Issuu on Google+

ñåðïåíü 2003 ðîêó

Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, iç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

ñåðïåíü 2003

¹13 (20)

ÍÀ ÌÍÎÃÀß Ë²ÒÀ, ÅÏÀÐղŠ12-13 ëèïíÿ 2003 ðîêó ïðè Êàòåäðàëüíîìó Ñîáîð³ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ó Äðîãîáè÷³ â³äáóëîñÿ ñâÿòêóâàííÿ 10-ë³òòÿ Ñàìá³ðñüêî-Äðîãîáèöüêî¿ ªïàðõ³¿.

Дані урочистості розпочалися презентацією науково-популярного збірника “Сакральне мистецтво Бойківщини”, видання якого присвячене нашому парафіяльному храму. До збірника увійшли наукові праці багатьох дрогобичан та шанувальників нашого міста. Музичний супровід даної події представляли катедральний хор “Голос душі” та наш парафіянин Андрій Бунь, який виконав декілька номерів на флейті. Велику Вечірню з Литією відслужив Преосвященніший Владика Юліян у співслужінні багатьох священиків. Супроводжував Вечірню семінарійний хор “Оранта”. На закінчення Вечірні о. Тарас Гарасимчук подарував Єпископу від духовенства Єпархії панагію та нагрудний хрест. А інший подарунок – панагію та лампаду – як вияв вдячності склав о. Іван Лега, священик нашої Єпархії, який служить у Сибірі. Після того відслужилися акафісти до покровителів Єпархії: Пресвятої Богородиці, прославленої у Грушівській іконі (в супроводі хору “Голос душі”) та Дрогобицьких священомучеників (у супроводі хору “Відлуння”). Малим Повечер’ям та Північною завершилися вечірні чування. Єпархіальна Комісія у справах молоді організувала цілу програму відпочинку для молодих людей.

Утренею та святою Літургією розпочався недільний ранок. Однак всі очікували 10 години, коли до нашої спільноти прибуде Предстоятель УГКЦ. На кордоні єпархії у селищі Меденичі Блаженнішого Любомира зустрічала місцева громада на чолі із єпархіальним Єпископом. Владика Юліян у своєму слові привітав Главу Церкви і запросив до очолення всіх урочистостей. Звичайно, не обійшлося тут без привітального слова місцевого священика о. прот. Анатолія Чуниса, хліба та квітів, піднесених Блаженнішому дітьми, та радісних сліз людей. Прибувши до Катедрального Собору, Блаженніший був приємно вражений великою кількістю духовенства та тисячами вірних, які зустріли його. Теплі слова привітання і сотні квітів піднесли Патріархові наймолодші члени нашої спільноти – діти катехитичної школи. Привітальне слово виголосив Ректор Катедрального Собору, в якому розповів про історичний момент створення Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Виявом вдячності Блаженнішому Любомирові стала подарована архиєрейська мітра, у якій Глава Церкви відслужив Літургію у Дрогобичі. Величавим був похід від Катедри до місця служіння Літургії на площі Ринок. У ньому взяли участь тисячі вірних, сто

сімдесят священиків, вісім єпископів. Очолив похід та Літургію Предстоятель УГКЦ. Під час Літургії було нагороджено отця протоієрея Олексу Петріва хрестом з прикрасами, а чотирьох священиків: Дмитра Шила, Степана Рисея, Володимира Пустельника та Мирослава Соболту – було піднесено до гідності митрофорних протопресвітерів. Проповідь Блаженнішого та інші привітальні і подячні виступи ми подамо на шпальтах нашого вісника. На закінчення літургії була прочитана молитва до покровителів Єпархії та освячена ікона Билицької Богородиці. Зі словами привітання звернулися п. Михайло Сендак, Голова Львівської обласної ради, та Михайло Лужецький, Міський Голова Дрогобича. На помості, де служилася Літургія, було виставлено для почитання ікону “Старозавітня Трійця” XVI ст., яка зараз знаходиться у фондах музею “Дрогобиччина”. З нагоди даного Ювілею було виготовлено буклети „10 років Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії”, які можна придбати у нашій захристії. Святкування закінчилися величавим концертом Ансамблю пісні і танцю Західного оперативного військового округу, який відбувся у місцевому муздрамтеатрі. Вл. інф.


2

ñåðïåíü 2003 ðîêó

Ïðåîáðàæåííÿ ó Ãîñïîä³ Áîãîïîñâÿ÷åíå æèòòÿ ïåðåáóâຠó ñàìîìó ñåðö³ Öåðêâè ÿê âèð³øàëüíèé ÷èííèê ¿¿ ì³ñ³¿. Ñàìå âîíî âèÿâëÿº ãëèáèííó ñóòí³ñòü õðèñòèÿíñüêîãî ïîêëèêàííÿ. ßê ó ìèíóëîìó, òàê ³ òåïåð, — òà ³ íà ìàéáóòíº, áîãîïîñâÿ÷åíå æèòòÿ º ö³ííèì äàðîì, ÿêèé äîïîìàãຠÖåðêâ³ ³ ï³äòðèìóº ¿¿.

У цьому можемо пересвідчитися на прикладі Української Греко-Католицької Церкви. Богопосвячені спільноти, яких сьогодні у нашій Церкві 27 (9 чоловічих та 18 жіночих), становлять її великий духовний і моральний скарб. У час становлення Української Церкви і Держави вони є Христовими свідками та своїм чернечим життям виконують важливу молитовну і місійну діяльність серед свого народу. На поступовий розвиток згромаджень та монастирів вказує створення Патріаршої комісії у справах монашества та двох Рад вищих настоятелів інститутів богопосвяченого життя (жіночих та чоловічих). Це відбувається тому, що кожна спільнота відчувала і відчуває велику потребу постійної формації і оживлення монашого життя. Для того, щоб ще ефективніше здійснювати ці завдання, дослідити своє коріння, проаналізувати сучасний стан та виробити дороговкази на майбутнє, у вересні наступного року буде проведено перший в історії нашої Церкви Собор монашества УГКЦ. А 21-26 липня 2003 року, у рамках підготовки Собору, відбудеться Конференція монашества УГКЦ на тему: “Преображення у Господі”. “Як християни, а особливо як монахи і монахині, – пояснює причину обрання саме такої назви с. Дія Стасюк (ЧСВВ), Голова Патріаршої комісії у справах монашества УГКЦ, – ми покликані до преображення, віднайдення первісної подоби до Господа нашого Ісуса Христа. Передусім ми хочемо дослідити своє коріння, історію виникнення і розвитку монашества в Україні. Відтак проаналізувати сучасний стан. Це завдання на Конференцію. А на Соборі у 2004 році – визначити напрямки та виклики, які ставить нам Бог, Церква, Народ”. Конференція монашества, у роботі якої візьмуть участь владики та представники всіх чернечих згромаджень і монастирів УГКЦ, розпочнеться о 9.00 Архиєрейською Божественною Літургією у храмі Пресвятої Трійці, що на вулиці Тершаківців, 11. Після урочистого відкриття, об 11.30, розпочнуться робочі засідання. Вони будуть проходити в закритому режимі. Конференція монашества УГКЦ завершиться заключним словом Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара та хресним ходом до Архикатедрального собору Святого Юра. о. Ігор Яців, Прес-секретар Глави УГКЦ

Âëàäèêà Âàñèëü ²âàñþê – Åêçàðõ Îäåñüêî-Êðèìñüêèé 28 липня 2003 року Апостольська Нунціатура в Україні повідомила, що Святіший Отець Іван Павло ІІ ухвалив такі рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви: 1) утворення Архиєпископського Одесько-Кримського екзархату, поділивши територію Архиєпископського Києво-Вишгородського екзархату; 2) призначення всечеснішого отця Василя Івасюка, протосинкела Сокальської єпархії, першим Екзархом ОдеськоКримським. Біографічна довідка Преосвященний Владика Василь Івасюк народився 21 січня 1960 року в селі Дора поблизу Яремчі. Закінчивши середню школу, поступив до Інституту меліорації в Рівному. Тоді ж відвідував підпільну духовну семінарію. Відтак продовжив вивчати теологію у Вищій духовній семінарії в Тернополі, а потім – в Папському Григоріанському університеті в Римі, де у 2003 році отримав ліценціат з догматичного богослов’я. Рукоположений на священика 16 серпня 1989 року. Спочатку працював у підпіллі в Тернопільській та Івано-Франківській областях. У грудні 1989 року став парохом у Старому Місті та Підгайцях; у серпні 1990 року – парохом і деканом в Бережанах. У 1993 році був призначений канцлером Зборівської єпархії, а наступного року – вікарієм тієї ж єпархії та настоятелем церкви Преображення Господнього у Зборові. 1 червня 1996 року призначений протосинкелом Зборівської єпархії. Після повернення з Риму став протосинкелом Сокальської єпархії. Прес-секретаріат Глави УГКЦ

Âëàäèêà Âîëîäèìèð ³éòèøèí – íîâèé ºïèñêîï ÓÃÊÖ Êàíîí 177 ó § 1 Êîäåêñó êàíîí³â Ñõ³äíèõ Öåðêîâ çàçíà÷àº: “ªïàðõ³ÿ º ÷àñòèíîþ Áîæîãî íàðîäó, äîâ³ðåíîþ ïàñòèðñüê³é îï³ö³ ºïèñêîïà, ÿêîìó äîïîìàãຠïðåñâ³òåð³é, òàê, ùîá âîíà, òðèìàþ÷èñü ñâîãî Ïàñòèðÿ ³ çãóðòîâàíà íèì ó Ñâÿòîìó Äóñ³ ÷åðåç ªâàíãå볺 ³ ªâõàðèñò³þ, óòâîðþâàëà ïàðòèêóëÿðíó Öåðêâó, â ÿê³é ñïðàâä³ ïðèñóòíÿ ³ 䳺 ºäèíà, ñâÿòà, êàòîëèöüêà é àïîñòîëüñüêà Õðèñòîâà Öåðêâà”. À â êàíîí³ 178 íàïèñàíî: “ªïàðõ³àëüíèé ºïèñêîï, ÿêîìó äîâ³ðåíî ºïàðõ³þ äëÿ ïàñòèðñüêî¿ îï³êè â³ä âëàñíîãî ³ìåí³, êåðóº íåþ ÿê íàì³ñíèê ³ ï³ñëàíåöü Õðèñòà...” Òàê Öåðêâà Õðèñòîâà îêðåñëþº ðîëü ³ ì³ñ³þ ºïèñêîïà. З метою забезпечення належної і постійної духовної опіки кожного члена Української Греко-Католицької Церкви, Синод Єпископів УГКЦ дбає про відповідну кількість членів єпископської колегії. Тому в деяких єпархіях, крім єпископаординарія, здійснюють своє архиєрейське служіння єпископи-помічники. Від 15 липня 2003 року такою стала Коломийсько-Чернівецька єпархія. Адже у цей день у м. Коломиї в храмі Святого Архангела Михаїла відбулася єпископська хіротонія Преосвященного Владики Володимира Війтишина, Єпископа-коад’ютора Коломийсько-Чернівецької єпархії. Як ми повідомляли раніше (див. №8 (15) “Святотроїцький Собор”), 13 травня 2003 року у Вати��ані було повідомлено, що Святійший Отець Іван Павло ІІ ухвалив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про призначення всечеснішого отця Володимира Війтишина, декана Тлумача та економа Коломийсько-Чернівецької єпархії, Єпископом-коад’ютором цієї єпархії. Відповідно до цього, 14 липня відбувся чин найменування, а наступного дня – хіротонія. У день хіротонії храм Святого Архангела Михаїла був по вінця наповнений вірними. Численні присутні на власні очі змогли побачити величне таїнство народження архиєрея. Єпископську хіротонію здійснив Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава УГКЦ у співслужінні з Преосвященними Владиками Павлом Василиком, Єпархом Коломийсько-Чернівецьким та Софроном Мудрим, Єпархом Івано-Франківським. У проповіді Блаженніший Любомир говорив про місію і завдання єпископа не тільки як душпастиря, а й як громадянина. Адже архиєрей служить у Церкві своєму народові, який складається з громадян своєї держави. Це неабияк підсилює відповідальність кожного владики і перед Богом, і перед людьми. “Хіротонія єпископа, – сказав у своєму вітальному слові Апостольський нунцій в Україні Преосвященний Владика Микола Етерович, – є знаком динамізму Церкви. Українська ГрекоКатолицька Церква вийшла з довгого періоду переслідувань з новими силами і сьогодні намагається знайти відповідну структуру і, головне, духовний та душпастирський динамізм для органічного здійснення невідкладного й вимогливого завдання нової євангелізації”. Нововисвячений Владика Володимир у подячному слові передусім подякував Богові за великий і таємничий дар священства. “Розумію, що у моєму покликанні є Його воля, бо не ви мене вибрали, а я вибрав вас – говорить Господь”, - сказав Владика Володимир. Єпископська хіротонія Єпископа-коад’ютора КоломийськоЧернівецької єпархії стала великою подією в житті УГКЦ. о. Ігор Яців Прес-секретар Глави УГКЦ


3

ñåðïåíü 2003 ðîêó

Êíÿçü Âîëîäèìèð – õðåñòèòåëü Óêðà¿íè-Ðóñè Ñâÿòèé êíÿçü Âîëîäèìèð Âåëèêèé, ÿêîãî Öåðêâà íàçèâຠгâíîàïîñòîëüíèì, íå ò³ëüêè ñàì íàâåðíóâñÿ ç ïîãàíñòâà â õðèñòèÿíñòâî, àëå îõðåñòèâ ñâ³é íàðîä òà ïðîãîëîñèâ õðèñòîâó â³ðó äåðæàâíîþ ðåë³ã³ºþ.

Народився Володимир близько 954 року в Києві. Свої дитячі роки він проводив здебільшого разом зі своєю бабунею Ольгою, що разом із його матір’ю Малушею виховали майбутнього великого князя у християнському дусі. Бабуня весь час з великою любов’ю говорила йому про Ісуса Христа –– Божого сина й Спасителя світу, пресвяту Його матір Марію, вічне життя після смерті, найважливішу мету людини –– спасіння своєї безсмертної душі; про вічну нагороду в небі за праведне життя і вічну кару в пеклі –– за гріховне. Після смерті Ярослава Володимир став єдиним спадкоємцем великої Київської держави. Князя Володимира називаємо в історії Великим. Та став він по-справжньому великим тоді, коли після свого навернення й охрещення запровадив державною релігією Київської Русі християнство, що мало епохальне значення для всього народу.

У “Повісті временних літ” читаємо, що 986 року прибули до Києва посли від болгарів-мусульман з-над Волги, німців, хозарських юдеїв та греків, відстоюючи перед Володимиром істинність своєї віри. Спочатку князеві було важко вирішити, яку віру прийняти. Збереглася також і стародавня скандинавська народна сага, яка розповідає, що 986 року прибув до Києва норвезький князь Олаф Тригвізон зі своєю військовою дружиною і священиком. Володимир, правнук Рюриха, який походив з північної Норвегії, дружньо гостив їх у себе. Гостячи у Києві всю зиму, Олаф поїхав до Візантії, а в половині 987 року вернувся до Києва в товаристві грецького єпископа Павла, який і охрестив князя Володимира поблизу Києва. Щодо дати Хрещення, то майже всі новітні історики, покладаючись на ту чи іншу аргументацію, взяту з історії Візантії й України тих часів, вважають 987 рік роком Хрещення Володимира Великого, тобто до його походу на Корсунь. Після вінчання з царівною князь Володимир передав грецьким імператором більшу частину варязьких дружинників, які перейшли на службу Візантії.

Князь Володимир наказав знищити поганські ідоли. Кам’яних божків розбивали, а дерев’яних рубали й палили. Найперше прийняли святе Хрещення Володимирові сини й бояри, а потім й численний люд. Дорослі стояли у воді по шию, молодші –– по груди, а матері тримали дітей на руках. Щодо року Хрещення народу, то віддавна ним вважається 988 рік. Однак новітня історія припускає як більш вірогідний 990, тобто після корсунського походу, що відбувся в 989 році. Святий Володимир будує й наказує будувати всюди Божі доми. У Києві збудував церкву Пресвятої Богородиці або Десятинну церкву і на її утримання призначив десятину своїх прибутків. Збудував також церкву св. Василія й інші. Літописець Дітмар Мерзебурзький записав, що 1018 року німці відвідали Київ і нарахували в ньому близько 400 церков. Володимир Великий дбав також про писемність свого народу. Св. Володимир –– опікун української Церкви, який завжди прагнув встановити між Церквою і державою найкращі стосунки. У 1015 році Володимир Великий покинув цей світ у великій славі і святості. Богдан Сех

Ñâÿò³ ñòðàñòîòåðïö³ Õðèñòîâ³ Ïðàâäèâ³ ñòðàñòîòåðïö³ òà ³ñòèíí³ ºâàíãåë³ÿ Õðèñòîâîãî ïîñëóõà÷³, äîáðî÷åñíèé Ðîìàíå ç íåçëîáëèâèì Äàâèäîì, âè íå ñïðîòèâèòåñÿ âîðîãîâ³-áðàòîâ³, ùî âáèâàâ âàø³ ò³ëà, à äóø íå ì³ã ä³òêíóòèñÿ. Íåõàé, îòæå, ïëà÷å çëèé âëàñòîëþáåöü, à âè, ðàä³þ÷è ç àíãåëüñüêèìè ëèêàìè, ñòîÿ÷è ïåðåä ñâÿòîþ Òð³éöåþ, ìîë³òüñÿ, ùîá êðà¿íà ð³äíèõ âàøèõ áëàãîóãîäíà áóëà, ³ ùîá ñèíè ðóñüê³ ñïàñàëèñÿ. Святі брати Борис і Гліб, у святому хрещенні названі Романом і Давидом, були синами рівноапостольного князя Володимира і перетерпіли смерть від убивць, яких підіслав їх брат Святополк, що отримав пізніше прізвисько “окаянний”. Про життя святих братів ми маємо мало даних, але ті, що є, чітко описують смерть, яку заподіяв їм їхній брат Святополк через бажання заволодіти головним престолом Київської Русі. Літопис подає нам розповідь про те, що юний Борис, який повертався з походу, взнає, що його хоче вбити брат. І замість того, щоби приготуватись до збройного опору, він відсилає свою дружину, залишившись тільки з одним слугою та ревно молячись до Господа, просячи прийняти на себе “страсті”. І коли під ранок вбивці проникають у його палатку, то нападають на нього, як дикі звірі, вбиваючи спочатку його вірного слугу. Уже важко поранений Борис просить брата і вбивць дозволити йому ще помолитися до Господа: “Брати мої любі, дайте ще мені часу, щоб помолитися до Бога мого”, – а

потім віддає себе в руки вбивць і говорить зі сльозами: “Брати, приступіть, закінчіть вашу службу, і нехай буде мій брат з миром і будете ви з миром”. Молодший брат Гліб був убитий ударом ножа його власним поваром, якого підкупив Святополк. Через п’ять років обидвох братів було канонізовано. Це сталось у 1020 році. В їх честь був встановлений особливий святковий день і особлива церковна служба, їх культ був визнаний Римо-католицькою Церквою. Обидва князі є канонізовані не як “мученики”, а як “страстотерпці”, тобто ті, які перетерпіли страсті, бо саме так подає літописець, кажучи, що вони не шукали смерті, а просто прийняли її тоді, коли вона до них прийшла як дар, який послав Господь Бог. Покликом до прийняття такого дару були в них релігійні переконання. Серед них літописець виділяє сильний аскетичний аспект суєти світу, що присутній у Бориса, в його останню ніч. Навіть князювання його батька, все, що з цим пов’язане, мають малу вагу в очах християнина. Борис повертає слова Премудрості Соломона. Все “суєта ... допомога є лише від добрих діл та нелицемірної любові”. У прийнятті смерті їх підтримує приклад мучеників, а ще більше слова Господа. В передсмертну ніч Борис говорить словами святого Євангелія, де сказано, що не можна любити Бога, а ненавидіти брата свого. В сам день смерті Борис молиться: “Господи Ісусе Христе, ти, що зволив прийти на землю, прийняти хресну смерть заради наших гріхів! Сподо-

би мене прийняти страсті, не від ворога, а від брата свого. Господи, не постав йому це за гріх” (“Сказаниє, страсть і похвала”). Його брат Гліб перед смертю попрощався з уже померлими батьками і братом і з молитвою та переконанням, що помирає за Христа, приймає страсті. Остання думка Гліба є про те, що учень Христа перебуває у світі для страждання, і що таке страждання є заради Христа. Ось такими були споглядання Христа у Бориса і Гліба. Христа покірного, який приносить Себе безвинно у жертву заради спасіння людей. Вони усвідомлювали схожість своїх терпінь з терпіннями Господа. Бажання слідувати за Господом духовно походить від Господа і надихає їх слова і дії. Святі брати так само, як і Ісус Христос, нагадують себе “немов ягнята, що ведено на заріз”, які не відкривали своїх уст і прощали тим, хто їх гонив, вражав. Святі мученики-страстотерпці зробили те, чого Церква, як живе передання, від них зовсім не вимагала, та вони зробили те, чого чекав від них сам Господар виноградника — Господь Бог. Вони померли не за ісповідання віри “перед судом поган” і єретиків, але постраждали безвинно, не чинячи опір злим, щоби в такий спосіб слідувати за прикладом Христа. “Страстотерпець” — це той, хто терпить “страсті”, духовно уподібнюється до Христа через покору, подолання прив’язання до життя, до світу, заради любові до Бога і до ближніх. Інакше кажучи, той , хто подібно Вифлиємським дітям, ісповідує Воплочене Слово “не словами, а смертю”. о. Роман Кобетяк


4

ñåðïåíü 2003 ðîêó

ÍÀ ÌÍÎÃÀß Ë²ÒÀ, ÅÏÀÐղŠÏðèâ³òàííÿ Ïðåîñâÿùåíí³øîãî Âëàäèêè Þë³ÿíà (Âîðîíîâñüêîãî) äëÿ ¿õ Áëàæåíñòâà Ïàòð³àðõà Ëþáîìèðà, Âèñîêîïðåîñâÿùåíí³øèõ Âëàäèê, ñâÿùåíèê³â òà â³ðíèõ íà Ñâÿòî÷í³é ˳òóð㳿 ç íàãîäè äåñÿòèë³òòÿ Ñàìá³ðñüêî-Äðîãîáèöüêî¿ ªïàðõ³¿ Ãîñïîäè, Òè áëàãîñëîâëÿºø òèõ, ùî Òåáå áëàãîñëîâëÿþòü, ³ îñâÿ÷óºø òèõ, ùî íà Òåáå óïîâàþòü... /dz Ñâ. ˳òóð㳿 ²â. Çîëîòîóñòîãî/ Ваше Блаженство! Високопреосвященніші та Преосвященніші Владики! Всесвітліші та всечесніші отці! Преподобні ченці та черниці! Високоповажна державна владо! Вельмишановні меценати і доброчинці! Возлюблені во Христі Браття та Сестри! Слава Ісусу Христу! Слава навіки! В історії Христової Церкви віддавна прийнято святково вшановувати ювілеї визначних осіб, церковних інституцій та структур, важливих історичних подій. Такі відзначення, крім своєї основної мети, — подяки Богові, також є доброю нагодою, щоб із вже набутого досвіду досягнень та невдач виносити цінні уроки на майбутнє. Рівно одне десятиліття відділяє нас відтоді, коли грамотою Блаженної пам’яті Патріарха Мирослава Івана, 12 липня 1993 р. Б., була проголошена нова Самбірсько-Дрогобицька Єпархія, котра відновилася із древньої Самбірської Єпархії з прилученням до неї “богоспасаємого міста Дрогобича”. Цією ж грамотою Катедральним собором Єпархії визначено парохіяльний храм Пресвятої Трійці у місті Дрогобичі. Сьогодні ми запросили всіх Вас, тут присутніх, щоб разом з нами розділити радість цього скромного Ювілею нашої Єпархії і Божественною Літургією подякувати Всевишньому за Його незчисленні дари і щедроти.

Радо вітаємо серед нас Їх Блаженство, Патріарха Любомира, Главу і Батька нашої Церкви. Вітаємо Преосвященніших Єпископів: - Владику Павла, Єпископа Коломийсько-Чернівецького; - Владику Михаїла, Єпископа Тернопільсько-Зборівського; - Владику Софрона, Єпископа ІваноФранківського; - Владику Юліяна, Єпископа Стрийського; - Владику Петра, Апостольського Екзарха для греко-католиків Німеччини та Скандинавії; - Владику Ігоря, Єпископа-помічника Львівської Архиєпархії; - Владику-номінанта Володимира Війтишина. Вітаємо серед наших достойних гостей Високопреосвященнішого Архиєпископа Миколу Етеровича, Апостольського Нунція в Україні.

Вітаємо всесвітліших та всечесніших отців-представників наших Єпархій в Україні і поза її межами. Вітаємо наших високоповажних гостей: - пана Богдана Матолича — заступника голови Львівської обласної державної адміністрації; - пана Михайла Сендака — голову Львівської обласної Ради. Вітаємо Голів райдержадміністрації і районних рад, що знаходяться на території нашої Єпархії. Вітаємо Міських голів і депутатів нашого краю. Вітаємо усіх доброчинців, меценатів і жертводавців нашої Єпархії. Вітаємо чесне духовенство і чернецтво нашої Єпархії та всіх боголюбивих вірних. Щиро вітаємо всіх тут зібраних і ласкаво запрошуємо до спільної молитви: Час правити Господеві. Блаженніший Владико, благослови!


5

ñåðïåíü 2003 ðîêó

ÍÀ ÌÍÎÃÀß Ë²ÒÀ, ÅÏÀÐղŠÏðîïîâ³äü Ãëàâè ÓÃÊÖ, Áëàæåíí³øîãî Ëþáîìèðà Ãóçàðà, âèãîëîøåíà ï³ä ÷àñ ñâÿòêîâî¿ Ë³òóð㳿 13 ëèïíÿ 2003 ð. Á. Ñëàâà ²ñóñó Õðèñòó! Äîðîã³ â Õðèñò³!

Найперше бажаю сердечно подякувати Преосвященному Владиці Юліянові, духовенству, мирянам Самбірсько-Дрогобицької Єпархії за привіт. По дорозі до Дрогобича я вже мав нагоду привітати на кордоні вашої єпархії в селі Меденичі тамтешню громаду. Вони першими принесли привіт — і я їм за це дуже вдячний, вони, так би мовити, привітали мене на порозі. І ви, а особливо устами ваших діточок, привітали мене також тут. Я сердечно вдячний за вашу зичливість, за ваші сердечні побажання. Нехай милостивий Господь усім вам щедро і обильно винагородить. Я бажаю особливо подякувати за подарунок, який одержав від вашої Єпархії, — за оцю мітру, яку я зараз маю на голові. Кажуть, що це тільки жінки дуже тішаться, коли одержать якийсь новий капелюшок. Але хочу запевнити вас, що ми, мужчини, не багато інші і також тішимося, коли нам дають такий гарний дарунок. Було сказано, що я повинен пам’ятати жертводавців. Хочу вас запевнити, що кожний раз, коли буду цю мітру вживати, а надіюся її вживати дуже часто, бо вона мені дуже сподобалась, буду згадувати Вас — тих добрих, жертвенних, зичливих жертводавців. Сердечне Вам спасибі! Преосвященний Владика Юліян на самому початку нашого сьогоднішнього молитовного зібрання привітав усіх присутніх. Я не буду повторювати, але хочу глянути поза тих, які тут фізично присутні. Хочу особливо привітати присутнього тут між нами Преосвященного Апостольського Нунція Миколу Етеровича. Його присутність — це спомин для нас нашої єдності у Вселенській Церкві. Дня 27 червня, якраз у другу річницю побуту Папи Римського в Україні і в другу річницю беатифікації мучеників нашої Церкви, я мав нагоду бути у Святійшого Отця, і Він поручив мені, коли буде нагода, передати Вам усім привіт і Його благословення. Я не сподівався, що так скоро мені випаде

нагода сповнити Його бажання. І я з великою приємністю передаю Вам усім тут присутнім, а через Вас усій нашій Церкві благословення і зичливі побажання Святійшого Отця Івана-Павла II. Я дуже радий, що тут сьогодні є присутні Владики, які представляють свої єпархії, в їх особах вітаю їхні єпархії, отих наших братів і сестер в інших частинах України, які, напевно, разом з нами тішаться нинішнім празником. Я дуже радий, що присутні тут представники обласної і місцевої влади. У Вашій особі наша ціла спільнота є тут з нами. І це дуже важливо, що ми відчуваємо оцю співпрацю, оце співбуття цілого нашого народу в різних його видах: церковному, громадському, політичному, культурному, науковому, суспільному. Це дуже важливо, що ми тут присутні як велика єдність, як велика родина, де кожний відповідно до свого становища служить і Богові, і своїм ближнім. Хочу привітати також священиків, які так чисельно тут присутні. Підозріваю, що не всі вони є з цієї Самбірсько-Дрогобицької єпархії, що, крім місцевих, є також і гості. У Ваших особах вітаю Ваші громади, Ваші парохії в цій єпархії та поза її межами. І всіх Вас вітаю, дорогі присутні, і жителі, і члени цієї єпархії, і гості, які на це сьогоднішнє свято прибули. Сердечно Вас вітаю і дуже Вам усім дякую за Вашу присутність, бо таке велике число тут присутніх свідчить і про підтримку, яку цілий наш нарід хоче давати один одному, щоб у такий спосіб ми були справжньою об’єднаною силою. Дуже Вам сердечно за це дякую. Вітаю у Ваших особах усіх наших людей: і віруючих, і тих, що доброї волі, — і бажаю, щоби при Божій помочі світло Христової Правди якнайяскравіше світило над цілою нашою землею, щоб ми всі відчували тепло Його благодаті. У сьогоднішній день святкуємо десятиліття існування Самбірсько-Дрогобицької єпархії, яка, як було вже згадано, далеко старша, ніж 10 років. Але протягом десятиріччя існує в її теперішній формі і структурі.

Ïîäÿ÷íå ñëîâî Âëàäèêè Þë³ÿíà (Âîðîíîâñüêîãî). Ùî â³ääàì Ãîñïîäåâ³ çà âñå, ùî ³í âîçäàâ ìåí³? Складаю щиру подяку Триєдиному Богові за постійну опіку над нашою Єпархією і за сьогоднішній день. Дякую Пресвятій Богородиці в Грушівській Іконі, прославленій за материнську любов і заступництво для нашого краю. Дякую Блаженним священомученикам Северіяну, Якиму та Віталію, єромонахам дрогобицьким, за їх покровительство для міста і Єпархії. Дякую усім Вам тут зібраним: - вірним і духовенству; - ченцям і черницям;

- державній владі і меценатам; - своїм співбратам у єпископстві і особливо Високопреосвященнішому ВладиціНунцію, за спільну молитву і привітання. Нехай Господь воздасть Вам всім сторицею за Ваші труди і приношення. Дякую Вам, Ваше Святосте, Патріарше Любомире, за сьогоднішній візит і пастирське вітання. Ділимося з Вами нашою радістю і просимо в Господа для Вас щедрих земних і небесних багодатей на Многії і Благії літа.

Оце свято, в якому ми беремо участь, дуже щасливо і значимо співпадає із сьогоднішньою неділею, коли ми згадуємо всіх святих нашої української землі. Можна сказати, що червень і липень — це місяці, коли ми згадуємо навіть поіменно, поодиноко багато святих, що їх видала наша земля. А в сьогоднішню неділю ми їх збираємо в одне. І, як було згадано у вступі Владикою Юліяном, така особлива нагода і ювілей існування єпархії і літургійне свято сьогоднішньої неділі заставляє нас найперше подякувати Богові і перевірити стан нашої душі. Можемо сьогодні себе запитати: яка роль Церкви, або, говорячи дальше, глибше, яка роль святої християнської віри в житті нашого народу. Немає найменшого сумніву в сьогоднішній день, що наша Церква протягом тисячоліття свого існування видала вже видимі овочі, плоди святості. Починаючи від рівноапостольних князів Володимира та Ольги, від мучеників Бориса і Гліба та інших багатьох єпископів, священиків, монахів, мирян, яким Церква дала нагоду освятитися і своєю святістю в особливий спосіб стягати Боже благословення на наш нарід. Останніми прославленими в такий спосіб є тих двадцять вісім блаженних, яких Святійший Отець два роки тому беатифікував. Що це значить в житті нашого народу? Наша історія доволі дивна сама з себе. Це не є історія колосальних тріумфів, колосального зросту, великих мілітарних подвигів. Наша історія доволі особлива: були прекрасні періоди слави, сили, значіння, але було також багато хвилин, десятиліть і навіть століть невдач, окупації, гноблення. Дуже дивна у своїй цілості наша історія. Але помимо всіх наших невдач, помимо всіх тих дуже трагічних і довготривалих, на жаль, періодів гноблення, наш нарід існує. І не тільки існує — він росте проти, можна сказати, всіх нормальних правил історичного розвитку: ми є, ми ростем, ми розвиваємось. Це подиву гідна (Продовження на ст. 7)


6

ñåðïåíü 2003 ðîêó

Ñâÿòà Îëüãà – ðàííÿ ç³ðêà Óêðà¿íè “Ï³äí³ìè ñâ³é óì íà êðèëàõ áîãîï³çíàííÿ, ïðåñëàâíà Îëüãî, òè çëèíóëà âèùå âèäèìîãî ñâ³òó, îñÿãíóâøè Áîãà, Òâîðöÿ Âñåëåííî¿. Çíàéøîâøè Éîãî, òè ïðèéíÿëà ó Õðåùåíí³ íîâå æèòòÿ ³ ïîâñÿê÷àñ ïåðåáóâàºø ó íåòë³ííîñò³, âò³ëþþ÷èñü ïëîäàìè æèòòºäàéíîãî äåðåâà.” Òðîïàð äî ñâ. Îëüãè Протягом тисячоліття вшановує наш народ пам’ять про Ольгу — княгиню РусіУкраїни, названої під час св. Хрещення Оленою. В історії українського християнства княгиня Ольга займає визначне місце, бо за її панування християнство стає другою, поруч з поганською, державною релігією Київської Русі. Ставши християнкою, вона показала народові нове життя, до якого успішно допровадив її внук, великий князь Володимир. Княгиня Ольга — велика і мудра, а перед престолом Всевишнього — вона Свята, бо праведним було на Хрещенні її життя й діла, за які Церква увінчала її вінцем святості, а вдячні покоління повсякчас вшановують її світлу пам’ять. Не знаємо точно, коли княгиня Ольга охрестилася. Найбільш правдоподібно — в 955 році. Але існують різні здогади щодо місця, де вона прийняла святу Тайну Хрещення. На думку окремих істориків, княгиня Ольга була охрещена в Царгороді,

інші вважають, що — в Києві, де вже на той час було чимало християн. У нашому часі на княжому дворі стояла вже й церква св. пророка Іллі, і, можливо, їздила Ольга до Царгорода вже християнкою разом зі своїм духовним отцем Григорієм. “Ольга бажала і свого сина Святослава охрестити; він же не хотів навіть слухати; але як хтось бажав охреститися, то не боронив йому, лише насміхався з такого. Бо для невірних християнська віра є глупотою. Ті, що ходять у темряві, не знають світла і не бачать слави Господньої”. Під 969 роком літописець згадує про смерть княгині так: “І захворіла Ольга та сказала синові: “Бачиш, що нездужаю я, куди ти хочеш іти від мене? Поховай мене, а тоді іди, куди бажаєш” І по трьох днях померла Ольга. Плакав за нею син, і внуки, та всі люди. Ольга заповідала не справляти по ній тризни (поганських поминок), її похоронив пресвітер”. Бо “душі праведних не вмирають”, — зазначає чернець Нестор, і як читаємо у Святому Письмі “Пам’ять про праведника буде жити вічно” (Пс., 111, 6). Наша княгиня прагнула не тільки політичної незалежності для свого народу, але старалась і про церковну автономію. Це простежуємо в її дипломатичній політиці, як зі Сходом (Візантією), так і з Заходом. Із сусідніми народами наша княгиня вміла берегти мир — річ нечувана в давніх

³äáóëàñü ïðåçåíòàö³ÿ çá³ðíèêà Нещодавно наша єпархія урочисто відзначила 10-ліття свого існування. Серед багатьох проведених заходів, які висвітлювали той чи інший аспект свята, слід відзначити презентацію науковопопулярного збірника “Сакральне мистецтво Бойківщини”. Збірник містить ряд цікавих статей і розвідок про катедральний храм Пресвятої Трійці в Дрогобичі. Катедра є головним храмом єпархії, і тому дуже приємно, що до її ювілею ми отримали можливість за допомогою цієї книги дізнатися багато цікавої інформації про історію, архітектуру, іконопис нашої церкви, яка вже 10 років є серцем цілої СамбірськоДрогобицької єпархії. Презентація книги відбувалася у міській картинній галереї. Організована і проведена на належному рівні, вона зібрала багатьох учасників і стала гарним початком усіх ювілейних святкувань. Програму вів о.митр.прот. Тарас Гарасимчук, ректор катедри, який, до речі, є також автором двох статей, поміщених у збірнику. На початку отець запросив всіх до спільної молитви, після якої Преосвященніший Владика Юліян щиро подякував авторам та усім, хто спричинився до виходу у світ цієї чудової книги, та уділив своє архиєрейське благословення. Появу збірника привітали та дали йому високу оцінку представники культурно-мистецьких кіл та влади нашого міста. У своїх виступах п.Зиновій Бервецький, п.Костянтин Іваночко відзначили факт плідної співпраці з Церквою, свідченням чого є, зокрема, це

видання. Програма презентації була побудована таким чином, щоби учасники могли детально дізнатися про сам задум створення презентованої книги, про цікаву історію її написання, а також щоб познайомитися з тими, хто вклав багато своєї праці і старань, щоби задум перетворити в дійсність. З невимушеною увагою присутні слухали Левка Скопа (головного редактора збірника і автора трьох статей), Лесю Косаняк і о. Володимира Прохоренка, які були відповідальними за випуск, авторів статей о. д-ра Мирона Бендика, проф. Михайла Шалату. Поміж виступами були приємні хвилини мистецького задоволення, які дарували учасникам презентації Андрій Бунь та хор “Голос душі”. У кінцевому слові о.мітрат Тарас Гарасимчук ще раз подякував усім, хто брав участь у підготовці до друку та виданні презентованого збірника “Сакральне мистецтво Бойківщини” та усім присутнім. Книгу віддруковано фірмою “Коло”, директором якої є наш парафіянин п. Микола Походжай. Він завжди з вирозумінням ставиться до потреб парафії і Церкви, за що йому належить щира подяка. З усього почутого на презентації можна сміливо зробити висновок: кожен, хто прочитає цю книгу про церкву Пресвятої Трійці не тільки дізнається про неї щось нове та цікаве, але також ще більше свій прекрасний храм полюбить. о. Григорій Комар

часах, тим більше на Русі, оточені варварськими племенами. Великою була її розсудливість, а ще більшою — благородність християнського серця. Як вправна управителька княжого двору княгиня світить нашому жіноцтву гарним прикладом мудрого та розважливого ведення домашнього господарства, від якого залежить матеріальне добро всієї родини. Ольга була вірною дружиною князя Ігоря. Чи не є це найкращим прикладом для наслідування українським жінкам? Свята княгиня є прикладом для наших матерів. Вони повинні дбати не тільки про національне виховання своїх синів, дочок і онуків, але, головне, про релігійноморальне. Матері не повинні зневірюватись труднощами родинного життя, але постійно докладати зусиль та щиро молити Бога про допомогу у вихованні свого потомства. Так виховуючи своїх нащадків, житимуть надією, що їхній труд рано чи пізно увінчається успіхом — на їхню радість і добро всієї нації! Св. Ольга просить Бога за всіх нас! Тож святкуймо її святу пам’ять та наслідуймо її чесноти, передусім — віру, любов до Господа й ближніх, милосердя та ревність щодо Божої слави і спасіння людських безсмертних душ. Сашко Гуцалюк

Ó Òîðîíòî — íîâèé ªïèñêîï

У середу 23 липня 2003 року у Катедральному Соборі Торонтської Єпархії у Торонто (Канада) відбулася Єпископська хіротонія Преосвященішого Владики Степана (Хміляра) на Єпископа Торонтського. Хіротонію звершив Блаженніший Патріарх Любомир. Біографічні дані про новопоставленого єпископа читайте у №10 (17) нашого вісника. Вл.інф.


7

ñåðïåíü 2003 ðîêó

Ïðîïîâ³äü Ãëàâè ÓÃÊÖ, Áëàæåíí³øîãî Ëþáîìèðà Ãóçàðà, âèãîëîøåíà ï³ä ÷àñ ñâÿòêîâî¿ Ë³òóð㳿 13 ëèïíÿ 2003 ð. Á. (Продовження. Поч. на ст. 5) річ. Скільки ми перенесли різних терпінь, скільки в нашій історії було трагічних моментів. Може, найгіршим в нашій історії було минуле XX століття, яке бачило мільйони жертв і під час голодоморів, і в інших хвилинах жахливого переслідування. І, помимо того всього, ми є, ми живемо, ми ростемо, ми розвиваємось. Ми стаємо партнером для інших великих держав в Європі і поза її межами. Навіть на чисто державному рівні, хтось би сказав чисто земському-світському рівні, ми стаємо дуже поважною одиницею, але тим більше ми розвиваємось духовно. Помимо такого страшного переслідування ми живемо, ми віри не стратили, наш нарід не відрікся Господа, не відрікся своєї Церкви. Хоча є великий страх. Великих ран завдано душі нашого народу, але все-таки ми не перестали існувати, ми не перестали тривати, а радше, навпаки, помимо всіх тих ран і трудів ми розвиваємось, ми ростемо. І тут треба себе запитати: яким чудом це можливе? Як це сталося, що ми перетривали такі жахливі часи переслідувань в різні способи, від різних окупантів, від різних наших страшних противників? Мені здається, що відповідь є дуже простою: наш нарід завжди залишався побожним, хоча не весь, але був близький Бога. Це нам давало силу, завдяки якій ми могли перетривати. І сьогодні, наперекір всім правилам історії, ми відродились, встаємо із тих періодів жахіття і дивимось у краще майбутнє не як фантасти, але як реалісти, бо маємо підставу надіятися на розвиток. І знову ж тут є наш секрет. Як можемо дивитись вперед спокійно? Таки можемо, бо досвідчили протягом тисячоліття, що якщо ми є з Богом, то ми на стороні переможця. Ваша присутність тут сьогодні, цей факт, що ми святкуємо такий ювілей, що ми зорганізовані, що ми молимося — це наш завдаток, це підстава і основа нашої надії. Ми не дивимося перш за все на політичні обставини, на міжнародні констеляції, на

гру різних сил, ми не дивимося перш за все на економіку, на політику, а дивимося найперше на Бога, на Божий закон, на Божу науку. І це сповняє нас оправданою надією на краще. 10 років — це не є великий відтинок історії, то крапля в морі, в океані. Але все ж таки, це десять років, за якими стоїть більше десятиліть вірності Богові, це десять років, коли ми в свободі не забуваємо про Бога, а, навпаки, стараємося поглибити знання про нього і в собі, і в наших дітях. Коли ми стараємося користати з можливості і щиро приходимо молитися до церков. Коли ми духово укріплюємося, тоді в нас є справжня надія. 10 років існування цієї єпархії, як і подібно взагалі нашої Церкви, за тих останніх кільканадцять років свободи, — це наша підстава, наша основа на надію на краще майбутнє. Все інше є другорядне. Бог є на першому місці. А там, де Бог є на першому місці, люди не тільки устами, але серцем і життям своїм доводять, що їхнім бажанням є “Нехай прийде царство твоє”. Нехай наша спільнота, кожний з нас, наші родини, наші громади, наші міста і села, наша держава ставлять на перше місце Бога. Тоді ми є сильні, ми є непобідимі, незнищимі, а навпаки, повні надії для себе, повні надії для наших ближніх. У сьогоднішній день, день празника, відновімо у собі дуже щире бажання поставити Бога на першому місці і в дусі Його науки

служити ближньому, в якому становищі не знаходилися б. Ми глянули у минуле і пригадали, що коли ми з Богом, то є сильними. На це маємо ясний і не збитий доказ. Нехай сьогоднішній день буде для нас днем обнови, щоб ми постановили собі і надалі бути ближче до Бога. Служити Йому, служити ближньому — тоді не десятиліття, але століття щасливішого життя будуть перед нами. Дай нам Боже, щоб так воно сталось. Сьогодні треба в особливий спосіб також згадати Пресвяту Богородицю — нашу Матір Небесну — і всіх наших братів і сестер, які протягом століть існування нашої Церкви в ній освятились. І які разом з Пресвятою Богородицею є нашим заступниками перед Господом Богом. Маючи їх заступниками і прикладом християнського життя, маючи їх живим доказом святості, подумаймо, що це значить для нас і нашого народу? Глядімо в майбутнє, повіки переконані, що з Богом за заступництвом Пресвятої Богородиці і святих нашого рідного народу ми будемо щораз більш торжественно святкувати такі празники, як сьогодншній. З глибини серця бажаю Вам усього найкращого — і будьмо сильні у нашій вірі! Слава Ісусу Христу!

Ціла Парафіяльна спільнота вітає отця протоєрея

Мирослава Соболту із піднесенням його до гідності митрофорного протопресвітера. Дана нагорода є знаком вдячності Церкви за Ваше служіння, отче, і рівно ж виявом любові нашої громади до Вас.

Òåïåð öå âæå ïàì’ÿòü, à òîä³ – “÷îðíà ñóáîòà” 27 ëèïíÿ Ëüâ³âùèíà ñõèëèëà ñâîþ ãîëîâó ó ìîëèòâ³ òà ñêîðáîò³, ïîìèíàþ÷è ïàì’ÿòü æåðòâ ìèíóëîð³÷íî¿ òðàãå䳿, ùî ñòàëàñü íà Ñêíèë³âñüêîìó ëåòîâèù³. Ó íåä³ëþ â íàøîìó õðàì³ ñëóæèëàñü ïàíàõèäà çà äóø³ çàãèáëèõ.

Рівно рік тому сколихнула світ трагедія, що сталася недалеко від Львова. Як і будьяка інша біда, прийшла вона несподівано, і бодай на мить, але жах цих подій вирвав нас із життєвої метушні. Проте життя йшло далі. Минув тиждень, минув місяць, засоби масової інформації вже не згадували про ці події. Призабули про них і ми. Ми, але не ті родини, яких безпосередньо торкнулось горе. Як живеться зараз їм: там, де вже не чути дитячого сміху, тим, у кого вже немає батьківського плеча, тим, хто так чекає материнського поцілунку зранку?

Трагедія на Скнилівському летовищі стала уроком для всіх. Різні версії, ще більше коментарів, звинувачення в чиїсь адреси, навіть шукання якоїсь містики не повернуть уже сім’ям родичів, а нам просто ближніх. А може, не просто ближніх, не просто тих випадкових щоденних зустрічних перехожих, а, власне, наших братів і сестер у Христі? Чомусь починаємо згадувати і дбати про інших лише тоді, коли у них стається велике горе, згадувати і шкодувати за людьми, коли їх уже немає. Чи не є парадоксальним, що якби ще вчора ці люди зініціювали утворення якогось товариства, розраховуючи на підтримку, зокрема з боку влади, то стикнулися б із тисячами проблем, а сьогодні у Львові планується будівництво “молодіжного культурно-спортивного центру для потерпілих під час трагедії” /газета “ВЗ”,

23.07.2003 р. № 136 (2568)/. Чи не виглядає це з нашого боку як увага до ближнього в силу обставин, що склались, або змушення нас приділити увагу? Мабуть, Скнилівська трагедія нагадує нам, що найвищий час побачити нам і живих. А вони таки є: на роботі, в маршрутці, на вулиці, в черзі ... Всюди. І ці “живі”, вони не просто істоти, не просто люди, вони — наші брати і сестри, які інколи хочуть, щоб їх не прогнали, не відмахнулись від них, а просто їх побачили. Тож у цей скорботний день, молячись за душі загиблих минулого року на Скнилівському летовищі, застановімося, що, пам’ятаючи ці події, навчимося жити для ближніх настільки щиро, що зможемо хоч трішки таким чином застерегтись від подібних трагедій у майбутньому. О. П.


8

ñåðïåíü 2003 ðîêó З сумом повідомляємо, що 23 липня 2003 року на 92 році життя відійшов у вічність довголітній єпископ Торонтської Єпархії (Канада), поборник патріархального устрою нашої Церкви, близький приятель покійного Патріарха Йосипа

Преосвященніший Владика Ізидор Борецький. Народився покійний 1 жовтня 1911 року. Висвячений на священика 17 липня 1938 року. Єпископську хіротонію отримав 23 травня 1948 року. Похорони відбулися у Торонто в суботу 26 липня. Очолив похоронні відправи та виголосив проповідь Блаженніший Патріарх Любомир. Наша парафія через Літургію та панахиду духовно лучилася із Торонтською скорботною громадою і надалі молиться за душу померлого архиєрея, взиваючи: „Зі святими упокой, Христе, душу раба твого, де немає ні болізні, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне.” Вл.інф.

Наші парафіяни: Ігор Стецикевич, 1975 р.н. – Галина Німилович, 1977 р.н.; Роман Веклюк, 1979 р.н. – Наталія Дубик, 1982 р.н.; Михайло Проць, 1966 р.н. – Марія Проць, 1967 р.н.; Юрій Баб’як, 1982 р.н. – Жанна Юзефчик, 1983 р.н.; Олександр Лисенко, 1981 р.н. – Юлія Кисера, 1980 р.н.; Іван Гаїв, 1982 р.н. – Наталія Сеньків, 1979 р.н.; Юрій Косар, 1977 р.н. – Оксана Давидяк, 1978 р.н.; Іван Кімак, 1973 р.н. – Галина Станович, 1982 р.н.; Роман Сенів, 1978 р.н. – Наталія Івандівка, 1973 р.н.; Михайло Волошанський, 1976 р.н. – Ірина Комарницька, 1982 р.н.; Сергій Гончарук, 1974р.н. – Зоряна Кондзьолка, 1982 р.н.; Микола Чайковський, 1979 р.н. – Ірина Войтович, 1981 р.н.; Андрій Шишка, 1972 р.н. – Марія Совінська, 1980 р.н.; Михайло Козицький, 1976 р.н. – Марія Саган, 1979 р.н.; Ігор Чернявський, 1981 р.н. – Галина Ковальчук, 1985 р.н.; Володимир Бориславський, 1981 р.н. – Оксана Черкашина, 1982 р.н. отримали Святу Тайну Подружжя. Вітаємо Вас, дорогі у Христі, із одруженням і зичимо Вам любові, злагоди, миру, здоров’я, вірності та багато діточок!

Ó Òðóñêàâö³ â äíÿõ 29-30 ëèïíÿ â³äáóëàñÿ 20 ñåñ³ÿ Ñèíîäó ªïèñêîï³â Êèºâî-Ãàëèöüêî¿ Ìèòðîïî볿 ï³ä ãîëîâóâàííÿì Ãëàâè ÓÃÊÖ. Детальніше про рішення даного Синоду читайте у наступному номері.

Видавець: ректор Катедрального Собору о.митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Розклад Богослужінь з 03.08. по 17.08.2003 р.Б. Кожної неділі: 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія; 18.00 – Вечірня. Акафіст або Молебен. У будні дні 7.20 – Утреня; 8.00 – Божественна Літургія за упокій; 17.30 – Божественна Літургія за здоров’я; 19.00 – Вечірня. Субота: 7.20 – Утреня; 8.00 – Божественна Літургія за упокій; 9.30 – Божественна Літургія за здоров’я; 18.00 – Велика Вечірня. Утреня. Четвер, 14 серпня. Мучеників Макавеїв. 17.30 – Святкова Божественна Літургія. Августовське Водосвяття. Освячення зілля. Неділя, 17 серпня. 19.00 – Августовське Водосвяття пред Ювілейним хрестом 2000 ліття Різдва Христового.

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання: Владислав Глуділін, Вікторія Сторонська, Валерія Кусумано, ЄвгеніяІванна Поєдинцева, Юліана Мишковська, Андрій Веждел, Дем’ян-Віталій Винарчик, Мирослав-Петро Юрків, Софія Роговська, Максим Ковальський, Софія Ожга. Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

Висловлюємо щиру подяку жертводавцям благодійної їдальні

Вітаємо нового душпастиря у нашій спільноті та зичимо Йому обильних Божих ласк.

Проводиться збірка пожертв на придбання 300 – кілограмового дзвону до нашого храму. Дякуючи всім тим, хто склав свою пожертву на дану справу, заохочуємо всіх інших парафіян і прихожан до долевої участі у новому дзвоні.

Нехай ніколи не оскудіє рука дающого.

Наші жертводавці: п.Бабчій - 10 грн.; п.Надія - 10 грн.; п.Катерина Чічітко - 10 грн.; безім. - 10 грн.; п.Євгенія Знак- 10 грн.; п.Антін Ярема - 20 грн.; безім. - 15 грн.; п.Стрийська - 30 грн.; п.Наталія - 10 грн.; безім. - 20 грн.; безім. - 10 грн.; п. Віктор - 5 гр��.; п.Коваль 10 грн.; ПП “Коло” - 712 грн.; Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Відійшли у вічність: Йосип Кот, 84р.; Параскевія Зрада, 93р.; Євстахія Коваль, 70р.; Микола Костко, 72р.; Геннадій Терент’єв, 70р.; Дмитро Михайляк, 70р.; Євгенія Кузан, 77р.; Мирон Хамуляк, 21р.; Володимир Стулов, 77р.; Ганна Кардаш, 79р.

Свої пожертви Ви можете скласти у захристії нашого храму. Парафіяльний уряд.

Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. (03244) 2-73-79 ел. пошта: kurtiak@ukr.net

ВАТ “Дрогобицький Хлібокомбінат” (директор В.М.Кічак) – щоденно хлібо-булочні вироби; п. І. Рудницький – м’ясопродукти; ПП “Стожари” – 100 грн.; п.Олена – 20 грн.; п. Віра – 50 грн.; п. Оксана – 10 грн; безім. – 10 грн.; безім. 10 євро.

Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних.

Коректор: Світлана ФАРИНОВИЧ Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою право скорочуватидописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”


Visnyk20_2003