Page 1

ñåðïåíü 2005 ðîêó

Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, i ç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

ñåðïåíü 2005

¹15 (68)

ÎÁÐÀÇ ² ÏÎÄÎÁÀ “Ñëàâîþ Áîãà º ëþäèíà”, — ñòâåðäæóºòüñÿ ó Òàëìóä³ ³ òå ñàìå çàÿâëÿº ñâ. ²ðèíåé: “Ñëàâîþ Áîãà º æèâà ëþäèíà”. Ëþäñüêà îñîáà º öåíòðîì ³ â³íöåì Áîæîãî òâîð³ííÿ. Óí³êàëüíå ì³ñöå ëþäèíè ó âñåñâ³ò³ âèçíà÷àºòüñÿ íàñàìïåðåä òèì, ùî âîíà ñòâîðåíà “íà íàø (Áîæèé) îáðàç ³ íàøó (Áîæó) ïîäîáó” (Áóò. 1:26). Ëþäèíà º êîíå÷íèì âò³ëåííÿì Áîæîãî áåçêîíå÷íîãî ñàìîâèðàæåííÿ. ²íîä³ ãðåöüê³ îòö³ àñîö³þþòü Áîæåñòâåííèé îáðàç (³êîï) â ëþäèí³ ç ö³ë³ñí³ñòþ ¿¿ ïðèðîäè, ùî ðîçãëÿäàºòüñÿ ÿê òðèºäí³ñòü äóõà, äóø³ é ò³ëà. À ³íêîëè âîíè ïîâ’ÿçóþòü îáðàç áåçïîñåðåäíüî ç íàéâèùèì àñïåêòîì ëþäèíè, ç ¿¿ äóõîì, àáî äóõîâíèì ³íòåëåêòîì, ÷åðåç ÿêèé âîíà ï³çíຠÁîãà ³ ñâ³é çâ’ÿçîê ç Íèì. Ïî ñóò³, îáðàç Áîãà â ëþäèí³ îçíà÷ຠâñå, ùî â³äð³çíÿº ¿¿ â³ä òâàðèí ³ ðîáèòü ¿¿ â ïîâíîìó ³ ñïðàâæíüîìó ðîçóì³íí³ îñîáîþ — ìîðàëüíèì ïîñåðåäíèêîì, çäàòíèì íà äîáð³ é ïîãàí³ â÷èíêè, äóõîâíîþ ³ñòîòîþ, íàä³ëåíîþ âíóòð³øíüîþ ñâîáîäîþ. Поняття “вільного вибору” особливо важливе для розуміння людини як такої, що створена за образом Бога. Як Бог вільний, так вільна і людина. І, як вільна, кожна людина реалізує свій внутрішній Божественний образ у свій власний спосіб. Люди не фішки, які можна обміняти, і не деталі машин, які можна замінити. Кожний, як вільний, є неповторним; і кожний, будучи неповторним, є безцінним. Людей не можна вимірювати кількісно; ми не маємо права вважати, що одна особа цінніша за іншу, і що десять осіб обов’язково мають більшу цінність, ніж одна. Такі розрахунки є образою для справжньої особистості. Кожний є незамінним і кожного слід вважати завершеністю його власного “я”, а не засобом до чогось вищого. Кожного слід вважати суб’єктом, а не об’єктом. Якщо люди видаються нам надокучливими й занудними, то це тому, що ми не проникли до рівня справжньої особистості в інших людях і в собі, туди, де немає стереотипів, а кожний є унікальним. Багато хто з грецьких отців, хоча й не всі, розрізняють поняття “образ” Бога і “подоба” Бога. Для тих, хто вбачає різницю

між цими двома поняттями, образ означає потенціал людини до життя в Богові; подоба — реалізацію цього потенціалу. Образ — це те, що людина має від самого початку і що дає їй змогу вирушити у подорож духовним шляхом; подоба — це те, чого вона сподівається досягти в кінці своєї подорожі. За словами Орігена, “образ був даний людині при її створенні, але повна довершеність Божої подоби буде дарована їй тільки після завершення всього творення”. Усі люди створені за образом Бога, проте, хоч би яким грішним було їхнє життя, Божественний образ у них просто прихований і невиразний, але ніколи не втрачений зовсім. І тільки благословенні в Царстві Небесному прийдешнього віку повністю досягнуть подоби. За словами св. Іринея, при створенні людина була “маленькою дитиною” і мусила “дорости” до своєї довершеності. Інакше кажучи, людина була створена невинною і здатною розвиватися духовно (“образ”), але її розвиток не був наперед визначеним чи запрограмованим. Людина була покликана співпрацювати з Божою милістю, і через правильне використання своєї свобідної волі, повільно й поступово мусила ставати досконалою в Бозі (“подоба”). Це показує, як поняття “людина, створена за образом Бога” може тлумачитись у динамічних, а не статичних категоріях. Це не значить, що від самого початку людина була наділена завершеною досконалістю, найвищою святістю і знаннями, а означає, що їй було даровано можливість зростати до повного товариства з Богом. Сама по собі відмінність між образом і подобою, звичайно, не означає прийняття якоїсь “теорії еволюції”, проте вона (відмінність) і не є несумісною з нею. Образ і подоба означають орієнтацію, спорідненість. Як зауважує Філіп Шеррард, “саме поняття людини передбачає спорідненість, зв’язок з Богом. Хто говорить про людину, говорить і про Бога”. Вірити в те, що людина створена за образом Творця, — означає вірити в те, що вона створена для спілкування та єдності з Богом, і якщо вона заперечує це спілкування, то перестає бути людиною. Немає такого поняття, як “природна людина”, яка існує відокремлено від Бога: людина, яка відрізала себе від Бога, перебуває в дуже неприродному стані. Отже, вчення про образ означає, що Бог є найглибшою суттю людини. Божес-

твенне становить основний елемент нашої людськості; втрачаючи відчуття божественного, ми втрачаємо й відчуття людського. Це яскраво підтверджено тим, що сталося на Заході в епоху Відродження, і особливо після індустріальної революції. Виключення релігії зі шкільного викладання супроводжувалось дегуманізацією суспільства, яка дедалі більше зростала. Найчіткіше це можна побачити на прикладі ленінсько-сталінського варіанта комунізму, який був у Радянському Союзі. Тут зречення Бога йшло пліч-о-пліч із жорстоким придушенням особистої свободи людини. І це аж ніяк не дивно. Єдиною надійною основою вчення про людську свободу і людську гідність є віра в те, що кожна людина створена за образом Бога. Людина створена за образом Бога, а точніше, за образом Бога-Трійці. Усе, що було сказано раніше про “життя в Трійці”, набирає ще більшої сили у вченні про образ. Оскільки образ Бога в людині є Троїстим, з цього випливає, що людина, подібно до Бога, реалізує свою справжню природу через взаємне життя. Образ означає спорідненість не тільки з Богом, а й з іншими людьми. Як три Божественні Особи живуть одна в одній і одна для одної, так і людина, створена за Троїстим образом, стає справжньою особою, коли бачить світ очима інших і сприймає чужу радість і горе як свої власні. Кожна людина унікальна, однак у своїй неповторності вона створена для спілкування з іншими. “Ми, ті, хто має віру, повинні сприймати всіх віруючих, як Єдиного... і повинні бути готовими віддати своє життя заради ближнього” (св. Симеон Новий Богослов). “Немає іншого шляху до спасіння, як через свого ближнього... Це — чистота серця: при виді грішних або немічних виявити їм чуйність і співчуття” (Проповіді св. Макарія). “Колись старці казали, що кожний з нас мусить сприймати переживання свого ближнього, як свої власні. Ми повинні в усьому терпіти разом зі своїм ближнім, плакати разом з ним; ми повинні поводитись так, ніби ми на його місці, і яка би біда не трапилася з ним, ми повинні уболівати за нього так, як ми уболівали б за себе” (Сказання отців пустелі). Усе це істинне саме тому, що людина створена за образом Бога-Трійці. Підготував Михайло Бонис


2

ñåðïåíü 2005 ðîêó

ÍÎÂÈÍÈ Â²Ä ÐÅ˲òÉÍÎ-²ÍÔÎÐÌÀÖ²ÉÍί ÑËÓÆÁÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ Ïàòð³àðõ Àëåêñ³é ²² çóñòð³íåòüñÿ ç Âåíåäèêòîì XV², ÿêùî „ðîçâ’ÿæåòüñÿ ïèòàííÿ ç ïðîçåë³òèçìîì â Óêðà¿í³” КАЗАНЬ — Патріарх Московський і всієї Росії Алексій ІІ не виключає можливості зустрічі з Папою Римським Венедиктом XVІ, але при дотриманні певних умов з боку Римо-Католицької Церкви. Про це Патріарх сказав на прес-конференції в Казані, — повідомив 21 липня сайт „Україна православна”. „Я не виключав раніше і не виключаю тепер можливості візиту Папи в Росію, але за певних умов і при вирішенні існуючих проблем”, — заявив Патріарх, додавши при цьому, що „ніколи в історії ще не було зустрічі Папи Римського з Патріархом Московським”. Предстоятель Російської Церкви підкреслив, що якщо така зустріч відбудеться, то вона повинна допомогти „покращити наші стосунки”. За словами Алексія ІІ, при відродженні унії у західних областях України відбувалися насильницькі дії щодо православних священослужителів, православних віруючих і оскверняли православні храми. „Це відбувалося не в середньовіччі і стосувалося Російської Православної Церкви, яку Другий Ватиканський собор назвав церквою-сестрою. Це не вкладається у свідомості”, — сказав Патріарх РПЦ.

 Óêðà¿íó äîñòàâëåí³ ìîù³ ñâÿòîãî êíÿçÿ Âîëîäèìèðà КИЇВ — Частка мощей святого рівноапостольного князя Володимира 24 липня була доставлена в Києво-Печерську лавру Митрополитом Київським і всієї України Володимиром (Сабоданом). Мощевик для неї встановлений в Успенському соборі лаври, де раніше стояла голова святого і де рік назад встановили меморіальну дошку з іконою князя, — повідомляє сайт „Україна православна”. Митрополит привітав і благословив віруючих, котрі з молитвами прийшли на церемонію урочистої зустрічі мощей. За інформацією правоохоронних органів, яку подав „Інтерфакс”, напередодні в лаврі зібралася майже тисяча прочан. 28 липня Православна Церква відзначає день пам’яті святого рівноапостольного князя — хрестителя Руси. Як вже повідомляла РІСУ, Митрополит Володимир звернувся до Президента України Віктора Ющенка з відкритим листом, у якому просив зробити цей день національним святом. Мощі рівноапостольного князя були знайдені 1635 року святителем Петром Могилою, митрополитом Київським, при розкопках Десятинної церкви. Вони перебували в мармуровому саркофазі з написом, що засвідчував їхню приналежність великому князеві Володимиру. Спочатку мощі були покладені в церкві Спаса-наБерестові, а через рік урочисто перенесені до Успенського собору Києво-Печерської

лаври, де перебували в срібному ковчегу в ніші праворуч від іконостасу. Частину мощей Святитель Петро Могила передав до Свято-Успенського собору Московського кремля. Перед війною відомий антрополог Михайло Герасимов вивіз мощі з Києва в Ленінград для відтворення рис обличчя князя Володимира, де вони під час війни і блокади безвісти зникли. Науковий колектив Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника разом з Київською митрополією УПЦ (МП) протягом багатьох років проводить пошуки утраченої святині, які поки не увінчалися успіхом

Íà Ëüâ³âùèí³ áëèñêàâêà çàïàëèëà öåðêâó 26 липня близько 21.15 блискавка вдарила в електропроводку греко-католицької Церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Опака Дрогобицького району Львівської області, внаслідок чого спалахнула пожежа. Як повідомили УНІАН у прес-центрі ГУ МНС України у Львівській області, вогнем повністю знищено приміщення паламарки, дерев’яне перекриття церкви і меблі. Завдані збитки становлять 11 тисяч 800 гривень, врятовано майно на суму – 300 000 гривень. Під час займання церква була зачинена. Потерпілих немає. Церква Покрови Пресвятої Богородиці – цегляна, розміром 20 на 15 м, загальною площею 300 кв. м. Була збудована у 1995 році. Архітектурної цінності не представляє. www.risu.org.ua

Ïðîãðàìà â³çèòó Âåíåäèêòà XVI äî ͳìå÷÷èíè Ïðåñ-ñëóæáà Ñâÿòîãî Ïðåñòîëó îïóáë³êóâàëà ïðîãðàìó â³çèòó Ïàïè Ðèìñüêîãî Âåíåäèêòà XVI äî ͳìå÷÷èíè. 18 ñåðïíÿ î 10 ãîäèí³ ðàíêó ë³òàê ç Ïàïîþ âèëåòèòü ç ðèìñüêîãî àåðîïîðòó ×àìï³íî ³ á³ëÿ ïîëóäíÿ ïðèçåìëèòüñÿ â àåðîïîðòó Êåëüíà. ϳñëÿ öåðåìîí³¿ çóñòð³÷³ â àåðîïîðòó ïîíòèô³ê â³äïðàâèòüñÿ â Êåëüíñüêó àðõèºïèñêîï³þ. ϳçí³øå â³í ïðèáóäå íà ïðèñòàíü Ðîäåíê³ðõåíáðþêå íà áåðåç³ Ðåéíó, çâ³äêè êîðàáëåì â³äáóäå íà ïðèñòàíü Ðåéíâ³çåí, äå éîãî ïðèâ³òàþòü ó÷àñíèêè ñâÿòà Âñåñâ³òíüîãî äíÿ êàòîëèöüêî¿ ìîëîä³, ï³ñëÿ ÷îãî ïðèáóäå â öåíòð ì³ñòà, äå â³äâ³äຠçíàìåíèòèé Êåëüíñüêèé ñîáîð, ïîâ³äîìëÿº «Áëàãîâºñò-³íôî». Вранці, 19 серпня, Венедикт XVI відслужить месу в палатах будівлі Кельнської архиєпископії, відтак відправиться на автомобілі на віллу Хаммершмідт в околицях Бонна, де о 10.30 ранку повинна

відбутися зустріч Папи з федеральним президентом Німеччини Хорстом Келлером. Близько полудня Венедикт XVI повернеться в Кельн і відвідає місцеву синагогу,

а потім повернеться в архиєпископію на обід за участю молоді. О 17.00 він виступить перед семінаристами у храмі Святого Пантелеймона, а пізніше візьме участь в екуменічній зустрічі. 20 серпня Папа відслужить месу, після якої зустрінеться з політичними лідерами та громадськими діячами, включаючи канцлера Герхарда Шредера, лідера Бундестагу Вольфганга Тирсі, лідера опозиції Ангела Меркель. О 18.00 Венедикт XVI проведе зустріч з лідерами кельнської мусульманської спільноти, а згодом відправиться на Марієнфельд — поле, де проходитиме Всесвітній молодіжний фестиваль. Тут Папа відслужить вечірнє богослужіння. Наступного дня, 21 серпня, понтифік знову приїде на Марієнфельд, де о 10.00 відслужить урочисту месу і промовить молитву “Ангелус”. Повернувшись в центр міста, Папа зустрінеться з представниками Єпископської конференції Німеччини, а потім — з членами оргкомітету Всесвітнього дня католицької молоді 2005. Відтак Папа відправиться в аеропорт Кельну і вилетить до Рима. Прес-секретаріат Глави УГКЦ


3

ñåðïåíü 2005 ðîêó

Íàðèñ æèòòÿ ñâÿòèõ Áîðèñà ³ Ãë³áà Ó ïîïåðåäíüîìó íîìåð³ â³ñíèêà ðîçïîâ³äàëîñÿ ïðî õàðàêòåðèñòèêè ñâÿòîñò³ ñâÿòèõ íàøîãî íàðîäó, à çîêðåìà ìó÷åíèöòâî Áîðèñà ³ Ãë³áà, õàðàêòåð ñâÿòîñò³ ÿêèõ º ñëîâ’ÿíñüêèé: ùîáè çáåðåãòè ïîâàãó, ïîñëóõ ³ ëþáîâ, âîë³þòü ðàäøå âìåðòè, àí³æ ïîçáóòèñÿ öèõ ñêàðá³â. Îñê³ëüêè âæå áóëî íàïèñàíî ïðî ñóòü òàêîãî âèäó ìó÷åíèöòâà ÿê ñòðàñòîòåðïí³ñòü, òî öüîãî ðàçó Âàø³é óâàç³ êîðîòêî ïîäàºòüñÿ æèòòÿ òèõ îñ³á, ÿê³ ÿâëÿþòü öþ ñâÿò³ñòü.

Отже, князі — страстотерпні Борис і Гліб. Вони були наймолодшими синами св. князя Володимира, які народилися незадовго до хрещення Русі і виховувалися в християнському дусі. Борис був старшим від Гліба, мав гарну освіту, любив читати Святе Писання, святоотцівські твори, а особливо життя святих. Саме під їхнім впливом Борис отримує велике бажання наслідувати подвиги Божих людей. Юні Борис і Гліб переслідували чесноти практичного християнського життя: милосердя і доброту. Цьому їх навчив батько Св. Володимир після того, як сам прийняв християнство, а разом із цим новий спосіб життя. Від свого тата Борис отримав князівство в Ростові, де він проявив велику мудрість, бо найперше дбав

про утвердження християнського життя у своєму княжому дворі. Окрім духовних чеснот, Борис володів іншими — хоробрістю і славився як стратегічний воїн. Незадовго до своєї смерті св. Володимир покликав його в Київ щоби направити з військом до печенігів. Коли Борис повернувся з війни, якої не було (печеніги не виступили проти Бориса), батька вже не стало. Коли Володимир помирав, біля його смертного одра був присутній старший син Святополк. Скориставшись смертю батька і своєю присутністю в Києві, він сам себе оголосив князем. Хоча дружина Бориса вмовляла чоловіка піти в Київ і сісти на престол, князь не хотів проливати рідної крові та розпустив військо: „Не піднімаю руку на брата свого, та ще й старшого за мене, якого треба приймати як батька”. Але владолюбивий Святополк не повірив у те, що Борис щиро відмовився від влади, і щоби охоронити себе від можливого нападу, посилає до Бориса убивць. Хоча Борис знав про темний задум Святополка, але не став ховатись і подібно, як християни перших століть, з готовністю зустрів свою смерть. 24 липня 1015 року після ранньої молитви у своєму шатрі на березі річки Альти був сколений списами. Але не відразу Борис помер. Весь окривавлений, вийшов із шатра і став гаряче молитись, а потім звернувся до вбивць:

„Підходіть, браття, закінчіть службу свою, і нехай буде мир брату Святополку і вам”. Слуги Святополка бачили, що Борис ще не вмер, і мечем пробили йому серце. Тіло святого Бориса тайно перевезли у Вишгород і положили у храмі св. Василія Великого. Окрім Бориса, Святополк мав ще одного брата Гліба, в якому бачив загрозу втратити трон. Тому Гліба спіткала така сама доля, як і Бориса. Коли Гліб їхав із Мурома у Київ до Святополка, цей йому назустріч послав своїх слуг, щоби вбити. Гліб на той час вже знав, що батько помер і що Святополк вбив брата Бориса. Але він волів радше вмерти, аніж воювати з братом. Смерть застала Гліба біля Смоленська від руки власного повара — ножем у горло. Життя святих страстотерпців було принесене ними як жертва в ім’я любові. „Хто говорить: „Я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той неправдомовець” (Ів. 4,20). Святі брати зробили те, чого багато хто не зрозумів... Борис і Гліб показали, що за зло не можна платити злом, навіть у загрозі смерті. Київський князь Ярослав Мудрий (син св. Володимира і брат Бориса і Гліба) розбив Святополка, розшукав останки Гліба та поклав їх біля Бориса у храмі св. Василія Великого. Мощі святих нетлінні і є джерелом багатьох чудес. Віталій Дзендзюра

Òðåòÿ Âñåóêðà¿íñüêà ïðîùà ðîäèí äî Çàðâàíèö³ 16-17 ëèïíÿ 2005 ðîêó ó Ìàð³éñüêîìó äóõîâíîìó öåíòð³ â ñ. Çàðâàíèö³ (Òåðíîï³ëüñüêà îáë.) â³äáóëàñÿ Âñåóêðà¿íñüêà ïðîùà ðîäèí „ªâõàðèñò³ÿ — äæåðåëî ëþáîâ³ ³ ºäíîñò³ ó ðîäèí³”. Âîíà ïðîéøëà ó ðàìêàõ ñâÿòêóâàííÿ Ðîêó Ïðåñâÿòî¿ ªâõàðèñò³¿ òà ç íàãîäè 10-ð³÷÷ÿ Àêòó ïîñâÿòè Óêðà¿íè ï³ä Ïîêðîâó Áîæî¿ Ìàòåð³. Çà ïðèáëèçíèìè ï³äðàõóíêàìè ó ïðîù³ ðîäèí âçÿëè ó÷àñòü ïîíàä 200 òèñÿ÷ ïðî÷àí ç Óêðà¿íè, Ïîëüù³, Á³ëîðóñ³ òà ³íøèõ êðà¿í ñâ³òó.

Паломництво розпочалося в суботу, 16 липня, урочистим відкриттям виставки „Євхаристія в підпіллі УГКЦ”. О 23.00 у каплиці на Чудотворному місці розпочався Молебень до Зарваницької Матері Божої, який очолив Блаженнійший Любомир (Гузар), Глава Української Греко-Католицької Церкви. Із ним зокрема співслужив Високопреосвященний Владика Мар’ян (Голембєвський), Архиєпископ Вроцлавський РКЦ, який приїхав в Україну на запрошення Блаженнійшого Любомира. Опівночі розпочались нічні чування. У неділю о 9.00 розпочалась урочиста Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Блаженнійший Любомир. З ним співслужили Високопреосвященний Архиєпископ Іван (Юркович), Апостольський Нунцій в Україні, Високопреосвященний Архиєпископ Мар’ян (Голембєвський), Преосвященний Владика Ладіслав (Гучко), Екзарх Чеської Республіки, Всесвітліший о. архимандрит Сергій (Гаєк), Апостоль-

ський візитатор Білоруської Греко-Католицької Церкви, владики та духовенство УГКЦ. У спільній молитві взяли участь представники місцевої влади. У проповіді Предстоятель УГКЦ нагадав, що цьогорічна проща є вже третьою щорічною прощею, присвяченою молитві за родини. А відтак сказав, що у цей день він попросив на Літургії прочитати Євангеліє від Івана про весілля в Канні Галилейській (цей уривок зачитують під час уділення Таїнства Подружжя). „Коли чуємо цю розповідь, — продовжив Блаженнійший Любомир, — то ми, мабуть, думаємо про те, що дуже щасливими були молодята, які могли запросити на весілля самого Ісуса Христа. Здавалося б, що такі події є неповторні. Але я хотів би запевнити вас, що така нагода можлива і в нашому житті”. Це, за словами проповідника, стається тоді, коли ми беремо участь у Пресвятій Євхаристії, адже Ісус Христос під видами хліба і вина є з нами так само, як був у Канні Галилейській. Навіть більше, ми перебуваємо у кращому становищі, адже за посередництвом Євхаристії можемо не просто споглядати Христа Спасителя, а приймати Його до свого серця. Крім того, на основі євангельської розповіді Глава УГКЦ звернув увагу учасників прощі на поведінку Пресвятої Богородиці, яка, помітивши, що на весіллі забракло вина, просить Ісуса Христа про допомогу. „Якщо Вона у повсякденних справах така уважна до наших потреб, то можна собі уявити, як наша Небесна Матір буде вболівати за нас, коли йтиметься про спасіння наших душ. Це для нас є великою

радістю і підтримкою”, — сказав на завершення Блаженнійший Любомир. На завершення Літургії із проповіддю „Євхаристія — джерело любові і єдності в родині” виступив Апостольський Нунцій в Україні. Звертаючись до учасників спільної молитви, Владика Іван сказав: „Євхаристія й родина — це два способи йти шляхом життя. На цьому шляху можна згадати учнів з Емауса... Вони здогадуються, ким є подорожній тільки тоді, коли той за вечерею розламував хліб. Шлях учнів є символом людського життя, ніч, коли вони зупинилися й впізнали, хто був їхнім супутником, — символізує наші труднощі, страх, невпевненість. Треба зупинитися, перепочити, зустріти Його. Ці труднощі, страх, невпевненість і тривоги є повсякденним хлібом наших сімей. Ми можемо продовжувати просуватися у темряві або зупинитися, говорити з Ним і між собою. Як ті паломники на шляху до Емауса, ми відкриємо, що нас не покинули. Ісус не зникає, лише змінює спосіб присутності й близькості до життя своїх учнів. З усією ясністю йдеться про нову присутність, непоказну й таємничу, пов’язану з розломленим хлібом, який можемо „бачити й тримати”, що Він його залишив у наших руках”. Відтак із словом привітання звернувся Владика Мар’ян (Голембєвський). Він наголосив, що український і польський народи між собою дуже подібні, зокрема тому, що обидва в особливий спосіб почитають Пресвяту Богородицю. Після Літургії відбулося освячення води. о. Ігор Яців прес-секретар Глави УГКЦ


4

ñåðïåíü 2005 ðîêó

ÏÅÐØÈÉ ªÂÕÀÐÈÑÒ²ÉÍÈÉ ÊÎÍ¥ÐÅÑ 15 ëèïíÿ Ïðåîñâÿùåíí³éøèé Âëàäèêà Þë³ÿí (Âîðîíîâñüêèé) Áîæåñòâåííîþ ˳òóð㳺þ ó Êàòåäðàëüíîìó Ñîáîð³ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à â³äêðèâ ïðîâåäåííÿ Ïåðøîãî ªïàðõ³àëüíîãî ªâõàðèñò³éíîãî ñîáîðó. У рамках Євхаристійного собору у гості до кожної дрогобицької парафії та парафій навколишніх сіл та міст прибули священики, хори та молодь із кожного деканату Єпархії. Впродовж дня для учасників конґресу було зорганізовано ряд заходів, центром яких була Євхаристія. Учасники Собору відвідали відпустове місце у селі Грушів, де був відслужений Преосвященнійшим Владикою Юліяном (Вороновським) Молебен до Пресвятої Богородиці, покровительки Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Далі в програмі були нічні чування, які починалися Великою Вечірнею з Литією у кожному храмі Дрогобича. Молодіжною Комісією Єпархії було зорганізовано і проведено молодіжний вечір. Кульмінацією святкувань стала Божественна Літургія перед Катедральним храмом Пресвятої Трійці у м. Дрогобичі. Торжество розпочалося хресним ходом і спілкуванням Архиєрея з представниками деканатів та уділенням їм Архипастирського благословення. Преосвященнійший Владика Юліян (Вороновський) у співслужінні півтори сотні священиків розламав Євхаристійний Хліб, і до святого Причастя приступило близько двох тисяч мирян. У своїй проповіді Єпископ вказав на Євхаристійного Христа як запоруку спасіння людини. Літургію почергово супроводжували своїм співом хори — представники двадцятьох деканатів. Виголошенням многолітства ієрархії і народові, подякою організаторам торжества та співом гімну “Боже Великий, Єдиний” завершилося відзначення року Пресвятої Євхаристії у СамбірськоДрогобицькій Єпархії. Вл. інф.


ñåðïåíü 2005 ðîêó

5


6

ñåðïåíü 2005 ðîêó

ÕÐÅÙÅÍÍß ÐÓÑÜÊί ÇÅÌ˲ ñâÿòèì Âîëîäèìèðîì ßê ºâàíãåëüñüêèé êóïåöü øóêàâ òè ö³ííî¿ ïåðëèíè, ñëàâíîâëàäíèé Âîëîäèìèðå. Ñèä³âøè íà âèñîêîìó ïðåñòîë³ ìàòåð³ ãîðîä³â íàøèõ, áîãîáåðåæíîãî Êèºâà, òè øóêàâ ³ñòèííî¿ â³ðè ³ çíàéøîâ íåîö³íåííèé ñêàðá Õðèñòà, ùî òåáå âèáðàâ ÿê äðóãîãî Ïàâëà, ³ îòðÿñ ñë³ïîòó ò³ëåñíó ðàçîì ç äóøåâíîþ. Òîìó ñâÿòêóºìî òâîþ ïàì’ÿòü ìè, íàðîä òâ³é; ìîëèñÿ çà ñïàñ³ííÿ áàòüê³âùèíè ñâ ³ íàðîäó ñâîãî. (Òðîïàð ñâ. Âîëîäèìèðà) Святість св. Володимира не в тому, що він навернувся з поганства, хрестився, хрестив свій народ і проголосив Христову віру державною. А найперше в тому, що після святого Хрещення князь цілком змінився і жив справжнім християнським життям: любив Христа понад усе, а ближніх ради Христа та як самого Христа. Саме в тому полягає християнська досконалість — у святості. Тільки правильне християнське розуміння особистості князя, його правдивого обличчя може привести до виразного уявлення про велич духовного і державного подвигу — хрещення всієї Руської землі, здійсненого ним заради просвічення світлом істинної віри всього руського народу. Саме це розуміння дає нам можливість усвідомити всю глибину його рівноапостольної справи і поставити цю постать в один ряд з попередниками, великими вчителями всього слов’янства, “апостолам рівними” — святими Кирилом і Мефодієм. Ім’я Володимир означає “володар” — пан миру. При Христовому Різдві Божі Ангели співали: “Слава на висотах Богу й на землі мир” (Лк 2, 14). Такий мир приносить Христос. Це не той мир, що його світ обіцяє. “Мій мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його”. (Ів 14, 27). Мир Христовий — то мир з Богом, із собою, з ближніми, з усіма людьми. Звернення князя Володимира до християнства не прийшло з певних зовнішніх причин, але з морально-релігійних мотивів. Чернець Яков говорить, що Володимир з особливою увагою слухав розповіді про свою бабцю Ольгу, як ходила вона до Царграда і “прийняла святе хрещення і свято жила перед Богом, прикрасивши себе всіма добрими ділами”. Під впливом цих слів “загорілося Святим Духом серце його, бажаючи святого хрещення”. І Бог, “провидячи доброту його, зглянувся з небес милістю Своєю і щедротами... і просвітив серце князеві Руської землі Володимиру прийняти святе хрещення”. Чудовим доповненням до свідчення Якова служать слова митрополита Іларіона про те, що Володимир “прийшов до Христа сам, керуючись тільки своїм добрим смислом і гострим розумом”. І не якийнебудь філософ або місіонер вперше поз-

найомив його з християнським вченням, а він “завжди чув про благовірну країну Грецьку, христолюбиву й сильну вірою, як шанують там єдиного Бога в Тройці і поклоняються Йому... і, чуючи все це, побажав він серцем і загорівся духом стати християнином і навернути свою землю до Христа. Так і було”. Але, вказує митрополит Іларіон, “в серці Володимира засяяв розум від того, що прийшло на нього відвідання Вишнього, зглянулося на нього око всемилостивого Бога”. Ця чудова думка митрополита Іларіона знаходить своє підтвердження і в словах преподобного Нестора, котрий, кажучи про Володимира, стверджує, що християнином зробило його “явленіє Боже”. Таким чином, за свідченням наших давніх письменників, ченця Якова, митрополита Іларіона і преподобного Нестора, дійсними причинами, які спонукали Володимира прийняти християнство, були: приклад його бабці-виховательки святої рівноапостольної княгині Ольги, “добрий смисл і гострий розум”, що дозволило йому уважно познайомитися і всією душею сприйняти християнське вчення, яке поширилося в Руській землі задовго до часу святого князя, і, нарешті, найголовніше — відвідання Всевишнього, Який зглянувся на нашого князя всемилостивим оком Своїм, як висловлюється митрополит Іларіон, або запалювання серця його Святим Духом, як говорить Яків. Іншими словами, Сам всемилостивий Господь, побачивши у Володимирі прагнення вічної істини й добра, в чудесній і незримій дії благодаті Своєї з’являється до нього і навертає до Христа з тим, щоб через святого князя привести до Спасителя і всю Руську землю. У той же час існує ряд руських та іноземних джерел, у яких йдеться про те, що хрещення святого князя і всієї Руської землі було неодмінною умовою договору з візантійським імператором, що погоджувався віддати Володимирові руку своєї

сестри тільки при його виконанні. Та прийняти це було б глибоко помилковим. Так як і на цій же підставі хибним є розглядати прийняття християнства святим Володимиром, хрещення ним Руської землі, а також похід Володимира на Херсонес як наслідок тільки його політичних розрахунків або бажання породичатися з візантійським царственним домом. Подібне пояснення стало б вельми поверховим та однобічним міркуванням про святого князя Володимира як про людину, так і про видатного державного діяча. Будучи сам просвічений благодаттю Святого Духа і усвідомивши для себе всю велику спасенну силу святої віри для життя свого народу, святий Володимир не міг не усвідомлювати, які труднощі доведеться йому переборювати на нелегкому шляху до того, щоб переконати в цьому і весь свій народ. Не один раз повинен був святий князь обмірковувати і ретельно зважувати всі обставини задуманого ним священного діяння, враховувати всі можливі випадковості, які могли б перешкодити йому виконати бажане. Пригадаймо, як зовсім незадовго до хрещення Руси кияни-язичники піддали лютій карі двох християн. Тому оголосити при тій обстановці, яка склалася, про (Закінчення на стор. 7)


ОПОВІДІ наміряються вступити в стан подружній:

ñåðïåíü 2005 ðîêó

Дата і місце Віровизнання народження Вінчання – 6 серпня 2005 р.

Ім’я та прізвище

Стан

Адреса

7

Петро Дудич Наталія Костишин Євген Нікітішин Марта Чаплинська Олег Клапоущак Ірина Гічва Микола Дрофич Анжела Кітик Ігор Керуняк Марія Корнієнко Василь Куцмида Мар’яна Тиркус Ігор Дощак Аліна Леснянська Петро Марків

28.02.1981 р. м. Дрогобич 25.08.1981 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

вул. Нафтовиків, 30, кв.1 вул. В. Великого, 28, кв. 28

11.01.1980 р. с. Шумськ 11.06.1980 р. м. Дрогобич

православне греко-католицьке

вільний вільний

м. Львів вул. Горішня Брама, 59

16.06.1976 р. м. Дрогобич 02.06.1980 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

вул. Л.Українки, 66а, кв. 9 вул. В.Великого, 2, кв. 103

03.02.1977 р. с. Лімна 02.07.1977 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

с. Лімна Турківського р-ну вул. Грушевського, 15, кв. 12

30.05.1979 р. с. Городище 24.12.1982 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

с. Городище Самбірського р-ну вул. Самбірська, 108, кв. 216

04.10.1972 р. м. Дрогобич 22.06.1981 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

вул. Грушевського, 79, кв. 13 вул. Грушевського, 70, кв. 87

26.07.1979 р. м. Дрогобич 13.04.1984 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

вул. Коновальця, 3, кв. 2 вул. Грушевського, 56, кв. 53

16.06.1978 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

Анна Костяк

22.12.1983 р. м. Н. Розділ

греко-католицьке

вільний

вул. Самбірська, 82, кв. 45 м. Новий Розділ Миколаївського р-ну

Дмитро Крамар Ліна Бабаніна

27.03.1981 р. м. Трускавець 06.04.1982 р. м. Севастополь

Вінчання – 7 серпня 2005 р. греко-католицьке православне

вільний вільний

вул. Фабрична, 59, кв. 3 вул. В.Великого, 21, кв. 30

Вінчання – 11 серпня 2005 р. 17.04.1980 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Завіжна, 15 Юрій Терес 30.06.1979 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний вул. Сагайдачного, 62 Ольга Мазур Якщо комусь відомі будь-які канонічні перешкоди щодо укладення даних подруж, просимо повідомити парафіяльний уряд.

ÕÐÅÙÅÍÍß ÐÓÑÜÊί ÇÅÌ˲ ñâÿòèì Âîëîäèìèðîì (Закінчення. Поч. на стор. 6)

переміну віри, примусити весь народ, ще не маючи для цього ніяких значних засобів, повністю відмовитися від віками освячених язичницьких забобонів, було б небезпечним і необдуманим кроком. Володимир, котрий сам увірував у Христа вільно і свідомо, безумовно розумів, що щирого й переконаного сприйняття святої віри неможливо досягти одним лише примусом, що для духовного відродження до нового життя свого народу необхідна свята Церква, яка б навчила і вказала істинний шлях, що веде до життя, до вічного спасення. І тільки одержавши бажане, все потрібне для влаштування Руської Церкви, святий Володимир, оточений сподвижниками, які хрестилися в Херсонесі, повернувся до Києва і відкрито оголосив про свій рішучий намір хрестити весь народ, твердо заявивши: “Аще не обрящется кто реце, богат ли, ли убог, или нищь, ли работник, противен мне да будет” (ПВЛ, с. 80). І великий руський народ ніби вгадав і передбачив велич духовного подвигу, здійсненого великим князем, повірив йому і, слухняно, з радістю йдучи до Дніпра, пов-

торював: “Аще би се не добро било, не би сего князь и бояре прияли” (ПВЛ, с. 81). Звичайно, коли ми говоримо про цю священну і вічнопам’ятну подію в історії християнства на Русі як про найвеличніше торжество святої віри на наших землях, ці слова не слід розуміти в тому значенні, що благодать святого хрещення прийняли зразу ж усі до єдиного наші предки. Багато руських писемних джерел розповідають про ті труднощі, а іноді й про відкритий опір, з яким правдивій вірі довелося зіткнутися в руських землях на початку. Потрібні були довгі роки, роки невтомних трудів князя Володимира, його спадкоємців, ієрархів і духовенства Руської Церкви, перш ніж християнство безповоротно утвердилося в умах і серцях усього руського народу, витіснивши попередні язичеські марновірства. Процес, втім, цілком природний і неминучий при наверненні до Христа цілого народу. Однак подія хрещення Русі за святого князя Володимира ознаменувала собою становлення принципово відмінної від попередньої нової національної самосвідомості, заснованої на вічних істинах святого Євангелія. Адже

саме ці істини як невичерпне джерело животворної творчої сили допомогли, і тільки вони одні могли допомогти відчути себе всьому руському народові народом історичним, єдиним, що живе на території однієї держави, всієї Руської землі. Очевидно, саме так осмислювалась ця священна подія і ченцем Яковом, який писав, що Володимир “хрестив же всю землю Руську від кінця і до кінця”, “всю Руську землю привів до Христа”; і митрополитом Іларіоном, котрий говорив про Володимира як про князя, який “заповідав усій землі хреститися” і при якому “вся земля наша в один час стала славити Христа з Отцем і Святим Духом”. Ось чому і ми, наслідуючи їх, вважаємо справедливим говорити про хрещення Русі за святого князя Володимира як про хрещення всієї Руської землі, просвіченої його рівноапостольним подвигом, спасенним християнським ученням. Весь хрещений народ почав усвідомлювати себе єдиним не тільки за своєю етнічною приналежністю, але єдиним і в Христі. Підготував Андрій Бонис


8

ñåðïåíü 2005 ðîêó

Розклад Богослужінь

з 01.08 по 14.08.2005 р.Б. Неділя: 7.00, 8.30, 11.00 – Божественна Літургія. 18.00 – Вечірня. Молебен. У будні дні: 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 17.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 19.00 – Вечірня. Субота: 7.20 – Утреня. 8.00 – Божественна Літургія за упокій. 9.30 – Божественна Літургія за здоров’я. 18.00 – Велика Вечірня. Утреня. Кожної суботи: 17.00 – Науки для хресних батьків.

Наші жертводавці: пп. Тетяна і Роман – 40 грн.; безім. – 20 грн.; пп. Марія і Роман – підсвічник; п. Юрій – 10 грн.; п. Юрій – 10 грн.; п. Орися – 100 грн.; п.Чечітко – 10 грн.; п. Ольга Кішко – 10 євро.; п. Борисенко – 10 грн.; безім. – 10 грн.; п. Марія – 20 грн.; п. Леся – 10 грн. Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Складаємо подяку за пожертви на придбання фелонів:

4. п. Анна – 50 грн.; п. Орися – 50 грн.; п.Ігор – 50 грн.; безім. – 10 грн.; безім. – 10 грн.; безім. – 5 грн.; п.Марія – 10 дол.; безім. – 2 грн.; п.Марія – 5 грн.; п.Ольга Сивохін – 20 грн.; п. Оксана – 10 грн.; п.Віра 30 грн.; п. Катерина – 10 грн.; п. Михайло – 450 грн.; залишок з цільової збірки (12.07.05) – 58 грн.; п. Марія Савшак. – 5 євро.; п. Анна Задорожна - 50 грн. 5. п. Анна Білінська – 1000 грн. 6. п. Лідія Дердзяк – 400 грн.; п. Іван Городиський – 500 грн. 7. п. Галина Харів – 150 грн.; п. Ірина Бобельська – 150 грн.; п. Оксана Гарасимчук – 50 грн.; безім. – 10 грн.;

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання: Владислав-Павло Ягоцький, Анастасія Юркевич, Іван Михайлишин, Іван-Євген Бандровський, Іван-Максим Козлов, Арсеній-Павло Котик, Оля Кос, Софія-Ольга Дмитрів, Богдан Комарницький, Назар Хайнус. Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

Відійшли у вічність:

Софія Синишин, 69 р.; Галина Кос 41 р.; Степан Міштурак, 72 р.; Павло Кищук, 71 р.; Євген Кльось, 85 р.; Ганна Савченко; 67р. Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних.

Видавець: Парох Катедральної парафії митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. +38 (03244) 2-73-79 Веб сторінка: www.katedra.org.ua

Наші парафіяни: Володимир Репета, 1983 р.н. – Мар’яна Луцик, 1983 р.н.; Олег Ярецький, 1982 р.н. – Оксана Яворська, 1985 р.н.; Юрій Панкратов, 1977 р.н. – Ольга Пригонюк, 1983 р.н.; Степан Трушин, 1979 р.н. – Тетяна Гамова, 1986 р.н.; Володимир Романишин, 1968 р.н. – Богдана Мисишин, 1974 р.н.; Богдан Гнатів, 1978 р.н. – Юлія Льонгер, 1983 р.н.; Роман Пиляк, 1984 р.н. – Сніжана Мушкета, 1988 р.н.; Василь Євчій, 1977 р.н. – Олена Грабова, 1981 р.н.; Роман Пецкович, 1977 р.н. – Олександра Липич, 1985 р.н. отримали Святу Тайну Подружжя. Вітаємо Вас, дорогі у Христі, із одруженням і зичимо Вам любові, злагоди, миру, здоров’я, вірності та багато діточок!

Коректор: Світлана ФАРИНОВИЧ Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою право скорочувати дописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”

15_2005  
Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you