Катерина КОТ, Лариса ГОНЧАРЕНКО Фото Дарини Дейнеко-Казьмирук
Нова художня школа 24 липня у Києві відбувся нестандартний випускний вечір — здача проектів студентів НХШ — Нової художньої школи: медіа-арт для практиків, ініційованої і реалізованої зусиллями команди освітньої організації «Культурний проект». Медіа-арт — мистецька форма, яка сублімує науку, мистецтво і техніку — жанр, що у своїй суті несе виклик як українському повсякденному, так і культурно-мистецькому. НХШ — це перша і поки єдина інституція, що насмілилася говорити про актуальні засоби у візуальному мистецтві на рівні освітньому й професійному. Серед запрошених зіркових лекторів були: польський куратор та експерт із саунд-арту Даніель Музичук, відомй художник та куратор Олексій Шульгін (Росія), міждисциплінарні архітектори та художники група Matrioshka (Вадим Смахтін та Едуард Хайман, Росія), австрійський робоскульптор Крістоф Вейгль та знаний експерт із science art Дмитро Булатов (Росія)
Про результати НХШ розповіли учасники й організатори процесу: Наталя ЖЕВАГО, засновниця Нової художньої школи та освітньої організації «Кульурний проект», член правління Центру Сучасного Мистецтва, Київ Скажіть, які теми найбільше цікавлять художників? І яких результатів досягли вони і ви у рамках НХШ? Приємно, що ви помітили — адже дійсно, очі учасників горять. І у їхній діяльності я б окреслила декілька векторів міркування. Дослідження власного внутрішнього простору, аналіз процесів, що відбуваються навколо, а саме, як світ змінюється зовні, як рухається суспільство. Є соціальні проекти, і мене це дуже тішить, тому що я вболіваю за такий формат, за соціальне підприємництво, і вплив мистецтва на соціальні процеси для мене є важливим фокусом взагалі і тим маркером, яким я оцінюю свою діяльність у цілому. Якщо ж говорити про результати, можу сказати точно, що деякі люди, які сьогодні представляли свої роботи, володіють такою зрілою художньою позицією, яка має реальний потенціал змінювати середовище, в котрому художник працює, змінювати мистецьке середовище України загалом. Ось цей потенціал є важливим. Проект — це просто одне слово в реченні, і не можна проектом виміряти внесок у весь процес. Важливо все: саме життям, послідовність роботи, дослідження, позиція... Я думаю, що особистості, які навчалися і професійно зростали в НХШ мають шанс на місце в історії.
66
Ольга БАЛАШОВА, мистецтвознавець, медіатеоретик, викладач НАОМА, куратор НХШ Яка мистецька цінність представлених сьогодні робіт? Чи є серед художників НХШ потенціал зайняти видиме місце в історії мистецтва? У цілому рівень робіт і проектів дуже хороший. Враховуючи те, що у нас немає жодного навчального закладу в галузі медіа-технологій, немає навіть теоретичного курсу — всі молодці. НХШ єдина й унікальна для всіх регіонів України. Є більш розвинені в медіапрактиках регіони — наприклад, Львів, тому що його художники весь час їздять до Польщі, де дуже хороша школа. І серед студентів НХШ також багато художників зі Львова. Потенційно практично всі роботи життєздатні. Але їм потрібна кураторська підтримка, правильні запитання, обговорення — і доопрацювання. Є також три-чотири проекти, які вже можна виставляти, якщо знайдеться простір із потрібною технічною базою.
Юлія БЄЛЯЄВА,
художниця, студентка НХШ Ти займаєшся дизайном. Як це впливає на твоє мистецтво, на тебе як художника? Я розділяю ці сфери діяльності. Дизайн — це лише гроші: я пропоную свій варіант, проте результат залежить від побажань замовника. У мистецтві ж — лише моє бачення, і, крім моїх відчуттів, більше нічого не змішується. Загалом я розповідаю про межу, яку людина втратила, про відчуття природності у сучасному світі. Ця межа давно почала зникати, і сьогодні не зрозуміло, де природне, а де — ні. Мені цікаво шукати й показувати ці межі.
МИРОН,
художник, студент НХШ Що тебе цікавить у роботі з новими медіа? Мені цікаво експериментувати, діставатися нових вершин у техніках, в яких я працюю. Освоївши нову техніку, досягнувши кульмінації виконання чогось у цій техніці, коли я бачу, що цими ж засобами зробити краще вже просто не можливо, я переходжу до іншого інструмента. Адже з попереднім я вже нічого не відкрию, а буду лише повторювати кінцевий варіант у кількох інтерпретаціях.
Нові засоби роботи дають мені можливість говорити про «первісні» речі, які не змінються, новою мовою, котру навіть критика не може оцінити — тому що критика мусить формуватися за художником, що весь час шукає, експериментує, відкриває. Люди переживають і будуть переживати ті ж емоції, що й тисяча років тому. І я не перший, хто цим цікавиться. Проте маю можливість говорити про це сучасною мовою, яку колись також будуть розшифровувати. Нові технології дозволяють втілити мої ідеї, мої емоції.
Анна ВАСИЛЬКОВА,
художниця, студентка НХШ Про що твої роботи і для кого вони, хто їхній адресат? Мій медіа-перформанс має психоаналітичний характер і є дуже індивідуальним. Деякі друзі так і сказали: це про тебе — але відгукнулися також люди, які впізнали у творі себе. Ідея в тому, що в нас живуть особистості, які говорять, як і що нам робити. І я надаю їм голос. Я сиджу у центрі кадру, власне, цілий ряд однакових мене сидить — і кожне моє обличчя говорить якусь установку, коли інші мовчать. Тоді добре видно, як ці мої «я» програмують мене. Власне, це головна ціль у психоаналізі, і люди, які побачать мою роботу, можливо, побачать у ній себе, і почнуть розбиратися.
Яніна ПРУДЕНКО,
кандидат філософських наук, доцент та докторант НПУ імені М.П. Драгоманова, куратор НХШ Медіа-арт — це бажання пошуку нових засобів висловлювання чи експеримент? Що ключове у роботах і намірах художників: інструмент чи саме висловлювання? Дуже по-різному. У когось хороша технічна складова, хтось уміє вигадувати концепти, хтось гарно оформляє художньо, візуальна картинка красива... Але я не вважаю проблемою, коли художник не вкладає у роботу змісту чи концепції. Чому? Ось, наприклад, Мирон, — він дуже первісний, в хорошому значенні, він — як первісне мистецтво, дуже сакральне й інтуїтивне, його складно раціоналізувати. Тому й сам Мирон не може цього зробити. Є художники, які сполучають у собі всі складові, але їх дуже мало. Наприклад, Антон Лакін, хороший дослідник, має чітку концепцію, гарно все оформлює візуально, і з технологіями він на «ти». Як куратор я вам чесно скажу, що відсотків п’ятдесят із представлених сьогодні проектів я б просто взяла і завтра ж виставила в галереї. Мої колеги з цим не згодні, проте я вважаю ці роботи зрілими і такими, що теж відображають нашу дійсність.
Дмитро БУЛАТОВ,
експерт у галузі science-art, куратор Балтійської філії Державного центру сучасного мистецтва, лектор НХШ Досвід роботи у багатьох навчальних програмах з медіа-арту дозволяє Вам компетентно оцінити рівень НХШ та проектів, представлених її першими випускниками. По-перше, я з радістю сприймаю той факт, що така школа з’явилася. Це ініціатива, спрямована на відтворення креативно мислячої молоді. Такої молоді завжди не достатньо, і будь-яке суспільство цього потребує, особливо коли фокус спрямований на новітні технології. Перед тим, як оцінювати випускні проекти, треба обов’язково відзначити високий рівень викладачів школи. Щодо якості представлених робіт: вона була різною. Та більша частина з них викликала у мене радість. Цікаво спостерігати, чого набули студенти, навчаючись у цій школі, як вони змінилися. Щодо ефектів від роботи шкіл подібного спрямування, то вони з’являються не одразу, найчастіше осмислення отриманих знань і змін, які під їх
впливом відбуваються, приходить дещо пізніше. Зараз я не фокусуюся на думці про представлення якихось завершених робіт, я міркую в контексті процесуальності. Можливо, було б правильніше оцінювати результативність школи не за рівнем цих фінальних проектів, а спробувати відстежити у майбутньому творчу біографію теперішніх випускників — у чому вони реалізовуватимуться. УК. 67