Page 1

ëèñòîïàä 2003 ðîêó

Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, iç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

ëèñòîïàä 2003

¹20 (27)

ÏÐÀÇÍÈÊ ÑÂ. ÑÂßÙÅÍÎÌÓ×ÅÍÈÊÀ ÉÎÑÀÔÀÒÀ “Ñâ³òèëüíèêîì ñâ³òëèì òè çàñ³ÿâ, ñâÿùåíîìó÷åíè÷å Éîñàôàòå, áî ÿê ïàñòèð äîáðèé â³ääàâ æèòòÿ ñâîº çà â³âö³”. (Òðîïàð ïðàçíèêà)

Празник св. священомученика Йосафата для вірних Української Греко-Католицької Церкви особливо дорогий, світлий і радісний, бо це празник нашого українського Святого, празник нашого брата по крові й кості, празник великого Апостола й Мученика за св. віру й єдність Церков. Та не тільки наша Церква, але й ціла Католицька Церква його почитає, його славить, до нього молиться, в його честь будує святині, а його мощі спочивають у серці християнсько-католицького світу, в базиліці св. Апостола Петра в Римі. Св. Йосафат — це перший український Святий, що його канонізувала Католицька Церква. Йому і його мученицькій крові ми завдячуємо, що сьогодні визнаємо правдиву Христову віру та що ми — члени правдивої Христової Церкви. Не маємо на меті пригадувати тут історію його життя, канонізації чи культу, але радше хочемо звернути увагу на знаменні риси його особи й характеру, за які св. Церква його канонізувала та вписала на листі св. Мучеників. Особу св. Йосафата можна окреслити трьома словами: він —

Святий, він — Апостол, він — Мученик. В небі є тисячі й тисячі різних Святих. Це безіменні Святі. Та маємо рід Святих, які за туземного життя відзначилися великою святістю і геройськими чеснотами любові Бога і ближнього, яких Господь Бог по їхній смерті прославив чудами, а св. Церква винесла їх на престоли Святих і поручила їх почитати. Таких Святих звемо канонізованими Святими. І до них якраз належить наш св. священомученик Йосафат. Заохотою до почитань і наслідування св. Йосафата в любові до нашої св. віри, Церкви, обряду й народу, хай будуть для нас слова Патріарха Йосифа, сказані при гробі св. Йосафата, 25 листопада 1969 року: “Нехай св. Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдності Церкви й народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-українцем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів. Його сильна характерність і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти його слідами, хоч би це також коштувало нас жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу”. Підготував о. Віктор Коцеміра

ÑÎÁÎÐ ÀÐÕÈÑÒÐÀÒÈÃÀ ÌÈÕÀ¯ËÀ É ²ÍØÈÕ ÑÈË ÁÅÇÒ²ËÅÑÍÈÕ Ñâÿòêóâàííÿ Ñîáîðó Àðõèñòðàòèãà Áîæîãî Ìèõà¿ëà ³ ³íøèõ Íåáåñíèõ Ñèë áåçò³ëåñíèõ âñòàíîâëåíî íà ïî÷àòêó IV ñòîë³òòÿ íà Ïîì³ñíîìó Ëàîäèê³éñüêîì Ñîáîð³, ùî áóâ çà äåê³ëüêà ðîê³â äî Ïåðøîãî Âñåëåíñüêîãî Ñîáîðó.

Чини Ангельські розділяються на три ієрархії — вищу, середню і низьку. Кожну ієрархію складають три чини. У вищу ієрархію входять: Серафими, Херувими і Престоли. Ближче всіх Пресвятій Трійці належать шестикрилі Серафими (Полум’яніючі, Вогненні) (Іс. 6, 2). Вони полум’яніють любов’ю до Бога та інших спонукають до неї. Над всіма дев’ятьма чинами поставлений Господом святий Архистратиг Михаїл (ім’я його в перекладі з єврейської — “хто як Бог”) — вірний слуга Божий, бо звалив з Неба загорділих ангелів з іншими полеглими духами. А до інших Ангельських Сил він вигукнув:” Станемо добрі перед Творцем нашим!” За Церковним переказом, відображених у службі Архистратигу Михаїлу,

він брав участь в багатьох старозавітних подіях. Під час виходу ізраїльтян з Єгипту він провадив їх у вигляді стовпа хмарного вдень і стовпа вогненного вночі. Через нього з’явилася Сила Господня, що знищила єгиптян і фараона, які переслідували ізраїльтян. Архистратиг Михаїл захищав Ізраїль у всіх бідах.

Архангел Михаїл — один з вищих ангелів, що бере найближчу участь в долі Церкви. Святе Письмо нас вчить, що, окрім фізичного, існує великий духовний світ, населений розумними, добрими істотами, іменованими ангелами. Слово “ангел” на грецькій мові означає вісник. Біблія їх іменує так тому, що Бог нерідко через них повідомляє людям Свою волю. В чому ж власне полягає їх життя в духовному світі, який вони населяють, і в чому полягає їх діяльність — ми майже нічого не знаємо, і зрозуміти не в змозі. Вони перебувають в умовах, абсолютно відмінних від наших матеріальних: там час, простір і всі життєві умови мають зовсім інший зміст. Префікс “архи” у назвах деяких ангелів указує на їх більш піднесене служіння порівняно до інших. Священне Писання, оповідаючи про явління ангелів, власним ім’ям називає тільки деяких з них — мабуть тих, які несуть особливу місію в утвердженні Царства Божого на землі. Підготував о.Ростислав Мелех


2

ëèñòîïàä 2003 ðîêó

Ó Ëüâîâ³ áóäå ïëîùà ²âàíà Ïàâëà II ЛЬВІВ – Міська комісія з перейменувань розглянула понад два десятки пропозицій про нові назви для вулиць і площ Львова і затвердила дев’ять з них. Іменем Папи Римського Івана Павла II запропоновано назвати площу перед церквою Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові, де Понтифік зустрічався з молоддю. Як повідомила 6 листопада інформаційна програма „Наш репортер”, у Львові можуть з’явитися вулиці короля Юрія, архиєпископа Стернюка та композитора Білозора. Які саме вулиці змінять назви, в міському управлінні культури не повідомляють. За словами керівника управління Віри Покотицької, перейменування торкнеться усіх районів міста. Остаточно затверджуватиме нові назви для вулиць і площ Львова міськрада не раніше, аніж у травні наступного року.

Îäåñà çóñòð³ëà ì³íñüêó êîï³þ Òóðèíñüêî¿ ïëàùàíèö³ ОДЕСА – 9 листопада до Одеси прибула християнська реліквія – мінська копія Туринської плащаниці. На залізничному вокзалі її зустріли духівництво та віруючі Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Греко-Католицької Церкви, Римо-Католицької Церкви та Об’єднаної методистської Церкви, студенти Християнського гуманітарного університету. Як повідомив з Одеси Ігор Столяров, хресний хід з копією плащаниці пройшов вулицями міста до собору Успення Пресвятої Богородиці (РКЦ). Біля храму учасників хресного ходу зустріли пастори Німецької Євангелічної Лютеранської Церкви. У промові з нагоди прибуття святині до Одеси єпископ Одеський і Сімферопольський Римо-Католицької Церкви Броніслав Бернацький, зокрема, сказав: „Копія Туринської плащаниці з’єднала християн Одеси у любові до Христа, який вмер за всіх нас. Христос сказав, що тоді будемо його учнями, коли матимемо любов один до одного. Нехай Господь ще більше з’єднає наші серця у молитві”. Єпископ Одеський і Балтський, владика Паїсій (УПЦ КП) наголосив, що Господь подарував Одесі день свого явлення у цій копії найвеличнішої реліквії християнства. „Ми бачимо тут документальне свідоцтво смерті і воскресіння нашого Спасителя. Наш український народ пройшов за час земного життя багато Голгоф. Ми згадуємо сьогодні жертви голодомору, яким намагалися знищити українців, але народ наш воскрес. Воскресає нині в Україні і Церква.”

Екзарх Одеський та Кримський УГКЦ, владика Василій Івасюк на урочистості з нагоди прибуття святині сказав: „Сьогодні мешканці Одеси мають можливість вдивлятися в обличчя Ісуса на Туринській плащаниці, щоби знайти у такий спосіб мир у своєму серці, пізнати Царство Боже, зрозуміти волю Господню та вийти з темряви, яка огортає душу людини. Це є історична подія в історії Південної України”. Біля мінської копії Туринської плащаниці в Одесі відбувся спільний екуменічний молебен. Копія плащаниці перебуватиме в Одесі до 6 грудня у приміщенні Собору Успення Пресвятої Богородиці Римо-Католицької Церкви. Якщо найближчим часом буде завершено ремонт собору Різдва Христового УПЦ КП в Одесі, плащаниця побуває і тут. Очікується, що капелани різних християнських церков пропонуватимуть вшанувати святиню і морякам суден, що прибувають до Одеського морського порту. Українська Православна Церква Московського Патріархату не відреагувала на пропозицію взяти участь у спільному хресному ході та Службі Божій біля мінської копії Туринської плащаниці. РІСУ

 Àñòàí³ îñâÿ÷åíî ä³ì Ñåñòåð Ñëóæåáíèöü Íåïîðî÷íî¿ Ä³âè Ìà𳿠6 листопада 2003 року в м. Астані (Казахстан) відбулося освячення помешкання Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. З цієї нагоди в каплиці нунціатури, де відтепер працюватимуть та мешкатимуть сестри, була відправлена Божественна Літургія, яку разом із греко-католицькими священиками Казахстану відслужив Апостольський нунцій у Казахстані Архиєпископ Йосиф Веселовський. “Відкриття спільноти при нунціатурі є знаком злагоди двох Помісних Церков Вселенської Церкви, національностей та культур в Казахстані в цілому, — сказав у проповіді Апостольський Делегат для греко-католиків Казахстану та Середньої Азії отець-протоієрей Василь Говера, — а екуменізм можливий лише при діалозі та співпраці окремих Церков, приклад чого ми бачимо на цій землі”. Сьогодні в двох спільнотах Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії працюють 5 сестер; ще один дім є в Караганді. Прес-служба УГКЦ в Казахстанi

Ñòóäåíò³â ÓÊÓ âèçíàëà Óêðà¿íñüêà äåðæàâà Історична програма гуманітарного ф-ту Українського Католицького Університету отримала державну ліцензію. З нагоди цієї події в УКУ відбудеться прес-конференція за участю ректора УКУ о.д-ра Бориса Ґудзяка, професора гуманітарного ф-ту Ярослава Грицака та інших. У середу, 12 листопада, о 12:00 у конференц-залі УКУ (4 поверх) відбудеться Літургія, після якої студенти першого курсу гуманітарного ф-ту отримають студентські квитки державного зразка. Прес-конференція розпочнеться о 13:30. З фактом ліцензування історичної програми гуманітарного ф-ту УКУ отримав державне визнання. Тепер випускники гуманітарного ф-ту УКУ зможуть при бажанні продовжити навчання в інших Університетах в Україні, а при працевлаштуванні розраховувати не тільки на ґрунтовні знання, а й на наявність диплому спеціяліста, формально визнаного і за кордоном, і в Україні. Гуманітарний факультет УКУ засновано в липні 2001 року. Програма факультету розрахована на 6 років навчання: підготовчий курс та п’ять років основної навчальної програми. В рамках гуманітарного факультету УКУ державний стандартний перелік з фаху “історія” доповнено базовими богословськими предметами. Особливий акцент покладено на викладання інтелектуальної та соціяльної історії, історії Центрально-Східної Европи, а також на вивчення класичних і сучасних іноземних мов. Ліцензування історичної програми дає можливість УКУ створювати спільні з іншими Університетами навчальні проєкти. Міжінституційні Індивідуальні Гуманітарні Студії (МІГуС) — приклад уже успішно діючої навчальної програми для особливо обдарованих та інтелектуально сміливих студентів гуманітарного факультету УКУ та філософського ф-ту ЛНУ ім. Івана Франка. Окрім засвоєння предметів власного факультету, студенти одержують можливість вивчати курси, запропоновані їм факультетамипартнерами. Після завершення навчання у МІГуС-і студенти, окрім диплому про закінчення власного факультету, отримають сертифікат про всі додаткові здані і зараховані курси. “Виплеканий за роки існування УКУ потенціял сьогодні нарешті може офіційно діяти в сфері освіти і науки, визнаної державою, — говорить ректор УКУ о д-р Борис Ґудзяк. — Довший час наші програми залишалися невизнаними в державі, і в цьому ми бачимо Божий промисел. Адже з певної точки зору відсутність такого визнання давала нам більшу свободу діяння. Завдяки більш творчому підходові до розвитку навчальних програм, Університет накопичив багато цікавих пропозицій, які, без сумніву, матимуть вплив на реформування гуманітарної освіти в Україні загалом”. “Невирішеним залишається питання ліцензування богослов’я в УКУ, — продовжує отець-ректор. — Богослов’я є дуже важливий напрямок навчання в УКУ. Поки ще дозрівають офіційні печатки у Києві, ми намагаємося не тратити часу і готувати спеціялістів, дипломи яких є визнані в світі. З цими дипломами вони вступають до найкращих аспірантур за кордоном і повертаються, щоб працювати в Україні. Ми надіємося і докладаємо всіх необхідних зусиль для того, щоб уже в наступному академічному році приймати студентів також і на ліцензовану в Україні програму філософськобогословського факультету”.


3

ëèñòîïàä 2003 ðîêó

Ãîòóéìîñü, ùîá ïðèéíÿòè Òîãî, ùî ïðèõîäèòü ó ÷óäíîìó гçäâ³... Ñõ³äíå áîãîñëîâ’ÿ çîñåðåäæåíå íà ïî䳿 Âîïëî÷åííÿ. “Áîã ñòàâ ëþäèíîþ, ùîá ëþäèíà còàëà Áîãîì”, — êàæóòü Îòö³ Öåðêâè. Óñ³ ¿õí³ ðîçäóìè º ï³ä âïëèâîì öüîãî òà¿íñòâà. Êîëè Âåëèêäåíü º êóëüì³íàö³éíîþ òî÷êîþ, çàâåðøåííÿì íîâîãî áóòòÿ, òî гçäâî º îñåðåäêîì, íåïîõèòíîþ îñíîâîþ ñõ³äíîãî ñâ³òîñïðèéìàííÿ. Ñõ³äíå áîãîñëîâ’ÿ º âëàñòèâî áîãîñëî⳺ì Âîïëî÷åííÿ, ó Âîïëî÷åíí³ äîáà÷ຠâåñü çì³ñò âñ³õ ñïàñèòåëüíèõ Áîæèõ àêò³â. Сорокаденний Піст (Пилипівка) попереджує Христове Різдво (Воплочення). Встановлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, відноситься до давніх” часів християнства. Вже з четвертого століття св. Амвросій Медіолянський, Філастрій, блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий. Спочатку Різдвяний піст тривав в одних християн сім днів, в інших — трохи більше. На соборі 1166 року, який відбувся при константинопольському патріарху Луці і візантійському імператорові Мануїлі, всім християнам була наказано зберігати піст

перед великим святом Різдва Христового сорок днів. Він є останній багатоденний піст в році. Починається 15 (28 — за новим стилем) листопада і продовжується до 25 грудня (7 січня), триває сорок днів, і тому іменується в Церковному статуті Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Через те, що початок посту випадає в день пам’яті св. апостола Пилипа (14 листопада старого стилю), його називають Пилипівкою Існує відмінне розуміння посту на Сході й на Заході. Мета різних постів у Східній Церкві не є аскетично-етична, але літургічно-сакраментальна. Вони повинні бути не тільки часом вольових зусиль, завданням є не тільки зробити вірних гідними святкувань через перемогу над пристрастями через аскетичні вправи, але піст — це радше ангельська форма життя, життя небесного світу. Не земна пожива, але Боже слово кормить душі. Християнин живе вже в новому періоді прийдешнього світу, і в пості виявляється та нова есхатологічна дійсність. Думка про майбутнє Царство Боже особливо виступає в Різдвяному Пості. Християнин органічно вростає в те нове життя, що його започатковує Різдво. Піст має просвічуючий есхатологічний сенс. Тут християнин доходить до пізнання Бога, яке

згідно із біблійно-патристичним вченням поєднане з молитвою і постом. Вже почавши від свята Входу в Храм Пресвятої Діви Марії, в молитвах і співах дзвенять мотиви майбутньої святкової радості. Кожного дня від 4 грудня молимося на Утрені словами Різдвяного Канону „Христос народжується, славте Його!” У другу неділю перед Різдвом святкує Східна Церква пам’ять усіх праведників Ст. Завіту. Христос просвічує вже праотців у їхніх очікуваннях Месії. Неділя перед Різдвом присвячена всім царським предкам нашого Господа з роду Давидового, і Спаситель виступає тут як Цар вселенної, Володар віків і прийдешнього світу. Все це відбувається не тільки як спомин історичних дій. Правдою є, що Христос народився в означений історичний час, але Літургія у своєму глибокому сакраментальному реалізмі бачить, як спасительна дійсність Різдва уприсутнюється у святкових богослужбах. В Навечір’я Різдва молимось: “Незаходиме Сонце наближається, щоб засіяти з дівичого лона і просвітити Вселенну. Готуймось, щоб прийняти Того, що приходить у чудному Різдві, щоб нам відчинити закриті двері Едему.” Підготував Василь ЧАВА

Áàáóñÿ òà ä³äóñü ... Здавалося б, вони своє завдання, свій обов’язок у житті перед Богом і людьми уже сповнили. У своєму часі одружилися, народили дітей, виховали їх у християнському дусі, привели їх до цієї миті, що і самі колись переживали – Тайни Подружжя. ...Ніби все. Але це зовсім не так. Їхня родина збільшується, відповідно ж збільшується і їхній вклад в її розвиток. А, особливо, в розвиток дітей їхніх дітей. Насамперед, дідусі та бабусі для своїх внуків виконують немов би пророчу функцію: перше знайомство дітей з їхнім таємничим Творцем, перша загадкова і незрозуміла розповідь про Бога, який є у їхньому дитячому серці і безперестанно стукає, даючи про себе знати, такий трудний знак Хреста, який вимальовує дитяча і доросла рука на грудях дитини, спільні відвідини Бога у Його “палаці” – Церкві. Вони для своїх онуків є свідком віри, учителем життя, працівником любові, багатством мудрості і страху Божого. Дідусі і бабусі для них розширюють світ у минуле спогадами, яких батьки не пам’ятають, бо їх ще не було на світі. Це вони знали батьків маленькими, і розповіді про це зачаровують дітей. Це вони бачили світ іншими очима ніж тепер. Вони розширюють свій час і в майбутнє тим, що прожили більшу частину свого життя. Проте, все ж таки перед ними залишається менша його частина. Отже, вони дають можливість відчути плин часу, навчають і допомагають мудро розпо-

ряджатися роками, які проходять. Дідусі і бабусі розширюють світ і в ширину, тобто дають приклад терпеливості, лагідності, доброти, працелюбності. У них є досвід прожитого життя, який є неоціненним скарбом для тих, хто лише починає іти цим життям, діляться своїми повчаннями, які можуть рятувати їхніх онуків від помилок життя. Вони є немов би енциклопедією для своїх онуків, вчать поважати вік, пристосовувати швидкість своєї ходи до того, з ким ідуть, розуміти біль ближнього. Дідусь і бабуся є також добрими приятелями для своїх онуків, вони можуть вислухати, коли батьки не мають часу, а з приятелями не хочеться ділитися своїми прагненнями і клопотами, про свої успіхи і поразки, про свої досягнення. В таких випадках вони є добрими порадниками. І це діти відчувають. У їхніх серцях назавжди залишається бабусина доброта і любов, мудрість і простота дідуся. Саме 9 листопада цим дорогим особам у творчому заході, приуроченому Дідусям і Бабусям, діти недільної школи з глибини душі бажали передати своїм дорогим і

люблячим ці теплі почуття вдячності, турботи. Їхня така численна присутність на цьому святі, відкритість та увага є черговим доказом пошани та любові до своїх онуків. Щира молитва та слова подяки пані Ірині Олійник, катехиту недільної школи, із уст однієї бабусі були доказом радості та вдячності. Хай Господь щедро благословить вас, дорогі наші дідусі і бабусі своєю любов’ю, а ви передавайте її, будьте носіями Божого тепла, щоб кожен був опромінений та зцілений добротою Божою. І тільки тоді буде рай на землі. С. В.


4

ëèñòîïàä 2003 ðîêó

ÕÒÎ ª ÌÈÐßÍÈÍ Ï’ÿòà ëåêö³ÿ Áëàæåíí³øîãî Ëþáîìèðà Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі! З Божою допомогою починаємо останню лекцію, присвячену темі мирян. На попередніх наших зустрічах ми розглянули два документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965), які торкаються цієї теми: Догматичну конституцію про Церкву “Lumen gentium” і Декрет про апостолят мирян “Apostolicam actuositatem”. Ці документи не можуть дати відповіді на всі запитання, які нас хвилюють, оскільки учасники Другого Ватиканського Собору, як і всіх інших вселенських соборів, намагалися розглянути основні проблеми свого часу. Тому для висвітлення напрацювань Церкви на певну тему на Соборі було вирішено щотри роки скликати єпископів на Папський Синод. Такий Синод триває переважно 4 тижні і його результати, пропозиції представляють на розгляд Папі (звідси походить його назва). Протягом одного року на підставі поданих результатів і пропозицій Папа видає документ. Один з таких Синодів, який відбувся у 80-х роках, був присвячений темі мирян. І пропозиції цього Синоду зібрані в Апостольському поученні “Christifideles laica” (дослівний переклад з лат. “християнимиряни”). Український переклад цього документа має назву, яка, можливо, більше нам зрозуміла: “Покликання і місія мирян”. Зупинюся на декількох важливих моментах цього папського документа. Крім вчення Другого Ватиканського Собору, у ньому вміщено напрацювання на тему мирян більш ніж двадцяти років, які минули з часу Собору. Нам потрібно зрозуміти, що богослов’я — це щось живе, що постійно розвивається. Богослов’я — це бажання людини краще зрозуміти те, що Бог нам об’являє. Це бажання породжує певний процес: людина поглиблює своє знання, відкриває нові правди, які, можливо, були не дуже чітко представлені, і, крім того, збагачує себе конкретним досвідом. Чому досвід має таке велике значення? Проілюструю це на прикладі. Ми можемо провести конференцію, присвячену темі любові. І, напевно, почули б багато різних цікавих думок. Але щось цінне для нас може розповісти тільки той, хто любив. Протягом більше як двадцяти років ми пізнали, як каже поучення Святішого Отця, що мирянин виявляється у праці, під час якої трапляються як позитивні, так і доволі прикрі моменти. На підставі досвіду ми можемо говорити, наприклад, про небезпеки, на які можуть наражатися життя і праця мирянина. Одна з небезпек — надмірний запал. На перший погляд, це добра риса. Вона стає небезпекою тоді, коли хтось змушує інших щось робити, всіх довкола тероризує, і, замість того, щоб розвивати мирянську працю, гальмує її, відлякує від неї добрих людей. Ще одна небезпека — це непослідовність. Вона виявляється тоді, коли хтось приймає рішення, береться до роботи, а через деякий час закидає її, потім знову працює і знову закидає, тобто працює тоді, коли йому подобається. Досвід також показав значення віри у мирянському житті. Для того, щоб бути мирянином, треба діяти на підставі віри, що ми справді послані Богом, що ми можемо бути зв’язані з Ісусом Хри-

стом, що беремо участь в Його посланництві й те, що робимо, — це є наш обов’язок. Помиляється той, хто думає, що все, що можна сказати про мирянина, вже є в документі Святішого Отця. Процес розуміння покликання та місії мирянина ще триває і просувається вперед. А ми в ньому беремо участь і з нього вчимося. Документ Святішого Отця, присвячений мирянам, побудований на образах, взятих із Святого Письма, переважно Нового Завіту, зокрема виноградника і виноградини, навколо яких Папа розвиває певне розуміння, необхідне для нашої діяльності. Поле праці для виноградарів — виноградник. Поле праці для мирян — світ, в якому ми живемо. Цей світ має як позитивні, так і негативні сторони. Почну від негативних. Ми працюємо у світі, де простежуємо зісвітчення понять. Поясню це на прикладі. У нашій художній літературі чи давніх звичаях нашого народу чітко і часто виявляється поняття святості: хліб в селах називали “святим”, і навіть якщо шматок хліба падав на землю, його підносили і цілували. Хто сьогодні цілує хліб, який впав на землю? Дехто може його навіть копнути. Подумаймо, скільки речей і явищ у нашому житті ми не пов’язуємо з Богом, вважаючи, що Господь у цих ділянках не має що робити. Європейські політики, які розробляють т. зв. Конституцію нової Європи, не спромоглися навіть на те, щоб у тому документі принаймні згадати слово “Бог” (Конституція України починається словами: “Усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом”), хоч Європа виросла на християнській релігії. Таке явище ми називаємо секуляризацією (зісвітченням). Отже, ми працюємо у світі, в якому усунено поняття “Бог”, в якому бракує усвідомлення моральних вартостей. Яку цінність сьогодні має людина? З одного боку, підкреслюють права одної людини: вона може робити, що хоче, ходити по головах інших людей, а з другого боку, людина принижена, вона нічого не варта. Ми працюємо у світі, де багато конфліктів, війн, несправедливості. Однак це не повний образ світу, в якому покликані працювати миряни. У нашому світі також є гарні речі, наприклад, в багатьох людей є бажання робити добро. Я думаю, що у всіх Вас, що прийшли сюди прослухати лекцію, є таке бажання. Багатьом із нас набридли конфлікти і війни. Ми прагнемо миру. Мені розповідали люди, що вони вимикають телевізор, коли починаються новини, тому що не можуть слухати про війни. Отже, світ не є зіпсутий докорінно, в ньому є також позитивні елементи. Тепер розглянемо, яке місце мирянина у світі. Під час наших перших зустрічей я говорив, що на Другому Ватиканському Соборі єпископи вели дискусію щодо визначення поняття мирянина. Перша дефініція була така: мирянином є той, хто не є священослужителем. І це негативне розуміння (у формі заперечення) з часом перейшло у позитивне: мирянин — це робітник, посланий працювати у виноградник. У згаданому вище документі Папа вживає інший образ: вже не виноградника, а виноградини (посилається на притчу із

Євангелія від Івана). Ісус Христос прирівнює себе до виноградини — стовбура, який своїми коренями із землі тягне соки життя, а нас — до гілок виноградини. Господь каже, що і ми є виноградиною, бо з’єднані з Ним, живемо тим життєвим соком, який Він нам дам, живемо тим життям, яким Він жив. Мирянин, за словами Ісуса Христа, є той, хто має в собі життя Ісуса Христа. Це прекрасний змістовний образ. Ще один образ, також із Святого Письма, чітко підкреслює, що ми є Божі діти, що належимо Богові, так як дитина належить до своєї землі, до своєї родини. Тому ніхто не може сказати, що ми не маємо жодної вартості, адже ми несемо в собі життя Боже, беремо участь в житті, яке мав Ісус Христос. Завдяки Святому Духові ми перебуваємо у спільноті з Христом. Ми зв’язані з Ісусом Христом як члени одного тіла, як гілки виноградини, з якої ми всі дістаємо життєві соки, силу, яку має сам Господь. Під час Великого посту ми багато думаємо про Ісуса Христа: хто Він, що зробив, чого нас навчив. Вивчаючи Його, ми починаємо бачити себе в іншому світлі. Те, що ми беремо участь в житті Ісуса Христа, не є вигадкою філософів чи поетів, — це є Божа наука, відома нам з Божого об’явлення. Тертуліан (ІІ ст.) звертався до християн: “Християнине, пізнай свою гідність”. Пізнаючи себе через Ісуса Христа, ми починаємо розуміти, що беремо участь у Його посланництві. Із Святого Письма ми знаємо, як люди сприйняли народження Ісуса Христа: народ не тріумфував, Його Матері навіть не дали місця у заїзді, щоб Вона могла спокійно, у теплій хаті народити Його. Отже, світ дві тисячі років не був “раєм на землі”: також були безсердечні люди, які не відчували бажання допомогти іншому, які воювали, один із них — Ірод, що наказав вирізати всіх дітей (значить, він не був кращий від Саддама Хусейна). Однак Ісус Христос прийшов, не зважаючи на несприятливі обставини, мав посланництво від Отця відкупити світ, освятити його. Ми беремо участь у посланництві Ісуса Христа, ми покликані, так як Ісус Христос, освятити світ, в якому є багато кривди, неправди, несправедливості. Власне в цьому полягає суть мирянської діяльності: йти і з Христом освячувати світ, навертати його до Бога, протидіяти тому, що віддаляє, пригнічує. Усі люди, які отримали Святі Таїнства Хрещення, Миропомазання, повинні брати участь у посланництві Ісуса Христа. Жоден з нас не може стояти осторонь, бути тільки глядачем чи свідком, адже Ісус Христос прийшов на світ не для того, щоб подивитися, як йдуть справи, а навчав, робив чуда, терпів, помер і воскрес (Його воскресінню передувало більше ніж тридцять важких років). Ісус Христос прийшов на світ не тільки для того, щоб спасати душі, але й щоб навернути світ до Бога. (Через гріх прародичів — первородний гріх — весь світ почав від Бога все більше віддалятися.) У цьому посланництві Ісуса Христа освячувати світ ми беремо участь. Отже, світ — це поле нашої діяльності, нашого життя. І ми маємо навернути його до Бога, — навернути не ззовні, а зсередини, бо живемо у світі і є частиною світу. У розумінні Церкви, доповненому у 80-х рр. минулого століття, власне таке завдання покликаний виконувати мирянин. До опублікування підготувала Ірина Голота


5

ëèñòîïàä 2003 ðîêó

Íàøà Öåðêâà ó Ïîëüù³ Ïðîïîíóºìî Âàø³é óâàç³ ³íòåðâ’þ ³ç Âëàäèêîþ ²âàíîì Ìàðòèíÿêîì, Ìèòðîïîëèòîì Ïåðåìèøëüñüêî-Âàðøàâñüêèì, ÿêå áóëî îïóáë³êîâàíå ó ãàçåò³ “Àðêà”, ¹ 21 çà ëèñòîïàä 2003ð. - Ваше Високопреосвященство, яким є сучасний стан Перемишльсько-Варшавської Митрополії і всієї УГКЦ у Польщі та якими Ви бачите перспективи їх розвитку? - Насамперед, я хотів би сказати, що Митрополія, а точніше Перемишльська єпархія — найстарша церковна одиниця з усіх східних. Вона починається безпосередньо від учнів слов’янських учителів Кирила і Методія. Ми не маємо точної дати її становлення, але історичні записи щодо цього датовано тисячним роком. Християнські впливи, які поширювалися на територію єпархії з Моравського князівства, пізніше через Перемишль переходили на РусьУкраїну. До сучасної Митрополії входять Перемишльсько-Варшавська Архієпархія і Вроцлавсько-Ґданська єпархія. Перемишльська Архієпархія має 80 парафій і 40 священиків, Вроцлавсько-Ґданська єпархія має 60 парафій і 30 священиків. На сьогодні Перемишльсько-Варшавська Архієпархія невелика. До неї належить близько 200 тисяч вірних. Хоча не всі з них є постійними членами єпархіяльної спільноти, однак принаймні 100 тисяч вірних вважають себе вірними Греко-Католицької Церкви. Яким я бачу подальший розвиток Митрополії? Незважаючи на те, що Польща становить перехідний пункт для українських емігрантів, багато з них поселяються в Польщі, одружуються, однак для Церкви та народу вони пропадають. Іноді вони посилають своїх дітей до української школи, та в церкві ми їх не бачимо. Чуже середовище ставить перед ними свої вимоги, і вони деградують національно й релігійно. З іншого боку, є й парафії, в яких кількість наших вірних збільшується. Це стосується колись малої парафії отців Василіян у Варшаві, де тепер у неділю відправляють три Літургії. Така сама ситуація — у Перемишлі. - Цього року українці й поляки відзначали 60-у річницю волинських подій. Святіший Отець Іван Павло II звернувся до українського та польського народів з цього приводу. Як Ви охарактеризували б те, що відбувалося на Волині 60 років тому? Чи в Перемишльсько-Варшавській Митрополії було проведено якісь заходи з цієї нагоди? - Я жив біля Старого Самбора і був серед багатьох інших безпосереднім свідком тих подій. Вважаю, що їх потрібно висвітлювати тільки в широкому історичному контексті. Дуже доречним у ситуації, що склалася, був лист Святішого Отця. Він не намагався звинуватити якусь із сторін, а закликав до роздумів над собою, молитви, взаємного прощення. Тільки в такий спосіб можна адекватно відповісти на те, що відбулося 60 років тому. Викликає повагу те, що на різних рівнях в Польщі проводять заходи зі вшанування пам’яті жертв волинської трагедії.

Наша Церква також не стоїть осторонь. У Польщі є багато місць, де внаслідок цих подій загинуло чимало українців. Сюди можна віднести Павлукому, де спалили 300 осіб зі священиком у стодолі. На жаль, до сьогодні в цьому місці ми не можемо встановити хреста. Треба згадати Піскуровичі, Завадку Морохівську, Марковичі, Гуту Порубу на Любачівщині, Томашівщині. Однак доречно переосмислити ці події в широкому історичному контексті. Потрібно шукати відповіді на питання: чому в певний час два народи почали один одного ненавидіти, з чого все це випливало? Тому над цим мають працювати історики, а не політики чи надмірно патріотичні сили, бо тоді злагоди не буде. Мене дивує інше. Коли відзначали 50-і роковини трагічних подій на Волині, ніхто так не нагнітав ситуації. Натомість сьогодні я іноді думаю, чи немає тут чиєїсь третьої руки, звичайно, не української чи польської, яка хотіла б внести певне непорозуміння у взаєминах українців з поляками. - Цьогоріч також виповнилося 750 років з часу коронації князя Данила Галицького в Дорогочині. Символом чого є для Вас ця подія і яку науку ми маємо з неї почерпнути? - Українська Греко-Католицька Церква у Польщі відзначила цю подію 9 червня 2003 року в Дорогочині. На святкуваннях були наші владики Софрон Мудрий та Павло Василик з України, священики, вірні тощо. Відбулася коротка наукова конференція, було відслужено Архієрейську Літургію на тому місці, де коронували Данила Галицького. Для нас це свято було важливе з релігійного погляду, бо корону Данило Галицький отримав з рук Папи, тобто він був володарем об’єднаної Церкви, тоді як сьогодні, щоби виправдати сучасний стан роздертої і розділеної Церкви, часто закидають, що він був православний, не визнавав Риму. Володимир охрестився 988 року, і тоді Церква була неподільною. Наші брати православні того не хочуть прийняти, для них Володимир такий православний, як всі царі російські, але це суперечить історії. Так само не хочуть визнавати коронацію короля Данила. А для нас це річ важлива, бо це відбувалося на Ліонському Соборі, який старався знову примирити Схід і Захід. Нас хвилює, що ні в Україні, ні на поселеннях не відзначали цього свята, а тільки в Польщі. - У травні 1989 року польський уряд прийняв Декрет “Про взаємини між Католицькою Церквою та Республікою Польща”, на основі якого утворено Комісію з повернення втраченого церковного майна. Наскільки цей Декрет вирішив майнові проблеми УГКЦ в Польщі? - Той Декрет схвалила ще комуністична влада. А Перемишльську єпархію відновлено тільки 1991 p., отож ми не брали участі у схваленні того документа. В ньому не було жодного слова про Греко-Католицьку Церкву, тільки про Католицьку Церкву. Пізніше моїми стараннями визнано, що такий документ є. Звичайно, ми могли намагатись повернути втрачене, але тільки те, що є в руках держави, бо те, що перейняли приватні власники, підприємства, організації, від них забрати неможливо. Зрештою, часто

держава вважає, що воно потрібне для інших цілей. З іншого боку, багатьох людей виселили під час акції “Вісла”, зокрема, з території Перемишльської єпархії (Лемківщина, Ярославина, Замойщина, Томашівщина). Ми стараємося повернути майно, але це дуже важко. Наприклад, щоби відібрати в держави дім єпископський, я мусив віддати їй деякі власні речі. Та постанова — то здирство, але мусимо з тим змиритися, бо могли б нічого не отримати. А так все ж вдалося дещо повернути: семінарію, дім єпископський. Римо-Католицька Церква в Польщі має 250 храмів, Православна Церква — 23. Це все на теренах Лемківщини, звідки виселили наших людей, а там, де залишилися наші вірні, відправляємо почергово в наших церквах. Маємо проблему з Православною Церквою: зовсім не пускають наших вірних на відправи і не хочуть повернути наші колишні храми. Там, де є за те суперечки, ми будемо вирішувати справу в суді, хоч це дуже неприємна річ. Якщо б нам віддали храм, ми би пустили православних на почергове служіння, натомість, хоч церква наша, вони про це не хочуть навіть чути. Ми вже пішли на те, щоби православні повернули нам тільки 4 храми, про які ми просили, а решту 19 ми віддали їм. Натомість вони скаржаться, що ми їх кривдимо і хочемо забрати церкви. Як аргумент подають той факт, що римо-католики також володіють нашими церквами, а ми з ними не служимо. Однак треба зрозуміти, що там, де ми співслужимо з ними, церкви належать нам, і вони в нас відправляють. - Ваше Високопреосвященство, чи УГКЦ в Польщі має якісь труднощі щодо покликань до священичого і монашого життя? Яким чином Ви їх долаєте? - Маємо свою семінарію, яка функціонує разом з латинською семінарією в Любліні в рамках Люблінського католицького університету. Там студіюють 20 наших хлопців з Польщі і понад 30 кандидатів з України. Для потреб нашої єпархії цих студентів з Польщі вистачає. Інша річ — покликання до мона(Продовження на ст. 7)


6

ëèñòîïàä 2003 ðîêó

“Ðîçðèòà ìîãèëà” 33-ãî ª ñëîâî ÷åðâîí³ø êðèâàâî¿ ïëÿìè ×îðí³øå â³ä íî÷³ ïî÷àòêó ñâîãî. ² ëþäè, é çåìëÿ, ïåðåìèòà ñëüîçàìè, Çåìëÿ ìî¿õ ïðåäê³â çàçíàëà éîãî. Ïåòðî Êàðïåíêî-Êðèíèöÿ Історія українського народу зазнала чимало трагічних подій. Але те, що сталося в Україні 1932-33 рр. немає аналогів в історії цивілізованого людства. Без війни, без стихійного лиха, без епідемій, на своїй родючій землі загинули мільйони ні в чому невинних людей. Страшним смерчем пронеслась червона сталінська мітла по коморах селянських хат. У людей забирали все, не залишаючи ні на прогодування сім’ї, ні на закладку майбутнього врожаю. Люди зазнавали страшних зневаг. Спроби найменшого опору чи непокори жорстоко карались. Людей розстрілювали без слідства і суду. Цілими родинами вивозили в Сибір разом із старенькими та дітьми. У люті морози їх серед глухої тайги залишали один на один з дикою, необжитою природою. Або вмреш, або виживеш. І дехто виживав. З їх розповідей, з розповідей селян, яким вдалося пережити голодомор, та архівних джерел ми і дізнаємося про всі злочини Москви щодо українського народу. Наприкінці 1920-х років Сталін, покінчивши з внутрішньою опозицією “правих”, а згодом із троцькістами, почав ліквідацію непу та політики лібералізації, взявся до встанов-лення диктатури із зміцненням бюро-кратичної системи партії. У грудні 1927 р. XV з’їзд ВКП(б) ухвалив перехід до колективізації і прискорення індустріалізації народного господарства. Одночасно розпочато першу п’ятирічку “розвитку народного господарства СРСР” (1928-1933 р. р.). Ці плани були націлені на мілітаризацію СРСР і концентрацію промисловості в Росії. Поступово ліквідовано приватну промисловість і удержавлено торгівлю, а на селі запроваджено примусову колективізацію. Розкуркулення і примусова колективізація у 1927-1932 роках викликали на Україні стихійний опір селянства, для придушення якого партія вислала на село 30 тисяч “активістів”. Їхнім завданням було відібрати у селян усі запаси врожаю та примушувати працювати в колгоспах. 7 серпня 1932 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР видали закон “Про охорону соціалістичної власності”, який за “присвоєння” селянами навіть жмені зерна з колгоспного поля карав розстрілом або концтабором. Після збору врожаю 1932 року спеціальна бригада активістів забрала в селян весь хліб. Внаслідок цих репресій на Україні до нового врожаю 1933 року лютував штучно створений більшовицькою владою голод, в результаті якого по селах і малих містах України вимерло від 6 до 8 мільйонів людей. Це була найбільша катастрофа України за більшовицької окупації, злочин, вчинений Москвою з метою зламати волю українського народу. Наслідки цієї катастрофи колосальні як у демографічному, так і на культурному відтинку: традиційне українське село зі своїми звичаями перестало існувати. Після геноциду, застосованого до

українського селянства в 1932-33 роках, почався наступ на українську культуру. Постановою КП(б)У від 22 листопада 1933 року було припинено період українізації та взято курс на русифікацію усіх сфер українського життя. Боротьбу проти української культури супроводжувано знищенням найкращих представників української духовності. За цей період були знищені також українські діячі верхнього ешелону влади, а в селах — ті члени партії, які виявляли співчуття до своїх односельчан і чимось допомагали їм. Розповідь ще живих свідків того часу і спогади тих, які вже відійшли від нас, малюють страшну картину людського горя. Обібрані села вимирають з голоду. “На світі весна, а над селом повисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги худенькі, складені калачиками, і великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина, чогось гойдається всім тілом: назад-вперед, назад-вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безконечна одна “пісня” напівголосом ї-с-т-и, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так в простір, у світ – їсти, їсти, їсти ...” Це спогади Кучерук Анастасії, родом зі села Судачівки на Житомирщині. “Настали найтяжчі дні. Були серед зими весни. Ще не встигла підрости трава, як багатодітні матері гнали з дворів дітей, що

вже ходили, щоб паслися десь подалі, а біля хати залишали траву для тих, що ще не вміли ходити. Почали пухнути й помирати люди”. Зі спогадів Олексія Штеми, с. Гуляйполе Запорізької області. “Цей спогад зробила влада. Ми про це горе говорили пошепки. Я взяла найменшу дочку на руки ранньої весни 1933 р. і рушила з Нікопольщини аж на Полтавщину. Всюди, де я йшла з такими ж нещасними, лежали на курних шляхах і в болоті мертві люди: старі, молоді, чоловіки, жінки, діти. Та коли ми зайшли в одне село, недалеко від Кривого Рогу, то в одній з хат набачились такого, що аж проймає і сьогодні. (Бабуся заплакала). Нам відчинили двері чоловік і жінка. Ми здивувалися: всюди мертві, а коли бачили живих, то були вони, як з хреста зняті. А ці двоє були рум’яненькі, пихаті і жваві. А коли роздивились по хаті, гайнули під широку лаву та заніміли — в ночвах лежала людська голова, без тулуба... Ми вибігли з цієї хати-домовини, не знаю, де й сила взялася... А щодо людей з нашого села, то добре пам’ятаю, що з голоду померло подружжя Пилипасів, Ганна та Павло, залишивши купу дітей сиротами. Отаке-то було, бодай не згадувати”, — розповідала Калапач Палажка, 1896р.н., с.Кірове Нікопольського району Дніпропетровської області. Євгенія Аврамович розповідає: “У 1933 році мене направили на практику в Рілківську лікарню. Завідуючий лікарнею наказав всім, хто звертається з проханням видати довідку про смерть родичів, писати причину смерті гостру серцеву недостатність. Кілька разів за такими довідками зверталась багатодітна мати. А одного разу міліціонер привів до нас 19-річну дівчину і приніс всі довідки, які видавались її матері. З’ясувалося, що дівчина та її мати вбили і з’їли всіх молодших дітей, а потім донька збожеволіла від голоду, вбила і матір, та коли її варила, сусіди почули з хати запах вареного м’яса і заявили в міліцію”. Таких гірких спогадів можна привести тисячі й тисячі. Та людська мова за своїми емоційно-зображувальними властивостями ще занадто недосконала, аби люди в наш час були здатні висловити нею всі масштаби жаху, лиха, втрат, заподіяних наступним поколінням нашого народу. Нам залишається лише з превеликим сумом та молитовною пам’яттю згадувати ту “начетверо розкопану, розриту могилу” 33-го року, задумуючись надсенсом скоєного, добре усвідомлюючи та запобігаючи подібному розладу чи то в особистому духовному житті, чи то в житті рідного суспільства. Андрій Бунь

Ç 18 ïî 22 ãðóäíÿ 2003 ó Êàòåäðàëüíîìó Ñîáîð³ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ïåðåáóâàòèìå ðàêà ³ç ìîùàìè áëàæåííîãî ñâì÷. Ìèêîëàÿ (×àðíåöüêîãî).  öåé ÷àñ îî. Ðåäåìïòîðèñòè ïðîâîäèòèìóòü äóõîâí³ íàóêè (ðåêîëåêö³¿) ç íàãîäè Ðîêó ðîäèíè.  ïðîãðàì³: Áîãîñëóæ³ííÿ, ÑîáîðîⳠ˳òóð㳿 òà áëàãîñëîâåííÿ ðîäèí, ïîìàçàííÿ ºëåºì, ìîëèòâè íàä ïîäðóææÿìè “÷àä íå ³ìóùèìè”. Äåòàëüíèé ïëàí ðåêîëåêö³é ÷èòàéòå ó íàñòóïíîìó íîìåð³ â³ñíèêà. Управління парафії


7

ëèñòîïàä 2003 ðîêó

Íàøà Öåðêâà ó Ïîëüù³ (Продовження. Поч на ст. 5)

шого життя. Протягом кількох років не мають покликань з Польщі Василіяни, а також Сестри Йосифітки і Сестри Василіянки. Згромадження Сестер Служебниць Непо-рочної Діви Марії розвивається, але також покликань не має. - Яким чином наша Церква в Польщі бере участь у екуменічних процесах? - На жаль, ми не спілкуємося з православними братами. Є комісія, що повинна залагодити майнові справи, але з ними тяжко розмовляти. Велику роль в тому відіграє наша історія. Бо Греко-Католицької Церкви “не було” під час комуністичного режиму, і двері жодного православного храму не відчинилися перед нами, щоби ми могли вільно відправляти. Це було можливо тільки тоді, як ти переходив на православ’я. В костелах можна було відправляти, завдяки тому ми зберегли нашу Церкву. А вірні пам’ятають, як Православна Церква була у фаворі в держави, тоді як нашу Церкву поливали брудом. Важко і з нашим майном. Люди це бачать, і напруга між Церквами є, може, не так, як в Україні, де

кожен має своє, але є. З Церквою Протестантською в нас досить дружні взаємини. Важко назвати це екуменізмом, однак співпрацею — можна. Коли ми не мали де подітися, вони позичали нам свої святині, а тепер ми позичаємо їм. - Чи наша Церква в Польщі готова до тих завдань для душпастирів, які перед ними ставить сучасне суспільство, особливо в контексті вступу Польщі до Європейського Союзу? - То є загальне питання не тільки нашої Церкви, але й Церкви Католицької в Польщі. Згідно зі статистикою, в Польщі вважають себе такими, що вірять, 95% населення. Але до церкви ходить 51 %. Є міста і райони, де ходить до церкви 30%. До статистики треба підходити обережно, але вона все-таки щось говорить. Як буде змінюватися ситуація, не знаємо, але наразі не помітно, щоби люди відходили від церкви, щоби були порожні святині. Душпастирюємо на всіх рівнях: дошкільному, в початкові школі, в ліцеї, маємо чотири середні школи з українською мовою навчання, гімназію і початкові установи. Там, де є місця акаде-

мічні, священикам доручено вести душпастирську працю між молоддю. Маємо душпастирство ув’язнених. У польських в’язницях є багато братів з України: є в Перемишлі, є в тюрмі біля Лю6ліна — туди їздять студенти-клірики з Любліна, є й по інших місцях. Маємо капеланів у війську для наших військових-українців. Розвивається капеланство прочанське. При кожній єпархії є дім “самотньої матері”, де вагітна дівчина може спокійно народити дитину, де під час якихось домашніх конфліктів можна знайти опіку. Є будинки перестарілих, де працюють наші Сестри Служебниці. Багато є установ, де бідні можуть отримати харчі. Треба сказати, що з одного боку багато людей справді є добрими католиками. Та з іншого боку, треба бути реалістами, бо є дуже багато розлучень, багато абортів тощо. Немало таких, в яких віра не збігається з практикою, але є частина, яка тримається церковної науки. І, думаю, навіть тоді, коли Польща вступить у Євросоюз, все це не так швидко зникне, а може, навпаки, буде ще ліпше розвиватися. Розмовляв о. Павло ХУД

Äåùî ïðî àëêîãîë³çì òà ðóõ Àíîí³ìí³ Àëêîãîë³êè (Продовження. Поч. у №17(24))

Зустрічі в групі Ал-Анон дають можливість зрозуміти, ЩО насправді відбувається з близькою людиною, зрозуміти, що алкоголізм є хворобою, у виникненні якої ми так само винні або не винні, як при ангіні, бо нею ми захворіли, коли гуляли на морозі без шалика. Хворий ангіною схильний до простуди, хворий алкоголізмом схильний до зловживання алкоголем. Сказати хворому алкоголізмом “не пий”, те саме, що сказати хворому нежиттю “не чхай”. На жаль, на всіх рівнях нашого суспільства можна зустріти людей, які ще до цього часу не вважають алкоголізм хворобою. Достатньо таких, хто з великим бажанням спрямував би алкоголіків на виправні роботи або замкнув би у спеціальних таборах. У групі Ал-Анон родина отримує знання про алкоголічну хворобу, покращує психологічний клімат у сім’ї, вчиться розуміти, вибачати і допомагати близькій людині усвідомити свою залежність та прийняти рішення припинити пити. НЕ Є нормальною повна відмова від пиття здорової людини. У святому Письмі (Псалом 103) написано: “Вино веселить серце чоловіка”. У той же час для людини з алкогольною хворобою існує лише єдиний порятунок — абсолютна тверезість. Навчити алкоголіків пити помірковано — неможливо. Немає такого спеціаліста, який би знав, як це зробити, ані такого алкоголіка, якому би вдалося пити контрольовано. Цього факту змінити неможливо, цей факт треба усвідомити. Багато людей, які усвідомили свою залежність та прийняли рішення припинити пити, змінили своє життя і життя найближчих

в групах взаємодопомоги АА (Анонімні Алкоголіки). Всесвітній рух Анонімні Алкоголіки виник у 1935 році в місті Акроні (штат Огайо, США), коли двоє людей, які визнали себе безнадійними алкоголіками — бізнесмен Білл та лікар-хірург Боб — виявили, що спілкуючись один з одним, вони досягли того, на що не були здатні поодинці — залишатися тверезими. Незабаром вони виявили ще один позитивний парадокс: їх тверезість зміцнювалась, коли вони ділилися нею з іншими. Поступово чисельність тверезих алкоголіків зросла до багатьох тисяч. Рух АА поширився по всьому світі. У даний час світова Співдружність АА нараховує 7, 5 мільйонів тверезих алкоголіків. В Україні рух АА розвивається з 1989 року, а у Львівському регіоні — з 1994 року. Рух АА визнаний Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я (ВООЗ) найефективнішим методом подолання алкоголізму, цієї смертельної недуги, яка за останні 50 років ХХ століття забрала більше людських життів, ніж дві світові війни. Єдиною умовою для членства в АА є бажання припинити пити. Члени АА не платять внесків, не ведуть списків, дотримуючись анонімності членів руху. АА є позаконфесійною спільнотою, але отримує підтримку духовенства всіх провідних віросповідань по цілому світі. АА надзвичайно вдячні всім священикам, які повсюдно допомагають алкоголікам, що стали на шлях тверезості. Анонімні Алкоголіки — це спосіб життя. В основі Програми АА лежать 12 кроків і 12 традицій видужання — ряд принципів духовного зростання, які Анонімні Алкоголіки використовують у повсякденному житті.

Тверезість Анонімних Алкоголіків є наслідком кропіткої роботи над собою, зміни системи цінностей, зміни особистості, пошуків духовної та емоційної гармонії, а також прийняття себе та інших такими, якими вони є. У Дрогобичі відбуваються збори групи АА “Вихід” у церкві Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, вул.. Козловського, 57, кожного понеділка і четверга о 18.00, щонеділі — о 15.00. Якщо у Вас чи вашій родині існує алкогольна проблема, не залишайтеся наодинці зі своєю бідою. Анонімні Алкоголіки завжди радо вам допоможуть. Звертаючись в АА, ви можете бути абсолютно впевнені в тому, що про це ніхто і ніколи не дізнається. Якщо ви не можете визначитись, чи маєте алкогольну проблему, спробуйте відповісти на запитання тесту CAGE (клітка), запропонованого американськими спеціалістами: Cut — чи ти намагався обмежити своє пиття? Angry — чи хто-небудь сердився на тебе у зв’язку із твоїм питтям? Guilty — чи у тебе колись виникало почуття провини у зв’язку з тим, що ти зробив на п’яну голову? Emply — Чи ти пив коли-небудь на голодний шлунок? Американці стверджують, що достатньо однієї позитивної відповіді, щоб визначити, що людина має алкогольну проблему. Боже, дай мені розум і душевний спокій прийняти те, що я змінити не можу. Мужність змінити те, що можу. І мудрість відрізнити одне від одного. Л ..., член руху АА.


8

ëèñòîïàä 2003 ðîêó

Починається акція “Різдв’яна свічка”. У захристії нашого храму Ви можете придбати дану свічку чим причинетеся до акції милосердя дітям.

Наші парафіяни: Роман Федуняк, 1971 р.н. – Євгенія Мороз, 1983 р.н.; Василь Сторонський, 1980 р.н. – Юлія Крайчик, 1982 р.н.; Богдан Коханий, 1978 р.н. – Юлія Сасс, 1986 р.н.; Ігор Ячечак, 1984 р.н. – Олена Лучкова, 1985 р.н.; Андрій Тиркус, 1975 р.н. – Любов Крашецька, 1981 р.н.; Павло Хайнус, 1980 р.н. – Зоряна Шеленгович, 1983 р.н.; Микола Яюс, 1976 р.н. – Наталія Ткач, 1980 р.н.; Володимир Драгун, 1974 р.н. – Наталія Шеремета, 1979 р.н.; Роман Котляр, 1980 р.н. – Ольга Стецула, 1981 р.н.; Володимир Ліснянський, 1981 р.н. – Наталія Кісера, 1981 р.н.; Михайло Хейна, 1979р.н. – Ірина Дидик, 1979 р.н. отримали Святу Тайну Подружжя. Вітаємо Вас, дорогі у Христі, із одруженням і зичимо Вам любові, злагоди, миру, здоров’я, вірності та багато діточок!

Ïðè íàø³é ïàðàô³¿ îðãàí³çîâàíî òîâàðèñòâî Àíîí³ìíèõ Àëêîãîë³ê³â (ÀÀ)

Наші жертводавці: п.Марія – 10 грн.; п.Богдан Дикун – 20 грн.; п.Степан – 50 грн.

Кожного тижня у п’ятницю о 17.30 в аудиторії №5 Катедрального Собору відбуваються зустрічі з людьми, що подолали цю недугу і можуть поділитись своїм досвідом. Запрошуються усі бажаючі.

Óïðàâë³ííÿ ïàðàô³¿

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання:

7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія; 17.00 – Вечірня. Акафіст або Молебен. У будні дні 7.20 – Утреня; 8.00 – Божественна Літургія за упокій; 17.30 – Божественна Літургія за здоров’я; 19.00 – Вечірня. Субота: 7.20 – Утреня; 8.00 – Божественна Літургія за упокій; 9.30 – Божественна Літургія за здоров’я; 17.00 – Велика Вечірня. Утреня. Четвер, 20 листопада. 16.00 – Божественна Літургія за здоров’я; 17.30 – Велика Вечірня з Литією. Утреня. П’ятниця, 21 листопада. Св.арх.Михаїла 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія. Мирування. 17.00 – Вечірня. Молебен. Кожної п’ятниці. 18.30 – Науки для хресних батьків.

Ó ï’ÿòíèöþ 28 ëèñòîïàäà ïî÷àòîê гçäâÿíîãî ïîñòó (Ïèëèï³âêà). Çâåðòàºìî óâàãó âñ³õ â³ðíèõ äî çàõîâóâàííÿ ïðèïèñ³â äàíîãî ïîñòó.

Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Ïîäàºìî æåðòâîäàâö³â íà ïðèäáàííÿ äçâîíó:

Щовівторка о 19.00 год. у читальному залі нашої парафії проводяться

безім. – 5 дол.; п.Бандрівський – 5 грн.; п.Олександра – 5 грн.; п.Богдан – 10 дол.; п.Любомир – 10 дол.; пп.Марія і Роман – 10 грн.; п.Роман – 10 грн.; п.Надія – 20 грн.; п.Ольга – 10 грн.; п.Володимир – 5 дол.; п.Оксана – 10 грн.

“Á³áë³éí³ ÷èòàííÿ”

Остап-Андрій Полюжин, Роман Демкович, Денис Коцаба, Маряна Хомич, Дмитро Коцюба, Анна-Анастасія Сокол, Володимир Луців. Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

Розклад Богослужінь з 16.11. по 30.11.2003 р.Б. Кожної неділі:

У звуках цього дзвону завжди лунатиме добра згадка про щедрих жертводавців – наших парафіян. Цей дзвін нагадуватиме грядущим поколінням про побожних людей, які вміли дбати про красу Божого храму. Велике Вам спасибі!

Управління парафії

Висловлюємо щиру подяку жертводавцям благодійної їдальні Óïðàâë³ííÿ ïàðàô³¿

Äî íîâîãî ðîêó çàëèøèëîñÿ íåáàãàòî ÷àñó, òîìó ïîñï³øàéòå ïðèäáàòè íîâèé

ВАТ “Дрогобицький Хлібокомбінат” (директор В.М.Кічак) – щоденно хлібо-булочні вироби; п. І. Рудницький – м’ясопродукти; прив. нотаріус п. Любов Спариняк – 40 грн.; ПП Наталія Стецівка – Хлібобулочні та макаронні вироби. Нехай ніколи не оскудіє рука дающого.

Церковний календар на 2004 рік.

Ó çàõðèñò³¿ õðàìó º øèðîêèé âèá³ð êàëåíäàð³â òà ³íøî¿ äðóêîâàíî¿ ïðîäóêö³¿. Управління парафії

Видавець: ректор Катедрального Собору о.митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. (03244) 2-73-79 ел. пошта: katedra@mail.lviv.ua

Відійшли у вічність: Михайло Овчарський, 77р.; Ніна Дробиняк, 60р. Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних.

Коректор: Ірина СЕНЮРА Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою право скорочуватидописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”

Visnyk27_2003  

Вісник Катедрального Собору Пресвятої Трійці УГКЦ, м.Дрогобич

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you