Issuu on Google+

÷åðâåíü 2004 ðîêó

Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, iç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

÷åðâåíü 2004

¹11 (40)

Преподобні Черниці! Дорогі у Христі брати і сестри! Прийміть найщиріші вітання з нагоди Престольного Празника Пресвятої Трійці та славного дня П’ятидесятниці! Життя у Дусі є життям у спільноті. Нехай же наша Парафіяльна спільнота росте, міцніє, допомагає єднатися у Церковному сопричасті. Просімо нині Життя Подателя, щоб Він вселився в наші серця і душі, вчинивши нас своїм храмом — храмом любові, а парафіяльну спільноту — собором, у якому завжди триватиме безперервна молитва у Дусі і Правді на прославу єдиносущної і нероздільної Тройці — Отця, Сина і Духа Святого. Духовенство Катедрального Собору

Ïðî ³êîíó Ï’ÿòäåñÿòíèö³ Ó íàøîìó Êàòåäðàëüíîìó õðàì³ çë³âà â³ä â³âòàðÿ íà ñò³í³ ðîçïèñîì çîáðàæåíî ³êîíó Ï’ÿòäåñÿòíèö³ (¿¿ ôîòî ìè ïîì³ñòèëè â öüîìó íîìåð³). Ùîáè êðàùå ðîçóì³òè ñèìâîë³êó ïðàçíèêà Ï’ÿòäåñÿòíèö³, ìè ïîäàºìî îïèñ ö³º¿ ³êîíè. У празнику Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що після Його відходу на небо Отець пішле учням і Церкві іншого Утішителя, Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об’явив (Ів. 14, 26). Оскільки учні не змогли зразу прийняти все, а Христос казав, що має ще “багато” що їм оповісти, то зробити це мав Святий Дух: “Дух істини... наведе вас на всю правду” (Ів. 16, 13). Великі майстри східної ікони воліли зосередити свою увагу на найважливішому: на народженні Церкви. Як не дивно, але тут нема постаті Богородиці. Проте не забуваймо, що апостоли сидять на кріслах як учасники Вселенського Собору. Посеред них бачимо порожнє, але освітлене місце: це невидимий, але завжди присутній Христос, Глава свого містичного Тіла. Іконографічна композиція цього празника має вгорі традиційний півкруг неба, який символізує Божу присутність. З неба спливають світлі промені дарів і ласк Святого Духа. Звичайно зображені Апостоли, які сидять півколом. Півколо — це символ об’єднання Церкви. Над усіма Апостолами є вогненні язички, якими проявилася присутність Святого Духа (Ді. 2, 3). Другий прояв — шум вітру — неможливо зобразити візуально, але

його можна відчути посередньо — у виразах збудження та схвильованості Апостолів, бо вони,

крім цього, почали говорити різними мовами (Ді. 2, 4). Вогненні язички саме й нагадують про цей дар мови. Крім того, вогонь очищує та гріє, отже, вогненні язики — це вияв нового, теплого відношення любові між Богом та людьми. Як колись Бог об’явився Мойсеєві у палаючому кущі, так і тепер — у вогненних язиках. Колись, при будівництві Вавилонської вежі, Бог покарав гордість будівничих тим, що замішав їх язики-мови, бо це був бунт проти Бога. Тепер же Святий Дух дає Церкві новий дар язиків-мов, щоб таким способом сповнилася місія поширення Божої правди. Св. Йоан Предтеча пророкував, що Христос буде христити водою і вогнем (Мт. 2, 11). Це сповнилося у Христовому хрищенні та у Зісланні Святого Духа. Св. Павло, який історично не був присутній при цій події, як і при Вознесінні, тим не менше зображений на іконі. Він символізує всіх неприсутніх, в тому числі й нас, яких у Церкві Христовій надихає та навчає Святий Дух. У нижній частині композиції, в темноті, часто зображена алегорична людська постать. Це Космос, тобто всесвіт, який, обтяжений гріхами Адама та людства, чекає у темряві на просвічення та очищення. В простертих руках він тримає рушник, щоб прийняти Божі ласки. Архітектура й стіни символізують Христову Церкву, яка є видимою спільнотою всіх віруючих. Хто шукає правди, той може знайти Христа й наглядно бачити Його у навчанні Церкви та у відданому житті вірних. Підготував Ростислав Куртяк


2

÷åðâåíü 2004 ðîêó

“Ñâ³÷àäî” ïðåçåíòóâàëî Ïîâíó Ñèìôîí³þ 25 òðàâíÿ 2004 ðîêó ó ïðèì³ùåíí³ Óêðà¿íñüêîãî êàòîëèöüêîãî óí³âåðñèòåòó â³äáóëàñÿ âèçíà÷íà ïîä³ÿ â æèòò³ Óêðà¿íñüêî¿ Ãðåêî-Êàòîëèöüêî¿ Öåðêâè — ïðåçåíòàö³ÿ âèäàííÿ “Ïîâíà Ñèìôîí³ÿ äî Ñâÿòîãî Ïèñüìà Ñòàðîãî òà Íîâîãî Çàâ³òó”, ÿêå óêëàâ ï. Ïàâëî Ñìóê, ë³öåíç³àíò á³áë³éíîãî áîãîñëîâ’ÿ â Ïàïñüêîìó ãðèãîð³àíñüêîìó óí³âåðñèòåò³ â Ðèì³. Ïîâíà Ñèìôîí³ÿ º ïåðøèì â Óêðà¿í³ ïîêàæ÷èêîì äî Á³á볿, ùî îõîïëþº ïîâíèé êàíîí Ñâÿòîãî Ïèñüìà, âêëþ÷íî ç âòîðîêàíîí³÷íèìè òåêñòàìè (êíèãè Òîâèòà, Þäèòè, 1-2 Ìàêàâå¿â, Ìóäðîñò³, Ñèðàõà, Âàðóõà òîùî). Öþ êíèæêó âèäàëî âèäàâíèöòâî ðåë³ã³éíî¿ ë³òåðàòóðè “Ñâ³÷àäî”.

Презентація розпочалася молитвою і благословенням Преосвященного Владики Юліяна (Вороновського), Єпарха Самбірсько-Дрогобицького. Після цього до присутніх звернувся п. Богдан Трояновський, директор видавництва “Свічадо”. Він, зокрема, сказав, що ця Симфонія є певним символом, певним знаком тих змін, які відбуваються в нашій Церкві — коли наші співвітчизники, наші фахівці реалізовують великі наукові проекти. Відтак слово мав укладач Симфонії п. Павло Смук. Пан Павло розповів про те, як виник задум укладання Симфонії, а тоді зокрема сказав: “Ця книга, яку ми сьогодні презентуємо, у своїй суті не є науковою працею і не призначена для використання

Христової Церкви, для його ефективнішого проповідування тим людям, на ґрунт сердець яких його зерно ще не впало, а понад усе для того, щоб це Слово принесло щедрий плід у щоденному житті кожного християнина. о. Ігор Яців прес-секретар Глави УГКЦ На фото: п. Павло Смук та п. Богдан Трояновський

Äîâ³äêà:

у науковій роботі (при науковій праці потрібно користуватися не перекладами, а оригінальними текстами і відповідними симфоніями). Ця Симфонія орієнтована на ширше коло користувачів: проповідників, душпастирів, студентів, а також всіх людей, які бажають глибше пізнавати Святе Письмо”. Згодом перед учасниками свята виступили о. д-р архимандрит Рафаїл Турконяк, о. Тарас Барщевський, кандидат біблійних наук, викладач УКУ, та п. Богдан Качмар, член Біблійного товариства. Вони передусім говорили про велику заслугу укладача цієї Симфонії, адже праця над здійсненням такого видання є важкою і кропіткою (обсяг Симфонії 1309 сторінок). Також доповідачі розповіли присутнім про Симфонію в контексті сучасної біблістики і перекладів Святого Письма. Сподіваємося, що виконаний труд внесе свою лепту до кращого розуміння та глибшого вивчення Божого Слова вірними

Повна Симфонія є першим в Україні вказівником до Біблії, що охоплює повний канон Святого Письма. У ньому подані всі без винятку слова та словоформи (відповідно 18 861 та 53 032) та вказані всі місця їхнього вживання (648 337 цитат). Симфонія призначена передусім для швидкого віднайдення тих місць у Біблії, приблизний зміст яких пам’ятаємо, але точне місцезнаходження не пригадуємо. Пошук слід здійснювати за менш поширеними словами. Усі форми відмінюваних слів об’єднані в одну статтю під заголовком їх початкової форми. Для кожного слова і словоформи вказано кількість їх вживання як загалом у цілій Біблії, так і в кожній книзі зокрема. Крім того, подані корисні посилання на інші статі, наприклад варіантні слова, відповідні доконані або недоконані форми дієслів тощо. Видання призначене для душпастирів, богословів, студентів богословських студій та семінаристів, а також для усіх християн, що через читання Святого Письма дбають про свій духовний ріст.

“Äÿêóºìî Áîãîâ³ òà äîáðèì ëþäÿì...”: îô³ö³éíî çàâåðøèâñÿ ÷àñ ïåðåáóâàííÿ â Óêðà¿í³ êîﳿ Òóðèíñüêî¿ ïëàùàíèö³ 26 òðàâíÿ 2004 ðîêó ó Ëüâ³âñüêîìó äåðæàâíîìó àêàäåì³÷íîìó òåàòð³ îïåðè òà áàëåòó ³ì. Ñîëî쳿 Êðóøåëüíèöüêî¿ â³äáóëàñÿ ñâÿòêîâà àêàäåì³ÿ òà êîíöåðò ç íàãîäè çàâåðøåííÿ ïåðåáóâàííÿ â Óêðà¿í³ êîﳿ Òóðèíñüêî¿ ïëàùàíèö³. Öþ ðåë³êâ³þ 28 âåðåñíÿ 2002 ðîêó áóëî ïðèâåçåíî äî Ëüâîâà ç ì³íñüêîãî õðàìó Ñâÿòèõ Ñèìîíà ³ ªëåíè (ÐÊÖ).

Туринська плащаниця — реліквія, яка багато століть не залишає байдужими як віруючих, так і невіруючих. З 1898 року — саме тоді археолог і фотограф-аматор Секондо Піа зробив знімок і, проявляючи негатив, побачив позитивний фотографічний портрет Христа Спасителя - розпочалося наукове дослідження плащаниці. Відтоді проведено багато різнопланових досліджень, які викликали жваві дискусії серед науковців. Однак досі не досягнуто одностайності. Та Божий люд, не чекаючи на остаточні результати, приходить до цієї реліквії для молитви і застанови. Для того, щоб забезпечити доступ до плащаниці

якомога більшій кількості людей, зроблено копії, адже оригінал не можна вивозити за межі Турина. В Україні перебувала сьома, остання відома, копія. Нагадаємо, що унікальність цієї фотокопії полягає в тому, що вона виконана в кольоровій гамі, яка повністю відповідає оригіналові. Розмір фотокопії також збігається з оригіналом. Її виготовив Синдологічний Туринський центр (центр, який займається дослідженням Туринської плащаниці) для християн Білорусі. Мінська копія плащаниці є досконалішою, ніж усі попередні. Вона була освячена в Турині 28 квітня 2002 року. В момент обряду освячення копія плащаниці була покладена на оригінальну Туринську плащаницю. Участь у святковій академії взяли Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава УГКЦ, Преосвященний Владика Юліян Ґбур, Єпарх Стрийський, Преосвященний Владика Маркіян Трофим’як, Єпископ-ординарій Луць��ої дієцезії РКЦ в Україні, мери деяких міст, у яких перебувала плащаниця, керівники місцевих органів влади, численне духовенство та миряни. Із зверненням до святочної громади

виступив Блаженніший Любомир. „Коли завершується якась акція, — сказав Глава нашої Церкви, — її організатори звичайно стараються побачити певні результати, зробити висновки. Ця святкова академія завершує похід плащаниці українською землею, проте його наслідків ми не знаємо... Те, що можна було б назвати результатами, знають тільки ті, які духовно скористали із часу перебування у нас Туринської плащаниці. Тому годі говорити про статистичні дані. Ми можемо тільки в загальному сказати, що цей похід плащаниці був для нас благословенним”. Згодом Блаженніший Любомир подякував усім тим, які доклали зусиль для проведення прощі копії Туринської плащаниці на нашій землі. Відтак розпочався урочистий концерт, у якому взяли участь Лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Львівська державна чоловіча хорова капелла “Дударик”, Симфонічний оркестр Львівської філармонії, виконавиця сольних партій Наталка Половинка. Щира подяка Богові та добрим людям за цей великий дар... о. Ігор Яців прес-секретар Глави УГКЦ


3

÷åðâåíü 2004 ðîêó

ÏÐÀÇÍÈÊ ÏÐÅÑÂßÒί ªÂÕÀÐÈÑÒ²¯ Ó ÍÀØ²É ÖÅÐʲ  ղ²² ñòîð³÷÷³ Ëàòèíñüêà Öåðêâà óñòàíîâèëà ïðàçíèê ó ÷åñòü Ïðåñâÿòî¿ ªâõàðèñò³¿, ãîëîâíî â ò³é ö³ë³, ùîá ïðîòèä³ÿòè ºðåñÿì, ÿê³ ïåðå÷èëè ïðàâäèâó ïðèñóòí³ñòü ²ñóñà Õðèñòà ï³ä âèäàìè õë³áà é âèíà. Ñâÿòêóâàííÿ öüîãî ïðàçíèêà íå çàëèøèëîñü áåç âïëèâó é íà Ñõ³äí³ Êàòîëèöüê³ Öåðêâè. Ç ïëèíîì ÷àñó ïðàçíèê Áîæîãî Ò³ëà ïðèéìàþòü Ñõ³äí³ Êàòîëèöüê³ Öåðêâè ñèð³éö³â, õàëäåéö³â, ìàðîí³ò³â, â³ðìåí³â, êîïò³â, ìåëõ³ò³â òà ³òàëî-ãðåê³â. гøåííÿì Çàìîéñüêîãî Ñèíîäó öåé ïðàçíèê ñòàâ îáîâ’ÿçêîâèì ³ â íàø³é Öåðêâ³.

Наш український народ, приймаючи святу віру з Візантії, прийняв з нею і тисячолітню традицію Східньої Церкви щодо культу Пресвятої Євхаристії. А цей культ від апостольських часів, як було вище сказано, полягав у приношенні Безкровної Жертви та у Святому Причасті. І наша Церква від самих початків християнської віри його ревно плекала. Варто пригадати ще науку і приписи відносно культу Пресв. Євхаристії двох великих світочів Української Церкви: митрополита Петра Могили і Слуги Божого митрополита Андрія Шептицького. Київський митр. П. Могила у своїм Требнику з 1646 р. приписує як священикам, так і мирянам зберігати дуже велику почесть до Пресвятої Євхаристії. Священики мають з великою пошаною і побожністю Св. Тайн дотикатися, їх хоронити і їм Божу почесть віддавати. До святилища мають входити з відкритою головою і перед Святими Тайнами зробити глибокий поклін. При відході зі святилища треба знову Святими Тайнам низенько поклонитися. Подібно й на початку і при кінці кожної богослужби треба зробити побожний поклін. Те саме наказує митр. Могила й тим, що служать коло престола. Вони не сміють навіть дотикатися престола, а тим більше на ньому стоячих Святих Тайн. З огляду на пошану до Святих Тайн ніхто з недуховних осіб не сміє входити до святилища. А паламарі мають часто сповідатися і приймати Святе Причастя та жити чесно і тверезо. Священики зобов’язані вчити людей, щоб при стрічі священика зі Св. Тайнами до хворого, віддали пошану Христові у Святих Тайнах. Священики повинні перестерігати вірних, щоб під час Служби Божої на Великому Вході при перенесенні чесних Дарів на престіл, вони не робили поклону до землі, бо ці Дари ще не освячені. Подібно і Слуга Божий митр. Андрій Шептицький вимагає превеликої пошани для Святих Тайн на престолі. “Найсвятішим місцем у церкві, — каже він у пастирському посланні з 1900 р., — це престіл Божий, а на ньому кивот — палата Христа... Бо Святий Жертовник — то найсвятіше місце. А тому, що на ньому приноситься найсвятіша Жертва Служби Божої, і тому, що Найсвятіший Господь неба й землі мешкає на ньому під видами хліба. Це місце таке святе, що християнинові й діткнутися його

не вільно! А священики, що є посвячені для Божої служби, зближаються до нього лише зі страхом, а завжди з чистим сумлінням. Це місце таке святе, що на ньому не сміє бути ні однісенької речі, що не є приписана нашим святим обрядом”. (Пастирський Лист з 1900 р.). Вправді нема богословської трудности щодо почитання Пресвятої Євхаристії поза Службою Божою, бо раз освячений хліб остає назавжди освячений, як довго тільки зберігаються види хліба. Трудність радше в тому, що такий культ є в традиції Церкви, відбігає від головної цілі установи та що такий культ може відривати вірних від Христа на Службі Божій і від Святого Причастя. Кивот на престолі, хоча має того самого Христа, що і Свята Літургія, не сміє взяти верх над Безкровною Жертвою Святої Літургії та Святим Причастям, бо це властиво есенціяльні акти Євхаристійнсго почитання. На Сході ніхто ніколи не перечив дійсної присутності Христа у Пресвятій Євхаристії. Не було потреби ту присутність наголошувати осібним почитанням поза Святою Літургією, тому, що на кожній Святій Літургії є благословення Святими Тайнами. На вищеподаній основі стояли наші Владики, коли приступили до єдности з латинською Церквою на Соборі в Бересті 1596 року. Вони так цінили традицію Сходу і звичаї нашої Церкви, що навіть боялися, щоб їх не змушувано до процесії на празник Божого Тіла. Тому в своїх артикулах відносно з’єдинення з 1 червня 1595 р. вони в цій справі ставлять осібне застереження: “Щоб нас не змушувано до процесії в день Божого Тіла, цебто, щоб ми також мали ходити зі Святими Тайнами, бо в нас є інший спосіб і практика Тайн” (§7). Вони собі застерігають. “Щоб не було заборонено ходити до хворих з Найсвятішими Тайнами публічно та зі свічками і в ризах згідно з нашими приписами” (§23). Хоча наші Владики приступаючи до Унії, дуже бажали точно зберегти традиції та звичаї Східньої Церкви, то одначе вже невдовзі по Унії появляється намагання, щоб у богослуженнях якнайбільше наближатися до практик латинського обряду. Поволі виробляється поняття, що чим біль-

ше ми уподібнимося до латинського обряду, то тим ліпшими станемо католиками. Про це пролатинське наставлення нашої Церкви Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький так говорить: “Нашим батькам, і перед, і після Замойського Синоду здавалося, що треба їм було якнайбільшим числом, хоч би й малих звичаїв і практик, зближатися якнайбільше до латинського обряду, щоб заслужити собі в латинників, найближчих сусідів, як і в латинників у західніх краях Европи та Римі, на опінію правдивих католиків. Та думка пхала багато з наших священиків до принімання живцем з латинського обряду незаконних, бо неодобрених Апостольським Престолом, а навіть ніякою церковною владою у нашій Церкві звичаїв... Такі латинські тенденції сильно скріпила ще ворожа вірі акція царської влади, що прямувала до знищення Св. З’єдинення”. (Пастирське послання про обряди з 1941 р.). Добре й похвальне всяке почитання Пресв. Євхаристії, але найліпше те, що найкраще відповідає волі Христа Господа, найбільш згідне з традицією Східної Церкви та в дусі нашого обряду. А таким почитанням є якраз любов і цінення Святої Літургії та часте Святе Причастя. Цього бажає Христос, до цього заохочує Свята Церква й цього вимагає потреба нашої душі. Христос сказав: “Прийміть, їжте, це є тіло моє...” (Мт.26,26). Ніколи не було сказано: “Прийміть і дивіться”. Тому культ Пресвятої Євхаристії у зв’язку з Безкровною Жертвою Служби Божої і Святим Причастям має і мусить бути в нас завжди на першому місці. “Немає святішого, величавішого та важливішого діяння, — каже Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький, — ніж страшна Жертва Служби Божої. Коли священик приступає до жертовника, тоді його чин перевищає у важності і святості всі діяння людей, що їх історики записують як важливі історичні події” (Про відправу Служби Божої, 1942). А про значення Св. Причастя для нашого духовного життя Св. Пій Х каже: “Св. Причастя — це найкоротша й найпевніша дорога до неба”. Підготував о. Антон Маличкович


4

÷åðâåíü 2004 ðîêó

Ïðàçíèê Ïðåñâÿòîãî Õðèñòîâîãî Ñåðöÿ “Ëþáîâ’þ â³äâ³÷íîþ ïîëþáèâ ÿ òåáå” (ªðåì. 31, 3).

“Християнська побожність, — каже наш Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький, — працювала від віків над тим, щоб Христові Спасителеві, як Богові і як чоловікові, віддати якнайповнішу честь. Церква установляла празник по празнику, щоб відповісти тій побожності християн та щоб вести їх до якнайбільшої любові Христа. Природно, що й любов Христа-Чоловіка до людей мусила ставатись щораз виразнішим предметом християнського культу. Вдумуючись у любов Христа, християнські душі, Церква, під проводом Святого Духа, що в ній живе й веде людські душі до пізнання і любові Бога, щораз більше усвідомлювали собі, що любов є причиною всього того, що Христос зробив для людей. Любов є основою цілого Його поступування. А що абстрактні, відірвані предмети, коли представлені образом, що підпадає під змисли, стаються Для людей доступнішими, конкретнішими, реальнішими, а через те й ліпше зрозумілими, то почитання людської любові до Христа, а з нею і цілого внутрішнього, духового життя Христа прибрало у вселенській Церкві вид почитання Христового Серця, як символу любови”. (З декретів Львівського Архиєпарх. Собору, 1940 р.). Культ Христової Любови у формі почитання Христового Серця зродився і розвинувся у лоні Західної Церкви в кількох останніх сторіччях. Цей культ дав спонуку до різних набожностей і практик та до установи празника в честь Христового Серця. Цей культ знайшов добрий грунт і в нашій Українській Греко-Католицькій Церкві. Від 13-го століття під впливом великих містиків, як св Вернард, св. Бонавентура, св. Ґертруда й інші, починає розвиватися у латинському обряді осібне почитання Христових Ран. Культ рани Христового боку створив дорогу до культу Христового Серця. Богослуження нашої Східної Церкви відзначаються глибоким культом Божої Любови і Милосердя. Відправи середи й п’ятниці повні сердечного почитання і пієтизму до хресного дерева, Христових мук, ран та Його пробитого боку. Тут величаються і знаряддя Христових страждань, часто згадуються муки й болі серця Пресв. Богородиці на вид її розп’ятого Сина. На стихирах вечірні вівторка 4-го гласа читаємо: “Оспівуємо Твої страждання, Владико Христе, хрест, копіє і тростину, губку і цвяхи, бичування, багряницю і вінець з терня, оплювання і насмішки, що їх Ти добровільно перетерпів”. “Ти на хресті пригвоздився, — каже стихира вечірні вівторка 8-го гласа, — проколений на руках і ногах та пробитий у святе ребро, істочаєш мені каплі божественного спасіння, Преблагий...” Наш Слуга Божий митрополит Андрій, великий знавець і любитель східного обряду, у своїх пастирських листах часто говорить про Божу любов. Він так був перейнятий тією любов’ю, що не вважав, щоб почитання Божої Любові у виді Пресвятого Христового Серця було незгідне з

духом і практикою нашого обряду, тому його ревно поручав. В часі Львівського Архиєпархиального Собору в 1940 р. він запропонував осібний декрет про Культ Христової Любові, де на основі Св. Письма змальовує безконечну любов Ісуса Христа до нас, людей. “Постать Христа, — каже він, — начеркнена Євангелистами та Апостолами, така світла, така висока, що й змагання довгих століть та цілого людства не вичерпають пізнання Того, що в Ньому “мешкає повнота Божества тілесного” (Колос. 2, 9). І хрест, і жертва, і пресвяті рани в руках, ногах і з боку, й рани від тернового вінця, і Пресвята Кров, що так обильно проливається на цілий світ, — все те предмети Богопочитання”. Митрополит Андрей бере у ширшому значенні культ Христового Серця і під ним розуміє радше цілу особу Христа-Богочоловіка. “Властивим предметом культу Христового Серця, — говорить він у згаданому декреті, — є все те, що в людській природі Христа може бути і підтягнене під той символ, хоч навіть і не походить з внутрішнього афекту любові, як наприклад, ціла його наука, його мудрість, всі його чесноти, всі молитви, всі справи, установи, зарядження тощо. Уживаючи термін “Христове Серце” як символ цілого, такого багатого внутрішнього життя в Христі, приписуємо все те його любові. Усьому тому поклоняємося, в тому символі маємо знамениту синтезу та конкретний знак безконечних скарбів Христової душі й безко-

нечної скарбниці безцінних дарів для нас”. В культі Христового Серця бачить Слуга Божий Андрей великі користі для духовного життя нашого народу і тому поручає його плекати. “В парафії, — каже він, — в якій люди почитають Христа Спасителя у тій формі, чи тим способом, ціле релігійне життя починає процвітати, люди горнуться до церкви, множиться число приступаючих до Найсвятішої Євхаристії, поволі зникають пороки поміж людьми, в родинах настає згода й любов; родичі пізнають, яким для них скарбом є діти, діти вчаться поважати й любити родичів. З настанням культу Христового Серця усе в парафії зміняються — так, як з настанням весни ціла природа будиться до нового життя. Тому є це безсумнівним обов’язком кожного душпастиря плекати той культ у своїй родині, в християнських родинах і цілій парафії”. Говорячи про святкування празника Христового Серця в нашій Церкві, митр. Андрей зазначає, що “ні єпархіальна Влада, ні Архиєпархиальний Собор не є компетентні впроваджувати таких звичаїв... Коли, за ласкою Божою, збереться Собор нашої церковної провінції, прийдеться йому, може, одобрити і практику обходити празник Пресв. Серця у другу неділю після Зшестя Св. Духа. Наш Архиєпархиальний Собор може тільки мовчанкою одобрити дотеперішню практику монастирів Чину Св. Василія Великого й багатьох парафіяльних церков, цебто тій практиці не противитися”. Службу празникові Христового Серця уложив літургіст о. Ісидор Дольницький. “Служба написана о. прал. Дольницьким, — каже митрополит Андрей, — не тільки відповідає усім обрядовим приписам, але й щодо змісту є дуже добрим представленням культу безконечної Христової любови під символом Його Серця”. о. Ісидор Дольницький уложив також акафіст Христовому Серцю. Його можна б назвати найкращим звеличним гимном у честь Христової Любови. Львівський Архиєпархиальний Собор у своїх рішеннях щодо культу Христової Любови з дня 20 грудня 1940 р. поручає священикам щороку в третю неділю після Зшестя Св. Духа по Св. Літургії відчитувати акт посвяти Христовому Серцю та подає формулку посвяти. Собор одобрює практики почитання Христового Серця в братствах Апостольства Молитви, дуже поручає священикам заохочувати вірних до винагородного Св. Причастя та заводити всюди Апостольство Молитви. Собор посвячує цілу Львівську Архиєпархію Христовому Серцю і приписує священикам посвятити Христовому Серцю себе, свої родини, свою парафію і цілу Україну. (§63-69). Празник Христового Серця прийняли Східні Католицькі Церкви сирійців, маронітів, халдейців вірменів, мелхітів та італогреків. Реформа наших богослужбових книг, переведена Апостольською Столицею у 1940-их роках, залишила в нашому часослові празник Христового Серця під назвою “Празник Найсолодшого Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Чоловіколюбця”. Підготував о. Олег Красуцький


5

÷åðâåíü 2004 ðîêó

Ïðåñâÿòà Òð³éöÿ — Ñï³ëüíîòà Ëþáîâ³ “Áîã º ëþáîâ” (1²â.4.8) Трійця — це найвищий ступінь смирення та самопожертви, на які здатна любов. Пресвята Трійця є джерелом, образом і метою Церкви, тайною сопричастя. Саме в цій таємниці об’являється і живе новизна християнської молитви, у якій у спільноті “з Отцем і з Його сином Ісусом Христом” (1Ів.1,3), у “причасті Святого Духа” (2Кор. 13,13) святкується Пресвята Трійця. У кожній події Христової Тайни об’являється присутність і сила любові Пресвятої Трійці. Триєдиний Бог, який посилав створіння з нічого до буття (Бт.1.1-31), щоб дарувати себе Йому, є Богом Триособовим, що вже споконвіків сам у собі спілкується. Спосіб спілкування зі створіннями, відповідає тому способові, який властивий спілкуванню трьох Божих осіб. Якби Бог був тільки в одній особі, то виділявся б серед усього створеного як зовсім інакший і святий настільки, що вся створена дійсність піддавалася б сумніву. Якби Бог був двоособовим, тоді б не було місця для створіння, достойного Божій любові. Стосунки любові між цими двома Божими особами базувалися б тільки на увазі один до одного. У досконалій любові двоособового Бога не може бути місця для жодного своріння, єдина дійсність — це

стосунки любові між двома особами, суб’єктивні відносини, які одна з одною творять єдину об’єктивну дійсність. Коли Бог в трьох особах, тоді третя особа завжди підтверджує стосунки любові між двома іншими, так що він не лише суб’єктивний, а й відбувається в об’єктивному просторі. Лише у тринітратності Божих осіб є місце для чогось, що може відрізнятися від Бога, — створіння.

Уже в триособовості Бога любовне “служіння” стає “ділом для інших”, яке виконує одна Божественна Особа для двох інших. Одна особа стверджує доброту і красу двох інших і в повній радості засвідчує їхню любов одне до одної як дійсність, що виходить поза межі звичайних стосунків. Небесну літургію як означення стосунків любові в Трійці можна окреслити не лише з допомогою образу “вічного гимну”, оскільки вона містить поняття гри; внутрішньотринітарні стосунки є “грою абсолютної любові”. Позбавлена корисливості та жодних потреб, гра пов’язана з любов’ю заради себе самих. У Бозі немає нічого обов’язкового, нічого закріпаченого: в Ньому немає жодного примусу, а лише бажання. Вічна любовна гра Триєдиного Бога, в якій немає нічого іншого, крім безумовного радісного ствердження, яке чинить одна особа щодо іншої, та ствердного свідчення своїх стосунків через третю особу, в якій — без жодної аналогії зі створінням — відбувається повне злиття зі збереженням особистих відмінностей (перихореза), є центральною дією буття Пресвятої Трійці. о. Володимир Яцула

г÷íèöÿ ñìåðò³ î. ïðîò. Ìàðê³ÿíà-Îëåêñàíäðà Îõðèìîâè÷à Ìèíຠð³ê â³äòîä³, ÿê íàñ ïîêèíóâ îòåöü Ìàðê³ÿíÎëåêñàíäð Îõðèìîâè÷. Ãîñïîäü ïîêëèêàâ Éîãî äî ñåáå íà 91-ðîö³ æèòòÿ. А земне життя Його було нелегким... Проте, пронісши гідно свій хрест, він, будучи вже у досить поважному віці, залишився енергійним. Ті, хто відвідав отця незадовго перед смертю, розповідають, що він ще донедавна щиро зустрічав і приймав усіх з притаманним йому почуттям гумору. Він вмів лю��ити Бога, родину, вірну йому духовну паству. А великий хист дотепно сміятись ще більше підкреслював у ньому людяність. Високе почуття обов’язку, вірність словам присяги, складеної колись перед Престолом Божим, керували ним постійно у його прагненні осягнути спасіння і привести до Христа інших. Отець Маркіян зазнав терпінь. Нелегко було й членам його чисельної родини. Однак він завжди достойно зносив тягарі, творячи взірець правдивого Христового священика. Його Голготою стали поневіряння на засланні, а потім переслідування у підпіллі. Він з радістю та величним піднесенням

зустрів легалізацію УГКЦ, бо в тому, що сталось, була і його заслуга. 28 травня 2003 р. Б. перейшов у вічність бл.п. протеєрей Маркіян-Олександр Охримович. Доброго пастиря, чуйного вчителя, співбрата у служінні в останню путь відпроваджували численні вірні, брати-семінаристи та священики Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Церква ніколи не залишає поза увагою своїх дітей. Тим більше Тих, хто пішов за Христом та став апостолом для народу. З цього приводу у Катедральному храмі м. Дрогобича служилися Божественна Літургія та парастас за душу померлого пастиря. Очолив богослужіння Преосвященнійший Владика Юліян (Вороновський), Єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Йому співслужили священики катедральної парафії. У своїй проповіді Владика ще раз окреслив перед нами незабутній образ справжнього Христового слуги. Також була відслужена панахида біля гробівця родини Охримовичів, в якому покояться тлінні останки протоієрея Маркіяна. о. Володимир Яцула


6

÷åðâåíü 2004 ðîêó

Äóøå Ñâÿòèé, ïðîøó — ïðèéäè “Ìè áà÷èëè ñâ³òëî ³ñòèííå, ìè ïðèéíÿëè Äóõà Íåáåñíîãî, ìè çíàéøëè â³ðó ³ñòèííó, íåðîçä³ëüí³é Òðîéö³ ïîêëîíÿºìîñÿ. Âîíà áî ñïàñëà íàñ” (Ñòèõîâíÿ âå÷³ðí³ Ï’ÿòèäåñÿòíèö³) Подія Зшестя Св. Духа була преобильна в наслідках і мала превелике значення для апостолів та перших християн. Вона у всі часи має те саме значення і для цілої Христової Церкви. Св. Іван Золотоустий у проповіді на празник П’ятидесятниці каже: «Преласкавий Бог сьогодні наділив нас великими дарами, що їх тяжко словами висказати. Тому всі разом радіймо й, радіючи, славімо нашого Бога... Бо що з того, питаюся, що належить до нашого спасіння, не було нам дане через св. Духа? Він нас звільнив з неволі, покликав до свободи, нас адаптував. З цього джерела (це є Св. Дух) випливають пророцтва, ласки зцілення і все проче від нього, чим Церква звикла прикрашуватися». У стихирах Великої Вечірні П’ятидесятниці читаємо: «Все подає Св. Дух. Він виливає пророцтва, вдосконалює священиків, неуків навчив мудрости, рибаків зробив богословами, об’єднує увесь збір церковний. Утішителю, єдиносущний і співпрестольний Отцю і Синові, слава Тобі».

У дні Зшестя Св. Духа родиться і починає діяти Христова Церква. Св. Дух її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди. Головний мотив святкування П’ятидесятниці для новозавітньої Церкви — це подія приходу Св. Духа на апостолів. Звідси цей празник має інші назви: День Зшестя Св. Духа або День Св. Трійці. Зшестя Св. Духа для первісної християнської Церкви було такою радісною, урочистою й важливою подією, що його було поставлено нарівні з празником Пасхи і Христового Різдва. Святкування цього празника, подібно як і празника Пасхи, з часом продовжується на цілий тиждень, який також називає привілей загальниці. В третьому віці цей празник стає загальнознаним. Службу в його честь заложили в 8-му столітті св. Іван Дамаскин і св. Косма Маюмський. «Через Св. Духа, — каже св. Василій Великий, — докочується повернення до раю, піднесення до небесного царства, привернення синівства. Нерез Нього можемо Бога звати Отцем, можемо стати учасниками ласки Ісуса Христа, зватися дітьми світла, брати участь у вічній прославі...» (Про Св. Духа, гл.15). Св. Дух уділив апостолам дар мов, дар

Íàáëèæàºòüñÿ Ïåòð³âêà Святі Апостоли молитвою і постом приготовлялися на зіслання Святого Духа. Вони багато молилися й постили перед тим, як почали проповідувати Євангелію. Після молитви й посту вони висвячували нових пресвітерів на апостольську працю, як це читаємо в Діяннях апостольських: “Вони настановили їм по церквах пресвітерів, а після молитви й посту передали їх Господеві, в якого ті увірували” (14, 23). Тож і св. Церква з давніх-давен молитвою і постом приготовляє своїх вірних до зустрічі великого празника Святих Верховних Апостолів Петра й Павла, що їх пам’ять святкуємо 12 липня, а наступного дня — ще й Собор 12-ти Апостолів. Цей піст наступає по св. П’ятидесятниці, тому в давнину деколи звали його постом П’ятидесятниці. Він знаний також як піст св. Апостолів, піст Апостольський, піст Петрів і піст літній. Наш народ зве його Петрівкою. Піст св. Апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З 4 століття маємо про нього свідоцтва св. Атанасія Великого і св. Амвросія Медіолянського, а з 5 ст. — св. Льва Великого і Теодорета Кирського. Піст Петрівки ввійшов у практику в Церкві не дорогою закону, але через звичай. З тієї причини довший час не було однозгідности ані щодо його зберігання, ані щодо часу його тривання. Одні постили 12 днів, другі 6, інші 4, а ще інші тільки один день. Антіохійський патріарх Теодор Вальсамон (+1204) про Петрівку каже: “Через сім днів і більше до празника Петра й Павла всі вірні, це є миряни й монахи, зобов’язані постити, а хто б не хотів, то хай буде виключений з християнської спільноти”. Піст св. Апостолів у нашій Церкві триває від неділі Всіх Святих до 12 липня - празника св. Апостолів Петра й Павла. Він може бути довший або коротший, залежно від того, коли випадає празник Пасхи. Випаде празник Пасхи скоріше — довша Петрівка, випаде пізніше — коротша Петрівка. Вона може мати найбільше шість тижнів, а найменше один тиждень і один день. Підготував Ростислав Куртяк

розуміння Св. Писання і дар мужности у проповідуванні і визнаванні св. віри. «В день П’ятидесятниці, — каже ІІ Ватиканський Собор, — зійшов Св. Дух на учнів, щоб перебувати з ними повіки. Тоді Церква об’явила себе привселюдно серед народу, проповідь і поширення Євангелії взяли початок між народами, і врешті, Церква Нового Заповіту стала прообразом об’єднання всіх народів у вселенськості віри, яка промовляє всіма мовами...» (Про Місійну Діяльність Церкви, §4.) Дари Св. Духа дійсно великі й щедрі. Про них св. ап. Павло каже: «Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість і здержливість» (Гал. 5,22-23). Св. Дух зійшов і на нас у Св. Тайні Миропомазання зі своїми дарами й помазав нас на Христових борців, а наше тіло зробив своїм храмом. На цю велику правду пригадує нам св. ап. Павло й напоминає нас, щоб ми після неї жили: «Хіба ж не знаєте, — каже він, — що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ж маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною. Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1Кор. 6,19-20) Підготував о.Олег Красуцький

Наша Єпархія знову вітатиме Патріарха Мостиська парафія Святого великомученика Юрія переможця в цьому році святкує 400-ліття свого заснування, а м. Мостиська — 600-ліття Маґдебурського права. За стараннями протоєрея Тараса Шпега, адміністратора даної парафії і декана Мостиського деканату, Преосвященнійший Владика Юліян запросив 13 червня 2004 р. очолити дані Святкування Блаженнійшого Любомира, Патріарха УГКЦ. Подаємо Вашій ласкавій увазі розпорядок святкувань у Мостиськах: 9.45 - Зустріч Патріарха у м. Судова Вишня. 10.15 - Зустріч Патріарха перед храмом Святого вмч.Юрія в Мостиськах. 11.00 - Божественна Архиєрейська Літургія. 17.00 - Святкова Академія.

Готуймося до Билицької прощі Традиційно у неділю Всіх Святих, що припадає на 6 червня 2004р., відбудеться загальноєпархіальна проща до чудотворного місця у Биличах, що на Старосамбірщині. Подаємо до Вашої уваги розпорядок прощі: 11.00 - Утреня. Мале водосвяття. 12.30 - Божественна Літургія. 14.00 - Чин Благословення і освячення Іконостаса. Запрошуємо всіх бажаючих до участі у прощі.


7

÷åðâåíü 2004 ðîêó

Ðåêëàìà â ñó÷àñíèõ ìàñ-ìåä³à Реклама в сьогоднішній час стала яскравим соціально-культурним явищем. До неї є неоднозначне ставлення: від глорифікації до нищівної критики. Вона є невід’ємною складовою у формуванні т. зв. мейнстріму, культурного ядра. Поруч із комп’ютерними іграми, Інтернетом і шоубізнесом рекламна індустрія здобула лідерство за прибутковістю і динамікою розвитку. Навіть існує аксіома “реклама — двигун прогресу”. Реклама в кінці XX ст. стала не лише повідомленням, яке містить конкретний зміст, а економічною категорією. Вона отримує ринкову ціну і перестає бути безплатним продуктом. З’являється рекламний ринок, де інформація продається і купується, а операції з інформацією приносять прибутки і втрати. Реклама від приправи до бізнесу, політики перетворилась у життєво-важливу частину культури, економіки, політики. Безсумнівним є те, що реклама є важливим засобом соціальної комунікації і передачі інформації. Вона сприяє взаємопізнанню і консолідації не лише окремих груп людей, але й цілих народів. Проте засоби і методи, які використовуються рекламною індустрією, є досить суперечливі. Рекламу звинувачують в деградації культури, в потуранні невибагливим, примітивним смакам, зловживанні еротичними сюжетами. Сьогодні вона характеризується односторонністю, універсальністю та культурною одновалентністю. Вона, в певному сенсі, формує ієрархію вартостей людини. Реклама проектує інформацію безпосередньо на людину та суспільство. Вона позначає цивілізованість і культуру, здатність бути суспільством, а не стадом. Нові засоби масової інформації, в тому числі і реклама, знищують на планеті простір і час, затираючи національні кордони. Звичайно, не можна не помітити того, що реклама утверджує почитання матеріального продукту як повноцінного замінника продукту духовного, бачення матеріальної продукції і споживацтва як кінцевої цілі людського буття. Принцип споживання “світу цього” стає абсолютним. Природа тоді розглядається з точки зору відпочинку і туризму, недільний день — як розвага або час для хобі, тіло в аспектах здоров’я і сексу. Всюдиприсутня реклама повинна переконати, що цей світ — найкращий із світів, а іншого немає. Тому потрібно встигнути спожити якомога більше. Характерна тенденція надавати абсолютного значення відносним речам і вартостям, починаючи з батончика, який, виявляється, може принести “райську насолоду”. Завдяки рекламі світ речей знову набуває магічних рис, на які людина може вплинути самим фактом споживання. В рекламі на перше місце вийшли “видимі” проблеми матеріального достатку, культивується система вартостей “західних”, які в теперішніх українських умовах переросли в систему спокус. У країні із затяжною соціально-економічною та політичною кризою реклама формує запити, які неможливо задовольнити більшості до краю

збіднілого населення. Безперечно, що в сучасному суспільстві відбувся неймовірний прогрес щодо життєвих благ, які стали відомі завдяки рекламі. Проте вона створює ілюзію, немовби всі ці казкові блага загальнодоступні чи можуть бути доступні всім. Реклама в цьому випадку відіграє роль Сатани — спокусника, який обіцяє загальний земний рай. В результаті подібного рекламного пресингу сучасна людина перестає відчувати небезпеку щодо ієрархії вартостей. Реклама попереджує про небезпеку захворіти СНІДом чи про те, щоб парламентська більшість на виборах не дісталась небажаній партії, але в неї не існує реального страху перед духовною деградацією. Сьогодні реклама орієнтована на формування споживацького машинізованого суспільства, проповідує комфорт, розкіш, престиж і переваги гедоністичного ставлення до життя. Цей бізнес здійснює самопромоцію, сам себе популяризує, культивує відповідні смаки, на які потім і посилається у своє виправдання. Мовляв, попит викликає пропозицію. Переважно емоційна сфера, зображена в рекламі, підкорена псевдовартостям і “незрілому самообману”. Також моральній оцінці піддається і сам факт психологічного впливу на людей. Коли на них не діяла вже психологічна атака, спеціалісти звернулися до області підсвідомого. Фройдівська мова символів бачиться сьогодні чи не в кожному ролику: тут і облизування губ широким планом і серія кадрів із напівоголеними жіночими тілами, і усілякі “ахи-охи” поза кадром, які часто асоціюються із сексуальною приємністю. Попри те, що реклама дуже проста, вона довгий час може не виходити з голови. Забути можна навіть найбільш геніальний фільм, який ми раз бачили, але сто раз повторений ролик про пошкодження кислотно-лужного балансу — важко. Проте найбільша небезпека полягає в тому, що реклама хоче нав’язати свій спосіб думання. Реклама в сьогоднішніх мас-медіа в більшості випадків є некоректною. Коректна — це та, яка лише пропонує. А вже сама людина визначає, купляти це, чи відкидати за власним бажанням. Мета ж більшості рекламних роликів і

оголошень зовсім інша: нав’язати рекламований товар максимальній кількості покупців. Таким чином, реклама у підсумку робить із нас тих, хто їй потрібен. Однакова інформація, яка потрапляє в голову кожного, змушує всіх думати, відчувати і діяти за одною схемою. Вона старається впливати на спосіб мислення людини, визначати її звички і переконання. Прочитана книга чи переглянутий фільм також можуть це зробити, але за ними завжди стоїть автор — жива людина зі своїм баченням світу, яким він хоче поділитися. Рекламі ж немає чим ділитись, вона лише бажає збільшити об’єми продажу. І ви її цікавите лише з цієї точки зору. Реклама наче отрута, проникає скрізь та не залишає людині жодного шансу на вільне життя свідомості, не кажучи вже про підсвідомість, її жорсткі методи атакують свідомість і підсвідомість, не залишаючи вибору, що його навіть Бог дарував людині як привілей. Також знаним є те, що велике число мас-медіа є в помітній залежності від рекламодавців і питання про об’єктивність тут є проблематичним. Засоби інформації в такому випадку дозволяють рекламодавцям втручатися у редакційну політику. Звичайно, що прибутки від реклами фактично є головним джерелом фінансування для преси і телебачення, але вони не повинні домінувати над просвітництвом, стимулюванням демократичних процесів, тощо. Говорити тут про якусь відповідальність дуже важко. Законодавство лише частково може обмежити “свавілля” реклами. Це прекрасно відображають закони щодо алкогольних і тютюнових виробів. Рекламісти, озброївшись символами та новими досягненнями, творять справжні шедеври, де слово “горілка” не звучатиме, але всі чудово розумітимуть, що й до чого. Потрібна зміна суспільства і моралі на всіх рівнях. Сьогодні кожен знає, яка різниця між снікерсом і соні. Якщо вслухатись — слова майже одинакові, як Бах і Бетховен. Різниця лише в особливості споживання. Суспільство в минулому тисячолітті формувало інтелігенцію і інтелектуалів, а в новому — продукти і продукцію. Любомир Ференс


8

÷åðâåíü 2004 ðîêó

Çàâåðøóºòüñÿ àêö³ÿ íà Êè¿âñüêèé Ñîáîð

Дорога п. Маріє Мелько! Щиро вітаємо Вас з Ювілеєм!

До вірних Греко-Католицької Церкви звернувся їх предстоятель Блаженнійший Патріарх Любомир (Гузар) з проханням про допомогу у спорудженні основного патріаршого храму у стольному граді Києві. “Я прошу кожного і кожну з вас зробити якусь невелику пожертву, хоч би і одну гривню від особи. Ця сума допоможе нам завершити будівництво храму”, – говориться у зверненні. Як вірні діти своєї Церкви, ми не можемо бути байдужими до такого прохання Глави і Отця УГКЦ. Тому оголошуємо півторамісячну акцію (квітень-травень 2004 року) по збору коштів на будівництво патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. Свої пожертви можна подати до захристії храму, перерахувати на рахунок, який подаємо нижче, або скласти на тацу в нашому храмі

16 травня.

Сподіваємося, що ніхто з наших парафіян і прихожан не залишиться байдужим до заклику Церкви.

р/р 26008010973 у Київській філії АТ „Кредит банк (Україна)” МФО 321897 Код ЄДРПОУ 21655633 Отримувач: Релігійне Управління Екзархії УГКЦ З обов’язковим зазначенням “Добровільна пожертва на будову Собору” Щовівторка о 18.30 год. у читальному залі нашої парафії проводяться

“Á³áë³éí³ ÷èòàííÿ”

Óïðàâë³ííÿ ïàðàô³¿

Видавець: ректор Катедрального Собору о.митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Розклад Богослужінь з 30.05 по 13.06.2004 р.Б.

Наші жертводавці:

Кожної неділі: 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. 18.00 – Вечірня. Молебень. У будні дні: 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 17.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 19.00 – Вечірня. Субота: 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 9.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 18.00 – Велика Вечірня. Утреня. Неділя, 30 травня. ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. 7.00, 8.30 – Божественна Літургія. Освячення зілля. Мирування. 11.00 – Божественна Літургія. Освячення зілля. Мирування. Вечірня з коліноприклонними молитвами. 18.00 – Молебен. Хресний хід навколо храму (закінчення маївки). Нічні чування. Понеділок, 31 травня. ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ. ПРЕСТОЛЬНИЙ ПРАЗНИК. 7.00, 8.30 – Божественна Літургія. Мирування. 10.15 - Утреня. Часи. 11.40 - Зустріч Преосвященнійшого Михаїла (Колтуна), Єпископа Сокальського. 12.00 - Божественна Літургія. Мирування. Освячення води. Хресний хід навколо храму. 18.00 - Вечірня. Молебень. 19.00 - Академія з нагоди престольного празника і презентація парафіального інтернет-видання. Четвер, 10 червня. Пресвятої Євхаристії. 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 16.30 – Божественна Літургія за здоров’я. Хресний хід навколо храму зі Святими Тайнами. 18.00 – Велика Вечірня з Литією. Утреня. Кожної п’ятниці. 18.30 – Науки для хресних батьків.

п.Оксана – 10 грн.; п. Микола – 5 грн.; п. Грицик – 20 грн.; п.Івахнів – 10 грн.; п. Дякун – 20 грн.; п. Білик – 15 грн.

жертводавцям благодійної їдальні

Легкою ходою хай росяний світанок Приплине і Вас привітає. І хай на душі Вам так радісно стане, Мов травень пісні Вам співає. І хай таланить Вам у всьому і всюди, Нехай відступають незгоди. Хай весело Вам посміхаються люди Й врочисто видзвонюють дзвони. Вже сивий туман покриває волосся, Вже діти дорослі ростуть, А серце таке молоде іще й досі, І руки спочинку ніяк не знайдуть. Хай зморшки лягають все менш на обличчя, Дай, Боже, зустріти сторіччя! Здоров’я міцного, щастя без краю, Усього найкращого щиро бажаєм! З любов’ю і молитвою Молодіжне Братство

Наші парафіяни: Іван Делявський, 1981 р.н. – Іванна Миколайчишин, 1985 р.н.; Тарас Красуляк, 1983 р.н. – Марта Баб’як, 1984 р.н.; Андрій Федак, 1981 р.н. – Надія Пазинюк, 1981 р.н.; Олександр Янов, 1978 р.н. – Наталія Фідик, 1978 р.н.; отримали Святу Тайну Подружжя. Вітаємо Вас, дорогі у Христі, із одруженням і зичимо Вам любові, злагоди, миру, здоров’я, вірності та багато діточок!

Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Відійшли у вічність: Петро Пильо, 48р.; Ганна Пермякова, 79р.; Микола Єфремов, 73р.; Валентина Сладкоштієва, 81р.; Анна Коленченко, 82 р.; Розалія Станчук, 67 р.; Юрій Сипливий, 58 р.; Іван Харкавців, 66р.; Анастасія Кінджира, 69р. Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних. Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. (03244) 2-73-79 ел. пошта: katedra@mail.lviv.ua

Висловлюємо щиру подяку п.Любов Спариняк — 40 грн.; ТзОВ “УККАН” — 100 грн.; ПП “Стожари”— 100 грн.; ВАТ “Дрогобицький хлібокомбінат” — щоденно хліб.; скарбонка за травень — 224,00 грн. Нехай ніколи не оскудіє рука дающого.

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання: Олександра Слобода, Катерина Лукін, Ольга Клиса, Богдан Ярема, Анастасія-Божена Яворська, Павло-Тадей Яворський, Юрій Грицик, Ігор Чичула, Юрій Музика, Олександр Куліков, Віталій Колеса. Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

Коректор: Світлана ФАРИНОВИЧ Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою право скорочувати дописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”


Visnyk40_2004