Д.Варнавський
Створення Ради з доцільності було схвалено Хомейні, який у грудневих фетвах 1987 р. пояснював можливості пріоритету (у певні періоди життя країни та за певних обставин) державних інтересів над релігійними нормами. Рада з доцільності стала таким своєрідним “арбітром-моджтахедом”, який повинен вирішувати, що є більш важливим для країни – відповідність нормам ісламу або відповідність інтересам ісламської держави. Позитивним зрушенням у структурі влади однозначно можна вважати появу з 1999 р. виборчих структур місцевих органів влади. Незважаючи на те, що Конституція передбачала вибори місцевих рад, на практиці єдиної по всій країні системи формування муніципальних структур влади не було. У деяких містах діяли сформовані після революції ісламські ради, права та обов'язки яких не були чітко визначені жодним документом. Перші загальні вибори в місцеві органі влади було проведено лише в 1999 р., у лютому 2003 р. відбулися другі загальні вибори, а останні – у грудні 2008 р. Політична система, крім структури влади, має й інші компоненти, найважливішим з яких є порядок її формування. Основним механізмом реалізації цього процесу є виборна система. В ІРІ обираються практично всі органі влади – від рахбара до місцевих рад. Причому вибори є таємними, проходять в обстановці гострої боротьби. Гострою була боротьба, скажімо, під час парламентських виборів 2008 р., настільки ж гостро відбувалася боротьба навколо президентських виборів 2009 р. Це свідчить про реалізацію принципу ісламської справедливості, здатність ісламу забезпечити демократизацію внутрішньополітичного життя. Закони про вибори різних органів, особливо про прямі вибори, які застосовуються 114
при обранні президента, парламенту, муніципальних органів влади, дають населенню можливість висловити ставлення до місця ісламу в повсякденному житті та у державній політиці. Але досить суперечливою ланкою у виборчій системі Ірану залишається Наглядацька рада, що відбирає кандидатів у президенти, меджліс і Рада експертів, яка встановлює відповідність претендентів нормам ісламу – за рівнем життя, глибиною знання ісламських законів тощо. В самому Ірані є різні думки стосовно того, чи відповідають принципам ісламу повноваження самої Наглядацької ради. Але безперечним є те, що тлумачення Наглядацькою радою ісламських норм використовуються для ізоляції політичних супротивників. Однак при всіх недоліках виборчої системи в ІРІ можна стверджувати, що саме вона забезпечує легітимність режиму, оскільки процедура виборів дає населенню можливість визначати, нехай у рамках чинної політичної системи, спрямованість політики, а головне, персоніфікованість влади. З розвитком демократичних тенденцій в умовах ісламського правління тісно пов'язані такі поняття, як свобода мислення для мусульманина, принципи іджми (згоди), іджтіхаду. На сучасному етапі їх можна розглядати як певний аналог європейської демократії з її партіями, громадськими організаціями, діяльністю ЗМІ. Після закінчення війни з Іраком і особливо в період президентства реформатора Хатамі відродилося партійне життя, стали виникати різні неурядові організації, більш вільною стала преса. Але до цього періоду всі вони були фактично заборонені, хоча за це раніше критикувався шахський режим, який усупереч принципам ісламу не позбавляв громадян права на свободу мислення та гласність. Партійна система в ІРІ починає відіграти