Issuu on Google+

ñ³÷åíü 2006 ðîêó

Ñïîêîíâiêó áóëî Ñëîâî, i ç Áîãîì áóëî Ñëîâî, i Ñëîâî áóëî - Áîã. Ç Áîãîì áóëî âîíî ñïîêîíâiêó. (Iâ.1,1-2)

³ñíèê ïàðàô³¿ Ïðåñâÿòî¿ Òð³éö³ ì. Äðîãîáè÷à

ѳ÷åíü 2006

¹2 (78)

ÏÐÀÇÍÈÊ ÁÎÃÎßÂËÅÍÍß ÃÎÑÏÎÄÍÜÎÃÎ Êîëè ïåðåä ïðèøåñòÿì ó ñâ³ò Ñèíà Áîæîãî íà áåðåãàõ ð³êè Éîðäàí ç’ÿâèâñÿ ïðîðîê Ïðåäòå÷à ²îàíí, òî øâèäêî âñþäè ðîç³éøëàñÿ çâ³ñòêà ïðî íüîãî ïî âñ³é ²çðà¿ëüñüê³é çåìë³. Þðáè ëþäåé ïîñï³øàëè äî ïðîðîêà, ùîá ïî÷óòè éîãî ïðàâäèâ³ ïîâ÷àííÿ, ÿê³ äî ãëèáèíè äóø³ çâîðóøóâàëè òèõ, õòî ÷åêàâ ñâîãî ñïàñåííÿ ³ çàïîâ³äàíîãî Öàðñòâà Áîæîãî. «Готуйте дорогу Господеві, рівняйте стежки Йому!» (Мт. З, 3) — заповідав святий Іоанн своїм слухачам. Тільки добрими ділами праведного життя і покаянням слухачі Предтечі мали засвідчити щирість свого навернення до Господа і непохитну волю готувати Йому дорогу до свого серця. І дійсно, невдовзі до берега священної ріки смиренно прийшов Син Божий і занурився Безгрішний у води йорданські, де омивали свої гріхи люди — грішники. Починаючи Свою божественну місію, Господь наш Ісус Христос, подібний людям у всьому, крім гріха, з’єднався в Йордані з грішниками, торкнувся нечистоти гріхів людських, щоб очистити людей від неї, спасти душі їх і повернути людям утрачене через гріх блаженство. Цей подвиг Сина Божого був таким безмірно великим, що потряслися сили природи, розкрилися небеса, і почувся голос Бога Отця: «Це Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мт. 3, 17), — і Предтеча побачив Духа Святого, що сходив як голуб на Спасителя. Так дивно явила Себе Свята Трійця в той час, коли Господь наш Ісус Христос хрестився від Іоанна в Йордані. Тому і празник Хрещення Господнього називається ще святом Богоявлення. Хрестився Син Божий не для Себе, бо не мав потреби очищатися, а для нас, щоб у хрещенні відкрити людям благодатні двері до Царства Небесного. Хрещенням розпочалося служіння Христове справі нашого спасення, почалося в такому смиренні, що його не може уявити наш слабий розум, тільки серце може відчувати, що тим смиренням Господь просвічує всіх Своїх послідовників, які хрестилися в Його Ім’я. А про служіння Своє Сам Господь повчав, «що Син Людський не на те прийшов, щоб Йому служили, а щоб Самому послужити й віддати душу Свою на відкуплення багатьох» (Мт. 20, 28). Але ж Сина Божого, як нашого Спасителя, Бог Отець призначає бути Спасите-

лем людства, Володарем світу, Йому належало посісти величне місце в небесній славі праворуч Отця (Пс. 109). Тож нам можна було сподіватися, що прихід на світ Сина Божого осяяний блиском, що Він мав ступати від слави до слави, від перемоги до перемоги. А в дійсності що було? Про це каже апостол: «Він, будучи образом Божим, не вважав за посягання бути рівним Богові, але принизив Себе Самого, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людей, і з вигляду став як людина; упокорив Себе, бувши слухняним аж до смерті, і смерті хресної...» (Фл. 2, 6-8). Христос прийняв вигляд раба, був обмовлений, несправедливо засуджений і розп’ятий на хресті, що було тоді ганебною карою. Аж тут серед приниження Спаситель піднесений був до слави: «Тому й Бог Його звеличив і дав Йому Ім’я, вище над усяке ім’я, щоб перед Іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і підземних, і вся-

кий народ визнавав, що Господь Ісус Христос на славу Бога Отця» (Фл. 2, 9-11). Так, Ісус Христос принижується, щоб служити людству, щоб піднести його, спасти й вернути йому життя вічне. У Своєму служінні Господь являє безмежність Божої любові до людей, спрямованої до з’явлення в них святості і правди. Спаситель сказав апостолам: «Я серед вас як той, що служить» (Лк. 22, 27), виконуючи волю Отця, бо «їжа Моя — це чинити волю Того, Хто послав Мене, і довершити справу Його» (Ів. 4, 34). Спаситель ніколи не служив людству в його неправді, людським вигадкам і пристрастям, а допомагав людям тоді, коли вони були безсилі й страждали. За велінням Сина Божого приймаємо і ми благодатне хрещення, як заповідав Господь святим апостолам: «Ідіть же, навчайте всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповідав вам» (Мт. 28, 19-20), бо «хто увірує і охреститься, спасенний буде» (Мр. 16, 16). Священну подію Хрещення Спасителя Церква наша справляє щороку уставним Йорданським великим освяченням води. Насправді, це величне торжество в день великого свята. Своїми церковними богонатхненними піснями, численними символами це водосвяття промовляє до нас чудовою мовою своїх молитов, щоб якомога величніше прославити Спасителя. Отож, саме Богоявленське водосвяття пригадує нам те освячення, яке було уділене Йорданській воді в той час, коли Ісус Христос, Сам Бог у людському тілі, охрестився. Відправа великого освячення води починається наприкінці літургії, по заамвонній молитві, в Навечір’я Богоявлення і в день празника Богоявлення. (Закінчення на стор. 6)


2

ñ³÷åíü 2006 ðîêó

Ó ãðóäí³ 1967 ðîêó Ïàïà Ïàâëî V² çâåðíóâñÿ äî óñ³õ ëþäåé äîáðî¿ âîë³, àáè ïåðøèé äåíü êîæíîãî Íîâîãî Ðîêó ñòàâ âñåñâ³òí³ì äíåì ìîëèòâè çà ìèð, «çíàêîì íà䳿 òà îá³òíèö³ òîãî, ùî ó ìàéáóòíüîìó íà ñâ³ò³ âñòàíîâèòüñÿ ìèð, îïåðòèé íà ñïðàâåäëèâîñò³ òà çäîðîâ³é ð³âíîâàç³». Ç òîãî ÷àñó, ç íàãîäè Âñåñâ³òíüîãî Äíÿ Ìèðó ùîð³÷íî îïðèëþäíþºòüñÿ â³äïîâ³äíå ïàïñüêå ïîñëàííÿ äî óñ³õ ëþäåé äîáðî¿ âîë³, â³ðóþ÷èõ ÷è íåâ³ðóþ÷èõ, ó ÿêîìó âêàçóþòüñÿ îñíîâí³ íåáåçïåêè íà øëÿõó âñòàíîâëåííÿ ìèðó òà ìîæëèâîñò³ ¿õ ïîäîëàííÿ. Çà ð³øåííÿì Ãåíåðàëüíî¿ Àñàìáëå¿ Îðãàí³çàö³¿ Îᑺäíàíèõ Íàö³é ç 2001 ðîêó Âñåñâ³òí³é Äåíü Ìèðó â³äçíà÷àºòüñÿ òàêîæ îô³ö³éíî óñ³ìà äåðæàâàìè-÷ëåíàìè ÎÎÍ 21 âåðåñíÿ êîæíîãî ðîêó. Ö³ äâ³ äàòè íàãàäóþòü, ùî âñòàíîâëåííÿ ñïðàâåäëèâîñò³ òà ìèðó ñêð³çü ³ äëÿ êîæíîãî º ñï³ëüíîþ ñïðàâîþ íàñ óñ³õ.

Ïîñëàííÿ Câÿò³øîãî Îòöÿ Âåíåäèêòà XVI ç íàãîäè Âñåñâ³òíüîãî Äíÿ Ìèðó 1 ñ³÷íÿ 2006 ðîêó

«Ìèð — ó ïðàâä³» 1. У цьому традиційному Посланні з нагоди Всесвітнього Дня Миру на порозі Нового Року сердечно вітаю усіх людей усієї Землі, особливо тих, котрі потерпають від насилля і збройних конфліктів. Мій привіт сповнений надією на лагідніший світ, світ, у якому що раз більше індивідів і спільнот вирішуватиме йти слідами справедливості й миру. 2. Насамперед хотів би виразити сердечну вдячність моїм Попередникам, великим папам Павлові VI і Іванові Павлові ІІ, які були переконливими поширювачами ідей миру. Вони, у дусі Блаженств, бачили у багатьох історичних подіях, які відбулися під час їх понтифікатів, знак Божого Провидіння, Провидіння, у якому Господь ніколи не перестає дбати про майбутнє людства. Як невтомні свідки Євангелія, вони неустанно заохочували кожного визнати, що джерелом будь-яких зусиль у досягненні мирного співжиття людей і народів у всіх регіонах світу є Бог. Цим Посланням з нагоди Всесвітнього Дня Миру я прагну наслідувати їхню шляхетну науку; прагну підтвердити незламну волю Апостольського Престолу невтомно служити справі миру. Саме ім‘я Бенедикт, яке я взяв, будучи вибраним на Петровий престол — це свідчення моєї присвяти справі встановлення миру. Беручи це ім‘я, я хотів, з одного боку, нагадати про святого опікуна Європи, який був для усього континенту натхненником миру, а з іншого — про папу Бенедикта XV, котрий засудив Першу Світову війну як «безглузду різанину» [1] і трудився задля всезагального визнання верховенства миру. 3. Тема цьогорічних роздумів «Мир — у правді» виражає переконання, що скрізь і завжди люди, просвітлені правдою, інтуїтивно знаходять шлях миру. У Душпастирській Конституції Gaudium et Spes, проголошеній сорок років тому на завершення Другого Ватиканського собору, стверджувалося, що людству не вдасться «збудувати для усіх людей і на усій землі по-справжньому гуманний світ, доки не оновимося у дусі та не навернемося до справжнього миру» [2]. У чому ж суть виразу «справжній мир»? Щоб належним чином відповісти на це питання, нам слід усвідомити, що мир не можна зводити лише до відсутності збройного конфлікту, а треба розуміти як «наслідок порядку, прищепленого людській спільноті її Божественним Творцем», порядку, «над реалізацією якого мають працювати ті, хто прагне до досконалої с праведливості» [3]. Як наслідок запланованого і бажаного Господньою милістю порядку, миру притаманна власна внутрішня непереможна правда; він відповідає

«прагненням і надіям, які у нас незнищенні» [4]. 4. Визначений таким чином мир — це дар з небес, це Божа ласка, що вимагає найвищої відповідальності: узгодження людської історії — у правді, справедливості, свободі і любові — із Божим порядком. Як можемо сподіватися на те, що мир як вартість стане реальністю там, де бракує вірності трансцендентному порядку, поваги до «граматики» діалогу, який є універсальним моральним правом, вписаним у людські серця [5], де тільки ставляться перешкоди чи заперечується цілісний розвиток людської особи та захист її засадничих прав, де незліченну кількість людей змушують витримувати нестерпну несправедливість і нерівність? Тут відсутні істотні елементи, що з них складається справжність цього добра. Святий Августин визначив мир як tranquillitas ordinis, спокій порядку [6], виражаючи цим ситуацію, за якої можлива повна пошана і реалізація правди про людину. 5. Хто і що таким чином може заперечити панування мир��? Святе Письмо вже у першій книзі — Книзі Буття — звертає увагу на брехню, сказану на самому початку історії твариною з роздвоєним язиком, яку євангелист Іван називає «батьком обману» (Ів 8,44). Обман — це також один з гріхів, про який мова у останньому розділі останньої книги Біблії, Одкровенні, котра виключає брехунів з небесного Єрусалиму: «поза межами — ті, що люблять обман і ним живуть» (22,15). Обман пов‘язаний з трагедією гріха і його змутованих наслідків, які впливали і впливають на життя окремих людей і народів. Достатньо пригадати події останнього століття, коли закривавлені ідеологічні і політичні системи свідомо перекручували правду, приносячи терпіння і знищення незліченної маси людей, вигублюючи цілі родини і громади. Маючи такий досвід, чи ж можемо не звертати увагу на серйозні випадки обману сьогодення, випадки, які стають основою зловісних сценаріїв смерті в багатьох частинах світу. Будь-яке справжнє прагнення миру повинне починатися від усвідомлення, що проблема правди і неправди стосується кожного; має вирішальний вплив на майбутнє миру нашої планети. 6. Мир — це незнищенне прагнення, притаманне кожному людському серцю, незалежно від її конкретної культурної ідентичності. Зважаючи на це, кожен повинен відчувати обов‘язок служіння цьому благу, намагаючись уникати будьяких видів неправди, яка могла б псувати взаємостосунки. Усі люди належать до

однієї родини. Перебільшене підкреслення різниць суперечить цій фундаментальній істині. Нам потрібно переосмислити той факт, що ми поділяємо одну мету, яка, в остаточному сенсі — трансцендентна, щоб скористатися з наших культурних та історичних різниць не протиставляючи себе одне одному, а співпрацюючи разом. Саме ці прості істини уможливлюють мир; вони прості для сприйняття, якщо тільки ми прислухаємося до голосу нашого серця зі щирим наміром. Мир постає у новому вимірі: не тільки як відсутність війни, але як гармонійне співіснування окремих індивідів в суспільстві, що керується справедливістю, в суспільстві, в якому кожний з індивідів, наскільки можливо, може досягти цей ідеал. Справжній мир закликає кожного до плекання дієвих і щирих зв‘язків; заохочує до пошуку шляхів прощення і примирення, і до щирості у стосунках з іншими, до вірності даному слову. Учні Христа особливим чином довірливо звертаються до нього, розпізнаючи паростки гріха і прагнучи визволення, принесеного божественним Вчителем; вони свідомі того, що «тільки Він — без гріха, а в устах у нього не було підступу» (1 Пт 2,22; пор. Іс 53,9). Христос назвав себе уособленням Правди, а говорячи до того, хто матиме Об‘явлення, Він визнає свою цілковиту відразу до кожного, хто любить обман і ним живе. Саме Він розкрив повноту правди про людство і його історію. Сила Його ласки дала можливість жити правдою і у правді, оскільки тільки Він є цілковито правдомовний і вірний. Ісус – це правда, що дає нам мир. 7. Правда миру повинна засяяти благословенним світлом навіть посеред трагедії війни. В Душпастирській конституції Gaudium et Spes Другого Ватиканського Собору, Отці Собору зазначили, що якби «на превелике нещастя почалася війна, це не означає, що воюючим сторонам все стає дозволено». Для обмеження жахливих наслідків війни, хоча б на стільки, на скільки це можливо, особливо для цивільного населення, світова спільнота створила міжнародне гуманітарне право. В різних ситуаціях і у різних обставинах Римська Апостольська Столиця виражала свою підтримку для такого права і апелювала до його дотримання, керуючись переконанням, що засада миру зобов‘язує навіть посеред війни. Міжнародне гуманітарне право повинне вважатися одним з найкращих і найефективніших виражень внутрішніх вимог правди миру. Сумлінне дотримання його приписів повинне трактуватися як таке, що зобов‘язує усіх людей. Слід його цінити і гарантувати його належне дотримання; слід також працювати над його осучасненням точними нормами, які б були адекватними змінним сценаріям сучасних збройних конфліктів та використанню що раз нових і більш складних видів озброєння. (Продовження у наступному номері)


3

ñ³÷åíü 2006 ðîêó

Íîâ³ ïðèçíà÷åííÿ â ÓÃÊÖ 3 січня 2006 року Конгрегація для Східних Церков Апостольської столиці повідомила, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив такі рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви: • згідно із кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков (див. Додаток), прийняти зречення з уряду Єпарха Стемфордського (США) Преосвященного Владики Василя (Лостена); • призначити Преосвященного Владику Павла Патрикія (Хомницького), на цей час Апостольського Екзарха для українців-католиків у Великобританії, Єпархом Стемфордським; • призначити монсеньйора Івана Бура, настоятеля парафії Святого Миколая у Вілмінктоні (США), Єпископом-помічником Митрополита Філадельфійського для українців. Прес-секретаріат Глави УГКЦ Владика Василь (Лостен) Народився 11-го травня 1930 р. у Чесапіку, Меріленд (США). Син Івана і Юлії (з дому Петришин) Лостен (у сім’ї було восьмеро дітей). Початкову освіту здобув у парафіяльній школі Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Елктоні, Меріленд. Середню освіту - у підготовчій школі при Семінарії св. Василія Великого в Стемфорді, Коннектікут. Вищу освіту здобув у Семінарії св. Василія Великого у Стемфорді (бакалавр філософії) та в Католицькому Університеті Америки, Вашингтон (ліценціат богослов’я). Рукоположений на священика єпископом Константином Богачевським у Філадельфії 10 червня 1957 р. Душпастирював упродовж 1962-1971 рр. - особистий секретар митрополита філадельфійського Амврозія Сенишина. Згодом призначений архиєпархіальним економом. 25 травня 1971 p. прийняв архиєрейські свячення у Філядельфії. Призначений єпископом - помічником архиєпархії УГКЦ у Філядельфії. Із червня 1976 р. до грудня 1977 p. виконував обов’язки апостольського адміністратора Філадельфійської митрополії. 20 жовтня 1977 р. призначений єпархіальним єпископом Стемфордської єпархії. Із 1992 р. - активний учасник Київської Студійної Групи з питань екуменізму. Із 1995 р. член Папської Ради єдності християн. Член Конференції Єпископів США. За фінансового сприяння Владики Василя Лостена і з нагоди Тисячоліття Хрещення РусиУкраїни відкрито каплицю святої княгині Ольги у базиліці святого Петра в Римі.

Владика Павло Патрикій (Хомницький) Владика Павло Патрикій Хомницький народився 19 травня 1954 р. в м. Ванкувер (Британська Колумбія, Канада). Закінчив середню школу у Ванкувері і вчився в Університеті Британської Колумбії, захистивши бакалаврат за спеціальністю „Комерційна діяльність“. Відтак кілька років працював бухгалтером. 13 листопада 1982 р. вступив до новіціяту Василіянського Чину свмч Йосафата у Ґленкові (поблизу НьюЙорка). Вічні обіти склав 1 січня 1988 р. у Римі. Був рукопокладений на ієрея Владикою Ієронімом Химієм, ЧСВВ, 1 жовтня 1988 р. у церкві Покрови Богородиці у Ванкувері. Вивчав філософію в Університеті св. Ансельма в Римі і богослов’я в Григоріанському університеті в Римі, захистивши у 1990 р. бакалаврат з богослов’я. З 1990 р. по 1991 р. був сотрудником церкви Святих Петра і Павла в Мондері (Альберта); 1991-1992 рр. — парох в околицях Лямонт, Стар-Пено, Скаро; 1992-1994 рр. — сотрудник церкви Святого Василія Великого в Едмонтоні; 1994-1999 рр. — парох церкви Богородиці у Ванкувері; 1997-2000 рр. — настоятель монастиря Петра і Павла та парох церкви Святих Петра і Павла в Мондері; 2000-2002 рр. — настоятель монастиря Святого Василія Великого в Едмонтоні; 2001-2002 рр. — парох церкви Святого Василія в Едмонтоні. 11 червня 2002 р. у Катедральному храмі Святого Василія Великого в Едмонтоні іменований Єпископом Української ГрекоКатолицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Буффади і призначений Апостольським екзархом для українцівкатоликів у Великобританії (головний святитель — Блаженніший Любомир, співсвятителі — Митрополит Михаїл Бздель та Владика Лаврентій Гуцуляк). 16 червня 2002 р. у Великобританії відбулося введення Владики Павла Патрикія на екзарший престол.

Владика-номінант Іван (Бур) Народився 12 червня 1944 року у Вегелєбен (Німеччина). У 1950 році його родина емігрувала до США і оселилася в м. Джерсі (Нью Джерсі). Після закінчення початкової середньої школи 1959 року вступив до Малої семінарії Святого Василія у Стемфорді. Від 1963 до 1965 відвідував семінарський коледж Святого Василія у Стемфорді. Упродовж 1965-1970 років вивчав богослов’я у Вашингтоні в Українській католицькій семінарії Святого Йосафата та Католицькому університеті Америки. Священичі свячення отримав 14 лютого 1971 року. Відтак виконував різні пасторальні та адміністративні обов’язки, спершу як вчитель релігії та української мови й віце-ректор Малої семінарії Святого Василія у Стемфорді. Від 1987 до 1997 року був ректором Української католицької семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні. У вересні 1997 року був призначений парохом церкви Святого Духа м. Честер (Пеннсильванія) і потім церкви Святого Миколая у Вільмінгтоні (2001). 26 квітня 1991 року отримав титул Капелана Святішого Отця.

Íàñòàâ íîâèé ð³ê, òîìó ïîñï³øàéòå ïðèäáàòè Церковний календар на 2006 рік. Ó çàõðèñò³¿ õðàìó º øèðîêèé âèá³ð êàëåíäàð³â òà ³íøî¿ äðóêîâàíî¿ ïðîäóêö³¿. Управління парафії


4

ñ³÷åíü 2006 ðîêó

Ó Êàíàä³ íîâèé Ìèòðîïîëèò 9 січня 2006 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив такі рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви: • згідно із кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков (див. Додаток), прийняти зречення з уряду Високопреосвященного Архиєпископа Михаїла (Бзделя), Митрополита Вінніпезького (Канада); • призначити Преосвященного Владику Лаврентія (Гуцуляка), на цей час Єпарха Едмонтонського (Канада), Митрополитом Вінніпезьким. Владика Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ Владика Михаїл Бздель, ЧНІ Владика Лаврентій Данило ГуцуТеодор Бздель і його дружина, ляк ЧСВВ, народився 25 січня 1951 Євдокія (з роду Василик), емігруроку у Верноні (Британська Колумбія, вавши з України, поселилися у місКанада). Навчався у початковій і течку Вішарт, Саскачеван, де 21 середній школах у Верноні, відтак — липня 1930 року народився їх син у Колегії Святого Володимира Отців Михайло. Він був одинадцятим з Редемптористів у Робліні (Манітоба). чотирнадцятьох дітей в родині. Після 1969 року вступив до Чину Отців закінчення початкової освіти продовВасиліян українського обряду в Оттажував навчання у коледжі Святого ві, а новіціят закінчив у монастирі Володимира у Робліні, Манітоба, який Святого Йосафата у Ґлен Кові, Ньюзакінчив на весні 1947 року. Коледж Йорку (1971-1972рр.). Таїнство СвяСвятого Володимира був заснований щенства прийняв 28 серпня 1977 та керований Отцями Редемптороку. ристами, які, звичайно, мали вплив У 1974 році захистив бакалавреат на духовний розвиток молодого з філософських наук в Оттавському Михайла Бзделя. університеті та продовжував вивчати 8 вересня 1947 року вступив до Новіціяту Отців Редемптористів і 23 вересня прийняв облечини. богослов’я в Університеті Святого Ансельма у Римі. Вивчав літургіку Через рік склав тимчасові обіти і розпочав свій богословський та в Папському східному інституті в Римі і 1985 року захистив філософський вишкіл у семінарії Святої Марії в Вотерфорд- докторську працю на тему: “Свята Літургія Івана Золотоустого у Медоувейл, Онтаріо. Довічні обіти склав 19 серпня 1952 року. Київській Митрополії під час з’єднання з Римом (1596-1839)” Через півтора року, 13 лютого 1954 року, у церкві Пресвятої (науковий керівник — відомий єзуїт о. Роберт Тафт). Видавши Євхаристії (Торонто), Преосвященний Владика Ізидор Борецький, свою працю 1990 року в серії видань Отців Василіян „Записки Єпарх Торонтський та всієї Східної Канади, уділив йому ЧСВВ”, o. Лаврентій отримав науковий ступінь доктора (у піддияконські свячення. Через два дні, 15 лютого 1954 року, був Папському східному інституті). Проживши одинадцять років у Римі, навесні 1986 року висвячений на диякона Єпископом Ізидором у каплиці семінарії повернувся до Канади і був призначений парохом української Святої Марії в Медоувейл, Онтаріо. На Різдво Івана Хрестителя, 7 липня 1954 року, диякон католицької парафії Святих Апостолів Петра і Павла у Монтері Михайло отримав ієрейські свячення, які уділив Єпископ Андрей (Альберта) (1986-1996рр.). У вересні 1996 року призначений Роборецький у церкві Святої Марії у Йорктоні, Саскачеван. Через ігуменом монастиря Святих Апостолів Петра і Павла в Мондері і магістром новиків. Водночас обіймав посаду директора музею рік він став сотрудником у Йорктоні та околицях. У вівторок, 29 березня 1992 року, Апостольська Столиця Отців Василіян. Від 1992 року викладає курси візантійської Літургії номінувала отця Михайла Бзделя, ЧНІ, Архиєпископом Вінні- у Богословській колегії в Нюмені (околиці Едмонтона). Єпископська хіротонія о. Лаврентія відбулася 3 квітня 1997 пезьким для українців-католиків у Канаді. 9 березня 1993 року відбулася інтронізація Високопреосвященного Владики Михайла року, а введення на престол Української католицької єпархії Едмонтона та Альберти — 6 квітня 1997 року в Катедральному Бзделя на Вінніпезький Митрополичий престіл. храмі Святого священномученика Йосафата в Едмонтоні.

Ó ëþòîìó â ÓÃÊÖ â³äáóäóòüñÿ ÷îòèðè õ³ðîòîí³¿ òà äâ³ ³íòðîí³çàö³¿ Сьогодні вже відомо і узгоджено дати і місця проведення всіх чотирьох хіротоній нових владик УГКЦ та дати введення на престол нових архипастирів Вінніпезької архиєпархії та Стемфордської єпархії. У всіх цих важливих для життя нашої Церкви подіях візьме безпосередню участь Блаженніший Любомир, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький. Ці події відбудуться: 11 лютого 2006 року у Вінніпегу (Канада) — введення на престол Вінніпезької митрополії та архиєпархії Владики Лаврентія (Гуцуляка); 15 лютого 2006 року в Архікатедральному соборі Святого Юра у Львові — єпископська хіротонія Владики Богдана (Дзюраха); 20 лютого 2006 року у Стемфорді (США) – введення на престол Стемфордської єпархії Владики Павла Патрикія (Хомницького); 21 лютого 2006 року у Філадельфії (США) — єпископська хіротонія Владики Івана (Бури); 26 лютого 2006 року у Прудентополісі (Бразилія) — єпископські хіротонії Владик Діонісія (Ляховича) та Мирона (Мазура). о. Ігор Яців прес-секретар Глави УГКЦ

Ãëàâà ÓÃÊÖ â³ðèòü ó ìîæëèâ³ñòü îá’ºäíàííÿ Öåðêîâ â Óêðà¿í³ КИЇВ — Про своє переконання в тому, що об’єднання Церков в Україні можливе Патріарх Любомир (Гузар) сказав 6 січня в інтерв’ю для Радіо „Ера-ФМ”. За його словами, об’єднання є справою самих віруючих, і влада не повинна втручатися у сам процес об’єднання, а лише забезпечити абсолютну свободу кожного віруючого громадянина, який і зробить свій вибір. „Трагедія нашого народу, що продовж віків ми втратили цю єдність, внутрішню єдність, церковну єдність. Але ми як християни 21 століття мусимо працювати над тим, щоби шукати порозуміння, зближення і остаточно при Божій помочі також цілковитого об‘єднання, щоб повернути до того первісного стану, який був за часів князя Великого, Рівноапостольного Володимира. Я переконаний, що це є можливе”, — наголосив Глава УГКЦ. Патріарх Любомир переконаний, що влада світська не може об‘єднати християн України. Це є поза її компетенцією і її можливостями. „Політична влада може виключно створити обставини, щоби не було політичних перешкод для об‘єднання, забезпечити абсолютну свободу кожного громадянина віруючого, щоби він міг зробити свій релігійний вибір. Бо єдність остаточно – це є спільна праця всіх віруючих. Тут влада не може і не повинна ні в який спосіб людей до чогось нагинати”, — вважає владика. Глава УГКЦ переконаний, що лише у тому разі, якщо віруючі будуть впевнені у необхідності об’єднання, тоді воно прийде.


5

ñ³÷åíü 2006 ðîêó

ÒÐÎÏÀÐ ÏÐÀÇÍÈÊÀ вÇÄÂÀ ÕÐÈÑÒÎÂÎÃÎ «Ð³çäâî Òâîº, Õðèñòå Áîæå íàø, çàñâ³òèëî ñâ³òîâ³ ñâ³òëî ðîçóì³ííÿ: â íüîìó áî ò³, ùî çâ³çäàì ñëóæèëè, â³ä çâ³çäè íàâ÷èëèñÿ ïîêëîíÿòèñÿ Òîá³ — Ñîíöþ ïðàâäè, ³ ï³çíàâàòè Òåáå — Ñõ³ä ç âèñîòè. Ãîñïîäè, ñëàâà Òîá³!» Церковні тропарі стисло містять суть події празника, весь зміст його, мету і значення. Яскравим прикладом цього є тропар Різдва Христового, який подає розуміння празника та історичні умови укладання богослужбової практики свята. Отож, тропар як короткий зміст і серце празника містить у собі важливу фактичну подробицю певної події і будує на ній і з приводу її повчання, яке сполучає догматичну та історичну сторону події. Так і в тропарі на Різдво Христове взято подробицю — поклоніння волхвів. Воно висвітлюється у глибокій та зобов’язуючій християн перспективі. Волхви виставляються в минулому зорепоклонниками, але зоря й підняла їх вище від небес, показавши їм істинне Сонце Правди — Христа і Небесний Схід — Боже світло знання і життя. Саме це і має бути, за повчанням тропаря, предметом уваги християнина. Тропар таким чином стає осереддям усього змісту празника, і від нього живляться всі стихири і піснеспіви. Починається тропар велично й натхненно: «Різдво Твоє, Христе Боже наш, засяяло світові світло розуміння» (слов’ян — «разума»). Тут «засяяло» означає «високо знялося», і тому для всіх вірних випромінює і ллє світло видиме, що дає світло знання, але знання не житейського. Різдво Твоє... Старозавітний провидець про Нього сказав: «Той сподівання народів» (Бут. 49,10). Цим і величне й багатозначне для християн Різдво Христове, що його впродовж віків трепетно чекали всі народи. Коли наближалася «повнота часу», кращі серед язичників почали сподіватися, що звідкілясь має прийти спасення, якщо не від людей, то від неба. Як свідчать римські історики Светоній і Тацит, тоді між римлянами та іншими язичниками ходила поголоска, що на Сході незабаром з’явиться могутній цар, який підкорить світ. Римські поети оспівували сподіваний прихід Визволителя. Вергілій у своїй відомій четвертій еклозі оспівував немовля, що мало відновити золотий вік. Немовля це зійде з неба, і на землі запанує мир; щедро воно виливатиме свої дари; стада не будуть боятися левів. Це було подібне до пророцтва Ісаї (9, 6; 11, 6), як і до висловів у «Севіліних книгах», що подають провіщення у віршах. Водночас разом з язичницькими культами Сходу в Рим вдирався і той розпутний тлін, який призвів до жахливого розкладу звичаїв (Рим. 1, 26 і далі). Це все доводило кращих людей до розпачу. А в іудейському народі месіанські надії досягали апогею (1 Мак. 14, 41; Мт. 11, 3; Ів. 1, 19-20; 4, 25).

Тому «коли прийшла повнота часу, послав Бог Сина Свого, Який народився від жони» (Гал. 4, 4). І прийшов істинний Месія: не завойовник і владика земного царства, а Податель миру і його Владика. І в ніч приходу Його в небесах над Віфлеємом іудейським залунала пісня ангелів, які сповіщали про початок нової ери: «Слава на небі Богові, і на землі мир, між людьми благовоління» (Лк. 2, 14). Народження Христове засяяло для світу світлом правдивого знання після багатовікового сподівання та очікування. «Бо від нього (Народження), — говорить далі тропар, — ті, що звіздам служили, були звіздою навчені поклонятися Тобі, Сонцю правди». Простота і безпосередність оповідання про найвеличнішу подію народження на землі Сина Божого, Спасителя світу, коли, за словами церковної пісні, сталося «надприродне таїнство» (Богородичен неділі перед Різдвом), коли «Бог на землю прийшов, а людина на небеса зійшла» (стих, самогл. Різдва), — вражаюча. Не знайшлося для Новонародженого іншого притулку, крім даху «хліва», не знайшлось іншої колиски, крім ясел. «Що, — співає Церква, — гірше вертепу? І що простіше від пелен? А в них засяяло Божество Твого багатства» (Іпакої). І Йому — Дитині Христу — прийшли поклонитися прості пастухи і мудреці-волхви, яких привело до Віфлеємської печери особливе знамення: «Ми бачили зорю Його на сході і прийшли поклонитися Йому» (Мт. 2, 2). З’явлення зірки при народженні Спасителя можна вважати характерним моментом події. З’явлення зірки як особливого знамення, що звіщало про вікову подію, було знаком не тільки для волхвів. У стародавніх іудейських «мідрашах» (тлумаченні Святого Письма) про з’явлення зірки за два роки перед пришестям Месії згадується неодноразово. До речі, Ірод, розпитавши волхвів, наказав вигубити немовлят у Віфлеємі та околицях від двох років і менших. Усі думки про з’явлення віфлеємської зорі поділяються так. Більшість отців і учителів Церкви висловлюють думку, що вона була нарочито створена Богом у момент народження Спасителя (св. Ігнатій Богоносець, Оріген та ін.). Святий Іоанн Златоуст, а за ним блаженний Феофілакт та інші, гадають, що це був ангел у вигляді зірки. Тут можна згадати світну хмару (Бут. 9, 13-17; Вих. 14, 19-20) і світіння як плід духовного сприймання подій майбутнього. Зауважимо, що в тропарі Різдву Христовому мовиться тільки про зірку волхвів, про зірку, яка веде, зірку дивного світіння. А тропар, як суть і сенс події свята, вказує тут на її центральний момент. І коли тропар, найдавніший з церковних святкових піснеспівів, був для древньої Церкви виразником погляду на євангельські події, то і для нас, дітей Церкви, віфлеємська

зоря залишається достовірним передвістям Новонародженого Христа. Тепер ще раз звернімося до слів тропаря празника, якими наголошується, що Різдво засяяло «світлом розуміння». «Розум» та «ум» в церковній термінології мають різний зміст. Люди можуть відмінно засвоїти, нагромадити певні знання, але використати їх можуть на шкоду іншим. Отже, без вірності світлим переконанням нести людям добро та ясне майбутнє, знання — мертвий вантаж, якщо ці знання холодним розумом можна повернути і в бік добра, і в бік зла. Це — ділянка розуму. Ум людини живиться серцем і розумом. Він застосовує нагромаджене знання і в найніжніших засіках своїх працює в ділянці священних рухів добра і правди. Отже, богословське сприймання слов’янського терміну «світ разума» сучасною мовою слід передати терміном «світло розуміння». Адже справжній, Богом даний розум має служити для християнина знанням не тільки на певний день чи вік людського життя. Він і не може вважати себе таким, що осягнув усе належне, а тільки, «забуваючи те, що позаду, поспішаючи вперед», повинен простувати до вищої мети — любові до Бога і людей (Фл. 3, 13-14). Ось чому і термін «знання» в даному разі слід визначити не як житейське, а як те знання, що підносить християнина над власним життям, тобто знання умне, духовне, яке прагне єднання з Істиною. Отже, Різдво Христове для християн засяяло «світлом розуміння» знання не просто житейського. Під час самого Різдва маги і волхви, мудрі звіздарі навчилися правдивого знання від однієї зірки. Іншими словами, волхви бачили безліч зірок і сузір’їв, а навчені були однією якоюсь зіркою, що вразила навіть їх, знавців неба, та привела до Віфлеєма поклонитися Христу. Слова тропаря — «Тебі кланятися Солнцю правди» — свідчать, що Христос — Істинне Сонце правди, за розумінням Церкви. Але слова тропаря «Тебе видіти с висоти Востока» викликають роздуми. «Восток свише», «Схід з неба»... Все краще в надіях християн з’являється зі світанком і просвітлюється у розумі та серці. В біблійній термінології подібні вислови не використовуються. Знати, достовірно розумом осягнути Христа — «Схід з неба», Того, що створив схід всесвіту, — ми, християни, хочемо особливо звеличити в день цього світлого празника Різдва. Тому за духовне єднання з дивним і незбагненним Сходом з неба ми вдячно кличемо, закінчуючи тропар: «Господи, слава Тобі!» Цей радісний поклик християнин вимовляє з Духом Сина Божого в серці, бо він уже не раб (гріха), але син, «а коли син, то й спадкоємець Божий через Христа» (Гал.4,6-7), народженого під Віфлеємською зорею. Підготував Андрій Бонис


6

ñ³÷åíü 2006 ðîêó

Ïàðàô³ÿëüíèé çâ³ò çà 2005 ð³ê (1.12.2004-30.11.2005ðð.) Вінчань — 127, Хрещень — 203, Похоронів — 221.

Олива, вугілля, ладан — 1 340,00 грн.+ 140,00 $. Посвячення монастиря — 3 651,24 грн. Витрати на Євхаристійний Конґрес — 893,89 грн.

ПРИХІД: Таца — 79 443,32 грн. + 9,00 $ + 5,00 €. Коляда — 13 105,60 грн. + 20.00 $. Скарбонка — 44 693,89 грн.+130 $ + 71,00 € + 60,00 злотих. Плащаниця — 7 374,45 грн. +1 $. Інтенції, реалізація літератури та свічок — 221 668,50 грн. + 183,00 $ + 220,00 €. Мирування — 7 389,71 грн. Пожертви — 8 064,00 грн. + 195,00 $ + 235,00 €. Пожертви з дитячих скарбонок в піст — 486,99 грн. Пожертви на благодійну їдальню — 12 617,00 грн.+ 21,00 $. + 105,00 €. Інші надходження - 656,00 грн.

Килимове покриття храму — 10 391,00 грн. Облицювання сходів гранітом — 10 000,00 грн. На перенесення осідку Єпархіального управління — 2 000,00 грн.

Цільові збірки на: патріярший Собор у Києві — 6 100,00 грн. + 110,00 $ + 60 €. семінарію — 3 607,53 грн. + 1,00 $. пошиття фелонів — 6 965,20 грн. + 10,00 $ + 5,00 €. сиротинець — 3 630,00 грн. + 220,00 $. будівництво каплиці по вул. Пулюя — 1 955,00 грн. + 1,00 $. на виготовлення раки — 3 059,65 грн. + 5,00 €. + 10,00 злотих. на реконструкцію монастиря — 6 153,92 грн. + 50,00 $.

Передбачуваний прихід бюджету на 2006 рік

РОЗХІД: Катедратик — 7 000,00 грн. Єпархіальний допомоговий фонд — 1 750,00 грн. Зарплата, винагороди, нарахування на зарплату (27 осіб) — 160 590,38 грн. Оплата за комунальні послуги — 38 668,51 грн. Утримання монастиря сестер — 2 240,00 грн. Послуги інтернету — 1 615,03 грн. Ревізія ГРП (газ) — 841,00 грн. Ялинка 5 м. 1 шт. — 1 970,00 грн. Бібліотека — 656,52 грн. Допомога бідним — 7 040,13 грн. Благодійна їдальня — 10 983,21 грн. Ремонти, пошиття риз, господарські витрати — 37 033,55 грн. + 60,00 $ + 890,00 € . Будівництво будинку для проживання монахинь і парафіяльного соціального центру — 113 458,07 грн. + 1823,00 € . Пальне — 1 300, грн. Послуги телефону — 8 627,25 грн. Канцтовари — 737,30 грн. Свято Миколая — 1 249,11 грн. Радіопередача — 2 750,00 грн. Реколекції — 1 290,00 грн. Сарепти та прощі — 5 703,00 грн.

Таци — 80 000,00 грн Пожертви — 9 000,00 грн. Інтенції, реалізація літератури та свічок— 220 000,00 грн. Скарбонка — 45 000,00 грн. Коляда — 10 000,00 грн. Сорокоусти — 8 000,00 грн. Інші надходження — 20 000,00 грн.

План господарської діяльності та розхідна частина бюджету парафії на 2006 рік Катедратик — 10 500,00 грн. Єпархіальний допомоговий фонд — 1 750,00 грн. Зарплата, винагороди, нарахування на зарплату (27 осіб) — 170 000,00 грн. Оплата за комунальні послуги - 50 000,00 грн. Утримання Монастиря — 15 000,00 грн. Інтернет — 2 000,00 грн. Благоустрій саду — 25 000,00 грн. Бібліотека — 2 000,00 грн. Завершення будівництва монастиря і соціального центру — 100 000,00 грн. Благодійна їдальня і допомога бідним — 22 000,00 грн. Ремонти, пошиття риз, господарські витрати — 50 000,00 грн.

ÏÐÀÇÍÈÊ ÁÎÃÎßÂËÅÍÍß ÃÎÑÏÎÄÍÜÎÃÎ (Закінчення. Поч. на стор. 1)

Церковна пісня при виході на освячення води: «Глас Господень на водах вопієт, глаголи: приідіте, прийміте всі духа премудрості, духа разума, духа страха Божія, явльшагося Христа» — закликає нас щирим серцем і побожною молитвою почати цю відправу. Ось при співі водосвятних стихир приходимо до приготованої для освячення води. А перше слово, яке чуємо тут, — це натхненні слова святого пророка Ісаї в париміях про оновлення природи й людей в час радісного єднання їх з Господом: Він прийде, .оновить природу і спасе нас... Тоді стає перед наші очі подія, коли Спаситель увійшов у Йорданську воду, Тому й читається те місце зі Святого Євангелія, де мовиться саме про Хрещення

Ісуса Христа (Мр.1, 9-11). Перед нашими духовними очима немов з’являється Сам Спаситель. Він входить у ріку, а святий Іоанн Хреститель зливає Ісуса водою, Дух Святий, у вигляді голуба злинув на Нього, і чути було голос Бога Отця з неба: «Це Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мт.З,17). Тому ми, врадувані явленням Святої Тройці, величаємо її: «Слава Тобі, Господи, слава Тобі!». Потім читаються велика єктенія і дві молитви. В єктенії та першій молитві просимо Єдиного в Тройці Господа Бога, щоб Він освятив цю воду так, як колись ��святив воду Йордана, і щоб ця вода мала силу Йорданської води. А в другій молитві священослужитель просить прощення своїх особистих гріхів, щоб вони не віддаляли від нього Духа Святого. І тільки тоді він насмілюється з покірним виз-

нанням віри в Триєдиного Бога освятити воду, занурюючи в ній при співі тропаря: «В Йордані...» тричі святий хрест. Після того священик кропить людей і храм освяченою водою, п’є воду сам, беруть і п’ють її всі богомольці. І в цей час ми всі припадаємо думками й серцями своїми до таїни цього великого свята, що просвічує нас. Обмиймо всі свої тілесні немощі і гріхи святою водою Богоявлення, причастімося нею для життя вічного. Навчімось у Господа смирення у справі служіння Йому і ближнім нашим, і тоді ясною й рівною буде для нас життєва дорога, що приведе нас у небесні оселі Пресвятої Тройці, Яка на водах Йорданських благозволила явити Себе нам для вічного спасення. «Явився Ти, Христе Боже, І світ просвітив, слава Тобі!». Підготував Андрій Бонис


7

ñ³÷åíü 2006 ðîêó

Анкета парафіян та прихожан парафії Пресвятої Трійці м. Дрогобича Прізвище родини _______________________________________________________________ Адреса: вул. ____________________________________ буд. № _____________ кв. № ______ Контактний телефон дом. _________________________ моб. ___________________________ Побажання до парафії ___________________________________________________________ ______________________________________________________________________________

ОПОВІДІ наміряються вступити в стан подружній: Ім’я та прізвище

Дата і місце Віровизнання народження Вінчання – 21 січня 2006 р.

Стан

Адреса

Микола Паращак

08.12.1978 р. с. Тинів

греко-католицьке

вільний

Натаіля Бондирева

21.06.1986 р. м. Борислав

греко-католицьке

вільний

Іван Дудич

26.06.1981 р. с. Болехівці

греко-католицьке

вільний

Наталія Татомир

26.06.1983 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

с. Тинів Дрогобицького району вул. Грушевського, 34 б с. Болехівці Дрогобицького району вул. Сірка, 2, кв. 24

Вінчання – 28 січня 2006 р. Михайло Клим Ірина П’ясецька Віталій Зюлковський Уляна Павличко

03.03.1986 р. м. Дрогобич 07.12.1986 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

вул. Ковальська, 7, кв. 4 вул. Самбірська, 94, кв. 169

20.10.1983 р. м. Дрогобич 10.04.1983 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

пр. Гірський, 2 вул. В. Великого, 21, кв. 20

Вінчання – 4 лютого 2006 р. Валерій Сандульський Лілія Гейник Володимир Татомир Галина Кізин

28.08.1976 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

вул. Стрийська, 116, кв. 6

11.02.1983 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

вул. Некрасова, 8

31.05.1980 р. м. Дрогобич 25.08.1985 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

вул. Нечая, 19 вул. Коцюбинського, 2, кв. 2

Вінчання – 11 лютого 2006 р. Андрій Лисий

12.12.1982 р. с. Ролів

греко-католицьке

вільний

Світлана Дуник

26.06.1983 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

Сергій Савонік

01.09.1982 р. с. Тарасівна

православне

вільний

Леся Лахманець Віктор Камінський Ольга Хомішак

18.04.1982 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

с. Ролів Дрогобицького району вул. Самбірська, 94, кв. 28 м. Бобринець Кіровоградської обл.. вул. Січ. Стрільців, 4, кв. 29

03.03.1979 р. м. Дрогобич 16.12.1981 р. м. Дрогобич

греко-католицьке греко-католицьке

вільний вільний

вул. Стрийська, 105, кв. 31 вул. Самбірська, 100, кв. 35

Ростислав Кицун

21.08.1981 р. м. Дрогобич

греко-католицьке

вільний

Світлана Забіяка

26.06.1983 р. с. Лішня

греко-католицьке

вільний

вул. Глінки, 1 с. Лішня Дрогобицького району

Вінчання – 12 лютого 2006 р.

Вінчання – 25 лютого 2006 р. Михайло Зубрій

19.05.1980 р. с. Рихтичі

греко-католицьке

вільний

с. Рихтичі Дрогобицького району вул. Наливайка, 14, кв. 4

10.05.1985 р. м. Дрогобич греко-католицьке вільний Ірина Іванішів Якщо комусь відомі будь-які канонічні перешкоди щодо укладення даних подруж, просимо повідомити парафіяльний уряд.


8

ñ³÷åíü 2006 ðîêó

ÎÃÎËÎØÅÍÍß Декретом Єпископа Самбірсько-Дрогобицького № 2003/574 від 22 вересня 2003 року проголошено парафію Пресвятої Трійці м. Дрогобича з парафіяльним осідком Катедральним Собором Пресвятої Трійці, що діє за адресою Трускавецька, 2, м. Дрогобича. Просимо всіх, хто зараховує себе до парафіян чи прихожан даної парафії, заповнити невеличку анкету, яка розміщена на звороті. Ця інформація необхідна парафіяльному урядові для кращого ознайомлення зі своєю спільнотою та вивчення її проблем та потреб. Заповнену анкету просимо до кінця січня 2006 року принести у захристію храму. Управління парафії Дорогі у Христі!

Традиційно наприкінці старого року і початку нового у нашому храмі служиться подячна божественна соборова Літургія за прожитий рік та прохання про благословення у рік, що вступили. У вівторок, 17 січня 2006 року, о 17.00 год. запрошуємо Вас до спільної соборової Літургії у цьому наміренні. Управління парафії. Всечесніші отці, дорогі парафіяни храму Пресвятої Трійці! Щиро дякую за зібрані пожертви на проведення операції. Завдяки Вашій доброчинності мене змогли прооперувати 22 грудня у клініці м. Києва. Лікарі запевняють, що операція пройшла успішно. Сьогодні я молюся за всіх, хто допоміг мені в цю важку хвилину. З вдячністю Галина Мазурик

Наші жертводавці: пп. Сергій та Євгенія Булко – 250 грн.; безім. – 50 грн.; п. Володимир Фідик – 50 грн.; Боднар – 50 грн.; п. Степанія Цап – 10 грн.; п. Анна – 5 грн.; п. Т. Денас – 15 грн.; п. Орест – 20 грн.; п. Євгенія – 20 грн.; п. Ольга – 20 грн.; п. Марія – 5 грн.; п. Світлана – 9 грн.; п. Світлана – 10 грн.; п. Наталія – 5 грн.; п. Юрій – 50 грн.; п. В’ячеслав – 50 грн.; п. Наталія 2 СД диски з колядками; сім’я Козак – 50 грн.; хлопці вівтарної дружини – 50 грн.; п. Петро Підін – 5 грн. На перенесення осідку єпархії - безім. – 40 грн.

Нехай милостивий Господь сторицею винагородить Вас за складені Вами пожертви.

Отримали Святі Тайни Хрещення та Миропомазання: Соломія-Марія Романів, Андрій Хіль, Надія Кутаєва, Вікторія-Марія Фещак, Микола Левіцький. Вітаємо у нашій спільноті нових парафіян.

Відійшли у вічність: Лариса Коцик, 46 р.; Віра Одинак, 64 р.; Володимир Матвієвський, 67 р.; Михайло Прокопів, 69 р.; Галина Українець, 51 р.; Петро Ощипок, 70 р.; Любомира-Марія Охримович, 85 р. Сумуємо з приводу смерті наших парафіян і складаємо співчуття рідним та близьким покійних.

Видавець: Парох Катедральної парафії митр.прот.Тарас ГАРАСИМЧУК

Адреса парафії: вул. Трускавецька, 2 м. Дрогобич 82100 тел. +38 (03244) 2-73-79 Веб сторінка: www.katedra.org.ua

Розклад Богослужінь

з 16.01 по 29.01.2006 р.Б.

Неділя: 6.00 – Утреня. 7.00, 8.30, 10.30, 12.00 – Божественна Літургія. 17.00 – Вечірня. Молебен. У будні дні: 7.00 – Ранішні молитви. 7.30 – Божественна Літургія за упокій. 17.00 – Божественна Літургія за здоров’я. Вечірні молитви. Субота: 7.00 – Ранішні молитви. 7.30 – Божественна Літургія за упокій. 9.00 – Божественна Літургія за здоров’я. 17.00 – Велика Вечірня. Середа, 18 січня. Навечір’я Богоявлення Господнього. СТРОГИЙ ПІСТ. 7.30 – Ранішні молитви. 8.00 – Царські Часи. 10.00 – Вечірня з Божественною Літургією св. Василія Великого. Йорданське свячення води. 22.30 – Велике Повечір’я з Литією. Четвер, 19 січня. Богоявлення Господнє. 0.00 – Божественна Літургія. Йорданське свячення води. 6.00 – Утреня. 7.00, 9.00, 11.00 – Божественна Літургія. Йорданське свячення води. 16.00 – Вечірня. П’ятниця, 20 січня. Собор Івана Хрестителя. 7.00 – Ранішні молитви. 7.30 – Божественна Літургія за упокій. 10.30 – Святкова Божественна Літургія. Мирування. 17.00 – Божественна Літургія за здоров’я. Вечірні молитви. Кожної суботи: 17.00 – Науки для хресних батьків.

Коректор: Світлана ФАРИНОВИЧ Комп’ютерна верстка: Ростислав КУРТЯК

Редколегія залишає за собою право скорочувати дописи. Матеріали, надіслані на нашу адресу, не зберігаються і не повертаються.

Друк ПП “Коло”


02_2006