Issuu on Google+

КАНДИДАТ, ЯКИЙ ЖИВЕ ПОРУЧ З ВАМИ

ÇÌÎÃËÀ ÃÐÓÇ²ß – ÇÌÎÆÅÌÎ É ÌÈ


2

МОНТЯН захистить!

Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

Äîñâ³ä óñï³øíèõ êðà¿í:

×ÎÌÓ ¯Ì ÂÄÀËÎÑß?

Òåòÿíà Ìîíòÿí çíàº, ùî òðåáà çðîáèòè, ùîá Óêðà¿íà çì³íèëàñÿ

М

и часто порівнюємо сучасну Україну з іншими пострадянськими державами. Висновки — невтішні. Економічний розвиток нашої країни дуже повільний, натомість не припиняються рейдерство, нестримне збагачення можновладців, махінації з державним майном. Чому так відбувається? 12 років тому юрист Тетяна Монтян почала грунтовно вивчати цивільне законодавство. Вона хотіла знати, чому в її багатоквартирному будинку панує безлад, а ЖЕК лише збирає плату за неіснуючі послуги. І хотіла знайти способи, як цьому зарадити. Монтян виявила, що вбоге українське законодавство не дає змоги розумно управляти майном — як спільним, так і власним. Щоб купити-продати квартиру, землю чи машину, треба витерпіти приниження чиновників, гігантські черги, хабарі, тижневу біганину по інстанціях... До того ж ваше майно дуже легко можна відібрати, якщо воно сподобається комусь «сильнішому» — за допомогою продажних судів і міліції. Щоб колективно управляти багатоквартиним будинком, треба подолати купу юридичних пасток і прихований опір чиновників і комунальників, які й далі хочуть доїти гроші з жильців. Ну й, знову ж таки, хтось «сильніший» може натравити на людей міліцію і відібрати у них, скажімо, підвал — бо хоче зробити там магазин. Люди не довіряють один одному і бояться об’єднуватись. Власність не гарантується державою. А недосконалі закони не дають нормально управляти цією власністю — квартирою, ба-

Українці чудово вміють управляти приватною власністю. Час навчитися управляти і колективною — від будинку до країни

гатоповерхівкою, мікрорайоном, районом, містом... І так аж до цілої України. Колеги-юристи, які жили закордоном, підтвердили Тетяні Монтян: розвинені країни давно вже досягли значних успіхів в управлінні колективними ресурсами — від багатоквартирного будинку до майна цілої держави. Україна ж тупцює на місці. Юрист почала порівнювати цивільне законодавство розвинених країн з українським. І з’ясувала, що у зовсім різних країнах люди мають однакові шляхи поділу спільних ресурсів та управління ними. Наприклад, Грузія та Естонія успішно запозичили найкращі зразки світового майнового права та пристосували їх до власних умов. «Гадаю, цим пострадянським країнам пощастило — свого часу до влади прийшли люди, які добре зналися на цивільному праві, — каже Монтян. — А в нас за роки незалежності не було жодного міністра юстиції, який би мав відповідні знання». Юрист каже, що і в нас можна докорінно змінити ситуацію — позбутися рейдерства, розкрадання державного майна, і дати людям можливість так управляти індивідуальними та колективними ресурсами, щоб ціла країна йшла до економічного процвітання. Для цього слід на законодавчому рівні впровадити алгоритми керування спільним, які давно вже використовуються у розвинених країнах. Тетяна Монтян багато років досліджувала ці питання і зрештою стала українським експертом Єврокомісії (уряду Європейського Союзу) з розробки механізмів урегулювання проблем спільного майна і реформування системи реєстрації майнових прав. «Українці чудово дають собі раду, коли йдеться про їхнє індивідуальне приватне майно. Коли ж питання стосується колективної власності, вони або влаштовують запеклу боротьбу, щоб отримати побільше, або кидають ресурс напризволяще. Чому? Тому що в Україні немає чітких правил щодо поділу спільних ресурсів та управління ними, — каже Монтян. — Ці алгоритми необхідні, я знаю, як їх упровадити — і вважаю це своїм громадянським та професійним обов’язком. Саме тому я балотуюся до Верховної Ради. Моє завдання — дати людям закони, які нарешті дозволять їм розвиватися, а не з острахом чекати на чергове «покращення».

Çìîãëà Ãðóç³ÿ — çìîæåìî é ìè! США: Держава захищає власність кожного

200 років тому США потерпали від рейдерства та розкрадання спільних ресурсів — того, від чого сьогодні потерпають українці. Майнові відносини були вкрай заплутаними. Наприклад, на одну земельну ділянку могло бути четверо претендентів: сквотери, які самі її захопили, покупці, які заплатили за неї індіанцям, люди, які отримали її від Федерального уряду, та люди, які купили її у штату. Кожен намагався довести своє право на володіння, що, зрештою, призводило до кровопролиття. Коли уряд США зрозумів, що насильство триватиме, якщо його не зупинити відповідними законами, у сфері майнових відносин почали наводити лад. Зараз цивільне законодавство чітко регламентує управління майном. Кожна ділянка землі, кожен будинок, кожен метр мають свого власника. І держава гарантує захист майна цього власника.

НІМЕЧЧИНА: Люди об’єднуються в межах під’їзду — так простіше

Багатоквартирна забудова дісталась Німеччині у спадок від СРСР. За соціалістичного ладу такими будинками керували централізовано, «згори». Після падіння Берлінської стіни багатоповерхівки почали занепадати: ефективно управляти стало нікому. Німці зрозуміли, що в умовах вільного ринку слід розробити нові правила керування колективним майном. Кільком тисячам мешканців великого будинку важко дійти згоди, тож вони вирішили розбивати цілісність — будинок — на менші частини. Зараз, якщо виникає проблема у під’їзді — її вирішують спільно мешканці під’їзду. Збір усіх мешканців дому відбувається лише тоді, коли питання стосується всього будинку. Така схема управління допомогла німцям зберегти більшість багатоповерхівок у бездоганному стані.

ГРУЗІЯ: Люди не бояться за своє майно

Про грузинських «злодіїв у законі» ходили легенди. Країна страждала і від криміналітету, і від чиновництва: злодії відбирали майно силою, а чиновники збагачувались, користуючись недосконалістю законодавства та безладом у сфері майнових прав. А все тому, що ніхто не знав, кому і що в країні належить. Один з найбільших здобутків Саакашвілі у Грузії — створення єдиного реєстру майнових прав. У реєстрі містяться точні дані щодо всіх видів майна: індивідуального, колективного, державного. Реєстр відкритий: будь-хто може миттєво отримати довідку про будь-яке майно, а держава стоїть на захисті майнових прав. Зараз кожен грузин знає точні межі своєї власності і може спокійно розвивати своє майно — без страху, що його можуть «експропріювати» чиновники або кримінал.

Ìîíòÿí ïåðåêëàëà ³ âèäàëà êíèãó Íîáåë³âñüêîãî ëàóðåàòà 5 ЖОВТНЯ àäâîêàò Òåòÿíà Ìîíòÿí ïðåçåíòóâàëà âëàñíèé ïåðåêëàä óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ êíèãè Íîáåë³âñüêîãî ëàóðåàòà ç åêîíîì³êè Åë³íîð Îñòðîì «Êåðóâàííÿ ñï³ëüíèì». Ïðåçåíòàö³ÿ â³äáóëàñü ó ðàìêàõ ôåñòèâàëþ «Êíèæêîâèé àðñåíàë». Åë³íîð Îñòðîì — àìåðèêàíñüêà åêîíîì³ñòêà òà ïîë³òîëîã, ëàóðåàò ïðåñòèæíèõ ïðåì³é ç ïîë³òè÷íèõ òà åêîíîì³÷íèõ íàóê, îòðèìàëà Íîáåë³âñüêó ïðåì³þ ç åêîíîì³êè ó 2009 ðîö³ çà ñâ³é ãðóíòîâíèé àíàë³ç åêîíîì³÷íîãî óïðàâë³ííÿ. Îñòðîì â³äêèíóëà õèáíó òåîð³þ ïðî òå, ùî ñï³ëüíèìè ðåñóðñàìè — ë³ñàìè, ðèáíèìè çàïàñàìè, ðîäîâèùàìè íàôòè àáî ïàñîâèùíèìè óã³ääÿìè — ìîæóòü êåðóâàòè ò³ëüêè óðÿäè àáî ïðèâàòí³ âëàñíèêè. Äîñÿãàþ÷è äîìîâëåíîñòåé, ñï³ëüíèìè ðåñóðñàìè ìîæóòü óñï³øíî êåðóâàòè ãðóïè ëþäåé, ÿê³ ¿õ âèêîðèñòîâóþòü. Ãîëîâíà ³äåÿ Îñòðîì ïîëÿãຠó òîìó, ùî íàéá³ëüø àêòóàëüí³ ïðîáëåìè ñâ³òó — çàõèñò íàâêîëèøíüîãî ñåðåäîâèùà, ôóíêö³îíóâàííÿ ô³íàíñîâî¿ ñèñòåìè, ñîö³àëüíà íå-

ð³âí³ñòü òîùî — âèìàãàþòü óçãîäæåíèõ êîëåêòèâíèõ ä³é ãðóï ëþäåé, ùî º êîðèñòóâà÷àìè ðåñóðñ³â. Íàóêîâåöü äîñë³äèëà àëãîðèòìè, ÿê³ ðîáëÿòü êåðóâàííÿ ñï³ëüíèìè ðåñóðñàìè íàéá³ëüø óñï³øíèì òà ñïðàâåäëèâèì. ßê ôàõîâèé þðèñò, Òåòÿíà Ìîíòÿí âæå ïîíàä 12 ðîê³â âèâ÷ຠïðîáëåìàòèêó êåðóâàííÿ ñï³ëüíèìè ðåñóðñàìè: â³ä áàãàòîêâàðòèðíîãî áóäèíêó äî ìàéíà òåðèòîð³àëüíèõ ãðîìàä òà äåðæàâè â ö³ëîìó. Êíèãà Åë³íîð Îñòðîì «Êåðóâàííÿ ñï³ëüíèì» ñòàëà äëÿ íå¿ ñïðàâæíüîþ çíàõ³äêîþ. «Êîëè ÿ îòðèìàëà êíèãó Îñòðîì, ÿ ê³ëüêà ðàç³â ïðî÷èòàëà ¿¿ àíãë³éñüêîþ ìîâîþ. À ïîò³ì — âçÿëàñÿ çà ïåðåêëàä, îñê³ëüêè óñâ³äîìëþâàëà, ùî ÿêùî ¿¿ íå ïåðåêëàäó ÿ, íå ïåðåêëàäå í³õòî», — êàæå Ìîíòÿí. Çà ñëîâàìè àäâîêàòà, âèêîðèñòîâóþ÷è ñï³ëüíèé ðåñóðñ, ëþäè ÷àñòî ä³þòü ç åãî¿ñòè÷íèõ ñïîíóêàíü, íàìàãàþ÷èñü ïðèâëàñíèòè ÿêîìîãà á³ëüøå. Åë³íîð Îñòðîì íàóêîâî îáãðóíòîâóº ñïîñîáè ïîäîëàííÿ åãî¿ñòè÷-

íèõ íàõèë³â òà äîñÿãíåííÿ äîìîâëåíîñòåé äëÿ îùàäëèâîãî òà ñïðàâåäëèâîãî âèêîðèñòàííÿ ðåñóðñ³â. Âîíà ïîÿñíþº, ÷îìó îäí³ êðà¿íè òà ñóñï³ëüñòâà çóì³ëè äîñÿãòè âèçíà÷íèõ åêîíîì³÷íèõ óñï³õ³â, à ³íø³ — çàëèøàþòüñÿ íà óçá³÷÷³ ñâ³òîâèõ ïðîöåñ³â. «ß íåîäíîðàçîâî íàìàãàëàñÿ äîíåñòè âàæëèâ³ñòü ïðèíöèï³â Îñòðîì äî óêðà¿íñüêèõ ïîë³òèê³â òà åêñïåðò³â. Àëå ðîçóì³ííÿ ç ¿õíüîãî áîêó ïîêè ùî íå áà÷ó. Óêðà¿íñüê³ ìîæ-

íîâëàäö³, ïîêè âîíè º ïðè âëàä³, ï³êëóþòüñÿ ïåðåâàæíî ïðî âëàñíèé äîáðîáóò», — êàæå Ìîíòÿí. Êîìåíòóþ÷è ïðàöþ Îñòðîì, Òåòÿíà Ìîíòÿí íàâåëà ïðèêëàä äîìîâëåíîñòåé ùîäî ñï³ëüíîãî óïðàâë³ííÿ áàãàòîêâàðòèðíèì áóäèíêîì. Áóäèíîê ÿê ö³ë³ñí³ñòü º ñï³ëüíèì ðåñóðñîì, ÿêèé íàëåæèòü âëàñíèêàì êâàðòèð òà ïðèì³ùåíü ó íüîìó. Ìàðíî ñïîä³âàòèñÿ, ùî õòîñü — ÆÅÊ, ì³ñöåâà âëàäà òîùî — ïîä-

áຠïðî ìàéíî êðàùå ç�� âëàñíèêà. Òîæ íàéá³ëüø äîãëÿíóòèìè º ò³ áóäèíêè, ïðî ÿê³ äáàþòü ñàì³ âëàñíèêè ÷åðåç îáðàíèõ íèìè ïðåäñòàâíèê³â. «Òðàãåä³ÿ íàøî¿ êðà¿íè ïîëÿãຠó òîìó, ùî ìè íå íàâ÷èëèñÿ óõâàëþâàòè ëåã³òèìí³ êîëåêòèâí³ ð³øåííÿ â ³íòåðåñàõ óñ³õ ñï³ââëàñíèê³â — íàâ³òü íà ð³âí³ ñâî¿õ áóäèíê³â, — êàæå Ìîíòÿí. — ßêùî ëþäè íå ìîæóòü êåðóâàòè ñâî¿ì áóäèíêîì, ÿê ö³ ëþäè ìîæóòü îáðàòè ñâî¿õ ïðåäñòàâíèê³â, ùîá âîíè ðîçóìíî ðîçïîðÿäæàëèñÿ ìàéíîì òåðèòîð³àëüíî¿ ãðîìàäè, à òèì á³ëüøå — ìàéíîì äåðæàâè?» Òåòÿíà Ìîíòÿí âèêîíàëà ïåðåêëàä êíèãè «Êåðóâàííÿ ñï³ëüíèì» íà âîëîíòåðñüêèõ çàñàäàõ, íå îòðèìàâøè çà ñâîþ ðîáîòó æîäíî¿ ãðèâí³. Äî çáîðó êîøò³â íà âèäàííÿ ïåâíîþ ì³ðîþ äîëó÷èëèñü äîáðîâîëüö³, ùå ÷àñòèíó âèòðàò íà âèäàâíè÷³ ðîáîòè òà äðóê àäâîêàò ïîêðèëà ç âëàñíèõ êîøò³â. Íà ïðåçåíòàö³¿ àäâîêàò ïîäÿêóâàëà óñ³ì, õòî äîêëàâ ñâ³é ÷àñ, êîøòè àáî ³íøó äîïîìîãó äî âèäàííÿ êíèãè.


МОНТЯН захистить!

ÀÄÂÎÊÀÒ, ÿêèé ñïðàâä³ çàõèùຠÁ³ëüø³ñòü ñïðàâ ³ç þðèäè÷íî¿ ïðàêòèêè Òåòÿíè Ìîíòÿí – áåçêîøòîâí³

«Тетяно, одна надія на вас...» Ïðîïîíóºìî âàø³é óâàç³ äâ³ ³ñòî𳿠ëþäåé, ÿêèì äîïîìîãëà àäâîêàò Òåòÿíà Ìîíòÿí

Допомога, яку надала нам Тетяна, була абсолютно безоплатною. Це особливо вражає в наш час, коли все вирішують гроші

3

Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

В УКРАЇНІ ще не прижилася західна традиція юридичного захисту «pro bono», коли адвокат зобов’язується кількадесят годин на рік відпрацювати безкоштовно, допомагаючи тим, хто не має грошей, але потребує допомоги. Година роботи адвоката коштує від 400 до 4000 гривень. Не кожен може дозволити собі такі витрати. Але деякі адвокати, ведучи частину справ платно, в той же час допомагають менш заможним громадянам і безкоштовно. Одна з таких адвокатів — Тетяна Монтян. За роки юридичної практики вона допомогла тисячам людей. «Простій людині важко знайти адвоката, — говорить Тетяна. — А я беруся за ці справи, бо вони цікавлять мене як юриста. Я не хочу займатися стандартними, нудними справами — мені цікаві ті справи, які кидають виклик». Найчастіше це справи, пов’язані з власністю — приватною, спільною, комунальною, державною тощо. З «чорними ріелторами», які відбирають квартири у самотніх пенсіонерів. З забудовниками, які хочуть побудувати черговий хмарочос у дворі будинку. Або просто з чоловіком, який покинув жінку з дитиною і не хоче їх підтримувати (дивись коментар Олесі Кошеленко нижче). Ключовий момент — люди не мають коштів, щоб найняти адвоката. Або мають небагато, і бояться зв’язуватися з нашими судовими органами. Або жоден з адвокатів не хоче братися за справу — бо вона ризикована, а заробіток невисокий. «Часто мені дістаються справи, в яких задіяні високопосадовці, комунальні мафіозі, кримінальні елементи, корумповані чиновники тощо, — розповідає Монтян. — Інші юристи не хочуть захищати постраждалих громадян через скандальність справи або страх». За 15 років адвокатської практики Тетяна досконало вивчила всі пастки нашого недолугого законодавства щодо власності громадян. Вона дотримується наукового підходу до цього питання і стала експертом Євросоюзу. Вона знає, як зробити, щоб українці могли справедливо та ефективно управляти власним майном. А поки що вона захищає людей у судах.

Леся КОШЕЛЕНКО: «Я знаю багатьох, кого Монтян безкоштовно врятувала» Лесю Кошеленко, редактора, що мешкає на вулиці Урлівській, кілька років тому з маленькою дитиною на руках покинув чоловік. У неї не було ані роботи, ані грошей. Після того, як вона розвелася з чоловіком, працівники суду загубили рішення про розлучення. Виявилося, що без цього рішення вона не може влаштувати сина до садочка, а з малюком на руках вона не могла працювати, щоб заробити на життя. Леся була у відчаї, коли випадковість звела її з адвокатом Тетяною Монтян. Розповідає Леся Кошеленко: — Свого часу мій чоловік поїхав на свіжокупленій машині, покинувши мене з немовлям на зйомній квартирі — без роботи, без допомоги, недбало кинувши 20 гривень. Я думала лише, як вижити. Працювала на кількох роботах. Було що їсти — і це було щастя. Про інше й не мріяли. Батько дитини нас ігнорував, відключав телефони тощо. Розлучилися ми з п’ятої спроби. Суддя на суд не прийшла, і нас змусили написати заяви, що претензій не маємо. А за півтора роки з’ясувалося, що влаштувати дитину в ясла просто так у нас неможливо: потрібне свідоцтво про розлучення. Я пішла в Дарницький суд, і виявилося, що... документи про розлучення загублені. НЕМАЄ, і все. Запису в книзі немає. Мені порадили розлучатися заново. Де жив колишній — було невідомо. Я написала про це на своїй сторінці в інтер-

неті: що робити в такій ситуації, куди кинутися по допомогу? Моя подруга, котра читала інтернетсторінку Тані Монтян, послалася там на цей мій крик. Я покрутила пальцем біля скроні: де я — і де Монтян. Але через пару днів Монтян мені написала. І — о диво! — за тиждень я мала свідоцтво про розлучення. Оплатити її послуг я не могла, про що чесно попередила. І мені було незрозуміло: навіщо це їй? І це ще не все. Після цього Таня буквально умовила мене подати на аліменти. Я не хотіла: знала, ЯК це у нас відбувається... Але Монтян каже: має бути справедливість, чому тато шикує за ваш із сином рахунок? Вона оформила на себе довіреність на ведення моїх справ, розшукала татуся і притягла до суду, хоча він ухилявся. Тепер мій син має право на 1000 грн щомісяця. Ці гроші допоможуть йому повноцінно харчуватися, купувати книжки і оплачувати УЗД серця по 200 грн. Я особисто знаю багатьох, кого Таня рятувала в подібних ситуаціях. Відсуджувала те, що належить за законом. От належить, а взяти — неможливо, бо в тебе нема 100-200 у.о. на годину роботи хорошого адвоката, а сам ти в суді... ну, самі знаєте. Я бачила гори листів, в яких люди описують безнадійні ситуації і пишуть: «Тетяно, я точно знаю, що ніхто, крім вас, мені не допоможе, одна надія на вас, ви допомогли моєму знайомому...». І вона їх читає, відповідає і вирішує, вирішує, вирішує величезні проблеми простих людей.

Тетяна МОНТЯН: «Якщо людина в біді, хіба можна їй не допомогти?» – Я не працюю у крупній юридичній конторі, а є самостійним адвокатом, тож про великі заробітки говорити не доводиться. Хоча бува й таке, але абсолютна більшість моїх справ – не дуже прибуткові. Дуже часто буває, що беру участь у справі безкоштовно. Людина просить допомогти – нормальна людина, просто в неї не вистачає коштів, бо вона й так у біді. Як тут не допомогти? Особливо якщо справа – цікава з юридичної точки зору. Зазвичай люди знаходять мене через соціальні мережі в інтернеті – я не приховую свій телефон і адресу. Інколи – через знайомих чи сусідів. До того ж не можна сказати, що я нічого не отримую. Навпаки – я отримую чудовий матеріал для своїх наукових досліджень. Власне, мої практичні дослідження якраз і відбуваються під час розгляду справ пересічних громадян, які зіштовхнулися з нашими недосконалими законами. Переважно люди приходять до мене з приводу розподілу спільних ресурсів – від майна до аліментів. Наше законодавство з цього приводу таке недосконале, що в ньому легко заплутатися, до того ж дуже часто воно просто не працює. А я вже 10 років вивчаю науку управління спільним і 15 років займаюся подібними справами. Тому можу допомогти. Але краще було би не в суді допомагати, а закони вдосконалити.

Лариса Дерюгіна: «Для Монтян справедливість та інтереси людей — на першому місці» Відомий київський письменник та колекціонер Борис Владімірський та його дружина, викладач іноземних мов Лариса Дерюгіна довгі роки чекали, поки київська влада надасть їм обіцяне житло. На початку 80-х їх виселили з власної квартири — старий будинок на Подолі підлягав зносу. Пообіцяли виділити окрему квартиру, і поселили у тимчасовому помешканні — гуртожитку. Спливали десятиліття, але квартири подружжю так ніхто й не надавав. А в 2005 році Спецжитлофонд спробував виселити їх з гуртожитка «без надання іншого житлового приміщення» за мізерну заборгованість — 31 гривню і 38 копійок — за комунальні послуги. Тетяна Монтян втрутилася і виграла цю справу. Вона не тільки захистила подружжя від безглуздих прискіпувань чиновників, але й допомогла їм отримати окрему квартиру. Розповідає Лариса Дерюгіна: — Хочу висловити щиру вдячність Тетяні Монтян, освіченому адвокату і порядній, небайдужій, чуйній людині. У цивілізованому суспільстві порядність і чуйність є нормою спілкування. Але в нашій країні, коли стикаєшся з подібними якостями — тебе це вражає й зворушує до глибини душі. Ми з моїм покійним чоловіком (обидва — пенсіонери) протягом 25 років змушені були проживати в маневреному фонді (гостинка із загальною кухнею на 4 сім’ї), тому що обіцяну нам квартиру ми так і не змогли отримати за всі ці роки. У 1984 році наш будинок знесли і обіцяли надати квартиру взамін, але так її і не дали. Ми познайомилися з Тетяною Монтян у тривожний для нас час у 2004 році, коли нас хотіли виселити у нікуди в примусовому порядку. Було кілька судових розглядів, котрі затяглися на кілька років. І тільки завдяки знанням, наполегливості та мужності нашого адвоката Тетяни Монтян ми змогли, врешті-решт, виграти цю справу. Вся допомога, яка нам була надана Тетяною, була абсолютно безоплатною. Це особливо вражає в наш час, коли усе вирішують гроші. На жаль, мій чоловік, відомий київський письменник і колекціонер, який в останні роки хворів і майже не виходив з дому, так і не дочекався отримання нового постійного житла. Я довіряю Тетяні на всі 100% і впевнена, що в будь-якій справі, за яку вона береться, справедливість, порядність та інтереси людей завжди будуть на першому місці.


4

МОНТЯН захистить!

Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

Леонід КАНТЕР, режисер: «Ми показуємо людям те, що їм близьке»

ÂÓËÈ×ÍÈÉ ÒÅÀÒÐ Òåòÿíè Ìîíòÿí Öå íå ò³ëüêè ðîçâàãà, àëå é ñïîñ³á äîíåñåííÿ äî ãðîìàäÿí âàæëèâèõ ³äåé КУЛЬТУРА ВУЛИЧНИХ ТЕАТРІВ íàäçâè÷àéíî ïîøèðåíà â êðà¿íàõ Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè. Îñîáëèâî ðîçïîâñþäæåí³ ãðîìàäÿíñüê³ âóëè÷í³ òåàòðè. Âîíè â÷àòü ëþäåé ïðàâèëàì ñàìîîðãàí³çàö³¿, áîðîòüáè ç íåãàòèâíèìè ñóñï³ëüíèìè ÿâèùàìè òîùî. Ó Áîãîò³, ñòîëèö³ Êîëóì᳿, ìåð ì³ñòà çàïðîâàäèâ ìóí³öèïàëüíó ïðîãðàìó âóëè÷íèõ òåàòð³â. Òóò ç ðîêó â ð³ê çðîñòàëà ñòàòèñòèêà ñìåðòíîñò³ íà äîðîãàõ, îñê³ëüêè âî䳿 òà ï³øîõîäè íåõòóâàëè ïðàâèëàìè äîðîæíîãî ðóõó. Ìåð³ÿ íàéíÿëà ì³ì³â, ùîá âîíè â ì³ñöÿõ ñêóï÷åííÿ àâòîìîá³ë³â äåìîíñòðóâàëè âîä³ÿì òà ï³øîõîäàì, ÿêà ïîâåä³íêà º ïðàâèëüíîþ, à ÿêà, íàâïàêè, íåïðèïóñòèìîþ. Öÿ ïðîãðàìà âèÿâèëàñÿ âäàëîþ — êàòàñòðîô³÷íà ñòàòèñòèêà ñìåðòíîñò³ íà äîðîãàõ â³ä³éøëà â ìèíóëå.

 Óêðà¿í³ âóëè÷íèé òåàòð — íîâå ÿâèùå. ijçíàâøèñü ïðî öåé ³íñòðóìåíò ñï³ëêóâàííÿ ç ãðîìàäÿíàìè, éîãî âèð³øèëà âèêîðèñòîâóâàòè ó ñâî¿é âèáîð÷³é êàìïàí³¿ àäâîêàò Òåòÿíà Ìîíòÿí. Âóëè÷íèé òåàòð Òåòÿíè Ìîíòÿí ç 10 âåðåñíÿ ùîäíÿ äຠâèñòàâè ó äâîðàõ áàãàòîïîâåðõ³âîê íà Ïîçíÿêàõ, Îñîêîðêàõ òà Õàðê³âñüêîìó. Òåìè âèñòàâ — àêòóàëüí³ äëÿ Äàðíèöüêîãî ðàéîíó: çäèðíèöòâî ÆÅʳâ, ñâàâ³ëëÿ ì³ë³ö³¿, íåçàêîííà óù³ëüíþâàëüíà çàáóäîâà, ï³äêóï âèáîðö³â.  òåàòð³ çàä³ÿí³ ïðîôåñ³éí³ àêòîðè — Âîëîäèìèð Ôåäîðóê òà Åì³ëü Àáäóëàºâ. Ðåæèñåð-ïîñòàíîâíèê — Ëåîí³ä Êàíòåð, â³í ìຠäîñâ³ä ïðîâåäåííÿ âóëè÷íèõ òåàòð³â ó 40 êðà¿íàõ ñâ³òó.

— Вуличний театр — це звичайний театр, тільки він не обмежений стінами. Стерта межа між глядачем і актором. Крім того наш глядач, якщо йому не подобається вистава, може піти в будь-який момент. Так що у вуличному театрі все чесніше і напруженіше. Акторам, які грають у наших виставах, спершу незвично було виступати на вулиці. А зараз вони кажуть, що у стінах театру грати стало якось нудно. Завдання акторів на вулиці — те ж саме, що й у звичайному театрі. Хоча б на якийсь час висмикнути глядачів з рутини повсякденності, змінити їхнє життя, показати його в іншому ракурсі. Я вже сьомий рік займаюся вуличними виставами. Обійшов і об’їздив із ними частину України і всі континенти Землі, за винятком Африки і Австралії. Під час цих вистав йшлося про більш глобальні речі (любов, зраду, смерть тощо). А під час вистав на Харківському масиві зосередилися на наших рідних соціальних питаннях — на корупції у владі, незаконних забудовах, жадібних комунальниках, міліцейському свавіллі тощо. Глядач бачить, що актори розігрують знайому йому ситуацію. Як начальник ЖЕКа збирає гроші з громадян, які прислухаються до його обіцянок і вкотре покірно відкривають гаманці. Як кандидати пропонують купити голос виборця в обмін на продукти чи послуги і так далі. І реакція глядача дуже позитивна. Він починає жити в цій ситуації. Бували вистави, коли глядачі перебивали акторів і говорили замість них. І говорили якраз те, що мали говорити актори. Тобто ми потрапили в нерв, у близьке і важливе людям. Ми на сцені озвучили те, про що люди тільки думали або говорили на кухні. Бували випадки, коли ми починали грати перед кількома людьми у дворі, а за 10 хвилин збиралася сотня глядачів. І вони жваво реагують, обговорюють побачене, підтримують акторів. Наш театр об’єднує глядачів і змушує їх спілкуватися між собою. Кожна вистава, яку ми показуємо — про те, як хтось один намагається узурпувати спільне. Найпопулярніша наша постановка — мюзикл про забудовника. Як хитрий дядько приходить у двір і переконує мам то пісочницю пересунути, то клумбу, то ще щось. А потім бац! — і вже замість клумби, стадіону і дитячого майданчика у дворі височіє хмарочос. А це ж ваш двір, люди! Це не якісь абстрактні речі, а те, що відбувається під вікнами власної хати. І поки жителі цього двору не об’єднаються, щоб захистити те, що належить їм усім, їх завжди перемагатиме один такий дядько.

Тетяна МОНТЯН: «Вуличний театр допомагає роз’яснити мої ідеї» — За багато років політичного популізму люди встигли забути, якою має бути основна робота депутатів. Перед виборами кандидати роздають нездійснені обіцянки, а пройшовши до Верховної Ради, на п’ять років забувають про людей, і вирішують власні проблеми. Насправді ж робота депутата — змінювати законодавство на користь суспільства, робити життя людей безпечнішим та давати їм можливості для економічного та особистого розвитку. На жаль, більшість нинішніх кандидатів у депутати не мають жодних ідей щодо того, як служити суспільству, і які закони йому потрібні. Вони щоразу переписують одні й ті самі популістичні програми, а на зустрічах з вибор-

цями роздають подарунки. У мене немає подарунків. Але в мене є ідеї, і я розробляю закони. Свого часу я стикнулася з тим, що наукові теорії, які я вивчаю, не завжди зрозумілі широкому загалу. Моя мета — донести їхню суть до усіх співгромадян. Я хочу, щоб вони були зрозумілі навіть дітям. Тому під час своєї передвиборної кампанії я вирішила створити вуличний театр. Література, живопис, музика не завжди можуть так чітко і ясно донести певну думку, як театр. І я в цьому переконалася, коли спостерігала за людьми, що приходять на наші театральні постановки у дворах Дарницького району. Одна з моїх улюблених постановок — «Забудовник», вона стосується ущільнювальної забудови.

Я підняла цю тему, тому що вона є одною з найбільш актуальних для нашого району. Зараз нема закону, який дозволяв би виділяти прибудинкові території багатоквартирних будинків. Цим користуються забудовники-шахраї. Вони підкуповують чиновників, ті на власний розсуд «малюють» межі ділянок, дають дозвільні документи. І забудовники намагаються якомога швидше щось спорудити — щоб люди не встигли оговтатися та не викинули їх геть. Є лише два способи боротьби з цим ганебним явищем. Перший: об’єднуватися. Забудовники та чиновництво бояться об’єднаних

людей, які відстоюють свої права. Цей способ непростий: людям важко протистояти забудовникам, на боці яких — гроші і сила. Є й другий спосіб: слід через Верховну Раду провести закон, який чітко визначить межі прибудинкових територій, та убезпечить людей від посягання нечистих на руку ділків. Однак, такий закон зробить неможливими махінації та шахрайство. Багатьом депутатам — повровителям забудовників — це не подобається. Я давно підготувала відповідний законопроект. Але впровадити його, залишаючись за межами Верховної Ради — завдання надскладне. Впровадження цієї та низки інших законодавчих ініціатив — це мета, з якою я йду в парламент.

ØÒÀÁ ÒÅÒßÍÈ ÌÎÍÒßÍ: http://montyan.org/ Êè¿â, âóë. Êíÿæèé Çàòîí, 9 (ìåòðî «Ïîçíÿêè»). Òåëåôîí: 0(44) 222 50 55. montyan2012@gmail.com

Тетяна Монтян візьме участь у змаганнях у спортивному клубі «Восход» 20 жовтня о 12.00 розпочнуться зма-

гання у різних видах єдиноборств у спортивному клубі «Восход» за адресою вул. Бориспільська, 8. Адвокат, кандидат у народні депутати Тетяна Монтян продемонструє свої навички та знання прийомів боротьби дзю-до. Після цього відбудуться дитячі та юнацькі змагання з дзю-до, вільної боротьби, карате, панкратіону та інших видів єдиноборств. Вхід вільний для всіх бажаючих.

Вуличний театр виступить на Хрещатику 21 жовтня о 13.00 на Хрещатику виступить Вуличний театр Тетяни Монтян. Театр презентує чотири постановки: «Жека — начальник ЖЕКу», «Кандидат», «Забудовник» та «На службі у народу». Запрошуються усі бажаючі, вхід вільний. Вистави відбудуться на пішохідній частині вулиці навпроти метро Хрещатик. А о 16.00 можна буде подивитись виступ Вуличного театру на Пейзажній алеї.

На замовлення êàíäèäàòà â íàðîäí³ äåïóòàòè Óêðà¿íè ó âèáîð÷îìó îêðóç³ ¹212 Òåòÿíè Ìîíòÿí, типографія «Â²ÑÒ²», íàêëàä 40 000 ïðèì., відповідальний за друк Êóçíåöîâ Ä. À.


Бойовий листок Тетяни Монтян № 9