Page 1

жовтеньлистопад 2012

Ескулап-ІФ Газета Івано-Франківського національного медичного університету Анонси

Володимир Боцюрко: «Лікар повинен пра­цювати на профілактику» Стор. 2

Д е н ь с т уд е н та .

Контрасти

Чи насправді аж так чемно святкувала колись професура? І як святкують студенти сьогодні?

Вікно у світ «Ескулап-іФ» відстежує професійні долі випускників іФНМУ Стор. 6

День університету Ідеями фонтанували наввипередки — і ось що з того вийшло Стор. 7

Лондон: з користю і не без релаксу Читайте на стор. 5

Реформа

Стор. 8

Відкрився центр підготовки сімейних лікарів Наприкінці жовтня у селі Іваниківка Богородчанського району на базі місцевої амбулаторії відкрили навчально-методичний центр здоров’я для підготовки сімейних лікарів.

На відкритті були представники районної та обласної влади, лікарі, викладачі університету та студен­ ти. Завкафедри загальної практики (сімейної медицини), фізичної ре­ абілітації та спортивної медицини, професор Василь Міщук наголосив, що основна мета центру — створен­ ня клінічної бази для навчання сту­ дентів: «Тут є потужна база, і ми що­ тижня будемо проводити заняття зі студентами. Зокрема вони будуть брати участь у  прийомі пацієнтів, вести хворих на денному стаціона­ рі. Це наблизить наше навчання до європейського». Також професор додав, що при потребі зв’язок із пра­ цівниками кафедри буде можливий і в позаробочий час. Про користь та вигоду такого цен­ тру як для району, так і  для розвит­

ку медицини на селі говорили сіль­ ський голова Володимир Єфімчук та головний лікар району Юрій Манюх. Проректор з науково-педагогіч­ ної та лікувальної роботи ІФНМУ Володимир Федорченко зазначив: «Відкриття цього центру — не окре­ мий випадок, а продовження рефор­ мування системи охорони здоров’я в бік сімейної медицини. Один із та­ ких пунктів ми нещодавно відкрили у Крихівцях, а вже незабаром плану­ ємо відкрити наступний у Підлужжі. Найголовніше  — що доценти і  про­ фесори університету зможуть у будьякий момент надати консультацію в режимі он-лайн і швидко допомог­ ти у вирішенні проблемних питань». Зауважимо, що Іваниківська амбулаторія є однією із взірцевих в  області. Тут обслуговуються

понад три тисячі осіб, і всі вони мають змогу вчасно пройти об­

стеження та отримати фахову ре­ комендацію.


Ескулап-ІФ

жовтень-листопад 2012

Газета Івано-Франківського національного медичного університету

Засідання 14 листопада — Всесвітній день діабету

Громадська Рада обговорювала зловживання 15 листопада відбулося чер­ гове засідання Громадської Ра­ ди (ГР) при Міністерстві охоро­ ни здоров’я України. На засіданні обговорювали Закон України «Про громадські організації», аналізували про­ блемні питання нормативного регулювання фармацевтичної галузі. Також йшлося про зло­ вживання медичними препа­ ратами та шляхи вирішення цієї проблеми. Про це допові­ дали заступник голови ГР МОЗ Роман Ступницький та голова ГР при Держслужбі з контролю за наркотиками Леся Броцюнь. ІФНМУ у  Громадській Раді при МОЗ України представля­ ють випускниця університету Оксана Гуменюк (Ковальська), лікар-інтерн Михайло Кузюк та клінічний ординатор кафедри оториноларингології з  курсом хірургії голови та шиї Роман Фіщук. Довідка: Громадська Рада при МОЗ України діє з 2009 року. На сьогодні у  ній представлені 144 організації. Віталіна Коре

Володимир Боцюрко:

«Лікар повинен працювати на профілактику» Всесвітня організація охорони здоров’я повідомляє про глобальну пандемію цукрового діабету у світі й попереджає, що саме діабет є причиною третини усіх смертей від недуг. В Україні ж лікарі не завжди зазначають діабет як причину смерті — акцентують на тому, до чого призвела хвороба. За статистикою, 1 250 000 українців хворіють на діабет. При цьому експерти кажуть, що насправді у нашій державі налічується вже понад два мільйони хворих із цим діагнозом. Про все це — у розмові із завідувачем кафедри ендокринології Володимиром Боцюрком.

Світ

Вчені зупиняють рак З’явилися нові можливос­ ті для лікування небезпечної хвороби. Група південноко­ рейських вчених оголосила про відкриття нового фермен­ ту, здатного пригнічувати ріст ракових клітин. Вчені ствер­ джують, що їхнє дослідження спрямоване на боротьбу з ра­ ком легенів, молочної залози, а також раком крові. Команда дослідників на чолі з  професором мікробіо­ логії Ан Сун Ваном із Сеуль­ ського університету доводить, що фермент легаза Mulan E3 здатний ефективно блокувати протеїн AKT, який стимулює розвиток і поширення ракових клітин в організмі. «Цей фермент працює, по суті, як розчинник AKT, вико­ ристовуючи мітохондрії в  клі­ тинах,  — говорить вчений.  — А  мітохондрії є сигнальними сполуками, що контролюють поділ клітин, їхню смерть і ріст». В останньому номері науко­ вого журналу Nature поясню­ ють важливість цього відкрит­ тя тим, що тісний взаємозв’язок між AKT і  раком відомий науці ще з  кінця 1990-х років. Фахів­ ці стверджують, що навчилися впливати на AKT і  змогли по­ бороти гіперактивність цього протеїну. За їхніми словами, ре­ гулювання протеїну AKT  — це важливий крок у  розвитку ме­ тодів протиракового лікування. За матеріалами CyberSecurity

жовтень-листопад 2012

— Пане Володимире, то діа­ бет — це вирок? — Це хвороба цивілізації. І на­ самперед тому, що люди недбало ставляться до свого здоров’я. Ніхто цю хворобу не зупинить, окрім са­ мої людини, і особливо це стосуєть­ ся хворих на діабет другого типу. Ми мало рухаємось, переїдаємо, у нашо­ му раціоні багато вуглеводів і жирів. За офіційною статистикою, кожен третій у  світі страждає від ожирін­ ня, і це катастрофа! А пов’язана вона не так із дефіцитом інсуліну, як із не­ чутливістю до нього. Судини зміню­ ються, якщо рівень глюкози переви­ щує норму. Кількість хворих на діабет пер­ шого типу теж зросла, але тут спра­ цьовують генетика, віруси, а від са­ мої людини мало що залежить. Як наслідок, найбільше страждають очі, нирки і ноги. В будь-якому разі, ця хвороба — не вирок. У нашій об­ ласті є двоє людей, які живуть з діа­ бетом понад 50 років. — Що з цим робити? — Нещодавно під час проведен­ ня наукової роботи ми відстежили, що якщо хворий з ожирінням щодня буде проходити 5 км і  отримувати­ ме з їжею до 1500 кілокалорій, то за рік може втратити до 20% ваги. Лептин, або гормон насичення, як ми його називаємо, спрацьовує, коли у людини з’являється відчуття голоду. Коли півшлунка наповню­

2

ється, через гіпоталамус спрацьовує центр насичення. Якщо людина пе­ реїла, включається механізм термо­ генезу — утворення тепла — і спа­ люються всі зайві калорії. До речі, споживання алкоголю теж нейтра­ лізує дію центру насичення, а 200 г горілки — це 700 кілокалорій.

На жаль, ми не можемо замінити пошкоджені судини так легко, як заржавілі труби На жаль, із зростанням добро­ буту людина часто стає лінивою і  замість того, аби пройтися пішки, сідає в  авто, а  замість здорової їжі споживає багато вуглеводів та жи­ рів. Зауважу, що за новими стандар­ тами об’єм жіночої талії не повинен перевищувати 80 см, а  чоловічої  — 94. В іншому випадку слід негайно звертатись до лікаря і  розпочина­ ти нове життя з  режимом наванта­ жень, правильною дієтою і  контро­ лем ваги. А нам, лікарям, перш за все треба працювати на профілактику! — ВООЗ заявляє, що третина всіх смертей — від цукрового діа­ бету. То може, недостатньо при­ вертають увагу громадськості до цієї недуги?

— В багатьох випадках діабет другого типу діагностується через три-чотири роки після того, як лю­ дина захворіла. При цукровому діа­ беті першого типу симптоми чітко виражені, і це змушує пацієнта вчас­ но звертатись до лікаря. Якщо вра­ ховувати, що при цукровому діабеті вражаються судини всіх органів, то смерть від інфаркту чи інсульту у па­ цієнта з  цукровим діабетом можна трактувати як смерть саме від цієї хвороби. На мою думку, варто зміс­ тити акценти і  більше наголошува­ ти на небезпеці діабету. — Від кого залежать подібні рі­ шення? — Такі рішення приймають­ ся на рівні ВООЗ — там формують міжнародну класифікацію хвороб (МКХ). Але насамперед мали би змінитися наші погляди, психоло­ гія. На жаль, ми не можемо заміни­ ти пошкоджені судини так легко, як заржавілі труби. А  люди часто нехтують сигналами свого організ­ му, аж доки не станеться інфаркт чи ще якась біда... Щодо обов’язку медиків, то зараз впроваджується сімейна медицина, і 60-70% робо­ ти лікаря — це попередження за­ хворювань. — Яка ситуація із цукровим діабетом за кордоном? — Кілька років тому, перебува­ ючи в угорській клініці, я вивчав їх­ ній досвід сімейної медицини. Там 80% усіх коштів на медицину виді­ ляють на первинну ланку, решту — на районні та обласні лікарні. Якщо сімейному лікарю дають на одного пацієнта в  рік 5 тис. доларів, а він витрачає 2 тис., то за цю економію йому підвищують зарплату. Все це правильно, і сподіваюсь, що невдов­ зі так буде і в нас. — МОЗ звітує, що держава за­ безпечує діабетиків усім необхід­ ним. Що скажете з цього приводу на прикладі нашої області? — Інсуліном пацієнти забезпече­ ні у достатній кількості. Проте цен­ тралізованого забезпечення табле­ тованими препаратами ще немає. Бракує глюкозоаналізаторів, якими наразі забезпечені тільки вагітні та діти. Хоча контролювати рівень глюкози мали би всі хворі. — Кажуть, всі хвороби від нер­ вів. Цукрового діабету це теж сто­ сується? — Певною мірою так. У стресо­ вих ситуаціях підвищується рівень глюкози, виділяється адреналін і всі гормони працюють проти інсуліну, тобто стають контрінсулярними. Тому люди повинні берегти один одного і дбати про своє здоров’я. Надія Шегда


Ескулап-ІФ

жовтень-листопад 2012

Визначили кращого студента року

Анонси

Конкурс

Газета Івано-Франківського національного медичного університету

Як управляти медперсоналом

7-8 грудня освітній центр «Студії охорони здоров’я» про­ веде конференцію «Сучас­не уп­ равління та охорона здоров’я». Серед основних тем конфе­ ренції — якість медичної освіти, її доступність та відповідність часу, необхідні зміни і  напрям­ ки подальшого розвитку. За участі представників МОЗу і МОНу України, приват­ них та державних провайдерів медичних послуг, представни­ ків професійних медичних асо­ ціацій відбудеться панельна дискусія «Молоді кваліфіковані лікарі: криза персоналу в  охо­ роні здоров’я». На конференції «Персонал  — серце медичного бізнесу» виступатимуть мене­ джери медичних закладів, які втілили в життя програми з мо­ тивації, підбору, адаптації, роз­ витку персоналу тощо. Охочим взяти участь у  майстер-класах тренери продемонструють різ­ номанітні управлінські прак­ тики в роботі з персоналом. Конференція відбудеться у  тре­нінговому центрі «Пере­ хрестя» (м. Київ, вул. І. Фран­ ка, 18). Реєстрація для участі та детальна інформація на сайті www.chcm.org.ua.

19 листопада в університеті вперше пройшов конкурс «Кращий студент ІФНМУ-2012». За організацію заходу взялися студентський профком та студентське наукове товариство. наступали Богдана Вацеба, Марія Линдюк і Денис Волинський. Врешті титул «Кращої студентки ІФНМУ-2012» дістався п’ятикурс­ниці Богдані Вацебі. «Кращим у  куль­ турно-масовій роботі» став друго­ курсник Денис Бунчак, «Кращою у  професійній підготовці»  — Ілона Шемрай (ІІІ курс), «Кращою у  на­ вчанні»  — Леся Середюк (ІІІ курс), «Кращим у  науково-дослідниць­ кій роботі»  — Денис Волинський (ІVкурс), «Кращою в громадській ро­ боті» — Марія Линдюк (ІVкурс). Насамкінець своїми враженнями від суддівства поділилася член журі, переможниця минулорічного регіо­ Учасники готувалися до події ретельно, тож гідно презентували себе і  свої проекти, відповідали на несподівані запитання викладачів, говорили про свої плани та мрії, об­ ґрунтовували доцільність реалізації доволі сміливих ідей. Наприклад, йшлося про необхідність реформу­ вати систему освіти, систему волон­

Англійська за три місяці

конференція

Богдана Вацеба підкорює журі своїми впевненими і ґрунтовними відповідями

терства із обов’язковим введенням його як складової в систему охорони здоров’я. Пропонували також про­ водити суботники і  започаткувати традицію насадження дерев, навча­ ти студентів сурдоперекладу, ство­ рити медіа-клуб, який би займався соціальною рекламою… Цікаво було спостерігати за за­ лом. Хоч публіки було небагато, та чого тільки вартувала потужна підтримка, наприклад, Марії Лин­ дюк — із плакатами та кричалками! Коли дійшло до підрахунку голо­ сів, журі довелося непросто: за кіль­ кістю балів одне одному на п’яти

З лютого цього року за сприяння Української Медич­ ної Ради в університеті можна вивчати медичну англійську. На тримісячні курси запро­ шують сертифіковані викла­ дачі, навчання проводиться двічі на тиждень. На заняттях використовуються оригінальні джерела від носіїв мови, літера­ тура, за якою вивчають медич­ ну англійську студенти медко­ леджів США. Проводиться набір на групо­ ве та індивідуальне навчання. Звертайтеся за адресою: вул. Мазепи, 40/12, 4-й поверх. http://www.testcentre.if.ua.

нального конкурсу «Кращий студент року» шестикурсниця Христина Ла­ зуркевич: «Кожен з учасників був індивідуальним, талановитим і  ці­ кавим! Дуже гарно, що цей конкурс стартував у  нашому університеті, адже такі заходи дають поштовх до особистого та професійного розвит­ ку, всебічної самореалізації, обміну досвідом і  нових перспектив. А  ще тут учасники презентують соціальні проекти, про які можуть дізнатися потенційні спонсори чи просто од­ нодумці. А гуртом можна здійснити неймовірне, чого всім і бажаю!». Андрій Данько

Про новітні технології говорили хірурги Наприкінці жовтня у Яремчі відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Прикарпатський хірургічний форум».

Серед присутніх були го­ ловний хірург МОЗ України, академік Петро Фомін, голов­ ний судинний хірург МОЗ України, професор Павло Нікульніков, спеці­ алісти НАНУ, начальник управління охорони здо­ров’я області Микола Олінійчук, рек­тор університету Ми­ кола Рожко, голова осередку асоціа­ ції хірургів Прикарпаття, професор Михайло Шевчук, науковці ІФНМУ. Учасники форуму мали змогу по­ слухати та обговорити доповіді про­ відних хірургів-практиків, науков­

ців хірургічного профілю. Зокрема йшлося про хірургічну тактику і клі­ нічні випадки, венозну та артеріаль­ ну патології, захворювання шлунка, гострий панкреатит, гнійно-септич­ ну хірургію та інше. Загалом у кон­ ференції взяли участь понад півсот­ ні учасників з усієї України. Серед новітніх технологій у  цій галузі акцентували на застосуван­ ні лазерних абляторів, обладнанні, завдяки якому можна виконувати операції, в тому числі й гібридні, на великих судинах.

Як зазначив науковий співро­ бітник відділу хірургії магістраль­ них судин Національного інституту хірургії та трансплантології АМН України Олег Павлушин, такі опе­ ративні втручання успішно прово­ дять за кордоном, у США та Європі, а  наша перспектива наразі полягає у  вдосконаленні хірургічних опе­ рацій на судинах. Останнім досяг­ ненням судинної хірургії Олег Пав­ лушин назвав гібридні оперативні втручання на периферійних артері­ ях та на черевній частині ­аорти.

Йшлося на конференції і про ще одне досягнення вітчизняної меди­ цини  — трансплантацію печінки. Проте, як зауважив науковий спів­ робітник Національного інституту хірургії і  трансплантології АНУ Де­ нис Федоров, в  Україні про це зна­ ють недостатньо. А  ще, каже він, існує проблема недовіри до цих про­ грам з  боку наших громадян, зо­ крема й  через те, що цю галузь ме­ дицини часто вважають бізнесовою справою. Віталіна Коре

3

жовтень-листопад 2012


Ескулап-ІФ

жовтень-листопад 2012

пам’ять

Газета Івано-Франківського національного медичного університету

Життя як пісня

В середині жовтня в обласній філармонії відбувся концерт пам’яті доцента кафедри педіатрії ІФНМУ, заслуженого працівника культури України Богдана Волосянка. На вечорі презентували його збірку «Хорові твори», про митця і лікаря згадували колеги та однодумці, звучали хорові твори у виконанні народної аматорської чоловічої капели «Сурма», яка відтепер носить ім’я Богдана Волосянка. Ентузіаст і вчитель Великий українець і  маестро від Бога, цілитель тіла і  служитель музики  — так називають Богдана Волосянка артисти хорової капели «Сурма», які були поруч з ним бага­ то років, у  різних ситуаціях та об­ ставинах. Кажуть, його боліла люд­ ська зашкарублість, тому він часто повторював, що допоки живе пісня, доти живе душа. Микола Довжинський, доне­ давна доцент кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров’я, пригадує, що з  Богданом Волосянком йшов пліч-о-пліч з 1948 року. «Спершу ми разом вчилися в  інституті, а згодом обоє співали в басах у чоловічому студентському хорі, яким керував тоді Андрій До­ вірак, — розповідає пан Микола. —

Він був енергійним, грав у духовому оркестрі на кларнеті, а ще вчився паралельно в  музучилищі. Цікаво, що Волосянко сам організував хор у  селі Старі Кривотули, куди його направили працювати після закін­ чення інституту. Згодом очолив чо­ ловічий хор села Радча Тисмениць­ кого району, з яким об’їздив область та виступав чи не на всіх сценах ­столиці». Адміністратор хорової капели, доцент кафедри дерматології та ве­ нерології, заслужений лікар Украї­ ни Василь Ткач відзначає ідеальний слух Богдана Волосянка: ніхто не міг так визначити початкові стадії патології серця чи легенів. А  осо­ бисто для нього Волосянко був не тільки наставником у творчості, але й гідним прикладом у житті:

«Його талант був особливим, але най­ перше у ньому вражав патріотизм. Ми час­ тенько дискутували на різні історичні теми. А  він казав, що наша зброя — це наша пісня. Тримав дисциплі­ ну, та при цьому любив гумор і  сам частенько жартував. На репетиціях навчав жартуючи: «Хлопці, ану заспівайте так, щоб було чути, як комар лі­ вою ногою праву чухає…» Єдиний організм Доцент кафедр дитячих інфекційних хвороб Богдан Зубик розповідає свою істо­ рію, як потрапив у  капелу «Сурма»: «Охоти співати я не мав, але в  90-му році

жовтень-листопад 2012

4

Народна аматорська чоловіча хорова капела «Сурма» вперше на сцені з новим диригентом і художнім керівником, заслуженим діячем мистецтв України Володимиром Савчуком долучився до колективу з  почуття обов’язку перед інститутом, бо на ка­ федрі сказали, що треба підтримати своїх. Та й заохотив мене небуденний репертуар колективу, його патріо­ тична налаштованість і дружня, доб­ розичлива атмосфера». Пан Богдан зазначає, що остан­ ні роки були знаковими у творчості Богдана Волосянка. Пригадує роз­ повіді його дружини, академіка, за­ відувача кафедри педіатрії Романи Петрівни Волосянко про те, як вся родина збиралася разом на свята, в їхній оселі відбувалися імпровізо­ вані творчі зустрічі: донька Наталя (асистент кафедри педіатрії, якої, на жаль, уже 18 років немає з нами) сідала за фортепіано, а Богдан Ми­ хайлович із сином Андрієм (тепер очолює кафедру педіатрії, багато років співає у  хорі) та онукою Іри­ ною (доцент кафедри педіатрії, член НСПУ) на три голоси колядували, щедрували, виконували українські народні пісні та класику. Вершиною творчості капели «Сурма» пан Зубик називає автор­ ську пісню Богдана Волосянка «Сві­ те тихий, краю милий». Каже, хор часто виконує одну з  улюблених «Ой у лісі на полянці», а невдовзі ві­ зьметься за вивчення рекрутської

пісні «Ой хма­ риться, тума­ ниться», до якої маестро написав чудо­ ву обробку. «Наш колектив — це єдиний ор­ ганізм, і ми тут всі єдині у поглядах, смаках, інтересах та цінностях»,  — підсумовує Богдан Зубик. Згадували артисти капели і  про важкі часи, коли існування колек­ тиву було під загрозою, і  про те, що зберегти його вдалося завдя­ ки підтримці мера міста Віктора

Анушкевичуса. Нещодавно завдяки ректорові Миколі Рожку колектив повернувся у стіни рідної альма-ма­ тер, за що учасники капели щиро вдячні. Дуже хочуть вони онови­ ти колектив молодими голосами. До речі, після останнього концерту до них попросився навіть студентіранець. Чекають і  його на репети­ ціях… Місток між поколіннями «Людина з  проблемою та хворо­ бою  — це для нього був центр все­ світу», — говорить про маестро його онука, викладач кафедри педіатрії Ірина Лембрик, яка уже багато років веде концерти хорової капели «Сур­ ма». Каже, що, після професії лікаря, захоплення музикою стало ще однією справою життя Богдана Волосянка. «Непоказний і скромний, він був ентузіастом своєї справи. Музика була його прихистком. У ній він міг себе проявляти, жив нею. Грав на мандоліні та гітарі, всього вчився самотужки. Емоції від втрат не де­ монстрував і не любив хвальби», — розповідає пані Ірина і каже, що на її вибір у медицині та творчості зна­ чно вплинув приклад дідуся. А ще серед цікавих деталей із життя Богдана Волосянка поза ме­ дициною та музикою  — участь у  шахових турнірах і  захоплення кактусами. «В оселі їх у нас багатень­ ко,  — каже пані Ірина.  — А  в  шух­ ляді зберігається спеціальний зо­ шит, у  якому розписана детальна інструкція по догляду за вазонами». Отаким цікавим, жвавим, ак­ тивним і небайдужим до мистецтва й  життя загалом був Богдан Воло­ сянко. Саме під його керівництвом народна чоловіча хорова капела «Сур­ ма» стала дипломан­ том ІІІ і  ІV Всеукра­ їнського хорового конкурсу народної пісні ім. Пор­фирія Демуцького, ІV Все­ українського хоро­ вого конкурсу ім. Миколи Леонтови­ ча, володарем гран-прі ХІІ Міжна­ родного гуцульського фестивалю. А найкраща пам’ять про мит­ ця  — це збереження і  підтримання хорової традиції у творчій діяльнос­ ті капели його імені, яку він ство­ рив, виплекав і з якою ішов по жит­ тю в рідному університеті. Марта Кумановська


Ескулап-ІФ

жовтень-листопад 2012

Газета Івано-Франківського національного медичного університету

Орина Децик, 1980 р.

Свято

Микола Рожко, 1981 р.

День студента. Контрасти «Важко навіть уявити, що наші викладачі коли-небудь щось святкували. Здається, вони відразу народилися професорами…» — так уголос міркували сучасні спудеї, готуючись «на повну» відзначити свій день. А ми тим часом подалися з’ясовувати, чи насправді все аж так чемно було багато років тому в університетської професури і як виглядає День студента сьогодні.

Чемпіонат світу в інституті Спершу  — до ректора. Микола Рожко пригадував, як вступив до університету після фізкультурного технікуму, того ж року одружився, а  тому мусив встигати одночасно вчитися та підробляти: «Я влашту­ вався на кафедру фізвиховання ла­ борантом, ще мав півставки тренера у  спортивному товаристві «Трудові резерви», тому разом із підвищеною стипендією сяк-так жилося. Розко­ шувала моя родина хіба тоді, коли привозив гроші з  Тюмені чи Узбе­ кистану, де влітку працював у  буд­ загоні». Пригадав Микола Рожко і  перший удар  — коли на третьому курсі його номінували на Ленінську стипендію, а в останній момент від­ дали її іншому. Та його це не спи­ нило: батька чи тестя-професора не мав, тож завзято вчився і прокладав собі шлях самотужки… Ректор зізнався, що життя у його студентські часи було повноцінне і  геть не аскетичне. Щоправда, зі свят — лише листопадові і травневі. Каже, хоч і  не було тоді спортивно­ го комплексу, проте звичайнісінь­ кий футбол щоразу перетворювався мало не на чемпіонат світу — стіль­ ки було задоволення і азарту від гри! «Сухий закон» і «ні» веселощам? У завідувачки кафедри соціаль­ ної медицини, організації охорони здоров’я і  медичного правознавства Орини Децик із Ленінською стипен­ дією все склалося. А  ще вона була головою Ради відмінників і  не про­ пускала жодної дискотеки чи сту­ дентської вечірки. «Я, наприклад, дуже любила танцювати. А ще брала участь у різних імпрезах та конкур­ сах, — розповідає пані Орина. — Сло­ вом, у цікавому дозвіллі собі не від­ мовляла, хоча ніякого Дня студента у нас не було. А серед найяскравіших спогадів — обов’язкові вересневі ви­ їзди на сільськогосподарські роботи, особливо на Херсонщину, де всі дуже здружилися». Орина Децик згадує

1985 рік, скандальний указ Михайла Горбачова про «сухий закон» і свій випускний без алкоголю. Каже, все одно було цікаво. «Ноги на голові, повні кишені пляшок! У нас теж були веселощі, але без такої кількості алкоголю і розгулу, як нині, — по-батьківськи переймається долею студентів зав­

ни, на різні сільськогосподарські роботи. На другому курсі вивезли нашу групу у Херсон — жили ми на березі моря і  збирали кавуни. На третьому курсі цілий місяць копали буряки в Підпечерах». Не без гонору розповідає, як у п’ятому гуртожитку (сьогодні — чет­ вертий) разом із хлопцями-одногруп­

кафедри анатомії людини, опера­ тивної хірургії та топографічної анатомії Юрій Попович. При нагоді викладач роз’яснює, що 17 листопа­ да — це день пам’яті про чеських сту­ дентів, які загинули в боротьбі про­ ти фашизму, і  що коли йдеться про пам’ять за померлими, то не може бути й мови про гучне святкування. Свого часу він навіть підготував для кураторів груп методички з деталь­ ним роз’ясненням історії цього дня. А ще упродовж восьми років Юрій Попович був проректором з виховної роботи, тож пригадує, як щоразу переживав «студентську» ніч із трепетом та сумом, а  кілька разів йому доводилося бути і  свід­ ком трагедій.

никами зробили для дівчат концерт до 8 Березня. За словами пана Романа, в читальному залі завжди був аншлаг, і втрапити туди бодай на годину було за щастя. «Ще о 10 вечора там була дов­ железна черга, і бібліотекарі не знали, як нас виганяти звідтіля,  — прига­ дує він. — А ще ми частенько ходили в парки та кінотеатри». Сучасним студентам Роман Ку­ цик радить роздивитися, який ціка­ вий світ навколо, коли вчишся, пізна­ єш, приймаєш самостійно рішення, читаєш, фантазуєш і мрієш… Спогадів у  пана Романа вияви­ лось чимало, а ще більше порівнянь: мовляв, сьогодні можуть і на пару не прийти після свята, і за словом у ки­ шеню не полізуть: «не питайте, бо святкував учора…».

Читати і мріяти «Ми відпочивали працюючи,  — пригадує завкафедри мікробіології Роман Куцик.  — Їздили у  студзаго­

Як на сповіді Аби побачити на власні очі, чи хтось таки прийшов на пари після

святкових вихідних, у понеділок вранці ми подалися в  мандри уні­ верситетськими коридорами. Трохи люду було, хоча рахувати ми не бра­ лися. Біля однієї з аудиторій студен­ ти якраз ділилися свіжими вражен­ нями. Усього почутого переповідати не будемо — ну, хіба дещо... Серед студенства виявилось чимало любителів активного гір­ ського відпочинку: Яремча, Дора, Ворохта. Другокурсник Володимир Височанський охоче розповідав про екскурсію в Микуличин: «Для мене цей День студента став першим. То­ рік ми довго призвичаювались один до одного і  тільки зараз вирішили зібратися групою. Добиралися по­ тягом, у дорозі співали пісень, а там встигли і  горами походити, і  музей відвідати, і посмакувати національ­ ними стравами». Були й  такі, що невеличкими компаніями святкували на кварти­ рі, у гуртожитку чи в кафе. Хтось на­ магався організувати весь свій курс на спільне фотографування в  ша­ почках — як, приміром, шестикурс­ ник Тарас Брилковський. Хлопець розповів, що відбувалося все у Ярем­ чі: йшли через усе місто та калатали дзвіночком, який поцупили у госпо­ даря тимчасового прихистку. Дехто не вдавався у  подробиці святкування, а  інші, навпаки, без зайвої скромності викладали усе як на сповіді. Щоправда, потім відмов­ лялися називатися. Були й  такі, що святкували без алкоголю  — задля цікавості влаштували вечірку в  пі­ жамах та з  конкурсами. Люду було небагацько, але всі свої, про своє те­ ревенили, пліткували і сміялись. Третьокурсник Антон зізнався, що вимів із маминого сховку всі за­ крутки, щоб пригостити на святку­ ванні одногрупників. А  коли свято завершилось, зробив висновок: слід частіше зустрічатися зі «своїми», бо студентське життя не вічне. І голов­ не  — з  ким ти святкуєш, а  не де та як!.. Надія Шегда

5

жовтень-листопад 2012


Ескулап-ІФ

жовтень-листопад 2012

наші за кордоном

Газета Івано-Франківського національного медичного університету

Вікно у світ Про українську медицину, як і про українських медиків, у світі відгукуються по-різному. Якщо йдеться про обличчя навчального закладу, то його формують не тільки рейтинги, але й випускники. Хто та як представляє наш університет за межами України? «Ескулап-ІФ» продовжує відстежувати професійні долі випускників ІФНМУ. Продовження. Початок — у попередньому номері.

Степан Мельник Випускник ІФМІ (спеціальність «Лікувальна справа», 1983-1990). У 1993 р. закінчив аспірантуру на кафедрі патофізіології під керівництвом Івана Павловича Герелюка. З 1994 по 1996 рр. працював асистентом цієї кафедри, а згодом проходив стажування на кафедрі біохімії в медичному університеті штату Арканзас у США. Сьогодні Степан Мельник  — професор-асистент кафедри педіатрії цього університету, засновник і  директор біохімічної аналітичної лабораторії «Оксидативний стрес». Головна проблема, яку досліджує вчений, — аутизм. Автор понад 70 статей у  наукових журналах, Степан Мельник бере участь у  національних та

Тарас Бережанський Випускник ІФНМУ (спеціальність «Лікувальна справа», 2002-2008). Упродовж навчання, а згодом і як лікар-інтерн стажувався у  США, Німеччині, Італії, Голландії. Інтернатуру проходив у  хірургічному відділенні центральної міської клінічної лікарні під керівництвом корифеїв прикарпатської хірургії — Лідії Іванівни Дмитрів та Романи Василівни Матюшиної. З 2010 р. — заступник голови постійної депутатської комісії ІваноФранківської міської ради з  питань охорони здоров’я та соціального захисту населення. З 2011 р. працює науковим співробітником в  Інституті експериментальної онкології медичного факультету Технічного університету м. Мюнхен (Німеччина), паралельно пише докторську дисертацію.

Надія Орел Випускниця ЛДУ ім. І. Франка (біологічний факультет, 1993-1998). З 1999 р. досліджувала репарації та рекомбінації ДНК у рослин в Інституті генетики рослин у  м. Гатерслебен (Німеччина). У 2003 р. закінчила аспірантуру на кафедрі медичної біології ІФМДА під керівництвом Лариси Євгенівни Ковальчук, паралельно захистила докторську дисертацію у  Німеч­ чині. Упродовж 2004-2009 рр. працювала над проблемою нервових стовбурових клітин в  університет-

жовтень-листопад 2012

6

міжнародних наукових конференціях, у державних та приватних грантах, співпрацює з  науковцями США, Kанади, Франції. «Свого часу допомагав науковцям Київського інституту онкології, проте співпраця з рідним університетом наразі відсутня, що б хотілося надолужити. Знання про фундаментальні патологічні процеси, які я здобув на кафедрі патофізіології, дали доб­ рий старт для мого подальшого наукового розвитку, за що дякую всьому колективу кафедри. Щиро бажаю університетові не зупинятися на досягнутому! А ще хочеться зауважити, що час і відстань не є перешкодою для справжніх стосунків.»

«Щодо контактів та співпраці, то дуже хочеться допомогти українській медицині, завезти сюди закордонне обладнання. До речі, першу партію — для відділення хірургії  — уже привіз позаминулої осені. А  ще в  планах  — створити благодійний фонд, аби з  його коштів можна було лікувати українських дітей, батьки яких не мають змоги оплатити дороге лікування. Бажаю, щоб університет мотивував студентів до серйозної праці, давав їм більше можливостей вчитися в  наукових лабораторіях та біля ліжка хворого, виховував чуйних, добрих і  жертовних майбутніх лікарів; самим студентам  — вже з  першого курсу ходити на чергування в лікарні, брати участь у наукових гуртках, представляти свою наукову діяльність на міжнародних симпозіумах та конференціях і багато читати!»

ській клініці Інституту нейробіології м. Вюрцбург. На даний час Надія Орел  — викладач неврології у  коледжі ерготерапії в м. Констансі. Всі ці роки співпрацює з  кафедрою медичної біології, зокрема у дослідженнях трансгенних рослин з метою використання їх для тестування забруднення навколишнього середо­ вища. «Бажаю всім працівникам університету, зокрема кафедрі медичної біології та особисто Ларисі Євгенівні Ковальчук, здоров’я, натхнення і  працьовитих студентів!»

Надія Попович Випускниця ІФНМУ (стоматфакультет, 2000-2009). Після закінчення ІІ курсу стоматфакультету в ІФНМУ поїхала на навчання у США за програмою «Робота і  подорожі». Спершу вивчала мову, а далі освоювала фах медичної операційної сестри. Під час практики в  госпіталі зрозуміла, що все-таки хоче бути стоматологом, тож повернулась додому, закінчила навчання в  ІФНМУ та взялася за підготовку до вступу в американський університет. У 2010 р. Надія Попович стала студенткою стоматологічного факультету Нью-Йоркського медуніверситету. «Кількома словами важко переказати, наскільки тут високі вимоги до майбутніх лікарів. Щоденні заняття тривають 10-14 годин, а  крім того, необхідна і  домашня підготовка. З  ностальгією згадую практичні заняття в  рідному виші, де у  невеликих групах викладач буквально «розжовував» теоретичний матеріал для студентів. А  ще гарною особливістю навчання в ІФНМУ є те, що багато занять присвячено вивченню загальної медицини, що розвиває мислення лікаря не тільки як вузькопрофільного фахівця. Наш університет дав мені путівку в  дуже цікаве життя і  ті знання, яких мені було достатньо для вступу в  один із найпрестижніших вишів світу. Низький уклін усім моїм викладачам!» Марта Кумановська


Ескулап-ІФ

жовтень-листопад 2012

Дата

Газета Івано-Франківського національного медичного університету

День університету

Охочих долучитися до святкування Дня університету виявилось чимало. У когось ідеї виникали спонтанно, хтось виношував їх роками — словом, заходів назбиралося на півжовтня, і долучилися до їх організації як студенти, так і викладачі. Мистецтво на колесах «Хто куди, а  ми  — на веломара­ фон», — сказали спортивні та актив­ ні учасники Європейської медичної асоціації ЕМSА і  посідали на вело­ сипеди, вигукуючи: «З днем наро­ дження, університет! Ми любимо ІФНМУ!». Були й  такі, хто на ходу складав кричалки: «Раз, два, три, чотири, п’ять — ІФНМУ будемо про­ славлять!». Відбувалося все це тре­ тього жовтня за маршрутом локацій, де живуть, вчаться та працюють ме­ дики. Доброю ініціативою студентів запалився навіть проректор з  на­ укової роботи Ігор Вакалюк. Дов­ го не думаючи, він залишив свої обов’язки та в повному обмундиру­ ванні  — у  спортивній куртці, лоси­ нах і шлемі — прибув на місце події. «Студенти повинні знати, що їхні ініціативи підтримують,  — каже Ігор Вакалюк. — Тим паче, що цією гарною акцією вони пропагують здоровий спосіб життя». Кінцевою зупинкою веломандрівників був оновлений внутрішній дворик уні­ верситету  — вони в’їжджали сюди під «Ґаудеамус», що надало дійству особливо піднесеного настрою. А ще їх зустрічали ректор та викладачі.

Далі присутні навчалися прово­ дити серцево-легеневу реанімацію. Організатор акції четвертокурсник Тарас Скринник пояснив її мету: «Іноді в дорозі буває, що людина втрачає свідомість і  треба миттю зреагувати та правильно допомог­ ти. Саме тому девіз нашого захо­ ду — «Не пропусти шанс врятувати людське життя». До речі, участь професора Ва­ калюка у  підготовці свята на тому не завершилась: десятого жовтня, в  день урочистостей, університет прикрасили його авторські світли­ ни. За словами фотомайстра, мрію приурочити свою виставку до річ­ ниці рідного навчального закладу він виношував кілька років поспіль. «Поглянь, відчуй, усміхнись…»  — під такою назвою Ігор Вакалюк об’єднав близько трьох десятків своїх робіт: трохи Парижу, Одеси,

Франківська, «Повітряної радості» і кілька фото з  робочих поїздок на міжнародні конференції. Востаннє фотомайстер вистав­ лявся як член фотоклубу «Ватра» у 1997 році. «Сьогоднішнє бажання показати свою творчість — це швид­ ше прагнення отримати порцію по­ зитивних емоцій, аніж черговий етап у  творчому зростанні»,  — по­ яснює Ігор Вакалюк. І навіть при цьому вже у  найближчих планах професора  — виставка, присвячена університетові. Чекаємо!

До вишиванки тягнеться душа… Завкафедри нейрохірургії та офтальмології Марина Вершині­ на займалася рукоділлям змалку, а в школі була дворазовим перемож­ цем конкурсу «Золоті руки». Прига­ дує, що коли вчилася в інтернатурі, у вільні хвилини малювала чоботи, що визирали з-під стільця у  кімна­

ті гуртожитку. Вишиванням картин захопилася п’ять ро­ ків тому, але так, що своїм хобі запалила медпрацівни­ ків чи не всього відділення. «На початках хотіло­ ся бігти з роботи додому та хутчіш братися за ви­ шивку,  — розповідає пані Марина.  — Буває, побачу щось нове та цікаве, то мерщій за­ вершую попередню роботу й беруся за нову. Так було і з недавнім різно­ кольоровим ангеликом…» В  оселі пані Марини близько півсотні кар­ тин із найрізноманітнішими сюже­ тами. Два роки тому вона вперше вишила ікону бісером. Каже, що до вишивки тягнеться її душа. Як зізналася майстриня, чоловік пишається її вмінням і охоче прово­ дить гостям екскурсії, а коли дізнав­ ся, що універ­ситет запрошує йо­го дружину взяти участь у  виставці виши­вок, одразу взявся відбирати найкращі роботи. А ще на виставці була представ­ лена колекція картин Марії Миц­ кан, яка близько двох десятків років працювала старшим лаборантом на кафедрі біохімії та викладачем кафедри патофізіології. Свою шану і  пам’ять про колегу в  університеті вирішили засвідчити презентацією творчих робіт майстрині. До речі, чимало картин Марія Мицкан роз­ дарувала, а зо три десятки оформле­ ні та зберігаються у її родині. Ректорові у скриню До річниці сту­ денти СНТ не тільки вирішили ініціювати дрес-код  — вишиван­ ки,  — а  й власноруч приготували універ­ ситетові подарунок: придбали полотно, підібрали нитки в ко­ льоровій гамі універ­ ситетського інтер’єру та взялися вишивати цифру 67. До дівочо­ го гурту приєднали­

ся навіть хлопці. Четвертокурсник Остап Оріщак каже, що такий до­ свід отримав вперше і вишивання для нього було суцільним майстеркласом. За словами голови СНТ Мар’яни Дем’янчук, після представ­ лення їхньої роботи на виставці сту­ дентських та викладацьких виши­

вок її передали ректорові у скриню, аби студенти щороку доповнювали вишиття своїми візерунками. Що не кажіть, а ідея чудова! Ось тільки за­ лишилось скриню змайструвати… Гарно, що у студентів та їхніх ви­ кладачів стільки запалу до спільного готування свята; приємно було під­ гледіти, як напередодні святкового дня недавній випускник дарував сво­ єму педагогу букетик осінніх квітів… Зі святом тебе, Alma mater! Так хочеться, щоб твої випускники мали добрі та щирі серця і щоб у майбут­ ньому не тільки на словах вважали людське життя найбільшою цін­ ністю… Надія Шегда

7

жовтень-листопад 2012


Ескулап-ІФ

жовтень-листопад 2012

Досвід

Цитата номера

Газета Івано-Франківського національного медичного університету

Бути щасливим щастям інших — ось справжня благодать і земний ідеал життя кожного, хто обирає лікарську професію.

Лондон:

з користю і не без релаксу На початку жовтня в Королівському національному госпіталі вуха, горла та носа (Лондон, Великобританія) проходив навчальний курс «Ендоскопічний підхід до риносинуситу». жваво спілкувались, обмінювались ідеями та досвідом. Поза програмою мені вдалося побувати в  Королівському фарма­ цевтичному товаристві та відвідати лекцію з  історії анатомії визнаного фахівця з історії медицини доктора Саймона Чапліна. Цікаво, що доне­ давна він очолював музей з  особ­ ливими колекціями Королівського коледжу хірургів Англії, а сьогодні є директором бібліотеки фонду Генрі Веллкома.

змагання

Для мене участь у цьому заході стала можливою завдяки гранту Єв­ ропейського ринологічного товари­ ства, а  загалом тут було 30  учасни­ ків із 15 країн світу. Навчальний захід проходив під керівництвом відомої професорки Валері Ланд, а почесним гостем був законодавець сучасної ендоскопіч­ ної хірургії носа та приносових па­ зух, професор Гайнц Штаммбергер (Грац, Австрія). До речі, його пока­ зова диссекція в  один із днів про­ грами стала унікальним досвідом для всіх учасників. Отже, крім лекцій, були показові операції та диссекції он-лайн, а  та­ кож практичні заняття на кафедрі анатомії місцевого медичного уні­ верситету. Зауважу, що всі присутні

Окрім насиченої навчальної про­ грами, оргкомітет запропонував чудову програму соціальну. Нас по­ знайомили з видатними особистос­ тями, які зробили вагомий внесок у розвиток не тільки медицини, але й Об’єднаного Королівства загалом.

М. І. Пирогов Лондон — це незвичайне місто, яке вражає різноманіттям культур, міжнаціональною толерантністю, цікавими пропозиціями. Велична архітектура, багато те­ атрів, цікаві музеї... До речі, в будьякий музей можна потрапити без­ коштовно. Під час перебування в  Англії мені вдалося побувати не тільки у  «серці» Лондона, але й у таких визначних місцях, як Він­ дзорський замок  — резиденція ко­ ролеви, Оксфорд  — один із найпо­ тужніших інтелектуальних центрів світу, у загадковому Стоунхенджі. А ще під час зустрічі із випуск­ ницею нашого університету Вірою Лесею, яка вже шість років живе та успішно працює в  Лондоні, вкотре приємно пересвідчився, що випуск­ ники ІФНМУ гідно представляють рідний виш за кордоном. Плідною і не менш цікавою була зустріч із почесним президентом Європейської федерації лакросу Пі­ тером Манді. З ним ми обговорю­ вали можливі напрямки розвитку спорту в Україні, після чого той за­ певнив, що всі наші ініціативи бу­ дуть підтримані. До речі, рік тому федерація безкоштовно надала об­ ладнання для розвитку цього виду спорту в  Україні, і  приємно, що ла­ крос стартує саме з  нашого міста й університету. Дні непомітно втікали, а  хоті­ лося ще так багато побачити… Не роздумуючи довго над тим, як про­ вести останній вечір у Лондоні, я ви­ рушив на відбірковий матч до чем­ піонату світу 2014 року в  Бразилії, Англія — Сан-Марино, що відбував­ ся на легендарному стадіоні Уемб­ лі. На жаль для українських фанів, Англія здобула впевнену перемогу 5:0. Зате в  англійських фанів було чого повчитися: їхня згуртованість та рівень підтримки національної збірної, незалежно від суперника, просто вражає! Роман Фіщук

Дозвілля

Студенти-медики вітали Мирослава Скорика 9 листопада в обласній фі­ лармонії відбувся концерт за участю львівського компози­ тора, лауреата Шевченківської премії та Героя України Миро­ слава Скорика. Авторські твори в  аранжу­ ванні композитора та у  супро­ воді академічного камерного оркестру «Harmonia Nobile» ви­ конував полтавський бард Во­ лодимир Дорош. На концерті побували і сту­ денти ІФНМУ, які отримали чимало квитків безкоштовно і на знак подяки за можливість послухати чудову музику під­ готували для маестро букет квітів. Довідка: Мирослав Скорик  — автор опер, балетів і  сотень популярних пісень. За музику до фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у  1985 р. був удостоєний Шевченківської премії. Він першим вніс в  українську музику ритми джазу і  року. Мирослав Скорик  — українська легенда у  світовій музиці, композитор універсального обдарування.

Включили ерудицію, спритність — і перемогли

У першу неділю листо­ пада з ініціативи молодіж­ ного міськвиконкому в  Іва­ но-Франківську відбувся квест «Вулицями Станіславова», учасни­ ками якого були студентські орга­ нізації місцевих вишів. За словами організаторів, захід проводився в першу чергу для того, щоб ознайомити молодь з  історією рідного міста та заохотити студен­ тів активно проводити час. Загалом у квесті взяли участь де­ сять команд, три з  яких представля­ ли ІФНМУ: «Хай будуть Ґудзики», «Да­ вай до побачення» і «EMSА». Останні здобули у змаганнях друге місце.

У спортивно-інтелектуальній грі було все: логічні завдання і виклик собі, пошук на місцевості і прийнят­ Головний редактор: Надія Шегда. Ел. пошта: eskulap@mail.ua Редакція не завжди поділяє думку авторів. Передрук матеріалів за умови

Засновник: Івано-Франківський національний медичний університет. Адреса редакції: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2,

жовтень-листопад 2012

Зліва направо: Христина Сурмачевська, Лілія Федунців, Тарас Скринник, Наталія Кобрин (капітан команди), Анастасія Стефанишин, Марія Линдюк, Тарас Коваль

8

тя оригінальних рішень. «Нам довелося добре побіга­ ти. А ще, крім знань з історії міста, стали у  пригоді вмін­ ня танцювати і  малювати, навички з рукоділля, знання з математики, української мови і на­ віть міфології, — розповідають учас­ посилання на «Ескулап-ІФ» вітається. Дизайн і верстка редакції. Друк: видавництво «Місто НВ», вул. Незалежності, 53.

ники «EMSА». — Це була цікава при­ года, яку ми пройшли разом, і це для нас найголовніше. Мабуть, саме тому перешкоди долали з легкістю та гар­ ним настроєм». Зауважимо, що квест передба­ чав виключно пішохідний спосіб пересування. 15 точок за 142 хви­ лини, пройдені 10,5 км — такий ре­ зультат переможців ІФНМУ. За словами капітана команди Наталії Кобрин, учасники «EMSА» люблять рідне місто, не бояться несподіваних завдань та мінливої осінньої погоди, тож уже відтепер чекають наступного квесту. Анастасія Стефанишин Наклад — 1000 прим. Свідоцтво про державну реєстрацію Серія ІФ №580-156Р від 19.04.2012 р.

ЕСКУЛАП-ІФ  

жовтень-листопад 2012

Advertisement