Page 1

ëèøå ìîâîþ ôàêò³â ³ äîêóìåíò³â

. . . И Т С И Р В Б Е

Õòî âîíè íàñïðàâä³? Л Е Ф×îìó “ôàðáóþòüñÿ” ï³ä ãðåêî-êàòîëèê³â? ×è âîíè º ó ëîí³ ÓÃÊÖ?

ДЕКРЕТ ЕКСКОМУНІКИ

“Dominus Marcellus Lefebvre” 1 липня 1988 р. OR 3.7.1988, p. 1.

Монсеньйор Марсель Лефебвр, архиєпископ, єпископ Тулльський, незважаючи на формальне попередження від емерит Тулльський 17 червня цього року і на неодноразові заходи, здійснювані з метою віддалити його від його наміру, сповнивши акт схизматицької природи у формі уділення єпископських свячень чотирьом священикам, без папського на це благословення і проти волі Святішого Отця, цим самим підпав під кару, передбачену кан. 1364 § 1 та кан. 1382 § 2 Кодексу Канонічного Права (СІС). Оцим проголошую, зі всіма юридичними наслідками, що з цього випливають, що як вищезгаданий монсеньйор Марсель Лефебвр, так і Бернард Феллє, Бернард Тіссє де Маллєре, Річард Вілльямсон і Альфонс де Ґаляррета, силою самого цього факту підпали під екскомуніку latae sententiae, застережену Апостольському Престолові. Окрім цього, проголошую, що монсеньйор Антоніо де Кастро Майер, єпископ емерит Кампоський, через свою пряму участь у літургійному священнодійстві як співсвятитель, публично прим кнувши до схизматицького акту, підпав під екскомуніку latae sententiae, передбачену кан. 1364 § 1.. Оцим застерігаємо священиків і вірних не примикати до схизми монсеньйора Лефебвра, оскільки силою вже самого цього факту підпали б під найващу кару екскомуніки. Від Конґреґації для Єпископів, 1 липня 1988 р. + BERNARDIN card. GANTIN Префект Конґреґації для Єпископів

Папська Рада для пояснення законодавчих текстів Додаток до протоколу N. 5233/96 НОТА Про екскомуніку з огляду на схизму, під яку підпадають ті, що примикають до руху єпископа Марселя Лефебвра: Із Motu proprio Ecclesia Dei від 2 липня 1988 р. та з декрету Dominus Marcellus Lefebvre Конґреґації для Єпи скопів від 1 липня 1988 , слідує, передо всім, що схизма монсеньйора Лефебвра була проголошена безпосередньо з огляду на єпископські свячення, здійснені 30 червня 1988 р. без Папського на це благо словення (пор. кан. 1382 CIC). Проте, з перечислених документів виразно також слідує, що такий важкий акт непослуху став основоположним для витворення в май бутньому глобальної ситуації схизма тицького характеру. Ватикан, 24 серпня 1996 р.

Взято з джерела:“Communicationes” Pontificium Consilium de legum textibus interpretandis, 1997, ст. 241 243

Проголошення екскомуніки єпископа Марселя Лефебвра Конґреґація для Єпископів Декрет Dominus Marcellus Lefebvre, яким декларується, що єп. М. Лефебвр підпав в екскомуніку lataе sententiae, 1 липня 1988 р. OR 3.7.1988, p. 1.

ÏÐÎ ÇÀÂÇßÒÈÕ ÏÎÑ˲ÄÎÂÍÈʲ ÌÎÍÑÅÍÜ ÉÎÐÀ ËÅÔÅÁÂÐÀ, ÌÎÍÑÅÍÜÉ Â ÒÎÌÓ ×ÈÑ˲ É Â ÓÊÐÀ¯Í², ×ÈÒÀÉÒÅ ÍÀ ÇÂÎÐÎÒ²...

На світлині Ви бачите екско мунікованого французького архиєпископа М а р с е л я Лефебвра, засновника “Братства св. Папи Пія Х”. Матеріал підготовлено за дозволом церковної влади Львівської Архиєпархії УГКЦ


Апостольський Лист “ECCLESIA DEI” Святішого Отця ІВАНА ПАВЛА ІІ у формі “MOTU PROPRIO” «...В ситуації, що склалася, почуваю себе зобов’язаним довести до відома всім вірним католикам деякі аспекти, що їх особливим способом підкреслює ця сумна обставина... понад все бажаю звернутися до всіх із торжественним і, разом з тим, зворушливим закликом, закликом батьківським і братнім, до всіх тих, що ще до цього часу різними способами є пов’язані з рухом архиєпископа Лефебвра, щоби сповнили великий обов’язок залишитися з’єднаними з Вікарієм Христа в єдності Католицької Церкви, та щоб жодними способами не підтримувати цей рух рух. Ніхто не повинен бути несвідомим того факту, що формальне примкнення до схизми являє собою велику образу Бога та спричинює підпадання під кару екскомуніки, як це встановлено Церковним правом...» Дано у Римі, при базиліці Святого Петра, дня 2 липня 1988 р., десятого року понтифікату. Іван Павло II

ÏÎÑ˲ÄÎÂÍÈÊÈ ÌÎÍÑÅÍÜÉÎÐÀ ËÅÔÅÁÂÐÀ ÇÍÀÉØËÈÑß É Â ÓÊÐÀ¯Í²

Монсеньйор Бернард Тіссє де Маллєре (Bernard Tissier de Mallerais) підпав під кару екскомуніки разом із монсеньйором Лефебвром.

На світлині Ви бачите, монсеньйора Тессє де Маллєре, що висвячує на священика Воло димира Вознюка як послідовника руху ле фебвристів. Керівником цього руху на теренах України став священик Василь Ковпак.

Папська Рада для пояснення законодавчих текстів про точний зміст поняття „формальне прим кнення до схизми” вважає, що таке примкнення має вміщати два елементи, які доповнюють одне одного: a) перший є внутрішньої при роди, заключається в добро вільному і свідомому поділянні суті схизми, тобто надання пере ваги послідовникам Лефебвра, що ставить цю перевагу над по слухом Папі (в корені такої пове дінки звичайно є протилежна позиція до вчення Церкви); б) другий є зовнішнього харак теру, заключається у виявленні такої переваги, а знаком най більш очевидним є те, що ви ключно береться участь в „цер ковних” лефебвристських актах без того, щоб брати участь в актах Католицької Церкви. У випадку священиківлефеб вристів і дияконів, видається безсумнівним, що їхня діяльність з уряду у сфері схизматицького руху є знаком більш, ніж очевидним, для факту: маємо два елементи про які вище йде мова,  тут є формальне примкнення.

Священикилефебври сти видають себе за пе реслідуване грекокато лицьке духовенство, а на справді такими не є.

Visnyk  
Visnyk  

Visnuk Kathedru

Advertisement