деканатами, парафіяльними, священиками, вірними. Вона фактично була одночасно і канцелярією консисторії. Тут складалися протоколи засідань консисторії, соборових і передсоборових сесій, велися справи, які полагоджувалися на засіданнях консисторії. Через канцелярію здійснювалося листування з деканатами, священиками, мирянами. Канцелярія публікувала і поширювала розпорядження Митрополита, М.О. Періодичним органом М.О. були у Львівській архієпархії «Львівські Архієпархіяльні Відомості». М.О., якому Архієпархіяльний собор, що мав законодавчу владу, делегував свої повноваження, забезпечував адміністративну, а у роки війни також і богословську діяльність, постійний зв’язок з деканатами, парохіяльними священиками, мирянами. М.О. готував проведення соборів, координував і контролював проведення соборчиків у деканатах. У 1941F44 рр. він фактично визначав і координував дії парохіяльних священиків, єднав їхні організаційні і інтелектуальні зусилля, забезпечуючи інформацією18 . Тематика записів Зміст записів засвідчує, що М.О. за екстремальних обставин німецької окупації виконував свої функції у різних сферах діяльності Церкви, громад, взаєминах із світською владою. Так, 10 записів стосуються організації соборів, ведення протоколів соборів, адміF ністративних питань, повернення священиків з еміграції, зумовленої більшовицькою окупацією, висвячення випускників Богословської Академії. Предмет 10 записів – церковне право, священичі права і обов’язки в умовах воєнного часу. Організації «парохії і громади», участі парохів у відбудові зруйнованого у 1939F41 рр. громадського і релігійного життя стосуються послання Митрополита Шептицького: «Послання до духовенства про організацію парохії і громади». (10.VII.1941 р.), звернення «До тих, що обіймають душпастирські посади у Кам’янецькій єпархії». Про церковну практику, проведення Служб Божих у свята і буденні дні, забезпечення вірним можливості відбувати традиційні рухомі й нерухомі свята, проповіді, їхній зміст, – йдеться у 10 записах. Так, у записі від 9 жовтня 1941 р. М.О. доручає «Всечесному духовенству часто
розтлумачувати вірним злобу нерозкаяного гріха добровільного чоловікоубійства...», наголошує на «першому постуляті християнської культури, – пошануванні людського життя». Душпастирів зобов’яF зували роз’яснювати молоді, що «нема на світі влади, яка б могла дозволити чи схвалювати злочин чоловікоубійства. І нема влади, яка могла б наказувати щось противного Божому законові». На трьох сторінках викладені думки, що близькі до основних тез відомого послання Митрополита «Не убий!», опублікованого в ЛАЄВ у листопаді 1942 р. Цінну для священиків інформацію щодо проведення щоденних Марійських Богослужінь упродовж травня 1942 р. містить Послання Митрополита «МаріяFМати». Враховуючи психологічний стан душпастирів і вірних, Шептицький наголошує: «Серед найтрудніших, найтяжчих обставин майже упадаємо під натиском хвилі, бо до страждань, спричинених війною, прилучаються минулорічний неврожай, осінні повені, голод, недуга плямистого тифу. Зі всіх напастей найстрашніша є напасть злочинів, добровільно скоєних нашими людьми. Для того, щоб проповіддю слова Божого дати вірним потіху скріпити їх сили немає відповідніших слів лиш та молитва до Пресвятої Діви». Стосунки світської влади і церкви, обставини життя священиків і вірних, цензурні заборони – зміст 19 записів. Це короткі інфорF маційноFхронікальні повідомлення про контингенти і податки, обов’язки священиків, які прийняли «світський уряд», спростування невірно поданої у пресі інформації від М.О. Записи наочно свідчать про згубні наслідки періоду радянської окупації, суперечливість дозволів і обмежень німецької окупаційної влади. Самостійне значення мали для тогочасних душпастирів, і для сучасних дослідників подані восени 1941 р. рекомендації священикам роз’яснювати вірним шкоду від дій «большевицьких аґентів, які намовляють людей до саботування німецької влади, криючись під виглядом українських патріотів», і «виразної тенденції усунути Христа і поставити Батьківщину на його місце» («Тризуб без хреста»). Три записи стосуються роботи катехитів і катехиток, важливості катехизації молоді. Окремими темами, хоч і взаємопов’язаними є записи про єдність церков, історії церкви, «працю над з’єдиненням».