Issuu on Google+

Наукові записки УНДІЗ, №1, 2007

40

УДК 621.391 Хиленко В.В., директор УНДІЗ, д.т.н. Колченко Г.Ф., начальник наукового відділу УНДІІЗ, к.т.н. Варфоломеєва О.Г., начальник наукової лабораторії УНДІЗ, к.т.н. Созонник Г.Д., доцент НТУУ “КПІ” ІТС Про проблему раціонального визначення ринків телекомунікаційних послуг в Україні Прагнення України до інтеграції з Європейським Союзом (ЄС) вимагає від неї проведення деяких змін як в суспільстві взагалі, так і в галузі телекомунікацій зокрема, таких як: - лібералізація умов діяльності операторів телекомунікацій; - демонополізація надання телекомунікаційних послуг; - створення конкурентного середовища при наданні телекомунікаційних послуг. Для успішного здійснення цих змін потребується удосконалення законодавчої бази. При цьому повинна бути закріплена головна роль Національної комісії з питань регулювання зв’язку (НКРЗ) України тому, що в конкурентному середовищі вона має бути незалежної від інтересів конкуруючих операторів телекомунікацій і відстоювати національні інтереси, які не завжди співпадають з інтересами окремих операторів телекомунікацій, особливо монопольних. Для здійснення регуляторної діяльності у телекомунікації, яка в цілому є сукупністю великих, складних, відкритих і динамічних систем, необхідно уявити її у вигляді деякої моделі. Враховуючи те, що призначення телекомунікації є надання послуг, вона може описуватися за допомогою різних ринкових моделей, в частковості, як ринок надання телекомунікаційних послуг. Після розподілу ринків телекомунікаційних послуг на сегменти, на основі комплексного дослідження ринкових факторів, що формують і визначають функціонування конкретного сегменту, можна впливати на них. Важливим етапом є визначення телекомунікаційних ринків. При цьому необхідно враховувати, що на першому місці знаходиться висока якість надання телекомунікаційних послуг, на другому - бездоганне обслуговування клієнтів, на третьому - лідирування на ринку, що також відображає безупинний процес підвищення якості продуктів та обслуговування. Для прийняття оптимальних рішень щодо визначення ринків телекомунікаційних послуг (сегментів) необхідно їх проаналізувати, визначаючи при цьому неефективні послуги. Це дозволить вибрати телекомунікаційні послуги, надання яких необхідно розвивати. Телекомунікаційні послуги, як товар, мають такі особливості: - номенклатура послуг порівняно стійка. Разом з тим зміна технології й організації їхнього надання сильно впливають на соціально економічні характеристики і функції послуг; - співіснують традиційні і передові технології надання послуг, при цьому значні терміни переходу від одних до інших послуг; - застосовується галузевий принцип надання послуг з переважно територіальним способом їхнього надання. Визначення ринків телекомунікаційних послуг передбачає поділ (сегментація) ринку телекомунікації на окремі фрагменти (сегменти). У загальному розумінні сегментація ринку - це процес виявлення на ринку і профілювання окремих груп споживачів, спрямований на найбільш точний вибір цільового ринку, тобто поділ ринку на чітко виражені групи споживачів, кожна з який може придбати визначені товари і/чи послуги. У результаті сегментації виявляються цільові ринки трьох рівнів: регіони, індивіди, ніші.


Наукові записки УНДІЗ, №1, 2007

41

Профілювання - встановлення окремих критеріїв, що поєднують споживачів у самостійні групи. При проведенні сегментації ринку застосовуються такі принципи: - розходження між сегментами. Це означає, що в результаті проведення сегментації повинні бути отримані групи споживачів, які відрізняються одна від одної; - подібності споживачів у сегменті. Це передбачає однорідність потенційних споживачів з погляду відносин до конкретної послуги (подібність споживачів необхідна для того, щоб можна було розробити відповідний маркетинговий план для всього цільового сегмента); - наявності великої величини сегмента. Це означає, що цільові сегменти повинні бути досить великими, для того, щоб визначалися стратегії під вимоги даного сегмента; - визначення характеристик споживачів. Це необхідно для цілеспрямованих досліджень, у результаті яких можна виявляти потреби потенційних споживачів, а також вивчати реакцію цільового ринку на маркетингові дії; - досяжність споживачів. Це означає необхідність наявності постійного зв'язку (прямого і зворотного) між постачальником послуги і потенційними споживачами (з цією метою можуть використовуватися журнали, радіо, телебачення тощо). Сегмент має володіти такими основними властивостями: - чіткістю контуру, тобто ключові його характеристики повинні чітко відрізнятися від характеристик суміжних сегментів; - доступністю, тобто він має бути доступний для збору необхідної ринкової інформації; - величиною, тобто він має бути досить великим, щоб забезпечувати прибутковість; - прозорістю, тобто він має повинний бути доступний для використання у ньому ефективних методів збуту; - стабільністю. Сегментація ринку телекомунікаційних послуг може бути проведена на основі різних критеріїв, вибір яких визначається призначенням послуги. Виходячи з виду продукції (тут під продукцією розуміється і послуги), наданого телекомунікаційним ринком, у самому загальному виді можна виділити три його основних сегменти: - телекомунікаційних послуг; - телекомунікаційних засобів і систем; - програмного забезпечення. Ці три сегменти тісно взаємозалежні. При цьому зростання вимог щодо якості надання телекомунікаційних послуг, виникнення попиту на нові телекомунікаційні послуги приводить до стимулювання розвитку ринків телекомунікаційних засобів і систем та програмного забезпечення. Крім поділу за видом продукції телекомунікаційний ринок може ділитися за такими ознаками: - територіальною (географічний, регіональний) – містить у собі розмежування ринку за географічним принципом, статусом населеного пункту, щільності населених пунктів; - споживачами - містить у собі розмежування ринку за категоріями споживачів, за видами діяльності споживачів, а також за рівнем їхньої платоспроможності; - рівнем конкуренції - містить у собі розмежування ринку за числом і часткою в ринку конкуруючих операторів телекомунікацій, у тому числі за наявністю природної монополії; - рівнем попиту - враховує динаміку зміни попиту на послуги і засоби телекомунікацій; - демографічним - являє собою основні особливості окремих людей чи їхніх груп. Вони часто використовуються як базис для сегментації, оскільки від них багато в чому залежать вимоги до послуг. У залежності від технологічного типу забезпечення доступу споживача до


Наукові записки УНДІЗ, №1, 2007

42

телекомунікаційної послуги можлива така класифікація ринку за типами телекомунікаційних послуг: - ринок послуг мобільного зв'язку. - ринок послуг фіксованого телефонного зв'язку, у тому числі: 1) послуг місцевого телефонного зв'язку; 2) послуг міжміського і міжнародного зв'язку. - ринок послуг передачі даних, телематичні послуги (включаючи Інтернет). Повний перелік конкретних видів телекомунікаційних послуг привести практично неможливо, він завжди залишається відкритим, особливо це відноситься до передачі інформації в комп'ютерних мережах. Щодня з'являється попит на нові види послуг чи пакети послуг, що залежить і від розмаїтості інформаційних потреб населення, і від матеріальних ресурсів споживачів, і від розвитку технологій та програмного забезпечення, і від рівня культури тощо. Тому доцільно у відношенні загальних тенденцій і закономірностей інформаційного ринку говорити про найбільш характерні телекомунікаційні послуги , які зображено на рисунку 1: а) Фіксований телефонний зв'язок; б) Мобільний телефонний зв'язок; в) Послуги передачі даних: 1) Інтернет; 2) IP-телефонія (корпоративний і споживчий сегмент); 3) Послуги магістральних мереж (у тому числі оренда каналів); 4) Міські мережі зв'язку і передачі даних; 5) Корпоративні мережі зв'язку і передачі даних; г) Послуги мультисервисних мереж; д) Послуги супутникового зв'язку; е) Широкосмуговий доступ: 1) Доступ з використанням волоконно-оптичних мереж; 2) Доступ по мережах кабельного телебачення; 3) Доступ з використанням технологій xDSL; 4) Доступ з використанням технологій Wi-Fi і WiMAX; 5) Доступ з використанням інших широкосмугових технологій; 6) Доступ з використанням технологій стільникового зв'язку; ж) Трансляція телевізійних сигналів: 1) Цифрове телебачення; 2) Кабельне телебачення; 3) Інтерактивне телебачення; 4) IP-телебачення; 5) Мобільне телебачення; з) Нові послуги на основі широкосмугових технологій: 1) Віртуальні приватні мережі; 2) Відеоконференцзв’язок; 3) Віртуальний і виділений хостинг; 4) Послуги інформаційної безпеки; 5) Послуги контакт-центрів; 6) Реєстрація доменних імен; 7) Послуги уніфікованих комунікацій і миттєвих повідомлень.


43

Наукові записки УНДІЗ, №1, 2007 Мобільний телефонний зв'язок

Фіксований телефонний зв'язок

Інтернет

Послуги мультисервісних мереж

Послуги супутникового зв’язку Доступ з використанням волоконнооптичних мереж

IP-телефонія (корпоративний і споживацький сегмент)

Широкосмуговий доступ

Послуги передачі даних Послуги магістральних мереж (у тому числі оренда каналів)

Корпоративні мережі зв’язку і передачі даних

Доступ по мережам кабельного телебачення

Основні телекомунікацій ні послуги

Доступ з використанням технологій xDSL

Доступ з використанням технологій стільнивого

Міські мережі зв’язку і передачі даних

Виртуальні приватні мережі

Відеоконференцзв’язок

Віртуальний і виділений хостінг

Нові послуги на основі широкосмугових технологій Послуги інформаційної безпеки

Реєстрація домених імен Послуги уніфікованих комунікацій і миттєвих повідомлень

Мобільне телебачення IP– телебачення

Послуги контактцентрів

Рисунок 1 - Основні телекомунікаційні послуги

Трансляція телевізійних сигналів

Інтерактивне телебачення

Доступ з використанням технологій Wi-Fi і WiMAX

Доступ з використанням інших широкосмугових технологій

Цифрове телебачення Кабельне телебачення


Наукові записки УНДІЗ, №1, 2007

44

За рівнем конкуренції можна виділити такі ринки: - ринки з низьким рівнем конкуренції - відсутність учасників конкуренції; - ринки з середнім рівнем - мінімальна кількість учасників (1-2); - ринки з максимальним рівнем - максимальна кількість учасників (більш 3-х). Законодавством України про конкуренцію й обмеження монополістичної діяльності передбачається застосування ринкових механізмів регулювання. Разом з тим для телекомунікаційного ринку продовжує використовуватися поняття «природна монополія». В загалі природна монополія визначається як стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку ефективніше під час відсутності конкуренції за умов технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зниженням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягу виробництва), а товари, що вироблені суб'єктами природної монополії, не можуть бути замінені в споживанні іншими товарами, у зв'язку з чим, попит на даному товарному ринку на товари, вироблені суб'єктами природних монополій, у меншому ступені залежить від зміни ціни на цей товар, чим попит на інші види товарів. В таблиці 1 наведена характеристика поточного стану ринку телекомунікаційних послуг і конкуренції в Україні. Таблиця 1 - Характеристика стану ринку телекомунікаційних послуг і конкуренції Сегмент ринку Оператор Територія Характер послуг телекомунікацій конкуренції Мобільний нові оператори регіон, де діє конкурентні ринки без зв’язок і традиційні оператори ліцензія домінування суб’єкта Місцевий традиційний оператор Певний регіон послуги для населення телефонний довгострокова монополія; нові оператори регіон, де діє зв’язок послуги для організацій ліцензія конкурентні ринки при високому рівні домінування одного чи декількох суб'єктів Сегмент ринку Оператор Територія Характер послуг телекомунікацій конкуренції Міжміський і ВАТ «Укртелеком» Україна послуги для населення, послуги міжнародний для організацій – конкурентні нові оператори регіон, де діє зв'язок ринки при високому рівні ліцензія домінування одного чи декількох суб'єктів Передача даних, ВАТ «Укртелеком» Україна конкурентні ринки телематичні без домінування суб'єкту нові оператори регіон, де діє послуги, у тому ліцензія числі Інтернет Стосовно методів сегментації слід сказати, що єдиного методу сегментації ринку не існує. Рекомендується використовувати найбільш розповсюджені методи угруповання і кластерного аналізу. а) Угруповання. Метод угруповання полягає в послідовній розбивці всієї множини потенційних споживачів на групи (класи) відповідно до спільності деяких значимих ознак. б) Кластерний аналіз. Кластери утворюються на основі близькості споживачів за якими-небудь ознаками чи наборами ознак. У результаті кластеризації знаходиться деяка множина класів, де ступінь подібності споживачів усередині класу вище, ніж ступінь подібності споживачів, що належать різним класам. В даний час існує досить багато готових програмних продуктів для рішення завдань кластерного аналізу, які можуть використовуватися для класифікації споживачів.


Наукові записки УНДІЗ, №1, 2007

45

в) Двовимірна і тривимірна класифікація. Складність сучасного ринку і необхідність його більш ретельного дослідження з метою підвищення конкурентноздатності телекомунікаційних послуг приводять до необхідності більш детальної сегментації ринку. Тому додатково до сегментації власне множини споживачів може проводитися також сегментація за видами послуг. Модель двовимірної класифікації "Ринок-продукт-ринок" відома як матриця І. Ансоффа. У тривимірній моделі Д.Абеля, яка досить відома, використовуються три виміри: 1) функції потреб, які потрібно задовольнити ("що?"); 2) групи потенційних споживачів ("хто?"); 3) технології, що забезпечують задоволення потреб ("як?"). Вибір цільового ринку визначається за трьома критеріями: а) технологічному, що описує технології, які здатні задовольнити потреби на ринку («як?»); б) функціональному, який визначає функції, що повинні бути задоволені на даному ринку («що?»); в) споживчому, яки визначає групи споживачів, що можуть бути задоволені на даному ринку («кого?»). У самому загальному виді, виходячи з «споживчого» критерію можна виділити такі цільові складові ринків телекомунікаційних послуг: - операторський (постачальники послуг); - корпоративний (великі підприємства); - приватний споживчий ринок (ринок масового користувача телекомунікаційних послуг). Тобто, визначення цільового ринку телекомунікаційних послуг проводиться з врахуванням технології, послуг, споживача, що зображено на рисунку 2 :

ПОСЛУГИ Цільовий ринок

СПОЖИВАЧІ

ТЕХНОЛОГІЇ Рис.2 - Структура цільового ринку За європейськім підходом до визначення телекомунікаційних ринків пропонуються такі товарні ринки: оптові ринки доступу і використання мережі зв'язку (міжоператорської взаємодії), а також роздрібні ринки послуг зв'язку для кінцевого користувача. Подальша класифікація ринків будується на підставі даних про попит і пропозицію. Провідна роль відводиться регулюванню доступу в інфраструктуру і міжоператорських взаємодій.


Наукові записки УНДІЗ, №1, 2007

46

Такий підхід закріплений в Директиві Європарламенту і Ради 2002/21/ЕС від 07.03.02 про загальні рамки регулювання електронних комунікаційних мереж і послуг і супутніх їй Рекомендацій про відповідні (релевантні) ринки продуктів і послуг в секторі електронних комунікацій (2003 р.). З врахуванням Директив ЄС щодо подальшого розвитку ринків телекомунікаційних послуг і необхідності їх державного регулювання можна визначити такі ринки телекомунікаційних послуг, що зображено на рисунку 3: -фіксованого телефонного зв'язку (корпоративні та споживачеві), включаючи сегменти послуг місцевого телефонного зв'язку і послуг міжміської і міжнародного зв'язку - мобільного телефонного зв'язку (корпоративні та споживачеві) - IP-телефонії (корпоративні та споживачеві); - Інтернет (корпоративні та споживачеві) -інших послуг передачі даних (корпоративний та споживчий), включаючи сегменти телематичних послуг, -магістральних послуг, в тому числі, оренда каналів (операторський, корпоративний); - широкосмугового доступу (операторський, корпоративний, споживчий), включаючи сегменти послуг доступу з використанням технологій xDSL, послуг доступу з використанням технологій Wi-Fi і WiMAX, послуг доступу з використанням волоконнооптичних мереж (FTTx), послуг доступу з використанням технологій Wi-Fi і WiMAX, послуг доступу з використанням електромереж -супутникового зв'язку (операторський, корпоративний, споживчий), включаючи сегменти традиційних телекомунікаційних послуг і послуг глобального позиціонування; -трансляції телевізійних і радіосигналів (споживчий), включаючи сегменти цифрового телебачення, ефірного телевізійного і радіомовлення, супутникового теле- і радіомовлення, а також інші технології доставки ТБ-сигналів), -нових телекомунікаційних послуг (операторський, корпоративний), включаючи сегменти послуг мультисервісної мережі, відеоконференцзв’язку, віртуальні приватні мережі, послуги інформаційної безпеки. Запропоноване визначення ринків телекомунікаційних послуг може розглядатися в рамках конкретного проміжку часу (протягом 3 - 5 р.), оскільки темпи розвитку телекомунікаційних технологій приводять до істотних змін сегментації. Розвиток сучасного ринку телекомунікацій підійшов до рівня, у якому починаються процеси конвергенції фундаментальних способів зв'язку, зокрема, фіксованого і мобільного. Еволюція телекомунікаційних мереж веде до заміни безлічі різних мереж єдиною інфокомунікаційною мережею (на базі єдиної технології) чи розподіленої однорідної системи передачі/прийому інформації.


47

Наукові записки УНДІЗ, №1, 2007 Ринок мобільного телефонного зв'язку

Ринок фіксованого телефонного зв'язку корпоративний

споживчий

корпоративний

споживчий

Ринок магістральних послуг

корпоративний

операторський

операторський

операторський

Ринки телекомунікаційних послуг в Україні

споживчий

Ринок супутникового зв'язку корпоративний

корпоративний

споживчий

Ринок Інтернет

Ринок широкосмугового доступу

корпоративний

Ринок IP-телефонії

споживчий

корпоративний

Ринок інших послуг передачі даних

корпоративний Ринок трансляції телевізійних і радіосигналів корпоративний

споживчий

Рисунок 3 - Ринки телекомунікаційних послуг

споживчий

споживчий

Ринок нових телекомунікаційних послуг корпоративний

операторський


Наукові записки УНДІЗ, №1, 2007

48

Список літератури: 1. Закон України "Про телекомунікації" від 18.10.03 р. № 1280-IV 2 Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 18 листопада 1997 року N 642/97-ВР, від 30 червня 1999 року N 783-XIV, від 15 листопада 2001 року N 2783-III, від 15 травня 2003 року N 762-IV. 3. Директива 2002/21/EC Європейського Парламенту та Ради Європи від 7 березня 2002 року щодо загальної регулятивної основи щодо мереж та послуг електронного зв'язку. 4. Менеджмент в телекоммуникациях / Под ред. Н.П. Резниковой, Е.В. Деминой. – М.: Эко-Трендз, 2005.–392с.


segment