Page 1

Марина ЩЕРБЕНКО

Ідеальний пейзаж у сучасному світі

Із 17 квітня до 18 травня відвідувачі київської галереї Bottega мали можливість побачити нові роботи художника Ярослава Присяжнюка. Про концепцію представленого проекту, використані зображальні засоби і прийоми, про художника у сьогоднішньому культурному контексті — у розмові з автором картин

УК. А ці рівні — «layers», — як Ви вважаєте, що вони озна-

УК. Пане Ярославе, назва Вашого проекту «Краєвид: lay-

ers», раніше Ви презентували «Краєвид: enter». Як взаємопов’язані ці два проекти і чому цього разу «layers»? Між ними реалізувався ще один проект — «Голлівудська картина». «Краєвид: layers» не був свідомим продовженням. Швидше, в новій серії картин я відчуваю багато спільного з попередньою в розумінні естетики пейзажу, проте прочитання відбувається якісно інше.

56

чають у метафоричному сприйнятті? Наприклад, комп’ютерний варіант розташування лейерів над бекграундом можна перефразувати як глибинний рівень, котрий ми іноді бачимо, іноді — ні. Існують як рівні нашого сприйняття, так і рівні, котрі можуть залишатися поза досяжністю. Повертаючись до цього проекту — є кілька вимірів його наповнення: використання естетики класичного живопису, різноманітні імпортовані елементи сучасного пейзажу, безпосередній вплив на зображення, зокрема, спецефектами, що створюють певний фільтр між глядачем і картиною. Та головне для мене навіть не це поєднання, а пошук у взаємодії цих складових універсуму пейзажу як такого. У ньому є прикмети майже казкового краєвиду — того, що людину захоплює, того, що певною мірою завжди був присутнім в уявному живописному «вікні у світ». З точки зору узагальненого континіуму сучасного мистецтва, подібна проблематика помітно відходить на задній план, сучасне мистецтво мало користується оптикою, котра відкриває ілюзорний світ по той бік картини, проте, саме такий погляд був стратегічною програмою європейського мистецтва протягом сторіч. І я намагаюсь власним шляхом імплементувати такий погляд. Природно, по-іншому, адже ми живемо в світі, де існують абсолютно унікальні можливості миттєвого перенесення будь-куди і співставлення та поєднання будь-якого візуального матеріалу в цифровому просторі.


УК. Назва проекту може інтерпретуватись як поєднання категорій класичного живопису і віртуального простору? Певним чином так. Кожен із пейзажів я розглядаю як умовний, незалежно від його походження: чи це реальний пейзаж, існуючий у конкретному місці, чи штучно створений цифровий — мова йде просто про різні ступені умовності. До речі, реальний пейзаж, опосередковано здемонстрований на моніторі, має вже інший спосіб презентації, адже багато залежить від обраного носія візуальної інформації, і живопис є одним із таких носіїв. Мої картини існують як моделі, у котрих зібрані по-новому елементи, які можуть належати до різних сфер. У цьому аспекті пейзаж виступає одночасно як віртуальний і ні, він отримує новий ступінь реальності. УК. У Ваших картинах викликає зацікавлення образ неба, котре займає дуже велику площину, а також узагальнюючі образи людей. І небо домінує над людьми. Що Ви вкладаєте в цей образ? Небо — певний спосіб об’єднання. У цих картинах воно справді завжди присутнє і завжди його дуже багато. Небо, можна сказати, тяжіє, але одночасно дає простір і масштаб. Це одна із цитат класичного живопису, трохи перефразована. Поняття «класичний пейзаж», звісно, розмите. Я маю на увазі узагальнено західноєвропейський пейзаж, і попри те, що були в ньому різні живописні школи, національні та часові відмінності, переважно було багато неба в цих пейзажах. І я думаю, невипадково. Таке розуміння пейзажу виявляє бажання відображення світу, в котрому присутня сакральність, і в такому світі завжди було важливо з’ясувати кількість неба, як алегорично, так і безпосередньо. І тому, щоб надати універсальність елементам сучасного світу, мені необхідно було відтворити небо, котре надає іншого значення банальним речам: фігурам випадкових людей, полям для гольфу, звичайному пляжу... Коли над ними з’являється таке небо, змінюється тембр їх звучання, вони стають не такими однозначними, відбувається щось на кшталт ресакралізації.

УК. Назва Вашого проекту підтверджує, що перед нами

сучасний пейзаж. А що ще робить його таким? Зображення сучасних людей чи, можливо, якісь технічні прийоми? Що є сучасним? Мабуть, ним є все, що відбувається в сучасному світі і те, що дає про нього уявлення. Я не намагався б обмежувати, що є сучасним всередині обраної системи координат. Інакше ми можемо прийти до доволі сектантських розумінь того, що є сучасним. Сам спосіб презентації пейзажу, в ряді аспектів комп’ютерний, наявність спецефектів — це радше специфіка погляду, аніж декоративні прикраси. Адже складно казати, що є завершальною версією пейзажу, тому технічні прийоми, іноді навіть відкрито пов’язані з інструментарієм фотошопу, залишають ту версію пейзажу, що бачимо на картинах, відкритою для коментарів та діалогу, підкреслюють їх ілюзорність. Я не ставив за мету робити пейзаж підкреслено сучасним, просто використовував ці прийоми, так само, як мотиви, наближені до старого класичного живопису. Мені б хотілося, щоб ці картини можна було сприймати не лише як окремі мотиви краєвидів, а швидше як фрагменти велетенського мегапейзажу, котрий не має певних кордонів і меж. Я уявляю конкретний пейзажний мотив, як довільний сегмент тієї території, котрий ми обираємо, роблячи його фіксацію. Може існувати майже нескінченна кількість подібних комбінацій, У проекті «Краєвид: layers» я просто обрав ту кількість, з котрою міг упоратися.

УК. А як Ви вважаєте, зв’язок

матеріального світу і неба — це гармонія чи опозиція? Я б сказав, що в кожному випадку небо є символом чогось більшого, як і ті люди, що під ним знаходяться. Воно так виглядає саме завдяки їхньому сприйняттю. Це небо, його певна загадковість, з’являється саме завдяки емоції певної людини. Адже по суті воно нейтральне і навряд чи може співвідноситися з виміром духовності чи будь-яких інших цінностей; воно належить до універсуму, як океан, планети, космос, будь-які речі. Людина розуміє небо, як те, що більше, вище від неї; воно підкорює, лякає чи викликає захват. Чому, коли на картині з’являється багато неба, ми надаємо цьому значення? Адже, власне, нічого не відбулося. Певно, така реакція пов’язана з архетипічними уявленнями, котрі не зникають ні у комп’ютерному періоді, ні в будь-якому іншому.

УК. Чи розглядаєте Ви цей пейзаж як міфологічний про-

стір? Декотрі асоціації пов’язані з міфологічною тематикою, адже пейзаж місцями нагадує едемський простір. Як вважаєте, таке потрактування доречне? Це не було метою — зумисне створення таких просторів. Швидше, це витікає з мого розуміння, яким людина бажає

57


нулому проекті «Голлівудська картина» я звертався до цієї проблематики. Голлівудське кіно в багатьох моментах міфологічне, в історіях сучасного Нью-Йорка ми можемо виразно прочитати багато міфологічних стандартів, якщо брати юнгіанське розуміння цих речей. Мені завжди була ближчою інтерпретація Юнга, хоч я й розумію, що залишаюся в меншості, якщо говорити, зокрема, про сучасне мистецтво, де явно домінує розуміння Фройда. УК. Якщо підійти із протилежного від міфологічного

Морське узбережжя. Із серії «Краєвид: layers»

бачити прекрасне. Якщо казати про речі міфічні, то з’являється багато асоціацій, коли починаємо стилізувати пейзаж, роблячи його красивим. Випадкові речі тоді можуть отримати міфологічне забарвлення. Наприклад, пейзаж з фігуркою на дельтаплані може трактуватись як натяк на міф «Дедал та Ікар», з іншого боку — можна сказати, що зображено спортсмена чи відпочивальника. Лейерів багато, і коментарі можуть бути дуже різні, мені не хотілося б зумисне акцентувати на певних із них, кожен може обирати те трактування, котре йому ближче. Якщо повертатися до міфологічності загалом, вона присутня навіть у тих областях, де цього менше очікуєш, у ми-

Аватар. Із серії «Голлівудська картина»

58

боку, чи є в цих пейзажах момент застереження в епоху потужних екологічних загроз? Коли ми бачимо гарний пейзаж, ми не хочемо його втратити. Останнім часом це часто відбувається через нераціональну побудову світових суспільств. Адже країни з прогресивнішими формами суспільства, як у північній Європі, намагаються вирішувати ці проблеми. А країни, де відсутня гармонійна побудова соціуму, несуть шкоду і собі, й іншим. Хотілося, щоб у таких країнах відбувалися зміни. Бачимо також потужні екологічні виклики в Україні, пов’язую це з низьким рівнем ствердних цінностей у суспільстві, а також в інформаційному та культурному просторах, котрі фантастично забруднені інформаційним сміттям, що сприяє подальшій люмпенізації суспільства. Але безпосередньо живопис екологічних меседжів не несе. Я не вважаю, що митець обов’язково має корелюватись із соціальною проблематикою у власних роботах, бачу мистецтво як самоцінну вартісну річ, і до речі, зі своїми екологічними проблемами мистецького довкілля, котре також не варто занадто псувати. Тож питання екології актуальне у різних вимірах. Можливо, якщо менше засмічувати живопис, то чистішим стане і природне довкілля, адже забруднюють люди з однаково люмпенською психологією. Такий собі зворотний зв’язок.


УК. Чи складно і чи потрібно живописний проект розглядати з точки зору концептуального наповнення? Мій попередній проект «Голлівудська картина» був набагато більше теперішнього пов’язаний з однією ідеєю, концепцією. Мова йшла про співвідношення класичного західноєвропейського живопису і голлівудського кіно, котре сьогодні, як я вважаю, багато в чому замінило собою образотворче мистецтво в сенсі трансляції «вікна у світ», зокрема, в аспекті краєвиду, в розумінні пейзажу, як картинки, що вражає уяву і ніби пропонує в нього зануритися... Шари лесувального* олійного живопису обертали американський кадр на європейську картину із притаманою для неї споглядальністю. Я зумисно не робив редакції пейзажу, котра виходить за межі стилізації під класичний староєвропейський живопис.Тут домінував інформативний меседж, живопис був, власне, медіа-посередником. «Краєвид: layers» набагато менше зконцентрований на певній концепції, тут можливі дуже різні прочитання та інтерпретації. Але розмова в ньому знову відбувається довкола можливості існування ідеального пейзажу в сучасному світі. УК. Чи важливо для Вас, як художнику, впливати на сьо-

годнішній культурний контекст, відчувати себе його частиною, чи Ваша творчість носить суто інтровертний характер? Вважаю важливим відчувати певну межу, баланс. Не бачу продуктивним уявлення про художника, як річ у собі, статускво котрої ніколи ніщо не порушує. Причому мова може йти не лише про внутрішній простір образотворчого мистецтва, а й загальноінформаційне довкілля. Але й не поділяю уявлення про митця, що, як лакмусовий папірець, має реагувати виключно на проблеми соціуму, до того ж в наперед усталених межах і з певним ідеологічним забарвленням. Думаю, між цими протилежними підходами є простір для існування

Пляж. Із серії «Краєвид: layers»

і безліч невикористаних шляхів. Адже наразі в світовому культурному просторі поширюються тези мультикультуральності, новітнього гуманізму, гіпертекстів, що відтворені в тому ж загальновідомому «Хмарному атласі» Вачовскі — Тиквера. В українському арт-просторі бачу потенційні можливості розширення спектру поглядів, активнішого сприйняття загальносвітових новітніх тенденцій.

Глосарій: * Лесувальний — (профес.) лесуванням називають нанесення тонкого шару фарби, що просвічується, на суху кольорову основу. Пофарбована поверхня набирає додаткової світлості і яскравості, а лесувальний шар — відтінку кольору основи. Турист. Із серії «Голлівудська картина»

УК. 59


Yaroslav Prysyazhnyuk, the Artist's Interview  

Maryna Shcherbenko, gallerist and curator communicates with artist Yaroslav Prysyazhnyuk about perfect modern landscape

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you