Page 1

áåðåçåíü 2004 ðîêó

Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, iç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

áåðåçåíü 2004

¹6 (35)

ÕÐÅÑÒÓ ÒÂΪÌÓ ÏÎÊËÎÍߪÌÎÑÜ, ÂËÀÄÈÊÎ... Òðåòÿ íåä³ëÿ Âåëèêîãî Ïîñòó — Íåä³ëÿ, ùî íàçèâàºòüñÿ õðåñòîïîêëîííîþ. Ìè âøàíîâóºìî ïîêëàäåíèé íà òåòðàïîä, ïðèáðàíèé êâ³òàìè ñâÿòèé Õðåñò. Âøàíîâóºìî ïîö³ëóíêîì ³ ñëîâàìè ï³ñí³: “Õðåñòó Òâîºìó ïîêëîíÿºìîñü, Âëàäèêî, ³ ñâÿòåº âîñêðåñåí³º Òâîº ñëàâèìî!” Ñê³ëüêè ðàç³â ñï³âàëè ìè ç Âàìè öþ ï³ñíþ, ìîæëèâî é íå çàóâàæóþ÷è â í³é ãëèáîêî çàõîâàíó íàóêó õðèñòèÿíñüêîãî Ñõîäó. Â÷åííÿ, íåðîçðèâíî ïîâ’ÿçàíå ç ïåðåêîíàííÿì ó Âîñêðåñ³ííÿ Õðèñòîâå. “Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде за мною”. Ми з Вами нерідко говоримо про хрест, свій власний. І часто нарікаємо на нього й жаліємо себе, впадаємо в розпуку; безнадію, що Господь згадає про нас. Піднімаємо свій хрест наскільки можливо вверх, щоб бачили всі, мовляв погляньте, який мій хрест важкий сучкуватий, а я, незважаючи на його тягар, виконую Божу волю — несу його. Так говоримо, так думаємо, а не хочемо застановитися над тим, що, можливо, не від Бога той нестерпно важкий хрест. Що, можливо, ми самі обтяжили його власними гріхами, що це сучки нашої байдужості, лінивства, гордості, розпусти, пияцтва, злодійства... Чи з вини Бога така нужда охопила нашу Батьківщину. Він дав нам усе: багату землю, роботящі руки, вільну державу. Але це наш уряд, це ми з вами, що, дориваючись до керма влади, повертаємо його лише в свій бік, зовсім не думаємо, а як же мають жити інші? Адже, є люди, яким доводиться нести хрест, важкий хрест. І, як правило, вони якраз і не нарікають, не хизуються своїм хрестом. Варто реально оцінити своє життя і свої вчинки, своє ставлення до Бога, до інших людей. Можливо, маємо ще час на навернення, маємо час, щоб перепросити Бога за гріхи, якими Його ображаємо, відшкодувати спричинені іншим людям кривди і цим самим полегшити муки Спасителя, облегшити свій власний хрест і хрест інших людей, щоб слова пісні: “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико...” не розходилися з нашими життєвими принципами і ми справді могли прославляти Сина Чоловічого в час загального воскресіння. диякон Антон Маличкович


2

áåðåçåíü 2004 ðîêó

Ïðî Äâàäöÿòü äðóãó ñåñ³þ Ñèíîäó ªïèñêîï³â Êèºâî-Ãàëèöüêî¿ Ìèòðîïî볿 ÓÃÊÖ Чергова, Двадцять друга сесія Синоду Єпископів КиєвоГалицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви, відбулася у Львові 25-26 лютого 2004 року Божого під проводом Блаженнішого Любомира (Гузара), Отця і Глави УГКЦ, Митрополита Києво-Галицького. На сесії були присутні усі Владики, які діють на території України, окрім Преосвященного Владики Іринея (Білика). У порядку денному було розглянуто питання приготування душпастирського плану для Києво-Галицької Митрополії УГКЦ, про пенсійний фонд для духовенства Митрополії, про капеланське служіння у Збройних Силах України, про становище церковних структур і потреби духовенства на півдні України, про проведення вишкільних курсів для працівників єпархіальних управлінь Києво-Галицької Митрополії, про співпрацю з Римо-Католицькою Церквою Польщі у ділянці примирення двох народів та душпастирську співпрацю з Римо-Католицькою Церквою в Україні; було взято до уваги звіт про проведення Року родини, заслухано інформацію про створення і діяльність Наради представників християнських Церков і релігійних організацій та створення Асоціації Церков і релігійних організацій України. Владики широко переглянули результати візиту Кардинала Вальтера Каспера у Москву, його зустрічі з провідниками цієї помісної Церкви та реакцію Московського Патріархату й інших помісних православних Церков на ймовірність встановлення статусу Патріархату для нашої Церкви. Синод вирішив зробити у найближчим часом конкретні заходи для з’ясування позиції УГКЦ щодо новітніх обставин суспільно-політичної ситуації та екуменічного діалогу. Наступну Двадцять третю сесію Митрополичого Синоду заплановано провести у червні 2004 року Божого. Секретаріат Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви

Ïîñòàíîâè Äâàäöÿòü äðóãî¿ ñåñ³¿ Ñèíîäó ªïèñêîï³â Êèºâî-Ãàëèöüêî¿ Ìèòðîïî볿 ÓÃÊÖ Львів, 25-26 лютого 2004 року Божого • Зобов’язати усіх священиків Києво-Галицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви бути учасниками державного пенсійного фонду. Відрахування здійснювати за посередництвом Єпархіальних управлінь чи парафіяльних бухгалтерій. • Взяти за основу пропозиції Робочої групи з опрацювання душпастирського плану Києво-Галицької Митрополії УГКЦ. • Затвердити програму та розпочати з осені 2004 року Божого курси адміністрування Єпархіального управління. • Прийняти в першому читанні Канонічні засади пасторальної співпраці Української Греко-Католицької Церкви та РимоКатолицької Церкви в Україні. • Запросити з робочим тижневим візитом в Україну Патріарха Мусу (Дауда), префекта Конгрегації для Східних Католицьких Церков. • Двадцять третю сесію Синоду Києво-Галицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви провести у червні 2004 року Божого.

Õ³ðîòîí³ÿ â Êóðèòèá³ У неділю, 21 березня 2004 року, в місті Куритибі (Бразилія) відбудеться єпископська хіротонія Владики-номіната Володимира Ковбича на ЄпископаКоадютора в Куритибі (Біографію Владики Володимира читайте у №1(30) “Святотроїцького Собору”). Хіротонію уділятимуть Блаженнійший Любомир, Патріарх УГКЦ, Преосвященнійший Єфрем (Кривий), Єпископ Куритибський та Високопреосвященнійший Дон Петро Федалто, Митрополит і Архиєпископ Куритиби Римо-Католицької Церкви. Вл. інф.

Герб нового єпископа

Ïîíàä 150 íàðîäíèõ äåïóòàò³â ï³äïèñàëè ïðîõàííÿ äî Ïàïè Ðèìñüêîãî ïðî Ïàòð³àðøèé ñòàòóñ ÓÃÊÖ КИЇВ – Понад 150 народних депутатів України підписали звернення до Папи Римського Івана Павла ІІ з проханням надати Патріарший статус Українській Греко-Католицькій Церкві. Про це УНІАН 4 березня повідомили в прес-службі Української Народної Партії. Як розповів ініціатор збору підписів народний депутат України, член політичної групи УНП фракції “Наша Україна” Олекса ГУДИМА, “атмосфера під час збору підписів була надзвичайно доброзичливою як до Греко-Католицької Церкви, так і до тих народних депутатів, які найбільше до цього спричинилися – це, зокрема, Оксана БІЛОЗІР, Михайло КОСІВ, Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, Ігор ШУРМА та Андрій ШКІЛЬ”. Одними з перших звернення до Папи Римського підписали Леонід КРАВЧУК, Іван ПЛЮЩ, Віктор ЮЩЕНКО, Юрій КОСТЕНКО, Юлія ТИМОШЕНКО, Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, Степан ГАВРИШ, Віктор ПИНЗЕНИК, Валерій ПУСТОВОЙТЕНКО, Анатолій МАТВІЄНКО, Левко ЛУК’ЯНЕНКО, Іван ДРАЧ, Павло МОВЧАН, Іван ЗАЄЦЬ, Петро ПОРОШЕНКО. Звернення до Папи Римського також підтримали голова та заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу народні депутати України Мустафа ДЖЕМІЛЄВ та Рефат ЧУБАРОВ, а також президент Конфедерації єврейських общин та громад України, народний депутат України Євген ЧЕРВОНЕНКО. Як повідомляє прес-служба УНП, О.ГУДИМА проінформував главу Української Греко-Католицької Церкви Любомира (ГУЗАРА) про те, що в українському парламенті зібрано понад 150 підписів народних депутатів України під зверненням до Святішого Отця Івана Павла ІІ з проханням надання патріаршого статусу УГКЦ.

Ïðåçèäåíò Ëåîí³ä Êó÷ìà ïðèçíà÷èâ ïîñëà Óêðà¿íè ó Âàòèêàí³ КИЇВ – Надзвичайним і Повноважним Послом України у Римській Апостольській столиці призначено Григорія Хоружого. Про це 6 березня повідомила прес-служба Президента. За інформацією Міністерства закордонних справ, досі Г. Хоружий обіймав посаду радника-посланця Посольства України в Росії.

Ïðåçåíòîâàíî ìîðàëüíó êàòåõèçó ÓÃÊÖ ЛЬВІВ – 26 лютого в Українському католицькому університеті відбулася презентація книжки з моральної катехизи „Життя у Христі”. Мета цього видання – подати для катехитів, учителів християнської етики, провідників християнських спільнот та всіх зацікавлених науку про моральні засади християнського життя. Участь у презентації взяли Глава УГКЦ Патріарх Любомир (Гузар), владики Києво-Галицької Митрополії, Апостольський нунцій в Україні Никола Етерович. Праця над книгою тривала п’ять років. Автори ставили завдання подати те, чого Церква навчає в ділянці християнської моралі, показати віру Церкви, спираючись на східну традицію та вчення патристів. Перша частина моральної катехизи подає вчення Церкви про християнську мораль, роблячи акцент на високому покликанні людини та її гідності. Друга — висвітлює питання родинного життя, тайну подружжя, питання суспільного життя, біоетики, соціальної доктрини Церкви, екології. З нагоди презентації видання Патріарх Любомир (Гузар), зокрема, сказав: “Ця книжка є спробою нашої Церкви відродити візантійський спосіб богослов’я, який не має чіткості, але має глибину, бо зберіг зв’язок з апостольською, отцівською традицією. Тому ця книжка — це не тільки подія в житті нашої Церкви, але йдеться про відновлення певного способу представлення моральних проблем”. За словами голови Синодальної Катехитичної комісії УГКЦ, владики Петра (Стасюка), ця книга не є підручником з морального богослов’я, а радше вченням Церкви з окремих питань моралі, обговорення яких вимагає сучасне суспільство. Директор Катехитичного інституту УКУ Сестра Луїза Цюпа наголосила, що моральна катехиза „Життя у Христі” ляже в основу третього розділу Катехизму УГКЦ, над яким зараз триває робота. Моральні проблеми зараз є дуже актуальними, тому опрацювання їх стало одним з перших кроків у цій великій праці. РІСУ


3

áåðåçåíü 2004 ðîêó

Çâåðíåííÿ ñèíîäó ºïèñêîï³â Êèºâî-Ãàëèöüêî¿ ìèòðîïî볿 äî äóõîâåíñòâà, ìîíàøåñòâà ³ â³ðíèõ ÓÃÊÖ ç ïðèâîäó â³çèòó äî Ìîñêâè Êàðäèíàëà Âàëüòåðà Êàñïåðà Дорогі у Христі! Нещодавній візит Кардинала Вальтера Каспера до Москви, під час якого також розглядалися справи нашої Церкви, зокрема визнання Патріархату УГКЦ, став темою дискусій не тільки на нашій батьківщині, а й у цілому світі. Той факт, що обговорення справи внутрішнього розвитку нашої Церкви відбувалося не в Києві, Львові чи Римі, а в Москві — і, що головне, без нашої участі, — стривожив, а почасти й обурив багатьох греко-католиків. Бажаємо сказати декілька слів на цю тему, відповідаючи тим самим на численні запити наших вірних. Перше, на чому хочемо наголосити, — ми повинні за будь-яких обставин зберегти розважливість і мудру налаштованість наших умів і сердець. Висновки, яких ми дійдемо, мають спиратися на всебічний і неупереджений аналіз реальних фактів. Пропозиції, які ми спрямуємо до зацікавлених сторін, мають містити не тільки слушну критику, а й позитивне бачення шляхів виходу з дуже непростого вузла протиріч. Переговори у Москві аж ніяк не перекреслюють той магістральний курс на розбудову Патріархату, який випливає з рішень Синоду Єпископів нашої Церкви. Цей шлях нами обрано давно, і він відображає виразну волю Божого народу нашої Церкви. Крім того, подія, що сталася, може мати й позитивні наслідки. Може статися, що загальна увага, яку привернув до себе згаданий візит, послужить поштовхом до глибшого вивчення аргументів УГКЦ. І оскільки ніхто краще не представить нашу позицію, ніж ми самі, ми мусимо це зробити з ясним розумом і серцем, не затьмареним тривогою. Ми твердо переконані у власній ідентичності. Особливість нашої Церкви полягає в тому, що, отримавши церковну формацію від Візантії, вона була і завжди прагнула бути у сопричасті з наступником святого апостола Петра, Єпископом Рима. Наші предки підкреслили це ще під час Берестейської унії наприкінці ХVI століття. Українська Греко-Католицька Церква не тільки має багату й тривалу історію, що сягає часів Володимирового хрещення, а й зберігає і розвиває давню богословську, правову, духовну традицію, має свою завершену ієрархію. Згідно з церковним правом, Українська Греко-Католицька Церква є помісною Церквою, а не складовою частиною якоїсь іншої Церкви, тому й розвивається відповідно до своєї еклезіальної природи. В історії нашої Церкви було багато складних періодів, коли її бажали вигнати з рідної землі, коли заперечували право на її існування, коли хотіли фізично винищити чи так обмежити адміністративними заходами, щоб вона поступово зникала. Попри всі ці жорстокі заходи, ми вижили. Напевно, це Божа рука підтримувала нас

у найгірші моменти історії і сьогодні дає нам можливість успішно розвиватися. Одним із проявів цього розвитку, цього прагнення бути вповні собою, відродити всі необхідні елементи церковного буття є наше бажання бути визнаними як Патріархат. Це не примха сьогодення. Думка про Патріархат Київської Церкви сягає своїм корінням щонайменше ХVI-ХVII століть, коли далекоглядні церковні мужі бажали об’єднати всіх українців-християн в одній Церкві у формі Патріархату. Цей задум має цікаву історію: він з часом немовби занепадав, а потім знову чітко виявлявся. У 60ті роки минулого століття на Другому Ватиканському Соборі його виразно озвучив святої пам’яті Патріарх Йосиф Сліпий, і відтоді аж до наших днів він не перестає розвиватися. І сьогодні ми, владики Києво-Галицької Митрополії УГКЦ, глибоко переконані в потребі такого устрою для зміцнення єдності Церкви і народу та належного їх розвитку. Цю позицію всі владики нашої Церкви висловили на Синоді у 2002 році, і сьогодні ми тільки очікуємо її визнання Святішим Отцем. Святіший Отець Іван Павло ІІ від початку свого понтифікату заступався за нашу Церкву і тим доводив, що вона близька його серцю. Ще за комуністичних часів на міжнародному форумі представники Римської Апостольської Столиці за дорученням Папи обстоювали наше право на існування. За 10 років до святкування Тисячоліття Хрещення Київської Русі наші владики повідомили Святішого Отця про своє бажання відзначати цю дату. Він з великою радістю поблагословив цей намір і у відповідь на протест із боку представників Московського Патріархату листом від 1979 року підтвердив наше право на існування, — наше основне право. І пізніше, в 1988 році, Папа особисто взяв участь у наших святкуваннях, які в той час мусили відбуватися ще на території Риму. Після розпаду Радянського Союзу Святіший Отець Іван Павло ІІ привітав наших владик, які діяли в обставинах підпільної Церкви, і заохотив їх до її розбудови. І нещодавно, у 2001 році, незважаючи на різного роду протести, відвідав Україну і не раз звертався до нас зі своїм пастирським словом. Власне, за його дорученням у 2003 році Кардинал Вальтер Каспер, який є відповідальним за зв’язки з християнськими некатолицькими Церквами, представив Московському Патріархатові справу нашої Церкви. Це був делікатний жест із боку Папи, адже про можливе визнання Патріархату УГКЦ Папа з чемності повідомив заздалегідь. На жаль, відповіді, які надійшли з Московського Патріархату та від інших Православних Церков, містили часто вислови, які слід вважати неприпустимими у міжцерковному діалогові. Достатньо згадати твердження про те, що Римо-

Католицька Церква мала б “поступово зменшувати присутність” нашої Церкви. Особистою образою для Святішого Отця прозвучали ультимативні попередження, які межують із шантажем, що в разі визнання Папою Патріархату УГКЦ будь-які можливі контакти між католиками і православними будуть перервані на довгі роки. Така реакція прикро вражає, оскільки засвідчує неготовність керівництва Православних Церков вирішувати історичні суперечності на підставі врахування законних потреб усіх зацікавлених сторін. Сподіваємося, що в майбутньому своє слово скажуть ті православні кола, які налаштовані на конструктивну співпрацю та порозуміння. І все ж стверджувати, що законний розвиток Української Греко-Католицької Церкви не може бути предметом дипломатичних санкцій, — цього сьогодні замало. Нам треба спокійно і впевнено працювати над розвитком власної помісності, поглиблювати розуміння патріаршої структури, не зупиняючись виключно на зовнішніх її аспектах. Ми переконані, що патріархальний устрій корисний і для нас, і для інших Православних Церков та Східних Католицьких Церков. Тільки будучи собою, тобто діючи як помісна Церква, ми зможемо гідно виконувати своє служіння для блага Вселенської Церкви. Проведення неупереджених, рівноправних і багатосторонніх переговорів щодо нормалізації міжцерковних стосунків, зокрема у питанні подальшого розвитку Східних Католицьких Церков, може дати новий імпульс для екуменізму партнерів, який буде несумісний із дискримінацією та замовчуваннями. Проте екуменізм, вартий своєї назви, не може зводитися до безконечних і виключно словесних стосунків, які легко підпадають під тимчасовий настрій. Він мусить проявлятися у конкретних і тривалих ділах, які засвідчують добру волю партнерів. Патріарший статус Церкви — це не тільки декрет Синоду Єпископів, підтверджений визнанням Святішого Отця. Цей статус — це передусім преображене життя Божого Народу, який усвідомлює свої нові обов’язки та відповідальності. З якоїсь точки зору, нинішні дискусії довкола Патріархату УГКЦ є знаком Святого Духа, що цей Патріархат ми повинні утверджувати у житті усієї Церкви. Проте в той же час життя Церкви — це Божа справа. Тому попри всі наші роздуми та зусилля ми мусимо покладати нашу надію на Господа. Звертаємось до Вас із щирим проханням про молитви і піст у цьому наміренні. Благословення Господнє на Вас! Від імені Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії + Любомир


4

áåðåçåíü 2004 ðîêó

“Íàø Ïàòð³àðõàò ì³ã áè ñòàòè äóæå ñèëüíèì åêóìåí³÷íèì ³íñòðóìåíòîì, ÿêèé ì³ã áè ïðèâåñòè äî óñâ³äîìëåííÿ ºäíîñò³ Öåðêâè” ²íòåðâ’þ ç Ïàòð³àðõîì Ëþáîìèðîì (Ãóçàðîì) – Ваше Блаженство, в інтерв’ю, яке Ви дали газеті “30 днів”, Ви пояснюєте причини перенесення Вашого Престолу до Києва. При цьому Ви наголошуєте, що по суті Греко-Католицьку Церкву звинувачують в тому, що вона хоче обійти прямий зв’язок між Церквою та нацією. Чи це означає, що Ваша еклезіологія більш євхаристійна, ніж територіальна чи національна? – Канонічна територія — це древній принцип серед християн. Практично від самого початку стверджувалося, що повинен бути один єпископ на одну територію, що дуже розумно. Це по-християнськи. Однак є одна невідповідність. Не в самому принципі. Радше ми її самі створили. Адже ідея прекрасна: єпископ, що є батьком всіх християн в певному регіоні повинен займатися всіма, якою б не була їх мова, чи культура. Цей принцип виходив із реалій початкової ери християнства, коли всі люди мали одну віру. І єпископ, як добрий батько, зосереджувався на певній території. Але сьогодні ми вже не можемо застосувати цей принцип. – Чому ? – Тому що ми більше не творимо одну Церкву. Ми розділені між собою. Візьмімо до прикладу Німеччину. Там є католики і лютерани. Вони дуже різні. Чи це можливо, щоб один єпископ турбувався про всіх? У Східній Європі православні-католики і православні-православні більш близькі між собою, на мій погляд – у нас одна віра. Часто кажуть, що ми відрізняємося у нашій вірі. Але я не думаю, що це правда. Але візьмімо, наприклад, Московський Патріархат і нашу УГКЦ: ми відрізняємося, ми більше не складаємо одної Церкви. Ми дві різні Церкви. Отже, у нас дві різні канонічні території. Різниці між нами настільки фундаментальні, що я не знаю жодного єпископа, який би міг опікуватися в однаковій мірі людьми, які визнають і які не визнають Папу Римського як видимий центр Вселенської Церкви. Отже, застосування строгого принципу — один єпископ на одній території — вже не може функціонувати. – Якою ідеальною Ви бачите сьогоднішню ситуацію? – Я говорю як католик і не бажаю своєї точки зору нав’язувати будь-кому іншому. Навіть, якщо я належу до православної традиції, я перебуваю водночас у євхаристійному сопричасті із Римським єпископом. Дам Вам конкретний приклад, що це причастя означає. У Львові є Кардинал Яворський, єпископ латинського обряду, я ж — єпископ східного обряду. І все ж ми можемо разом співслужити, тому що ми обоє перебуваємо у сопричасті з Римським єпископом. З моїм православним братом митрополитом Володимиром я розділяю одну і ту ж літургійну, богословську традицію, однак ми не можемо разом творити Богослужіння, тому що ми не перебуваємо у сопричасті. Це дає розуміння,

що ми вже не творимо одну Церкву. Отже, застосування принципу канонічної території, в моєму розумінні, не є актуальним. В цій ситуації розділення застосовувати цей принцип просто неможливо. – 29 листопада 2003 року Папа Римський отримав листа від Патріарха Варфоломія у відповідь на листа кардинала Каспера, який був адресований Патріарху Алексію. Кардинал Каспер оправдовує визнання Патріархату канонами, які встановлюють Патріарше право в Церкві на IV Халкедонському Соборі (451 р). Патріарх Варфоломій відкидає таке розуміння, при цьому він відноситься до Константинопольського Собору (879-880) і говорить про порушення границь традиційних Патріарших Престолів. Але Митрополит Київський, наслідником якого є Ваш Престол, свого часу підписав акт унії Риму з Константинополем на Флорентійському Соборі у 1439 році. І Ваша Церква його ніколи не відміняла, на відміну від Москви і Константинополя. Хіба не в цьому причина суперечки з Патріархом Варфоломієм, який не допускає можливості того, щоб Ваша Церква стала Патріяршою? – Мені дуже складно зрозуміти його аргументацію. У нас були дуже тісні зв’язки з Константинопольським Патріархатом. Адже саме через цей Патріархат християнство увійшло у те, що сьогодні ми називаємо Україною. Але його аргументація мені не зовсім зрозуміла. Нема сумніву, що Патріархати впродовж історії засновувалися дуже по-різному. Класична форма полягала у тому, що Вселенський Собор признавав існування деяких Патріархатів. Так було впродовж першого тисячоліття. Вже у другому тисячолітті ситуація дуже змінилася, а сьогодні вона стала цілком іншою. – Що маєте на увазі? – Впродовж першого тисячоліття було встановлено багато Патріархатів Православної та Католицької Церков: у Православній Церкві — це Московський, Сербський, Румунський, Болгарський та інші. Вони не були встановлені Вселенським Собором. – Але Церквою матір’ю. – Церквою матір’ю, яка визнавала їх існування, але не Вселенським собором. Було бажання такий Собор скликати, однак воно не було реалізоване. Католицькій Церкві треба взяти до уваги позицію Римського єпископа. Другий Ватиканський Собор визнав існування Патріархатів в середині Католицької Церкви, зокрема в середині східної візантійської традиції, але не виключно, оскільки існує Малабарська Церква, яка не є візантійською. Церква повинна бути встановлена. Хто може встановити Церкву? Класично — Вселенський Собор. Але чи ми повинні чекати доти, доки збереться Вселенський Собор перед тим, як буде визнаний чи заснований Патріархат?

Говорячи ідеально — так. Але життя йде вперед, і ми не знаємо коли збереться наступний Ватиканський Собор. Другий Ватиканський Собор сказав: Нехай будуть встановлені Патріархати. Якщо збереться Вселенський Собор, робити це буде у його компетенції. Але, якщо він не збереться, і якщо буде потреба встановити Патріархат, нехай це зробить Папа за уповноваженням Вселенського Собору, оскільки в Католицькій Церкві він відповідальний за такого роду дії. Це не є чимось таким, що він затримав за собою як абсолютний законодавець. У Церкві він відповідальний. На думку католиків, він не керується лише своїм бажанням і лише своєю волею, але він має за собою повноваження Вселенського Собору. І ці повноваження були повторені в Кодексі канонів Східних Церков. Папа особисто у своєму недавньому апостольському повчанні єпископам також заявив: Патріархати повинні бути встановлені. Так як він дуже зацікавлений в тому, щоб робити те, що бажав і встановив Вселенський Собор. Отож, це не є просто людською примхою, як дехто думає. Ні, він діє в межах життя Церков, в якому він відіграє дуже важливу роль. Отож, п’ять перших Патріархатів були встановлені Вселенськими Соборами. Але сьогодні є багато інших, які не були таким чином встановлені. Треба добавити також ще один елемент. У мене складається враження, що довкола цього питання про Патріархат створюється багато шуму. Так як би це було щось виняткове. Для мене Патріархат є нормальною формою існування в візантійській та східній традиції. Мова йде просто про розвиток структури Церкви. Я не думаю, що це варто переоцінювати. Ми не добиваємося Патріархату як якогось престижу чи винагороди за наші страждання і наших мучеників. Ми розглядаємо це, по-перше, як пасторальний інструмент та, по-друге, як екуменічний інструмент. Оскільки ми відчуваємо, що наш Патріархат (Закінчення на стор. 6)


5

áåðåçåíü 2004 ðîêó

ÆÈÒÈ Ç ÑÎÁÎÞ! ×è íå ó êîæíîãî ç íàñ áóâàëè ìîìåíòè, êîëè ìè ïî÷óâàëèñü “íåçàòèøíî” ç ñàìèì ñîáîþ: ïðèñóòí³ñòü â³ä÷óòòÿ íåâäà÷³; íåãàðàçäè; çë³ñòü íà ñåáå, ÷åðåç íèõ ìè íåçàäîâîëåí³ ñàì³ ñîáîþ..., ìîìåíòè â ÿê³ õî÷åòüñÿ êðè÷àòè äî Ãîñïîäà: Íàâ³ùî ÿ æèâó? Äëÿ ÷îãî Òè ñòâîðèâ ìåíå? ×è Òè íå áà÷èø, ÿê ìåí³ òÿæêî? À ç äðóãî¿ ñòîðîíè, â³ä÷óâàþ÷è, ùî ñïðàâè ³äóòü äîáðå, ìè ëþáèìî ³ º ëþáëåí³, ïî÷èíàºìî ãîðäèòèñü ñîáîþ, òî öå ìîæå áóòè ùå ã³ðøå. З одної сторони слід бути суворим до себе, боротися з пристрастями, не дозволяти їм володіти над собою, а з іншої — любити себе, адже всі ми створені на образ і подобу Божу, більше того, Ісус, навчаючи про любов до ближніх, каже любити їх як самого себе. Несумісність, яка на перший погляд виникає з християнського вчення, стає помітною усім. Тож як поєднати ці дві речі? Як, справді, слід ставитися до себе? Одного разу до отця Антонія прийшла молода жінка, вона сіла на крісло в захристії, схилила голову і з гірким і скривленим виглядом лиця сказала сумним голосом: “Я — грішниця...” “Звичайно, ми всі грішники!” — відповів їй отець; “Так, — продовжувала вона, — але я особливо мерзенна...” “Ну це вже гордість! І що ж в вас такого мерзенного?” — запитав її отець. “ Коли я дивлюся на себе в дзеркало, то знаходжу себе особливо гарною...” “Гм... У будь якому випадку, це при-

наймні правда; і як ви на це реагуєте? — сказав отець. “Пихатістю!...” “Якщо справа тільки у цьому, то я навчу вас, як з цим справитися. Станьте перед дзеркалом, придивіться уважно до кожної риси вашого обличчя, і коли ви побачите, що вони вам подобаються, то кажіть: дякую Господи, що Ти створив таку красу, як мої очі, мої брови, моє чоло, мій ніс, мої вуха.... І кожного разу, як ви найдете у собі, щось красиве, то подякуйте Богові. Так поступово ви побачите, що вдячність витіснить пихатість. Ви побачите, що як тільки ви

подивитеся на себе, ви будете звертатися до Бога з великою радістю і вдячністю. А добавте до цього ще дещо. Придивившись уважно в скривлений вираз вашого обличчя, скажіть: пробач, Господи! Мій єдиний внесок у цю красу, яку ти створив — це скривлений вираз мого обличчя... Це єдине, що в ньому дійсно ваше”. Щось подібне можемо знайти і у монашому житті, де поєднюється аскеза із любов’ю до себе. Так багато отців, навчаючи про боротьбу зі спокусами, вказують, що не гнітючий настрій підштовхує до цієї боротьби, а сповнене надії очікування, що Бог винагородить борця. Тай наслідок цієї аскези — не є суворий і похмурий монах, а сповнений милосердя і радості. Так о. Макарій з власного досвіду каже, що ніхто не може витримати правди про самого себе, коли не буде ставитися до себе милосердно. І цей вирозумілий, доброзичливий погляд на себе самого та на свої похибки та немочі робить отця настільки ж милосердним і лагідним щодо співгромадян. А як тоді з постом? Виникає, звичайно, питання, чи не є піст саме для того, щоб умертвляти своє тіло... Тут вчення отців ґрунтується не стільки на нехтуванні тіла, скільки на високому ціненні його. Оскільки вони вірили, що прийдуть до Бога і з тілом, і з душею, то вже тут, на землі, старалися приготовити його, а найкращим періодом для цього і був великий піст, що наче підготовляв до зустрічі з Воскреслим Ісусом. Тож під час посту ми не маємо лютувати проти свого тіла, а бути добрими до нього, бо воно покликане до воскресіння, а завданням (Закінчення на стор. 7)

Ìîëèòâà Öåðêâè çà ïîìåðëèõ “Îòö³â ³ ïðàîòö³â, ä³ä³â ³ ïðàä³ä³â, â³ä ïåðøèõ àæ äî îñòàíí³õ..., âñ³õ ïîì’ÿíè Ñïàñå íàø”.

Дверима котрі вводять нас у Великий Піст є Неділя Прощення. Бо тільки перепросивши одні одних ми зможемо отримати прощення в Бога. Весь час посту кожний християнин має нагоду отримати прощення наших гріхів у Тайні Покаяння. Проте, чи мають нагоду отримати якесь прощення ті, котрі вже відійшли від нас у інше Вічне Життя? Церква впродовж цього посту звертає особливу увагу і на молитву за померлими. Хоч Церква у своїх щоденних молитвах і богослуженнях пам’ятає про душі померлих, все таки вона, як добра Мати, в часі церковного року назначує ще осібні дні на поминання й молитви за померлих. У наших Храмах по середах та п’ятницях Великого Посту відправляються Парастаси-Сорокоусти, на яких поіменно згадується кожного померлого. Також друга, третя та четверта суботи Великого Посту називаються Заупокійними, бо у ці дні згадуються всі “від віку в правовір’ї, надії воскресення і життя вічного усопші”. Добре чинять ті, котрі приходять у храм,

збираються, щоб спільно піднести свої щирі молитви до Божого Престолу за отців, братів, сестер і всіх рідних наших, що відійшли у вічність, за всіх померлих християн. Любов до ближніх зобов’язує нас молитися за померлих котрі відійшли у вічність. Їхня участь нам невідома, але ми неодмінно мусимо молитися за них, бо для них це є корисно, і нам від цього є велика користь. Звершуючи молитви за померлих, ми тим самим засвідчуємо свою любов до них, виражаємо співстраждання, милосердя. Адже Господь казав, що “блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть” (Мт. 5, 7). До того ж, якщо наш ближній, за якого ми молимось, догодив Богові, то він вже сам, маючи перед Богом заступництво, може також і за нас возносити Богові свої молитви. Звичай молитися за померлих Церква прийняла від самих апостолів і в усі часи молилась та буде молитись за них до скінчення віку. Святитель Іван Золотоустий пише: “Неспроста узаконено Апостолами поминати померлих при Страшних Тайнах. Вони знали, що велика буває від того користь для померлих, велике благодіяння”. Святі Отці та вчителі Церкви всіх

часів вголос проповідували всім про те, що є можливою переміна участі померлих до Загального Суду. Святитель Іван Золотоустий говорить: “Є можливість облегшити кари померлого грішника. Якщо будемо творити часті молитви за нього та роздавати милостиню, то, хоч і він був недостойний сам по собі, Бог почує нас”. І також у блаженного Августина читаємо: “Не потрібно відкидати те, що душі померлих отримують полегшення від благочестивих, коли за них приноситься Безкровна жертва...”. У Церкві є багато прикладів, коли щира молитва за померлих визволяла їх від мученицького стану. Тому доки на землі є “воююча Церква”, доти за її допомогою може мінятися участь померлих братів. Звершуючи поминання померлих, ми завжди повинні пам’ятати, що також і ми, як не сьогодні, то завтра чи трохи пізніше, неодмінно відправимось услід за ними в інше, Вічне Життя. Адже людина безслідно не щезає, бо вона має безсмертну душу, яка не вмирає. диякон Володимир Яцула


6

áåðåçåíü 2004 ðîêó

“Íàø Ïàòð³àðõàò ì³ã áè ñòàòè äóæå ñèëüíèì åêóìåí³÷íèì ³íñòðóìåíòîì, ÿêèé ì³ã áè ïðèâåñòè äî óñâ³äîìëåííÿ ºäíîñò³ Öåðêâè” (Закінчення. Поч. на стор. 4)

міг би стати всередині нашої Київської Церкви, на жаль, розділеної, дуже сильним екуменічним інструментом, який міг би привести до усвідомлення єдності Церкви. Це не означає, що потрібно зробити все, щоб люди стали греко-католиками. Це означає, що нам всім треба пройти шлях до первинної єдности. Ідея Патріархату для Західної Церкви також обговорювалась на Другому Ватиканському Соборі. Але я думаю, що Західна Церква ще не готова до цього. Навіть, якщо нам ніколи не треба забувати, що Римський єпископ, відомий також як Папа Римський, є і Патріархом Заходу. І цей традиційний титул до сьогодні ніколи не був відмінений. – Якщо я правильно розумію , з вашим переходом до Києва вірні Української Православної Церкви, митрополит Володимир (Сабодан), можуть припустити, що будете вимагати повернути деякі центри православної традиції, такі як Києво-Печерська Лавра, Почаївська Лавра та інші церкви. Це лякає. Крім того, Ваша популярність велика. Ви зробили вибір на користь української мови в Літургії. Які гарантії ви можете надати Українській Православній Церкві? Які ваші критерії, щоб сказати, що така-от церква Вам не належить? – Є деякі церкви, деякі святилища, що залишаються національними святинями і належать всій Україні. Наша позиція наступна. Хтось повинен опікуватись цими святинями. Греко-Католицька Церква в жодному випадку не вимагає КиєвоПечерської чи Почаївської Лаври. Нехай Московський Патріархат піклується про ці святині. Але вони не є їхньою власністю. Вони лише є охоронцями національних святинь. Це не святині, які їм належать. Чому ми не можемо зайти туди? Чому ми не можемо поставити свічки в Печерській Лаврі? Чому нас з неї усунули? Ми не претендуємо на те, щоб вона стала нашою. Але не потрібно, щоб влада позволила Московському Патріархату приватизувати ці місця, і щоб він заявив: “Це наша власність”. Тому що це власність української нації. – Але греко-католик сьогодні вільно може молитися в печерах Києва? – Якщо його не впізнали, так. Але я не можу зайти і купити свічки в магазині Лаври. Мені скажуть: “Ви греко-католик?” І мені їх не продадуть. – Поговоримо про міжнародний діалог довкола Греко-Католицької Церкви в Баламанді (1993р.) До спільної католицько-православної комісії Греко-Католицька Церква не була запрошена. З одного боку, було осуджено уніатизм, який зрозуміли як форму прозелітизму, а з другого боку, було визнано існування Греко-Католицької Церкви як Церкви. Яка Ваша позиція щодо цього рішення, яким ви бачите сьогодні майбутнє, оскільки міжнародна дискусія була перервана в Балтиморі у 2000 році? – Якщо розуміти уніатизм класичним

способом, як засіб нового установлення єдності, ми тим більше його не підтримуємо. Нас обманула ця концепція. Це не було наміром наших єпископів в кінці XVI століття. Але така була політична ситуація цієї епохи в середині Польського королівства. І таким було богословське розуміння Латинської Церкви після Тридентійського Собору. Але це минуле. І нам не хотілося б, щоб уніатизм став шляхом нового встановлення єдности. Однак, ми є фактом, і наше існування не можна відкидати. Ніхто не може нам сказати: Зникни! Патріарх Варфоломій у своєму листі Папі пише, що він повинен зробити все, щоб зменшити Греко-Католицьку Церкву. Яке він має право так говорити? Ми тут. Ми зробили цей вибір. Якщо б я жив 400 років тому, я безумовно не зробив би вибір, який був тоді зроблений. Митрополит Шептицький, мій попередник, дуже чітко сказав в 1942 році в листі до православних віруючих: “Це не шлях, до якого ми прагнемо прийти сьогодні.” Отже, він осудив шлях, яким ми не бажаємо йти сьогодні. Але ми діти минулого. Ми не відповідальні за нього, але ми є тими, ким ми є. Нам не можуть сказати: “Прийми латинський обряд!” чи “Повертаємось в православне віросповідання!” Ми хочемо бути православними, бути в цій традиції. Ми не завжди повністю були їй вірні. Я вважаю, що ми втратили щось з цієї традиції, що повинні знову відзискати. Але ми також хочемо залишитись в сопричасті з Папою Римським, наслідником апостола Петра, символом єдності. Ми надіємось, ми хочемо, щоб всі Церкви ввійшли в сопричастя. І ми вважаємо, хоч це і не є нашою особистою заслугою, що ми можемо бути добрим прикладом того, що означає бути католиком: бути в сопричасті з наслідником Петра і в жодному разі не втратити свою релігійність і свою національну ідентичність. – Але православні стверджують, що ви були надто латинізовані в XVIII-XIX ст. Які є гарантії в XXI ст., що Ви не втратите вашу свободу? – Це правда, що ми були латинізовані. Велика заслуга Митрополита Андрея (Шептицького) в тому, що він від початку ХХст. старався побороти цей процес. І я

себе вважаю послідовником Митрополита Андрея. Поряд з багатьма іншими я прагну позбутися того, що нелегально увійшло у нашу духовну, богословську, літургійну, канонічну спадщину. Нам казали: ”Якщо ви хочете стати справжніми католиками, то мусите прийняти латинський обряд”. І нас всіляко спонукали до цього. Тільки митрополит Андрей (Шептицький) міг сказати: «Дорогі латинські браття, можна бути католиками, не будучи латинського обряду”. Нас атакували на двох фронтах: католицько-латинському та православновізантійському. Ми ж сказали : «Наші дорогі браття, можна бути українцями, візантійцями і католиками! Ці елементи не суперечать одне одному». Саме це спровокувало ворожість як з латинського боку, так і з православного. – Які на вашу думку передумови того, щоб досягти євхаристійного сопричастя між вірними, які приналежні до Православної та Католицької Церков? Чи необхідним для цього є спільне богослов’я подружжя, filioque, чистилище тощо? – Ні. Наша позиція дуже практична. Ми вважаємо, що у нас нема з православними різниці у вірі. Такі питання як чистилище, Непорочне зачаття, чи filioque є питаннями богослов’я, а не віри. Є різні богословські трактування, але вони лише доповнюючі. В будь-якому випадку, вони не представляють іншої віри. Що стосується сопричастя, то наша позиція ось яка: якщо католик перебуває у місці, де нема католицької церкви, він вільно може йти у православну церкву і отримати там Таїнства. І навпаки, якщо православний не може знайти православного священика, ми йому не відмовляємо у таїнствах, особливо що стосується Св. Сповіді і Св. Причастя. Єдина проблема в цій позиції — скандал, до якого вона може спричинитися. Не треба вдавати, що ми не визнаємо різниць. Ти є тим, ким ти є. Але обставини складаються таким чином, що ти маєш потребу, що ти можеш мені допомогти чи тобі можуть допомогти. Розмовляв професор Українського католицького університету Антуан Аржаковський, (Львів, 26 січня 2004 року)

Ñëîâî íà â³äñòàí³ ñåðöÿ Кажуть, біда поміж людьми самотньою не ходить: завжди так буває, а прилипне вона до людини й долучить ще й похідне горе. Прагну цими словами виокремити випадок, який довелося мені пережити на зламі старого року з Новим... Напередодні Святвечора упокоїлася у Бозі моя теща; святої пам’яті Мати моєї дружини була для мене як рідна. Зрозуміло, згорьованою була вся родина. Душа була наповнена болем. Щем розливався тілом і здавалося: небо схилилося до землі, а в очах ясніли не по-чоловічому рясні сльози. І ось в такі хвилини явив руку допомоги всечесний о.Мирослав Соболта, духівник від Божої ласки і благодатного покликання. І словом, і ділом був побіля нашої сім’ї. А тут — нова біда. Опісля того, як ми попрощалися з Покійною, серце не витримало і я потрапив поміж чотирьох стін реанімаційного відділення Дрогобицької районної лікарні. Годі тепер вести бесіду про те, як нині виглядає шпиталь у місті Юрія Котермака... Важко повірити, у яких нестерпно важких умовах, працюють тут високих і щедрих устремлінь люди! Мимоволі пригадується: хоч і Різдвяні свята, а вони — люди в білих халатах — не відходили від мого ліжка... Хотілося б усіх обняти тепер, коли серце набрало свого ритму, бо знаю: це завдяки їм, добрим людям, б’ється воно дзвінким відлунням глибокої вдячності та палкої подяки. В особі о. Мирослава Соболти, а також моїх лікувальників, зокрема, завідуючих відділеннями Петра Возняка та Василя Батюка, складаю для всіх слова в один вислів: “Красно дякую!” А ще нехай милостивий Господь сторицею винагородить усіх, хто був у ці важкі для моєї родини дні, поділив наш біль й висловив співчуття з приводу відходу Матері моєї дружини у Вічність. Ігор Ратушний


7

áåðåçåíü 2004 ðîêó

ÐÎÇÄÓÌÈ ÏÐΠϲÑÒ (Продовження. Поч. у попередніх номерах)

Павло вчить, що можливість досягнення цього надзвичайно необхідного досвіду початково відкривається індивідуальному людському буттю через хрещення, як сакраментальну участь у Ісусовій відкупляючій смерті (Рим. 6.3-4). А інший досвід — участь у Ісусовому воскресінні, яке Хрещення також уможливлює, — є також потрібним для звершення людського спасіння, і це має статися у парусії (ІКор. 15.23..). Таким чином наголос у Павловій думці є не на суті Ісусової справи відкуплення, хоч цей елемент не є відсутнім, а радше на дієвості Христової смерті і воскресіння, як введення людини у зовсім новий людський досвід. Бо тут їй це приготовано християнськими тайнами, особливо Хрещенням та Євхаристією. Проте вона остаточно спасається, будучи повністю уподібненою через смерть у Христі і воскресінням для Христа, який виявив у Собі вигляд відкупленої людської природи, як природи Другого Адама.” Ця тема смерті є на самому початку християнського життя, коли у Хрещенні, як сказав Павло (Рм.6.3-11), ми хрестимося у смерть Христа. Це те, що уможливлює уподібнення до його життя, його образу. Бо християнське наслідування Христа є не тільки діяльним, а й є уподібненням Ним нас до Нього у містерії Його Духа, який тепер перебуває у Церкві. Як вияснюють містагогічні катехизи IV ст.,не тільки ми намагаємося наслідувати його життя, але й Він уподібнює нас до Себе у літургійній містерії Церкви. У вченні Орігена це є введенням у історію спасіння, і у цій перспективі виявляється чотирьохвимірний обсяг історії спасіння: старозавітні прообрази (1), життя Христа(2), яке являється нам у житті і літургії Церкви(З) і переживається нами у щоденній “літургії’”, яка є нашим життям у Христі(4). Якщо християнське життя у своїй суті є відображенням смерті і воскресіння Христа, “то тайни ініціації є тільки радикальним містагогій-

ним започаткуванням довгого виходу духовної боротьби, згідно вчення Івана Золотоустого. Бо він говорить, що присутній у нас Христос є розп’ятим Христом, і Його життя проросте тільки у розп’ятому тілі. Як Іван Золотоустий, так і Кирило Єрусалимський виражають цей процес росту у термінах духовного виходу, який неофіт, як єврей у Єгипті, починає у супроводі цілої Церкви. Згідно Євагрія, азкезіз є суттєвим елементом цього процесу, бо є єдиним методом, який дав нам Господь, щоб ми відділяли себе від себе. Це переносить нас до практики посту, бо ми обговорили місце покаяння і аскетизму у сфері особовій і літургійній, а піст має принести нас до єдності їх обох. Будучи приготуванням не тільки до Паски, але й до хрещення, піст спрямований не тільки до життя (воскресіння), але й до смерті, яка його попереджує, до хреста, як життя у хрещальній смерті у Христі, пережитого нами як смерть для себе. У біблійних термінах піст є часом пустелі. У близькосхідньому середовищі Біблії боротьба за життя є боротьбою за воду, а пустеля є місцем прокляття. Обжита тільки дикими тваринами, пустеля є ворожою для людей, там вільно бродить лукавий. Але там також найбільше виражається сила Ягве, бо на пустелі спасіння є тільки у Бозі; там Ягве є “Богом, Який спасає”. Великим Божим даром для Ізраїля було те, що Він вивів його із Єгипту через пустелю і Йорданські води у Обіцяну землю. Бог виводить нас із пустелі, а диявол бажає ввести нас у її глибину, щоб завоювати (пор. Лк. 8,29 і обряд вигнання козла у Лев.16.20-...). Пустеля також є тим місцем, де диявол шукає притулку, коли Його виженуть (Мт. 12.43). Тоді чому Хреститель, Христос, а пізніше монахи йшли на пустелі? У символізмі Біблії те, що Бог вів Своїх людей Івана Христителя, Ісуса, а пізніше анахоретів та єремітів — у пустелю, не було втечею зі світу; вони радше мали виявити Його перемогу і Його права там, де

боротьба є найбільша. Коли Христос після своїх чудес йшов на пустелю, це було не втечею, а зустріччю з Божою силою (Мк.1.35; Лк.4,42;5.16). Історія спасіння розпочалася у саду і була зіпсована їжею; Добра Новина розпочинається в пустелі і супроводжується постом. Це є антиномією історії спасіння, символічно представленої постом. Тільки молитвою і постом виганяються деякі духи (Мк.9.29), тому пустеля є прекрасним образом “світу” у новозавітньому сенсі. Це царство сатани, Божого ворога. Там Син Людський має проповідувати Добру Новину. Тому тема пустелі у пості не є запрошенням до втечі з реального світу. До того ж у остнніх дискусіях секулярного світу і Церкви було забагато розмов про “відкритість”, “втечу з реального світу” та “культурні гетго”. Світ християн, стоячи у чуванні перед Богом, є таким самим реальним, як будь-який інший, а залишаються у закритому нереальному гетто ті, хто ніколи цього не досвідчив. Для нас стають ясними пригадування біблійного образу історії спасіння, нашої історії спасіння і значення посту. Те, що зробив Ізраїль, прообразив Христос, те що Він зробив, Церква репрезентує у щоденній літургійній теофанії його спасаючої діяльності так, що та торкається нашого життя. Але те, що церква радикально актуалізує у нас, через своє сакраментальне життя має бути пережите нами як вихід нашої власної прощі. Ізраїль перейшов пустелю по дорозі у Ізраїль, і так само мушу я. Звичайно, ми не фізично відходимо у пустелю. Для нас пустеля посту, як і літургія, є духовним станом — відновленням серця, аскетизмом відходу не від життя, а від зосередження на своєму жалюгідному “я” та від маси непотрібних речей, якими ми себе оточуємо. Це втеча не від життя, а початок втечі від багатьох наркотиків, якими ми постійно обманюємо нашу духовну чутливість. R. ТАFТ “Веуond Еast and West”

ÆÈÒÈ Ç ÑÎÁÎÞ! (Закінчення. Поч на стор. 5)

посту є підготувати тіло до воскресіння або, за висловлюванням Амвросія, ми повинні, як Ілля, «природу людського тіла перетворювати очисною силою постів, яка не чинить шкоди». Тому вони застерігають перед надмірним постом, дораджуючи краще щодня вживати менше їжі, ані ж цілий тиждень постити, а опісля досхочу насититися. Інша річ, яку дораджує Церква у період посту, це старатися звертати увагу на образ і подобу Божу, яка знаходиться у нас. Уявімо собі, що ми отримали в подарунок стародавню картину чи ікону, знищену часом, обставинами, необережністю чи злою волею людей. Ми можемо по-різному сприймати і дивитись на цю картину чи ікону. Плакати від побаченого знищеного цінного подарунку або довго вдивлятися в

те, що залишилось від первісної краси зображення, ввібрати в себе всю красу, яку тільки можемо в ній побачити і, ототожнившись з цією красою, ми могли б почати відновлювати те, що зруйноване, ніби розповсюджувати на пошкоджені частини цю красу, яка ще залишилась. Так само й ми, які подібні до пошкоджених ікон, все одно залишаємось іконами; все одно ми важливі і дорогі Богові і тільки в співпраці з ним ми зможем врятувати нашу первісну красу. Бо Господь коли призвав нас до буття, вложив в найпотаємніші глибини людської душі все Царство Боже. І ціль життя в тому, щоби віднайти ці потаємні скарби. Ми частіше затримуємо свій погляд на видимому і за ним не бачимо справжньої сутності. Коли ми з кимось зустрінемось, або навіть дивимось на себе самих, ми

бачимо тільки те, що пошкоджено, чи, навпаки, якусь зовнішню привабливість. Дуже часто ототожнюючи себе зі своїми успіхами, владою чи популярністю, ми чим раз більше віддалятимемо себе від безмежної Божої любові. Потрібно великий досвід, щоби крізь верхній шар своєї зовнішності побачити цю красу, яку бачить у нас Господь. Бо Він не вишукує наші успіхи чи невдачі, тільки в глибинах наших душ Він бачить Свій Образ. Отож, як тільки ми виявимо у собі маленькі штрихи Божого Образу, як тільки побачимо у собі ці священні маленькі іскри Божої краси і любові, ми не повинні дати їм згаснути, а навпаки дозволити їм запалити все навкруги, щоб ця краса наповнювала нас, а через нас поширювалась і на наших ближніх, чого і навчає нас Ісус. Назар Дуда


8

áåðåçåíü 2004 ðîêó

Академія в честь Патріарха Йосипа

Âåëèêîïîñí³ àêö³¿

Великий піст – це час, коли кожен християнин більше віддаємося молитві, старається постити, а також давати милостиню. Правдиве приготування до святкування Паски є можливе, коли ми будемо щиро слідувати науці та прикладу Ісуса Христа. Наше милосердя обов’язково буде доцінене і винагороджене нашим Небесним Отцем. (Із звернення директора “Карітас” СДЄ о. Ігоря Козанкевича). Вперше в часі цьогорічного Великого Посту Єпархіальний “Карітас” проводить акцію по збору одягу, взуття, продуктів харчування для найбільш потребуючих мешканців нашої Єпархії. Дана акція триватиме до Квітної Неділі (4 квітня). У зв’язку з цим при нашій парафії діятиме волонтерська група, яка прийматиме, сортуватиме і складатиме речі та продукти, принесені всіма нами. Звичайно, матеріальний стан наших родин не є найкращим, проте у кожного з нас знайдеться одяг чи взуття, яким ми не користуємося. Але з доброї нашої волі ним можуть користуватися потребуючі. А продукти, якими можемо поділитися в часі Посту, стануть добрим святом для тих, хто недоїдає. Постараймося своїм добросердям поділитися з потребуючими. Друга акція – це великопосні скарбонки для дітей та молоді. Їх можна придбати у нашій захристії. Ми вдруге проводимо цю акцію. Її секрет полягає в тому, що батьки придбають дану скарбонку для своїх дітей, а ті впродовж Посту відкладуть те, що змогли з економити на солодощах та інших дитячих пустощах. Адже їхня пожертва, яку вони принесуть у Страсну п’ятницю до Плащаниці Христової, буде використана для потребуючих дітей нашої парафії. Не біймося творити милосердя і вчити своїх дітей творити його. Управління парафії

17 лютого минуло 112 років від Дня народження світлої пам'яті Патріарха Йосипа Сліпого. З цієї нагоди у всій нашій Церкві проходили богослужіння та академії. У неділю, 29 лютого, святкова академія з цієї нагоди була проведена і у нашій парафії. Наші катехити підготували сценарій, який виконали учні парафіяльної недільної школи та молодша група дитячого хору "Відлуння". Декламації, поезії, вірші, сценки – це той репертуар, який був продемонстрований юними виконавцями. А переповнений парафіянами храм вказував на велику зацікавленості людей щодо особи Патріарха Йосипа. На закінчення академії до присутніх звернувся о. митр. прот. Тарас Гарасимчук, ректор Катедрального Собору. У своєму подячному слові отець наголосив на заповіті нашого Патріарха, в якому дані нам напрямні щодо плекання християнського духу в наших родинах та розвитку Матері-Церкви. Спільною молитвою за прославу слуги Божого Патріарха Йосипа закінчилася святкова академія. Вл. інф.

ОГОЛОШЕННЯ Звертаємо увагу наших парафіян і прихожан на конечність прийняття Святих Тайн Сповіді та Причастя в часі Великого посту. Сповідь уділяють кожного дня зранку з 7.00 год. та ввечері з 18.00 год. Рівнож просимо зголосити до захристії храму про всіх хворих, немічних та травмованих парафіян, які бажають прийняти Святі Тайни за місцем проживання.

Кожної п’ятниці о 17.30 в аудиторії №5 збір товариства АА (Анонімних Алкоголіків) Óïðàâë³ííÿ ïàðàô³¿

Наші жертводавці:

Щовівторка о 18.30 год. у читальному залі нашої парафії проводяться

п.Білик – 15 грн.; п. Марія – 20 грн.; п. Ростистислав – 20 грн.; п.Ольга – 10 грн.; п. Галина – 90 грн.

“Á³áë³éí³ ÷èòàííÿ”

Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Відійшли у вічність: Ярослав Каміньський, 41р.; Марта Гладь, 78р.; Іван Пінчак, 69р.; Андрій Хлопецький, 33р.; Ірина Журавчак, 77р.; Ярослава Хомин, 49р.; Зенон Губицький, 58р.; Ігор Бондар, 35р.

Óïðàâë³ííÿ ïàðàô³¿

Видавець: ректор Катедрального Собору о.митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних. Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. (03244) 2-73-79 ел. пошта: katedra@mail.lviv.ua

Розклад Богослужінь з 14.03 по 28.03.2004 р.Б. Кожної неділі: 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. 17.00 – Вечірня. Акафіст або Молебен. Неділя, 14 березня: 15.00 – Вечірня. 15.30 – Хресна дорога вулицями міста. Понеділок: 6.30 – Утреня. 19.00 – Вечірня. Вівторок: 6.30 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 19.00 – Вечірня. Середа: 6.30 – Утреня. 7.15 – Літургія напередосвячених Дарів. Парастас – Сорокоусти. 18.00 – Пасії. 19.00 – Хресна дорога для молоді. Четвер: 6.30 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за здоров’я. 19.00 – Вечірня. П’ятниця: 6.30 – Утреня. 7.15 – Літургія напередосвячених Дарів. Парастас – Сорокоусти. 16.30 – Хресна дорога для дітей. 18.00 – Хресна дорога. Субота (заупокійна 20.03.2004): 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 9.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 17.00 – Вечірня. Кожної п’ятниці. 18.30 – Науки для хресних батьків.

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання: Марія-Олеся Гацій, Маркіян Прим’як, Святослав Сторонський, Маріанна Дудич. Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

ÎÃÎËÎØÅÍÍß Çàïðîøóºìî âñ³õ áàæàþ÷èõ âçÿòè ó÷àñòü ó òðüîõì³ñÿ÷íîìó êóðñ³ ïðèãîòóâàííÿ äî Ïîäðóæíüîãî æèòòÿ. Êóðñè îðãàí³çóâàëà ³ ïðîâîäèòü Êàòåäðàëüíà ïàðàô³ÿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à. Íàóêè âêëþ÷àþòü â ñîá³: çóñòð³÷³ ç³ ñâÿùåíèêàìè, ïñèõîëîãàìè, ë³êàðÿìèïñèõîëîãàìè, þðèñòàìè òà ïîäðóæíüîþ ïàðîþ àí³ìàòîð³â.

Çóñòð³÷³ â³äáóâàòèìóòüñÿ ùî÷åòâåðãà î 17:30 ãîä, ïî÷èíàþ÷è ç 11 áåðåçíÿ 2004 ð. Á., ó ïðèì³ùåíí³ Ìîëîä³æíîãî Öåíòðó, çà àäðåñîþ: ì. Äðîãîáè÷, âóë. Øåâ÷åíêà, 29/1. ϳñëÿ çàê³í÷åííÿ êóðñó êîæåí ó÷àñíèê îòðèìຠïîñâ³ä÷åííÿ ïðî ïðîñëóõàííÿ íàóê.

Коректор: Ірина СЕНЮРА Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою право скорочуватидописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”

Visnyk35_2004  

Вісник Катедрального Собору Пресвятої Трійці УГКЦ, м.Дрогобич

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you