпочала змагання з кваліфікаційних мат чів проти Роттердамського "Феє норду" та Дортмундської "Бору сії". Нідерландців українці прой шли достатньо легко, а от органі зованих німців – лише завдяки індивідуальним діям окремих гравців. В груповому турнірі для динамівців вже з першого матчу проти французького "ПСЖ" по чалися проблеми – виїзна гра за вершилася розгромною пораз кою українців 4:1. Далі був матч, що залишається єдиною світлою плямою для київських вболіваль ників – перемога над "Динамо" із Загреба з рахунком 2:0. Після цьо го дві зустрічі з португальським "Порту" – програш на виїзді й "вистраждана" домашня нічия. На тому ж стадіоні через два тижні – знову майстерклас від францу зів – 0:2. І в завершальному турі

– 1:1 у Загребі, причому відіграв ся хорватський клуб буквально на останніх хвилинах, уникнувши, та ким чином, повторення антире корду Ліги Чемпіонів – дванад цять поразок поспіль у виконан ні турецького Бешикташу. Не див но, що раділи загребці після сво го голу, як після виграшу солід ного трофею – адже це перша нічия, здобута завдяки голу, що став також першим для них в цьо му груповому турнірі. Внаслідок, столична коман да потрапляє в Лігу Європи, про пускаючи вперед "ПСЖ" і "Феє норд". Якщо гра "Динамо" не покращиться, то весна для їх ній вболівальників стане ще сум нішою за осінь. Початок виступів у Лізі Чем піонів донецького "Шахтаря", який, будучи чемпіоном своєї кра їни, потрапив у групову стадію автоматично, прямопротилежний динамівському – впевнений до машній виграш від данського "Нордшелланда" 2:0. Через два тижні нічия з туринським "Ювен тусом" (1:1). І при підтримці рід них трибун – виграш від мину лорічного переможця Ліги Чем піонів "Челсі" (2:1). Швидка й впев нена гра принесла донеччанам лі дерство у дуже неслабкій групі. Проте вже в Лондоні завдяки на полегливості й чималому фарту англійцям вдалося взяти реванш (3:2). Але два голи "Шахтаря" ста ли вирішальними, оскільки саме завдяки більшій кількості заби тих м'ячів на виїзді в матчах ук раїноанглійського дуету, "гірни ки" обійшли "аристократів" у бо ротьбі за друге місце в групі. Пе

редостанній матч неочікувано при ніс гучний скандал. Луїс Адріано зганьбив "Шахтар", забивши гол, проігнорувавши правила чесної гри. "Шахтар" виграв 1:5, але вчи нок бразильського нападника став

В тому, що харків'яни обій дуть у стадії "плейоф" Буха рестське "Динамо" мабуть ніхто не сумнівався. Груповий турнір для "металістів" розпочався з блі дої зустрічі в Леверкузені про

Þâåíòóñ – Øàõòàð (1:0)

навіть не ложкою, а цілим черпа ком дьогтю. Остання гра проти "старої сеньйори" була в Донецьку прог рана. Хоч українська команда й забронювала вихід в наступну стадію перед цим матчем, про те піддавок чи недооцінки в цьо му матчі не спостерігалося. "Ювентус" заслужено посунув "Шахтар" з першого місця. Ліга Європи. В цьому тур нірі беруть участь харківський "Металіст" та дніпропетровський "Дніпро". "Металіст" забезпечив собі ви хід у наступну стадію турніру ще за два тури до кінця групо вого етапу.

ти "Баєра" (0:0). Далі – домаш ня перемога над віденським "Ра підом" (2:0). Наступний: "Русен борг" з Тронхейма, і знову три очки – 1:2. Відповідь у Харкові зняла всі питання в українонор везькому протистоянні – 3:1. А шедевральний гол Тайсона став прикрасою всього турніру. От же, десять очок і першість у гру пі на пару з "Байєром". У нас тупній грі лідери з'ясували, хто сильніший: "Металіст" – "Баєр" – 2:0. На завершення харків'яни подарували три очки "Рапіду", поступившись на виїзді у вже неважливому для себе матчі (1:0). "Металіст" яскраво, без надривів подолав груповий етап.

Та головним сюрпризом, без сумніву, став "Дніпро". Їхнього лідерства в групі Ліги Європи сподівався хібащо найвідчайдуш ніший дніпропетровський фанат. Адже суперники дніпропетровців, "ПСВ Ейндховен" та "Наполі", є командами топкласу. Розпочало ся все з "валідольного" раунду відбіркових ігор, де з величезни ми потугами був пройдений чесь кий "Слован" із загальним рахун ком 6:4. Перший матч групово го турніру "Дніпро" – "ПСВ" мав результат 2:0. Другий у Стокголь мі проти місцевого "АІК" – 2:3. І перший круг групи завершуєть ся десертом у вигляді матчу про ти грізного "Наполі", в якому на хабні неаполітанські вболівальни ки отримали змогу помилувати ся, як у ворота їхніх улюбленців влітає три голи – 3:1. Неймовір ний результат після першого ко ла – дев'ять очок з дев'яти мож ливих. Вояж в Італію завершився першою поразкою для українців (4:2). Про гру цю можна говори ти так: "Наполі" – "Дніпро" – 0:2, Кавані – "Дніпро" – 4:2. Адже уруг вайський нападник Едісон Кавані забив всі чотири голи, знову під твердивши, що є одним з най кращих нападників світу. І вже в матчі проти нідерландців наші хлопці виграють 1:2 і достроко во виходять у наступну стадію, посідаючи перше місце в групі. В останньому поєдинку на "Дніп роарені" "АІК" був розгромлений (4:0). До всіх інших позитивів до дається ще й той, що "Дніпро" в шести матчах Ліги Європи забив найбільше за всіх – шістнадцять м'ячів. Що ж, чекаємо весни.

ÔÀÍÀÒÑÜÊÈÉ ÑÅÊÒÎÐ

Ôàíàòñüêà òðèáóíà – ð³÷ áîéîâà é ðåâîëþö³éíà Âîëîäèìèð ÌÎËÎÄ²É Львівські футбольні фанати відомі не лише в Україні. Чо му? Прийдіть на стадіон "Украї на" в день матчу "Карпат" – і зрозумієте. Про рух "ультрас" у місті Лева, їхню організацію, погляди й діяльність ми запи тали в Тараса Павліва, лідера фанклубу ФК "Карпати". – В Україні розрізняють по няття "ультрас" і "футбольні ху лігани"? – Починають розрізняти. Але великою проблемою є негатив на пропаганда в ЗМІ – ніби всі футбольні фанати є хуліганами й злочинцями. Ясно, що тепе рішній владі не вигідний патрі отизм, який проявляється на всіх трибунах від Львова та Донець ка до Севастополя. Всюди є си ньожовті, червоночорні прапо ри, всюди співають гімн. Про те, можливо, рух і розвиваєть ся такими темпами, бо перебу ває під тиском. – Тобто є свідома компро метація футбольних фанів? – Звичайно. Ми розуміємо, що журналістам потрібні скан дали. Звісно, в наших колах таке інколи трапляється. Фанатська трибуна – річ бойова й трохи революційна, і коли є сутички з міліцією, то вони радикальні. І журналісти акцентують здебіль

шого тільки на цьому. Ніхто не показує, як ми допомагаємо ди тячим будинкам, а якщо й пока зують, то так, що ніхто не ба чить. – Як розвивався рух вболі вальників "Карпат"? Коли був наймасовішим? – Рух розвивався досить трива лий період. Під час Ліги Європи був піковий момент. Але й зараз, хоч команда не грає на такому рів ні, як хотілося б, рух на дуже ви сокому рівні. Стабільно ми збира ємо два сектори на стадіоні. – Загалом це молодь, а чи є старші учасники, наприклад, яким за 30 років? – Так, багато є й таких, які вболівають ще з часів Радянсько го Союзу. Хоча справді, переваж

но це молодь. Старшим це не завжди цікаво. Во ни йдуть і просто собі ти хо дивляться футбол. Але є й такі, що беруть участь в наших акціях, підтриму ють нас у фансекторі. – Два виїзні матчі на місяць, наприклад, у той же Крим чи на Схід для вболівальника – задово лення не з дешевих. Клуб якось сприяє таким по їздкам? – Фінансово клуб нас не підтримує. Фанатська культура взагалі не спрямо вана на те, щоб її якось підтримував клуб. Інколи є допо мога на кубкові матчі чи якісь ближні поєдинки, але зазвичай ко жен їде власним коштом. Вся суть у тому, що ніхто нікого не тягне, все робиться з власного бажання й за власні ресурси. – Всі чули про англійських фанатів чи італійських "тифо зі". Де в Україні фани найчи сельніші і найактивніші? – Київ, Львів, Харків, Дніп ропетровськ. Але в Харкові, нап риклад, керівництво клубу бореть ся з фанатами. Фанатська підтрим ка там вже значно зменшилася. І, напевно, зникне зовсім. А в До нецьку взагалі керівники клубу гор дяться тим, що майже знищили "ультрас". Ми вважаємо, що це не правильно.

– В чому причина таких сто сунків? – Штрафи, "фаєри", виступи проти клубної політики віднос но українських гравців. Причин є багато, але загалом це засилля легіонерів, дорогі квитки тощо. Тому зрозуміло, що керівництву таке не до вподоби. – Що відрізняє львівських фанатів від інших? – Наш "карпатівський дух". Всі про це знають, навіть на євро пейських сайтах наша підтримка команди часто визнається найкра щою, ми виграємо такі конкур си як "фото місяця", "перформенс місяця" тощо. У нас є конкретні три напрямки: підтримка клубу, патріотизм, підтримка міста. Є принципи та ідеологія. – Є спеціальні сайти для фут больних фанатів? – Так, такі як ultrastifo чи наш ultras.org.ua. Як люди подібних професій хочуть спілкуватися між собою в окремих містах, так і між фанкультурами різних кра їн відбувається взаємодія. – Тарас Шевченко, Степан Бандера – особистості, які не особливо асоціюються з футбо лом. Що означає присутніх їх ніх портретів на трибунах ста діону? – Крім футболу є ще патріо тизм. Через це й розвивається рух, адже на трибуні зібрані патріо ти, в яких є своя думка, які пока

зують свою позицію. Через виві шування прапорів і плакатів ми демонструємо свої погляди. – А як реагуєте на те, що та кі речі можуть бути подразни ками в Криму чи Донецьку? – Ми не вважаємо, що це по винно бути подразниками. Тим більше, як на Півдні, так і на Сході ми цілком нормально спіл куємося з людьми, зустрічаємо багато однодумців. З нами солі дарні по всій Україні. – Недавно ви організовува ли збір теплого одягу для дитя чого будинку. Часто робите щось схоже? – Ми збираємо теплий одяг для дітей, привозимо їм подарун ки, солодке, граємось з ними. Привозили їх клубним автобусом на стадіон. Також допомагаємо хворим на ДЦП. Зараз планує мо благодійні акції для ветеранів УПА, до яких, сподіваємось, до лучиться не мало людей. Незаба ром запускаємо наш сайт, на яко му буде багато соціальних проек тів, до яких зможе долучитися кожна людина, незалежно від її ставлення чи відношення до фут болу. Недавно ми допомогли вря тувати життя хворому хлопцеві, шукали необхідні кошти, людей. І з інших міст нам посприяли – інші фанатські угрупування до помогли. В таких речах якщо є якісь фанатські протистояння, то відходять вони на другий план.


¹1 17 ãðóäíÿ 2012 ð.

16

на

останок

Ìóçåé çàïëàêàíèõ ³êîí

Äðóãèé ÿðóñ ³êîíîñòàñó. Àïîñòîëè

Îëüãà ÍÀÇÀÐ×ÓÊ Старовинні ікони  річ містич на. Вони можуть плакати й миро точити, зцілювати і надихати. Їх переслідували та знищували, як во рогів комунізму. І переховували, як найближчих друзів. У Волинсь кому музеї ікон, що знаходиться в Луцьку, таких пам'яток ціла колек ція. Кореспондентці L'view музейни ки розповіли, що за дев'ятнадцять років діяльності заклад став визна ним культурним, науковопросвіт ницьким і туристичним центром. А збірка ікон була сформована за без посередньої участі ікони вітчизня ного мистецтвознавства  дуже по важного та авторитетного науковця і музейника Павла Жолтовського. Основна частина колекції зібра на у 19811985 роках, коли Волинсь кий краєзнавчий музей проводив наукові експедиції по селах облас ті. Працівники музею здійснили просто подвижницьку місію, тому

що зберігали те, що в ті часи вва жалося "культурним непотребом". Науковим керівником цих експе дицій був, власне, сам Жолтовсь кий. За його прямого сприяння у фонди музею надійшло понад ти сячу творів образотворчого та де коративного мистецтва XVI  XVIII століть і, зокрема, 300 ікон, які бу ли порятовані працівниками музею із напівзруйнованих закритих хра мів, горищ та дзвіниць діючих цер ков. Серед експонатів, знайдених в цих поїздках по селах, є унікальні твори. Зокрема, ікона "Юрій Зміє борець" другої половини XVI сто ліття, "Святий Ілля" XVIІ століття, "Пророк Єзекіїл" початку XVIІІ сто ліття, "Святий Миколай", "Святий Онуфрій" XVIІІ століття. Окрім ікон, в колекції музею зберігаються твори поліхромної де рев'яної скульптури і різьби XVIІ  XVIІІ століття: царські врата, проце сійні хрести, розп'яття, скульптури святих, голівки та фігурки ангелів, фрагменти різьби іконостасів. Біль

ше 200 самобутніх оригінальних пам'яток представляють основні ета пи розвитку декоративного різьблен ня Волині. Тут представлені різні мистецькі стилі, що репрезентують творчість як професійних майстрів, так і простих ремісників з народу. Без сумніву, найціннішим експо натом музею є Холмська ікона Бо гоматері. Вона вважається чудотвор ною. Для експонування Холмської чудотворної ікони Божої Матері в музеї виділено окремий зал, в яко му проводяться не тільки екскурсії, але й регулярно відбуваються бо гослужіння. Цю ікону називають Холмською, хоча написана вона у древньому Кон стантинополі. За словами істориків і мистецтвознавців, таких ікон зали шилось на землі не більше двадця ти. Але саме в Холмі ікона прояви ла свої чудодійні властивості. Окрім постійної експозиції в му зеї регулярно проводять тематичні. Наприклад, з 19 листопада по 19 грудня проходить виставка, присвя чена іконам святого Миколая.

Ікона Богородиці, яку пізніше нарекли Холмською, була створена у Візантії в другій половині XI століття під впли вом відродженого внаслідок складної ідеологічної боротьби з іконоборцями "животворящого стилю". Її доля впродовж століть була тісно пов'язана із Холмом. Не один раз ікона Богородиці покидала місто, переходила з рук в руки послі довників різних віросповідань, таємничо зникала і чудом з'являлася знову. У 1223 році князь Данило Галицький звів у місті Холмі величний храм на високому пагорбі, в якому й розмістив ікону Богородиці. Вже у той час їй приписували особливу благодать та чудотворну силу. За переказами, саме заступництвом пресвятої Богородиці Холм був врятований від нашестя орд Батия в 1240 році. У 1259 році татарам теж не вдалось захопити місто. Лише під час воєнних дій у 1261 році ординцям, під проводом Бурундая, вдалось поруйнува ти православний собор й пограбувати ікону від риз, кинув ши її у руїнах церкви. Тільки через сто років ікона була віднайдена і з пошаною внесена до відбудованого храму. Ікони як образне втілення ідеї Бога вважались джерелом повноцінної інформації про Творця, що відкривалась ли ше тому, хто їх споглядав. Крім того, ікони виконували ще одну надзвичайно важливу місію  реально впливали на нав колишній історичний світ своєю благодатною енергією, роб лячи в такий спосіб його кращим. Імовірно, саме тому най більш знакові ікони з'являються й у Київській Русі, й у Га лицькоВолинському князівстві у моменти найвищого роз квіту цих держав. “Îïëàêóâàííÿ Õðèñòà” ðåêëàìà

Видавець – ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ УКУ Шефредактор – Володимир ПАВЛІВ Головний редактор – Олег БУДЗІНСЬКИЙ Випусковий редактор – Христина БОНДАРЄВА Літературний редактор – Маркіян ПРОХАСЬКО Секретар – Ольга НАЗАРЧУК

Редактори відділів: Світ – Наталія ЄРЬОМЕНКО Економіка – Надія КАЛАЧОВА Культура – Анастасія ГАВРІШОВА Суспільство – Юлія БУХТОЯРОВА Релігія – Ірина НАУМЕЦЬ Спорт – Володимир МОЛОДІЙ Інформаційний відділ – Наталія МИХАЙЛЮК Верстка – Віктор ПЕТРИШИН Адреса редакції: м. Львів, вул. Хуторівка, 35а/102 www.journalism.ucu.edu.ua

Àñîö³àö³ÿ Âèïóñêíèê³â ÓÊÓ – öå ãðîìàäñüêà îðãàí³çàö³ÿ, ÿêà ñòàâèòü ñîá³ çà ìåòó çãóðòóâàííÿ âèïóñêíèê³â ÓÊÓ âñ³õ ïðîãðàì äëÿ ïîäàëüøî¿ ä³ÿëüíîñò³, ñïðÿìîâàíî¿ íà ïîòðåáè ñóñï³ëüñòâà, Óí³âåðñèòåòó ³ ñàìèõ âèïóñêíèê³â. Ìè ïîñò³éíî øóêàºìî òà äîïîìàãàºìî ðîçâèâàòèñü ñîö³àëüíî àêòèâíèì òà òàëàíîâèòèì ìîëîäèì ëþäÿì. Òàêîæ, ìè ìîæåìî âèñòóïàòè ïàðòíåðîì òà âèêîíàâöåì óêðà¿íñüêèõ òà ì³æíàðîäíèõ ïðîåêò³â â íàøîìó ðåã³îí³. Ìîæåòå çíàéòè íàñ çà àäðåñîþ: âóë. ²ëàð³îíà Ñâºíö³öüêîãî, 17, ê³ìíàòà 311, 79011, Ëüâ³â 0322 40 99 44 (*185) http://alumni.ucu.edu.ua Alum-org@ucu.edu.ua

CMYK

L'view  

Newspaper of UCU students, master program of journalism, Lviv, december, 2012

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you