Ромологія: історія та сучасність

лише державам-членам, але й країнам, що претендують на такий статус. Цей документ пропонує принципи, завдання, які потрібно реалізувати на національному рівні, щоб досягти суттєвих результатів у покращенні становища ромської меншини. Для координації цієї діяльності функціонує Європейська платформа інтеграції ромів. Подібно до РЄ та ЄС, діє Бюро демократичних інститутів та прав людини Організації з безпеки та співробітництва у Європі, в рамках якого функціонує Контактний пункт з питань ромів і сінті, який ставить собі за мету викорінення дискримінації щодо цих спільнот і забезпечення рівності можливостей для їхніх представників [1]. Окрім цих та інших міжнародних урядових організацій, координаційні функції у згуртуванні ромських лідерів відіграють неурядові інститути, зокрема суто ромські – як, до прикладу, Міжнародна мережа ромських жінок, Форум європейської ромської молоді, а також правозахисні структури, діяльність яких була започаткована ще упродовж 1990-х років: Європейський центр прав ромів, Інститут відкритого суспільства, Європейський ромський інформаційний офіс, Європейський центр прав меншин. Позаяк «гравцями» у вирішенні ромської проблеми у Європі є велика кількість інститутів різного походження, наразі діє неформальна група представників міжнародних організацій, які займаються ромською проблематикою, що зустрічаються регулярно під егідою країни, яка в даний момент головує в ЄС, – для обміну інформацією та координації напрямків діяльності. Водночас Координатор діяльності з питань ромів та мандрівників, що функціонує в структурі Ради Європи, виконує функцію налагодження робочих зв’язків з ромськими громадами та іншими цільовими інституціями [5]. Для центральноєвропейських суспільств потенціал міжнародного співробітництва і, водночас, існуючі перешкоди та виклики для підвищення соціального статусу ромів демонструє Декада інтеграції ромів (2005–2015 рр.), рішення про започаткування якої було узгоджено у м. Софія (1–2 лютого 2005 р.) керівниками урядів дев’яті центральноєвропейських держав (Болгарії, Македонії, Румунії, Сербії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Чеської Республіки, Чорногорії, пізніше до них доєдналися також Албанія, Боснія і Герцеговина, Іспанія, а статус спостерігача отримали Словенія, Норвегія, США). «Старт» Декади означав безпрецедентне політичне рішення постсоціалістичних держав щодо готовності подолати соціально-економічну прірву, яка розділяє ромів та решту суспільства, зокрема їхньої бідності, відірваності від решти суспільства та дискримінації. У реалізацію цієї ініціативи є залученими уряди цільових країн, міжнародні (вже згадані РЄ, ЄС, Світовий банк, ОБСЄ, Програма розвитку та інші установи ООН) та неурядові організації та установи (зокрема: Інститут відкритого суспільства, Європейський ромський інформаційний офіс, Європейський центр прав ромів, Ромський освіт7