Page 1

ãðóäåíü 2003 ðîêó

Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, iç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

ãðóäåíü 2003

¹22 (29)

Ç 18 ïî 22 ãðóäíÿ 2003 ð.Á. ó Êàòåäðàëüíîìó Ñîáîð³ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à â³äáóâàòèìóòüñÿ ðåêîëåêö³¿ (äóõîâí³ íàóêè), â ÷àñ³ ÿêèõ ó õðàì³ ïåðåáóâàòèìóòü ìîù³ áëàæåííîãî ñâÿùåíîìó÷åíèêà

ÌÈÊÎËÀß (×ÀÐÍÅÖÜÊÎÃÎ) РОЗПОРЯДОК РЕКОЛЕКЦІЙ: ЧЕТВЕР, 18 ГРУДНЯ 17.00 - Зустріч мощів. Вечірня з Литією. Наука. Молебен до бл. свмч. Миколая (Чарнецького). П’ЯТНИЦЯ, 19 ГРУДНЯ 11.00 - Соборова Божественна Літургія за Родини. Наука. Благословення родин. 17.00 - Вечірня. Наука. Акафіст до бл. свмч. Миколая (Чарнецького). СУБОТА, 20 ГРУДНЯ 10.00 - Соборова Божественна Літургія за Родини. Наука. Благословення родин. 17.00 - Вечірня. Наука. Молебний чин на оздоровлення та помазання єлеєм, прикладеним до мощів. Нічні чування. НЕДІЛЯ, 21 ГРУДНЯ 11.00 - Соборова Божественна Літургія за Родини. Наука. Благословення родин. 17.00 - Вечірня з Литією. Наука. Акафіст до бл. свмч. Миколая (Чарнецького). ПОНЕДІЛОК, 22 ГРУДНЯ 11.00 - Соборова Архиєрейська Літургія за Родини, які мають проблеми з народжуваністю дітей. Наука. Молебний чин на оздоровлення над родинами “чад не імущими” та помазання єлеєм, прикладеним до мощів. В часі реколекцій у храмі можна придбати ікони бл. Миколая, прикладені до його мощів, книжки із чином молебну та акафісту.


2

ãðóäåíü 2003 ðîêó

Çóñòð³ëèñÿ êåð³âíèêè õðèñòèÿíñüêèõ Öåðêîâ Óêðà¿íè Êȯ – 2 ãðóäíÿ ó ñòîëè÷íîìó Áóäèíêó â÷èòåëÿ â³äáóëàñÿ çóñòð³÷ êåð³âíèê³â äåê³ëüêîõ õðèñòèÿíñüêèõ Öåðêîâ Óêðà¿íè.  öåíòð³ óâàãè áóëè àêòóàëüí³ ñîö³àëüí³ òà çàêîíîäàâ÷³ ïèòàííÿ. Çà ðåçóëüòàòàìè ðîçìîâè ï³äïèñàíî äåêëàðàö³þ. Як повідомив сайт “Українське Православ’я”, в зустрічі взяли участь Предстоятель УПЦ Київського Патріархату Патріарх Філарет, Глава УГКЦ Патріарх Любомир (Гузар), Генеральний вікарій конференції єпископату РКЦ в Україні владика Маркіян Трофим’як, Голова Всеукраїнського союзу церков ХВЄП Михайло Паночко, Голова Братства незалежних церков і місій ЄХБ України Олексій Мельничук, Голова ради єпископів Української християнської євангельської церкви Леонід Падун, а також керівник Інституту релігійної свободи Олександр Заєць, прессекретар Київської Патріархії ігумен Євстратій і керівник бюро УГКЦ в Києві протоієрей Олекса Петрів. Під час зустрічі її учасники обговорили стан і перспективи співпраці між християнськими Церквами України, зокрема у сфері захисту суспільної моралі, висловили свої позиції щодо законодавчих ініціатив, які торкаються духовності, моралі, життя релігійних організацій. Одним з реальних плодів співпраці Церков було названо те, що Верховна Рада не підтримала внесення до Закону України “Про свободу совісті і релігійні організації” змін і доповнень, які, на думку учасників наради, не відповідають сучас-

ному стану державно-церковних відносин і потребам релігійних організацій. У зв’язку з цим присутніми керівниками Церков було підписано низку листів до заступника Голови Верховної Ради Олександра Зінченка, голів Комітетів ВР України, керівників парламентських фракцій “Наша Україна”, СДПУ(о), СПУ, блоку Юлії Тимошенко, Народно-демократичної партії, Аграрної партії України та інших, а також до окремих народних депутатів, зокрема до авторів законопроектів Лілії Григорович та Івана Стойка, в яких було висловлено подяку за те, що особисто вони та фракції, які вони представляють, прислухалися до голосу Церков у питанні внесення змін до законодавства. З метою розширення і поглиблення співпраці християнських Церков України вирішено зробити подібні зустрічі керівників конфесій регулярними. Підтримано думку про необхідність утворення постійно діючої наради представників християнських Церков України, яка б попередньо готувала подібні зустрічі. Керівниками Церков було підписано відповідну Декларацію, в якій зазначено: “Ми, керівники Християнських Церков (релігійних об’єднань) України, спираючись на спільну відданість служінню Богові, Україні, як незалежній державі, та її народу; виходячи з безумовного переконання щодо невід’ємності прав людини як істоти Божої, в тому числі і права на свободу совісті та релігії; дбаючи про гідне існування та соціальну справедливість для кожного та усіх; ставлячи собі за головну мету поши-

рення діалогу між християнами у відродженні християнської моралі в суспільстві та подолання наслідків радянського атеїзму і тоталітаризму; сприймаючи своїм завданням встановлення партнерських відносин між Державою та Церквою для розбудови громадянського суспільства; виходячи з необхідності координації своєї діяльності; будуючи свою діяльність і відносини на засадах партнерства та рівноправності, прагнучи до налагодження братерських стосунків і уникаючи ворожнечі; визнаючи за необхідне поширення можливостей співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування, вирішили об’єднати свої зусилля з метою сприяння поширенню в Україні засад християнства та релігійної свободи, задля чого приймаємо цю Декларацію про створення Наради представників Християнських Церков України і заявляємо про наступне: 1. Церкви, які приєдналися до цієї Декларації, делегують до Наради свого представника. 2. Всі члени наради є рівноправними між собою. 3. Для координації роботи та відпрацювання відповідних питань Нарада розробляє своє положення і регламент. 4. Дана Декларація відкрита для приєднання. 5. Для Церков, що не приєдналися до Декларації, але бажали б брати участь у роботі Наради, передбачається статус спостерігачів, їх права та обов’язки визначаються Положенням про Нараду.” РІСУ

ÍÅÏÎÐÎ×ÍÅ ÇÀ×ÀÒÒß ÏÐÅÑÂßÒί IJÂÈ ÌÀв¯ Ïî÷èòàííÿ Áîãîðîäèö³ â³äáóâàëîñü ïàðàëåëüíî ç ðîçâèòêîì õðèñòèÿíñòâà. ² òàê ÿê âèìàãàëè öüîãî îáñòàâèíè ³ ð³çí³ íåïîðîçóì³ííÿ ñòîñîâíî îñîáè Ïðå÷èñòî¿ Ä³âè Ìàð³¿.

Так, наприклад, однією з передумов Собору в Ефесі було те, що Несторій називає Богородицю лише матір’ю Христа. У третьому столітті після Різдва Христового навколо Дівоцтва і Богоматеринства Марії існували різні дискусії і суперечки, які спричинили до того, що Церква почала авторитетно навчати про особу Богородиці і її почитання як Діви чистої і матері не тільки Христа, але й Бога. Наступним станом розвитку марійської науки є проголошення догми Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Богородиці Папою Пієм ІХ у 1954 році. Це означає, що Марія була захоронена від первородного гріха від моменту свого зачаття, яке відбувалося у природний спосіб. Проголошенню цієї догми передувала дискусія серед богословів, яка тривала не одне століття. Відкриття правди про непорочне зачаття Пресвятої Богородиці утаюється на сході у сьомому столітті, коли вводиться літургійна відправа на честь Діви Марії. З цього часу вчення про Непорочне Зачаття починає набирати розмаху і виходити на світло.

Про свято “Зачаття Марії”, встановленого на Сході, довгий час не було выдомо на Заході. Аж десь біля 1060 року воно появляється в Англії, де і зникає після приходу панування Нормандії а згодом поширюватись по всій Європі, хоча знаходить запеклих супротивників. Дискусії відбувались аж до ХІХ століття, коли в Парижі Папа Пій ІХ проголосив догми про Непорочне Зачаття. Пій ІХ говорив, що цей привілей Марії є наукою об’явленою, і точно висловлює його так: “В першій миті свого Зачаття, з ласки й привілею Всемогутнього Бога й з уваги на заслуги Ісуса Христа, Спасителя людського роду, Діва Марія була збережена й звільнена від усякого порока й первородної вини”. Ця формула є точна й разом з тим стисла. В цьому тексті кожне слово обдумане і не допускає на недопустимі припущення чи різного роду пояснень. Дана формула виступає в ролі тайни, цієї тайни, яку нам потрібно приймати і зрозуміти. Вона є немов тайною любові, яка вже була об’явлена давно. Бог об’являє її своєму народові в Старому Завіті. Цей народ для Бога є “улюбленою дружиною”, як нам це засвідчують пророки (Ос. 2; Єр. 31, 17-22; Іс. 54, 4-8, 61, 10-11; Пісня Пісень). Однак проти цих заяв любові виступає сам ізраїльський народ і стає

дружиною “перелюбницею”, запродується ідолам. Осія викриває цей факт з різким реалізмом (Ос. 2 пор. Ез.16). І після цього Бог знову бере цю “осквернену дружину”, але не як винувату, а як нову заручену, без плями” (пор. Пісня Пісень). На думку людську, це би мало бути неможливим, однак у Бога все можливо. Ця парадоксальна обітниця здійснюється в Марії, бо Бог не тільки переповнює її ласкою, а вже від початку її існування зберігає її від далекої плями. Таким чином, в особі Пречистої Діви Марії здійснюється слово Боже до свого народу, яке на перший погляд мало виглядати як поетичний вислів: “Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі” (Пісня Пісень 4,7). З цього бачимо, що Божа любов не є такою, як наша, вона в самому осередку знищеного світу переносить створіння до його джерела. Вона робить з Марії наймилішу, найпривабливішу із сотворінь. Таку, в якій Бог може оселитися, а відомо, що Бог у грісі не може перебувати. Тому вона є Непорочно Зачата, що є тріумфом Божої ласки і милосердя. “Ти люблена Богом”, що добре передає слово “благодатна”, повна ласки і любові Божої, і Ти потребувала б дев’ятнадцять століть, щоб розцвісти у дочку в 1854 році” (П’єр Гамон). Вл.інф.


3

ãðóäåíü 2003 ðîêó

Äàëåêî çà ìåæàìè Óêðà¿íè... Îòåöü Âàñèëü Ãîâåðà íàðîäèâñÿ 11 ãðóäíÿ 1972 ðîêó â ì³ñò³ ²âàíîÔðàíê³âñüêó. Ó 1990-1996 ðîêàõ íàâ÷àâñÿ â Ëþáë³íñüêîìó êàòîëèöüêîìó óí³âåðñèòåò³. 2 áåðåçíÿ 1997 ðîêó âèñâÿ÷åíèé íà ñâÿùåíèêà (ñâÿòèòåëü Âëàäèêà Âàñèëü Ìåäâ³ò). 3 êâ³òíÿ 1997 ðîêó áóâ ïðèçíà÷åíèé ïàðîõîì õðàìó Ïîêðîâè Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³ ì³ñòà Êàðàãàíäè. 8 ëèñòîïàäà 2002 ðîêó Àïîñòîëüñüêà Ñòîëèöÿ ïðèçíà÷èëà éîãî Àïîñòîëüñüêèì äåëåãàòîì ãðåêî-êàòîëèê³â ó Êàçàõñòàí³ òà Ñåðåäí³é À糿. - Отче Василю, з чого починався Ваш шлях до Караганди? - Після закінчення Вищої духовної семінарії в Любліні я протягом кількох місяців працював катехитичним візитатором при Львівській архиєпархії. Наприкінці 1996 року виникла необхідність у душпастирській опіці наших вірних в Казахстані. Після того, як у вересні 1996 року Синод Єпископів призначив Владику Василя Медвіта Апостольським візитатором для вірних грекокатолицької Церкви в Казахстані, я виявив бажання там працювати. І з квітня 1997 року я працюю в нашій парафії в Караганді. - Що спонукало Вас до такого вибору? Адже Ви, напевно, могли залишитися тут, на Західній Україні. - Мій вибір праці в Казахстані, напевно, відбувся за Божим планом, бо, як кажуть, у Бога немає випадковостей. У мене є родинний зв’язок з Казахстаном: батько був депортований 1947 року зі своєю родиною до Караганди, прожив там 14 років і тільки 1961 року повернувся додому. Можливо, тому, коли я дізнався, що в Караганді українська громада потребує священика, в мене зродилося бажання побачити життя наших вірних там, далеко за межами України. Крім того, бачачи під час навчання в Любліні потреби громад української діаспори на Заході, я відчував, що ще більшими є ці потреби на Сході, зокрема в Казахстані, де проживає багато українців. - Ви є в Казахстані від 1997 року і, напевно, не прийшли на готове місце. Які перші труднощі доводилось тоді долати? - Звичайно, тоді проблем було дуже багато. І хоч з кінця 50-60 років там неофіційно душпастирювали наші священики, не було храмів, організованих громад. Ми починали працю в Караганді, де мали одну громаду і невеличкий храм, який в 1996 році подарувала нам благодійна організація “Renovabis”. - За офіційною інформацією, в Казахстані проживає понад 540 тисяч українців. Безумовно, що не всі вони є грекокатолики, але все ж таки їхнє життя, їхнє походження, коріння є українське. Ви є українським священиком. Чи вдалося Вам і Вашим помічникам охопити їх всіх належною душпастирською опікою? - Праця в Казахстані є досить складною, оскільки ця країна має величезну територію (в чотири рази більшу від України),

і українці розселені у більшості областей. Тому обслуговувати всіх українців, що мешкають в населених пунктах, віддалених на тисячі кілометрів, практично неможливо. Для того, щоб вирішити цю проблему, нам потрібно більше священиків, які б постійно проживали в Казахстані. І ми працюємо в тому напрямку: сьогодні ми вже маємо 10 громад, які обслуговують 6 священиків. Вони працюють в Астані, Караганді, Павлодарі, Сатпаєві і Кустанаї. - Ви перебуваєте на території держави, де пріоритетним віровизнанням є іслам. Чи вдається Вам, греко-католицькому священику, порозумітися з державною владою? - У Казахстані ситуація є унікальною, бо населення — дуже різноманітне. Там проживають представники приблизно 130 національностей і зареєстровано понад 3000 віровизнань. З огляду на це, держава веде діалог, співпрацю між різними націями, релігіями та конфесіями. Так цього року, у вересні, в Астані відбувся з’їзд представників різних релігій (думаю, це був приклад для цілого світу, що в державі всетаки може існувати співпраця між різними релігіями). І тут греко-католицька Церква не є винятком: старається співпрацювати з державою, а держава з нею. Отже, якихось труднощів у відносинах з державою Церква в Казахстані не відчуває. - Московський Патріархат неодноразово проголошував, що Україна – це канонічна територія Російської Православної Церкви. Доводилось мені чути таке саме і щодо Казахстану. Чи не чиняться, у зв’язку з цим, опір, перешкоди для удосконалення душпастирського служіння та збільшення кількості громад? Чи відчуваєте такий тиск чи вплив? - Не знаю, як буде в майбутньому, але поки що не було жодної реакції Московського Патріархату на нашу діяльність чи присутність в Казахстані. - Всечесний отче Василю, наприкінці минулого року Вас номінували Апостольським делегатом для греко-католиків Казахстану. Безумовно, це вказує на певний розвиток Вашого служіння і перебування українських душпастирів у Казахстані. Чи це полегшило, чи, навпаки, ускладнило Вашу теперішню діяльність? - Безумовно, тут йдеться не про якісь особисті справи. Для того, щоб Церква розвивалася і мала перспективи, потрібно створити певну структуру (не можуть існувати окремо парафії, громади чи священики), яка зможе ефективно працювати і вирішувати різні організаційні питання. І тому, звичайно, це призначення є кроком у розвитку нашої Церкви на території Казахстану. Водночас і праці побільшало: потрібно візитувати, відвідувати громади, священиків, починати будівництво храмів і каплиць у різних містах, шукати можливості відкриття нових громад. І бачимо, що це дає свої плоди. - Які першочергові завдання Ви повинні вирішити сьогодні, тобто що найважливіше зараз потрібно зробити?

- Ми не маємо можливості зараз забезпечити духовну опіку всім віруючим нашої Церкви. І це є проблемою, тому що не можемо наразі знайти священиків, які бажали б працювати в Казахстані. Хоч цього року приїхало троє нових душпастирів і розпочали працю, але це недостатньо. Крім того, нам не вистачає храмів. Ми розпочали минулого року будівництво Церкви в Караганді, а також отримали вже цього року місце під будівництво Церкви в столиці Казахстану Астані. Шукаємо інші можливості і проекти, щоб розпочати будівництво в інших, вже створених, громадах. - На завершення нашої розмови хотів би запитати Вас про те, які Ви бачите перспективи для нашої громади і Церкви на теренах Казахстану. - Звичайно, Церква в Казахстані має перспективу. Про це свідчить зростання кількості громад, священиків. В майбутньому сподіваємося, що буде створена єпархія для наших вірних, як це є на Заході. Та ситуація на Сході відрізняється від тої, що є на Заході. Наша Церква в Казахстані працює не тільки з українцями, до неї приходять інші люди, які шукають Бога, хочуть молитися. Тому вона набуває також місійного спрямування. Звичайно, перспектива створення єпархії є досить далекосяжна, але надіємося, що з Божою допомогою Церква буде розвиватися, будемо мати більше священиків, сестер, храмів та громад. Розмовляв о. Ігор ЯЦІВ

Наші жертводавці: п.Ортинська – 10 грн.; безім. – 10 грн.; п.Світлана – 5 грн.; п.Надія – 10 грн.; п.Галина – 10 грн.; п. Ольга – 10 грн.; п. Степан – 50 грн.; безім. – 10 грн.; п. Богдан Дякун – 20 грн.; п.Світлана Голубінка – 30 грн.; родина Ратушних – килимова доріжка; п.Галина – книги “Біблія” і “Новий завіт” Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.


4

ãðóäåíü 2003 ðîêó

Ïàñòèðñüêèé ëèñò Cèíîäó ªïèñêîï³â Óêðà¿íñüêî¿ Ãðåêî-Êàòîëèöüêî¿ Öåðêâè

ç íàãîäè Ðîêó Ðîäèíè Äîðîã³ Áðàòè ³ Ñåñòðè!

1. Беручи до уваги неодноразові звернення Святішого Отця Івана Павла II про необхідність розкривати численні свідчення любові і турботи Церкви про сім’ю, Синод УГКЦ проголосив 2003 рік Роком родини (сім’ї). Це є чудовою нагодою подякувати Богові за даровану можливість приходити у цей світ, жити в ньому і залишати його в оточенні спільноти любові, підтримки і розуміння — тобто сім’ї. Крім подяки Богові, маємо можливість ближче пізнати Його Одкровення про сім’ю, дароване у Святому Письмі і переданні Церкви. Для нас, що заглиблюємося в Боже Одкровення, сім’я постає як дійсність, закорінена в Богові: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1,27). Через те сім’я — це образ, або ікона, Бога у Пресвятій Трійці. За своєю суттю сім’я є любовним спілкуванням чоловіка, дружини і дітей. І цим, одночасно, вона є іконою любовного спілкування Отця, Сина і Святого Духа — трьох різних, проте нерозривно єдиних Божих Осіб. Для того, щоб земна сім’я людей могла жити по-небесному, небесний Бог став земним чоловіком в Ісусі Христі. Його воплочення дало підставу говорити про реальність сімейного щастя, яке є воплоченим у сім’ю життям Пресвятої Трійці. Христос проливає додаткове світло на сімейне життя. Він засновує Святу Церкву як «Невісту Агнця» і одночасно «одне тіло» з Ним. У зв’язку з цим, апостол Павло говорить про сім’ю як про тайну любовного єднання, збудованого на нерозривній єдності між Христом і Церквою: «Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву» (Єф. 5,32) «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву» (Єф. 5,31). Такто полишає чоловік батька свого і матір і пристає до своєї жінки і стануть вони одним тілом» (Бут. 2, 24). Сімейний організм, як і церковний, має рости. А для цього потрібно, щоб члени сім’ї, як і апостоли первісної Церкви, прикликали Святого Духа молитвами і у Святих Таїнствах, щоб Він «прийшов і вселився», одухотворив і оживив сімейне життя. Покликання християнської сім’ї — бути середовищем постійно зростаючих «любові, радості, миру, терпеливості, доброти, милосердя, віри, лагідності, стриманості», які є плодами Святого Духа. 2. Якщо Церква — Тіло Христове, то «одне тіло» сім’ї справедливо називається «домашньою Церквою». В ній чоловіком і жінкою проголошується добра новина про те, що «любов ніколи не переминає» (1Кор.13,8). Саме любов є запорукою добра для інших, прологом і епілогом у справі зміцнення віри, вона є тим, без чого втрачає зміст дар пророцтва, жертовність. І «ніщо не може відлучити нас від любові Божої, котра є в Христі Ісусі». Першими, хто чують цю добру новину, є діти, які з Божого благословення любов’ю чоловіка і

жінки приходять у світ. Любов батьків, яка черпає з любові Божої, спонукає дітей до увірування Богові. Через сім’ю батьки передають дітям віру предків, знаком чого є святі Таїнства Хрещення, Миропомазання і Євхаристії. Цими трьома Святими Таїнствами дитина входить у глибину життя Пресвятої Трійці. Крім спадщини віри, що виплекали попередні покоління, батьки в християнській сім’ї передають дітям все добре і святе — культуру, життєвий уклад, мову, любов до рідної Церкви і свого народу. Найбільш переконливим для дітей християнським свідченням батьків є їх добрий приклад. Тут доречно згадати просту, але важливу істину: „Слова повчають, але вчинки переконують”. Можна ствердити, що в часи переслідувань Христової Церкви християнська духовність і національні вартості збереглися завдяки існуванню чисельних «домашніх Церков». Знищити ці скарби виявилося не під силу найбільш богоборчим суспільним та ідеологічним системам. Сьогодні покликання християнських сімей набрало нових рис. Питання тепер стоїть не лише про збереження християнської душі українського народу, але й про поширення християнських вартостей на ті його верстви, які були насильно відлучені і відчужені від свого християнського й національного коріння. Запорукою нової євангелізації народу є апостольська ревність і християнське свідчення численних сімей, бо якщо будуть міцними наші сім’ї, то й будуть такими і Церква, і народ. З. Говорячи про такі захоплюючі перспективи, що випливають з християнського відродження, ми не можемо обійти увагою ті перешкоди і труднощі, які трапляються кожній українській сім’ї. Декотрі з них породжені нашою українською дійсністю. Головна між ними — байдужість влади до долі як сім’ї, так і окремо взятого громадянина держави, «простого» українця. Ця байдужість вилилася в безгрошів’я і нестатки, безробіття і пошуки кращої долі не на рідній, а на чужій землі. Ситуація, в якій члени сім’ї роками не бачаться, а діти виростають без спілкування з батьками, виштовхнутої державою з рідної землі на чужину і на поневіряння, є не просто гідною покарання, але й кличе про помсту до неба. Одним з головних покликань сім’ї є продовження людського роду. Народження дітей для сім’ї — це завжди дар Божий і плід взаємної любові. На жаль, сучасне українське суспільство не тільки що не заохочує і не створює хоча б мінімальних соціальних умов, але, навпаки, залишає батьків наодинці з духовними і матеріальними труднощами, які пов’язані з народженням і вихованням дітей. Церква з тривогою перестерігає перед справжнім розгулом пропаганди «цивілізації смерті» в засобах масової інформації — абортів, подружньої зради, споживацтва та егоїзму. Як наслідок цих нега-

тивних впливів, спостерігаємо різке зменшення народжуваності в Україні та послаблення інституту сім’ї через збільшення кількості розлучень чи небажання вступати в шлюб. Сім’я, як основна клітина суспільного організму, страждає від недосконалого законодавства (як відомо, дуже часто цивільні закони, що стосуються інституту родини суперечать Божим законам) або від ігнорування державою проблем сім’ї. Поряд з цим існують сімейні загрози, притаманні сучасному цивілізаційному розвитку в цілому як в Україні, так і в діаспорі. На відміну від суто українських загроз, які мають зовнішній характер і стосуються в основному умов існування, цивілізаційні загрози проникають всередину сімей і вражають мислення їхніх членів. Існують, на наш погляд, дві основні небезпеки, здатні вражати сімейне мислення. Для першої з них найважливішими є вартості, повністю скеровані на «світ цей». Негласним девізом такого підходу є твердження, що живемо лише раз і тому з цього світу треба взяти все, що вдасться вхопити. Такими принциповими вартостями проголошуються економічна заможність, комфортність і вигода існування, споживання розваг і задоволень, культ фізичного здоров’я. До духовних вартостей прихильники цієї тенденції байдужі. Таких цінностей, як Бог, Церква, Держава вони не розуміють, не визнають. А це для сім’ї означає поступову втрату глибини і щирості відносин та їх переорієнтацію на гонитву за накопиченням. Теми розмов у сім’ї у цьому випадку зводяться до «престижних» автомобілів, розваг, знайомств і товариств, стають поверхневими і формальними. Ще однією цивілізаційною загрозою для наших сімей є намагання переконати себе та інших, що все у цьому світі відносне й швидкоплинне. Мовляв, немає нічого абсолютного, святого чи постійного. Прийняття такого мислення ударяє не тільки по наших релігійних і національних святинях, а також по самій сім’ї, її стабільності і тривкості. Якщо сім’я — щось відносне та історично змінне, то в неї нема перспективи, а її розпад — це природний процес. Те, що в релігійному мисленні вважається трагедією, у цьому підході виправдовується і, отже, узаконюється. Якщо перша тенденція призводить до стану, коли сім’я перестає бути носієм релігійних і національних вартостей, то в другому випадку існування сім’ї постає перед повною загрозою. А сім’я, що пережила трагедію розпаду, — це не тільки травмовані психологічно безпосередні її учасники, але й небажані і ненароджені діти, які потенційно могли б прийти на світ. А це вже справжня трагедія і сім’ї, і суспільства, й усього народу. 4. Якщо прагнемо будувати наше відродження від основ, то одним з його фундаментальних каменів є відновлення здорових сімейних відносин. (Продовження на ст. 6)


5

ãðóäåíü 2003 ðîêó

Ñâÿòèòåëü Ìèêîëàé ÷óäîòâîðåöü Ñâÿòèòåëü Ìèêîëàé íàðîäèâñÿ ó äðóã³é ïîëîâèí³ ²²² ñòîë³òòÿ â ì³ñò³ Ïàòàðè, â Ìàë³é À糿. Áàòüêè éîãî, Ôåîôàí ³ Íîííà, áóëè ç áëàãîðîäíîãî ³ âåëüìè çàìîæíîãî ðîäó, ùî íå çàâàæàëî ¿ì áóòè áëàãî÷åñòèâèìè õðèñòèÿíàìè, ìèëîñåðäíèìè äî á³äíèõ ³ ñòàðàííèìè äî Áîãà.

До глибокої старості вони не мали дітей; в безперестанній гарячій молитві вони просили Всевишнього дати їм сина, обіцяючи присвятити його служінню Богу. Молитва їх була почута: Господь дарував їм сина, який при хрещенні отримав ім’я Микола, що значить по-грецьки — «перемагаючий народ». Вже в перші дні свого дитинства святитель Миколай показав, що він призначений на особливе служіння Господові. Зберігся переказ, що під час водохреща, коли обряд був дуже тривалим, він, ніким не підтримуваний, простояв в купелі протягом трьох годин. З перших же днів святитель Миколай почав строге подвижницьке життя, яке провадив до самої смерті. Вся незвичайна поведінка дитини показала батькам, що він стане великим Догідником Божим, тому вони звернули особливу увагу на його виховання і постаралися перш за все вселити сину істини християнства і “направити” його на праведне життя. Отрок з часом набув, завдяки багатим даруванням, керований Святим Духом, книжкову премудрість. Встигаючи в навчанні, Миколай встигав також і в благочестивому житті. Миколай відрізнявся зразковою цнотливістю і уникав всяких нечистих помислів. Майже весь час він проводив в читанні Священного Писання, в подвигах посту і молитви. До храму Божого живив таку любов, що проводив там іноді цілі дні і ночі. Благочестиве життя юного Миколи скоро стало відомим всім жителям міста Патари. Єпископом в цьому місті був його дядько, на ім’я теж Микола. Помітивши, що племінник виділяється серед інших молодих людей чеснотами і строгим подвижницьким життям, він став просити батьків віддати його на служіння Господеві. Вони охоче погодилися, тому що ще перед на-

родженням сина дали таку обітницю. Дядько єпископ посвятив його в пресвітери. При здійсненні над святителем Миколаєм Таїни Священства, єпископ, сповнений Святого Духу, пророкуючи, передбачив народу велике майбутнє угідника Божого: «Ось, брати, я бачу нове сонце, що сходить над кінцями землі, яке з’явиться утіхою для всіх сумних. Блаженно те стадо, яке удостоїться мати такого пастиря! Добре він буде пасти душі заблукали, живлячи їх на пагонах благочесті; і всім, що знаходяться в лихах, з’явиться теплим помічником!» Прийнявши сан священика, святитель Миколай став проводити ще більш строге подвижницьке життя. По глибокому упокорюванню він скоював свої духовні подвиги віч-на-віч. Але Промислу Божому бажано було, щоб добродійне життя святителя направляло й інших на шлях істини. Одного разу Єпископ відправився у Палестину, а управління своєю єпархією доручив своєму племіннику пресвітеру. Він цілою душею віддався виконанню нелегких обов’язків єпископського управління.

Багато добра він зробив для своєї пастви, проявляючи благочинність. На той час його батьки вже померли і залишили йому великий спадок, який він використовував на потреби бідних. Наступний випадок свідчить про його велике смирення. В Патарах жив бідний чоловік, в якого було три дочки-красуні. Він був настільки бідний, що йому не було за що видати їх заміж. До чого може довести потреба людини, недостатньо пройнятого християнською свідомістю? Нещасного батька потреба привела до жахливої думки — пожертвувати честю своїх дочок і з їх краси витягнути засоби, необхідні для їх приданого. Але, на щастя, в їх місті був добрий пастир, святитель Микола, що пильно стежив за потребами своєї пастви. Отримавши від Господа одкровення про злочинний намір батька, він вирішив позбавити його від тілесної убогості, щоб тим самим врятувати його сімейство від духовної загибелі. Він задумав надати благодіяння так, щоб ніхто не знав про нього, як про добродійника, не знав навіть той, кому він зробив добро. Узявши великий вузол із золотом, опівночі, коли всі спали і не могли його бачити, він підійшов до хатини нещасного батька і через вікно кинув всередину золото, а сам поспішно повернувся додому. На ранок батько знайшов золото, але не міг відати, хто був його таємним добродійником. Вирішивши, що Сам Промисел Божий послав йому цю допомогу, він подякував Господові та незабаром зміг видати заміж старшу дочку. Святитель Микола, коли побачив, що його благодіяння принесло належний плід, вирішив довести його до кінця. В одну з наступних ночей він також таємно кинув через вікно в хатину бідняка інший мішечок із золотом. Батько незабаром видав заміж і другу дочку, твердо сподіваючись, що Господь таким же чином надасть милість для третьої дочки. Але він вирішив, незважаючи ні на що, взнати свого таємного добродійника і гідно подякувати йому. Для цього він не спав ночей, вичікуючи його прихід. Недовго йому довелося чекати: скоро (Продовження на ст. 7)

Îòö³ Öåðêâè ïðî íåïîðî÷íå çà÷àòòÿ 22 ãðóäíÿ Öåðêâà óðî÷èñòî ñâÿòêóº ñâÿòî çà÷àòòÿ Ñâ. Àííîþ Ïðåñâÿòî¿ Ä³âè Ìàð³¿.  çàõ³äí³é öåðêâ³ éîãî íàçèâàþòü ñâÿòîì íåïîðî÷íîãî çà÷àòòÿ. Ó õðèñòèÿííåêàòîëèê³â º ðîçá³æí³ äóìêè ñòîñîâíî ñàìîãî â÷åííÿ ïðî íåïîðî÷íå çà÷àòòÿ Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³. Äåÿê³ ñòâåðäæóþòü, ùî ¿õ â÷åííÿ ç’ÿâèëîñü ëèøåíü 1854 ðîêó, êîëè Ïàïà Ï³é ²Õ óðî÷èñòî ïðîãîëîñèâ äîãìó ïðî íåïîðî÷íå çà÷àòòÿ.

Не вдаючись до догматичних роздумувань, наводимо в нашому матеріалі цитати про непорочне зачаття Пресвятої Богородиці отців Церкви або відомих

богословів. Висновки залишаємо на розсуд читачів. Ориген — ранній християнський письменник з ІІІ століття: “Отруйне дихання змія Її не зачепило”. Святий Єфрем Сирійський — східний отець Церкви IV століття: “Вона не мала на собі ніколи ніякої плями”. Святий Августин Гіпоннійський — західний отець Церкви V століття: “Для виявлення почесті Богу не хочу навіть подумати, щоб Пречиста Діва Марія була коли-небудь у стані гріха”. Святий Іван Дамаскин — східний отець Церкви VІІІ століття: “Як сонце з моменту свого сотворення безперервно освітлює, так і душа Пресвятої Діви завжди сіяла блиском благодаті”.

Симеон Полоцький — відомий Православний богослов ХVІІ століття: “Пречиста Діва Марія є чиста... вільна від всякої гріховної вини, від всякого душевного пороку, чиста від гріху, що волею Адама стався”. Лазар Баранович — Архиєпископ Чернігівський ХVІІ століття: “Бог учинив Пречистій Діві, що Її віддалив від первородного гріха, бо Пречиста Діва Марія без гріха первородного почалася і уродилася”. Святий Димитрій Туптало Ростовський — святий православної Церкви ХVІІІ століття: “Сьогодні святкуємо день чесного зачаття Діви нашої Пресвятої Владичиці Богородиці”. Підготував Ігор Бриндак


6

ãðóäåíü 2003 ðîêó

Öåðêîâíèé ñï³â – áîãîñëîâ’ÿ, âèðàæåíå ó ëþäñüêèõ ãîëîñàõ Êîæíà ëþäèíà, ïðîõîäÿ÷è ñâ³é æèòòºâèé øëÿõ îáîâ’ÿçêîâî çóñòð³íåòüñÿ ç òàêèì âî³ñòèíó ïðåêðàñíèì, îáëàãîðîäæóþ÷èì ÿâèùåì, ÿê ï³ñíÿ. Àëå äàëåêî íå êîæíà ìîæå çàäóìóâàòèñü íàä ñåíñîì çàóâàæåíîãî, àäæå ï³ñíÿ ñóïðîâîäæóº ëþäèíó âïðîäîâæ ö³ëîãî æèòòÿ. Ìàòè, íîñÿ÷è ãðóäíó äèòèíó íà ðóêàõ òà ñï³âàþ÷è êîëèñêîâî¿, ìîæå ëåãêî ïðèñèïëÿòè ñâîº íåìîâëÿ.  äàâíèíó ìîðåïëàâö³, ïðàöþþ÷è âåñëàìè, ÷àñòî ñóïðîâîäæóâàëè ñâîþ ïîäîðîæ ï³ñíåþ. Áàãàòî ï³ñåíü ìîæíà ïî÷óòè ³ ï³ä ÷àñ îáðîáëÿííÿ çåìë³ ÷è çáèðàííÿ âðîæàþ ïðè òÿæê³é ïðàö³ ñåëÿí. Ƴíêè òðóä³âíèö³, òêàþ÷è ÷è ïðÿäó÷è, ÷àñòî ñóïðîâîäæóâàëè ñâîþ ïðàöþ ñï³âîì. Багато визначних людей нерідко підкреслювали високу гідність співу у формуванні людської особи. За їх загальною думкою пісня найперше розширює коло нашого пізнання. Заняття цим мистецтвом відкриває перед нами цілий світ звуків, світ новий, розвиває наш смак до прекрасного, підносить та облагороджує людину. Музика, а особливо спів, настільки споріднені і підпорядковані нашому духу, що служить найкращим, найвитонченішим середником для вираження людських почуттів. Саме пісне співом — краще ніж словом, виразом обличчя чи жестами, відкриваються перед нами найбільш глибокі стани людської душі, найбільш благородні та вивищені святі почуття людини. Співом ми виражаємо піднесення нашого духу, заспокоюємо тривожні почуття, висвітлюємо тугу мину-

лим та надію на майбутнє. Спів облегшує тягар праці, робить зносимою бідність та скорботу. Найбільшого свого сенсу спів досягає у храмі. “Божественні напіви в Церкві показують неземну радість та солодкість, що виникають у всіх на душі”, — говорить преп. Максим Ісповідник. Церковна мелодія постає як непростий акомпонемент. Вона, як пише в одному із своїх листів східний богослов о. Павло Флор енський, є відбитком небесної музики тут на землі. Так як співці, згідно Херувимської пісні на Святій Літургії “тайно” являють собою ікону херувимів, так і церковний спів є іконообразом небесного, ангельського співу. Спів виступає одним із головних середників релігійних почуттів людини. Церковний спів — це з’єднання слів (догматів) з музикою (голосом). Розум (ум) виражає свою роботу в простих словах, у формулах, сухій прозі. Почуття християнина не задовольняються тільки одними словами, вони потребують вивищених слів — поезії. Це прекрасно показують богослужбові книги нашої Церкви. Через релігійну поезію (стихирі, тропарі, кондаки), прикрашену співом, людина найкраще може виразити свою внутрішню молитву. Церква — це тіло Христове. “Складаючи одне тіло ми, — говорить отець Церкви Тертуліан, — сходимось разом на зібрання, щоб разом приступити до Бога з молитовним співом”. Ніщо так не сприяє здійсненню завдання об’єднання всіх вірних, як спів Церкви. Співаючи кожен вірний не тільки долучає себе до спільної молитви Церкви. Але і об’єднується навколо спільної ідеї чи то спільної справи. Важливим моментом у формуванні особи-християнина є і те, що беручи

активну участь у співі Церковного хору (глобально задумуючись над співаючим матеріалом) він легко вивчає всі ті догми, про які так наполегливо говорять духовні особи на кожній катехизаційній науці. В ідеалі, хоч найменша частина богослужіння має бути заспівана так, щоб вона внесла духовну гармонію у віруючу душу, щоб воно відчутно явило духовну силу і Божественну енергію свого внутрішнього змісту, своєї сутності. Св. Феофан Затворник покликання (сенс) Церковного співу в тому, щоб за його посередництвом розпалити іскру Божої благодаті, що скривається в середині кожної людини. А співець зможе тільки тоді це зробити, коли його серце в першу чергу є очищене від пристрастей, коли в особі церковного співця відбулась та внутрішня переміна, яку ми всі називаємо покаянням. Тільки при цій умові співець стає Церковним співцем, хор стає Церковним хором. Особу співця в храмі можна часто порівнювати до іконописця, кожен учасник Церковного хору, або ж просто співаючий вірний своїм серцем та душею робить те ж саме, що іконописець — це богословіє в фарбах, то можна говорити, що Церковний спів — це те ж саме богословіє, тільки виражене у нотних записах та людських голосах. За багатьох умов, на превеликий жаль, спів Церкви залишається мало дослідженою ділянкою в богословському житті християн. Однак хочеться вірити, що дослідження цієї ділянки буде все більше і більше розвиватися із зростом дописувачів та появою на Церковних прилавках різноманітних парохіяльних вісників та християнських часописів. Андрій Бунь

Ïàñòèðñüêèé ëèñò Cèíîäó ªïèñêîï³â Óêðà¿íñüêî¿ Ãðåêî-Êàòîëèöüêî¿ Öåðêâè

ç íàãîäè Ðîêó Ðîäèíè (Продовження. Поч на ст. 4)

Внесок Церкви полягає в збагаченні й поглибленні нашого розуміння сім’ї, головною рисою якого є усвідомлення її святості. Святиня потребує відповідного до себе ставлення: її потрібно цінувати понад усе, берегти й шанувати, нею потрібно пишатися. Сім’я не є святинею сама в собі — цю свою найвищу гідність члени сім’ї осягають, перебуваючи з Богом. Тому усім сім’ям, як повітря, необхідні Бог і віра в Нього. В той час, коли багато факторів діють на відокремлення і підривання життєвих устроїв як сім’ї, так і суспільства, Церква виступає фактором об’єднувальним та інтегральним. Це дуже добре видно назовні, коли люди збираються до храму на богослужіння. Церква збирає разом і

вчить тих, що прийшли, неосудно приймати одне одного, вона збагачує досвідом буття разом. У храмі суспільство відчуває себе спільнотою, навколо храму гуртується парафія як спільнота духовно близьких і тому об’єднаних у Христі людей. Церква не нав’язує і не змушує пережити цей досвід спільноти, вона до нього запрошує та проповідує відкрите Богом розуміння суспільства як спільноти людини з Господом і з іншими людьми. Близька до Бога людина відчуває близькість з іншими людьми, які, тим самим, стають ближніми. А це уможливлює творення міцних сімейних, релігійних, суспільних і національних зв’язків. Звідси виростає новий, духовно здоровий народ. У цей Рік Родини просимо Вас, дорогі

Брати і Сестри, глибоко задуматися над християнським баченням сім’ї, що його пропонуємо у цьому Пастирському листі. Сподіваємося, що висловлені тут думки допоможуть як нашим вірним, так і всім людям доброї волі віднайти себе та одне одного у Христі. А це означатиме, що наблизяться до гармонійного співжиття наші сім’ї, поглибиться суспільне порозуміння і згуртується до творення гідного і вартісного життя увесь наш християнський народ сьогодні й у майбутньому. В цьому наміренні уділяємо Вам усім наше архиєрейське благословення. Від імені Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви +ЛЮБОМИР


7

ãðóäåíü 2003 ðîêó

Ñâÿòèòåëü Ìèêîëàé ÷óäîòâîðåöü (Продовження. Поч на ст. 5)

прийшов і втретє добрий пастир Христовий. Почувши дзвін золота, що впало, батько поспішно вийшов з будинку і наздогнав свого таємного добродійника. Впізнавши у ньому святителя Миколая, він впав до його ніг, цілував їх і дякував йому за спасіння від духовної загибелі. Протягом цілого життя Миколая зверталися до нього не тільки віруючі, але і язичники, і святитель озивався своєю незмінною дивною допомогою всім, шукаючим її. У врятованих ним від тілесних лих він порушував розкаяння в гріхах і бажання виправити своє життя. За словами святого Андрія Крітського, святитель Миколай був милосердний до людей, обтяжених різними бідами, подавав їм допомогу і рятував їх від смерті: “Своїми справами і добродійним життям святитель Миколай сяяв у Світах, як зірка ранішня серед хмар, як місяць красивий в повному місяці своєму. Для Церкви Христової він був яскраво сіяючим сонцем, прикрашав Її, як лілія при джерелі, був для Неї миром запашним!” До глибокої старості сподобив Господь дожити Свого великого угідника. Але настав час, коли і він повинен був віддати загальний борг людського єства. Після нетривалої хвороби він мирно помер 6 грудня 342 року і був похоронений в

соборній церкві міста Світи. Усе життя святитель Миколай був добродійником роду людського; не перестав він ним бути і після своєї смерті. Господь сподобив його чесне тіло нетління і особливої чудотворної сили. Мощі його почали мироточити — і продовжують до цього дня виділяти запашне миро, що володіє даром чудотворення. Пройшло понад сімсот років після кончини угідника Божого. Місто Світи і вся Лікийськая країна були зруйновані сарацинами. Розвалини храму з гробницею святителя були в запущенні та охоронялися лише декількома благочестивими ченцями. У 1087 році святитель Миколай з’явився уві сні одному апулийскому священику міста Барі (в південній Італії) і наказав перенести його мощі в це місто. Пресвітери і знатні городяни спорядили для цієї цілі три кораблі і під виглядом торговців відправилися в шлях. Ця обережність була потрібна для того, щоб приспати пильність венеціанців, які, відвідавши про приготування жителів Барі, мали намір їх випередити і привезти мощі святителя в своє місто. Барійці прийшли в Світи, де, не знаючи точного місцеположення гробниці, намагалися підкуповувати ченців, запропонувавши їм триста золотих монет, а згодом, зважаючи на їх відмову, застосували силу:

зв’язали ченців і під загрозою тортур примусили одного малодушного вказати їм місцезнаходження гробниці. Гробниця з білого мармуру, що чудово збереглася, була розкрита. Вона виявилася наповненою до країв запашним миром, в якому і були занурені мощі святителя. Не маючи можливості узяти велику і важку гробницю, барійці переклали мощі в заготовлений ковчег і відправилися у зворотню дорогу. Подорож тривала двадцять днів, і 9 травня 1087 року вони прибули в Барі. Великій святині була влаштована урочиста зустріч за участю численного духівництва і всього населення. Спочатку мощі святителя були поміщені в церкві святого Євстафія. Безліч чудес походило від них. Через два роки була закінчена і освячена нижня частина (крипт) нового храму, споруджена спеціально для зберігання його мощей, куди вони і були урочисто перенесені Папою Урбаном Другим 1 жовтня 1089 року. Верхня частина храму (базилика) була побудована значно пізніше — 22 червня 1197 року. Свята Церква вшановує пам’ять святителя Миколи не тільки 6 грудня і 9 травня, але і щонеділі та кожного четверга особливими співами. Підготував Ростислав Куртяк

Ñâÿòèé Àíäð³é Ïåðâîçâàííèé Ó ãðóäí³ Õðèñòîâà Öåðêâà ñâî¿ìè ìîëèòâàìè ïðîñëàâëÿº îäíîãî ³ç àïîñòîë³â — Àíäð³ÿ Ïåðâîçâàííîãî.

Св. Андрій належав до тих двох Божих вибранців, що першими, з-поміж дванадцяти апостолів, мали щастя пізнати Спасителя і розмовляти з Ним. Цю зустріч підготовлював св. Іван Хреститель словами, мовленими до своїх учнів, коли побачив над Йорданом Ісуса Христа. Про це говорить нам св. євангелист Іван, що був тоді над великою рікою з Андрієм і чув проповідь Предтечі. Христовий апостол Андрій походив з міста Ветсаїди. Він був братом св. апостола Петра і разом з ним займався риболовством. Виглядає, що він мав принаймні малу освіту, був думаючою людиною і поза щоденною працею цікавився справою жидівського народу, тобто справою приходу обіцяного Месії. Видно це з того, що з моменту виступу св. Івана Предтечі з наукою над Йорданом, він став учнем цього великого й суворого проповідника покаяння. Коли ж св. Іван побачив Спасителя, то з великою радістю можливості виконати почесне завдання його Предтечі, проголосив своїм учням, що Ісус Христос — це обіцяний Месія, який прийшов узяти на себе людські гріхи. Тоді Андрій, захоплений словами Предтечі, відразу вирішив познайомитися особисто з самим Спасителем. Вони обидва зі св. Іваном Богословом пішли за Ісусом і мали те щастя, що Він запросив їх до Себе в відвідини. Ця надзвичайна зустріч з Ісусом Христом тривала кілька годин. Можемо бути певні,

що під час розмови Христос потвердив Іванові слова, що Він справді обіцяний Месія. Після зустрічі Андрій зразу ж прибіг до свого брата Симона і з великим захопленням заявив, що Ісус Христос з Назарету — це довгоочікуваний Спаситель світу. З того часу залишилася про апостола Андрія та похвальна згадка, що він перший привів до Христа свого брата Петра, майбутнього Христового Намісника й першого видимого голову Його Церкви. Андрій щиро радів, що вже прийшов обіцяний Месія, радів своєю зустріччю з Ним, а також і тим, що й його брат увійшов з Ним у тісні взаємини. Він радів і після того, як Спаситель призначив братові Симону-Петру біля Себе важливішу роль, ніж йому самому. Про дійсне покликання Петра й Андрія на Христових учнів так оповідає євангелист Іван: “А коли Ісус Христос ходив над морем Галилейським, побачив двох братів, Симона, названого Петром, і Андрія, його брата, як закидали сіті в море, бо були рибалками. І каже їм: “Ідіть услід за Мною, то зроблю вас рибалками людей.” Вони зараз оставили сіті і пішли за Ним.” (Ів 4:1820). З цього часу вони вже будуть завжди з Ісусом як Його невідступні приятелі й учні, приглядатимуться до Його життя, а Він навчатиме їх про правди християнської віри й моралі та виховуватиме на Своїх апостолів. Наступну згадку про апостола Андрія подає нам св. євангелист Іван з нагоди чудесного розмноження хліба. Маємо свідомість, що апостол Андрій тому згадав

Христові про юнака з хлібом і рибою, бо живо вірив, що Христос може зробити чудо, та мав сильну надію, що Він це дійсно зробить, щоб нагодувати тисячі голодних людей. Цього певно не знаємо, але одне є беззаперечне: тоді, коли інші апостоли стояли безрадні коло Христа, Андрій, зверненням Спасителеві уваги на хлопця з харчами, зробив відразу щасливий початок. Привівши юнака до Христа так, як колись свого брата Петра, апостол Андрій зробив перше приготування до великого чуда розмноження хліба та насичення людей. Останній раз згадує св. євангелист Іван апостола Андрія за кілька днів перед Христовими муками. По вознесінні Ісуса Христа й зісланні Святого Духа розійшлися Христові апостоли по різних країнах на проповідання Христової віри. Про те, де св. Андрій проповідував Христову віру, не маємо історичної певности. Однак з оповідань різних письменників про апостольські подорожі й смерть св. апостола Андрія виходить, що він проповідував Христову віру тим людям, що жили над Чорним морем. Свою апостольську працю закінчив св. Андрій мученицькою смертю в місті Патраї, на кавказькім боці, близько пізнішого Тмутороканя. Мав він умерти на дереві або хресті, що на ньому він висів прив’язаний два дні, поки віддав Богові духа. о. Віктор Коцеміра


8

ãðóäåíü 2003 ðîêó

Продовжується акція “Різдвяна свічка”. У захристії нашого храму Ви можете придбати дану свічку? чим спричинетеся до акції милосердя дітям.

²ÄÊÐÈÒÎ Á²Á˲ÎÒÅÊÓ

Цьогорічне свято Введення у храм Пресвятої Богородиці залишиться в історії нашої парафії незабутнім днем. Так 4 грудня відбулося освячення парафіяльної бібліотеки. Наслідуючи пропозиції соборів УГКЦ, вже декілька років силами парафії збиралися пожертви, для того, щоб зробити можливою цю подію. Ініціаторами такої потреби, неодноразово виступали також і вірні нашої парафії, які у пошуках глибшого розуміння правд віри виношували ідею створення бібліотеки, де б вони могли щораз більше поглиблювати свої знання у царині духовності, богослов’я. З джерел бібліотеки можна почерпнути багато корисного для поглиблення та удосконалення власної духовності. Також у читальному залі є облаштовано відеозал, де ви можна переглядати відеофільми на духовну та суспільну тематику. Щиро запрошуємо усіх прихожан та парафіян нашого храму. Вл. інф.

БІБЛІОТЕКА ПРАЦЮЄ: ПОНЕДІЛОК – ВИХІДНИЙ ВІВТОРОК-П’ЯТНИЦЯ – від 16.00 до 19.00 год. СУБОТА, НЕДІЛЯ – від 15.30 до 17.00 год. У святкові та передсвяткові дні – за недільним розкладом.

Ïðè íàø³é ïàðàô³¿ îðãàí³çîâàíî òîâàðèñòâî Àíîí³ìíèõ Àëêîãîë³ê³â (ÀÀ)

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕОФІЛЬМІВ:

Кожного тижня у п’ятницю о 17.30 в аудиторії №5 Катедрального Собору відбуваються зустрічі з людьми, що подолали цю недугу і можуть поділитись своїм досвідом. Запрошуються усі бажаючі.

Óïðàâë³ííÿ ïàðàô³¿

Висловлюємо щиру подяку жертводавцям благодійної їдальні ВАТ “Дрогобицький Хлібокомбінат” (директор В.М.Кічак) – щоденно хлібобулочні вироби; Приватний нотаріус Л.В.Спариняк – 40 грн.; ТзОВ “УККАН” (директор О. Чайківський) – 100 грн. Нехай ніколи не оскудіє рука дающого.

ВІВТОРОК 17.00 год. – фільм для дорослих. СУБОТА 15.30 год. – фільм для дітей. НЕДІЛЯ 14.00 год. – фільм для дітей. НЕДІЛЯ 15.30 год. – фільм для дорослих.

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання: Юлія-Анна Гук, Роман-Михайло Нечипір, Владислав Дуплика, Артур Іпаті, Дмитро Мазур, Анастасія Грицан, Михайло Кузьмін, Мар’яна Чапля, Вікторія Волошин, Христина Гаск, Олег Короленко, Віктор-Василь Антоник, Михайло Городиський.

Церковний календар на 2004 рік.

Ó çàõðèñò³¿ õðàìó º øèðîêèé âèá³ð êàëåíäàð³â òà ³íøî¿ äðóêîâàíî¿ ïðîäóêö³¿. Управління парафії

Видавець:

7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. 17.00 – Вечірня. Акафіст або Молебен. У будні дні 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 17.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 19.00 – Вечірня. Субота: 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 9.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 17.00 – Велика Вечірня. Утреня. Четвер, 18 грудня. 16.00 – Божественна Літургія за здоров’я. 17.00 – Зустріч мощів Блаженного Миколая (Чарнецького). Вечірня з Литією. Четвер, 19 грудня. Святого Миколая. 6.15 – Утреня. 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. Мирування. 17.00 – Вечірня. Акафіст. Субота, 20 грудня. 10.00 – Соборова Божественна Літургія за родини. Понеділок, 22 грудня. Святої Анни. 6.15 – Утреня. 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. Мирування. 17.00 – Вечірня. Молебен. Кожної п’ятниці. 18.30 – Науки для хресних батьків.

Щовівторка о 18.30 год. у читальному залі нашої парафії проводяться

“Á³áë³éí³ ÷èòàííÿ”

Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

Äî íîâîãî ðîêó çàëèøèëîñÿ íåáàãàòî ÷àñó, òîìó ïîñï³øàéòå ïðèäáàòè íîâèé

ректор Катедрального Собору о.митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Розклад Богослужінь з 14.12. по 28.12.2003 р.Б. Кожної неділі:

Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. (03244) 2-73-79 ел. пошта: katedra@mail.lviv.ua

Óïðàâë³ííÿ ïàðàô³¿

Відійшли у вічність: Ольга Райтер, 73р.; Юрій Юрчишин, 62р.; Ростислав Гранат, 72р.; Семен Солод, 46 р.; Богдан Булик, 39р.; Валентин Мороз, 66р.; Петро Галушка, 77р. Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних.

Коректор: Світлана ФАРИНОВИЧ Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою право скорочуватидописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”

Visnyk29_2003  

Вісник Катедрального Собору Пресвятої Трійці УГКЦ, м.Дрогобич

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you