НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ
експертів 200 тис. грн., які було витрачено на його придбання, вистачило б на оплату праці 16-18 спеціалістів для роботи з дітьми на цілий рік. Тому постає питання ефективності використання фінансових ресурсів, які спрямовуються не на покращення послуг безпосередньо для дітей, а на матеріально-технічне оснащення закладу. Також викликає великі сумніви відповідність видів та кількості придбаного устаткування потребам дітей, які проживають у цих будинках. Слід зазначити, що міжнародний та зокрема європейський досвід реформування інтернатської системи догляду, яка тривалий час панувала в сфері соціальних послуг для осіб з інвалідністю, свідчить про те, що нескінченне покращення матеріально-технічних умов будинків-інтернатів призводить до неефективного використання ресурсів, перед усім бюджетних коштів, значно здорожує та ускладнює в подальшому процес інтеграції в суспільство вихованців цих закладів і не дає очікуваного соціального впливу. Інформація про порушення прав мешканців інтернатських установ з’являється постійно в засобах масової інформації. Результати моніторингу підтверджують, що догляд за дітьми з інвалідністю в інтернатських установах, як би не покращувались у них умови, залишає негативний слід як на розвитку самих дітей, так і на «здоров’ї» суспільства. Покращенню ситуації в таких закладах може сприяти активна їх взаємодія із суспільством, забезпечення в секторі соціальних послуг прозорості діяльності та поступовий відхід від інтернатського/закритого догляду до більш відкритих форм проживання осіб з інвалідністю в громаді. На думку експертів, основними кроками до зміни політики догляду дітей, які мають важкі вади фізичного та розумового розвитку мають бути: • Підвищення обізнаності працівників інтернатської системи, керівників та політиків, які приймають рішення, про негативні наслідки інституційного догляду для дітей. Прискорення формування законодавчої та нормативно-правової бази з питань реформування системи соціальних послуг, при цьому максимально використавши вже напрацьовані нині найкращі практики надання послуг довготривалого догляду, матеріали та проекти документів. • Затвердження Державних стандартів якості послуг довготривалого догляду з поселенням для дітей з важкими фізичними та розумовими вадами. • Проведення моніторингу діяльності будинків-інтернатів, на базі яких впроваджувалися інноваційні проекти за участю громадських організацій, з метою узагальнення та подальшого розповсюдження позитивного досвіду. • Застосовування превентивних заходів щодо попередження створення нових інтернатських закладів та нових місць для розміщення дітей з інвалідністю в діючих будинках-інтернатах. • Упровадження в практику регулярного оцінювання та перегляду стану та потреб дітей, які перебувають у дитячих будинках-інтернатах (не менше як раз чи двічі на рік), розробку індивідуалізованих планів догляду та підтримки. 86
ПРАВА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ