Issuu on Google+

ëèïåíü 2004 ðîêó

Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, iç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

ëèïåíü 2004

¹14 (43)

Ïåðåíåñåííÿ ðàêè ç ÷àñòèíêîþ ìîùåé áë. ñâì÷. Éîñàôàòà (Êîöèëîâñüêîãî) Ó ïðàçíèê Ñâÿòèõ àïï. Ïåòðà ³ Ïàâëà, 12 ëèïíÿ, ï³ä ÷àñ ïîñâÿ÷åííÿ îäíî³ìåííîãî õðàìó â ì.Òóðêà íà Ëüâ³âùèí³, Âèñîêîïðåîñâÿùåíí³éøèé Ìèòðîïîëèò ²âàí (Ìàðòèíÿê) ³ç Ïåðåìèøëÿ ïåðåäàñòü ÷àñòèíêó ìîùåé áë. ñâì÷. Éîñàôàòà (Êîöèëîâñüêîãî) äëÿ Êàòåäðàëüíîãî Ñîáîðó Ñàìá³ðñüêî-Äðîãîáèöüêî¿ ªïàðõ³¿. Àäæå âñÿ òåðèòîð³ÿ íàøî¿ ªïàðõ³¿ (îêð³ì Ñêîë³âùèíè) âõîäèëà äî ñêëàäó Ïåðåìèøëüñüêî-Ñàìá³ðñüêîÑÿí³öüêî¿ ªïàðõ³¿, Ïðàâëÿ÷èì Àðõèºðåºì ÿêî¿ áóâ Âëàäèêà Éîñàôàò (Êîöèëîâñüêèé). Ðàêà ç ÷àñòèíêîþ ìîùåé ï³øîþ ïðîùåþ ³ç Òóðêè áóäå ïåðåíåñåíà äî Êàòåäðàëüíîãî Õðàìó Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à. Äàíà ïðîùà ðîçïî÷íåòüñÿ î 9.00 ãîä. 13 ëèïíÿ â³ä íîâîñâÿ÷åíîãî õðàìó Ñâ. àïï. Ïåòðà ³ Ïàâëà ì.Òóðêè.  ïåðøèé ñâ³é äåíü âîíà ïðîéäå ÷åðåç ñåëà Âîâ÷å, Æóêîòèí, Áåð³æîê, ˳ìíó Òóðê³âñüêîãî ð-íó òà Äí³ñòðèê ³ Ãîëîâåöüêî Ñòàðîñàìá³ðñüêîãî ð-íó. ϳñëÿ í³÷íèõ ÷óâàíü 14 ëèïíÿ ðàêó ç ìîùàìè ÷åðåç ñåëà Ãâîçäåöü, Ñòð³ëêè, Âåðõí³é Ëóæîê, Áóñîâèñüêî, Ñïàñ òà Òåðø³â ïåðåíåñóòü äî õðàìó Ñâ. Ìèêîëàÿ ó Ñòàðèé Ñàìá³ð. Íàñòóïíîãî äíÿ (15 ëèïíÿ) ïðîùà ç³ Ñòàðîãî Ñàìáîðà ÷åðåç ñåëà Áà÷èíà,

Òîð÷èíîâè÷³, Òîðãàíîâè÷³, Ìîðîçîâè÷³, Âàíüîâè÷³ òà Ñòð³ëêîâè÷³ ïðèáóäå äî Ïðîêàòåäðàëüíîãî õðàìó гçäâà Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³ ì. Ñàìáîðà. 16 ëèïíÿ ðàêó ç ìîùàìè ïåðåíåñóòü ÷åðåç ñåëà Ðàë³âêà, Íàã³ðíå, ³ëüøàíèê, ×åðõàâà, Ëóêàâèöÿ, Óð³æ äî ãðåêî-êàòîëèöüêîãî õðàìó â Íàãóºâè÷àõ Äðîãîáèöüêîãî ð-íó. Ó ñóáîòó 17 ëèïíÿ äàíà ïðîùà ïðîéäå ÷åðåç ßñåíèöþ-ѳëüíó, Ïîïåë³, ÁîðèñëàâÁàíÿ, Áîðèñëàâ-Ãóáè÷³ ³ ïðèáóäå äî Êàòåäðàëüíîãî Ñîáîðó â Äðîãîáè÷³. Çàïðîøóºìî äóõîâåíñòâî òà ìèðÿí äî ó÷àñò³ ó ï³ø³é ïðîù³ ç ìîùàìè ñâì÷. Éîñàôàòà. Ïî ïðèáóòò³ ðàêè ç ìîùàìè äî Äðîãîáèöüêî¿ Êàòåäðè â í³é ðîçïî÷íóòüñÿ í³÷í³ ÷óâàííÿ, ïðèñâÿ÷åí³ äðîãîáèöüêèì ñâÿùåíîìó÷åíèêàì Ñåâåðèíó, ßêèìó òà ³òàë³þ. Ðîçïîðÿäîê äàíî¿ ïðîù³ áóäå ïîäàíî ï³çí³øå. Вл. інф.


2

ëèïåíü 2004 ðîêó

Âèäàíî ²íñòðóêö³þ äëÿ ñâÿùåííîñëóæèòåë³â ÊèºâîÃàëèöüêî¿ Ìèòðîïî볿 ÓÃÊÖ íà ïåðåäâèáîð÷èé ÷àñ 24 ÷åðâíÿ 2004 ðîêó Ñèíîä ªïèñêîï³â Êèºâî-Ãàëèöüêî¿ Ìèòðîïî볿 Óêðà¿íñüêî¿ ÃðåêîÊàòîëèöüêî¿ Öåðêâè âèäàâ Çâåðíåííÿ äî â³ðíèõ íàøî¿ Öåðêâè òà âñ³õ ëþäåé äîáðî¿ âîë³ ç íàãîäè ï³äãîòîâêè äî âèáîð³â Ïðåçèäåíòà Óêðà¿íè. Òîãî ñàìîãî äíÿ áóëî âèäàíî ²íñòðóêö³þ äëÿ ñâÿùåííîñëóæèòåë³â ÊèºâîÃàëèöüêî¿ Ìèòðîïî볿 ÓÃÊÖ íà ïåðåäâèáîð÷èé ÷àñ, ÿêó â³ä ³ìåí³ ªïèñêîï³â Êèºâî-Ãàëèöüêî¿ Ìèòðîïî볿 ÓÃÊÖ ï³äïèñàâ Áëàæåíí³øèé Ëþáîìèð. “Звертаємося до Вас у передвиборчий час, оскільки кандидати та їхні команди, — зважаючи на те, що єпископи і священики серед усіх соціальних груп втішаються в народі великим довір’ям, — стараються забезпечити собі підтримку у Церкви і прагнуть, щоб священнослужителі заохочували свою паству голосувати за певного кандидата”, — так пояснюють причину

написання такого документа владики УГКЦ. У наступних абзацах Інструкція дає пораду, як має поводитися священнослужитель у передвиборчий час: “Передусім, усвідомлюючи свій авторитет в народі не тільки в суто духовних, а й інших аспектах суспільного життя, душпастирі повинні бути дуже розсудливими і обережними, щоб не скомпроментувати свою Церкву і не втратити довіри. Адже йдеться не про моментальні користь чи успіхи, а про добро Церкви взагалі”. Завданням Церкви, вважають владики, є заохотити кожного громадянина до відповідальності, до критичності в оцінюванні кандидатів, а не вказувати на певну особу. Згодом цей документ називає ще й інакші, опосередковані способи агітації, до яких кандидати та їхні команди заохочують священиків, котрі мають авторитет не тільки у стінах храму. “Для того, щоб люди не вказували на душпастирів як на агентів певної виборчої групи, — йдеться в Інструкції, — священнослужителі повинні бути обережними у своїх висловлюваннях, у

Ãðîìàäñüê³ñòü Óêðà¿íè ìîëèòüñÿ çà ìèðí³ ³ ÷åñí³ âèáîðè Ó ï’ÿòíèöþ, 2 ëèïíÿ 2004 ðîêó, ÷ëåíè ãðîìàäñüêèõ îðãàí³çàö³é Ãàëè÷èíè ðîçïî÷àëè áåçïåðåðâíó ìîëèòâó çà êðàùó äîëþ Óêðà¿íè, çà äîáðîãî ïðîâ³äíèêà â îñîá³ íîâîîáðàíîãî Ïðåçèäåíòà, çà ìèðí³ òà ÷åñí³ âèáîðè. Ìîëèòâà, ÿêà íå ïðèïèíÿòèìåòüñÿ í³ âäåíü í³ âíî÷³, ó ÿê³é â³çüìóòü ó÷àñòü ìåøêàíö³ Ñõîäó ³ Çàõîäó, ϳâíî÷³ ³ ϳâäíÿ Óêðà¿íè (äëÿ öüîãî âæå ñêëàäåíèé â³äïîâ³äíèé ãðàô³ê), ðîçïî÷àëàñÿ ïðîùåþ äî ñ. Ñòðàä÷ ßâîð³âñüêîãî ðàéîíó Ëüâ³âñüêî¿ îáëàñò³. Ó ïðîù³ âçÿëè ó÷àñòü ÷ëåíè ãðîìàäñüêèõ îðãàí³çàö³é, ìîëîäü, äóõîâåíñòâî é ìîíàøåñòâî.

Ініціатива проведення безперервної молитви належить громадським організаціям, які в 2002 році провели духовно-просвітницьку акцію “Під твою милість прибігаємо...” (30 червня — 14 жовтня 2002 року ікона Пресвятої Богородиці “Одигітрія” пройшла всіма регіонами нашої держави і відтак була встановлена у Верховній Раді України). У 2003 році ці ж організації провели науково-меморіальну експедицію “Місцями голодомору України”. “Знищений, обкрадений, розкиданий по всьому світі український народ не має зараз іншої зброї, як молитва, - пояснюють причину започаткування молитовного чування її учасники. – Віра в силу молитви і любов нашого народу до Бога завжди супроводжували нас в боротьбі за волю і правду. Так і сьогодні ми просимо Божого благословення для України”. Безперервна молитва завершиться у день виборів Президента України 31 жовтня 2004 року. Прес-секретаріат Глави УГКЦ

заохочуванні до виконання громадянських обов’язків. Священики не повинні організовувати політичних віче. Вони, як громадяни, можуть брати в них участь, однак їхня присутність має бути розважна і виправдана”. В Інструкції також дано відповідь деяким священнослужителям, які помилково вважають, що, вказуючи на конкретного кандидата, вони рятують Україну. “Церква має бути відкрита для різних людей і приймати усіх”, - пишуть владики. Передвиборчі вказівки для священиків закінчується такими словами: „Доручаємо священнослужителям Української ГрекоКатолицької Церкви після кожної Святої Літургії від 1 липня до дня проведення президентських виборів проказувати по одному разу молитви “Отче наш” і “Богородице Діво” за загальне добро та справедливі вибори. Для особистого звертання до Господа пропонуємо такий текст молитви” (текст читайте нижче). о. Ігор Яців прес-секретар Глави УГКЦ

ÌÎËÈÒÂÀ ÇÀ ÑÏÐÀÂÅÄËȲ ÂÈÁÎÐÈ äëÿ êàíäèäàò³â ³ âèáîðö³â “Щасливий народ, що йому Господь — Бог його!“ Пс. 143, 15б Милосердний Боже! Звертаюся до Тебе, бо Ти є джерелом буття. Я вірю, що Ти любиш нас. У Твоїй всемогутності і турботі про нас Ти є твердою основою всякої надії. У покорі складаю на порозі Твого храму всі марноти свого життя й омиваю свою душу цією молитвою від усякого бруду, щоб постати перед Тобою чистим і готовим відповісти на Твою любов. Твої милосердя й любов потрібні мені повсякчас, але особливо в ті вирішальні хвилини мого життя, коли я повинен правильно скористатися Твоїм особливим даром — даром відповідальності за зроблений мною громадянський вибір. У час, який “вагітніє безправ’ям і породжує неправду” (див. Пс. 6, 15), подай мені точку опори, щоб моя душа не хиталася між добром і злом, щоб не тонула в маловірстві і в морі неправди. Ти несхибно подолав спокуси. Пошли й мені здатність встояти перед їхньою притягальною силою, навчи розпізнавати Твій тихий голос у гучному стоголоссі облуди. Ти володієш Всесвітом, і без Твоєї волі ніщо не стається. Не дай мені впасти у зневіру. Попри нашу людську неміч, у світі не може забракнути Твоєї правди, справедливості і добра. Нехай численні прояви людської злоби не затьмарять моє довір’я до Тебе і до тих, хто чинить Твою волю. Ти віддав своє життя за нас, грішних. Пошли й мені мужність пожертвувати моїм маленьким добром, щоб утвердилося в нашій державі справедливе благо для всіх. Твоя душа також “жахалась і тривожилась“ (Мр. 14, 33). Прийди мені на поміч, коли я з неспокоєм у серці протистоятиму лихій волі й маніпулюванню голосами ближніх на догоду чиїмсь корисливим інтересам. У той час, коли Ти, Спасителю, блукаєш з нагими й бездомними, терпиш муки із хворими та несправедливо ув’язненими, бідуєш зі спраглими та голодними (див. Мт. 25, 35-36), дай мені духовну силу виконати свій обов’язок перед Тобою і думати не лише про себе, а й про тих, з ким Ти сьогодні переносиш незаслужену кривду. Ти засіяв Небесне Царство з малого гірчичного зерняти (див. Мт. 13, 31). Пошли й мені певність, що з мого рішення, помноженого на правильне рішення моїх ближніх, зросте благодатне суспільство, основане на правді, справедливості та моралі. Ти нас, людей, ніколи не залишаєш на поталу. Вчини моє служіння та мій голос знаряддям Твоєї волі, щоб наш край і наш нарід завжди був Твоїм Царством. Вислухай нас, Господи, за молитвами Пресвятої Богородиці і всіх святих, яких дала наша Українська земля. Амінь.


3

ëèïåíü 2004 ðîêó

Áëàæåííèé Âëàäèêà Éîñàôàò (Êîöèëîâñüêèé) Âæå íå âïåðøå äî õðàìó Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ïðèáóâàþòü ìîù³ ñâÿòèõ ³ áëàæåííèõ, êîòðèõ ïî÷èòຠÑâÿòà Öåðêâà. ² îñü öüîãî ðàçó â íàñ ïîä³áíå ñâÿòî. Ïðèáóòòÿ ÷àñòèíêè ìîùåé ìó÷åíèêà ÓÃÊÖ áëàæåííîãî Âëàäèêè Éîñàôàòà Êîöèëîâñüêîãî. Íàïåðåäîäí³ öüîãî ñâÿòà ìè ïðèãàäóºìî éîãî æèòòºïèñ. Владика Йосафат, хресне ім’я Йосиф Коциловський, народився 3 березня 1876 року у лемківському селі Пакошівка біля м.Сянока. Його батько був послом до Галицького Сейму. Йосиф Коциловський після закінчення початкової школи навчався у гімназії в містечку Ясло. Завершивши навчання у 1895 році, вступає на юридичний факультет Львівського університету. Упродовж 1896-1901 рр. молодий студент шукає своє покликання й шляхів самореалізації. 1898 року він перериває навчання і вступає до однорічної школи офіцерів запасу артилерії у Відні. Після закінчення цієї школи Йосиф Коциловський ще декілька місяців перебуває на військовій службі, а далі покидає військо, відчуваючи покликання до священичого стану і маючи намір студіювати богослов’я. Подолавши певні труднощі, Й.Коциловський вступає у 1901 році в Colegium Rutenum у Римі за скеруванням перемишльського Владики Чеховича. Тут він стає згодом одним із найкращих семінаристів, працює бібліотекарем, префектом і редактором журналу «Записки питомців руської Колегії у Римі». Богословські студії Йосиф Коциловський закінчив у папському університеті Angelicum, одержавши докторат із філософії у 1903 та з теології у 1907 році. Після цього молодий Коциловський повернувся до Галичини, де 9 жовтня прийняв священиче рукоположення. Незабаром його призначили віцеректором і професором богослов’я Духовної семінарії у Станиславові. Бажаючи поглибити своє духовне життя, 2 жовтня 1911 року Коциловський вступає до новіціяту ОО.Василіян та приймає на облечинах монаше ім’я Йосафат. Як монах, о.Й.Коциловський визначався духом строгої дисципліни, глибокої покори та любові до молитви. 16 травня 1913 року став ієромонахом, викладав богослов’я в монастирі ЧСВВ у Лаврові. 1914 року виїхав до Моравії, де був тимчасовим ректором Богословської семінарії, після чого 1916 року повернувся назад у Західну Україну та склав довічні монаші обіти. 23 вересня 1917 року був призначений єпископом ПеремишльськоСамбірської єпархії. У Перемишлі відбулись Архиєрейські свячення о.Й.Коциловського. Зразу ж Владика Йосафат включився у працю над розбудовою єпархії. Він перейняв провід найстаршої української єпархії у важкі часи І Світової війни. У цю пору австрійська влада ув’язнила за москвофільські симпатії багатьох священиків і мирян, запроторивши їх до концтабору у Талергофі. Владика Коциловський робив усі спроби для їх звільнення, які увінчалися

успіхом завдяки його особистому знайомству з імператором Карлом IV із часів спільної військової служби. Перші кроки нового єпископа навернули до нього серця не тільки священиків, а також і мирян, про що засвідчує його перше послання від 12 листопада 1917 року. Владика Йосафат клопотався про скріплення чернечого життя, про пожвавлення народних місій та реколекцій, про розповсюдження релігійної літератури та преси, старався зорганізувати молодь. 1921 року заснував Духовну семінарію в Перемишлі. Навчання в перемишльській семінарії спочатку тривало 4 роки, а з 1931 року його було продовжено до 5 років. Владика Коциловський особливо переймався рівнем виховання побожності та освіченості священиків, часто розмовляв із ними, давав реколекції і запровадив викладання аскетики, містики та щомісячні наукові богословські диспути. Здібніших вихованців він посилав на студії у закордонні університети Риму, Інсбрука та міст Франції. Владика Йосафат постійно заохочував єпархіальних священиків поглиблювати своє духовне життя. З цією метою видавав пастирські листи, часто скликав конференції і соборчики для духівництва та наказав відбувати щорічно хоча б триденні реколекції. Владика опікувався також монашими Чинами й Згромадженнями, сиротинцями, дитячими садками й школами, які вели сестри Служебниці й Василіянки. Владика Йосафат уклав статути для Згромадження СС.св.Иосифа, отримавши їх затвердження Апостольською столицею. Як правдивий учень Христа, Владика Йосафат дуже багато терпів, починаючи з

1939 року, коли східну частину єпархії з Перемишлем зайняли більшовики. Перебув нелегку 3річну німецьку окупацію. Був заарештований польською Службою Безпеки 21 вересня 1945 року і перевезений до польської комуністичної тюрми у Ряшеві, у якій знаходився до 17 січня 1946 року. 18 січня 1946 року, потрапивши до рук більшовиків, перебував у тюрмі НКВС до 24 січня, після чого був звільнений і відтранспортований назад до Перемишля. Передбачаючи свій новий арешт і депортацію у СРСР, Владика Йосафат, будучи присутнім на конференції польських єпископів у Ченстохові, передав написану там власною рукою заяву вірності папі Пієві XIII: «У випадку мого арешту й заслання покірно прошу передати Святійшому Отцеві, що складаю у його стіп вияв моєї вірності і цілковитої відданості до останнього удару мого серця, благаючи по-синівськи його батьківського благословення». 26 червня 1946 року Владика Йосафат був заарештований вдруге та силоміць вивезений на схід польськими і радянськими військами. Його переводили з однієї тюрми до іншої, над ним дуже знущалися, примушуючи всіляко до співпраці. Опісля, перевізши Владику до Києва, його намовляли перейти на московське православ’я, що рішуче було відкинуто Владикою, який наполягав на тому, що не є радянським громадянином і що його не мають права судити. Владика важко захворів на запалення у в’язниці, і тоді його з огляду на вік і стан здоров’я кинули у концентраційний табір у селі Чапаївка біля Києва. Перед святом св. священомученика Йосафата Владика кілька днів робив реколекції, відчуваючи свою близьку кончину, яка настала 17 листопада 1947 року. Владика Йосафат Коциловський загинув за вірність Католицькій Церкві як жертва політики більшовицького насилля. Своєю мученицькою смертю він засвідчив вірність Української Греко-Католицької Церкви Апостольській столиці. Його хрест і його гірка чаша стали для нас правдивою славою й вартістю. 27 червня 2001року, під час візиту в Україну Святішого отця Івана Павла ІІ, був разом з іншими українськими мучениками оголошений блаженним. Підготував Ігор Бриндак


4

ëèïåíü 2004 ðîêó

Ñâÿò³ àïîñòîëè Ïåòðî ³ Ïàâëî “ßêèìè ïîõâàëüíèìè â³íêàìè çâ³í÷àéìî Ïåòðà ³ Ïàâëà, ðîç’ºäíàíèõ ò³ëîì ³ ç’ºäíàíèõ äóõîì, íàéïåðøèõ ì³æ áîãîïðîâ³äíèêàìè? Òîé — ïåðøèé ì³æ àïîñòîëàìè , à öåé — á³ëüøå â³ä ³íøèõ ïîòðóäèâñÿ. ¯õ áî ñïðàâä³ â³í÷ຠáåçñìåðòíîþ ñëàâîþ Õðèñòîñ Áîã íàø...” (Ñòèõèðà ïðàçíèêà) Наша Східна Церква урочисто вшановує пам’ять Верховних апостолів Петра і Павла 12 липня (29 червня), які віддали своє життя за вірність Христові. Господь поклав на плечі цих ревних апостолів свої Божественні плани і їхнім вибором заклав величну основу — фундамент Своєї Церкви, а це — розносити Свою благовість до всього знаного і ще не знаного світу. Ці два апостоли дуже різнилися між собою: Симон-Петро походив з Галилеї, а Савло (Павло) народився в малоазійській провінції Кілікії в місті Tapс. Петро був неписьменним рибалкою, а Савло, тобто Павло, відвідував високі школи. Петро три роки перебував з Ісусом Христом, а Савло став апостолом Павлом значно пізніше, після Вознесіння Ісуса Христа на небо... Спочатку спрямуймо погляд на світ або, точніше, маленький світ, де виріс Петро і провів першу половину життя. Народився він на початку І століття у Витсаїді. Життя Симеона і його брата Андрія нічим не відрізнялося від побуту інших рибалок генезаретських. День у день вони бачили перед очима сизу гладінь вод в оздобленні горбів, чули крики чайок, терпляче займалися своєю одноманітною працею. Назагал рибаки Галілеї славилися народом грубуватим і темним, людьми, що мало розуміються на релігії. Петро, хоч і названий в Діяннях людиною “некнижною”, очевидно, мав певну грамоту, знав Писання і був вихований у відданості батьківській вірі. Адже навряд чи людина, що живе тільки одними житейськими турботами, кинула б будинок, роботу і господарство, щоб йти далеко на південь слухати проповідь “Відлюдника”, що з’явився з пустелі, не говорячи вже про ту готовність, з якою Петро озвався на заклик Ісуса слідувати за Ним... З того моменту, коли “син Йони” зустрів на своєму шляху Вчителя з Назарету і відчув на собі Його пильний погляд, доля рибалки немов розламалася надвоє. Він перестає бути просто одним з багатьох жителів приозер’я, а робиться учасником подій всесвітніх. Виступаючи з туману невідомості, він вперше з’являється і на сторінках Нового Заповіту. Ми бачимо його людиною темпераментною і захопленою, трохи метушливою, схильною до швидкої зміни відчуттів. Він енергійний, поривчастий, але образу природного вождя в ньому мало. Це м’яка, добра, поступлива натура, хоча в критичні хвилини він здатний проявити рішучість. У словах і вчинках Симона проглядає щось нехитре, майже дитяче. Здається, що весь він — немов на

долоні. Проте під хиткою поверхнею є міцна основа — віра, здатність до любові і відданості... — Симоне, сине Йони, чи любиш ти Мене більше, ніж вони? — Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що я люблю Тебе... Отже, нарікаючи Симона Петром (Кифа-скеля), Господь навряд чи мав на увазі непохитність його волі, а радше — прихований натяк на покликання апостола — послужити в майбутньому основою, “скелею” для будівлі Церкви. Також відомо, що нові імена було прийнято давати слугам. Мабуть, цим Христос хоче сказати, що призначає Симона служити Йому і Його справі. І проходить зовсім небагато часу, як Він говорить рибалці: “Слідуй за Мною”. Така є новозавітня традиція, такий і погляд Отців Церкви. За словами св. Кирила Єрусалимського, Петро — “первоверховний в соньмі учнів” А св. Іван Золотоустий іменує Петра “главою в лику апостольському” Очевидно, що владу Кифи в першій спільноті ніяк не можна назвати владою незаперечного владики. Це швидше влада любові і служіння. Петро після П’ятдесятниці стане нести саме цю покірливу першість служіння. Користуючись своїм авторитетом для справи Божої, він ніколи не буде перетворювати його в духовне насильство над іншими. Натомість Савло не був уродженцем Юдеї. Він виріс в діаспорі, в столичному килійському місті Тарс, де тісно стикалися Схід і Захід, процвітали філософія, спорт і торгівля. Сім’я Савла мала потомственне римське громадянство, про що нагадувало

друге, латинське, ім’я тарсянина — Павло. Проте він гордився тим, що не став гелліністом, а був “євреєм з євреїв”: зберіг батьківську мову і традиції предків. Коли Савло змужнів, його відправили до святого міста вивчати науки рабинів; рідні мріяли, що з часом він стане богословом-книжником. Проте подія, котра сталася із Павлом по дорозі в Дамаск, цілковито перевернула його життя. З однієї сторони, він, здавалося б, не змінився. Це, як і раніше, була людина непохитної віри, готова віддати себе Богові до кінця. Ставши християнином, Павло не вважав негожим називати себе фарисеєм. Вихованець школи рабина Гамалиїла осмислив свій шлях у світлі батьківських традицій. Що означало для нього Євангеліє Ісуса Христа? Перш за все — новий етап, або фазу, того ж єдиного Одкровення, початок якого веде до прабатька Авраама. Але якщо раніше небесна воля відкривалася тільки в Законі і в навчанні, переданому пророками і мудрецями, то нині Сам Бог говорить з людьми через Помазаника. Месія приніс “нову Тору”, новий Закон. Старе пройшло. Минув “колишній світ”, наступила остання месіанська ера. З другого боку, одкровення Христове дало Павлові набагато більше: живий досвід благодаті, яка перетворює душу. Вона відкрила йому Христа як “спасаючу Силу Божу”. Вимоглива совість Савла примушувала його визнати, що людина не в змозі виконати все, що наказує Закон. Тепер же єднання з Господом Ісусом знімало тягар вини, давало внутрішній світ — ні з чим не порівняний. Це доводило, що в особі Месії Бог приймає грішників, “виправдовує” їх, залучає до Свого світла. Джерелом духовної сили Павла було життя в Христі. Саме він, “не знаючий Господа по плоті”, спіткав і розкрив суть Євангелії, як ніхто інший до нього. Отже, бачимо, що два апостоли, пам’ять яких Христова Церква обходить в один день, цілковито різняться між собою у вихованні, за характером, за життєвими переконаннями. Ті, що є основою Церкви, “вихователями всієї вселенної” засвідчили, що на шляху до Божого царства, просякнутого любов’ю до Христа, розбіжності не розділяють, але збагачують. Тож нехай стануть і для нас прикладом віри та святості великі учні Христові, які стали “божественними сурмами Христових навчань і страждань” Диякон Василь Нестер


5

ëèïåíü 2004 ðîêó

гâíîàïîñòîëüí³ Âîëîäèìèð ³ Îëüãà Ñâ. Êíÿãèíþ Îëüãó òà êíÿçÿ Âîëîäèìèðà, áåç ñóìí³âó, ìîæíà ââàæàòè àïîñòîëàìè ÐóñèÓêðà¿íè. À ¿õ âíåñîê â ³ñòîð³þ Õðèñòîâî¿ Öåðêâè ìîæíà ïðèð³âíþâàòè äî âíåñêó Îëåíè òà ¿¿ ñèíà Êîíñòàíòèíà Âåëèêîãî. Саме ці великі люди одні із перших зрозуміли і відчули у серці місію і завдання Ісуса Христа:” Ідіть і навчайте усі народи, христячи їх в ім’я Отця, і Сина і Святого Духа.” А це означало, що вони мають бути інакшими — не такі як усі. Розуміючи це, вони кинули виклик усьому руському поганству, наражаючи себе на небезпеку смерті, оскільки розпочали “рух проти течії”. Ось чому можна з впевненістю говорити, що прийняття християнства не було зумовлено виключно з політичних міркувань, а, напевно, і з внутрішнього осінення і перемінення від Божого дотику. Княгиня Ольга стоїть на перехресті релігійної та культурної історії РусиУкраїни. По-перше, християнство за її часів було вже знаним, зокрема на півдні держави, на нинішній Україні. Воно ще не було настільки сильним, щоб без глибших потрясінь внутрішньої громадянської війни Ольга могла зважитись на насильне повне християнізування Руси-України, але з її смертю терезка ваги перехилялася вже виразно в бік християнства. Видно це з того, що за Ярополка християнство на півдні стало вже тріумфувати. Саме це свідчить про те, що Ольгу можна називати “Предтечею” Християнства на Руси-Україні. Саме її поштовх дає стимул для майбутнього хрещення Руської держави її внуком Володимиром Великим. Цікавим є те, що християнство за часів Ольги мало особливий характер, зокрема це цілком вселенське католицьке християнство. Для княгині Ольги східні і західні були християнами, і в тих часах існувала ще реальна можливість, Що Руська держава могла прийняти християнство в латинському чи східному обряді. На Русі ще тоді не було салонності ні до сходу ні до заходу, не було теж упередження до латинського християнства, випродукованої

в пізніших часах. Тому для княгині Ольги зворот в один чи другий бік був радше справою політичної орієнтації. Тому християнська опінія на РусиУкраїні від самої смерті Ольги величала її святою. По хрещенні Руси цей культ став поширюватись самочинно, дарма що візантійська церковна влада, противна робити святими місцевих варварів, довгі часи зволікала з формальною канонізацією Ольги. Щойно у ХІІ столітті Ольга величається вже святою (хоч ми не знаємо, чи і коли була формальна її канонізація). Виклик поганству, започаткований

Ольгою, довершує її внук Володимир Великий. Цю постать можна сміливо порівнювати зі святим Константаном Великим та святим Августином. Адже він є наочним образом умопереміни від зіткненням з християнством. Про нього можна сказати висловом одного святого: “Осінений Божою благодаттю жорстокий лев став благим і богоугідним ягнятком” . Саме його кардинальне навернення до християнства змінило історію Київської Русі і започаткувало її новий етап розвитку вже як християнської держави під назвою Київська Русь. Особа св. Володимира Великого, мабуть, одинока перейшла з усіми варіантами його життя в усну народну словесність як надзвичайна постать володаря двох облич. Володимир – це сильний, справедливий володар Руської Держави, що при допомозі своїх лицарів-помічників і героїв береже в державі лад, винищує всякі злочини та нарушення права й справедливості. Це оборонець батьківщини перед зовнішніми і внутрішніми ворогами. В усній словесності являється теж другий Володимир, святий, богоугодний і милосердний, приятель бідного народу. Це другий Володимир, це “Сонечко Ясне”, це батько всього народу, овіяний духом Євангелії не на словах, а на ділах. Він винищує нужду та вбожество у своїй країні, це соціальний реформатор не на засаді ненависті людини до людини, не на теорії класової боротьби без основ християнської любові, це соціальний реформатор, що усуває нужду, вбогість та недостаток у своїй країні задля Бога та в ім’я справедливості і євангельського братолюбія. З цього короткого опису можна збагнути, що несе в собі слово “святий”. Це є вибір бути інакшими, не такими, як ми є зараз, а такими, як нас сотворив Бог. Це вибір брати на себе відповідальність дати можливість змінитися іншим. Це можливість бути прикладом для інших. Ось чому український народ вшановує і почитає Володимира і Ольгу як святих апостолів Української Землі. Диякон Іван Дубравський

115 ðîê³â â³ä íàðîäæåííÿ Ñåâåð³ÿíà Áàðàíèêà 18 ëèïíÿ âèïîâíþºòñÿ 115 ðîê³â ç äíÿ íàðîäæåííÿ îäíîãî ç íàøèõ äðîãîáèöüêèõ ñâÿùåíîìó÷åíèê³â áëàæåííîãî Ñåâåð³ÿíà (Áàðàíèêà). Ïðèãàäóºìî Âàì êîðîòê³ á³îãðàô³÷í³ äàí³ áëàæåííîãî Ñåâåð³ÿíà. Народився 18 липня 1889 року. До чину Святого Василія Великого вступив 24 вересня 1904 року в Крехові. Там закінчив пробу чернечого життя і 16 травня 1907 року склав свої перші чернечі обіти, а схиму - 21 вересня 1910 року. Святу Тайну Священства прийняв 14 лютого 1915 року. Після повернення на рідну землю його було призначено до Жовківського монастиря, де він працював як катехит і редагував

дитячий журнал "Наш приятель". Також єром. Северіян був провідником Това-

риства Апостольства Молитви та Марійського Товариства для хлопців, дівчат і ремісників, настоятелем сиротинця, давав повчання монахам, провадив реколекції для вірних. Він нікого не скривдив, нікого не образив, для всіх був привітний, щирий та доброзичливий. Коли в Дрогобич прийшли російські війська, кагебісти заборонили ієромонахам залишати стіни Святотроїцького монастиря, мотивуючи це воєнним часом. Вірні радили отцям якнайшвидше вийти з монастирської обителі і перечекати небезпеку. Однак вони відмовилися і, висповідавшись, терпляче чекали сподіваного. НКВД забрало їх до Дрогобицької тюрми 26 червня 1941 року, і більше живими їх ніхто не бачив.


6

ëèïåíü 2004 ðîêó

×è íàø³ ä³òè âì³þòü â³äïî÷��âàòè? Áàòüêè, ïðî÷èòàâøè öå çàïèòàííÿ, îäðàçó æ ñòàðòóâàëè äóìêîþ â ïîë³ò, øóêàþ÷è ñâî¿õ ÷àä äåñü íà ñóñ³äí³õ ïîäâ³ð’ÿõ. Îò ÿêðàç öå ³ íå òå, ïðî ùî âè, ëþá³ áàòüêè, ïîäóìàëè. Çàðàç õî÷åìî ðîçïîâ³ñòè âàì ïðî â³äïî÷èíîê, ÿêèé â³äáóâàâñÿ ç 23 ïî 27 ÷åðâíÿ â ñåë³ Êîð÷èí, ùî íà Ñêîë³âùèí³. Ìè éîãî íàçèâàºìî Ñàðåïòîþ. Äëÿ òèõ, õòî ùå íå çíàº, òî Ñàðåïòà — öå äèòÿ÷îìîëîä³æíèé õðèñòèÿíñüêèé òàá³ð.

семінарії Віталій, Андрій та Михайло. До речі, вони також наші парохіяни і також колись розпочинали свій духовний шлях, приєднуючись до цих спільнот: хто до хору, хто до недільної школи, а хто до прислуги у Святилищі. Ця сарепта була не просто відпочинком, а вінцем річної праці наших дітей. Плоди цієї праці ми могли бачити у вокальних здібностях, які проявляли наші “Відлуннячка”. У свою чергу учні недільної школи показали приклад до наслідування в молитві і послусі. А хлопці з “Вівтарної

дружини”, як завжди, були незрівнянні у прислуговуванні, показавши “вищий пілотаж” в роздуванні кадила і тому подібних речах. Наш відпочинок був насичений іграми та екскурсіями. Однією з проведених нами екскурсій був похід до водоспаду “Гуркало”, який знаходився на відстані п’ять кілометрів від села. На жаль, цей водоспад так і залишився для нас загадкою природи, бо юна експедиція пішла не тим шляхом і, подолавши величезний шлях, повернулася до місця розташування табору. Не падаючи на дусі, наступного дня ми відвідали ще один водоспад, який називається “Кам’янка” і розташований в національному парку “Сколівські Бескиди”. Вчорашній поганий настрій розвіявся під враженнями від шуму води, високих скель мальовничої природи. За такий короткий час ми неодноразово бували на річці в горах, повели дружні футбольні зустрічі з місцевою командою однолітків та учнями з Рівненщини, які паралельно з нами відпочивали. Наша Сарепта закінчилась урочистою Божественною літургією в парохіяльному хромі Косми і Дам’яна. На закінчення хтілось би подякувати отцю-парохові Олексію який нас прийняв і піклувався протягом відпочинку, а також вищезгаданим організаторам та учасникам сарепти з катедрального храму Пресвятої Трійці. Дмитро Фокін

Одним словом, це коли дитячі або молодіжні спільноти, які існують при парохії, влаштовують собі влітку відпочинок. При нашій парохії, дякувати Богу, такі спільноти є і навіть дуже добре існують та розвиваються. А саме цього літа свої зусилля у відпочинку об’єднали такі спільноти, як: середня група хору “Відлуння” під керівництвом п. Мар’яни, недільна школа з їхніми катехитами, сестрами Володимирою та Софією (СНДМ), а також “Вівтарна дружина”, очолювана о.Віктором Коцемірою. Також мали честь проходити практику на цій сарепті студенти Дрогобицької духовної

ÌÎËÎIJÆÍÎÌÓ ÁÐÀÒÑÒÂÓ - 15 Ìîëîä³æíå Áðàòñòâî Êàòåäðàëüíîãî Ñîáîðó Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ãîòóºòüñÿ â³äçíà÷èòè ñâ³é 15-ë³òí³é þâ³ëåé. Ìîëîä³æíå Áðàòñòâî çàñíîâàíå íà ïî÷àòêó âèõîäó ÓÃÊÖ ç ï³äï³ëëÿ, ó 1989 ðîö³. Éîãî ñï³ëüíîòó ñêëàäຠìîëîäü, ÿêà áåðå àêòèâíó ó÷àñòü ó æèòò³ ïàðàô³¿. Áðàòñòâî áàãàòå íà ïîêëèêàííÿ äî ñâÿùåíñòâà òà ìîíàøîãî ñòàíó.

Çàïðîøóºìî ÷ëåí³â áðàòñòâà óñ³õ ðîê³â, à òàêîæ ñâÿùåíèê³â, ÿê³ ñïðèÿëè ðîçâèòêó òà ñòàíîâëåííþ ö³º¿ ìîëîä³æíî¿ ñï³ëüíîòè, íà ñâÿòêóâàííÿ ð³÷íèö³ áðàòñòâà. Ïðî ñâîþ ïðèñóòí³ñòü ïðîñèìî ïîâ³äîìèòè äî 16.07.2004 ð. Êîíòàêòíèé òåëåôîí +38 (03244) 3-84-38 ï³ñëÿ 18.00 ãîä. Ìîá. +38 (067) 798-42-03

Ïðîãðàìà ñâÿòêóâàíü: 24 липня 2004 р. Б. 9.30 – Свята Літургія. 12.00 – Святкова Академія. 14.00 – Обід. 16.00 – Виїзд в гори. 25 липня 2004 р. Б. Повернення в Дрогобич. 19.00 – Вечір відпочинку. З повагою Молодіжне Братство


7

ëèïåíü 2004 ðîêó

ÇÂÅÐÍÅÍÍß õðèñòèÿíñüêèõ Öåðêîâ Óêðà¿íè äî äåðæàâè òà óêðà¿íñüêîãî íàðîäó (Продовження. Поч. у попередньому номері.)

Також викликає особливе обурення той факт, що в Україні не тільки існує суспільно прийнятне дітовбивство, але й узаконено використання так званих “людських зародків” — тіл вбитих шляхом аборту немовлят. Тільки зневагою до гідності людини можна пояснити той факт, що вбита дитина певними представниками медичного бізнесу розглядається як сировина для медичних та косметичних препаратів. Це створює навколо акту аборту атмосферу схвалення та дозволеності, яка ризикує перерости у справжній виробничий інтерес. Вважаємо, що проблема вбивства ненароджених дітей нерозривно пов’язана з кризою сім’ї, бо найчастіше мотивом аборту є бажання не створювати собі соціальних проблем. Християнська Церква розглядає сім’ю як природній і первинний інститут суспільства, який базується на добровільно укладеному благословенному Богом союзі чоловіка та жінки. Сім’я відіграє виняткову роль у справі виховання людини і становлення здорового і повноцінного суспільства. Ми глибоко переконані, що в разі деградації сім’ї як соціального інституту, обов’язково відбудеться і занепад українського суспільства, яке втратить свою самобутність та ідентичність. Що ми можемо зробити для того, щоб захистити життя кожної людини і запобігти суспільній катастрофі? Насамперед необхідно усвідомити, що ні держава, ні політичні або громадські об’єднання, ні інші соціальні інститути навіть за наявності великого бажання не зможуть самотужки подолати проблеми знецінення життя людини. Це під силу тільки всім нам разом. Тому християнські Церкви України, будучи невід’ємною частиною суспільства, незважаючи на існуючі між нами розбіжності, висловлюють бажання спільно працювати в питаннях захисту життя людини і відродження сім’ї. У зв’язку з цим ми підтримуємо ідею створення Всеукраїнського міжконфесійного комітету захисту життя людини, в роботі якого матимуть можливість взяти участь не тільки християни, а й представники ісламу та іудаїзму, які поділяють з нами погляд на суспільні проблеми. Організація і робота такого комітету може стати прикладом об’єднання людей з різними поглядами заради досягнення спільної мети. Ми звертаємося до Парламенту і Уряду України з проханням переглянути чинне законодавство (стаття 50 “Добровільне штучне переривання вагітності” Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров‘я”, прийнятого постановою Верховної Ради України від 19.11.1992 р. (№ 2802-12); Постанова Кабінету Міністрів № 926 від 12.11.1993 р. “Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів” та інші), якими регулюється питання штучного переривання вагітності. Звертаємо увагу на суб’єктивність визначення підстав для аборту — так званих “соціальних та

медичних показників”, під якими можуть розумітися практично будь-які причини, якими виправдовується вбивство ненародженої дитини. Покликання Держави — забезпечувати гідний рівень життя своїм громадянам. Тому ми, усвідомлюючи, що однією з причин абортів є економічні труднощі, звертаємося до законодавців і Уряду з проханням посилити соціальний захист та опіку сімей у питанні народження і виховання дітей, активно пропагувати збільшення кількості дітей в сім’ї, підтримувати багатодітні сім’ї. Ми звертаємося до лікарів, особливо до тих, хто є християнами, із закликом не тільки самим не брати участі в абортах, але й сприяти усвідомленню того, що аборт є і дітовбивством, і шкідливою для організму жінки дією, яка може привести до непоправних наслідків. Церкви, які ми представляємо, рішучо протестують проти комерційного використання вбитих через аборт дітей (так званого “абортивного матеріалу”), і тому ми звертаємося до медиків та науковців з проханням не брати участь у пов’язаних з цим заходах, а Верховну Раду України просимо внести до законодавства відповідні зміни. Взагалі ми вважаємо неприйнятними будь-які дії, в тому числі і способи штучного запліднення, наслідком яких є знищення зачатого плоду або його комерційне використання. Ми звертаємося до вчителів і лікарів із закликом сприяти підготовці молоді до подружнього життя та відповідального батьківства, а також розповсюдженню знань про те, що вбивство ненародженої дитини не може бути способом вирішення проблем. Ми звертаємося до всіх, хто має суспільно важливий голос — політиків, діячів науки і культури, журналістів — із закликом використати свій вплив на суспільство для того, щоб захистити життя ненароджених дітей. Чим більше людей будуть знати правду про те, що ховається за словом “аборт”, тим менше буде тих, хто підтримуватиме позбавлення життя беззахисних маленьких дітей. Ми звертаємося до власників і працівників засобів масової інформації, що часто використовуються для поширення культу насильства, вбивств, брутальності, сексуальної розбещеності, що провокує безвідповідальні статеві зв’язки, жорстокість та злочинність, приводить до небажаної вагітності та абортів, з проханням пам’ятати про відповідальність за результати своєї праці. Свобода слова і самовиразу повинна сполучатися з відповідальністю за це слово та спосіб самовиразу. Євангеліє попереджує, що відповідальність за гріх несе не тільки сам грішник, але й той, хто спокусив його до гріха, а тому просимо власників і працівників засобів масової інформації робити все можливе для того, щоб нові способи суспільної комунікації не ставали новими засобами розповсюдження з��а у світі. Ми переконані, що кожна людина має невід’ємне право на життя з моменту зачаття до природної смерті, а сім’я, як

благословенний Богом союз чоловіка та жінки, а також дитина, яка є плодом їхньої любові, мають величезну цінність та потребують всебічної охорони та опіки. Ми переконані, що тільки разом, спільними зусиллями всіх суспільних інституцій, ми зможемо подолати труднощі становлення українського суспільства, збудувати його на міцних духовних основах, зробити його здатним захистити життя кожної людини і дати їй можливість для гармонійного розвитку. Нехай Господь Бог допоможе нам у цій добрій справі! На даний Богом час звернення підписали (в алфавітному порядку): Василь Райчинець, Старший Єпископ Союзу Вільних Церков Християн Євангельської Віри України Володимир, Митрополит Київський і всієї України Української Православної Церкви Володимир Крупський, Президент Української Уніонної Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня Григорій Комендант, Голова Всеукраїнського Союзу об’єднання Євангельських Християн баптистів Леонід Падун, Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви Любомир, Верховний Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви Маркіян Трофим‘як, Заступник Голови Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України Мефодій, Митрополит Київський і всієї України Української Автокефальної Православної Церкви Михайло Паночко, Єпископ Церкви Християн Віри Євангельської України Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України Української Православної Церкви — Київський Патріархат

Íàì³ðÿþòüñÿ âñòóïèòè â ñòàí ïîäðóæí³é

Юрій Сов’як, 1979 р.н., м. Дрогобич – Оксана Артимович, 1979 р.н., м.Дрогобич; Назар Січка, 1979 р.н., м.Дрогобич – Мар’яна Павелчак, 1984 р.н., м.Дрогобич; Юрій Савчак, 1981 р.н., м.Дрогобич – Юлія Лещенко, 1985 р.н., м.Дрогобич; Сергій Тряско, 1980 р.н., м.Стебник– Тетяна Андрусик, 1980 р.н., м.Дрогобич; Тарас Дідух, 1980 р.н., м.Дрогобич – Леся Гудима, 1983 р.н., м.Львів; Богдан Чапля, 1978 р.н., м.Дрогобич – Іордана Боброва, 1982 р.н., м.Дрогобич; Юрій Бандрівський, 1968 р.н., м.Дрогобич – Галина Торська, 1969 р.н., м.Дрогобич; Роман Гординський, 1976 р.н., м.Дрогобич – Руслана Черевка, 1981 р.н., смт. Королево; Артур Кюрбіс, 1979 р.н., м.Лондон – Світлана Берегуляк, 1979р.н., м.Дрогобич; Іван Кобільник, 1978 р.н., м. Дрогобич – Ольга Кончагіна, 1984 р.н., м.Дрогобич. Якщо комусь відомі якісь канонічні перешкоди щодо укладення даних подруж, просимо повідомити парафіяльний уряд.


8

ëèïåíü 2004 ðîêó

Çàïðîøóºìî äóõîâåíñòâî òà â³ðíèõ âçÿòè ó÷àñòü ó ïðîù³, ïðèñâÿ÷åí³é äðîãîáèöüêèì ñâÿùåíîìó÷åíèêàì Ñåâåð³ÿíó, ³òàë³þ òà ßêèìó. Ïðîùà ïðîõîäèòèìå ó Êàòåäðàëüíîìó Ñîáîð³ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à. Ðîçïîðÿäîê ïðîù³: Субота, 17 липня: 20.00 - Зустріч раки з мощами Блаженного свмч. Йосафата (Коциловського), Єпископа Перемишльсько-СамбірськоСяноцького. 20.15 – Велика Вечірня з Литією. 21.30 – Початок нічних чувань біля раки з мощами. Молебень до бл. Йосафата. 22.00 – Повечір’я. 22.30 – Духовні пісні у виконанні середньої групи хору “Відлуння”. 22.50 – Похід зі свічками з іконою дрогобицьких мучеників та ракою з мощами бл. Йосафата вулицями міста Дрогобича. Неділя, 18 липня: 1.00 - Акафіст до бл. дрогобицьких священомучеників. 2.00 - Північна. 2.30 - Вервиця і молебень до Пресвятої Богородиці. 3.30 - Ісусова молитва та молебень до Христа Спасителя. 4.30 - Утреня. Часи. 7.00, 9.00 - Божественна Літургія. Мирування. 12.00 - Архиєрейська Божественна Літургія. Мирування.

ÎÏβÄÜ

Наш парафіянин Андрій Бунь, 1979 р.н., випускник Єпархіального Катехетичного Інституту Пресвятої Трійці м.Дрогобича має намір прийняти дияконські свячення. Виконуючи вимоги канону 771 ККСЦ, Владика Юліян (Вороновський) звернувся до нашої парафії, щоб виголосити вірним про намір Андрія. Тому, якщо хтось має будь-які зауваження до даної особи чи заперечення щодо його свячень просимо повідомити парафіяльний уряд. Управління парафії

Наші жертводавці:

Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Видавець:

Кожної неділі: 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. 18.00 – Вечірня. Молебень. У будні дні: 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 17.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 19.00 – Вечірня. Субота: 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 9.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 18.00 – Велика Вечірня. Утреня. Неділя, 11 липня: 18.00 – Велика Вечірня з Литією. Утреня. Понеділок, 12 липня. Св. апп. Петра і Павла 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. Мирування. 18.00 – Вечірня з Литією. Молебень. Субота, 17 липня. Проща до бл. дрогобицьких священомучеників 20.00 – Зустріч раки з мощами Блаженного свмч. Йосафата (Коциловського), Єпископа Перемишльсько-Самбірсько-Сяноцького. 20.15 – Велика Вечірня з Литією. 21.30 – Нічні чування біля раки з мощами.

Неділя, 18 липня. Проща до бл. дрогобицьких священомучеників 7.00, 9.00 – Божественна Літургія. Мирування. 12.00 – Архиєрейська Божественна Літургія. Мирування.

Середа, 28 липня. Св. князя Володимира до буденного розкладу 10.00 – Божественна Літургія. Кожної суботи 17.00 – Науки для хресних батьків.

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання:

Висловлюємо щиросердечну подяку о. Роману Мірчуку (США) за складену пожертву для Благодійної їдальні у розмірі 500 USD.

Ігор Музика, Юлія Андрусів, Софія Пушкаренко, Христина Жук, Ірина Коваль, Соломія Писарик, Христина Плесканка, Юхим-Даниїл Абрамович. Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

Відійшли у вічність: Ольга Антоник, 55р.; Сергій Мартинов, 60р.; Володимир Кравців, 87р.; Михайло Асиндич, 71р.; Стефанія Мельничин, 73 р.; Орест Ільницький-Гулянович, 39р.

п.Курчак – 40 грн.;п. Іван – 10 грн.; п. Ірина – 20 грн.; п.Наталя - 20 грн.; п.Діана М’ятка - 50 грн.; родини Рентюк і Прокопович - 20 грн.; безім. - 10 грн.

ректор Катедрального Собору о.митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Розклад Богослужінь з 12.07 по 1.08.2004 р.Б.

Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних.

Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. +38 (03244) 2-73-79 ел. пошта: katedra@mail.lviv.ua

Коректор: Уляна МІЩУК Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою право скорочувати дописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”


Visnyk43_2004