Page 1

Вільно жити – вільно працювати №3 грудень / grudzień 2014

«Жити безбідно – жити вільно», – «żyć w dostatku – żyć swobodnie» –

Swobodnie żyć – swobodnie pracować

Петро Порошенко

Petro Poroszenko


HANDEL PU Реєстраційне свідоцтво (świadectwo rejestracyjne) КВ № 20338-10138 P видане 16.10.2013 р. Державною реєстраційною службою України (wydane 16.10.2013 r. Państwową rejestracyjną służbą Ukrainy).

Засновник (Założyciel): Союз підприємців поляків України (Związek Przedsiębiorców Polaków Ukrainy) Керівник проекту(Kierownik projektu): Володимир Мідзяновський (Włodzimierz Midzianowski) Головний редактор (Redaktor naczelny): Ольга Молька (Olga Molka) Журналіст-аналітик (dziennikarz-analityk): Вікторія Сінчук (Wiktoria Sinczuk) Переклад на польську мову (tłumaczenie na język polski): Іванна Церковняк (Iwanna Cerkowniak) Дизайн та верстка (designe i łamanie): Юлія Чернощокова (Julia Czernoszczokowa)

Друк (druk): ТОВ «Інтерконтиненталь-Україна» ( «Intercontynental-Ukraine»). Адреса друкарні (adres drukarni): 01021, м. Київ (m. Кijów), вул. Інститутська, 16 (ul. Instytutska, 16), тел. (tel.): +380443600085.

Адреса редакції і видавця (adres redakcji i wydawcy): 01054, м. Київ (m. Kijów), вул. О. Гончара, 52 (ul. Honczara, 52), офіс 12 (biuro 12), тел./факс (tel./fax): +380445813365. Журнал виходить щоквартально(Czasopismo wychodzi kwartalnie). Тираж – 3 000 примірників (Obieg – 3 000 sztuk) Рекомендована ціна – 15 гривень (Cena polecana – 15 hrywien) Журнал виходить за фінансової підтримки Міністерства культури України (Czasopismo wychodzi przy wsparciu finansowym Ministerstwa kultury Ukrainy). Передплата (Przenumerata) — 86305

26

30


3

P

6

ЗМІСТ / SPIS TREŚCI Україна сьогодні: нові загрози і нові можливості / Ukraina dziś: nowe zagrożenia i nowe możliwości. . . . . . . . . . . . . . . . . 6-11 Чи повернеться довіра до національної валюти?

12

/ Czy wróci zaufanie do waluty narodowej?. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12-15 Професія – парламентер / Zawód – negocjator. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16-19 «Смачна Польща» у Всесвіті продуктів харчування / "Smaczna Polska" we Wszechświecie artykułów żywnościowych . . . . 20-23

Dzień Niepodległości. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24-25

16

Тарас Шевченко та Польща / Taras Szewczenko i Polska. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26-29 Шляхтич, підприємець, політик / Szlachcic, przedsiębiorca, polityk . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30-31

20

20


Щасливого Різдва і Нового року! Szczęśliwego Bożego Narodzenia i Nowego Roku!

Drodzy Czytelnicy, W oczekiwaniu na zbliżające się święta Bożego Narodzenia i Nowy Rok 2015 cieszę się, że mogę wszystkim czytelnikom „Handel PU” złożyć z tej okazji najserdeczniejsze życzenia. Mijający rok był na Ukrainie okresem niezwykle burzliwym zwłaszcza dla polskich przedsiębiorców i inwestorów. Niech nadchodzące dni staną się dla Państwa okazją do spokojnej refleksji. Proszę przyjąć życzenia zdrowia, pogody ducha, spokojnych spotkań w gronie najbliższych i by był to czas, który pozwoli wszystkim nabrać sił przed wyzwaniami, jakie czekają nas w nowym 2015 roku. Niech Nowy Rok będzie rokiem satysfakcji z działań podejmowanych dla dobra naszej Ojczyzny oraz Ukrainy, kraju w którym pracujemy i mieszkamy, a który jest nam szczególnie bliski. Rafał Wolski I radca – konsul generalny, Kierownik Wydziału Konsularnego Ambasady Rzeczypospolitej Polskiej na Ukrainie Дорогі читачі! Напередодні різдвяних та новорічних свят тішуся з того, що можу всім читачам «Handel PU» висловити мої найкращі побажання. Минулий рік був дуже бурхливим для України, особливо для польських підприємців та інвесторів. Нехай найближчі дні нададуть вам можливість для спокійних роздумів. Прийміть побажання міцного здоров'я, гарного настрою, спокійних зустрічей у родинному колі, хай це стане часом, який дозволить усім набратися сил перед викликами, які чекають на нас у Новому 2015-му році. Нехай Новий рік принесе задоволення діяльністю, що здійснюється заради нашої Вітчизни, а також України, країни, де живемо і працюємо, і яка є особливо близькою для нас. Рафал Вольскі, І Радник – Генеральний консул, Керівник консульського відділу Посольства Республіки Польща в Україні

P

Дорогі читачі, підприємці! Прийдешні свята Різдва та Нового року приносять нам надії на спокій, дружелюбність і здійснення мрій. Незважаючи на всі біди та негаразди, які відбуваються в Україні, хочу вам побажати жити вільно, вільно говорити рідною мовою, вільної конкуренції, вільних економічних ринків, вільного доступу до фінансових інвестицій і грантів. Адже, як зазначив Президент України Петро Порошенко у своїй інавгураційній промові, «Жити по новому – жити вільно». Володимир Мідзяновський, голова Союзу підприємців поляків України Drodzy Czytelnicy, Przedsiębiorcy! Zbliżające się święta Bożego Narodzenia i Nowego Roku niosą wszystkim nadzieję na spokój, życzliwość i spełnienie marzeń. Mimo wszystkich kłopotów i problemów, które występują na Ukrainie życzę nam żyć swobodnie, swobodnie mówić w języku ojczystym, swobodnej konkurencji, swobodnego rynku gospodarczego, swobodnego dostępu do inwestycji finansowych i dotacji. Rzeczywiście, jak powiedział Prezydent Ukrainy Petro Poroszenko w przemówieniu inauguracyjnym, «Żyć po nowemu – żyć swobodnie». Włodzimierz Midzianowski Prezes Związku Przedsiębiorców Polaków Ukrainy


Шановні читачі! 2014 рік став без заперечення найважчим за всю історію незалежної української держави. Наша країна заплатила надто дорогу ціну за бажання бути вільною – тисячі загублених життів своїх громадян. Ще ніколи так багато ми не втрачали. Та попри всі жахи, які щодня переживає Україна, у нас є вагомий здобуток року, що минає, – свідоме та вільне суспільство. Саме українська громада змогла довести світові, що здатна зробити вибір на користь демократії та захистити себе від зовнішнього агресора. Тому сьогодні ми маємо повне право пишатися собою, нацією, яка уперше стала на шлях європейського поступу. Напередодні новорічних та різдвяних свят бажаємо сили духу та витривалості, ясних думок та натхнення. Віримо у 2015 рік та Божу ласку до українського народу. Ольга Молька, головний редактор Z okazji nadchodzących świąt Bożego Narodzenia i Nowego Roku serdecznie pozdrawiam redakcję i czytelników pierwszego gospodarczego czasopisma polskiego na Ukrainie „Handel PU”. Niech rok wielkich prób, ofiar, rok podłej wojny, prowadzonej przez agresywnego sąsiada wobec naszej Ojczyzny-Ukrainy będzie ostatnim rokiem wojny dla naszego kraju i jego obywateli.

З нагоди прийдешніх свят Різдва та Нового року сердечно вітаю редакцію та читачів першого економічного польського журналу в Україні «Handel PU». Нехай рік великих випробувань, жертв, рік підлої війни, що ведеться агресивним сусідом проти нашої Вітчизни-України буде останнім роком війни для нашої країни і її громадян.

Szanowni Czytelnicy! 2014 rok stał niewątpliwie najbardziej ciężkim za całą historię niezależnego ukraińskiego państwa. Nasz kraj zapłacił bardzo dużo za pragnienie być swobodnym – tysiące zagubionych istnień ludzkich. Jeszcze nigdy nie płachiliśmy tak wysoką cene. Lecz mimo tych horrorów, które codziennie przeżywa Ukraina, mamy istotne osiągnięcie roku, co mija, – świadome i swobodne społeczeństwo. Właśnie ukraińska gromada potrafiła udowodnić światu, że zdolna zrobić wybór na korzyść demokracji i się obronić od zewnętrznego agresora. Dlatego dziś mamy pełne prawo się szczycić sobą, narodem, który po raz pierwszy stanął na drogę postępu europejskiego. W przededniu bożonarodzeniowych i noworocznych świąt życzymy Państwu siły ducha i wytrzymałości, jasnych myśli i natchnienia. Wierzymy w 2015 rok i Boską opatrzność do narodu ukraińskiego.

Станіслав Костецький, голова партії «Солідарність»

Olga Molka, Redaktor Naczelny

Stanisław Kostecki, Prezes Partii „Solidarność”

P


6

ЦЦ ии ффДЕР рр ии іЖ і тАт рВр еАе нн дд ии

Україна сьогодні:

нові загрози і нові можливості Революція гідності, сепаратизм на сході, «прихована» агресія з боку Росії. Світ навколо України і сама Україна змінилися. І ті загрози, що стоять перед нашою країною здаються трагічними і фундаментальними. Якщо раніше слово криза мало в суспільстві явно виражене негативне значення, то роки криз призвели до звикання до цього явища пересічних громадян. Суспільство начебто пройшло щеплення до нестабільності. Проте остання криза стала найбільшою за всі роки незалежності. Поєднала в собі як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні фактори дестабілізації. Та за рівнем «розгойдування» суспільства, градусом невдоволення громадян всією політичною системою в країні, стала найбільш руйнівною та наймасштабнішою. Що буде завтра? На що сподіватися і чого очікувати пересічному українцеві? Що ми можемо зробити, щоб зберегти незалежність і пройти через історичні випробування сьогодення? Що робити, коли загрози перед суспільством такі страшні, а перспективи такі непевні? Тож маємо розглянути всі, що сьогодні стоять перед вітчизняною економікою, і знайти ті можливості або уроки, які вони нам дають.

P

Головними особливостями всіх пострадянських економік можна назвати відтік національного капіталу в офшорні зони, зношення виробничої бази, нагромадження власності, або монополізацію ринку, та відсутність довгострокових інвестицій в національну економіку. У такому розумінні всі «пострадянські країни» за станом економіки можна назвати напівколоніями. Причому Росію, левова частка доходів бюджету якої надходить від експорту ресурсів, важко назвати метрополією «Руського світу». Тому «пострадянських» олігархів і політичну номенклатуру можна уявити в ролі місцевої колоніальної адміністрації, що заробляє на експлуатації «радянської» виробничої бази, дешевої робочої сили, і національних ресурсів. Як наслідок, зношення основних виробничих фондів, зубожіння більшої частини населення і загальна стагнація економік через закриття цілих галузей машинобудування, електроніки тощо. Експерти оцінюють зношеність основних фондів промислової інфраструктури України у більш ніж 70 %. Це підприємства, дороги, житлові будинки, мости, електростанції і суспільний транспорт. Тому такій економічній експлуатації вже добігає кінець. Олігархічна


7

F a k Pt ay ń i s t rw eo n d y

Ukraina dziś:

nowe zagrożenia i nowe możliwości Rewolucja godności, separatyzm na wschodzie, "utajona" agresja z boku Rosji. Świat wokół Ukrainy i sama Ukraina zmieniły się. I te zagrożenia stojące przed naszym krajem wydają się być tragiczne i fundamentalne. Jeżeli wcześniej słowo kryzys miało w społeczeństwie wyraźnie wyrażone negatywne znaczenie, to lata kryzysów doprowadziły do przyzwyczajenia się do tego zjawiska zwykłych obywateli. Społeczeństwo jak gdyby otrzymało szczepionkę przeciwko niestabilności. Jednak ostatni kryzys stał się największym za wszystkie lata odzyskania niepodległości. Połączył w sobie jak wewnątrzpolityczne, tak i zewnątrzpolityczne czynniki destabilizacji. I za poziomem "kołysania" społeczeństwa, stopniem niezadowolenia obywateli z całego systemu politycznego w kraju, stał się najbardziej destrukcyjny i miał największą skalę. Co będzie jutro? Na co spodziewać się i czego oczekiwać przeciętnemu Ukraińcowi? Co możemy zrobić, żeby zachować niepodległość i przejść przez historyczne próby teraźniejszości? Co robić, gdy zagrożenia przed społeczeństwem są takie straszne, a perspektywy są takie niepewne? Więc powinniśmy rozpatrzyć wszystkie możliwości stojące dziś przed gospodarką krajową, i znaleźć te możliwości albo wyciągnąć te wnioski, które są w obecnej sytuacji.

Głównymi cechami wszystkich postsowieckich gospodarek można nazwać odpływ kapitału narodowego do stref offshorowych, zniszczenie bazy produkcyjnej, nagromadzenie własności, lub monopolizacja rynku, i brak długoterminowych inwestycji w gospodarkę narodową. W tym sensie wszystkie "postsowieckie kraje" według stanu gospodarki można nazwać półkoloniami. Przy czym Rosję, lwia część dochodów do budżetu której pochodzi z eksportu surowców, trudno nazwać metropolią "Rosyjskiego świata". Dlatego "postsowieckich" oligarchów i polityczną nomenklaturę można przedstawić w roli miejscowej kolonialnej administracji, która zarabia na eksploatacji "radzieckiej" bazy produkcyjnej, taniej siły roboczej, i zasobów narodowych. W wyniku tego mamy znasza zniszczenie podstawowych aktywów produkcyjnych, zubożenie większej części ludności i ogólna stagnacja gospodarek ze względu na zamknięcie całych branży budowy maszyn, elektroniki i tym podobne. Eksperci oceniają zniszczenie środków trwałych infrastruktury przemysłowej Ukrainy w wysokości ponad 70%. Są to przedsiębiorstwa, drogi, budynki mieszkalne, mosty, elektrownie i transport publiczny. Dlatego taka ekonomiczna eksploatacji już dobiega końca. Oligarchiczna gospodarka nie tylko nie

P


8

Ц и фДЕР р и Жі Ат Вр Ае н д и економіка не тільки не зможе забезпечити той самий рівень виробництва, що був в попередні роки. Така економічна система і самим олігархам вже не зможе принести той самий рівень прибутку. Адже для того, щоб підтримати рівень виробництва, треба оновлювати виробничі фонди, всю інфраструктуру загалом. Чи здатен на це великий бізнес, що роками виводив капітал з країни? Зазвичай відтік капіталу експерти пов’язують з низьким рівнем довіри до влади, побоюванням націоналізації підприємств, високим рівнем корупції, що викривляє ринкову конкуренцію, та загальним високим рівнем криміналізації суспільства, низькою купівельною спроможністю громадян тощо. Іншими словами, великий бізнес опиняється у такій ситуації, коли треба або взагалі пійти з національної економіки. Тобто вивести всі активи за межі держави або почати оновлювати виробничі фонди. Причому, виходячи зі збільшення корпоративного зовнішнього боргу України, велика частина якого пішла на оновлення виробничих фондів і зменшення енергетичної складової вартості готової продукції. Тому можемо казати про другий шлях, яким пішов великий бізнес в Україні, ― оновлення підприємств задля підтримання рівня прибутків. Відтак, національні олігархи і політична номенклатура, що були роками поєднані між собою, прийшли деякою мірою до протиріч. Міжнародна економічна криза, зменшення експорту, збільшення конкуренції на зовнішніх ринках і, відповідно, зменшення цін на готову продукцію і прибутків загалом. Необхідність інвестицій в оновлення виробництва та перекваліфікації працівників. Все це призвело до того, що великому бізнесу стало складніше існувати за авторитарної системи і «родинних» зв’язків владної верхівки. Окрім цього, ще треба додати і той факт, що загалом майже половина капіталу українських олігархів ― це позики на зовнішніх ринках. І вони вже були витрачені на купівлю підприємств. Відтак необхідно не тільки брати нові кредити під оновлення виробничої бази, а ще і віддавати попередні запозичення. Все це призвело до протистояння, фактичної підтримки Майдану, а деякою мірою і його розвитку. Та після Майдану і повалення режиму Януковича економічна система зовсім не змінилась. Політична опозиція досягла своїх цілей і прийшла до влади. Олігархічні кола «посприяли» зваленню авторитарної влади, і таким чином отримали полегшення від постійних

P

«відкатів». Єдиною силою, що нічого досі не отримала, залишились пересічні громадяни, а також малий і середній бізнес, які багато експертів вважають рушійною силою всіх Майданів в Україні. 22 квітня 2014 року Ігор Коломойський виступив з пропозицією для великого бізнесу України підняти зарплати найманим працівникам. «Скоро вже рік, як Україна знаходиться в стані неоголошеної економічної війни з боку Російської Федерації. З пришлої осені до цього додалась політична криза, що переросла в революцію. Нарешті за два останні місяці наша країна пережила анексію Крима і дестабілізацію ситуації в Донецькій і Луганській областях озброєними диверсійними групами». Вочевидь, всі ці події разом вплинули на український фондовий ринок. Різка девальвація гривні, зростання цін для населення. В той же час «з’явився резерв для компенсації населенню втрат від зростання цін в умовах наявного кризи», ― як висловився Ігор Коломойський, за рахунок «зменшення собівартості виробництва». Яким чином ще може зменшитись собівартість виробництва великого бізнесу, окрім як через суттєве зниження або взагалі зникнення «відкатної» системи, важко сказати… Попри всі заклики Ігоря Коломойського, не всі підприємці підняли зарплати. В умовах різкого зниження


9

Ц и фPр aи ńі sтtрw е нo д и

potrafi zapewnić ten sam poziom produkcji, który był w latach poprzednich. Taki system gospodarczy i samym oligarchom już nie jest w stanie przynieść taki sam poziom dochodów. Przecież po to, żeby podtrzymać poziom produkcji, należy odnawiać aktywa produkcyjne, całą infrastrukturę w ogóle. Czy jest zdolny do tego duży biznes, który od lat wyprowadzał kapitał z kraju? Zazwyczaj odpływ kapitału eksperci łączą z niskim poziomem zaufania do władzy, obawą nacjonalizacji przedsiębiorstw, wysokim poziomem korupcji, która wykrzywia konkurencję rynkową, i ogólnym wysokim poziomem kryminalizacji społeczeństwa, niską siłą nabywczą obywateli i tym podobne. Innymi słowy, duży biznes okazuje się w takiej sytuacji, kiedy trzeba albo w ogóle odejść z gospodarki narodowej. Czyli wywieść wszystkie aktywa za granice państwa albo zacząć odnawiać aktywa produkcyjne. Ponadto, w oparciu o wzrost korporacyjnego długu zewnętrznego Ukrainy, duża część którego poszła na odnowę aktywów produkcyjnych i zmniejszenie składnika energetycznego wartości produktu końcowego. Dlatego możemy powiedzieć o drugiej drodze, którą poszedł duży biznes w Ukrainie, ― odnowa przedsiębiorstw w celu utrzymania poziomu zysków. Dlatego krajowi oligarchowie i nomenklatura polityczna, które były między sobą połączeni, przyszli w pewnym stopniu do sprzeczności. Międzynarodowy kryzys gospodarczy,

zmniejszenie eksportu, zwiększenie konkurencji na rynkach zewnętrznych, a tym samym zmniejszenie cen na gotową produkcję i dochodów w ogóle. Potrzeba inwestycji w modernizację produkcji i przekwalifikowanie pracowników. Wszystko to doprowadziło do tego, że dużemu biznesowi stało trudniej wyżyć przy systemie autorytarnym i powiązaniach "rodzinnych" elity rządzącej. Oprócz tego, jeszcze należy dodać i ten fakt, że w ogóle prawie połowa kapitału ukraińskich oligarchów ― to pożyczki na rynkach zewnętrznych. I zostały one już wydane na zakup przedsiębiorstw. Dlatego też, konieczne jest nie tylko otrzymanie nowych kredytów na modernizację bazy produkcyjnej, a jeszcze i oddawać poprzednie zapożyczania. Wszystko to doprowadziło do konfrontacji, faktycznego wsparcia Majdanu, a w pewnym stopniu i do jego rozwoju. Ta po Majdanie i obaleniu reżimu Janukowicza system gospodarczy całkiem nie zmienił się. Opozycja polityczna osiągnęła swoje cele i przyszła do władzy. Oligarchiczne koła "przyczyniły się" do obalenia autorytarnej władzy, i w ten sposób otrzymały zwolnienie od ciągłych "łapówek". Jedyną siłą, że nic dotychczas nie otrzymała, pozostają przeciętni obywatele, a także mały i średni biznes, których wiele ekspertów uważa za siłę napędową wszystkich Majdanów w Ukrainie. 22 kwietnia 2014 roku Igor Kołomojski wystąpił z propozycją dla dużego biznesu Ukrainy podnieść wynagrodzenie najemnym pracownikom. "Wkrótce minie już rok, jak Ukraina znajduje się w stanie nieproklamowanej przez Federację Rosyjską wojny gospodarczej. Od nadeszłej jesieni do tego dodał się polityczny kryzys, który zamienił się w rewolucję. Wreszcie w ciągu ostatnich dwóch miesięcy, nasz kraj doświadczył aneksji Krymu i destabilizacji sytuacji w obwodach donieckim i ługańskim z powodu uzbrojonych grup dywersyjnych". Widocznie, wszystkie te wydarzenia razem wpłynęły na ukraiński rynek akcji. Drastyczna dewaluacja hrywny, wzrost cen dla ludności. W tym samym czasie "pojawiła się rezerwa dla kompensacji ludności strat od wzrostu cen w warunkach obecnego kryzysu", ― jak wypowiedział się Igor Kołomojski, kosztem "zmniejszenia kosztów własnych produkcji". W jaki sposób jeszcze można zmniejszyć koszt własny produkcji dużego biznesu, oprócz jak poprzez istotne obniżenie albo w ogóle zniknięcie systemu "łapówek", ciężko powiedzieć... Pomimo wszystkich apeli Igora Kołomojskiego, nie wszyscy przedsiębiorcy podnieśli wynagrodzenie. W warunkach gwałtownego obniżenia siły nabywczej obywateli, mały i średni

P


10

ДЕР Ж А В А купівельної спроможності громадян, малий і середній бізнес опинився в стані стагнації. Причому її підсилює і торгівельне протистояння з Росією, на яку припадало приблизно 30 % всього українського експорту. І це не враховуючи зупинку підприємств на територіях АТО і окупованої АР Крим. Таким чином, внутрішній ринок почав стрімко падати. Майже третина доходів від експорту переважно великого бізнесу постала під загрозою, а від так реальне скорочення валютної виручки. Розбалансована економіка стояла на грані краху, Україна наближалась до дефолту. Лише міжнародна фінансова допомога країн – донорів і міжнародних організацій підтримала українську економіку. МВФ спрогнозував п’ятивідсоткове падіння ВВП України 2014 року. В офіційному документі, який було опубліковано у червні, міжнародний фонд «… очікує збільшення державного боргу до 57 % від ВВП і загального зовнішнього боргу до рівня трохи менше 100 % ВВП». «Прихована» війна, що не приховано продовжується, коштує грошей. І вони виділяються з частини тієї допомоги, яка б мала іти на підтримання і розвиток економіки. Тому зростання боргової залежності від країн – позичальників і міжнародних інституцій не оминути. Це ті ризики, що проявляться в майбутньому. Та вже зараз стає відчутною необхідність зміни всієї системи української економіки. Адже кредити доведеться віддавати іноземною волютою, що треба заробити на експорті. Відтак, це ще більша глобалізація українського ринку за рахунок спеціалізації експорту і відкритості до іноземного капіталу. До речі, ці реформи вже анонсовані і проводяться за підтримки експертів міжнародних інститутів і країн-донорів. Тут треба згадати такий вислів: «Хто платить, той і замовляє музику». Тому на нову економічну політику уряду все менше зможуть впливати олігархічні кола і навіть сама політична еліта. Де-факто така реформа буде не запропонована, а продиктована. Що багато в чому буде споріднено з «шоковою терапією» в Польщі. Проте, зовнішньополітична загроза і внутрішня соціальна напруга збалансують цю «терапію», зроблять її більш гнучкою. В будь-якому разі, нова економіка буде більше зорієнтована на експорт і більше відкрита для імпорту товарів та приходу іноземного капіталу. І якщо інвестиції в реальну економіку можна очікувати не раніше, ніж після закінчення активної фази протистояння з Росією, то імпорт набагато скоріше.

P

У цілому великий бізнес намагається зорієнтуватись на внутрішній ринок через купівлю і створення енергійних підприємств та управління промисловістю, що виробляє матеріали і засоби для виробництва тощо

Ці дані вказують на глибоку кризу олігархічної економіки, що не тільки вичерпала джерела свого розвитку, але й ступила на шлях стагнації. Монополізовані галузі, великі промислові підприємства, головною конкурентною перевагою яких була дешева робоча сила і експлуатація радянської виробничої бази, вже вичерпали свій ресурс рентабельності. До цього слід ще додати зниження цін на світових ринках на товари металургійної і хімічної промисловості через чергове глобальне перевиробництво. Розуміючи це, олігархічні кола переводять свої активи в інші сфери діяльності. Збільшують розгалуженість свого бізнесу задля компенсування додаткових ризиків на глобальному ринку. Проте, чи здатні олігархи, що переважно зросли на швидких грошах через експлуатацію радянської промисловості і дешевої робочої сили, продукувати нові бізнес ідеї, створювати конкурентоспроможні товари і бренди на міжнародних ринках? У цілому великий бізнес намагається зорієнтуватись на внутрішній ринок через купівлю і створення енергійних підприємств та управління промисловістю, що виробляє матеріали і засоби для виробництва тощо. Адже розгалужена система корпоративного управління середніми і малими підприємствами завжди є «заадміністрованою» і в цілому малоефективною порівняно з великою промисловістю. Це основна передумова зацікавленості самого великого бізнесу в трансформації української економіки і розвитку малого і середнього підприємництва, як основних покупців товарів великої промисловості. І саме малий і середній бізнес показує здатність до конкуренції на міжнародних ринках. Проте тут у великого бізнесу України будуть європейські конкуренти і одночасно партнери. Адже ринок стане більш відкритим, а відтак, конкуренція більш ринковою. Тому наступні роки українським олігархам доведеться пристосовуватись до нових реалій з тим, щоб не тільки повернути свої експортні можливості на зовнішніх ринках, але і зберегти позиції на внутрішньому ринку. В будь-якому разі, з боку різних експертів все частіше лунають думки про поступову деіндустріалізацію України, прискорений розвиток аграрного сектору, малого і середнього підприємництва переважно у легкій промисловості. Збільшення імпорту іноземного устаткування, технологій і капіталів. Від так, і демонополізацію української економіки. Збільшення значення людського капіталу в управлінні й функціонуванні бізнесу.

Олег Левкович


11

Państwo biznes znalazł się w stanie stagnacji. Przy czym ją wzmacnia i handlowe przeciwstawianie się Rosji, na którą przypadało około 30% wszystkiego ukraińskiego eksportu. I to nie licząc wstrzymania pracy przedsiębiorstw na terytoriach operacji antyterrorystycznych i okupowanej Autonomnej Republiki Krym. Więc, rynek wewnętrzny zaczął gwałtownie padać. Prawie jedna trzecia dochodów z eksportu przeważnie dużego biznesu została zagrożona, a z tego powodu rzeczywiste zmniejszenie obrotów dewizowych. Niezrównoważona gospodarka była na krawędzi upadku, Ukraina przybliżała się do nieuiszczenia należności. Tylko międzynarodowa pomoc finansowa państw-darczyńców i organizacji międzynarodowych wsparła ukraińską gospodarkę. MFW sprognozował pięcioprocentowy spadek PKB Ukrainy w roku 2014. W oficjalnym dokumencie, który został opublikowany w czerwcu, fundusz międzynarodowy "... oczekuje zwiększenia się długu publicznego do 57 % PKB i ogólnego długu zewnętrznego do poziomu nieco mniej niż 100 % PKB". "Ukryta" wojna, która trwa otwarcie, kosztuje pieniędzy. I są one wydzielane z części tej pomocy, która powinna byłaby iść na wsparcie i rozwój gospodarki. Dlatego wzrost zadłużenia wobec krajów ― pożyczkodawców i instytucji międzynarodowych nie ominąć. Są to zagrożenia, które ujawnią się w przyszłości. Lecz już teraz staje się odczuwalną konieczność zmiany całego systemu ukraińskiej gospodarki. Przecież kredyty trzeba będzie oddawać w walucie obcej, którą trzeba zarobić na eksporcie. Zatem, to jeszcze większa globalizacja ukraińskiego rynku kosztem specjalizacji eksportu i otwartości na kapitał zagraniczny. Nawiasem mówiąc, te reformy już zostały ogłoszone i są przeprowadzane przy wsparciu ekspertów z instytucji międzynarodowych i państw-darczyńców. Tu należy wspomnieć takie powiedzenie: "Kto płaci, ten i zamawia muzykę". Dlatego na nową politykę gospodarczą rządu coraz mniej będą w stanie wpływać koła oligarchiczne i nawet sama elita polityczna. De facto taka reforma będzie nie zaproponowana, a podyktowana. Co będzie w dużej mierze związane z "terapią szokową" w Polsce. Jednak, zagrożenie zewnętrznopolityczne i wewnętrzne napięcie społeczne zrównoważą tę "terapię", zrobią ją bardziej elastyczną. W każdym bądź razie, nowa gospodarka będzie więcej zorientowana na eksport i więcej otwarta na import towarów i napływ kapitału zagranicznego. I jeśli inwestycji w realną gospodarkę można się spodziewać nie wcześniej niż po zakończeniu fazy aktywnej konfrontacji z Rosją, to importu o wiele szybciej.

Ogólnie rzecz biorąc duży biznes próbuje zorientować się na rynek wewnętrzny poprzez zakup i stworzenie energicznych przedsiębiorstw i zarządzanie przemysłem produkującym materiały i środki produkcji i tym podobne

Te dane wskazują na głęboki kryzys oligarchicznej gospodarki, która nie tylko wyczerpała źródła swojego rozwoju, ale również weszła na drogę stagnacji. Zmonopolizowane branże, duże przemysłowe przedsiębiorstwa, główną przewagą konkurencyjną których była tania siła robocza i eksploatacja radzieckiej bazy produkcyjnej, już wyczerpały swoją rentowność zasobów. Do tego trzeba jeszcze dodać obniżenie cen na rynkach światowych na towary przemysłu hutniczego i chemicznego z powodu kolejnej globalnej nadprodukcji. Rozumiejąc to, koła oligarchiczne przenoszą swoje aktywa do innych zakresów działalności. Zwiększają rozgałęzienia swojego biznesu w celu rekompensaty za dodatkowe ryzyka na rynku globalnym. Jednak, czy są w stanie oligarchy, którzy przeważnie rozwinęli się na szybkich pieniądzach za pomocą eksploatacji radzieckiego przemysłu i taniej siły roboczej, opracować nowe pomysły biznesowe, stwarzać konkurencyjne towary i znaki firmowe na rynkach międzynarodowych? Ogólnie rzecz biorąc duży biznes próbuje zorientować się na rynek wewnętrzny poprzez zakup i stworzenie energicznych przedsiębiorstw i zarządzanie przemysłem produkującym materiały i środki produkcji i tym podobne. Przecież rozgałęziony system korporacyjnego zarządzania średnimi i małymi przedsiębiorstwami zawsze jest "zaadministrowany" i na ogół małoefektywny w porównaniu do dużego przemysłu. Jest to podstawowe założenie zainteresowania samego dużego biznesu w transformacji ukraińskiej gospodarki i rozwoju małej i średniej przedsiębiorczości, jako głównych nabywców towarów dużego przemysłu. I właśnie mały i średni biznes pokazuje zdolność do konkurowania na rynkach międzynarodowych. Jednak tutaj duży biznes Ukrainy będzie miał europejskich konkurentów a zarazem i partnerów. Ponieważ rynek stanie się bardziej otwarty, a zatem, konkurencja bardziej rynkową. Dlatego też w latach następnych ukraińscy oligarchowie będą zmuszeni dostosowywać się do nowych realiów, żeby nie tylko odzyskać swoje możliwości eksportowe na rynkach zewnętrznych, ale także utrzymać pozycje na rynku krajowym. W każdym bądź razie, ze strony różnych ekspertów coraz częściej słychać myśli o stopniowym odprzemysłowieniu Ukrainy, przyśpieszony rozwój sektora agrarnego, małej i średniej przedsiębiorczości głównie w przemyśle lekkim. Zwiększenie importu sprzętu, technologii i kapitałów zagranicznych. A to oznacza demonopolizację ukraińskiej gospodarki. Zwiększenie wartości kapitału ludzkiego w zakresie zarządzania i funkcjonowania biznesu.

Oleg Lewkowicz

P


12

Фа Ц и кф трии і і ттррееннддии

ЧИ ПОВЕРНЕТЬСЯ ДОВІРА ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ?

CZY WRÓCI ZAUFANIE DO WALUTY NARODOWEJ?

Однією з найбільш негативних подій української економіки у цього року стало стрімке падіння обмінного курсу національної валюти. За три квартали гривня девальвувала більш ніж на 60%. Таку ситуацію спричинив цілий комплекс економічних, політичних, а також внутрішніх суб’єктивних чинників. Сьогодні зростання обмінного курсу дещо загальмувалося. Натомість без невідкладного вирішення ряду першочергових завдань щодо реформування економіки та стабілізації політичної ситуації в країні важко розраховувати на припинення девальваційних процесів. P

Jednym z najbardziej negatywnych zjawisk ukraińskiej gospodarki w tym roku był gwałtowny spadek kursu wymiany waluty narodowej. Za trzy kwartały hrywna zdewaluowała o ponad 60%. Taką sytuację spowodował cały kompleks gospodarczych, politycznych, a także wewnętrznych subiektywnych czynników. Dziś wzrost kursu wymiany nieco zwolnił. Natomiast bez natychmiastowego rozwiązania szeregu zadań pierwszoplanowych co do reformowania gospodarki i stabilizacji sytuacji politycznej w kraju trudno spodziewać się procesów terminacji dewaluacji.


13

Fakty i trendy ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ

CZYNNIKI GOSPODARCZE

Передумови різкої девальвації гривні формувалися упродовж кількох останніх років, а різкий обвал валютного курсу не відбувався лише завдяки його штучному стримуванню. Головним економічним чинником, що впливає на валютний ринок, є зовнішньоторговельний баланс країни, простіше кажучи – співвідношення обсягів експорту та імпорту товарів і послуг. У випадку, коли експорт перевищує імпорт, збільшуються надходження в країну іноземної валюти, зростає її пропозиція на внутрішньому ринку, що, у свою чергу, позитивно впливає на курс гривні. З іншого боку, коли імпортні поставки превалюють над експортом, обсяг іноземної валюти в економіці скорочується і це призводить до девальвації гривні. Згідно з даними Держстату, 2013 року в Україні було зафіксовано достатньо велике негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу (– $8,46 млрд.), адже обсяги експорту товарів та послуг ($76,13 млрд.) значно поступалися обсягам імпорту ($84,6 млрд.). Однак обмінний курс гривні залишався стабільним. Такий стан справ не міг тривати довго, і коли у гру включилися інші чинники, гривня різко обвалилася. З весни поточного року в Україні підтримується плаваючий валютний курс, що є однією з умов отримання кредитування від МВФ. Для ефективності такого курсу вкрай важливо покращувати стан зовнішньоторговельного балансу. Певні ознаки цього вже спостерігалися у першому півріччі, за підсумками якого експорт товарів та послуг перевищив імпорт на $3,04 млрд. З метою поглиблення такого тренду експерти радять уряду впроваджувати реформи, спрямовані на розвиток внутрішнього виробництва товарів та послуг, підвищення їхньої якості, а також, за погодженням з МВФ та СОТ, у разі потреби встановлювати певні імпортні обмеження. Вплив покращення сальдо зовнішньоторговельного балансу на валютний курс можливий лише за умови належного розвитку української економіки в цілому. Йдеться про економічне зростання, зниження рівня інфляції, підвищення рівня зайнятості населення, приплив іноземних інвестицій тощо. Однак сьогодні динаміка цих макропоказників є низхідною. У 2013 році порівняно із 2012 роком валовий внутрішній продукт України продемонстрував «нульове» зростання. У цьому році взагалі спостерігається його падіння (у І кварталі – на 1,1%, а у ІІ кварталі – на 4,6%). Індекс споживчих цін торік склав 100,5%, а за три квартали 2014 року – вже 116,2%. Паралельно відбулося зростання рів-

Przesłanki ostrej dewaluacji hrywny formowały się w ciągu kilku ostatnich lat, a nagłe załamanie się kursu walutowego nie odbywało się tylko dzięki jego sztucznemu kontrolowaniu. Głównym czynnikiem gospodarczym, mającym wpływ na rynek walutowy, jest bilans handlu zagranicznego kraju, mówiąc po prostu ― stosunek wartości eksportu i importu towarów i usług. W przypadku, kiedy eksport przekracza import, zwiększa się napływ do kraju waluty zagranicznej, rośnie jej propozycja na rynku wewnętrznym, co, z kolei, pozytywnie wpływa na kurs hrywny. Z innej strony, kiedy dostawy importowe mają przewagę nad eksportem, ilość waluty obcej w gospodarce skraca się i to doprowadza do dewaluacji hrywny. Według danych Państwowej Służby Statystyki Ukrainy, w roku 2013 w Ukrainie zostało odnotowane wystarczająco duże ujemne saldo bilansu handlu zagranicznego (–$8,46 mld), ponieważ wartość eksportu towarów i usług ($76,13 mld) znacznie ustępowała wartości importu ($84,6 mld). Jednak kurs wymiany hrywny pozostawał stabilny. Taki stan rzeczy nie mógł trwać długo, i kiedy w grę weszły inne czynniki, hrywna ostro osłabła. Od wiosny bieżącego roku w Ukrainie jest podtrzymywany płynny kurs walutowy, który jest jednym z warunków otrzymania kredytu od MFW. Żeby taki kurs był skuteczny, bardzo ważne jest polepszenie stanu bilansu handlu zagranicznego. Pewne oznaki tego obserwowano już w pierwszym półroczu, zgodnie z jego wynikami eksport towarów i usług przekroczył import o $3,04 mld. W celu pogłębienia tego trendu eksperci doradzają rządowi wprowadzać reformy skierowane na rozwój produkcji krajowej towarów i usług, podwyższenie ich jakości, oraz w porozumieniu z MFW i WTO, a w razie potrzeby wprowadzać pewne ograniczenia importowe. Wpływ polepszenia salda bilansu handlu zagranicznego na kurs walutowy jest możliwy tylko pod warunkiem należytego rozwoju ukraińskiej gospodarki w całości. Chodzi o wzrost gospodarczy, obniżenie poziomu inflacji, wzrost zatrudnienia, napływ inwestycji zagranicznych i tym podobne. Dziś jednak dynamika tych wskaźników makroekonomicznych jest malejąca. W roku 2013 w porównaniu z rokiem 2012 produkt krajowy brutto Ukrainy zademonstrował "zerowy" wzrost. W tym roku w ogóle obserwuje się jego spadek (w I kwartale — na 1,1%, a w ІІ kwartale — na 4,6%). Indeks cen konsumpcyjnych w zeszłym roku wyniósł 100,5%, a za trzy kwartały 2014 roku — już 116,2%. Jednocześnie nastąpił wzrost stopy bezrobocia z 8,1% (na koniec ubiegłego roku) do 8,6% (na koniec półrocza bieżącego roku). Ponadto w pierwszej połowie 2014 roku łączna wartość inwestycji zagranicznych w Ukrainie spadła o $8 mld. Przyczyny tych procesów mogą być przypisane obiektywnym czynnikom politycznym. Jednak bez kardynalnej reformy strukturalnej gospodarki i tworzenia realnego programu co do jej odbudowy trudno mieć nadzieję, że ona otrzyma pozytywną dynamikę rozwoju. Przy czym szczególną uwagę należy zwrócić na ograniczenie wielkości szarej strefy. Nawiasem mówiąc, właśnie w nielegalnym biznesie gromadzą się znaczne zasoby walutowe, ruch których nie jest kontrolowany przez państwo. Oddzielny wpływ na kurs walutowy ma polityka Banku Narodowego. Z makroekonomicznego punktu widzenia ten wpływ przejawia się poprzez ustanowienie przez Bank Narodowy stawki refinansowania — stopy procentowej, zgodnie z którą NBU [Narodowy Bank Ukrainy] udziela kredytów bankom handlowym. Obniżenie tej stopy robi kredyty dostępnymi. W rezultacie, zwiększa się objętość finansowania gospodarki, produkuje się więcej towarów i usług, stabilizuje się kurs waluty narodowej.

З весни поточного року в Україні підтримується плаваючий валютний курс, що є однією з умов отримання кредитування від МВФ

P


14

ЦФа Ц ии фкф тррии і і ттррееннддии ня безробіття з 8,1% (на кінець минулого року) до 8,6% (на кінець першого півріччя поточного року). Крім того, за першу половину 2014 року загальні обсяги іноземних інвестицій в Україні зменшилися на $8 млрд. Причини цих процесів можна списати на об’єктивні політичні чинники. Проте без кардинального структурного реформування економіки та формування реальної програми щодо її відновлення важко сподіватися на те, що вона вийде на позитивну динаміку розвитку. При цьому особлива увага має приділятися скороченню обсягів тіньової економіки. До речі, саме в тіньовому бізнесі накопичуються значні валютні ресурси, рух яких не контролюється державою. Окремий вплив на валютний курс здійснює політика Національного банку. З макроекономічної точки зору цей вплив проявляється через встановлення Нацбанком облікової ставки – відсотка під який НБУ видає кредити комерційним банкам. Зниження цієї ставки робить кредити доступнішими. Як наслідок, збільшуються обсяги фінансування економіки, виробляється більше товарів та послуг, стабілізується курс національної валюти. На жаль, цього року відбуваються протилежні тенденції – якщо з середини серпня 2013 року облікова ставка дорівнювала 6,5%, то з середини квітня 2014 року – 9,5%, а з середини липня – 12,5%. Своєю чергою, обсяги банківських кредитів у національній валюті за січень-вересень 2014 року зменшилися на 8,3%, а в іноземній валюті – на 11,8%. Регулювання курсу гривні з боку НБУ також відбувається шляхом здійснення валютних інтервенцій. Нещодавно Нацбанк поновив їх проведення. Але такі інтервенції варто вважати тимчасовим заходом для підтримання курсу гривні, адже для його стабілізації, в першу чергу, необхідно вирішувати перераховані вище проблеми.

ПОЛІТИЧНА СКЛАДОВА Згідно зі світовою практикою, в умовах політичної нестабільності національна валюта не може зберігати стійкість. Ключовим політичним фактором зростання обмінного курсу гривні стали революційні події в Україні кінця 2013 – початку 2014 років. Надалі проблеми на валютному ринку ще більше поглиблювалися через різке загострення ситуації на Сході України. Ще одним фактором впливу наприкінці весни поточного року стала певна політична невизначеність напередодні президентських виборів. Закінчення виборчої кампанії та формування президентської вертикалі влади, зокрема призначення нового голови Національного банку, мали б дати позитивний сигнал валютному ринку. Однак для зупинення девальвації гривні, яке головним чином відбувалося адміністративними методами, знадобилося кілька місяців. При цьому позитивним сигналом для валютного ринку стали мінські мирні угоди. За умови продовження «затишшя» на Сході України основним політичним фактором, що впливатиме на валютний курс, стане формування нового складу Верховної Ради за результатами позачергових виборів народних депутатів. У даному зв’язку є певні позитивні очікування. За попередніми оцінками, у парламенті може бути сформована пропрезидентська більшість, що дозволить уряду проводити реальні реформи, спрямовані на поступове зростання економіки і як результат, зміцнення гривні.

P

Niestety, w tym roku odbywają się przeciwne tendencje — jeśli od połowy sierpnia 2013 roku stawka refinansowania była równa 6,5%, to to od połowy kwietnia 2014 roku — 9,5%, a od połowy lipca — 12,5%. Z kolei wolumen kredytów bankowych w walucie narodowej za styczeń-wrzesień 2014 roku spadł o 8,3%, a w walucie obcej — o 11,8%. Regulacja kursu hrywny ze strony NBU [Narodowy Bank Ukrainy] również odbywa się poprzez dokonanie interwencji walutowych. Niedawno Narodowy Bank wznowił ich przeprowadzenie. Lecz takie interwencje warto uważać za tymczasowe przedsięwzięcie dla wsparcia kursu hrywny, przecież dla jego stabilizacji, przede wszystkim należy rozwiązać wymienione wyżej problemy.

POLITYCZNA SKŁADOWA

Згідно зі світовою практикою, в умовах політичної нестабільності національна валюта не може зберігати стійкість

Zgodnie z praktyką światową, w warunkach politycznej niestabilności waluta narodowa nie może zachowywać stabilność. Kluczowym czynnikiem politycznym wzrostu kursu wymiany hrywny stały się wydarzenia rewolucyjne w Ukrainie końca 2013 roku — na początku 2014 roku. Nadal problemy na rynku walutowym jeszcze więcej pogłębiały się z powodu gwałtownego pogorszenia się sytuacji we wschodniej Ukrainie. Jeszcze jednym czynnikiem wpływu pod koniec wiosny bieżącego roku stała się niepewność polityczna w przeddzień prezydenckich wyborów. Zakończenie kampanii wyborczej i kształtowanie prezydenckiej pionowej struktury władzy, w szczególności powołanie nowego Głowy Narodowego Banku, powinny by dać pozytywny sygnał dla rynku walutowego. Jednak aby zatrzymać dewaluację hrywny, która głównie odbywała się za pomocą metod administracyjnych, trzeba było kilka miesięcy. W tym przypadku pozytywnym sygnałem dla rynku walutowego stały się porozumienia pokojowe w Mińsku. Pod warunkiem przedłużenia "zacisza" na Wschodzie Ukrainy głównym czynnikiem politycznym, który będzie miał wpływ na kurs walutowy, będzie tworzenie nowego składu Rady Najwyższej według wyników przedterminowych wyborów parlamentarnych. W związku z tym istnieją pewne pozytywne oczekiwania. Według wstępnych ocen, w parlamencie może zostać utworzona proprezydencka większość która pozwoliłaby rządowi przeprowadzać realne reformy, skierowane na stopniowy wzrost gospodarki i w wyniku tego osiągnąć umocnienie hrywny.

AŻIOTAŻ I SPEKULACJE Istnieje szereg czynników subiektywnych, które również stały się przyczyną wzrostu kursu wymiany hrywny. Po pierwsze, w warunkach niepewności politycznej i ekonomicznej w społeczeństwie zaczęły przejawiać się paniczne humory i gwałtownie wzrósł popyt na walutę, wskutek czego jej propozycja na rynku stale obniża się. Równolegle obywatele wycofują z banków depozyty walutowe (za dziewięć miesięcy 2014 roku ich objętość zmniejszyła się o 21,9%). Po drugie, w warunkach niestabilności na rynku walutowym kompanie-eksporterzy, otrzymawszy walutę wskutek sprzedaży swoich towarów (usług), nie śpieszą się sprzedawać ją w Ukrainie, co również zmniejsza ilość propozycji. Po trzecie, gwałtowne wzrosty kursu waluty narodowej, które nie mają obiektywnych podstaw, powstają wskutek spekulacyjnych działań szeregu instytucji bankowych na rynku walutowym. Aby uniknąć tych negatywnych objawów Narodowy Bank jest zmuszony zaprowadzać odpowiednie środki regulacyjne w postaci ograniczeń na kupno


15

Fakty i trendy АЖІОТАЖ ТА СПЕКУЛЯЦІЇ Існує низка суб’єктивних чинників, які також стали причиною зростання обмінного курсу гривні. По-перше, в умовах політичної та економічної невизначеності у суспільстві почали проявлятися панічні настрої і різко зріс попит на валюту, внаслідок чого її пропозиція на ринку постійно знижується. Паралельно громадяни вилучають з банків депозитні валютні вклади (за дев’ять місяців 2014 року їх обсяг зменшився на 21,9%). По-друге, в умовах нестабільності на валютному ринку компанії-експортери, отримавши валюту внаслідок продажу своїх товарів (послуг), не поспішають її реалізовувати в Україні, що також зменшує обсяги пропозиції. По-третє, різки стрибки курсу національної валюти, які не мають об’єктивних підстав, виникають внаслідок спекулятивних дій ряду банківських установ на валютному ринку. Задля запобігання таким негативним проявам Національний банк вимушений запроваджувати відповідні регуляторні заходи у вигляді обмежень на купівлю валюти, вимог щодо обов’язковості стовідсоткового продажу іноземної валюти на міжбанку тощо.

ХИТКА НАДІЯ

waluty obcej, wymagań co do obowiązkowości stuprocentowej sprzedaży waluty obcej na rynku międzybankowym i tym podobne.

CHWIEJNA NADZIEJA

Сьогодні немає однозначної відповіді на питання, коли стабілізується валютний ринок та повернеться довіра до гривні? При цьому ніхто не зможе чітко спрогнозувати обмінний курс національної валюти на найближчу перспективу. Але існує думка, що девальвація гривні вже досягла свого дна, її обмінний курс зріс до максимального рівня і придбавати валюту сьогодні вже недоцільно (хоча не можна виключати нетривалі девальваційні стрибки). До того ж, в уряді та Нацбанку прогнозують покращення економічної ситуації в країні вже з наступного року. Після завершення парламентських виборів та очікуваної політичної стабілізації усім гілкам влади потрібно налагодити системну роботу, спрямовану, з одного боку, на досягнення та розвиток позитивних тенденцій в економіці, а з іншого – на її корінну перебудову з урахуванням тих заходів, які були вказані вище. Лише за умови такого розвитку подій проблема обмінного курсу гривні зникне з порядку денного і можна буде розраховувати на повернення довіри до національної валюти.

Dziś nie ma jednoznacznej odpowiedzi na pytanie, kiedy stabilizuje się rynek walutowy i powróci zaufanie do hrywny? Przy tym nikt nie potrafi dokładnie przewidzieć kurs wymiany waluty narodowej na najbliższą perspektywę. Jednak uważa się, że dewaluacja hrywny już dosięgła swojego dna, jej kurs wymiany wzrósł do maksymalnego poziomu i kupno waluty dziś już nie ma sensu ekonomicznego (chociaż nie można wykluczyć niedługie wzrosty z powodu dewaluacji). Ponadto, rząd i Bank Narodowy przewiduje poprawę sytuacji gospodarczej w kraju już od przyszłego roku. Po zakończeniu wyborów parlamentarnych i i przewidywanej stabilności politycznej, wszystkim gałęziom władzy trzeba nawiązać systemową pracę, skierowaną, ze jednej strony, na osiągnięcie i rozwój pozytywnych tendencji w gospodarce, a z innej — na jej radykalną przebudowę z uwzględnieniem tych posunięć, które zostały wymienione powyżej.Tylko pod warunkiem takiego rozwoju wydarzeń problem kursu wymiany hrywny zniknie z porządku dziennego i można będzie liczyć na powrót zaufania do waluty narodowej.

Світлана Сайтенко

Switłana Sajtenko

P


16

ЦД иі лфорвии ій тпруелньдси

Професія – парламентер

Zawód – negocjator

Юрій Тандіт – волонтер, головний парламентер Центру сприяння звільненню полонених і заручників при Службі безпеки України. Йому доводилось проводити переговори з Бісом, Боцманом, Батеєм, багатьма іншими чиновниками та польовими командирами самопроголошених республік. Юрій брав участь у розробці та проведенні більше десяти операцій з обміну. Майже тисячу осіб звільнено із полону бойовиків. На операції з обміну Юрій Тандіт виходить без зброї та бронежилету, тому «свої» дали йому позивний Молитва.

Jurij Tandit – wolontariusz, główny parlamentariusz Centrum pomocy uwolnienia jeńców i zakładników przy Służbie Bezpieczeństwa Ukrainy. Jemu wypadało negocjować z Biesem, Bosmanem, Batiejem, wieloma innymi urzędnikami i dowódcami polowymi samozwańczych republik. Jurij brał udział w opracowaniu i przeprowadzeniu ponad dziesięciu operacji związanych z wymianą. Prawie tysiąc osób zwolniono z niewoli bojowników. Na operacje z wymiany Jurij Tandit idzie bez broni i kamizelki kuloodpornej, dlatego "swoi" dali jemu nazwę wywoławczą Modlitwa.

Юрію, про Вас багато пишуть як про парламентаря – людину, яка звільняє заручників згідно з Мінськими домовленостями. А чим Ви займались до того, як стали перемовником?

Juriju, o Panu dużo piszą jak o negocjatorze – człowieku, który zwalnia zakładników zgodnie z Mińskimi porozumieniami. A co Pan robił zanim został negocjatorem?

Моє рідне місто Дніпропетровськ – там я народився та виріс, там живуть мої батьки. Люблю це місто щасливого дитинства та юнацьких мрій. Зараз живу в Києві зі своєю коханою дружиною та дітками – трьома донечками та трьома синочками.

Moje miasto rodzinne, to Dniepropietrowsk. Tam urodziłem się i wyrosłem, tam mieszkają moi rodzice. Lubię to miasto szczęśliwego dzieciństwa i młodzieńczych marzeń. Obecnie mieszkam w Kijowie ze swoją kochaną małżonką i dziećmi — trzema córeczkami i trzema synkami.

P


17

P U L S B I Z NES U Ви багатий тато! Звичайно! Моє «багатство» щоранку дає мотивацію для руху вперед – кого у школу, кого на заняття, кого в садочок, а кого вже і заміж видали. Моє неспокійне господарство – найкраще багатство в світі! Ним я дорожу та за нього дякую Господу Богу!

Чим Ви займалися на професійному поприщі до війни на Донбасі? Конфліктологією та антикризовим PR. Професія, яка, по суті, і сьогодні перегукується з моєю діяльністю. Ще 1994 року я заснував агентство «Злато скіфів», яке займалося політичним консалтингом, допомагало багатьом політичним партіям під час передвиборчих кампаній. Пізніше агентство стало спеціалізуватися на антикризовому PR. Всього на сьогодні у нашого агентства реалізовано більше 200 успішних проектів. Найвідоміші наші проекти: захист від рейдерського захоплення відомого українського підприємства, що працює у сфері поновлюваної енергетики — ВАТ «Квазар», участь у протидії незаконного продажу Холдингової компанії «Київміськбуд» Батуриної, дружини Лужкова тощо. Одним з найуспішніших проектів я вважаю повернення у державну власність Акціонерного Товариства «Індар», яке намагався захопити друг Януковича – Василь Джарти. З приходом до влади Януковича, бізнесом стало неможливо займатися, тому що була «сім’я», її оточення і все, що раніше робилося легально, доводилося робити в тіні. Ми бачили, що як малі, так і великі клієнти страждали від цієї влади.

Jest Pan bogatym tatą! Oczywiście! Moje "bogactwo" każdego ranka daje mi motywację iść do przodu — kogo do szkoły, kogo na zajęcia, kogo do przedszkola, a kogo już i za mąż wydałem. Moje niespokojne gospodarstwo — najlepsze bogactwo w świecie! Cenie go i za nie dziękuję Panu Bogu!

Czym się Pan zajmował jako fachowiec przed wojną w Donbasie?

Я – волонтер! Ми займаємось звільненням наших хлопців. Про оплату не може бути і мови. А тепер щодо того, як я став парламентарем. Мій товариш, що знає мене як конфліктолога, запропонував вести переговори по звільненню наших заручників. Я з радістю погодився і з кінця липня став займатися цим. Стала у пригоді моя професія. Я провів понад десяток експедицій (так Юрій називає операції зі звільнення заручників). Загальними зусиллями всіх груп, ми звільнили близько півтори тисячі чоловік. Розумію, яка відповідальність покладена на мене. Завжди радію та дивуюсь, коли розумію, як Бог нас любить, тому що він на наші плечі поклав складну та відповідальну місію – визволення заручників.

Konfliktologia i antykryzysowe PR (kontakty z otoczeniem). Zawód, który, w rzeczywistości nawet dziś rezonuje z moją działalnością. Jeszcze w roku 1994 założyłem agencję "Złoto skifów", które zajmowało się doradztwem politycznym, pomagało wielu partiom politycznym podczas kampanii przedwyborczych. Później agencja zaczęła specjalizować się w antykryzowych PR. W sumie, według stanu na dzień dzisiejszy, nasza agencja zrealizowała ponad 200 udanych projektów. Najbardziej znane z naszych projektów: obrona przed nielegalnym zajęciem znanego ukraińskiego przedsiębiorstwa, działającej w dziedzinie energii odnawialnej — OSA [Otwarta Spółka Akcyjna] "Kwazar", udział w przeciwdziałaniu nielegalnej sprzedaży Kompanii holdingowej "Kijówmiejskbud" Baturinej, żony Łużkowa i tym podobne. Za jeden z najbardziej udanych projektów uważam powrót do własności publicznej Spółki Akcyjnej "Indar", którą próbował przejąć kolega Janukowicza ― Wasilij Dżarty. Z przyjściem do władzy Janukowicza, prowadzenie biznesu stało się niemożliwe, ponieważ była "rodzina", jej otoczenie i kropka, co przedtem robiło się legalnie, należało robić nielegalnie. Widzieliśmy, że zarówno mali, tak i duzi klienci cierpieli od tej władzy.

Як проходить переговорний процес? З ким доводиться мати справу?

Jak został Pan negocjatorem? Czy płacą Panu za pracę?

Сам процес дуже складний, починаючи від переговорів з того боку. А такі розмови завжди достатньо напружені. Наприклад, згідно з Мінськими угодами є домовленість обміну «всіх на всіх», але представники ДНР проводять обмін «одного на одного», незважаючи на те, що наших людей у них в полоні набагато більше, ніж тих, кого вони просять знайти. Нам не віддають наших офіцерів і хлопців з батальйонів, і це мене не може не хвилювати. Хлопці там знаходяться в складних умовах, багато тяжко поранених. Але, дякувати Богу, процес рухається! Мені доводиться спілкуватися не лише з владою самопроголошених республік, але і з польовими командирами. Це особливі люди, які вважають себе героями, і нам доводиться заїжджати на «їхню» територію, ризику-

Jestem wolontariuszem! Zajmujemy się uwolnieniem naszych chłopaków. O opłacie nie może być mowy. A teraz o tym, jak zostałem parlamentarzem. Mój kolega, który zna mnie jako konfliktologa, zaproponował negocjować w sprawie zwolnienia naszych zakładników. Chętnie zgodziłem się i od końca lipca zacząłem się tym zajmować. Przydał się mój zawód. Zorganizowałem ponad dziesięć wypraw (tak Jurij nazywa operacje polegające na uwolnieniu zakładników). Wspólnym wysiłkiem wszystkich grup, uwolniliśmy około półtora tysiąca osób. Rozumiem, jaką mi powierzono odpowiedzialność. Zawsze cieszę się i dziwię się, kiedy rozumiem, jak Pan Bóg nas kocha, ponieważ on powierzył nam skomplikowaną i odpowiedzialną misję ― uwolnienie zakładników.

Як Ви стали перемовником? Чи оплачується Ваша робота?

P


18

ЦД иі лфорвии ій тпруелньдси

На зустрічі з Блаженнійшим Митрополитом Онуфрієм Na spotkaniu z Patriarchą Metropolitą Onufrijem вати. Одна така експедиція запам'яталася, коли виходили за 32-й блокпост до отамана Петрова. Ми рухалися по «їхній лінії», а до нас на зустріч вийшла людина з гранатою із зірваною чекою. Мені 94 хвилини (!) довелося його переконувати, що ми нічого не приховуємо і не намагаємося когось обдурити. Тоді ми забрали 20 наших хлопців за їх одного. Але цей ризик виправданий, тому що після кожної такої поїздки, ми повертаємо додому чиїхось синів, чоловіків, батьків.

Що найскладніше в роботі парламентера? Чекати! Але в цьому і полягає робота перемовника – знайти людей і підготувати умови для повернення, узгодити всі «за» і «проти», щоб ніяких випадковостей вже не виникало в ході самої експедиції. А ще мені дзвонять матері та близькі полонених хлопців. І кожного необхідно вислухати, заспокоїти, підтримати... Знаєте, мені дуже часто сняться полонені хлопці та їхні рідні. Я співчуваю солдатським матерям, які героїчно переносять всі страждання і не перестають сподіватися на повернення своїх синів. В одне з останніх звільнень з нами поїхали мами хлопців з батальйону Донбас. Але домовленість про обмін саме цих хлопців, їхніх синів, була зірвана. Мене вразило, що ці матері не поїхали, залишилися до кінця з нашою групою і зустрічали звільнених хлопців як своїх власних дітей. І це вселяє впевненість, що ми зможемо звільнити всіх бійців, і я хочу подякувати їм за це.

Кожен такий виїзд – це величезний ризик. Як сім'я Вас відпускає? Із самого початку я нікому не говорив куди їду, а коли приховувати правду стало неможливо, довелося все розповісти. Слава Богу, сім’я все зрозуміла і прийняла. Моя дружина християнка, їй випала непроста ноша, але

P

Jak odbywa się proces negocjacji? Z kim trzeba mieć do czynienia? Sam proces jest bardzo skomplikowany, zaczynając od negocjacji z tej strony. A takie rozmowy są zawsze dość napięte. Na przykład, zgodnie z Mińskimi porozumieniami osiągnięto porozumienie wymiany "wszystkich na wszystkich", lecz przedstawiciele DRL [Doniecka Republika Ludowa] dokonują wymiany "jednego na jedno", nie zważając na to, że naszych ludzi u nich w niewoli jest o wiele więcej, aniżeli tych, kogo oni proszą znaleźć. Nam nie oddają naszych oficerów i chłopaków z batalionów, i to mnie nie może nie niepokoić. Chłopacy znajdują się tam w trudnych warunkach, dużo ciężko rannych. Lecz, dzięki Bogu, jest postęp! Mam negocjować nie tylko z władzą samozwańczych republik, ale i z dowódcami polowymi. Są to szczególni ludzie, które uważają się za bohaterów, i my mamy zajeżdżać na "ich" terytorium, ryzykować. Jedna taka wyprawa zapamiętała się, kiedy wychodziliśmy za 32-ty punkt kontrolny do atamana Pietrowa. Poruszaliśmy się po "ich linii", a do nas na spotkanie wyszedł człowiek z granatem z zerwaną zawleczką. Musiałem 94 minuty (!) przekonywać go, że nic nie ukrywamy i nie staramy się kogoś oszukać. Wtedy zabraliśmy 20 naszych chłopaków wzamian za ich jednego. Lecz takie ryzyko jest uzasadnione, ponieważ po każdej takiej podróży, wracamy do domu czyichś synów, mężów, rodziców.

Co jest najtrudniejsze w pracy negocjatora? Czekać! Lecz na tym i polega praca negocjatora — znaleźć ludzi i przygotować warunki do powrotu, uzgodnić wszystkie "za" i "przeciw", żeby żadne wypadki już nie zdarzyły się w trakcie samej wyprawy. A jeszcze mi dzwonią matki i krewni wziętych do niewoli chłopaków. I każde koniecznie trzeba wysłuchać, uspokoić, wesprzeć.. Wiecie, bardzo często śnią mi się wzięci do niewoli chłopacy i ich krewni. Współczuję


19

F Pa Uk Lt Sy iB ItZrNES e n dUy я знаю, її молитви сильні і оберігають мене там! Зі свєю дружиною Лілічкою я познайомився в костелі. Це було в кафедральному соборі Святого Олександра в Києві. Я побачив свою майбутню дружину і сказав другові, з яким відвідував службу, що якщо коли-небудь одружуся, то тільки на цій дівчині. Бог мене дуже балує, тому що Ліля, найкрасивіша і найрозумніша жінка, справжня вірянка, стала моєю дружиною. Вона ніжна, любляча мати і дуже хороша дружина.

żołnierskim matkom, które bohatersko znoszą wszystkie cierpienia i nie tracą nadziei na powrót swoich synów. W jedną z ostatnich wypraw pojechali z nami matki chłopaków z batalionu Donbas. Lecz porozumienie o wymianie właśnie tych chłopaków, ich synów, zostało zerwane. Zadziwił mnie fakt, że te matki nie pojechały, pozostały do końca z naszą grupą i spotykały uwolnionych chłopaków jak swoje własne dzieci. I to daje nam pewność, że uda się nam uwolnić wszystkich żołnierzy, i chcę podziękować im za to.

Ви познайомилися пані Лілею в костелі. Ви католик? Я хрещений у православ'ї, але по-справжньому Бога зустрів на катехізисах в католицькій церкві. Моя дружина теж католичка, полька. Великою честю для мене була зустріч з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм! Перед експедицією на Донбас я просив у Блаженнішого благословення. Мене вразили його очі, його погляд – твердий і глибокий, але випромінює таке тепло і любов! Блаженніший Митрополит благословив мене на місію обміну полоненими. Для мене немає глибоких відмінностей між католиками і православними, ми повинні нарешті прийняти один одного, адже Бог — це Любов, а ми всі брати у Христі. І саме церква може сприяти якнайшвидшому завершенню цього конфлікту, надати велику допомогу у встановленні миру. Церква має величезний вплив в Україні та в Росії.

Я молюся, як і багато людей в Києві, на Донбасі, на всій землі, щоб настав мир. Вірю – Бог почує наші молитви! Наталя Райз

Każdy taki wyjazd — to ogromne ryzyko. Jak rodzina Pana puszcza?

Я співчуваю солдатським матерям, які героїчно переносять всі страждання і не перестають сподіватися на повернення своїх синів

Od samego początku nikomu nie mówiłem dokąd jadę, a kiedy ukrywanie prawdy stało się niemożliwe, musiałem wszystko opowiedzieć. Dzięki Bogu, rodzina wszystko zrozumiała i zaakceptowała. Moja żona jest chrześcijanką i jej przypadł trudny ciężar, ale wiem, że jej modlitwy mają moc i chronią mnie tam! Swoją żonę Lilię poznałem w kościele. Było to w katedrze Świętego Aleksandra w Kijowie. Zobaczyłem swoją przyszłą żonę i powiedziałem przyjacielowi, z którym byłem na Mszy świętej, że jeżeli kiedykolwiek się ożenię, to tylko z tą dziewczyną. Bóg mnie bardzo rozpieszcza, ponieważ Lila — najpiękniejsza i najrozumniejsza kobieta, prawdziwa osoba wierząca, została moja żoną. Jest czułą, kochającą matką i bardzo dobra żoną.

Poznał Pan Panią Lilię w kościele. Czy Pan jest katolikiem? Zostałem ochrzczony jako prawosławny, lecz naprawdę spotkałem Boga podczas katechizmów w Kościele Katolickim. Moja żona też katoliczka, Polka. Wielkim zaszczytem dla mnie było spotkanie z Patriarchą Metropolitą Onufrijem! Przed wyprawą w Donbas prosiłem błogosławieństwa u Patriarchy. Zadziwiły mnie jego oczy, jego spojrzenie — twarde i głębokie, lecz promieniujące takie ciepło i miłość! Patriarcha, Metropolita pobłogosławił mnie na wykonanie misji dotyczącej wymiany wziętych do niewoli. Dla mnie nie ma głębokich różnic między katolikami i prawosławnymi, musi w końcu zaakceptować się nawzajem, bo Bóg jest miłością, a my wszyscy jesteśmy braćmi w Chrystusie Panu. I właśnie cerkiew może przyczynić się do szybkiego zakończenia tego konfliktu, okazać dużą pomoc w ustanowieniu pokoju. Cerkiew ma ogromny wpływ w Ukrainie i w Rosji.

Modlę się, jak i wiele osób w Kijowie, w Donbasie, na całej ziemi, aby nastał pokój. Wierzę — Bóg wysłucha naszych modlitw! Natalia Rajz

Після обміну, Харків,1 листопада Po wymianie, Charków, 1 listopada

P


20

ЦДЦ иіилффоррвиии ійі ттпрруеелнньддсии Промислові виставки заслужено вважаються потужним маркетинговим інструментом, що здатен ефективно забезпечити безпосередній контакт усіх учасників ринку – виробників, дистриб’юторів, ретейлерів, кінцевих споживачів. Та є одна риса, яка вирізняє їх з-поміж решти ринкових засобів – неймовірна наочність. Тож, давайте разом відвідаємо одне з найяскравіших виставкових шоу цієї осені, щоб оцінити цю своєрідну продуктову «вітрину». XVII Міжнародна виставка WorldFood Ukraine 2014 «Весь світ харчування – Україна» відбувалася в Києві з 28 по 30 жовтня в Міжнародному виставковому центрі. Організатори заходу – компанії ITE Group Plc (Великобританія) та ДП «Прем'єр Експо» – ставили за мету забезпечити можливість її учасникам стати експортером продуктів харчування та укласти контракти на імпортні закупівлі. Звертаючись до учасників та відвідувачів виставки, міністр аграрної політики та продовольства України Ігор Швайка акцентував увагу на нових шляхах розвитку економіки: «Підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом відкрило перед Україною багато нових можливостей та ринків для експорту вітчизняної продукції. Україна має стати потужним експортером продукції тваринництва, зернових, молочних продуктів тощо. Одним із важливих кроків на цьому шляху є приведення продукції у відповідність до європейських стандартів та імплементація українського законодавства до європейських норм». Також пан міністр підкреслив, що очолюване ним Міністерство «…підтримує проведення WorldFood Ukraine 2014 як ефективного інструменту налагодження партнерства між українськими та іноземними представниками харчового ринку. Багато років виставка сприяє розвитку ринку ретейлу, оновленню асортименту торгівельних мереж, модернізації виробництва продуктів та напоїв, наближення вітчизняної харчової галузі до світових стандартів». «Ринок сьогодні змінюється. На ньому залишаться найсильніші і стійкі гравці – ті, хто працює, сплачує податки та цілеспрямовано реалізує власні плани. Україні потрібний сильний середній бізнес та гроші в економіці. І, сподіваюся, наша виставка допоможе знайти нові шляхи для вашого розвитку», – так прокоментувала подію керівник проекту WorldFood Ukraine Олена Синицина. У виставці цього року взяли участь майже 80 виробників та постачальників з Бельгії, Греції, Грузії, Данії, Індії, Іспанії, Литви, Німеччини, Південної Кореї, Польщі, Сінгапуру, США, Таїланду, Туреччини, Чехії, а також дванадцяти регіонів України. Зорієнтуватися численним відвідувачам серед лабіринтів яскравих стендів було досить просто, адже експозиція сегментована у вигляді спеціалізованих салонів. Стенди виробників власних торгових марок відзначені в путівнику і інтерактивному плані спеціальним значком «PL» – Private Label (власна торгівельна марка), а нові продукти – знаком «New». На чільному місці у виставковому павільйоні вже звично бачити біло-червоний національній стенд Польщі, зорганізований Агенцією аграрного ринку (Agencja Rynku Rolnego). До речі, цього року павільйон Польщі – чемпіон за площею у порівнянні зі стендами інших експонентів. Поряд – колективні стенди Німеччини – German Export Association for Food and Agriproducts Gefa EV, Іспанії – Icex-Econovic і комерційний відділ По-

P

«Смачна Польща»

у Всесвіті продуктів харчування Володимир Нікітенко


21

F Pa Uk ІНО ІeЇ n dU y Lt Sy BВi IАtZЦrNES Wystawy przemysłowe słusznie uważane są za potężny marketingowy instrument, który jest w stanie skutecznie zapewnić bezpośredni kontakt dla wszystkich uczestników rynku ― producentów, dystrybutorów, sprzedawców detalicznych i konsumentów końcowych. Ale jest jedna cecha, która wyróżnia je spośród pozostałych środków rynkowych ― niewiarygodna naoczność. Więc, odwiedźmy wspólnie jeden z najbardziej jaskrawych pokazów wystawowych tej jesieni, żeby ocenić tą swoistą "witrynę" spożywczą.

«Smaczna Polska»

we Wszechświecie artykułów żywnościowych Natalia Rajz

XVII Międzynarodowa wystawa WorldFood Ukraine 2014 "Cały świat żywności — Ukraina" odbywała się w Kijowie w dniach od 28 do 30 października w Międzynarodowym Centrum Wystawowym. Organizatorzy przedsięwzięcia — kompanie ITE Group Plc (Wielka Brytania) i PF [Przedsiębiorstwo Filialne] "Premier Ekspo" — miały na celu umożliwić jej uczestnikom stać się eksporterem artykułów żywnościowych i zawrzeć kontrakty na zakupy importowe. Zwracając się do uczestników i zwiedzających wystawy, Minister Polityki Rolnej i Żywności Ukrainy Igor Szwajka akcentował uwagę na nowych drogach rozwoju gospodarki: ”Podpisanie umowy stowarzyszeniowej z Unią Europejską otworzyło przed Ukrainą wiele nowych możliwości i rynków dla eksportu produktów krajowych. Ukraina powinna zostać potężnym eksporterem produktów pochodzenia zwierzęcego, zboża, produktów mlecznych i tym podobne. Jednym z ważnych kroków w tym kierunku jest dostosowanie produkcji do norm europejskich i implementacja ukraińskiego ustawodawstwa do norm europejskich". Ponadto, Pan Minister podkreślił, że Ministerstwo, któremu on przewodniczy"... podtrzymuje przeprowadzenie WorldFood Ukraine 2014, jako skuteczne narzędzie do budowania relacji partnerskich między ukraińskimi i zagranicznymi przedstawicielami rynku spożywczego. Wiele lat wystawa pomaga rozwojowi rynku handlu detalicznego, odnowieniu asortymentu sieci handlowych, modernizacji produkcji żywności i napojów, zbliżeniu krajowego przemysłu spożywczego do standardów światowych". "Rynek dziś się zmienia. Pozostaną na nim najsilniejsi i wytrwali gracze — ci, którzy pracują, płacą podatki i świadomie realizuje swoje plany. Ukraina potrzebuje silnego średniego biznesu i pieniędzy w gospodarce. I, spodziewam się, że nasza wystawa pomoże znaleźć nowe drogi dla waszego rozwoju", — tak skomentowała wydarzenie kierownik projektu WorldFood Ukraine Ołena Sinicyna. W tegorocznej wystawie wzięło udział prawie 80 producentów i dostawców z Belgii, Grecji, Gruzji, Danii, Indii, Hiszpanii, Litwy, Niemiec, Korei Południowej, Polski, Singapuru, USA, Tajlandii, Turcji, Czech, oraz dwunastu regionów Ukrainy. Zorientować się licznym zwiedzającym wśród labiryntów jaskrawych stoisk było dość łatwo, ponieważ ekspozycja została podzielona na segmenty w postaci specjalistycznych salonów. Stoiska producentów własnych znaków towarowych są zaznaczone w przewodniku i interaktywnym planie specjalnym znaczkiem "PL" — Private Label (własny znak towarowy), a nowe produkty — znakiem "New". Na czołowym miejscu w pawilonie wystawowym już przyzwyczajeni jesteśmy widzieć biało-czerwone stoisko narodowe Polski, zorganizowane przez Agencję Rynku Rolnego. Nawiasem mówiąc, tego roku pawilon Polski — mistrz pod względem powierzchni w porównaniu ze stoiskami innych eksponentów. Obok — zbiorowe stoiska Niemiec — German Export Association for Food and Agriproducts Gefa

P


22

ЦДЦ иіилффоррвиии ійі ттпрруеелнньддсии

сольства Іспанії в Києві. Вперше в експозиції представлений об'єднаний стенд компаній з Чеської Республіки (за підтримки Czech Trade). Цього разу національний стенд Польщі прикрашало гасло «Смачна Польща». І, враховуючи, що тут можна було одержати інформацію та плідно поспілкуватися з представниками понад 60 польських компаній-виробників, що виготовляють найрізноманітнішу продовольчу продукцію – від спецій, напівфабрикатів, сухих сніданків, солодощів, напоїв і до овочевих, фруктових та м’ясних делікатесів – слоган цілком відповідав місії виставкової програми польської експозиції. Адже таке різноманітне та витончене «мегаменю» здатне задовольнити вимоги та запити найвибагливіших торгових партнерів. Без перебільшення можна стверджувати, що на стенді «Смачної Польщі» була черга. Саме так, черга охочих поспілкуватися із представниками компанії GP Inter-Solutions, знаменитої своїми проектами підтримки польського бізнесу як в самій Польщі, так і за її межами. Існує думка, що поява фахівців із цієї шанованої в багатьох країнах ЄС консалтингової фірми в Києві, а зокрема на WorldFood Ukraine – це добрий знак для ринку. Так це чи ні, незабаром будемо мати змогу пересвідчитися. Принаймні, вже в наступному номері обіцяємо опублікувати розгорнутий матеріал про перспективи діяльності GP Inter-Solutions в Ураїні. І, повертаючись до експозицій WorldFood Ukraine 2014, пропонуємо завітати на індивідуальні стенди деяких польських брендів. Krakowski Kredens – це марка продуктів сегменту преміум-класу та мережа магазинів товарів найвищої якості під власним брендом. Продукти від Krakowski Kredens відрізняються оригінальними, яскравими упаковками, найвищою якістю та вишуканим смаком. В Київ фірма завітала зі спеціальною пропозицію для українських магазинів делікатесів. Понад 160 років фірма Lotte Wedel залишається одним з найкращих виробників солодощів в Польщі. Компанія пропонує найрізноманітніший асортимент смаколиків: шоколадні вироби, батончики, цукерки, печиво, вафлі. І звичайно ж, славетне Ptasie Mleczko, яке було розроблене Ведлом 70 років тому і задовольняє смаки найвибагливіших споживачів Європи і до сьогодні. Sante A. Kowalski Sp.j. – це один з головних європейських та лідер серед виробників Польщі у категорії продуктів

P

Цього разу національний стенд Польщі прикрашало гасло «Смачна Польща»

EV, Hiszpanii — Icex — Econovic i Dział Handlowy Ambasady Hiszpanii w Kijowie. Po raz pierwszy w ekspozycji zostało przedstawione zjednoczone stoisko firm z Republiki Czeskiej (przy wsparciu Czech Trade). Tym razem stoisko narodowe Polski ozdabiało hasło "Smaczna Polska". I, biorąc pod uwagę to, że tutaj można było uzyskać informację i skutecznie poobcować z przedstawicielami ponad 60 polskich firm-producentów, które produkują urozmaiconą produkcję spożywczą — od przypraw, półfabrykatów, śniadań suchych, słodyczy, napoi i do warzywnych, owocowych i mięsnych delicji — hasło całkiem odpowiadało misji programu wystawowego polskiej ekspozycji. Przecież taki rozmaity i wyrafinowany "megajadłospis" może zaspokoić wymagania i zapotrzebowania najbardziej wymagających partnerów handlowych. Bez przesady można stwierdzić, że na stoisku "Smacznej Polski" była kolejka. Właśnie tak, kolejka chętnych poobcować z przedstawicielami firmy GP Inter — Solutions, znanej ze swoich projektów wspierających polski biznes, zarówno w samej Polsce, jak i poza jej granicami. Uważa się, że pojawienie się specjalistów z tej szanowanej w wielu krajach UE firmy konsultingowej w Kijowie, a w szczególności na WorldFood Ukraine — to dobry znak dla rynku. Tak to jest czy nie, wkrótce będziemy mieć możliwość przekonać się. Przynajmniej, już w kolejnym numerze obiecujemy opublikować szczegółowy artykuł na temat perspektyw działalności GP Inter — Solutions w Ukrainie. A wracając do ekspozycji WorldFood Ukraine 2014, proponujemy odwiedzić indywidualne stoiska niektórych polskich znaków firmowych. Krakowski Kredens — to marka produktów segmentu klasy premium i sieć sklepów towarów najwyższej jakości pod własnym znakiem firmowym. Produkty od Krakowski Kredens różnią się oryginalnymi, jaskrawymi opakowaniami, najwyższą jakością i wyśmienitym smakiem. Do Kijowa firma zawitała ze specjalną propozycją dla ukraińskich sklepów z delicjami. Ponad 160 lat firma Lotte Wedel pozostaje jednym z najlepszych producentów słodyczy w Polsce. Firma proponuje urozmaicony asortyment smakołyków: wyroby czekoladowe, batoniki, cukierki, ciasteczka, wafle. I oczywiście, sławne Ptasie Mleczko, które zostało opracowane przez Wedla 70 lat temu i zadowala smaki najbardziej wymagających konsumentów w Europie do dziś. Sante A. Kowalski Sp.j. — to jeden z głównych europejskich i lider wśród producentów Polski w kategorii produktów na


23

F Pa Uk Lt Sy Bi I tZ rNES e n dU y

для сніданків (мюслі, кранчі, гранола, злакові батончики, печиво, хрусткі хлібці). Також компанія є лідером серед польських виробників харчових продуктів, що містять домішки, які підвищують їх харчову цінність. Підбиваючи підсумок роботи на виставці, експорт-менеджер компанії Маріола Даломіс зазначила, що результати перевершили всі її очікування. «Усі дні відвідувачів на нашому стенді було дуже багато. І це не були випадкові люди. Ми провадили перемовини з висококваліфікованими спеціалістами і постійно відчували щирий інтерес до нашої продукції. Тому участь у цій виставці я вважаю успішною», – сказала на завершення пані Даломіс. І на закінчення нашого репортажу, варто зазначити, що ділова програма WorldFood Ukraine 2014 цього року була надзвичайно багатогранною. Гостям та експонентам організатори запропонували участь у галузевих семінарах, Міжнародній конференції «Розвиток органічного ринку в Україні», різноманітних дегустаціях, конкурсах, рейтингах. А на спеціальному стенді «Біржа праці» збирали резюме і вакансії в продуктовій галузі і ретейлі, щоб допомогти учасникам та відвідувачам знайти працівників і роботу. Тож, WorldFood Ukraine – центральна подія у харчовій галузі України – добігла кінця. Сподіваємося, що вона принесе відчутні результати усім її учасникам та надовго запам’ятається приємними враженнями. А найважливішим підсумком її проведення будемо вважати збагачення асортименту полиць супермаркетів та можливості вибору для кінцевого українського споживача.

śniadanie (musli, crunches, granola, batoniki zbożowe, herbatniki, pieczywo chrupkie). Firma jest również jednym z czołowych polskich producentów wyrobów spożywczych zawierających dodatki, które zwiększają ich wartość odżywczą. Podsumowują prace na wystawie, kierownik działu eksportu firmy Mariola Dalomis zaznaczyła, że wyniki przekroczyły wszystkie jej oczekiwania. "Wszystkie dni zwiedzających na naszym stoisku było bardzo dużo. I nie były to przypadkowe osoby. Prowadziliśmy rozmowy z wysokowykwalifikowanymi specjalistami i stale odczuwaliśmy szczere zainteresowanie naszą produkcją. Dlatego udział w tej wystawie uważam za udany", — powiedziała na koniec Pani Dałomis. I na koniec naszego reportażu, warto zaznaczyć, że program działalności WorldFood Ukraine 2014 w tym roku był niezwykle różnorodny. Gościom i wystawcom organizatorzy zaproponowali udział w seminariach branżowych, Międzynarodowej Konferencji "Rozwój rynku żywności organicznej (ekologicznej) w Ukrainie", rozmaitych degustacjach, konkursach, rankingach. A na specjalnym stoisku "Giełda pracy" zbierano życiorysy (curriculum vitae) i wakaty w branży spożywczej i handlu detalicznym, żeby pomóc uczestnikom i zwiedzającym znaleźć pracowników i pracę. Więc, WorldFood Ukraine — centralne wydarzenie w branży spożywczej Ukrainy — dobiegła końca. Spodziewamy się, że przyniesie ona odczuwalne wyniki wszystkim jej uczestnikom i na długo zapamięta się przyjemnymi wrażeniami. A najważniejszym wynikiem jej przeprowadzenia będziemy uważać wzbogacenie asortymentu półek supermarketów i możliwości wyboru dla końcowego ukraińskiego konsumenta.

P


W imię Boga za naszą i waszą wolność

P


Dzień Niepodległości Narodowe Święto Niepodległości, obchodzone co roku dla upamiętnienia rocznicy odzyskania przez Polskę niepodległości (11 listopada 1918 roku), po 123 latach niewoli pod zaborami Rosji, Prus i Austrii, jest jedną z najważniejszych uroczystości państwowych w Polsce. Ten dzień wolny od pracy wielu Polaków spędza z rodziną lub na aktywnym wypoczynku. Celebrowane od 1920 r., tajnie nawet w okupowanej Polsce podczas II wojny światowej, w 1945 r. zostało zastąpione innym świętem, obchodzonym 22 lipca w rocznicę ogłoszenia Manifestu Polskiego Komitetu Wyzwolenia Narodowego w 1944 r., który praktycznie wprowadził ustrój komunistyczny w kraju. W pierwotnym kształcie święto przywrócono dopiero po przemianach ustrojowych w 1989 r. Choć rangę państwową 11 listopada zyskał dopiero w 1937 r., w czasach II Rzeczypospolitej obchodzono go wyjątkowo uroczyście. Przez ulice miast przechodziły defilady paradnie ubranych wojsk, odbierane przez wodza państwowego marszałka Józefa Piłsudskiego (uznawanego za ojca niepodległej Polski). Od 24 lat Narodowe Święto Niepodległości znów obchodzone jest przez Polaków wyjątkowo uroczyście, a teatrem głównych obchodów jest plac Piłsudskiego, na którym, jak w czasach II Rzeczypospolitej, odbywają się uroczystości z udziałem najwyższych władz państwowych, przyznawane są odznaczenia wojskowe i awanse. Dla wielu Polaków to dzień zadumy nad historią i okazja do wyrażenia uczuć patriotycznych. Świadkowie defilad wojskowych wymachują flagami, zakładają kapelusze w barwach biało-czerwonych z napisem „Polska”, a dzieciom malują na twarzach małe flagi. Wielu katolików uczestniczy tego dnia w mszach za ojczyznę.

Polacy próbują spędzić to święto także w sposób aktywny. Z roku na rok coraz większą popularność zyskują biegi rocznicowe, takie jak stołeczny Bieg Niepodległości, w którym bierze udział kilkanaście tysięcy uczestników, w tym zawodnicy nordic walking oraz osoby poruszające się na wózkach i jeżdżące na rolkach. Po 1989 roku Narodowe Święto Niepodległości obchodzono w podniosłej atmosferze. Od kilku lat najwyższe władze państwowe, w tym Prezydent RP Bronisław Komorowski, zachęcają Polaków do tego, aby dzień był obchodzony godnie, ale radośnie. Po wiekach walki o niepodległość, ojczysty język i własną tożsamość Polacy mogą wreszcie cieszyć się wolnością i być dumni ze swojej Ojczyzny. Przykład sukcesów Polski i wsparcie, jakiego udziela ona Ukrainie, wzmacnia opór tego kraju wobec agresora i zachęca do reform — oświadczył z okazji Święta Niepodległości Polski prezydent Ukrainy Petro Poroszenko. "Wsparcie udzielane przez Polskę i osobiście przez Pana, Panie prezydencie, dążeniom Ukrainy do integracji europejskiej dodaje nam siły w przeciwdziałaniu agresorowi zewnętrznemu i zachęca do reform" — napisał Poroszenko w depeszy do prezydenta Bronisława Komorowskiego. Poroszenko wyraził przekonanie, że relacje dobrosąsiedzkie między naszymi krajami nadal będą rozwijały się w duchu partnerstwa strategicznego i — jak do tej pory — ich podstawą będzie wzajemny szacunek i zaufanie. Szef państwa ukraińskiego podkreślił, że Ukraina cieszy się z sukcesów Polski, która "dzięki jedności narodowej, niezłomnemu duchowi i ciężkiej pracy swego narodu" stała się nowoczesnym, demokratycznym państwem europejskim.

P


26

ЦЦ ии ффКрруиил ьіі тттурррееанн дд ии

Тарас Шевченко та Польща Григорій Костецький

P

Hryhorij Kostecki

Taras Szewczenko i Polska


27

F a k Kt yU Li T Ut rRA endy Тарас Шевченко мав неоднозначне ставлення до Польщі. Це проявляється хоча б у тому, що його погляди на поляків зазнали значних змін: від виразно антипольського ставлення поет у більш зрілому віці перейшов до позиції необхідності порозуміння та співпраці між двома народами – українцями та поляками. Розглядаючи ставлення Шевченка до поляків і Польщі, необхідно оглянути ситуацію, в якій опинилися українці та поляки на Правобережній Україні у XIX сторіччі. Народи Російської імперії зазнавали різного рівня русифікації. Під найсильнішим тиском опинилися українці та білоруси. Еліту цих народів офіційно вважали росіянами. Саме тому будь-який національно-визвольний рух українців та білорусів розглядався як відступництво від російської нації. Поляки опинилися у дещо іншому положенні: «перетворити» цей народ на росіян видавалося неможливим, однак їх вважали ворогами й зрадниками, яких варто було піддати жорстоким репресіям й форсовано русифікувати. До 1830-1831 років польська шляхта залишалася впливовою силою на Правобережній Україні. Загалом, зберігалися обставини, що були характерні для часів Речі Посполитої, коли поміщик був поляком і католиком, а селянин – православним українцем. Тобто національне протиставлення підсилювалася соціальним та релігійним аспектами. Нерідко протистояння між українцями та поляками ставало у пригоді царській владі, яка діяла за принципом «розподіляй і володарюй». Шевченко сприймав та керувався згаданими вище стереотипами. Але доля митця склалася так, що йому вдалося їх подолати. 15-річним юнаком Шевченко опинився у місті Вільно. Саме тоді Тарас познайомився з Ядвігою Гусиковською – польською швачкою. Кохання до польки стало для хлопця справжнім випробуванням: адже Ядвіга хотіла спілкуватися із Тарасом лише польською мовою, володіння якою він змушений був удосконалити упродовж цього «віленського періоду» свого життя.

Кохання до польки стало для хлопця справжнім випробуванням: адже Ядвіга хотіла спілкуватися із Тарасом лише польською мовою

Taras Szewczenko miał niejednoznaczny stosunek do Polski. To przejawia się chociażby w tym, że jego poglądy na temat Polaków zaznały istotnych zmian: od wyraźnie antypolskiej postawy poeta w bardziej dojrzałym wieku przeszedł do pozycji konieczności porozumienia i współpracy między dwoma narodami — Ukraińcami i Polakami. Rozpatrując postawę Szewczenki wobec Polaków i Polski, konieczne jest zbadanie sytuacji, w której znaleźli się Ukraińcy i Polacy na Ukrainie Prawobrzeżnej w XIX wieku. Narody Imperium Rosyjskiego poddano różnym poziomom rusyfikacji. Pod najsilniejszą presją znaleźli się Ukraińcy i Białorusini. Elitę tych narodów oficjalnie uznawano za Rosjan. Właśnie dlatego jakikolwiek ruch narodowowyzwoleńczy Ukraińców i Białorusinów rozpatrywał się jak odstępstwo od narodu rosyjskiego. Polacy znaleźli się w trochę innej sytuacji: "przekształcić" ten naród na Rosjan wydawało się niemożliwym, temu uważano ich za wrogów i zdrajców, których warto było poddać okrutnym represjom i przymusowo rusyfikować. Do końca lat 1830 – 1831 polska szlachta pozostawała wpływową siłą na Ukrainie Prawobrzeżnej. W ogóle, zachowały się okoliczności, które były charakterystyczne dla czasów Rzeczypospolitej, kiedy ziemianin był Polakiem i katolikiem, a chłop prawosławnym Ukraińcem. Czyli narodowe przeciwstawienie wzmacniało się aspektami społecznymi i religijnymi. Nierzadko konfrontacja między Ukraińcami i Polakami była przydatna carskiej władzy, która działała na zasadzie "dziel i rządź ". Szewczenko postrzegał i kierował się wspomnianymi powyżej stereotypami. Lecz los artysty złożył się tak, że był w stanie je pokonać. Jako 15-letni młodzieniec Szewczenko znalazł się w Wilnie. Właśnie wtedy Taras poznał Jadwigę Gęsikowską — polską krawcową. Miłość do Polki, stała się prawdziwym wyzwaniem dla chłopca: ponieważ Jadwiga chciała rozmawiać z Tarasem tylko w języku polskim, znajomość którego on zmuszony był udoskonalić w ciągu tego "wileńskiego okresu" swojego życia. Warto zaznaczyć, że miasto Wilno w tamtych czasach

P


28

ЦЦ ии ффКрруиил ьіі тттурррееанн дд ии

Варто зазначити, що місто Вільно у ті часи вважалося польським, а Віленський університет відігравав роль культурного осередку поляків. 29 листопада 1830 року почалося польське визвольне повстання. Тож у Вільно майбутній письменник уперше став свідком революційних подій, що вплинули на формування суспільно-політичних поглядів Тараса Шевченка. Але він зберігає своє критичне ставлення до Речі Посполитої. Зокрема, його бунтарську поему «Гайдамаки» царська цензура погодилася публікувати саме за її антипольський характер. Царат вів «інформаційну війну» проти поляків, тому поява подібних творів була вигідна царській владі. Переосмислення долі свого народу відбулося у Шевченка в період «трьох літ» (1843-1845 роки), коли романтичний образ України у творчості Кобзаря відійшов на другий план, а сам поет намагався об’єктивніше дивитися на історію. Зокрема, у творі цього періоду, «посланні» «І мертвим, і живим...», знаходимо такі слова поета щодо наслідків протистояння між поляками та українцями: «А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила!» Зміни у ставленні до Польщі продовжилися у Шевченка уже в якості одного з діячів Кирило-Мефодіївського братства – таємної політичної організації, що виникла в Києві у грудні 1845 року. Юліан Беліна-Кенджицький, поляк та приятель Тараса Григоровича, так згадує про суперечку між Шевченком та засновником таємного товариства М. Костомаровим: «Послухай, — каже Шевченко, — хочеш будувати новий світ слов’янськими руками, а лякаєшся з поляками про це говорити. Так з ким же ти… будеш будувати? З нашими панами не поладиш». У березні 1847 року розпочалися арешти членів братства. У квітні Шевченка ув’язнили й відправили під конвоєм до Петербурга. Після двох місяців арешту поета відправили у заслання, як солдата, в Оренбурзь-

P

było uważane za polskie, a Uniwersytet Wileński odgrywał rolę ośrodka kulturalnego Polaków. 29 listopada 1830 roku rozpoczęło się polskie powstanie wyzwoleńcze. W związku z tym w Wilnie przyszły pisarz po raz pierwszy został świadkiem wydarzeń rewolucyjnych, które wpłynęły na kształtowanie poglądów społeczno-politycznych Tarasa Szewczenki. Ale on zachowuje swój krytyczny stosunek do Rzeczypospolitej. W szczególności, jego buntowniczy poemat "Hajdamaki" carska cenzura zgodziła się opublikować właśnie za jego antypolski charakter. Carat prowadził "wojnę informacyjną" przeciwko Polakom, dlatego pojawienie się podobnych utworów było korzystne dla carskiej władzy. Przemyślenie losu swojego narodu odbyło się u Szewczenki w okresie "trzech lat" (1843–1845), gdy romantyczny obraz Ukrainy w twórczości Kobziarza odszedł na drugi plan, a sam poeta próbował obiektywniej spojrzeć na historię. W szczególności, w utworze tego okresu, "posłaniu" "Do umarłych i żywych...", znajdujemy takie słowa poety dotyczące skutków konfrontacji między Polakami i Ukraińcami "A przechwalacie się, że my Polskę Kiedyś zawalili!.. Prawda wasza: Polska upadła, I was zmiażdżyła!" Zmiany w stosunku do Polski potrwały u Szewczenki już w jakości jednego z działaczy Bractwa Cyryla i Metodego — tajnej organizacji politycznej, która powstała w Kijowie w grudniu 1845 roku. Julian Belina Kędrzycki, Polak i przyjaciel Tarasa Hryhorowycza, tak wspomina o sprzeczce między Szewczenkiem i założycielem tajnego stowarzyszenia М. Коstomarowym: "Posłuchaj, — mówi Szewczenko, — chcesz budować nowy świat słowiańskimi rękami, a boisz się z Polakami o tym mówić. Więc z kim że ty... będziesz budować? Z naszymi panami nie porozumiesz się". W marcu 1847 roku rozpoczęły się aresztowania członków bractwa. W kwietniu Szewczenko został uwięziony i wysłany pod eskortą do Petersburga. Po dwóch miesiącach aresztowania poeta został wysłany na wygnanie jako żołnierz do oddzielnego korpusu w Orenburgu z zakazem pisania i rysowania. W korpusie służyło wiele polskich zesłańców, ludzi, którzy tak czy inaczej byli przeciwnikami caryzmu.


29

F a k Kt yU Li T Ut rRA endy кий окремий корпус із забороною писати і малювати. У корпусі служило багато польських засланців, людей, які так чи інакше були супротивниками царату. Шевченко одразу знайшов із поляками спільну мову, а з деякими заприятелював. Серед польських друзів Тараса Григоровича часів заслання були: офіцер Зиґмунт Сєраковський, художник Броніслав Залеський, поет Едвард Желіговський, геолог Людвік Турно та інші. Найближче у цей час Шевченко зійшовся із поляком Оттоном Фішером, який клопотав перед комендантом про полегшення долі українського поета. Наслідком спілкування з польськими засланцями став вірш Тараса Шевченка «Ще як були ми козаками», який пізніше в доопрацьованому варіанті отримав назву «Полякам». Зміст твору засвідчує, що Шевченко прагнув поєднання зусиль українців та поляків для боротьби проти царського режиму. Звичайно, було б неправильно робити з пізнього Шевченка полонофіла, але польському визвольному рухові поет співчуває й після того, як повертається із заслання. Зокрема, він підтримував контакти із польськими революційними організаціями у Петербурзі. Як бачимо, у ставленні Кобзаря до поляків цілком виразно проглядається еволюція до розуміння про потребу співпраці між українцями та поляками. Такі зміни відбулися у поета внаслідок переосмислення історії України та Польщі, і, як це часто буває, як результат налагодження особистих контактів із поляками. Про необхідність українсько-польського примирення говорив не лише український поет, але й його польські друзі. Прикладом такого порозуміння є промова представника польської громадськості В. Хорошевського на похоронах Тараса Шевченка: «Нехай також і польське слово, коротке, але сердешне, пролунає біля твоєї труни, достойний поете Русинський! Ти любив свій край рідний, свій Дніпро синій, свій народ… Ти не любив поляків, але нелюбов твоя до них виникла у тобі внаслідок їхніх давніх помилок, що народові твоєму, який ти гаряче любив, великі спричинили страждання… За помилки батьків не відповідають їхні діти, не згадуймо тут про старі кривди давньої минувшини, а скажемо краще братерське: «кохаймося!»

Szewczenko od razu znalazł wspólny język z Polakami, a z niektórymi zaprzyjaźnił się. Wśród polskich przyjaciół Tarasa Hryhorowycza w okresie zesłania byli: oficer Zygmunt Sierakowski, malarz Bronisław Zaleski, poeta Edward Żeligowski, geolog Ludwik Turno i inni. Najbliżej w tym czasie Szewczenko zaprzyjaźnił się z Polakiem Ottonem Fiszerem, który starał się o złagodzenie losu ukraińskiego poety u komendanta. Wynikiem obcowania z polskimi zesłańcami był wiersz Tarasa Szewczenki "Jeszcze jak byliśmy kozakami", który później w dopracowanym wariancie otrzymał nazwę "Polakom". Treść utworu świadczy o tym, że Szewczenko pragnął pojednania wysiłków Ukraińców i Polaków w walce przeciwko carskiemu reżimowi. Oczywiście błędem byłoby robić z późnego Szewczenki polonofila, lecz polskiemu ruchowi wyzwoleńczemu poeta współczuje i po powrocie z wygnania. W szczególności, on utrzymywał kontakty z polskimi organizacjami rewolucyjnymi w Petersburgu. Jak widzimy, w stosunku Kobziarza do Polaków całkiem wyraźnie widoczną jest ewolucja do rozumienia o potrzebie współpracy między Ukraińcami i Polakami. Zmiany te nastąpiły u poety wskutek przemyślenia historii Ukrainy i Polski, i, jak to często bywa, w wyniku poprawienia osobistych kontaktów z Polakami. O potrzebie pojednania polsko-ukraińskiego mówił nie tylko ukraiński poeta, ale i jego polscy przyjaciele. Przykładem takiego porozumienia jest przemówienie przedstawiciela polskiego społeczeństwa W. Choroszewskiego na pogrzebie Tarasa Szewczenki: "Niechaj również i polskie słowo, krótkie, lecz serdeczne, rozlegnie się koło twojej trumny, godny poeto Rusiński! Kochałeś swój kraj rodzinny, swój Dniepr niebieski, swój naród... Nie kochałeś Polaków, lecz wrogość twoja do nich powstała w tobie wskutek ich dawnych błędów, które ludowi twojemu, którego gorąco kochałeś, spowodowała wielkie cierpienie... Za błędy rodziców nie odpowiadają ich dzieci, nie wspominajmy tu o starych krzywdach dawnej przeszłości, a powiedzmy lepiej braterskie: "kochajmy się!"

P


30

ЦЦ ии фф ррІСТОРІ ии іі тт ррЯее нн дд ии

Шляхтич, підприємець, політик Антон Ржепецький походив зі старої польської шляхти, яка здавна осіла в Україні. Він народився на початку 1868 року у Києві. Закінчив Київський університет Св. Володимира, протягом певного часу перебував на військовій службі, здобувши чин прапорщика. Однак реалізувати себе зумів насамперед у галузі підприємництва, фінансів та у громадсько-політичній царині. На зламі XIX – XX століть А. Ржепецький став успішним київським підприємцем і банкіром. Протягом багатьох років обирався міським і губернським гласним, був головою міської виборчої комісії по виборах до Державної думи Російської імперії. У 1911 – 1918 роках очолював Київське міське кредитне товариство. Як директор-розпорядник Південно-Російського товариства сприяння землеробству та сільській промисловості організовував поставки насіння, сільськогосподарських машин в українські губернії, засновував лабораторії для аналізу ґрунту й насіння тощо. 1913 року входив до організаційного комітету Всеросійської виставки у Києві, вклав кошти у її проведення. За часів Першої світової війни А. Ржепецький очолював доброчинну організацію «Тетянинський комітет», яка надавала допомогу біженцям із Західної України. За його сприяння близько двох тисяч біженців-галичан були розміщені у Контрактовому домі у Києві. На початку Української революції 1917 – 1921 років А. Ржепецький працював головою Ради громадських діячів при міському виконавчому комітеті. У самому Києві він володів будинком № 21 на розі Софійської площі та Великої Володимирської вулиці, який зараз, на жаль, стоїть занедбаний. Належав до партії конституційних демократів, традиційно популярної у середовищі буржуазії і середнього міського класу, входив до масонської ложі. Одразу після приходу до влади Гетьмана П. Скоропадського А. Ржепецькому запропонували місце в українському уряді. Від 1 травня 1918 року він став міністром фінансів, залишаючись ним до самого падіння Української Держави 14 грудня. Відзначимо, що із понад 40 осіб, які у різний час стояли на чолі міністерств Гетьманату, лише А. Ржепецький та міністр народного здоров’я і опікування В. Любинський продовжували працювати в усіх складах гетьманських урядів. У листопаді-грудні 1918 року А. Ржепецький навіть керував засіданнями уряду і фактично виконував обов’язки його голови замість Ф. Лизогуба і С. Гербеля. Під час роботи в уряді А. Ржепецький відстоював фінансову незалежність України, захищав її економічні інтереси у відносинах з іноземними державами, насамперед Німеччиною, Австро-Угорщиною, Румунією, Радянською Росією, Доном і Кубанню, виступав прихильником об’єднання України з Кримом. Сприяв формуванню корпусу кордонної охорони для бороть-

P

Szlachcic, przedsiębiorca, polityk

Антон Карлович Ржепецький – міністр фінансів Української Держави. Фото з часопису «Око», 1918 рік. Antoni Rzepecki syn Karola – Minister Finansów Państwa Ukraińskiego. Zdjęcie z czasopisma "Oko", 1918 rok.

Antoni Rzepecki pochodził zу starej szlachty polskiej, która od dawna osiadła w Ukrainie. Urodził się na początku 1868 roku w Kijowie. Ukończył Uniwersytet św. Włodzimierza w Kijowie, przez pewien czas był w wojsku, zdobywając stopień chorążego. Jednak realizować siebie udało mu się najpierw w dziedzinie przedsiębiorczości, finansów i w sferze publicznej i politycznej. Na przełomie XIX — XX wieków А. Rzepecki pomyślnie realizował się jako kijowski przedsiębiorcą i bankier. W ciągu wielu lat był obierany członkiem Rady Miejskiej i Gubernii, był Przewodniczącym Miejskiej Komisji Wyborczej do spraw wyborów do Dumy Państwowej Imperium Rosyjskiego. W latach 1911 – 1918 kierował Kijowską Miejską Spółką Kredytową. Jako dyrektor zarządzający Południowo-rosyjską Spółką Pomocy Rolnictwu i Przemysłowi Wiejskiemu organizował dostawy nasienia, maszyn rolniczych do ukraińskich guberń, zakładał laboratoria zajmujące się analizą gruntu i nasienia i tym podobne. W roku 1913 był członkiem Komitetu Organizacyjnego Ogólnorosyjskiej Wystawy w Kijowie, zainwestował w jej przeprowadzenie. W czasie I wojny światowej А. Rzepecki kierował organizacją charytatywną "Komitet Tetianiński", która pomagała uchodźcom z Zachodniej Ukrainy. Dzięki jego pomocy około dwóch tysięcy uchodźców z Galicji zostały rozmieszczone w Kontraktowym domu w Kijowie. Na początku Ukraińskiej rewolucji w latach 1917 – 1921 А. Rzepecki pracował jako Przewodniczący Rady osób publicznych przy Miejskim Komitecie Wykonawczym. W samym Kijowie on miał dom Nr 21 na rogu placu

Будинок київської міської думи на Думській площі (нині Майдан Незалежності), де на початку XX ст. працював А. Ржепецький. Dom Dumy Miejskiej w Kijowie na Placu Dumskim (obecnie Plac Niepodległości), gdzie na początku XX w. pracował А. Rzepecki.


31

F a k Ht ISTORIA y i trendy би з контрабандою, очолив роботу по відновленню банківської системи, ініціював низку законопроектів, які регламентували діяльність податкової адміністрації та її службовців. Підтримав упровадження державної монополії на продаж цукру, що у підсумку дала найбільші надходження до бюджету країни – понад третину. Гетьман П. Скоропадський у спогадах, відзначаючи польське походження А. Ржепецького, характеризував його як «чудового господаря», який «беріг кожну державну копійку… і коли брався до справи, працював чесно». На думку міністра закордонних справ Д. Дорошенка, основною заслугою А. Ржепецького було створення української грошової системи і забезпечення високого курсу української валюти. Зауважимо, що за поданням німецького посла А. Ржепецького нагородили німецьким орденом корони 1-го ступеня. Після повалення Гетьманату А. Ржепецький добровільно здався властям Директорії. Кілька місяців він перебував в ув’язненні – спочатку в Лук’янівській тюрмі Києва, потім у Вінниці і Жмеринці, куди відступила Директорія. Через загострення серцевої хвороби його залишили у Жмеринській залізничній лікарні. Протягом тривалого часу подальша доля А. Ржепецького була невідомою. Поширювалися чутки про його смерть у тій самій лікарні. Лише на початку XXI століття історики встановили, що насправді А. Ржепецький 1919 року втік через зайняту більшовиками територію і зрештою дістався Константинополя, де створив італійсько-російське товариство з постачання білогвардійських військ А. Денікіна. Надалі мешкав у Італії, Франції. Помер 6 грудня 1932 року у Ніцці, похований на кладовищі Кокад (Caucade). У наші дні постать Антона Ржепецького залишається незаслужено забутою. Протягом довгих десятиліть вивчення біографії таких особистостей в Україні не віталося, або й перебувало під негласною забороною. Нині існують всі можливості відновити історичну справедливість і належним чином оцінити діяльність А. Ржепецького – підприємця, фінансиста, міністра Української держави.

Під час роботи в уряді А. Ржепецький відстоював фінансову незалежність України, захищав її економічні інтереси у відносинах з іноземними державами

Владлен Мараєв

«Маєток» Полякова (сучасна адреса – вул. Грушевського, 22), де у 1918 році перебувало міністерство фінансів Української Держави. Фото Ростислава Мараєва (2012 рік). "Pałac (Majątek)" Polakowa (obecny adres — ul. Hruszewskiego, 22), gdzie w 1918 roku znajdowało się Ministerstwo Finansów Państwa Ukraińskiego. Zdjęcie Rostysława Marajewa (2012 rok).

Sofijskiego i ulicy Włodzimierza Wielkiego, który obecnie, niestety, stoi zaniedbany. Należał do partii Demokratów Konstytucyjnych, tradycyjnie popularnej w środowisku burżuazji i miejskiej klasy średniej, był członkiem loży masońskiej. Zaraz po dojściu do władzy Hetman P. Skoropadskiego А. Rzepeckiemu zaproponowano miejsce w ukraińskim rządzie. Od 1 maja 1918 roku został Ministrem Finansów, pozostając im aż do samego spadku Państwa Ukraińskiego 14 grudnia. Wyróżnimy, że z ponad 40 osób, które w różnym czasie kierowały ministerstwami Hetmanatu, tylko А. Rzepecki i Minister Zdrowia Narodowego i Opieki W. Lubiński kontynuowały pracę we wszystkich składach hetmańskich rządów. W listopadzie-grudniu 1918 roku А. Rzepecki nawet kierował obradami rządu i faktycznie pełnił obowiązki jego przewodniczącego zamiast F. Łyzohuba i S. Herbela. Podczas pracy w rządzie А. Rzepecki bronił niezależność finansową Ukrainy, bronił jej interesów gospodarczych w stosunkach z obcymi krajami, przede wszystkim z Niemcami, Austro-Węgrami, Rumunią, Rosją Radziecką, Donem i Kubanią, występował zwolennikiem zjednoczenia Ukrainy z Krymem. Sprzyjał powstaniu Korpusu Straży Granicznej na zwalczanie przemytu, kierował pracą dotyczącą odbudowy systemu bankowego, zainicjował szereg projektów ustaw, które reglamentowały działalność administracji podatkowej i jej urzędników. Poparł zaprowadzanie państwowego monopolu na sprzedaż cukru, który ostatecznie dał największe wpływy do budżetu kraju – ponad jedną trzecią. Hetman P. Skoropadski w swoich wspomnieniach, wyróżniając polskie pochodzenie А. Rzepeckiego, opisał go jako "świetnego gospodarza", który "strzegł każdej kopijki państwowej... i kiedy zabierał się do pracy, pracował uczciwie". Zdaniem Ministra Spraw Zagranicznych D. Doroszenki, główną zasługą А. Rzepeckiego było utworzenie ukraińskiego systemu monetarnego i zapewnienie wysokiego kursu ukraińskiej waluty. Zauważmy, że zgodnie z przedstawieniem niemieckiego ambasadora А. Rzepecki został odznaczony niemieckim Orderem Korony 1-go stopnia. Po obaleniu Hetmanatu А. Rzepecki dobrowolnie poddał się władzom Dyrektoriatu. Kilka miesięcy przebywał w więzieniu — najpierw w Łukjanowskim więzieniu Kijowa, a następnie w Winnicy i Żmerynce, gdzie cofnął się Dyrektoriat. Z powodu zaostrzenia choroby serca zostawiono go w kolejowym szpitalu w Żmerynce. Przez długi czas los późniejszy los А. Rzepeckiego był nieznany. Pogłoski o jego śmierci rozprzestrzeniały się w tym samym szpitalu. Tylko na początku XXI wieku historycy ustalili, że tak naprawdę А. Rzepecki w roku 1919 roku uciekł przez zajęte przez bolszewików terytorium i zresztą dostał się do Konstantynopola, gdzie stworzył Towarzystwo włosko-rosyjskie zajmujące się zaopatrywaniem wojsk białogwardyjskich А. Denikina. Później mieszkał we Włoszech i Francji. Zmarł 6 grudnia 1932 w Nicei, pochowany na cmentarzu Kokad (Caucade). W nasze dni postać Antoniego Rzepeckiego pozostaje niezasłużenie zapomnianą. W ciągu długich dziesięcioleci studiowanie biografii takich osobistości w Ukrainie nie aprobowano, albo było objęte klauzulą "ściśle tajne". Obecnie istnieją wszystkie możliwości przywrócenia historycznej sprawiedliwości i we właściwy sposób ocenić działalność А. Rzepeckiego — przedsiębiorcy, finansisty, Ministra Państwa Ukraińskiego.

Władlen Marajew

P


32

ЦЦ ии фф рр ии іі тт рр ее нн дд ии

Урок польської мови № 2 Liczebniki / Числівники Zero (зеро) — нуль Jeden (єден) — один Dwa (два) — два Trzy (тши) — три Cztery (чтери) — чотири Pięć (пєнч) — п’ять

Sześć (шешьчь) — шість Siedem (шєдем) — сім Osiem (ошєм) — вісім Dziewięć (джєвєнчь) — дев’ять Dziesięć (джєсєнчь) — десять

Wyrażenia / Вислови Czy mówi Pan/Pani...? (чи муві пан/пані …) — Чи розмовляєте…? po polsku (по польску) — польською po ukraińsku (по украіньску) — українською po angielsku (по анґєльску) — англійською po francusku (по француску) — французькою po niemiecku (по нємєцку) — німецькою po haszpańsku (по хішпаньску) — іспанською po włosku (по влоску) — італійською Nie mówię po polsku (нє мувє по польску) — Не володію польською Rozumiem trochę po niemiecku (розумєм трохе по нємєцку) — Трохи розумію німецькою Uczę się języka polskiego (уче шє йензика польскєґо) — Вчу польську мову Proszę mówić wolniej (проше мувічь вольнєй) — Говоріть повільніше, будь ласка Proszę powtórzyć (проше повтужичь) — Повторіть, будь ласка Proszę to przetłumaczyć (проше пшетлумачичь) — Перекладіть це, будь ласка Jak to się nazywa po polsku? (як то шє назива по польску) — Як це називається по-польськи? (Nie) potrzebujemy tłumacza (нє потшевуєми тлумача) — Нам (не) потрібен перекладач Czy ktoś tu mówi po ukraińsku? (чи ктошь ту муві по украіньску) — Хтось тут розмовляє українською?

P

Handel PU №3  
Handel PU №3  
Advertisement