Page 1

Державотворці Миколаївщини

від Григорія Потьомкіна

до Миколи Круглова


МИКОЛАЇВСЬК А ОБЛАСНА РАДА МИКОЛАЇВСЬК А ОБЛАСНА ДЕРЖ АВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖ АВНИЙ АРХІВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Державотворці Миколаївщини від Григорія Потьомкіна до Миколи Круглова

МИКОЛАЇВ 2010


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

УДК 908(477) ББК 63.3 (4УКР) Д-36

Друкується за рішенням науково-методичної ради Державного архіву Миколаївської області, протокол № 6 від 19.10.2010 р. Укладачі: Л.Л. Левченко, кандидат історичних наук, О.В. Серединський, кандидат історичних наук, Н.А. Колесник, М.О. Мельник, К.М. Картузов. Консультанти: В.М. Рукоманов, Н.О. Кухар-Онишко, В.О. Левицький.

Державотворці Миколаївщини. Від Григорія Потьомкіна до Миколи Круглова. – Укладачі: Л.Л. Левченко, О.В. Серединський, Н.А. Колесник. Миколаїв: Видавець Шамрай П.М., 2010. – 64 с. ББК 63.3 (4УКР) Видання містить відомості (біографії) про перших осіб Миколаївщини з 1789 року по 2010 рік: засновника Миколаєва, генерал-фельдмаршала Г.О. Потьомкіна, керівника будівництва верфі та міста, обер-штер-крігс-комісара Чорноморського флоту М.Л. Фалєєва, головних командирів Чорноморського флоту і портів, Миколаївських (до 1864 р. – і Севастопольських) військових губернаторів, миколаївських градоначальників, радянських і партійних керівників Миколаївщини: голів міського, губернського, окружного та обласного комітетів партії, голів виконкомів губернської, окружної, обласної рад, а також керівників області часів незалежності: представника Президента України А.К. Кінаха, голів обласної державної адміністрації О.М. Гаркуші, О.В. Садикова, М.П. Круглова. Видання ілюстроване документами з автографами та біографічними відомостями очільників Миколаївщини, найцікавішими фотографіями відповідних часів. Розраховано на істориків, краєзнавців, викладачів та студентів вузів, усіх, хто цікавиться історією Миколаївщини.

Комп'ютерна верстка та дизайн - І.Г. Курілович, Г.Г. Гембержевський Коректор Н.І. Пономарьова

УДК 908(477) ББК 63.3 (4УКР) Підп. до друку 26.10.2010. Формат 60х84/8. Папір мелований 130 г/кв.м. Гарнітура «PragmaticaCondensed». Друк офсетний. Ум. друк. арк. 7,44 Тираж 500 пр. Зам. № 1336. Видавець Шамрай П.М. 54001, Україна, м. Миколаїв, вул. В. Морська, 63, офіс 213. Тел.: +38 (0512) 37-59-83. E-mail: pnsh@yandex.ru. www.shamray.com.ua © Відавець Шамрай П.М., 2010

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи МК № 4 від 16.09.02


Шановні читачі!

Державотворення (англ. State Building, нім. Staatsbildung, Staatsaufbau) -

комплексний довготривалий процес, спрямований на утворення держави, який включає культурні, політичні, міфологічні, релігійні та інші чинники.

Миколаївська область за європейськими мірками – велика країна, її площа сягає 24,6 тис. кв. км, а населення складає 1,2 мільйони чоловік. Це високо розвинутий індустріальний регіон з перспективними морегосподарським та аграрним секторами економіки, розвинутою самобутньою культурою. Сьогодні тяжко навіть уявити, що цивілізований устрій в ці землі прийшов лише 220 років тому. За цей час нескінченним потоком рухались покоління за поколінням наших земляків. Хтось промайнув непоміченим, навіть однолітками, інші залишають по собі визначні спогади. Видання «Державотворці Миколаївщини від Григорія Потьомкіна до Миколи Круглова» має на меті збереження у пам’яті поколінь миколаївців багатогранної історії становлення нашої адміністративної території та увіковічення імен тих історичних постатей, які відігравали й відіграють у цьому процесі вагому особисту роль. Це знайомство з неординарними людьми, які багато років створювали нашу малу батьківщину, чия енергія і державний талант через віки відчутно впливають на сьогодення, створюючи неповторність Миколаївщини в палітрі України та славу поза її кордонами. Це хронологічний портрет державних лідерів регіону, які невтомною працею зробили неоціненний внесок в його економіку та культуру, під чиїм керівництвом наш край став відомий як край корабелів та хліборобів. Звичайно, кожен з них був лише людиною з звитяжністю та вадами свого часу і особистими. Однак упевнений, що вивчення діянь і досягнень провідників Миколаївщини, - починаючи від засновника міста Миколаєва Григорія Потьомкіна до нинішнього голови облдержадміністрації Миколи Круглова, - є важливим чинником патріотичного виховання нащадків, надихає майбутніх краєзнавців і дослідників рідної історії. Це видання – лише перший крок до осягнення історичної правди через призму сприйняття життя й діяльності цілих поколінь наших прадідів – військових, господарських, політичних керманичів, які своїми ділами вплинули на розбудову Миколаївської області, примножують її славу, дбають про добробут і благополуччя наших мешканців сьогодні та майбутніх поколінь.

Герой України, голова Миколаївської обласної ради ветеранів О. Момотенко


ЗМІСТ ВСТУПНЕ СЛОВО..........................................................................................3 ЗАСНОВНИКИ МИКОЛАЇВЩИНИ..................................................................5 Потьомкін Григорій Олександрович.................................................. 6 Фалєєв Михайло Леонтійович .......................................................... 7 Мордвинов Микола Семенович......................................................... 8 Фондезін Вілім Петрович.................................................................. 8 Миколаївські (Миколаївські і Севастопольські) військові губернатори............................................................................9 де Траверсе Іван Іванович...................................................................... 10 Язиков Микола Львович......................................................................... 11 Грейг Олексій Самуїлович...................................................................... 12 Лазарєв Михайло Петрович.................................................................. 13 Берх Моріц Борисович........................................................................... 14 Метлін Микола Федорович.................................................................... 14 Панфілов Олександр Іванович............................................................... 15 Бутаков Григорій Іванович ..................................................................... 15 фон Глазенап Богдан (Готліб) Олександрович....................................... 16 Аркас Микола Андрійович..................................................................... 17 Манганарі Михайло Павлович............................................................... 18 Пещуров Олексій Олексійович............................................................... 18 Гренквіст Роман (Рейнгольд) Андрійович............................................ 19 Копитов Микола Васильович...............................................................20 Тиртов Сергій Петрович......................................................................... 21 Миколаївські градоначальники........................................................22 Тікоцький Карл Михайлович..................................................................22 Енквіст Оскар Адольфович ...................................................................23 Загорянський-Кисіль Аполлінарій Сергійович .....................................23 Зацаренний Василь Максимович .........................................................24 Мязговський Олександр Іванович ........................................................24 Покровський Андрій Георгійович...........................................................25 партійні керівники Миколаївщини ЧАСІВ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ...... 26 Скляр Йосип Самсонович .............................................................. 27 Чигрин Іван Андрійович................................................................... 28 Гордон Олександр Григорович........................................................ 28 Інгулов Сергій Борисович............................................................... 28 Крижанівський Станіслав Станіславович........................................ 29 Рибак Дмитро Іванович .................................................................. 29 Кремницький Микола...................................................................... 29 Ісакович Володимир Миколайович.................................................. 30 Кисельов Олександр Омелянович.................................................. 30 Забудкін Петро Андрійович............................................................. 30 Холявський Борис Матвійович ....................................................... 31

Березін Олександр Йосипович....................................................... 31 Соколов Олександр Гаврилович...................................................... 31 Верхових Василь Мефодійович....................................................... 32 Волков Микола Федерович............................................................. 32 Старигін Павло Іванович................................................................. 32 Бутирін Сергій Іванович.................................................................. 33 Лягін Віктор Олександрович........................................................... 33 Філіпов Іван Маркелович................................................................. 34 Кириленко Андрій Павлович........................................................... 34 Маленкін Андрій Сергійович........................................................... 35 Іващенко Олександр Венедиктович................................................ 35 Барильник Тимофій Григорович...................................................... 36 Попльовкін Трохим Трохимович...................................................... 37 Погребняк Яків Петрович................................................................ 38 Васляєв Володимир Олександрович.............................................. 38 Шараєв Леонід Гаврилович............................................................. 40 Грицай Іван Трохимович...................................................................41 Матвєєв Володимир Йосипович..................................................... 42 ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини ЧАСІВ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ.......43 Залуцький Петро Антонович........................................................... 44 Кузнєцов Степан Матвійович.......................................................... 44 Храмов В......................................................................................... 45 Шелехес І........................................................................................ 45 Кін Павло Андрійович...................................................................... 45 Свістун............................................................................................ 46 Сиволап Полікарп Пилипович......................................................... 47 Мануйленко Олександр Іларіонович............................................... 47 Слинько Федір Іванович.................................................................. 47 Столбун Онуфрій Титович......................................................................49 Борисов Пантелеймон Михайлович................................................... 50 Терещенко Степан Петрович.................................................................50 Сиволап Михайло Іванович................................................................... 51 Назаренко Іван Тимофійович................................................................. 51 Ведніков Василь Спиридонович............................................................52 Куліш Микола Юхимович.......................................................................52 Зайвий Федір Федорович.....................................................................54 Ільїн Віктор Іванович..............................................................................56 Башкіров Михайло Володимирович......................................................57 Керівники Миколаївської області за часів незалежної України....58 Кінах Анатолій Кирилович......................................................................59 Садиков Олександр Валерійович..........................................................60 Гаркуша Олексій Миколайович.............................................................. 61 Круглов Микола Петрович.....................................................................62


Засновники МиколаївськімиколАЇВЩИНИ (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори

ЗАСНОВНИКИ МИКОЛАЇВЩИНИ Одним з найважливіших і невідкладних зовнішньополітичних завдань Росії у другій половині XVIII ст. було розв’язання чорноморської проблеми – визволення від турецько-татарського панування східнослов’янських земель Північного Причорномор’я та здобуття вільного виходу до Чорного й Азовського морів. Вирішення цієї життєво важливої для Росії проблеми вимагало насамперед вирішення завдань з економічного розвитку країни та забезпечення інтересів безпеки ї ї південних і південно-західних кордонів. У 1768 р. розпочалась російсько-турецька війна, яка закінчилась у 1774 р. Після закінчення цієї війни Росія стала чорноморською державою. За Кючук-Кайнарджійським миром (1774 р.) до неї відійшла східна частина Керченського півострова з Керчю і Єнікале, Азов з навколишнім районом, фортеця Кінбурн у гирлі Дніпра, територія між Дніпром і Південним Бугом у їх ніжній течії до узбережжя Чорного моря.

Проте Кючук-Кайнарджійський мир лише частково розв’язав чорноморську проблему. Росія одержала обмежений вихід до Азовського і ще вужчий – до Чорного морів. Туреччина зберегла за собою Очаків з навколишнім районом, що становило загрозу новоствореному після війни Херсону. У 1787 р. розпочалась нова російсько-турецька війна, яка закінчилась перемогою Росії і підписанням у грудні 1791 р. в Яссах мирного договору, за яким до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром, включаючи Очаків. Туреччина підтвердила визнання факту приєднання Криму до Росії.

М ИКОЛ А ²В

5


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Потьомкін Григорій Олександрович З укладанням Ясського миру Росія остаточно розв’язала чорноморську проблему – визволення Північного Причорномор’я від турецько-татарського панування, утвердження у Чорноморському регіоні і здобуття права вільної закордонної торгівлі морським шляхом через протоки. Це стало тим фактором, що зумовив швидке заселення й економічний розвиток багатого на природні ресурси Північного Причорномор’я і всього півдня Російської імперії. На півдні України виникли міста – Катеринослав, Херсон, Маріуполь, Миколаїв, Одеса та ін. В Криму – Севастополь, Сімферополь. Виникли мануфактури та інші промислові підприємства, насамперед текстильні, розвивалось і сільське господарство, був створений Чорноморський флот.

6

державний діяч, генерал-фельдмаршал засновник м. Миколаєва

Григорій Олександрович Потьомкін народився у 1739 р. в с. Чижово Смоленської губернії, генерал-фельдмаршал, князь. Сприяв розбудові Північного Причорномор’я, заснував міста Катеринослав (Дніпропетровськ), Херсон, Севастополь, Миколаїв та інші. Розвивав кораблебудування та флот на Чорному морі. За вклад у приєднання Кримського півострова до Російської імперії отримав титул князя Таврійського. 1787-1791 рр. – головнокомандуючий російською ар­мією, керував штурмом турецької фортеці Очаків (1788 р.). Ордер Потьомкіна від 27 серпня 1789 року є єдиним свідченням про заснування міста Миколаєва. Помер у 1791 р. в с. Унпешти (Румунія), похований у м. Херсоні.

Значний вклад у розвиток південного регіону України здійснив російський державний діяч Григорій Потьомкін, який вважав, що стратегічною умовою подальшого розвитку регіону та забезпечення інтересів держави є заснування, заселення та всебічний розвиток міста Миколаєва, що створило сприятливі умови для подальшого економічного й культурного розвитку всієї України.

1

1

Ордер генерал-фельдмаршала Г.О. Потьомкіна про заснування м. Миколаєва (27 серпня 1789 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф-230, оп. 1, спр. 30, арк. 8

2

Палац князя Г.О. Потьомкіна у м. Миколаєві

2


Засновники МиколаївськімиколАЇВЩИНИ (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори

Фалєєв Михайло Леонтійович

6

обер-штер-крігс-комісар Чорноморського флоту, керівник будівництва верфі та міста Миколаєва 1788-1792 рр.

4

Михайло Леонтійович Фалєєв народився в кінці 1730х років, купець, обер-штер-крігс-комісар. За часів російськотурецької війни 1768-1774 рр. – постачальник армії князя Григорія Потьомкіна. 1779 р. намагався за власні кошти вичистити Дніпровські пороги для вільного проходу кораблів. 1787 р. – директор Дніпровських порогів. 1781 р. отримав військовий чин майора, 1787 р. – полковника. З 1788 р. задіяний на будівельних роботах на р. Інгул. Під керівництвом Фалєєва у Миколаєві будувались кораблі, верф, порт, Адміралтейський собор, кадетський корпус, казарми, склади, майстерні, канатний та збройний заводи, він сприяв розведенню виноградників, городини, насадженню лісів навколо Миколаєва. 1790 р. після спуску на воду першого корабля Миколаївської верфі «Святий Миколай» Фалєєву присвоєно чин обер-штер-крігс-комісара та довірено управління фінансами суднобудування Чорноморського флоту. Помер у 1792 р., похований у Миколаєві біля вівтарної стіни Адміралтейського собору, проте 1936 р. його могила осквернена, прах перенесений на міське кладовище до склепу Аркасів.

3

5

7

7

3 4

Перший будинок у м. Миколаєві Рапорт обер-штер-крігс-комісара Чорноморського флоту М.Л. Фалєєва до Чорноморського адміралтейського правління про необхідність затвердження положення про порядок та регулювання поточних справ (липень 1792 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.243, оп. 1, спр. 79, арк. 2.

5

Перший корабель «Святий Миколай», збудований на Миколаївській верфі 1790 р.

6

Пам’ятник на могилі М.Л. Фалєєва, 1792 р.

7

Пам’ятник М.Л. Фалєєву, 2002 р.


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Мордвинов Микола Семенович

Фондезін Вілім Петрович

голова Чорноморського адміралтейського правління, командувач Чорноморського флоту і портами 1792-1799 рр.

головний командир Чорноморського флоту 1799-1802 рр.

Вілім Петрович Фондезін народився 1740 р. у м. Санкт-Петербурзі, адмірал. Службу розпочав на Балтиці після закінчення Морського кадетського корпусу у 1757 р. З 1779 р. командував ескадрою Балтійського флоту, з 1782 р. – Азовською флотилією. 1794 р. призначений головним командиром Петербурзького веслового і галерного флоту, 1798 р. перебував на посаді директора Балтійського штурманського училища. У 1799-1802 рр. командував Чорноморським флотом. 1802 р. став членом Комітету для створення флоту, 1805 р. – членом Адміралтейств-колегії. Помер у 1828 р., похований у Санкт-Петербурзі.

Микола Семенович Мордвинов народився у 1754 р. в с. Покровське Новгородської губернії, адмірал, граф. Службу на флоті розпочав у 1766 р. гардемарином. 1785 року затверджений старшим членом Чорноморського адміралтейського правління. За часів російсько-турецької війни 1787-1788  рр. командував Лиманською ескадрою, що відзначилась під Очаковом. 1792 року Мордвинова призначено головою Чорноморського адміралтейського правління. Одночасно у 1785-1789 та 1792-1799 рр. був головним командиром Чорноморського флоту і портів. 1794 року переїхав з Херсона до Миколаєва і оселився у будинку головного командира на вулиці Адміральській. У 1802 р. М.С. Мордвинов декілька місяців перебував на посаді Міністра Морських сил Росії. З 1810 р. – член Державної Ради, голова департаменту державної економії, голова департаменту цивільних і духовних справ, член фінансового комітету і комітету міністрів. 1820 року заснував Московське товариство сільського господарства. У 1823-1840 рр. щорічно обирався головою Імператорського вільного економічного товариства. Помер у 1845 р. у Петербурзі.

2

8

3

Вигляд м. Миколаєва, 1803 р.

1 3

1

Лист голови Чорноморського адміралтейського правління М.С. Мордвинова про купівлю трактиру в адміралтейському поселенні Покровськ (11 липня 1794 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.243, оп. 1, спр. 14, арк. 15.

2

Лист голови Чорноморського адміралтейського правління М.С. Мордвинова про необхідність дотримуватись чистоти у солдатських казармах (23 жовтня 1794 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.-243, оп. 1, спр. 92, арк. 118.


Миколаївські (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори

Миколаївські (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори 20 березня 1805 р. було утворене Миколаївське і Севастопольське військове губернаторство, до складу якого входили міста Миколаїв і Севастополь, а також адміралтейські поселення: Богоявленськ, Воскресенськ, Калинівка, Покровськ, Знам’янка, Богданівка (з 1820 р. замість двох останніх – Березнегувате і Вісунськ). У 1864 р. Севастополь було виведено зі складу військового губернаторства. Саме губернаторство з цього року почало називатись Миколаївським. З 1877 р. у підпорядкуванні губернатора залишились лише м. Миколаїв і приміські хутори. Основні завдання, що стояли перед військовим губернатором, – охорона самодержавного ладу, боротьба з революційним рухом. Він здійснював нагляд за станом промисловості, торгівлі і фінансів, контролював діяльність органів місцевого, станового самоврядування та інших установ. Згідно з указом імператора від 5 червня 1900 р. в Миколаєві замість військового губернаторства було введено градоначальство.

1805-1900 рр.

9


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

де Траверсе Іван Іванович За час існування військового губернаторства на посаді губернатора перебували:

з 1802 р. – головний командир Чорноморського флоту і портів, одночасно з 1805 р. і Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор 1802 (1805)-1809 (1811) рр.

де Траверсе Іван Іванович

Французький моряк Жан Франсуа Прево де Сан сак (Іван Іванович – в Росії) де Траверсе народився у 1752 (1754) р., маркіз. Уродженець о. Мартініка. Відомості про свою службу французькому королю виклав у формулярному списку за власним підписом: у листопаді 1765 р. прийнятий на флот у чині мічмана, у жовтні 1773 р. присвоєно чин армійського лейтенанта, у березні 1779 р. – капітана, у травні 1783 р. – підполковника, у грудні 1786 р.– полковника. За цей час брав участь у 18-ти морських кампаніях, з яких в семи командував кораблями і фрегатами. Особливо відзначився у війні за незалежність Північно-Американських Штатів (1778-1783 рр.): взяв 22 «призи», у тому числі один фрегат англійського флоту, три корвети і одне 30-гарматне судно. В Бостоні його вшанував аудієнцією генерал Вашингтон, майбутній президент Сполучених Штатів Америки. І.І. де Траверсе вступив на російську землю у 1791 р. Службу розпочав з командування галерами на Балтійському флоті. У 1796 р. його призначено командиром Роченсальського порту – головної бази Балтійського веслового флоту. У 1801 р. Олександр I присвоїв де Траверсе звання адмірала. 1802 р. призначив командиром Чорноморського флоту і портів. Указом від 20 травня 1805 р. до посади головного командира Чорноморського флоту і портів приєднано звання Миколаївського і Севастопольського військового губернатора. І.І. де Траверсе – перший Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор. Розвивав суднобудування, заснував Депо мап, морську бібліотеку, училище флотських юнг, компасну майстерню, реорганізував органи міського самоврядування, добився виділення Миколаєву міських земель. У 1809  р. виїхав з Миколаєва, хоча юридично залишався на своїй посаді до 1811 р. В цьому році офіційно затверджений на посаді міністра морських сил (з 1815 по 1828 рр. – морського міністра). З 1810 р. - член Державної Ради. Олександр I подарував де Траверсе маєток в селі Романщина Лузького повіту, в 120 км від Санкт-Петербурга. Помер у 1831 р., похований у своєму маєтку.

з 1802 р. – головний командир Чорноморського флоту і портів, одночасно з 1805 р. і Миколаївський і Севастопольский військовий губернатор (1802 (1805)-1809 (1811) рр.)

Язиков Микола Львович

головний командир Чорноморського флоту і портів, Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор (1811-1816 рр.)

Грейг Олексій Самуїлович

головний командир Чорноморського флоту і портів, Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор (1816-1833 рр.)

Лазарєв Михайло Петрович

головний командир Чорноморського флоту і портів, Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор (1833-1851 рр.)

Берх Моріц Борисович

головний командир Чорноморського флоту і портів, Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор (1851-1855 рр.)

Метлін Микола Федорович

завідувач морською частиною у Миколаєві та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор (1855-1856 рр.)

10

Панфілов Олександр Іванович

завідувач морською частиною у Миколаєві, начальник місцевого гарнізону та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор (січень-серпень 1856 р.)

Бутаков Григорій Іванович

завідувач морською частиною у Миколаєві та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор (1856-1860 рр.)

фон Глазенап Богдан (Готліб) Олександрович

головний командир Миколаївського порту та Миколаївський військовий губернатор (1860-1870 рр.)

Аркас Микола Андрійович

головний командир Миколаївського порту з 1 жовтня 1871 р. – головний командир Чорноморського флоту, портів і Миколаївський військовий губернатор (1871-1881 рр.)

Манганарі Михайло Павлович

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський військовий губернатор (1881-1882 рр.)

Пещуров Олексій Олексійович

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський військовий губернатор (1882-1890 рр.)

Гренквіст Роман (Рейнгольд) Андрійович

тимчасово виконуючий обов’язки головного командира Чорноморського флоту і портів та Миколаївський військовий губернатор (липень - грудень 1890 р.)

Копитов Микола Васильович

військовий губернатор та головний командир флоту і портів Чорного і Каспійського морів та Миколаївський військовий губернатор (1891-1898 рр.)

Тиртов Сергій Петрович

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський військовий губернатор (1898-1900 рр.)

1


Миколаївські (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори

2

1

БудинокголовногокомандираЧорноморськогофлотуі портів (сучасниймузейсуднобудуванняі флоту)

2

Лист головного командира Чорноморського флоту і портів та військового губернатора Миколаєва і Севастополя І.І. Траверсе до віце-адмірала Пустошкіна про необхідність дотримання карантину для суден, що прибули з-за кордону (20 липня 1805 р.)

Язиков Микола Львович

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор 1811-1816 рр.

Микола Львович Язиков народився у 1754 р. Як і більшість російських моряків, здобув освіту в Морському кадетському корпусі. Восени 1787 р. Язикова призначили командувати кораблем «Святий Олександр Невський». У 1790-1791 рр. М.Л. Язиков на цьому кораблі брав участь у битвах з турецьким флотом в Керченській протоці, біля Гаджибея і Каліакрії. 1 вересня 1790 р. Язикову присвоїли чин капітана 1-го рангу. Чекати чергового чину довелося довго – 11 років. 14 березня 1801 р. йому присвоїли чин контр-адмірала. За ці роки Язиков перебував на посадах обер-штер-крігс-комісара при Чорноморському адміралтейському правлінні, радника комісаріатського департаменту при конторі головного командира Чорноморського флоту. З 1802 р. він командував ескадрою з 5 лінійних кораблів, 2 фрегатів, 2 авізо і крейсирував в Чорному морі. 2 лютого 1805 р. отримав чин віце-адмірала і призначення на посаду директора Чорноморського штурманського училища. Через три роки прийняв під своє командування флотські команди у Севастополі. Влітку 1809 р., в зв’язку з від’їздом адмірала І.І. де Траверсе до Санкт-Петербургу, Язиков призначений виконуючим обов’язки головного командира Чорноморського флоту і портів та військового губернатора Миколаєва і Севастополя. На цій посаді його затверджено лише через два роки – 11 грудня 1811 р. 2 березня 1816 р. здав справи О.С. Грейгу. Помер М.Л. Язиков 7 лютого 1824 р.

Державний архів Миколаївської області, Ф.230, оп. 1, спр. 1, арк. 9.

3

Лист контр-адмірала М.Л. Язикова головному командиру Чорноморського флоту і портів віце-адміралу О.С. Грейгу від 1 серпня 1820 р. Державний архів Миколаївської області, Ф. 280, оп. 1, спр. 16, арк. 1.

4 5

Лист контр-адмірала М.Л. Язикова головному командиру Чорноморського флоту і портів віце-адміралу О.С. Грейгу від 22 грудня 1820 р. Державний архів Миколаївської області, Ф. 280, оп. 1, спр. 16, арк. 3-3об.

Перший герб міста Миколаєва, затверджений 7 жовтня 1803 року

4

3

5

11


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ 3

Грейг Олексій Самуїлович

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор 1816-1833 рр.

12

Олексій Самуїлович Грейг народився у 1775 р. в Кронштадті в родині головного командира Кронштадтського порту віце-адмірала С.К. Грейга, шотландця за походженням. 23 червня 1785 р. в 10-річному віці завершилось домашнє виховання Олексія, і його направили на стажування до Англії на кораблі британського флоту. В Росію Грейг повернувся 19 травня 1788 р. і відразу отримав призначення на корабель «Мстислав», який здійснював крейсерство у Фінській затоці. З початком війни 1812 р. Грейга призначили в ставку головнокомандуючого Молдавською армією і Чорноморським флотом адмірала П.В. Чичагова. Звідти його відправлено з дипломатичним дорученням на острови Мальта і Сицилія. У 1813 р. О. Грейг через Англію повертається до Петербурга і тут же відправляється командувати флотилією при осаді о. Данціг. За захоплення Данціга О. Грейгу присвоїли чин віце-адмірала. З 2 березня 1816 р. О. Грейг - головний командир Чорноморського флоту і портів та військовий губернатор Миколаєва і Севастополя. Оселився в Миколаєві, де й прожив майже 18 років. В цей період О. Грейг реорганізував і розвинув кораблебудування, увівши механізацію багатьох технологічних процесів, розробив нові і поліпшив старі проекти кораблів, вперше для Чорноморського флоту почали будувати парові судна, а також нові типи вітрильників, покращив артилерію, застосовував наукові методи при проектуванні кораблів, економічні методи в керівництві, реорганізував адміністрацію Чорноморського адміралтейського департаменту тощо. Саме в цей період розкрились в повній мірі його наукові здібності. У 1820 р. О.С. Грейг ініціював будівництво в Миколаєві морської астрономічної обсерваторії, яка розпочала свою роботу 1827 р. За наукові досягнення у галузі астрономії і керівництво будівництвом обсерваторії у 1822 р. О. Грейга обрали почесним членом Петербурзької Академії Наук. У 1825 р. О.С. Грейга призначили членом комітету для створення флоту. У війні 1828-1829 рр. очолював облогу Анапи, Варни, Мессемврії, Ахіолло, Інади, Мідії, Сан-Стефано, Бургаса, Сизополя і блокаду Босфора. Після закінчення війни 18281829 рр. Грейга призначили головою комітету для поліпшення кораблебудування. У 1833 р. став членом Державної Ради, в якій очолив ряд комісій: військових і морських справ, законів і законодавства, економіки, цивільних справ, польських справ та інші. Згодом за пропозицією академіка В. Струве Грейга призначили головою комітету по будівництву Головної астрономічної обсерваторії на Пулковській горі. У 1840 р. М.С. Мордвинов запропонував обрати Грейга головою вільного економічного товариства. Останні роки свого життя адмірал Грейг прожив у власному маєтку під Оранієнбаумом. Помер 18 січня 1845 р., похований на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

1

2

1

Миколаївська обсерваторія, побудована під керівництвом адмірала О.С. Грейга, 1827 р.

2

Пароплав «Одеса», збудований у Миколаївському адміралтействі за часів адмірала О.С. Грейга

3

Лист головного командира Чорноморського флоту і портів та військового губернатора Миколаєва і Севастополя О.С. Грейга до виконуючого обов’язки правителя канцелярії Баптизманського щодо призначення колезького регістратора Котлярева столоначальником (10 грудня 1828 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.230, оп. 1, спр. 113, арк. 4.

4

Припис головного командира Чорноморського флоту і портів та військового губернатора Миколаєва і Севастополя О.С. Грейга Миколаївському міському магістрату щодо роздачі відкупної суми м. Миколаєву. (10 квітня 1818 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.222, оп. 1, спр. 2, арк. 4.

5

Пам’ятник адміралу О.С. Грейгу, встановлений у центрі м. Миколаєва у 1873 р.

6

Вигляд зруйнованого пам’ятника О.С. Грейгу, 1922 р.

4

6

5


Миколаївські (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори 7

Лазарєв Михайло Петрович

8

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор 1833-1851 рр.

Михайло Петрович Лазарєв народився 3 листопада 1788 р. у Володимирській губернії в старовинній, але незаможній дворянській родині. Виховання, як і більшість російських моряків, отримав в Морському кадетському корпусі. 23 травня 1803 р. став гардемарином і відразу поїхав до Лондона вивчати морську справу. В Росію повернувся 27 травня 1808 року. 1 вересня 1813 р. лейтенанта Лазарєва призначено командиром корабля «Суворов». Навколосвітнє подорожування «Суворова» тривало три роки, у ході його відкрито групу з п’яти незаселених островів, що отримали назву островів Суворова. До 1817 р. Лазарєв провів 18 морських кампаній. У 1819 р. він знову відправляється в навколосвітнє плавання на шлюпі «Мирний». Разом із Ф.Ф. Беллінсгаузеном, який очолював шлюп «Восток», Лазарєв відправився досліджувати Південний полюс. Результати експедиції викликали цікавість усієї європейської наукової спільноти. Було відкрито групу островів маркіза Траверсе, острів Петра Великого і берег імператора Олександра I. Експедиція тривала 2 роки і два місяці. За цей час Лазарєв зібрав зразки усіх поба-

чених ним дивовижних кораблів. 24 серпня 1822 р. Лазарєва призначили командиром фрегата «Крейсер», і він відправився в третє навколосвітнє плавання до північно-західних берегів Америки, яке тривало три роки. На початку 1826 р. Лазарєва призначили командиром корабля «Азов», яким він командував до 1830 р. Саме на цьому кораблі Лазарєв брав участь в Наваринській битві (1827 р.). Одночасно Лазарєв виконував обов’язки начальника штабу ескадри (1827-1830 рр.). Два наступні роки М.П. Лазарєв командував ескадрою з 4 кораблів, 3 фрегатів, 1 корвета і 1 брига. Ескадра ходила в Архіпелазі, Середземному та Балтійському морях, обійшла навколо Європи. 17 лютого 1832 р. М.П. Лазарєва призначили начальником штабу Чорноморського флоту і портів. 2 серпня 1833 р. - виконуючим обов’язки головного командира Чорноморського флоту і портів та Миколаївського і Севастопольського військового губернатора. 31 грудня 1834 р. М.П. Лазарєва затверджено на цих посадах.

9

10

13 11 7

Державний архів Миколаївської області, Ф.236, оп. 1, спр. 8, арк. 1.

8

Креслярня Миколаївського адміралтейства, збудована у 1838 р.

9

Машинно-котельна майстерня Миколаївського адміралтейства, збудована у 1838-1840 рр.

12

16-гарматний бриг «Фемистокл», збудований у Миколаївському адміралтействі, 1840 р.

10

Котельна майстерня Миколаївського адміралтейства, збудована за часів адмірала М.П. Лазарєва, 1838-1842 рр.

13

18-гарматний корвет «Каліпсо», збудований у Миколаївському адміралтействі, 1846 р.

Кузня Миколаївського адміралтейства, побудована за часів адмірала М.П. Лазарєва, 1838 р.

14

44-гарматний фрегат «Флора», збудований у Миколаївському адміралтействі, 1840 р.

11 12

13

Лист головного командира Чорноморського флоту і портів та військового губернатора Миколаєва і Севастополя М.П. Лазарєва до Миколаївського міського комітету про необхідність знищення справ (документів) за результатами проведення експертизи їх цінності (26 лютого 1848 р.)

14


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Берх Моріц Борисович

Метлін Микола Федорович

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор 1851-1855 рр.

14

завідувач морською частиною у Миколаєві та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор 1855-1856 рр.

Моріц Борисович Берх народився у 1776 р. Освіту одержав у Морському кадетському корпусі. З 1817 р. розпочалася його майже 40-річна служба у Чорноморському флоті, куди він був переведений з Балтики на посаду директора чорноморських і азовських маяків. З 1820 р. виконував гідрографічні роботи з опису Чорного моря. Через два роки став начальником гідрографічної експедиції, директором Севастопольського флотського училища. 31 травня 1825 р. М.Б. Берха призначили капітаном Севастопольського порту. 27 серпня 1827 р. - інспектором корпусу штурманів Чорноморського флоту з підвищенням у полковники. З березня 1831 р. протягом року Берх головував в комітеті для будівництва сухих доків у Севастополі. З 30 березня 1832 р. протягом майже 18 років М.Б. Берх очолював гідрографічну службу Чорноморського флоту. 6 грудня 1849 р. призначений членом Адміралтейств-ради. 8 квітня 1851 р. генерал-лейтенант Берх приступив до виконання обов’язків головного командира Чорноморського флоту і портів, Миколаївського і Севастопольського військового губернатора. У жовтні 1852 р. одержав чин адмірала. На посаді головного командира флоту перебував до знищення Чорноморського флоту і захоплення Севастополя коаліційними військами. Впродовж Кримської війни (1853-1855 рр.) Берх перебував у Миколаєві, вирішуючи тилові проблеми. Помер у 1860 р.

2

1

3

84-гарматний лінійний корабель «Імператриця Марія», збудований у Миколаївському адміралтействі, 1853 р.

2 3 Лист головного командира Чорноморського флоту і портів та військового губернатора Миколаєва і Севастополя М.Б. Берха до Миколаївської міської думи про необхідність утримання канцелярії Миколаївського та Севастопольського військового губернатора за рахунок міського бюджету (4 січня 1855 р.)

Микола Федорович Метлін народився 1804 року. Закінчив Морський кадетський корпус. 10 травня 1819 р. став гардемарином, а 2 березня 1821 р. одержав чин мічмана і призначення на Балтійський флот, де й прослужив 8 років. З 1829 р. Метлін 27 років служив в Чорноморському флоті. Був незмінним учасником десантів 1838-1840 рр. в гирлах рік Шапсухо, Цемес, Субаши, Псезуапе і Туапсе. До 1839 р. провів 18 морських кампаній. 1851 р. Метлін вперше несподівано отримав призначення на тилову посаду - обер-інтенданта Чорноморського флоту. Пояснення такому зигзагу долі дає його репутація як чесного і непідкупного офіцера. Але віце-адмірал В.О. Корнілов волів бачити М.Ф. Метліна серед флагманів флоту. 1 лютого 1853 р. у листі до генерал-адмірала великого князя Костянтина Миколайовича він підкреслював, що для командування важливими експедиціями флоту придатні адмірали Нахімов, Новосільський і Метлін. 10 листопада 1854 р. Метліна призначено виконуючим обов’язки начальника штабу Чорноморського флоту із збереженням за ним колишньої посади оберінтенданта. Він розвив активну діяльність з постачання Севастополя боєприпасами, продовольством, військовим майном. Діяльність М.Ф. Метліна заслужила високої оцінки головнокомандуючого російською армією князя М.Д. Горчакова, який просив імператора нагородити М.Ф. Метліна. Імператорським указом від 13 квітня 1855 р. М.Ф. Метліну позачергово присвоєно чин віце-адмірала. 26 вересня 1855 р. М.Ф. Метлін очолив залишки Чорноморського флоту, став завідуючим морською частиною в Миколаєві і військовим губернатором міста, одночасно командував Дунайською флотилією і керував інтендантською частиною. У січні 1856 р. Метлін здав справи віце-адміралу О.І. Панфілову і поїхав до Петербурга, де став членом Адміралтейств-ради, а пізніше керуючим Морським міністерством. 26 вересня 1858 р. Метліну присвоєно чин адмірала. 19 вересня 1860 р. його призначено членом Державної Ради. Помер 15 листопада 1884 р. у віці 80 років, похований у Петербурзі. 7 4 6

Державний архів Миколаївської області, Ф.222, оп. 1,

1

спр. 369, арк. 1-1зв.

4 5 Лист Миколаївського і Севастопольського військового губернатора М.Ф. Метліна Миколаївській міській думі від 10 листопада 1855 р. Державний архів Миколаївської області, Ф. 222, оп. 1, спр. 318, арк. 83 - 83 зв.

6 Лист Миколаївського і Севастопольського військового губернатора М.Ф. Метліна Миколаївській міській думі від грудня 1855 р. Державний архів Миколаївської області, Ф. 222, оп. 1, спр. 375, арк. 30

8

7 8 Лист Миколаївського і Севастопольського військового губернатора М.Ф. Метліна Миколаївській міській поліції від 16 грудня 1855 р. Державний архів Миколаївської області, Ф. 222, оп. 1, спр. 85, арк. 227-227 зв.

5


Миколаївські (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори

Панфілов Олександр Іванович

завідувач морською частиною у Миколаєві, начальник місцевого гарнізону та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор січень-серпень 1856 р.

Олександр Іванович Панфілов народився у 1808 р. Закінчив Морський кадетський корпус. У 1830 р. одержав чин лейтенанта, а у 1832 р. призначений старшим офіцером на фрегат «Паллада» під начальство Нахімова. Через два роки Панфілова перевели на Чорноморський флот і згодом призначили командиром тендера «Луч». Протягом 1839-1848 рр. Панфілов перебував на посаді штаб-офіцера при начальникові Чорноморської берегової лінії і брав активну участь у бойових діях проти горців на Кавказі. Після повернення з Кавказу до Севастополя Панфілова призначено командиром 120-гарматного корабля «Дванадцять Апостолів». З початком літньої кампанії 1853 р. О.І. Панфілов став контр-адміралом і був призначений командиром 1-ї бригади 4-ї флотської дивізії. Він знаходився на крейсерстві біля східних берегів Чорного моря і мав свій прапор послідовно на кораблях «Ягудиил», «Великий князь Константин», «Дванадцять Апостолів». Призначений з початку війни начальником пароплавного загону, контр-адмірал Панфілов здійснював розвідницькі операції до анатолійских берегів, брав участь у Синопській битві. У березні 1854 р. Панфілов на чолі пароплавного загону евакуював російські гарнізони з Чорноморської берегової лінії, спалив і 10 знищив укріплення з метою недопущення захоплення

їх ворожими крейсерами. Панфілов – один з найактивніших захисників Севастополя. З липня по жовтень 1855 р. виконував обов’язки командира Севастопольського порту і був помічником начальника Севастопольського гарнізону. 27 липня 1855 р. він став віце-адміралом і був призначений начальником 5-ї флотської дивізії. Після залишення російськими військами південної сторони міста (27 серпня 1855 р.) віцеадмірал Панфілов став начальником сухопутних і морських сил і всіх укріплень, розташованих на північній стороні. Коли ж морські команди були переведені в Миколаїв, віце-адмірал Панфілов став завідуючим морською частиною в Миколаєві (1856 р.), начальником місцевого гарнізону і військовим губернатором міста. У вересні 1856 р. відбув на Балтику, де очолив Свеаборзький порт і став військовим губернатором фортеці. У 1857 р. - начальник 9 морських сил у Фінляндії. З квітня 1858 р. - член Адміралтействради. У січні 1864 р. отримав чин адмірала. Помер у 1874 р. у віці 66 років і похований на Смоленському кладовищі у Петербурзі. 10

Супровідний лист завідувача морською частиною у Миколаєві та військового губернатора Миколаєва і Севастополя Г.І. Бутакова до Миколаївської міської думи до відомостей про невиконані розпорядження (7 травня 1858 р.). Державний архів Миколаївської області, Ф-222, оп. 1, спр. 544, арк. 6.

9 Лист завідувача морською частиною у Миколаєві, начальника місцевого гарнізону і військового губернатора міста О.І. Панфілова до Миколаївської міської думи щодо ремонту шосейних шляхів біля Бузької переправи та Інгульського мосту (4 серпня 1856 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 222, оп. 1, спр. 351, арк. 5.

11 Лист завідувача морською частиною у Миколаєві та військового губернатора Миколаєва і Севастополя Г.І. Бутакова до Миколаївського міського комітету щодо виплати боргу колезького реєстратора Луньова (26 лютого 1858 р.). Державний архів Миколаївської області, Ф.236, оп. 1, спр. 45, арк. 3.

12 Імператорська яхта «Тигр», Спаське адміралтейство, 1859 р.

Бутаков Григорій Іванович

завідувач морською частиною у Миколаєві та Миколаївський і Севастопольський військовий губернатор 1856-1860 рр.

Григорій Іванович Бутаков народився у 1820 р. Морську кар’єру розпочав у 1837 р. після закінчення Морського кадетського корпусу на Балтійському флоті. Цього ж року Бутакова переведено на Чорноморський флот. У 1842 р. його призначено на шхуну «Вісник», яка прямувала в Середземне море. До того часу відносяться перші винаходи Бутакова, він запропонував застосовувати на кораблях удосконалений брашпиль, новий спосіб сигналізації в тумані. 11 квітня 1843 р. Бутакову присвоїли чин лейтенанта. У 1845 р. вийшла перша робота Г.І. Бутакова «Взгляд на гавани, доки, судоходство Соединенных Штатов Северной Америки». У 1846-1850 рр. він вже самостійно командував тендером «Поспешный» і займався гідрографічними роботами та описами Чорноморського узбережжя, склав першу систематичну лоцію Чорного моря. Складена Бутаковим і Шостаковим «Лоція Чорного моря з 36-ма літографічними планами портів» вийшла в світ у 1851 р. і довгий час була єдиним посібником для плавання по Чорному морю. До 1851 р. відноситься ще один винахід – компас з нахиленою стрілкою. З грудня 1851 р. Бутакова призначили командиром пароплавофрегата «Володимир», що відзначився під час Кримської війни. Період з вересня 1855 р. до серпня 1856 р. був для Бутакова часом відносного відпочинку, поєднаного з кропіткою штабною працею. У вересні 1855 р. його пожалували чином флігель-ад’ютанта і невдовзі призначили начальником штабу завідуючого морською частиною в Миколаєві. 26 серпня 1856 р. він став завідуючим морською частиною в Миколаєві і військовим губернатором Миколаєва і Севастополя. 11 Через незгоду з політикою уряду Г.І. Бутаков вимушений просити відставки, але 1 лютого 1860 р. його звільнено з посади і переведено на Балтійський флот начальником загону гвинтових кораблів. Невдовзі імператор призначив Бутакова воєнноморським аташе при Російському представництві у Великобританії, Франції і Італії. У 1867-1877 рр. Г.І. Бутаков командував практичною броненосною ескадрою Балтійського флоту. В цей період він створив власну школу воєнно-морського мистецтва. На маневрах практичної ескадри неодноразово бували морські агенти провідних морських держав, які мріяли збагатитися досвідом талановитого флотоводця. З 1881 р. Бутаков займав посаду головного командира Санкт-Петербурзького порту. Більшість наукових праць Г.І. Бутакова вийшли друком у журналі «Морський збірник». У 1865 р. вийшла його основна праця «Основания пароходной тактики», а у 1868 р. - «Книга эволюционных сигналов». За наукові досягнення Російською Академією Наук Г.І. Бутакову присуджена Демидівська премія. Книгу «Основания пароходной тактики» переклали англійською, французькою, італійською та іспанською мовами. У 1865 р. під час перебування в Лондоні Бутаков вист у- 12 пив на засіданні Королівського інституту сполучених служб з доповіддю «Нова морська тактика». Свої теоретичні досягнення Бутаков уміло застосовував при практичному навчанні особового складу військово-морського флоту. Помер Г.І. Бутаков у 1882 р.

15


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

фон Глазенап Богдан (Готліб) Олександрович

головний командир Миколаївського порту та Миколаївський військовий губернатор 1860-1870 рр.

Богдан (Готліб) Олександрович фон Глазенап народився у 1808 р. в сім’ї дворян Ліфляндської губернії. Закінчив Петербурзький морський кадетський корпус. У 1826-1829 рр. брав участь у навколосвітньому плаванні адмірала Ф.П. Літке на шлюпі «Сенявин». У 1833 р. двадцятип’ятирічний лейтенант фон Глазенап вже мав на своєму рахунку 18 морських кампаній. Б.О. фон Глазенап ходив на пароплавах «Іжора», «Геркулес», «Північна зірка», «Олександр», пароплаво-фрегатах «Камчатка», «Сміливий», «Відважний», кораблях «Сисой Великий», «Кронштадт», «Березина», «Фершампенуаз», «Імператор Олександр I», «Росія», фрегатах «Кастор», «Архимед», командував бригом «Казарський» (1841 р.), фрегатом «Катерина» (1843 р.), корветами «Левица» (1842 р.) і «Князь Варшавський» (1845-1846 рр.). Неодноразово перебував у відрядженні за кордоном. У 1831 р. Глазенап перебував в діючій армії в Царстві Польському, у 1844 р. – у Лондоні наглядав за будівництвом човнів, у жовтні 1855 р. - виконував роль агента від Морського міністерства у Швеції, Норвегії, Данії тощо. У 1847 р. Глазенап обирається членом морського вченого комітету. Майже рік керував журналом «Морський збірник». У 1850 р. призначений членом комітету по перегляду морських узаконень, а 8 квітня 1851 р. очолив Морський кадетський корпус. 12 березня 1855 р. призначений керівником гідрографічного департаменту Морського міністерства, а через два з половиною роки – головним командиром Архангельського порту і Архангельським військовим губернатором. 1 лютого 1860

16

р. указом імператора призначений головним командиром Миколаївського порту та Миколаївським військовим губернатором. Його діяльність в Миколаєві була направлена на всебічний розвиток міста, його економіки і культури. 23 квітня 1861 р. Б.О. фон Глазенапу присвоїли чин віце-адмірала. В наступному 1862 р., 16 квітня, імператор нагородив його золотою медаллю за успішне проведення звільнення чорноморських адміралтейських поселян від кріпосної залежності. 1 січня 1863 р. за це ж саме він отримав особливий знак відзнаки на згадку про вдале введення в дію «Положення» від 19 лютого 1861 р. 5 травня того ж року його призначили командуючим військами, розташованими в межах губернаторства. 30 серпня 1869 р. Глазенап став адміралом. 26 квітня 1871 р. призначений членом Адміралтейств-ради та Олександрівського комітету, в коло обов’язків якого входила турбота про долю поранених російських воїнів. 28 січня 1877 р. став членом Миколаївської морської академії. Помер Б.О. фон Глазенап 22 листопада 1892 р., похований у Петербурзі. 2

1

3

4

5 6

1

Панорама Миколаївського комерційного порту, відкритого для експортно-імпортної торгівлі з ініціативи військового губернатора Б.О. фон Глазенапа у 1861 р. Фото початку ХХ ст.

2

Друга Миколаївська жіноча гімназія, 60-70-ті рр. ХIХ ст.

3

Базарний день в м. Миколаєві, кінець ХIХ ст. – початок ХХ ст.

4

Миколаївська Маріїнська гімназія, 1863 р.

5

Лист головного командира Миколаївського порту та Миколаївського військового губернатора Б.О. Глазенапа до Миколаївської міської думи про призначення комісії для спостереження за роботою з улаштування флігелів при Миколаївській жіночій гімназії (18 травня 1864 р.). Державний архів Миколаївської області, Ф.222, оп. 1, спр. 964, арк. 33.

6

Лист головного командира Миколаївського порту та Миколаївського військового губернатора Б.О. Глазенапа до голови Миколаївського міського комітету щодо відсутності можливості призначення титулярного радника Наговського членом комітету (11 липня 1860 р.). Державний архів Миколаївської області, Ф. 236, оп. 1, спр. 10, арк. 49.


Миколаївські (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори

Аркас Микола Андрійович

головний командир Миколаївського порту, з 1 жовтня 1871 р. – головний командир Чорноморського флоту портів і Миколаївський військовий губернатор 1871-1881 рр.

Микола Андрійович Аркас народився 8 травня 1818 р. Роз7 почав службу впродовж війни з Туреччиною (1828-1829 рр.) на кораблі «Імператриця Марія» як ординарець Папахристо. Повернувшись до Миколаєва, Микола Аркас вивчав курс морських наук в штурманському училищі. 24 березня 1830 р., у віці 12 років, Аркаса влаштували на дійсну службу на Чорноморський флот гардемарином. 15 жовтня 1832 р. Аркас успішно склав іспити і невдовзі в чині мічмана був зарахований у 30-й флотський екіпаж. В день присвоєння чина мічмана Аркасу було 14 років і 8 місяців. У лютому 1833 р. на кораблі «Імператрица Марія» він відправився до Севастополя. Деякий час він працював в «Комітеті для будування пароплавів». У 1848 р. він їздив до Лондона, де наглядав за будівництвом пароплавофрегата «Володимир», привів в Одесу і став його першим командиром. 7 лютого 1853 р. М.А. Аркаса призначили членом пароплавного комітету, створеного для прискорення будівництва парових суден. На початку Кримської війни перебував у відрядженні в Берліні, Гамбурзі і Брюсселі, Голландії. Повернувшись в Росію, Аркас організував спорудження в Ризі 16 канонерських човнів і сформував ополчення для їх укомплектування. У 1855 р. Аркас був членом особливого артилерійського комітету. За власним кресленням збудував 14 плавучих батарейних плотів, які несли по 4 гармати, для захисту Кронштадта від нападу англо-французів. 30 серпня 1855 р. М.А. Аркасу присвоєно чин капітана 1-го рангу. У січні 1855 р. Микола Андрійович разом з підприємцем-судновласником Н.А. Новосільським звернувся до Морського міністерства з пропозицією організувати на Чорному морі комерційну судноплавну компанію на акціонерних принципах, яка б в мирний час здійснювала вантажні і пасажирські перевезення, а на випадок війни її судна могли б бути використані у складі військового флоту для бойових і транспортних операцій. 1 серпня 1856 р. Олександр II затвердив статут щойно створеної компанії, яка отримала назву Російське товариство пароплавства і торгівлі (РТПіТ), і призначив М.А. Аркаса першим директором цього товариства. У 1857-1858 рр. двічі їздив до Англії, Франції, Бельгії і Голландії у справах закупівлі і замовлення пароплавів. На пароплавофрегаті «Херсонес» Аркас ходив з Одеси до Стамбулу, в Грецію та Італію. 7 8

Указ імператора Олександра II із Правительствуючого Сенату про призначення М.А. Аркаса головним командиром Миколаївського порту та військовим губернатором м. Миколаєва (29 квітня 1871 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 230, оп. 1, спр. 8208, арк. 1-1зв.

9 10

Наказ головного командира Чорноморського флоту і портів та військового губернатора м. Миколаєва М.А. Аркаса про подяку Миколаївській міській поліції та пожежній команді за участь у гасінні пожежі (26 серпня 1874 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 230, оп. 1, спр. 9381, арк. 1-1зв.

11

Шхуна «Гонець», Миколаївське адміралтейство, 1879 р.

2 грудня 1857 р. Аркаса призначили командиром гвардійського екіпажу. Займався дослідженнями глибин і описом Невської губи, командував гвинтовою канонерською флотилією. 28 жовтня 1866 р. Аркас став віце-адміралом, а 26 квітня 1871 р. його призначили головним командиром Миколаївського порту (а з 1 жовтня 1871 р. з відміною обмежуючих статей Паризької угоди 1856 р. – головним командиром Чорноморського флоту і портів) і Миколаївським військовим губернатором. У 1872 р. працював в комісії, що визначала майбутній статус Севастополя. 30 березня 1873 р. отримав чин генерал-ад’ютанта. Напередодні російсько-турецької війни 1877-1878 рр. М.А. Аркас зафрахтував 6 швидкохідних пароплавів РТПіТ і 4 парові шхуни добровільного флоту. На них встановили сильні гармати, а пароплавофрегат «Великий князь Костянтин» переробили на міноносець. За успішне керівництво діями Чорноморського флоту у війні 1877-1878 рр. удостоєний чина адмірала. Відомий як активний громадський діяч: у 1846-1849  рр. відбудовував після пожежі Севастопольську морську бібліоте10 ку, а потім був її секретарем-скарбником. З 1878 р. почесний член Товариства Червоного Хреста. Помер 8 червня 1881 р., похований у Миколаєві. 9

17

8

11


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Манганарі Михайло Павлович

Пещуров Олексій Олексійович

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський військовий губернатор 1881-1882 рр.

18

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський військовий губернатор 1882-1890 рр.

Михайло Павлович Манганарі народився у 1804 р. Одинадцятирічним хлопчиком вступив до Чорноморського флоту гардемарином. Після п’яти щорічних кампаній у Чорному морі отримав чин мічмана. Російсько-турецьку війну 1828-1829 рр. зустрів лейтенантом на фрегаті «Рафаил». Після закінчення війни М.П. Манганарі присвятив себе гідрографії. Описував береги Чорного моря від Очакова до Кюстенджі (Констанци), у 1831-1835 рр. – Азовського моря, у 18361837 рр. очолив експедицію, яка описувала береги Чорного та Азовського морів. У січні 1837 р. за відмінну службу він одержав чин капітан-лейтенанта. У 1838 р. Манганарі знаходився на бойовому крейсерстві біля абхазьких берегів: командував пароплавом «Колхіда», шхуною «Забіяка». У 1840-1843 рр. здійснював зйомку берегів Криму і Абхазії та проміри Чорного моря. Гідрографічні роботи біля кавказьких берегів поєднував з бойовою службою. У 1845-1848 рр. був начальником експедиції корвета «Гюлі-Сефід» і шхуни «Містика», яка складала топографічні карти Мармурового моря і його проток – Босфору і Дарданелл. За підсумками робіт у Миколаєві видана лоція Мармурового моря. У 1850-1853 рр. відряджений у столицю, працював у гідрографічному департаменті Морського міністерства, наглядав за виданням карт Мармурового моря. У 1853 р. призначений керуючим Чорноморською штурманською ротою (Чорноморське штурманське училище). 8 вересня 1853 р. отримав чин контр-адмірала. У 1863-1873 рр. М.П. Манганарі виконував обов’язки командира Севастопольського і головного командира Миколаївського портів. 1 січня 1864 р. йому присвоєно чин віце-адмірала. У відсутність віце-адмірала М.А. Аркаса, відкликаного до Петербурга для роботи в комісії генерал-адмірала великого князя Костянтина Миколайовича, віце-адмірал Манганарі в 1873-1875 рр. виконував обов’язки головного командира Чорноморського флоту і портів. 1 січня 1881 р. адмірал Манганарі був призначений головним командиром Чорноморського флоту і портів і військовим губернатором м. Ми2 колаєва. У тому ж році він брав участь у розробці кораблебудівної програми, за якою впродовж 20 років передбачалось будувати для Чорного моря ескадрені броненосці. За заповітом М.П. Манганарі після смерті весь його статок залишився благодійним установам Миколаєва. М.П. Манганарі помер у лютому 1887 р. на 83-му році життя.

1

Олексій Олексійович Пещуров народився у 1834 р. Випускник Морського кадетського корпусу. Ще гардемарином у 1852-1854 рр. на фрегаті «Паллада» переходив з дипломатичною місією віце-адмірала Е.В. Путятіна з Кронштадта до Японії. Брав участь в обороні балтійського узбережжя від можливого нападу англо-французького флоту під час Кримської війни. Перебував на посаді ад’ютанта начальника штабу Балтійського флоту. Після закінчення війни направлений до 16-го флотського екіпажу, а згодом відряджений за кордон. З 1857 р. агент по замовленнях Морського міністерства в Англії і Франції. У 1860-1864 рр., командуючи кліпером «Гайдамака», Пещуров здійснив своє друге плавання в Тихому океані. Під час експедиції 1861 р. відкрив бухту в затоці Петра Великого в Японському морі, яку потім назвали на честь кліпера. Восени 1865 р. О.О. Пещурова призначили командиром броненосного фрегата «Мінін». У лютому 1866 р. він їде у відрядження до Англії «для ознайомлення з усіма подробицями обладнання броненосних суден». Але нев­ довзі високе начальство круто змінило службову кар’єру О.О. Пещурова. У 1867 р. його, як відповідального комісара, направляють у Північно-Американські Сполучені Штати для передачі, відповідно до договору, територій Російської Америки. За виконання цього доручення у 1868 р. його підвищують до капітана 1-го рангу і призначають віце-директором канцелярії Морського міністерства. 1874 р. «за відмінну службу» О.О. Пещурову присвоїли чин контр-адмірала, у 1880 р. його призначено спочатку заступником, а через кілька місяців – морським

міністром. Однак великий князь Костянтин, з огляду на необхідність броненосного кораблебудування і сучасного його оснащення і пам’ятаючи суворі уроки Кримської війни, вважав за необхідне послати О.О. Пещурова на Чорноморський флот. У 1882 р. Пещуров отримав чин віце-адмірала і призначення очолити Чорноморський флот і порти, а також стати військовим губернатором м. Миколаєва. У руках Пещурова зосереджувалось не тільки керівництво флотом, але й будівництво сучасних 3 броненосних кораблів на різних верфях. Його активна діяльність на новому поприщі дозволила в короткий термін закласти ряд новітніх на той час броненосців, у тому числі таких великих, як «Катерина II», «Синоп», трьохбаштового броненосного корабля «Чесма» та інших. З закінченням стапельних робіт на броненосцях на їхніх елінгах відразу ж були закладені канонерські човни: «Кубанець», «Терець» і «Уралець» у Севастополі, та «Донець», «Запорожець» і «Черноморець» у Миколаєві. Усі вони спущені на воду у 1887 р. і вступили до ладу у 1888-1889 рр. Після здачі канонерських човнів і закінчення робіт на броненосцях у Севастополі було розпочато будівництво четвертого однотипного броненосця – «Георгій Побєдоносець», у Миколаєві – п’ятого, малого броненосця «Дванадцять Апостолів». Інтенсивно велося і будівництво мінних кораблів. У 1889 р. у Миколаєві збудували мінний крейсер «Капітан Сакен». 3 серпня 1890 р. Пещурова призначено членом Державної Ради. Помер віце-адмірал О.О. Пещуров у Петербурзі 8  жовтня 1891 р.

1

Корпуси Миколаївської міської лікарні, кінець ХIХ – початок ХХ ст.

2

Лист Миколаївського міського голови до Миколаївського військового губернатора М.П. Манганарі з проханням дозволити друкування статуту Миколаївської громадської бібліотеки (з резолюцією М.П. Манганарі про дозвіл) (22 грудня 1881 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 230, оп. 1, спр. 10810, арк. 15.


Миколаївські (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори 4

3 Повідомлення головного командира Чорноморського флоту і портів, військового губернатора Миколаєва О.О. Пещурова до Миколаївського міського голови щодо дозволу на призначення загальних зборів станів м. Миколаєва для обрання нового голови Миколаївського міського сирітського суду (24 серпня 1888 р.)

Гренквіст РоМан (Рейнгольд) Андрійович

тимчасово виконуючий обов’язки головного командира Чорноморського флоту і портів та Миколаївський військовий губернатор липень – грудень 1890 р.

Роман (Рейнгольд) Андрійович Гренквіст розпочав військово-морську службу 18 серпня 1850 р. Дві гардемаринські кампанії плавав в Балтійському морі і 13 серпня 1852 р. одержав чин мічмана. У 1855 р. Гренквіст брав участь в обороні Свеаборга, перебуваючи в загоні канонерських човнів. Після війни командував гвинтовим канонерським човном «Полум’я», ходив між Петербургом і Кронштадтом, служив на учбово-артилерійському кораблі «Прохор», командував гвинтовими канонерськими човнами «Хват», «Меч», «Тріск», «Лєший», фрегатом «Пересвєт», транспортом «Красна горка». На фрегаті «Пересвєт» брав участь в Американській експедиції. Декілька кампаній ходив у Балтійському морі і фінських шхерах на кліпері «Жемчуг”, корветі «Баян», канонерських човнах «Шалун» і «Відьма», був старшим офіцером на броненосному фрегаті «Князь Пожарський», командиром кліпера морського училища «Алмаз», вітрильного корвета «Боярин» і парового кліпера «Опричник». 28 грудня 1887 р. Р.А. Гренквісту присвоїли чин контр-адмірала і призначили капітаном над Миколаївським 11 портом. На посаду головного командира Чорноморського флоту і портів та військового губернатора вступив 5 липня 1890 р. Помер раптово 7 грудня 1890 року.

8

Державний архів Миколаївської області, Ф. 216, оп. 1, спр. 772, арк. 3.

4 Мінний крейсер «Капітан Сакен», 1889 р.

5

Канонерський човен «Чорноморецъ», 1887 р.

5

6 Ескадрений броненосець «Імператриця Катерина II», 1888 р.

7 Спуск броненосця «Катерина II», 1886 р.

9

6

Другий герб Миколаєва, затверджений 16 березня 1883 року

7

8

Оголошення штаба флоту і портів Чорного і Каспійського морів про час проведення панахиди по померлому Р.А. Гренквісту, тимчасовому виконувачу обов’язків головного командира Чорноморського флоту і портів, військовому губернатору Миколаєва (10 грудня 1890 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 230, оп. 1, спр. 12495, арк. 3.

10

9 10

Лист тимчасового виконувача обов’язків головного командира Чорноморського флоту і портів, військового губернатора Миколаєва Р.А. Гренквіста до Миколаївського міського голови про подяку імператора Олександра III за рішення спорудити у Миколаєві ікону з приводу спасіння царської родини під час аварії на залізниці 17 жовтня 1888 р. (11 жовтня 1890 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 222, оп. 1, спр. 1559, арк. 9-9 зв.

11

Оголошення штаба флоту і портів Чорного і Каспійського морів про час проведення відспівування померлого Р.А. Гренквіста, тимчасового виконувача обов’язків головного командира Чорноморського флоту і портів, військового губернатора Миколаєва (10 грудня 1890 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 230, оп. 1, спр. 12495, арк. 4.

19


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ 6

Копитов Микола Васильович

Миколаївський військовий губернатор та головний командир флоту і портів Чорного і Каспійського морів та Миколаївський військовий губернатор 4 1891-1898 рр.

20

Микола Васильович Копитов народився 5 червня 1833 р. Випускник Олександрівського морського кадетського корпусу. У 19 років розпочав службу в 11-му флотському екіпажі, в цей же час навчався в офіцерському класі, по закінченню якого у 1855 р. отримав чин лейтенанта флоту. На корветі «Новик» ходив до берегів Японії і Китаю. Два роки командував корветом «Гридень», що входив до російської ескадри в Тихому океані. Служив на фрегатах «Адмірал Чичагов», «Дмитро Донський», командував броненосною батареєю «Первенець», баштовим броненосним фрегатом «Адмірал Спірідов». З 1872 р. перебував на посаді військово-морського агента в Англії. У 1876 р. М.В. Копитова призначено на посаду капітана Санкт-Петербурзького порту. 1 січня 1888 р. він став старшим флагманом, а через рік очолив практичну ескадру Балтійського флоту. 1 січня 1891 р. імператорським указом Копитова поставлено на чолі Чорноморського флоту і Миколаївського військового губернаторства. У Миколаєві Копитов серйозну увагу приділяв проблемам освіти, закордонній торгівлі хлібом і роботі Миколаївського комерційного порту. За ініціативою М.В. Копитова 20 травня 1893 р. в Миколаївському комерційному порту відкрито портове управління. У 1895 р. добився відкриття першої в Миколаєві ярмарки. У цьому ж році управління Чорноморського флоту та військовий флот переведено з Миколаєва до Севастополя. Копитову довелося відшукувати можливості для підняття фінансово-економічного рівня міста. У 1893 р. Копитовим був заснований комітет шовківництва, а через рік на вулицях міста висаджено до 20 тис. молодих тутових дерев. Шовківництво було введено як один з основних предметів в училищі для дочок нижніх чинів Чорноморського флоту. У 1898 р. М.В. Копитов став членом Адміралтейської ради в Петербурзі та отримав звання генераладмірала. Останньою відповідальною справою генерал-адмірала Копитова була дипломатична місія як надзвичайного посла до султана Абдуль-Гаміда. Помер М.В. Копитов 9 лютого 1901 р., похований на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.

5 1 Ескадрений броненосець «Три Святителі», Миколаївське адміралтейство, 1895 р.

2 Вагонні майстерні Товариства Миколаївських заводів і верфей, кінець ХIХ ст.

3 Панорама Миколаївського суднобудівного заводу «Наваль», кінець ХIХ – початок ХХ ст.

4 Рапорт Миколаївської загальної ремісничої управи Миколаївському військовому губернатору М.В. Копитову щодо надання дозволу виразити вірнопідданські почуття (29 квітня 1896 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 230, оп. 1, спр. 13792, арк. 9.

5 Указ імператора Олександра III із Правительствуючого Сенату про призначення М.В. Копитова головним командиром флоту і портів Чорного і Каспійського морів та військовим губернатором м. Миколаєва (14 січня 1891 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 230, оп. 1, спр. 12736, арк.

3.

6 Миколаївське адміралтейство, кінець ХIХ – початок ХХ ст.

1

2

3


Миколаївські (Миколаївські І Севастопольські) військові губернатори

Тиртов Сергій Петрович

9

головний командир Чорноморського флоту і портів та Миколаївський військовий губернатор 1898-1900 рр.

Сергій Петрович Тиртов народився 19 серпня 1839 р. Після смерті батька Сергій Тиртов, наслідуючи сімейні традиції, вступив до морської роти Олександрівського корпусу для малолітніх дітей, звідки потім переведений у Морський кадетський корпус. У 1863 р. на корветі «Новик» брав участь у поході ескадри з портів Китаю і Японії до Сан-Франциско, ходив у Тихому океані на корветі «Богатир». У 1872 р. С. Тиртову присвоїли чин капітан-лейтенанта, а в наступному році він став командиром вітрильно-гвинтового кліпера «Гайдамака». Разом з кліпером «Вершник» кліпер «Гайдамака» відправився у навколосвітнє плавання, що тривало 6 років. Стільки ні до, ні після цього не плавав жоден корабель російського флоту. Після «Гайдамаки» С. Тиртов командував броненосним фрегатом «Генерал-адмірал» та ескадреним броненосцем «Чесма». 1 січня 1888 р. Тиртову присвоїли чин контр-адмірала і призначили начальником штабу і портів Чорного і Каспійського морів. У 1892 р. - старшим флагманом Чорноморської флотської дивізії і командиром практичної ескадри в Чорному морі, але наприкінці року він повернувся на Далекий Схід, щоб очолити російську ескадру в Тихому океані. 8 травня 1898 р. віце-адмірал С.П. Тиртов призначений головним командиром Чорноморського флоту і портів Чорного моря та Миколаївським військовим губернатором. При ньому продовжувалося зміцнення флоту за рахунок будівництва нових кораблів. 28 вересня 1898 р. в Миколаївському адміралтействі був закладений броненосець «Князь Потьомкін Таврійський», а через два роки відбувся його спуск на воду. У 1899 р. вступив до ладу 7-й корабель цього класу - «Ростислав». У тому ж році були закладені контрміноносці «Лебідь», «Павлин», «Пеликан» і «Фазан». Згодом вони змінили «пташині» назви відповідно на «Суворий», «Лютий», «Кмітливий» і «Стрімкий». С.П. Тиртов був членом комітету з відновлення пам’ятників Севастопольської оборони, який було спеціально створено для святкування 50-річчя оборони Севастополя в Кримській війні. Комітет склав великий план по відновленню обрисів оборонної лінії, бастіонів, спорудженню пам’ятників, обелісків і створенню панорами оборони Севастополя 1854-1855 рр. І треба віддати йому належне: до осені 1904 р., коли громадськість Росії широко відзначала піввіковий ювілей Севастопольської оборони, цей план був повністю виконаний. Але свята в Севастополі проходили вже без С.П. Тиртова. Він раптово помер від крупозного запалення легенів 10 січня 1903 р., прохворівши всього три доби. Микола II дозволив поховати головного командира Чорноморського флоту і портів С.П. Тиртова, що помер при виконанні службових обов’язків, в нижньому храмі Володимирського собору в Севастополі з дотриманням усіх церемоніальних релігійних і військових ритуалів.

7

8

10

7

Ескадрений броненосець «Ростислав», 1898 р.

8

Будівництво крейсера «Кагул» (спущений на воду 2 червня 1902 р.)

9

Телеграма головного командира Чорноморського флоту і портів Чорного моря та Миколаївського військового губернатора С.П. Тиртова про прибуття до м. Миколаєва (вересень 1898 р.) Державний архів Миколаївської області, 230, оп. 1, спр. 14261, арк. 25.

10

Оголошення канцелярії Миколаївського військового губернатора про прибуття до м. Миколаєва С.П. Тиртова, призначеного на посаду головного командира Чорноморського флоту і портів Чорного моря та Миколаївського військового губернатора (24 вересня 1898 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 230, оп. 1, спр. 14261, арк. 31-32.

11

11

Будинок Миколаївського портового управління

21


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Миколаївські градоначальники

Тікоцький Карл Михайлович

Згідно з указом імператора від 5 червня 1900 р. в Миколаєві було введено градоначальство. Миколаївський градоначальник був одночасно командиром Миколаївського порту і начальником гарнізону.

Карл Михайлович Тікоцький народився близько 1850 р., контр-адмірал, перший градоначальник м. Миколаєва (19001902 рр.). З 1902 р. перебував на посаді начальника мінного загону Балтійського флоту. За період його перебування на посаді градоначальника у м. Миколаєві на воду спущений броненосець «Князь Потьомкін Таврійський», створений приватний музей природи «Акваріум», заснований «Народний сад», відкриті безкоштовні бібліотеки-читальні, збудована міська електростанція, водолікарня, відбулося офіційне відкриття середнього механіко-технічного училища. Інших відомостей про кар’єру не виявлено. Помер у першій половині ХХ ст.

Основні завдання, що стояли перед градоначальником, - охорона самодержавного ладу, боротьба з революційним рухом. Він здійснював нагляд за станом промисловості і торгівлі, учбовими закладами і всіма установами міста.

Миколаївський градоначальник 1900-1902 рр.

4

1

Миколаївське градоначальство фактично перестало існувати у 1917 р. після повалення царизму.

2

22

1900-1917 рр.

3

2

За роки існування градоначальства на посаді градоначальника перебували: Тікоцький Карл Михайлович

Миколаївський градоначальник (1900-1902 рр.)

Енквіст Оскар Адольфович

Миколаївський градоначальник (1902-1904 рр.)

Загорянський-Кисіль Аполлінарій Сергійович Миколаївський градоначальник (1904-1906 рр.)

Зацаренний Василь Максимович

Миколаївський градоначальник (1906-1909 рр.)

Мязговський Олександр Іванович

1 2 3

Миколаївський градоначальник (1909-1916 рр.)

Покровський Андрій Георгійович

Миколаївський градоначальник (1916-1917 рр.)

Наказ Державної Ради про створення Миколаївського градоначальства (5 червня 1900 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 229, оп. 1, спр. 33, арк. 1-2.

4

Повідомлення керуючого Міністерством внутрішніх справ про призначення К.М. Тікоцького командиром Миколаївського порту і градоначальником м. Миколаєва (1 вересня 1900 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 229, оп. 1, спр. 62, арк. 1.


Миколаївські градоначальники

Енквіст Оскар Адольфович

Загорянський-Кисіль Аполлінарій Сергійович

Миколаївський градоначальник 1902-1904 рр.

Енквіст Оскар Адольфович народився у 1849 р. Градоначальник м. Миколаєва у 1902-1904 рр. Помер у 1912 р. в Кронштадті.

6

Миколаївський градоначальник 1904-1906 рр.

7

Аполлінарій Сергійович Загорянський-Кисіль народився близько 1855 р. Контр-адмірал. Градоначальник м. Миколаєва у 1904-1906 рр. Під час його перебування на посаді у м. Миколаєві тричі уводився військовий стан, що було пов’язано із революційними подіями 1905-1907 рр. Отримавши нове призначення, залишив місто. Є відомості, що А.С. Загорянський-Кисіль помер близько 1906 р. 10

10 Лист Миколаївського градоначальника А.С. Загорянського-Кисіля до Миколаївського міського голови з подякою за добровільне пожертвування для зміцнення військового флоту (26 червня 1904 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 216, оп. 1, спр. 1267, арк. 19.

5

23

11

5

7

Повний послужний список командира Миколаївського порту і градоначальника м. Миколаєва О.А. Енквіста (9 вересня 1902 р)

Наказ командира Миколаївського порту і градоначальника м. Миколаєва О.А. Енквіста про вступ на посаду (12 жовтня 1902 р.)

Державний архів Миколаївської області, Ф. 229, оп. 1, спр. 266, арк. 42.

Державний архів Миколаївської області, Ф.229, оп. 1, спр. 266, арк. 8.

12

8

6 Повідомлення міністра внутрішніх справ про призначення О.А. Енквіста командиром Миколаївського порту і градоначальником м. Миколаєва (14 вересня 1902 р) Державний архів Миколаївської області, Ф.229, оп.1, спр. 266, арк. 1.

8

Ескадрений міноносець «Завидний», 1903 р.

9 Буксирний пароплав «Фанагорія» Товариства суднобудівних, механічних і ливарних заводів, 1903 р.

12 Ескадрений броненосець «Князь Потьомкін Таврійський», 1905 р.

9

11

Відношення Миколаївського градоначальника А.С. Загорянського-Кисіля до Миколаївського міського голови про виділення необхідної суми на утримання канцелярії Миколаївського особливого у міських справах присутствія (28 квітня 1905 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 216, оп. 1, спр. 1300, арк. 2.


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Зацаренний Василь Максимович

Мязговський Олександр Іванович

Миколаївський градоначальник 1906-1909 рр. 1

Миколаївський градоначальник 1909-1916 рр.

6

Василь Максимович Зацаренний народився у 1852 р. Адмірал. Учасник російсько-японської війни 1904-1905 рр. Градоначальник м. Миколаєва у 1906-1909 рр. За часів його перебування на посаді у Миколаєві збудовано водонапірну башту за проектом інженера В.Г. Шухова, залізничну колію Миколаїв-Херсон, відкрито перший кінотеатр, створено Миколаївське відділення Українського товариства «Просвіта». У грудня 1909 р. виїхав до Петербургу. Помер у 1916 р.

7 4

2

Панорама будівництва залізничної колії Миколаїв-Херсон

5 Критий елінг Товариства суднобудівних, механічних та ливарних заводів

4

24

3

1 Лист Миколаївського градоначальника В.М. Зацаренного до Миколаївського міського голови про необхідність виділити додаткові кошти на утримання статистичного комітету (20 вересня 1906 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 216, оп. 1, спр. 1377, арк. 3.

Олександр Іванович Мязговський народився у 1857 р. Випускник Морського кадетського корпусу. Віце-адмірал. Градоначальник м. Миколаєва у 1909-1916 рр. У роки його перебування на посаді заснований суднобудівний завод «Руссуд», відкритий Миколаївський учительський інститут, засновані історико-археологічний та художній музеї, збудована радіостанція, розпочався рух електричного трамвая. Розстріляний більшовиками у червні 1919 р.

6 7 Наказ Миколаївського градоначальника О.І. Мязговського про заборону надавати відомості про збройні сили та зовнішню політику Росії під час війни (23 липня 1914 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 229, оп. 1, спр. 1658, арк. 1.

8 Реконструкція суднобудівного заводу «Руссуд», 1915 р.

2

9

Наказ Миколаївського градоначальника В.М. Зацаренного про необхідність дотримуватися правил руху автомобілей у м. Миколаєві (11 серпня 1908 р.)

Лист Миколаївського градоначальника О.І. Мязговського до Миколаївської міської управи про затвердження на посадах двох членів Миколаївської міської управи (12 січня 1915 р.)

Державний архів Миколаївської області, Ф. 229, оп. 1, спр. 1273, арк. 12.

3

Державний архів Миколаївської області, Ф. 229, оп. 1,

Водонапірна башта В.Г. Шухова

спр. 1660, арк. 3-3 зв.

4

5

8

10 Колектив технічного бюро Миколаївського суднобудівного заводу «Руссуд», 1914 р.

11 Будівництво стапеля заводу «Руссуд», 1912 р.

12 Ескадрений броненосець «Євстафій», 1911 р.

13 Панорама Товариства миколаївських заводів і верфей, 1911 р.


Миколаївські градоначальники

9

Покровський Андрій Георгійович

10

Миколаївський градоначальник 1916-1917 рр.

Андрій Георгійович Покровський народився у 1862 р. Випускник Морського кадетського корпусу і Морської академії. Віце-адмірал. У 1916-1917 рр. – градоначальник м. Миколаєва. У 1920 р. емігрував у Болгарію, потім у Бельгію і далі у Єгипет. Помер у Каїрі (Єгипет) у 1944 р.

25

14

11

12

15

14 Супровідний лист Миколаївського градоначальника А.Г. Покровського до копії обіжного розпорядження Головного управління у справах місцевого господарства, надісланий Миколаївському міському голові (31 грудня 1916 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф. 229, оп. 1, спр. 1820, арк. 1

15 «Левкос», «Корфу» - ескадрені міноносці, 1917 р.

16 Будинок Миколаївського яхт-клубу

16

13


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

партійні керівники Миколаївщини ЧАСІВ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ Формально вся влада в Радянській Україні належала Радам, проте реальна їх роль знижувалась. Уся повнота влади фактично зосереджувалася в руках керівників ЦК Комуністичної партії України і місцевих партійних органів. На Миколаївщині у 1920 - 1922 рр. діяв губернський комітет партії, 1923 - 1930 рр. – окружний комітет партії, з 1937 р. – обласний комітет партії, на чолі яких стояли секретарі (перші секретарі) комітетів.

26

1917-1991 рр.

Місцеві партійні комітети проводили ідеологічну роботу, здійснювали контроль за діяльністю державних органів влади, профспілкових та громадських організацій, тобто тримали під своїм контролем ідеологічну, економічну, духовну ситуацію у регіоні.


Скляр Йосип Самсонович

За період існування цих органів на їх чолі перебували: Скляр Йосип Самсонович

перший голова (секретар Миколаївського міського комітету РСДРП(б) (1917-1918 рр.)

Чигрин Іван Андрійович

секретар Миколаївського підпільного міського комітету партії (березень 1918-березень 1919 рр.)

Гордон Олександр Григорович

перший голова (секретар Миколаївського міського комітету РСДРП(б) 1917-1918 рр. Бутирін Сергій Іванович

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (лютий 1939 - серпень 1941 рр.)

Лягін Віктор Олександрович

секретар підпільного Миколаївського обласного комітету партії, керівник обласної підпільної організації

Філіпов Іван Маркелович

голова (секретар) Миколаївського підпільного міського комітету партії (серпень - листопад 1919 р.)

голова організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області (1938-1939 рр.), голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (1939-1941 рр.), перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (грудень 1943-лютий 1947 рр.)

Крижанівський Станіслав Станіславович

Кириленко Андрій Павлович

секретар Миколаївського губернського комітету партії (лютий - жовтень 1920 р.)

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (1947-1950 рр.)

Рибак Дмитро Іванович

Маленкін Андрій Сергійович

секретар Миколаївського губернського комітету партії (січень - квітень 1921 р.)

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (1950-1961 рр.)

Кремницький Микола

Іващенко Олександр Венедиктович

секретар Миколаївського міського комітету партії (березень - серпень 1919 р.)

Інгулов Сергій Борисович

секретар Миколаївського губернського комітету партії (квітень - листопад 1921 р.)

Ісакович Володимир Миколайович

секретар Миколаївського губернського комітету партії (листопад 1921 - січень 1922 рр.)

Кисельов Олександр Омелянович

секретар Миколаївського губернського комітету партії (січень-листопад 1922 р.), секретар Миколаївського повітового комітету партії (листопад 1922 - січень 1923 рр.)

Забудкін Петро Андрійович

секретар Миколаївського повітового комітету партії (січень-березень 1923 р.), секретар Миколаївського окружного комітету партії (березень-жовтень 1923 р.)

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (серпень 1961-січень 1963 рр.), перший секретар промислового Миколаївського обласного комітету партії (січень 1963- грудень 1964 рр.)

Барильник Тимофій Григорович

перший секретар Миколаївського сільського обласного комітету партії (січень 1963- грудень 1964 рр.), голова Миколаївського виконавчого комітету обласної Ради депутатів трудящих (грудень 1964- липень 1968 рр.)

Попльовкін Трохим Трохимович

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (1964-1969 рр.)

Погребняк Яків Петрович

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (1969-1971 рр.)

Холявський Борис Матвійович

Васляєв Володимир Олександрович

секретар Миколаївського окружного комітету партії (жовтень 1923 - січень 1924 рр.)

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (1971-1980 рр.)

Березін Олександр Йосипович

Шараєв Леонід Гаврилович

секретар Миколаївського окружного комітету партії (1924 - 1927 рр.)

Соколов Олександр Гаврилович

секретар Миколаївського окружного комітету партії (1927 - 1929 рр.)

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (1980-1990 рр.)

Грицай Іван Трохимович

перший секретар Миколаївського організаційного бюро ЦК КП(б)У (жовтень 1937 - січень 1938 рр.)

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів (грудень 1989 - квітень 1990 рр., січень 1991 - квітень 1992 рр.), перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (травень 1990 - січень 1991 рр.), голова Миколаївської обласної Ради народних депутатів, (квітень 1990 - січень 1991 рр., квітень 1992 - липень 1994 рр.)

Старигін Павло Іванович

Матвєєв Володимир Йосипович

Верхових Василь Мефодійович

секретар Миколаївського окружного комітету партії (грудень 1929 - вересень 1930 рр.)

Волков Микола Федорович

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (1938-1939 рр.)

Член партії з 1903 року. Активний учасник революції 1905 р., член революційного підпілля. До Миколаєва приїхав у грудні 1914 р. Робочий заводу «Наваль», голова завкому заводу «Наваль». Керівник Миколаївської більшовицької організації в серпні 1917 р. Організатор і командир перших загонів Червоної гвардії. У 1919 р. – уповноважений Раднаркому УРСР по Миколаєву та Херсону, голова губвиконкому. 9 травня 1919 р. отаман Григор’єв підняв контрреволюційний заколот супротив Радянської влади. 13 травня спалахнув бунт матросів-анархістів і есерів у Миколаївському флотському півекіпажі, під час якого був заарештований. Йому вдалося врятуватися, і 24 травня він разом 1 із соратниками залишив місто. Штаб розмістився у с. Козлове (Нечаяне). У нерівному бою з бандою кулаків разом із товаришами був звірськи зарубаний.

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (січень - серпень 1991 р.)

1 Відозва голови тимчасового комітету Миколаївської організації РСДРП (більшовиків та інтернаціоналістів) Й.С. Скляра від 19 серпня 1917 р. до Ради робітничих та військових депутатів з проханням зареєструвати у м. Миколаєві організацію РСДРП (більшовиків та інтернаціоналістів) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-2247, оп. 1, спр. 26, арк. 221.

27


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Чигрин Іван Андрійович секретар Миколаївського підпільного міського комітету партії березень 1918 - березень 1919 рр.

секретар Миколаївського міського комітету партії березень - серпень 1919 р.

28 Народився 5 грудня 1879 р. у родині робочого. Член партії з 1903 р. Після закінчення профшколи працював у воєнному порту, в 1898 р. – на заводі «Наваль». Під час роботи на заводі брав активну участь в революційному русі та організації марксистських робочих гуртків. Найвизначніший керівник революційного руху в Миколаєві 1905-1906 рр., член комітету підпільної парторганізації. В червні 1905 р. заарештований і засланий на каторгу в Архангельську губернію, звідки втік і по завданню ЦК партії проводив підпільну роботу в Петрограді, Севастополі, Катеринославі та інших містах. Після лютневої революції повернувся до Миколаєва й активно займав-ся створенням самостійної більшовицької організації. З 1917 р. до 1919 р. вів боротьбу з контрреволюцією та окупантами. За завданням ЦК партії в період австро-німецької окупації (березень 1918 р.) працював секретарем підпільного міського комітету партії. Під час денікінської окупації, виконуючи особливе завдання ЦК партії, загинув у вересні 1919 р. 1

Гордон Олександр Григорович

1 Десантний пароплав «Ельпідіфор № 410», 1918 р.

Народився в 1887 р. Член партії з 1907 р. Революційну діяльність розпочав з 15 років: брав участь у страйках, був членом революційних гуртків. Неодноразово зазнавав репресій царської влади, тому був вимушений емігрувати до Лондона. У травні 1917 р. повернувся в Росію й відразу направлений ЦК партії (Я. Свердловим) до Миколаєва, де активно зайнявся створенням самостійної більшовицької організації. З березня 1919 р. до часів денікінської окупації (серпень 1919 р.) - секретар Миколаївського міськкому партії. Делегат II Всеукраїнського нелега-льного партійного з’їзду в Москві (1918 р.). У 1921 р. переїхав до Москви в розпорядження ЦК ВКП(б), працював в апараті ЦК партії. Помер у 1955 р.

2

Інгулов Сергій Борисович голова (секретар) Миколаївського підпільного міського комітету партії серпень - листопад 1919 р.

Народився в 1893 р. у Миколаєві. Член партії з 1918 р. Під час денікінщини (1919 р.) був головою Миколаївського підпільного комітету, потім членом Одеського підпільного обкому, керував воєнним відділом. В 1921-1929 рр. – відповідальний працівник ЦК КП(б)У та ЦК ВКП(б). У 1930-1938 рр. – представник ТАРС у Лондоні і начальник Головліту. Загинув у 1939 р.

Група миколаївських комсомольців перед відправкою на денікінський фронт, 1919 р.

2

3 Підводний човен типу АГ, початок 1920-х рр.

3


партійні керівники Миколаївщини

КрижанівськИй Станіслав Станіславович секретар Миколаївського губернського комітету партії лютий - жовтень 1920 р.

Рибак Дмитро Іванович

секретар Миколаївського губернського комітету партії січень - квітень 1921 р.

Кремницький Микола

секретар Миколаївського губернського комітету партії квітень - листопад 1921 р.

Член партії з 1898 р. У 1911 р. був слухачем Ленінської школи Лонжюмо. З квітня до листопада 1921 р. - секретар Миколаївського губернського комітету партії. Інших відомостей немає.

Народився в 1897 р. Член партії з 1916 р. Професійний шлях на заводі «Наваль» тісно пов’язаний із революційною діяльністю: учасник антивоєнного страйку (1916 р.), член підпільного комітету партії (1918 р.). У 1919 р. – на політроботі в Червоній армії. Після вигнання денікінців з Херсону направлений на роботу відповідальним секретарем до ревтрибуналу, обіймав посаду заступника голови НК. У 1921 р. – секретар Миколаївського губкому партії, делегат X з’їзду партії від Миколаєва. Направлений в Москву на відповідальну роботу в ЦСПС. Закінчив Московське вище технічне училище, після чого працював у ЦАДІ та на заводах авіамоторобудування. Загинув у 1937 р.

Народився в 1886 р. Член партії з 1903 р. Професійний революціонер. У 1920 р. був секретарем Миколаївського губернського комітету партії. З організацією Інституту марксизму-ленінізму при ЦК партії до кінця свого життя працював у ньому науковим співробітником. Помер у 1949 р.

4

6

29

5

4

5

6

Протокол № 25 засідання Миколаївського губернського комітету партії (секретар комітету С.С. Крижанівський) (20 квітня 1920 р.)

Обіжник Миколаївського губернського комітету партії про реєстрацію латиських комуністів (секретар комітету – Д.І. Рибак). 1921 р.

Протокол № 181 засідання президії Миколаївського губернського комітету партії (секретар комітету партії М. Кремницький) (12 травня 1921 р.)

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-4, оп. 1, спр. 2, арк. 3.

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-4, оп. 1, спр. 1, арк. 29

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-4, оп. 1, спр. 25, арк. 50.


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Ісакович Володимир Миколайович секретар Миколаївського губернського комітету партії листопад 1921 - січень 1922 рр.

Народився в 1893 р. Член партії з 1914 р. Активний учасник Жовтневої революції. В роки громадянської війни комісар Таращанського полку 44-ї стрілецької дивізії Щорса. З березня 1920 р. - комісар Херсонської бойової групи військ (м. Миколаїв), з листопада 1921 р. - секретар Миколаївського губернського комітету партії. Після громадянської війни працював у Миколаєві та ЦК КП(б)У. Учасник Великої Віт­ чизняної війни (1941-1945 рр.). Помер у 1966 р.

30

1

Кисельов Олександр Омелянович секретар Миколаївського губернського комітету партії січень-листопад 1922 р. секретар Миколаївського повітового комітету партії листопад 1922 - січень 1923 рр.

Забудкін Петро Андрійович

секретар Миколаївського повітового комітету партії січень-березень 1923 р. секретар Миколаївського окружного комітету партії березень-жовтень 1923 р.

Народився в 1895 р., член партії з 1917 р. З січня до листопада 1922 р.- секретар Миколаївського губернського комітету партії. Після ліквідації губернії - секретар Миколаївського повітового комітету партії. Член ВУЦВК у 1922-1923 рр. Делегат X, XIII, XV з’їздів партії. Помер у 1941 р.

Народився в 1889 р. Член партії з 1908 р. Робочий-слюсар, досвідчений залізничник, користувався повагою й популярністю серед залізничників. Відомий партпрацівник. До направлення в Миколаїв був секретарем Привокзального району м. Одеси. З 16 січня 1923 р. – секретар Миколаївського повітового комітету партії, після ліквідації повіту й створення округу – секретар окружкому партії (до 23 жовтня 1923 р.).

2 Протокол № 20 засідання військової Ради частин особливого призначення Миколаївської губернії (з підписом секретаря Миколаївського губернського комітету партії О.О. Кисельова) (вересень 1922 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-26, оп. 1, спр. 13, арк. 36.

4 2

4 Протокол № 16/37 засідання бюро Миколаївського окружного комітету партії (секретар комітету – П.А. Забудкін) (21 червня 1923 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-1, оп. 1, спр. 3, арк. 27

3 Канонерський човен «Червона Арменія», завод ім. Андре Марті, 1923 р.

33

1 Зачинена частина засідання бюро Миколаївського окружного комітету КП(б)У (за секретаря окружного партійного комітету В.М. Ісакович, у листопаді 1921 – січні 1922 рр. секретар Миколаївського губернського комітету партії) (16 березня 1928 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-1, оп. 1, спр. 429, арк. 6.


партійні керівники Миколаївщини

Холявський Борис Матвійович

секретар Миколаївського окружного комітету партії жовтень 1923-січень 1924 рр.

Березін Олександр Йосипович

секретар Миколаївського окружного комітету партії 1924 - 1927 рр.

Народився в 1888 р. Член партії з 1912 р. Робочий-покрівельник. У 1923-1924 рр. працював секретарем Миколаївського окружного комітету партії. Був відкликаний з Миколаєва для роботи в ЦК КП(б)У, де працював до 1927 р. Трагічно загинув у 1927 р.

Соколов Олександр Гаврилович секретар Миколаївського окружного комітету партії 1927 - 1929 рр.

Народився в 1894 р. Член партії з 1913 р. Робочий, слюсармеханік. До приїзду до м. Миколаєва працював в ЦК КП(б)У на посаді заступника завідуючого оргвідділом. З січня 1927 р. до 1 грудня 1927 р. - секретар Миколаївського окружного комітету партії.

Народився в 1895 р. Член партії з 1916 р. Робочий Одеської тютюнової фабрики. Під час громадянської війни брав участь у підпільному робочому русі у м. Одесі. З червня 1924 р. до січня 1927 р. - секретар Миколаївського окружного комітету партії.

10

8

5 Із протоколу № 33/54 засідання бюро Миколаївського окружного комітету партії – про обрання Б.М. Холявського секретарем комітету партії (1 жовтня 1923 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-1, оп. 1, спр. 3, арк. 75, 77.

5

6 Ескадрений міноносець «Шаумян», 1926-1928 рр.

6

31

9

7

7 Із протоколу № 10 засідання бюро Миколаївського окружного комітету партії – про обрання О.Й. Березіна секретарем комітету партії (12 червня 1924 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-1, оп. 1, спр. 36, арк. 121.

8 Протокол № Х-16 засідання бюро Миколаївського окружного комітету партії (секретар комітету – О.Й. Березін) (25 червня 1924 р.)

11 Крейсер «Червона Україна», завод ім. Андре Марті, 1928 р.

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-1, оп. 1, спр. 36, арк. 131, 138.

9 Протокол (ч. ХIII-2) засідання бюро Миколаївського окружного комітету КП(б)У (секретар партійного комітету О.Г. Соколов) (24 січня 1927 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-1, оп. 1, спр. 333, арк. 31, 34.

10 Протокол № 22 зачиненого засідання бюро Миколаївського окружного комітету КП(б)У (секретар окружного комітету партії О.Г. Соколов) (17 квітня 1928 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-1, оп. 1, спр. 429, арк. 8.

11


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Верхових Василь Мефодійович

секретар Миколаївського окружного комітету партії грудень 1929 - вересень 1930 рр.

Секретар Миколаївського окружного комітету партії з грудня 1929 до 12 вересня 1930 р. Інших відомостей немає.

Волков Микола Федорович

Старигін Павло Іванович

перший секретар Миколаївського організаційного бюро ЦК КП(б)У жовтень 1937 - січень 1938 рр.

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії 1938-1939 рр.

Народився в 1897 р. у с. В. Пакшик Солобелякського району Кіровської області у сім’ї селянина. Член партії з 1918 р. З 1907 до 1917 рр. працював на землі, у господарстві батька. 1917-1918 рр. – рядовий 12-го Великолукського полку старої армії. З 1918 до 1933 рр. – служба в Робітничо-Селянській Червоній армії від рядового до помічника комісара полку. З 1933 до 1935 рр. – начальник політвідділу Казанківської МТС Дніпропетровської області. 19351937 рр. – секретар Казанківського райкому партії Дніпропетровської області. 1937-1939 рр. – третій і перший секретар Миколаївського обкому партії. В 1939 р. працював Наркомом м’ясо-молочної промисловості УРСР. Був членом Київського обкому КП(б)У з 1940 р. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Помер 20 травня 1973 р.

Народився в 1898 р., уродженець с. Федорівка Солтанського району колишнього Горьківського краю. Член партії з 1918 р. У 1937 р. працював на керівній роботі в м. Одесі. З жовтня 1937 р. - перший секретар Миколаївського організаційного бюро ЦК КП(б)У. Обирався депутатом Верховної Ради Української РСР.

3

4

32 1 Вуглевоз «Иосип Косіор», завод ім Андре Марті, 1929 р.

2 Панорама заводу ім. Андре Марті, 1933 р.

6

1

Із протоколу № 1 засідання пленуму Миколаївського обласного комітету партії – про обрання П.І. Старигіна першим секретарем обкому партії (29 травня 1938 р.)

4 Ескадрений миноносець «Безупречный», завод ім. 61 комунара, спуск 1937 р.

6

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 1, спр. 9, арк. 1, 3.

5 Миколаївський морський порт, 1930-ті роки

3 Протокол № 68 засідання бюро Миколаївського окружного комітету партії (секретар комітету – В.М. Верхових) (4 грудня 1929 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-1, оп. 1, спр. 557, арк. 60.

2

5

7 Ескадрений міноносець «Сообразительный», завод ім. 61 комунара, спуск 1939 р.

7


партійні керівники Миколаївщини

Бутирін Сергій Іванович

Лягін Віктор Олександрович

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії лютий 1939 - серпень 1941 рр.

8

секретар підпільного Миколаївського обласного комітету партії, керівник обласної підпільної організації 1941-1943 рр.

Народився в 1900 р. у Харкові. Закінчив приходську школу і в 12-річному віці розпочав трудовий шлях. Працював в аптеці по найму, на Харківській електростанції (1914-1916 рр.), заводі «Серп і молот», рахівником транспортного відділу Харківського губпродкому (1922-1924 рр.). Працюючи електромонтером на кондитерській фабриці «Октябрь», одночасно навчався у вечірньому університеті імені Артема (1926-1928 рр.). Закінчив курси директорів харчової промисловості у Москві (1930 р.), після чого повернувся працювати помічником директора по масовій роботі на кондитерську фабрику, з лютого 1931 р. до березня 1932 р. був секретарем партколективу. У 1932-1933 рр. очолював Харківську обласну профспілку млинарів, з 1933 р. до 1937 р. обіймав посаду го- 9 лови Онифріївського райвиконкому на Кіровоградщині. З жовтня 1937 р. працював інструктором ЦВК УРСР (м. Київ), з березня 1938 р. – заступником завідуючого оргвідділом ЦВК УРСР, з липня 1938 р. – управсправами Президії Верховної Ради УРСР. У лютому 1939 р. обраний першим секретарем Миколаївського обкому КП(б)У. Делегат XVIII з’їзду партії, депутат Верховної Ради СРСР. У перші дні Великої Вітчизняної війни пішов на фронт. Загинув у серпні 1941 р. при обороні Києва.

11

Народився в 1908 р. у родині залізничника на ст. Сельцо Брянського повіту Орловської губернії. Член ВЛКСМ з 1923 р. У 1924 р. із сім’єю переїжджає до Ленінграда. Після закінчення школи 2-го ступеню (1928 р.) направлений до Володарського райкому комсомолу. Після закінчення в 1934 р. Ленінградського політехнічного інституту за спеціальністю інженера-механіка працював на Ленінградському верстатобудівному заводі на посаді старшого інженера. У 1938 р. направлений на роботу в Управління НКВС по Ленінградській області, а потім переведений в Москву для проходження служби в центральному апараті НКВС. З липня 1939 р. до червня 1941 р. знаходився у службовому відрядженні в США, повернувшись з якого з групою співробітників направляється до Миколаєва для організації розвідувально-диверсійної роботи проти німецьких окупантів. Очолює підпільну антифашистську групу «Миколаївський центр». Група Лягіна здійснила ряд диверсій, що завдали окупантам значних втрат як у живій силі, так і техніці (знищила аеродром, нафтобазу, склади, обладнання заводів, морські судна); здобувала та передавала в Центр цінну розвідувальну інформацію про противника. У березні 1943 р. схоплений при виконанні завдання. На допитах під тортурами не видав учасників групи. 17 липня 1943 р. був розстріляний. За зразкове виконання спеціальних завдань у тилу супротивника, відвагу і героїзм 5 листопада 1944 р. посмертно присвоєно звання 12 Героя Радянського Союзу.

13

8 10

Протокол VII пленуму Миколаївського обласного комітету партії (обрання С.І. Бутиріна першим секретарем обкому партії та інші організаційні питання) (1 березня 1939 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 1, спр. 42, арк.3.

9 Біографія першого секретаря Миколаївського обласного комітету КП(б)У С.І. Бутиріна (грудень 1939 р.)

11

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 3, спр. 263, арк. 3.

Особливий листок з обліку кадрів В.О. Лягіна – керівника Миколаївської обласної підпільної організації (26 травня 1932 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-10, оп. 1, спр. 219, арк. 30, 33.

10

12

Лідер есмінців «Харків» завод ім. Андре Марті, 1939 р.

13

Заява В.О. Лягіна на одержання хліба. Не пізніше 7 липня 1933 р. Державний архів Миколаївської області, Ф.П-10, оп. 1, спр. 219, арк. 39.

Вибух на німецькому аеродромі в Соляних, підготовлений підпільною групою Лягіна, 1942 р.

33


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Філіпов Іван Маркелович

голова організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області 1938-1939 рр. голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих 1939-1941 рр. перший секретар Миколаївського обласного комітету партії грудень 1943-лютий 1947 рр.

34

Народився в 1905 р. у Миколаєві. Закінчив Миколаївське міське 4-класне училище, навчався у політехнічному училищі. Працював на заводі «Наваль» (ім. А. Марті) учнем слюсаря, заводі «Руссуд», механічному заводі. У 1922 р. вступив до лав Ленінського комсомолу та окружкомом ВЛКСМ направлений в депо залізничної станції Миколаїв, де працював помічником машиніста. З 1926 р. - на керівній роботі. Після служби в армії (1928- 4 1930 рр.) працював секретарем первинної парторганізації Миколаївського хлібозаводу. Навчався в КомВНЗ ім. Артема (м. Харків). За рішенням ЦК КП(б)У направлений в Одеську область завідуючим агітаційно-масовим відділом Цебриківського райкому (1931-1932 рр.), потім працював у цьому ж районі головою райвиконкому (19321934 рр.), а з 1934 р. – головою райвиконкому Новоодеського району. У 1937 р. партією направлений на роботу до Миколаєва, де працював на посаді голови організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області (1938-1939 рр.), голови виконавчого комітету Миколаївської обласної ради депутатів трудящих (1939-1941 рр.). В роки Великої Вітчизняної війни знаходився в оперативній групі спочатку Південного, потім Донського фронту. З грудня 1943 р. до лютого 1947 р. - перший секретар Миколаївського обласного комітету партії. Помер 21 січня 1963 р. Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни I ступеню, медалями «За оборону Сталінграда», «За участь у Великій Вітчизняній війні» та «За перемогу над Німеччиною».

Кириленко Андрій Павлович перший секретар Миколаївського обласного комітету партії 1947-1950 рр.

Народився в 1906 р. у селищі Олексіївка Воронезької області у родині робітника. Після закінчення навчання у ремісничому училищі отримав спеціальність слюсаря. З 1925 р. працював слюсарем на олійних заводах Воронезької області, у залізничному депо ст. Валуйки та навчався на електротехнічних курсах. Працював на шахті ім. Крупської на Донбасі, звідти був призваний на службу до Червоної Армії. З 1931 р. член ВКП(б). 1936 р. закінчив Рибінський авіаційний інститут і був призначений на роботу на завод ім. Баранова у м. Запоріжжі. 1938 р. був обраний секретарем Ворошиловського райкому КП(б)У, 1939 р. був обраний третім, а потім другим секретарем Запорізького обкому КП(б)У. Під час Великої Вітчизняної війни працював членом Військової наради армії, уповноваженим Державного комітету оборони на оборонному заводі. З 1944 р. працював другим секретарем Запорізького обкому КП(б)У. 9 лютого 1947 р. був обраний депутатом Верховної Ради УРСР. У 1947-1950  рр. працював першим секретарем Миколаївського обкому КП(б)У. В 1962-1966 рр. був членом Президії ЦК КПРС, з 1966 р. – до 1982 р. – секретар ЦК і член Політбюро. Герой Соціалістичної Праці. Помер 12 травня 1990 р. 1

Із протоколу № 6 засідання бюро Миколаївського обкому КП(б)У (перший секретар обкому – І.М. Філіпов) (5 травня 1944 р.)

8 7

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 1, спр. 102, арк. 35 зв.

2 3 Довідка на І.М. Філіпова, подана на затвердження до ЦК КП(б)У, для роботи першим секретарем Миколаївського обкому КП(б)У (січень 1944 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 51, спр. 425,

5

арк. 7-7зв.

4

Інформація з газети «Радянська Україна: «У Миколаєві ігнорують сигнали преси» (25 січня 1947 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 51, спр. 425, арк. 14.

1 8

5 6

Постанова № 564 організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області від 22 березня 1938 р. про складання бюджету області на 1938 р. (голова оргкомітету І.М. Філіпов)

2

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 1, спр. 7, арк. 13.

3

6 Дільнична комісія з виборів до Верховної Ради УРСР м. Миколаєва рахує голоси, 11 травня 1938 р.

7 Із протоколу № 12 засідання пленуму Миколаївського обласного комітету партії про обрання А.П. Кириленка першим секретарем обкому КП(б)У (1 лютого 1947 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 1, спр. 187, арк. 22, 42.

8 Постанова бюро Миколаївського обкому КП(б)У «Про введення письмових зобов’язань для робітників партійних організацій про нерозголошення таємних та службових відомостей» (22 жовтня 1947 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 64-а, спр. 6, арк. 16.


партійні керівники Миколаївщини

Маленкін Андрій Сергійович

Іващенко Олександр Венедиктович

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії 1950 - 1961 рр.

Народився в 1906 р. у с. Іловиця Рогнеденської волості Смоленської губернії у родині робітників. У 1918-1924 рр. працював батраком у с. Іловиця Смоленської губернії, у 1925-1928 рр. – помічником слюсаря на металургійному заводі ім. Петровського у м. Дніпропетровську, у 1928-1931 рр. навчався у Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту, отримав диплом інженера-будівельника цивільних та службових споруд. У 1931-1941 рр. працював асистентом, старшим викладачем, завідувачем військовою кафедрою, заступником начальника і начальником факультету у Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту, у 1941  р. – секретарем Жовтневого райкому КП(б)У м. Дніпропетровська, у 1941-1942 рр. – прорабом будівництва, головою будкому, заступником начальника політвідділу на заводі феросплавів у м. Актюбінську, у 1942-1943  рр. – секретарем Актюбинського обкому партії, у 1944-1946  рр. – секретарем Дніпропетровського міськкому КП(б)У, у 1946-1950 рр. – секретарем Одеського обкому КП(б)У, у 1950-1961 рр. – першим секретарем Миколаївського обкому КПУ. 15 вересня 1961 р. за рішенням Президії Верховної Ради УРСР призначений головою Комісії державного контролю Ради міністрів Української РСР. Помер у 1990 р. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медаллю «За доблесну працю». 9

12 10

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії серпень 1961 - січень 1963 рр. перший секретар промислового Миколаївського обласного комітету партії січень 1963 - грудень 1964 рр.

Народився в 1916 р. у Миколаєві. Закінчив 7 класів трудової школи і пішов працювати в 1931 р. слюсарем на Миколаївський суднобудівний завод. Одночасно навчався на вечірньому суднобудівному робфаці. Закінчивши Миколаївський суднобудівний інститут (1940 р.), працював начальником бюро механічного обладнання заводу ім. 61 комунара. В 1941-1943 рр. – начальник заводських лабораторій суднобудівного заводу в містах Севастополі, Туапсе, Поті. Член партії з 1944 р. У березні 1944 р. направлений в діючий в Криму партизанський загін заступником комісара. Після звільнення Севастополя з травня 1944 р. до серпня 1946 р. працював секретарем Севастопольського міськкому ЛКСМ. Повернувшись до Миколаєва, працює секретарем комітету ЛКСМ, будівельником кораблів, начальником спеціального цеху, заступником секретаря парткомітету суднобудівного заводу ім. А. Марті (1946-1954 рр.). Обраний секретарем Миколаївського обкому партії (1954-1961 рр.), першим секретарем Миколаївського обкому партії (1961-1963 рр.), першим секретарем промислового Миколаївського обласного комітету партії (1963-1964 рр.), другим секретарем Миколаївського обкому партії (1964-1965 рр.). Нагороджений орденом Червоної Зірки, двічі - орденом Трудового Червоного Прапора, медалями «За оборону Севастополя», «За оборону Кавказу». 14

16

15

11

12 13 13

Із протоколу № 1 засідання пленуму Миколаївського обласного (промислового) комітету КПУ – про обрання О.В. Іващенка першим секретарем промислового обкому партії (14 січня 1963 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-5162, оп. 1, спр. 8, арк. 1-3.

14 15 16

9

Протокол № 8 засідання пленуму Миколаївського обласного комітету партії – про обрання А.С. Маленкіна першим секретарем обкому партії (28 липня 1950 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 1, спр. 358, арк. 1.

10 11

Постанова бюро Миколаївського обкому КПУ «Про склад комісії з перегляду справ на осіб, засуджених за контрреволюційні злочини» (13 травня 1954 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 64-а, спр. 21, арк. 35-36.

Із протоколу № 9 засідання пленуму Миколаївського обласного комітету КПУ про обрання О.В. Іващенка першим секретарем обкому партії (31 серпня 1961 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 10, спр. 149, арк. 1-2.

17

Великий протичовновий корабель «Сообразительный», 1963 р.

17

35


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Барильник Тимофій Григорович

5

перший секретар Миколаївського сільського обласного комітету партії (січень 1963 – грудень 1964 рр.) голова Миколаївського виконавчого комітету обласної Ради депутатів трудящих (грудень 1964 – липень 1968 рр.)

36

Народився в 1909 р. у с. Нововоронцівка Херсонського повіту Херсонської губернії. Після закінчення Нововоронцівського сільськогосподарського технікуму (1925-1927 рр.) до початку Великої Вітчизняної війни працював агрономом у Нововоронцівському районі, у Каховській, Новоронцівській, Качкаровській, Покровській МТС. В роки війни служив політкерівником роти 8-ї саперної армії Південного фронту, парторгом батальйону, заступником командира з політичної частини 112-го інженерно-технічного батальйону Північно-Кавказького і 3-го Українського фронтів, заступником командира політчастини 117-го інженерного батальйону 5-ї Ударної армії, старшим інструктором політвідділу 89-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії. 1945-1946 рр. - старший інструктор політвідділу Радянської адміністрації провінції Брандербург у Німеччині. Після демобілізації навчався в Одеському сільськогосподарському інституті (1946-1950 рр.) та працював головним агрономом Нововоронців-ського райземвідділу Херсонської області (1946-1947 рр.). Обирався другим секретарем Калинівського райкому партії Херсонської області (1947-1948 рр.), першим секретарем Великолепетиського райкому партії Херсонської області (1948-1950 рр.). Обіймав посади: голови виконкому Херсонської обласної ради депутатів трудящих (1950-1963 рр.), першого секретаря Миколаївського сільського обкому КПУ (1963-1964 рр.), голови виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих (1964-1968 рр.). Помер у1987 р. За мужність і відвагу в боях з німецько-фашистськими загарбниками нагороджений орденами Леніна (двічі), Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни I і II ступенів, Червоної Зірки, а також медалями «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу», «За визволення Варшави», «За взяття Берлина», «За Перемогу над Німеччиною».

4

6

3

1

2

1 2 Із стенограми об’єднаної сесії Миколаївських обласних (промислової і сільської) Рад депутатів трудящих дев’ятого скликання від 8 грудня 1964 р. – про обрання Т.Г. Барильника головою виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (рішення № 8/9-4 сесії) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 7, спр. 153, арк. 1, 81.

3 Рішення виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих «Про відкриття дитячої спортивної школи в м. Миколаєві» від 9 січня 1967 р. № 9 (голова виконкому облради Т.Г. Барильник) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 302, арк. 57.

4 5 6 Із протоколу № 1 засідання пленуму Миколаївського обласного (сільського) комітету КПУ – про обрання Т.Г. Барильника першим секретарем сільського обкому партії (11 січня 1963 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-5163, оп. 1, спр. 7, арк. 1-3

7 На виборчій дільниці № 64 м. Миколаєва у день виборів до Верховної Ради СРСР (18 березня 1962 р.)

7


партійні керівники Миколаївщини 8

Попльовкін Трохим Трохимович перший секретар Миколаївського обласного комітету партії 1964-1969 рр.

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 10, спр. 267, арк. 1, 2, 5.

9 10

Народився 19 вересня 1915 р. у с. Волкове Єльнинського району Смоленської області у родині селян. Член КПРС з 1931 р. Закінчив Біло-церківський сільськогосподарський інститут, отримавши диплом вченого зоотехніка. У 1929-1931 рр. працював колгоспником у колгоспі «Нове життя» Михайлівського району Дніпропетровської області, у 1931-1932 рр. – діловодом у «Крайспоживспілці» та «Рибрабкоопі» м. Архангельська, у 1932-1935 рр. - економістом Уполкомзагу РНК СРСР у Північному краї, у 1935-1938 рр. - завідувачем райвідділу «Заготльону», у 1938-1939 рр. – керуючим республіканської контори «Заготльон» Комі АРСР, у 1939-1949 рр. - завідувачем сектору відділу кадрів обкому ВКП(б) Комі АРСР, у 1940-1943  рр. - уповноваженим Наркомзагу СРСР по Комі АРСР, у 1943-1946 рр. – уповноваженим Наркомзагу СРСР по Ульяновській області, у 1946-1948 рр. - заступником уповноваженого Наркомзагу СРСР по Чернігівській області, у 1948-1953 8 рр. - уповноваженим Наркомзагу СРСР по Чернігівській області, у 1953-1954 рр. – заступником начальника Чернігівського обласного управління сельського господарства і заготівель, у 1954 р. – уповноваженим Наркомзагу СРСР по Чернігівській області, у 1954-1956 рр. – заступником уповноваженого Міністерства заготівель СРСР по УРСР, у 1956 р. – заступником міністра сільського господарства УРСР, у 1956-1957 рр. – заступником голови Держплану Ради Міністрів УРСР, у 1957-1959 рр. – начальником відділу Держплану УРСР, у 1959-1962  рр. – головою виконкому Сумської обласної Ради депутатів трудящих, у 1962-1963 рр. – заступником міністра виробництва і заготівель сільгосппродуктів УРСР, у 1963-1964 рр. – першим секретарем Донецького сільського обкому КПУ, у 1964-1969 рр. – першим секретарем Миколаївського обкому КПУ. З березня 1966 р. до лютого 1977 р. – член ЦК КПУ. У 1969-1975 рр. – міністр радгоспів Української РСР, з 1975 р. до 25 лютого 1977 р. – міністр заготівок УРСР. Помер 25 лютого 1977 р., похований на центральній алеї Байкового кладовища міста Києва.

11

Партійні та комсомольські керівники Миколаївщини з космонавтом Германом Титовим, 1967 р. (у центрі – Т.Т. Попльовкін, Г.С. Титов, І.Т. Грицай)

9

Із протоколу № 1 засідання пленуму Миколаївського обласного комітету партії – про обрання Т.Т. Попльовкіна першим секретарем обкому КПУ (7 грудня 1964 р.)

12

Інформація Миколаївського обкому КПУ та виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих для секретаря ЦК КПУ П.Ю. Шелеста та голови Ради Міністрів УРСР В.В. Щербицького про дострокове виконання квартального плану продажу державі продуктів тваринництва (23 березня 1966 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 12, спр. 415, арк. 11-12.

14

10

37 15

Трохим Трохимович Попльовкін відвідує Миколаївський кораблебудівний інститут

14 15

Робота зрошувальних систем у радгоспі ім. Петровського Миколаївської області, 1968 р. Загальний вигляд Ольшанського цементного заводу, 1968 р.

13

Перший тролейбус на вулицях м. Миколаєва, 1967 р.


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Погребняк Яків Петрович

Васляєв Володимир Олександрович

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії 1969-1971 рр.

перший секретар Миколаївського обласного комітету партії 1971-1980 рр. 1

38

Народився в 1928 р. у с. Нижня Солона Боровського району Харківської області. Після закінчення в 1954 р. Донецького індустріального інституту працював майстром, старшим майстром, виконуючим обов’язки начальника дільниці механічного цеху Ново-Краматорського машинобудівного заводу. У 1957 р. обирається секретарем, а згодом другим і першим секретарем Краматорського міськкому КПУ. З 1962 р. - другий секретар Донецького обкому партії. У 1963 р. обраний першим секретарем Полтавського промислового обкому КПУ, потім - другим секретарем Полтавського обкому КПУ. З січня 1966 р. - перший секретар Івано-Франківського обкому КПУ. З 1969 до 1971 рр. працює першим секретарем Миколаївського обкому КПУ. З 1971 р. – член ЦК КПУ. З березня 1987 р. до квітня 1990 р. – перший секретар Львівського обкому КПУ. З 1991 р. – генеральний директор Польсько-української господарської палати. Депутат Верховної Ради СРСР сьомого скликання, обирався депутатом Верховної Ради УРСР шостого скликання, делегатом XXII I XXIII з’їздів КПРС і делегатом XXIII з’їзду КП України. 2 2

2

За роки діяльності нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями.

Народився в 1924 р. у с. Лозова Павлівка Кадіївського району Ворошиловградської області. Трудову діяльність почав слюсарем на заводі «Красный Октябрь» м. Сталінграда (1941-1942 рр.), служив у лавах Радянської армії (1942-1947 рр.). Член партії з 1944 р. У роки Великої Вітчизняної війни був командиром гармати танку Т-34 3-ї танкової бригади 23-го танкового корпусу і брав участь у боях в Україні, Румунії, Угорщині, Австрії. Після демобілізації працював слюсарем-монтажником на заводі імені 61 комунара (1947 р.), навчався в Миколаївському кораблебудівному інституті (1947-1953 рр.), де був обраний секретарем комітету комсомолу. Після закінчення навчання працював завідуючим теплотехнічної лабораторії Миколаївського кораблебудівного інституту, завідуючим промислово-транспортним відділом Миколаївського міськкому КПУ (1953-1956 рр.), другим та першим секретарем Заводського райкому КПУ (1956-1961 рр.), першим секретарем Миколаївського міськкому КПУ (1961-1963 рр.), другим секретарем Миколаївського промислового обкому КПУ (1963-1964 рр.), першим секретарем Миколаївського міськкому КПУ (1964-1965 рр.), другим та першим секретарем Миколаївського обкому КПУ (1965-1980 рр.). Помер 4 жовтня 1980 р. Член ЦК КПУ, депутат Верховної Ради УРСР сьомого скликання, делегат XXII i XXIV з’їздів КПРС та XXIII і XXIV з’їздів КПУ. За роки діяльності нагороджений двічі орденами Червоної Зірки, Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани» та 9-ю медалями.

5

4 Із протоколу № 2 засідання пленуму Миколаївського обкому КПУ - про обрання першим секретарем обкому В.О. Васляєва (27 березня 1971 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 79, спр. 1, арк. 57.

4 3

5

1 Яків Петрович Погребняк – перший секретар обкому КПУ на зборах партактиву області, 1971 р.

2 Транспортний рефрежератор «Маршал Рокосовський», завод ім. 61 комунара, 1970 р.

3 Із протоколу № 1 засідання пленуму Миколаївського обласного комітету КПУ - про обрання Я.П. Погребняка першим секретарем обкому партії (29 січня 1971 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 18, спр. 12, арк. 36-37, 40.

5 Телеграма Військової ради Червонопрапорного Чорноморського флоту першому секретареві Миколаївського обласного комітету партії В.О. Васляєву з нагоди святкування 1 Травня та 32-ї річниці Перемоги (не пізніше 1 травня 1977 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 30, спр. 151, арк. 21зв. – 22.


партійні керівники Миколаївщини 9

6

10

8

6 7

39

Перший секретар Миколаївського обкому партії В.О. Васляєв у групових знімках, 1970-ті роки

8

Витяг з протоколу № 53 засідання бюро Миколаївського обкому Компартії України – про недоліки у підготовці до виборів у місцеві Ради депутатів трудящих в Заводському районі м. Миколаєва (з особової справи першого секретаря Миколаївського обкому партії В.О. Васляєва) (31 січня 1959 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 79, спр. 1, арк. 34.

9 10 Лист маршала військ зв’язку І.Т. Пересипкіна до першого секретаря Миколаївського обкому КПУ В.О. Васляєва з проханням увічнити подвиг моряків-десантників Б.О. Монастирського і В.С. Самойлова (6 вересня 1974 р.)

11

Володимир Олександрович Васляєв серед нагороджених працівників цеху № 16 ЧСЗ, 1977 р.

12

Великий протичовновий корабель «Азов», 1975 р.

13

Корабель комплексного обслуговування «Березина», 1975 р.

12

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-9, оп. 2, спр. 151, арк. 4-5.

11

Володимир Олександрович Васляєв серед нагороджених працівників цеху № 16 ЧСЗ, 1977 р.

7

13


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ 5

Шараєв Леонід Гаврилович

перший секретар Миколаївського обласного комітету Комуністичної партії 1980-1990 рр. 1 Постанова бюро Миколаївського обкому КПУ про рекомендацію першого

секретаря Миколаївського обкому КПУ Л.Г. Шараєва кандидатом у депутати Верховної Ради СРСР (21 грудня 1983 р.)

1

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 91, спр. 425, арк. 12.

2

Характеристика на першого секретаря обкому КПУ Л.Г. Шараєва (5 лютого 1981 р.)

4

Постанова секретаріату Миколаївського обласного комітету Компартії України «Про хід виконання в області рішень партії та уряду з питань посилення боротьби з пияцтвом та алкоголізмом» (30 січня 1989 р.)

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 91, спр. 425, арк. 11.

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 89, спр. 269, арк. 2.

40

5

Мікрорайон Соляні, 1980 р.

6

Дільниця декомпозиції Миколаївського глиноземного заводу, 1981 р.

7

Супертраулер «Олександр Беляков», збудований на Чорноморському суднобудівному заводі, перед виходом у море, грудень 1987 р

8

Перший секретар Миколаївського комітету Компартії України Л.Г. Шараєв вручає Прапор Міністерства і ЦК профспілок Чорноморському суднобудівному заводу, 1985 р.

9

Зустріч керівників Миколаївщини Л.Г. Шараєва та В.І. Ільїна з першим секретарем ЦК Компартії України В.В. Щербицьким на кордоні Миколаївської і Херсонської областей, 1982 р.

Народився 12 квітня 1935 р. у с. Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області у родині робітників. 1958 р. закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут ім. адмірала С.О. Макарова, отримавши диплом інженера-кораблебудівника. У 1958 р. працював помічником майстра, майстром цеху № 12 Чорноморського суднобудівного заводу у м. Миколаєві, у 1968-1960 рр. – секретарем комітету комсомолу того ж заводу, у 1960-1961 рр. – другим секретарем Миколаївського комітету комсомолу, у 1961-1963 рр. – першим секретарем Миколаївського комітету обкому ЛКСМУ, у 1963-1965 рр. – першим секретарем Миколаївського промислового обкому комсомолу, у 1965-1967 рр. – першим секретарем Миколаївського обкому ЛКСМУ, у 19671968 рр. – завідувачем відділу адміністративних і торгівельно-фінансових органів Миколаївського обкому КПУ, у 1968-1973 рр. – першим секретарем Миколаївського міськкому КПУ, у 1973 -1975 рр. – інспектором ЦК КПУ (м. Київ), у 1975-1978 рр. – секретарем Ворошиловградського обкому КПУ, у 1978-1980 рр. – другим секретарем Ворошиловградського обкому КПУ, у 1980-1990 рр. – першим секретарем Миколаївського обкому КПУ. 6

7

10

4 2

Перший секретар Миколаївського обкому партії Л.Г. Шараєв та голова Миколаївського облвиконкому В.І. Ільїн на Чорноморському суднобудівному заводі, 1984 р.

8

9

10


партійні керівники Миколаївщини

13

12

Грицай Іван Трохимович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів грудень 1989 - квітень 1990 рр., січень 1991 - квітень 1992 рр. перший секретар Миколаївського обласного комітету партії травень 1990 - січень 1991 рр. 11 голова Миколаївської обласної Ради народних депутатів квітень 1990 - січень 1991 рр., квітень 1992 - липень 1994 рр.

Народився 20 серпня 1938 р. в с. Багатенька Кегичівського району Харківської області. Закінчив Первомайську середню школу Миколаївської області. З 1951 р. – член ВЛКСМ. У 1960 р. закінчив агрономічний факультет Уманського сільськогосподарського інституту. По закінченні інституту направлений на роботу в с. Березки Кривоозерського району Миколаївської області, де працював по серпень 1961 р. З вересня 1961 р. – член КПРС. З вересня 1961 р. згідно з рішенням бюро Кривоозерського райкому КПУ переведений в апарат райкому комсомолу на посаду завідуючого відділом, а з листопада цього ж року став першим секретарем райкому комсомолу. 15 січня 1963 р. обраний секретарем комітету комсомолу Снігурівського виробничого радгоспноколгоспного управління. Працював секретарем Миколаївського сільського обкому ЛКСМ України (1964-1971 рр.). Перебував на посаді першого секретаря Очаківського райкому Компартії України (1971-1974 рр.). Після навчання у Вищій партійній школі при ЦК КПРС (1974-1976 рр.) працював завідуючим відділом пропаганди і агітації Миколаївського обкому КПУ та заступником голови виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів (1976-1983 рр.). Займав посади секретаря Миколаївського обкому КПУ (1983-1989 рр.), голови виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів (1989-1990 рр.), голови Миколаївської обласної Ради народних депутатів, першого секретаря Миколаївського обкому КПУ (1990-1991 рр.). Народний депутат УРСР 1 скликання, член ЦК КПУ. За період роботи нагороджений двічі орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями «За трудову доблесть», «Ветеран праці».

15

11

Документи з особової справи першого секретаря Миколаївського обласного15 Відкриття об’їзного шляху у смт Братське, що отримав назву «Дорога життя», 1990 р. комітету КПУ І.Т. Грицая (1976-1990 рр.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 91, спр. 474, арк. 76.

12

16 Із стенограми чотирнадцятої сесії Миколаївської обласної Ради народних депутатів ХХ скликання від 16 грудня 1989 р. – про обрання І.Т. Грицая головою облвиконкому (рішення сесії) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 4641, арк. 41.

13

Документи з особової справи першого секретаря Миколаївського обласного комітету КПУ І.Т. Грицая (1976-1990 рр.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 91, спр. 474, арк. 86.

16 17

17

Введення в експлуатацію телевізійного ретранслятора для українського і центрального телебачення у смт Доманівка, 1990 р. Авіаносець «Тбілісі», ЧСЗ, 1991 р.

41


3

ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ 8

Матвєєв Володимир Йосипович

6

перший секретар Миколаївського обласного комітету Комуністичної партії січень - серпень 1991 р.

Народився в 1943 р. у Владивостоці. Після закінчення школи (1960 р.) працював на Чорноморському суднобудівному заводі (1960-1961 рр.), на заводі імені 61 комунара (1961-1969 рр.) складальником судновим, майстром цеху № 3 і навчався у Миколаївському кораблебудівному інституті імені Макарова (1963-1967 рр.). Обраний секретарем комітету комсомолу заводу імені 61 комунара (1969-1970 рр.), потім другим секретарем Миколаївського міськкому ЛКСМ України (1970-1971 рр.), перший секретар Миколаївського міськкому ЛКСМ України (1971-1974 рр.), заступником голови виконкому Корабельної районної Ради народних депутатів (1974-1976 рр.). Після закінчення Вищої партійної школи (1976-1978 рр.) працював будівельником бюро головного будівельника-1 Чорноморського суднобудівного заводу (1978 р.). Обраний заступником секретаря парткому Чорноморського заводу (1978-1979 рр.), потім - секретарем парткому заводу (1979-1982 рр.). Працює першим секретарем Заводського райкому партії (1982-1985 рр.), інспектором ЦК КПУ (1985-1987 рр.), першим секретарем Миколаївського міськкому КПУ (1987-1989 рр.), другим секретарем Миколаївського обкому КПУ (1989-1991 рр.), першим секретарем Миколаївського обкому КПУ (1991 р.). Народний депутат УРСР 1 скликання, член ЦК КПУ, делегат XIX Всесоюзної конференції КПРС, делегат XXVIII з’їзду КПРС. Народний депутат України. За період роботи нагороджений орденом «Знак Пошани», медаллю «Ветеран праці».

42

7 4

5

9

1 2

1 Постанова пленуму Миколаївського обкому Компартії України (протокол №3, § 4) про обрання В.Й. Матвєєва першим секретарем обкому партії (4 січня 1991 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп.

2 Характеристика на першого секретаря Миколаївського обкому КПРС Матвєєва Володимира Йосиповича, затверджена на бюро обкому 10 січня 1991 року (з особової справи В.Й. Матвєєва) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 91, спр. 514, арк. 102.

91, спр. 514, арк. 101

3 4 5 10

Інформація Миколаївського обкому КПУ до Управління справами ЦК КПРС про виконання постанови Секретаріату ЦК КПРС «Про проект механізму формування, виконання та контролю бюджету КПРС» (23 січня 1991 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 89, спр. 278, арк. 1-3.

6 7 8 Інформація Миколаївського обкому Компартії України до ЦК КПУ про хід виконання постанови Секретаріату ЦК Компартії України «Про деякі заходи зі зміцнення впливу Компартії України на соціально-політичну обстановку у республіці» (15 серпня 1991 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 89, спр. 278, арк. 45-47.

9 5 січня 1991 року вийшов перший номер обласної газети «Радянське Прибужжя» (сучасна назва «Рідне Прибужжя»)

10 4 серпня 1991 року відкрито синагогу у м. Миколаєві

11 Будівля обкому партії

11


ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини

ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини

1920-1991 рр.

43 Виконавчий комітет Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів був утворений 23 травня 1920 р. на І губернському з’їзді Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. У період між губернськими з’їздами Рад виконком був вищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади в губернії. Здійснював радянське будівництво,

проводив у життя постанови і розпорядження центральних органів державної влади і управління, видавав постанови, обов’язкові на всій території губернії. Припинив діяльність 22 листопада 1922 р. у зв’язку з постановою ВУЦВК від 21 жовтня 1922 р. про ліквідацію Миколаївської губернії.

За період діяльності виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів його очолювали: Залуцький Петро Антонович

Шелехес І.

Кузнєцов Степан Матвійович

Кін Павло Андрійович

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (травень-вересень 1920 р.)

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (1920-1921 рр.)

Храмов В.

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (1921 р.)

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (1921 р.)

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (1921-1922 рр.)


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Залуцький Петро Антонович

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів травень-вересень 1920 р.

Залуцький Петро Антонович народився у 1887 р. Радянський, державний і партійний діяч. Під час Жовтневого повстання 1917 р. у Петрограді був членом Військовореволюційного комітету. З травня по вересень 1920 р. перебував на посаді голови Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. У 1937 р. – незаконно репресований. 1

44 4

1

Кузнєцов Степан Матвійович

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів 1920-1921 рр. 7

Члени виконкому Миколаївської Ради робітничих, червоноармійських і червонофлотських депутатів, обрані 25 січня 1919 року (на виборах більшовики одержали 62 місця з 85). Припинив діяльність у травні 1920 у зв’язку зі вступом до міста війська отамана Григор’єва.

2

Делегати 1-го губернського з’їзду селян в м. Миколаєві, 1919 р.

3

Всеросійський суботник у м. Миколаєві, 1920 р.

2

6

4 5 Із протоколу засідання виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 12 червня 1920 р. (голова виконкому П.А. Залуцький) Державний архів Миколаївської області, Ф.Р-152, оп.1, спр. 3, арк. 12-13.

3

6

Протокол № 7 засідання виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 7 вересня 1920 р. (про обрання головою виконкому С.М. Кузнєцова) Державний архів Миколаївської області, Ф.Р-152, оп. 1, спр. 3, арк. 63.

5

7

Протокол № 45 засідання президії виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 18 вересня 1920 р. (голова виконкому – С.М. Кузнєцов) Державний архів Миколаївської області, Ф.Р-152, оп. 1, спр. 5, арк. 57.


ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини

Храмов В.

Кін Павло Андрійович

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів 1921 р.

11

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів 1921-1922 рр. 12

8 Протокол № 81 засідання президії виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 20 липня 1921 р. (голова виконкому – В. Храмов) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-152, оп. 1, спр. 158, арк. 87.

8 10

10

Шелехес І.

45

голова виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів 1921 р.

10

9

Із протоколу № 80 засідання бюро Миколаївського губернського комітету партії – про обрання П.А. Кіна головою виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради (25 жовтня 1921 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-4, оп. 1, спр. 25, арк. 145.

11

Протокол № 105 засідання президії виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 2 листопада 1921 р. (голова виконкому – П.А. Кін) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-152, оп. 1, спр. 158, арк. 117.

4

9 Протокол № 87 засідання президії виконавчого комітету Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 13 серпня 1921 р. (голова виконкому – І. Шелехес) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-152, оп. 1, спр. 158, арк. 95.

12 13

Делегати 5-го повітового з’їзду Рад, 1922 р.

14

Відкриття сільськогосподарської виставки у м. Миколаєві, 17 вересня 1922 р.

Михайло Іванович Калінін на Миколаївському суднобудівному заводі «Наваль», 1922 р.

13

14


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Свістун (ім’я, по батькові – не встановлені) Виконавчий комітет Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів був обраний у квітні 1923 р. відповідно до постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 р. про утворення Миколаївського та інших округів. Був виконавчим та розпорядчим органом Радянської влади в окрузі. Керував роботою окружних відділів і інспектур, що діяли на правах самостійних установ. Припинив діяльність у жовтні 1930 р. відповідно до постанови ВУЦВК і РНК УРСР від 2 вересня 1930 р. “Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління”.

46

голова виконавчого комітету Миколаївської повітової Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів листопад 1922 р.-1923 р., голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів 1923 р. 3 Перший трактор в с. Христофорівка, 1923 р. 1 1

3

2

4 1

За цей період виконком очолювали:

4

Із протоколу № 1 засідання пленуму новообраного виконавчого комітету Миколаївської повітової Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів разом з президією виконкому Миколаївської губернської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 24 листопада 1922 р. – про обрання головою Миколаївського повітового виконкому Свістуна Державний архів Миколаївської області, Ф.р-161, оп. 1, спр. 18, арк. 1-2.

Свістун (ім’я, по батькові – не встановлені)

голова виконавчого комітету Миколаївської повітової Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (листопад 1922 р.-1923 р.), голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (1923 р.)

2

Мар’янов Андрій Самсонович

голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (1924-1925 рр.)

Сиволап Полікарп Пилипович

голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (1925-1927 рр.)

Мануйленко Олександр Іларіонович

голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (1927-1929 рр.)

Слинько Федір Іванович

Із протоколу № 82 засідання президії виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 5 жовтня 1923 р. (голова виконкому – Свістун) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-161, оп. 1, спр. 98, арк. 299-299 зв.

Мар’янов Андрій Самсонович

голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів 1924-1925 рр.

5

голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (1929-1930 рр.)

Обіжник виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 20 березня 1924 р. (голова виконкому А.С. Мар’янов) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-161, оп. 1, спр. 50, арк. 9.

6

Окружний пленум комітетів незаможних селян, 1925 р.

4

5 6

Вручення Червоного прапора колективу - будівельнику броненосця «Незаможник», одного з перших кораблів, збудованих після громадянської війни, 1923 р.


ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини

Сиволап Полікарп Пилипович

голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів

Мануйленко Олександр Іларіонович

Слинько Федір Іванович

1927-1929 рр.

Народився в 1890 р. у с. Оржиця Лубенського округу (колишня Полтавська губернія) у родині селян. До 16 років працював у сільському господарстві, потім навчався у фельдшерській земській школі. Член ВКП(б) з 1918 р. У 1918 р. працював у підпіллі, був політкерівником партизанського загону. У 1919 р. завідував губнаросвітою, потім працював спеціальним уповноваженим Реввійськнаради. Був відряджений на Волинь, де працював головою підпільного губревкому, арештований поляками, засуджений до розстрілу, але з групою партизан втік. Пізніше працював головою Лубенського окрпарткому та окрвиконкому, потім у Сумському окрузі працював головою окрревкому, заступником голови Полтавського губвиконкому, завідувачем оргвідділом ВУЦВК, головою Подільського губвиконкому. У 1925-1929 рр. працював заступником Народного комісара внутрішніх справ УРСР, 19291930 рр. – головою Миколаївського окрвиконкому. 16

голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів 1927-1929 рр.

голова виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів

1925-1927 рр.

9 9 10 8

Із протоколу засідання пленуму виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів 9-го скликання від 31 березня 1927 р. – про обрання О.І. Мануйленка головою виконкому та керівництва окрвиконкому Державний архів Миколаївської області, Ф.р-161, оп. 1, спр. 608, арк. 1-2.

14 10

47

7 7 Обов’язкова постанова ч. 19/002 виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 28 квітня 1926 р. про охорону зелених насаджень (голова виконкому П.П. Сиволап)

11

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-161, оп. 1, спр. 393, арк. 41.

8

11 12 13

Г.І. Петровський серед трудящих в м. Нова Одеса, 1925 р.

Із протоколу № 26 засідання президії виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 14 вересня 1927 р. – про відкриття та найменування поліклініки та водолікарні (голова виконкому О.І. Мануйленко)

3

15

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-161, оп. 1,

17

спр. 607, арк. 79, 85, 88.

14 15 Із протоколу № 55/а зачиненого засідання президії виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 15 серпня 1930 р. – про фінансовий стан округу (голова виконкому Слинько) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-161, оп. 1, спр. 842, арк. 308, 312.

13

12

16 Протокол IV позачергового пленуму виконавчого комітету Миколаївської окружної Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від 27 жовтня 1929 р. – про обрання головою виконкому Слинька Державний архів Миколаївської області, Ф.р-161, по. 1, спр. 790, арк. 510.

17 Миколаївський елеватор, 1930-ті роки


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

На початку листопада 1937 р., у зв’язку з постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р. про утворення Миколаївської області, був створений організаційний комітет Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області. Після проведення виборів у 1939 р. до обласної Ради був обраний виконавчий комітет обласної Ради депутатів трудящих. У середині серпня 1941 р. виконавчий комітет тимчасово припиняв діяльність у зв’язку з окупацією області нацистами. Відновив роботу 17 листопада 1943 р. з визволенням частини території області.

За цей період виконком очолювали: Столбун Онуфрій Титович

голова організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області (1937 р.)

Філіпов Іван Маркелович

голова організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області (1938-1939 рр.), голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (1939-1941 рр.), перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (грудень 1943-лютий 1947 рр.)

Борисов Пантелеймон Михайлович

У 1963 - 1964 рр., у зв’язку з реорганізацією місцевих органів державної влади, були створені виконкоми обласних промислових і сільських Рад депутатів трудящих. У 1965 р. був обраний єдиний виконком обласної Ради депутатів трудящих. Виконував адміністративні, розпорядчі та виконавчі функції на території області. З жовтня 1977 р. виконком обласної Ради депутатів трудящих іменувався виконкомом Миколаївської обласної Ради народних депутатів.

48

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (1944-1947 рр.)

Терещенко Степан Петрович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (1947-1949 рр.)

Сиволап Михайло Іванович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (1949-1953 рр.)

Назаренко Іван Тимофійович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (1953-1961 рр.)

Ведніков Василь Спиридонович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (1961-1963 рр.), голова виконавчого комітету Миколаївської обласної (сільської) Ради депутатів трудящих (1963-1964 рр.)

Андріанов Володимир Миколайович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної (промислової) Ради депутатів трудящих (1963-1964 рр.)

Барильник Тимофій Григорович

перший секретар Миколаївського сільського обласного комітету партії (1963-1964 рр.), голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (1964-1968 рр.)

Куліш Микола Юхимович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих (1968-1975 рр.)

Зайвий Федір Федорович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих, з 1977 р. - народних депутатів (1975-1982 рр.)

Ільїн Віктор Іванович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів (1982-1989 рр.)

Грицай Іван Трохимович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів (грудень 1989 - квітень 1990 рр., січень 1991 - квітень 1992 рр.) перший секретар Миколаївського обласного комітету партії (травень 1990 - січень 1991 рр.), голова Миколаївської обласної Ради народних депутатів (квітень 1990 - січень 1991 рр., квітень 1992 - липень 1994 рр.)

Башкіров Михайло Володимирович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів (квітень - листопад 1990 р.)


ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини

4

Столбун Онуфрій Титович

голова організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області 1937 р.

5

1

49 3

6

1 Постанова Центрального Виконавчого Комітету Ради Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 1 жовтня 1937 р. № 63 «Про розділення Одеської області на Одеську і Миколаївську»

2 Танкер «Емба-нафта», 1930-ті роки

3 Постанова № 2 організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області від 17 жовтня 1937 р. (голова оргкомітету О.Т. Столбун) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 1, спр. 2, арк. 5.

4 5 6 Протокол № 10 засідання організаційного бюро Миколаївського обкому КП(б)У щодо справи О.Т. Столбуна - голови організаційного комітету Президії Верховної Ради УРСР по Миколаївській області (за підписом секретаря оргбюро М.Ф. Волкова) (13 листопада 1937 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 1, спр. 1, арк. 37-39.

2


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Борисов Пантелеймон Михайлович

Терещенко Степан Петрович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих 1944-1947 рр. 1 Постанова № 70 виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 18 квітня 1944 р. про організацію трудових ощадних кас на території 1 Миколаївської області (голова облвиконкому П.М. Борисов)

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих 1947-1949 рр.

Народився в 1897 р. у с. Жуків Горбівської волості Кременчуцького повіту Полтавської губернії у родині селян. У 1909-1911 рр. працював робітником у селах Таврійської та Полтавської губерній, у 1911-1916 рр. - робітником на заводі на ст. Глобине Полтавської губернії, 1916-1917 рр. - служив в армії, у 1918-1919 рр. - був головою комбіду у с. Туки Полтавської губернії, у 1919-1921 рр. - служив у лавах Червоної Армії, у 1922-1924 рр. - працював головою Горбівської сільради Полтавської губернії, у 1924-1926 рр. - членом сільськогосподарського товариства у м. Глобине Полтавської губернії, у 1926-1928 рр. - секретарем Горбівського райпарткому Полтавської області. 7 Член ВКП(б) з серпня 1926 р. Закінчив Полтавську радянсько-партійну школу 2-го ступеня у 1930 р., історичний факультет Всеукраїнського інституту комуністичної освіти (м. Харків) 1933 р. У 1933-1935 рр. – парторг, член президії ВУК «РОБОС», у 1936-1937 рр. – заступник директора Київського педагогічного інституту, 1937 - травень 1938 рр. – заступник директора Інституту гірничої промисловості АНУ, травень 1938 – 1946 рр. – заступник завідувача сільгоспвідділу ЦК ВКП(б)У, квітень 1946 – березень 1947 рр. – другий секретар Миколаївського обкому КП(б)У, з 24 березня 1947 по 29 січня 1949 рр. – голова Миколаївського обласного виконавчого комітету обласної Ради депутатів трудящих.

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 2, спр. 99, арк. 63.

3 2 Радянські зенитники ведуть бої за Миколаїв, 1941 р.

3 Частини Радянської армії вирушають на фронт з м. Миколаєва, 1941 р.

4

Підбитий танк нацистської армії «Пантера», поблизу м. Вознесенська, 1944 р.

5

Парад частин 37-ї гвардійської Нікопольської ордена Червоного Прапора танкової бригади, 1944 р.

6 Діти рвуть портрет Гітлера після звільнення Миколаєва, 1944 р.

50

7

Постанова № 7427 виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 2 квітня 1947 р. про призначення персональної пенсії місцевого значення (голова виконкому облради С.П. Терещенко) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 2, спр. 818, арк. 113

2

5

8 9 10 Із стенограми IХ сесії Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 20 березня 1947 р. про обрання С.П. Терещенка головою виконкому облради Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 2, спр. 784, арк. 1, 3, 10.

8

11 9

Договір про соціалістичне змагання між Херсонською та Миколаївською областями на 1946 р.

11 4

6 10


ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини

Сиволап Михайло Іванович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих 1949-1953 рр.

Назаренко Іван Тимофійович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих 1953-1961 рр.

Народився в 1909 р. у с. Полтавка Полтавської волості Акмолинської губернії (Омська область) у родині селян. 1931 р. закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут, отримавши диплом агронома. Член ВКП(б) з березня 1943 р. З 1931 р. працював агрономом Чаплинської МТС у Херсонській області, Дніпропетровського виробничого об’єднання «Облзаготзерно», у грудні 1941 – липні 1944 рр. – в Омському обласному земельному відділі начальником виробничого та планово-фінансового відділів, заступником начальника, у березні 1946 – липні 1947 рр. – начальником Одеського обласного відділу технічних культур та заступником начальника Одеського обласного управління сільського господарства, з липня 1947 р. по січень 1949 р. – начальником Миколаївського обласного управління сільського господарства, з 29 січня 1949 р. по 17 березня 1953 р. – головою виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих. Нагороджений медалями «За 15 трудову доблесть», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні». 12

Народився в 1915 р. Член КПРС з 1939 року. Інших відомостей немає. 17

18

19

51

20 17 18 19 Із стенограми 1-ї сесії Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих четвертого скликання від 12 березня 1953 р. – про обрання І.Т. Назаренка головою виконкому облради

13

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 6, спр. 834, арк. 22, 23, 52.

20

Рішення № 361 виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 17 березня 1953 р. про надання одноразової грошової допомоги (голова виконкому облради І.Т. Назаренко) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 6, спр. 870, арк. 12.

21

22 14

Грамота Президії Верховної Ради СРСР про нагородження Миколаївської області орденом Леніна за великі успіхи, досягнуті трудящими у виробництві зерна, цукрового буряка, м’яса, молока та інших сільськогосподарських продуктів, 25 жовтня 1958 р. Розвантаження пароплаву «Білорусь» у Миколаївському морському порту, 1958 р.

22 16 Ескадрений міноносець «Бесшумный», 1951 р.

12 13 14 Із стенограми III сесії Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих другого скликання від 20 січня 1949 р. – про обрання М.І. Сиволапа головою облвиконкому Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 2, спр. 1717, арк. 13-14, 18.

15 Рішення № 2324 виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 21 лютого 1949 р. про організацію Миколаївського обласного відділення товариства охорони природи (голова виконкому облради М.І. Сиволап) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 2, спр. 1754, арк. 9.

16

21


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Ведніков Василь Спиридонович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих 1961-1963 рр. голова виконавчого комітету Миколаївської обласної (сільської) Ради депутатів трудящих 1963-1964 рр.

Куліш Микола Юхимович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих 1968-1975 рр.

Народився 16 квітня 1929 р. у с. Гусине Градизького району Полтавської області. У 1955 р. закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут, отримавши диплом ветеринарного лікаря. У 1955 р. працював ветеринарним лікарем Баштанської МТС Миколаївської області, у 1955-1958 рр. – першим секретарем Баштанського райкому ЛКСМУ, у 1958-1959 рр. – другим секретарем Миколаївського обкому ЛКСМУ, у 1959-1961 рр. – першим секретарем Миколаївського обкому ЛКСМУ, у 1961-1963 рр. – першим секретарем Веселинівського райкому КПУ, у 1963-1965 рр. – заступником голови комітету партійно-державного контролю Миколаївського сільського обкому КПУ та облвиконкому, 1965-1967 рр. – першим секретарем Миколаївського райкому КПУ, у 1967-1968 рр. – заступником голови виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих, у 1968-1975 рр. – головою виконкому Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих.

Василь Спиридонович Ведніков народився у 1918 р. у с.Лебедін Сумської області. У 1940 р. закінчив Харківський зоотехнічний інститут. У 1940-1947 рр. служив у лавах Радянської армії. У 1947-1954 рр. перебував на господарській, радянській та партійній роботі в Ізмаїльській (Одеській) області. Протягом 1954-1955 рр. – інспектор ЦК Компартії України. У 1955-1957 рр. – заступник Міністра сільського господарства УРСР. У 1957-1961 рр. – начальник Головного управління тваринництва Міністерства сільського господарства УРСР. У 1961 р. В.С. Ведніков був обраний головою Миколаївського облвиконкому, у 1963 р. – Миколаївського сільського облвиконкому. Протягом 1964-1975 рр. перебував на партійній роботі – секретар, другий секретар Миколаївського обкому Компартії України. До виходу на пенсію у 1978 р. В.С. Ведніков працював заступником голови Миколаївського облвиконкому. Помер у 1987 р.

7

4

1 2 3

52

Із стенограми 1-ї сесії Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих восьмого скликання від 20 березня 1961 р. – про обрання В.С. Веднікова головою виконкому облради

1

6

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 6, спр. 2814, арк. 1, 9, 72.

4 2

Постанова № 264 Миколаївського обласного комітету КПУ і виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 24 березня 1961 р. про план державних закупівель зерна на 1961 р. по Миколаївській області (голова облвиконкому В.С. Ведніков)

8

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 6, спр. 2837, арк. 2.

5 Китобійне судно «Закаленный», 1964 р.

5 3

6 Із стенограми сьомої сесії Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих ХI скликання від 29 липня 1968 р. – про обрання М.Ю. Куліша головою облвиконкому (рішення № 7/2 сесії) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 438, арк. 8.

7 8 Із стенограми сьомої сесії Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих ХI скликання від 29 липня 1968 р. – про відповідальність за порушення тиші у містах та населених пунктах області (загальнообов’язкове рішення № 7/8 сесії облради; голова облвиконкому М.Ю. Куліш) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 438, арк. 1, 208-209.


ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини 11

12

10

Третій герб Миколаєва, затверджений Миколаївською міською радою у 1969 році

53

9

13

14 9 Агітаційний листок кандидата у депутати Верховної Ради Української РСР М.Ю. Куліша (не пізніше 15 червня 1975 р.) Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 60, спр. 8, арк. 148.

10 Витяг з протоколу № 14 засідання бюро Миколаївського обкому КПУ (23 вересня 1963 р.) про результати перевірки бібліотечного фонду у колишньому Веселинівському районному комітеті Комуністичної партії України Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 60, спр. 8, арк. 123.

11 Постанова пленуму Миколаївського обкому КПУ (протокол № 7, § 1) (16 вересня 1975 р.) «Про факти незаконного використання державних і громадських коштів на проведення нарад та прийомів у деяких організаціях Миколаївської області» Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 60, спр. 8, арк. 146.

12 Дослідницьке судно «Академік Корольов», 1970 р.

13 Засільський цукровий завод, Жовтневий район, 1972 р.

14 Загальний вигляд мідійно-устричного цеху Очаківського рибоконсервного заводу, 1970 р.


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ 2 1

Зайвий Федір Федорович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих, з 1977 р. - народних депутатів 1975-1982 рр.

54

Народився 26 березня 1931 р. у м. Вознесенську Миколаївської області у родині робітників. У 1948-1949 рр. працював токарем у Вознесенській міжрайонній майстерні капітального ремонту, у 1949-1953 рр. навчався у Новобузькому технікумі механізації сільського господарства, у 1953-1954  рр. працював першим секретарем Новобузького райкому ЛКСМУ, у 1958-1962 рр. навчався у Львівській вищій партійній школі, у 19621963 рр. працював інструктором відділу партійних органів Миколаївського обкому КПУ, у 1963-1964 рр. – інструктором відділу парторганів Миколаївського сільського обкому КПУ. У 1965 р. закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, отримавши диплом інженера-механіка. У 1964-1965 рр. працював головним інженером управління механізованих робіт Миколаївського обласного об’єднання «Сільгосптехніка», у 1965-1967 рр. – інструктором відділу організаційно-партійної роботи Миколаївського обкому КПУ, у 1967-1975 рр. - першим секретарем Вознесенського райкому КПУ Миколаївської області, у 1975 р. – першим секретарем Вознесенського міськкому КПУ, у 1975 р. – секретарем Миколаївського обкому КПУ, з вересня 1975 р. по березень 1982 р. – головою виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів, у 1982-1983 рр. – директором Миколаївського спеціалізованого треста м’ясо-молочних радгоспів, у 1983 р. – генеральним директором Миколаївського обласного виробничого об’єднання радгоспів, у 1983-1988 рр. – завідувачем відділу з праці Миколаївського облвиконкому.

4

3

1

Із стенограми другої сесії Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих ХV скликання від 16 вересня 1975 р. – про обрання Ф.Ф. Зайвого головою облвиконкому (рішення № 2/2 сесії) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 1531, арк. 6.

2 3

Рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів «Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію мостового переходу через р. Інгул у м. Миколаєві» від 13 січня 1981 р. № 12 (голова облвиконкому Ф.Ф. Зайвий)

Характеристика на члена КПРС Зайвого Федора Федоровича Державний архів Миколаївської області, Ф. П-7, оп.91, спр.230, арк.69.

6

Відкриття шкіряного заводу у м. Вознесенську, 1979 р.

6

Спуск на воду траулера «Московська Олімпіада», збудованого на Чорноморському суднобудівному заводі, 1980 р.

7

Авіаносний крейсер «Київ», 1975 р.

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 3104, арк. 81-82.

4

5

5

7


ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини 8

8

На врученні Червоного прапора З особистого архіву Ф.Ф. Зайвого

10

На покладанні квітів до меморіалу ольшанцям З особистого архіву Ф.Ф. Зайвого

12

9

9

Зустріч В. Щербицького в Миколаївському аеропорту

11

Федір Федорович Зайвий на нараді активу області

З особистого архіву Ф.Ф. Зайвого

З особистого архіву Ф.Ф. Зайвого

11

10

55 12 13

Будівля Миколаївської обласної ради, збудована за часів Ф.Ф. Зайвого Ф.Ф. Зайвий з Л.Д. Хлопинською в Миколаївському музеї суднобудування і флоту З особистого архіву Ф.Ф. Зайвого

14 15

Відкриття руху через Інгульський міст у м. Миколаєві, 6 січня 1981 р. Ф.Ф. Зайвий з колегами З особистого архіву Ф.Ф. Зайвого

13

14

15

14


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Ільїн Віктор Іванович

голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів 1982-1989 рр.

Ильїн Віктор Іванович народився у 1931 р. у с.Вишегори Нелідівського району Калінінської області у родині колгоспника. У 1948-1950 рр. навчався у гірничому технікумі м. Ровенки Луганської області. Дійсну службу проходив на Чорноморському флоті. Після демобілізації у 1955-1959 рр. В.І. Ільїн перебував на комсомольській роботі у Кримській області. Закінчив заочно Всесоюзний сільськогосподарський інститут. У 1959 р. В.І. Ільїн за особистою ініціативою перейшов працювати головою відстаючого колгоспу ім.Леніна Червоногвардійського району Кримської області. У 1967-1973 рр. – голова виконкому Червоногвардійської районної ради депутатів трудящих, 1973-1979 рр. – перший секретар Червоногвардійського райкому Компартії України. З січня 1980 р. по березень 1982 р. В.І. Ільїн – секретар Кримського обкому Компартії України. З березня 1982 р. по грудень 1989 р. – голова виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів. Нагороджений орденами та медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Помер у 2001 р.

7

7

Транспортний рефрижератор «Бухта Руська», 1983 р.

8

Крилево-рибний траулер «Антарктида», 1984 р.

9

Корабель «Володимир Васляєв», спуск на воду, 1986 р.

10

Траулер типу «Горизонт» - «Юхим Горбенко», 1988 р.

5

8

56 6 1

9

2

1 2 3 3

10

Із постанови бюро Миколаївського обкому КПУ, виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів, президії Миколаївської обласної ради профспілок і бюро обкому ЛКСМ України «Про естафету трудових звершень на честь 40-річчя визволення Миколаївської області від німецько-фашистських загарбників» від 18 жовтня 1983 р. № 467 (голова виконкому облради В.І. Ільїн) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 3657, арк. 128-130.

4 Із стенограми одинадцятої сесії Миколаївської обласної Ради народних депутатів ХVII скликання від 5 березня 1982 р. – про обрання В.І. Ільїна головою облвиконкому (рішення сесії) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 3078, арк. 15.

6

Облікова картка члена КПРС Ільїна Віктора Івановича

Агітаційний листок кандидата в депутати Миколаївської обласної ради народних депутатів Ільїна Віктора Івановича, червень 1987 р.

З власного архіву родини Ільїних

З власного архіву родини Ільїних

5


ДЕРЖАВНІ керівники Миколаївщини 11

13

Башкіров Михайло Володимирович голова виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів квітень - листопад 1990 р.

Народився 29 серпня 1949 року у м. Батайськ Ростовської області у родині робітників. У 1971 році закінчив Ворошиловградський сільскогосподарський інститут, отримавши диплом агронома. У 1971 році працював головним агрономом колгоспу «Дружба» с. Краснопілля Березанського району Миколаївської області, у 1971-1973 рр. служив в армії, у 1973-1976 рр. працював головним агрономом колгоспу ім. Потриваєва с. Анатоліївка Березанського району, у 1976-1981 рр. – головою колгоспу ім. Фрунзе с. Тузли Березанського району, у 1981-1982 рр. – директором радгоспу ім. Фрунзе там саме, у 1982 р. – начальником управління сільського господарства виконкому Березанської районної Ради народних депутатів, у 1982-1983  рр. – першим заступником голови – начальником управління сільського господарства виконкому Березанської районної Ради народних депутатів, у 1983-1985 рр. – головою виконкому Березанської районної Ради народних депутатів, у 1985-1987 рр. навчався у Академії суспільних наук при ЦК КПРС, у 1987-1989 рр. – першим секретарем Березнегуватського райкому КПУ, у 1989-1990 рр. – головою ради агропромислових формувань Миколаївської області, у 1990 р. – головою виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів.

14 12

20 18 11 12 Лист голови виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів В.І. Ільїна до першого секретаря Миколаївського обкому КПУ Л.Г. Шараєва про критичний виступ у програмі «Час» на Центральному телебаченні 4 грудня 1985 р. (16 грудня 1985 р.)

15

Державний архів Миколаївської області, Ф.П-7, оп. 80, спр. 136, арк. 40-41.

13

Перший секретар ЦК Компартії України Володимир Васильович Щербицький та Віктор Іванович Ільїн. Дружнє вітання. З власного архіву родини Ільїних

14

Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу Леонід Ілліч Брежнєв та Віктор Іванович Ільїн. Дружнє вітання. З власного архіву родини Ільїних

16

15

Першу посадку у Миколаївському аеропорту здійснив літак ТУ-154, 27 липня 1988 р.

16

Дитяче містечко «Казка» у м. Миколаєві, 1983 р.

17

Відкриття нового залізничного вокзалу у м. Миколаєві, 1986 р.

17

19

18 19

Рішення виконкому Миколаївської обласної Ради народних депутатів «Про пільги реабілітованим громадянам, жертвам репресій 30-40-х та початку 50-х років» від 29 квітня 1990 р. № 101 (голова облвиконкому М.В. Башкіров) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 4767, арк. 105-106.

20

Рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів «Про спорудження у м. Миколаєві пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам» від 11 вересня 1990 р. № 217 (голова виконкому облради М.В. Башкіров) Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 4773, арк. 174.

57


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ

Керівники Миколаївської області за часів незалежної України

58

1991-2010 рр.

З часу заснування адміністрацію очолювали: Миколаївська обласна державна адміністрація заснована згідно з Законом України «Про представника Президента України» від 14 квітня 1992 р., «Положення про місцеву державну адміністрацію» на основі ліквідованого виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів, його відділів, управлінь та інших структурних підрозділів.

Кінах Анатолій Кирилович

Припинила свою роботу 14 липня 1994 р. Відновила свою діяльність 5 вересня 1995 р. Виконує адміністративні, розпорядчі та виконавчі функції на території області.

голова Миколаївської обласної державної адміністрації (2005-2007 рр.)

представник Президента України в Миколаївській області (1992-1994 рр.), голова Миколаївської обласної Ради (1994-1995 рр.)

Круглов Микола Петрович

голова Миколаївської обласної державної адміністрації (1996-1999 рр., з березня 2010 р.)

Садиков Олександр Валерійович Гаркуша Олексій Миколайович

голова Миколаївської обласної державної адміністрації (1999-2005 рр., 2007 р. – 2010 р.), голова Миколаївської обласної ради (2000-2001 рр., 2005 р.)


керівники за ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 3

Кінах Анатолій Кирилович представник Президента України в Миколаївській області 1992-1994 рр. голова Миколаївської обласної Ради 1994-1995 рр.

Сучасна адміністративна мапа Миколаївської області

Анатолій Кирилович Кінах народився 4 серпня 1954  р. в Молдові, в стародавньому українському селі Братушани. Вищу освіту Анатолій Кінах здобував у Ленінградському кораблебудівному інституті, який закінчив 1978 р. З 1981 р. працював майстром на Миколаївському суднобудівному заводі «Океан», а потім - начальником виробництва. В квітні 1990 р. Анатолія Кінаха було обрано до Верховної Ради України. У 1992 р. А.К. Кінаха було призначено представником Президента України на Миколаївщині, а у 1994 р. його обрали головою обласної Ради народних депутатів і обласного виконавчого комітету. Анатолій Кінах особливу увагу приділяв соціальному захисту населення області. Саме за його ініціативи протягом двох років в Миколаєві проводився експеримент з реорганізації служби соціального захисту населення. За часів його губернаторства Миколаївщина вдвічі скоротила темпи падіння виробництва, розпочала створення вільної економічної зони. Було розроблено проект програми реорганізації суднобудування, яка у подальшому дозволила суттєво зміцнити галузь, залучити до неї серйозні інвестиції. Започатковано новий стиль господарювання на селі – створено Асоціацію фермерів Миколаївщини. В 1995 р. Анатолія Кінаха призначено віцепрем’єр-міністром України з питань промислової політики, у 1996 р. стає радником Президента України з питань промислової політики, а ще через рік його обирають президентом Українського союзу промисловців і підприємців. В 1999 р. Анатолій Кінах - Перший віце-прем’єр-міністр України, а з травня 2001 р. - Прем’єр-міністр України. У подальші роки працював на різних урядових посадах, в 2006 р. був обраний народним депутатом України та очолював Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

4 1

5

1 2

Указ Президента України «Про призначення Представника Президента України в Миколаївській області А.К. Кінаха» від 23 березня 1992 р. № 179

6

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 4919, арк. 90.

2

Анатолій Кирилович Кінах серед Миколаївських колег

3 4 Рішення Миколаївської обласної Ради народних депутатів (перша сесія ХХII скликання) «Про виконавчий комітет Миколаївської обласної Ради народних депутатів» від 14 липня 1994 р. № 3 (голова обласної Ради – А.К. Кінах)

Сучасний герб Миколаївської області

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-992, оп. 12, спр. 4988, арк. 36, 38.

5 6 Розпорядження Представника Президента України в Миколаївській області А.К. Кінаха «Про створення Миколаївської обласної державної адміністрації та припинення діяльності виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів» від 20 квітня 1992 р. № 54-р Державний архів Миколаївської області, Ф.р-5961, оп. 1, спр. 14, арк. 10-11.

59


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ 1

Садиков Олександр Валерійович

1

Спуск корабля «Amuesa» на Миколаївському суднобудівному заводі ім. 61 rомунара, 2005 рік

голова Миколаївської обласної державної адміністрації 2005-2007 рр.

Олександр Валерійович Садиков народився 12 вересня 1964 р. у м. Миколаєві в сім`ї інженерів. У 1980 р. закінчив середню спеціалізовану школу №2 м. Миколаєва. Після закінчення середньої школи працював слюсарем механоскладальних робіт на СВП «Машпроект», у 19821984 рр. навчався на хімічному факультеті Московського державного університету. З 1984 р.- строкова військова служба у військах урядового зв`язку на будівництві Байкало-Амурської магістралі. У 1986-1989 рр. Олександр Валерійович навчався на економічному факультеті Миколаївського кораблебудівного інституту, після закінчення якого отримав диплом інженераекономіста. Навчання в інституті поєднував з роботою в планово-економічному відділі Чорноморського суднобудівного заводу. З 1989 р. по 1991 р. очолював особисто організований Науково-виробничий кооператив «Фаворит», який займався розробками програмного забезпечення для суднобудівних підприємств. З 1991 р. працював директором виробничо-комерційної компанії «Торговий дім «Скіф». У 1996 р. О.В. Садиков очолив спостережну раду акціонерів акціонерного комерційного банку «ЮНЕКС» (у 1997-1999 рр. поєднував цю посаду з роботою у СП «Юнімаркет Україна»). У 2005-2007 рр. Олександр Валерійович займав посаду голови Миколаївської обласної державної адміністрації.

60

2 2-й Міжрегіональний молодіжний форум «Якою бути Україні?». Стратегічна гра «Обрій-2006» у будинку Миколаївської облдержадміністрації. 8-11 вересня 2006 року

3

5

6

8

Прийом голови Миколаївської облдержадміністрації О.В. Садикова до Дня святого Миколая, 30 грудня 2005 року

Голова Миколаївської обласної ради Тетяна Василівна Демченко, голова Миколаївської облдержадміністрації Олександр Валерійович Садиков, Прем’єр-Міністр України Віктор Федорович Янукович, голова Миколаївської обласної організації Партії регіонів Микола Петрович Круглов відвідують ВАТ «Сандора»

Голова Миколаївської облдержадміністрації О.В. Садиков, голова Миколаївської облради Т.В. Демченко, Миколаївський міський голова В.Д. Чайка слухають Гімн України

Голова Миколаївської обласної державної адміністрації О.В. Садиков, Миколаївський міський голова В.Д. Чайка, голова Миколаївської обласної організації ветеранів О.І. Момотенко, голова Миколаївської обласної ради Т.В. Демченко серед жителів міста

Парад військ у центрі м. Миколаєва, 9 травня 2006 року

9 Випускники миколаївських шкіл, 2006 р.

4 Свято «Святого Миколая» для дітей працівників миколаївських підприємств, установ, організацій, кінець грудня 2005 р.

7

2

3

4

5

6

7

8

9


керівники за ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

1 7

Гаркуша Олексій Миколайович

голова Миколаївської обласної державної адміністрації 1999-2005 рр., 2007- 2010 рр. голова Миколаївської обласної ради 2000-2001 рр., 2005 р.

Олексій Миколайович Гаркуша народився 16 лютого 1952 р. у с. Баловне Новоодеського району Миколаївської області. У 1975 р. закінчив Одеський сільськогосподарський інститут, а у 1993 р. - Одеський державний університет ім. І. Мечникова. Захистив у 2002 р. докторську дисертацію по темі: «Стратегія відновлення і високоефективного функціонування виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК України в умовах ринкової економіки». У 1977-1985 рр. Олексій Миколайович працював головним економістом радгоспу ім. Шевченка, 1985-89 рр. - директором радгоспу «Мирний» Жовтневого району Миколаївської області. У 1989-1996 рр. - голова виконкому Жовтневої райради; голова Жовтневої райдержадміністрації Миколаївської області, 1996-1998 рр.— перший заступник голови Миколаївської облдержадміністрації. У 1999-січень 2005 рр. та у 2007-березень 2010 рр. О.М. Гаркуша займав посаду голови Миколаївської облдержадміністрації (у 20002001 рр. та у 2005 р. він також був головою Миколаївської облради).

2 8

61 3

1

Указ Президента України «Про призначення О.М. Гаркуші головою Миколаївської обласної державної адміністрації» від 26 листопада 1999 р. № 1504/99 Державний архів Миколаївської області, Ф.р-5961, оп. 1, спр. 320, арк. 152.

2

Розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації О.М. Гаркуші «Про заходи щодо підготовки та святкування в Миколаївській області 10-ї річниці незалежності України» від 12 жовтня 2000 р. № 739-р

9 Центральний корпус підприємства «Велам» Панорама Ташлику

Державний архів Миколаївської області, Ф.р-5961, оп. 1, спр. 404, арк. 200.

3 4

Розведення мосту через р. Інгул

5

Центральний корпус підприємства «Велам»

6

4

Панорама цеху на підприємстві «Зоря»-«Машпроект»

55

На полях «Нібулону»

7

Панорама Миколаївського морського порту

8

Панорама підприємства «Нібулон»

9

Панорама Ташлику

10

Сховище готової продукції в с. Зелений Гай Вознесенського району

6

10


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ 7

Круглов Микола Петрович

Панорама заводу «Океан»

голова Миколаївської обласної державної адміністрації 1996-1999 рр., з березня 2010 р.

62 1

Микола Петрович Круглов народився 10 листопада 1950 р. у с. Штукар Веселинівського району Миколаївської області. У 1972 р. закінчив Одеське вище інженерне морське училище, у 1992 р. - Академію народного господарства при РМ СРСР. У 1972-1991 рр. Микола Петрович працював на різних роботах, у 1991-1992 рр. - перший заступник голови Миколаївського міськвиконкому, у 1992-1994 рр. – перший заступник голови 2 Миколаївської облдержадміністрації з питань управління територією, з липня 1994 р. - перший заступник голови Миколаївського облвиконкому, у 1995-1996 рр. - виконуючий обов’язки голови Миколаївської облдержадміністрації, у 1996-1999 рр. та з березня 2010 р. – голова Миколаївської облдерж­адміністрації. Травень-липень 1997 р. - Міністр транспорту України.Народний депутат України четвертого, п’ятого та шостого скликання. Член Партії регіонів з листопада 2000 р. Під керівництвом М.П. Круглова в області проектувались та створювались великі тваринницькі комплекси, школи, дитячі садки, проводилось проектування та будівництво площі Перемоги у м. Миколаєві, здійснювалось фінансоване планування розвитку обласного центру. М.П. Круглов – «Городянин року 1998» в номінації «Суднобудування», «Людина року 1998». 1

3

6

Указ Президента України «Про призначення М.П. Круглова головою Миколаївської обласної державної адміністрації» від 8 серпня 1996 р. № 668/96 Державний архів Миколаївської області, Ф.р-5961, оп. 1, спр. 165, арк. 106.

2

4

Указ Президента України В. Януковича «Про призначення М.П. Круглова головою Миколаївської обласної державної адміністрації» від 18 березня 2010 р. № 380/2010

5

3

Розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації М.П. Круглова «Про першочергові заходи, пов’язані з прийняттям Конституції України» від 22 серпня 1996 р. № 534-р Державний архів Миколаївської області, Ф.р-5961, оп. 1, спр. 193, арк. 78.

4 5 Звіт голови Миколаївської облдержадміністрації М.П. Круглова за перші 100 днів роботи

6 Під прапорами Партії регіонів: Віктор Федорович Янукович та Микола Петрович Круглов


керівники за ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

8

11

9

10

12

8

Панорама підприємства «Сандора»

9

Панорама Миколаївського пивзаводу «Янтар»

10

Панорама Миколаївського морського порту

11

Покладання квітів до меморіалу ольшанців

12

У виставковому центрі «Експо-Миколаїв» на виставці виробників Миколаївщини «Якість Миколаївщини-2010». Голова Миколаївської облдержадміністрації Микола Петрович Круглов оглядає виставковий стенд з продукцією фірми «Президент»

13 14

15

15

13

14

Провід Миколаївської області біля пам’ятника ольшанцям 22 червня 2010 р. Урочисті збори, присвячені Дню Конституції України. За трибуною - голова Миколаївської облдержадміністрації Микола Петрович Круглов Закладення нового терміналу «Нібулон» у м. Нова Одеса

63


ДЕРЖАВОТВОРЦІ МИКОЛАЇВЩИНИ 2

1

1

3

Панорама Миколаївського глиноземного заводу

2 3 4 5 6 7

Робочі будні М. Круглова

64 4

7

5

6

8

9

8

Ректор Миколаївського національного університету В. Будак зі студентами

9

Святкування Масляної у м. Миколаєві


Державотворці Миколаївщини  

від Григорія Потьомкіна до Миколи Круглова

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you