Теорія та практика
Така ситуація важка для самого журналіста (анулюється принцип відкритості, необхідним є підготовка легенди), який балансує на межі правди та брехні, мусить бути дуже обережним, щоб не розкрити свою справжню мету. Більше того, щоб герой не мав жодних підстав засумніватися в офіційно озвучених журналістом планах. Додатково, така ситуація складна тим, що працюючи таким чином певною мірою маніпулюємо героєм, його діями. Водночас, у вершій фазі розмови (коли він ще не знає, що коїться) мусимо поводитися так, як би він був позитивним героєм – будуємо довіру, скорочуємо відстань і т.д. Крім того, робота з камерою при реалізації репортажу присвяченій конкретній людині вимагає зусиль з її боку в довготривалу (мінімум кількагодинну) чисто акторську роботу – наприклад, повтор сцени задля кращого ефекту. А в таких випадках важко уникнути інтеракції між героєм та командою журналістів. Подібна стратегія вимагає чіткого плану з особливим наголосом на розподіл інтерв’ю на дві частини: «відкриту» - коли застосовуємо виключно тактику вільного висловлювання героя та слухання журналіста, який тільки час від часу абстрактно запитує про йому цікаві моменти, але так, щоб не викликати підозр другої сторони; та «закриту» - коли знімаємо маску і починаємо ставити запитання, які є сутю репортажу.
105