Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Page 1

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


дане доСлідЖення Було реаліЗоване громадСькоЮ органіЗаЦієЮ «дікСі груп» За ФінанСової підТримки міЖнародного Фонду «відродЖення» в рамках проекТу «моніТоринг виконання україноЮ ЗоБов’яЗань в рамках енергеТичного СпівТовариСТва».

«діксі груп» є українським аналітичним центром, який здійснює дослідження та консультації щодо тем інформаційної політики, енергетики, безпеки та інвестицій. експерти організації задіяні у низці політичних та енергетичних проектів спільно з урядовими структурами, донорськими організаціями та іноземними інвесторами. робота «діксі груп» має кілька напрямків, серед яких організація заходів та кампаній з інформування громадськості, посилення прозорості енергетики, просування енергоефективності та відновлюваних джерел. унікальною платформою є інформаційно-аналітичний ресурс «українська енергетика» (www.ua-energy.org).

«діксі груп» не займає жодної політичної позиції; відповідно, всі погляди, висловлені в цій публікації, належать виключно авторам. За додатковими копіями цього дослідження та інформацією, будь ласка, звертайтесь: 02095 київ, вул. Срібнокільська 24, а/с 68 author@dixigroup.org дослідження також доступне на веб-сайті «українська енергетика UA-Energy.org» (розділ «публікації»).

© го «діксі груп», 2014 друк — Тов «Сіла»


ЗМІСТ

4 6

Загальні зауваження Основні висновки Рекомендації

8

10 12 30 54 72 88 104 110 114 116

Процес імплементації Газ

Електроенергія

Відновлювані джерела енергії Навколишнє середовище Енергоефективність Нафта

Статистика

Конкуренція та інвестиції Соціальні питання

123

Список використаних нормативно-правових актів


1 лютого 2014 року Україна відзначає третю річницю свого членства в Енергетичному Співтоваристві.

«Енергетичне Cпівтовариство – це ключ до енергетичної безпеки в усій Європі. Але його особливим значенням є те, що сьогодні це єдина угода, яка пов’язує ЄС з Україною». депутат Європарламенту Єжи Бузек, 10.02.2014

Енергетичне Співтовариство – це регіональне об’єднання країн ПівденноСхідної Європи, створене для соціально-економічної стабільності та безпеки постачань серед його Договірних сторін. Воно засноване у 2006 році строком на десять років, але у 2013 році Європарламент рекомендував пролонгувати Договір про заснування Енергетичного Співтовариства після 2016 року. Енергетичне Співтовариство вимагає від Договірних сторін гармонізації нормативно-правової бази зі стандартами ЄС, і має на меті утворити в середньостроковій перспективі інтегровані енергетичні ринки по всьому регіону. Сьогодні Співтовариство об’єднує регіональний ринок чисельністю в 73 млн. людей.

4 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Приєднавшись до Енергетичного Співтовариства, Україна фактично приєдналась до європейського енергетичного ринку. Участь у Співтоваристві дає можливості для запровадження на внутрішньому ринку більшої конкуренції, вищих технічних стандартів і правил регулювання, кращого інвестиційного клімату. Це також означає глибшу інтеграцію українського енергетичного сектору з ринками країн ЄС, посилення власної енергетичної безпеки. Перевагою членства в цій організації є і додаткові можливості для країн-членів у залученні міжнародних кредитів і технічної допомоги. Так, наприклад, серед відповідних проектів Енергетичного Співтовариства є два українських (модернізація ГТС та побудова нафтопроводу «Броди-Адамово»).


Ставши повноправним членом Енергетичного Співтовариства, Україна зобов’язалась імплементувати цілу низку європейських директив та регламентів, які б гармонізували її законодавство в сфері енергетики з європейською нормативно-правовою базою. Зміни мали бути запроваджені у сферах газу та електроенергії, навколишнього середовища, відновлюваних джерел енергії, конкуренції тощо. Оцінка динаміки цих змін і є метою цього дослідження.

Це дослідження розраховане на широку аудиторію: представників державної влади (насамперед, в частині рекомендацій з прискорення процесу імплементації європейських правил в Україні), аналітичних центрів, усіх громадян України, яких цікавить ефективність роботи нинішнього уряду, зокрема в сфері енергетики.

Дослідження охоплює моніторинг прогресу України протягом 2013 року, оцінка попередніх років міститься у двох інших дослідженнях «Діксі Груп», які були опубліковані в 2012 і 2013 роках.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 5


ЗАГАЛЬНІ

ЗАУВАЖЕННЯ Директиви 2009/28/ЕС, 2009/119/ЕС, 2010/31/EU, Третій енергетичний пакет, статус регулятора, соціальні питання Директиви 79/409/ЕЕС, 85/337/ЕЕС, 1999/32/ЕС, 2001/77/ЕЕС, 2001/80/ЕС, 2003/30/ЕС, 2003/54/ЕС, 2003/55/ЕС, 2004/67/ЕС, 2005/89/ЕС, 2006/32/ЕС, 2008/92/ЕС, 2010/30/EU, Регламент 1228/2003, Звіт про безпеку постачань

Регламенти 1715/2005, 1099/2008

6 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Моніторинг виконання Україною зобов’язань перед Енергетичним Співтовариством здійснювався цього року у складних умовах. Важко аналізувати виконання європейських стандартів, коли за вікном вирує боротьба. Як і будь-який українець, який прагне бачити свою країну європейською, демократичною, з відповідальною владою, ми відкладали в сторону комп’ютери і виходили на Майдан. Наша робота над даним дослідженням просувалась не так швидко, як хотілось, і в результаті його презентацію довелось перенести в часі. Разом із тим, сподіваємось, що цей моніторинг буде вчасним і корисним для нового уряду, оскільки допоможе зрозуміти «точку старту» для подальших реформ в енергетиці. Минулого року спостерігалось безпрецедентне закриття публічної інформації від громадськості. Як і в попередні роки, «Діксі Груп», відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації», надсилала інформаційні запити ключовим міністерствам і відомствам з проханням надати інформацію про стан імплементації відповідних директив. Окремі зразки відповідей розміщено у цьому дослідженні. За деякими винятками – зокрема, НКРЕ, Мінекономрозвитку та Держенергоефективності, – відомства надавали загальну інформацію. Особливо непублічним виявилось Міністерство енергетики та вугільної промисловості (відповідальне за імплементацію зобов’язань перед Енергетичним Співтовариством), яке надало змістовну відповідь лише після третього звернення. Іншим способом отримання інформації для дослідження став моніторинг та аналіз законодавчих актів та регуляторної бази в 2013 році, що є у відкритому доступі на офіційних сайтах. Такими є розпорядження та постанови Кабінету Міністрів, накази міністерств, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), звіти відомств про роботу в 2012-2013 роках. Варто зазначити, що в Україні зберігається практика не оприлюднювати суспільно важливі, вже прийняті документи або їх проекти. Шість місяців замовчувалась інформація про прийняття у липні 2013 року оновленої редакції Енергетичної стратегії України до 2030 року. Попри оприлюднений у грудні 2013 року наказ Міністерства енергетики про передачу компанії «Укртрансгаз» повноважень оператора ГТС, не було інформації про реєстрацію цього документа в Міністерстві юстиції, що робило неможливим його вступ у дію. Зважаючи на те, що єдиного джерела з інтегрованою інформацією про стан імплементації директив немає, міністерства та відомства часто надавали неповну інформацію, а деякі документи можуть бути недоступними, «Діксі Груп» не може стверджувати, що зазначений в цьому дослідженні перелік документів є вичерпним. Разом із тим, це найбільш повна збірка рішень органів влади щодо тих зобов’язань, які Україна взяла перед Енергетичним Співтовариством. Для верифікації отриманих результатів та максимально об’єктивного їх висвітлення, до участі в проекті було запрошено незалежних експертів. Кожен із них дав власну оцінку імплементації директив в Україні. Експерти «Діксі Груп» також оцінили основні події та рішення в енергетичному секторі України протягом минулого року на предмет їх відповідності європейським принципам та нормам.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 7


ОСНОВНІ

ВИСНОВКИ

Членство України в Енергетичному Співтоваристві було під загрозою в 2013 році. Одночасно з виконанням українським урядом зобов’язань перед Енергетичним Співтовариством, низка політиків озвучувала незадоволення членством України в ньому. Такі заяви звучали на різних офіційних рівнях – від віцепрем’єра Ю.Бойка1 у квітні до Президента В.Януковича2 у листопаді 2013 року. Такі «коливання» не дозволяли країні динамічно рухатись вперед у її реформах та створювати стабільний інвестиційний клімат.

1 Україна не отримала належної підтримки від Європейського енергетичного співтовариства – Бойко // Укрінформ, 29.04.2013. – http://www.ukrinform.ua/ukr/news/ukraiina_ne_otrimala_nalegnoii_ pidtrimki_vid_e_vropeyskogo_energetichnogo_spivtovaristva___ boyko_1822868 2 Янукович думає про вихід України з Енергетичного співтовариства // Економічна правда, 27.11.2013. – http://www.epravda.com.ua/ news/2013/11/27/405519/

8 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Основним «каменем спотикання» між Україною та Енергетичним Співтовариством став російський фактор. Аргументом В.Януковича про доцільність припинення членства України в Співтоваристві стало підписання членами Співтовариства та членами ЄС (зокрема Болгарією, Сербією, Угорщиною, Грецією, Словенією, Хорватією та Австрією) угод з Росією про будівництво газопроводу «Південний потік», що є прямою загрозою інтересам України. Своє критичне ставлення до членства України в Співтоваристві віце-прем’єр Ю.Бойко пояснював неможливістю добитися реверсу газу з країн ЄС до України у випадку встановлення Росією надто високих цін на газ. Правила, які давно працюють в ЄС, гальмувались, коли про їх виконання просила Україна.


Разом із тим, до кінця 2013 року ЄС виконав усі зобов’язання, яких вимагала українська сторона. У грудні 2013 року Міністерство енергетики Росії отримало офіційний лист від Європейської Комісії про необхідність перегляду договорів, укладених з країнами-транзитерами для будівництва газопроводу «Південний потік»3. Словацька сторона також погодилась підписати угоду про використання реверсу для постачання німецького газу на територію України4. Постійний політичний діалог, чітка постановка вимог з українського боку здатна міняти внутрішньополітичну ситуацію ЄС і досягати взаємовигідного результату. Натомість українська сторона продовжувала затягувати із виконанням взятих на себе зобов’язань. Попри більш динамічний, ніж у 2012 році, процес прийняття необхідної нормативно-правової бази, український уряд не продемонстрував «прориву» у втіленні реформ на практиці. Енергетичні компанії не публікують інформацію про вільні потужності мереж чи сховищ, хоча це вимагається Постановою НКРЕ про доступ до ГТС. Досі не працює Закон «Про альтернативні види палива» щодо 5% частки біоетанолу в сумішевих бензинах, хоча закону про перенесення в часі цих вимог не приймалось. На етапі імплементації немає належного моніторингу та контролю якості запровадження реформ. Однією з основних причин такого затягування залишається слабка комунікація як всередині уряду, так і між гілками влади. Національні плани дій з відновлювальної енергетики та енергоефективності, які розроблені Держенергоефективності і подані на розгляд уряду, не затверджуються ним із жовтня 2013 року. Парламент досі не прийняв важливі для євроінтеграції в енергетичній сфері законопроекти – про

засади енергоефективності, про державне регулювання, а законопроект про енергоефевність будівель був відхилений у другому читанні. Тісніша комунікація між усіма зацікавленими сторонами вже на етапі розробки нормативно-правового акту може суттєво полегшити весь процес його прийняття та імплементації. Уряд відкладає в часі прийняття стратегічних рішень на довгу перспективу. Україна досі не назвала терміни імплементації Третього енергетичного пакету, який є обов’язковим. Немає рішення про конкретний графік втілення Директиви щодо обмеження викидів великими спалювальними установками, Директиви про стратегічні запаси нафти і нафтопродуктів. Визначення по цих питаннях необхідне якнайшвидше, адже вони є критеріями для виставлення пріоритетів в економіці і мають бути враховані при прийнятті законодавчих та регуляторних актів. Імплементація деяких директив вже відбувається з порушеннями. Прийнятий у жовтні Закон «Про засади функціонування ринку електричної енергії» – попри те, що в цілому був необхідним для країни, – містив низку положень, що не відповідали європейським принципам та стандартам, зокрема зберігав перехресне субсидування. Зауваження, висловлені Світовим банком і Енергетичним Співтовариством, не були враховані повністю. Законопроект про державне регулювання в енергетиці, який перебуває на розгляді в парламенті, у своєму нинішньому варіанті практично не додає регулятору тих повноважень, яких вимагає ЄС. Це створює ситуацію, коли тезою про Енергетичне Співтовариство можна маніпулювати у своїх інтересах, а вже прийняті документи необхідно пускати на повторне коло з доопрацювання.

3 ЄС погрожує Росії перекрити «Південний потік» // BBC Україна, 07.12.2013. – http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2013/12/131206_south_stream_eu_russia_ag.shtml 4 Словаччина погодилась на реверс газу в Україну // Еспресо.TV, 04.03.2014. – http://tvi.ua/new/2014/03/04/slovachchyna_pohodylasya_na_revers_hazu_v_ukrayinu

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 9


РЕКОМЕНДАЦІЇ

«Діксі Груп» наголошує на потребі більш ефективної комунікації між усіма зацікавленими сторонами для імплементації законодавства ЄС. Міністерствам і відомствам доцільно формувати та публікувати як плани з розробки нормативно-правових актів, так і звітів з їх прийняття, що сьогодні робиться дуже фрагментарно. Має бути єдиний координатор, здатний побудувати швидку комунікацію між урядовими інститутами. Для попередження маніпуляцій чи «вихолощення» документів, вони мають проходити громадську оцінку та експертизу. Повинен діяти єдиний інформаційний ресурс, де усі бажаючі зможуть самостійно оцінити швидкість втілення європейських реформ в енергетиці. Робочі групи, які вже зараз формуються в уряді та парламенті для доопрацювання законодавства, не повинні існувати паралельно та дублювати один одного. Для цього варто створити Багатосторонню робочу групу, яка б об’єднала відповідальні відомства, зацікавлені гро­ мадські організації та бізнес. Така група могла б допомагати в підготовці та реалізації реформ в енергетиці відповідно до вимог ЄС. Механізм обговорення нормативно-правових актів на початковій стадії суттєво знизить напругу та недовіру суб’єктів ринку на етапі їх схвалення, покращить якість цих актів, а залучення громадськості до роботи над проектами актів посилить її поінформованість та рівень оцінки реформ. Як результат, весь 10 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

процес реформування сектору буде проходити більш професійно та узгоджено з усіма зацікавленими сторонами. Імплементація європейського законодавства має відбуватись з більш активним залученням експертів Енергетичного Співтовариства. У лютому 2014 року Україна та Енергоспівтовариство підписали Меморандум про взаєморозуміння, який тепер повинен реалізуватись у конкретні механізми діалогу. Цього року Україна головує в Співтоваристві – це добра нагода запропонувати його членам нові яскраві ініціативи, на власному прикладі показати, як нові інструменти співпраці можуть дати якісний позитивний результат. План дій з імплементації законодавства ЄС має бути оновлений і доопрацьований. Для того, щоб «звірити годинники» і уникнути можливих непорозумінь з Енергоспівтовариством щодо термінів імплементації законодавства, Кабінету Міністрів доцільно опублікувати нову Постанову з новими кінцевими датами для кожної з директив ЄС. Також варто узгодити із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та розробити плани виконання кожної з директив і визначити т.зв. «маячки» – проміжні цілі та критерії успішності досягнутого прогресу на кожному з етапів імплементації. Парламент та уряд мають прийняти вже заплановані законопроекти, що вимагаються Енергетичним


Співтовариством. Зокрема, згідно з планом діяльності Міненерговугілля на 2013 рік, мали бути розроблені і прийняті закони, які регулюють особливості погашення боргів за електроенергію, вдосконалення механізму фінансування екологічної броні електропостачання. Має бути затверджений Національний план дій з енергоефективності, який розроблений і навіть отримав схвальну оцінку Секретаріату Енергетичного Співтовариства. Це ті «борги», які перейшли у 2014 рік з попередніх років і мають бути закриті найближчим часом. Уряд повинен прийняти ключові рішення, які визначать стратегічний розвиток енергетичного сектору. Йдеться, в першу чергу, про терміни та умови прийняття Третього енергетичного пакету, визначеність щодо планів реформування НАК «Нафтогаз України», щодо умов імплементації директив про обмеження викидів великими спалювальними установками та про стратегічні запаси нафти і нафтопродуктів. Цих рішень чекає як громадськість, так і бізнес-спільнота, щоб мати можливість будувати плани співпраці з Україною на довгу перспективу. Разом із прийняттям основного законодавства, доцільно передбачати терміни для розробки пов’язаних регуляторних актів. Варто попередити виникнення ситуації, коли прийнятий закон неможливо імплементувати через

відсутність вчасно підготовленого регулювання – як це сталось із Законом «Про альтернативні види палива». Для цього потрібно зробити постійною практику визначення строків для розробки вторинного законодавства уже на етапі прийняття головного закону. Уряд має скасувати «ручні» рішення в енергетиці та відмовитись від такої практики надалі. Кабінет Міністрів повинен скасувати Меморандум з феросплавними заводами, якими дозволив оплачувати електроенергію за зниженими тарифами. Також має бути скасований мораторій на підвищення цін і тарифів природних монополій (газ, електроенергія, тепло). Звичайно, рішення про їх підвищення також повинне прийматись після належного аналізу доцільності та «ревізії» нинішніх складових тарифу. Як і вимагає європейське законодавство, доцільно переглянути розмір «місцевої складової» як умови отримання «зеленого» тарифу (цього року вона складає 50%). НКРЕ повинна мати можливість запровадити вже розроблений механізм стимулюючого тарифоутворення, застосовувати який були готові біля десяти українських енергетичних компаній.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 11


2013

loading

17 СІчНя – НКРЕ затвердила Правила приєднання електроустановок до електричних мереж

12 ЛЮтоГо – НКРЕ затвердила Методику розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж

11 ЛЮтоГо – зареєстровано законопроект № 2273 щодо маркування біопалива та бензинів моторних сумішевих

15 ЛЮтоГо – «Нафтогаз» підписав угоду з Ernst&Young на розробку програми реформування

9 жовтНя – Секретаріат Енергетичного Співтовариства оприлюднив Звіт про впровадження acquis у 2013 році 10 жовтНя – Верховна Рада відхилила проект Закону про енергетичну ефективність житлових та громадських будівель

12 СТорінка

15 жовтНя – у Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради пройшли слухання, присвячені стану виконання зобов’язань України 23 жовтНя – Розпорядженням Кабміну № 833-р «Про внесення змін до плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» перелік зобов’язань України було оновлено

14 береЗНя – НКРЕ змінила Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого тарифу» 21 береЗНя − відхилено законопроект «Про розвиток виробництва та споживання біологічних палив»

24 жовтНя – прийнято Закон «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» 24 жовтНя − Міністерська Рада Енергетичного Співтовариства ухвалила рішення щодо гнучких інструментів для Директиви 2001/80/ ЕС та запровадження частини вимог Директиви 2010/75/ЕС з 2018 року

ТреТій рік в енергеТичному СпівТовариСТві: доСі не СкладаєТьСя

25 береЗНя – подано проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації положень Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті» 19 червНя − Розпорядженням Кабміну № 429-р затверджено План заходів з імплементації Директиви 2001/77/ ЕС та Директиви 2003/30/ЕС

24 жовтНя – модернізація газопроводу «УренгойПомари-Ужгород» та будівництво нафтопроводу «Броди-Адамово» були обрані серед проектів «спільного інтересу» Енергетичного Співтовариства 24 жовтНя – європейська мережа операторів газотранспортних систем ENTSOG прийняла рішення про надання «Укртрансгазу» статусу спостерігача

26 червНя – Кабмін доручив підготувати концепцію створення енергетичного хабу 27 червНя – НКРЕ ухвалила Порядок визначення розміру «місцевої складової»

7 ЛиСтопАДА – НКРЕ затвердила зміни до Порядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії 7 ЛиСтопАДА – представлено проект Національного плану з відновлюваної енергетики до 2020 року


ПРОЦЕС ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ: ОСНОВНІ ЕТАПИ 19 ЛипНя − суд зобов’язав Мінприроди виконати Національний план з реалізації Кіотського протоколу 24 ЛипНя – Розпорядженням Кабміну № 1071 схвалено оновлену редакцію Енергетичної стратегії України на період до 2030 року

8 ЛиСтопАДА – представлено проект Національного плану дій з енергоефективності до 2020 року 21 ЛиСтопАДА – НКРЕ затвердила Порядок фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж

24 ЛипНя – Кабмін затвердив Порядок видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії з альтернативних джерел

16 СерпНя – зареєстровано законопроект № 3095 «Про державне регулювання у сфері енергетики»

26 ЛипНя – Україна та INOGATE підписали меморандум про взаєморозуміння, яким затверджено План дій з енергетичної статистики

28 СерпНя – Постановою Кабміну № 808 затверджено перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку

28-29 ЛиСтопАДА – на Вільнюському саміті Східного партнерства, попри очікування, не підписано Угоду про асоціацію між Україною та ЄС

18 ГруДНя – Кабмін продовжив дію Меморандуму про взаємодію між урядом та феросплавними заводами щодо зниження тарифів на електроенергію

2 ГруДНя – функції оператора Єдиної газотранспортної системи України покладено на ПАТ «Укртрансгаз»

19 ГруДНя – НКРЕ фактично заморозила запровадження стимулюючого тарифоутворення в Україні

30 СерпНя – зареєстровано законопроекти № 3145 та №3146 щодо уточнення строків додавання біоетанолу та скасування закону про виробництво та використання моторних палив з вмістом біокомпонентів

20 ГруДНя – Указом № 699/2013 Президент України скоротив повноваження Держенергоефективності

11 вереСНя – зареєстровано законопроект № 3230 про уточнення суб’єктів господарювання, на які поширюється норма обов’язкового додавання біоетанолу в бензини моторні 20 вереСНя – Наказом Міненерговугілля № 682 затверджено Методику визначення спроможності (наявності) або відсутності вільної пропускної потужності Єдиної газотранспортної системи України

30 ГруДНя – постановою Кабінету Міністрів було «рекомендовано» знизити граничні ціни на газ для бюджетних організацій, промисловості та підприємств комунальної енергетики

44% 2014 ТреТій рік в енергеТичному СпівТовариСТві: доСі не СкладаєТьСя

СТорінка 13


ГАЗ

Рік в Енергетичному

14 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Директива 2003/55/EC

Директива 2003/55/EC щодо загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу Директива встановлює основні принципи ринкової лібералізації: Незалежний регулятор. Оскільки регулятори є відповідальними за дотримання принципів недикримінаційності, прозорості та конкуренції на ринку газу, за розрахунок та встановлення тарифів, а також наділені повноваженнями з вирішення спорів, їх діяльність повинна бути незалежною від учасників ринку та органів влади.

• Рівний доступ. Директива закріплює право недискримінаційного доступу третіх сторін до

систем транспортування та розподілу газу, а також LNG-терміналів на прозорих комерційних умовах та під контролем регулятора. Таким чином, споживачі вільні обирати своїх постачальників, незалежно від того, де видобувається газ. Доступ до потужностей зі зберігання газу визначається спеціальними умовами, за якими доступ гарантується на основі договору або відповідного законодавчого регулювання.

Незалежність системних операторів. Компанії-оператори систем передачі, зберігання, збуту газу та LNG-терміналів відповідають за управління, підтримку та розвиток даних систем. Вони повинні гарантувати безпеку, надійність, ефективність та взаємопов’язаність потужностей, а також недискримінаційний доступ для всіх користувачів.

• Розділення вертикально-інтегрованих компаній. Для уникнення будь-якої дискримінації

та уможливлення вільного доступу, діяльність таких компаній з транспортування та розподілу має бути юридично та функціонально відокремлена від інших видів діяльності (видобування та постачання). У т.ч. таке розділення стосується процедур прийняття рішень та бухгалтерської звітності, але не права власності.

Захист споживачів. Директива визначає спільний перелік стандартів із забезпечення високого рівня захисту споживача, зокрема право на зміну постачальника, прозорі умови контрактів, загальне інформування, механізми вирішення спорів тощо, а також визначає належний рівень захисту особливо вразливих категорій споживачів (напр., з метою уникнення відключень).

• Обмін інформацією. Системні оператори зобов’язані надавати іншим операторам інформа-

цію, необхідну для безпечного та ефективного функціонування пов’язаних систем транспортування/збуту.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 15


Відповідно до Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, імплементація директиви мала відбутись до 1 січня 2012 року, а з 1 січня 2015 року ринок має бути повністю лібералізованим. Це означає, що усі споживачі повинні бути кваліфікованими, тобто мати можливість вільно обирати постачальників газу. Нормативна база для роботи суб’єктів газового ринку на європейських засадах вже створена. Реформи почалися із прийняття у 2010 році Закону «Про засади функціонування ринку природного газу», який суттєво наблизив Україну до основних принципів Директиви 2003/55/ЕС1. Протягом 2011-2012 років закон удосконалювався: були внесені суттєві зміни щодо комерційного обліку, платіжної дисципліни, приєднання до мереж тощо2. Протягом 2013 року поправок до документу не зафіксовано. Натомість тривала активна робота у питанні вторинного законодавства, яке – за даними Секретаріату Енергетичного Співтовариства – має налічувати не менш ніж 38 нормативноправових актів. Серед прийнятих документів варто відзначити Постанову Кабінету Міністрів від 25 липня 2012 року № 705 «Про порядок визначення гарантованих постачальників природного газу» (яка продовжує бути об’єктом критики за територіальний принцип роботи постачальників3) та Постанову НКРЕ від 29 березня 2012 року № 305 «Про визначення ступеня кваліфікації споживачів природного газу». Регулятор продовжує залишатися ключовим органом для побудови нового ринку газу. Згідно із Планом НКРЕ з підготовки проектів регуляторних актів, у 2013 році було запла-

1

2

3

16 СТОРІНКА

Д етальний аналіз див. у публікаціях «Діксі Груп» «Закон про ринок газу в Україні: чи відповідає він європейським правилам» (http:// ua-energy.org/post/1662), а також аналітичній записці щодо стану реалізації закону (http://ua-energy.org/post/25120). З акон України від 8.07.2010 № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» // Законодавство України, 19.02.2014. – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2467-17 2 013 Annual Report on the Implementation of the Acquis under the Treaty Establishing the Energy Community, 9.10.2013 // Energy Coomunity, 19.02.2014. – http://www.energy-community.org/pls/ portal/docs/2304177.PDF

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

новано розробити 111 проектів регулювання4. Зокрема, на виконання Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб’єктів природних монополій» НКРЕ розроблені та прийняті 7 постанов щодо приєднання об’єктів газопостачання до мереж, якими встановлено моделі «стандартного» і «нестандартного» приєднання, визначено строки і плату таких послуг. Також, на виконання вимог Закону «Про засади функціонування ринку природного газу», регулятор переглянув Процедуру встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу. Окрім того, зроблено перші кроки для запровадження стимулюючого регулювання у сегменті розподілу газу, зокрема прийнято 2 постанови НКРЕ щодо порядку формування тарифів та визначення регуляторної бази. З цією ж метою, Фонд держмайна 28 серпня 2013 року затвердив зміни до Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергетики. Не менш важливою є Постанова НКРЕ від 20.06.2013 № 709 «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу», яка регламентує надання населенню послуг з постачання газу та покращує їх поінформованість. На етапі погодження перебувають ще 8 проектів постанов НКРЕ (нові редакції) щодо методик розрахунку тарифів, формування інвестиційних програм, ліцензійних умов, типових договорів, Алгоритму розподілу коштів для спеціальних рахунків тощо; у розробці – щонайменше 4 проекти. Повний перелік можна переглянути наприкінці цього дослідження. Відбулося обмеження повноважень «Наф­ тогазу», викликане неодноразовим зловживанням компанією своєї домінуючої ролі на ринку. За оптимістичними оцінками уряду, прийняте законодавство дозволяє здійснювати операції на газовому ринку на принципах конкуренції, мати вільний доступ до газотран4

ист від 29.01.2014 № 591/15/47-14 «Інформація про здійсненЛ ня НКРЕ регуляторної діяльності протягом 2013 року» // НКРЕ, 19.02.2014. – http://www.nerc.gov.ua/?id=9419


спортної системи, а монополія НАК «Нафтогаз України» на імпорт і експорт газу ліквідована5. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів від 24 липня 2013 року № 510 «Нафтогаз» як гарантованого постачальника зобов’язали отримати ліцензію на постачання газу за регульованим тарифом. Вказані позиції також поділяє Енергетичне Співтовариство, яке у звіті про впровадження acquis у 2013 році відзначає демонополізацію імпорту. Важливим також є Наказ Міненерговугілля від 2 грудня 2013 року № 882, де функції оператора Єдиної газотранспортної системи України покладено на ПАТ «Укртрансгаз». Разом з тим, за даними ЗМІ, останній документ станом на лютий 2014 року не набув чинності, оскільки не був опублікований попри реєстрацію в Мінюсті6. Саме оператор розробляє прогнозний річний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні, а також розробляє і затверджує місячні газові баланси. Як відомо, «Нафтогаз» часто зловживав цим статусом: наприклад, у березні 2013 року через невчасно затверджені обсяги розподілу газу (так звані «ліміти») постраждала компанія «Сумигаз», яка змушена була постачати газ промисловим споживачам за регульованим тарифом7. Інша практика зловживань була пов’язана з використанням видобувними компаніями газу, закачаного ними у підземні сховища. У грудні 2012 року НКРЕ перенаправила скаргу 12 компаній до Міненерговугілля і Антимонопольного комітету, вказавши на ознаки порушення законодавства із захисту економічної конкуренції у діях «Нафтогазу». Наявність проблем відзначали також готови обласних держадміністрацій8. 5

тенограма Комітетських слухань на тему: «Стан виконання С зобов’язань України, взятих за Протоколом про приєднання України до Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року № 2787-VI» // Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, 30.10.2013 – http://kompek.rada.gov. ua/kompek/control/uk/publish/article?art_id=47328&cat_id=47139

Не менш скандальною історією стало розпорядження Кабінету Міністрів, прийняте на засіданні 19 червня 2013 року, яким «Нафтогазу» було доручено у період з 1 липня по 15 жовтня забезпечити закачування в підземні сховища не менше 50% обсягів газу, який видобувається в Україні приватними компаніями «з правом його відбору з ПСГ для подальшої реалізації споживачам в осінньо-зимовий період»9. Тодішній міністр енергетики Е.Ставицький сподівався додатково накопичити у сховищах близько 1 млрд. кубометрів газу і запевняв, що жодної дискримінації в цьому рішенні немає10. Відповідний документ, втім, не був офіційно опублікований та не пройшов реєстрації в Мін’юсті11, а після численних протестів і публічних виступів приватних видобувних компаній був скасований12. Водночас, у питанні юридичного та функціонального розділення діяльності «Нафтогазу» не було досягнуто помітного прогресу. У 2012 році було внесено зміни до Закону «Про трубопровідний транспорт», які дозволили Кабінету Міністрів самостійно реформувати, створювати, ліквідовувати та інших чином перетворювати підприємства «Нафтогазу». Також відбулося юридичне відокремлення «Укртрансгазу» та «Укргазвидобування», які стали публічними акціонерними товариствами. У Наказі Міненерговугілля № 205 від 23.04.2013, яким визначено виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010‐2014 роки, очікувалося до 10 жовтня затвердити та почати реалізацію програми реформування НАКу. Водночас, за пісумками року уряд не виконав відповіді пункти програми реформ, термін виконання яких було перенесено на 2014 рік. У відповіді Міненерговугілля на запит «Діксі Груп» 2012-g-obratilis-12-kompaniy-soobshchivshie-04032013085700 К абмін доручив «Нафтогазу» закачувати 50% газу у приватників // Економічна правда, 20.06.2013. – http://www.epravda.com.ua/ news/2013/06/20/381348/

9

6

ряд досі не змінив оператора газового ринку // Українська енерУ гетика, 25.02.2014. – http://ua-energy.org/post/41664

10

7

рядко В. Як в Україні газом торгують // Дзеркало тижня. УкраїП на, 6.03.2013. – http://gazeta.dt.ua/energy_market/yak-v-ukrayinigazom-torguyut-_.html

11

До НКРЕ в грудні 2012 р. звернулися 12 компаній, які повідомили про проблеми з підйомом видобутого палива, – Тітенко // РБК-Україна, 4.03.2013. – http://www.rbc.ua/ukr/newsline/show/v-nkre-v-dekabre8

В идобувні компанії відмовляються давати 50% газу та готові до суду // Українська енергетика, 12.07.2013. – http://ua-energy.org/ post/34197

Там само.

12

абмін відмінив вимогу обов’язового закачування 50% газу приК ватних компаній в ПСГ // Українська енергетика, 13.11.2013. – http://ua-energy.org/post/38842

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 17


зазначено, що у відомстві створено робочу групу з питань реструктуризації «Нафтогазу», яка опрацьовує пропозиції провідних світових компаній, що надають консультативні послуги з юридичних, фінансових, стратегічних питань. 15 лютого 2013 року «Нафтогаз» підписав угоду з консалтинговою компанією Ernst&Young на розробку програми реформування державного холдингу13. Попередні пропозиції по реформуванню Міністерство енергетики і вугільної промисловості України планувало отримати до кінця квітня 2013 року14, однак їх доля поки не відома. За повідомленнями ЗМІ, які бачили фрагмент звіту Ernst&Young і Rothschild Group під назвою «Розробка рекомендацій щодо реструктуризації Групи Нафтогаз, оптимізації її активів та організаційної структури Групи Нафтогаз»15, пропонується: 1) повний продаж держпакету акцій продаж «Укрнафти»; 2) частковий продаж міноритарних пакетів акцій підприємств, які здійснюють транспортування і зберігання газу («Укртрансгаз»), загалом цей напрямок бізнесу має розвиватися через оренду або концесію; 3) об’єднання видобувних активів («Укргазвидобування», «Чорноморнафтогаз»), продаж частини акцій (зокрема, через IPO) після завершення реструктуризації. На думку міжнародних компаній, ці кроки дозволять максимізувати фінансові надходження «Нафтогазу», скоротити дефіцит компанії. 25 січня 2013 року Президент В.Янукович заявив, що «Нафтогаз» розділять на кілька підприємств, на базі яких створять акціонерні товариства16. Як йшлося у проспекті емісії суверенних євробондів, підготовленому Міністерством фінансів, до кінця 2014 року Україна повинна завершити реструктуризацію «Нафтогазу», запровадивши нову модель використання газо-

13

14

15

16

18 СТОРІНКА

E rnst & Young займется реформированием «Нафтогаза» // Економічна правда, 25.02.2013. – http://www.epravda.com.ua/rus/ news/2013/02/25/363050/ У країна планує завершити реформування Нафтогазу // YkrNews, 26.04.2013. – http://ykrnews.com/yekonomika/ukra-na-planu-zavershiti-reformuvannja-naftogazu.html E rnst&Young і Rothschild Group написали уряду пропозиції з реформування «Нафтогазу» // Українська енергетика, 14.02.2014. – http://ua-energy.org/post/41440 Я нукович надумав розділити Нафтогаз // ВКурсе, 25.01.2013. – http://vkurse.ua/ua/business/nadumal-razdelit-naftogaz.html

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

розподільних мереж17. В ході слухань, що пройшли 15 жовтня 2013 року в парламентському Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, було зафіксовано пропозицію прискорити процес реструктуризації компанії18. На практиці в питанні управління активами НАК було зроблено мало. Лише наприкінці 2013 року Міненерговугілля прийняло накази, які стосувалися окремих структур «Нафтогазу» – зокрема, ДП «Будівельник» реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Нафтогазобслуговування», ліквідовано ДП «Нафтогазбезпека». Створена Наказом Міненерговугілля від 07.09.2012 № 690 Робоча група з розгляду матеріалів інвентаризації майна, що не використовується в основній діяльності» Нафтогазу», провела низку засідань. За їх результатом, НАК отримала перелік завдань щодо відчуження окремого майна (автомобілів, меблів, обчислювальної техніки, офісного обладнання тощо). Як вказує Восьмий спільний звіт Україна-ЄС щодо виконання Меморандуму щодо співробітництва в енергетичній галузі, у продовження роботи Ernst&Young Міненерговугілля було видано Наказ від 13 червня 2013 року № 368 про створення Робочої групи за участі представників міністерства, НАК «Нафтогаз України», трьох міжнародних фінансових організацій (ЄІБ, ЄБРР та Світового банку) і Представництва ЄС щодо реструктуризації «Нафтогазу». Наприкінці року було також затверджено оновлене технічне завдання для спеціального Цільового фонду, який проте не розпочав свою роботу. Разом з тим, низка суперечливих кроків – як попереднього, так і нинішнього уряду, – свідчать про відсутність стратегічного бачення реформ «Нафтогазу». У квітні 2013 року Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради законопроект № 2937 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою реформування Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який передбачає 17

ряд планує реформувати «Нафтогаз» до кінця 2014 року // У Економічна правда, 26.04.2013. – http://www.epravda.com.ua/ news/2013/04/26/373075/

18

П овідомлення Інформаційного управління // Верховна Рада України, 15.10.2013. (http://rada.gov.ua/news/Novyny/ Povidomlennya/83801.html).


можливість для уряду ухвалювати рішення про приватизацію НАК та газотранспортної системи. В пояснювальній записці говориться про вимоги Енергетичного Співтовариства, а тодішній міністр енергетики Е.Ставицький заявив, що метою є створення ліберального газового ринку та побудова центрально-європейського газового хабу19. Водночас нинішній міністр Ю.Продан заявив, що приватизації (зміна форми власності) не висувалося в процесі переговорів з Енергетичним Співтовариством20. Критику висловило і Головне науково-експертне управління Верховної Ради. Станом на лютий 2014 року, законопроект знаходиться на розгляді, голосувань щодо нього не відбувалося. У грудні 2013 року Міненерговугілля оприлюднило Наказ № 936 «Про вжиття заходів до посилення фінансової дисципліни Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Документ вимагає від «Нафтогазу» попереднього погодження з міністерством будь-яких фінансово-господарських операцій на суму більше 8 млн. грн. Наміри уряду посилити контроль за платежами компанії свідчать про безуспішність попередніх спроб підвищити прозорість її діяльності. Також, минулого року народними депутатами А.Пишним та В.Шкварилюком (фракція ВО «Батьківщина») був зареєстрований законопроект № 2437 «Про порядок постачання природного газу населенню України». Цей документ переважно дублює чинні норми інших законів та регуляторних актів, однак пропонує створення національного постачальника газу, який для забезпечення потреб населення мав би право скуповувати газ у приватних видобувників «за справедливими цінами». Станом на лютий 2014 року законопроект не розглядався. При цьому, прихід колишніх опозиціонерів до влади не змінив їх намірів щодо подібного перекроювання ринку. На початку 2014 року Мінфіном запропоновано розробити і прийняти 19

20

З ануда А. Уряд хоче отримати право приватизувати Нафтогаз // Українська правда, 13.05.2013. – http://www.pravda.com.ua/ inozmi/bbc/2013/05/13/6989727/view_print/ Е кс-міністр: приватизація ГТС – вибір Кабміну // Економічна правда, 29.05.2013. – http://www.epravda.com.ua/ news/2013/05/29/377292/

проект постанови Кабміну про внесення змін до Постанови від 27.12.2009 № 1729 у частині повернення «Нафтогазу» статусу єдиного постачальника газу21. За задумом нового уряду, це має збільшити доходи компанії від продажу газу споживачам (передусім, промисловості) та скоротити витрати бюджету на покриття її дефіциту. Невизначеність навколо великих гравців ринку гальмує процеси реорганізації газотранспортних і газорозподільних підприємств (облгазів). НКРЕ проводиться моніторинг наданих ними звітів про заходи, здійснених у 2013 році, щодо відокремлення функцій з розподілу і постачання природного газу, а також оцінка планів таких заходів на 2014 рік. У листі від 4 грудня 2013 року № 8721/16/47-13 регулятор попередив облгази про неухильне дотримання вимог законодавства при відокремленні функцій з розподілу і постачання природного газу. Станом на лютий 2014 року, результати моніторингу не оприлюднені. Відповідно до п. 142.3. Національного плану дій на 2013 рік, облгази мали до 25 березня отримати у користування газорозподільні мережі згідно з умовами, затвердженими спільним наказом Міненерговугілля та Фонду державного майна від 9 листопада 2012 року № 882/3812. Станом на початок 2013 року, відповідні договори були укладені із більшістю суб’єктів, що здійснюють газопостачання та газифікацію. Своє бачення у питанні врегулювання власності на газотранспортні мережі запропонували народні депутата П.Симоненко і Є.Мармазов (обидва – КПУ). Внесений у грудні 2013 року законопроект №3715 пропонує закріпити магістральні трубопроводи за державними унітарними підприємствами на правах господарського відання або управління. Усі інші трубопроводи, які називаються «промисловими», пропонується передавати державним або комунальним підприємствам на правах господарського відання. Станом на лютий 2014 року, законопроект не розглядався. Паралельно ведеться підготовка до запровадження стимулюючого регулювання (див. 21

« Шокова терапія» уряду Яценюка // Економічна правда, 11.03.2014. – http://www.epravda.com.ua/publications/2014/03/11/426491/

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 19


вище). Водночас, новий уряд планує анулювати постанову про приватизацію акцій газорозподільних та газопостачальних компаній, ухвалену в липні 2013 року. Хаотична тарифна політика, що була продиктована популістськими міркуваннями, зашкодила не лише газовому ринку, а й усій економіці. Вимога підвищення до економічно обґрунтованого рівня цін на газ для населення і теплокомуненерго – не лише передумова отримання коштів МВФ, а й обов’язкова складова пропозицій усіх міжнародних партнерів України, починаючи зі Світового банку і закінчуючи консалтинговими компаніями. За оцінками звіту Енергетичного Співтовариства про впровадження acquis у 2013 році, низький рівень тарифів негативно впливає на фінансову життєздатність «Нафтогазу» і дочірніх компаній. Зокрема, дефіцит компаній становив 1,5% ВВП у 2011 році та до 2% в 2012 році. Проте дії уряду, який фактично в ручному режимі керував регулятором, виглядали нелогічними. 26 червня 2013 року НКРЕ підвищила тарифи ПАТ «Укртрансгаз» на транспортування газу22, а також, в 4,4 рази – на закачування і відбір природного газу в підземних сховищах (вперше з червня 2006 року)23. Однак, вже у вересні ставки тарифів було повернуто до попередніх рівнів24. Подібні маніпуляції відбувалися без належного роз’яснення учасникам ринку.

зумовлені домовленостями між «Нафтогазом» і «Газпромом» відповідно до укладеної 17 січня 2013 року додаткової угоди до контракту на постачання газу, якими суттєво знижується ціна імпортованого газу25. Варто вказати, що рішення було прийнято на тлі глибокої політичної кризи, а відтак його можна вважати популістським, спрямованим на укріплення соціальної підтримки тодішньої влади. На жаль, ці принципи протирічать ринковим.

Висновок В Україні практично готове базове законо­ давство про ринок газу, проте сам ринок за­ лишається сегментованим як з боку поста­ чальників, так і з боку споживачів. Постійне за­ тягування у питанні розділення вертикально інтегрованих компаній, поряд зі збереженням практики «ручного регулювання» цін, обмежує конкуренцію. Ініціативи уряду поки не дають стратегічної визначеності щодо моделі роз­ витку, що поряд із слабкістю економічних сти­ мулів стримує розвиток галузі в європейсько­ му напрямку.

Більше того, Постановою Кабінету Міністрів від 30 грудня 2013 р. № 951 «Про зниження ціни на природний газ» НКРЕ було «рекомендовано» встановити нові граничні ціни на природний газ для бюджетних організацій, промисловості та підприємств ТКЕ, а НАК «Нафтогаз» отримала право коригувати граничні ціни в разі зміни середньозваженої ціни імпортованого газу. Як говориться в обґрунтуванні документу, зміни 22

23

24

20 СТОРІНКА

У краина в 4 раза повысила тариф на транспортировку газа // ЛІГАБізнесІнформ, 27.06.2013. – http://biz.liga.net/all/tek/ novosti/2531830-ukraina-v-4-raza-povysila-tarif-na-transportirovkugaza.htm Н КРЕ в рази підвищила тарифи на закачування і відбір газу з ПСГ // Українська енергетика, 26.06.2013. – http://ua-energy.org/ post/33694 Т арифи «Укртрансгазу» на закачування і відбір газу з ПСГ повернули до рівня 2006 року // Українська енергетика, 5.09.2013. – http://ua-energy.org/post/35872

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

25

П роект Постанови Кабінету Міністрів України «Про зниження цін на природний газ для споживачів України» // Міненерговугілля, 26.12.2013. – http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/ article?art_id=244905931&cat_id=35082


Ярослав Петров, юрист ЮФ «Астерс» З метою аналізу прогресу України у виконанні зобов’язань перед Енергетичним Співтовариством у 2013 році варто звернутись до Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2013 р. № 128/2013 (надалі – План). Планом передбачалось прийняття низки нормативно-правових актів, направлених зокрема на виконання зобов’язань перед Енергетичним Співтовариством. Проаналізувавши План та нормативно-правові акти, прийняті на його виконання, можна зробити висновок, що більша частина запланованих кроків Плану все ж таки була виконана в 2013 році.

ку природного газу в переліку суб’єктів та об’єктів Єдиної газотранспортної системи України як обов’язкової умови для надання доступу до мереж газотранспортної системи, (2) Наказ Міненерговугілля «Про затвердження Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам» від 26.11.2012 № 920, а також (3) Наказ Міненерговугілля «Про затвердження Методики визначення спроможності (наявності) або відсутності вільної пропускної потужності Єдиної газотранспортної системи України» від 20.09.2013 № 682.

Стосовно забезпечення рівного доступу суб’єктів господарювання до об’єктів Єдиної газотранспортної системи України та газорозподільних мереж було прийнято декілька нормативно-правових актів, а саме: (1) Постанова НКРЕ «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 19.04.2012 № 420» від 31.01.2013 № 75, яка була прийнята з метою внесення змін до Порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, спрямованих на скасування вимоги щодо наявності суб’єкта рин-

Для цілей забезпечення відокремлення та незалежності окремих видів діяльності на ринку природного газу відповідно до вимог Директиви 2003/55/ЕС та Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» було прийнято Наказ Міненерговугілля «Про покладення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України» від 02.12.2013 № 882, яким функції оператора Єдиної газотранспортної системи України покладено на ПАТ «Укртрансгаз» з

метою досягнення незалежності діяльності з транспортування природного газу від діяльності з постачання природного газу. Додатково, Планом передбачалося проведення моніторингу планів заходів із реорганізації газорозподільних підприємств з метою розмежування функцій з розподілу і постачання природного газу. Результати моніторингу розміщено 5 березня 2013 року на сайті НКРЕ. Також Планом було зазначено про прийняття Кабміном рішення про передачу Фонду державного майна України для продажу пакетів акцій (завершення приватизації) газорозподільних підприємств, що перебувають у державній власності, з метою розмежування функцій з розподілу і постачання природного газу. Незважаючи на те, що рішення уряду з цього приводу не було оприлюднене, Фонд державного майна України наказом від 28.01.2014 № 387 вніс газорозподільні підприємства, що перебувають у державній власності, до плану приватизації на 2014 рік. Щодо врегулювання діяльності гарантованих постачальників природного газу було заплановано внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» від 25.07.2012 № 705 щодо не-

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 21


22 СТОРІНКА

обхідності отримання всіма гарантованими постачальниками природного газу ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, у тому числі гарантованими постачальниками, які здійснюють постачання природного газу промисловим споживачам, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. кубометрів, та підприємствам, що здійснюють виробництво теплової енергії. На виконання цього пункту Плану такі зміни було внесено Постановою Кабінету Міністрів № 510 від 24.07.2013.

ного газу» від 28.11.2013 № 1500, (2) Наказ Фонду державного майна «Про затвердження Змін до Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії» від 28.08.2013 № 1955, а також (3) Постанову НКРЕ «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами на основі багаторічного стимулюючого регулювання» від 28.11.2013 № 1499.

Планом передбачалося упровадження методології стимулюючого тарифоутворення з метою підвищення ефективності діяльності та оновлення основних фондів підприємств газотранспортної інфраструктури. З цією метою було прийнято (1) Постанову НКРЕ «Про затвердження Порядку визначення регуляторної бази активів суб’єктів, що здійснюють розподіл природ-

У сфері забезпечення захисту прав споживачів на виконання Плану була прийнята Постанова НКРЕ «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу» від 20.06.2013 № 709 щодо запровадження надання гарантованими постачальниками природного газу споживачам інформації (через платіжні документи та офіційний вебсайт), зокрема, щодо їх прав,

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

установлених цін відповідним категоріям споживачів на поточний рік, а також надання на запит споживача інформації щодо обсягів спожитого газу в минулому та поточному роках. Підсумовуючи, в 2013 році було прийнято велику кількість нормативно-правових актів, направлених на виконання зобов’язань України перед Енергетичним Співтовариством, однак не було реалізоване основне положення Плану – не було розпочато реалізацію програми реформування ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яке є основною вимогою Директиви 2003/55/ЕС та Директиви 2009/73/ЕС.


Регламент 1775/2005 Регламент 1775/2005 про умови доступу до систем транспортування природного газу Регламент встановлює більш детальні правила доступу до мереж передачі природного газу – тарифні принципи, послуги з доступу третіх сторін, вимоги до прозорості, правила балансування та штрафи за дисбаланс, принципи розподілу пропускної спроможності і управління перевантаженнями (в т.ч. на вторинному ринку торгівлі потужностями

• Прозорість та ринковість тарифів. Тарифи або методологія, що лежить в основі їх нараху-

вання, повинні застосовуватися операторами систем транспортування на недискримінаційній основі, повинні затверджуватися регуляторами, бути прозорими та відображати фактично здійснені витрати. Тарифи і доступ до мереж повинні заохочувати ефективну торгівлю (в т.ч. транскордонну) та конкуренцію, і не повинні обмежувати ліквідність ринку.

• Вільний доступ до мереж третіх сторін. Оператори системи транспортування мають забезпечити надання послуг з доступу на недискримінаційній основі всім користувачам (в т.ч. третій стороні) на еквівалентних контрактних умовах. Допускається можливість надання доступу за умови отримання гарантій від користувача мережі щодо його кредитоспроможності, але вони не повинні представляти собою будь-які бар’єри.

Справедливий розподіл потужностей. Для учасників ринку має бути доступною максимальна потужність у всіх необхідних точках, за умови збереження цілісності та ефективності системи. Споживачі мають право перепродати або здати в оренду власні невикористані потужності на вторинному ринку. Недискримінаційні, прозорі механізми управління потужностями закладені у випадку контрактного або фізичного перевантаження.

• Прозорість. Оператори систем транспортування зобов’язані публікувати: детальну інформацію щодо послуг та відповідних умов їх надання; технічні дані, необхідні користувачам мережі для отримання доступу; достатньо детальну інформацію про тарифи, методи їх нарахування та структуру; інформацію про технічні, законтрактовані та вільні потужності у всіх значимих точках (зокрема точках входу і виходу) на постійній основі. Дані мають надаватися у стандартизованому та зручному вигляді.

Стабілізація роботи. Правила балансування мають відображати реальні потреби системи транспортування. Якщо встановлюється плата за дисбаланс, вона повинна відображати цінову ситуацію та бути стимулом для користувачів мережі з урівноваження відбору і подачі газу. Такі штрафні санкції, які мають бути пропорційними, покликані запобігати перехресному субсидуванню між споживачами та не повинні перешкоджати входу на ринок нових гравців. Для цього, оператори систем транспортування зобов’язані в режимі онлайн надавати своєчасну та достовірну інформацію про стан балансування користувачів.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 23


Відповідно до Протоколу, імплементація регламенту мала відбутись до 1 січня 2012 року. 19 квітня 2012 року була прийнята Постанова НКРЕ № 420 «Про затвердження Порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України», яка в цілому відповідала нормам законодавства ЄС. Порядок закріпив мінімальні вимоги доступу до мереж транспортування природного газу, зокрема в частині повноважень оператора, документального оформлення, управління пропускною спроможністю, механізмів балансування1. Водночас, низка принципових положень документу викликала критику щодо потенційного обмеження прав учасників ринку на безперешкодний доступ до мереж. Зокрема, Енергетичне Співтовариства та МЕА вимагали скасувати пріоритетний доступ до мереж або інші преференції, що порушують принцип недискримінації. Постановою НКРЕ від 31.01.2013 № 75 затверджено зміни до Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, які врахували пропозиції Секретаріату Енергетичного Співтовариства, а також рекомендації Кабінету Міністрів та Координаційного центру з упровадження економічних реформ при Президентові України. Наприклад, виключено вимогу щодо обов’язковості попереднього включення до переліку суб’єктів та об’єктів ЄГТСУ. Постановою НКРЕ від 26.12.2013 № 1722 схвалено подальші зміни до документу, зокрема чіткіше розмежовано зовнішнє та внутрішнє постачання. Регулятор також врегулював основ­ні питання щодо складових ЄГТСУ при постачанні та розподілі газу. Низка постанов затверджує типові договори на господарське відання, користування та експлуатацію об’єктів мереж. П 145.3. Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010‐2014 роки передбачав затвер1

24 СТОРІНКА

етальний аналіз документу на відповідність норм РегламенД ту 1775/2005 див. у публікації «Діксі Груп» «Аналітична записка щодо Порядку доступу до ГТС України» // Українська енергетика, 12.07.2012. – http://ua-energy.org/post/22179

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

дження методики визначення наявності або відсутності вільної пропускної потужності Єдиної газотранспортної системи України, а кінцевим терміном визначав 25 березня. Наприкінці 2012 – на початку 2013 року Міненерговугілля зверталося до Представництва ЄС з проханням про консультації щодо практики розробки та використання подібних методик у країнах ЄС. Робочі зустрічі велися з березня 2013 року, у липні 2013 року проект регуляторного акту оприлюднено на сайті Міненерговугілля. Зрештою, методику було схвалено Наказом від 20.09.2013 № 682. Хоча Міненерговугілля вважає умови доступу до Єдиної газотранспортної системи України прозорими2, звіт Енергетичного Співтовариства про впровадження acquis у 2013 році вказує на такі недоліки як неврегульований доступ до технологічного газу, допоміжних послуг і upstream-мереж, а також критикує документ за непрописані принципи розподілу пропускної здатності, управління перевантаженнями, правила торгів на вторинному ринку. Зрештою, робота «Укртрансгазу» залишається непрозорою: у вільному доступі відсутня інформація про вільні потужності, немає електронного майданчику для їх резервування на різний строк. Ситуацію може виправити зміна статусу компанії. Наказом Міненерговугілля від 02.12.2013 № 882 функції оператора Єдиної газотранспортної системи України покладено на ПАТ «Укртрансгаз». Також, відповідно до Восьмого спільного звіту Україна-ЄС щодо виконання Меморандуму щодо співробітництва в енергетичній галузі, 24 жовтня 2013 року європейська мережа операторів газотранспортних систем (ENTSOG) прийняла рішення про надання «Укртрансгазу» статусу спостерігача. Ці кроки дозволять компанії як оператору запровадити стандартизовані процедури ЄС і покращити взаємодію з операторами європейських країн. Зрештою, кроком вперед може стати зняття обмежень на експорт. На початку листопада 2

аказ Міненерговугілля № 277 від 16.05.2013 «Про результати Н засідання колегії Міненерговугілля від 25 квітня 2013 року» // ЛІГА:ЗАКОН, 19.02.2014 – http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/FIN89888.html


2013 року в першому читанні прийнято законопроект, яким скасовується експортне мито при здійсненні поставок енергопродуктів до країн-членів Енергетичного Співтовариства. Документ розроблено для виконання умов ст. 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Висновок З огляду на численні зміни, внесені до Порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, документ поступово набуває вигляду, який дозволяє назвати його умовно виконаним. Водночас, робота з посилення незалежного статусу «Укртрансгазу» як системного опе­ ратора дозволяє оптимістично дивитися на його імплементацію та належне вирішення вказаних Енергетичним Співтовариством пи­ тань.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 25


26 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 27


Директива 2004/67/EC Директива 2004/67/EC про заходи із забезпечення безпеки постачання природного газу Документ встановлює заходи щодо забезпечення належного рівня безпеки постачання, з особливим акцентом на спільному механізмі ЄС. Директива вимагає визначити загальну, прозору і недискримінаційну політику із безпеки постачання, сумісну з вимогами конкурентного ринку, а також визначити ролі та обов’язки учасників ринку для здійснення необхідних процедур.

• Внутрішні безпекові стандарти. Держава має визначити ролі та обов’язки різних учасників ринку газу, і прописати мінімальні стандарти безпеки постачання газу, яких повинні дотримуватися гравці ринку. Ці стандарти повинні бути опубліковані та запроваджені у недискримінаційний і прозорий спосіб.

Дворівнева система реагування. На першому рівні держава повинна підготувати і за необхідності оновлювати план надзвичайних заходів на національному рівні. У Директиві представлено мінімальний перелік інструментів для безпеки газопостачання, в т.ч. використання сховищ, інтерконнекторів, ринкових механізмів тощо. Якщо заходів, здійснюваних на національному рівні, недостатньо для подолання наслідків збою у постачанні, на допомогу приходить Європейська Комісія, яка може надати рекомендації щодо подальших заходів або представити свої пропозиції щодо подальших дій Раді ЄС. Система контролю. Країни-члени ЄС мають звітувати про власні дії, наявні потужності сховищ, заходи із заохочення інвестицій у розвідку та видобуток, зберігання, транспортування газу та будівництво LNG-терміналів. Єврокомісія займається моніторингом довгострокових контрактів з третіми країнами, рівнями споживання та відбору газу, пов’язаністю національних газових систем, відповідністю майбутньої пропозиції газу прогнозованому попиту.

• Інституціоналізація. З метою сприяння співробітництву в питанні безпеки постачань ство-

рена Газова координаційна група, яка складається з представників Єврокомісії, держав-членів ЄС, представницьких органів відповідної галузі та споживачів, інших зацікавлених сторін . Група розглядає ситуацію і за необхідності сприяє в координації заходів, що вживаються урядами.

28 СТОРІНКА

Захист вразливих споживачів. Держава повинна забезпечити належний рівень захисту поставок газу для домогосподарств, принаймні у випадку низьких температур і високого попиту на газ. Це коло може бути розширене на малий та середній бізнес або інших споживачів, які не можуть перейти з газу на інші джерела енергії.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Відповідно до Протоколу, ця Директива мала бути імплементована до 1 січня 2012 року. Вимоги документу, відповідно до Плану заходів з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, повинні бути імплементовані через зміни до Закону «Про засади функціонування ринку природного газу», однак поки такого законопроекту навіть не розроблено. Згідно з Планом заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, розробити заходи із забезпечення безпеки постачання природного газу мали НКРЕ, Міненерговугілля і НАК „Нафтогаз України”. Водночас, як йдеться у відповіді Координаційного центру з упровадження економічних реформ при Президентові України на запит «Діксі Груп», уряд не збирається здійснювати вказаних заходів. Зокрема, Міненерговугілля повідомило Кабінет Міністрів про недоцільність внесення змін до закону про газовий ринок, оскільки вважає положення щодо забезпечення безпеки газопостачання достатньо врахованими у законодавстві. Ще 2012 року відомство через МЗС повідомило Секретаріат Енергетичного Співтовариства про свою позицію. Серед нормативно-правових актів, які врегульовують вказані питання, згадуються Закон від 12 липня 2001 року № 2665-ІІІ «Про нафту і газ», Постанова Кабінету Міністрів від 27 грудня 2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», а також Постанова Кабінету Міністрів від 27 листопада 2012 року № 1062 «Про затвердження Порядку створення страхового запасу природного газу». На думку Міненерговугілля, ними визначено систему моніторингу надійності газопостачань, розробку газових балансів, облік і звітність про обсяги отриманого і реалізованого газу, створення та використання страхового запасу газу. На початку 2013 року окремим наказом введено в дію Порядок розроблення та погодження прог­ нозного балансу надходження та постачання природного газу в Україні1. 1

аказ Міненерговугілля № 920 від 26.11.2012 «Про затвердження Н Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового

Однак, у звіті про впровадження acquis у 2013 році Енергетичне Співтовариство перелічує невідповідності українського законодавства положенням Директиви 2004/67/EC: недосконалі дефініції «довгострокового контракту на постачання газу» і «значних перебоїв у постачанні», неврегульовані питання стандартів постачання, захисту споживачів, переліку надзвичайних заходів та інструментів із безпеки постачання газу на національному рівні, а також солідарних механізмів на регіональному рівні. Варто наголосити, що вимоги Енергетичного Співтовариства не обмежуються простою відповідністю законодавства стандартам ЄС, а передбачають стратегічний підхід до розбудови енергетичної безпеки (див. розділ «Безпека постачання»). На жаль, у 2013 році не було досягнуто практичних змін у питанні розвитку ГТС, реалізації супровідних інфраструктурних проектів. Українська сторона вкотре висловила сподівання на підписання з ЄБРР та Європейським інвестиційним банком кредитних договорів на фінансування модернізації ГТС2. Відповідні пункти Національного плану дій на 2013 рік не були виконані, а Міненерговугілля взагалі пропонувало зняти їх з контролю. Водночас, не було озвучено оцінку вартості активів української ГТС, яку в 2012 році провела Baker Tilly Ukraine3. По факту модернізація ведеться за рахунок бюджету «Укртрансгазу», а тому не може бути масштабною та помітною. Приклад тому – розпорядження Кабінету Міністрів від 26.09.13 № 794-р, яким було затверджено робочий проект модернізації і ремонту 10-кілометрового відрізку магістрального газопроводу «УренгойПомари-Ужгород». Стратегічний проект модернізації ГТС залишається у фокусі інвесторів. У травні 2013 року в Брюсселі було організовано круглий стіл високого рівня, в ході якого зацікавлені сторони наголосили на реальних можливостях України (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам» // Законодавство України, 19.02.2014. – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0196-13 2

нукович розраховує на участь ЄС у модернізації ГТС // Українська Я енергетика, 29.11.2014. – http://ua-energy.org/post/39421

3

країнську ГТС оцінить компанія Baker Tilly Ukraine // BBC У Україна, 28.03.2012. – http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2012/03/120328_pipeline_gas_ukraine_baker_ek.shtml

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 29


підвищити енергетичну безпеку, якщо буде розроблено ефективну довгострокову стратегію використання об’єктів систем транспортування та зберігання газу, а також «зрозумілу, недискримінаційну та стабільну нормативно-правову базу відповідно до зобов’язань у рамках Енергетичного Співтовариства»4. За підсумками проведеної зустрічі було створено консультаційний комітет для підтримки процесу реформування газової галузі та підготовки рекомендацій для Комісара ЄС з питань енергетики і міністра енергетики та вугільної промисловості України. Окрім того, варто відзначити місце проекту серед проектів «спільного інтересу» ЄС та відповідних проектах Енергетичного Співтовариства5, що збільшує шанси на отримання відповідного фінансування. У вересні 2013 року Україна взяла участь у засіданні Координаційної групи ЄС з газових питань, де представила стратегію диверсифікації постачання газу. З боку європейців Україні було запропоновано розглянути можливість приєднання до програми прозорості ENTSOG, зокрема до реєстру запасів природного газу (AGSI)6. Такий крок, безумовно, сприяв би посиленню прозорості роботи української ГТС, зростання довіри з боку парнерів та інвесторів. Секретаріат Енергетичного Співтовариства відзначає розширення у 2013 році домовленостей про реверсне постачання газу з ЄС. На додачу до імпорту з Польщі за конрактами з німецькою RWE Supply and Trading GmbH Німеччина, який стартував у листопаді 2012 року, 28 березня 2013 року розпочався імпорт газу з Угорщини за угодою між FGSZ і «Укртрансгазом». На жаль, наприкінці 2013 року постачання були згорнуті через домовленості «Нафтогазу» і «Газпрому» щодо зниженні закупівельної ціни (див. вище). Наразі Україною ведуться активні переговори зі словацькою Eustream щодо організації реверсного постачання газу, причому за безпосередньої участі Єврокомісії. 4

E U-Ukraine Conclusions on the Roundtable Gas Market Developments in Ukraine // European Commission, 3.05.2013. – http://europa.eu/ rapid/press-release_MEMO-13-400_en.htm

Енергетичне Співтовариство підтримало 2 українських проекти // Українська енергетика, 24.10.2013. – http://ua-energy.org/ post/38072

5

6

30 СТОРІНКА

GSI // Gas Infrastructure Europe, 19.02.2014. – http://transparency. A gie.eu.com/

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

У період до саміту Східного партнерства у Вільнюсі, Україна спромоглася проявити немало яскравих ініціатив, які потребують подальшого опрацювання. Так, 25 жовтня 2013 року було парафовано тристоронню декларацію за участі урядів України, Хорватії та Угорщини про реалізацію проекту Адріатичного газового коридору. Остання публічна згадка про коридор – наміри підписати меморандум у листопаді 2013 року7. Проект, який підтримала Єврокомісія, передбачає отримання газу із LNG-терміналу, який планує збудувати Хорватія. У даному контексті варто також згадати про менш успішний проект з будівництва LNGтерміналу. 13 грудня 2013 року Кабінетом Міністрів зареєстровано законопроект № 3755 «Про внесення змін до деяких законів України щодо регазифікації». Розробка нормативної бази є сигналом про те, що проект ще рано списувати з рахунків. Більш перпективним проектом виглядає створення в Україні Східноєвропейського газового хабу на базі підземних сховищ газу8. У березні 2013 року Комісар ЄС з питань енергетики Г.Еттінгер сказав, що створення регіонального газового хабу є перспективним, проте скептично оцінив його швидке втілення9. Українська сторона налаштована на отримання можливості здійснювати спотові закупівлі газу та розширення потужності ПСГ із 32 до 55 млрд. кубометрів10. Водночас, факторами успіху проекту є результативні переговори про реверсні постачання газу, а також про зберігання європейськими компаніями газу в українських ПСГ. Як повідомляв тодішній міністр Е.Ставицький, використовувати сховища хочуть Польща, М еморандум про створення Адріатичного газового коридору підпишуть за тиждень // Українська енергетика, 28.10.2013. – http:// ua-energy.org/post/38160

7

У країна може стати центрально-європейським газовим хабом, – Ставицький // РБК-Україна, 3.05.2013. – http://www.rbc.ua/ukr/ top/show/ukraina-mozhet-stat-tsentralno-evropeyskim-gazovymhabom--03052013161000

8

9

оздание регионального газового хаба в Украине в ближайшие С годы нереалистично, – ЕС // РБК-Україна, 4.03.2013. – http://www. rbc.ua/rus/top/show/sozdanie-regionalnogo-gazovogo-haba-vukraine-v-blizhayshie-04032013105500

10

краина увеличит мощности подземных хранилищ газа на 43 У млрд кубометров // УНІАН, 25.06.2013. – http://economics.unian. net/rus/news/171347-ukraina-uvelichit-moschnosti-podzemnyihhranilisch-gaza-na-43-mlrd-kubometrov.html


Угорщина, Італія і Німеччина11. Тодішній президент В.Янукович наголошував, що Україна після модернізації газотранспортної системи може запропонувати свої ПСГ як основу для нового біржового ринку газу. За його словами, сховища можуть працювати за принципом газової біржі, ставши «своєрідним спотовим ринком на сході Європи»12. 26 червня 2013 року прем’єр М.Азаров доручив віце-прем’єр-міністрові Ю.Бойку підготувати концепцію створення енергетичного хабу до саміту Україна-ЄС у Вільнюсі13. Міненерго також розраховувало почати переговорний процес зі створення енергетичного хабу восени 2013 року, щоб вийти на реальну організаційну діяльність в наступному році14. Провал Вільнюського саміту та подальші події в Україні змусили поставити цей багатообіцяючий проект «на паузу».

Висновок Уряд не бачив доцільності приймати докумен­ ти на виконання вимог Директиви 2004/67/EC, які посилять безпеку постачання газу. Однак, у питанні енергетичної безпеки «достатність регулювання» не може бути виправданням для пасивної позиції. Тим більше, що унікальність ГТС України дозволяє реалізувати з ЄС не лише спільні інфраструктурні проекти, а й більш глибокі форми інтеграції – регіональні торгі­ вельні майданчики поряд зі складним комплек­ сом газових «потоків» і сховищ. У цьому плані критично важливою є активізація зусиль із просування проектів «спільного інтересу» Енергетичного Співтовариства.

вропейські країни зацікавлені в газових сховищах України // Є Голос Столиці, 17.04.2013. – http://newsradio.com.ua/2013_04_17/ vropejsk-kra-ni-zac-kavlen-v-gazovih-shovishhah-Ukra-ni/

11

12

вропейські та українські компанії обговорять створення газовоЄ енергетичного хаба у вересні – Ставицький // Інтерфакс-Україна, 26.06.2013. – http://ua.interfax.com.ua/news/political/158504.html

13

заров доручив Бойку підготувати концепцію енергетичного А хабу // УНІАН, 26.06.2013. – http://www.unian.ua/news/579796azarov-doruchiv-boyku-pidgotuvati-kontseptsiyu-energetichnogohabu.html

14

З ачем Украине становиться газовым хабом // Delo.ua, 5.07.2013. – http://delo.ua/business/zachem-ukraine-stanovitsja-gazovymhabom-208876/

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 31


ЕлектроенергІЯ

32 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Директива 2003/54/EC

Директива 2003/54/EC про загальні правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії Директива вимагає особливої уваги уряду в трьох сферах: вільного доступу до мережі, чесної тарифікації та відкритості ринку.

Незалежний регулятор. Регулятор має бути незалежний від інших учасників ринку, його діяльність не має контролюватись міністерствами, відомствами і компаніями галузі.

• Рівний та гарантований доступ до мереж. Одна і та сама компанія не може одночасно управляти генерацією електроенергії та її транспортуванням. Має бути прозоре та об’єктивне оцінювання процесу доступу до мереж. Тарифи на доступ до мереж мають бути прозорими, застосовуватись до всіх користувачів на недискримінаційній основі.

• Конкуренція у постачанні електроенергії. Повинна існувати конкуренція у постачанні

електроенергії кінцевим споживачам, не можна допускати штучної зарегульованості постачання.

• Моніторинг замість «ручного регулювання». Уряд має фокусуватись більше на спостереженні – моніторингу та звітуванні – аніж на використанні ручного управління, та запровадженні державної допомоги; має здійснюватися контроль балансу між попитом/постачанням та безперебійності постачання електроенергії.

Зрозуміле та прозоре формування тарифів. Споживачі мають мати можливість отримати інформацію про тарифи, які повинні бути опубліковані до введення їх в дію. Уряд повинен гарантувати постачання електроенергії за прийнятними, легко і чітко порівнюваними, прозорими цінами. Інформація про джерела електроенергії, виробленої постачальником. Постачальники електроенергії мають у своїх рахунках та рекламних матеріалах надавати споживачам інформацію про частку кожного джерела енергії в загальному складі палива, використаного постачальником за попередній рік, а також посилання на джерела, де розміщена інформація про вплив виробництва постачальником електроенергії на навколишнє середовище.

• Безпека постачання. Уряд може наділити підприємства, що працюють в сфері електроенер-

гетики, зобов’язаннями з надання послуг, що стосуються безпеки. Такі зобов’язання мають бути чітко визначеними, які можна легко перевірити. Про охорону довкілля в кожному регіоні дбає оператор системи розподілу електроенергії.

• Публічне звітування. Електроенергетичні підприємства будь-якої юридичної форми і форми власності повинні публікувати свої щорічні звіти, або зберігати їх копії в головному офісі, відкриті для громадськості.

Захист споживача. Споживачі мають мати право укладати контракт з підприємством з надання електроенергетичних послуг. У контракті мають бути вказані назва та адреса постачальника, послуги, що надаються, види технічного обслуговування, засоби отримання нової інформації щодо усіх тарифів та плати за технічне обслуговування, термін дії контракту, умови компенсації, якщо рівень якості послуг не відповідає контракту, спосіб врегулювання суперечок.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 33


Відповідно до Протоколу про приєднання, імплементація директиви мала відбулись до 1 січня 2012 року. Відповідальні за реалізацію – Міненерговугілля та НКРЕ.

Прийнято основний закон, який має запровадити нову модель ринку, але початок імплементації вкрай непрозорий Головною умовою виконання Директиви 2003/54/ЕС було прийняття Закону «Про засади функціонування ринку електричної енергії в Україні». Такий проект під №0916 було внесено у грудні 2012 року, однак автором був не Кабінет Міністрів, а два народні депутати – Ігор Глущенко (Партія регіонів) та Микола Мартиненко (блок «Наша Україна – Народна Самооборона»). Протягом 2013 року законопроект активно обговорювався українськими та іноземними експертами. У липні 2013 року Комітет Верховної Ради з питань паливо-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки звернувся до Секретаріату Енергетичного Співтовариства, Європейської бізнес-асоціації, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Американської торгівельної палати в Україні з проханням надати власні коментарі до проекту. Секретаріат Енергетичного Співтовариства надіслав свої зауваження у серпні 2013 року, серед таких зауважень – необхідність більш детально прописати процедуру доступу до ринку, правила проведення тендерів, привести термінологію до вимог acquis, деталізувати часові рамки імплементації закону та необхідність звернути увагу на діяльність Фонду врегулювання вартісного дисбалансу. Світовий банк у своєму листі у вересні загалом підтримав документ, вважаючи це можливістю відмовитись від моделі єдиного покупця і розпочати процес лібералізації ринку. Однак у нього також були питання до Фонду врегулювання вартісного дисбалансу – зокрема, на думку Банку, якщо виробники атомної енергії та гідроенергетики повинні наповнювати такий фонд, вони повин­ ні отримати можливість заробляти на ринку більше. 34 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

15 жовтня 2013 року профільний Комітет схвалив законопроект, хоча велику частину зауважень так і не було враховано. Зважаючи на значну кількість запропонованих поправок, було також прийнято рішення створити Робочу групу, яка б займалась доопрацюванням документу. 24 жовтня парламент схвалив відповідний Закон «Про засади функціонування ринку електричної енергії України»1, його підтримало 305 депутатів. Планується, що вступ Закону в дію буде поступовим – з 2016 року ринок має запрацювати в пілотному режимі, з 2017 – повноцінно. Разом із тим, політики й експерти визнають, що для практичної реалізації ринкових правил потрібно ще багато зробити. Відповідно до Національного плану дій на 2013 рік, протягом місяця після офіційного опублікування закону Кабінет Міністрів повинен видати акт про створення Координаційного центру із запровадження нової моделі ринку електричної енергії. Станом на початок 2014 року в публічному доступі знайти такий документ не вдалося. За інформацією ЗМІ, з доповіддю щодо цього питання на засіданні Кабінету Міністрів 19 лютого повинен був виступити в.о. міністра Е.Ставицький2. Відповідно до плану діяльності Міненерговугілля на 2013 рік, відповідальним за створення цього центру є Департамент електроенергетики. Варто також нагадати, що на засіданні уряду 15 січня тодішній прем’єр М.Азаров заявив, що нові правила функціонування ринку призведуть до зростання цін на електроенергію на внутрішньому ринку, і – оскільки невисока ціна на електроенергію є одною з головних індустріальних переваг України – для уряду стоїть задача закріпити цю перевагу протягом якнайдовшого часу3. Одночасно із втіленням нової моделі ринку електроенергії, очікується реалізація проекту 1

З акон України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» № 663-VII від 24.10.2013 // НКРЕ, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/663-18/page6

2

абмін планує створити центр із забезпечення впровадження К нової моделі ринку е/е // Реальна економіка, 18.02.2014. – http:// real-economy.com.ua/news/index.php4/61413.html

заров хочет и рынок электроэнергии либерализовать и А цены оставить низкие // Фраза, 15.01.2014 – http://fraza.ua/ print/15.01.14/185561/azarov_hochet_i_rynok_elektroenergii_ liberalizovat_i_tseny_ostavit_nizkie.html

3


Twinning для надання підтримки НКРЕ у цьому процесі. Як свідчать звіти регулятора, на виконання цієї цілі у 2013 році відбувались технічні місії експертів, залучених Представництвом ЄС в Україні.

Відокремлення постачання та передачі електроенергії вимагає прийняття чергового закону У рамках виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо запровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. НКРЕ повинна була видати методичні рекомендації для підготовки плану заходів з відокремлення та незалежної діяльності з передачі електричної енергії місцевими мережами. У липні 2013 року НКРЕ прийняла постанову №884 «Про затвердження методичних рекомендацій стосовно підготовки плану заходів щодо забезпечення відокремлення та незалежної діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом»4. У рекомендаціях пропонується врахувати незалежність роботи електророзподільного підприємства у складі вертикально інтегрованої компанії від іншої діяльності, а службові особи, що керують електророзподільним підприємством, не повинні брати участь у структурах ВІНК, відповідальних за оперативну діяльність з виробництва чи постачання електроенергії. При цьому юридичне та організаційне відокремлення діяльності з передачі чи розподілу електроенергії не є обов’язковим для електророзподільних підприємств, кількість приєднаних споживачів яких не перевищує сто тисяч. Також, відповідно до Національного плану дій на 2013 рік, НКРЕ повинна була почати моніторинг, наскільки готуються та виконуються плани заходів з відокремлення та незалежної діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за 4

П останова НКРЕ № 884 від 08.07.2013 «Про затвердження методичних рекомендацій стосовно підготовки плану заходів щодо забезпечення відокремлення та незалежності діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом» // НКРЕ, 19.02.2014 – http://www.nerc.gov.ua/?id=7280

регульованим тарифом. Однак, відповідно до коментаря регулятора у відповідь на публічний запит, такий моніторинг, як і виконання планів, можливий після прийняття окремого законопроекту, який буде регулювати особливості юридичного та організаційного відокремлення різних видів діяльності. Кабінет Міністрів має розробити та внести такий проект протягом шести місяців з дати набрання чинності Закону « Про засади функціонування ринку електричної енергії України», тобто до 24 квітня 2014 року. За цей же період Кабмін повинен внести у Верховну Раду проект закону, який регулюватиме особливості погашення заборгованості за електричну енергію, яка утворилась на ринку. Згідно з планом діяльності Міненерговугілля на 2013 рік, відповідальним за це є Департамент економіки та фінансів.

Розробка регуляторних нормативноправових актів триває постійно В рамках реформи електроенергетичної галузі, Національним планом дій на 2013 рік було передбачено затвердження Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж. Така методика була розроблена і затверджена Постановою НКРЕ №115 від 12.02.20135. Також НКРЕ затвердила Порядок фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж (Постанова №1467 від 21.11.2013)6. Дуже важливим для ринку електроенергії могла би стати реалізація іншого елементу Національного плану дій – а саме видання нормативно-правових актів, які б об’єднали всі різновиди державних перевірок електроустановок споживачів та виробників електричної енергії. Однак таких нормативно-правових актів не вдалося знати у публічному доступі.

5

6

П останова НКРЕ № 115 від 12.02.2013 «Про затвердження Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж» // Законодавство України, 19.02.2014 – http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0339-13 П останова НКРЕ № 1467 від 21.11.2013 «Про затвердження Порядку фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж» // НКРЕ, 19.02.2014 – http://www.nerc.gov. ua/?id=8803

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 35


Стимулююче тарифоутворення «заморожується», натомість політика пільгових тарифів для окремих категорів споживачів продовжується У частині вдосконалення системи ціноутворення в електроенергетиці та запровадження стимулюючого тарифоутворення, Фонд держмайна повинен був затвердити методику оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Така методика була затверджена наказом Фонду № 293 від 12.03.2013 року, зі змінами у вересні 2013 року7. Також НКРЕ у 2013 році розробила цілий перелік постанов на впровадження стимулюючого тарифоутворення:

• від

26.07.2013 №1030 «Про затвердження Процедури встановлення тарифів для ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у разі застосування стимулюючого регулювання»;

• від 26.07.2013 №1031 «Про затвердження Порядку розподілу активів, витрат та доходів між видами діяльності ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами»;

• від 26.07.2013 №1032 «Про затвердження Порядку визначення необхідного доходу від здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у разі застосування стимулюючого регулювання»;

• від 11.07.2013 №898 «Про затвердження Порядку визначення необхідного доходу від здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у разі застосування стимулюючого регулювання»;

• від

15.08.2013 №1110 «Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії».

• від 11.07.2013 №899 «Про затвердження Порядку визначення регуляторної бази активів суб’єктів природних монополій у сфері електроенергетики»;

• в ід 11.07.2013 №900 «Про затвердження По-

рядку розрахунку роздрібних тарифів на електричну енергію, тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом у разі застосування стимулюючого регулювання»;

• від 23.07.2013 №1009 «Про встановлення параметрів регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання»;

• від 26.07.2013 №1029 «Про застосування стимулюючого регулювання у сфері передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами»;

За інформацією ЗМІ, 9 енергопостачальних компаній заявили про бажання перейти на нову систему тарифоутворення: «Львівобленерго», ВАТ «Сервіс Інвест», «Дніпроенерго», «Вінницяобленерго», «Кіровоградобленерго», «Крименерго», «Херсонобленерго», «Київобленерго», а також «Запоріжжяобленерго»8. У грудні 2013 року на засіданні НКРЕ було прийнято рішення фактично зупинити запровадження такого нововведення9. На думку ЗМІ, причиною цього стало протокольне рішення Кабінету Міністрів від 23 листопада, яке зобов’язало «заморозити» зростання цін і тарифів для природних монополій наступного року, а також Меморандум між урядом та гірничо-металургійними підприємствами від 8

9

7

36 СТОРІНКА

З віт ФДМУ з виконання Національного плану дій у 2013 році // ФДМУ, 19.02.2014 – http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com.ua/ Documents/prog_ek_ref_27122013.pdf

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Рынок

электроэнергии ждут перемены: Тарифы и реформы // Inpress, 4.12.2013 – http://inpress.ua/ru/economics/21292-rynokelektroenergii-zhdut-peremeny-tarify-i-reformy П ротокол проведення круглого столу на тему: «Впровадження стимулюючого тарифоутворення з метою підвищення ефективності діяльності та оновлення основних фондів підприємств електроенергетики» // НКРЕ, 19.02.2014 – http://www.nerc.gov. ua/?id=8753


14 червня 2013 року, який фіксує стримування росту тарифів на електроенергію10. Попри плани не підвищувати тарифи на електроенергію, в 2013 році у травні було зафіксовано максимальний за всю історію незалежності країни рівень неплатежів за електрику – більше 400 млн. дол11.

щодо скасування заборони енергопостачальним компаніям на відключення боржників від електропостачання.

18 грудня 2013 року Кабінет Міністрів також продовжив дію Меморандуму про взаємодію між урядом та феросплавними заводами щодо зниження тарифів на електроенергію до 31 грудня 2014 року. Документ передбачає збереження для електрометалургійних підприємств пільгових умов закупівлі електроенергії, а також приєднання до Меморандуму двох додаткових гравців – Нікопольського заводу феросплавів та Побужського феронікелевого комбінату12. Попри таку політику, яка триває уже кілька років, негативна динаміка виробництва феросплавів в Україні зберігається – за даними ЗМІ, в 2013 році випуск продукції знизився більше ніж на 14%, а експорт – на 12%13.

Відповідно до вимог Нацплану дій на 2013 рік, енергопостачальні підприємства повинні почати надавати споживачам інформацію щодо частки кожного джерела енергії у загальній структурі обсягу електричної енергії. Відповідна Постанова НКРЕ №642 була прийнята від 30 травня 2013 року14. Частина регіональних енергопостачальних підприємств (обленерго) уже публікують таку інформацію на своїх сайтах.

На Міненерговугілля, зокрема Департамент електроенергетики, було покладено завдання оновити перелік споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання (відповідно до плану дій міністерства, це мало було зроблено до 25 квітня 2013 року), а також внести на розгляд Верховної Ради проект закону про вдосконалення механізму фінансування екологічної броні електропостачання та запровадження відповідальності за її несвоєчасне фінансування (до 10 липня 2013 року). Станом на січень 2014 року, у відкритому доступі оновленого списку споживачів немає, відсутні також подіб­ ні законопроекти. Також немає проекту закону з аналогічним кінцевим терміном (10 липня) 10

КРЕ відмовилася від стимулюючого регулювання обленерго з 1 Н січня із-за стримування тарифів // Інтерфакс-Україна, 19.12.2013 – http://ua.interfax.com.ua/news/general/182970.html

11

еплатежи за электроэнергию в Украине достигли историческоН го максимума // РБК-Україна, 22.05.2013 – http://www.rbc.ua/rus/ top/economic/neplatezhi-za-elektroenergiyu-v-ukraine-dostigliistoricheskogo-22052013190100

12

13

Д ействие меморандума о снижении тарифов для ферросплавных предприятий продлено на 2014 год // УНІАН, 18.12.2013 – http:// economics.unian.net/industry/865064-deystvie-memoranduma-osnijenii-tarifov-dlya-ferrosplavnyih-predpriyatiy-prodleno-na-2014god.html З арядка не помогла // Коммерсант-Украина № 13 (1932), 29.01.2014 – http://www.kommersant.ua/doc/2394514

Деякі нововведення підвищать якість обслуговування споживачів електро­ енергії

Ще одним позитивним нововведенням стало запровадження кол-центрів при кожному з постачальників електроенергії за регульованим тарифом. Ця вимога містилась у Нацплані дій на 2013 рік, і НКРЕ своєю Постановою №980 від 18.07.2013 внесла відповідні зміни до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом15.

«Велика приватизація» переноситься на 2014 рік У частині приватизації, у 2013 році план реалізації Програми економічних реформ на 20102014 рр. вимагав внесення на розгляд Верховної Ради проекту закону про корпоратизацію ДП «НЕК «Укренерго». Цей документ було зареєстровано у парламенті під №3287 18 вересня 2013 року16, однак поки він не розглядався. Щодо приватизації інших важливих об’єктів електроенергетики в 2013 році, то відбулась 14

останова НКРЕ № 642 від 30.05.2013 «Про підвищення якості обП слуговування споживачів електричної енергії» // НКРЕ, 19.02.2014 – http://www.nerc.gov.ua/?id=7112

15

останова НКРЕ № 15/1 від 13.06.1996 «Про затвердження Умов П та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z043396

16

роект Закону України № 3287 від 18.09.2013 «Про особливості П корпоратизації державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» // Верховна Рада України, 19.02.2014 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48341

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 37


передача власності 75% «Волиньобленерго» на користь ВАТ «Укрістгаз», що заплатив за акції 462 млн. грн17. Також було продано контрольний пакет (60,8%) акцій «Донбасенерго» фірмі «Енергоінвест Холдинг» за 718,920 млн. грн.18 Разом із тим, Фонд держмайна на 2014 рік планує доволі масштабну приватизацію об’єктів енергетики, зокрема пакети акцій семи генеруючих компаній, дванадцяти обленерго19.

Оновлена Енергетична Стратегія до 2030 року передбачає структурні зміни в сегментах споживання Відповідно до плану діяльності Міненерговугілля на 2013 рік, Департамент стратегічної політики та ядерно-енергетичного комплексу мав актуалізувати документ до 10 березня 2013 року. Як відомо, у липні з’явилась неофіційна інформація про прийняття Енергетичної Стратегії на засіданні Кабінету Міністрів, а вже офіційний доказ цього уряд опублікував лише у лютому 2014 року. Прийнята Енергостратегія передбачає зростання споживання електроенергії в середньому на 2% щороку. Очікується, що найбільшим споживачем залишатиметься промисловість, однак в цій галузі мають бути втілені системні заходи з енергозбереження та підвищення енергоефективності. Основним чинником підвищення рівня побутового споживання енергії розробники стратегії вважають покращення добробуту населення. Витрати при передачі та розподілі електроенергії мають бути скорочені з 13% до 9%. Серед пріоритетів розвитку галузі зазначається: модернізація існуючих генеруючих потужностей (ТЕС, ТЕЦ, АЕС, ГЕС), нові будівництва ГЕС і ГАЕС, продовження строків експлуатації діючих АЕС і будівництво двох блоків Хмельницької АЕС, розвиток ВДЕ, а також будівництво вугільних станцій для заміщення потужностей.

38 СТОРІНКА

17

« Волыньоблэнерго» ушла с молотка за 462 млн грн. //Fixygen, 25.12.2013 – http://www.fixygen.ua/news/20131225/volynoblenergo.html

18

« Донбассэнерго» продали фирме, созданной два месяца назад // Левый берег, 21.08.2013 – http://economics.lb.ua/ business/2013/08/21/221194_donbassenergo_prodali_firme.html

19

Т ок им в руки // Коммерсант, 22.01.2014 – http://kommersant.ua/ doc/2389231

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Висновок Попри те, що головна вимога щодо Директи­ ви 2003/54/EC – прийняття Закону про ринок електроенергії – була виконана, багато запи­ тань щодо його імплементації залишаються відкритими і невирішеними. Уряд не рухається у визначених для закону часових рамках, роз­ робка Міністерством енергетики вторинного законодавства також здійснюється дуже по­ вільно. Одним із серйозних «ударів» по процесу наближення українського ринку електроенергії до європейського стало заморожування по­ літики стимулюючого тарифоутворення і продовження субсидування металургії, що не відповідає європейським правилам. Офіційне затвердження Енергетичної Стратегії, яка могла стати кроком на зближення української енергетики з європейською, лише засвідчило необхідність знову розпочинати процес кон­ сультацій та оновлення стратегічного доку­ менту.


Ольга Кошарна, директор з питань інформації та зв’язків з громадськістю Асоціації «Український ядерний форум» Приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства мало створити потужний імпульс для прискорення давно назрілих реформ в енергетичному секторі нашої держави, кінцевою метою яких є інтеграція з енергетичними ринками Європейського Союзу. Імплементація нормативно-правових актів ЄС в національне законодавство мало сприяти підвищенню конкуренції у вітчизняній електроенергетиці, прозорості діяльності енергетичних компаній, підвищенню їх ефективності, створенню умов для збільшення їх капіталізації та здатності залучати необхідні обсяги інвестицій для модернізації генеруючих потужностей та розвитку енергетичної інфраструктури. Хоча спостерігається деякий прогрес, на жаль, терміни виконання зобов’язань відповідно до Протоколу про приєднання України до Договору хронічно не дотримуються, що негативно впливає на функціонування електроенергетики. З урахуванням ситуації у вітчизняній економіці, у 2013 році спостерігалося наростання й кризових явищ в електроенергетичній галузі: збільшення рівня неплатежів за спожиту електроенергію, відсутність фінансових ресурсів у виробників та постачальників електроенергії для модернізації потужностей та розвитку інфраструктури,

посилення заангажованості НКРЕ від Кабінету Міністрів та окремих фінансово-промислових груп у питаннях тарифної політики.

Директива 2003/54/ЕС про загальні правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії та Регламент 1228/2003 стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії Ключовою подією 2013 року стало прийняття Верховною Радою 24 жовтня 2013 року Закону № 663-VII «Про основи функціонування ринку електроенергетики України», який набув чинності з 1 січня 2014 року. Протягом останнього року тривали дискусії щодо окремих принципових його положень, які фактично спотворюють головний принцип функціонування ринку, – добросовісну конкуренцію на основі рівності прав суб’єктів ринку. У ст. 3 документу задекларовано, що «ринок електричної енергії функціонує на конкурентних засадах з обмеженнями, що встановлюються цим Законом та Законом України «Про природні монополії». Перш за все, такі обмеження стосуються атомної та гідроенергетики. Йдеться про Фонд врегулювання вартісного дисбалансу, який буде формуватися за рахунок двох видів генерацій – гідро- та атомною,

які знаходяться у державній власності. Кошти Фонду будуть спрямовуватися на дотування «зеленої» енергетики, когенерації, що переважно знаходяться у приватній власності, пільгових категорій споживачів (у т.ч. населення) до 2030 року. Існування Фонду призведе до суттєвих обмежень для НАЕК «Енергоатом» та ПАТ «Укргідроенерго» з боку національного регулятора. За відсутності ефективної незалежності національного регулятора в сфері електроенергетики та норми в законі щодо припинення перехресного субсидування пільгових категорій споживачів, обсяг якого складає дві третини від всього обсягу коштів Фонду, існує велика ймовірність банкрутства цих компаній ще до 2030 року. Законопроект «Про державне регулювання у сфері енергетики» (реєстраційний № 3095 від 16.08.2013), внесений Кабінетом Міністрів, був схвалений на засіданні парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки 9 жовтня 2013 року. Незважаючи на те, що у висновках профільного комітету міститься обґрунтування необхідності прийняття цього закону в зв’язку із зобов’язаннями за Протоколом про приєднання України до Енергетичного Співтовариства, запропонований законо-

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 39


проект не буде повною мірою сприяти посиленню реальної незалежності регулятора в сфері енергетики за існуючої в Україні системи влади (відповідно до чинної Конституції України), зокрема в частині гарантування функціональної незалежності регулятора від органів державної влади, державних чи приватних підприємств, можливості регулятора самостійно та неупереджено координувати діяльність учасників енергетичних ринків, як цього вимагає ст. 23 Директиви 2003/54/ЕС. 28 листопада 2013 року набули чинності зміни до Порядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж для експорту електроенергії, які схвалені постановою НКРЕ № 1410 від 8 листопада 2012 року, та були підготовлені у зв’язку зі скаргою українських компаній до Секретаріату Енергетичного Cпівтовариства в рамках порядку врегулювання спорів, яка стосувалася дискримінації щодо доступу до міждержавних електромереж. З метою розширення кола учасників торгів, у Порядку прийняті норми щодо пом’якшення фінансових умов участі в аукціонах. Так, замість гарантованого внеску передбачена банківська гарантія. Також скорочена сума застави в 12 разів. Передбачені послаблення для 40 СТОРІНКА

порушників порядку проведення аукціонів: порушник не допускається до аукціонів протягом трьох місяців замість шести. Разом з тим, через несприятливу цінову кон’юнктуру, що склалася останнім часом на ринку електроенергії в країнах Східної Європи, порівняно із середньоринковою оптовою ціною в Україні, коло бажаючих брати участь в аукціонах не збільшиться, оскільки тільки вертикально інтегровані компанії, як ДТЕК, можуть собі дозволить експортувати електроенергію за таких умов, компенсуючи фінансові втрати при експорті за рахунок інших виробництв.

Директива 2005/89/ЕС про заходи щодо забезпечення безпеки електропостачання та інфраструктурного інвестування Протягом 2013 року НКРЕ розробила та затвердила 12 нормативно-правових актів, які регламентують умови переходу на «стимулююче» тарифоутворення (регулювання) для постачальників електроенергії. «Стимулююче» тарифоутворення – це єдиний відомий на сьогодні механізм, що створює мотивацію до зниження виробничих витрат, підвищення ефективності роботи та інвестиційної привабливості електропостачальників до впроваджен-

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

ня повномасштабного ринку електроенергії в Україні. Заяви на участь у пілотній групі подали 9 компаній, для яких були проведені розрахунки тарифів за новою методологією та визначені завдання щодо покращення показників якості постачання електроенергії, зниження виробничих витрат та втрат електроенергії при транспортуванні. Перехід на тарифи за новою методологією для цих компаній було заплановано з 1 січня 2014 року. Однак, 23 жовтня 2013 року Кабінет Міністрів протокольним рішенням поновив мораторій «на підвищення цін і тарифів суб’єктів природних монополій для виробників товарів і послуг у поточному і наступному роках». Керуючись цим рішенням, НКРЕ скоригувала ключові показники для формування тарифів на передачу і постачання електроенергії за новою методологією, встановивши нульову ставку норми доходу на наявні активи, та збільшила термін амортизації цих активів з 30 до 40 років. Таке рішення НКРЕ є практично відмовою від впровадження в Україні «стимулюючого» тарифоутворення, оскільки за таких умов неможливо буде залучити інвестиції, необхідні для модернізації застарілих основних фондів. Необхідно акцентувати, що частка поста-


чальників у кінцевому тарифі на електроенергію не перевищує 20%, тоді як якість постачання повністю залежить від їх роботи і технічного стану розподільчих мереж. У ситуації відсутності фінансових ресурсів для оновлення основних фондів електропостачальників, не варто розраховувати на досягнення показників якості енергопостачання в Україні європейських стандартів. Таким чином, енергетичні компанії знову стали заручниками популістської політики Уряду, що була спрямована на майбутні вибори Президента України.

Директива 2001/77/ЕС що­ д­ о створення сприятливих умов продажу електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел, на внутрішньому ринку електричної енергії Закон № 5485-VI «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» набув чинності з 1 квітня 2013 року. Ст. 17-3 Закону стосовно місцевої складової при створенні об’єкта електроенергетики

викликала дискусію як з боку Секретаріату Енергетичного Співтовариства, який справедливо розглядає це положення як штучне обмеження конкуренції на ринку обладнання, так і з боку українських фахівців, зокрема біоенергетиків. В залежності від дати початку будівництва, розмір місцевої складової встановлюється на рівні не менш як 30% та 50%. Для біоенергетики, яка поки що не може покривати власні потреби у виробництві обладнання, такий розмір надзвичайно високий та практично недосяжний. Розпорядженням Кабінету Міністрів від 19 червня 2013 року № 429-р був затверджений План заходів з імплементації Директиви 2001/77/ ЕС. На виконання п. 4 цього Плану постановою Кабміну № 771 від 24 липня 2013 року затверджений Порядок видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що готувався Мінекономрозвитку. Ще три нормативноправові акти з цього Плану, за розробку яких відповідає

Міненерговугілля, та кінцевий термін підготовки яких визначений 30 червня та 31 грудня 2013 року, не затверджені. У листопаді 2013 року був презентований проект Національного плану дій з відновлювальної енергетики до 2020 року. В ньому визначена індикативна ціль щодо частки енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому обсязі споживання енергії у 2020 році розміром 11%. Однак, Національний план дій до цього часу не схвалений Кабінетом Міністрів, оскільки він має бути затверджений – на вимогу Держенергоефективності – через місяць після офіційного затвердження тексту оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 41


Регламент 1228/2003

Регламент 1228/2003 стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії з врахуванням змін, внесених рішенням Комісії 2006/770/ЕС

• Компенсація втрат. Операторам систем передачі електроенергії мають бути компенсовані

витрати, понесені в результаті здійснення транскордонних потоків електроенергії в своїх мережах.

• Прозорі тарифи. Тарифи на доступ до мереж мають бути недискримінаційними і прозорими, враховувати платежі та втрати від компенсації операторам систем передачі електроенергії.

Справедливі рішення. У випадку перевантаження мережі, розподіл транскордонних потужностей має базуватись на недискримінаційних та ринкових рішеннях.

• Уніфікація стандартів. Стандарти безпеки, експлуатації та планування, які використовуються національними операторами системи передачі, мабуть бути узгоджені між собою.

• Публічність. Необхідна публікація останніх даних щодо учасників ринку, для уникнення асиметрії в поширенні інформації.

Система покарань. Національні уряди повинні розробити правила щодо санкцій, які будуть застосовані у випадку порушення регулювання.

Відповідно до Протоколу про приєднання, регламент мав бути імплементований до 1 січня 2012 року. Для цього мали бути внесені зміни в Закон «Про електроенергетику», зокрема у статтю 30, яка регулює особливості експорту електроенергії. Зміни мали стосуватись визначення керівних принципів роботи мережі під час її з’єднання з мережами інших держав, правил регулювання функціонування нових вузлів мережі транскордонної передачі електроенергії, порядку надання інформації про потужності міждержавних електричних мереж, основних принципів управління процесом передачі електроенергії транскордонними мережами, а також забезпечення надійного постачання електроенергії споживачам та інвестування в інфраструктуру. Відповідальним за 42 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

розробку документу було визначено Міненерговугілля. Згідно з планом діяльності Міненрговугілля на 2013 рік, такий проект закону мав бути розроблений Департаментом електроенергетики до 10 квітня 2013 року. Відомо, що такий проект закону був розроблений Кабміном та проходив узгодження між різними відомствами влітку 2013 року. Однак серед проектів законів, які передбачають зміни у Законі «Про електроенергетику» і зареєстровані у парламенті, такого документу немає. Поки невідомо, коли уряд затвердить законопроект і передасть його на розгляд до Верховної Ради. Відповідно до Восьмого спільного звіту Україна-ЄС щодо виконання Меморандуму


між Україною та ЄС про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі протягом 2013 року, 7 жовтня 2013 року між урядами України, Молдови та Румунії було підписано контракт на проведення економічної оцінки доцільності синхронного під’єднання української та молдавської енергетичних систем до Континентальної європейської енергетичної системи ENTSO-E у рамках «Спільної операційної програми Румунія-Україна-Республіка Молдова на 2007-2013 роки». Відповідно до контракту, протягом 22 місяців планується проаналізувати усі перешкоди для під’єднання України та Молдови до ENTSO-E і розробити план дій та графік щодо усунення цих перешкод.

Висновок Міжвідомчий діалог і співпраця на імплемента­ цію Регламенту 1228/2003 не вийшли за межі уряду – необхідний законопроект до парла­ менту так і не потрапив. Попри спроби регу­ лятора зробити правила проведення аукціонів з експорту електроенергії більш прозорими і наближеними до європейських, результат аук­ ціону в 2013 році знову засвідчив їх неефектив­ ність в існуючих умовах.

Разом із тим, НКРЕ затвердила Постанову № 1410 від 7 листопада 2013 року1, якою внесла зміни до Порядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії. Відповідно до звіту НКРЕ, у згаданій постанові було враховано низку пропозицій Секретаріату Енергетичного Співтовариства, зокрема механізм скорочення розподіленої пропускної спроможності у випадках «незапланованого дефіциту», розмір фінансової гарантії, термін, на який учасник аукціону може бути визнаний незалежним учасником, тощо. Разом із тим, проведення аукціону у грудні 2013 року знову засвідчило монопольне становище одного гравця на експорт електроенергії. За результатами аукціону, ексклюзивним продавцем електроенергії в Словаччину, Угорщину, Румунію, Польщу та Білорусію залишилась компанія ДТЕК. Іншим переможцем стала компанія «Донбасенерго», яка купила 100 МВт перетину для постачання електроенергії в Молдову2.

1

останова НКРЕ № 1410 від 7.11.2013 «Про затвердження Змін до П Порядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії» – http://www.nerc.gov.ua/?id=8613

2

ТЭК останется основным экспортером электроэнергии и в 2014 Д г. // Fixygen, 12.12.2013 – http://www.fixygen.ua/news/20131212/ dtek-ostanetsya.html

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 43


44 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Директива 2005/89/ЕС Директива 2005/89/ЕС про заходи щодо забезпечення безпеки електропостачання та інфраструктурного інвестування

• Публічність. Уряди повинні публікувати інформацію про заходи, які вживаються для підтримки балансу між попитом і пропозицією в сфері виробництва електроенергії.

Залучення інвестицій. Уряди мають стимулювати інвестиційний клімат, чітко визначити ролі та відповідальність компетентних органів, а також публікувати інформацію про всіх зацікавлених учасників ринку.

• Справедливість. Усіх заходи уряду, спрямовані на безперебійне постачання, мають бути недискримінаційними і враховувати їх можливий вплив на ціну на електроенергію для кінцевих споживачів.

• Правила експлуатації мережі. Уряди повинні забезпечити, щоб оператори системи переда-

чі встановили мінімальні правила експлуатації та обов’язки щодо надійності роботи мережі; також уряд повинен вимагати від операторів системи передачі підтримувати належний рівень експлуатації мереж.

• Прозорість звітування. Звіт щодо експлуатації мереж має містити в собі наступні параметри:

експлуатаційну надійність мережі, прогнозований баланс попиту і пропозиції на наступні 5 років, перспективи безперебійності постачання електроенергії на період між 5-15 роками, інвестиційні наміри протягом найближчих 5 років.

Відповідно до Плану заходів з виконання програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, вимоги директиви, разом із вимогами Регламенту 1228/2003, мали бути враховані у змінах до Закону «Про електроенергетику». Відповідні зміни були прийняті у липні 2012 року (Закон №5066-VI). Зокрема, ними передбачається запровадження стандартів операційної безпеки функціонування Об’єднаної енергетичної системи України та показників якості послуг з електропостачання. Такі стандарти мають бути затверджені Міненерговугілля за погодженням з НКРЕ. Також, диспетчер ОЕС України повинен розробити стандарти операційної безпеки функціонування енергетичної системи, уніфікувати ці стандарти з енергетичними системами інших держав у процесі інтеграції систем тощо. Також зміни до закону містили короткий опис схеми енергопостачання в умовах надзвичайного стану. Згідно з інформацією Міністерства енергетики та вугільної промисловості, нові Стандарти операційної безпеки функціонування Об’єднаної енергетичної системи України були розроблені у 2013 році. У зв’язку з цим,

1 листопада 2013 року міністерство оприлюднило для громадського обговорення і подальшого затвердження проект наказу про нову редакцію правил взаємовідносин між НАЕК «Укренерго» та суб’єктами (об’єктами) електроенергетики в умовах паралельної роботи в складі ОЕС України. Також, у рамках Проекту з передачі електроенергії, який впроваджується в Україні за фінансової підтримки Світового банку, 5 серпня 2013 року у м. Бар Вінницької області введено в дію нову лінію електропередач у Західній Україні. Реалізація проекту покращила систему передачі електроенергії між Дністровською гідроелектростанцію та домогосподарствами у Південно-Західній Україні.

Висновок В Україні сьогодні реалізовується ціла низка проектів з покращення якості електричних ме­ реж та передачі електроенергії. Міністерство енергетики продовжує розробляти механізми взаємодії між гравцями ринку. Можна вважати, що Директива 2005/89/ЕС імплементовується в Україні.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 45


46 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 47


Третій енергетичний пакет •

48 СТОРІНКА

3 березня 2011 року в ЄС офіційно вступив у дію т. зв. Третій енергетичний пакет, який покликаний створити умови для більшої прозорості енергетичного ринку, справедливого для всіх споживачів, а також більш безпечного, конкурентного та стабільного постачання енергоресурсів до ЄС. Складовими пакету є Директива 2009/72/EC та Регламент 714/2009, які ставлять перед країнами ЄС більш амбітні цілі з лібералізації ринку електроенергії, а також Директива 2009/73/ ЕС та Регламент 715/2009 – які стосуються ринку газу. Новим елементом став Регламент 713/2009 про заснування Агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів (Agency for the Cooperation of Energy Regulators, ACER). 6 жовтня 2011 року, на зустрічі у Кишиневі (Молдова), Міністерська рада Енергетичного Співтовариства прийняла рішення D/2011/02/MC-EnC, яким юридично зобов’язала Договірні Сторони впровадити у законодавство більшу частину положень Третього енергопакету до 1 січня 2015 року. Тобто, запровадження Третього енергетичного пакету є обов’язковою умовою для кожної країни-члена Енергетичного Співтовариства.

Україна і Енергетичне Співтовариство: два роки в очікуванні


Директива 2009/72/EC дає можливість споживачам вільно обирати та змінювати постачальника електроенергії, вимагає посилення контролю за безпекою постачання, вимагає від власників мереж бути їх операторами, виводить операторів з-під контролю генеруючих підприємств та постачальників. Велика увага приділяється незалежності та повноваженням операторів мереж з передачі електроенергії, також регулюючих органів. Також покращується регулювання транскордонних з’єднань для більш ефективного перетоку електроенергії.

Регламент 714/2009 покликаний створити недискримінаційні умови доступу до мереж, посилити інтеграцію ринків електроенергії. Регламент ініціює створення Європейської мережі системних операторів передачі електроенергії (ENTSO-E), а також встановлює основні принципи, які мають застосовуватись при тарифікації та розподілі пропускної спроможності. Країни-члени ЄС повинні встановити правила про санкції, які мають бути застосовані при порушенні положень Регламенту.

Директива 2009/73/ЕС спрямована на створення повноцінно діючого внутрішнього ринку газу ЄС. Нею передбачено відокремлення вертикально інтегрованих компаній за структурою власності (тобто за майновими правами). Уряд країни самостійно визначає модель розвитку ринку: або на подальшу лібералізацію (створення незалежного системного оператора, або ISO) чи на посилення регуляції (різні компанія-власник та компанія-оператор системи транспортування газу, або ITO). Не менш важливі зміни стосуються подальшого посилення незалежності національних регуляторів, розширення обміну ринковою інформацією та становлення роздрібного ринку.

Регламент 715/2009 встановлює єдині механізми правил доступу до газотранспортних систем, LNGтерміналів та сховищ, беручи до уваги спеціальні характеристики національних і регіональних ринків. Документ прописує процедуру сертифікації оператора системи транспортування, а також розробки, узгодження, імплементації мережевих кодексів (за участі об’єднання операторів ENTSOG).

Регламент 713/2009 відводить важливу роль взаємній координації дій регуляторів, зокрема через ACER, що діє як дорадчий орган. Об’єднання здійснює моніторинг ринків та планів розвитку мереж в частині відповідальності регуляторів, а також представляє свої позиції та рекомендації – як регуляторам та учасникам ринку (системним операторам), так і органам ЄС. Серед іншого, ACER відіграє ключову роль у роботі на розробкою мережевих кодексів.

Україна і Енергетичне Співтовариство: два роки в очікуванні

СТОРІНКА 49


У Протоколі про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства не зазначено чіткої вимоги імплементувати Третій енергетичний пакет до 1 січня 2015 року. Проте стаття 1 визначає, що Україна «виконує всі зобов’язання, покладені на Договірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності». У червні 2011 року Україна підтримала в цілому включення Третього енергетичного пакету, однак попросила про додатковий час для чіткого визначення ключових термінів імплементації. Пізніше, українська сторона висунула додаткові умови його імплементації, зокрема виконання усіх необхідних внутрішньодержавних процедур1, надання з боку ЄС перехідних періодів та фінансової допомоги2. Станом на січень 2014 року, офіційна позиція уряду України щодо умов імплементації Третього енергопакету залишалась невизначеною. Ще у червні 2012 року заступник міністра енергетики В.Макуха надіслав Секретаріату Енергетичного Співтовариства листа, в якому зазначив, що українська сторона не приєдналася до рішення Міністерської Ради про імплементацію Третього енергетичного пакету і тому утримується від коментарів щодо схвалення Процедурного акту щодо правил для схвалення Керівних принципів та кодексів мереж3, а також голосування стосовно включення Регламенту 838/2010 до acquis Договору про заснування Енергетичного Співтовариства4. Тим не менш, у висновках 10-ї Міністерської ради Енергетичного Співтовариства, яка відбулася 18 жовтня 2012 року, Україну було закликано пришвидшити прийняття та впровадження Третього енергетичного пакету. У 2013 році 1

50 СТОРІНКА

країну попросили почекати із приєднанням до 3-го ЕнергеУ тичного Пакету // УНН, 6.10.2011 – http://www.unn.com.ua/uk/ news/489846-ukrayinu-poprosili-pochekati-iz-priednannyam-do-3go-energetichnogo-paketu

2

країна готова приєднатися до Третього енергопакету Євросоюзу У // УНІАН, 8.09.2011 –http://economics.unian.net/ukr/detail/101532

3

rocedural Act No.2011/01 PHLG-EnG on laying down the rules P governing the adoption of Guidelines and Network Codes // Energy Community, 19.02.2014

4

ист заступника Міністра енергетики В.Макухи до Голови СекреЛ таріату Енергетичного Співтовариства С.Нейкова №04/18-6564 від 18.06.2012

Україна і Енергетичне Співтовариство: два роки в очікуванні

11-та Міністерська Рада наголосила на важливості запровадження Третього енергопакету, зокрема в контексті гарантування безпеки постачань та створення сприятливих умов для інвестицій5. У парафованому тексті Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, оприлюдненому Кабміном у серпні 2013 року6, зокрема в пункті про секторні обмеження, міститься формулювання про те, що ЄС може відмовити у сертифікації оператору системи транспортування, який контро­люється фізичною або юридичною особою (особами) з третіх країн, якщо той не підтвердив, що така сертифікація не поставить під загрозу енергетичну безпеку держави-члена ЄС або всього ЄС, у відповідно до ст. 11 Директиви 2009/72/EC та ст. 11 Директиви 2009/73/ EC. Таким чином, в майбутньому, після вступу в дію Угоди про асоціацію, українські компаніїоператори систем транспортування газу та передачі електроенергії можуть наштовхнутися на перешкоди, якщо положення відповідних директив не будуть впроваджені у національне законодавство. 3 жовтня 2013 року були схвалені рекомендації Національного конвенту України щодо ЄС, зокрема учасники засідання Робочої групи наголосили на повноцінному впровадженні положень Третього енергетичного пакету ЄС, спрямованих на створення конкурентних та недискримінаційних умов на внутрішньому ринку газу та електроенергії. Конкретними діями має стати розробка графіку імплементації відповідних директив та регламентів ЄС із обґрунтуванням часових рамок впровадження7. 15 жовтня 2013 року в Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради пройшли 5

1th Energy Community Ministerial Council. Meeting Conclusions 1 (Belgrade, 24th October 2013) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/2388178.PDF

6

роект Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄвП ропейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторонни // Урядовий портал, 30.08.2013 – http://www.kmu.gov.ua/kmu/ control/uk/publish/article?art_id=246581344&cat_id=223223535

7

екомендації засідання Робочої групи на тему: «Україна та ЕнерР гетичне Співтовариство: невикористані можливості та подальші перспективи» // НІСД, 3.10.2013 – http://www.niss.gov.ua/public/ File/2013_table/1003_rekom.pdf


слухання, присвячені стану виконання зобов’язань України, взятих за Протоколом про приєднання до Енергетичного Співтовариства. Їх учасники констатували відсутність чіткої позиції щодо імплементації Третього енергетичного пакету та запропонували Кабінету Міністрів підготувати пропозиції Енергетичному Співтовариству стосовно можливостей реалізації відповідних положень8. Варто згадати, що адаптація українського законодавства до норм Третього енергопакету передбачена проектом оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року. Питання також буде одним із пріоритетів головування України в Енергетичному Співтоваристві, яке розпочалося 1 січня 2014 року. За даними МЗС, серед завдань – забезпечення ім­ плементації низки рішень Міністерської Ради щодо впровадження в національне законодавство країн-членів «Третього енергетичного пакета та низки інших директивних документів ЄС у сфері екології, енергоефективності, відкриття ринків тощо»9. Секретаріат Енергетичного Співтовариства продов­ жує наголошувати на тому, що Третій енергопакет є частиною зобов’язань України, проте визнає внутрішньополітичний характер рішень щодо нього10. З його боку принциповими питаннями названі розділення вертикально інтергованих компаній (у т.ч. розмежування функцій операторів мереж та інших компаній), посилення незалежності НКРЕ та захисту споживачів (визначення категорії «вразливих споживачів»)11.

стверджували, що Росія готова дати знижку на газ в обмін на вихід України з Третього енергетичного пакета12. На цьому фоні лунали оптимістичні заяви урядовців, що не відповідали дійсності: наприклад 2 грудня 2013 року, в інтерв’ю «5 каналу», тодішній міністр енергетики Е.Ставицький заявив, що Україна «вже інтегрувалася в європейський простір в енергетичних питаннях», а також «прийняли і ратифікували Другий енергетичний пакет, і Третій»13. Впливовою продовжує залишатися позиція Росії та компанії «Газпром», які протидіють окремим нормам Третього енергопакету ЄС задля просування власних інтере­сів на ринках Європи, в т.ч. закріплення геоекономічного впливу в Україні.

Висновок Імплементація Третього енергетичного пакету в Україні тривалий час була питанням політично­ го вибору керівництва країни. Використовуючи цю тему як «карту» в міжнародних переговорах, уряд так і не сформулював чіткої позиції щодо умов імп­ лементації Третього енергопакету. Разом із тим, ця вимога залишається обов’язковою для України, і єв­ ропейська сторона очікує визначення з боку нового українського уряду.

Політичні ризики в даному питанні залишаються високими. У грудні 2013 року тодішні опозиціонери 8

екомендації Комітетських слухань на тему: «Стан виконання зобов’язань Р України, взятих за Протоколом про приєднання України до Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року № 2787-VI» // Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, 7.11.2013 – http:// kompek.rada.gov.ua/kompek/control/uk/publish/article?art_id=47360&cat_ id=47140

9

2014 році Україна головує в Європейській енергетичній спільноУ ті // Інтерфакс-Україна, 14.01.2014 – http://ua.interfax.com.ua/news/ general/185727.html

10

11

нез Копач: Третій енергетичний пакет є частиною міжнародних Я зобов’язань України // Дзеркало тижня. Україна, 11.10.2013 – http:// gazeta.dt.ua/energy_market/yanez-kopach-tretiy-energetichniy-paket-yechastinoyu-mizhnarodnih-zobov-yazan-ukrayini-_.html тенограма Комітетських слухань на тему: «Стан виконання зобов’язань С України, взятих за Протоколом про приєднання України до Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року № 2787-VI» // Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, 30.10.2013 – http://kompek.rada.gov.ua/kompek/control/uk/publish/ article?art_id=47328&cat_id=47139

12

осія вимагає виходу України з енергетичного пакета ЄС, – Яценюк // ТВі, Р 11.12.2013 – http://tvi.ua/new/2013/12/11/rosiya_dast_znyzhku_na_haz_v_ obmin_na_vykhid_ukrayiny_z_enerhetychnoho_paketu_yes___yacenyuk

І нтерв’ю Міністра енергетики та вугільної промисловості України Едуарда Ставицького для «5 каналу» щодо європейської інтеграції // Міненерговугілля, 5.11.2013 –http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article;jses sionid=646469A6E56D91CFF14A13BE26DDBECE.app1?art_id=255784&cat_ id=49900&showHidden=1

13

Україна і Енергетичне Співтовариство: два роки в очікуванні

СТОРІНКА 51


Незалежний регулятор Серед поставлених перед Україною завдань особлива роль приділяється незалежності регулятора. Можливість регулятора самостійно та неупереджено координувати діяльність учасників енергетичного ринку проходить «червоною ниткою» у ключових Директивах ЄС. Так, його повноваження виписано у Директивах 2003/54/EC та 2003/55/EC щодо ринків електроенергії та газу, а також відповідних Регламентах 1228/2003 та 1775/2005 (Другий енергетичний пакет). Хоча країничлени ЄС самостійно визначають функції, компетенцію та адміністративні повноваження регуляторів, положення Другого і Третього енергетичних пакетів визначають набір мінімальних компетенцій для регуляторів, які мають бути враховані на національному рівні.

Статус регуляторів, відповідно до Другого енергетичного пакету • • • •

52 СТОРІНКА

Згідно ст. 23 Директиви 2003/54/ЕС та ст. 25 Директиви 2003/55/ЕС, національні регулятори «повинні бути повністю незалежними від інтересів» електроенергетичної та газової промисловості. Водночас документами передбачено отримання регуляторами формального схвалення державою окремих рішень. Зокрема, передбачено узгодження з відповідальним органом тарифів чи принаймні їх методології. Регулятори не мають бути предметом контролю ex ante з боку профільних міністерств. Серед обов’язків, які можуть бути призначені регулюючим органам: управління та розміщення з’єднувальних потужностей; механізми для роботи з перевантаженнями; ремонт, що проводиться операторами мереж; публікація інформації; ефективний розподіл рахунків для уникнення перехресних субсидій; підключення нових виробників; доступ до зберігання, потужностей трубопроводів та інших допоміжних послуг; дотримання рівня прозорості та конкуренції; дотримання директив операторами систем транспортування та розподілу. Регулятори зобов’язані: ухвалювати або встановлювати методології розрахунку або встановлення термінів та умов для підключення та доступу до національних мереж; ухвалювати або встановлювати методології розрахунку або встановлення термінів та умов для надання послуг з балансування; мати повноваження вимагати від операторів систем транспортування та розподілу модифіковані терміни та умови, тарифи, правила, механізми та методології для підключення та доступу до національних мереж та послуг з балансування будь-яких видів діяльності, які підлягають моніторингу з боку регулятора у відповідності до директив; виступати арбітром у разі скарг на операторів систем транспортування та розподілу.

Україна і Енергетичне Співтовариство: два роки в очікуванні


Статус регуляторів, відповідно до Третього енергетичного пакету •

Передбачено посилення незалежності регулятора, зокрема через надання йому окремого юридичного статусу, гарантування функціональної незалежності від будь-якого державного чи приватного підприємства, окреме виділення бюджетних ресурсів та автономію в їх використанні для виконання своїх обов’язків. Директиви також визначають, що особи, відповідальні за управління регуляторним органом, повинні діяти незалежно від будь-яких комерційних інтересів, і не запитувати чи приймати прямих інструкцій ні від уряду, ні від інших громадських чи приватних структур. Члени регулятора або його голова повинні бути обраними на чіткий період повноважень строком від 5 до 7 років з можливістю продовження лише один раз. Звільнення членів регуляторного органу відбувається лише у разі визнання їх винними у порушенні національного законодавства або невиконанні умов, викладених у ст. 39 Директиви 2009/73/ЕС і ст. 35 Директиви 2009/72/ ЕС. Зросла роль регулятора у формуванні тарифів за користування електроенергетичними та газовими мережами, а також СПГ-терміналами. Як і в директивах Другого енергопакету, за новими правилами регулятор встановлює або ухвалює тарифи на використання мереж транспортування та розподілу, або принаймні методологію їх обчислення, до набуття ними чинності та на прозорій основі. Проте регулятор вже не зобов’язаний узгоджувати їх з відповідальним державним органом. Третій енергопакет посилює контроль регулятора за незалежністю операторів мереж шляхом впровадження сертифікації – нової процедури, що повинна гарантувати незалежність операторів систем транспортування. Після сертифікації відповідальність регулятора полягає у моніторингу відповідності компаній-операторів мереж транспортування обраній моделі. Регулятор отримав нові та розширив старі повноваження у сфері збору інформації та моніторингу ринків, в якій він має співпрацювати з антимонопольними органами та регуляторами фінансового ринку. Регулятор може вимагати від компаній будь-яку інформацію, необхідну для виконання своїх завдань. Він також може накладати штрафи у випадку невиконання обов’язкових правил, встановлених ним або ACER.

На даний момент українське законодавство частково відповідає вимогам Другого енергетичного пакету. Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» №2467-VI, прийнятим 8 липня 2010 року, визначається, що НКРЕ «здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів ринку природного газу, суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, які діють на суміж-

них ринках», а також здійснює державний наг­ ляд у сфері функціонування ринку природного газу, зокрема через додержання ліцензійних умов та тарифів. НКРЕ діє за принципом незалежності від органів державної влади, місцевого самоврядування та інших посадових осіб (ст. 4), перелік повноважень НКРЕ є досить широким, а за їх недотримання передбачено штраф в розмірі від 8,5 тис. до 850 тис. грн. (ст. 23).

Україна і Енергетичне Співтовариство: два роки в очікуванні

СТОРІНКА 53


7 липня 2011 року був прийнятий Закон України № 3610-VI, який уніфікував принципи управління п’ятьма державними комісіями, визначивши їх єдиний порядок утворення у складі голови та шести членів. У Законі чітко прописана підконтрольність регуляторів Президентові, що було закріплено указами Президента України №1057 та 1059 від 23 листопада 2011 року. Відповідно до останнього документу, НКРЕ є «державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України».

стверджують, що законопроект не вирішує проблеми чіткого структурування повноважень суб’єктів державного регулювання у сфері енергетики. Більше того, замість прийняття цього акту вони пропонують внести окремі уточнюючі змін до чинних законів, які регулюють відповідні відносини. Станом на січень 2014 року, законопроект був рекомендований профільним Комітетом, однак Верховною Радою не розглядався.

У Верховній Раді попереднього скликання тривалий час перебував проект Закону про державне регулювання в енергетиці України (реєстраційний №0889 від 23.11.2007). Розпорядженням Кабміну від 5 квітня 2012 р. № 184р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2012 рік» передбачалося навіть його супроводження, однак документ було знято з розгляду.

Висновок

В парламенті нового скликання на розгляді Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки перебуває законопроект «Про державне регулювання у сфері енергетики», зареєстрований під №3095 16 серпня 2013 року1. Документ було розроблено урядом, за безпосередньої участі НКРЕ, на виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. (п. 131). Як йдеться у пояснювальній записці, документ визначає чіткі межі компетенції НКРЕ та повноваження, необхідні для реалізації покладених на неї завдань, у т.ч. забезпечення ефективного впливу держави на діяльність суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках. Поряд з цим, висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради містить цілу низку зауважень2. Зокрема, аналітики роект Закону про державне регулювання енергетики (реєстр. П № 3095 від 16.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 –http:// w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=48044

1

Висновок Головного науково-експертного управління на проект Закону України «Про державне регулювання у сфері енергетики» (реєстр. № 3095 від 16.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf 3511=48044&pf35401=274658

2

54 СТОРІНКА

Україна і Енергетичне Співтовариство: два роки в очікуванні

Попри зусилля з боку НКРЕ з приведення свого статусу у відповідність до європейських стан­ дартів, органи виконавчої влади поки не де­ монструють достатньої політичної волі для прийняття такого рішення. Доопрацювання та ухвалення відповідного законопроекту мог­ ло б дати суттєвий імпульс для посилення ролі НКРЕ як реального, а не номінального регулято­ ра. За умови подальшого доопрацювання доку­ менту можливе врахування вимог Третього енергопакету, що дозволить вирішити ключо­ ві питання посилення незалежності регулято­ ра – невтручання, власний бюджет того.


БЕЗПЕКА ПОСТАЧАННЯ Ст. 29 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства передбачає, що протягом одного року з дати набрання його чинності для держави має бути затверджено Звіт з безпеки постачання. Звіти поновлюються кожні два роки та мають описувати, зокрема, багатоманітність поставок, технологічну безпеку, географічне походження імпортованих енергоносіїв. Згідно з Планом заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, підготовка звіту про безпеку постачання енергоносіїв була доручена Міненерговугіллю, НКРЕ, НАК «Нафтогаз України», ДП «НЕК «Укренерго», НАК «Енергетична компанія України». Такий документ було оприлюднено, однак лише на сайті Енергетичного Співтовариства 31 січня 2012 року1, хоча у Звіті Енергетичного Співтовариства про впровадження acquis у 2012 році згадано, що Україна надіслала його 17 квітня 2012 року. 44-сторінковий звіт містить інформацію про стан, ключові параметри функціонування та плани розвитку ринків газу, електроенергії, нафти і нафтопродуктів на 2012-2013 рр. Автори зазначають, що розробка звіту відбувалася з урахуванням Інструкцій Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо надання допомоги в підготовці оновлених звітів про безпеку постачань, затвердженого на 19-му засіданні Групи високого рівня, що відбулося 23 березня 2011 року. З огляду на те, що звіт повинен оновлюватися кожні два роки, нова версія документу має бути опублікованою до 31 січня 2014 року. Станом на початок лютого, новий звіт не оприлюднено. Разом з тим, представники українського уряду мають бути готові до того, що Секретаріат Енергетичного Співтовариства перевірятиме успішність виконання заходів, описаних у попередньому Звіті про безпеку постачань. Для прикладу, останнім часом у Секретаріаті Енергетичного Співтовариства вивчають мож1

S ecurity of Supply Statement of Ukraine, Ministry of Energy and Coal Industry, 31 January 2012 // Energy Community, 19.02.2014 – http:// www.energy-community.org/pls/portal/docs/1676177.PDF

ливість розширення зобов’язань на Регламент 994/2010 щодо безпеки постачання природного газу. Цей документ вводить критерій N-1, який описує здатність газової інфраструктури забезпечити максимальний попит на газ у разі великої кризи (відмова найбільшого об’єкту інфраструктури або зрив поставок з найбільшого джерела). Секретаріат Енергетичного Співтовариства вважає це реалістичним сценарієм для регіону, а тому замовив спеціальне дослідження2. Опуб­ ліковане у вересні 2013 року, воно показує, що Україна і Молдова – єдині країни об’єднання, чия інфраструктура задовольняє критерій N-1. Також аналіз показав, що більшість країн Енергетичного Співтовариства вже імплементували елементи Регламенту 994/2010, наприклад розробили якусь форму надзвичайного плану.

Висновок Оприлюднення першого Звіту про безпеку по­ стачань відбулося із запізненням, проте від­ повідно до вимог Енергетичного Співтовари­ ства, і стало кроком до стратегічного плану­ вання національної політики з безпеки поста­ чання газу. Разом з тим, наступний звіт має стати кроком вперед у порівнянні з чинним, врахувавши досвід його практичного втілення.

2

E nergy Institute Hrvoje Požar, ILF. Study on the Implementation of the Regulation (EU) 994/2010 concerning measures to safeguard security of gas supply in the Energy Community (September 2013) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/ portal/docs/2514180.PDF

Україна і Енергетичне Співтовариство: два роки в очікуванні

СТОРІНКА 55


Рік в Енергетичному ВІДНОВЛЮВАНІ

ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ

56 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Директива 2009/28/EC Директива 2009/28/EC щодо стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел, внесення змін та подальшої заміни Директив 2001/77/EC та 2003/30/EC

• • •

Впровадження Директиви вимагає обов’язкових національних індикативних цільових показників відновлюваної енергетики, що базуються на адекватній оцінці стартових можливостях та потенціалу, а також точних статистичних даних. При цьому, такі цілі мають до 2020 року забезпечити досягнення 20% частки енергії з відновлюваних джерел у загальному енергоспоживанні Співтовариства, зокрема досягнення 10% частки цього типу енергії в транспортному секторі для кожної країни-учасниці Договору. З цією метою кожна країна Енергетичного Співтовариства має ухвалити національний план дії в галузі відновлюваних джерел енергії із описом заходів співробітництва між місцевими, регіональними та національними органами влади, статистичних трансфертів або спільних проектів, національних стратегій, спрямованих на розвиток ресурсів біомаси тощо. Документом також запропоновано низку критеріїв та положень, спрямованих на забезпечення стабільного виробництва та використання біоенергетичних ресурсів. Директивою передбачається скорочення адміністративних та регуляторних бар’єрів у сфері відновлюваної енергетики. Уряди мають стежити за об’єктивністю, прозорістю, недискримінаційністю та пропорційністю правил і дозвільних процедур, сертифікації та ліцензування, які застосовуються до генеруючих об’єктів та інфраструктури з транспортування та розподілу електроенергії, виробництва енергії на опалення або охолодження з відновлюваних джерел, а також процесу переробки біомаси для отримання біопалива або інших енергетичних продуктів.

18 жовтня 2012 року Міністерська Рада Енергетичного Співтовариства продовжила і розширила acquis у сфері відновлюваної енергетики шляхом прийняття Директиви 2009/28/ ЕС, котрою вносяться зміни та замінюються Директиви 2001/77/ЕС та 2003/30/ЕС. Кінцевим терміном імплементації до законодавства України визначено 1 січня 2014 року.

Імплементацію не розпочато, уряд працює над ухваленням плану заходів з упровадження Директиви В урядовому Плані заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС1 за Мінекономрозвитку, Держе1 Розпорядження Кабмінету Міністрів від 15 березня 2013 р. № 157-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства

нергоефективності та іншими органами центральної влади було закріплено зобов’язання – до листопада 2013 року розробити проект розпорядження «Про затвердження плану заходів з імплементації Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС від 23 квітня 2009 р. № 2009/28/ЄС про заохочення використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел». Розпорядженням Кабінету Міністрів від 23 жовтня 2013 року № 833-р розробку плану заходів з імплементації директиви відстрочено до 1 грудня 2013 року, а відповідальність за реалізацію покладена також на Міненерговугілля, НКРЕ та Мін’юст. України до законодавства Європейського Союзу» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1572013-р

Україна і Енергетичне Співтовариство: два роки в очікуванні

СТОРІНКА 57


Станом на кінець січня 2014 року, Кабінетом Міністрів не було опубліковано нормативних актів на виконання згаданих вимог. Згідно з відповіддю Мінекономрозвитку на інформаційний запит, проект розпорядження Кабінету Міністрів, що передбачає затвердження плану заходів з імплементації Директиви 2009/28/ЕС, підготовлений і перебуває на стадії опрацювання зацікавленими органами центральної виконавчої влади. Рішення Міністерської Ради 2012/03/MC-EnC також закріплює зобов’язання України до 30 червня 2013 року подати на розгляд Секретаріату Енергетичного Співтовариства Національний план дій з відновлюваної енергетики.

Сформовано проект документу, його представлено із запізненням відносно встановленого терміну, проте урядового затвердження поки немає Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів від 13 лютого 2013 р. №73-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу», Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року мав бути розроблений до червня 2013 року під відповідальність Мінекономрозвитку, Держенергофективності та інших органів центральної влади. Розробкою документу займалося Держ­енерго­ ефек­ тивності за участі експертів проекту UNIDO/GEF, Інституту відновлюваної енергетики НАН України, Біоенергетичної асоціації України та Української вітроенергетичної асоціації. План був сприйнятий зі схваленням та отримав низку рекомендацій для вдосконалення від Секретаріату Енергетичного Співтовариства в ході зустрічі його керівника Я.Копача з головою Держенергоефективності 19 вересня 2013 року2. Презентація проекту Національного плану з відновлюваної енергетики на період до 2020 року відбулася у листопаді 2013 року3. За словами Миколи Пашкевича, на момент презентації про-

58 СТОРІНКА

2

E nergy Community Secretariat meets with Chairman of Ukrainian State Agency for Energy Efficiency and Energy Saving //Energy Community, 20.09.2013 – http://www.energy-community.org/portal/ page/portal/ENC_HOME/NEWS/News_Details?p_new_id=7781

3

аціональний план дій з відновлюваної енергетики презентували Н з боєм // Українська енергетика, 8.11.2013 – http://ua-energy.org/ post/38686

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

ект перебував на розгляді органів центральної влади4 і не був схвалений Кабінетом Міністрів. Згідно з відповіддю Мінекономрозвитку на інформаційний запит, відомство разом із Держен­ ергоефективності підготувало проект відповідного урядового розпорядження. На сьогодні план опрацьовується зацікавленими центральними органами виконавчої влади, в тому числі на предмет відповідності основним положенням acquis communautaire, оскільки за предметом правового регулювання він належать до пріоритетних сфер адаптації законодавства України. Рішенням 10-ї Міністерської Ради за Україною закріплено обов’язкову національну ціль з досягнення 11% частки відновлюваних джерел у кінцевому споживанні енергії до 2020 року, а також досягнення 10% частки цього типу енергії в транспортному секторі. Такі показники мають бути закладені в Національному плані дій.

Представлений документ закріплює обов’язкові для України показники, однак не містить опису заходів співробітництва, інших важливих деталей Проект Національного плану з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, презентований Держенергоефективності, дійсно спрямований на досягнення вказаних вище цільових показників. Разом з тим, на момент презентації документу індикативна ціль щодо частки енергії з відновлюваних джерел на рівні 11% не співпадала з показником у проекті оновленої Енергетичної стратегії України, який розроблявся Міненерговугілля. Останній передбачав лише 10% частку енергії з нетрадиційних джерел і ВДЕ в структурі встановлених потужностей станом на 2030 рік. Наприкінці січня 2014 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості опублікувало текст оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року, ухваленого Кабміном ще 24 липня 2013 року. Документом передбачено збільшення частки відновлюваних джерел енергії у загальному балансі встановлених потужностей до рівня 12,6%, що за базовим сценарієм становить приблизно 8 ГВт. 4

« Місцеву складову» переведуть на «м’який режим» – Пашкевич // Українська енергетика, 6.11.2013 – http://ua-energy.org/post/38604


Проектом Національного плану з відновлюваної енергетики на період до 2020 року означено траєкторії досягнення обов’язкових індикативних цілей, встановлено секторальні індикативні цілі; перелічено основоположні завдання для втілення. Документ передбачає досягнення 12,2% частки «зеленої» енергії в сфері опалення-охолодження або теплової енергетики завдяки використанню твердої біомаси, 10% частки – в сфері траспорту за рахунок широкого застосування біоетанолу. Серед завдань до реалізації також виокремлено доопрацювання та затвердження критеріїв сталого виробництва біомаси з урахуванням специфіки національного агровиробництва та розробки галузевих стандартів сталого виробництва біомаси та біопалив. Зазначимо, що у звіті Енергетичного Співтовариства про виконання acquis у 2013 році відзначено потребу в посиленій увазі до введення нового режиму сталості для біопалива, зважаючи на слабке розуміння необхідної бази для відповідності новим вимогам. У сфері виробництва електроенергії, документ прогнозує подвоєння потужностей вітрової енергетики на 2020 рік в порівнянні з 2015 роком, дещо слабше зростання сонячної енергетики та трикратний ріст біоелектрогенерації, потужностей геотермальних електростанцій. Водночас проект плану не містить опису заходів співробітництва між місцевими, регіональними та національними органами влади, статистичних трансфертів або спільних проектів5. Директива 2009/28/ЕС вимагає від України скорочення адміністративних та регуляторних бар’єрів у сфері відновлюваної енергетики, зокрема стосовно правил і процедур надання дозволів, сертифікації та ліцензування для установок з виробництва «зеленої» енергії.

Продовжують діяти адміністративні бар’єри у вигляді «місцевої складової», регулятором ухвалено порядок її визначення 5

роект Національного плану дій з відновлюваної енергетики до П 2020 року // Українська енергетика, 19.02.2014 – http://ua-energy. org/upload/files/plan.doc

Згідно із законом №10183 «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії)», розмір «місцевої складової» для сонячних, вітрових електростанцій та установок на біомасі, будівництво яких стартувало після 2011 року і завершилося в липні 2013 року, встановлено на рівні 30%, а для тих, зведення яких завершиться в липні 2014 року – 50%. Розмір «місцевої складової» для біогазових станцій при введенні в експлуатацію з 2014 року – 30%, при запуску з 2015 року – 50%. 7 червня 2013 НКРЕ прийняла Постанову №744 «Про затвердження Порядку визначення розміру місцевої складової для об’єктів електроенергетики, в тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів)»6. Нею встановлено, що обов’язкові 30% або 50% «місцевої складової» в об’єкті електроенергетики будуть розраховуватися шляхом підсумовування фіксованих частин елементів місцевої складової українського походження, використаних при створенні об’єкта.

Висновок Україна поки досить пасивно підходить до імплементації Директиви 2009/28/ЕС, концен­ труючи увагу на директивах, які вона замінює. Саме тому, замість постійного надолужуван­ ня, важливо діяти на випередження і ухвалити серію нормативно-правових актів на прак­ тичну імплементацію Національного плану дій з відновлюваної енергетики. На таку по­ требу вказують окремі прогалини документу та його очікувано запізніле схвалення.

6

останова НКРЕ № 744 від 27.06.2013 «Про затвердження Порядку П визначення розміру місцевої складової для об’єктів електроенергетики, в тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів)» // Законодавство України, 19.02.2014 – http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1179-13

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 59


Олег Савицький, експерт з енергетичної політики Національного екологічного центру України Директива 2009/28/EC щодо стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел Директива 2009/28/EC є ключовою директивою ЄС щодо заохочення використання відновлюваних джерел енергії. Вона встановлює загальні рамки для розвитку ВДЕ та визначає необхідні заходи для досягнення до 2020 року 20% частки енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії (електрика, транспорт, опалення та охолодження). Кожна держава ЄС має свої індивідуальні цілі, але спільною метою є 20% енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії Європейського Союзу в 2020 році. Для Договірних сторін Енергетичного Співтовариства вона встановлює, що кожна державачлен повинна забезпечити, щоб частка енергії з відновлюваних джерел в 2020 році становила не менше 10% кінцевого споживання енергії в державі. Вона також наголошує на необхідності інтеграції відновлюваних джерел енергії в сектор транспорту, будівництва і міського розвитку. Договірні сторони Енергетичного Співтовариства також повинні забезпечити дотримання вимог ст. 16 Директиви 2009/28/EC. З метою підвищення вкладу електроенергії з відновлюваних джерел енергії, вона вимагає реформи електроенергетичної інфраструктури, проведення технічного вдосконалення мереж, а також встановлення правил щодо доступу до мереж і розподілу витрат. Прогрес терміново потрібен в таких галузях, як фінансова прозорість, послідовність мережевих правил і вирішення технічних питань приєднання до електромереж. Для України показник в 10% до 2020 року вимагає істотного зростання в усіх секторах від-

60 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

новлюваної енергетики. Для його досягнення необхідні узгоджені зусилля з боку уряду, промисловості і громадськості. Наразі для України використання значного потенціалу відновлюваних джерел енергії має унікальну можливість для перебудови застарілого і економічно неефективного енергетичного сектору. В Україні вже впроваджені певні інституційні основи для стимулювання розвитку відновлюваних джерел енергії відповідно до вимог Директиви 2001/77/EC. Гарантований доступ до мереж, мережевий пріоритет ВДЕ та обов'язкове придбання електроенергії оптовим постачальником електроенергії було забезпечено з 2009 року. Але сприятливі умови для продажу електроенергії, виробленої з ВДЕ, на внутрішньому ринку електричної енергії створені лише для великих підприємств, тому розвиток електростанцій середньої та малої потужності відбувається значно меншими темпами. Необхідно звернути належну увагу на питання підключення малих та середніх електростанцій ВДЕ до електричних мереж. Необхідне також впровадження контролю походження енергії, виробленої з відновлюваних джерел. Для дотримання всіх вимог Договору про заснування Енергетичного Співтовариства необхідне реформування всього енергетичного сектору в бік пріоритетів енергозбереження та ВДЕ. Цільові показники щодо частки ВДЕ, що встановлюються Директивою 2009/28/ЕС, повинні бути відображені в Енергетичній стратегії та галузевих програмах. Одним з основних напрямів для моніторингу та звітності по реалізації виконання Директиви 2009/28/EC є визначення енергетичних балансів за методологією Євростату. Вимагається, щоби дані по енергетичному сектору складалися на основі моніторингу споживання енергоресурсів. Найбільш актуальними для України


є облік споживання біомаси і використання сонячного тепла для опалення (сонячних колекторів), що вимагає адекватної уваги статистичних управлінь і всіх установ, що беруть участь в моніторингу енергоспоживання. Без належного обліку та моніторингу споживання енергоносіїв, Україна не може відстежувати виконання цільових показників щодо частки ВДЕ, тому запровадження методології Євростату для визначення енергетичного балансу має бути першочерговим заходом. В останні два роки в Україні спостерігався інтенсивний розвиток відновлюваної енергетики. Так виробництво електроенергії з ВДЕ збільшилось майже в 4 рази і наближається до 1% від сукупного виробництва електроенергії в Україні. 2012-2013 стали періодом становлення відновлюваної енергетики в Україні. У 2013 році виробництво "чистої" електричної енергії, порівняно з 2012 роком, збільшилося у 2 рази.

відно до змін Закону "Про електроенергетику", прийнятих 20 листопада 2012 року, вимагається використання місцевих засобів виробництва, сировини та послуг при будівництві об’єктів ВДЕ в якості попередньої умови для отримання "зеленого" тарифу для виробників електроенергії. З 1 січня 2014 року частка місцевої складової повинна бути не менше 50%. Підвищення вимог щодо місцевої складової з 30% до 50% вже має негативний на торгівлю в галузі відновлюваних джерел енергії та може мати негативні наслідки для сектору ВДЕ в Україні. У 2013 році Секретаріат Енергетичного Співтовариства отримав скаргу від приватних інвесторів відповідно до правил врегулювання спорів, і в даний час розглядає можливість застосування примусових заходів відносно України на підставі порушення ст. 41 Договору, якщо вимоги щодо місцевої складової не будуть переглянуті.

Для підтримки подальшого інтенсивного розвитку ВДЕ необхідне продовження реформи енергетичного сектору та забезпечення її послідовності, чого наразі бракує як в законодавчому плані, так і в урядових програмах. Відпо-

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 61


ДИРЕКТИВА 2001/77/ЕЕС Директива 2001/77/EЕC щодо створення сприятливих умов продажу електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел, на внутрішньому ринку електричної енергії

• • •

Мають бути сформовані національні індикативні цільові показники споживання електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел; при цьому показники мають враховувати зобов’язання країни в рамках Кіотського протоколу. Уряд повинен гарантувати проходження енергії, виробленої з відновлюваних джерел, схеми гарантування не повинні давати вигоду від національних механізмів підтримки. Уряд зобов’язаний оцінити законодавчо-нормативні рамки щодо адміністративних процедур, які застосовуються до електростанцій з вироблення електроенергії з відновлюваних джерел, з подальшим спрощенням і вдосконаленням взаємодії адміністративних органів та електростанцій. Дозволяється пріоритетний доступ до мереж електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. При цьому оператори систем передавачі та розподілу повинні публікувати правила покриття витрат на технічні рішення, необхідні для інтеграції в мережі виробників енергії з відновлюваних джерел.

Згідно з Протоколом, до 1 липня 2011 року український уряд мав затвердити План заходів з імплементації Директиви. Однак ухвала такого документу відбулася лише 19 червня 2013 року, а ініціатором його розробки виступило Мінекономрозвитку. Враховуючи «досягнення» попередніх років та зобов’язання України до 1 січня 2014 року здійснити імплементацію Директиви 2009/28/ ЕС, котрою вносяться зміни та замінюються директиви 2001/77/ЕС та 2003/30/ЕС, виконання усіх положень Директиви 2001/77/ЕС було заплановане Розпорядженням Кабінету Міністрів №429-р на 2013 рік1. Першим пунктом урядового плану заходів з імплементації Директиви значиться розробка проекту нормативно-правового акта з питань встановлення на 10 років національних орієнтовних цілей щодо споживання електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Відповідальними призначено Міненер1

62 СТОРІНКА

озпорядження Кабінету Міністрів від 19 червня 2013 р. № 429Р р «Про затвердження планів заходів з імплементації Директиви 2001/77/ЕС і Директиви 2003/30/ЕС» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/429-2013-р

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

говугілля, Мінекономрозвитку та Держенергоефективності.

Індикативних цілей для майбутнього споживання електрики з відновлюваних джерел на наступні 10 років не встановлено Національні орієнтовні цілі щодо споживання електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел, викладені у проекті Національного плану дій з відновлюваної енергетики до 2020 року та оновленій Енергетичній стратегії до 2030 року2. Перший документ передбачає досягнення 11% частки у валовому кінцевому обсязі споживання енергії менш ніж за десятиліття. У другому йдеться про збільшення частки ВДЕ у загальному балансі встановлених потужностей до рівня 12,6% до 2030 року (з можливістю коригування в бік збільшення). Таким чином, у жодному з перелічених документів немає показника, який би відображав цільову частку споживання «зеленої» електроенергії в 2

новлена Енергетична стратегія України до 2030 року // МінеО нерговугілля, 19.02.2014 – http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/doccatalog/ document?id=260994


2023 році, тобто за 10 років після затвердження урядового плану.

нергоефективності, Міндоходів, Мінекономрозвитку та інші відомства.

Наступним заходом є розробка проекту нормативно-правового акта з питань порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. Відповідальні – Мінекономрозвитку, Міненерговугілля, Мін’юст та інші.

Проігноровано оцінку дозвільних процедур

Створено нормативну базу для гарантування походження електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел Постановою Кабінету Міністрів від 24 липня 2013 року №771 затверджено Порядок видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії3. Гарантією походження електричної енергії вважається електронний документ, виданий безоплатно на запит виробника електричної енергії, який підтверджує, що частка або визначена кількість електричної енергії вироблена в Україні з альтернативних джерел енергії. Вона видається Держенергоефективності на обсяг відпущеної в мережу електричної енергії за операційний період для кожної установки окремо та на кожний вид альтернативного джерела енергії, і містить дані про вид альтернативного джерела енергії, з якого була вироблена електроенергія, дату видачі, місце розміщення генеруючої установки та кількість вироб­леної електроенергії за операційний період, Замість оцінки існуючих дозвільних процедур на предмет забезпечення прозорості й недискримінаційності правил, урядовий план пропонує обмежитися звітом про застосування механізму державної підтримки виробників електричної енергії з відновлюваних джерел. Відповідні зобов’язання покладені на Держе3

останова Кабінету Міністрів від 24 липня 2013 р. № 771 «Про П затвердження Порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/771-2013-п

В Україні продовжує діяти правило «місцевої складової», закріплене численними змінами до Закону «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. Як засвідчила практика, подіб­ на схема стимулювання розвитку місцевого виробництва спричинює ризики для інвесторів та загрожує стабільному розвитку ринку ВДЕ. Продовжуючи роботу в напрямі заохочення місцевого виробництва, 14 березня 2013 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) ухвалила Постанову «Про внесення змін до Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого тарифу» для суб’єктів господарської діяльності»4. Згідно з документом, для об’єктів електроенергетики, будівництво яких розпочато після 1 січня 2012 року та введених в експлуатацію після 1 липня 2013 року, розгляд питання про встановлення «зеленого тарифу» відбувається після прийняття рішення щодо відповідності рівня «місцевої складової» вимогам закону. У розвиток цього, НКРЕ в червні 2013 року прий­няла Постанову №744 «Про затвердження Порядку визначення розміру місцевої складової для об’єктів електроенергетики, в тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів)». Зрештою, в урядовому плані з імплементації Директиви передбачено розробку проекту нормативно-правового акту з питань забезпечення передачі та розподілу енергії, що вироб­ ляється з відновлюваних джерел енергії. Відповідальними за виконання названо Міненер4

останова НКРЕ № 251 від 14.03.2013 «Про внесення змін до ПоП рядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого тарифу» для суб’єктів господарської діяльності» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0537-13

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 63


говугілля, Мінекономрозвитку, Мінфін на інші органи влади.

троустановок до електричних мереж», затверджений постановою НКРЕ №1467.

Ухвалено низку документів для гарантування передачі та розподілу електроенергії з відновлюваних джерел

Висновок

22 червня 2012 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб’єктів природних монополій», який набрав чинності з 1 січня 2013 року. Метою цього документу є недопущення зловживання суб’єктами господарювання, що надають послуги з приєднання електроустановок до електричних мереж, своїм монопольним становищем та забезпечення рівноправного становища суб’єктів господарювання, а також для законодавчого врегулювання питання приєднання та відповідної плати. Згідно із Законом, змінюється юридична сутність приєднання, яке переведено в ранг платної послуги. Для реалізації положень означеного нормативно-правового акта, НКРЕ затвердила Ставки плати за стандартне приєднання електроустановок (Постанова від 25 грудня 2012 р. №1695), Правила приєднання електроустановок до електричних мереж (постанова від 17 січня 2013 р. №32) та Методику розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж (постанова від 12 лютого 2013 р. №115). Затверджені Правила приєднання електроустановок до мереж передбачають, що електропередавальна організація безоплатно готує та видає замовнику підписаний проект договору про приєднання. Безоплатно замовник отримує також технічні умови та проектну документацію для зовнішнього електрозабезпечення. Водночас виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію електроустановок до точки приєднання замовника фінансуються сторонами порівну5. В листопаді 2013 року також ухвалено «Порядок фінансування послуг з приєднання елек5

64 СТОРІНКА

останова НКРЕ «Про затвердження Правил приєднання електроП установок до електричних мереж» № 32 від 17.01.2013 // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ z0236-13

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Ключовою проблемою імплементації залиша­ ється відсутність офіційно визначеної цілі для електроенергії з ВДЕ на середньострокову пер­ спективу. Тим не менш, триває розробка супро­ відної регуляторної бази. Поряд з цим, для реа­ лізації на ринку «зеленої» електроенергії зали­ шається низка перешкод, зокрема чинні вимоги щодо «місцевої складової» та нестандартного приєднання до електричних мереж. Також, в ре­ аліях лібералізації ринку, яка буде розгортати­ ся вже у найближчі роки, уряд має прийняти рі­ шення для збалансування різних видів генерації, скоротивши потребу у (крос)субсидуванні для покриття різниці у тарифах, та створення конкурентних умов.


Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України, директор НТЦ «Біомаса» Вимоги Директиви 2009/28/ EC щодо стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел:

цій і фахівців, що працюють в галузі ВДЕ.

Спрощення і прискорення адміністративних процедур, надання дозволів, сертифікації та надання ліцензій

Проект Національного плану дій з відновлюваної енергетики розроблено Держенергоефективності із залученням фахівців проекту UNIDO, проте він не узгоджений між відомствами, не затверджений Урядом, і відповідно не поданий до Секретаріату Енергетичного Співтовариства. В цілому проект документу (у версії, поданій на узгодження відомств) розроблено відповідно до вигод Енергетичного Співтовариства і він відповідає прийнятим Україною зобов’язанням з досягнення 11% вкладу ВДЕ у валове кінцеве споживання енергії до 2020 року.

Протягом 2013 року адміністративні процедури, навпаки, ускладнились. На жаль, з вересня 2013 року з’явилися небезпечні тенденції та вимоги до об’єктів біоенергетики (котельні та ТЕЦ на біомасі, біогазові установки), пов’язані зі спробою віднести дані об’єкти до V категорії складності на рівні з об’єктами атомної енергетики та хімічної промисловості. Це, в свою чергу, призводить до значного ускладнення та подорожчання процедури проектування та будівництва, підвищення вимог до розташування відповідних об’єктів, необхідності проведення проектних та будівельних робіт лише організаціями, що мають відповідні ліцензії.

Ухвалення національного плану дій в галузі відновлюваних джерел енергії

Цей показник є суттєво вищим від відповідного показника для ВДЕ в проекті оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року, що розроблявся Міненерговугілля. Очікується протидія узгодженню Національного плану дій з відновлюваної енергетики з боку Міненерговугілля. Проект нацплану отримав схвальні відгуки основних профільних асоціа-

Така ситуація виникла внаслідок листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 2 вересня 2013 року до Ради міністрів Автономної республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міської державних адміністрацій. У цьому листі зазначено, що при ви-

значенні категорії складності об’єктів будівництва – відповідно до Додатку А ДCTУ-Н Б В.1.2-16:2013 – до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, необхідно відносити устаткування для виробництва пару і гарячої води тепловою потужністю 200 кВт і більше з використанням органічного палива. Біонергетична асоціація України не вважає юридичні й екологічні аргументи Мінрегіону переконливими і правильними. Об’єднання вбачає велику загрозу для сектору біоенергетики в такому розвитку подій. Віднесення об’єктів біоенергетики до V категорії складності є неправильним та абсурдним рішенням, яке суперечить пріоритетному напрямку розвитку держави на скорочення споживання природного газу і заміщення його місцевими видами палива, в тому числі біомасою. До надмірних адміністративних процедур можна також віднести невиправдано високі вимоги Закону "Про електроенергетику" до місцевої складової обладнання, матеріалів і послуг об’єктів, що претендують на отримання "зеленого" тарифу: 30% для проектів, що впроваджуються з 1 липня 2013 року, та 50% – починаючи з 1 липня 2014 року. Це

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 65


пов’язано з тим, що для переважної більшості видів обладнання його виробництво, або хоча б виробництво основних комплектуючих, на сьогоднішній день в Україні не освоєно й навряд чи буде освоєно у вказаний термін, принаймні для біоенергетики. Так, українські виробники ніколи не випускали (і навряд чи зможуть випустити протягом найближчих 10 років) таке високотехнологічне обладнання як парові котли для спалювання біомаси потужністю понад 10 МВтт, парові турбіни потужностями 1-10 МВтел, сучасні когенераційні установки на біогазі потужністю 100-1000 кВтел, ряд іншого спеціалізованого допоміжного обладнання для біоенергетики. Позиція профільних асоціацій – повна відміна вимог місцевої складової для біоенергетики.

• Дефініція "біомаси" Закон України "Про електроенергетику" дає некоректне визначення терміну "біома-

66 СТОРІНКА

са". У цьому законі біомасою є "невикопна біологічно відновлювана речовина органічного походження у вигляді відходів лісового та сільського господарства (рослинництва і тваринництва), рибного господарства та технологічно пов'язаних з ними галузей промисловості, що зазнає біологічного розкладу, а також складова промислових або побутових відходів, що здатна до біологічного розкладу". У порівнянні з європейською практикою пропущено слова "продукти та залишки" (після слова "відходи"). Тобто біомаса повинна включати відходи, продукти та залишки лісового та сільського господарства, а не тільки їх відходи. При такому визначенні біомаси, як у чинному законі, до неї не будуть віднесені найбільш поширені на практиці види біомаси, зокрема дрова, пелети/ гранули, тріска та енергетична верба як паливо для ТЕЦ і ТЕС на біомасі, а також силос кукурудзи як сировина для біогазових установок. Всі ці види

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

біомаси, які є вже товарною продукцією, не зможуть бути кваліфіковані як "відходи". Тільки це некоректне визначення може повністю зупинити розвиток сектору виробництва електричної енергії з біомаси в Україні.


Директива 2003/30/EC Директива 2003/30/EC щодо сприяння використання біопального та інших відновлюваних видів пального для транспорту

• • •

Вимагає формування національних індикативних цільових показників споживання біопалива. До 2010 року частка біопалива в країнах-членах ЄС мала становити 5,75% загального споживання палива для транспортних цілей. Зобов’язує уряд моніторити наслідки використання біопалива, враховувати також особливості балансу щодо забруднення навколишнього середовища. Зобов’язує уряд поширювати інформацію про біопаливо та інші відновлювані види пального.

Згідно з Протоколом, до 1 липня 2011 року український уряд мав затвердити План імплементації Директиви. Ухвалення такого документу відбулося 19 червня 2013 року (Розпорядження Кабміну №429-р) з ініціативи Мінекономрозвитку. Урядом передбачено виконання переважної більшості положень Директиви до кінця 2013 року. Розробку проекту нормативно-правового акта з питань визначення національного індикативного завдання заплановано виконати до 30 грудня 2013 року. Відповідальні – Держенергоефективності, Міненерговугілля, Мінекономрозвитку.

Національні індикативні показники встановлено законом, однак він не діє; Міненерговугілля ініціює зменшення нормативно визначеної частки виробництва і застосування біопалива та сумішевого палива моторного В Україні продовжує діяти прийнятий у червні 2012 року Закон №4970-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо виробництва та використання моторних палив з вмістом біокомпонентів». Документ передбачає поетапне збільшення частки виробництва і застосування біопалива та сумішевого моторного палива. Вміст біоетанолу в моторних бензинах, що виробляються або реалізуються на території країни, має складати: з 1 січня 2013 року – рекомендовано не менше 5%; з 1 січня 2014 року –

обов’язковий вміст не менше 5%; з 1 січня 2016 року – обов’язковий вміст не менше 7%. Після набуття чинності закону, «біоетанольні» новації наштовхнулися на запеклу критику з боку нафтотрейдерів, експертів та науковців. Негативні висновки про програму додавання біоетанолу в бензини дали Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури, інститути МАСМА і «ДержавтотрансНДІпроект». Учасники ринку писали до тодішнього віце-прем’єра Ю.Бойка з проханням відстрочити чи скасувати норми, які повинні набрати чинності з 1 січня 2014 року. Водночас МінАПК трималося позиції, за якою скасування або відстрочка обов’язкового додавання біоетанолу в бензини неприпустимі. Протягом 2013 року у Верховній Раді було зареєстровано чотири законопроекти із пропозиціями щодо зміни положень або скасування закону №4970-VI. Перший документ було зареєстровано 11 лютого під №22731 та ініційовано головою Комітету Верховної Ради з питань промислової та інвестиційної політики Ю.Воропаєвим. Наступні два проекти були подані до парламенту 30 серпня 2013 року депутатами І.Єремєєвим та С.Івахівим (співвласники мережі АЗС WOG) та зареєстровані під номе-

роект Закону про альтернативні види палива (щодо маркування П біопалива та бензинів моторних сумішевих) (реєстр. № 2273 від 11.02.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada. gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46491

1

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 67


рами 31452 і 31463 відповідно. Законопроект №32304 від заступника голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки О.Зарубінського був отриманий Верховною Радою 11 вересня. Нововведення Ю.Воропаєва стосувалися дефініцій та запровадження обов’язкового маркування біопалива та бензинів моторних сумішевих із додаванням позначення «Ек». Документом також передбачалось обов’язкове інформування трейдерами кінцевих покупців щодо належності палива до альтернативних видів. Через юридичні неточності проект рекомендували доопрацювати, однак без пояснення причин він був відкликаний 19 вересня 2013 року. Згідно з пропозиціями І.Єремєєва (законопроект №3145), закон №4970-VI мав бути повністю скасований, оскільки в Україні не виробляється достатня кількість біоетанолу, а будівництво нових потужностей з його випуску вимагає часу. Крім того, як твердить пояснювальна записка, на НПЗ і нафтобазах відсутні лабораторії для контролю якості сумішевих палив, не розроблена необхідна нормативна документація. У свою чергу, С.Івахів (законопроект №3146) пропонував Верховній Раді відстрочити перехід на обов’язкове додавання 5% біоетанолу на 2016 рік, 7% біоетанолу – на 2018 рік. Ідею депутата підтримало Міненерговугілля у своєму зверненні до парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу (лист № ВР4-31-4429 від 13 листопада 2013 року). Таку позицію міністерство аргументувало недостатніми обсягами виробництва для додавання 5% в усі бензини (випускається до 56%

68 СТОРІНКА

2

роект Закону про визнання таким, що втратив чинність, ЗаП кону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виробництва та використання моторних палив з вмістом біокомпонентів» (реєстр. № 3145 від 30.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=48096

3

роект Закону про внесення змін до Закону України «Про альтерП нативні види палива» (щодо уточнення строків рекомендованого та обов’язкового додавання в автомобільні бензини біоетанолу) (реєстр. № 3146 від 30.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48098

4

роект Закону про внесення змін до Закону України «Про альтерП нативні види палива» (про уточнення суб’єктів господарювання, на які поширюється норма обов’язкового додавання біоетанолу в бензини моторні) (реєстр. № 3230 від 11.09,2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=48242

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

від необхідного обсягу), можливістю істотного здорожчання пального через додаткове оподаткування – з імпортної сировини повинен сплачуватися акцизний податок у розмірі 49,49 грн./літр, тоді як вітчизняний біоетанол звільнений від сплати акцизу. Крім того, за даними відомства, процес додавання біоетанолу в бензини має класифікуватися як виробництво нового продукту, тому одержуваний сумішевий бензин буде обкладатися ще одним акцизним податком. Законопроект О.Зарубінского мав на меті звузити коло суб’єктів господарювання, для яких додавання біоетанолу є обов’язковим – до виключно вітчизняних підприємств нафтопереробки. Такий крок міг завантажити потенційних виробників сировини і пального, водночас не обмежуючи нафтотредерів, що працюють з імпортом. Як стверджує автор у пояснювальній записці, введення в Україні обов’язкового додавання біоетанолу до бензинів відбувається поспішно, без урахування потенційних ризиків, готовності законодавчих, організаційних та виробничо-технічних умов. Як наслідок, протягом 2013 року жоден із суб’єктів господарювання об’єктивних причин не зміг запустити виробництво і збут сумішевих бензинів на базі біоетанолу. Згідно з регламентом Верховної Ради, профільний Комітет має розглянути законопроект протягом місяця з дня внесення. Однак законопроекти Єремєєва, Івахіва та Зарубінського досі не були винесені керівництвом парламентського Комітету на розгляд. Це підтверджує офіційний сайт Верховної Ради. Тим часом, 16 січня 2014 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості оприлюднило для обговорення текст проекту закону України «Про внесення змін до статті 2 закону України «Про альтернативні види палива»5, яким пропонуєтся змінити графік впровадження відновлюваного палива на ринку, уможливлюється додавання не лише біоетанолу, а й біокомпонентів. 5

Проект Закону про внесення змін до статті 2 Закону України «Про альтернативні види палива» // Міненерговугілля, 16.01.2013 – http:// mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=260422&cat_ id=167475


Оскільки біоетанол є гідрофільною речовиною, яка абсорбує в себе наявну в резервуарах, цистернах та повітрі вологу (воду), розробники вважають за доцільне додавати до бензинів не чистий біоетанол, а біокомпонент на його основі, який включає в себе стабілізуючі добавки та антикорозійні присадки. Крім того, законопроект пропонує встановити вміст біоетанолу та/або біокомпонентів на його основі, вироблених на митній території України, у моторних бензинах в таких пропорціях: до 1 липня 2014 року – рекомендований вміст не менш як 5% (об’ємних); з 1 липня 2014 року – обов’язковий вміст не менш як 3% та не більше ніж 5% (об’ємних); з 2016 року – обов’язковий вміст не менш як 5% та не більше ніж 10% (об’ємних). Для виконання даного положення Директиви, Кабінетом Міністрів до 30 грудня заплановано проведення експериментальних досліджень впливу використання понад 5% біопалива (біокомпонента) у складі дизельного палива на екологічні, енергетичні показники і паливну економічність транспортних засобів.

Триває моніторинг наслідків використання біопалива у моторних сумішах понад 5%, розробляється рецептура двох марок вітчизняної комплексної стабілізуючої добавки Вченими УкрНДІНП «Масма» і «ДержавтотрансНДІпроект» протягом 2013 року здійснювалося дослідження особливостей застосування сумішевих бензинів з вмістом біоетанолу вітчизняного виробництва, у ході яких проводилися стендові та дорожні випробування на контрольній групі автомобілів автопідприємств Києва. Зідно з висновками УкрНДІНП «Масма»6, використання бензинів моторних сумішевих з вмістом не менш ніж 5% без відповідних додатків чинить корозійний вплив на металеві частини двигуна, що може призвести до виходу його з ладу. На сьогодні фахівці інституту вирішили продовжити науково-дослідні роботи з вивчен6

ня фізико-хімічних властивостей спирто-бензинових сумішей, а також зайнялися розробкою рецептур двох марок вітчизняної коплексної стабілізуючої добавки для бензинів моторних сумішевих та технології виготовлення добавки та бензинів моторних сумішевих на її основі. Розрахунками ДП «ДержавтотрансНДІпроект», як стверджує пояснювальна записка до законопроекту Олега Зарубінського, засвідчено непристосованість до використання Е10 (сумішеві бензини із вмістом не менш ніж 5% біоетанолу) двох третин бензинових автомобілів, а також всієї мототехніки – понад 0,5 млн. одиниць в Україні. Висновки державних науковців підтвердила експертна спільнота. За даними НТЦ «Психея», застосування Е5 та Е10 є неприйнятним як для автомобільних двигунів із системами впорскування, що мають вузький діапазон регулювання паливоповітряної суміші, так і для всіх карбюраторних двигунів. Використання сумішевих бензинів для непристосованих до цього палива транспортних засобів призведе до погіршення їхніх експлуатаційних властивостей, надійності роботи, а також збільшення викидів забруднюючих речовин з відпрацьованими газами двигунів. Водночас, оновлена Енергостратегія, схвалена урядом 24 липня 2013 року, стверджує, що сучасний рівень розвитку технологій дозволяє практично будь-яким двигунам споживати бензин із 10% вмістом етанолу, а також дизельне паливо із 7% вмістом біодизеля. Відтак, перехід на використання бензину з вмістом 10% етанолу до 2020 року і 15% – до 2030 року відбудеться, і потребуватиме всього 6-8 млрд. грн. інвестицій. Урядовий план з імплементації Директиви передбачав також проведення громадських слухань щодо можливостей використання біопалива та інших альтернативних видів палива до 30 грудня 2013 року. Зобов’язання мало бути виконане Держенергоефективності та Міненерговугілля.

овідка УкрНДІНП «Масма» щодо обов’язкового введення не Д менш ніж 5% об. біоетанолу або добавок на його основі в автомобільні бензини // Економічна правда, 19.02.2014 – http://eimg. pravda.com.ua/files/2/f/2fa3ecc-masma-bioetanol.pdf Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 69


Інформування громадськості щодо вжитих заходів, національних ресурсів та частки біопалива від загальних продажів відбувалося депутатами, експертами та учасниками ринку; громадські слухання не проводились У звіті Енергетичного Співтовариства про виконання acquis у 2013 році відзначено потребу в посиленій увазі до введення нового режиму стійкості для біопалива, зважаючи на слабке розуміння необхідної бази для відповідності новим вимогам. З часу прийняття закону №4970-VI учасники ринку та експерти неодноразово порушували питання, пов’язані з використанням біоетанолу, на галузевих заходах. Йшлося про властивості біоетанолу, необхідність розробки стандартів та інфраструктури для виробництва подібних продуктів тощо. Однак Експертно-аналітична группа при Міненерговугілля вирішила обговорити «біоетанольні» новації лише 29 серпня 2013 року. Тоді ж з’ясувалося, що робоча група з вирішення проблем та ризиків, пов’язаних з обов’язковим використанням в Україні бензинів моторних з біокомпонентами, припинила роботу і потребує поновлення повноважень. Починаючи з серпня 2013 року, обговорення проблем із впровадження закону №4970-VI відбувалося здебільшого у Верховній Раді і за допомогою урядової кореспонденції. Вже 18 жовтня Міненерговугілля написало уряду лист, де виклало мотиви відстрочення нововедень і запропонувало допрацювати законопроект №3146. За оцінками міністерства, для підготовки нормативно-правової бази Україні необхідно взяти «біоетанольну» паузу на два роки. Зрештою, на початку 2014 року відомством було опубліковано проект закону «Про внесення змін до статті 2 закону України «Про альтернативні види палива» із проханням до громадськості висловлювати зауваження та пропозиції.

70 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Висновок Встановивши амбітний цільовий показник, уряд не передбачив заходів зі стимулювання розвитку галузі, зокрема виробництва, збері­ гання і збуту альтернативних видів палива. Лише зараз відповідальні органи почали реа­ гувати на занепокоєння учасників ринку та заклики експертної спільноти, не кажучи про ініціативи народних депутатів. Для повно­ цінного запровадження Директиви 2003/30/ЕС у вітчизняне законодавство необхідний комп­ лексний підхід до врегулювання проблемних питань щодо додавання біоетанолу в бензини, що включатиме податкові та митні пільги, а й інші формати розвитку ринку. Наприклад, з огляду на фізичні обмеження автопарку Укра­ їни доцільно передбачити паралельний обіг кондиційних (не сумішевих) палив.


Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 71


Богдан Соколовський, керівник міжнародних програм Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» Альтернативна енергетика останні роки розвивається в Україні набагато інтенсивніше, ніж традиційна. Це відповідає загальним світовим тенденціям. Однак ще не досягнуло того рівня, який характерний, наприклад, для Європи. Зокрема, у грудні 2012 року загальна встановлена потужність сонячних електростанцій в Україні складала 317,8 МВт (на 130,3 МВт більше у порівнянні з 2011 роком), а вітрових електростанцій – 262,8 МВт (на 141,5 МВт більше у порівнянні з 2011 роком). Аналіз законодавчої бази свідчить про те, що вона забезпечує законні умови для розвитку альтернативної енергетики, але ще не є зобов’язуючою. Найважливішими передумовами для розвитку галузі альтернативної енергетики в Україні є природні фактори і належне законодавче підґрунтя («зелений» тариф, податкові пільги, гарантії захисту іноземних інвестицій). Основні нормативно-правові акти – Закон «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР; Закон «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» від 20.11.2012 № 5485-VI; Закон «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 № 555-IV; Закон «Про землі енергетики і правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» від 09.07.2010 № 2480- VI; Постанова НКРЕ «Про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зе72 СТОРІНКА

леного» тарифу для суб’єктів господарської діяльності» від 02.11.2012 № 1421; Постанова НКРЕ «Про затвердження Порядку визначення розміру місцевої складової для об’єктів електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів)» від 27.06.2013 № 744. За ст. 1 Закону «Про альтернативні джерела енергії» альтернативні джерела енергії – це відновлювані джерела енергії, до яких належать: енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів; та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів. Однією з основних засад державної політики у сфері альтернативних джерел енергії є нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел (ст. 3). По-перше, за ст. 1 Закону «Про електроенергетику» державою встановлюється пільговий, так званий «зелений» тариф – спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, мініта малими гідроелектростанціями. Ст. 15 зазначеного Закону встановлює обов’язок оптового ринку купувати у суб’єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю електричну енергію, вироблену на об’єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів), за «зеленим» тарифом, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску. Крім того, така електрична енергія може бути реалізована за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками. За нормою ст. 17-1 Закону «Про електроенергетику», «зе­ лений» тариф до 1 січня 2030 року встановлюється уповноваженим державним органом – Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. «Зелений» тариф для електроенергії, виробленої з альтернативних джерел енергії на об’єктах електроенергетики, будівництво яких розпочате після 1 січня 2012 року, встановлюється за умови дотримання розміру місцевої складової. Місцева складова – це частка визначених Законом «Про електроенергетику» складових об’єкта електроенергетики українського походження, використаних при його створенні. Українське походження елементів місцевої складової


(крім робіт з будівництва) визначається місцем здійснення визначених вказаним Законом операцій щодо елементів місцевої складової на території України та підтверджується сертифікатом походження, виданим у встановленому порядку Торгово-промисловою палатою України або уповноваженим органом іноземної держави (щодо товарів, які імпортуються). Українське походження робіт з будівництва визнається таким за умови реєстрації на території України місцезнаходження підрядників, які виконували роботи, що підтверджується випискою (витягом) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, вимога щодо дотримання розміру місцевої складової не поширюється на генеруючі установки приватних домогосподарств, а також на мікро-, міні- та малі гідроелектростанції. «Зелений» тариф встановлюється для кожного суб’єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії; за кожним видом альтернативної енергії; для кожного об’єкта електроенергетики (або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу). Коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з використанням альтернативних джерел енергії, встановлюється залежно від дати введення відповідного об’єкта енергетики в експлуатацію. По-друге, варто звернути увагу на те, що для суб’єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, застосовується порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, встановлений на дату введення в експлуатацію об’єктів електроенергетики, які виробляють електроенергію з альтернативних джерел енергії. У разі вне-

сення змін до відповідного законодавства суб’єкти господарювання можуть обрати новий порядок стимулювання. Одним із заходів стимулювання є встановлення чинним законодавством податкових пільг для учасників ринку альтернативної енергетики. Зокрема, Податковим коде­ксом України передбачені пільги при оподаткуванні податком на прибуток та пільги при імпорті. При впровадженні платником податку енергоефективних заходів та енергоефективних проектів, такий платник повинен забезпечити окремий облік прибутку/збитку, отриманого від здійснення зазначених заходів та реалізації проектів. Пільги щодо податку на прибуток діють протягом п’яти років з моменту отримання першого прибутку внаслідок підвищення енергоефективності виробництва. Третьою важливою складовою належного законодавчого підґрунтя для розвитку галузі альтернативної енергетики є наявність гарантій для іноземних інвесторів щодо захисту інвестицій. Вони встановлюються, зокрема, Розділом 2 Закону «Про режим іноземного інвестування». В разі зміни законодавства України, яке регулює гарантії захисту іноземних інвестицій, протягом 10 років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які встановлені Законом «Про режим іноземного інвестування». Зазначені гарантії не поширюються на зміни законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здій-

снення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена виключно на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів та за умови обов’язкової компенсації. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України. У разі припинення інвестиційної діяльності, іноземний інвестор має право на повернення (не пізніше 6 місяців з дня припинення цієї діяльності) своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України. Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Таким чином, на сьогоднішній день в Україні є законодавство, необхідне для стабільного розвитку альтернативної енергетики. Однак, ще нема бази, яка б зобов’язувала мати певний процент вмісту альтернативної енергії.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 73


НАВКОЛИШНЄ

Рік в Енергетичному

СЕРЕДОВИЩЕ 74 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Директива 2001/80/ЕС Директива 2001/80/ЕC про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин у атмосферне повітря великими спалювальними установками1

• • • 1

Країни-члени повинні розробити відповідні програми послідовного зниження сукупного річного обсягу викидів із установок для спалювання палива, номінальна ефективна теплова потужність яких дорівнює або перевищує 50 МВт, і дотримуватися граничних значень викидів з урахуванням відповідного зниження у відсотках, встановленого для кожної країни. Має бути розроблений та затверджений національний план зниження викидів, який би передбачав зниження сукупного річного обсягу викидів оксиду азоту, діоксиду сірки та пилу з наявних установок до рівня, який був би досягнутий застосуванням цих граничних значень викидів до наявних установок, що перебували в експлуатації 2000 року. Уряд повинен забезпечити відповідність усіх ліцензій на будівництво або експлуатацію нових установок належним граничним значенням викидів. До порушників відповідних положень національного законодавства урядом встановлюються санкції. Має здійснюватись і моніторинг викидів від установок спалювання, який рекомендовано проводити за рахунок оператора. В свою чергу, оператори зобов’язані здійснювати інформування компетентних органів у відповідні терміни про виконання вимог та здійснені зміни.

ішенням Міністерської Ради Енергетичного Співтовариства D/2013/06/MC-EnC застосовуються також Розділ ІІІ, Додаток V, та Ст. 72(3)-(4) Р Директиви 2010/75/EC.

Відповідно до Протоколу, директива має бути імплементована до 1 січня 2018 року.

установки мають відповідати європейським вимогам.

Відповідно до плану заходів з виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, необхідно розробити заходи та методологію стосовно встановлення граничного рівня викидів деяких забруднювачів до атмосфери великими спалювальними установками до 1 січня 2018 року. Відповідальні органи влади – Міненерговугілля, Мінприроди, Мінекономрозвитку та НАК «Енергетична компанія України».

У квітні 2012 року Міненерговугілля представило на розгляд Кабміну розроблений проект Розпорядження «Про схвалення проекту Концепції Державної цільової програми обмеження викидів деяких забруднюючих речовин з великих спалювальних установок електро­ енергетичного сектору (ТЕС, ТЕЦ) України». В документі зазначено, що метою програми є суттєве скорочення викидів шкідливих речовин від підприємств теплоенергетичного комплексу з доведенням їх концентрацій до гранично допустимих рівнів, прийнятих в ЄС; виконання міжнародних зобов’язань, а також інтеграція Об’єднаної енергетичної системи України до Європейської енергетичної системи. Фінансування програми, як передбачається проектом концепції, має здійснюватися за рахунок державного та місцевого бюджетів, інвестиційної складової в тарифах на відпуск електроенергії та тепла, власних коштів ТЕС і ТЕЦ, цільового використання коштів екологічного податку та від продажу квот на викиди парникових газів,

До 1 січня 2018 року, відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт» №541 від 22 жовтня 2008 року, підприємства повинні провести модернізацію або капітальний ремонт в терміни, встановлені цим наказом та виконувати поточні, а надалі й перспективні технологічні нормативи. Нові

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 75


кредитних коштів вітчизняних та іноземних фінансових установ за державної підтримки, міжнародної фінансової допомоги тощо. Навесні 2012 року Міненерговугілля приймало зауваження та пропозиції1 до цього проекту з метою подальшого обговорення, однак розпорядження й досі залишається незатвердженим. Цікаво, що пропозиції щодо впровадження Директиви 2001/80/ЕС вимагалися Кабміном до лютого 2013, в рамках виконання Плану заходів щодо сприяння діяльності іноземних інвесторів2. Відповідно до Стратегії державної екологічної політики України на період до 2020 року, розробленої Міністерством екології та природних ресурсів, стратегічними завданнями й цілями в напрямку обмеження викидів є визначення цільових показників вмісту небезпечних речовин в атмосферному повітрі (зокрема, для важких металів, звислих часток пилу, неметанових органічних сполук та стійких органічних забруднюючих речовин) з метою їх врахування при встановленні технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення; оптимізація структури енергетичного сектору національної економіки шляхом збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю (до 2015 року – на 10%, до 2020 року − на 20%). У Розпорядженні Кабінету Міністрів №603-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року» від 17 липня 2013 року, зокрема, йде мова про необхідність упровадження екологічно ефективних методів організації виробництва й принципів корпоративної соціальної відповідальності з метою зменшення обсягів викидів і скидів, за-

76 СТОРІНКА

1

Повідомлення про обговорення проекту розпорядження Кабінету Міністрів «Про схвалення проекту Концепції Державної цільової програми обмеження викидів деяких забруднюючих речовин в атмосферу з великих спалювальних установок електроенергетичного сектору (ТЕС, ТЕЦ) України» // Міненерговугілля, 28.03.2012 – http:// mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=219389&cat_ id=200576

2

озпорядження Кабінету Міністрів від 19 грудня 2012 року № 1074Р р «Про затвердження плану заходів щодо сприяння діяльності іноземних інвесторів»// Законодавство України, 19.02.2014 – http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1074-2012-%D1%80

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

безпечення розвитку технологій промислового виробництва, що унеможливлюють або зменшують обсяг використання екологічно небезпечних хімічних речовин та їх сполук. Згідно з розпорядженням, обсяг фінансових і трудових ресурсів, необхідний для виконання цієї Програми, визначатиметься під час розроб­ лення планів відповідних заходів. За повідомленням науковців, у 2013 році Міненерговугілля ініціювало розробку Державної цільової програми послідовного зниження сукупного річного обсягу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із наявних установок спалювання із дотриманням граничних значень викидів відповідно до вимог Директиви 2001/80/ЄС3, яка має регламентувати повний цикл заходів із приведення викидів до європейського рівня. Розробка документу триває, жодних його проектів не оприлюднювалося. В січні 2013 року у Верховній Раді було зареєстровано проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахування екологічного податку, поданий народним депутатом І.Сех. Документ передбачав зміну перерозподілу екологічного податку на користь місцевих бюджетів (з 65% до 70%), тим самим скорочуючи видатки на забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств із тієї частки, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету. З боку уряду до нього було висловлено багато критики, зокрема Мінфін вказував на 1,3 млрд. грн. втрат дохідної частини держбюджету4. Водночас, профільний комітет парламенту рекомендував законопроект та висловив думку, що основні фінансові затрати мають нести саме підприємства-забруднювачі, а екологічний податок має стимулювати їх до модернізації. Тим 3

Інформація про підсумки V Міжнароднoї науково-практичної конференції «Сучасні технології усунення негативного впливу вугільних ТЕС на навколишнє природне середовище у відповідності з вимогами Європейського Союзу» (15-18.04.2013, м. Львів) // Сайт проекту «Демонстрація, ознайомлення та застосування в Україні чистих вугільних технологій та технологій уловлювання та складування вуглецю)», 19.02.2014 – http://cetiproject.com/ua/ konferenciya_2013_roku__kviten_

4

Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахування екологічного податку // Комітет Верховної Ради України з питань бюджету, 18.04.2013 – http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/ control/uk/publish/article;jsessionid=161435FB89A28B17BE08E95DD DDD5D41?art_id=49906&cat_id=44731


не менш, в ході розгляду Верховна Рада відхилила документ. У жовтні 2013 року Міністерська Рада Енергетичного Співтовариства ухвалила два важливі рішення, спрямовані на подальше обмеження викидів великих спалювальних установок. Перше рішення передбачає, зважаючи на значні обсяги інвестицій, необхідних для модернізації існуючих об’єктів, можливість застосування протягом перехідного періоду гнучких інструментів для реалізації Директиви 2001/80/ ЕС, які сприятимуть реалізації цілей документу без зниження рівня його амбіцій. Друге рішення стосується реалізації більш амбітних цілей у напрямку зниження викидів в атмосферне повітря великими спалювальними установками (Директива 2010/75/ЕС) з 2018 року.

Висновок Подальше зволікання з ухваленням концепції відповідної державної програми є неприйнят­ ним, оскільки загрожує подальшим відкладан­ ням імплементації. Україна також має здійсни­ ти ряд кроків, які б сигналізували інвесторам про бажання держави взяти на себе частину су­ купного фінансового навантаження, яке оціню­ ється учасниками ринку в 13-15 млрд. дол.5 Си­ туація ускладнена тим фактом, що дотепер жоден тепловий блок в Україні не обладнано су­ часною системою сірко- і азото­очистки димо­ вих газів. Тільки в липні 2013 року розпочалося будівництво установки сірко­очистки димових газів на Трипільській ТЕС, яка має бути введена в експлуатацію влітку 2014 року. Окрім того, в Україні лише одна компанія займається ви­ робництвом установок сіркоо­чистки димових газів, що значно сповільнює обладнання тепло­ електростанцій відповідно до вимог Директи­ ви. Відтак, ситуація вимагає розробки спільно із Секретаріатом Енергетичного Співтовари­ ства індивідуального плану дій з чіткими часо­ вими термінами та індикаторами виконання.

5

ЄС пропонує Енергоспільноті посилити норми щодо викидів ТЕС, але збільшити терміни їхнього впровадження // Дзеркало тижня. Україна, 16.09.2013 – http://dt.ua/ECONOMICS/yes-proponuyeenergospilnoti-posiliti-normi-schodo-vikidiv-tes-ale-zbilshiti-terminiyihnogo-vprovadzhennya-128505_.html

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 77


Олексій Хабатюк, директор Фонду екологічних інвестицій

Однією із цілей діяльності Енергетичного Cпів­товариства є запровадження його сторонами нормативно-правової бази Європейського Союзу щодо охорони навколишнього середовища. Україна, приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, отримала не лише всі права, надані його сторонам, але й взяла на себе зобов’язання, зокрема, в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Директива 2001/80/EC Однією із найбільш проблемних для імплементації в Україні директив «екологічного блоку» є Директива 2001/80/ EC про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин у атмосферне повітря великими спалювальними установками (в офіційному перекладі українською мовою тексту Договору помилково зазначено «великими сміттєспалювальними заводами»). Хоча директива стосується всіх установок, які спалюють паливо та мають вхідну теплову потужність більше 50 МВт, найбільш очевидними та масштабними є проблеми її виконання на українських те­плових електростанціях (ТЕС). На даний час в середньому питомі викиди українських ТЕС перевищують вимоги Директиви 2001/80/ EC за сірчистим ангідридом в близько 10 разів, оксидами азоту – в 5 разів, твердими 78 СТОРІНКА

мікрочастинками (пилом) – у 20 разів. З одного боку, за оцінками, на виконання цих вимог ТЕС України будуть потребувати більше 10 млрд. євро інвестицій. З іншого, невиконання цих вимог призводить до збільшення частоти таких захворювань населення в місцях розташування ТЕС, як хвороби верхніх дихальних шляхів, серцева недостатність, бронхіти, астма, пневмонія, емфізема легень та інші. Слід зазначити, що формально в нормативно-правову базу України досить давно внесено зміни, які в цілому враховують вимоги Директиви 2001/80/ EC. Наказом Мінприроди № 541 від 22.10.2008 затверджено перспективні технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин, які в цілому відповідають вимогам зазначеної директиви та мають виконуватись з 1 січня 2016 року. В той же час жодна з 14 найбільших вугільних ТЕС України, які є системоутворюючими генеруючими потужностями ОЕС України та виробляють близько 40% всієї електроенергії в країні, не відповідає цим перспективним вимогам. Причина такого стану речей лежить у сформованому вторинному відношенні як влади, так і більшої частини суспільства до захисту навколишнього середовища на противагу виробничим та економічним

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

інтересам. Тому, за поточного стану речей можна прогнозувати, що жодна із діючих нині вугільних ТЕС не буде виконувати всіх вимог ні до 2016 року, коли почнуть діяти перспективні вимоги наказу № 541, ні до 2018 року, відповідно до зобов’язань перед Енергетичним Співтовариством. Окремі вимоги, зокрема щодо викидів пилу, будуть виконанні на окремих енергоблоках ТЕС, а потенційно можуть бути виконані на більшості ТЕС в рамках проектів реконструкції та/або модернізації. В той же час, зниження викидів сірчистого ангідриду та оксидів сірки до нормативних вимог в означені терміни може бути та очевидно буде виконано лише на окремих енергоблоках ТЕС в рамках комплексної їх реконструкції, як наприклад реконструкції енергоблоку № 2 Трипільської ТЕС. Одним із можливих шляхів виконання вимог Директиви 2001/80/EC було та залишається розроблення та реалізація комплексного плану її виконання. Концепція такого плану була розроблена ще в 2012 році, але до цього часу вона не затверджена, а відповідний план не розроблено та, відповідно, не реалізується. Іншим стимулом до екологічної модернізації ТЕС мали б стати екологічні податки, які стягуються за викиди та є фіскальним інструментом реалізації державної екологічної


політики. Однак зміни, внесені до Податкового кодексу України наприкінці 2013 року, знизили рівень екологічних податків для ТЕС на два найближчі роки на 25%. З одного боку, це дозволить знизити податкове навантаження на ТЕС приблизно на 700 млн. грн. у цей період. Чи будуть ці кошти спрямовані власниками ТЕС на виконання природоохоронного законодавства – покаже час. Але без дієвого контролю за виконанням таких вимог з боку держави та примусу до цього очікувати на добровільне виконання не варто. Допоки в України не визначились із планом виконанням Директиви 2001/80/EC, на 11-й Міністерській раді Енергетичного Співтовариства, яка пройшла 24 жовтня 2013 року в Белграді, було прийнято рішення про застосування в рамках Енергетичного Співтовариства Директиви 2010/75/ ЕС в частині, що стосується граничного рівня викидів. Вимоги цієї директиви є більш жорсткими в порівняні із вимогами Директиви 2001/80/EC та мають виконуватись сторонами починаючи з 1 січня 2018 року на нових установках. Рішення про обов’язкове застосування вимоги цієї директиви до існуючих установок (реконструйованих або модернізованих) має бути прийнято на Міністерській раді Енергетичного Співтовариства до 31 грудня 2015 року. Це потребує внесення змін в нормативно-

правову базу України, зокрема до наказу Мінприроди № 54 щодо нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин.

слід відносити до V категорії складності, що вимагає проведення експертизи згідно Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».

Директива 85/337/EEC

28 серпня 2013 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів № 808 «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» (оприлюднено 19 листопада 2013 року), яка дуже наближена до так званого першого переліку видів діяльності, що підлягають ОВНС згідно Директиви 85/337/EEC. В той же час, проігноровано види діяльності із так званого другого переліку, які підлягають так званому скрінінгу.

До середи 2011 року оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) в Україні наслідувала радянську модель, яка характеризується двома основними рисами з точки зору процесу прийняття рішення – двоетапна процедура ОВНС та дозвільний характер процедури ОВНС. З набранням в червні 2011 року чинності прикінцевих положень нової редакції Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», система ОВНС була зруйнована. 5 січня 2013 року внесено зміни до Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», якими визначено об’єкт оцінки впливу на довкілля та визначено, що є результатом ОВНС. Зокрема, вперше законом України впроваджено вимогу щодо ОВНС об’єктів, які можуть мати вплив на довкілля у транскордонному контексті. У 2013 році було затверджено Національний стандарт України «Визначення класу наслідків (відповідності) та категорії складності об’єктів будівництва» (ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013). Стандартом визначається, що об’єкти, які становлять підвищену екологічну небезпеку,

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 79


Директива 79/409/ЕЕС Директива 79/409/ЕЕС щодо охорони диких птахів

Застосовується лише стаття 4 (2), яка вимагає вжити заходів щодо збереження звичайних видів перелітних птахів із приділенням особливої уваги захисту водно-болотяних угідь, включаючи угіддя міжнародного значення.

Відповідно до Протоколу, Директива має бути імплементована до 1 січня 2015 року.

ється на рослини й тварини, занесених до Червоної книги України.

Згідно з планом заходів з виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, потрібно привести нормативно-правову базу з питань охорони диких птахів у відповідність із вимогами цієї Директиви до 1 січня 2015 року. Відповідальний орган влади – Мінприроди.

Згідно із заходами, затвердженими Мінприроди в Базовому плані апроксимації в грудні 2012 року, необхідно внести зміни до Закону «Про тваринний світ» для оновлення переліку видів птахів, занесених до Червоної книги України, закріплення чіткіших положень щодо принципу збереження популяцій диких птахів при врахуванні економічних та рекреаційних вимог, закріплення положень щодо створення біотопів та відновлення зруйнованих біотопів.

Зокрема, мають бути вжиті заходи для збереження мігруючих видів птахів, забезпечення їхнього захисту на ділянках морів та суші в місцях розмноження, линьки, зимівлі та пунктів відпочинку вздовж шляхів міграції. Особлива увага повинна приділятися захисту заболочених територій, водно-болотних угідь міжнародного значення. 24 жовтня 2012 року Розпорядженням Кабінету Міністрів №818-р «Про погодження надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення» до переліку водно-болотних угідь включено ще 7 територій: Черемське болото (Волинська обл.), верхів’я річки Уж та водосховище Форнош (Закарпатська обл.), Біле озеро та болото Коза-Березина, болотні масиви Сира Погоня та Сомине (Рівненська обл.). Таким чином, загальна кількість водно-болотних угідь міжнародного значення в Україні збільшилася до 53. Постановою Кабінету Міністрів від 24 липня 2013 року №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» затверджено підвищені розміри компенсації за незаконне добування чи знищення об’єктів тваринного світу, пошкодження або знищення місць їхнього перебування й розмноження. Дія цієї постанови не поширю80 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

У березні 2013 року до Верховної Ради було внесено законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони тваринного та рослинного світу», який був розроблений народними депутатами М. Томенком, О.Тягнибоком, Л.Котеляк, Є.Балицьким, В.Головком та П.Розенком. Документ передбачав формування більш чітких принципів регулювання чисельності окремих популяцій видів диких птахів, закріплював вимоги щодо заборони продажу, перевезення й утримання з подальшим продажем живих чи мертвих птахів та будь-яких швидко розпізнаваних їхніх частин, а також щодо внесення тих птахів, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними й перебувають під загрозою зникнення на деяких територіях країни, до переліку видів тварин, які підлягають особливій охороні на цих територіях. Однак цей законопроект було відхилено та знято з розгляду в травні 2013 року.

Висновок Попри розширення кількості угідь міжнародно­ го значення, що є позитивним для посилення захисту диких птахів, Україні бракує чітко ви­ значених змін до законодавства.


Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 81


Директива 85/337/ЕЕС Директива 85/337/ЕЕС про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище зі змінами та доповненнями, внесеними Директивами 97/11/ЕC, 2003/35/ЕC та 2009/31/ЕC

• •

Вимагає, щоб проекти, які можуть здійснювати суттєвий вплив на довкілля, передбачали отримання згоди на розробку та оцінку їхнього впливу на довкілля. Оцінка впливу на навколишнє середовище повинна передбачати виявлення, опис та оцінку безпосереднього й опосередкованого впливу таких проектів на людей, фауну та флору, ґрунт, воду, повітря, клімат і ландшафт, матеріальні цінності та культурну спадщину, а також враховувати взаємодію між цими чинниками.

Відповідно до Протоколу, Директива мала бути імплементована до 1 січня 2013 року. Згідно з планом заходів з виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, потрібно було привести нормативно-правову базу з питань оцінки впливу на довкілля у відповідність з вимогами цієї Директиви до 1 січня 2013 року. Відповідальні органи – Мінприроди та Міненерговугілля. За червень-грудень 2011 року Мінприроди провело аналіз економічних, соціальних та політичних результатів впровадження Директиви, який був одним із зобов’язань Національного плану дій на 2011-2015 роки. У квітні та жовтні 2013 року до Національного плану дій на 2011-2015 роки розпорядженнями Кабінету Міністрів України було внесено зміни, які стосувалися передусім обсягів фінансування заходів, передбачених ним. 17 лютого 2011 року набув чинності Закон №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв’язку з яким були внесені зміни до законів «Про екологічну експертизу» та «Про охорону навколишнього природного середовища». Фактично цим актом було скасовано інститут екологічної експертизи, адже раніше в оцінці можливих екологічних наслідків головну роль відігравала саме державна експертиза. Набуття цим законом чинності суттєво віддалило Україну від запровадження європейських стандартів. 82 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

У січні 2013 року до Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» було внесено зміни: зокрема, проектування та будівництво об’єктів, які можуть мати вплив на довкілля, підлягають окремій оцінці їхніх екологічних наслідків. У вересні 2013 року Верховна Рада ухвалила нові зміни, які передбачали, що рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де не затверджено планів зонування або детальних планів територій, до 2015 року (а не до 2013 року, як було зазначено в попередній редакції) приймають уповноважені органи містобудування та архітектури в межах встановленого законодавством строку. Таким чином, остання редакція цього Закону відбулася в жовтні 2013 року, нова запланована на 5 липня 2014 року. У травні 2013 року міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков заявив, що в екологічному секторі першочергово мають бути адаптовані Директива 85/337/ЕЕС та Директива 2003/35/EC1. За словами посадовця, в рамках адаптації першої з них передбачалося внесення змін до законів «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо процедури оцінки впливу на навколишнє середовище. Також планувалося прийняття нормативно-правового акту, що встановлює чіткі 1

Олег Проскуряков: Можна пишатися зробленим торік, але поточні плани теж вражають // Вісник екологічної безпеки № 3 (2013) – http://www.menr.gov.ua/index.php/press-center/media/358-olehproskuriakov-mozhna-pyshatysia-zroblenym-torik-ale-potochni-planytezh-vrazhaiut


вимоги до процедури ОВНС, в тому числі у випадках транскордонного впливу та з урахуванням вимог Директиви 85/337/ЕEC. Планом заходів щодо виконання в 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу була передбачена підготовка проектів нормативно-правових актів щодо оцінки впливу деяких планів та програм на довкілля. Розробками цих проектів мало займатися Мінприроди, однак строку виконання в плані не зазначено. Постановою Кабінету Міністрів №808-п від 28 серпня 2013 року «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» до об’єктів і видів діяльності було віднесено такі, котрі наближені до І-ІІІ додатків Директиви.

в другому читанні.

Висновок Україна поступово повертається до законо­ давчих норм з оцінки впливу на довкілля, ска­ сованих у 2011 році. Більше того, складаються передумови якщо не повноцінного запрова­ дження, то хоча б наближення нормативноправової бази до вимог Директиви. Значну роль відіграють міжнародні конвенції, обов’язкових характер яких стимулює законодавців до роз­ робки документів на виконання їх вимог. Разом з тим, немає цілісного документу, який на­ ближав би Україну до виконання зобов’язань в рамках Енергетичного Співтовариства щодо ОВНС.

У вересні 2013 року Верховна Рада підтримала в першому читанні проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації положень Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті». Ініціаторами законопроекту стали народні депутати О.Онищенко та Н.Шуфрич. Законопроект спрямований на створення правової процедури здійснення ОВНС, яка є необхідною для забезпечення виконання положень Конвенції Еспо та Орхуської конвенції. Документ передбачає процедуру визначення видів діяльності, щодо яких проводитиметься процедура ОВНС, проведення всіх етапів ОВНС, результати яких враховуватимуться під час прийняття дозвільного рішення. Крім того, законопроектом врегульовано порядок проведення громадського обговорення матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище. Особливу увагу приділено створенню процедур, які спрямовані на забезпечення реалізації положень Конвенції Еспо, і повноважень органу, який є відповідальним за реалізацію положень цієї конвенції в Україні. Відповідно до Постанови Верховної Ради №56718 від 17 вересня 2013 року, Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи має доопрацювати зазначений законопроект і внести його на розгляд парламенту Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 83


Світлана Берзіна, президент ВГО «Жива планета», заступник голови національного технічного комітету стандартизації «Охорона навколишнього природного середовища» Директива 85/337/ЕЕС про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище Законодавство про оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВНС) лише частково відповідає вимогам Директиви (ступінь відповідності – низький), а в окремих випадках норми чинного законодавства України суперечать вимогам Директиви. В Україні система оцінки впливу на навколишнє середовище в цілому включала розробку замовником проекту матеріалів ОВНС та обов’язкове проведення державної екологічної експертизи об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, спеціально уповноваженим органом. Реалізацію проектів та діяльності без позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо екологічно небезпечних об’єктів було заборонено. У зв’язку з прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, яким було встановлено новий порядок отримання дозволів на будівництво, та за внесенням змін до Закону України «Про екологічну експертизу», якими було вилучено положення щодо державної екологічної експертизи проектів будівництва, в системі оцінки впливу проектів на навколишнє середовище відбулись суттєві зміни, внаслідок яких в 84 СТОРІНКА

процедурі ОВНС бракує ключових елементів, визначених у Директиві 85/337/EEC. Зокрема, чітко не визначена роль та можливості участі в процесі ОВНС спеціально уповноваженого органу в сфері охорони довкілля (Мінприроди), роль державних органів в цілому суттєво обмежена і фактично вся основна процедура ОВНС проводиться замовником проекту (або комерційною організацією для замовника). Потребує вдосконалення процедура інформування та участі громадськості. Відсутні чіткі вимоги щодо процедур ОВНС у разі наявності транскордонного впливу. Необхідно розробити нормативно-правовий акт (акти) з метою встановлення чітких вимог до процедури ОВНС, в тому числі у випадках транскордонного впливу та з врахуванням вимог Директиви 85/337/EEC. Порядок проведення ОВНС в транскордонному контексті може бути затверджений окремим нормативно-правовим актом, або бути включеним у загальний нормативно-правовий акт про ОВНС. У будь-якому випадку він має бути взаємопов’язаним з національною процедурою ОВНС. Порядок проведення ОВНС має узгоджуватись з порядком видачі дозволів на будівництво та бути загальнообов’язковим щодо визначених об’єктів. Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 28 серпня 2013

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

року № 808, Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, наближений до додатків I-III Директиви, тобто враховує вимоги Директиви 85/337/ЕЕС. Принагідно варто зазначити, що на замовлення Мінрегіону відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 30 червня 2010 року № 543 «Про затвердження Порядку розроблення, погодження, затвердження, внесення змін до будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність», – ДП «Український державний головний науково-дослідний інститут інженерно-технічних і екологічних вишукувань (УкрНДІІНТВ)» було розроблено проект ДБН А.2.2-1:201Х «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні будинків і споруд». Дані будівельні норми встановлюють оновлений порядок розроблення матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) у складі проектної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об’єктів промислового та цивільного призначення, основні вимоги до складу й змісту цих матеріалів на заміну чинного ДБН А.2.21-2003. Водночас, пропонований проект ДБН А.2.2-1:201Х потребує суттєвого доопрацювання, починаючи з визначення об’єктів нормування й


термінів, і закінчуючи урахуванням положень міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною, та чинного законодавства. За результатами його громадського обговорення було прийнято рішення рекомендувати Мінприроди не погоджувати документ у пропонованій редакції і звернутись до Мінрегіону із пропозицією розширити склад робочої групи з розроблення проекту ДБН А.2.2-1:201Х і доопрацювати його, злучивши фахівців за певними напрямами та міжнародних експертів. Враховуючи природоохоронну значимість даного нормативного акту, було також прийнято рішення питання врахування зауважень та пропозицій до проекту поставити на контроль Комісії з питань екологічної безпеки, раціонального природокористування та екологізації економіки Громадської ради при Мінприроди.

Директива 2001/80/ЕС про обмеження викидів деяких забруднюючих речовин у атмосферне повітря великими спалювальними установками Аналіз чинного законодавства у цій сфері дає підстави для висновку про те, що чинне законодавство частково відповідає вимогам Директиви 2001/80/ЕС (ступінь відповідності – високий). Мінприроди розроблено та затверджено Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт. Відповідним наказом Мінприроди від 22 жовтня 2008 року № 541 передбачено встановлення поточних та перспективних

нормативних викидів, які відповідають вимогам Директиви 2001/80/ЄС. Поряд з цим, для більш повної відповідності законодавства України необхідно:

• розробити

план зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для існуючих джерел забруднення;

• визначити загальні річні викиди забруднюючих речовин відповідно до пункту «С» Додатку VIII до Директиви 2001/80/ЕС;

• вдосконалити

порядок експлуатації спалювальних установок, шляхом запровадження правової процедури видачі дозволу на експлуатацію спалювальних установок, яка б забезпечувала здійснення дослідження технічної та економічної можливості передбачити сукупне генерування тепла та енергії;

• вдосконалити

порядок обмеження експлуатації спалювальних установок у разі виникнення несправностей чи поломок (чинне законодавство України містить вимогу про можливість обмеження, тимчасового зупинення чи припинення експлуатації відповідних установок у разі порушення відповідних нормативів, проте воно є недостатньо гнучким у частині надання можливості продовження експлуатації такої установки за визначених ч. 1 ст. 7 Директиви 2001/80/EC).

• процедура встановлення нор-

мативів у разі альтернативного використання двох або більше типів палива;

• порядок надання дозволу на експлуатацію спалювальних установок, розташованих в місцях з підземним зберіганням двоокису вуглецю;

• порядок

встановлення нормативів викидів у разі розширення спалювальних установок;

• с истема

моніторингу викидів зі спалювальних установок;

• порядок надання інформації оператором спалювальної установки державному органу про результати безперервних вимірів, перевірки вимірювального обладнання, вимірів, необхідних для дотримання вимог щодо здійснення викидів забруднюючих речовин зі спалювальних установок;

• порядок розрахунку гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із спалювальних установок.

На даний час на підприємствах України використовується застаріле технологічне обладнання, малоефективна система очистки, тому втілення вимог Директиви потребує значних інвестицій і поетапного впровадження.

Вдосконалення також потребують:

• нормативи викидів для багатопаливних блоків;

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 85


Директива 1999/32/ЕC Директива 1999/32/ЕC про зменшення вмісту сірки в деяких видах рідкого палива та внесення змін і доповнень до Директиви 93/12/ЕС зі змінами і доповненнями, внесеними Регламентом 1882/2003 та Директивою 2005/33/ЕС

• •

З певними винятками заборонено використання важкого палива, якщо вміст сірки в ньому перевищує 1% за масою, з 1 січня 2003 року, а легке дизельне пальне не можна використовувати, якщо вміст сірки в ньому перевищує 0,2% та 0,1% з 1 липня 2000 року та 1 січня 2008 року відповідно. Мають бути вжиті всі необхідні заходи для того, щоб суднові види палива не використовувались у зонах їх територіальних морів, у виключних економічних зонах та зонах контролю за забрудненням, які потрапляють у сферу дії зон контролю за викидами сірки, якщо вміст сірки в цих видах палива перевищує 1,5% за масою. Відбір проб і здійснення аналізу для перевірки дотримання зазначених обмежень повинні проводитися за встановленими методами, а Єврокомісії мають подаватися річні звіти, що містять аналіз результатів. Вимоги даної директиви не поширюються на бензини, дизельне паливо, а також паливо, яке використовується у позашляхових транспортних засобах та на сільськогосподарських тракторах.

Відповідно до Протоколу, Директива мала бути імплементованою до 1 січня 2012 року. Згідно з планом заходів з виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, необхідно було розробити заходи та методологію щодо зменшення вмісту сірки в деяких видах рідкого палива до 1 січня 2012 року. Відповідальні органи влади – Мінекономрозвитку, Мінприроди та Міненерговугілля. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №525-р від 1 серпня 2012 року було затверджено план заходів, спрямованих на зменшення вмісту сірки в деяких видах рідкого палива. Зокрема, відповідальні за виконання директиви органи влади мали розробити та впровадити державні стандарти на деякі види рідкого палива. Документ також передбачав скорочення виробництва високосірчистих нафтопродуктів в Україні, налагодження дієвого контролю за 86 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

ним, а також проведення заходів, спрямованих на модернізацію нафтопереробних підприємств. Крім того, Мінекономрозвитку мало забезпечити супроводження у Верховній Раді проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» щодо запровадження ліцензування виробництва нафтопродуктів» до 31 грудня 2012 року. Урядовий законопроект, починаючи з 23 січня 2013 року, опрацьовується парламентським Комітетом з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики. Відповідно до Базового плану апроксимації законодавства України до законодавства ЄС, який було прийнято в грудні 2012 року, необхідно внести зміни до чинних державних стандартів України або прийняти нові державні стандарти щодо вмісту сірки у певних видах рідкого палива, або ж прийняти технічний регламент (регламенти) щодо вмісту сірки у певних видах


рідкого палива. Відповідальні органи влади – Мінекономрозвитку, Мінприроди, Міненерговугілля. Термін виконання – протягом 2 років після набрання чинності Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. У Секретаріаті Енергетичного Співтовариства зауважили, що станом на жовтень 2013 року Україна не виконує директив ЄС стосовно вмісту сірки в рідкому паливі. Найбільшою перешкодою на шляху їх виконання вважають впровадження загороджувальних законів, зокрема про відбір і перевірку палива у лабораторіях, що затримує рух нафтопродуктів через український кордон1.

Висновок У процесі запровадження даної Директиви, Україна поки не просунулася далі законотвор­ чих дій. Безумовним поступом можна вважати затвердження нового Технічного регламенту, однак він хоч і ставить близько до вимог ЄС норми щодо вмісту сірки у паливі, не дає розу­ міння шляхів досягнення закладених у ньому цільових показників. Більш того, індикатором успіху слугуватиме належний контроль за його дотриманням.

Не помічено швидкого прогресу і у питанні запровадження більш екологічно чистих видів пального. Оприлюднена у грудні 2013 року Постанова Кабміну від 1 серпня 2013 року №927, якою затверджено Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, почне діяти у липні 2014 року2. Згідно з документом, обіг бензинів і дизельного палива екологічного класу Євро-3 продовжений до 31 грудня 2015 року, класу Євро-4 – допускається до 31 грудня 2017, тоді як обіг Євро-5 в часі не обмежений. Що стосується масової частки сірки, то передбачено її зниження3, однак техрегламент не повністю враховує вимоги Директиви 1999/32/ЕС.

1

Янез Копач: Третій енергетичний пакет є частиною міжнародних зобов’язань України // Дзеркало тижня. Україна, 11.10.2013 – http:// gazeta.dt.ua/energy_market/yanez-kopach-tretiy-energetichniypaket-ye-chastinoyu-mizhnarodnih-zobov-yazan-ukrayini-_.html

2

Техрегламент, що продовжує обіг пального Євро-3, почне діяти в липні // Українська енергетика, 22.01.2014 – http://ua-energy.org/ post/40720

3

Постанова Кабінету Міністрів від 1.08.2013 № 927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/927-2013%D0%BF/page2

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 87


88 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 89


Рік в Енергетичному

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ 90 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Директива 2006/32/ЕС Директива 2006/32/ЕС щодо кінцевої ефективності використання енергії та енергетичних послуг

• Моніторинг. Має бути встановлений та розрахований національний показник енергозбере-

ження (за мету пропонується встановити досягнення 9% збереженої енергії на 9-й рік застосування цієї Директиви), а також проміжні заплановані показники енергозбереження. Крім цього, повинні бути розроблені програми і заходи покращення раціонального використання енергії.

• Інституціоналізація. Урядом мають бути призначений один або декілька нових або існуючих

органів чи відомств, які проводять загальний контроль і несуть адміністративну, управлінську і виконавчу відповідальність за імплементацію вимог щодо покращення раціонального використання енергії. Ці органи перевіряють заходи щодо покращення раціонального використання енергії, включаючи існуючі державні заходи, і звітують про результати.

• Прозорість та доступність інформації. Уряд має забезпечити гравців ринку інформацією про механізми раціонального використання енергії, фінансових і законодавчих схем; сприяти раціональному використанню енергії споживачами та заохочувати операторів ринку поширювати інформацію щодо збереження енергоносіїв.

• Можлива технічна підтримка. Кваліфікація, акредитація та сертифікація постачальників енергосервісних послуг, енергетичного аудиту та заходів з енергоефективності може здійснюватися на розсуд уряду.

• Фінансове заохочення. В якості фінансових інструментів для підтримки економії енергії

державними організаціями чи приватними фірмами, розглядаються практично всі механізми інструменти державної підтримки, включаючи: створення спеціальних фондів; виділення державних субсидій; надання податкових пільг; пільгування позик при залученні стороннього фінансування; використання енергосервісних контрактів; надання державних гарантій щодо виконання контрактів, що забезпечують пряму економію енергії, енергетичний аудит та інших контрактів, які пов’язані з економією енергії і доступні на ринку.

Стимулююче тарифоутворення. Уряд забезпечує усунення таких заохочень у тарифах на передачу та розподіл енергії, які без необхідності збільшують об’єм енергії, яка передається або розподіляється. При цьому на державні служби накладаються зобов’язання, пов’язані із раціональним використанням енергії на підприємствах, які працюють у секторах електрифікації та газу. Стимулювання, рівноправна конкуренція учасників ринку. Уряд має забезпечити наявність ефективних та якісних схем енергоаудиту для всіх кінцевих споживачів, включаючи домогосподарства, комерційні структури, малих та середніх промислових споживачів. Для сегментів ринку із більш високими операційними витратами і нескладними потужностями можуть застосовуватися такі заходи енергоаудиту на некомерційній основі, як анкети і комп’ютерні програми, які надаються споживачам через Інтернет. Система вимірювання та поінформованість споживачів. Уряд має за конкурентоспроможними цінами забезпечити споживачів індивідуальними лічильниками на опалення, гарячу та холодну воду. Виставлення рахунків споживачам постачальниками енергії має відбуватися на підставі фактичного споживання енергії, у чіткому та зрозумілому вигляді. Система контролю та обміну інформацією. Країни-члени мають звітуватися (надавати плани заходів з економії – EEAP) перед Єврокомісією про здійснені заходи та плани з покращення раціонального використання енергії. У свою чергу, Єврокомісія оцінює прогрес, досягнутий щодо показників збереження енергії на національному рівні, надає відповідні пропозиції та рекомендації, поширює найкращі практики з енергозбереження.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 91


Кінцевий термін імплементації Директиви відповідно до розпорядження Кабміну – 1 лютого 2012 року, відповідно до переліку acquis Енергетичного Співтовариства для України – 31 грудня 2011 року. Згаданим розпорядженням уряду закріплено зобов’язання розробити Національний план дій з енергоефективності. Держенергоефективності у березні 2012 року розробило проект документу. В якості мети у ньому зафіксовано «забезпечення до 2020 року планового енергозбереження в обсязі 9% від середнього кінцевого внутрішнього споживання енергії». Проте, ще тоді Секретаріат Енергетичного Співтовариства вказав на деякі невідповідності вимогам. Протягом 2013 року Держенергоефективності доопрацювало проект документу та представило його 8 листопада 2013 року1. В ньому збережений кінцевий показник економії, розрахована можливість скорочення енергоспоживання до 2015 року, здійснена оцінка потреб у фінансуванні по секторах. Представник Держенергоефективності під час презентації зазначив, що фінансування виконання плану з Державного бюджету не передбачається. Секретаріат Енергетичного Співтовариства у своєму Звіті за 2013 рік вказав, що проект був «значно покращений», зазначивши, що той містить «всебічний аналіз поточної ситуації, визначає національну індикативну ціль енергозбереження у 9% та пропонує набір заходів з покращення енергоефективності в секторах кінцевого споживання енергії…»2. Проте, станом на січень 2014 року Національний план дій з енергоефективності не був затверджений Кабінетом Міністрів України і, відповідно до відповіді Мінекономрозвитку на запит про публічну інформацію, «опрацьовується заінтересованими центральними органами

92 СТОРІНКА

1

У Києві презентували проект Нацплану дій з енергоефективності до 2020 року // Українська енергетика, 8.11.2013 – http://ua-energy.org/ post/38696

2

nnual Implementation Report. Energy Community Secretariat. 1 A September 2013 // Energy Community, 19.02.2014 – http://www. energy-community.org/pls/portal/docs/2304177.PDF

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

виконавчої влади», в тому числі на предмет відповідності основним положенням acquis communautaire. За інформацією української частини Комітету на рівні старших посадових осіб з імплементації Порядку денного асоціації Україна-ЄС, у травні 2013 року Секретаріату Енергетичного Співтовариства було надіслано проект Розпорядження Кабінету Міністрів «Про затвердження плану заходів щодо впровадження деяких директив ЄЄ у сфері енергоефективності», на який було отримано підтримку Секретаріату3. Проте серед прийнятих Кабміном такого розпорядження не було знайдено, хоча у звіті Енергетичного Співтовариства за 2013 рік згадується, що відповідний документ був схвалений урядом. На фоні цього цікаво, що в самому тексті директиви йдеться про те, що країни-члени ЄС мають подати Єврокомісії не пізніше 30 червня 2014 року вже третій план дій з енергоефективності4. У 2012 році, відповідно до плану заходів щодо виконання у 2012 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а також планом першочергових заходів щодо інтеграції України до ЄС на 2012 рік, закріплено «розроблення законопроекту про ефективне використання енергетичних ресурсів» до травня 2012 року. Супроводження розгляду Верховною Радою проекту закону також передбачене Планом заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів від 25 березня 2013 року №157-р. Проект Закону про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів (реєстраційний №3071) був внесений до парламенту за поданням Кабінету Міністрів 12 серпня 2013 року. 3

Інформація про імплементацію у 2013 році Порядку денного асоціації Україна-ЄС // Українська частина Комітету на рівні старших посадових осіб з імплементації Порядку денного асоціації УкраїнаЄС, 19.02.2014 – http://mfa.gov.ua/mediafiles/files/eu_integration/ agreement_implementation_2013.doc

4 2006/32/EC of the European Parliamentand of the Council of 5 April 2006 on energy end-use efficiency and energy services and repealing Council Directive 93/76/EEC (Article 14) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/254191.PDF


В пояснювальній записці до законопроекту міститься згадка про Директиву 2006/32/ЕС, зокрема в контексті енергосервісних контрактів та загалом серед правових підстав, на основі яких він був розроблений5. Разом з тим, у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради міститься ряд зауважень, в тому числі щодо визначень, тому пропонується допрацювати законопроект. Проект згаданий у звіті Секретаріату Енерегетичного Співтовариства про імплементацію acquis за 2013 рік як такий, що призначений для перенесення Директиви 2006/32/ЕС в національне законодавство, а його прийняття названо одним з основних пріоритетів. Станом на січень 2014 року законопроект не був винесений на голосування Верховної Ради. В Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, яка була схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів №1071-р від 24.07.2013 р., (але опублікована лише 4 лютого 2014 року6), розробка і затвердження цього закону також позначена як необхідна. В документі також йдеться про те, що його реалізація дозволить досягти «зниження питомого споживання енергоресурсів в економіці на 30-35% до 2030 року». Ще однією законодавчою ініціативою є проект Закону про особливості здійснення закупівель енергосервісних послуг (реєстраційний №2548а), поданий народним депутатом В.Остапчуком (Партія регіонів) 5 липня 2013 року7. У пояснювальній записці до законопроекту міститься згадка про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. та Директиву 2006/32/ЕС. Згаданий законопроект пов’язаний також із проектом Закону про вне5

Проект Закону про ефективне використання паливно-енер гетичних ресурсів (реєстр. № 3071 від 12.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=48018

6

Е нергетична стратегія України на період до 2030 року // Міненерговугілля, 7.02.2014 – http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/ doccatalog/list?currDir=50358

7

Проект Закону про особливості здійснення закупівель енер госервісних послуг (реєстр. № 2548а від 5.07.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=47840

сення змін до деяких законодавчих актів України щодо правових засад реалізації енергосервісних договорів (реєстраційний №2550а), внесеним в той же день тим самим народним депутатом8. Пояснювальна записка містить посилання на ті ж самі документи, що і аналогічна записка попереднього законопроекту. У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради міститься кілька застережень, зокрема щодо загроз для прозорості та відкритості використання державних коштів, ускладнення процедури державного контро­лю за закупівлями, тощо. Відповідно до проекту Постанови про прийняття за основу законопроекту про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів (реєстраційний №3071/П)9, зареєстрованої народним депутатом М.Мартиненком («Батьківщина») 25 жовтня 2013 року, положення вказаних вище 2 законопроектів пропонується врахувати при підготовці законопроекту про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів до другого читання. Постанову не було проголосовано, а лише вручено для розгляду. У вже згаданому Національному плані дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. містяться завдання, що вказують на різні аспекти директиви (впровадження системи енергосервісних договорів, формування енергоефективної поведінки населення, тощо). Попри те, що строком виконання вказаних завдань зазначень грудень 2013 року, станом на січень 2014 року інформації про їх виконання не було знайдено. Розробка і затвердження нормативної бази щодо енергетичних аудитів, «встановлення прогресивних норм питомого видатку енергоносіїв для житлово-комунального господарства та бюджетних організацій», а також щодо 8

9

П роект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правових засад реалізації енергосервісних договорів (реєстр. № 2550a від 5.07.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=47842 Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів (реєстр. № 3071/П від 25.10.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48824

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 93


енергосервісних компаній заплановані й оновленою Енергетичною стратегією України, умовою реалізації якої також записане оновлення або зміна програми підвищення енергоефективності, а також розробка і затвердження програми популяризації енергоефективності серед населення. Ще 2010 року Кабінетом Міністрів була прийнята постанова №243 «Про затвердження Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки», яка востаннє була змінена 24 липня 2013 року (постанова №687). Цілі, задекларовані в програмі, частково збігаються з вимогами директиви, від загального «адаптації національного законодавства у сфері енергоефективності, … до законодавства Європейського Союзу» до більш конкретних «стимулювання промислових підприємств до проведення модернізації котелень, впровадження енергоефективного обладнання, технологій, матеріалів…», «стимулювання населення до впровадження енергоефективного обладнання, технологій, матеріалів…», «здійснення заходів, спрямованих на формування в суспільстві свідомого ставлення до необхідності підвищення енергоефективності…», тощо. Додатком 2 до Програми встановлені більш деталізовані завдання та заходи, наприклад: 100% рівень «оснащення суб’єктів господарювання у сфері виробництва теплової енергії комунальної форми власності приладами обліку», 100% рівень «оснащення житлових будинків приладами обліку теплової енергії», отримання 61 070 домогосподарствами кредитів, проценти за якими компенсуються з бюджету, на здійснення енергоощадних заходів, тощо. Про стан реалізації цієї програми звітує на своєму сайті Держенергоефективності10. Станом на січень 2014 року, на сайті відсутній звіт за виконання програми в 2013 році. У звіті за 2012 10

94 СТОРІНКА

Плани та звіти // Держенергоефективності, 19.02.2014 – http://saee. gov.ua/uk/activity/plany-ta-zvity

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

рік згадане виконання показнику «оснащення приладами обліку», де фігурує результат «0» із запланованих 100%. Цікавими є також прогнозні обсяги фінансування програми, закладені в її паспорті: всього протягом 2010-2015 років планується витратити 346 млрд. грн., з яких з державного бюджету очікують 7,7 млрд. грн., з місцевих бюджетів – 15 млрд. грн., а решту 323,3 млрд. грн. прогнозують з інших джерел. Держенергоефективності оголосило, що в 2014 році на реалізацію програми передбачено близько 500 млн. грн., що були виділені Україні Європейським Союзом11. Розпорядженням Кабінету Міністрів №588-р від 30 липня 2012 року було затверджено план заходів з нормативно-правового забезпечення реалізації енергоефективної політики теплоспоживання та модернізації сфери теплопостачання. Серед завдань, зазначених в ньому, є запровадження 100% обліку виробництва теплової енергії (до жовтня 2012 року), коригування стандартів встановлення, розробка типових технічних рішень щодо встановлення та прийняття нормативно-правових актів щодо фінансової підтримки під час встановлення індивідуальних теплових пунктів у житлових будинках і бюджетних установах, ряд заходів з формування енергоефективної поведінки населення та підприємств, тощо. Станом на 5 липня 2013 року 100% оснащення підприємств теплоенергетики технологічними засобами обліку не було досягнуто12. Попри те, що кінцеві терміни, зазначені в документі, датовані 2012 роком, станом на січень 2014 року детальний звіт про виконання цього плану у відкритих джерелах знайдено не було. Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. була закріплена ціль 11

У 2014 році Україна вкладе 500 млн грн. в енергоефективність // Українська енергетика, 31.01.2014 – http://ua-energy.org/ post/41035

12

Інформація щодо виїзного засідання колегії «Про енергоефек тивність у житлово-комунальному господарстві» (27.06.2013, м. Львів) // Мінрегіон, 5.07.2013 – http://minregion.gov.ua/zhkh/ reforma-zhitlovo-komunalnogo-gospodarstva/-informaciya-schodoviyiznogo-zasidannya-kolegiyi-u-m--lvovi-vid-27-06-2013-proenergoefektivnist-u-zhitlovo-komunalnomu-gospodarstvi/


з обладнання приладами обліку споживання води та тепла не менш як 40% житлових будинків (п. 166). Публічного звіту про виконання даної цілі не було. У відповідному плані на 2013 рік вже не міститься чітких відсоткових цілей, натомість закріплене супроводження у Верховній Раді законопроекту щодо «запровадження обов’язкового комерційного обліку теплової енергії, водопостачання та водовідведення», видання супутніх нормативно-правових актів, вдосконалення робіт з повірки та обслуговування засобів обліку, тощо (п.161). Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ розробило 14 серпня 2012 року проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового комерційного обліку та вдосконалення відносин у сфері житлово-комунальних послуг», в якому пропонується постачати теплову енергію за умови обов’язкового комерційного обліку: для населення – з 1 жовтня 2017 року, для бюджетних установ та інших споживачів – з 1 жовтня 2014 року; натомість постачання холодної та гарячої води в законопроекті пропонують здійснювати за умови обов’язкового комерційного обліку: для населення – з 1 січня 2018 року, а для бюджетних установ та інших споживачів – з 1 січня 2014 року13. Проте цей законопроект був відхилений Верховною Радою 17 вересня 2013 року. У вересні 2013 року відомство розробило проект Закону «Про комерційний облік теплової енергії, води та водовідведення у сфері комунальних послуг»14. Натомість 21 жовтня 2013 13

Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового комерційного обліку та вдосконалення відносин у сфері житлово-комунальних послуг // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&p f3516=2052&skl=8

14

Повідомлення про оприлюднення проекту Закону України «Про комерційний облік теплової енергії, води та водовідведення у сфері комунальних послуг» // Мінрегіон, 3.09.2013 – http://minregion. gov.ua/regulatory/povidomlennja-pro-opryljudnennja-proektivreguljatornyh-aktiv/povidomlennya--pro-oprilyudnennya-proektuzakonu-ukrayini--pro-komerciyniy-oblik-teplovoyi-energiyi-vodi-tavodovidvedennya-u-sferi-komunalnih-poslug/, http://minregion. gov.ua/regulatory/proekty-reguljatornyh-aktiv-dlja-obgovorennjata-analizy-reguljatornogo-vplyvu/proekt-zakonu-ukrayini-prokomerciyniy-oblik-teplovoyi-energiyi-vodi-ta-vodovidvedennya-usferi-komunalnih-poslug/ (текст проекту)

року у парламенті був зареєстрований законопроект з такою самою назвою та схожим текстом групою народних депутатів (всі – Партія регіонів). Станом на 24 січня 2014 року законопроект не розглядався у Верховній Раді. Проектом передбачений обов’язковий комерційний облік теплової енергії для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що здійснюють управління багатоквартирним будинком, з 1 січня 2018 року, а для інших споживачів – з 1 січня 2017 року. Натомість обов’язковий комерційний облік води пропонується впровадити для юридичних осіб з 1 січня 2017 року, а для інших споживачів роком раніше. ЗМІ, які аналізували законопроект, оприлюднений Мінрегіонбудом, вказували на те, що головною новацією його є тлумачення комерційного обліку як обліку енергоносія або води на вході у багатоквартирний будинок, а не квартиру, що змушує мешканців, а не тепло- чи водопостачальників відповідати за втрати тепла і води всередині будинку15. У пояснювальній записці до законопроекту автори наводять дані Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідно до яких станом на 1 січня 2013 року будинковими засобами обліку холодної води обладнані 47 757 будинків (або 24% потреби), гарячої води – 8 575 будинків (або 19% потреби), засобами обліку теплової енергії та регуляторами температури – 31,6%. Загальний обсяг коштів, необхідний для встановлення приладів обліку гарячої, холодної води та теплової енергії оцінений авторами законопроекту приблизно у 3,8 млрд. грн. За даними Національної комісії, що здійснює держрегулювання у сфері комунальних послуг (Нацкомпослуг), станом на 10 жовтня 2013 року оснащення житлового фонду приладами комерційного обліку теплової енергії становило 34,27%. Натомість обладнання підприємств становить 93,84%.16 15

Усі будинки поставлять «на лічильник» // Дзеркало тижня. Україна, 24.11.2013 – http://dt.ua/columnists/usi-budinki-postavlyat-nalichilnik-130603_.html

16

Третина українських помешкань оснащені лічильниками тепла // УНІАН, 15.10.2013 – http://www.unian.ua/society/842167-tretinaukrajinskih-pomeshkan-osnascheni-lichilnikami-tepla.html

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 95


Примітно, що завдання встановити лічильники тепла в кожному будинку до кінця 2012 року ставив у липні 2011 року на той час перший віце-прем’єр-міністр А.Клюєв, а Кабмін, за повідомленням ЗМІ, для закупівлі обладнання виділив 0,5 млрд. грн.17. Відповідно до Указу Президента України № 462/2011, яким затверджено Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження, це відомство є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива. Держенергоефективності також забезпечує функціонування системи енергетичного аудиту та запровадження системи енергетичного менеджменту в Україні. Енергоаудит проводять атестовані спеціалізовані організації, яких, за інформацією агентства, станом на січень 2014 року налічувалося 123. Указом №699/2013 від 20 грудня 2013 року Президент вніс зміни до Положення про Держенергоефективності, скоротивши його повноваження18. Зокрема, під виключення потрапили здійснення державного контролю у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, надавання обов’язкових приписів підприємствам за результатами перевірки для усунення порушень вимог законодавства щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Держенергоефективності було позбавлено контролю за виконанням цих приписів, права застосовувати економічні санкції та складати протоколи про адміністративні правопорушення. Водночас в документі відсутня інформація, до якого органу влади будуть віднесені вказані повноваження.

96 СТОРІНКА

17

Кабмін поставив завдання перед чиновниками встановити лічильники тепла у кожному будинку до кінця 2012 року // Перший національний, 13.07.2011 – http://1tv.com.ua/uk/news/2011/07/13/6173

18

Указ Президента України № 699/2013 від 20.12.2013 «Про внесення змін до Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/699/2013

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Говорячи про належне інформування в галузі енергетичної ефективності, потрібно відзначити створення під кінець 2013 року нового сайту Держенергоефективності. При належній підтримці та наповненні він міг би відігравати роль центрального державного інформаційного ресурсу про політику в сфері енергоефективності. Держенергоефективності також провело протягом року ряд заходів з популяризації енергоефектиновності, наприклад круглий стіл для вчителів «Молоді та енергоощадні» в рамках загальнодержавного Тижня енергоефективності19, тощо. Разом з тим, на рівні рядових споживачів інформація про можливості та способи економії енерговитрат все ще є не досить доступною, відтак існує потреба системної та досить розгалуженої інформаційної кампанії, до здійснення якої були б залучені низка зацікавлених сторін.

19

Держенергоефективності представило вчителям проект «Молоді та енергоощадні» // Українська енергетика, 14.10.2013 – http://uaenergy.org/post/37552


Висновок Попри просування з розробкою проекту Наці­ онального плану дій з енергоефективності та інших документів, існує проблема їх затвер­ дження та прийняття остаточних рішень. Відтак, говорити про виконання Україною зобов’язань відповідно до Директиви 2006/32/ ЕС поки передчасно. Окрім того, на фоні існу­ вання кількох програм, що переслідують пара­ лельні цілі, важко знайти в публічному доступі своєчасні, повні та системні звіти про їх ви­ конання. Це не дозволяє повною мірою оціни­ ти досягнення задекларованих цілей, а також можливі перешкоди на цьому шляху. Традицій­ ним є питання недостатніх ресурсів для про­ ведення масштабних інформаційних кампаній

з пропагування енергоефективності серед усіх цільових груп, зокрема серед споживачів. Окрім цього, занепокоєння продовжує викликати не­ достатня координація між органами влади, відповідальними за реалізацію державної по­ літики в секторі енергетичної ефективності, в тому числі розподіл відповідальності та по­ вноважень.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 97


Директива 2010/30/ЕU Директива 2010/30/ЕU щодо маркування енергетичної продукції1

• Уніфікація стандартів. На більшості побутових товарів, повинна бути етикетка енергоефек-

тивності ЄС, на якій мають чітко вказуватися основні споживчі властивості товару. Директива охоплює не тільки побутову продукцію, але розширює сферу регулювання на промислові та торговельні прилади й устаткування, а також на продукцію, яка сама не споживає енергію, але може мати значний вплив на її економію (наприклад, огороджувальні конструкції будівель і споруд). Маркування розповсюджується на холодильники, морозильники, пральні машини, сушарки для білизни, посудомийні машини, духовки, варильні панелі, водонагрівачі і ємності для зберігання гарячої води, кондиціонери, лампочки, телевізори, автомобілі.

• Відкритість інформації та обмін нею. Повинна здійснюватись пропаганда енергоефективності та відповідального використання енергії кінцевими споживачами. Розповсюдження та обмін інформацією має здійснюватися електронними засобами зв’язку, у співпраці з іншими країнами-членами ЄС.

• • 1

Система контролю. Кожні 4 роки країни-члени ЄС повинні надати Єврокомісії звіт про свою діяльність у цій галузі, після чого Єврокомісія подає зведену інформацію в Європейський парламент. Захист споживачів. Повинні бути встановлені санкції за порушення положень національного законодавства у частині маркування енергопродукції та вжиті всі необхідні заходи для забезпечення їх реалізації.

Застосовуються також Директиви 95/13/EC, 96/60/EC, 98/11/EC, 2002/40/EC, Делеговані регламенти 1059-1062/2010, 626/2011.

Відповідно до Розпорядження Кабміну, кінцевий термін імплементації Директиви – 1 лютого 2012 року, відповідно до переліку acquis Енергетичного Співтовариства для України – 31 грудня 2011 року. На доповнення до Директиви 2010/30/EU Європейською Комісією був прийнятий ряд делегованих регламентів. Вони входять до acquis Енергетичного Співтовариства – корпусу нормативно-правових актів, обов’язкових до виконання всіма його учасниками. Зокрема, 4 травня 2011 року був прийнятий Делегований Регламент 626/2011 щодо енергетичного маркування кондиціонерів. Регламент скасовує Директиву 2002/31/EС та запроваджує «дві шкали енергетичної ефективності, що засновуються на основній функції та на конкретних аспектах, що важливі для споживача»1. 1

98 СТОРІНКА

Commission Delegated Regulation (EU) No 626/2011 of 4 May 2011 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of air conditioners // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

В регламенті йдеться про запровадження сезонного методу вимірювання ефективності (seasonal efficiency measurement method), а також про встановлення вимог до мінімального рівня енергетичної ефективності на вищому рівні, ніж рівень «А», що веде до запровадження додавання позначки «+» до шкали A-G кожні два роки до досягнення класу «А+++». Документ застосовується з 1 січня 2013 року і має бути обов’язковим в повному обсязі для всіх країн-членів. Кінцевий термін імплементації – 1 січня 2013 року. Делегований Регламент 1059/2010 щодо енергетичного маркування побутових посудомийних машин був прийнятий 28 вересня 2010 року та скасовує Директиву 97/17/EC. Регламент встановлює єдиний дизайн та зміст позначення для побутових посудомийних машин; вказує вимоги до технічної документації та довідок для побутових посудомийних машин; визначає вимоги до надання інформації для будьenergy-community.org/pls/portal/docs/1176182.PDF


якої форми дистанційної торгівлі, реклами та технічних рекламних матеріалів2. Регламент застосовується з 20 грудня 2011 року, а окремі його статті – з 20 квітня 2010 року. Кінцевий термін імплементації – 31 грудня 2012 року. Делегований Регламент 1060/2010 щодо енергетичного маркування побутового холодильного обладнання був прийнятий 28 вересня 2010 року та скасовує Директиву 94/2/EC. Регламент встановлює єдиний дизайн та зміст позначення для холодильного обладнання; вказує вимоги до технічної документації та довідок для побутового холодильного обладнання; визначає вимоги до надання інформації для будь-якої форми дистанційної торгівлі, реклами та технічних рекламних матеріалів3. Регламент застосовується з 30 листопада 2011 року, а окремі його статті – з 30 березня 2012 року. Кінцевий термін імплементації – 31 грудня 2012 року. Делегований Регламент 1061/2010 щодо енергетичного маркування побутових пральних машин також був прийнятий 28 вересня 2010 року, скасовує директиву 95/12/EC та визначає для побутових посудомийних машин такі ж параметри, про які йдеться в описі попередніх регламентів. Регламент застосовується з 20 грудня 2011 року, а окремі його статті – з 20 квітня 2012 року4. Кінцевий термін імплементації – 31 грудня 2012 року. Делегований Регламент 1062/2010 щодо енергетичного маркування телевізорів був прийнятий 28 вересня 2010 року та запроваджує до маркування телевізорів вимоги, описані при характеристиці попередніх регламентів. Регламент застосовується з 30 листопада 2011 2

Commission Delegated Regulation (EU) No 1059/2010 of 28 September 2010 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of household dishwashers // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1176177.PDF

3

Commission Delegated Regulation (EU) No 1060/2010 of 28 September 2010 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of household refrigerating appliances // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/ docs/1176179.PDF

4

Commission Delegated Regulation (EU) No 1061/2010 of 28 September 2010 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of household washing machines // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1176180.PDF

року, а окремі його статті – з 30 березня 2012 року5. Кінцевий термін імплементації – 31 грудня 2012. Окрім того, були прийняті та входять до acquis Енергетичного Співтовариства наступні директиви щодо енергетичного маркування: Директива 2002/40/EC щодо побутових електричних плит, Директива 98/11/EC щодо побутових ламп, Директива 96/60/EC щодо побутових комбінованих пральних та сушильних машин, а також Директива 95/13/EC щодо електричних барабанних сушарок. Кінцевий термін імплементації всіх перелічених – 31 грудня 2011 року. У розпорядженні Кабміну від 3 серпня 2011 року № 733-р «Про затвердження Плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» про цю Директиву згадується опосередковано, коли йдеться про розробку Національного плану дій з енергоефективності. Як було зазначено в попередньому розділі, проект документу був розроблений та представлений, зараз очікує на прийняття. Розробка проектів постанов Кабінету Міністрів щодо внесення змін до існуючих та підготовки нових постанов щодо відповідних технічних регламентів передбачена Планом заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженим Розпорядженням Кабміну від 25 березня 2013 року № 157-р6. Зокрема, йдеться про Технічний регламент енергетичного маркування побутових холодильників, морозильників та їх комбінацій (кінцевий термін – червень 2013 р., на основі Делегованого регламенту 1060/2010), Технічний регламент енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення (кінцевий термін – 5

Commission Delegated Regulation (EU) No 1062/2010 of 28 September 2010 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of televisions // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www. energy-community.org/pls/portal/docs/1176181.PDF

6

Розпорядження Кабінету Міністрів від 25 березня 2013 р. № 157р «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157-2013-%D1%80

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 99


червень 2013 р., на основі Директиви 2010/30/ EU), Технічний регламент енергетичного маркування побутових пральних машин (кінцевий термін – червень 2013 р., на основі Делегованого Регламенту 1061/2010). Ще раніше урядом був затверджений ряд регламентів щодо енергетичного маркування: Постановою від 16 лютого 2011 року №108 – Технічний регламент енергетичного маркування побутових пральних машин (з урахуванням Директиви 95/12/ЕС), Постановою від 16 лютого 2011 року № 107 – Технічний регламент енергетичного маркування побутових холодильників, морозильників та їх комбінацій (з урахуванням Директиви 94/2/ЕС), Постановою від 6 січня 2010 року №5 – Технічний регламент енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення, Постановою від 27 грудня 2008 року №1144 – Технічний регламент етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії. Обов’язкове застосування регламенту для всіх виробників і постачальників ламп побутового використання передбачене з 1 липня 2010 року. Технічні зміни до цього регламенту були внесені 8 квітня 2013 року Постановою Кабміну №235 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (пункт 10). Директиви, на основі яких були розроблені вказані українські регламенти, були замінені в Європейському Союзі на нові, що містять оновлені стандарти та вимоги. Відповідно до Плану заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, до постанов уряду № 107 (від 16.02.2011 р.), № 108 (від 16.02.2011 р.) та №5 (від 06.01.2010 р.) мали бути внесені зміни – до червня 2013 р. Примітно, що внесення змін до перших двох постанов планувалося ще раніше, до листопада 2012 року, про що йшлося у аналогічній програмі законодавчої адаптації за 2012 рік. 7 серпня 2013 року Кабінет Міністрів затвердив Постановою №702 низку технічних регламентів та визнав такими, що втратили чинність, свої постанови №5 від 06.01.2010 р., №107 та

100 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

№108 від 16.02.2011 р.7. Серед затверджених – Технічний регламент енергетичного маркування енергоспоживчих продуктів (на основі Директиви 2010/30/ЕU), Технічний регламент енергетичного маркування побутових електричних холодильників (на основі Делегованого Регламенту 1060/2010) та Технічний регламент енергетичного маркування побутових пральних машин (на основі Делегованого Регламенту 1061/2010). Затверджені регламенти «встановлюють основні вимоги щодо подання споживачам інформації про рівень ефективності споживання енергетичних та інших основних ресурсів» відповідним обладнанням, що «дасть змогу споживачам обирати найбільш енергоефективні продукти». Відповідно до планів заходів з застосування цих техрегламентів, в 2013 році передбачалося добровільне їх застосування, в той час, як 1 липня 2014 року передбачене «здійснення державного ринкового нагляду за відповідністю електрообладнання побутового призначення вимогам» технічних регламентів. Щодо решти зобов’язань, Мінекономрозвитку України у відповіді на запит про публічну інформацію повідомляє про необхідність продовження роботи з їх розробки. В своєму звіті про впровадження acquis за 2013 рік Секретаріат Енергетичного Співтовариства зазначив, що Держенергоефективності розпочало роботу над техрегламентами щодо енергетичного маркування телевізорів, побутових кондиціонерів та ламп. Варто зазначити, що в Україні діє прийнятий 1 грудня 2005 року Закон «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», ст. 11 якого визначає, що «міжнародні та регіональні стандарти приймаються як національні стандарти центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації», а у ст. 22 йдеться про те, що «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, подає погоджений проект технічно7

Постанова Кабінету Міністрів від 7 серпня 2013 р. № 702 «Про затвердження технічних регламентів щодо енергетичного маркування» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/702-2013-%D0%BF


го регламенту Кабінету Міністрів». Відповідно до урядової Постанови від 13.03.2002 р. №288 «Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів», відповідні завдання у сфері енергетичного маркування покладені на Держенергоефективності8.

8

Висновок Попри часткову імплементацію зобов’язань в частині енергетичного маркування, значна їх кількість не була виконана. Цей випадок може слугувати одним з наочних прикладів відста­ вання України, особливо з огляду на те, що європейське законодавство в цій частині вже оновлюється і розвивається далі. Окрім того, повільна робота в цьому напрямку також гальмує кампанію з інформування споживачів щодо політики енергоефективності, яка мо­ гла б мати кращу візуалізацію в повсякденно­ му житті. Потрібно попри це відзначити і не надто значні успіхи в інформуванні споживачів щодо маркування. Нарешті, очевидною є по­ треба посилення Держенергоефективності на шляху розробки та підготовки до впроваджен­ ня техрегламентів.

Постанова Кабінету Міністрів від 13 березня 2002 р. № 288 «Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/288-2002-%D0%BF

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 101


102 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Директива 2010/31/ЕU Директива 2010/31/ЕU щодо енергетичних характеристик будівель

• Уніфікація та гармонізація вимог. Зокрема, це стосується прийняття методології розрахун-

ку енергетичної ефективності будівель на національному та регіональному рівнях; вжиття необхідних заходів для гарантування мінімальних вимог енергетичної ефективності для будівель і будівельних споруд, які встановлюються з метою досягнення економічно оптимального рівня витрат; розрахунку економічно оптимального рівня мінімальних вимог енергоефективності будівель; вжиття необхідних заходів гарантування відповідності нових та існуючих будівель, а також будівель, які ремонтуються, мінімальним вимогам енергоефективності; встановлення системних вимог загальної енергоефективності.

Крім цього, до 31 грудня 2020 року всі нові будинки повинні стати спорудами з майже нульовим споживанням енергії, а після 31 грудня 2018 року почнеться переобладнання будинків, які належать органам державної влади.

• Розробка законодавства. Уряд повинен розробити національні плани збільшення кількості будівель з майже нульовим споживанням енергії, які включатимуть цілі, диференційовані за категоріями будівель. Необхідно також розробити закони, вжити заходи, направлені на стимулювання переобладнання будівель, які ремонтуються, у споруди з майже нульовим споживанням.

• Інформування. Єврокомісія до 31 грудня 2012 року і кожні наступні 3 роки повинна публі-

кувати звіт про досягнення країн-членів ЄС в рамках збільшення кількості будівель з майже нульовим споживанням енергії. На основі звіту повинен бути розроблений план дій, запропоновані найкращі практики з ефективного переобладнання існуючих будівель.

• Фінансові стимули та ринкові бар’єри. Країни-члени ЄС повинні були розробити до 30 червня 2011 року та в подальшому кожні 3 роки поновлювати фінансові засоби та інструменти для досягнення енергоефективності будівель. В свою чергу, Єврокомісія повинна надавати допомогу у створенні національних та регіональних програм фінансування, перевіряти їх та надавати пропозиції щодо покращення фінансування.

Додаткові заходи та незалежна експертна оцінка. Необхідно вжити заходів із створення систем сертифікації енергоефективності будівель, забезпечити випуск таких сертифікатів, їх демонстрацію в публічних місцях; проводити регулярні перевірки опалювальних систем, систем кондиціонування повітря. Важливо, що країни-члени ЄС повинні гарантувати, щоб сертифікація енергоефективності будівель та перевірка систем опалення та кондиціонування повітря проводилась незалежним чином кваліфікованими та акредитованими експертами.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 103


Імплементація Директиви 2010/31/ЕU, за Розпорядженням Кабінету Міністрів від 3 серпня 2011 року №733-р, має бути включена до Національного плану дій з енергетичної ефективності і в розробленому проекті є відповідні розділи. Проте сам документ перебуває станом на січень 2014 року в процесі затвердження. Також, документ мав згадуватися у Розпорядженні Кабінету Міністрів «Про затвердження плану заходів щодо запровадження деяких Директив Європейського Союзу у сфері енергоефективності», проект якого, за інформацією Держенергоефективності, проходить процес узгодження в Міністерстві юстиції. 24 лютого 2012 року Енергетичне Співтовариство оприлюднило звіт за підсумками дослідження країн-учасниць щодо енергетичної ефективності в будівлях1. Зокрема, в ньому описана існуюча категоризація будівель, методи та індикатори, які використовуються для обчислення показників енергетичної ефективності будівель в Україні, нормативно-правова база, а також залучені органи влади. Також в документі є згадка про те, що «Україна має намір переглянути свою регуляторну базу… що також включає розробку та прийняття нового Закону з енергетичної ефективності для будівель». 12 січня 2012 року у Верховній Раді був зареєстрований проект закону про енергетичну ефективність житлових та громадських будівель (реєстраційний №0856), внесений Кабінетом Міністрів. Законопроект був прийнятий за основу 15 травня 2012 року парламентом попереднього скликання. Під час підготовки до другого читання, за інформацією голови Комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики С.Кілінкарова, до нього було внесено 55 поправок2. Законопроект був відхилений після розгляду у другому читанні 10 жовтня 2013 року. Депутати не підтримали навіть спрямування проекту закону на повторне друге читання.

104 СТОРІНКА

1

Study on Energy Efficiency in Buildings in the Contracting Parties of the Energy Community. Final Report // Energy Community, 24.02.2012 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1410177.PDF

2

Стенограма пленарного засідання. Засідання п’ятнадцяте. 10 жовтня 2013 року // Верховна Рада України, 10.10.2013 – http://iportal. rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/5075.html

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Завдання щодо супроводження законопроекту та прийняття нормативно-правових актів для його подальшої реалізації міститься в Національному плані дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. (п. 164). При цьому, відповідно до стенограми засідання Верховної Ради, на якому відхилили вказаний законопроект, ні зазначені посадовці, ні їх представники не брали участі в обговоренні3. У відповіді на запит про доступ до публічної інформації Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства зазначило, що «виконання зазначеного завдання включено до проекту Національного плану дій на 2014 рік». Примітно, що в своєму звіті за 2013 рік Секретаріат Енергетичного Співтовариства називав закон про енергетичну ефективність в громадських та житлових будівлях серед основних пріоритетів, додаючи, що також потрібно розробити, в якості другого пріоритету, Регламент щодо енергетичної ефективності в будівлях. Цікаво, що розробка й затвердження Закону «Про енергоефективність будівель» закріплені як одна з умов досягнення цілей Енергетичної стратегії України. Підбиваючи підсумки виконання Національного плану реформ в 2013 році, перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Г.Семчук назвав «удосконалення нормативного регулювання енергетичної ефективності будівель» серед ключових завдань на 2014 рік4. Міністерство тим часом звітує про запровадження в 2012 році механізму надання пільгових кредитів на модернізацію житлових будівель5. Окрім того, відповідаючи на запит про доступ до публічної інформації, Мінрегіон заявив про затвердження та введення в експлуатацію на 3

Там само.

4

В Мінрегіоні обговорили виконання Нацплану 2013 року за напрямком «Реформа ЖКГ» // Мінрегіон, 23.01.2014 – http://minregion.gov. ua/news/v-minregioni-obgovorili-vikonannya-nacplanu-2013-roku-zanapryamkom-reforma-zhkg-805801/

5

Пільгове кредитування дає можливість вже сьогодні отримувати позитивні результати в напрямку проведення енергоефективних заходів в житлових будинках // Мінрегіон, 15.10.2013 – http:// minregion.gov.ua/news/pilgove-kredituvannya-dae-mozhlivist-vzhesogodni-otrimuvati-pozitivni-rezultati-v-napryamku-provedennyaenergoefektivnih-zahodiv-v-zhitlovih-budinkah/


виконання положень Директиви наступних норм: ДБН В.1.2-11:2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. Економія енергії»; ДБН В.2.631:2006 «Теплова ізоляція будівель»; ДБН В.2.567:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання». Зокрема, з ІІ півріччя 2013 року нормативні вимоги до максимальних тепловитрат житлових будинків на опалення були встановлені на рівні 40-70 кВт-год/м2 замість 73-89 кВт-год/м2 (зміни до ДБН В.2.6-31). 27 листопада 2013 року Науково-технічна рада Мінрегіону затвердила своїм рішенням ДСТУ Б EN 15217:201X «Енергоефективність будівель. Методи представлення енергетичних характеристик та енергетичної сертифікації будівель», про що йдеться в отриманій відповіді на запит. У міністерстві також відзначили, що в Україні діють норми і стандарти, що регламентують показники енергоефективності будинків, визначають правила проектування при новому будівництві, реконструкції та капітальному ремонті, а також правила енергетичної класифікації будівель. Там повідомили про розроблення гармонізованого з європейським EN 15450:2007 «Heating systems in buildings – Design of heat pump heating systems» ДСТУ Б В.2.5-44:2010, що встановлює вимоги щодо проектування, будівництва та пусконалагодження систем теплопостачання будівель з використанням теплових насосів.

паливі, заміна теплових мереж, встановлення установок для використання сонячної енергії, тощо. Фінансування, що має скласти сукупно 27,845 млрд. грн., передбачається з державного та місцевого бюджетів, а також з «інших джерел»; зокрема, на перший рік визначено 8,865 млрд. грн.

Висновок Україна не тільки не змогла продемонстру­ вати позитивних зрушень в імплементації директиви, але й певною мірою зробила крок назад, зокрема в частині законодавства. Ситу­ ація свідчить як про системні недопрацювання в роз’яснювальній роботі, в тому числі з народ­ ними депутатами з одного боку, так і про не­ обхідність врахування їх зауважень та налаго­ дження ефективного діалогу з іншого. З часу від­ хилення законопроекту також не вдалося знай­ ти згадок про розробку нового проекту. Все це разом може свідчити про деяке нехтування з боку України виконанням своїх зобов’язань у цій частині політики енергоефективності.

Постановою від 17 жовтня 2013 року № 948 уряд затвердив Програму модернізації систем теплопостачання на 2014-2015 роки. В ній у якості мети задекларовано «підвищення економічної та енергетичної ефективності і надійності функціонування системи теплопостачання, мінімізація витрат паливно-енергетичних ресурсів, зокрема зменшення на 49,6% базового обсягу споживання природного газу шляхом його економії (25,4%) та заміщення альтернативними видами палива (24,2%)»6. Програмою передбачено встановлення утилізаторів тепла вихідних газів, заміна та модернізація котлів, переоснащення котелень, встановлення теплових насосів та котлів, що працюють на біо6

Постанова Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2013 року № 948 «Про затвердження Програми модернізації систем теплопостачання на 2014-2015 роки» // Законодавство України, 19.02.2014 –http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/948-2013-%D0%BF

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 105


НАФТА

Рік в Енергетичному

106 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


ДИРЕКТИВА 2009/119/ЕС Директива 2009/119/EC щодо встановлення зобов’язань з підтримки мінімальних запасів нафти та/або нафтопродуктів

• Впровадження Директиви вимагає створення та підтримки системи запасів у еквіваленті 90 днів середньодобового імпорту або 61 дня середньодобового внутрішнього споживання.

Згідно з рішенням Міністерської Ради, Україна має виконати вимоги Директиви до 1 січня 2023 року. Перші кроки із нормативної імплементації положень директиви зроблено ще 8 грудня 2009 року урядовим розпорядженням №1498-р1. яким схвалено концепцію створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 2020 року. Документом передбачається накопичення спільними зусиллями держави та учасників ринку 90-денного обсягу внутрішнього споживання нафти і нафтопродуктів з урахуванням обсягу власного видобутку нафти. Для цього уряд планував за 10 років збудувати розгалужену систему ємностей для зберігання загальною місткістю 2-2,05 млн. тонн на всій території України. Загальна вартість створення запасів та вдосконалення інфра­структури оцінювалась у 21,7 млрд. гривень. Протягом 2007-2008 років фахівцями ТОВ «Нафтогазбудінформатика» із залученням незалежних експертів було також розроблено проект закону «Про мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів»2. Його суттєвим напрацюванням є концепція створення Державного агентства з управління мінімальними запасами нафти та нафтопродуктів, відповідального за формування, зберігання, моніторинг, поновлення та реалізацію запасів. Крім того, законопроектом в якості джерела фінансування реформи визначено, зокрема, кошти держбюджету і збір від суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів. Документ із аналогічною назвою розробляється Міненерговугіллям з 2012 року. Станом на січень 2013 року міністерством опрацьовувались зауваження від зацікавлених центральних органів виконавчої влади. Згідно з відповіддю 1

2

Розпорядження Кабінету Міністрів від 8 грудня 2009 р. № 1498-р «Про схвалення Концепції створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 202 року» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/14982009-р Проект Закону «Про мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів» // ТОВ «Нафтогазбудінформатика», 19.02.2014 – http://www.ngbi.com. ua/Z_1.html

на інформаційний запит, відомство досі продовжує роботу в напрямку узгодження положень зазначеного законопроекту.

У жовтні 2013 році уряд видав Розпорядження № 833-р3, яким доповнено план заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Своїм рішенням Кабмін закріпив зобов’язання за Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, НКРЕ, Держрезервом, Мінфіном, Мін’юстом та НАК «Нафтогаз України» до 1 грудня 2022 року привести нормативно-правову базу з питань нафти та/або нафтопродуктів у відповідність з вимогами Директиви 2009/119/ЄС. Адаптація українського законодавства до енергетичного законодавства ЄС у сфері нафтової галузі фігурує також у нещодавно опублікованій оновленій Енергостратегії України до 2030 року. Авторами передбачається створення та підтримання резервів нафти та нафтопродуктів на рівні, достатньому для забезпечення внутрішнього споживання протягом не менше 90 днів, за рахунок учасників ринку і без залучення коштів державного бюджету. Також прог­ нозується уніфікація порядку обліку та використання резервів, визначення компетентного органу на випадок виникнення труднощів у постачанні; а також створення плану дій на випадок кризових ситуацій.

Висновок Україна досі не наблизилася до створення нор­ мативно-правової бази, необхідної для ство­ рення запасів нафти і нафтопродуктів, – по­ при той факт, що відповідна робота здійсню­ валася задовго до набуття членства в Енер­ гетичному Співтоваристві, а напрацювання нікуди не зникали. 3

Розпоряження Кабінету Міністрів від 23 жовтня 2013 р. № 833-р «Про внесення змін до плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/833-2013-р

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 107


108 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Геннадій Рябцев, доцент Національної академії державного управління при Президентові України, директор спеціальних проектів НТЦ «Псіхєя»

Формування в Україні резерву нафти й нафтопродуктів відповідно до затвердженого в ЄС стандарту є тривалим і затратним процесом. Створення «з нуля» тримісячного запасу сировини в цінах 2010 року вимагатиме 10 млрд. грн. капітальних і 0,2-0,3 млрд. грн./рік операційних витрат, аналогічного резерву нафтопродуктів – 0,5-1 млрд. грн. на підготовку відповідної інфраструктури, 2-3 млрд. грн. – на формування самого запасу, і 0,1-0,2 млрд. грн./рік – для забезпечення необхідних умов його зберігання й відновлення. За наявності цих коштів резерв може бути створено за 4-6 років, протягом яких на його формування потрібно буде виділяти до 1,5% видатків державного бюджету або близько половини від суми, що спрямовується на розвиток усієї вітчизняної промисловості й будівництва. Нажаль, новітня історія України не дозволяє сподіватися на успішну реалізацію настільки масштабного проекту. Дотепер процес створення нафтового резерву в Україні полягав у численних заявах керівників країни, які доручали органам виконавчої

влади створити запас нафти й нафтопродуктів у червні і грудні 2004 року, липні 2005 року, січні, березні і листопаді 2006 року, січні й лютому 2007 і 2008 років. Щоправда, відповідні нормативні документи встановлювали нереальні строки їхнього виконання й не передбачали виділення коштів на придбання ресурсів. При цьому, без відповіді залишалися питання ефективності закупівель, не було методик використання коштів, відновлення запасів й урахування ризиків, пов’язаних з кредитуванням резерву за значної мінливості цін на нафту. Крім того, нестабільність економічного розвитку України не дозволяє сподіватися на його повноцінне державне фінансування, а пропоновані Енергетичної стратегією України на період до 2030 року шляхи залучення коштів приватних інвесторів є нереальними. Не дивно, що рішення стосовно політики в цій сфері не виконуються, хоча відсутність енергетичного маневру робить нашу країну вразливою до змін ринкової кон’юнктури і залежною від експортерів паливно-енергетичних ресурсів, насамперед від Росії як основного їхнього постачальника.

Енергетичну безпеку України можна гарантувати, створюючи гнучкий стратегічний енергетичний резерв, а не тільки нафтовий запас у його нинішньому розумінні. Наявність лише останнього призведе до створення неефективної з точки зору енергобезпеки структури. Крім того, вимоги про 90- і 120-денні стандарти було сформульовано, коли рівень цін на нафту був набагато нижчий. Тоді менш гостро стояли питання енергоефективності та енергозбереження. Не говорилося всерйоз про плани переходу на альтернативне, зокрема водневе, паливо, а дискусія про глобальну зміну клімату велася лише в академічних колах. Проте після триразового подорожчання нафти, загострення екологічних проблем і вступу до ЄС 12 нових членів, що не мають достатніх фінансових можливостей для формування власних резервних систем, плани Євросоюзу (приміром, щодо збільшення термінів заміщення нафтового імпорту з 90 до 120 днів), варто переглянути. Україна має якомога швидше припинити марне наслідування країн «старої Європи». Не сліпо слідувати розробленим

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 109


десятиліття тому рекомендаціям, витрачаючи і так обмежені бюджетні кошти, а виступити з ініціативами у сфері колективної енергетичної безпеки, що базуються на таких тезах:

ні системи має створювати кожна з них, а не ті держави, які мають таку можливість;

• чому

обсяг стратегічно­го на­фт­о­во­го резерву кожної країни-члена ЄС (підкреслю – кожної), має забезпечувати саме 90-денне заміщення імпорту;

• кожен споживач пови­нен ма­

ти можливість у різний час використовувати різні джерела, при цьому структура енергоспоживання на місцях має визначатися, виходячи з економічної й екологічної доцільності (нафтовий резерв нездатний забезпечити енергетичну безпеку України, якщо Росія знову «вимкне газ»);

палива та енергії має бути децентралізованим;

• з апаси палива та енергії ма- • ють бути створені в кожному регіоні зі збереженням функцій держави з управління ними в особливий період, урахуванням структури енергоспоживання й різного часу сезонних навантажень;

потоки бу­ти розукрупнені.

мають

Аргументуючи свою думку в європейських інституціях, необхідно домагатися відповідей на такі питання:

• чому

слід формувати саме нафтовий, а не інший енергетичний резерв;

• чому в контексті колективної • безпеки країн ЄС резерв-

110 СТОРІНКА

• чи можна замість нафтового за­ пасу створити резервну систему, що об’єднує запаси різних видів палива та енергії і забезпечує стійке функціонування не лише транспорту (як нафта й нафтопродукти), але й інших галузей економіки.

• чому

• в иробництво

• енергетичні

ре­зервування потужностей із виробництва необхідних енергоносіїв і сировини;

обсяг резерву оцінюється через споживання в штатній ситуації й не враховує «надзвичайності», сезон- У разі одержання позитивної ності та інших чинників; відповіді на останнє запитання стає можливим сформулю яким чином мінімізувати ви- вати вимоги до системи колектрати на забезпечення ко- тивної енергетичної безпеки, лективної енергетичної без- яка базується на формуванні пеки, пов’язані зі значними резерву генеруючих потужколиваннями світових цін на ностей у нафтопереробці, вуенергоносії; гільній, нафтовій і газовій промисловості, ядерній, альтерначому обсяги зберігання ви- тивній та електроенергетиці ражаються у тоннах, а не че- із урахуванням можливості рез енергетичну характерис- швидкого змінення структури тику ресурсу з урахуванням споживаних енергоносіїв. очікуваного способу його застосування й ролі в забез- Задля скорочення впливу ціпеченні колективної енерге- нової складової на функціонутичної безпеки; вання такої системи необхідно створити механізм хеджуванякими мають бути граничні ня фінансових ризиків на між обсяги концентрації ресур- державному, національному сів резерву, і чи не збільшує й регіональному рівнях. При така концентрація екологіч- цьому задачу оптимізації можні та інші ризики, пов’язані з на сформулювати в такий сповиникненням надзвичайних сіб: ситуацій; обмеження – заданий рівень чому не враховується вза ко­лективної енергетичної ємозамінність енергетичних безпеки, що враховує струкресурсів; туру регіонального енергозабезпечення та енергос чи можливе формуван­­ня поживання; терміни виходу стра­тегічного запасу шляхом

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


багатополюсної енергетики, яка враховуватиме пріоритетні напрямки національного й регіонального енергозабезпечення та енергозбереження з цільова функція – вартість урахуванням програм держав, проекту, що визначається що входять до системи колекпоетапно, але мінімізується тивної безпеки. для проекту в цілому. При цьому, перехід до нового Пропонований підхід дозво- етапу розбудови українського лить послабити наслідки по- паливно-енергетичного компдорожчання нафти й різкого лексу має полягати не стільки зменшення частки традицій- в широкому застосуванні альних видів палива, можливо- тернативних джерел енергії, го вже за п’ять-десять років. скільки в активному впроПроте його реалізація немож- вадженні енергоефективних лива без децентралізації ви- технологій з урахуванням робництва палива та енергії, регіональних особливостей створення різновекторної, споживання й виробництва країн на заданий рівень колективної безпеки; регіон, що охоплює країни-члени такої системи;

енергетичних ресурсів. Адже в простій заміні одного енерговитратного виробництва іншим (як і газу вугіллям, бензину етанолом, дизельного палива рапсовим ефіром) немає ніякого сенсу. Якщо сьогодні Україна буде лише бездумно запозичувати нав’язувані їй деякими європейськими (чи московськими) доброзичливцями паливні технології, не звертаючи увагу на властиві їм низькі коефіцієнти корисного перетворення енергії, вона ризикує перетворитися на сировинний придаток країн «золотого мільярда».

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 111


Рік в Енергетичному

СТАТИСТИКА 112 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


ДИРЕКТИВА 2008/92/ЕС Директива 2008/92/EC щодо процедур Співтовариства для покращення прозорості цін на газ і електроенергію для промислових кінцевих користувачів

• Впровадження Директиви вимагає здійснення заходів з побудови деталізованої системи статистичної звітності підприємств, що постачають газ та електроенергію до кінцевих споживачів.

Регламент 1099/2008 Регламент 1099/2008 щодо енергетичної статистики

• Встановлює єдині рамкові умови для отримання, передачі, оцінки та поширення енергетичної статистики.

За рішенням Міністерської Ради Енергетичного Співтовариства D/2013/02/MC-EnC, застосовується також Регламент 147/2013. Як йдеться у документі, це зроблено з метою «уникнути прогалин у надсиланні даних до Євростату», що стосуються місячної та річної статистики.

Відповідно до рішення, Україна має привести законодавство у відповідність до вимог згаданих нормативно-правових актів до 31 грудня 2013 року. У вітчизняному законодавстві нові зобов’язання були відображені 23 жовтня 2013 року з прийняттям Розпорядження Кабінету Міністрів №833-р «Про внесення змін до плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства», причому для acquis у галузі статистики кінцевим терміном було позначено 1 грудня 2013 року. Стратегія розвитку державної статистики на період до 2017 року, затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів №145-р від 20 березня 2013 року, не деталізує питання енергетичної статистики. Водночас, одним з основних розділів документу стосується гармонізації законодавства в цілому «з відповідними міжнародними стандартами та правовими нормами ЄС»1. 1

Розпорядження Кабінету Міністрів від 20 березня 2013 р. № 145-р

На початку 2012 року Держстат вперше за 20 років сформував енергетичний баланс України за 2010 рік за методологією МЕА та Євростату2. У жовтні 2012 року Україна підписала з МЕА план дій щодо оптимізації енергетичного балансу країни3. Відтоді, Держстат вже двічі оприлюднив енергетичний баланс – публікація відбувається у грудні за попередній рік4. Як свідчить звіт Енергетичного Співтовариства про впровадження acquis у 2013 році, 20112012 роках план роботи Держстату передбачав низку завдань в галузі енергетичної статистики, зокрема збір інформації про технічні і еконо«Про затвердження Стратегії розвитку державної статистики на період до 2017 року» // Держстат, 19.02.2014 – http://www.ukrstat.gov. ua/telefon/ukr/strateg2012.htm 2

Експрес-випуск 3.02.2012: Енергетичний баланс України за 2010 рік // Держстат, 19.02.2014 – http://ukrstat.org/uk/express/expr2012/02_12/ Energ_03_02.zip

3

Україна і МЕА прийняли план дій щодо оптимізації енергобалансу країни, – Бойко // РБК-Україна, 19.10.2012 – http://www.rbc.ua/ukr/ newsline/show/ukraina-i-mea-prinyali-plan-deystviy-po-optimizatsiienergobalansa-19102012115100

4

Докладніше див.: Енергетичний баланс Украни // Держстат, 19.02.2014 – http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2012/energ/ en_bal/arh_2012.htm

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 113


мічні параметри електростанцій, споживання енергії та базові енергетичні потужності, дані по газифікації, теплопостачання, енергетичні матеріали та продукти переробки, залишки і використання енергетичних матеріалів та наф­топродуктів, діяльність паливних, електроенергетичних і теплопостачальних компаній, вартість одиниці паливно-енергетичної продукції, виробництво і використання тепла, утилізація вторинних енергоресурсів; створення бази даних про експорт/імпорт нафти, газу, електроенергії, а також інших даних для формування енергетичного балансу України.

вами, встановлення та контроль цін є завданням НКРЕ, однак Держстат вивчає методологію складання звітів країнами ЄС, джерела інформації та адміністративну звітність, яка може слугувати підставою для такої діяльності.

У Верховній Раді попереднього скликання було зареєстровано законопроект №11065 «Про енергетичну статистику», однак він жодного разу не розглядався і був відкликаний. Натомість 20 грудня 2013 року в парламенті зареєстровано законопроект №3805 «Про Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги» (авторський колектив – група народних депутатів та низка інститутів НАН України). Ним пропонується визначити основ­ ні засади формування регіональних, територіальних і загальнодержавних енергетичних балансів за всіма видами енергетичних ресурсів, в тому числі утворення постійно діючого державного енергоаудиту. Як йдеться у пояснювальній записці законопроекту, щорічні витрати на систему дорівнюють 360-400 млн. грн., однак мінімальний економічний ефект від впровадження становить більше 17 млрд. грн. (моделювання НАН України на основі даних 2012 року).

Вирішити ці та інші проблеми покликані численні проекти технічної допомоги і міжнародної співпраці, що працюють при Держстаті. Поперше, тривають проекти програми TACIS з реформування офіційної статистики в Україні. Подруге, стартував уже другий проект ЄС Твіннінг у сфері статистики. Перший проект «Розробка нових статистичних методологій та показників в окремих сферах статистики згідно зі статистичними стандартами ЄС» (листопад 2011 р. – травень 2013 р.) дозволив вдосконалити макроекономічну статистику через наближення до Європейського статистичного кодексу практики, запровадити нову класифікацію видів економічної діяльності6.

У ході слухань у профільному комітеті Верхов­ ної Ради в жовтні 2013 року директор Департаменту статистики торгівлі Держстату Анатолій Фризоренко повідомив: у своїй діяльності відомство вже керується статистичним компендіумом ЄС. Річна енергетична статистика передбачає отримання даних за усіма видами та напрямами споживання палива. «З початком самостійного формування енергетичного балансу країни у 2012 році, статистика енергетики в Україні в цілому відповідає вимогам Регламенту 1099/2008», заявив він. «Інша ситуація склалася навколо Директиви 2008/92/ ЕС. Держстат України не збирає інформацію щодо цін на природний газ та електроенергію для промислових споживачів»5. За його сло5

114 СТОРІНКА

Стенограма комітетських слухань «Стан виконання зобов’язань

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Цю тезу підтверджує звіт Енергетичного Співтовариства про впровадження acquis у 2013 році, де говориться про потребу змінити систему звітності про ціни на газ та електроенергію – з тим, щоб вони статистично відображалися на піврічній основі. У зв’язку з цим, Держстату радять налагодити координацію з НКРЕ.

Поточний проект «Сприяння процесам удосконалення Державної служби статистики України з метою покращення її потенціалу та продукції» із загальним бюджетом 1,5 млн. євро розпочався в листопаді 2013 року та спрямований на посилення інституційної спроможності Держстату для збору, обробки та поширення статистичної продукції відповідно до acquis7. По-третє, досить активною є діяльність програми INOGATE, яка співпрацює із Держстатом починаючи з травня 2012 року. Робота відбувається в рамках компоненту «D» Комплексної програми на підтримку Бакинської ініціативи та енергетичних цілей Східного партнерства. Його метою є підвищення ефекУкраїни, взятих за Протоколом про приєднання України до Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року №2787-VI» від 15 жовтня 2013 року // Верховна Рада України, 30.10.2013 – http://kompek.rada.gov.ua/kompek/ control/uk/publish/article?art_id=47328&cat_id=47139 6

Нові методології для наближення до статистичних стандар тів ЄС // Представництво ЄС в Україні, 23.05.2013 – http:// eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/ news/2013/2013_05_23_2_uk.htm

7

Проект Твіннінг «Сприяння процесам удосконалення Державної служби статистики України з метою покращення її потенціалу та продукції» // Держстат, 19.02.2014 – http://www.ukrstat.gov.ua/menu/ zmist_tvit_2.htm


тивності роботи національних статистичних інституцій, гармонізація стандартів та методик енергетичної статистики і балансів відповідно до європейських та міжнародних норм, збільшення ролі статистики у проведенні енергетичної по­літики. 26 липня 2013 року Україною погоджено і затверджено План дій з енергетичної статистики, на основі підписаного з INOGATE Меморандуму про взаєморозуміння8. У 2014 році планується проведення спеціального заходу з даної тематики9, а також низки регіональних семінарів за участі представників Держстату. Більш того, до роботи долучено і Секретаріат Енергетичного Співтовариства. Так, у 2013-2014 роках він координуватиме свої дії з INOGATE та Євростатом у наступних трьох сферах: 1) вдосконалення щорічного збору даних, зокрема щодо споживання енергії; 2) оцінка місячних даних (на основі оцінки Технічного секретаріату INOGATE; 3) вдосконалення методології та процедур збору статистики по цінах10. Основні механізми взаємодії – ознайомчі поїздки, консультації «на рівних», отримання знань про передові практики в інших країнах, розробка нових або адаптація існуючих практик за участі національних статистичних відомств, створення інструкцій, вказівок, стандартних документів та процедур, проведення пілотних досліджень. У 2012 році зусиллями INOGATE через офіційно делегованих представників створено Мережу спеціалістів з енергетичної статистики, засідання якої проходять щороку. Що стосується Плану дій з енергетичної статистики11, то він включає оцінку поточних правових та інституційних рамок, виявлення прога8

Меморандум про порозуміння щодо співробітництва у сфері статистики між Технічним секретаріатом INOGATE та Державною службою статистики України (26.07.2013) // INOGATE, 19.02.2014 – http://www. inogate.org/media/documents/Ukraine_MoU_ENG%20and%20UA.pdf

9

Реализация деятельности INOGATE по энергетической ста тистике в Странах-партнерах: компонент «D». Презентация // INOGATE, 19.02.2014 – http://www.inogate.org/media/documents/ Component%20D%20implemented%20and%20future%20activities_ October%208%202013_RUS.pdf

10

11

Д еятельность Энергетического Сообщества в области энергетической статистики в странах-партнёрах INOGATE. Презентация на заседании по энергетической статистике (8.10.2013, г. Брюссель) // INOGATE, 19.02.2014 – http://www.inogate.org/ media/documents/ECS%20-%20EnC%20statistics%20and%20 INOGATE_RUS.pdf National Energy Statistics Action Plan for Ukraine. Final Report // INOGATE, 19.02.2014 – http://www.inogate.org/media/documents/ FINAL%20ESAP_UA_ENG.pdf

лин та недоліків існуючої системи, опис необхідної діяльності та відповідні плани реалізації. Серед цілей документу, який охоплює період 2012-2015 рр., – посилення інституційної спроможності, розвиток системи звітності на основі міжнародних стандартів (МЕА, Євростату), розрахунок енергетичних балансів, розвиток системи звітності у енергетиці та енергоефективності. Не в останню чергу, сам Секретаріат Енергетичного Співтовариства замовив спеціальне дослідження, щоб оцінити досягнутий прогрес та потреби країн-учасниць об’єднання в технічній допомозі. За даними аналізу12, над енергетичною статистикою працюють 5 осіб у центральному апараті Держстату та 445 – у регіональних та місцевих управліннях. З іншого боку, План дій з енергетичної статистики говорить про 10 та 180 працівників відповідно13. Автори дослідження пропонують програму адаптації практик Держстату до європейських норм, яка охоплює часовий період з IV кварталу 2013 року до II кварталу 2014 року, з окремими заходами (збір даних про споживання) у IIIIV кварталах 2014 року. Вони переконують, що Україні необхідне створення системи статистичного обліку енергетичних цін, вдосконалення системи збору даних щодо відновлюваної енергетики та кінцевого споживання енергії.

Висновок Незважаючи на фактичну відсутність поміт­ них зрушень у законодавстві та регуляторній базі, Державна служба статистики суттє­ во наблизилась до імплементації Директиви 2008/92/EC та Регламенту 1099/2008. Це стало можливим завдяки виконанню внутрішніх пла­ нів та реалізацію заходів у рамках міжнародних проектів. Разом з тим, окремі масиви даних поки не опрацьовуються у спосіб, передбачений нормами ЄС, а більш динамічні формати (на місячній та піврічній основі) потребують коор­ динації з НКРЕ та іншими органами, що володі­ ють даними в енергетиці.

12

Energy Institute Hrvoje Požar. Implementation of the energy statistics acquis. Assessment Report (October 2013) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/ docs/2484185.PDF

13

National Energy Statistics Action Plan for Ukraine. Final Report // INOGATE, 19.02.2014 – http://www.inogate.org/media/documents/ FINAL%20ESAP_UA_ENG.pdf

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 115


КОНКУРЕНЦІЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ

Рік в Енергетичному

116 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


• •

Глава IV Договору про заснування Енергетичного Співтовариства вимагає від договірних сторін уникати дій, які можуть слугувати запобіганню конкуренції, її обмеженню або спотворенню. Зокрема, це стосується надання державної допомоги або будь-яких спеціальних прав. Додаток ІІІ документу визначає заборонені практики, у т.ч. монополізм, зловживання домінуючим положенням, домовленості між підприємствами або погоджена діяльність, які можуть негативно вплинути на торгівлю або обмежують конкуренцію.

Темпи притоку інвестицій в Україні знижуються. За оцінкою Національного банку України, об’єм прямих іноземних інвестицій в Україні в 2013 році склав 3,3 млрд. дол1. Це майже удвічі менше порівняно з 2012 роком. Також ЄБРР – один із найбільших кредиторів та інвесторів української економіки – другий рік підряд скорочує фінансування українських проектів. Якщо у 2012 році банк інвестував в Україну 934 млн.євро, то в 2013 – 820 млн. євро, що на 12,2% менше. Зниження об’єму виділених інвестицій банк пояснював різким погіршенням інвестиційного клімату в Україні. Для покращення ситуації банк підготував низку антикорупційних пропозицій, які мали бути реалізовані до саміту Східного партнерства у листопаді 2013 року, але цього так і не сталось. У січні 2014 року Міжнародне рейтингове агентство Fitch Rating знизило довгостроковий рейтинг України за зобов’язаннями в іноземній валюті з рівня В- до рівня ССС. Довгостроковий рейтинг України за зобов’язаннями в національній валюті підтверджений на рівні В-. Прогноз рейтинга в національній валюті – негативний. В агентстві таку оцінку пояснили політичними ризиками та проблемами економічного характеру – за даними Fitch, золотовалютні резерви Національного банку в січні знизились з 20,4 млрд. дол. до 17,8 млрд.дол., при цьому на підтримку курсу гривні НБУ в січні витратив 1,7 млрд. дол. Також у січні 2014 року агентство Standard&Poor’s знизило довгострокові та короткострокові рейтинги України за зобов’язаннями в іноземній валюті з В-/В до ССС+/С, а також підтвердило довгострокові та короткострокові рейтинги країни в національній валюті на рівні В-/В (прогноз рейтингів – негативний). У лютому 2014 року агентство Moody’s знизило рейтинг державних облігацій України з Саа1 до Саа2, прогноз рейтинга – «негативний». Уряд робить певні кроки для створення сприятливого інвестиційного клімату в юридичній площині. Зокрема, у січні 2014 року Кабінет Міністрів схвалив законопроект про створення Фонду гарантування інвестицій фізичних осіб, який компенсовуватиме витрати вкладників у випадку анулювання ліцензії компанії, її банкрутства чи дефолту. Фонд буде наповнюватись за рахунок коштів учасників, які будуть робити вступні внески в розмірі 1% від статутного капіталу і щоквартальні – 0,1% середньоквартальної вартості інвестицій клієнтів, а також за рахунок клієнтів, благодійних внесків, коштів міжнародних програм. Инвестиции в Украину за год сократились вдвое // LB.ua, 4.02.2014 – http://economics.lb.ua/state/2014/02/04/254302_investitsii_ukrainu_ god.html

Відповідно до вимог Національного плану дій на 2013 рік, у жовтні 2013 року Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради Загальнодержавну програму розвитку конкуренції в Україні на 2014-2024 роки. Основні напрямки програми – робота на ринках з ефективною конкуренцією, сприяння розвитку ефективної конкуренції на ринках, на яких вона сьогодні не розвинена (ЖКГ, електроенергія, нафтопереробка), а також робота на ринках, на яких конкуренція неможлива (наприклад, природні монополії). Також, з грудня 2013 року Антимонопольний комітет України запровадив нову електронну систему подачі заявок про економічну концентрацію та узгоджених дій в комітет. Основна мета нової системи – спрощення підготовки і подачі заявок на отримання суб’єктами господарювання дозволів на концентрацію та узгодження дій. У рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business-2014 Україна підніметься на 28 позицій порівняно з 2013 роком – на 112 місце, за даними Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації. На їх думку, реформи в Україні зафіксовані в 8 сферах з 10, однак країна залишається в нижчій половині світового рейтингу, оскільки залишається зробити ще багато змін для покращення умов ведення бізнесу. У цілому Україна покращила свої показники в таких напрямках як реєстрація підприємств, отримання дозволів на будівництво, реєстрація власності, кредитування, оподаткування. З іншого боку, за даними ЗМІ, Міністерство доходів і зборів опрацьовує законопроект про запровадження 3% податку на внески у капітал товариств, цінних паперів і корпоративних прав на суму вище 1 млн.грн. Власники активів публічних і приватних акціонерних товариств на суму більше 1 тис. мінімальних зарплат (1,147 млн. грн.) і які беруть участь в капіталі на таку ж суму повинні будуть щорічно платити податок в Державний бюджет у розмірі 3% від оціночної вартості таких активів. Якщо ця ініціатива буде запроваджена, це буде третій податок, який стягується з операцій з фінансовими інструментами.

Висновок Слабкість інвестиційного клімату, високий рівень корупції та зловживань послаблює вхо­ дження інвесторів на ринок України. У свою чергу, це зумовлює низький рівень конкуренції, зокрема в енергетиці. З іншого боку, проблемою залишається відсутність єдиного закону, який би регламентував державну допомогу.

1

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 117


Рік в Енергетичному

СОЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ 118 СТОРІНКА

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


Меморандум про взаєморозуміння Із соціальних питань в контексті Енергетичного Співтовариства

• •

Соціальний діалог. Підписанти сприятимуть проведенню ефективного соціального діалогу в енергетичному секторі, і будуть підтримувати його. Соціальний захист. Підписанти будуть намагатися розробити максимально можливі рівні соціального захисту споживачів, сумісні з життєздатним і конкурентним ринком і, у разі потреби, застосовувати гарантії, що обмежують наслідки соціально-економічних змін для певних суспільних груп відповідно до зобов’язань згідно із Договором про створення Енергетичного Співтовариства.

• Партнери, інформування та консультації. Підписанти визнають необхідність залучення со-

ціальних партнерів на всіх відповідних рівнях шляхом сприяння соціальному діалогу щодо проведення моніторингу реалізації Договору про створення Енергетичного Співтовариства і його наслідків. Це відноситися, зокрема (але не тільки), до лібералізації ринків, підвищення конкуренції і реструктуризації. Таким чином, кожна сторона-підписант повинна запровадити ефективні механізми інформування соціальних партнерів з цих питань і проведення з ними консультацій.

Адаптація працівників. Підписанти повинні направити зусилля на поліпшення адаптації працівників – особливо низькокваліфікованих і працівників передпенсійного віку, підтримку інвестицій в людський капітал і навчання протягом всього життя, сприяння мобільності, сприяння розвитку спеціальних служб по працевлаштуванню, навчанню і підтримці.

• Пріоритетні сфери. Основоположні права трудящих, що містяться в Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод, Європейській соціальній хартії, Хартії Співтовариства про основні соціальні права працівників і Хартії основних прав ЄС; трудове законодавство, яке стосується сприяння поліпшенню умов праці і підвищенню рівня життя; охорона праці на робочих місцях працівників енергетичного сектору; рівність можливостей – з особливою увагою, де це необхідно, до впровадження принципу рівної оплати праці рівної цінності чоловіків і жінок;

• Плани дій. Кожен Підписант, консультуючись з відповідними соціальними партнерами, пови-

нен обговорити підхід до розгляду питань в рамках соціального виміру. Цей підхід повинен враховувати існуюче соціальне законодавство ЄС. Після консультацій відповідні подальші дії повинні бути викладені у формі соціальних планів дій, направлених на вирішення питань, згаданих в попередніх розділах Меморандуму. Соціальні плани дій повинні складатися у тісній співпраці з соціальними партнерами.

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 119


Меморандум є кроком до вироблення спільної політики країн-підписантів для підтримки своїх громадян під час необхідних реформ в енергетичному секторі. Попри те, що документ є політичним, він є своєрідною рамкою для запровадження ефективних дій щодо пом’якшення соціальних наслідків від реформ.

згадування про Концепцію створення системи соціальної підтримки працівників вугільної галузі та населення депресивних територій. У звіті Секретаріату Енергетичного Співтовариства Україна віднесена до списку з чотирьох країн, які не схвалили соціальні плани дій і їх закликають «виправити це з пріоритетом»3.

В Розпорядженні Кабінету Міністрів «Про затвердження плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства», згадки про дії в галузі соціальних питань відсутні. Проте Україна підписала в 2011 році Меморандум про взаєморозуміння з соціальних питань в контексті Енергетичного Співтовариства1. З нього випливають, зокрема, такі системні рекомендації як діалог з усіма соціальними партнерами, а також розробка і прийняття Соціального плану дій.

У звіті Енергетичного Співтовариства за 2013 рік також йдеться про необхідність надання договірними сторонами чіткої дефініції поняття «вразливих споживачів», що є зобов’язанням відповідно до Третього енергетичного пакету та дозволить більш чітко спрямовувати допомогу тим, хто дійсно її потребує. У червні 2013 року Рада регуляторів Енергетичного Співтовариства опублікувала дослідження «Ставлення до вразливих споживачів в Енергетичному Співтоваристві», в якому йдеться про те, що Україна не має законодавчого визначення таких споживачів (одна із трьох країн в дослідженні)4, хоча є визначені категорії споживачів для отримання пільг, зокрема в енергетиці. Також в аналізі згадується диференціація з оплати тарифів на електроенергію, принципи надання субсидій тощо. Вказується, що в багатьох країнах (включаючи Україну) не вдалося встановити відсоток домогосподарств, які можуть отримувати економічну підтримку5.

В ході п’ятого Соціального форуму Енергетичного Співтовариства 11-12 вересня 2012 року Україна поінформувала про підготований проект Соціального плану дій, який отримав коментарі профспілок, і на той час перебував на розгляді державних органів, а його прийняття очікувалося дуже скоро2. Форум у відповідь закликав Україну та Молдову завершити прий­ няття документів до кінця 2012 року. Попри інформацію про існування проекту, знайти його у відкритих джерелах не вдалося. Відповідно, як можна припустити, консультації щодо нього охоплюють не всіх можливих соціальних партнерів. Окрім того, це не сприяє соціальному діалогу щодо моніторингу «реалізації Договору про створення Енергетичного співтовариства і його наслідків», як вказано в Меморандумі. На жаль, проведення консультацій із соціальними партнерами щодо проекту Соціального плану дій не було також внесене до Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. Про нього прямо не сказано також в оновленій Енергетичній стратегії України, попри

120 СТОРІНКА

1

країна і Молдова приєдналися до Соціального меморандуму У Енергетичного співтовариства // Укрінформ, 4.10.2011 – http://www. ukrinform.ua/ukr/news/ukrana__moldova_pridnalisya_do_sotsalnogo_memorandumu_energetichnogo_spvtovaristva_1046261

2

onclusions of the 5th Energy Community Social Forum (11-12 SepC tember 2012, Bečiči) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www. energy-community.org/pls/portal/docs/1708177.PDF

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Міжнародний валютний фонд рекомендував Україні вжити низку заходів для того, щоб стабілізувати ситуацію в економіці, в тому числі підвищити тарифи на енергоресурси6. Це називалося також однією з ключових вимог МВФ для надання Україні фінансової допомоги. У дослідженні політики ціноутворення на газ в Україні та наслідків збільшення тарифів йдеться про те, що встановлення нижчих за собівартість цін на газ та опалення є слабким інструментом та «коштує» Україні близько 5% ВВП 3

2013 Annual Implementation Report on the of the Acquis under the Treaty Establishing the Energy Community (1 September 2013) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/ portal/docs/2304177.PDF, p. 216

4

Energy Community Regulatory Board. Treatment of the vulnerable customers in the Energy Community (June 2013) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/ docs/2124179.PDF, p. 5

5

Там само, с. 14.

6

МВФ продовжує радити Україні підняти тарифи // BBC Україна, 31.10.2013 – http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news_in_ brief/2013/10/131031_rl_imf_recommendatons_again.shtml


щороку, разом з тим підтримуючи тих, хто споживає найбільше, тобто заможні домогосподарства7. Це також підтримує надмірне споживання енергії, знижує інвестиції в системи постачання, розробку власних енергоресурів, тощо. Автори документу також наголошують, що при підвищенні тарифів на 20% для домогосподарств, вони скоротять споживання газу на близько 5% і теп­ла – на 3%, а за рахунок підвищення тарифів уряд зможе повністю компенсувати додаткові витрати для малозабезпечених. Підвищити тарифи для населення і адресно спрямовувати програми соціальної допомоги рекомендував Україні також Світовий банк8. Там оцінюють прямі бюджетні і позабюджетні субсидії в близько 7% ВВП9. Окрім того, за дослідженням Світового банку, «найбільш заможна половина населення отримує близько половини надаваних субсидій на газ і тепло», а «найбідніші 20% населення одержують лише 13% субсидій»10. Про необхідність підвищення тарифів говорили і експерти Німецької консультативної групи, вказуючи на значний розрив з вартістю імпорту. Посилаючись на іноземний досвід, вони вказували на те, що високоадресна допомога та підтримка енергоефективності можуть захистити громадян і підвищити сприйняття такої політики11. На потребі підвищення тарифів наголошували також українські експерти, представники бізнесу, про штучне стримування тарифів говорили представники органів влади12. 7

Ukraine Gas Pricing Policy: Distributional Consequences of Tariff Increases. IMF Working Paper (October 2012) // IMF, 19.02.2014 – http:// www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2012/wp12247.pdf

8

вітовий банк закликає Україну підвищити тарифи на газ // С Економічна правда, 7.10.2013 – http://www.epravda.com.ua/ news/2013/10/7/397657/

9

Питання, яке потребує особливої уваги: тарифи на газ і послуги централізованого теплопостачання для населення в Україні // Світовий Банк, 7.10.2013 – http://www.worldbank.org/content/dam/ Worldbank/document/Ukraine-Oct2013-Focus-ua.pdf

10 11

12

Про економічно обгрунтовані ціни на енергоносії, відмову від перехресного субсидування із впровадженням механізмів адресних субсидій соціально незахищеним верствам населення йдеться також в Енергетичній стратегії України. Натомість колишні Президент В.Янукович13 та прем’єр-міністр М.Азаров14 висловлювалися проти підвищення тарифів, ставлячись до цього як до вимог МВФ, а не як до реальної потреби. Колишній віце-прем’єрміністр О.Вілкул заявляв, що перед початком опалювального сезону Кабмін розглядав питання підвищення тарифів на газ для населення та теплокомуненерго і вирішив зберегти їх до закінчення сезону, «адже уряд бере до уваги не тільки економічні обгрунтування, але і соціальну складову»15. Разом з тим, попри заяви про соціальний захист населення, уряд України не застосував існуючий та закріплений в Меморандумі механізм, зокрема, побудову діалогу з соціальними партнерами та прийняття Соціального плану дій, який би вибудовував чітку та ефективну політику адресних дотацій. Після досягнення домовленостей з Росією щодо нижчої ціни на природній газ уряд заявив про стабільність тарифів для населення16. Тим часом, Президент висловився за зниження тарифів на газ17 для споживачів, а Кабмін прийняв відповідне рішення18 щодо установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання. Разом з цим рішенням було заявлено про готовність купувати більше російського газу за 13

Україна планує відновити переговори з МВФ – Президент // Офіційне Інтернет-представництво Президента України, 10.12.2013 – http://www.president.gov.ua/news/29718.html

14

Уряд України зробить все, щоб не підвищувати комунальних тарифів // Преса України, 21.11.2013 – http://uapress.info/uk/news/ show/11112

15

Кабмин законсервировал цены // Коммерсант-Украина № 164 (1867), 14.10.2013 – http://www.kommersant.ua/doc/2319425

16

Тарифи для населення залишаться стабільними, – Прем’єр-міністр // Урядовий портал, 25.12.2013 – http://www.kmu.gov.ua/control/ uk/publish/article?art_id=246941109

17

Глава держави виступає за якнайшвидше зниження ціни на газ для споживачів // Офіційне Інтернет-представництво Президента України, 26.12.2013 – http://www.president.gov.ua/news/29860. html

18

Уряд прийняв рішення щодо зниження ціни на газ для споживачів // Урядовий портал, 30.12.2013 – http://www.kmu.gov.ua/control/ uk/publish/article?art_id=246953502

Там само. к підвищувати тарифи на енергоносії в Україні? Міжнародний Я досвід реформування енергоринку в контексті соціального захисту соціального захисту // Німецька консультативна група, листопад 2012 року – http://www.ier.com.ua/files/publications/ Policy_Briefing_Series/2012/0000017294-PB_08_2012_ukr.pdf Міжнародний центр перспективних досліджень. Звіт про проведення семінару з формування політики: «Нові тарифи на газ та електроенергію: яким має бути соціальний план дій щодо вразливих груп споживачів?» (9 листопада 2012 р., м. Київ) // Slideshare, 19.02.2014 – http://pt.slideshare.net/ICPS/ss-report-draftukr

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 121


умови прийнятної ціни19. На фоні цього голова Нацкомпослуг заявив, що зниження цін на газ для населення не варто очікувати, проте можна говорити про стабілізацію тарифів20. Наприкінці 2013 року Президент також поставив завдання зменшити вартість електроенергії для споживачів21, а НКРЕ прийняла відповідну постанову для недопущення зростання тарифів22. Таким чином, був зроблений крок до нівелювання політики, спрямованої на економію природних ресурсів та поступове наближення тарифів для споживачів до реальних цін на енергетичні продукти.

19

122 СТОРІНКА

У країна купуватиме більше російського газу, якщо влаштовуватиме ціна – Президент // Офіційне Інтернет-представництво Президента України, 19.12.2013 – http://www.president.gov.ua/news/29793.html

20

У Нацкомпослуг пояснили газову немилість до населення // Українська енергетика, 7.02.2014 – http://ua-energy.org/post/41218

21

Президент ставить перед Урядом завдання здешевити електроенергію для споживачів // Офіційне Інтернетпредставництво Президента України, 20.12.2013 – http://www.president.gov.ua/news/29825.html

22

Набрав чинності документ, що не допустить зростання тарифів на електроенергію для кінцевих споживачів // Урядовий портал, 4.02.2014 – http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_ id=247020729

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Висновок Україна не змогла повною мірою виконати по­ ложення Меморандуму в соціальній сфері, не вибудувавши повномасштабного діалогу із соціальними партнерами та не схваливши Соціальний план дій. Навіть знаходячись пе­ ред великою потребою реформи тарифів на енергоносії, уряд не скористався механізмами, закладеними в Меморандумі, та не розробив спільно із соціальними партнерами ряд заходів, спрямованих на захист населення. Натомість представники влади відмовлялися від підви­ щення тарифів, вказуючи на побажання людей. Окрім того, не закріпленим на законодавчому рівні залишається визначення «вразливих спо­ живачів», що є важливим з точки зору імпле­ ментації Третього енергетичного пакету та запровадження чіткої адресації допомоги.


Ільдар Ґазізуллін, експерт Українського інституту публічної політики

Соціальні вимоги Енергетичного Співтовариства Держави-члени Енергетичного Співтовариства приділяють дедалі більшу увагу соціальному виміру енергетичних реформ, через неможливість поступу лібералізації газового та електроенергетичного ринків без належної системи захисту споживачів. Вимоги щодо соціальної політики, мабуть, найменш чітко визначені Директивами ЄС. Рамкові Директиви 2009/72/ EC та 2009/73/EC (насамперед, розділ 3) містять низку загальних принципів забезпечення захисту соціально вразливих категорій населення. Йдеться і про забезпечення доступних цін для споживачів, і створення належних умов доступу споживачів до послуг, тобто наявності надійного (безперебійного) постачання газу та електроенергії для певних категорій споживачів. Більшість держав-членів Енергетичного Співтовариства переходить до надання адресної допомоги, яка може адмініструватися енергетичними компаніями, але завжди під наглядом незалежного регулятора. Водночас, низка країн продовжують тарифну політику для захисту споживачів, хоча це і визнається малоефективним підходом.

Меморандум про порозуміння у сфері соціальних питань, підписаний Україною у жовтні 2011 року, конкретизує вимоги із соціального захисту в енергетичному секторі й передбачає 1) розробку та затвердження Соціального плану дій кожною з державчленів та 2) налагодження консультацій із зацікавленими сторонами у соціальних робочих групах.

Проблема соціального захисту в Україні На перший погляд, захист інтересів споживачів в Україні забезпечено і завдяки низьким тарифам для населення на газ та електроенергію, і через широку електрифікацію та газифікацію населених пунктів (ще з радянських часів). Проте, утримання подібної тарифної політики вимагає надто великих обсягів фінансування, адже соціальна політика в Україні не адресна. Через велику кількість пільгових категорій система вкрай заплутана і обумовлює зловживання. Нарешті, утримання низьких тарифів для населення має низку негативних наслідків для розвитку енергетичного сектору:

• ускладнення конкуренції на енергетичному ринку (посилення монополії державних

компаній) та її обмеження лише сегментом промислових споживачів;

• погіршення фінансового ста-

ну державних компаній або (у випадку перехресного субсидування в електроенергетиці) збільшення енергетичних витрат промислових споживачів;

збільшення дефіциту державного бюджету та уповільнення динаміки надходження інвестицій в енергетичний сектор;

• збереження низької енерго-

ефективності в сегменті споживання енергії непромисловими споживачами. Водночас, можливе підвищення тарифів для населення може різко збільшити рівень енергетичної бідності, адже Україна має один із найнижчих показників ВВП на особу з-поміж членів Енергетичного Співтовариства (нижчі значення тільки у Молдови та Косово) та низьку енергоефективність (одну з найвищих у світі). Таким чином, пріоритетність політики соціального захисту лишатиметься високою ще довгий час.

Поточний стан та перспективи Прогрес у втіленні вимог Енергетичного Співтовариства у соціальній сфері упро-

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 123


довж 2013 року був практично відсутнім, про що також свідчить чергове відкладання виконання річних планів соціального та енергетичних розділів Програми економічних реформ Президента на 2010– 2014 роки. По-перше, ціни на газ та електроенергію для населення не переглядалися упродовж 2013 року. Роком раніше уряд провів деяку диференціацію цін на електроенергію для населення залежно від обсягів споживання, що могло певною мірою враховувати соціальний аспект, але не усунуло проблеми низької адресності соціального захисту. По-друге, система пільг та субсидій фактично лишилася без змін. Уряд так і не розпочав публічний соціальний діалог: відсутні відповідні плани уряду щодо перегляду тарифів для населення, програми енергоефективності, а також не визначені партнери діалогу. Федерація профспілок, Федерація роботодавців та низка галузевих профспілок у минулому висловлювали позиції щодо

124 СТОРІНКА

питання соціального захисту та тарифної політики, проте ці групи не представляють всіх позицій. Залишаються незрозумілими розподіл відповідальності зацікавлених урядових інституцій (передусім, Мінсоцполітики та галузевих регуляторів) у формулюванні та виробленні соціальної політики в енергетичному секторі. Договори між побутовими споживачами та постачальниками газу та електроенергії досі не достатньо чіткі для захисту інтересів споживачів (наприклад, у суді) у разі припинення чи неналежного надання послуги. Нова редакція закону "Про засади функціонування ринку електричної енергії" не містить конкретних заходів захисту споживачів, крім згадки про необхідність врахувати "соціальні наслідки, до яких може призвести обмеження режиму споживання електричної енергії". 2013 року представники уряду та Президент продовжували запевнювати населення про незмінність цін на газ та елек-

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

троенергію. Отримане в грудні 2013 року зниження ціни імпорту російського газу могло послабити навантаження на Державний бюджет 2014 року (якщо вигоду від цієї знижки отримують теплокомуненерго та "Нафтогаз України"), проте вона не усунула проблеми низької ефективності соціальної політики, що гальмувала реформу енергетичних ринків України.


ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ВИКОРИСТАНИХ В ДАНОМУ ДОКУМЕНТІ Енергетичне Співтовариство •

2013 Annual Report on the Implementation of the Acquis under the Treaty Establishing the Energy Community, 9.10.2013

вання електрообладнання побутового призначення» •

Постанова від 1.03.2010 № 243 «Про затвердження Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки»

Постанова від 16.02.2011 № 107 «Про затвердження Технічного регламенту енергетичного маркування побутових холодильників, морозильників та їх комбінацій (з урахуванням Директиви Європейської Комісії 94/2/ЄС)»

Постанова від 16.02.2011 № 108 «Про затвердження Технічного регламенту енергетичного маркування побутових пральних машин (з урахуванням Директиви Європейської Комісії 95/12/ЄС)»

Постанова від 8.04.2013 № 235 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»

Постанова від 24.07.2013 № 510 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 р. № 705»

Постанова від 24.07.2013 № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд»

Постанова від 24.07.2013 № 687 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 1.03.2010 № 243 і від 17.10.2011 № 1056»

Постанова від 24.07.2013 № 771 «Про затвердження Порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії»

Постанова від 7.08.2013 № 702 «Про затвердження технічних регламентів щодо енергетичного маркування»

Постанова від 28.08.2013 № 808 «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку»

Постанова від 17.10.2013 № 948 «Про затвердження Програми модернізації систем теплопостачання на 2014-2015 роки»

Постанова від 30.12.2013 № 951 «Про зниження ціни на природний газ»

Розпорядження від 25.05.2011 № 577-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки»

• Memorandum of Understanding on Social Issues in the context of the Energy Community, 18.10.2007 • 11th Energy Community Ministerial Council. Meeting Conclusions (Belgrade, 24th October 2013) •

Energy Institute Hrvoje Požar. Implementation of the energy statistics acquis. Assessment Report

Energy Institute Hrvoje Požar, ILF. Study on the Implementation of the Regulation (EU)994/2010 concerning measures to safeguard security of gas supply in the Energy Community

Президент України •

Указ від 13.04.2011 № 462/2011 «Про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України»

Указ від 22.02.2012 № 134/2012 «Про внесення змін до деяких указів Президента України»

Указ від 12.03.2012 № 187/2012 «Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»

Указ від 12.03.2013 № 128/2013 «Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» Указ від 20.12.2013 № 699/2013 «Про внесення змін до Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України»

Кабінет Міністрів України •

Постанова від 13.03.2002 № 288 «Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів» Постанова від 27.12.2008 № 1144 «Про затвердження Технічного регламенту етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії» Постанова від 6.01.2010 № 5 «Про затвердження Технічного регламенту енергетичного марку-

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 125


Розпорядження від 3.08.2011 № 733-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства»

Розпорядження від 28.03.2012 № 156-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2012 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»

Розпорядження від 5.04.2012 № 184-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2012 рік»

Розпорядження від 1.08.2012 № 525-р «Про затвердження плану заходів щодо зменшення вмісту сірки в деяких видах рідкого палива відповідно до вимог Директиви 1999/32/ЄС»

Розпорядження від 30.07.2012 № 588-р «Про затвердження плану заходів з нормативно-правового забезпечення реалізації енергоефективної політики теплоспоживання та модернізації сфери теплопостачання»

• Проект Розпорядження «Про затвердження плану заходів щодо запровадження деяких Директив Європейського Союзу у сфері енергоефективності»

Розпорядження від 24.10.2012 № 818-р «Про погодження надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення»

Верховна Рада України

126 СТОРІНКА

твердження робочого проекту «Модернізація і ремонт магістрального газопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород» на дільниці км 3616,83626,62»

Розпорядження від 13.02.2013 № 73-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2013 рік»

Розпорядження від 20.03.2013 № 145-р «Про затвердження Стратегії розвитку державної статистики на період до 2017 року»

Розпорядження від 25.03.2013 № 157-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»

Розпорядження від 1.04.2013 № 189-р «Про внесення змін до Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки»

Розпорядження від 19.06.2013 № 429-р «Про затвердження планів заходів з імплементації Директиви 2001/77/ЕС і Директиви 2003/30/ЕС»

Розпорядження від 17.07.2013 № 603-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року»

Розпорядження від 24.07.2013 № 1071-р «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року»

Розпорядження від 26.09.2013 № 794-р «Про за-

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

Розпорядження від 2.10.2013 № 870-р «Про внесення змін до Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки»

Розпорядження від 23.10.2013 № 833-р «Про внесення змін до плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства»

Проект Розпорядження «Про схвалення проекту Концепції Державної цільової програми обмеження викидів деяких забруднюючих речовин з великих спалювальних установок електроенергетичного сектору (ТЕС, ТЕЦ) України»

Закон України від 13.12.2001 № 2894-ІІІ «Про тваринний світ»

Закон України від 1.12.2005 № 3164-IV «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Закон України від 8.07.2010 № 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу»

Закон України від 21.12.2010 № 2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року»

Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»

Закон України від 5.01.2013 № 4220-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальностіта вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності»

Закон України від 19.09.2013 № 606-VII «Про внесення змін до розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо зупинення дії заборони на відведення земельних ділянок»

Закон України від 24.10.2013 № 663-VII «Про засади функціонування ринку електричної енергії України»

Постанова від 17.09.2013 № 567-VII «Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації положень Конвенції про оцінку впли-


ву на навколишнє середовище в транскордонному контексті» •

Проект Закону України «Про енергетичну статистику», реєстраційний № 11065 від 6.08.2012

Проект Закону України «Про енергетичну ефективність житлових та громадських будівель», реєстраційний № 0856 від 12.12.2012

Проект Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виробництва та використання моторних палив з вмістом біокомпонентів», реєстраційний № 3145 від 30.08.2013

Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про альтернативні види палива» (щодо уточнення строків рекомендованого та обов’язкового додавання в автомобільні бензини біоетанолу)», реєстраційний № 3146 від 30.08.2013

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про альтернативні види палива» (про уточнення суб’єктів господарювання, на які поширюється норма обов’язкового додавання біоетанолу в бензини моторні)», реєстраційний № 3230 від 11.09.2013

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», реєстраційний № 0932 від 12.12.2012

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового комерційного обліку та вдосконалення відносин у сфері житлово-комунальних послуг», реєстраційний № 2052 від 21.01.2013

Проект Закону України «Про альтернативні види палива» (щодо маркування біопалива та бензинів моторних сумішевих), реєстраційний № 2273 від 11.02.2013

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони тваринного та рослинного світу», реєстраційний № 2503 від 07.03.2013

Проект Закону України «Про комерційний облік теплової енергії, води та водовідведення у сфері комунальних послуг», реєстраційний № 3670 від 21.11.2013

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації положень Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті», реєстраційний № 2109а від 23.05.2013

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування права власності на об’єкти трубопровідного транспорту», реєстраційний № 3715 від 02.12.2013

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регазифікації», реєстраційний № 3755 від 13.12.2013

Проект Закону України «Про Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги», реєстраційний № 3805 від 20.12.2013

Проект Постанови «Про прийняття за основу проекту Закону України про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів», реєстраційний № 3071/П від 25.10.2013

Проект Закону України «Про порядок постачання природного газу населенню України», реєстраційний № 2437 від 01.03.2013

Проект Закону України «Про внесення зміни до пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо експорту енергоносіїв до країн – членів Енергетичного Співтовариства)», реєстраційний № 2471а від 02.07.2013

• Рекомендації Комітетських слухань (Комітет Верховної Ради України з питань паливноенергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки) на тему: «Стан виконання зобов’язань України, взятих за Протоколом про приєднання України до Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року № 2787-VI»

Проект Закону України «Про особливості здійснення закупівель енергосервісних послуг», реєстраційний № 2548а від 05.07.2013

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правових засад реалізації енергосервісних договорів», реєстраційний № 2550а від 05.07.2013

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою реформування Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», реєстраційний № 2937 від 26.04.2013

Міністерство енергетики та вугільної промисловості •

Проект Закону України «Про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів», реєстраційний № 3071 від 12.08.2013

Наказ № 690 від 07.09.2012 «Про проведення інвентаризації непрофільних активів НАК «Нафтогаз України»

Наказ № 920 від 26.11.2012 «Про затвердження

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 127


Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам» •

Наказ № 205 від 23.04.2013 « Про організацію виконання в Міненерговугілля України Національного плану дій на 2013 рік»

Наказ № 277 від 16.05.2013 «Про результати засідання колегії Міненерговугілля від 25 квітня 2013 року»

Наказ № 368 від 13.06.2013 про створення Робочої групи за участі зацікавлених сторін щодо реструктуризації Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Наказ № 682 від 20.09.2013 «Про затвердження Методики визначення спроможності (наявності) або відсутності вільної пропускної потужності Єдиної газотранспортної системи України»

Наказ № 882 від 02.12.2013 «Про покладення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України»

Наказ № 936 від 12.12.2013 «Про вжиття заходів до посилення фінансової дисципліни Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Наказ № 998 від 24.12.2013 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Будівельник» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Наказ № 999 від 24.12.2013 «Про ліквідацію Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Проекту Закону України «Про внесення змін до статті 2 закону України «Про альтернативні види палива»

Постанова від 31.01.2014 № 87 «Про затвердження Змін до Типового договору на купівлюпродаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)»

Постанова від 12.02.2013 № 115 «Про затвердження Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж»

Постанова від 07.03.2013 № 226 «Про затвердження Типового договору на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами»

Постанова від 07.03.2013 № 227 «Про затвердження Типового договору на користування складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)»

Постанова від 07.03.2013 № 228 «Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)»

Постанова від 14.03.2013 № 251 «Про внесення змін до Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого тарифу» для суб’єктів господарської діяльності»

Постанова від 03.04.2013 № 369 «Про затвердження Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу»

Постанова від 30.05.2013 № 642 «Про підвищення якості обслуговування споживачів електричної енергії»

Постанова від 20.06.2013 № 709 «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу»

Постанова від 27.06.2013 № 771 «Про затвердження Порядку визначення розміру місцевої складової для об’єктів електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів)»

Постанова від 08.07.2013 № 884 «Про затвердження методичних рекомендацій стосовно підготовки плану заходів щодо забезпечення відокремлення та незалежності діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом»

Постанова від 11.07.2013 № 898 «Про затвер-

НКРЕ

128 СТОРІНКА

Постанова від 17.01.2013 № 32 «Про затвердження Правил приєднання електроустановок до електричних мереж»

Постанова від 31.01.2013 № 75 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 19 квітня 2012 року № 420»

Постанова від 31.01.2013 № 76 «Про затвердження Типового договору на приєднання до газових мереж»

Постанова від 31.01.2013 № 77 «Про затвердження Порядку розрахунку плати за приєднання об’єктів замовників до газових мереж»

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається


дження Порядку визначення необхідного доходу від здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у разі застосування стимулюючого регулювання» •

Постанова від 11.07.2013 № 899 «Про затвердження Порядку визначення регуляторної бази активів суб’єктів природних монополій у сфері електроенергетики» Постанова від 11.07.2013 № 900 «Про затвердження Порядку розрахунку роздрібних тарифів на електричну енергію, тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом у разі застосування стимулюючого регулювання» Постанова від 18.07.2013 № 979 «Про внесення зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом»

Постанова від 18.07.2013 № 980 «Про внесення зміни до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом»

Постанова від 23.07.2013 № 1009 «Про встановлення параметрів регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання»

Постанова від 26.07.2013 № 1029 «Про застосування стимулюючого регулювання у сфері передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами»

Постанова від 26.07.2013 № 1030 «Про затвердження Процедури встановлення тарифів для ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у разі застосування стимулюючого регулювання»

Постанова від 26.07.2013 № 1031 «Про затвердження Порядку розподілу активів, витрат та доходів між видами діяльності ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами»

Постанова від 26.07.2013 № 1032 «Про затвердження Порядку визначення необхідного доходу від здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у разі застосування стимулюючого регулювання»

Постанова від 15.08.2013 № 1105 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного

газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом» •

Постанова від 15.08.2013 № 1110 «Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії»

Постанова від 07.11.2013 № 1410 «Про затвердження змін до Порядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії»

Постанова від 14.11.2013 № 1431 «Про затвердження Змін до Порядку розрахунку плати за приєднання об’єктів замовників до газових мереж»

Постанова від 21.11.2013 № 1467 «Про затвердження Порядку фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж»

Постанова від 28.11.2013 № 1499 «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами на основі багаторічного стимулюючого регулювання»

Постанова від 28.11.2013 № 1500 «Про затвердження Порядку визначення регуляторної бази активів суб’єктів, що здійснюють розподіл природного газу»

Постановою від 26.12.2013 № 1722 «Про затвердження Змін до Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України»

Постанова від 31.12.2013 № 1910 «Про затвердження Змін до Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток»

Постанова від 10.01.2014 № 7 «Про встановлення регуляторної норми доходу на регуляторну базу активів, яка створена на дату переходу до стимулюючого регулювання»

Постанова від 23.01.2014 № 47 «Про внесення змін до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу»

Проект постанови «Про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами»

Проект постанови «Про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами»

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається

СТОРІНКА 129


Проект постанови «Про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги з постачання природного газу за регульованим тарифом»

Проект постанови «Про затвердження Порядку фінансування послуг з приєднання об’єктів замовника до газових мереж»

Проект постанови «Про затвердження Порядку формування інвестиційних програм газопостачальних, газорозподільних, газотранспортних та газозберігаючих підприємств»

Проект постанови «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ»

Проект постанови «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами»

Наказ № 659 від 17.12.2012 «Щодо затвердження Базового плану адаптації екологічного законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Базовий план апроксимації)»

Інше •

European Commission MEMO/13/400. EU-Ukraine Conclusions on the Roundtable Gas Market Developments in Ukraine

Восьмий спільний звіт Україна-ЄС щодо виконання Меморандуму між Україною та ЄС про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі протягом 2013 року

Наказ Фонду державного майна України № 1955 від 28.08.2013 «Про затвердження змін до Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергетики»

Проект постанови «Про внесення зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ»

Меморандум про порозуміння щодо співробітництва у сфері статистики між Технічним секретаріатом INOGATE та Державною службою статистики України

Проект постанови «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ»

Заключний звіт «План дій з енергетичної статистики для України»

Проект постанови «Про затвердження Змін до Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу»

Проект постанови «Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання»

Проект постанови «Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання»

Лист від 29.01.2014 № 591/15/47-14 «Інформація про здійснення НКРЕ регуляторної діяльності протягом 2013 року»

Міністерство екології і природних ресурсів •

130 СТОРІНКА

Наказ № 541 від 22.10.2008 «Про затвердження технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт»

Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не складається