Page 1

Ñïîêîíâiêó áóëî ñëîâî, iç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

ëèñòîïàä 2002

¹6

Ñîáîð àðõèñòðàòèãà Ìèõà¿ëà é ³íøèõ ñèë áåçò³ëåñíèõ “Вірую в єдиного Бога, Творця неба, і землі, і всього видимого і неневидимого” Ще перед тим, як Господь Бог покликав до існування людство, Він створив Ангелів. Головне завдання Ангелів у небі - вічно прославляти Господа Бога. Пророк Ісая бачив у видінні, як Серафими у небі взивали: “Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави.” Слово “Ангел” це грецьке слово, яке означає “посланець, вістун”. Воно говорить про їх ревне і скоре служіння Богові. Про призначення Ангелів, як посланців Божих, багато розповідає Старий і Новий Завіт. Пророк Даниїл бачив у видінні престіл Бога, де “тисячі тисяч Йому служили, і силенна безліч перед Ним стояла”. Святий Іван Богослов у книзі “Об’явлення” каже: “Потім я бачив і чув голос Ангелів багатьох навколо престола, й істот, і старших; і було число їх - множини множин і тисячі тисяч”. Стосовно людей, Ангели, з волі Божої, є нашими опікунами та охоронцями. У псальмі 90 є такі слова: “Бо Ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах.” Святий Василій Великий каже: “Ніхто цього не заперечить, що

кожний вірний має свого Ангела”. Свята Церква, маючи на увазі велике значення Ангелів для Божої слави і нашого спасіння, в мозаїці церковного року присвятила осібне місце і почитанню Ангелів. Тут на першому місці стоїть празник - Собор св. Архистратига Михаїла і прочих безтілесних Сил. Празник у честь св.Архангела Михаїла і других безтілесних Сил був установлений у 4-у столітті. Цей празник зветься собором тому, що цього дня почитається збір усіх безтілесних Сил разом із Архангелом Михаїлом. Відзначаємо це свято в листопаді. Колись, коли рік починався з березня, тоді цей місяць був дев’ятим у році, тому має символічне відношення до дев’яти ангельських хорів. Головна ціль празника - звеличити і прославити св. Архангела Михаїла, а з ним і інших Ангелів. Його прославляють за те, що в обороні Божої честі він став у проводі добрих Ангелів проти бунту сатани. Повчальним для кожного християнина є те, що ми повинні не тільки почитати Ангелів і до

них молитися, але передусім маємо їх наслідувати у відстоюванні добра та правди і тим виконувати Божу волю. о. прот. Мирослав Соболта

ÇÂÅÐÍÅÍÍß ÑÈÍÎÄÓ ªÏÈÑÊÎϲ ÊȪÂÎ-ÃÀËÈÖÜÊί ÌÈÒÐÎÏÎ˲¯ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÃÐÅÊÎ-ÊÀÒÎËÈÖÜÊί ÖÅÐÊÂÈ ÄΠ²ÐÍÈÕ ² ÂÑ²Õ ËÞÄÅÉ ÄÎÁÐί ÂÎ˲ Ç ÏÐÈÂÎÄÓ Â²ÄÇÍÀ×ÅÍÍß 70-¿ в×ÍÈÖ² ÃÎËÎÄÎÌÎÐÓ Â ÓÊÐÀ¯Í² Дорогі Брати і Сестри! Найвище небо належить Господеві, а землю він дав синам людським. Пс. 113, 24 Наближається 70-а річниця страшного злочину радянського режиму проти українського народу, який забрав життя, за приблизними підрахунками, від 7 до 11 млн. людей. Протягом десятиліть так званий вільний світ замовчував цю страшну сторінку нашої історії, хоч був добре поінформований, а радянський уряд старався викоренити спогади про голодомор навіть в очевидців і заперечити його існування. Однак, незважаючи на те, український народ зберіг у своїх серцях пам’ять про жахливу трагедію і цьогорічним листопадовим відзначенням віддає належну шану своїм загиблим землякам. Ми, єпископи Української Греко-Католицької Церкви, разом з цілим нашим народом підносимо до Господа молитви за душі жертв голодомору і закликаємо молитися, щоб таке лихо більше ніколи не повторилося.

Наслідки голодомору ми відчуваємо і досі, адже водночас із фізичним винищуванням українського народу, зокрема сільських власників, було завдано жахливий удар по його духовності. В результаті розкуркулення і насильної колективізації знівельовано образ селянина-господаря, носія духу економічної свободи, з метою перетворити його на маріонетку; зруйновано культуру та устрій українського села, які формувалися віками. Широко оспівуваний у нашій літературі зв’язок українця зі своєю землею, який стосовно селянина здавався незнищенним, був раптово і насильно обірваний. Селяни, в яких відібрали землю-годувальницю і натомість дали колгосп, втратили свої корені, позбулися власної гідності та духовної незалежності. Процес руйнування людини реалізовувався і через пов’язані з голодомором інші лиха XX ст. – переселення, тюрми, табори – та поширився не тільки на сільську, але й на міську еліту України. Крім того,

програма голодомору 1932-33 рр. включала повальну русифікацію, яка полягала у переконуванні людей, що українська мова – непрестижна, вторинна, що вона не може функціонувати у сфері культури, науки, економіки. Цього перелому свідомості український народ не міг позбутися протягом десятиліть і увійшов з ним у нове тисячоліття. Тож чи не шукати джерела наших нинішніх негараздів – невміння організувати суспільне, політичне, економічне життя – у лихах минулого століття, чільне місце серед яких посідає голодомор? Усвідомлюючи усі жахливі наслідки подій 70-літньої давності, ми не можемо обмежуватися їх аналізом – нам необхідно докладати зусиль до їх подолання. І першим кроком на цьому шляху повинно стати повернення людині тривалих одвічних правд, символом яких у різних культурах світу, а особливо в нас, є земля: „Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки” (Проп. 1, 4). Цей процес (Продовження на стор. 2)


2

ëèñòîïàä 2002 ðîêó

ÇÂÅÐÍÅÍÍß ÑÈÍÎÄÓ ªÏÈÑÊÎϲ ÊȪÂÎ-ÃÀËÈÖÜÊί ÌÈÒÐÎÏÎ˲¯ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÃÐÅÊÎ-ÊÀÒÎËÈÖÜÊί ÖÅÐÊÂÈ ÄΠ²ÐÍÈÕ ² ÂÑ²Õ ËÞÄÅÉ ÄÎÁÐί ÂÎ˲ Ç ÏÐÈÂÎÄÓ Â²ÄÇÍÀ×ÅÍÍß 70-¿ в×ÍÈÖ² ÃÎËÎÄÎÌÎÐÓ Â ÓÊÐÀ¯Í² (Продовження поч. на стор. 1)

повернення, на наш погляд, потрібно здійснювати у напрямі, протилежному тому, що відбувалося в 30-ті рр. минулого століття, а саме: відновити контакт людини із землею, відродити почуття її гідності, справедливості та стабільності, даючи їй можливість вибирати відповідне місце для праці і отримувати за неї належну винагороду. Те, що ми сьогодні знаходимося ще дуже далеко від досягнення цієї мети, засвідчують мільйонні втрати наших громадян, які вже не гинуть з голоду під тином, а добровільно покидають рідну землю у пошуках кращої долі. Алкоголізм, наркоманія, аборти, самогубства – наступні докази того, що геноцид українського народу з 1932-33 рр. триває і до сьогодні. Це усвідомлення мало б проникнути в національну ментальність, щоби зцілити жахливу рану минулого і сьогодення. І в надії на майбутнє передбачити ті кроки, які необхідно зробити нашій державі для повернення народові його національної гідності, щоб Україна стала для своїх дітей рідною домівкою, в якій вони хотіли б „рости, множитися, наповнювати землю і підкоряти її собі” (Бут. 1, 28), до якої поверталися б як до „землі обіцяної”, знаючи, що саме на батьківщині можуть реалізувати свої найсміливіші життєві проекти. Не забуваймо, що Україна і всі її багатства – це Божий дар для нашого народу, яким він повинен управляти згідно з Господньою волею. Навчені трагічним досвідом минулого, подякуймо Творцеві за Його доброту і попросімо прощення за нашу зневагу і недбальство. Поставмо перед собою завдання – під Його проводом забезпечити добробут усім. Отож Богові – подяка, загиблим – вічна пам’ять, живим – гідне життя, а ще не народженим – краща доля! Благословення Господнє на Вас! Від імені Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ +ЛЮБОМИР

Äî 70-¿ ð³÷íèö³ øòó÷íîãî ãîëîäîìîðó â Óêðà¿í³ Сьогоднішній рік є багатим на різні ювілейні події. Одні із цих подій радісні, інші - сумні. Дана стаття присвячена не просто сумній, а одній з найжахливіших подій не лише в історії нашого народу, а фактично, в історії людства. Це трагедія голодомору 1932-33 років. Звичайно, однієї статті замало, щоб описати цю страшну трагедію, яку повністю не змогли б осмислити навіть у багатотомних працях. 1933-й рік змушує кожного з нас серйозно замислитись над правдивими вартостями. Події цих часів тільки черговий раз підтвердили стару істину про те, що будова раю без Бога перетвориться на будову пекла. Сьогодні ми теж повинні про це дуже добре пам’ятати. Бо і в наш час багато хто вважає, що збудувати щастя особисте, сімейне, суспільне можна шляхом ламання Божих законів. І не потрібно довго чогось шукати, бо в теперішній ситуації ми бачимо плоди цього дуже яскраво. З іншого боку, згадувані вище вчать нас цінувати Божий дар свободи. Цим даром, на який ми в останні роки дуже звикли нарікати і від якого згідні відмовитися за невідомо які примарні обіцянки. Однак ще раз повернемось на 70 років назад. Подивімся на зображення ще живих скелетів українських дітей, почитаймо спогади тих, хто пережив ці жахіття, і тоді не буде потреби ще раз доводити, для чого нам потрібна свобода, для чого нам потрібна Україна. Важко сказати, що в нашій сучасній державі є свобода, але цей факт має бути лише стимулом до того, щоб іти вперед, а не назад. Історія української трагедії 1932-33 років доводить, що зло завжди залишається злом, якими б красивими гаслами воно не прикривалося. Пройде ще декілька років, і більшість із тих діячів, котрі спричинили голодомор, самі стануть жертвами терору - насамперед розв’язаного ними самими, загинувши від рук своїх спільників. Справдилося старе прислів’я “носив вовк, понесли і вовка”. В контексті відповідальності за те, що відбувалося тоді, хотілось би застановитись над ще одним моментом, який, можливо, у багатьох людей залишився поза увагою. А саме, що в той період немало політиків і журналістів з вільного світу, які відвідували тодішній Радянський Союз і навіть побували на Україні, повернувшись назад, заявили на весь голос, що все в порядку, а навіть хвалили діяльність тодішньої системи. Ясна річ, що було не менше їхніх колег, які, навпаки, намагалися донести цілому світові правду. Однак сам факт такої поведінки тих людей, обов’язком яких було надавати правдиву інформацію, а вони писали щось цілком протилежне, не може спокійно сприйматися. Тепер погляньмо на наше сьогодення. І в наш час іде такий геноцид украънського народу. Правда, в інший спосіб - через вбивства ненароджених дітей. І так само, як і 70 років тому, не бракує тих, які через ЗМІ відверто цьому сприяють. Це є той фактор, який кожен із нас повинен дуже ретельно зважити перед тим, як зробити певний крок у своєму житті. Тому, підсумовуючи все вище сказане, помолимось за душі тих, які стали жертвами цього страшного лиха, також за те, щоб більше нічого подібного в нашій історії ніколи не повторилось. Ігор Бриндак

Äîðîãà äî Áîãà âåäå ÷åðåç õðàì

(Продовження. Поч. у №№ 1-4 вісника)

Роздумуючи про внутрішнє влаштування церкви, минулого разу ми застановилися над духовним розмаїттям і практичними застосуваннями притвору як однієї із частин храму. Розглядали його історичний розвій. У цьому номері нашого часопису постараємося дещо зрозуміти із тієї частини божого дому, яка називається храмом вірних. Властиво, він є основним у духовному житті християнина, бо у ньому вірний отримує всі ці Божі ласки, які йдуть чи то через слухання Божого слова, чи участі у Святих Тайнах. Середня частина храму - храм вірних, це властивий храм, де вірні збираються на молитву, на Богослужіння. Називається так тому, що сюди дозволено заходити тільки вірним, тобто охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, по боках - свічі. При ньому відправляються Святі Тайни Хрещення та

Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках - так звані крилоси, тобто місця, призначені для дяків, співців, хористів. Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, званім солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних - і цей півкруг називається амвоном. Він має нагадувати вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні диякон чи священик читає євангеліє, проповідує Боже слово, виголошує ектенії. Посередині храму у давнину стояв архиєрейський амвон, що зображав гору блаженств, з якої Христос Спаситель виголосив блаженства. Цей амвон зображав також і камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям Воскресіння Христа Господа. Сьогодні архиєрейські амвони бувають у катедральних храмах, однак дещо посунені на південну сторону, для того щоб

дати вірним можливість брати участь у Богослужіннях. Архиєрейський амвон називається в церковних книгах “облачальне” місце, однак на ньому не тільки облачається архиєрей, але й звершує частину Богослужіння, а часом, і цілу відправу, як молебні, панахиди, царські часи та ін. Стінопис Храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого чи Нового Заповітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які у свій час своїм життям свідчили відданість Христу-Богу. Особливістю наших галицьких храмів є те, що у цій частині ми можемо побачити національних героїв, релігійних провідників, новітніх мучеників, святителів, ісповідників. У духовному розумінні храм вірних уособлює ту частину корабля спасіння, яка найбільше наповнена вірними. А наша участь у різного роду богослужіннях є предсмаком того блаженного життя, до якого покликане ціле людство. о. Віктор Коцеміра


3

ëèñòîïàä 2002 ðîêó

Ëþäèíà äëÿ âñ³õ ÷àñ³â “Господи, Ти – вічний. Тобі належить вічне служіння.” Преп. Йосафата (Гордашевська), ССНДМ 20 листопада наша Церква вже вдруге буде вшановувати пам’ять преподобної Матері Йосафати – Михайлини Гордашевської, співзасновниці Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Сестра Йосафата народилась 20 листопада 1869 року у Львові. Вже з раннього дитинства вона була молитовною і прагнула служити Богу. 18річною дівчиною Михайлина зробила реколекції під проводом о. Єремії Ломницького ЧСВВ, який став її духовним провідником. На 19-у році життя вона склала приватний обіт чистоти. У 1892 р. разом з о. Єремією Ломницьким і о. Кирилом Селецьким сестра заснувала першу активну спільноту черниць у візантійсько-українській Церкві – Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. При облечинах прийняла ім’я Йосафата. Вона прищепила черницям новоствореного згромадження глибоку любов до народу, серед якого сестри мали звершувати своє служіння. У своєму короткому житті чениця перенесла багато страждань через непорозуміння, наклепи, гордість інших. Померла сестра Йосафата на 49 році життя в ніч перед празником Благовіщення Пресвятої Богородиці. Прийняла смерть у важких болях, які приносила страшна хвороба – туберкульоз кісток.

Ìîëèòâè-ðîçäóìè ïðåïîäîáíî¿ Éîñàôàòè Уповання на Богородицю. Пречиста Діво, Божа Мати! Навчи мене любити Господа. Обираю Тебе собі за Матір. Прости мені, якщо я чомусь була негідною Твоєї любові. Я все поручаю нашій Непорочній Діві Марії. ***** Ти знаєш, о Господи, що я сама з себе нічого не можу, хіба що навіки себе згубити. Знаєш, Господи, що перебування в доброму, яке єдине є гідне нагороди, не залежить від людини, а від Твого милосердя. Отож, віддаюся Твоєму милосердю і прошу Тебе, щоб безпечно запровадив мене до моєї цілі, якою є Ти Сам. Амінь. Ìîëèòâà çà ïîñåðåäíèöòâîì

Сестра Йосафата була особою глибокої молитви і водночас правдивої ревності у служінні ближнім. Вона зуміла поєднати в одне горіння любові глибоке молитовне життя і невтомну працю для людей. Тому визнаючи геройські чесноти слугині Божої Йосафати, Папа Іван Павло ІІ причислив її до лику преподобних, звершуючи свій

візит в Україну 2001р. Тепер в мозаїці українських святих можна віднайти ще один дорогоцінний камінь, яким є наша українська черниця – преподобна Мати Йосафата, яку ми з шаною можемо назвати людиною для всіх часів. Подали Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії

Ïðåïîäîáíî¿ Ñåñòðè Éîñàôàòè Преподобна Мати Йосафато, що жертовно жила своєю посвятою як Служебниця Непорочної Діви Марії, навчи нас, щоб за твоїм прикладом ми уповали тільки на Бога. Вислухай нашу молитву й благай Пресвяту Тройцю про ласку, яку ми так гаряче просимо на прославу Божу. Амінь. Преподобна Мати Йосафато, молися за нас! ***** Повідомлення про молитви, вислухані за посередництвом Пресвятої Йосафати, надсилати на адресу: м. Львів, вул. Пасічна, 8, Постуляційне бюро.

Õîð “Äçâ³í” (Îäèíàäöÿòêà) 26 грудня 1989 року вперше прозвучала літургія з хором “Дзвін” (Одинадцятка) в грекокатолицькій громаді. З того часу хор постійно брав участь в усіх заходах, які проводила громада міста під проводом Церкви. Це і освячення каменів під будови

храмів у нашому місті, посвячення відновленого хреста при Храмі Св. Юрія в Дрогобичі. Хор супроводжував чин перезахроронення жертв сталінського режиму. Протягом кількох років хор супроводжував перші літургії у храмах, які починали діяти, а також Архиєрейські Літургії в день Храмового свята. Хор у складі зведеного – Рихтичі, Гирівка і хори Трійці – виконував уперше Літургію українською мовою, накладену о. І. Заяцем, на посвяченні храму на Гирівці. Урочистим святом була зустріч Кардинала Мирослава Івана Любачівського в Дрогобичі, де хор “Одинадцятка” разом з хором “Дев’ятка” виконував уроСучасний склад “Одинадцятки” чисту Св. Літургію композитора М. Вербицького.

В Дрогобичі відбулась урочиста інтронізація Владики Юліяна, яка супроводжувалась співом “Одинадцятки”, “Дев’ятки” і дитячого хору “Відлуння”. Крім суто церковних Богослужінь, хор брав участь в конкурсах імені В. Стуса, у святах хорової музики на Великдень, у фестивалях колядок. Такі конкурси проводяться щорічно, і хор є незмінним їх учасником. У програмі хору – літургії М. Вербицького, І. Заяця, Д. Січинського, М. Федоріва, які виконуються цілим циклом, є постова Сл. Божа, що в основі має твори М. Р. Корсокова, Д. Бортнянського, та багато інших. До 1997 року хор виконував практично весь Цикл Богослужінь в церкві. Постійно виконуються хором пісні з нагоди свят. Варто згадати, що з основи

“Дзвону” утворено хор храмц Успіння Пресвятої Богородиці по вул. В.Великого (10 осіб), частина є в хорах церков по вул. Самбірській, Горішній Брамі, Спортивній, Стрийській. Ветерани хору: І. Глубіш, В. Копач, С. Кальченко, І. Савчин, сім’я Ковалів, М. Сенечин, Л. Міхович, Я. Кухар, сім’я Янишин. Солісти хору: М. Сенечин, В. Копач, М. Янишин, О. Лупак, Г. Катрич, Є. Семако. Звичайно, хор співав у кожному храмі та на кожному святі хорової музики в м. Дрогобичі, на святкуванні 10-ї річниці УГКЦ. Склад хору дещо змінювався, поповнювався новими людьми. Також “Дзвін” має свої традиції, які передаються ветеранами новому поколінню співаків. (Продовження на стор. 4)


4

ëèñòîïàä 2002 ðîêó

Õîð “Äçâ³í” (Îäèíàäöÿòêà)

³òàºìî

ðåêòîðà Êàòåäðàëüíîãî Ñîáîðó Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³, î. ìèòð. ïðîò.

(Продовження. Поч. на стор. 3)

Òàðàñà Ãàðàñèì÷óêà ³ç 10 - ð³÷÷ÿì ºðåéñüêèõ ñâÿ÷åíü òà Äíåì óðîäèí. Благословенним хай буде Ваш дім, І тиха молитва до Спаса злітає... А серця тепло і надалі в житті До Бога всіх ближніх завжди пригортає. Духовенство та вірні Катедрального Собору

Робота, проведена хором на духовнопросвітницькій ниві, залишила помітний слід. Хор завжди супроводжує духовну роботу священика, бо слово, підсилене музичним звуком, впливає на свідомість людей, будить почуття, заставляє осмислити ціль життя. Хор є невід’ємною частинкою Української Церкви, і його роль у формуванні естетичного рівня цілого народу є дуже важливою. Власне, наша нація, культура збереглась завдяки церковному співу, церковному обряду та глибокій вірі. п. Ірина Захарій, регент хору “Дзвін”.

Наші парафіяни: Віктор Бабій, 1979 р.н. – Мар’яна Климів, 1981 р.н. Ілля Михайляк, 1980 р.н. – Галина Качмарик, 1982 р.н. Юрій Коваль, 1978 р.н. – Людмила Коваль, 1978 р.н. Володимир Бойченюк, 1973 р.н. – Оксана Левицька, 1980 р.н. Ігор Білик, 1966 р.н. – Оксана Гірчак, 1978 р.н. Іван Гац, 1979 р.н. – Наталія Паращак, 1984 р.н. Ігор Медвідь, 1982 р.н. – Галина Саврук, 1983 р.н. Петро Скурчанський, 1976 р.н. – Надія Городиська, 1979 р.н. Олександр Гарник, 1977 р.н. – Наталія Фещак,1979 р.н. Юрій Пікуш, 1971 р.н. – Наталія Спіцерова, 1977 р.н. Володимир Кулиняк, 1976 р.н. – Ірина Мороз, 1979 р.н. отримали Святу Тайну Подружжя. Вітаємо Вас, дорогі у Христі, із одруженням і зичимо Вам любові, злагоди, миру, здоров’я, вірності та багато діточок!

Відійшли у вічність:

У четвер, 28 листопада, розпочинається Різдвяний піст (Пилипівка). Звертаємо вашу увагу на заховування приписів даного посту.

Вітаємо Василя Гоя та Любомира Григеля, наших парафіян, із поставлення їх у диякони. Пам’ятаємо про Вас у наших молитвах.

Олександр Задерецький, 56р.; Роман Черевко, 61р.; Любов Тарас, 41р.; Роман Ванівський, 43р.; Юліан Лаганяк, 56р.; Мирослав Грицик, 62р.; Дмитро Петрунів, 66р.; Іван Тодоренко, 78р.; Михайло Нечипор, 59р.; Анатолій Кургаєв, 62р. Кароліна Габієва, 72р.; Ніна Нємцева, 81р.; Гелена Стіг, 92р.; Кароліна Шрамко, 79р.; Роман Дробеняк, 33р.; Богдан Стецько, 52р.; Іван Ковалів, 74р.; Марія Городнова, 76р.; Василь Качар, 81р.; Роман Сидорович, 41р.; Євдокія Товстик, 64р.; Петро Баранович, 62р.; Михайло Петришин, 68р.; Емілія Стремецька, 66р.; Михайло Каракевич, 67р.; Михайло Герій, 83р.; Микола Дзюбан, 73р. Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних. Висловлюємо сердечні співчуття протодиякону Миколі Рику та всій родині з приводу смерті матері його дружини. Молимося за упокій душі усопшої. Духовенство та вірні катедрального храму.

Видавець: ректор Катедрального Собору о.митр.прот.ТарасГАРАСИМЧУК

Після Вечірні у неділю, 24 листопада 2002 р., в нашому храмі відбудеться Академія, приурочена 70-й річниці голодомору на Україні. Запрошуємо всіх до участі та спільної молитви.

Наші жертводавці: п. Віра Бальовська - 50 грн.; п. Олена 10 грн.; безіменний - 20 грн.; п. Лідія 20грн.; п. Ярослав - 10 грн.; п. Марія Стеців - 10 дол. США; п. Юрій 25 грн.; п. Ольга Бурмило - 10 грн.; п. Олексій 25 грн.; п. Андрій - 5 грн., безіменний 20 грн.; безіменний - 20 грн.;безіменний - 10 грн.;безіменний - 50 грн.; безіменний - 50 євро.; п. Я. Мелько - 5 грн.; п. Петро Сабат - 20 дол.; п. Хайнус 10 грн.; п. Лідія - 25 грн.; безіменний - 15 грн.; п. Віра - 10 дол.США; Жертви на будинок для одиноких п. Марія Винниченко (Чікаго) - 300 дол.; Управа крамнички “Сумління” (Чікаго) 500 дол. Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. (03244) 2-73-79 ел. пошта: kurtiak@ukr.net

Розклад Богослужінь з 18.11 по 19.12.2002 р.Б.

Кожної неділі: 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія; 17.00 – Вечірня. Молебень або Акафіст. У будні дні: 6.30 – Семінарійна Божественна Літургія; 7.20 – Утреня; 8.00 – Божественна Літургія за упокій; 17.30 – Божественна Літургія за здоров’я; 19.00 – Вечірня. Кожної суботи: 6.30 – Семінарійна Божественна Літургія; 7.20 – Утреня; 8.00 – Божественна Літургія за упокій; 9.30 – Божественна Літургія за здоров’я; 17.00 – Велика Вечірня. Утреня. Середа, 20 листопада 16.30 – Божественна Літургія за здоров’я; 17.30 – Велика Вечірня з Литією. Утреня. Четвер, 21 листопада. Святого арх. Михаїла 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія; 17.00 – Вечірня. Молебень. Понеділок, 25 листопада. Святого свмч. Йосафата окрім звичайного розкладу 10.00 – Святкова Божественна Літургія; Вівторок, 3 грудня. 16.30 – Божественна Літургія за здоров’я; 17.30 – Велика Вечірня з Литією. Утреня. Середа, 4 грудня. Введення в храм Пресвятої Богородиці. 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія; опускання ікони Почаївської Божої Матері. 17.00 – Вечірня. Акафіст до Пресвятої Богородиці. Благословення дітей. Середа, 18 грудня. 16.30 – Божественна Літургія за здоров’я; 17.30 – Велика Вечірня з Литією. Утреня. Четвер, 19 грудня. Святого Миколая. 7.00,8.30,11.00 – Божественна Літургія; 17.00 – Вечірня. Акафіст до Святого Миколая. Кожної п’ятниці: 18.30 – Науки для хресних батьків.

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання: Василь-Ігор Ваврин, Роман Бунько, Богдан Яцуляк, Андрій Кравців, Анастасія Вовк, Богдан-Карім Жендубі, Руслан Риб’як, Діанна-Анна Гембусь, Таїсія Зварич, Тарас Феник, Богдан Осередчук, Анна Британ, Дмитро Бігуняк, Анна Бебкевич, Дмитро Піць.

Коректор: Світлана ФАРИНОВИЧ Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян. Редколегія залишає за собою право скорочуватидописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”

Visnyk06_2002  

Вісник Катедрального Собору пресвятої Трійці УГКЦ м.Дрогобич

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you