Issuu on Google+


Дякую


передречі ночі, вокзали, кіоски (з квітами, швидкими закусками) трави і їх відголоски (відрядження у відпустку) перони, вагони, станції (географіка, географіті) ранок і танці уранці (та запашна м’ята пам’яті) на площі безлюдно і вітряно (листя нічийні купюри) вії, війна (надія на те, що пуля – не дура) втомлений вечір (ефеми, канали, спільний ефір) мартіні рішає проблеми (плюс фарб кольорових набір) таміфлю і вино (одне червоне, два білих) павутиною замість думок (білий сніг на осінньому сіні) економіка фетишизму (лабіринти міських теплотрас) час у пастці (але ненавмисне, просто такий вже час) горища, сквоти, посадки (повз колії залізниць) в блокноті таємні нотатки (і люстрація таємниць) кухня простора, гостинна (сухофрукти, для друзів – коньяк) – так бачить цей світ Ялина (так бачу Ялину я) A.V. 2011

2


повітря липне до шкіри в нашій душній пустій квартирі без руху без звуку задуха на підлозі валяюсь на спині на шкірі шкіриться образ: з небес манна татуювання на тому хто в темі в ефемі замовляє пісню коханій за хвилями чути море в коморі у нас в коридорі хлюпоче у ночвах по ночах «Приїдеш?» – «Якщо ти так хочеш…» 10.06 – 2.07. 2010.

3


ти знаєш повсюди ти куди б не піти де б не звернути – ти коло кіоску «Квіти» на перонах вокзалів на картах з’єднаних ними містах на мостах в переходах на сценах усіх фестивалів у натовпі біля кас – бліда тінь ледь відчутного еха після пройдених поруч нас на узбіччях доріг попід тином між вікон в словах в жестах в поглядах в подихах у захоплених вигуках «Ах!» на глибині в темноті хронічного вічного «ні» ти

4


чекай мене в полі чекай мене в полі сам там в травах розсипано сором чекай мене в полі я скоро чекай мене в полі де тополі по колу де в землю зарито ключі чекай мене в полі вночі чекай мене в полі на тому ж місці в торішньому листі не йди нікуди чекай мене в полі я буду 3.12.2009

5


закінчився перон жінка, яка кладе-кладе рельси до самого-самого синього моря група Ступ(е)ни

закінчився перон вхід в вагон нас чотири нам вистачить віри у диво на всіх хто тут спить із вікна вихід в ніч. і кожен вокзал як причал кожен степ (тобто крок) має слід твоїх ніг й тане від твоїх посмішок в бік відкладаємо вранішню пресу новий рік і наш потяг іде на Одесу від туману день стає невагомим знизу море зверху також пронизує злизує море і ми тонем у тоннах туманного міста в підворітнях і парках наливаємо хочемо їсти хочем сісти і хочемо знати що в цій ваті наш перший день року не загусне не змерзне зависне на дротах передач 6


з цього міста але вітер і порт як поріг руки змерзли і дряпали лід їдем від повертаємось у я ж люблю тебе чуєш люблю 8.01.2010 кімната стіни? стіни холодні чула, що у безодні зовсім немає стін зовсім немає меж тільки безмежний Він стежить з небесних веж дах? дах наснився у снах з покрівлею для невдах зовсім немає даху зовсім немає стін і майже немає страху тільки небесний Він підлога? підлога тонка і лід на ріці Життя ламався і йшов з-під ніг провалювалась підлога переступай поріг заходь у кімнату Бога… 20.01.2008

7


на площі тебе безлюдно і вітряно пронизує наскрізь холодним повітрям повір цього суму по місту неміряно нанизано на антенові вістря на площі тебе занадто самотньо стираю свій світ як чиюсь есемеску рояться настирливих літерок сотні і туляться поруч мозаїко-фресками на площі тебе лишилась безкрайньо валяється листя купюра нічийна лягайте тут поруч і трохи спочиньте здається, тут дме якось надто останньо 25.11.2008

8


віє війною вії змикаються каєшся? каюся. тихо виїдь на просіку може, полегшає лихо спицями вріжеш вітру шматочок хочеш? пил позбираєш розвієш, посієш скосиш маковим зернятком крапає дощ із небодна швидше поїхав озирнувся навколо — війна 26.03.2008

9


вранці ми вчилися танцям ходили через димар до хмар взнали в які канали зникає наш спільний ефір вчили вірші напам’ять і навіть купили фарб кольорових набір післяобід пили м’яту купались в ріці потім довго старанно змивали під душем рубці вночі тікали у ліс там відкопували ключі і листи колишніх коханок засинали в опалому листі та під ранок ми знову вертались у місто де нас надто легко можна було знайти 14.11.2010

10


а утром незаметно осторожно вылетело признание из-под кожи запуталось в ветках в сонниках зацепило герань на моем подоконнике упало в траву мокрую под окно птицы его склевали как зерно

11


коло твого вікна повільно сповзають тіні післязавтра уже весна можна пити з горла мартіні запиваючи терпкі дні ми десь нижче усіх ватерліній у твоєму одному вікні безкінечне красиве кіно: телефон безперервно дзвонить запливають риби за скло крапле лід на мою долоню і ми тихо лягаєм на дно не згадаю вже більш нічого лиш високе твоє вікно

12


future-in-the-past час у пастці класифікацій не вміщає себе самого час для праці: увага, акція! два за ціною одного! час в абстракціях аплікацій (наче в Бога на колажі) час для танців і мотивації у вас теж не наточені ножі? час економлю час розкрадаю час розтинаю і запхаю в торби вивчи цю формулу: майбутнє – в минулому. вітер – у скронях, я– в тобі

13


суїцидальним настроям і таміфлю 75 присвячується* ти у мене на думці я у тебе на шиї мотузкою день у латаній сумці поміняла на шило на друзки розкусила дві бритви молитви усі геть забула окрім твого імені вір мені потім драми розміняла на мило а тишу – на раму на маму наділа всі свої сукні на кухні влізла на табуретку з аптечки у жменях таблетки ти у мене на думці вишнями (як ти міг?) але я вже на стульці милий мій вище всіх розклала мантри як карти і голос за кадром: що ти дивишся що ти мучишся ай-ай-ай ставай вдівай вішайся і злізай 08.11.2009 *препарат таміфлю 75 був дуже популярним засобом проти вірусу грипу зразка 2009 року, який ще називали «свинячим», але, в той же час, мав багато побічних ефектів один з яких – 14


суїцид альні нахили при довготривалому прийомі препарату. Через низку самогубств, начебто на ґрунті прийому цих пігулок, таміфлю був заборонений у Японії.

15


не прихожу вовремя знаю: ждешь меня в парке на лавке вот листья в тряпке тащат туда, где беда. вот мамы с колясками; вот граффити: красками покрашен бетонный забор вот какой-то майор мелькнул в разговоре про море но ведь моря (я это знаю!) нету. ни с одной (вообще!) стороны нашей странной планеты вот тысяча кадров (без вспышек они ведь совсем не опасны. хотя...) вот мы. и становиться ясно: октябрь 8–28.10.2010

16


твоя економіка

макроекономічні показники (щастя, радість, вселенський розпач) поки що в нормі динаміка і структура тебе похибка в рядах кореляції мікроекономічні показники (посмішки, погляди, доторки і поцілунки) складаю в торбу інфляція почуттів перетворює їх колір в ч/б стратегія – диверсифікація подайте результати аналізу в графічній табличній і аналітичній формах продайте результати на торгах з аукціонів на фондових біржах поки вони ще в нормах 06.10.2009, 13:00 на парі «Стратегічне управління підприємством»

17


ця зима не розтане вчасно не залишить мій дім і міста втім мій шанс на небо наразі приблизно один зі ста наша віра колись народилась серед повних лахміття візків ти ховаєш сліди на долонях від іржавих гнилих гвіздків ця зима не потрібна ти йдеш ти стікаєш у ринви тікаєш і ні втоми ні рими ні часу я постійно шукаю щоб впасти в лабіринтів твоїх теплотраси 7.03.10

18


вещи «…вещи завещали…» «Щеколда», Волик мои вещи сплошной фетишизм свечи, счеты и тот кто повис между теми кто знает что жизнь это тоже всего лишь фетиш (только зачем это знать?) как в клетку блокнот (и то чье буду в блокноте писать) как в кармане обычный шуруп как каштана изученный пальцами высохший сморщенный труп; чек из почты (уже получила?) и испачкана ручкой тетрадь номер дома (палаты?) икона многозначность изученных цифр телефона витамины словарь чьих-то слов фотокарточек сноп стол и стоп. все священно хранимо но всё-таки, всё-таки… мимо безупречный сплошной фетишиз хаотичным порядком завещанием жизни завис 9.01.2010

19


Ро я на березі твоєму геть заплуталась у травах осінь пізня ніч на вилах юнь повісилась на рамах я на образі твоєму ставлю нолики по колу ти кричав а я не чула день дедалі гне додолу я на площах твоїх, милий, вистояла проти вітру і не квітну і не вірю світ цей білий в мене вилий 16–17.11.2009

20


зацвела в банке вода за окном сирень на окне герань повела по кругам воды то туды-сюды в никуда. нет/да посмотри на себя теперь на меня вчера потеряй ключи помолчи не сейчас не тут зайди в дом… потом…

21


ми підібрали код на двері в осінь (в її іржавий вивітрений сквот) : пляшка червоного, два білих мабуть, досі на її кухні (світлій і просторій) із сухофруктів спогадів кипить компот заснули на горищі в сіні. в сни нам так непомітно й тихо випав сніг. на ранок непосушеним навіки лишився вчоразібраний горіх

22


добруцькому приходь вип’ємо чаю хоча… я тут маю коньяк то як? привіт майже з порога втомлено трохи - по п’ятдесят? присядь. прийом усіх повідомлень віршів бездомних - ще по одну? - та ну... прикмет краще не знати але про всяк дати знак - так.

23


Росині Палю аромат південної ночі краплі воску повзуть ледь помітно. Чую тишу. Заплющую очі. Чую ніч. І усе монолітне. А за склом сіють сніг із відра. І відсутність думок заганяє у кут. Три стіни з двох сторін. Ніби й спати пора. Хтось мовчить. Знову тиша. Ти тут? 9.12.05

24


расскажу тебе как я залипла в нитях событий выйти повыше подняться и свить мой home, home sweet напою тебе как я устала учить уставы встану как вопрос ребром в строй я знаю только команду "Стой!" напомни мне как мы бежали в поле. в даль и ты видел как с неба сетями я рыбу ловила и как меня молния ночью убила 5.07.2010

25


терпке тепло твоє приторні погляди. ти єдине, що в мене є найперші мої світи даху нашого звук нелічена кількість разів пройдених поруч рук коливання твоїх терезів вічність суцільних тиш втомлений вечір твій ніжний докір як ніж проти тисяч моїх повій 16–17.11.2009

26


да мы встречаемся в странных местах на руинах, в посадках, на стрёмных безлюдных мостах где на железнодорожных грядках взяв в руки ножи собирают свои урожаи рабочие и бомжы уважаю и завидую им немного жизнь dutyfree без налогов, кредитов, с трэш-богом и небрежные врайты заборов говорят нам о том что уже совсем скоро будет жизнь без забот но за борт выбросят тех, кто не в теме в темноте под мостом нам отлично на примятой траве нам тепло и обычно мы делаем вид что это вовсе не мы расходимся в разные стороны до встречи да, до темноты 24.04.2010

27


весна приходить розчаруванням багато сумнівів стільки ж, як пилу твої зізнання в зраді й коханні я чую по радіо й шлю по милу весна стається серцевим нападом раптово впавши збиває з осей весна цьогоріч тиха, як паводок і якось надто схожа на осінь 27.03/8.04.2010

28


пам’яті макса чути чужі розмови про те що Єжи єси лише голосніше приглушені внутрішні голоси вітер змітає до купи ехо наказів «неси» включена inner-трансляція: внутрішні голоси ти круглий вразливий камінь для наточеної коси останнє що ти почуєш – це внутрішні голоси

29


осень капает на мозги тенью лень льет и у мира сегодня наверно запой стой напишешь на лбу (себе и всем) не влезай — убъет давай спрячемся в листьях с тобой стой эта система опять дала сбой стой осень глушит твои слова да и твой конвой видимо мёртв черт

30


азбука морга некоторых из них выписывала весна насовсем и долго осень потом диктовала имена на азбуке морга ее почерк каллиграфично точен впечатан в альбомы в которых обосновалась прочно демисезонов зона от них остаются тома печали и затертые вещи они в списке приговорённых к печати в книге вечных 21–22.11.2010

31


пойдем допьем наконец-то этот февраль пускай на работе аврал и ты снова наврал что любишь со льдом только слушай давай уйдем пойдем проведу тебя через кордон покажу мой дом и картон из которого склеен он и поэтому так невесом осторожно ты уже в нем потом я почувствую как охуенно вскрывать себе лаком вены good luck'ом, конечно ты что-то опять говоришь про надежды и мы где-то между

32


замість думок павутиною висне втома в томах на поличках з пилом залишусь вдома втоплені звуки втомлені рухи на відстані в напівкрок зловлені в пастку у вакуум пустки …і пил замість думок 1–21.01.2011 р.

33



Речі