Page 1

æîâòåíü 2004 ðîêó

Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, i ç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

æîâòåíü 2004

¹19 (48)

ÏÎÊÐÎÂÀ ÏÐÅÑÂßÒί ÁÎÃÎÐÎÄÈÖ² “Ïðåñâÿòà ijâî Áîãîðîäèöå! Ïîêðèé íàñ ÷óäåñíèì ñâî¿ì ïîêðîâîì, çàõîðîíÿé íàøó êðà¿íó é íàð³ä â³ä óñÿêîãî ëèõà ³ ïîäàé íàì, Âëàäè÷èöå, âåëèêó òâîþ ëàñêó” (Ñâ³òèëüíèé ïðàçíèêó)

З давніх-давен в нашому народі високо цінувався культ Пресвятої Богородиці. Він завжди з великим довір’ям прибігав до неї і взивав до помочі чи то в справах особистих, чи родинних, чи в часах всенародного лихоліття. Її свята ікона знаходиться чи не в кожній українській родині. Історія представляє нам чимало чудесних випадків опіки та заступництва Пресвятої Богородиці. Наші князі, наші королі, наше військо, козаки та гетьмани радо вибирають Діву Марію своєю Покровителькою та Опікункою. Саме тому празник Покрова завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любові і вдячності для Пресвятої Богородиці та днем радісної прослави та возвеличення її Покрова і заступництва. Чудо Покрови Пресвятої Богородиці відбулося в середині Х століття в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігалася риза Богоматері. Її головний покров (омофор) і частина пояса перенесені з Палестини в V столітті. В неділю 1 жовтня, під час цілонічного чування, коли храм був переповнений молільниками, святий Андрій, юродивий Христа ради (пам’ять 2 жовтня), о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив Пресвяту Владичицю,

що йде по повітрю, осяяну небесним світлом і оточену Ангелами і сонмом святих. Святий Іван Хреститель і святий апостол Іван Богослов супроводжували Царицю Небесну. Приклонивши коліна, Пресвята Діва із сльозами довгий час перебувала в молитві, потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, тоді зняла з Своєї голови покривало і простягнула його над людьми, що чували у храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих. Пресвята Владичиця сяяла

небесною славою, а покров в Її руках блищав “більше від проміння сонячного”. Святий Андрій з трепетом споглядав чудове видіння і запитав свого учня, блаженного Епіфанія, який стояв поряд: “Чи бачиш ти, брате, Царицю і Пані, що молиться за весь світ?” Епіфаній відповів: “Бачу, святий отче, і жахаюся”. Святі Андрій і Епіфаній, які удостоїлися споглядати Богоматір, що молиться, “довгий час дивилися на розпростерте над народом покривало і на славу Господню, що блищала на зразок блискавки; доки була там Пресвята Богородиця, видимо було і покривало; по відходженні ж Її зробилося і воно невидимим, але, узявши його з Собою, Вона залишила благодать, що була там”. У Влахернськой церкві збереглася пам’ять про чудесне явління Богоматері ікона Пресвятої Богородиці, яка молиться за світ, написана так, як Її споглядав святий Андрій. Але Грецька Церква не знає цього свята. Богослужіння української Церкви віддзеркалюють глибоку віру нашого народу в заступництво й опіку Матері Божої. У свято Покрови та й взагалі поставою цілого нашого життя “до Богородиці з запалом прибіжімо, грішні і смиренні, і припадім у покаянні, взиваючи з глибини душевної. Владичице, поможи, змилосердившись над нами, поспішися, бо загибаємо від множества гріхів, не заверни рабів твоїх з нічим, бо в Тобі єдину заступницю маємо” о. Василь Нестер

Ïîäâèæíèöüêèé øëÿõ ñâÿòîñò³ ìó÷åíèö³ Ñîô³¿ òà ¿¿ äî÷îê ³ðè, Íà䳿 ³ Ëþáîâè Àãíö³ äóõîâí³! Çâåðøèâøè øëÿõ ³ çáåð³ãøè â³ðó, âè ÷åðåç ìó÷åíèöòâî ïðèéøëè äî Àãíöÿ é Ïàñòèðÿ, Õðèñòà. Òîìó íèí³ ðàä³ñíîþ äóøåþ çãàäóºìî âàøó ïàì’ÿòü, Ïîäèâóã³äí³, Õðèñòà ïðîñëàâëÿþ÷è. (Òðîïàð ìó÷åíèöÿì).

У II столітті, в царюванні імператора Адріана (117-138 рр.), в Римі жила благочестива вдова Софія (ім’я Софія значить премудрість). У неї були три дочки, названі іменами головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Їх мати, свята Софія, була благочестивою вдовою-християнкою, виховувала їх в любові до Господа Ісуса Христа, учивши не прив’язуватися до земних благ. Свята Софія і дочки її не приховували своєї віри в Христа і відкрито сповідували її перед всіма. Намісник Антіох

доніс про це імператору Адріану, і той велів привести їх до Риму. Розуміючи, навіщо їх ведуть до імператора, святі діви гаряче молилися Господеві Ісусу Христу, просячи, щоб Він послав їм сили не устрашитися майбутніх тортур та смерті. Коли ж святі діти з матір’ю з’явилися перед імператором, всі присутні дивувалися їх спокою: здавалося, що вони були звані на світле торжество, а не на катування. Здивований сміливістю юних християнок, імператор відіслав їх до однієї язичниці, якій наказав переконати їх відректися від віри. Проте всі переконання і красномовство язичницької наставниці виявилися марними, і полум’яніючі вірою сестри-християнки не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він став настирливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам. Але сестри з обуренням відкинули його

наказ: “У нас є Бог Небесний, — відповіли вони, — його дітьми ми бажаємо залишитися, а твоїм богам не поклонимося і загроз твоїх не боїмося. Ми готові постраждати і навіть померти ради дорогого нам Господа нашого Ісуса Христа”. Тоді розгніваний Адріан велів піддати дітей різним тортурам. Кати почали з Віри. Вони на очах у матері і сестер стали нещадно катувати її, а потім поклали її на розжарені залізні ґрати. Силою Божою вогонь не заподіяв ніякої шкоди тілу святої мучениці. Помішаний від жорстокості Адріан не напоумився чудом Божим і велів кинути отроковицю в казан з киплячою смолою. Але по волі Господній казан зі смолою охолодився і не заподіяв ніякої шкоди. Тоді її присудили до усікання голови мечем. “Я з радістю піду до возлюбленого мого (Закінчення на стор.8)


2

æîâòåíü 2004 ðîêó

Âèäàíî ïðîãðàìó „Áåçïîñåðåäíüîãî ïðèãîòóâàííÿ äî ñâÿòîãî òà¿íñòâà Ïîäðóææÿ” 24 âåðåñíÿ 2004 ðîêó, ó êîíôåðåíö³éíîìó çàë³ Ìèòðîïîëè÷èõ ïàëàò Ñâÿòîþðñüêî¿ ãîðè (ïë. Ñâÿòîãî Þðà, 5) â³äáóëàñÿ ïðåñ-êîíôåðåíö³ÿ, íà ÿê³é æóðíàë³ñòàì áóëà ïðåäñòàâëåíà ïðîãðàìà ïåðåäïîäðóæíüî¿ êàòåõèçè, ÿêà öèìè äíÿìè âèéøëà äðóêîì ó êíèæö³ ï³ä íàçâîþ: „Áåçïîñåðåäíº ïðèãîòóâàííÿ äî ñâÿòîãî òà¿íñòâà Ïîäðóææÿ”.

Цю програму видано з ініціативи Комісії родини Львівської архієпархії. Її вихід у світ благословив Преосвященний Владика Юліян Вороновський, голова Синодальної комісії для справ сім’ї. Авторами програми є група священиків та мирян-спеціалістів (лікарів, психологів) з різних єпархій, а саме: єрм. Юстин Бойко, студит, о. Юрій Коласа, о. Орест Мокрик, о. Ігор Козанкевич, о. Ігор Пецюх, Анна Пецюх, Олександра Козанкевич, Адріан та Марія Буковинські. На прес-конференції із журналістами спілкувалися єрм. Юстин Бойко, п. Адріан Буковинський, відповідальний за подружні спільноти при Комісії родини Львівської архієпархії, с. Луїза Цюпа, голова Патріаршої катехитичної комісії.

Êàòåäðàëüíà ïàðàô³ÿ âåñíîþ 2004 ðîêó ïðîâîäèëà êóðñ ïðèãîòóâàííÿ äî ïîäðóææÿ çà äàíîþ ïðîãðàìîþ. Ìè îòðèìàëè ïîçèòèâí³ â³äãóêè â³ä â³äâ³äóâà÷³â ïðîïîíîâàíîãî êóðñó. Ïî÷èíàþ÷è ç 19 æîâòíÿ 2004 ðîêó, íàìè áóäå ïðîâåäåíà íàñòóïíà òóðà äàíîãî êóðñó. Çàïðîøóºìî ïðîñëóõàòè êóðñ íå ëèøå îñ³á, ÿê³ íàéáëèæ÷èé ÷àñ õî÷óòü âñòóïèòè ó ïîäðóææÿ, àëå é òèõ, õòî äóìຠîäðóæóâàòèñÿ ÷è âèõîäèòè çàì³æ, à òàêîæ òèõ, õòî âæå ïåðåáóâຠó øëþá³. Íèæ÷å ïîäàºìî ðîçêëàä çàíÿòü, ÿê³ â³äáóäóòüñÿ ó Öåíòð³ Äóøïàñòèðñòâà Ìîëîä³ çà àäðåñîþ: âóë. Øåâ÷åíêà, 29/1, ì. Äðîãîáè÷. Ââàæàºìî, ùî äàíèé êóðñ ïîâèíåí ñòàòè îáîâ’ÿçêîâèì äëÿ âñ³õ íàðå÷åíèõ, ÿê³ õî÷óòü â³í÷àòèñÿ ó Êàòåäðàëüíîìó Õðàì³ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³. Àëå ïðî öå ìè äîäàòêîâî íàãîëîñèìî ó íàñòóïíèõ íîìåðàõ íàøîãî ÷àñîïèñó.

Навчальна програма передподружньої катехизи містить 19 тематичних зустрічей по дві академічні години (8-10 півторагодинних зустрічей упродовж одного-двох місяців). Проведення такого курсу пропонують групам, до складу яких мають належати: священик – відповідальний за курс, лікар (християнин) або особа, що має відповідну освіту, психолог (християнин), подружня пара та юрист (християнин). Ця програма призначена для священиків та мирян, які беруть участь у приготуванні наречених до шлюбу. Учасники прес-конференції зокрема наголосили, що приготування молодих осіб до прийняття Святого Таїнства Подружжя і до життя після шлюбу є потрібною, з пастирської точки зору, передусім для блага наречених, християнської спільноти і цілого суспільства. Програма дає можливість нареченим: · краще вивчити основи християнської віри; · краще пізнати одне одного; · обговорити і обдумати основні теми, які стосуються суті подружжя та родинного життя; · усвідомити зміст Святого Таїнства Подружжя;

· визначити роль сім’ї у житті Церкви; · без поспіху прийняти остаточне рішення. „Те, що ми сьогодні пропонуємо – це результати реальної праці, яка тривала протягом трьох років, – зокрема сказав єрм. Юстин Бойко. – Унікальність цієї програми полягає у тому, що її писали не теоретики, а люди, які займаються приготуванням молодят до Таїнства Подружжя”. Відтак п. Адріан Буковинський прокоментував підсумки анкетування наречених, які пройшли курс приготування до Святого Таїнства Подружжя (див. у додатку), а також розповів, що протягом 2003-2004 років Комісія родини вишколила 13 команд та зініціювала у Львівській, Самбірсько-Дрогобицькій та Стрийській єпархіях створення 14 центрів, які сьогодні проводять приготування наречених до життя в подружжі. Згодом с. Луїза Цюпа поінформувала про те, що у процесі приготування наречених до Святого Таїнства Подружжя від наречених вийшла ініціатива щодо дальших зустрічей у церковних спільнотах. І тепер за сприяння Патріаршої катехитичної комісії почався процес створення біблійних шкіл при парафіях міста. Прес-секретаріат Глави УГКЦ

РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ курсів “Приготування до подружнього життя”, І зустріч

які проводяться щовівторка та щочетверга о*17:30 год II зустріч

(19.10.2004)

1. Вступна наука (о. Віктор Коцеміра) 2. Поняття Церкви (о.Тарас Гарасимчук)

III зустріч (26.10.2004)

1.Тайна Подружжя (о. Мирослав Соболта) 2. Пояснення обряду (о. Василь Гой)

V зустріч

(02.11.2004)

1. Психологія (п. Ірина Сосяк)

VII зустріч

(09.11.2004)

1. Лікар уролог (п. Ігор Вишневський) 2. Лікар гінеколог

IX зустріч (16.11.2004)

1. Пояснення Протоколу (о. Тарас Коцюба)

XI зустріч (23.11.2004)

1. Ділення досвідом (подружжя Ярослав та Світлана Павлюх)

(21.10.2004)

1. Катех. частина (о. Ростислав Мелех) 2. Св. Тайни (о. Віктор Коцеміра)

IV зустріч (28.10.2004)

1. Психологія (п. Ірина Сосяк)

VI зустріч (04.11.2004)

1. Лікар психолог (п. Олена Вовк)

VIII зустріч (11.11.2004)

1. Контрацептиви (диякон Михайло Савчак)

X зустріч (18.11.2004)

1. Подружжя і Держава (п. Олена Куртяк)

XII зустріч (25.11.2004)

1. Підсумкова зустріч 2. Анкетування


3

æîâòåíü 2004 ðîêó

Ïðî óòâåðäæåííÿ ïàòð³àðøîãî óñòðîþ Óêðà¿íñüêî¿ Ãðåêî-Êàòîëèöüêî¿ Öåðêâè. Ïàñòèðñüêå ïîñëàííÿ Ãëàâè ÓÃÊÖ (Продовження. Поч. у попередньому номері)

7. Чи відповідає УГКЦ згаданим критеріям? УГКЦ має усі вищезгадані прикмети, щоб стати патріаршою Церквою. По-перше, наша Церква, належачи до східної традиції, вважає патріархат природною формою свого існування — у повній відповідності до Декрету Другого Ватиканського Собору про Східні Католицькі Церкви, який стверджує, що “патріарший устрій у Східних Церквах є традиційною формою управління” (п. 11). По-друге, встановлення патріархату визначається потребами розвитку УГКЦ, про що одностайно заявили делегати Патріаршого Собору 2002 року. Наша Церква набуває сьогодні помісної зрілості, у чому ми вбачаємо виразну дію Святого Духа. По-третє, наша Церква переконана, що, відповідно до вимоги Декрету Другого Ватиканського Собору про екуменізм, патріарший устрій “краще відповідає вдачі наших вірних і відповідніший для духовного добра” (пор. п. 16). Іншими словами, ми вважаємо патріархат засобом для досконалішого церковного життя. На патріархат слід дивитися очима віруючої людини як на релігійно-церковну дійсність, у якій кожний її елемент має відповідні права та обов’язки. Патріарший устрій у житті Східної Церкви на всіх її рівнях розвиває почуття більшої відповідальності за свої дії. Добро Церкви більшою мірою, ніж до того, стає справою кожного її вірного. По-четверте, перехід на патріарший устрій є відповіддю Церкви на утвердження державної незалежності України. Тут патріарший устрій Церкви мислиться як один із засобів реорганізації і нормалізації духовного життя вірних задля їхнього спільного блага і добра Церкви. По-п’яте, наша Церква не обмежується існуванням на території рідної держави, а внаслідок історичних обставин поширена в різних країнах і має там місцеву ієрархічну структуру. УГКЦ в Україні й у діаспорі представляє собою кількісно поважну громаду, але не в чисельності полягає її сила та важливість, а в єдності та консолідації її духовних сил. Патріарший устрій Церкви дозволить якнайповніше досягти цієї мети. Це підтвердили у своєму Зверненні делегати Третьої сесії Патріаршого Собору УГКЦ, на думку яких проголошення патріархату зміцнило б “взаємодію між матірною Церквою та дочірніми Церквами на поселеннях”. Свого часу Патріарх Йосиф висловлював думку, що вагомою підставою для проголошення патріархату УГКЦ є велике мучеництво її вірних, проявлене ними у ХХ столітті. Цілком погоджуючись із думкою нашого славного Ісповідника віри, ми разом із тим хотіли б застерегти вірних від неправильного тлумачення цього аргу-

В захристії нашого храму можна придбати брошуру з повним текстом даного звернення.

менту. Факт героїчного мучеництва є яскравим свідченням зрілості віри членів нашої Церкви. Це духовний скарб, з якого щедро черпають наступні покоління вірних. Проте статус патріархату УГКЦ не має бути нагородою її вірним за мучеництво. Таке тлумачення згаданої християнської чесноти може спотворити її великий духовний зміст. Нагорода для мучеників — на Небесах, а тут, на землі, мучеництво стає фундаментом, на якому зростає Церква. Основоположними елементами у цьому фундаменті є любов до Бога і ближнього, вірність правді, вміння прощати кривдників, відчуття солідарності з тими, що в потребі тощо. Патріархат, збудований на такому фундаменті, утвердиться навіки, бо його визнає сам Господь. 8. Екуменічні обставини Проект створення патріархату УГКЦ нинішнім Папою Римським збудив хвилю протестів, які базувалися на таких закидах: • Патріархат УГКЦ послаблюватиме сопричастя з Наступником св. Апостола Петра, а отже — послаблюватиме зв’язок з усією Католицькою Церквою. • Патріархат означатиме створення націоналістично забарвленої Церкви, яка сіятиме ненависть супроти всіх інших. • Патріархат УГКЦ став би великою перешкодою для об’єднання християн в Україні. • Створення патріархату УГКЦ означало б нехтування прав Московського патріархату, який вважає Україну своєю канонічною територією. • Патріарший статус УГКЦ призвів би до збереження “уніатизму”, який в наші часи був засуджений як невідповідний шлях для досягнення єдності між усіма християнами. Кожний закид, звичайно, викликає емоційну реакцію з нашого боку, але можна і треба дивитися на них інакшими очима, використовуючи їх, з одного боку, для кращого зрозуміння свого становища, а з іншого — для унаочнення правильних і потрібних заходів, до яких ми повинні вдатися. Бо ми не хочемо, щоб створення патріархату УГКЦ завдало страждань іншим. У нашій складній ситуації треба спокійно і виважено захищати свої права, поважаючи також виправдані права інших. Не будемо відповідати на кожен пункт зокрема, натомість подамо лише загальне до них ставлення. У нинішній історичний момент з-посеред усіх згаданих закидів на перше місце вийшов аргумент екуменічний, а саме: побоювання, що визнання Папою патріархату УГКЦ може призвести до зриву екуменічного діалогу й замороження стосунків між Католицькою Церквою і Повнотою Православ’я. Це не є нашим наміром. Ми вважаємо, що наш патріархат буде важливим чинником для покращання відносин між християнами та не вноситиме розбрату. Адже патріархат УГКЦ потрібен не лише нашій Церкві, а й усім помісним Церквам. Тому ми певні, що настане день, коли це усвідомить уся християнська спільнота. Для нас дуже прикрою була реакція православних Церков, які, не вивчивши

нашої історії й нашого нинішнього становища, не пізнавши наших духовних потреб, зайняли чітку немиролюбну позицію, яку через Московський патріархат переказали Святійшому Отцеві. Проте створення нашого патріархату у жодному разі не задумане як загроза чи підступ супроти Православних Церков і нічим не обмежує їхні права. УГКЦ (в патріархаті чи без нього) не має претензій до православних. Так само й православні не можуть мати претензій до греко-католиків щодо території, устрою та способу життя. Коли йдеться про церковні вартості, для світських категорій не повинно бути місця, оскільки церковні вартості не можуть ставати предметом дискусій. Київська Церква наприкінці ХVІ ст. вибрала свій особливий шлях для забезпечення єдності у Вселенській Церкві. Частина нашого народу в той час відкинула цей шлях, призвівши до поділу Київської Церкви. Однак та її частина, яку сьогодні називають Українською Греко-Католицькою Церквою, на цьому шляху скористала і збагатилася, оскільки могла зберегти свою віру і самобутність у критичні моменти свого існування. Звичайно, історія нашої Церкви має і чорні, і білі сторінки. Проте ми, грекокатолики, не бажаємо нікому накидати наші розв’язки як єдино можливі й правильні. Це підтвердив ще на початку сорокових років минулого століття Митрополит Андрей Шептицький у своєму листовному діалозі з православними братами. Але мета, про яку говорили митрополити Петро Могила і Михайло Рогоза (вони шукали дороги до єдності у спільному патріархаті) була одна і та сама — відновити первісну єдність часів Володимира Великого. Наш патріархат сьогодні, у ХХІ ст., задуманий не як перешкода, а як шлях до того стану, коли в Україні буде один патріарх у катедральному соборі Святої Софії у Києві. Чи створення греко-католицького патріархату означало б, як дехто твердить, посилення ненависті до неукраїнців? Ні, бо патріархат, у якому плекають християнські чесноти, не може потурати шовінізмові. А християнський патріотизм є чеснотою. Бажати добра своєму народові – це нормально; порушенням християнської норми є лише прагнення такого добра коштом інших народів. Ми щиро сподіваємося, що життя в патріаршому устрої, якщо до нього ставитимуться з повагою усі сусіди, може тільки спричинитися до утвердження злагоди у нашій частині світу. Проте чи не найпарадоксальнішим з усіх закидів, що їх висувають противники нашого патріархату, є твердження, що його створення задумане як “утеча від Рима”. Такий закид є цілковитим запереченням нашої віри. Нема сумніву, що з отриманням нашою Церквою патріархату, як цього вимагають закони, зміниться характер стосунків з деякими римськими установами. Але ці зміни стосуватимуться тільки другорядної, адміністративної сфери. Основна риса кожної помісної Католицької Церкви — це сопричастя з Наступником св. Апостола Петра, Єпископом Рима. А цього ми ніколи не зречемося. (Закінчення у наступному номері)


4

æîâòåíü 2004 ðîêó

ÓÊÐÀ¯ÍÖ² Ó ÊÀÇÀÕÑÒÀͲ  îñòàíí³ ðîêè ïîñòàâ íîâèé âèêëèê äëÿ ÓÃÊÖ — öå ïðàöÿ íà íîâèõ òåðåíàõ óêðà¿íñüêî¿ ä³àñïîðè. Öå ìîæóòü áóòè êðà¿íè Çàõ³äíî¿ ªâðîïè, ÿê ì³ñöÿ ïðàö³ óêðà¿íñüêèõ çàðîá³ò÷àí (²òàë³ÿ, ²ñïàí³ÿ, Ãðåö³ÿ ...). ² ìîæóòü áóòè êðà¿íè êîëèøíüîãî ðàäÿíñüêîãî Ñîþçó, äå óêðà¿íñüê³ ïîñåëåííÿ ïîÿâèëèñü ñàìå â ðàäÿíñüê³ ÷àñè, àëå äîâøèé ïåð³îä íå ìàëè ìîæëèâîñò³ äëÿ ñâîãî ðåë³ã³éíîãî ³ íàö³îíàëüíîãî ðîçâèòêó. Çîêðåìà äî òàêèõ êðà¿í ìîæíà â³äíåñòè ³ Êàçàõñòàí.  îñòàííüîìó íîìåð³ ºïàðõ³àëüíî¿ ãàçåòè “Æèâà Âîäà” íàäðóêîâàíà ñòàòòÿ ïðî æèòòÿ ãðåêî-êàòîëèê³â â ö³é äåðæàâ³, ÿêà áóëà ïîäàíà ç òî÷êè çîðó ìèðÿíèíà. Àâòîð æå ö³º¿ ñòàòò³ õî÷å îö³íèòè ñòàíîâèùå Öåðêâè ç òî÷êè çîðó äóøïàñòèðÿ.

Сама історія українців у Казахстані розпочиналась трагічно — з депортації. Починаючи з 30-х років минулого століття, сюди, в Казахстан, вивозили масово селян, міщан, інтелігенцію, людей, запідозрених в нелояльності до радянської влади (до речі, ще раніше в казахстанські степи царським урядом був засланий Тарас Шевченко). У повоєнні роки серед депортованих було багато вірних та духовенства репресованої УГКЦ. Саме з репресованих священиків незвичну душпастирську працю розпочав її після виходу з концтабору новомученик о. Олексій Зарицький. Провадив її в умовах, які нагадують сюжет пригодницького фільму, бо не мав ані прописки, ані паспорта, що вважалося державним злочином, тому мусив постійно переховуватись. З його послуг користали не лише українці, але і німці та поляки. Закінчилось таке душпастирювання загибеллю отця в концтаборі. Пізніше за не менш складних умов опікувався українськими вірними у Казахстані підпільний єпископ УГКЦ Олександр Хіра. Варто також згадати, що в кінці 50-х — на початку 60-х появилась друга хвиля українців у Казахстані, пов’язана з освоєнням цілини. Ясна річ, що для такого великого числа підпільні священики не могли задовільнити духовної потреби. Тому багато українців мусили

Якщо хтось із читачів бажає допомогти українській грекокатолицькій громаді у Жезказгані, то може скласти свої пожертви у неділю, 10 жовтня 2004 року на усіх трьох Літургіях, а також в будь-який час у захристії храму із зазначенням цілі пожертви. користати в римо-католиків або в православних священиків; але і тих не було дуже багато, бо радянська влада обмежувала і урізала їх діяльність. Тому найбільший відсоток української діаспори в Казахстані виріс поза будь-якою релігією і поза своєю національною культурою, що дуже гостро відчувається в наші дні. У зв’язку із розпадом радянського Союзу, відродженням в Україні УГКЦ, а також незалежних держав — України і Казахстану відкрились нові можливості для задоволення духовних потреб для українських вірних в Казахстані. З початком 90-х почали прибувати в цей край українські греко-католицькі священики, а пізніше й сестри-монахині та катехити. Серед перших душпастирів нового покоління варто назвати о. Віталія Климчика, ЧСВВ, та о. Василія Говеру. В 1993 році була відкрита в м. Караганда перша грекокатолицька місійна станиця, з якої згодом утворилась перша греко-католицька парохія. Дуже багато допомогли у встановленні УГКЦ в цьому регіоні благодійна організація “Реновабіс” та духовенство Римо-Католицької Церкви. На даний час в Казахстані УГКЦ входить в Апостольську делегатуру, яку очолює о. Василь Говера. Вона налічує три зареєстровані громади, дві громади на стадії реєстрації і сім громад на стадії формування. Все це обслуговує 8 священиків, які є громадянами України і двоє з яких є вихідцями з Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. На даний час ще не мають жодного завершеного храму. В м. Караганда будується храм Покрови Пресвятої Богородиці, але зараз моляться у тимчасово збудованій каплиці. В місті Астана служать в римо-католицькому храмі. В місті Павлодарі капли-

цю довелося розмістити у житловому будинку. В місті Сатпаєво каплиця розміщена в житловому будинку, у помешканні священика; уже розпочато будову дерев’яного храму. У тих місцях, де немає ще зареєстрованих громад, священик приїжджає раз на тиждень-місяць і служить у приватних помешканнях. Окремо хочу звернути увагу на громаду селища Жезказган, яке адміністративно відноситься до м. Сатпаєво. Там мені як душпастирю доводиться виконувати своє служіння. Громада налічує до 100 осіб, з яких щонеділі на богослужіння приходить половина. У громаді, крім українців, є також росіяни, білоруси, татари, але мова богослужінь і спілкування є українською. На даному етапі розвитку громади розпочато будівництво дерев’яного храму Святого пророка Іллі. Але коштів на благоустрій території немає, що не дає можливості починати богослужіння в цьому храмі. При парохії проводиться катехизація дітей та молоді, яку відвідує приблизно 25 осіб. Велику допомогу у катехизації мені у свій час подавав випускник Дрогобицької Духовної Семінарії Андрій Латиш. Минулого літа 2003 року також приїжджали питомці цієї ж семінарії, які дуже багато помогли. Іноді в катехизації допомагають сестри Служебниці з Караганди. Також літом разом із сестрами Служебницями організовуємо християнські табори для дітей і молоді або деяких дітей відправляємо у християнські табори на Україну. Найбільшими проблемами з яким доводиться нам стикатись, це є відсутність серед місцевих українців обрядової та національної свідомості. Тому що у всіх населених пунктах є набагато більший відсоток українців, більшість з яких не афішують своє походження, що і не дає можливості повноцінного функціонування наших парохій. Не зважаючи на те, що державна влада Казахстану йде назустріч бажанням наших релігійних громад. Поєднуючи цей фактор із сучасним становищем в Україні, можна зробити лише один висновок: якщо ми не навчимося любити один одного і свій народ, то навіть найкращі керівники не зможуть наше життя покращити. о. Роман Заміховський


5

æîâòåíü 2004 ðîêó

в×ͲÈÖß ÑÌÅÐÒ² ÏÀÒвÀÐÕÀ

Ïðàâèöÿ Ãîñïîäíÿ îá’ÿâèëà ñèëó, Ïðàâèöÿ Ãîñïîäíÿ ìåíå ï³äíÿëà: ß íå ïîìðó, ÿ æèòèìó ³ ñïîâ³ùàòèìó ïðî ä³ëà Ãîñïîäí³ (Ïñ. 118, 16-17)

Поринаючи в минуле, часто ідеалізуємо тих людей, які були з нами і які вже відійшли у вічність. “De mortis nil nisi bene”, — повчає давня приповідка. Сьогодні ж вшановуємо пам’ять Українця, котрого не потрібно ідеалізувати. Нашим обов’язком, натомість, є вивчати його духовну спадщину, прагнути збагнути велич і значущість його особистості для розвитку нашої Церкви і нашого народу, молитися за повне й остаточне здійснення його візії майбутнього українського народу. Народився майбутній Патріарх України 17 лютого 1892 року в селі Заздрість біля Теребовлі. Батьки були заможними і дуже релігійними. У такому ж дусі виховували своїх дітей. Закінчивши народну школу, а в 1911 р. гімназію у Тернополі, здобувши атестат зрілості в класичних науках, дев’ятнадцятирічний юнак відчув покликання до духовного стану і вирішив служити Христові. Уперше зустрівся з Митрополитом А. Шептицьким в Струсові 1902 року під час візитації Митрополита, а потім — в 1911 році у Львові на вступному іспиті до Духовної Семінарії. Обидва рази Митрополит Андрей запитав юнака: “Що таке спільнота святих?”. Не збереглася відпо-

відь, але напевно була добра, бо Митрополит не тільки прийняв юнака до Духовної Семінарії, але незабаром в 1912 році вислав його на вищі богословські студії до Інсбруку, в Австрії, а згодом до Риму. Студії були завершені докторатом у 1918 році й габілітаційними працями в Інсбруці (1923) та Римі (1924). В 1920 році вони знову зустрілися у Римі, де Блаженніший Йосиф завершував своє навчання, присвячуючись

вивченню теми — таїнству Пресвятої Трійці. “Цією працею — як стверджував монсеньйор Нойллі, — він дійшов до вершини... і я не вагаюсь назвати його одним із найсильніших сучасних богословських умів... Його виклад богословського розвитку УКЦ був з певністю рішаючий і незаступний...”. 30 вересня 1917 р. Слуга Божий Митрополит Андрей уділив йому ієрейських свячень в Уневі (біля Львова). У 30 років (1922) став професором догматики, потім ректором Львівської Духовної Семінарії, а згодом — Львівської Богословської Академії. Дуже уважно ставився до студентів, бажаючи створити національну еліту, бо вважав, що через науку має пролягти шлях до відродження нації. Свої величезні енциклопедичні знання передавав студентам у Львові протягом 20 років. Був організатором Богословського Наукового Товариства і засновником та редактором журналу “Богословія” (з 1923), з 1926 р. — член Кураторії і Укр. Національного Музею у Львові, з 1931 р. — заступник голови Укр. Католицького Союзу, з 1936 р. — соборовий крилошанин, митрат та архидиякон Львівської митрополичої капітули. В той період він здійснив ряд подорожей по Західній Європі й до Святої Землі, брав активну участь в унійних конгресах (Велеграді, Празі, Пинському). (Закінчення у наступому номері)

Áëàãîóñòð³é íàâêîëî õðàìó На шпальтах “Святотроїцького Собору” №15 (44) за серпень 2004 року подавалася інформація про початок робіт, пов’язаних із благоустроєм прилеглої до храму території. Даною публікацією ми ознайомлюємо Вас із завершенням першого етапу благоустрою, до якого входили: заміна центральних сходів до храму, викладання бруківки та організація газонів навколо храму з вулиць Трускавецької та Бориславської. Не лише на світлинах, які вам пропонуємо, але й наяву Ви можете побачити завершення праці. Звичайно, попереду залишається обкладання сходів красивим та зручним камінням, встановлення поруччя та засадження і декорація газонів. Плануємо у листопаді 2004 року встановити коване поруччя та дошки оголошень, а також придбати камінь, яким облицьовуватимуться центральні сходи до храму Пресвятої Трійці. Другим етапом благоустрою буде облаштування внутрішнього саду при храмі. Лише зробивши це, ми зможемо приступити до третього етапу — благоустрою церковного подвір’я. Все це з Божого благословення та за Вашою підтримкою робитимемо наступного року. Як вашому парохові, мені залишається скласти сердечну подяку кожному, хто спричинився до упорядкування благоустрою. Кожна Ваша пожертва висвітлювалася на шпальтах нашого парафіяльного вісника. Повторяти не буду, лише прошу Всевишнього, щоб воздав усім сторицею.

Також наша подяка належить правлінню НПК “Галичина”, які пожертвували для цих робіт по 500 літрів бензину та дизпалива. Велике спасибі тим, хто допомагав нам технікою, а це п. Ігор Саган та п. Василь Фарбітник. Закінчивши даний етап благоустрою, як і годиться, підбиваємо і ми витрати з парафіяльної каси. Матеріали, техніка, харчування та проживання робітників, оплата

за виконану працю становить 69 846,7 грн. В дану суму не входить вартість залізобетонних плит та блоків на встановлення сходів, але із наведеної суми на встановлення сходів затрачено 8 546,5 грн. Сподіваємося, що наша спільна праця є приємна Богові та прикрасила підхід до центрального храму міста. Спаси Господи! митр. прот .Тарас Гарасимчук


6

æîâòåíü 2004 ðîêó

ÒÎÂÀÐÈÑÒÂÓ “ËÅÌʲÂÙÈÍÀ” 15 ÐÎʲ Трагічним було для українського народу ХХ століття. Занадто часто відзначаємо нині скорботні річниці масового душогубства, голодоморів, депортацій. До них належить і 60-річчя депортації українського населення із споконвічних українських земель Лемківщини, які після Другої світової війни відійшли до Польщі, яку відзначаємо протягом вересня-жовтня цього року. Угоду про евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР було підписано 9 вересня 1944 року урядом УРСР та Польським комітетом Національного визволення. Але ніхто не хотів добровільно покидати свій рідний край. Весною 1945 року люди почали обробляти поля, але охоронці Комісії по евакуації зганяли людей з полів і не дозволяли розпочати весняно-польові роботи. Червоноармійці косили озиму пшеницю коням і сміялись, що вона уже нікому не потрібна. Тогочасний польський уряд різними способами почав тиснути на людей, шантажував їх. Спочатку большевицькі верховоди проводили пропаганду про добровільний виїзд в Україну, розхвалювали, як буде добре на нових місцях. Але добровольців майже не було. Тоді вдалися до інших методів. По всій Лемківщині прокотились арешти інтелігенції, вбивства, пожежі. Горіли села, гули дзвони, горіли церкви, лилася кров. Терор поширювався по всій Лемківщині. З ініціативи та під егідою комуністичних властей створювались польські банди в селах. Під час погромницьких нападів цих банд було замордовано сотні лемківських селян. Виходу не було. Так розпочалась “добровільна” евакуація. Під кулями терористів до залізничних станцій пішки і на возах тягнулися знедолені лемки. Вони прямували до станції Сянок, Ліська, Горлиць, Кросна, Ясла, Нового Санча. Переселення проводилось без попередження. Як згадують очевидці, часто серед ночі вривались в хати і виводили на вулицю, хто в чому був одягнений. Часу на те, щоб спакувати хоч які-небудь речі, не давали. Люди хапали те, що могли, і їх гнали на станції. Там вже були представники місцевої влади та уповноважені УРСР, які оформляли документи про так званий “добровільний виїзд” в Україну. На станціях доводилось чекати по кілька днів під відкритим небом, поки прибув поїзд (товарні вагони). Людей “грузили” як худобу і везли тижнями без води, без гарячої їжі на Схід. Люди по дорозі мліли, вмирали... Крик... Народний плач... Майно депортованих осіб реально ніким не оцінювалось, не обліковувалось, і його вартість не встановлювалась. При оформленні документів на переселення поляки залякували, щоб не записували всього майна, бо в Україні радянська влада зарахує переселенців до куркулів і вивезе на Сибір. Ось так протягом 1944-1946 років було депортовано майже 500 тис. українців із споконвічних прадідівських земель — Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя. Кому потрібне було вигнання лемків з їх споконвічної землі?! Чому так насильно

відібрали від них рідні гори, потічки, рідні домівки?! Фарисейська теза про добровільне переселення служила ширмою, засобом замилювання очей світовій громадськості, прикриттям злочину. Тяжко зрозуміти тим, хто не пережив тих часів, горе наших батьків, які збиралися в далеку невідому дорогу на Схід, кров холонула в жилах від одної думки, що це назавжди. Лемки-українці були вирвані зі своїх етнічних земель, як дерево з рідного ґрунту, і розкидані по цілому світі. Цим самим було знищене наше етнографічне коріння, зруйновано родинні генетичні зв’язки, пам’ятки духовної та матеріальної культури, з лиця землі зникли цілі села. Нас, лемків, було відірвано від рідних домівок, древніх святинь, прадідівських могил, позбавлено майна. Ми завжди чуємо про мільйони жертв голодоморів, комуністичних та нацистських таборів, полеглих на фронтах Другої світової війни. У цьому переліку ніхто не має права замовчувати і про тисячі наших краян з Лемківщини, яких убито, закатовано чи спалено живцем лише за те, що вони були українцями і хотіли жити на своїй прабатьківській землі. Сотні закатованих українців спочивають на сільських цвинтарях Лемківщини, де майже ніхто з їхніх дітей не має можливості засвітити їм свічку та принести квіти. Це була трагедія, геноцид проти українського народу. Після депортації лемків Лемківщина залишилась спустошеною, безлюдною. Нові поселенці не могли і не хотіли там господарювати в умовах гірського землеробства. Культура землеробства лемківського села була зруйнована, безлюдними залишилися села. А що ж чекало лемків-переселенців там на Сході? Їх було позбавлено права мати свою землю, розпорошено в різних областях України: Кіровоградській, Ворошилоградській, Луганській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Львівській, ІваноФранківській. Усе робилося для того, щоб знищити нашу культуру, звичаї, традиції, духовність. На місцях побуту переселенців чекали нові випробування і розчарування. Часто людей вивантажували та залишали під голим небом. Притулялися, хто як міг. Будівель для проживання практично не було, щастя, що знаходились добрі люди і приймали знедолених до себе. Жили по 8-10 чоловік в одній кімнаті. Осиротілими, відірваними від отчої землі почували себе лемки. Навіть мовою своєю боялися заговорити, бо особливості лемківської говірки викликали насмішки. Місцеві жителі не могли зрозуміти, що ми за люди і чому переїхали. Нелегко і непросто було нам обжитись на нових місцях, але ми утвердили себе як умілі господарі, працьовиті люди. Скоро місцеві жителі полюбили переселенців. Дивовижна працелюбність, людяність, чуйність, віра в Бога не могли залишитись не поміченими. Йшли роки, більшість лемків переселились зі східних областей України в

західні: Тернопільську, Львівську, ІваноФранківську. Влаштовувались на роботу, будували житло, діти вчилися. Здавалося б, що все добре. Та залишився біль на серці. Ночами сняться їм і тепер рідні гори, хижі, потічки і болить душа, що там, на Лемківщині, залишились їх предки, могили яких заросли бур’янами. Яке ж ставлення держави до нас – переселенців, тих, хто разом з усім українським народом вибороли і продовжують будувати нашу незалежну демократичну державу? На превеликий жаль, до цього часу ніхто не вибачився перед нашим народом за заподіяні кривди і за знищену нам дорогу Лемківщину. Ми думали, що в демократичній Україні негайно вирішимо всі питання. Але сталось не так. За 13 років незалежності не дано політико-правову оцінку на державному та міжнародному рівнях цій трагічній сторінці історії українського народу. Нас не визнано депортованими. Держава не прийняла жодного закону про компенсацію матеріальних та моральних збитків, яких ми зазнали. Але ми надіємося, що все-таки наша держава стане в обороні депортованих українців. Вже робляться перші кроки. Після сотень звернень, листів, зібраних тисячі підписів з вимогами до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України ми, нарешті, добилися того, що знято державне мито при одержанні закордонних паспортів, а з 1 січня 2004 року всі лемки, які були переселені в 1944-46 роки в Україну, отримали статус учасників війни. Ми надіємось, що буде створено і прийнято Державну Програму культурного відродження українського субетносу лемків. Величезну роботу в цьому напрямку проводять лемківські осередки, які створені в усіх областях України, Всеукраїнське товариство “Лемківщина”, метою яких є етнічне відродження Лемківщини, збереження самобутньої лемківської культури, звичаїв, традицій, духовності. Ми повинні зберегти все те, що було дорогим нашим батькам, дідам і прадідам. Ми зобов’язані зробити все, щоб з європейської карти не зникла наша “маленька батьківщина” – Лемківщина. Володимир Байса, Голова товариства “Лемківщина”

З нагоди 15-ліття заснування товариства “Лемківщина” у Катедральному Соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобича служитиметься Божественна Літургія, яку очолить всесвітлійший митр. прот. Анатолій Дуда, вікарій УГКЦ для лемків. Управління Катедральної парафії Пресвятої Трійці заносить свої вітання членам товариства “Лемківщина” з нагоди ювілею.


7

æîâòåíü 2004 ðîêó

ОПОВІДІ наміряються вступити в стан подружній: Ім’я та прізвище

Дата і місце Віровизнання народження Вінчання – 9 жовтня 2004 р.

Стан

Ігор Яфур

02.09.1980 р. с. Болехівці

греко-католицьке

вільний

Марія Вовчків Олег Стахів Галина Мищатина

08.01.1984 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

28.06.1977 р. м. Львів 17.12.1977 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

Тарас Жгут

17.07.1979 р. с. Добрівляни

греко-католицьке

вільний

Галина Бабюк

09.10.1979 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

Тарас Коляса

02.08.1979 р. м. Дрогобич 09.08.1979 р. м. Старий Самбір

Адреса с. Болехівці Дрогобицького району вул. В.Великого, 13, кв.34 м. Львів вул. Нижанківська, 2, кв.53 с. Добрівляни Дрогобицького району вул. Грушевського, 89/2, кв.10

Вінчання – 13 жовтня 2004 р. Олена Вороніна

греко-католицьке

вільний

вул. Наливайка, 14, кв.24

греко-католицьке

вільний

вул. Самбірська, 78, кв.24

Вінчання – 16 жовтня 2004 р. Василь Далявський Вікторія Новгородська Степан Рубель Ірина Ясінська Роман Васильків Ірина Сухар

02.11.1975 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

вул. Пластунів, 16

1985 р. м. Херсон

православне

вільний

м. Херсон

04.01.1985 р. м. Дрогобич 01.06.1985 р. с. Плугів

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

вул. В. Великого, 7, кв.10 вул. В. Великого, 7а, кв.17

20.07.1971 р. м. Дрогобич 16.07.1978 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

вул. Вітовського, 24 вул. В. Великого, 2, кв.90

Роман Фур Олександра Баб’як

06.03.1981 р. м. Дрогобич 02.11.1985 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

Юрій Марків

17.04.1981 р. с. Гірське

греко-католицьке

вільний

Мирослава Лучечко Ростислав Колінко Наталія Вороняк

13.11.1979 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

вул. Ставище, 16, кв.2 вул. Устияновичів, 13, кв.16 с. Гірське Миколаївського району вул. Самбірська, 78, кв.53

04.11.1979 р. м. Дрогобич 24.06.1984 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

Михайло Раківський

16.11.1982 р. с. Ролів

греко-католицьке

вільний

Галина Семен Іван Макаришин

18.05.1981 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

вул. Самбірська вул. Самбірська, 76, кв.115 с. Ролів Дрогобицького району вул. Грушевського, 64, кв.44

08.10.1976 р. с. Бережок

греко-католицьке

Наталія Лисик

26.06.1976 р. с. Попелі

греко-католицьке

вільний уеваж. шлюбу

вул. В.Великого, 50, кв.36 с. Попелі Дрогобицького району

Вінчання – 23 жовтня 2004 р.

Вінчання – 30 жовтня 2004 р. Ігор Цибульський Ірина Мельникова Ростислав Вашкевич Олена Дембицька

25.03.1981 р. м. Трускавець 11.02.1983 р. м. Прага

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

м. Трускавець вул. Л.Українки, 34, кв. 1

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

м. Борислав вул. Самбірська, 60/1, кв. 4

Андрій Швадчак

24.01.1978 р. м. Ківерці 27.06.1980 р. м. Устилуг 13.12.1980 р. м. Івано-Франківськ

греко-католицьке

вільний

вул. Козацька, 14

Наталія Дарнобід

30.03.1982 р. м. Тлумач

греко-католицьке

вільний

м. Тлумач Івано-Франківської обл.

Вінчання – 6 листопада 2004 р. Василь Фафлей

04.05.1973 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

Галина Куньч

02.05.1979 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

вул. Бориславська, 19, кв. 49 с. Почаєвичі Дрогобицького району вул. В. Великого, 58, кв. 19 вул. В. Великого, 64, кв. 18

02.01.1983 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний Ігор Данилків 15.11.1985 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний Віталія Патин Якщо комусь відомі будь-які канонічні перешкоди щодо укладення даних подруж, просимо повідомити парафіяльний уряд.


8

æîâòåíü 2004 ðîêó

Ïîäâèæíèöüêèé øëÿõ ñâÿòîñò³ ìó÷åíèö³ Ñîô³¿ òà ¿¿ äî÷îê ³ðè, Íà䳿 ³ Ëþáîâè

Ðîçêëàä óðîê³â ó Íåä³ëüí³é øêîë³ ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

(Закінчення. Поч. на стор. 1)

Господа Спасителя”, — сказала свята Віра. Вона мужньо преклонила свою голову під меч і так віддала свій дух Богу. Молодші сестри Надія і Любов, натхненні мужністю старшої сестри, зазнали подібних їй мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови. Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні муки, віддавши тіла замучених дітей. Свята мати похоронила чесні останки своїх дочок і два дні не відходила від їх могили. На третій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатострадницьку душу в небесні обителі. Свята Софія, зазнавши за Христа великі душевні муки, разом з дочками зарахована Церквою до лику святих. Постраждали вони в 137 році. Старшій, Вірі, тоді було 12 років, Надії — 10, а наймолодшій, Любові — лише 9 років. Так три сестри і їхня матір показали, що для людей, укріплених благодаттю Святого Духа, недолік тілесних сил аніскільки не служить перешкодою до прояву сил духу і мужності. І їх святими молитвами Господь укріпить і дасть витривалості для нас в християнській вірі, і в добродійному житті в щоденному поступі у сьогоденні. Підготував Андрій Бонис

Наші парафіяни: Роман Мисів, 1973 р.н. – Галина Лабойко, 1976 р.н.; Василь Мотика, 1969 р.н. – Марія Гуцул, 1978 р.н.; Павло Бережницький, 1982 р.н. – Оксана Ватаг, 1985 р.н.; Михайло Боднарук, 1981 р.н. – Роксолана Кушнір, 1984 р.н.; Ігор Сас, 1978 р.н. – Світлана Попик, 1982 р.н.; Олег Раківський, 1975 р.н. – Оксана Балабух, 1979 р.н.; Володимир Головань, 1976 р.н. – Галина Пристай, 1975 р.н.; Павло Сковронський, 1976 р.н. – Ольга Дукас, 1982 р.н.; Сергій Яким, 1980 р.н. – Оксана Стрепко, 1978 р.н. отримали Святу Тайну Подружжя. Вітаємо Вас, дорогі у Христі, із одруженням і зичимо Вам любові, злагоди, миру, здоров’я, вірності та багато діточок!

Видавець: ректор Катедрального Собору о.митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Субота 11.00 – 2 клас (діти, що готуються до Першої Сповіді та Причастя). 11.00 – 4 клас. 12.00 – 3 клас. 12.00 – 5 клас. 13.00 – 7 клас. 13.00 – 6 клас. 14.00 – 6 клас. 14.00 – 8 клас. 15.00 – 6 клас. 17.00 – 9-11 класи. Неділя 11.00 – дошкільна група і 1 клас. Середа 16.30 – Заняття з Вівтарною дружиною

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання: Наталія Хруник, Захар Сурма, Остап Грущак, Микола Коцюба, Юрій Яцків, Юрій Чопик, Віталій-Андріян Севастьянов, Віра Тиркус, Марта-Марія Бунь, Владислав-Віталій Делявський, Олег Бульбах, Андрій Ших, Мар’ян Маланяк. Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

Запрошуємо на

“Á³áë³éí³ ÷èòàííÿ”

кожного вівторка у читальному залі нашої парафії о 18.30 год. Управління парафії

Відійшли у вічність:

Ангеліна Ортинська, 87р.; Євген Піцик, 74р. Марія Дашко, 83р. Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних.

Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. +38 (03244) 2-73-79 ел. пошта: katedra@mail.lviv.ua

Розклад Богослужінь з 04.10 по 17.10.2004 р.Б.

Кожної неділі: 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. 18.00 – Вечірня. Молебень. У будні дні: 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 17.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 19.00 – Вечірня. Субота: 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 9.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 18.00 – Велика Вечірня. Утреня. Середа, 13 жовтня: 16.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 18.00 – Велика Вечірня з Литією. Утреня. Четвер, 14 жовтня. Покров Пресвятої Богородиці: 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. Опускання ікони Почаївської Богоматері. Мирування. 18.00 – Вечірня. Акафіст до Пресвятої Богородиці. Кожної суботи 17.00 – Науки для хресних батьків.

Висловлюємо щиру подяку жертводавцям благодійної їдальні п.Любов Спариняк — 40 грн.; ПП “Стожари” — 100 грн.; ВАТ “Дрогобицький хлібокомбінат” (директор В.М.Кічак) — щоденно хліб.; п. Іван Рудницький — м’ясопродукти; скарбонка за вересень — 423,00 грн. Нехай ніколи не оскудіє рука дающого.

Жертводавці нашого храму: п. Ростислава Журавчак – 100 євро.; п.Віра – 50 грн.; п. Марія – 5 грн.; п. Ірина – 10 грн.; п. Мельник – 10 грн.; п. Оксана – 10 грн.; п. Лідія Петрик – 40 грн.; п. Олена Старинська – 10 грн.; п. Розалія – 50 грн.; безім. – 2 грн.; п. Стефан Савка – 10 грн.; п. Марян – 5 грн.; п. Юрій – ікону .; п. Оксана – 10 грн.; п.Ольга Баран – 5 грн.; пп. Олена і Сергій – 5 грн.; безім. – 100 грн.; п. Міцак – 20 грн.; безім. – 15 грн.; безім. – 100 грн.; п. Ірина Ткач – 10 грн.; п. Зенон Філіпов – 40 грн.; п. Анна – 100$; п. Ольга – 10 грн.; п. Куцик – 20 грн.; п. Галина – 50 грн.; безім. – 100грн. та Литійник. Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Коректор: Дарія ГАВРИЛЬЧИК Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою право скорочувати дописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”


Visnyk48_2004  

Вісник Катедрального Собору Пресвятої Трійці УГКЦ, м.Дрогобич

Advertisement
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you