100
ФІЛОСОФІЯ ВІДНОВНОГО ПІДХОДУ
групі, де правопорушники також мали бажання зустрітися з потерпілими, проте цього не відбулося. Для людини, яка поводилася неналежним чином, велике значення мала можливість зустрітися з тим, хто постраждав від її поведінки, вічна-віч, і в цій ситуації, ймовірно, принести свої вибачення. Для потерпілої людини це могло означати навіть більше. Але й без свідчень успішності відновне правосуддя може бути гарною практикою просто тому, що воно робить наголос на базових цінностях шляхів вирішення конфліктів.
Розвиток як гасло У давні часи ми вірили в Бога. Тепер ми віримо в прогрес. Розвиток — це гасло. Небезпека ховається в застої. Ми маємо продовжувати рух. Наші політики декламують ці слова знову й знову. У 1992 р. вийшла цікава книга з цього питання. Це був «Словник розвитку» під редакцією Вольфганга Сакса19 (The Development dictionary, Wolfgang Sachs). У провідній статті цього словника Густаво Естева20 за вихідну точку взяв вислів Гаррі Трумена, коли він був обраний Президентом США у січні 1949 р.: «…ми маємо розпочати виразну нову програму застосування вигоди від наших наукових досягнень та індустріального прогресу для покращення та зростання тих сфер, які наразі нерозвинені». «У цьому й полягало головне питання, коли придумали поняття економічної відсталості», — таким був стриманий коментар Естеви (с. 7). Він продовжував: «У той день два мільярди людей стали слаборозвинутими. Насправді, починаючи з того часу, вони припинили бути тими, ким були, в усій своїй різноманітності, і були надзвичайним чином перетворені на перевернуте дзеркало реальності інших: дзеркало, що зменшує їх та відправляє в самий кінець черги». Або, як це висловив Іван Ілліч у тому ж самому томі: «Людина перетворилася з Гомо сапієнс (розумної та з гарним смаком) на Гомо мізерабліс21»22. 19
Вольфганг Сакс (нар. в 1946) — німецький дослідник, письменник та викладач Університету в галузі охорони навколишнього середовища, розвитку та глобалізації. — Прим. перекл. 20 Густаво Естева (нар. в 1936) — мексиканський активіст, «знеособлений інтелектуал» та засновник Університету землі в мексиканському м. Оаксака. –– Прим. перекл. 21 Miserable (англ.) означає «нікчемний, жалюгідний». — Прим. перекл. 22 Француз Гілберт Ріст (професор Інституту післядипломної освіти досліджень з розвитку в Женеві, Швейцарія. — Прим. перекл.) висловлює такі самі міркування у своїй книзі 2008 р. «Історія розвитку». У березні 2010 р. у Барселоні була проведена конференція під назвою «Потреба у стримуванні розвитку». (Газета «Класова боротьба» (Klassekampen), 7 квітня 2010 р.). Ганс Магнус Ензенбергер (нар. в 1929, німецький автор, поет, перекладач та редактор. — Прим. перекл.) одного разу написав ушанування до «Героїв відступу»: «Ми маємо вшановувати не тих, хто розбудовує імперії. Ми маємо вшановувати тих, хто розкриває їхні протиріччя». (Газета «Інформація», Копенгаген, 29 грудня 1998 р.)
Будучи громадянином країни, що має так багато високих показників добробуту та щастя, я не є несвідомим щодо своєї удачі в моменті та місці свого народження й життя. «Старі добрі часи були жахливі» — це книга Отто Бетмана23. Назва книги — належне нагадування. 150 років тому за 10 хвилин ходу від мого університету в Осло половина дітей із сімей найнижчого класу помирали, не досягши дорослого віку24. Наші діти сьогодні добре доглянуті, захищені соціальною системою, пристосовані до життя. Це саме стосується й решти суспільства. Доходи високі, тривалість життя довга, лікарні безкоштовні, і навіть коли мова заходить про контроль правопорушень, здається, що ми тут на Півночі виняткові. А розвиток має тривати далі. Так кажуть усі відповідальні органи в наших країнах. Я вважаю, що вони неправі. Я думаю, якщо ми дамо змогу цьому екстремальному розвитку тривати, то багато які зі скандинавських цінностей, у тому числі й винятковість кримінальної системи, випаруються. Замість того щоб гнатися за ідеями розвитку до далеких цілей, можливо, було б корисніше сприймати нам самих себе так, ніби ми на шляху з кількома зупинками. Ми не знаємо, де цей шлях завершиться, ми вже пройшли повз деякі непривабливі пейзажі, але також і повз деякі цікаві. Ймовірно, майбутнє десь позаду нас?
Щодо забезпечення турботи в соціальних системах Скандинавські країни переважно називають «країнами соціального добробуту». Інколи використовують альтернативне поняття — зі шведської мови. Це «Народний дім» («Folkhemmet» (швед.). — Прим. перекл.) або ж англійською «the people’s home». Це виняткова назва для країни. Це спричиняє деякі потенційно неприємні аспекти: країна може стати надмірною та занадто авторитарною в забезпеченні своєї турботи. Проте, водночас, це система, де цінності спільного добробуту, солідарності та єдності лишаються центральними. Усі скандинавські країни — країни соціального добробуту. Як загальний принцип, це не викликає сумнівів. З іншого боку, це здебільшого питання гордості. Це така форма соціальної 23
Otto Bettman, 1974. Отто Бетман (1903–1998) — німецький завідувач бібліотеки, хранитель культурної спадщини, який емігрував у США 1935 р., засновник Архіву Бетмана — колекції 19 млн фотографій та зображень життя США й Європи кількох століть поспіль. — Прим. перекл. 24 Дослідження Eilert Sundt, 1858. Ейлер Сандт (1817–1875) — норвезький соціолог і культуролог. — Прим. перекл.
Відновне правосуддя в Україні